БЕЗКОРОВАЙНА Ольга Володимирівна ТЕОРЕТИКО–МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТІСНОГО САМОСТВЕРДЖЕННЯ : БЕСКОРОВАЙНЫЙ Ольга Владимировна Теоретико-методические основы воспитания КУЛЬТУРЫ личностного самоутверждения



  • Название:
  • БЕЗКОРОВАЙНА Ольга Володимирівна ТЕОРЕТИКО–МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТІСНОГО САМОСТВЕРДЖЕННЯ
  • Альтернативное название:
  • БЕСКОРОВАЙНЫЙ Ольга Владимировна Теоретико-методические основы воспитания КУЛЬТУРЫ личностного самоутверждения
  • Кол-во страниц:
  • 460
  • ВУЗ:
  • РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2010
  • Краткое описание:
  • РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

    На правах рукопису


    БЕЗКОРОВАЙНА Ольга Володимирівна

    УДК 371.135:008 053.67


    ТЕОРЕТИКОМЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТІСНОГО САМОСТВЕРДЖЕННЯ
    В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

    13.00.07 теорія та методика виховання


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора педагогічних наук



    Науковий консультант
    дійсний член НАПН України,
    доктор психологічних наук,
    професор
    БЕХ Іван Дмитрович



    Рівне 2010






    ЗМІСТ







    Вступ....


    4




    Розділ 1. Теоретикометодологічні підходи до проблеми виховання культури особистісного самоствердження.


    19




    1.1. Філософськокультурологічні витоки феномена особистісного самоствердження


    19




    1.2. Особистісне самоствердження як психологічна проблема..


    61




    1.3. Проблема особистісного самоствердження в педагогічних дослідженнях.


    105




    Висновки до розділу 1


    126




    Розділ 2. Концептуальні основи виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці


    129




    2.1. Сутність та компонентний склад особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.


    129




    2.2. Культура особистісного самоствердження як специфічний вид діяльності


    142




    2.3. Концепція виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці


    164




    Висновки до розділу 2..


    182




    Розділ 3. Обґрунтування і впровадження технології виховання культури особистісного самоствердження школярів раннього юнацького віку в умовах соціальноціннісної діяльності


    185




    3.1. Діагностика сформованості культури особистісного самоствердження старшокласників..


    185




    3.2. Особливості реалізації технології виховання культури особистісного самоствердження старшокласників в практиці роботи експериментальних навчальних закладів.....................................


    216




    3.3. Програмнометодичне забезпечення технології виховання культури особистісного самоствердження особистості раннього юнацького віку в соціальноціннісній діяльності..


    233




    3.3.1. Активні форми виховання культури особистісного самоствердження учнів старших класів у соціальноціннісній діяльності..


    249




    3.3.2. Організація виховання культури особистісного самоствердження у ході занять "Майстерня самоствердження"..


    287




    Висновки до розділу 3.


    300




    Розділ 4. Оцінка ефективності результатів дослідноекспериментальної роботи з виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.......................


    303




    4.1. Динаміка сформованості культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці на початку та після проведення експерименту


    303




    4.2. Оцінка результатів експерименту з орієнтації особистості на позицію самоствердження.


    320




    4.3. Методичні аспекти вдосконалення процесу виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці..


    331




    Висновки до розділу 4.


    341




    Загальні висновки....


    344




    Додатки ........................................


    351




    Список використаних джерел.


    432







    ВСТУП

    Актуальність дослідження зумовлена фундаментальними змінами в житті людського співтовариства, які відбуваються на сучасному етапі розвитку суспільства і стосуються життєво важливих інтересів всього людства і кожного індивіда. В останні роки ідея про визначну роль активності особистості у власному розвитку стала в педагогіці загальновизнаною. Сьогодні на перший план висуваються проблеми виховання культури особистісного самоствердження, толерантності та взаєморозуміння, залучення учнівської молоді до різних форм соціальноціннісної діяльності, з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей відповідно до інтересів та моральнодуховних потреб. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні.
    В умовах модернізації системи освіти визначено нові стратегічні цілі й тенденції прискореного, випереджального розвитку освіти і науки, оновлення змісту навчання і виховання. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті її головною метою визначено створення умов для особистісного розвитку, самоствердження і творчої самореалізації кожного громадянина України; формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства; сприяти консолідації української нації в ім'я конкурентоспроможної і процвітаючої держави.
    Формування особистості в нерозривній єдності із зростанням соціальної значущості її творчого потенціалу надають особливої гостроти й актуальності питанню природи виховання культури особистісного самоствердження. Особливу значущість самоствердження старшокласників набуває зараз, у період глибоких соціальних змін і перетворень в українському демократичному суспільстві, що тягне за собою втрату людиною почуття стабільності, віри у власні сили, дезорієнтацію.
    У зв'язку з цим розв'язання дослідницької проблеми є винятково актуальним. Це випливає із теоретичного уявлення про її сутність та зміст і розглядається як створення відповідних умов для самостійної реалізації особистістю своїх потенційних задатків, природних можливостей, її суб'єктнодіяльнісна сторона, "внутрішня активність людського індивіда".
    Проблема виховання культури особистісного самоствердження в науковій літературі виступає в низці основних її складових: природної потреби (С.Березін, Ю.Ган, С.Кавєрін, О.Леонтьєв, А.Маслоу, М.Цибра); мотиву (А.Адлер, І. Кузьмінков, М.Матюхіна, А.Розов та ін); спрямованості (Л.Божович, М.Неймарк, А.Осницький); суб'єктності (К.АбульхановаСлавська, Л.Божович, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, В.Петровський), значущості (М.Добринін), "внутрішньої позиції" (Б.Ананьєв, І.Кон, О.Ухтомський), "системи відносин" (В.М'ясищев), самовизначення (Д.Леонтьєв, В.Сафін та ін); поведінкововчинкового акту (Р.Альберті, Т.Кириленко, В.Роменець, Л.Петровська, В.Татенко, Т.Титаренко, М.Еммонс).
    Дослідження проблеми виховання культури особистісного самоствердження в учнівської молоді ґрунтується на концептуальних положеннях сучасної теорії виховання (І.Бех, Є.Бондаревська, В.Вернадський, В.Демиденко, Т.Дем'янюк, О.Кононко, О.Корсаков, В.Оржеховська, О.Подмазін, Г.Селевко, В.Сєріков, М.Сметанський, Ю.Сокольніков, О.Сухомлинська).
    Проблема виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці в загальноосвітній школі, попри її важливість і актуальність, розроблена недостатньо. Вона розглядалася лише частково в ході визначення окремих особистісних якостей, причин девіантної поведінки, але частіше за все у зв'язку з дослідженням самореалізації, де, як правило, ці поняття вживалися як ідентичні.
    Найбільші труднощі в сучасній соціальній ситуації переживає молодь, яка перебуває на порозі життєвого самовизначення, пошуку сфер свого утвердження і людського затребування. Відсутність орієнтирів робить процес її самоствердження стихійним, неорганізованим, непродуманим, що є проблемою як для самих старших школярів, так і для суспільства загалом. Хоча в дійсності старший шкільний вік є сенситивним для вирішення завдань, котрі зв'язані із самоствердженням особистості, адже у цьому віці воно стає життєвою необхідністю, що виражається в прагненні не лише знайти сферу самоствердження, але й зайняти певну позицію.
    У зв'язку з цим особистісно орієнтований підхід актуалізує завдання побудови нових освітніх технологій, здатних ініціювати процес виховання культури особистісного самоствердження, націлених на сприяння розкриттю можливостей школяра в усіх його проявах.
    Однак, при традиційній системі навчання і виховання, яка залишається на сьогоднішній день, прагнення старшокласника до самоствердження повною мірою не задовольняється. Технології навчання і виховання, котрі використовуються сьогодні в школі значною частиною педагогів, надто мало орієнтовані на актуалізацію особистісних можливостей учнів і формування в них потреби і готовності до культури особистісного самоствердження в пізнавальній діяльності. І, як наслідок, багато випускників не здатні до самостійного вирішення життєвих проблем, не готові стверджуватися особистісно, професійно, духовно, культурно.
    Виходячи із зазначеного необхідність наукового дослідження визначається суперечностями між:
    ­ сучасними вимогами до загальноосвітньої практики і недостатньою розробленістю теоретичних і практичних положень досліджуваної проблеми;
    ­ рівнем професійного досвіду, знаннями вчителів і існуючими засобами реалізації дослідницької проблеми;
    ­ об'єктивними запитами суспільства, з одного боку, і реально функціонуючою освітньою системою, яка технологічно не забезпечує цей процес, з другого;
    ­ нормативною заданістю освітнього процесу і особистісними потребами школяра.
    Актуальність теми і вказані суперечності обумовили проблему пошуку шляхів і засобів модернізації освітнього процесу, підсилення його спрямованості на самоствердження особистості раннього юнацького віку, розроблення активних форм і методів соціальноціннісної діяльності, реалізації концептуальної моделі виховання культури особистісного самоствердження старшокласників у нових соціальноекономічних умовах.
    Актуальність проблеми, врахування аспектів недостатньої теоретичної та практичної розробки, а також необхідність у наданні їй системного, особистісно орієнтованого гуманістичного спрямування зумовило вибір теми дослідження: "Теоретикометодичні засади виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці".
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження (державний реєстраційний номер 0106U000880) була складовою теми кафедри вікової та педагогічної психології Рівненського державного гуманітарного університету "Феноменологія морального розвитку особистості: детермінація, механізми, генезис" (державний реєстраційний номер 0106B000636) та виконана при розробці науковометодичної проблемної теми "Створення умов для розвитку і самореалізації особистості як громадянина України шляхом вироблення інноваційних підходів в управлінні освітою та здійснення навчальновиховного процесу" (наказ № 545 від 07.10.2008). Тему дисертації затверджено вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 7 від 28.01. 2005 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 8 від 25.10.2005 р.).
    Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити концептуальну модель та розробити технологію виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.
    Концеп
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
    Проблема виховання культури особистісного самоствердження є актуальною і має глибокий соціальнопедагогічний смисл, оскільки особистість, яка здатна до самоствердження в напрямах самореалізації, саморозвитку, зможе вільно й успішно поводитися в різноманітних сферах життєдіяльності, самостійно й нетрадиційно мислити, сміливо розробляти власні стратегії поведінки, здійснювати моральний вибір і нести відповідальність за свої дії і власний розвиток. Це має важливе значення як для самої особистості, так і для суспільства загалом.
    Результати проведеного дослідження підтвердили правомірність провідних положень гіпотези, засвідчили ефективність розв’язання поставлених завдань і дали підстави для формулювання таких висновків:
    1. Проблема виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці в загальноосвітній школі, попри її важливість і актуальність, розроблена недостатньо і не знайшла свого повного розкриття в контексті завдань педагогічної теорії і практики. У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі акцентується увага на таких характерних ознаках культури особистісного самоствердження, як: 1) прагнення людей проявити себе в активній діяльності, в об’єктивації себе в різних формах життєдіяльності і, перш за все, у праці як головному виді діяльності людини; 2) задоволення потреби у спілкуванні, взаємодія із соціальним середовищем; 3) прагнення людини до пізнання й самопізнання, без чого неможлива її діяльність і спілкування, відповідно, соціалізація і розвиток. Здійснений філософськокультурологічний і психологопедагогічний аналіз дає підстави визначити, що "культура особистісного самоствердження" як процес свідомого, активного практичного перетворення ситуацій, які складають змістову основу різних сфер життєдіяльності школяра, в результаті чого він досягає успіху, підтримує відповідний статус в колективі, відстоює свою значущість перед іншими однолітками, реалізує свій індивідуальний життєвий шлях.
    2. Розроблена концептуальна модель виховання культури особистісного самоствердження старшокласників відображає необхідність реалізації мети, урахування низки завдань, включення цілемотиваційного, змістового, технологічного, результативного компонентів.
    Доведено, що виховання культури особистісного самоствердження учнів старших класів буде ефективним якщо є високий рівень сформованості змістового компонента моделі, який представлений взаємопов’язаними і взаємозумовлюючими елементами: мотиваційним, який характеризується загальною спрямованістю, що втілюється в мотиваційну основу самоствердження; когнітивним, що включає сукупність знань, способів, дій, здібностей, які утворюють позицію самоствердження в конкретній сфері життєдіяльності; діяльнісноперетворювальним, що передбачає практичне функціонування школярів у різних сферах життєдіяльності.
    Теоретикометодичні засади наукового дослідження та розроблена концептуальна модель є теоретичним підгрунтям для впровадження власне технології виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці. Її реалізація спрямовується на якісне забезпечення цілей, можливостей, сфер самоствердження старшокласників з урахуванням їхніх вікових особливостей, специфіки соціальноціннісної діяльності, визначених та експериментально перевірених організаційнопедагогічних умов, типів та рівнів сформованості культури особистісного самоствердження школярів.
    3. Обгрунтовуючи змістовий компонент концептуальної моделі виховання культури особистісного самоствердження, розроблено і схарактеризовано критерії й показники кожного з елементів позиції самоствердження, які є ефективними за умови їх збалансованості і взаємообумовленості. Визначено, що мотиваційний елемент забезпечує спрямованість, стійкість, дієвість мотивів. Він характеризує розвиток ціннісноорієнтаційної свідомості й визначення на цій основі кола особистіснозначущих цінностей в ранньому юнацькому віці. Когнітивний елемент спрямовує особистість старшокласника до набуття знань культурних норм, моделей поведінки та усвідомлення доцільності їх дотримання. Діяльнісноперетворювальний елемент передбачає встановлення ступеня відповідності мотивів поведінки школярів у різних видах діяльності, спонукає вихованців до зусиль, спрямованих на прояв активності у позитивних діях і вчинках. Високий рівень сформованості діяльнісноперетворювального елемента забезпечує характер умінь будувати "Яконцепцію", автономність і стійкість внутрішнього світу, схильність самостверджуватися через досягнення високих результатів у діяльності.
    Усі компоненти відповідно виконують інформаційнопрогностичну, спонукальнорегулятивну, оціннорезультативну функції.
    4. Згідно з визначеними критеріями і показниками вихованості культури особистісного самоствердження старших школярів, виявлено чотири рівні її сформованості (нормативний, нормативноособистісний, особистіснопродуктивний, продуктивний). Рівні самоствердження ієрархічно організовані, кожний з них є необхідним для наступного, має свою власну природу (суттєво різні зв’язки, стосунки), іманентний розвиток кожного рівня не припиняється з розвитком вищого. У виявленні рівнів сформованості культури особистісного самоствердження старших школярів враховувалися їхні внутрішні мотиваційні спонукання, усвідомлення значущості та міра інтенсивності участі в різних сферах діяльності.
    Результати констатувального експеримента свідчать про перевагу нормативного (15,6%) і нормативноособистісного рівнів (34,1%) сформованості культури особистісного самоствердження. Не виявлено чіткої орієнтованості старшокласників щодо сутності самоствердження. Воно існує більшою мірою на рівні уявлень, що тягне за собою вузьке бачення сфер, засобів свого утвердження та обмежує процес виховання культури особистісного самоствердження учнів старших класів. Низька орієнтованість останіх щодо сутності самоствердження визначає: 1) орієнтованість на діяльність, яка пов’язана із самоствердженням, спрямовану в основному на досягнення зовнішніх результатів самоствердження (багатство, престижний вигляд, фінансова сила); 2) орієнтованість на діяльність за зовнішніми результатами самоствердження обумовлює недооцінку досліджуваними власних можливостей і обумовлює зниження потенціалу самоствердження учнів старших класів.
    У старшокласника культура особистісного самоствердження детермінується наявними знаннями культурних норм, діючою моделлю поведінки, особистіснозначущими цінностями, співвідношенням їх зі своїми можливостями і потребами. При цьому провідного значення набуває наявність позитивної установки до міжособистсного спілкування в колективі однолітків.
    5. Розроблена технологія виховання культури особистісного самоствердження старшокласника в соціальноціннісній діяльності виступила як спеціально організована відповідно до поставлених завдань і методологічних підходів сукупність традиційних та інноваційних форм і методів виховання.
    Технологія включає в себе впровадження особистісно орієнтованого підходу у навчанні й вихованні, визнання унікальності кожного учня, які актуалізують потребу особистості в самоствердженні і мають можливість задовольнити її в різноманітних формах і видах соціальноціннісної діяльності; розкриття індивідуальних особливостей (можливостей) кожного учня; збагачення змісту виховної роботи із старшокласниками у ході занять "Майстерня самоствердження"; співпраця в навчанні і вихованні, яка розуміється як спілкування рівноправних і рівнозацікавлених учасників, звернених до взаємного перетворення і росту; створення ситуацій успіху з опорою на самостійність і творчий спосіб роботи школярів.
    Цілісна реалізація позитивного потенціалу, закладеного в "самості" старшокласника, котрий самовизначився в навчанні і виступає суб’єктом свого розвитку, завжди відбувається в конкретній діяльності. Оскільки соціальноціннісна діяльність є найбільш ефективною формою виховання культури особистісного самоствердження старшокласника, то розроблена технологія передбачає її організацію в усіх видах навчальновиховного процесу (уроках, особистісно орієнтованих колективних творчих справ, факультативних заняттях "Людина в суспільстві", позаурочній роботі з предметів, суспільнокорисній діяльності, олімпіадах, конкурсах, змаганнях). Пріоритетною метою технології виховання культури особистісного самоствердження є розвиток здатності особистості до самозміни.
    6. Встановлено, що виховання культури особистісного самоствердження в учнів старшого шкільного віку здійснюватиметься успішно за таких організаційнопедагогічних умов: створення культурного поля навчального закладу, позитивного мікроклімату в колективі, що забезпечує самоствердження кожного вихованця та підвищення його соціально статусу в середовищі ровесників (задоволення потреби у визнанні, повазі, підтримці, захищеності); розвиток в учнів емоційноціннісного ставлення до культури особистісного самоствердження; організація пізнавальної, особистісно значущої соціальноціннісної діяльності, яка забезпечує усвідомлення цілей, можливостей, сфер, засобів самоствердження старшокласників, набуття позиції самоствердження; застосування у виховній діяльності новітніх технологій; систематичне діагностування та корекція рівнів вихованості культури особистісного самоствердження в школярів, забезпечення правильності життєвого вибору; формування оптимальних моделей взаємодії у системі "учительучень" та "ученьучень"; активної діяльності органів учнівського самоврядування; програмнометодичне забезпечення виховного процесу в школі.
    7. Доведено ефективність розробленого програмнометодичного забезпечення: виховна програма "Від самоствердження до самореалізації", тематична програма занять факультативного курсу "Людина в суспільстві", "Майстерня самоствердження", розроблений і оформлений у формі пам’ятки "Кодекс успішного особистісного самоствердження учнів старших класів", які дали змогу учням усвідомити свої зростаючі можливості, реалізувати потребу в самостійності і визнанні.
    Структура занять факультативу передбачала поєднання теоретичного матеріалу і практичних вправ, використання методів і прийомів актуалізації суб’єктного досвіду школярів, ігор, лекцій, бесід, дискусій, круглих столів, тренінгових занять, перегляд відео/кінофільмів, аналіз життєвих ситуацій, вирішення проблем взаємин у спілкуванні з однолітками, що забезпечувало цілеспрямованість та плановість виховного процесу.
    Організована діяльність на основі розробленого програмнометодичного забезпечення, покликана була допомогти учням розібратися в багатоманітності суспільних стосунків, у собі, в інших людях, виробити власну життєву позицію, реалізувати свої можливості, ствердити себе як особистість.
    8. Встановлено, що діагностика, різного роду анкети, опитувальники, індивідуальні бесіди, зовнішня поведінка учнів констатує, вироблену позитивну "Яконцепцію" у старшокласників, яка виражається в упевненості в своїх можливостях і здібностях, бажанні пробувати себе в різних видах соціальноціннісної діяльності, позитивному настрої. Це обумовлено гуманноособистісним, довірливим характером стосунків, які склалися між учителями й учнями; включенням учнів раннього юнацького віку в освітній процес, котрий представляє широкі можливості для самоствердження кожного старшокласника.
    Досліджувані експериментальної групи більшою мірою орієнтовані на збагачені і внутрішні позиції самоствердження, ніж у контрольній, що свідчить про позитивні зміни в усіх елементах позиції: у мотиваційному перехід від мотиву перевершення над іншими на мотив пошуку визнання з боку оточення і прагнення утвердити власну якість особистості; у когнітивному елементі здійснився перехід від рівня уявлень щодо самоствердження на рівень розуміння його сутності для майбутнього переносу знань про самоствердження в діяльність; у діяльнісноперетворювальному перехід з нормативного рівня на нормативноособистісний з характерними для нього продуктивними типами.
    У цілому виявлені організаційнопедагогічні умови забезпечили перехід старших школярів із зовнішніх на збагачені, внутрішні позиції самоствердження, що сприяє їхньому продуктивному самоствердженню в різних сферах. Більшість учнів експериментальної групи володіють особистіснопродуктивним (38,1%) і продуктивним (35,6%) рівнями самоствердження в соціальноціннісній діяльності.
    Динаміка зростання особистіснопродуктивного і продуктивного рівнів у експериментальній групі, статистична обробка результатів експерименту підтверджують висунуту в дослідженні гіпотезу, результати порівняльного аналізу, отримані після закінчення дослідноекспериментальної роботи в умовах сучасної загальноосвітньої школи, переконують у практичній значущості та ефективності використаної нами авторської технології виховання культури особистісного самоствердження раннього юнацького віку в соціальноціннісній діяльності.
    Дослідження не охоплює всього кола питань, пов’язаних із процесом самоствердження особистості раннього юнацького віку в соціальноціннісній діяльності, і не претендує на повноту характеристик розглянутої проблеми, а є лише одним із перших підходів до розроблення найважливішої і актуальної проблеми створення концептуальної моделі і технології виховання культури особистісного самоствердження старшокласників у соціальноціннісній діяльності. Предметом подальших пошуків, з нашого погляду, можуть бути проблеми самоствердження на інших вікових етапах, в інших сферах життєдіяльності тощо.



    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. АбульхановаК.А. О субъекте психической деятельности / К.А.Абульханова. М.: Наука, 1973. 288 с.
    2. АбульхановаСлавскаяК.А. Типология личности и гуманистический подход / К.А.АбульхановаСлавская // Гуманистические проблемы психологической теории / Отв. ред. К.А.АбульхановаСлавская. М.: Наука, 1995. 325 с.
    3. АбульхановаСлавскаяК.А. Стратегия жизни / К.А.АбульхановаСлавская. М.: Мысль, 1991. 228 с.
    4. Аврелий Марк. Наедине с собой. Размышления / Марк Аврелий // Римские стоики: Сенека Эпиктет. Марк Аврелий. М.: Республика, 1995. С. 271363.
    5. АзаровЮ.П. Педагогика любви и свободы / Ю.П.Азаров. М.: Топикал, 1994. 608 с.
    6. АдлерА. Понять природу человека / А.Адлер. СПб.: "Академический проект", 2000. 530 с.
    7. АдлерА. Практика и теория индивидуальной психологии / А.Адлер. М., 1995. 296 с.
    8. АлексєєваТ. Твори себе (реалізація самопізнаннясамоствердження в сучасній школі) / Т.Алексєєва // Урок української літератури. 2004. №10. С.4243.
    9. АмонашвилиШ.А. Как живете, дети? / Ш.А.Амонашвили. М.: Просвещение, 1986. 176 с.
    10. АмонашвилиШ.А. Психологические основы педагогики сотрудничества / Ш.А.Амонашвили. К.: Освіта, 1991. 111 с.
    11. АнаньевБ.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г.Ананьев. М.: Наука, 1977. 384 с.


    12. АнтоноваН.В. Личностная идентичность современного педагога и особенности его общения / Н.В.Антонова // Вопросы психологии. 1997. №5. С. 2832.
    13. АнцыфероваЛ.И. Гуманистическиэкцистенциальный подход к мудрости: способы постижения истинного Я и призвания человека: (Психология личности) / Л.И.Анцыферова // Психологический журнал. 2005. Т.26. №3. С. 514.
    14. Аристотель. Сочинения: В 4х томах / Аристотель; [пер. с лат.]. М.: Мысль, 1983. Т.4. 830 с.
    15. АртановскийС.Н. Некоторые проблемы культуры / С.Н.Артановский. Л.: ЛГИК, 1977. 417 с.
    16. АрхангельскийЛ.М. Социальноэстетические проблемы теории личности / Л.М.Архангельский. М.: Мысль. 1974. С. 221.
    17. БаллГ.О. Наука як підсистема культури і діалогокультурологічний підхід в освіті / Г.О.Балл. К.: Наукова думка, 1998. С. 101118. (Наук.метод. збірник за ред. Г.О.Балла)
    18. БатищевГ.С. Деятельная сущность человека как философский принцип / Г.С.Батищев. М.: Наука, 1969. С. 7596. (Проблема человека в современной философии: Сб. статей / Ред. коллегия И.Ф.Балакина и др.).
    19. Безкоровайна О.В. Гуманізація школи основа самоствердження сучасного школяра / О.В.Безкоровайна // Гуманітарні науки. №2. 2005. С.518.
    20. Безкоровайна О.В. Особистісне самоствердження у контексті професійного вдосконалення і життєвих перспектив у ранньому юнацькому віці / О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць: "Оновлення змісту форм та методів навчання та виховання". Рівне:РДГУ, 2007. Вип.37. С.1518.
    21. Безкоровайна О.В. Роль самоствердження, його соціальна і психологічна природа / О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць Національного
    університету "Острозька академія". Наукові записки. Серія "Психологія і педагогіка", 2007. Вип.9. С.2734.
    22. Безкоровайна О.В. Особистісне самоствердження як фактор формування гуманістичної спрямованості в ранньому юнацькому віці /О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць "Гуманізація навчальновиховного процесу". Слов’янськ, 2007. Вип.37. С.101105.
    23. Безкоровайна О.В. Виховання особистісного самоствердження в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя / О.В.Безкоровайна // Зб. наук. праць: Вища освіта України №2 (додаток 1). Тематичний випуск "Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології". Т.2. Рівне: РДГУ, 2007. С.9699.
    24. Безкоровайна О.В. Виховання толерантності як важливий фактор реалізації особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці / О.В.Безкоровайна // Вісник Жит. держ. унту ім. І.Франка, 2007. Вип.34. С. 5357.
    25. Безкоровайна О.В. Теоретикометодологічні підходи до пролеми виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці / О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць "Теоретикометодичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді". Київ, 2007. Т.1. С.2633.
    26. Безкоровайна О.В. Становлення особистісного самоствердження школяра в нових умовах сучасного виховання / О.В.Безкоровайна // Гуманітарні науки. 2007. №1(13). С.418.
    27. Безкоровайна О.В. Громадська думка колективу та її роль у формуванні особистісного самоствердження школяра / О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць "Витоки педагогічної майстерності" Полт. держ. пед. унту. ім.В.Г.Короленка, 2008. Вип.5. Серія "Педагогічні науки". С. 7177.
    28. Безкоровайна О.В. Сучасні інноваційні підходи до проблеми виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці
    / О.В. Безкоровайна // Зб. наукових праць "Педагогічні науки. Освітні інновації". Ч.1. Cуми: Сум. держ. пед.унт ім. А.С
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины