Бражник Андрій Анатолійович. Кримінальна відповідальність за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування (ст. 387 КК України): аналіз складу злочину

Краткое описание

Бражник Андрій Анатолійович. Кримінальна відповідальність за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування (ст. 387 КК України): аналіз складу злочину.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08, Нац. акад. прав. наук України, НДІ вивч. проблем злочинності ім. В. В. Сташиса. - Харків, 2015.- 200 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

БРАЖНИК АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 343.36
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ (СТ. 387 КК УКРАЇНИ): АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник: ¬
Самощенко Ігор Вікторович,
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2015

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………...…………....4
ВСТУП…………………………………………………………………….…5
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНА ЗУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ…………………………………...13
Висновки до розділу 1…………………………………………………….29
РОЗДІЛ 2 ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ…………..…………31
2.1 Об’єкт розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування…………………………………………...………….31
2.2 Предмет розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування………...…………………………………………….56
2.3 Об’єктивна сторона розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування…….…………………………………....97
2.3.1 Характеристика діяння………………………….……………….…...97
2.3.2 Обстановка розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування…………………………………….......114
Висновки до розділу 2……………………………………………….......129
РОЗДІЛ 3 СУБʼЄКТИВНІ ОЗНАКИ РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ………….. ………..134
3.1 Суб’єктивна сторона розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування…………………………………….......134
3.2 Суб’єкт розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування…………………...………………………………...147
3.2.1 Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 387 КК…………………………….......149
3.2.2 Суб’єкт злочину за ч. 2 ст. 387 КК………………………………...169
Висновки до розділу 3…………………………………………………...176
РОЗДІЛ 4 ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ……………….…………………….….179
Висновки до розділу 4…………………………………………………...197
ВИСНОВКИ...............................................................................................199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….………………..204
ДОДАТКИ...................................................................................................230

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КК – Кримінальний кодекс України
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України
КПК 1960 р. – Кримінально-процесуальний кодекс 1960 р.
ОРД – оперативно-розшукова діяльність
РРФСР ‒ Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РСФРР ‒ Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка
РФ – Російська Федерація
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка

ВСТУП

Актуальність теми. Існування правової держави неможливо уявити без належного правового забезпечення діяльності із здійснення правосуддя. Закріплення у Кримінальному кодексі України (далі – КК) заборони вчинення окремих діянь, які спрямовані на заподіяння шкоди правосуддю, має розглядатися як невід’ємна складова правового забезпечення цього виду діяльності держави. Дієвість цих приписів та суспільно значущі результати їх застосування безпосередньо визначаються як якістю їх викладення у законі, так і досконалістю процедури їх реалізації. У зв’язку з цим не втрачають своєї актуальності наукові дослідження, які присвячені аналізу складів злочинів проти правосуддя та практики застосування відповідних норм кримінального законодавства.
Важливе місце серед кримінально-правових норм, що покликані захистити суспільні відносини із здійснення правосуддя від злочинних посягань, посідають норми, які закріплені у ст. 387 КК. Ці приписи мають убезпечувати інтереси правосуддя у частині формування та накопичення доказового матеріалу на досудовій стадії кримінального процесу. Разом із тим, за даними Головного управління інформаційного забезпечення МВС України у період з 2001 по 2014 рр. зареєстровано усього 6 випадків вчинення діянь, відповідальність за вчинення яких передбачається у ст. 387 КК. При цьому в Україні не постановлено жодного вироку за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування. Наведені показники свідчать про існування нагальної потреби визначитися з причинами відсутності практики застосування ст. 387 КК. Вказана ситуація може обумовлюватися такими факторами, як: недосконалість існуючої конструкції складів злочинів щодо розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування; недоліки в механізмі реалізації процедури попередження про обов’язок зберігати у таємниці дані оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, що, в свою чергу, унеможливлюють або ускладнюють застосування ст. 387 КК; особливості усвідомлення суспільної небезпечності посягання з боку правозастосовців, що потягло за собою сприйняття цього діяння як незлочинного.
У вітчизняній науці кримінального права розгляд питань щодо кримінальної відповідальності за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування традиційно проводиться в межах дослідження злочинів проти правосуддя. Аналізу підстави кримінальної відповідальності за розголошення слідчої таємниці у своїх роботах приділяють увагу такі вчені, як: М.І. Бажанов, В.І. Борисов, О.В. Брилліантов, В.М. Бурдін, І.С. Власов, Ю.П. Гармаєв, О.С. Горелик, З.А. Загиней, В.Г. Івшин, М.Р. Косевич, Я.М. Кульберг, Л.В. Лобанова, А.А. Піонтковький, Ш.С. Рашковська, Е.А. Смірнов, І.М. Тяжкова, П.В. Тепляшин, В.І. Тютюгін, М.І. Хавронюк та ін. Крім цього, необхідно вказати на існування низки робіт таких науковців, як О.О. Гончарової, Г. Гросса, К.В. Гутник, В.Г. Лісогора, В. Морозюка, М.А. Михайлова, М.О. Новікової, В.І. Осадчого, Ю.В. Стеценка, А.О. Шаповалової, Б.В. Щура тощо, в яких досліджувалися окремі аспекти відповідальності за цей злочин. Разом із тим, у науці кримінального права України відсутні фундаментальні дослідження, які були б присвячені аналізу соціальної зумовленості, підстави кримінальної відповідальності за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та проблемним питанням кваліфікації.
Викладене свідчить про актуальність проведення ґрунтовного дослідження розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, відповідальність за яке передбачена у ст. 387 КК.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науково-правовий аналіз проблем кримінальної відповідальності за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, зокрема, встановлення соціальної зумовленості кримінальної відповідальності за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, визначення елементів і ознак підстави кримінальної відповідальності, вироблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства і практики його застосування.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:
− встановити соціальну зумовленість кримінально-правової заборони розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, дослідивши історію становлення кримінальної відповідальності за розголошення кримінально значущої інформації у вітчизняному законодавстві, встановивши наявність критеріїв криміналізації розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та ознайомившись із зарубіжним досвідом впровадження кримінальної відповідальності за розголошення кримінально значущої інформації;
− дослідити родовий, видовий і безпосередній об’єкти розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування;
− з’ясувати предмет розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування й визначити загальні і спеціальні ознаки предмета цього злочину;
− проаналізувати об’єктивну сторону досліджуваного посягання через виявлення обов’язкових ознак, як тих, що безпосередньо вказані у законі, так і тих, що прямо витікають із його змісту;
− вивчити ознаки суб’єктивної сторони складів злочинів, передбачених у ст. 387 КК, а саме, виявити властиві цим складам злочинів можливі форми поєднання свідомості та волі винного;
− розглянути загальні та спеціальні ознаки, що характеризують суб’єкта злочину за ст. 387 КК;
− розв’язати проблемні питання кваліфікації злочину;
− розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавчого визначення підстави кримінальної відповідальності за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та кваліфікації вчиненого за ст. 387 КК.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що забезпечують визначений законом порядок здійснення правосуддя.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування (ст. 387 КК України): аналіз складу злочину.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань. У якості загальнофілософського підґрунтя у роботі був використаний діалектичний метод, за допомогою якого показаний розвиток досліджуваних явищ у їх взаємозв’язку, єдності та протиріччях. З використанням історико-правового методу проводився аналіз історії розвитку кримінальної відповідальності за розголошення кримінально значущої інформації, здійснено встановлення родового об’єкта досліджуваного посягання. Порівняльно-правовий метод був застосований під час дослідження і порівняння окремих положень КК України з відповідними положеннями кримінальних кодексів інших країн з метою встановлення соціальної зумовленості кримінально-правової заборони. За допомогою системно-структурного методу визначено внутрішню структуру складів злочину, що містяться у ст. 387 КК, встановлено місце відповідних норм у системі Особливої частини КК. Застосування догматичного методу дозволило у результаті опрацювання доктринальних позицій, нормативно-правових актів з’ясувати зміст досліджуваних дефініцій, сформулювати пропозиції щодо зміни законодавчих норм. Конкретно-соціологічні методи використовувалися при аналізі результатів опитування. Статистичний метод застосовувався при аналізі офіційних статистичних даних.
Нормативну базу роботи склали: Конституція України, положення чинного кримінального законодавства України та законодавства інших галузей права, проекти нормативно-правових актів, норми раніше діючого законодавства, норми кримінального законодавства низки інших країн.
Емпіричну базу дослідження склали: статистичні дані МВС України за 2001-2014 рр., офіційні дані, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень України, результати опитування 120 практичних працівників (слідчих, суддів, адвокатів).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням проблем відповідальності за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування. Результати дослідження, які характеризують його новизну для науки кримінального права, є такими.
Уперше:
− виокремлено спеціальні ознаки предмета досліджуваного злочину. Ознака належності вказує на те, що відомості мають стосуватися саме конкретного кримінального провадження, ознака документованості вказує на необхідність додержання процедури фіксації відповідної інформації, ознака таємності вказує на особливість режиму поводження із даним видом інформації;
− доведено, що окремі учасники процесуальної діяльності не є суб’єктами злочину за ч. 1 ст. 387 КК (захисник, цивільний відповідач, законний представник підозрюваного) та за ч. 2 ст. 387 КК (керівник органу досудового розслідування);
− запропоновано узагальнене визначення суб’єкта злочину за ч. 2 ст. 387 КК як особи, що має доступ до матеріалів кримінального провадження за службою;
− аргументовано необхідність виключення зі ст. 387 КК низки положень (із назви і диспозицій обох частин – вказівки на дані оперативно-розшукової діяльності; з ч. 2 ст. 387 КК – вказівки на ганьбливий характер розголошуваних даних, на необов’язковість безпосередньої участі перелічених в ній категорій осіб у кримінальному провадженні);
− проведено аналіз підстави відповідальності за незакінчене розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, особливостей кваліфікації у разі вчинення цього злочину у співучасті та за наявності обставин, що виключають злочинність діяння.
Удосконалено:
− позицію щодо визначення видового об’єкта досліджуваного злочину. Під останнім пропонується розуміти суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя із забезпечення надходження достовірних відомостей у кримінальному провадженні, додержання належного процесуального порядку отримання доказів, своєчасного припинення й розкриття злочинів;
− визначення інформації, під якою пропонується розуміти будь-які відомості, які можуть бути зафіксовані на матеріальних носіях, або дані;
− визначення предмета злочину за ч. 1 ст. 387 КК як сукупності отриманих у ході досудового розслідування даних, які закріплені у передбаченому КПК порядку в протоколах, постановах та інших документах кримінального провадження, щодо яких існує адресована певній особі заборона з боку прокурора, слідчого їх розголошувати.
Набули подальшого розвитку:
− позиція щодо соціальної зумовленості кримінальної відповідальності за розголошення кримінально значущої інформації;
− позиція щодо необхідності поряд із діянням як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування розглядати обстановку, в якій здійснюється розголошення;
− положення, що єдиним можливим видом вини при розголошенні даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування є прямий умисел;
− положення щодо неможливості притягнення до кримінальної відповідальності за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування осіб, відносно яких здійснюється кримінальне переслідування (підозрюваний, обвинувачений);
− позиція щодо неприпустимості поширення дії ч. 2 ст. 387 КК на осіб, які не задіяні у діяльності з забезпечення інтересів правосуддя на досудовій стадії кримінального провадження (зокрема, суддів Верховного Суду України, присяжних тощо);
− думки щодо необхідності впровадження кримінальної відповідальності за окремі кваліфіковані види розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження має теоретичне та прикладне значення. Сформульовані в дисертації висновки та рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідній роботі − при дослідженні проблем, пов’язаних із розголошенням кримінально значущої інформації чи аналізі злочинів проти правосуддя; у правотворчості − при виробленні пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань кримінальної відповідальності за розголошення слідчої таємниці; у правозастосуванні − при вирішенні проблем кваліфікації розголошення кримінально значущої інформації; у навчальному процесі – при підготовці навчальних посібників, науково-практичних коментарів, курсів з Особливої частини кримінального права України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а також на наукових конференціях: «Від громадянського суспільства − до правової держави» (Харків, 25 квітня 2007 р.); «Проблеми розвитку правової системи України» (Полтава, 16 квітня 2009 р.); «Культура і цивілізація: традиції та новації» (Полтава, 23 квітня 2009 р.); «Держава і право України: актуальні проблеми історії, теорії та практики» (Полтава, 22-23 квітня 2010 р.); «До 10-ї річниці чинності Кримінального кодексу України» (Полтава, 29 листопада 2011 р.); «Теоретико-правові засади формування сучасного медичного права в Україні» (Полтава, 26-27 жовтня 2012 р.); «Правові засади гарантування та захисту прав і свобод людини і громадянина» (Полтава, 6 грудня 2013 р.).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у шістнадцяти наукових працях, а саме: шести статтях у наукових фахових виданнях України, однієї статті у виданні іноземної країни та тезах дев'яти доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження здійснене розв’язання важливого для науки та практики кримінального права завдання, що полягає у визначенні об’єктивних та суб’єктивних ознак розголошення даних досудового розслідування, питань кваліфікації цього посягання та виробленні на підставі цього пропозицій щодо вдосконалення ст. 387 КК та механізму її застосування. Серед висновків необхідно вказати на такі.
1. Попри відсутність практики застосування судами ст. 387 КК збереження відповідної кримінально-правової заборони зумовлюється як тим, що формування соціального інтересу у захисті правосуддя в частині забезпечення дотримання слідчої таємниці сягає понад сто років, так і існуванням критеріїв, які визначають це посягання як суспільно небезпечне, а також поширенням практики боротьби із розголошенням кримінально значущої інформації в інших країнах.
2. Під родовим об’єктом розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування необхідно розуміти суспільні відносини, які забезпечують визначений законом порядок здійснення правосуддя. Видовий об’єкт досліджуваного злочину визначається як суспільні відносини у сфері здійснення кримінального правосуддя із забезпечення надходження достовірних відомостей у кримінальному провадженні, додержання належного процесуального порядку отримання доказів, своєчасного припинення й розкриття злочинів. Безпосереднім об’єктом вказаного посягання є суспільні відносини із забезпечення визначеного законом порядку збереження слідчої таємниці.
3. Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 387 КК, є сукупність отриманих у ході досудового розслідування даних, які закріплені у передбаченому КПК порядку в протоколах, постановах та інших документах кримінального провадження, щодо яких існує адресована певній особі заборона з боку прокурора, слідчого їх розголошувати.
З огляду на правову природу оперативно-розшукової діяльності, дані оперативно-розшукової діяльності у тій частині, у якій вони обслуговують інтереси правосуддя, необхідно розглядати як складову даних досудового розслідування, у зв’язку з чим виключити посилання на них у ст. 387 КК (назві та диспозиціях обох частин).
Під предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 387 КК, розуміються правдиві відомості, які ганьблять особу, за умови, що вони містяться в матеріалах досудового розслідування. З метою вдосконалення кримінально-правового механізму захисту даних досудового розслідування від неправомірних дій працівників правоохоронних органів та суддів пропонується виключити із ч. 2 ст. 387 КК вказівку на ганьбливий зміст розголошуваних даних.
4. Об’єктивна сторона розголошення слідчої таємниці характеризується наявністю діяння та обстановки, в якій воно вчинюється.
Під розголошенням необхідно розуміти доведення до відома сторонніх осіб відомостей, що мають зберігатися в таємниці. Воно складається з низки послідовних етапів, а саме: отримання інформації, зберігання, передачі і сприйняття її сторонньою особою. Кінцевий момент розголошення пов’язаний із моментом усвідомлення змісту інформації адресатом.
З метою врахування шкоди, яка може спричинятися у результаті розголошення слідчої таємниці, доцільно ст. 387 КК доповнити вказівкою на таку кваліфікуючу ознаку цього злочину, як «тяжкі наслідки».
Під обстановкою як обов’язковою ознакою розголошення даних досудового розслідування за ч. 1 ст. 387 КК розуміються такі умови, які виникають під час здійснення досудового розслідування, що вимагають від особи, яка здійснює кримінальне провадження, запровадити режим секретності щодо певного масиву даних з огляду на необхідність збереження їх у таємниці, а також умови, в яких здійснює розголошення суб’єкт, що визначаються наявністю індивідуально визначеної заборони розголошувати вказані дані.
Для визначення наявності обстановки важливою характеристикою є порядок, у який здійснюється попередження про обов’язок не розголошувати дані досудового розслідування, що включає в себе послідовність виконання процесуальних дій, форму та спосіб відповідного попередження. Попередження про обов’язок зберігати у таємниці дані досудового розслідування повинно здійснюватися виключно в межах часу проведення досудового розслідування письмово в один з альтернативних способів: складання протоколу про це або ж здійснення відмітки про таке попередження у протоколі відповідної процесуальної дії. Заборона розголошувати дані досудового розслідування втрачає силу з моменту завершення досудового розслідування.
Запропонована редакція ч. 2 ст. 387 КК як вчинення відповідного діяння «всупереч інтересам досудового розслідування».
5. Суб’єктивна сторона розголошення слідчої таємниці характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою суспільно небезпечного характеру вчинюваного, яке виражається у розумінні нею фактичного характеру діяння і його соціальної шкідливості, а також усвідомленням факту наявності заборони (для суб’єктів за ч. 1 ст. 387 КК – індивідуально визначеної, для суб’єктів ч. 2 ст. 387 КК – нормативно закріпленої) і бажанням учинити таке розголошення.
Частини 1 та 2 ст. 387 КК пропонується доповнити вказівкою на умисний характер розголошення даних досудового розслідування.
В якості кваліфікуючої ознаки, що має міститися у ч. 3 ст. 387 КК, пропонується закріпити корисливі мотиви.
6. До відповідальності за ч. 1 ст. 387 КК можуть притягатися лише окремі учасники кримінальної процесуальної діяльності, на яких покладається відповідний процесуальний обов’язок, а саме: потерпілий, цивільний позивач, представники потерпілого, цивільного позивача, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, законний представник потерпілого, цивільного позивача.
Відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до суб’єктів розголошення даних досудового розслідування такі учасники процесуальної діяльності: підозрюваний, захисник, цивільний відповідач та законний представник підозрюваного у зв’язку з відсутністю у них процесуального обов’язку не розголошувати такі дані.
Суб’єктами розголошення даних досудового розслідування за ч. 2 ст. 387 КК потрібно визнавати осіб, які здійснюють досудове розслідування (осіб, що виконують окремі процесуальні дії за дорученням), а також осіб, які ознайомлюються чи отримують ці дані у зв’язку з виконанням ними наглядових функцій за здійсненням досудового кримінального провадження.
Особливістю суб’єктів злочину, які перераховані в ч. 2 ст. 387 КК, на відміну від суб’єктів, які зазначені в ч. 1 цієї ж статті, є наявність у них службового обов’язку зберігати в таємниці від сторонніх осіб службову інформацію щодо досудового розслідування.
Запропонована нова редакція ч. 2 ст. 387 КК, яка містить узагальнене визначення суб’єктів цього злочину як «особи, що має доступ до матеріалів кримінального провадження за службою».
7. Добровільна відмова на стадії замаху на розголошення даних досудового розслідування можлива, але у тому разі, коли процес передачі інформації розпочався, однак між його початковим і кінцевим (ознайомлення адресата зі змістом) моментами існує достатній проміжок часу, протягом якого особа, не втрачаючи контроль за процесом поширення інформації, вчинює дії, які унеможливлюють ознайомлення сторонніх осіб із секретною інформацією.
Співучасть у розголошенні даних досудового розслідування є співучастю у злочині зі спеціальним суб’єктом. З огляду на це особа, яка не наділена ознаками суб’єкта за ст. 387 КК, може притягатися до відповідальності поряд із виконавцем лише як організатор, підбурювач або пособник. З урахуванням другорядного характеру виконуваної ролі, коли суд дійде висновку, що інтенсивність участі особи у вчиненні розголошення не є значною, можливо ставити питання про малозначність діяння.
Якщо при розголошенні даних досудового розслідування уражаються й інші види таємниць (державної, банківської, лікарської тощо), відповідно до ст. 33 КК посягання на них потребують додаткової кваліфікації.
У разі наявності фізичного або психічного примусу щодо розголошувача, внаслідок якого зберігається можливість керувати своїми діями, ступінь суспільної небезпечності, за загальним правилом, не досягає злочинного рівня, а отже, особа не повинна підлягати кримінальній відповідальності.
8. У результаті проведеного дослідження запропоновано таку редакцію ст. 387 КК:
«Стаття 387. Розголошення даних досудового розслідування
1. Умисне розголошення без дозволу прокурора або слідчого даних досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані, –
карається…
2. Умисне розголошення даних досудового розслідування вчинене особою, що має доступ до матеріалів кримінального провадження за службою, всупереч інтересам досудового розслідування, –
карається…
3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, якщо воно призвело до настання тяжких наслідків або вчинене з корисливих мотивів, −
карається…».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів : рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 р. : затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 // Зб. поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 2008. – № 16.
2. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1845 г. – СПб. : Тип. ІІ Отд. Собств. Его Император. Величества Канцелярии, 1845. – 916 с.
3. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 г. – 7-е изд., пересм. и доп. – СПб. : изд. Н. С. Таганцева, 1892. – 796 с.
4. Объяснительная записка Редакционной комиссии к Уголовному уложению 1903 года // Справочная правовая система «ГАРАНТ» : НПП «Гарант-Сервис», 2010. – 1 електрон. опт. диск (DWD-ROM) : цв; 12 см. – Систем. Вимоги : Pentium-266; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрана.
5. Уголовное уложение 1903 г. – Спб. : изд. Н. С. Таганцева, 1904. – 1125 с.
6. Преступления против правосудия / Александров А. Н., Антонов Ю. И., Галахова А. В. и др. ; под ред. А. В. Галаховой – М. : Норма, 2005. – 416 c.
7. Кримінальний кодекс УРСР від 8 червня 1927 р. – Х. : Юрид. вид-во Наркомюсту УРСР, «Харків-друк», 3-тя держдрукарня, 1927. – 134 c.
8. Новый Уголовный кодекс У.С.С.Р. / под ред. С. А. Пригова. – Х. : Изд. Наркомюста УССР, 1927. – 129 с.
9. Коробейников А. А. Уголовная ответственность за воспрепятствование осуществлению правосудия и производству предварительного расследования : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / А. А. Коробейников ; Ставропол. гос. ун-т. − Ставрополь, 2003. − 163 с.
10. Кримінальний кодекс України : станом на 15 листопада 1997 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 1997. – 168 с.
11. Дагель П. С. Условия установлення уголовной наказуемости / П.С. Дагель // Правоведение. − 1975. − № 4. − С. 68-74.
12. Маслов А. Е. Следственная тайна как средство преодоления противодействия расследованию : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / А. Е. Маслов ; Воронеж. гос. ун-т. – Воронеж, 2001. – 24 с.
13. Гутник К. В. Защитник как субъект противодействия расследованию // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. – Серия «Юридические науки». – Том 20 (59). − № 2. − 2007. − С. 189¬194.
14. Новикова М. А. Расследование разглашения данных предварительного расследования и сведений о мерах безопасности, применяемых в отношении участников уголовного судопроизводства : автореф. … дис. канд. юрид. наук : 12.00.09 / М. А. Новикова ; Акад. управления МВД России. – М., 2009. – 23 с.
15. Халиков А. Н. Должностные насильственные преступления, совершаемые в правоохранительной сфере: характеристика, психология, методика расследования / А. Н. Халиков. – М. : Волтерс Клувер, 2011. – 544 с.
16. Руководство для следователей / под общ. ред. В. В. Мозякова. – М. : Экзамен, 2005. − 912 с.
17. Руководство по расследованию пре ступлений : учеб. пособ. / рук. авт. кол. А. В. Гриненко. – М. : НОРМА, 2002. − 768 с.
18. Гармаев Ю. Л. Незаконная деятельность адвокатов в уголовном судопроизводстве / Ю. Л. Гармаев. – Иркутск : ИПКПР ГП РФ, 2005. – 395 с.
19. Бриллиантов А. В. Настольная книга судьи: преступления против правосудия / А. В. Бриллиантов, Н. Р. Косевич. − М. : ТК Велби ; Изд-во Проспект, 2008. − 560 с.
20. Лісогор В. Г. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. Г. Лісогор ; Нац. акад. внутр. справ України. − К., 2003. − 19 с.
21. Ухвала у справі № 10-17 від 30 січня 2008 р. Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області : Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2863979. – Заголовок з екрана.
22. Ухвала у справі № 10-151 від 19 вересня 2007 р. Колегії суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області : Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2151646. – Заголовок з екрана.
23. Ухвала у справі № 11а-10 від 25 січня 2008 р. Військового апеляційного суду Центрального регіону : Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/4807159. – Заголовок з екрана.
24. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая : в 2 т. Т. 2 / Н. С. Таганцев. – М. : Наука, 1994. – 380 с.
25. Журналиста привлекли к следствию // Газета «Коммерсантъ». – 2003. – 30 апр. (№ 76 (2679)) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.kommersant.ru/Doc-rss/380024. – Загл. с экрана.
26. Уголовный кодекс Эстонской Республики / науч. ред. и перевод с эст. В. В. Запевалова ; предисл. Н. И. Мацнева. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 262 с.
27. Уголовный кодекс Республики Узбекистан / научн. ред. и предисл. М. Х. Рустамбаева, А. С. Якубова, З. Х. Гулямова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 338 с.
28. Уголовный кодекс Российской Федерации : текст с изм. и доп. на 15 марта 2010 г. – М. : Эксмо, 2010. – 192 с.
29. Уголовный кодекс Республики Казахстан / Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 г. № 167 (Ведомости Парламента PK. − 1997 г. − № 15-16. − Ст. 211) / предисл. И. И Рогова – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 466 с.
30. Уголовный кодекс Кыргызской Республики / науч. ред. и предисл. А. П. Стуканова, П. Ю. Константинова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 352 с.
31. Уголовный кодекс Латвийской Республики / науч. ред. и всуп. статья А. И. Лукашева и Э. А. Саркисовой ; пер. с латв. А. И. Лукашева. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 313 с.
32. Уголовный кодекс Таджикистана / науч. ред. и предисл. А. В. Федорова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 410 с.
33. Уголовный кодекс Грузии / науч. ред. : Сальникова В. П., Михайлов В. И., Бойцов А. И., Асланов Р. М. и др. ; пер. с груз. И. Мериджанашвили. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002 г. – 409 с.
34. Уголовный кодекс Литовской Республики / науч. ред. В. Павилониса ; предисл. Н. И. Мацнева ; вступ. ст. В. Павилониса, А. Абрамавичюса, А. Дракшене ; пер. с лит. В. П. Казанскене. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 470 с.
35. Уголовный кодекс Республики Армения / науч. ред. Е. Р. Азаряна, Н. И. Мацнева ; предисл. Е. Р. Азаряна ; пер. с армянск. Р. З. Авакяна. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 450 с.
36. Бражник А. А. Компаративний аналіз норм, що передбачають відповідальність за розголошення слідчої таємниці / А. А. Бражник // Проблеми розвитку правової системи України : зб. тез ІІІ щорічн. наук. конф. за результатами роботи у 2008/2009 навч. році / за заг. ред. Комарова В. В. – Полтава : Полтавський літератор, 2009. – С. 34-38.
37. Уголовный кодекс Республики Беларусь : принят Палатой представителей 2 июня 1999 г. ; одобрен Советом Республики 24 июня 1999 г. Текст кодекса по состоянию на 22 марта 2004 г. – Мн. : Амалфея, 2004. – 304 с.
38. Уголовное право Республики Беларусь. Особенная часть / А. И. Лукашов, С. Е. Данилюк, Э. Ф. Мичулис и др. ; под общ. ред. А. И. Лукашова. – Мн. : Тессей, 2001. – 808 с.
39. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики / науч. редактирование, предисл. И. М. Рагимова ; пер. с азерб. Б. Э. Аббасова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 325 с.
40. Уголовный кодекс Республики Молдова : принят Парламентом Республики Молдова 18 апреля 2002 г., введен в действие 21 июня 2002 г. ; с изм. и доп. на 19 декабря 2002 г. / вступ. ст. А. И. Лукашова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 408 с.
41. Уголовный кодекс Туркменистана от 12 июня 1997 г. // Центр документов БДИПЧ [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.legislationline.org/ru/documents/section/criminal-codes. – Загл. с экрана.
42. Уголовый кодекс Голландии / науч. ред. Б. В. Волженкин ; пер. с англ. И. В. Мироновой. – 2-е изд. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 510 с.
43. Уголовное законодательство Норвегии / науч. ред. и вступ. ст. Ю. В. Голика ; пер. с норв. А. В. Жмени. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 375 с.
44. Уголовный кодекс Швейцарии / науч. ред., предисл. и пер. с нем. А. В. Серебренниковой. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 350 с.
45. Уголовный кодекса Республики Корея / науч. ред. и предисл. А. И. Коробеева. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 238 с.
46. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. А. И. Коробеева ; пер. с кит. Д. В. Вичикова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 303 с.
47. Уголовный Кодекс Республики Польша / науч. ред. А. И. Лукашев, Н. Ф. Кузнецова ; пер. с польск. Д. А. Барилович. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 234 с.
48. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. – М. : Госюриздат, 1960. – 230 с.
49. Курс советского уголовного права : в 6 т. Часть Общая. – Т. II. Преступление / А. А. Пионтковский ; ред. кол. А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквадзе. – М. : Наука, 1970. – 516 с.
50. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В.Я . Таций. – Харьков : Вища шк., 1988. – 198 с.
51. Пинаев А. А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Кн. 1. О преступлении. – Х. : Харьков юрид., 2001. – 289 с.
52. Сенько М. М. Кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / М. М. Сенько ; Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2005. – 217 с.
53. Радутний О. Е. Об’єкт суспільно небезпечних посягань на відносини, предметом яких виступають окремі види інформації / О. Е. Радутний // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 104. – С. 177-188.
54. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
55. Панов М. І . Об’єкт і система злочинів у сфері господарської діяльності / М. І. Панов, М. М. Панов // Юрид. Україна. – 2010. – № 5. – С. 13-20.
56. Шепітько М. В. Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показаня : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / М. В. Шепітько ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів, 2011. – 20 с.
57. Фесенко Є. В. Цінності як об’єкт злочину / Є. В. Фесенко // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75-78.
58. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
59. Тер-Акопов А. А. Преступление и проблемы нефизической причинности в уголовном праве / А. А. Тер-Акопов. – М. : Юркнига, 2003. – 480 с.
60. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 9-13.
61. Курс российского уголовного права. Часть Общая : в 2-х т. Т.1. / под ред. В. Н. Кудрявцева, А. В. Наумова. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
62. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты / Г. П. Новоселов. – М. : Норма, 2001. – 208 с.
63. Трубников В. М. Новый взгляд на объект преступления / В. М. Трубников // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 84-86.
64. Курс уголовного права. Общая часть. – Т. 1 : Учение о преступлении / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. − М. : Зерцало-М, 2002. – 465 с.
65. Чигарин Т. Г. Объект преступления и его структура [Электронный ресурс] : монография / Т. Г. Чигарин. – Режим доступа : http://allpravo.ru/library /doc101p/instrum2692/. – Загл. с экрана.
66. Харченко В.Б. Уголовно-правовая охрана прав на результаты интелектуальной деятельности: проблемы законодательного определения и правоприменительной практики / В.Б. Харченко // Евразийская адвокатура. – 2013. – № 1 (2). – С. 74-82.
67. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. 5-е изд. – М. : Политиздат, 1987. – 590 с.
68. Уголовное право УССР. Общая часть / под ред. В. В. Сташиса, А. Ш. Якупова. – К. : Вища шк., – 1984. – 384 с.
69. Уголовный кодекс УССР : утв. В.У.Ц.И.К. 23 августа 1922 г. – Х. : Наркомюст У.С.С.Р., 1922. – 100 с.
70. Уголовный кодекс У.С.С.Р. : Комментарий. – Х. : Юрид. изд-во Н.К.Ю. У.С.С.Р., 1927. – 322 с.
71. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України : Закон України № 4652-VI від 13 квітня 2012 р. // Офіц. вісн. України. – 2012. – № 37. – Ст. 1371.
72. Бурдин В. М. Окремі проблеми злочинів проти правосуддя за КК України / М. В. Бурдін // Життя і право. – 2004. – № 2. – С. 74-78.
73. Мірошниченко С. С. Злочини проти правосуддя: теоретичні і прикладні проблеми запобігання та протидії : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / С. С. Мірошниченко ; Нац. акад. прокуратури України. – К., 2012. – 40 с.
74. Хабибуллин М. Х. Ответственность за заведомо ложный донос и заведомо ложное показание по советскому уголовному праву (уголовно-правовое и криминологическое исследование) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / М. Х. Хабибуллин ; КазГУ. – Казань, 1972. – 16 с.
75. Черных И. М. Преступления против социалистического правосудия : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / И. М. Черных ; Всесоюзн. ин-т юрид. наук. – М., 1962. – 24 с.
76. Власов И. С. Преступления против советского социалистического правосудия : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / И. С. Власов ; Всесоюзн. ин-т юрид. наук. – М., 1964. – 16 с.
77. Власов И. С. Ответственность за преступления против правосудия / И. С. Власов, И. М. Тяжкова. – М. : Юрид. лит., 1968. – 136 с.
78. Бажанов М. И. Уголовно-правовая охрана советского правосудия / М. И. Бажанов. – Харьков : Юрид. ин-т, 1986. – 43 с.
79. Сміх В. В. Кримінальна відповідальність за порушення права особи на правову допомогу : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. В. Сміх ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Львів, 2011. – 18 с.
80. Злочини проти правосуддя : навч. посіб. / за заг. ред. В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – Х. : Нац. ун-т «Юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого», 2011. – 160 с.
81. Лобанова Л. В. Преступления против правосудия: теоретические проблемы классификации и законодательной регламентации / Л. В. Лобанова. – Волгоград : Изд. ВГУ, 1999. – 268 с.
82. Уголовное право России. Общая и Особенная части : учебник / под общ. ред. В. П. Ревина. – М. : Брандерс, Альянс, 1998. – 520 с.
83. Кравцов П. Г. Невирішені проблеми у новому КК України / П. Г. Кравцов, В. В. Мульченко // Право України. – 2003. – № 4. – С. 50-52.
84. Ившин В. Г. Система преступлений против правосудия по уголовному законодательству России / В. Г. Ившин // Вестн. Удмурт. ун-та. – 2005. – Серия «Правоведение». − № 6 (2). – С. 5-8.
85. Курс советского уголовного права : в 6 т. Часть Особенная. – Т. 6. / А. Н. Игнатов, В. Ф. Кириченко, Ш. С. Рашковская, Н. А. Стручков и др. – М. : Наука, 1971. – 560 с.
86. Уголовное право УССР. Особенная часть : учебник / под ред. М. И. Бажанова и др. – К. : Вища шк., 1989. – 503 с.
87. Уголовное право России. Особенная часть : учебник / под ред. А. И. Рарога. – М. : Ин-т междунар. права и экономики им. А. С. Грибоедова, 1996. – 477 с.
88. Уголовное право России. Особенная часть : учебник / под ред. В. Н. Кудрявцева, А. В. Наумова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 492 с.
89. Коржанський М. І. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник. – К. : Ґенеза, 1998. – 588 с.
90. Осадчий В.І Зміст правосуддя у злочинах проти правоохоронної діяльності / В.І. Осадчий // Право України. − 2000. − №11. − С. 110-112.
91. Дідик С .Є. Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб’єкта злочину : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. Є. Дідик ; Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2009. – 188 с.
92. Фролов Е. А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления / Е. А. Фролов // Сб. уч. тр. Сверд. юрид. ин-та. – 1969. – Вып.10. – С. 184-225.
93. Смирнова Н. Н. Уголовное право : учебник / Н. Н. Смирнова. – СПб. : Изд. Михайлова В. А., 1998. – 675 с.
94. Райкес Б. С. Уголовная ответственность за воспрепятствование осуществлению правосудия и производства предварительного расследования : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Б. С. Райкес ; Рос. акад. правосудия. – М., 2004. – 26 с.
95. Лозовицкая Г. П. Уголовная ответственность за преступления против правосудия : монография / Г. П. Лозовицкая / под ред. Ю. М. Антоняна. – М. : ВНИИ МВД России, 2007. – 168 с.
96. Тростюк З. А. Коментар до статті 387 Особливої частини Кримінального кодексу України «Розголошення даних досудового слідства або дізнання» / З. А. Тростюк // Кримінальне право України. – 2006. – № 9. – С. 20-30.
97. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года / под ред. Н. И. Мельника, Н. И. Хавронюка. – К. : Канон ; А.С.К., 2002. – 1216 с.
98. Тепляшин П. В. Разглашение данных предварительного расследования / П. В. Тепляшин // Законность. − 2004. – № 12. – С. 10-11.
99. Горелик А. С. Преступления против правосудия / А. С. Горелик, Л. В. Лобанова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 491 с.
100. Зинченко И. А. Составные преступления : монография / И. А. Зинченко. – Х. : СПД ФО ФО Вапнярчук Н. М., 2005. – 176 с.
101. Шевченко Є. В. Злочини з похідними наслідками : монографія / Є. В. Шевченко. – Х. : СПД ФО ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 216 с.
102. Панов Н. И. Непосредственный объект и его значение для квалификации преступлений / В. В. Сташис, Н. И. Панов // Проблемы правоведения : республик. межвед. науч. сб. – 1989. – Вып. 50. – С. 83–91.
103. Глистин В. Н. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация пре ступлений) / В. Н. Глистин. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1979. – 128 с.
104. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Є.В. Лащук ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 20 с.
105. Загородников М.И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве / М.И. Загородников // Труды военно-юридической академии. – Т. 13. – М. : РИО ВЮА, 1951. – С. 32-46.
106. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / А. Н. Трайнин. – М. : Госюриздат, 1957. – 364 с.
107. Панов Н. И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву / Н. И. Панов // // Проблемы правоведения : республик. межвед. науч. сб. – 1984. – Вып. 45. – С. 68-72.
108. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть : учеб. пособ. / М. И. Бажанов. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 167 с.
109. Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочинів) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / О. Е. Радутний ; Нац. Юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 204 с.
110. Мазуренко О. Компютерна інформація як предмет злочинів, передбачених розділом ΧVI КК України / О. В. Мазуренко, Н. А. Розенфельд // Право України. − 2004. − № 6. – С. 80-83.
111. Олійник П. В. Предмет злочинів проти власності: поняття, види, кримінально-правове значення : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / П. В. Лащук ; Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2010. – 20 с.
112. Харченко В.Б. Проблеми кримінально-правової охорони комерційної таємниці як виду інформації з обмеженим доступом / В.Б. Харченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ України. – 2008. – №4 (40). – С. 204-214.
113. Етимологічний словник української мови : у 7 т. Т. 2 : Д-Копці / ред. кол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К. : Наук. думка, 1985. – 571 с.
114. СЛОВНИК.нет : Портал української мови та культури [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.slovnyk.net. – Заголовок з екрана.
115. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
116. Винер Н. Кибернетика и общество / Н. Винер. – М. : Изд-во иностр. лит., 1958. – 200 с.
117. Философский энциклопедический словарь. – Изд. 2-е. / гл. ред. Л. Ф. Ильичёв, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В. Г. Панов. – М. : Сов. энцикл., 1989. – 815 с.
118. Цимбалюк В. Інформація як об’єкт культурного усвідомлення та пізнання в суспільних відносинах / В. Цимбалюк // Правова інформатика. – 2004. – № 2. – С. 22-27.
119. Шкарлупа В. Питання щодо проблеми з’ясування сутності інформації та інформаційного простору як нових чинників суспільних правовідносин / В. Шкарлупа, Т. Субіна // Правова інформатика. – 2005. – № 2(6). – С. 14-18.
120. Войниканис Е. А. Информация. Собственность. Интернет: Традиция и новеллы в современном праве / Е. А. Войниканис, В. М. Якушев. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 176 с.
121. Брижко В. М. До питання застосування у правотворчості понять «інформація» та «дані» / В. М. Брижко // Правова інформатика. – 2005. – № 4(8). – С. 31-37.
122. Закупень Т. В. Информация и ее правовое регулирование / Т. В. Закупень, С. Ю. Соболь // Журн. рос. права. – 2004. – № 1. – С. 31-41.
123. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. − № 48. − Ст. 650.
124. Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. − № 12. − Ст. 64.
125. Етимологічний словник української мови : у 7 т. Т.1 : А-Г / ред. кол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К. : Наук. думка, 1982. – 634 с.
126. Бражник А. А. Щодо розмежування таких категорій як «відомості», «інформація» та «дані» в контексті відповідальності за розголошення даних дізнання або досудового слідства / А. А. Бражник // Держава і право України: актуальні проблеми історії, теорії та практики : зб. тез IV щоріч. наук. конф. викладачів та студентів Полтавського фак.-ту Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого за результатами роботи у 2009/2010 навч. р. / за заг. ред. Комарова В. В. – Полтава : «Фірма «ТЕХСЕРВІС», 2010. – С. 57-59.
127. Комментарий к Уголовному кодексу РСФСР 1960 / под ред. Н. О. Шаргородского и Н. А. Беляева. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1962. – 459 с.
128. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар / відп. ред. В. І. Шакун, С. С. Яценко. – К. : Фіта, 1995. – 864 с.
129. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации (постатейный) / отв. ред. Радченко В. И., науч. ред. Михлин А. С. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Спарк, 2004. – 943 с.
130. Михайлов М. А. Охрана данных досудебного следствия в целях нейтрализации противодействия расследованию / М. А. Михайлов // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия «Юрид. науки». – 2005. – Том 18 (57). – № 2. – С. 106-114.
131. Адвокат: «Українська правда» не розголошувала таємницю слідства // Українська правда – 2010. – 1 жовт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/1/5433610. – Заголовок з екрана.
132. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. − № 22. − Ст. 303.
133. Про розвідувальні органи України : Закон України від 22 березня 2001 р. № 2331-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. − № 19. − Ст. 94.
134. Про контррозвідувальну діяльність : Закон України від 26 грудня 2002 р. № 374-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. − № 12. − Ст. 89.
135. Бражник А.А. Тлумачення предмета злочину, передбаченого ст. 387 КК України, в контексті новел процесуального та матеріального законодавства / А.А. Бражник // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. – Серія «Право». – 2012. – № 19. – Т. 4. – С. 27-29.
136. Макаренко Є. І. Дізнання в міліції та в митних органах : навч. посіб. / Є. І. Макаренко, Л. М. Лобойко, В. М. Тертишник, В. В. Липинський, А. Г. Шиян. – Дніпропетровськ : Ліра ЛТД, 2003. – 445 с.
137. Про державну таємницю : Закон України від 21 січня 1994 р. № 3855-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
138. Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю : наказ СБУ від 12 серпня 2005 р. № 440 // Офіц. вісн. України. – 2005. − № 34. − Ст. 2089.
139. Фатьянов А. А. Тайна как социальное и правовое явление. Ее виды / А. А. Фатьянов // Государство и право. – 1998. – №6. – С. 5-14.
140. Кибальник А. Г. Понятие и виды тайны в уголовном праве / А. Г. Кибальник, И. Г. Соломенко // Рос. юстиция. – 2001. – № 2 – С. 53-55.
141. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13 січня 2011 р. № 2939-VI // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 10. – Ст. 446.
142. Трухачев В. В. Преступное воздействие на доказательственную информацию / В. В. Трухачев. – Воронеж : Изд. Воронеж. гос. ун-та, 2000. − 224 с.
143. Володина А. Н. Гласность уголовного судопроизводства: правовая природа, содержание и проблемы реализации : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / А. Н. Володина ; Моск. гос. юрид. акад. им. О. Е. Кутафина. – М., 2009. – 29 с.
144. Підюков П. Захист доказів і доказового провадження в кримінальному процесі України / П. П. Підюков, Я. Ю. Конюшенко // Вісн. Акад. управління МВС. − 2010. − № 2 (14). – С. 109-117.
145. Стеценко Ю. В. Правові та криміналістичні проблеми даних попереднього слідства / Ю. В. Стеценко // Вісн. Луган. ін-ту внутр. справ МВС України : наук.-теорет. журн. : Спец. вип. : у 4-х ч. – Ч.3 : Пробл. вдосконалення законодавства та практики його застосування з урахуванням прогнозу злочинності. – Луганськ : Луган. ін-т внутр. справ МВС України, 1999. – С. 81-84.
146. Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна: теория и практика реализации : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.11 / Ю. С. Пилипенко ; Моск. гос. юрид. акад. им. О. Е. Кутафина. – М., 2009. – 56 с.
147. Кобликов А. С. Юридическая этика : учебник / А. С. Кобликов. – М. : НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 186 с.
148. Нуркаева Т. Н. Уголовно-правовая охрана личных (гражданских) прав и свобод человека (вопросы теории и практики) : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Т. Н. Нуркаева ; Моск. гос. юрид. акад. им. О. Е. Кутафина. – М., 2006. – 46 с.
149. Розин Н. Н. Об оскорблении чести. Уголовно-юридическое исследование. Выпуск первый / Н. Н. Розин. – Томск : Печатия С. П. Яковлева, 1907 г. – 283 с.
150. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. − № 4. − Ст. 20.
151. Про службу безпеки України : Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. − № 27. − Ст. 382.
152. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : Закон України від 16 листопада 1992 р. № 2782-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. − №1. − Ст. 1.
153. Про захист персональних даних : Закон України від 1 червня 2010 р. № 2297-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – №34. – Ст. 481.
154. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи : постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 // Вісн. Верхов. Суду Україн. – 2003. – № 1 (35). – С. 37-42.
155. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень : постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 2. – С. 7-9.
156. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності : постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12 зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 № 3, від 13 січня 1995 № 3, від 3 грудня 1997 № 12 // Бюл. зак-ва і юрид. практики України. − 2004. − № 12.
157. Про судову практику у справах про злочини проти власності : постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2009. – № 12.
158. Зінченко І. О. Про поняття шантажу в кримінальному праві / І. О. Зінченко, І. В. Самощенко // Кримінальне право України. – 2006. – № 9. – С. 3-8.
159. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи : постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 квітня 2008 р. № 5 // Юрид. вісн. України. – 2008. – № 32.
160. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи : постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2009. – № 3.
161. Луспеник Д. Інститут дифамації і українське законодавство щодо захисту честі, гідності та ділової репутації (співвідношення та вибір пріоритету в судовій практиці) / Д. Луспеник // Право України. – 2006. – № 2. – С. 62-67.
162. Дем’яненко Ю. І. Кримінальна відповідальність за порушення недоторканості приватного життя : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. / Ю. І. Дем’яненко ; Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2008. – 215 с.
163. Мепаришвили Г. Д. Охрана тайн личной жизни граждан в советском уголовном процессе : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Г. Д. Мепаришвили ; Ин-т гос-ва и права АН СССР. – М., 1988. – 21 с.
164. Кримінальний кодекс України : Наук.-практ. комент. / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2 вид., перероб. та доп. – Х. : Одіссей, 2004. – 1152 с.
165. Галыгина И. П. Уголовно-правовая характеристика нарушения неприкосновенности частной жизни : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / И. П. Галыгина ; Томск. гос. ун-т. – Томск, 2006. – 25 с.
166. Рашковская Ш. С. Преступления против социалистического правосудия : лекции для студентов ВЮЗИ / Ш. С. Рашковская. – М. : ВЮЗИ, 1957. – 55 с.
167. Смирнов Е. А. Преступления против социалистического правосудия / Е. А. Смирнов. – М. : Высшая шк., 1959. – 70 с.
168. Кульберг Я. М. Преступления против правосудия / Я. М. Кульберг. − М. : Госюризат, 1962. – 63 с.
169. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / за ред. П. С. Матишевського. – К. : Юріном Інтер, 1999. – 896 с.
170. Гросс Г. Руководство для судебных следователей, как