ЕСТЕТОСФЕРА РИТОРИЧНОГО МИСТЕЦТВА (НА ПРИКЛАДІ ПРАВОСЛАВНОЇ ПРОПОВІДІ В УКРАЇНІ) : ЕСТЕТОСФЕРА риторического искусства (НА ПРИМЕРЕ ПРАВОСЛАВНОЙ ПРОПОВЕДИ В УКРАИНЕ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЦАРЕНОК АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК [111.852:27–475.5] (477) (043.3)

ЕСТЕТОСФЕРА РИТОРИЧНОГО МИСТЕЦТВА
(НА ПРИКЛАДІ ПРАВОСЛАВНОЇ ПРОПОВІДІ В УКРАЇНІ)

09.00.08 – естетика

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник
Личковах Володимир Анатолійович,
доктор філософських наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕСТЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОПОВІДІ В КОНТЕКСТІ РИТОРИЧНОГО МИСТЕЦТВА
1.1. Історичні традиції дослідження риторичного мистецтва:
теоретико-естетичний вимір ………………………………………………………….11
1.2. Проповідь як жанр ораторської прози і різновид
риторичного мистецтва…………………………...…………………………………....22
1.3. Концепт “естетосфера” в дослідженні релігійно-мистецьких
практик і проповідницького слова……...……………………………………..……...40
Висновки до першого розділу………………………………………………….49
РОЗДІЛ ІІ. ОСМИСЛЕННЯ ЕСТЕТОСФЕРИ ПРОПОВІДІ
У РИТОРИЧНОМУ ДИСКУРСІ: ВІТЧИЗНЯНІ ТРАДИЦІЇ
2.1. Статус красномовства у християнській естетиці
раннього Середньовіччя……………………..…………………………………………51
2.2. Риторичний дискурс Київської Русі:
історико-естетична реконструкція……………………………………………………72
2.3. Традиції “зложення казання” доби українського бароко
в риторичних та історико-естетичних студіях……………………….……………….83
2.4. Естетична складова вітчизняних гомілетичних
концепцій і проповідницьких текстів ХІХ – поч. ХХ ст. ………………………….102
Висновки до другого розділу………………………………………….............121
РОЗДІЛ ІІІ. СИНЕРГІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ПРОПОВІДІ
ТА РЕЛІГІЙНО-ЕСТЕТИЧНИЙ КАТАРСИС
3.1. Естетосфера проповіді та метанойя через катарсис…….………………124
3.2. Сигнатура “пам'яті смертної”: традиції риторичної реалізації
естетики трагічного в православній проповіді…………………….…………...…..134
3.3. Храмовий синтез мистецтв в естетосфері проповідницької
риторики: від синергії до синестезії та катарсису…………………………………..158
Висновки до третього розділу………………………………………………...175
ВИСНОВКИ……………………………………………………………............178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...185

ВСТУП

Актуальність та доцільність дослідження визначаються інтенсифікацією подальших теоретико-естетичних пошуків на терені вітчизняних культурних традицій, зокрема, духовних засновків риторичного мистецтва та їх практичного втілення. Відповідно до принципів некласичної та постнекласичної естетичної думки, вивчення реалізації настанов ораторства як процесу створення смисловиразного ціннісного континууму передбачає здійснення належних кореляцій у сфері понятійно-категоріального інструментарію. Наслідком цього постає обґрунтування нових концептів та методологій їх визначення під час дослідження широкого спектру виразних феноменів буття, культури, мистецтва, духовних практик.
Одним із завдань, що відповідають означеним тенденціям оформлення термінологічної бази естетичної науки, є розробка концепту “естетосфера”, дефінітивне виділення якої відбувається із урахуванням її семантико-сигнатурної специфікації, зверненням уваги на комплекс засобів художньо-образної виразності символічного характеру. Теоретично та методологічно виправданим постає використання даного підходу під час дослідження творів риторичного мистецтва, зокрема, царини естетичних особливостей християнських проповідей, написання і виголошення яких позначене активним застосуванням символічних конструкцій, пов’язаних зі сферою “естезису”.
Культурне значення проповідницької справи зумовило доцільність активного звернення багатьох генерацій вітчизняних теоретиків і практиків “словес проповідних” до творчих пошуків та розробок різноманітних питань, пов’язаних із мистецтвом релігійного красномовства. Як наслідок, – створення значної кількості посібників з гомілетики і власне текстів богослужбових гомілій в Україні. Їх ретельний аналіз засвідчує наявність цілої низки важливих теоретичних проблем проповідницької риторики, до числа яких належать, зокрема, і проблеми естетичного виміру православної проповіді – її естетосфери. Яскрава емоційно-образна виразність проповідницького слова суттєво споріднює його з релігійно-мистецькою діяльністю. Свій очевидний прояв у складанні, виголошенні та сприйнятті гомілій знаходить взаємозв’язок релігійних і естетичних цінностей. Відтак, розгляд заявленої теми сприятиме подальшому осмисленню феномену риторичного мистецтва на прикладі православної проповіді в її трансісторичних варіаціях, а також сутності риторично-естетичних концепцій релігійного ораторства.
Настанови майстрів проповіді різних періодів в історії України закономірно постають об’єктом ґрунтовних історико-естетичних досліджень, які сприяють розумінню ролі та місця естетичних аспектів духовної культури. Втім, наукова проблема як естетосфери вітчизняних проповідей ХІХ – початку ХХ століття, так і естетичної складової гомілетичних концепцій означеного періоду залишається відносно мало дослідженою: проповідницька риторика цього часу є менш проаналізованою з власне естетичних позицій у порівнянні з церковно-ораторськими студіями й практиками Київської Русі чи доби українського Бароко, які вже увійшли до предмета історії української естетичної думки.
Наведені аргументи актуалізують дослідження риторичного мистецтва, зокрема, естетосфери проповіді, і роблять перспективним активне звернення до розробки обраної проблеми на основі історико-естетичних реконструкцій проповідницької риторики.
Ступінь наукової розробки проблеми. Дослідження вітчизняних традицій риторичного мистецтва репрезентовані низкою студій, присвячених теоретичним питанням риторики та історії розвитку ораторського мистецтва (наприклад, праці Н. Бєзмєнової, О. Гончарової, Г. Євдокименко, Л. Мацько, О. Мацько, Г. Сагач).
Виділяються наукові студії естетико-релігієзнавчого характеру, увага в яких, зокрема, приділяється проблемам взаємодії мистецтва і релігії (В. Бичков, Д. Степовик, Д. Угрінович, І. Федь, Є. Яковлєв, Л. Янченко, молоді науковці Л. Білоконенко, М. Загорулько та ін.), а також місця сакрального в естетичному процесі (В. Личковах, В. Шелюто, Ю. Юхимик).
Різні аспекти риторики проповідництва активно осмислювалися в контексті філософських пошуків Отців Церкви, в працях християнських мислителів, видатних вітчизняних гомілетів (Лазар Баранович, Інокентій Борисов, О. Ветелев, Іоаникій Галятовський, Амвросій Ключарьов, В. Пєвницький, Феофан Прокопович, Б. Ярушевич та інші).
Значна увага аналізові філософського та етичного змісту проповідей приділена з боку філософів, релігієзнавців і культурологів, зокрема С. Авєрінцева, Н. Бабич, Т. Біленко, М. Кашуби; до висвітлення моральної, духовно-аскетичної складової вітчизняних проповідей зверталися Л. Довга, М. Корзо, О. Розумна, В. Співак.
Перспективними для дослідження художності церковних промов виявляються деякі позиції, наведені у відповідних літературознавчих студіях (І. Єрьомін, В. Крекотень, Д. Ліхачов, С. Маслов, М. Сумцов та ін.), та, зрештою, у працях, присвячених розгляду проблем становлення ранньохристиянської, візантійської (В. Бичков) та вітчизняної естетичної думки (І. Бондаревська, І. Іваньо, Д. Кучерюк, Л. Левчук, М. Ольховик, С. Стоян, В. Пуліна, С. Уланова, Л. Чабак та ін.).
Водночас відзначаємо, що дослідники риторичного мистецтва, зокрема, феномена проповіді недостатньо зверталися до вивчення специфіки теоретико-естетичного контенту концептуальних засад вітчизняних гомілетичних традицій ХІХ – початку ХХ століть. Поза увагою естетичних досліджень залишається й чимало власне текстів гомілій, які, зокрема, містяться на сторінках тогочасних православних видань.
Відтак, існує необхідність у здійснені подальших комплексних розробок риторичних аспектів проповіді в естетико-релігієзнавчому напрямі, зокрема, аналіз естетичного аспекту гомілетичних концепцій, сфери художніх особливостей різного роду церковних повчань, що передбачає вихід у площину власне естетичних узагальнень та висновків.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах основного напрямку теоретико-естетичних досліджень кафедри філософії та культурології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка “Філософія мистецтва в українському естетичному дискурсі”.
Об’єкт дослідження – риторичне мистецтво в його естетичних та гомілетичних специфікаціях на теренах України.
Предмет дослідження – естетосфера риторичного мистецтва в православній проповіді (український контекст).
Мета дослідження – аналіз естетосфери риторичного мистецтва на прикладі православної проповіді як релігійно-естетичного феномена у світоглядно-філософських і літературно-мистецьких контекстах вітчизняної культури.
Досягнення мети визначається вирішенням конкретних дослідницьких завдань:
– шляхом розгляду основних тенденцій в історії розвитку риторичного мистецтва та проповідництва визначити їхнє місце в естетичному дискурсі;
– здійснити аналіз теоретичних тенденцій у розробці концепту “естетосфера” для вивчення естетичних особливостей церковного мистецтва на прикладі релігійної риторики;
– встановити взаємодію змістовно-формальних характеристик, релігійності та художності в естетосфері текстів і контекстів православних проповідей;
– обґрунтувати зв'язок гомілетичної практики Київської Русі із принципами Візантійської естетики красномовства;
– розглянути українську проповідницьку риторику XVII – XVIII ст. в контексті естетичних рефлексій доби бароко;
– виокремити провідні тенденції духовної динаміки естетосфери православної проповіді ХІХ – початку ХХ ст.;
– визначивши риторичні та синергійні чинники релігійно-естетичного катарсису, здійснити змістове наповнення концепту “естетосфера” під час дослідження проповідей, створених як втілення основних ідей християнської танатології з точки зору риторичного оформлення естетики трагічного (реконституювання символічної домінанти сигнатури “пам’яті смертної”);
– розглянути естетичне функціонування проповідницької риторики в аспекті взаємодії релігійно-мистецьких практик літургійного призначення.
Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи аналізу, систематизації та узагальнення означених проблем, а також філософські методи герменевтики, феноменології та психології художньої творчості і сприйняття. У роботі актуалізуються окремі ідеї вітчизняних і зарубіжних дослідників, в яких аналізуються питання зв'язку естетики і релігієзнавства, мистецтва і релігії (В. Бичков, І. Сторожева, Ф. Троттер, Д. Угрінович, І. Федь, П. Флоренський, Є. Яковлєв), мистецтва і духовної культури в цілому (Г. Аляєв, Ю. Афанасьєв, М. Бровко, О. Воєводін, Л. Левчук, В. Малахов, О. Оніщенко, В. Панченко. М. Попович, В. Суханцева, Р. Шульга, Ю. Юхимик та ін.), статусу сакрального в естетичному процесі, синергії і синергійної взаємодії Слова та храмової літургії (В. Войцехович, С. Зайцева, С. Хоружий). На формування концептуальних ідей дисертації вплинули розробки з історії української естетики, а також теоретичні підходи, оформлені в межах мистецтвознавства, літературознавства, риторики і гомілетики із врахуванням їх сутнісних зв’язків із патристичною думкою і християнською естетикою, історією християнства в Україні (В. Бондаренко, А. Колодний, Л. Конотоп, В. Лубський, Г. Середа, Л. Филипович, П. Яроцький та ін.).
В контексті категоріального апарату естетики та філософії мистецтва розглянуто такі поняття, як “риторика”, “естетосфера”, “сигнатура”, “релігійне мистецтво”, “проповідь”, “гомілетика”, “метанойя”, “катарсис”, “синестезія”, “синергія”, “синтез мистецтв”.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняних студіях мистецтво риторики розглядається на прикладі феномена проповіді з позицій естетики як філософської науки. На основі вивчення естетосфери проповідницького слова та естетичного контента гомілетичних концепцій різних періодів історії України здійснюється визначення духовно-естетичного “стрижня” риторичних засад православного проповідництва. Досліджується вплив образно-виразних, синергійних характеристик гомілій на духовні переживання реципієнта, що являє собою підґрунтя синестезії та релігійно-естетичного катарсису, пов’язаного із метанойєю як ціннісною трансформацією свідомості.
Наукова новизна дослідження конкретизується в наступних положеннях, які виносяться на захист:
– вперше в сучасних українських гуманітарних студіях з естетичної точки зору систематизується досвід осмислення риторичного мистецтва на прикладі православної проповіді, а феномен проповіді як жанр ораторської прози включається в об’єкт естетичного дискурсу;
– інноваційно обґрунтовується теоретико-естетичний статус аналізу естетосфери (художньо-образних, евокативних, синергійних та перцептивних особливостей) православної проповіді в Україні як предмета естетичного дослідження;
– визначаються два взаємодіючі виміри (релігійно-дидактичний та художній) православної проповіді, що зумовлює комплексний естетико-релігієзнавчий підхід підхід до вивчення гомілетичних практик;
– релігійне красномовство доби Київської Русі включається в контекст християнської естетичної парадигми раннього Середньовіччя (передусім Візантії) з її анагогічним спрямуванням та виваженим ставленням до застосування здобутків античного ораторства;
– характерною рисою естетосфери православної проповіді доби українського бароко визнається порушення релігійно-естетичного балансу, що призводить до домінації риторичної декоративності, проповідницького “естетизму”;
– доводиться зв'язок вітчизняного релігійно-риторичного мистецтва ХІХ – початку ХХ ст. із патристичною естетичною думкою, зокрема, естетикою аскетизму;
– в контексті характеристики риторичних та синергійних чинників релігійно-естетичного катарсису у сфері православної проповіді визначається сигнатура “пам'яті смертної”, що постає символіко-образною системою репрезентації морталістичних уявлень та словотворчо реалізується через християнську естетику трагічного;
– храмовий синтез мистецтв визнається літургійною естетосферою функціонування проповідницької риторики.
Теоретичне і практичне значення роботи полягає в розширенні естетичного осмислення мистецтва риторики та в теоретичному обґрунтуванні феномена естетосфери (художньо-образної й перцептивно-естетичної складових) вітчизняної православної проповіді.
Вперше в науковий обіг з позицій естетичних узагальнень впроваджуються тексти проповідей на сторінках видання “Чернігівські єпархіальні новини” другої половини ХІХ – початку ХХ століть.
Отримані результати сприятимуть подальшому дослідженню риторичного мистецтва як естетичного феномена, а проповіді – як жанру літератури, риторики та предмета естетичних і гомілетичних студій. Матеріали дослідження можуть бути використані для читання спецкурсів з історії вітчизняної естетичної думки, релігієзнавства, історії української культури, літератури, риторики та гомілетики, для теоретичних і практичних розробок у галузі сучасного красномовства, для підготовки відповідних навчальних посібників і практикумів.
Апробація дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у 12 статтях (в т. ч. у 4 наукових публікаціях у фахових виданнях включно) та 7 виступах на науково-практичних конференціях: на читаннях пам'яті В. Г. Табачковського в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України у 2007 р.; на читаннях пам'яті В. І. Шинкарука в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України у 2008 р.; на щорічних Днях філософського факультету, що проводилися в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у 2007 – 2008 рр.; на Всеукраїнських Кулішевих читаннях з філософії етнокультури в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка (ЧНПУ) протягом 2009–2011 рр. Матеріали дисертації обговорювалися на методологічних семінарах і засіданнях кафедри філософії та культурології ЧНПУ та були апробовані там само під час читання курсів філософії та естетики, а також курсу риторики для студентів пастирсько-богословського факультету Чернігівського духовного училища, що готує, зокрема, і регентів церковних хорів.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів (десяти підрозділів), висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел з 267 позицій. Повний обсяг наукового дослідження – 212 сторінок (166 сторінок – основна частина).
Структура дисертації визначена логікою розкриття заявленої теми, поставленою метою і завданнями дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Риторика, як теоретичне обгрунтування норм ораторської майстерності, являє собою варіант актуалізації естетичних цінностей людства у царині словотворчості. Відтак, розвитку риторичного мистецтва апріорі притаманна наявність естетичного аспекту: від часів античності теоретики та практики красномовства виявляють інтерес до сфери психоемоційних, духовно-чуттєвих станів слухацької аудиторії, а також їхнього корегування за допомогою відповідної художньої обробки публічних виступів. Естетична функція ораторських практик протягом століть йшла пліч-о-пліч із їх призначенням здійснення сугестивного впливу на думки, емоції та дії реципієнта, що виявляється, зокрема, у способах визначення риторики та розумінні її ролі в суспільному житті. Логічна аргументація промов з її орієнтацією на розум людини, згідно з рекомендаціями численних посібників із красномовства, мала супроводжуватися використанням риторичних засобів посилення ефекту логічних доводів (тропи, фігури тощо), які утворювали художньо-стилістичну тканину виступу. Невипадково поруч із класичним визначенням риторики як “мистецтва переконувати” (софісти, Аристотель), з’являються спроби її дефінування як “мистецтва говорити добре” (Квінтіліан) і “мистецтва прикрашення мовлення” (мислителі західноєвропейського Середньовіччя).
Постаючи концепцією артикуляції естетичних цінностей суспільства, риторика закономірно являє собою об’єкт історико-естетичних реконструкцій фактично вже з часу заснування естетики як самостійної філософської дисципліни у ХVIII ст. О.-Г. Баумгартеном. Водночас, обґрунтовуючи постулати новоствореної гуманітарної галузі знань, предметом якої постає досконале у світі природних явищ і мистецтва, досконалість чуттєвого пізнання й удосконалення смаку, німецький естетик, поруч із риторикою, звертає увагу й на гомілетику – богословську науку, присвячену проблемам проповідництва, аналізу проповідницького дискурсу.
Саме в руслі гомілетичних теорій і практик відбувається осмислення риторичного мистецтва у християнській культурі з її увагою до проповіді – релігійно-мотивованої (сакральної) промови, включеної до контексту храмового синтезу мистецтв, що в лінгвістично-мистецтвознавчих студіях отримує статус жанру ораторської прози, спорідненого із публіцистикою. Наявність у проповіді двох взаємодіючих вимірів – релігійно-дидактичного та художнього – зумовлює комплексний, естетико-релігієзнавчий підхід до аналізу жанра гомілетичних практик, зокрема, виділення “слова” – найбільш досконалої за ступенем художнього оформлення промови.
Осмислення релігійного красномовства як сакрального мистецтва і феномена літератури з позицій естетики має здійснюватись із урахуванням органічного зв’язку втілюваних проповідником естетичних цінностей із усією аксіосферою християнської культури. На думку дисертанта, цей підхід здійснюється при застосуванні концепта “естетосфера”, що останнім часом активно розробляється у вітчизняних естетичних і культурологічних студіях.
Обгрунтування естетосферного підходу, реалізоване в дисертації, є, водночас, перспективним для досліджень феномена історичного розвитку художньо-образних специфікацій проповіді, мистецтва проповідницького слова. Естетосфера релігійного красномовства, яке являє собою різновид ораторських практик і жанр літератури, постає диференційованим предметом теоретико-естетичного аналізу, а вивчення розвитку гомілетичних теорій та практик – суттєвим компонентом для здійснення історико-естетичних реконструкцій, зокрема, вивчення естетосфери риторичного мистецтва, як важливої складової духовної культури людства.
На інтерпретації мистецтва проповідницького слова позначається анагогічне спрямування християнської естетики, яке духовно виражається у першочерговому виконанні творами релігійних мистецтв функцій піднесення внутрішнього світу людини та сприяння її синергійному станові. У середньовіччі створюється своєрідний канон осмислення традицій ораторської майстерності, що відрізняється стриманим поглядом відносно використання образно-естетичних розробок античної риторики. Сповідувана на початку історії християнства негація щодо ораторських засобів сугестивного впливу на аудиторію була викликана, зокрема, практикою псевдо-патетичного зловживання цими засобами. Пізніше вона змінюється суворо-поміркованим ставленням до риторичних традицій: постулювалося, що мистецтво красного слова не повинно перетворюватись на самоціль, форма – затуляти собою зміст, а оволодіння риторикою – перешкоджати благочестю. Відтак, певна недовіра до античної естетики красномовства у християнській культурі не зникає повністю і надалі.
Закономірним постає наявність інваріантного релігійно-естетичного стрижня гомілетики, існування якого сприяє функціонуванню мистецтва проповіді в межах вимог риторичного канону, запобігаючи її перетворенню на десакралізований художньо-культурний феномен. Щоправда, співвідношення релігійно-дидактичного і художньо-риторичного начал творів релігійного красномовства могло історично змінюватись, чому, наприклад, сприяли зміни естетичних вподобань конкретної доби. Так, надмірне захоплення риторичними засобами художньої виразності з боку пізньовізантійських проповідників могло призводити до відступу їхніх творів від канонічних вимог. Водночас, патристичні традиції естетично-виваженої словотворчості активно розвиваються в руслі естетики аскетизму (свв. Феодор Студіт, Симеон Новий Богослов).
Розвиток давньоруського релігійного красномовства постає яскравим втіленням принципів візантійської естетичної думки. Проникнення до культурного простору Русі кількох традицій середньовічного проповідництва спричинює оформлення у вітчизняній літературі двох стилів ораторства – урочистого “слова” (Іларіон, Кирило Турівський) і дидактичного “повчання” (Лука Жидята, Феодосій Печерський). Підставою для подібної класифікації виступає специфіка естетосфери конкретних текстів красномовства, побудова якої, значною мірою, є пов’язаною зі ступенем художньої обробки промов у риторичному дискурсі.
В українських ораторських практиках XVII–XVIII ст. (Лазаря Барановича, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивіловського, Стефана Яворського та ін.) знаходять своє відображення естетичні ідеї доби українського бароко, позначені посиленням уваги до декоративно-формальних характеристик проповідницьких “казань”. Створення проповідей в цей період відрізняється гіперболізованим застосуванням засобів художньо-риторичного арсеналу, що часто призводить до відходу на другий план релігійно-дидактичного начала творів. Барокова проповідь інколи набуває художньо-естетичної самоцінності і перетворюється у літературний твір.
Нові тенденції, пов’язані, зокрема, із естетичними цінностями стиля класицизму, з’являються у др. пол. XVII – на поч. XVIII ст., сприяючи поступовому звільненню вітчизняного проповідництва від впливів патетичної барокової риторики. Яскравий приклад таких змін являє собою творчість Феофана Прокоповича та Георгія Кониського, естетосфера проповідей яких постає більш стриманою з точки зору власне художньої обробки, але органічно включеною в синергію храмової дії.
Естетичний аспект традицій церковного ораторства ХІХ – поч. ХХ ст. є відчутним у вирішенні низки питань, пов’язаних зі створенням проповідей (питання ролі та значення дару слова, порівняння ораторства з музикою, проблема простоти та доступності промов та ін.). Особливо виділяються студії, в яких у рамках розгляду проблеми проповідницької імпровізації осмислюється власне феномен “живого слова” в його теургічних вимірах, взаємодію у системі “автор – реципієнт”, характеристики естетосфери повчань-експромтів з їх евристичними знахідками.
Гомілетико-естетичні вподобання найвидатніших проповідників цього часу в Україні (Інокентія Борисова, Амвросія Ключарєва та ін.) справляють значний вплив на розвиток вітчизняних теорій релігійного красномовства у майбутньому.
Феномен релігійно-катарсисного впливу сакральних мистецтв, на разі проповідництва, на думку дисертанта, є щільно пов'язаним із метанойєю (трансформацією свідомості), як зміною психоемоційного стану реципієнта, його саморозуміння і ціннісних орієнтирів, в т. ч. у покаянні. Окрім власне повчань з покаянної тематики, сприяти метанойї та катарсису покликані твори релігійного ораторства, присвячені ідеям християнської танатології з її “естетикою смерті”, риторичною реалізацією естетики трагічного.
Аналіз проповідницької спадщини українських релігійних діячів різних періодів, зокрема, чернігівських священиків др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст., дозволяє стверджувати про фундаментальне духовно-естетичне підґрунтя реалізації сигнатури “пам’яті смертної”, а саме про синергію світоглядних засад та художньо-образного арсеналу християнської танатології й риторики згідно з принципом “пам’ятай про смерть”. Цей чинник визначає побудову риторичної системи відповідних образів та використання різних засобів, зокрема, й емоційно-естетичного впливу на слухацьку аудиторію, що через синестезію призводить до катарсису і метанойї.
Духовно-естетичне функціонування проповіді відбувається в контексті літургійного дійства, студійованого, зокрема, як тотальний синтез сакральних мистецтв, для позначення цілісності якого використовується концепт “синергія”. Відтак, підкреслюється зорієнтованість художніх складових храмового універсуму, “співенергійність” у досягненні впливу на духовний стан їх реципієнтів.
Літургійний контекст як цілісна естетосфера для проповіді характеризується синестетичністю, прагненням до дотримання визначеного канону як зразку втілення сакрально-мистецьких цінностей, “двохвимірністю” артефакту (взаємодією релігійного та художнього начал), побудовою спільного синергійно-художнього простору із відчутною домінантою словотворчості, анагогічною інтенціональністю через естетичну сугестію та спрямованістю на релігійно-естетичний катарсис і ціннісну метанойю.
З цієї точки зору, звертає на себе увагу значний синестезійний вплив на розвиток естетичної свідомості особистості, що його здатні справляти різноманітні пам’ятки церковної культури взагалі. Всебічне дослідження становлення та розвитку художньо-естетичної свідомості та безпосередньо пов’язаної з останньою чуттєвої культури особистості неодмінно передбачає визначення і ретельний аналіз чинників згаданих процесів, що складають естетосферу проповіді, храмовий синтез мистецтв.
Незаперечною є роль різних видів релігійно-мистецьких практик у становленні духовного світу та морально-естетичного світогляду, зокрема, дітей і юнацтва. Церковна архітектура, іконографія, літургійні читання, співи, виступи проповідників та ін., – все це має здатність суттєво впливати на виховання як високих моральних, так і естетичних цінностей духовно-чуттєвого, внутрішнього світу людини. “Церква, духовні співи, ікони – перші витончені предмети за змістом і за силою”, – ця думка, висловлена богословом і духовним письменником ХІХ ст. святителем Феофаном (Говоровим) [85, с. 339] не втрачає своєї актуальності для сучасних тенденцій естетичного виховання засобами релігійної культури.
У вітчизняній православній культурній спадщині завжди цінувалися естетосфера церковних артефактів, естетико-мистецтвознавчий аспект релігійно-художніх практик, його духовна, синергійна спорідненість із власне релігійним і моральним аспектами культурного досвіду людини. Стверджується, що, по суті, православні митці “вдаються до засобів мистецтва, щоб виявити досвід духовного оновлення, який вони набули самі й хочуть передати іншим” [174, с. 70]. Все це, зрештою, також веде до вдосконалення естетичних почуття, смаку, ідеалу та інших важливих ціннісних зрушень у сфері естетичної свідомості і культури людини.
Отже, естетосфера релігійної риторики як засіб синергійної взаємодії зі слухацькою аудиторією постає суттєвою компонентою аксіосфери суспільства. Екстраполяція принципів філософсько-естетичного осмислення сакрального красномовства на студіювання ораторського мистецтва в цілому уможливлює більш чітке окреслення його естетичного контенту, включає риторику в предмет естетики.
Естетосфера риторичних практик вибудовується в діалектичному контексті співдіяння й співкореляції дискурсивно-пізнавального та художньо-образного начал творів, призначених для публічних виступів. Монологічність останніх при цьому виступає характеристикою дещо умовного типу: акт слова передбачає інтенсивну синергійну взаємодію в системі “оратор – реципієнт”, що висуває вимогу злагодженості у співреалізації здійснюваного комунікаційного проекту.
Антиномія зорієнтованості на звершення логічного переконання та сприяння чуттєвому милуванню – реалізації утилітарної й естетичної функцій ораторства відповідно – діалектично “знімається” риторичним прагненням до максимально адекватного й, водночас, доступного донесення інформаційних, напучувальних та інших “меседжів” до слухацької аудиторії. Ця інтенція веде до гармонізації всередині культури красномовства, зумовлюючи єдність логосу та естезису, надаючи статусу псевдо-риторичності ораторським практикам, які виходять за межі згаданих вимог.
Естетосфера риторичного мистецтва охоплює слово, образ, символізм, евокативність, синергійну взаємодію, синтез мистецтв, синестезійний вплив на реципієнта, що веде до катарсису та метаної.
Відтак, питання поглиблення естетичного розуміння синергії всередині ціннісного континууму християнства та подальшого осмислення значення естетосфери творів релігійних духовних практик для розвитку вітчизняної етнокультури окреслюють перспективи майбутніх досліджень у запропонованому напрямку на перетині естетики, релігієзнавства, культурології, філософії мистецтва та риторики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович С. Д. Риторика та гомілетика : підруч. / С. Д. Абрамович. – Чернівці : Рута, 1995. – 170 с.
2. Абрамович С. Д. Церковне мистецтво : підруч. / С. Д. Абрамович. – К. : Кондор, 2005. – 206 с.
3. Аверинцев С. Красота как святость / С. Аверинцев // Антология “Курьер ЮНЕСКО” за 30 лет. – М., 1990. – С. 188–190.
4. Аврелий Августин. Исповедь / Аврелий Августин ; [пер. с лат. М. Е. Сергеенко]. – М. : Канон +, 2000. – 464 с. – (Классическая философская мысль).
5. Автухович Т. Є. Київський період творчості Феофана Прокоповича і барокко / Т. Є. Автухович // Українське літературне барокко. – К. : Наукова думка, 1987. – С. 178–192.
6. Александр (Семенов-Тян-Шанский), епископ. Православный катихизис / Александр (Семенов-Тян-Шанский), епископ. – М. : Издание Московской Патриархии, 1990. – 128 с.
7. Алексеев М. П. Очерки истории испано-русских литературных отношений XVI–XIX вв. / М. П. Алексеев. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1964. – 216 с.
8. Алексий (Симанский), патриарх. Из Пасхального послания к настоятелям церквей г. Москвы в 1946 г. / Алексий (Симанский), патриарх // Православный церковный календарь на 1947 г. – М. : Издание Московской Патриархии, 1946. – С. 47–49.
9. Алпатов М. В. Искусство и не-искусство в античной Греции / М. В. Алпатов // Культура и искусство античного мира : Материалы научной конференции (1979). – М. : Советский художник, 1980. – С. 5–14.
10. Амвросий, иеромонах. Краткое руководство к оратории российской, сочиненное в Лаврской семинарии в пользу юношества, красноречию обучающегося / Амвросий, иеромонах. – М., 1791. – 184 с.
11. Амвросий (Ключарев), архиепископ. Искусство проповеди / Амвросий (Ключарев), архиепископ. – М. : Издательство Сретенского монастыря, 2006. – 176 с.
12. Антологія української поезії : у 6 т. – К. : Дніпро, 1984– .– Т. 1: Українська дожовтнева поезія : Твори поетів ХІ–ХVІІІ ст. – 455 с.
13. Антонова О. А. Искусство и православие / О. А. Антонова. – М. : Московский рабочий, 1983. – 94 с.
14. Аристотель. Поэтика. Риторика / Аристотель ; [пер. с др.-греч. В. Аппельрот, Н. Платонова].– СПб.: Азбука-классика, 2007. – 352 с.
15. Бабич Н. Інтелектуальна й емоційна константа мовленнєвої діяльності проповідника / Н. Бабич // Науковий вісник Чернівецького університету : Зб. наук. праць. Вип. 350–351. Філософія. – Чернівці : Рута, 2007. – С. 203–207.
16. Бадяк В. Колізії українського сакрального мистецтва / В. Бадяк // Українське сакральне мистецтво : традиції, сучасність, перспективи : Матеріали міжнародної наукової конференції (Львів, 4–5 травня 1993 р.). – Львів : Свічадо, 1994. – С. 143–150.
17. Барт Р. Избранные работы : Семиотика. Поэтика / Р. Барт ; [пер. с франц.]. – М. : Прогресс, 1989. – 616 с.
18. Баумгартен А. Г. Эстетика / А. Г. Баумгартен // История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли : в 5 т. / ред. Овсянников М. Ф. и др. – М. : Издательство Академии художеств СССР, 1962– .– Т. 2: Эстетические учения XVII–XVIII веков. – 1964. – С. 452–465.
19. Бачинин В. А. Эстетика : энциклопедический словарь / В. А. Бачинин. – СПб. : Издательство Михайлова В. А., 2005. – 288 с.
20. Безменова Н. А. Очерки по теории и истории риторики / Н. А. Безменова. – М. : Наука, 1991. – 215 с.
21. Бессольнова Н. В. Эстетические взгляды Кирилла Туровского / Н. В. Бессольнова // Кирилл Туровский и наше время : Сб. материалов к 10-летию Общества Кирилла Туровского. – Гомель : ГГУ имени Ф. Скорины, 2003. – С. 17–20.
22. Біленко Т. Християнська проповідь у гуманітарному дискурсі / Т. Біленко // Науковий вісник Чернівецького університету : Зб. наук. праць. Вип. 350–351. Філософія. – Чернівці : Рута, 2007. – С. 199–203.
23. Білоконенко Л. Ю. Естетика ікони / Л. Ю. Білоконенко // Дні науки філософського факультету – 2007 : Міжнародна наукова конференція (18–19 квітня 2007 р.) : Матеріали доповідей та виступів. Ч. ІІ. – К. : ВПЦ “Київський університет”. – С. 6–7.
24. Блаженной памяти Высокопреосвященного Никанора // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1891. – № 3. – С. 122–126.
25. Бондаревська І. А. Парадоксальність естетичного в українській культурі XVII – XVIII століть / І. А. Бондаревська. – К. : ПАРАПАН, 2005. – 308 с.
26. Борухович В. Ораторское искусство Древней Греции / В. Борухович // Ораторы Греции / [пер. с др.-греч. С. Кондратьева, Э. Юнца, С. Ошерова и др.]. – М. : Художественная литература, 1985. – С. 5–24.
27. Борщ К., протоиерей. “Отложите сквернословие уст ваших…” (Кол. 3, 8) / Борщ К., протоиерей // Журнал Московской Патриархии. – 1988. – № 11. – С. 47–48.
28. Бурега В. В. Служитель Живого Слова / В. В. Бурега // Амвросий (Ключарев), архиепископ. Искусство проповеди. – М. : Издательство Сретенского монастыря, 2006. – С. 3–22.
29. Бычков В. В. Духовно-эстетические основы русской иконы / В. В. Бычков. – М. : Ладомир, 1994. – 366 с.
30. Бычков В. В. Зарождение средневековой эстетики числа и ритма / В. В. Бычков // Философия искусства в прошлом и настоящем. – М. : Искусство, 1981. – С. 67–123.
31. Бычков В. В. Малая история византийской эстетики / В. В. Бычков. – К. : Путь к Истине, 1991. – 407 с.
32. Бычков В. В. Смысл искусства в византийской культуре / В. В. Бычков. – М. : Знание, 1991. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Серия “Эстетика” ; № 4).
33. Бычков В.В. Эстетика поздней античности (ІІ–ІІІ века) / В. В. Бычков. – М. : Наука, 1981. – 326 с.
34. Бычков В. В. Эстетический лик бытия (Умозрения Павла Флоренского) / В. В. Бычков. – М. : Знание, 1990. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Серия “Эстетика” ; № 6).
35. Валицкая А. П. Русская эстетика XVIII века / А. П. Валицкая. – М. : Искусство, 1983. – 238 с.
36. Василенко С. И. Эстетическое как эстетосфера (Методологические проблемы систематизации эстетических категорий) / С. И. Василенко // Эстетические категории в литературоведческом и искусствоведческом анализе : Тезисы докладов Всесоюз. науч. конф. – Днепропетровск, 1978. – С. 21–23.
37. Васютинский Ф., протоиерей. Надгробная речь, сказанная при отпевании Преосвященного Иоасафа, епископа Новгород-Северского / Ф. Васютинский, протоиерей // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1911. – № 5.– С. 141–144.
38. Васютинский Ф., протоиерей. Слово, сказанное при отпевании Преосвященнейшего Нестора, епископа Новгород-Северского / Ф. Васютинский, протоиерей // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1910. – № 17.– С. 593–596.
39. Васютинский Ф., священник. Надгробная речь, сказанная пред опущением в могилу тела епископа Иоанникия в Благовещенской церкви Нежинского мужского монастыря / Ф. Васютинский, священник // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1880. – № 27.– С. 398–400.
40. Ведерников А. Великий учитель христианской нравственности / А. Ведерников // Журнал Московской Патриархии. – 1988. – № 12. – С. 63–73.
41. Величковский А., священник. Святитель Димитрий, митрополит Ростовский (Внебогослужебное чтение в Черниговском кафедральном соборе) / А. Величковский, священник // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1893. – № 8. – С. 253–263.
42. Вениамин (Быковский), епископ. Беседа на евангелие в IV-ую Неделю по Пятидесятнице / Вениамин (Быковский), епископ // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1885. – № 23. – С. 754–764.
43. Вениамин (Быковский), епископ. Беседа на евангелие в IV-ую Неделю по Пятидесятнице (Окончание) / Вениамин (Быковский), епископ // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1885. – № 24. – С. 785–795.
44. Вениамин (Быковский), епископ. Беседа на евангельскую притчу о домохозяине и работниках в винограднике / Вениамин (Быковский), епископ // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1890. – № 20. – С. 455–464.
45. Вениамин (Быковский), епископ. Слово в день Нового года / Вениамин (Быковский), епископ // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1885. – № 1. – С. 1–8.
46. Вениамин (Быковский), епископ. Слово в день Покрова Пресвятыя Богородицы / Вениамин (Быковский), епископ // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1891. – № 19. – С. 563–569.
47. Вениамин (Быковский), епископ. Слово о страсти корыстолюбия / Вениамин (Быковский), епископ // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1890. – № 12. – С. 249–259.
48. Вениамин (Быковский), епископ. Слово о частном суде и смерти / Вениамин (Быковский), епископ // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1891. – № 21.– С. 641–648.
49. Вениамин (Быковский), епископ. Слово при погребении Татьяны Даниловны Анастасьевой, произнесенное 20 марта 1890 г. в Черниговском кафедральном соборе / Вениамин (Быковский), епископ // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1890. – № 11. – С. 230–233.
50. Вениамин (Быковский), епископ. Слово о том, что смерть необходимо памятовать и готовиться к ней / Вениамин (Быковский), епископ // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1890. – № 6. – С. 119–131.
51. Ветелев А., протоиерей. Учебный курс по истории проповедничества Русской Православной Церкви / Ветелев А., протоиерей, Козлов М. Е. – Загорск, 1990. – 215 с.
52. Вишневский А. О чем проповедует христианину храм Божий / Вишневский А. // Вера и жизнь. – 1912. – № 11. – С. 39–53.
53. Войцехович В. Э. Синергетика и исихазм / В. Э. Войцехович // Синергетика и психология : Материалы круглого стола, 10 марта 1997 г., СПб. : Доклады. – СПб. : Изд-во СПб. УВК, 1997. – С. 120–122.
54. Воскресіння мертвих : українська барокова драма : антологія / [упорядкув., ст., пер. і прим. В. О. Шевчук]. – К. : Грамота, 2007. – 638, [1] с.
55. Выжлецов Г. П. Эстетика в системе философского знания / Г. П. Выжлецов. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1984. – 175 с.
56. Гадамер Х.-Г. Истина и метод : Основы философской герменевтики / Х.-Г. Гадамер ; [пер. с нем.]. – М. : Прогресс, 1988. – 704 с.
57. Гадамер Х.-Г. Риторика и герменевтика / Х.-Г. Гадамер // Актуальность прекрасного / Х.-Г. Гадамер ; [пер. с нем.]. – М. : Искусство, 1991. – С. 188–206.
58. Гайковський М. Сакральне мистецтво в інститутському курсі “Історія релігії” / М. Гайковський // Українське сакральне мистецтво : традиції, сучасність, перспективи : Матеріали міжнародної наукової конференції (Львів, 4–5 травня 1993 р.). – Львів : Свічадо, 1994. – С. 137–142.
59. Галятовський І. Наука, альбо способ зложення казання / І. Галятовський // Українська література XVII століття. – К. : Наукова думка, 1987. – С. 108–133.
60. Георгий (Конисский), архиепископ. С новым годом! / Георгий (Конисский), архиепископ // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1886. – № 1.– С. 1–7.
61. Гоголь Н. В. Собрание сочинений : в 7 т. / Н. В. Гоголь. – М. : Художественная литература, 1976– .– Т. 6: Статьи. – 1978. – 559 с.
62. Головей В. Сакральне мистецтво як мова релігії / В. Головей // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності : Зб. наук. праць. – К. : Знання, 1999. – С. 20–27.
63. Гончарова О. М. Особливості релігійного красномовства часів західноєвропейського Середньовіччя / О. М. Гончарова // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : Зб. наук. праць. Вип. 24. – К. : Міленіум, 2010. – С. 103–109.
64. Горська Н. Д. Образ Ісуса Христа у проповідях Лазаря Барановича / Н. Д. Горська // Образ Христа в українській культурі : Зб. наук. праць. – К. : Вид. дім “КМ Академія”, 2003. – С. 93–102.
65. Горський В. С. Біля джерел : (Нариси з історії філософської культури України) / В. С. Горський. – К. : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2006. – 262 c.
66. Грейвс Р. Мифы Древней Греции / Грейвс Р. ; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1992. – 624 с.
67. Григорий Нисский. Творения : в 8 т. – М. : Типография Т. Готье, 1861 – .– Т. 7. – 1865. – 536 с.
68. Григорий Нисский. Творения : в 8 т. – М. : Типография Т. Готье, 1861 – .– Т. 8. – 1866. – 540 с.
69. Грицай М. С. Давня українська література: Підручник / Грицай М. С., Микитась В. Л., Шолом Ф. Я. – К. : Вища школа, 1989. – 414 с.
70. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4-х т. / В. Даль. – М. : Русский язык, 1980– .– Т. 3. – 1980. – 555 с.
71. Ділай М. П. Співвідношення композиції та тематичного розгортання тексту проповіді / М. П. Ділай // Мова і культура : Науковий журнал. Вип. 12. – К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2009. – Т. 2. – С. 88–96.
72. Димитрий (Туптало), митрополит. Уроки благочестия : Сб. поучений / Димитрий (Туптало), митрополит. – М., 2006. – 120 с.
73. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов / Диоген Лаэртский ; [пер. с древнегреч. М. Л. Гаспарова]. – М. : Мысль, 1986. – 571 с. – (Филос. наследие).
74. Доброгаев М. Михаил Десницкий, митрополит Санкт-Петербургский и Новгородский, бывший архиепископ Черниговский / Доброгаев М. // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1893. – № 23. – С. 909–925.
75. Довга Л. Де лежать ключі від Неба? / Л. Довга // Український гуманітарний огляд. Вип. 6. – К. : Критика, 2001. – С. 26–39.
76. Довга Л. До питання про напрямки і перспективи дослідження українських недільних проповідей XVII століття / Л. Довга // Діалог культур. – К., 1999. – Т. 2. – С 121–127.
77. Евгений, архимандрит. О посланиях Апостола Павла к Коринфянам / Евгений, архимандрит // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1864. – № 21. – С. 625–641.
78. Євдокименко Г. М. Історичні традиції риторики та красномовства / Г. М. Євдокименко // V Культурологічні читання пам’яті В. Подкопаєва “Культурологічний дискурс сучасного світу : від національної ідеї до глобалізаційної цивілізації” : Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 1-2 червня 2007 р. – К. : Міленіум, 2007. – С. 84–86.
79. Емельянова Л. Рассказывают клейма : К житийной иконе святитель Петр / Л. Емельянова // Журнал Московской Патриархии. – 1988. – № 9 – С. 55.
80. Еремин И. П. Лекции и статьи по истории древней русской литературы / И. П. Еремин. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1987. – 327 с.
81. Ефимов А., священник. Слово, сказанное на заупокойной литургии в день погребения Преосвященнейшего Нестора, епископа Новгород-Северского / А. Ефимов, священник // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1909. – № 17.– С. 585–593.
82. Єфремов С. О. Історія письменства в працях академіка М. Ф. Сумцова / С. О. Єфремов // Літературно-критичні статті / С. О. Єфремов. – К. : Дніпро, 1993. – С. 283–286.
83. Єфремов С. О. Історія українського письменства / С. О. Єфремов. – К. : Феміна, 1995. – 688 с.
84. Жизнеописания отечественных подвижников благочестия 18 и 19 веков. Ноябрь. – Введенская Оптина Пустынь, 1994. – 748 с.
85. Жития и творения русских святых : Жизнеописания и духовные наставления великих подвижников христианского благочестия, просиявших в земле Русской. Народные почитания и праздники Православной Церкви / [сост. С. Тимченко]. – М. : Современник, 1993. – 480 с.
86. Загорулько М. А. Емблематичність та символізм у поетиці “Чернігівських Афін” / М. А. Загорулько // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченко. Вип. 66. Серія : філософські науки : Збірник / За ред. проф. В. А. Личковаха. – Чернігів : ЧДПУ, 2009. – № 66 – С. 148–151.
87. Загорулько М. А. Розуміння людини в добу українського бароко і процеси сучасної етнокультурної ідентифікації в Україні / М. А. Загорулько // Матеріали міжнародної міждисциплінарної конференції “Людина та її ідентичність у добу глобалізації”, 29-30 червня 2010 р. – Львів, 2010. – С. 216–218.
88. Затворницкий М., священник. Поучение, сказанное на заупокойной литургии, вместо запричастного стиха / М. Затворницкий, священник // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1880. – № 27.– С. 382–386.
89. Ивановский В., священник. Об истинном пастырстве / В. Ивановский, священник // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1910. – № 12.– С. 458–463.
90. Ивановский В., священник. Об истинном пастырстве (Окончание) / В. Ивановский, священник // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1910. – № 13. – С. 483–492.
91. Иваньо И. В. Очерк развития эстетической мысли Украины / И. В. Иваньо. – М. : Искусство, 1981. – 423 с. – (Эстет. мысль народов СССР).
92. Іваньо І. В. Про українське літературне бароко / І. В. Іваньо // Українське літературне бароко : зб. наук. праць. – К. : Наукова думка, 1987. – С. 3–18.
93. Игнатий (Брянчанинов), епископ. Слово о смерти / Игнатий (Брянчанинов), епископ. – Минск : Лучи Софии, 1999. – 336 с.
94. Иллюстрированная полная популярная Библейская энциклопедия / [авт.-сост. архимандрит Никифор]. – Свято-Троице-Сергиева Лавра, 1990. – 902 с.
95. Иннокентий (Борисов), архиепископ. О путях Промысла Божия в жизни человеческой / Иннокентий (Борисов), архиепископ. – М. : Казак, 1996. – 143 с.
96. Иннокентий (Борисов), архиепископ. Сочинения : в 5 т. / Иннокентий (Борисов), архиепископ. – К. : Издание Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры, 2000– .– Т. 1: О религии. – 2000. – 302 с.
97. Иоанн Златоуст. Избранные поучения : Сборник поучений в применении к десяти заповедям Божиим / Иоанн Златоуст. – Спасо-Преображенский Мгарский монастырь, 2001. – 589 с.
98. Иоанн Златоуст. Избранные творения : в 2 т. – Спасо-Преображенский Мгарский монастырь, 2007– . – Т. 1. – 2007. – 384 с.
99. Иоанн Златоуст. Полное собрание творений : в 12 т. / Иоанн Златоуст. – М. : Православная книга, 1991. – .– Т. 1. – Кн. 1. – 1991. – 399 с.
100. Історія філософії України : Хрестоматія : Навч. посіб. – К. : Либідь, 1993. – 560 с.
101. История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли : в 5 т. / ред. Овсянников М. Ф. и др. – М. : Издательство Академии художеств СССР, 1962– .– Т. 1: Античность. Средние века. Возрождение. – 1962. – 682 с.
102. Кагамлик С. Українське церковне проповідництво XVII–XVIII століть (за матеріалами Києво-Печерської Лаври) / С. Кагамлик // Історія України. – 2004. – № 23–24. – С. 4–7.
103. Каган М. С. Эстетика как философская наука / М. С. Каган. – СПб. : ТОО ТК “Петрополис”, 1997. – 544 с.
104. Канарський А. С. Діалектика естетичного процесу (діалектика естетичного як теорія чуттєвого пізнання) / А. С. Канарский. – К., 2008. – 380 с.
105. Каноны, или книга правил святых Апостолов, святых Соборов, Вселенских и Поместных, и святых Отцов / [ред. и пер. на русск. яз. игумен Василий (Донец)]. – СПб. : Общество святителя Василия Великого, 2000. – 432 с.
106. Кант И. Сочинения : в 8 т. / И. Кант. – М. : Чоро, 1994– .– Т. 5. – 1994. – 414 с.
107. Кашуба М. В. Барокове осмислення людини в морально-дидактичній літературі XVII ст. / М. В. Кашуба // Людина в культурі російського бароко: Міжнародна науково-теоретична конференція : Тези доповідей. – К.: Центр гуманітарної освіти НАН України, 2006. – С. 61–65.
108. Кашуба М. В. Георгій Кониський / М. В. Кашуба. – К., 1999. – 228 с.
109. Кашуба М. В. Георгій Кониський і його „Філософський курс” / М. В. Кашуба // Кониський Г. Філософські твори : У 2 т. – К. : Наукова думка, 1990– .– Т. 1. – 1990. – С. 5–42.
110. Кисельова М. С. “Ключ живота і смерті”: антропологія російського бароко у православній проповіді XVII ст. / М. С. Кисельова // Людина в культурі російського бароко: Міжнародна науково-теоретична конференція : Тези доповідей. – К.: Центр гуманітарної освіти НАН України, 2006. – С. 65–70.
111. Козаржевский А. Ч. Отзвуки античной культуры в патристическом ораторском искусстве / А. Ч. Козаржевский // Культура и искусство античного мира : Материалы научной конференции (1979). – М. : Советский художник, 1980. – С. 440–451.
112. Кониський Г. Філософські твори: У 2 т. / Г. Кониський. – К. : Наукова думка, 1990– .– Т. 1. – 496 с.
113. Кониський Г. Філософські твори: У 2 т. / Г. Кониський. – К. : Наукова думка, 1990– .– Т. 2. – 576 с.
114. Корзо М. Образ человека в проповеди XVII века / М. Корзо. – М. : Институт философии РАН, 1999. – 189 с.
115. Кот С. О. Дискурсний аналіз проповіді як морально-духовного жанру словесності (на матеріалі православної Різдвяної проповіді) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10.02.02 “Російська мова” / С. О. Кот. – К., 2006. – 20 с.
116. Кралюк П. М. “Білі плями” в історії української філософії : Наукові нариси / П. М. Кралюк. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 164 с.
117. Красногорский Д., священник. О чем и как нам – пастырям Христовой Церкви – проповедовать? / Д. Красногорский, священник // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1908. – № 19. – С. 753–759.
118. Красноречие Древней Руси (XI–XVII вв.) / [сост. Т. В. Черторицкая]. – М. : Советская Россия, 1987. – 447 с.
119. Крекотень В. І. До історії української барокової учительно-ораторської прози. Казання Ігнатія Оксентовича Старушича на погребі князя Ілії Святополк-Четвертинського / В. І. Крекотень // Українське літературне бароко : зб. наук. праць. – К. : Наукова думка, 1987. – С. 244–271.
120. Кримський С. Б. Під сигнатурою Софії / С. Б. Кримський. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 367 с.
121. Круглик Д., протоиерей. Конспект по практическому руководству для пастырей / Д. Круглик, протоиерей. – Загорск, 1977. – 191 с.
122. Куньч З. Церковна проповідь і проблеми культури мови / З. Куньч // Християнство й українська мова : Матеріали наукової конференції. – Львів : Видавництво Львівської богословської академії, 2000. – С. 436–441.
123. Кучерюк Д. Ю. Віхи і архетипи естетичних вчень в Україні / Д. Ю. Кучерюк // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Випуск 8. Серія : філософські науки : Збірник / За ред. проф. В. А. Личковаха. – Чернігів, 2001. – № 8. – С. 77–78.
124. Кучмай К. С. Іоанн Златоуст та його патристична спадщина в християнській писемній культурі / К. С. Кучмай // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв : Наук. журнал. – 2007. – № 1. – С. 21–26.
125. Ладыгина А. Б. О преемственности в искусстве / А. Б. Ладыгина, В. В. Гринин. – М. : Знание, 1982. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Серия “Эстетика” ; № 5).
126. Лебедев И. Об обязанности пастырей Церкви проповедовать слово Божие / И. Лебедев // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1894. – № 24. – С. 931–935.
127. Лебедев И. Об обязанности пастырей Церкви проповедовать слово Божие (Окончание) / И. Лебедев // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1895. – № 2. – С. 49–54.
128. Лебедев И. Примечания к Слову, сказанному игуменом Киевского Никольского монастыря, префектом академии, Стефаном Яворским при погребении Святителя Феодосия, архиепископа Черниговкого / И. Лебедев // Черниговские епархиальные известия (Прибавление). – 1908. – № 8–9. – С. 290–299.
129. Левченко Н. О. Эстетосфера художественной культуры ХХ столетия / Н. О. Левченко. – К. : ДАЛПУ, 1998. – 144 с.
130. Левчук Л. Т. Періодизація історії естетики як теоретична проблема / Л. Т. Левчук // Філософія етнокультури та морально-естетичні стратегії громадянського самовизначення : Зб. наук. статей / За ред. В. А. Личковаха. – Чернігів : ЦНТЕІ, 2006. – С. 3–5.
131. Литературный энциклопедический словарь. – М. : Советская энциклопедия, 1987. – 485 с.
132. Літературознавча енциклопедія : у 2-х т. / [авт.-уклад. Ю. І. Ковалів]. – К. : Академія, 2007– . – (Енциклопедія ерудита). – Т. 2. – 2007. – 624 с.
133. Літературознавчий словник-довідник / [ред. Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін.]. – К. : Академія, 1997. – 752 с.
134. Лихачев Д. С. Величие древней литературы / Д. С. Лихачев // Памятники литературы Древней Руси : ХІ – начало ХІІ века / [сост. и ред. Л. А. Дмитриева, Д. С. Лихачева]. – М. : Художественная литература, 1978. – С. 5–20.
135. Лихачев Д. С. Литература трагического века в истории России / Д. С. Лихачев // Памятники литературы Древней Руси : ХІІІ век / [сост. и ред. Л. А. Дмитриева, Д. С. Лихачева]. – М. : Художественная литература, 1981. – С. 5–26.
136. Лихачев Д. С. Литература эпохи “Слова о полку Игореве” / Д. С. Лихачев // Памятники лите