Психоаналітична інтерпретація прози Ольги Кобилянської

Краткое описание

Житомирський державний університет імені ІванаФранка

На правах рукопису
УДК 821.161.2’05К55 7.07-991

Левченко Галина Дмитрівна

Психоаналітична інтерпретація прози
Ольги Кобилянської

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Білоус Петро Васильович

Житомир 2005

Зміст
Вступ 4
Розділ 1. Автобіографічні свідчення Ольги Кобилянської як інтенціональне тло художньої творчості 10
1.1. Інтерпретаційна модель дослідження 10
1.2. Ситуація дитинства: історія кастраційного комплексу 15
1.3. Невротична тривожність і нав’язливий еротизм як підстава для самовідчуження 21
1.4. Психопатологічні явища повсякденного життя, сни і творчість 30
1.5. Інтроверсія та нарцисизм як індивідуальна міфологія 36
Розділ 2. Архетипні моделі великої прози Ольги Кобилянської 47
2.1. Вираження індивідуальної міфології в структурі основного конфлікту повістей Ольги Кобилянської 47
2.1.1. Свідомість і несвідоме у творчому процесі 47
2.1.2. Гомологічна будова повістей Ольги Кобилянської як підстава для структурного психоаналізу 53
2.2. Міфічна матриця героя Ольги Кобилянської: нарцисичні
метаморфози 58
2.2.1. Еволюція центрального характеру повістей Ольги Кобилянської як нарцисичний онтогенез 58
2.2.2. Структурний психоаналіз сюжетів повістей зблизька 78
2.3. Особливості ситуації дитинства Нарциса у повістях Ольги Кобилянської 107
2.3.1. Проблема батьківства Едіпів комплекс нарцисизм 107
2.3.2. Материнський комплекс і фатум у повістях Ольги Кобилянської 120
Розділ 3. Новелістика Ольги Кобилянської: нарцисизм анімізм символізм 129
3.1. Нарцисизм як варіант анімістичного світогляду 129
3.1.1. Анімістичний дуалізм як метафорична ідентифікація 129
3.1.2. Розрив із материнським середовищем: 136
а) вторгнення у материнський простір; 136
б) трагічний вихід із материнського лона; 143
в) демонізм матері 145
3.2. Драматичний шлях осягнення психологічної цілості: ініціації 150
3.2.1. Природа” паралельність нарцисичних світів 150
3.2.2. Ідеальне дзеркало і психічна трансформація 152
3.2.3. Містерія духовного народження та ситуація переходу: 155
а) переміщення у просторі; 155
б) маргінальність як початок шляху до психологічної
цілості 163
3.3. Анімістичне зображення рослинного та тваринного світів 173
3.3.1. Трансформація рослинного тотема 173
3.3.2. Бестіарій новелістики Ольги Кобилянської 176
Висновки 186
Список використаних джерел 190

Вступ

Творчість Ольги Кобилянської співпала у часі зі становленням та розвитком європейського модернізму й на глибинному психологічному рівні явила собою подію, симптоматичну у способі вирішення актуальних для того часу мистецьких, ґендерних, національних проблем. Стихійний бунт письменниці проти раціоналізму, патріархально-маскулінних вартостей і знецінення естетичної самодостатності мистецтва народницькою тенденційністю у поєднанні з витонченим психологізмом (і навіть психоаналізом) характерів і доль персонажів, актуалізацією архетипної символіки на різних рівнях художньої образності, надчутливою уважністю до внутрішнього життя індивіда та його буттєвої трансцендентності, і тому культом індивідуалізму, чуттєвості, інтуїтивізму, ірраціонального у творчості, становили альтернативу пануючому раціонально-реалістичному дискурсу позитивістської доби.
Найперші літературознавчі відгуки про твори Ольги Кобилянської, відповідно до модерністично-народницького протистояння в ранньому українському модернізмі, оформились у дві різнонаправлені течії. Течія народницька представлена розвідками та заувагами М.Грушевського, С.Єфремова, І.Франка або вітала реалізм письменниці, ніби не помічаючи яскравого модерністичного символізму й індивідуалізму в її текстах, або поєднуючи похвалу з небажанням розуміти та засудженням хворобливого сентиментального стилю”, декадентських настроїв, стародівочих тем”, естетизму й навіть порнографізму”. Проєвропейську та промодерністську течію в критичній рецепції Ольги Кобилянської склали наукові розвідкиМ.Євшана, Лесі Українки, Л.Луціва, О.Луцького, О.Маковея, М.Мочульського, Г.Хоткевича, котрі захоплено підтримували авторку в її принципово новаторському стилі письма, відзначаючи особливо тонкий психологізм, філігранний естетизм, введення нових типів в українську літературу. Зарубіжні дослідники Г.Адам, М.Ласло, Ф.Ржегорж, Т.Турнероваі радянські літературознавці О.Бабишкін, В.Вознюк,Є.Кирилюк,А.Кримський, Ф.Погребенник, Я.Погребенник, М.Рудницький, Н.Томашук, С.Тудор, П.Филипович та ін. розглядали творчість письменниці переважно в історико-компаративному та психобіографічному ключі. Дослідження діаспорних вченихО.Зуєвського, Ю.Мулика-Луцика позначені глибоким ідейно-філософським психологізмом, але думки цих дослідників теж рухаються у межах психобіографічного методу.
Усіма без винятку дослідниками, не в останню чергу з легкої руки” самої Ольги Кобилянської, відзначався автобіографізм, властивий творам письменниці, можливість провести паралелі між подіями в житті письменниці й тими, що відбуваються з її героями. Літературна творчість була для Ольги Кобилянської процесом пізнання дійсності через самопізнання, що виправдовує феноменологічні підходи до інтерпретації її текстів. Характерна невротична риторика автобіографічних першоджерел Ольги Кобилянської та особливості психічної самооб’єктивізації різних літературних жанрах вдячний матеріал для застосування психоаналітичного методу інтерпретації, котрий дозволяє встановити межі автобіографізму, виявити структурні елементи, продиктовані неусвідомленими імпульсами, з’ясувати динамічну взаємодію свідомих та несвідомих елементів образності у творах та пояснити катарсичну функцію літературної творчості у житті письменниці.
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю нового прочитання творів української літератури межі ХІХ-ХХ століть і сучасного потрактування колізій українського модерну, котрі в заідеологізованій радянській критиці розглядалися утилітарно й спрощено, поза широким розмаїттям розроблених світовим літературознавством наукових методів. Літературознавчі розвідки за творчістю Ольги Кобилянської останніх років О.Баси, Н.Білоус, І.Данилюк, І.Демченко, Л.Дорошко, Л.Жижченко, І.Каменської, О.Камінчук, С.Кирилюк, М.Крупки, Л.Лебедівни, Л.Матусяк, Н.Монахової, Н.Науменко, В.Пахаренка, О.Пашко, С.Пригодій, Ю.Пряникової, Я.Роман, О.Слоньовської, І.Сюндукова та ін. відзначаються посиленою увагою до її феноменологічного боку, до архетипного й міфологічного символізму, мистецького синкретизму, націоналістичних і ґендерних тенденцій.
Психоаналітичний метод, з його уважністю до особливостей трансформації суб’єктивного змісту у відповідні наративні форми, до творчості письменниці вперше застосували представниці феміністичної школи Соломія Павличко й Тамара Гундорова. У Дискурсі модернізму в українській літературі” Соломія Павличко акцентувала свою увагу на рецепції творчості Ольги Кобилянської як такій, що найяскравіше відображає конфлікт культури українського fin de siecle: протистояння народницько-патріархальних і проєвропейських модерністичних тенденцій. Тамара Гундорова у монографії Femina melancholica: Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської” розглядає цей конфлікт зсередини” інтерпретуючи тексти письменниці на перетині ґендерних і постмодерних теорій, ідей Ф. Ніцше, платонізму і фройдизму. Віра Агеєва у книзі Жіночий простір” розглядає у світлі аналітичної психології К.Г.Юнга материнські образи творчості письменниці.
Об’єктом дослідження є автобіографічна (щоденники, автобіографії, епістолярій) і художня проза Ольги Кобилянської
Предмет дослідження становлять репрезентовані як в автобіографічних, так і в літературних текстах письменниці символічні коди, котрі вказують на характерні для індивідуального художнього стилю Ольги Кобилянської прагнення до психологічної цілості та особливості інтегрування в текстах фабульно-сюжетної горизонталі” з інтенціонально-символічною вертикаллю”.
Мета дисертації полягає у розгляді текстів письменниці як вираження екзистенційно-психологічної тотальності” (за Ж.-П. Сартром), котра цілком виражає себе не лише у визначальних для кожної особистості моментах життя та у повсякденних дрібницях і деталях, але й у творчості.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
здійснити психоаналітичну інтерпретацію автобіографічних текстів Ольги Кобилянської (щоденників, листів, автобіографій), розглядаючи характерні письменниці моделі поведінки, зразки здійснення екзистенційного вибору, хід думок у різних життєвих ситуаціях;
простежити архетипні моделі великої прози Ольги Кобилянської, зумовлені психологічною диспозицією письменниці, окреслюючи структурний мініміф, властивий більшості її повістей;
проаналізувати символіко-міфологічні мотиви новелістики Ольги Кобилянської з погляду відображення у ній динамічної взаємодії психічних утворень.
Наукові методи, застосовані до досліджуваного матеріалу, становлять собою комплексне поєднання психоаналітичних підходів до інтерпретації продуктів психічної діяльності. Автобіографічні та прозові тексти Ольги Кобилянської розглядаються з погляду класичного психоаналізу З.Фройда, аналітичної психологіїК.Г.Юнга, індивідуальної психології А.Адлерау поєднанні із новішими підходами неофройдистської школи (вчення Е.Фромма, К.Горні), структурного психоаналізу Ж.Лакана, екзистенційного психоаналізу Ж.-П.Сартра, Сімони де Бовуар, психоаналізу поетики стихійГ.Башляра. У ході психоаналітичної інтерпретації сюжетно-образної будови повістей письменниці й окремих мотивів, схем розвитку дії і вживання образів-символів у новелістиці використовуються наукові висновки структуралістських досліджень К.Леві-Строса, В.Проппа, А.Приєто, Р.Барта, феноменології М.Бахтіна та міфологічного аналізу М.Еліаде, О.Лосєва, М.Мелетинського, В.Войтовича, Я.Поліщука та ін.
Наукова новизна роботи полягає в комплексному застосуванні психоаналітичних методів до інтерпретації творів Ольги Кобилянської з виходом на поле міфологічного символізму та структурного аналізу, що дає можливість встановити цілісне феноменологічне тло творчості письменниці.
Теоретичне значення дослідження реалізується в поглибленні розуміння творів Ольги Кобилянської шляхом з’ясування психологічних інтенцій художнього мислення письменниці та в розширенні поля застосування різних психоаналітичних методик у дослідженнях з історії української літератури.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані в підготовці спецкурсів і спецсемінарів на філологічних факультетах та при читанні курсів теорії літератури й історії української літератури кінця ХІХ початку ХХ століть.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі української літератури Житомирського державного університету імені Івана Франка та узгоджена з її програмами і планами.
Основні положення дисертації висвітлені в публікаціях:
1. Психобіографічний аналіз літературної творчості Ольги Кобилянської // Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. Тези доповідей Третьої Всеукраїнської конференції молодих науковців. Київ, 2000. С. 106-107.
2. Компенсаційний характер свободи особистості драматичних персонажів Лесі Українки // Вісник Житомирського педагогічного університету. Житомир, 2001. Випуск 7. С. 97-100.
3. Проблема психологізму і повість Ольги Кобилянської Земля” // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Збірник наукових праць. Випуск ХІ. Рівне, 2002. С. 4-13.
4. Інтроверсія як інтенціональна основа повісті Ольги Кобилянської Через кладку” // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 4. Київ, 2003. С. 103-107.
5. Літературознавчий психоаналіз: методичні поради. Житомир, 2003. 24 с. (серія Бібліотека філолога”).
6. Міфологічний аналіз і теорія архетипів: методичні поради. Житомир, 2004. 32 с. (серія Бібліотека філолога”).
7. Анімістичний дуалізм новелістики Ольги Кобилянської // Вісник Житомирського педагогічного університету. Житомир, 2004. Випуск 15. С.244-247.
8. Міфічна матриця центрального характеру повістей Ольги Кобилянської: нарцисичні метаморфози // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 6. Київ, 2004. С. 44-50.
9. Символ хреста на перетині смислових площин у новелах Ольги Кобилянської // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Збірник наукових праць. Випуск ХІІІ. Рівне, 2004. С. 141-148.
10. Почуттєве задзеркалля Ольги Кобилянської (психоаналітичне тлумачення автобіографічних текстів письменниці) // Вісник Львівського університету. Збірник наукових праць. Серія філологічна. Випуск 33. Теорія літератури та порівняльне літературознавство. Частина 1. Львів, 2004. с. 229-238.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися на таких наукових конференціях: Всеукраїнська наукова конференція Творчий світ Лесі Українки”, присвячена 130-річчю від дня народження поетеси (Житомир, 2001); V Всеукраїнська науково-теоретична конференція молодих учених (Київ, 2002); VІ Міжнародна науково-теоретична конференція молодих учених (Київ, 2003); Міжнародна наукова конференція Класична поетика та естетика постмодерної доби: заперечення чи трансформація?” (Львів, 2003); Всеукраїнська наукова конференція Література та літературознавство: історія і сучасність” (Житомир, 2004); VІІ Міжнародна науково-теоретична конференція молодих учених (Київ, 2004).
Структура і обсяг роботи визначаються метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі Вступу, трьох розділів (Розділ 1 Автобіографічні свідчення Ольги Кобилянської як інтенціональне тло художньої творчості”; Розділ 2 Архетипні моделі великої прози Ольги Кобилянської”; Розділ 3 Новелістика Ольги Кобилянської: нарцисизм анімізм символізм”), Висновків і Списку використаних джерел (229 позицій). Повний обсяг становить 206 сторінок, з них 189 основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Тексти Ольги Кобилянської являють символ ненастанного інтегративного психічного процесу, у якому протилежні психічні комплекси рухаються назустріч один одному, прагнучи поєднатися в гармонійну цілість й увічнитися у Слові. Психоаналіз авторських першоджерел підтверджує жіночий варіант проживання діалектичного протистояння фройдівської архаїки дитинства з адлерівською компенсаційною телеологією, котрі визначають кожний момент буття письменниці як суб’єкта, творячи динаміку її внутрішнього життя. П’яти-шестирічний дитячий вік період символічного входження у світ культури, раціоналізму, протиставлення статей (а отже, найпершим ототожненням себе з жінкою” як відсутністю простору) лишив за собою спогад в Ольги Кобилянської як про трагічну ініціацію, котра замість бажаного цілющого впливу на психічне життя суб’єкта призвела до незагоюваних ран, котрі не затягнулися навіть упродовж десятиріч духовних змагань.
Амбівалентне ставлення до батька, інтроверсія лібідо-об’єкта та регресія до нарцисичної установки, утвореної на непевному ґрунті комплексу меншовартості на багато років наперед визначили схему внутрішніх конфліктів особистості Ольги Кобилянської. Психічне життя письменниці перебувало в пошуках об’єднуючого символу для узгодження природного протесту проти накидуваних іззовні вимог і водночас інтеріоризованого вторинного” застосування примусу у ставленні до свого внутрішнього життя, що виявлялося зовні у мазохістській покірливості та лагідності характеру, а внутрішньо в садистичному ставленні до всього інстинктивного, а надто до жіночого” в собі. Таким символом, ідеальним дзеркалом стала література. Внутрішні суперечності стали базовою схемою для усіх, навіть, на перший погляд, випадкових і ситуативних образів і мотивів у творчості Ольги Кобилянської. Прагнучи позбутися болісних дисонансів у зіткненнях із реальним життям, у пошуках стійкої точки позазнаходження”, про яку писав М.Бахтін як про обов’язкову передумову естетичного сприймання світу, письменниця об’єктивізувала власне психічне життя, вдаючись до образного самопсихоаналізу на сторінках своїх творів.
Висотані з життя серця новели та кров’ю писані” великі повісті Ольги Кобилянської як на рівні ідейно-сюжетному, так і на рівні структурних особливостей образів, мотивів, окремих зауваг глибинно позначені неповторною авторською індивідуальністю. Модерний конфлікт старого і нового переживався авторкою глибинно, оскільки накладався на конфлікти індивідуально-психологічні. З цього погляду, сюжети повістей Ольги Кобилянської гомологічні. Вони мають спільне походження фіксацію особистості письменниці на інфантильній нарцисичній установці, котра виявляє себе в аналогічних структурах основного конфлікту. Динамічна модель характеру, наділена яскраво вираженим нарцисизмом, котра переходить від повісті до повісті Ольги Кобилянської, шлях становлення нової жінки і водночас історія нарцисичного комплексу, у світлі психоаналізу: від самовпевненої настанови молодої авторки на емансипацію, нарцисичного ідеалу бути собі ціллю”, заявлені у Людині” та Царівні”, через різні форми дисоціації (Нарцис Тінь, Нарцис дитинство, Нарцис творчість, як альтернативний життєвий простір) до інтеграції з патріархальним ідеалом жінки в повісті Апостол черні” та виведення героїзованого чоловічого образу символу примирення з батьком, світом чоловіків, зовнішніми авторитетами, а глибинно з власною жіночістю.
Трансформація ситуації дитинства нарцисичного характеру від повісті до повісті вивершує картину нарцисичної індивідуації: усунення від дії батька завершується реабілітацією його образу; демонічні, святі й анально-садистичні материнські образи (материнський комплекс) виявляють широкий простір амбівалентності почуття. Невидима трагедія життя Ольги Кобилянської трагедія всіх першопрохідців, котрі, не рятуючись від виявлених у світі суперечностей втечею в різноманітні конвенціональні залежності, прагнуть по-новому, не так, як усі” розв’язати насущну проблему. Гіпертрофований драматизм доль нових жінок” Ольги Кобилянської, через що творчість її, за висловом Д.Павличка, нагадувала побите бурею поле, фіксував на собі увагу, не дозволяв пасивного й байдужого сприймання. Ользі Кобилянській випало жити в такий час і в такому оточенні, де феміністичні ідеї рідко виходили за межі декларацій. Письменниця своїм життям явила реалізацію фемінізму у визначених обставинах тут-і-тепер” на рівні індивідуальної жіночої долі. Хрест емансипації символ психологічної цілості в юнгіанстві, узгодження зовнішнього і внутрішнього світів, героїзація персонажів, котрі двигали” той хрест видається базовим екзистенційним вибором самої письменниці. Горизонтальна площина людського буття, оскільки для жінки в світі чоловіків це територія відсутності, німої тіні, іншої від початку, із наймолодших дитячих літ втратила свою реальність для Ольги Кобилянської. Єдино можливим простором для реалізації себе як трансцендентного суб’єкта, наділеного свідомою волею до самоздійснення було вертикальне витіснення у сферу духовного аристократизму.
Закорінена в реальних життєвих перемогах духовна висота суб’єкта розширює його творчі можливості. Проте в житті Ольги Кобилянської витіснення у духовну сферу часто мало вимушений, компенсаційний характер. Цей порив у переважній більшості своїх проявів мав звихнений” характер. Ранена птаха не може далеко відлетіти. Тонко почуваюча душа письменниці іще в дитинстві прийняла на себе стигмати буття жінкою”. Незаживаюча рана штучно нав’язаної вихованням жіночості”, гіркі банування на відсутність освіти й фахових знань, матеріальна залежність від батька і братів предмет постійних нарікань письменниці упродовж всього життя.
Одностайне життя без подій” заперечується постійним психічним динамізмом, напуженням, проспективною настановою на моделювання нових типів характеру, нових цінностей, нових способів соціальної взаємодії. Структурний психоаналіз дозволяє виявити неусвідомлені структури текстів Ольги Кобилянської: бінарні опозиції та прагнення здобути психологічну цілість, повторювані способи моделювання характерів, розвитку дії. У новелістиці простежується властивий нарцисичному світобаченню дуалізм: як позитив сприймається все дотичне до нарцисичної особистості, стороннім речам, оточенню відводиться роль психологічного негативу то світ ворожих і небезпечних тіней. Окремі структурні особливості розвитку дії в новелах наслідують важливі для несвідомого письменниці схеми: розрив із материнським середовищем, вторгнення у материнський простір, демонізм матері. Демонічна мати” небезпечне, вабливе й небезпечно затягуюче середовище витворює у новелістиці Ольги Кобилянської асоціативний ряд образів: мати, церква, традиція, жіночість” як втілення патріархату, матерія, уява, вода, земля, гріх, смерть. Нарцисично налаштована особистість письменниці демонструє підвищений інтерес до дзеркальних відображень. Ідеальне дзеркало літературної творчості спонукало до психічної трансформації. У текстах письменниці розкидано безліч образів, що виконують функції дзеркала: це місяць-свідок, небо релігії, дзеркало, Resonanzboden, лісове озеро (морське око”) ін. Первинним таким образом видається образ матері як пасивного свідка, що втілюється, зокрема, в образі Матері Божої. Загалом, визначальні в житті кожної людини архетипи бога й долі в художній системі Ольги Кобилянської наповнюються рядом образів, асоціативно пов’язаних із жіночою долею” це людина” (недочоловік), мати, земля, демонічна Аніма (як втілення поклику роду), трагічна вина” через попрання маскуліних авторитетів, спадковість.
Ольга Кобилянська актуалізує типово модерністичний мотив духовного народження та ситуації переходу: переміщення у просторі, маргінальність і хрест як символ осягнення цілості й гармонії. На всіх рівнях образності, навіть на рівні рослинного анімізму та бестіарію спостерігається заперечення матеріального, жіночого, пасивно-інертного, сталого вибором рухливих стихій (води, а ще ліпше повітря), психічного динамізму, чоловічих способів самоствердження. Жіночість необхідно було перебороти, перетворити на щось протилежне, щоб вада стала перевагою, вразливість і чуттєвість твердістю, неусвідомлені процеси ясною самосвідомістю. Літературні тексти Ольги Кобилянської є глибинно модерністичним та емансипаційним явищем, якщо їх розуміти як символічне втілення психічного становлення авторки, зміщуючи акцент із закладених у них свідомих ідейних змістів на неусвідомлені структурні особливості їхньої будови.

Список використаних джерел

1. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія. К., 2003. 320 с.
2. Агеєва В. Нова жінка у прозі В.Домонтовича // Слово і час. 2002. №10. С. 25-36.
3. Агеєва В.П. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації: Монографія. 2-е вид, стереотип. К., 2001. 264с.
4. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. СПб., 2003. 256 с.
5. Адлер Г. Лекции по аналитической психологии/ Пер. с англ. М., 1996. 282 с.
6. Адорно Т. Теорія естетики / Пер. з нім. П.Таращук. К., 2002. 518с.
7. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. /За ред. М. Зубрицької. 2-е видання., доповнене. Львів, 2001. 832 с.
8. Афанасьев А.Н.Древо жизни: Избранные статьи / Подготовка текста и коммент. Ю.М.Медведева, вступит. статья Б.П.Кирдана. М., 1983. 464с.
9. Афанасьев А.Н. Мифы, поверья и суеверия славян, Т. 1. М., 2002. 800с.
10. Афанасьев А.Н. Мифы, поверья и суеверия славян, Т. 2. М., 2002. 768с.
11. Бабишкін О. Ольга Кобилянська. Нарис про життя і творчість. Львів, 1963. 192 с.
12. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика. М., 1989. 616 с.
13. Барт Р. Нулевая степень письма // Семиотика: Антология / Сост. Ю.С. Степанов. Изд. 2-е, испр. и доп. М., 2001. С. 327-370.
14. Баса О. Її лілеї (твори Ольги Кобилянської про неї саму) //Молода нація. Вип. 5. 1997. С.35-40.
15. Бахтин М.М.Автор и герой: К философским основам гуманитарных наук. СПб., 2000. 336 с.
16. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1986. 445 с.
17. Башляр Г. Вода и грезы. Опыт воображения материи / Пер. с франц. Б.М. Скуратова. М., 1998. 268 с.
18. Башляр Г. Грезы о воздухе. Опыт воображения движения / Пер. с франц. Б.М. Скуратова. М., 1999. 344 с.
19. Башляр Г. Земля и грёзы о покое / Пер. с франц. Б.М. Скуратова. М., 2001. 320 с.
20. Бердяев Н.А. Смысл творчества: Опыт оправдания человека. Харьков, 2002. 688 с.
21. Бидерманн Г. Энциклопедия символов: Пер. с нем. / Общ. ред. и предисл. Свенцицкой И.С. М., 1996. 335 с.
22. Білецький Л. Три сильветки: Марко Вовчок Ольга Кобилянська Леся Українка. Вінніпег, Мюн., 1951. 127 с.
23. Білоус Н. Феміністична проблематика прози Ольги Кобилянської //Українська мова і література в школі. 1999. № 1. С. 36-38.
24. Білоус П.В. Досвітні огні Лесі Українки” (студія одного вірша) // Вісник Житомирського педагогічного університету. Випуск № 7, 2001. С. 3-7.
25. Білоус П.В. Преображення. Лірика. Житомир, 1999. 176 с.
26. Бовуар С. де. Друга стать. У 2 т., Т. 1. /Пер. з фр. Н.Воробйової, П. Воробйова, Я. Собко. К., 1995. 390 с.
27. Бовуар С. де. Друга стать. У двох томах, т. 2. /Пер. з фр. Н.Воробйової, П. Воробйова, Я. Собко. К., 1995. 392 с.
28. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика: (Учеб. пособие для студентов ст. курсов психол. фак. и отд-ний ун-тов). К., 1997. 216 с.
29. Борев Ю.Б. Эстетика. В 2-х т. Т. 1. 5-е изд., доп. Смоленск, 1997. 576с.
30. Борев Ю.Б. Эстетика. В 2-х т. Т. 2. 5-е изд., доп. Смоленск, 1997. 640с.
31. Бремон К. Структурное изучение повествовательных текстов после В.Проппа / Семиотика: Антология / Сост. Ю.С.Степанов. Изд. 2-е, испр. и доп. М., 2001. С . 472-479.
32. Бурлачук Л.Ф. Основы психотерапии: Учебн. пособие. К., 2001. 320 с.
33. Вейнингер О. Пол и характер. М., 1992. 480 с.
34. Влад М.М. Стрітеннє: Кн. гуцул. звичаїв і вірувань. К., 1992. 223с.
35. Вознюк В.О. Про Ольгу Кобилянську: Нові матеріали. Роздуми. Знахідки. К., 1983. 183 с.
36. Войтович В. Сокіл-Род. Легенди та міфи стародавніх українців. Рівне, 1997. 332 с.
37. Войтович В. Українська міфологія. К., 2002. 664 с.
38. Врублевська В. Ольга Кобилянська: Роман-біографія //Вітчизна. 1998. № 3. С. 60-121.
39. Выготский Л.С. Психология искусства /Под ред. М.Г.Ярошевского. М., 1987. 572 с.
40. Ґадамер Г. Ґ. Герменевтика і поетика / Вибрані твори / Пер. з нім. К., 2001. 288 с.
41. Гендер і культура: зб. ст./ Упоряд.: В. Агеєва, С. Оксамитна. К., 2001. 224 с.
42. Грановская Р.М., Никольская И.М. Защита личности. М., 1999. 426 с.
43. Грейвс Р. Мифы Древней Греции. Пер. с англ. под ред. и послесл. А.А.Тахо-Годи. М., 1992. 624 с.
44. Гундорова Т. Леся Українка: християнство екзистенціалізм фемінізм // Слово і час. 1996. № 8-9. С. 19-28.
45. Гундорова Т. Літературний канон і міф // Слово і час. 2001. № 5. С. 15-24.
46. Гундорова Т. Модернізм як еротика нового” (В.Винниченко і С.Пшибишевський) // Слово і час. № 3. 1999. С. 76-79.
47. Гундорова Т. Неоромантичні тенденції творчості Ольги Кобилянської (До 125-річчя з дня народження) // Радянське літературознавство. 1988. №4. С. 32-42.
48. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів, 1997. 297 с.
49. Гундорова Т. Femina Melancholica: Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської. К., 2002. 272 с.
50. Даниленко В. У пошуках демонічної жінки (архетип Аніми в пізніх повістях Валерія Шевчука) // Слово і час. 2000. № 2. С . 21-24.
51. Данилюк І. Проблема психології надлюдини у творчості О.Кобилянської. / Данилюк І. Історія психології в Україні: Західні регіони (ост. чверть 19 І пол. 20 ст.), Навч. посібн. К., 2003. С.138-148.
52. Демченко І. Мелодія білої мрії” (Через кладку” Ольги Кобилянської) // Слово і час. 1998. № 11. С. 16-18.
53. Демченко І.А. Особливості поетики Ольги Кобилянської: Монографія. К., 2001. 208 с.
54. Дикманн Х. Юнгианский анализ волшебных сказок. Сказание и иносказание. Приложение: Методы аналитической психологии (Главы из книги). СПб., 2000. 256 с.
55. Долімор Д. Сексуальне дисидентство / Пер. з англ. І.Гарник, П.Таращук. К., 2004. 558 с.
56. Дорошко Л. Влада землі зло чи благо? (Про повість О. Кобилянської Земля” // Слово і час. 1992. № 8. С. 89-92.
57. Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання / Пер. з нім., фр., англ. Г. Кьорян, В.Сахно. К., 2001. 591 с.
58. Євшан М. Ольга Кобилянська / Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття. Книга перша. К., 2001. С. 111-116.
59. Єфремов С.О. Історія українського письменства /Худож. оформл. В.М. Шторгина. К., 1995. 688 с.
60. Єфремов С.О. В поисках новой красоты / Єфремов С.О. Літературно-критичні статті. К., 1993. С. 48-76.
61. Жижченко Л. Ольга Кобилянська та її фемінізм. // Український модернізм зі столітньої відстані. Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. /Збірник праць. Випуск Х, спеціальний. Рівне, 2001. 253-259.
62. Жінка як текст: Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: фрагменти творчості і контексти/ Упоряд. Л.Таран. К.,2002. 208 с.
63. Забужко О.С. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстка 90-х. К., 2001. 340 с.
64. Зарубежный психоанализ / Сост. и общая редакция В.М.Лейбина. СПб., 2001. 512 c.
65. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство: Посібник. К., 2003. 392 с.
66. Земляк В. Неопубліковані нотатки. // Слово і час. 1993. № 4. С.32-37.
67. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі/ Упорядкування, передмова та переклади Михайла Москаленка. К., 1988. 294 с.
68. Зуєвський О. Вибране. Поезії. Переклади. /Авт. С.Павличко, 1992. 364с.
69. Зуєвський О. Ольга Кобилянська і Шопенгауер // Українська література: Матеріали І конгресу Міжнародної асоціації україністів (Київ, 27 серпня 3 вересня 1990 р.) / Відповід. редактор О.Мишанич. К., 1995. 320 с.
70. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. К., 1992. 424 с.
71. Інгарден Р. Про пізнавання літературного твору (Фрагменти) / Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. /За ред. М. Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів, 2001. С. 176-206.
72. Каменська І.В. Концепт подвійного семантичного поля у творчості Ольги Кобилянської (за творами Ніоба”, Valse melancolique”, Некультурна”, Земля”, Через кладку”) : Дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 172 с.
73. Каменська І. Семантика натяків у повісті Ольги Кобилянської Земля” // Слово і час. 2002. № 5. С. 69-70.
74. Камінчук О. Світоглядно-естетична еволюція творчості Ольги Кобилянської //Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Збірник наукових праць. Випуск ХІ. Рівне, 2002. С. 120-128.
75. Квіт С. Основи герменевтики. // Кур’єр Кривбасу. Травень, 1998. С.139-164.
76. Квіт С. Основи герменевтики. // Кур’єр Кривбасу. Липень, 1998. С.151-167.
77. Квіт С. Основи герменевтики. // Кур’єр Кривбасу. Серпень, 1998. С.145-152.
78. Кирилюк С. Архетип Бога в художній системі Ольги Кобилянської // Біблія і культура. № 1. 200о. С. 103-105.
79. Кирилюк С.Д. Трансформація мотивів та образів світової літератури у творчості Ольги Кобилянської : Дис. канд. філол. наук: 10.01.01/ Чернівецький держ. ун-т ім. Юрія Федьковича. Чернівці, 1999. 180 с.
80. Кобилянська О.Ю. Апостол черні: Повість / Вступ. слово та підготовка тексту Є.Г. Куртка; худож. оформл. Б.Р. Пікулицького. Львів, 1994. 243с.
81. Кобилянська О. Людина. Царівна. К., 1994. 360 с.
82. Кобилянська О. Слова зворушеного серця. Щоденники. Автобіографії. Листи. Статті та спогади. К., 1982. 359 с.
83. Кобилянська О. Твори в п’яти томах. Т. 1. К., 1963. 492 с.
84. Кобилянська О. Твори в п’яти томах. Т. 2. К., 1963. 480 с.
85. Кобилянська О. Твори в п’яти томах. Т. 3. К., 1963. 440 с.
86. Кобилянська О. Твори в п’яти томах. Т. 4. К., 1963. 512 с.
87. Кобилянська О. Твори в п’яти томах. Т.5. К., 1963. 768 с.
88. Кобилянська О. Твори: В 2 т.: Т.1. К., 1983. 495 с.
89. Ковальчук О. О. Кобилянська та її повість Людина” // Дивослово. 2002. № 12. С. 38-44.
90. Кодак М. Системогенеза авторської свідомості: теорія і проблеми історії літератури // Слово і час. 2001. № 5. С. 8-15.
91. Корабльова О. Сексуальність як вияв самотності у прозі Оксани Забужко // Слово і час. 2003. № 1. С. 76-83.
92. Костенко Н.Аспекти модернізму (зауваги з приводу двох вузівських посібників) // Слово і час. 2001. № 2. С. 46-51.
93. Костецький І. Стефан Георге: Особистість, доба, спадщина. Уривки // Кур’єр Кривбасу. № 144 / листопад 2001. С. 84-164.
94. Крістева Ю. Stabat mater / Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. /За ред. М. Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів, 2001. С. 662-677.
95. Крупка М. Еволюція жіночих образів у феміністичній прозі (Некультурна” Ольги Кобилянської) // Наукові записки. Серія філологічна. Острог, 2000. С. 170-174.
96. Крупка М.А. Жіноча ідея у творчості Ольги Кобилянської // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Вип. VII. Рівне, 1999. С. 108-112.
97. Крупка М. Модель жіночого письма в українській літературі доби модернізму // Український модернізм зі столітньої відстані. Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Збірник наукових праць. Випуск ХІ. Рівне, 2002. С. 129-132.
98. Крупка М. Неоромантичний дискурс у художньому освоєнні Ольги Кобилянської// Український модернізм зі столітньої відстані. Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Вип. Х, спеціальний. Рівне, 2001. С. 245-253.
99. Крупка М.А. Новела Valse melancolique” у контексті феміністичної прози Ольги Кобилянської // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Вип. VIIІ. Рівне, 2000. С. 216-220.
100. Крупка М.А. Особливості пейзажної новелістики Ольги Кобилянської на прикладі оповідання Природа” // Проблеми сучасного літературознавства. Вип. 4. Одеса, 1999. С. 119-124.
101. Крупка М.А. Сильна особистість у творі Ольги Кобилянської (на прикладі повісті Апостол черні”) // Наукові записки. Т. ІІ, Ч. І. Острог, 1999. С. 157-159.
102. Кун М.А. Легенди і міфи Стародавньої Греції. 4-е видання. / Худож. оформл. В.І.Бариби. К., 1993. 416 с.
103. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія / Упоряд., приміт. І.П. Бетко, А.М. Полотай; вступна ст. М.Т. Яценка. К., 1994. 384 с.
104. Лакан Ж. Стадия зеркала и ее роль в формировании функции Я в том виде, в каком она предстает нам в психоаналитическом опыте / Зарубежный психоанализ / Сост. и общая редакция В.М.Лейбина. СПб., 2001. С.470-479.
105. Ласло М. Тема емансипації у творчості О.Кобилянської /Ольга Кобилянська в критиці та спогадах. К., 1963. С. 324-340.
106. Лебедев В.И. Раздвоение личности и бессознательное (о неосознаваемых формах психической деятельности). М., 2002. 336 с.
107. Лебедівна Л. Одвічний пошук гармонії: три іпостасі О.Кобилянської в оповіданні Valse melancolique” // Слово і час. 2003. № 7. С.70-76.
108. Леви-Стросс К. Структура и форма. Размышления об одной работе Владимира Проппа / Семиотика: Антология / Сост. Ю.С.Степанов. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2001. С. 423-452.
109. Леві-Стросс К. Міт та значення / Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. /За ред. М. Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів, 2001. С. 448-462.
110. Леві-Строс К. Структурна антропологія / Пер. з фр. З. Борисюк. К., 2000. 387 с.
111. Левчук Л.Т.Психоаналіз: історія, теорія, мистецька практика: Навч. Посібник. К., 2002. 255 с.
112. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. К., 1997. 752 с.
113. Ломброзо Ч. Гениальность и помешательство; Женщина преступница и проститутка; Любовь у помешанных: Сборник / Пер. с ит. Мн., 2000. 576 с.
114. Лосев А.Ф. Из ранних произведений. М., 1990. 656 с.
115. Луців Л. Ольга Кобилянська. Ню-Йорк; Джерзі Ситі: Свобода, 1965. 71с.
116. Макаров А. П’ять етюдів. Підсвідомість і мистецтво: Нариси з психології творчості. К., 1990. 285 с.
117. Маковей О. Ольга Кобилянська (Літературно-критична студія) / Ольга Кобилянська в критиці та спог