Апалькова Інна Сергіївна. Перегляд судових рішень Верховним Судом України : Апалькова Инна Сергеевна. Пересмотр судебных решений Верховным Судом Украины

Краткое описание

Апалькова Інна Сергіївна. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Міжнар. гуманітар. ун-т. - Одеса, 2015.- 192 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 347.958:347.991(477)

АПАЛЬКОВА ІННА СЕРГІЇВНА

ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Заслужений юрист України
Мінченко Раїса Миколаївна

Одеса – 2015

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….4

Розділ 1. Загальна характеристика перегляду Верховним Судом України судових рішень в цивільному процесі……………………………...…………..12
1.1. Історичні витоки перегляду судових рішень Верховним Судом України…………………………………………………..……………………….12
1.2. Правове регулювання перегляду судових рішень у цивільних справах найвищою судовою інстанцією: порівняльно-правовий аналіз законодавства України та країн Європи ……………………………………….……………….27
1.3. Перегляд судових рішень Верховним Судом України як особливий вид провадження в цивільному процесі…..………………………………..……….42
Висновки до Розділу 1…………………………………...…………………..….62

Розділ 2. Перегляд судових рішень Верховним Судом України як механізм забезпечення відповідності судових рішень в цивільному процесі принципу верховенства права………………………………………………….…………...65
2.1. Суб’єкти права на звернення до Верховного Суду України з заявою про перегляд судових рішень………….….……………………………..…………..65
2.2. Підстави перегляду судових рішень Верховним Судом України …...………………………………………………………………………………..75
2.3. Значення перегляду судових рішень Верховним Судом України у забезпеченні єдності судової практики та гарантуванні захисту прав людини та основоположних свобод……………………………………………….……..97
Висновки до розділу 2………………………………………………………….113

Розділ. 3. Процесуальні особливості перегляду судових рішень Верховним Судом України……………………………………………………..….………..117
3.1. Допуск справи до провадження у Верховному Суді України.…........................................................................................................…117
3.2. Процесуальні особливості підготовки до судового розгляду та розгляду справи Верховним Судом України……..……….………..……………..…….137
3.3. Повноваження Верховного Суду України за наслідками перегляду судових рішень у цивільних справах.………………………………….………………………….…..………152
Висновки до Розділу 3………………………………………….…...……..…..164
Висновки…………………………………………………………...……..…….166
Список використаних джерел…………………………………………..……..173

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасні тенденції реформування сис¬теми судочинства спонукають звернути увагу на її найвищу інституцію – Верховний Суд України, оскільки саме його правовий статус, а також зміст цивільної процесуальної стадії перегляду судових рішень Верховним Судом України є на сьогоднішній день предметом багатьох дискусій.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод при здійсненні правосуддя у цивільних справах на засадах верховенства права досягається, зокрема, шляхом забезпечення права на оскарження судового рішення та його перевірки судом вищої інстанції, в тому числі Верховним Судом України.
Вер¬ховний Суд України відповідно до положень Конституції України та Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» організа¬ційно посідає найвище положення у системі судів загальної юрисдикції, а отже, з процесуальної точки зору виконує функцію останньої судової інстанції, що здійснює перегляд судових рішень у цивільних справах. Його рішення у справі остаточне і може бути оскаржене тільки на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Отже, місце перегляду судових рішень Верхо¬вним Судом України визначається правовим статусом самого Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, а також тими завданнями, які стоять перед будь-якою найвищою судовою інстанцією демократичної, правової європейської держави.
Особливість діяльності Верховного Суду України з перегляду судових рішень у цивільному процесі визначається тим основним завданням, яке виконує кожен суд під час здійснення цивільного судочинства, – справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а також специфічними завданнями, які повинен вирішувати даний судовий орган, пов’язаними, зокрема, із забезпеченням єдності судової практики та безпосередньою участю у процедурі впровадження та виконання на території України рішень Європейського Суду з прав людини.
Безперечно, якість здійснення судочинства, а відтак – авторитет усієї судової системи України визначається правильним і однаковим застосуванням судами законодавства. З огляду на це, основне призначення найвищого судового органу нашої держави полягає не лише у здійсненні правосуддя, а й у забезпеченні однакового застосування законів усіма судами. Його завданням є не стільки виправлення судових помилок, допущених у конкретних справах, скільки забезпечення єдності судової практики в цілому.
Важливе значення перегляду судових рішень Верховним Судом України в питанні захисту прав фізичних та юридичних осіб, істотний вплив постанов Верховного Суду України на практику розгляду та вирішення судами України різних категорій цивільних справ зумовлює необхідність вироблення науково обґрунтованого підходу до вироблення підстав та процесуального порядку здійснення Верховним Судом України перегляду судових рішень у цивільному процесі, визначення оптимального переліку повноважень Верховного Суду України, що здійснюються за наслідками такого перегляду.
Вказане свідчить про неабияку актуальність теми дисертаційного дослідження.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на науково-теоретичних працях багатьох вітчизняних та зарубіжних фахівців у сфері права. Проблемам перегляду судових рішень у цивільних справах Верховним Судом України була присвячена низка праць науковців та юристів-практиків, серед яких: С.С. Бичкова, С.В. Бородін, М.Й. Вільгушинський, К.В. Гусаров, С.В. Ківалов, М.І. Козюбра, В.В. Комаров, О.П. Кучинська, Д.Д. Луспеник, Р.М. Мінченко, В.В. Онопенко, П.П. Пилипчук, О.І. Попов, О.І. Потильчак, Я.М. Романюк, Л.В. Сапейко, В.В. Сердюк, М.І. Сірий, О.С. Ткачук, Л.В. Трофімова, С.В. Шевчук та ін.
На сьогоднішній день питання визначення повноважень Верховного Суду України в цивільному судочинстві та місця перегляду судових рішень Верховним Судом України в цивільному процесуальному праві є одними з найбільш дискусійних. Водночас дана дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням, яке присвячене проблемам перегляду судових рішень Верховним Судом України в порядку цивільного судочинства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено у межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри цивільного процесу «Цивільне судочинство у світлі судової реформи в Україні», яка розробляється відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри на 2011 2015 роки, що є складовою плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку Української державності та права» (державний реєстраційний номер 011U006Н) на 2011 2015 роки.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є визначення процесуальних особливостей перегляду судових рішень Верховним Судом України в цивільному судочинстві.
Мета наукового дослідження обумовила виконання наступних задач:
дослідити історичні витоки формування Верховного Суду України як найвищого суду в системі судів загальної юрисдикції в Україні;
встановити основні сучасні світові тенденції у визначенні місця та ролі найвищого судового органу в правовій системі держави;
визначити правову природу перегляду судових рішень Верховним Судом України;
окреслити основні функції Верховного Суду України та особливості їх реалізації при перегляді судових рішень;
проаналізувати процесуальний порядок звернення до Верховного Суду України з заявою про перегляд судового рішення у цивільній справі;
з’ясувати існуючі проблемні питання допуску справи до провадження у Верховному Суді України та запропонувати шляхи їх вирішення;
дослідити особливості процесуального порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України;
дати правову характеристику постанови Верховного Суду України як форми судового рішення у цивільному процесі;
зробити пропозиції щодо вдосконалення норм цивільного процесуального законодавства України, що визначають процедуру перегляду судових рішень Верховним Судом України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із переглядом судових рішень Верховним судом України в порядку цивільного судочинства.
Предметом дослідження є перегляд судових рішень Верховним судом України в цивільному процесі.
Методи дослідження. Під час роботи над темою дисертаційного дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, за допомогою якого встановлено та виокремлено зв’язок предмета дослідження із соціальною складовою, що утворює об’єкт даного дослідження.
Завдяки історичному методу досліджено становлення та розвиток Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції в Україні та формування його повноважень щодо перегляду судових рішень в цивільному процесі (підрозділ 1.1). Визначити місце перегляду судових рішень Верховним Судом України в системі оскарження судових рішень в цивільному процесі України вдалося за допомогою методу системно-структурного аналізу (підрозділи 1.1, 1.3).
Аналіз положень чинного цивільного процесуального законодавства України, що закріплює процесуальний порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України, здійснення тлумачення норм цивільного процесуального права, формулювання низки правових дефініцій проведено за допомогою формально-логічного та формально-догматичного методів (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.3). Порівняльно-правовий метод застосовано та використано з метою проведення порівняльного аналізу норм чинного законодавства України, які визначають процедуру перегляду судових рішень Верховним Судом України в цивільному процесі України, з відповідними положеннями законодавства інших країн (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 3.3).
Використання методів моделювання та прогнозування дозволило сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства України (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, присвяченим перегляду судових рішень Верховним Судом України в умовах реформування судової системи України після прийняття та набрання чинності Законом України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях та висновках:
уперше:
визначено межі розгляду справи Верховним Судом України, що залежать від підстави перегляду судового рішення;
стверджується про необхідність закріплення в Законі України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» права прокурора на звернення з заявою про перегляд судового рішення Верховним Судом України незалежно від його участі у справі на попередніх стадіях судового процесу;
сформульовано в узагальненому вигляді основні правові засоби вирішення найвищими судовими інстанціями у країнах Європи проблеми єдності судової практики;
на теоретичному рівні обґрунтовується можливість подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України особами, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права й обов’язки, і які на цій підставі подавали апеляційну чи касаційну скаргу в цій справі;
зазначається, що невідповідність рішення суду касаційної інстанції правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду України, повинна розглядатись не як самостійна підстава перегляду судового рішення Верховним Судом України, а як свідчення про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального та / або процесуального права;
стверджується, що у випадках, коли питання про допуск справи до провадження вирішується суддею-доповідачем особисто, то саме суддя-доповідач повинен наділятися повноваженням особисто вирішувати питання про поновлення пропущеного строку подання заяви;
удосконалено:
визначення змісту провадження з перегляду судових рішень Верховним Судом України, відповідно до якого перегляд судових рішень Верховним Судом України – це особливий вид провадження в цивільному процесі, що передбачає перевірку законності судових рішень, що набрали законної сили, Верховним Судом України з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів заявника шляхом забезпечення єдності судової практики та дотримання міжнародних стандартів прав людини;
перелік запропонованих процесуальних дій, які повинні бути здійснені суддею-доповідачем під час підготовки справи до розгляду Верховним Судом України;
набули подальшого розвитку:
теза про необхідність скасування процедури допуску справи до провадження у Верховному Суді України та її повної заміни на процедуру відкриття провадження з перегляду судових рішень Верховним Судом України;
пропозиція щодо необхідності закріплення в Законі України «Про забезпечення права на справедливий суд» підстав відмови у відкритті провадження з перегляду судового рішення Верховним Судом України.
Практичне значення одержаних результатів визначається новизною дисертаційного дослідження і полягає, насамперед, у тому, що його положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в:
науково-дослідній сфері – при подальшій розробці теоретичних проблем здійснення перегляду судових рішень Верховним Судом України в цивільному процесі, що сприятиме розвитку науки цивільного процесуального права;
сфері правотворчості – для усунення прогалин та вдосконалення положень чинного цивільного процесуального законодавства України, що регулюють процедуру перегляду судових рішень Верховним Судом України;
правозастосовній діяльності – під час розгляду та вирішення цивільних справ у порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України;
навчальному процесі – під час викладання навчальної дисципліни «Цивільний процес» та при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорювалися на таких науково-практичних конференціях: VII Міжнародній цивілістичній та міжнародно-науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (м. Одеса, 30 березня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права», що присвячена 15-річчю Національного університету «Одеська юридична академія» та 165-річчю Одеської школи права (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.); Щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам’яті Ю. С. Червоного (м. Одеса, 13 грудня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній інтерент-конференції «Актуальні проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам’яті Ю. С. Червоного (м. Одеса, 13 грудня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правове життя сучасної України», присвяченої ювілею академіка С.В. Ківалова (м. Одеса, 16-17 травня 2014 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивілістики» ( м. Одеса, 21 листопада 2014 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в 11 публікаціях, 4 з яких – наукові статті у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, 1 – наукова стаття в іноземному виданні, а також 6 інших публікацій.
Структура дисертації зумовлена метою і задачами дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, які включають дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 192 сторінки. Список використаних джерел складається із 182 найменувань і розташований на 20 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дисертаційного дослідження процедури перегляду судових рішень Верховним Судом України в цивільному судочинстві було зроблено наступні висновки:
1. Встановлено, що за радянських часів правовий статус Верховного Суду України не відповідав його назві, оскільки його рішення підлягали ревізії з боку Верховного Суду СРСР, а отже не мали остаточного характеру. Лише зі здобуттям Україною державної незалежності у 1991 році Верховний Суд України набув статусу найвищого суду в судовій системі України.
2. Доведено неможливість існування в Україні кількох незалежних вертикалей у судовій системі, що може призвести до існування різних підходів до застосування одних і тих самих норм матеріального права, виникнення проблем у визначенні юрисдикції судів щодо розгляду конкретних справ (спорів між судами про підвідомчість справи). Верховний Суд України є не лише найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, але й символом, уособленням єдності судової влади та судової системи України, а також судової практики. Існування найвищого судового органу, до якого можна оскаржити рішення будь-якого суду, створює умови для вироблення єдиних підходів до правозастосування, недопущення виникнення конкуруючих судових систем в державі. Існування кількох незалежних вертикалей у судовій системі, навпаки, може призвести до існування різних підходів до застосування одних і тих самих норм матеріального права, виникнення проблем у визначенні юрисдикції судів щодо розгляду конкретних справ (спорів між судами про підвідомчість справи), оскільки не буде єдиного центру прийняття остаточного рішення з цих питань. В усіх європейських країнах існує судова інстанція, яка має право остаточного вирішення спірної ситуації правозастосування. Отже, наявність єдиного центру прийняття остаточного судового рішення у випадку наявності розбіжностей у судовій практиці є необхідним для дотримання принципу правової визначеності та забезпечення функціонування судової системи держави як єдиного механізму правозастосування.
3. Перегляд судових рішень Верховним Судом України – це особливий вид провадження в цивільному процесі, що передбачає перевірку законності судових рішень, що набрали законної сили, Верховним Судом України з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів заявника шляхом забезпечення єдності судової практики та дотримання міжнародних стандартів прав людини.
4. Забезпечення Верховним Судом України єдності та прогнозованості судової практики є необхідною складовою принципу правової визначеності, без дотримання якого неможливо забезпечити верховенство права в державі.
5. Необхідно розрізняти неоднакове і неправильне застосування судом (судами) норм права. Неоднакове застосування судом (судами) одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах свідчить про неправильне застосування даної норми хоча б в одному з випадків такого застосування, однак заздалегідь не відомо, в якому саме. При цьому неправильне застосування може мати місце у всіх випадках, а може – лише в частині випадків.
6. Практично у кожній європейській країні найвища судова інстанція опікується проблемою єдності судової практики. Правові засоби впливу таких судів на дане питання різні: безпосереднє формування судової практики в процесі перегляду рішень судів нижчестоящих інстанцій, як правило, в касаційному порядку; ухвалення прецедентних рішень у конкретних справах, що є обов’язковими для застосування нижчими судами під час розгляду аналогічних справ; на підставі узагальнення судової практики формулювання правових позицій рекомендаційного або обов’язкового характеру щодо вирішення конкретних питань правозастосування; опублікування судової практики (чи найбільш важливих її джерел) для широкого доступу у збірках судової практики та мережі Інтернет.
Практично усі з вищевказаних засобів забезпечення єдності судової практики реалізовані й в Україні. Однак не всі вони зосереджені в єдиному центрі – Верховному Суді України. В Україні склалася ситуація, коли судову практику нижчих судів (місцевих та апеляційних) узагальнюють та корегують у межах певної юрисдикції відповідні вищі спеціалізовані суди, а Верховний Суд України корегує вже практику самих вищих спеціалізованих судів, як кожного окремо, так і їх спільну практику щодо застосування одних і тих самих норм матеріального права у їх застосуванні до подібних правовідносин. Однак, корегуючи практику вищих спеціалізованих судів, Верховний Суд України, водночас, спрямовує й практику усіх судів нижчих ланок судової системи шляхом ухвалення постанов у конкретних справах, положення яких є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та повинні враховуватись всіма судами України. При цьому процесуальний закон зобов’язує суди привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Крім того, на підставі аналізу судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики у справах, розглянутих судовою палатою, Верховний Суд України видає узагальнення судової практики у конкретних категоріях справ, у яких на підставі аналізу норм чинного законодавства та судової практики нижчим судам надаються рекомендації щодо застосування норм матеріального та процесуального законодавства в проблемних ситуаціях.
7. Відсутність в процесуальному законі критеріїв допуску справи до провадження або відмови в такому допуску є прямим порушенням положень ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому не зазначення в законі підстав вчинення судом певних процесуальних дій позбавляє суд можливості їх вчиняти. Відповідно, Верховний Суд України поставлений законодавцем у положення, коли він змушений самостійно визначати ті критерії, за якими він повинен приймати рішення про допуск справи до провадження або відмови в такому допуску. В протилежному випадку громадяни були б позбавлені реальної можливості оскарження судових рішень до Верховного Суду України.
8. Внаслідок запропонованих проектом Законом України від 26.12.2014 року №1656 «Про забезпечення права на справедливий суд» правила про звернення заінтересованої особи з заявою про перегляд судового рішення у цивільній справі безпосередньо до Верховного Суду України, втрачає сенс збереження в цивільному процесі такої процедури, як допуск справи до провадження у Верховному Суді України. Вказана процедура повинна бути повністю замінена на процедуру відкриття провадження з перегляду судових рішень Верховним Судом України.
9. В результаті проведеного дослідження зроблено наступні пропозиції щодо вдосконалення норм цивільного процесуального законодавства України:
Пропонується доповнити положення ст. 360-7 ЦПК України частиною четвертою наступного змісту:
«4. Невідповідність рішення суду касаційної інстанції правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального або процесуального права у подібних правовідносинах, свідчить про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції таких норм права та є підставою для перегляду даного рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України».
Пропонується п. 3) ч. 2 ст. 357 ЦПК України викласти у наступній редакції:
«3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та / або рішення Верховного Суду України, яке прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, в якому по-іншому застосовано відповідну норму матеріального права;»
П. 3) ч. 1 ст. 358 ЦПК України пропонується викласти у наступній редакції:
«3) копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах крім випадків, коли заявник посилається виключно на невідповідність рішення суду касаційної інстанції рішенню Верховного Суду України, прийнятому за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;»
Статтю 359 ЦПК України пропонується викласти в наступній редакції:
«Стаття 359. Відкриття провадження про перегляд судового рішення Верховним Судом України
1. Заява про перегляд судового рішення, яка надійшла до Верховного Суду України, реєструється у день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.
2. Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам цього Кодексу. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог статей 357 та 358 цього Кодексу, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала, копія якої невідкладно направляється заявнику.
3. Якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою у день первинного її подання до Верховного Суду України.
4. Заява повертається заявнику, якщо:
1) заявник не усунув недоліки заяви протягом установленого строку;
2) заяву подано особою, яка не має права на звернення з заявою про перегляд судового рішення Верховним Судом України;
3) заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
4) судові рішення, додані до заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1) ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, не дають підстав для висновку про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
5. Повернення заяви з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню з заявою до Верховного Суду України якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
6. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження про перегляд судового рішення Верховним Судом України якщо:
1) заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України подано з підстав, не передбачених ст. 355 цього Кодексу;
2) судове рішення не переглядалося в касаційному порядку у випадку подання заяви з підстави, передбаченої п. 1) ч. 1 ст. 355 цього Кодексу;
3) зі змісту рішення міжнародної судової установи, на яке посилається заявник, не випливає наявності таких порушень Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом, які потребують перегляду судового рішення у цій справі Верховним Судом України;
4) є ухвала Верховного Суду України про відмову у відкритті провадження про перегляд даного судового рішення Верховним Судом України з тих самих підстав.
7. Відмова у відкритті провадження про перегляд судового рішення Верховним Судом України перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду України з такою самою заявою.
8. За відсутності підстав для залишення заяви без руху, повернення заяви чи відмови у відкритті провадження суддя-доповідач протягом трьох днів постановляє ухвалу про відкриття провадження про перегляд судового рішення Верховним Судом України та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі.»
Частину першу статті 360-1 ЦПК України пропонується доповнити пунктом 4-1) наступного змісту:
«4-1) якщо в заяві міститься клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, суддя-доповідач невідкладно після відкриття провадження постановляє ухвалу про витребування такої копії рішення разом з її автентичним перекладом в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи;».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов С. Н. Гражданский процес : учеб. для юрид. ин-тов и юрид. фак. ун-тов / С. Н. Абрамов, В. П. Чапурский, З. И. Шкундин ; общ. ред. С. Н. Абрамова. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 484 с.
2. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у I півріччі 2010 р. (за даними судової статистики) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховного Суду України. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf.
3. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у I півріччі 2012 р. (за даними судової статистики) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховного Суду України. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf
4. Аннерс Э. История Европейского права (пер. со швед.) / Э. Аннерс ; Ин-т Европы. – М. : Наука, 1994. – 397 с.
5. Ахмач Г. М. Процесуальні особливості перегляду судових рішень Верховним Судом України / Г. Ахмач // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 10 – С. 53-56.
6. Байєр Д. Забезпечення єдності судової практики на рівні федеральних судів у Німеччині / Д. Байєр // Право України. – 2012. – № 11-12. – С. 162-180.
7. Бететто Н. Підтримка цілісності судової практики республіки Словенія – прецедентний характер його рішень / Н. Бететто // Право України. – 2012. – № 11 12. – С. 189-195.
8. Бичкова С. С. Неоднакове застосування норм матеріального права як підстава перегляду Верховним Судом України судового рішення у цивільній справі / С. С. Бичкова // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 2. – С. 48-51.
9. Бичкова С. С. Цивільний процесуальний правовий статус осіб, які беруть участь у справах позовного провадження : монографія / С. С. Бичкова. – К. : Атіка, 2011. – 420 с.
10. Бічковічс І. Верховний суд як суб’єкт захисту прав людини на національному рівні / І. Бічковічс // Вісник Верховного Суду України. – 2011. – № 10(134). – С. 7-15.
11. Бічковічс І. Роль Верховного Суду Латвійської республіки у формуванні єдиної судової практики / І. Бічковічс // Право України. – 2012. – № 11 12. – С. 181-185.
12. Боботов С. В. Конституционная юстиция. Сравнительный анализ / С. В. Боботов. – М. : Изд-во РПА МЮ РФ, 1994. – 127 c.
13. Богдановская И. Ю. Судебный прецедент – источник права? / И. Ю. Богдановская // Государство и право. – 2002. – № 12. – С. 5-10.
14. Бородин C. B. Верховный суд со¬юзной республики [Текст] / С. В. Бородин, Т. Н. Добровольская. – М. : Юриз¬дат, 1960. – 128 с.
15. Буайя Ф. Захист прав людини на національному та наднаціональному рівнях / Ф. Буайя // Право України. – 2012. – № 11 12. – С. 196-199.
16. Валанчус В. Навіщо потрібна уніфікована судова практика? / В. Валанчус // Право України. – 2012. – № 11 12. – С. 137-143.
17. Висновок консультативної ради європейських прокурорів (ССРЕ) від 21 жовтня 2008 року № 3 (2008) «Роль прокуратури поза межами кримінального судочинства» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/cmo.html?_m=publications&_t=rec&id=101556.
18. Висновок № 11 (2008) консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень. – Страсбург, 18 грудня 2008 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.vru.gov.ua/content/file/Opinion_11.pdf.
19. Вільгушинський М. Й. Позапроцесуальні повноваження Верховного Суду України та вищих судів щодо забезпечення єдності судової практики / М. Й. Вільгушинський // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2012. – № 3(6). – С. 142-146.
20. Вільгушинський М. Й. Роль судів загальної юрисдикції у забезпеченні ефективного застосування практики Європейського Суду з прав людини / М. Й. Вільгушинський // Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини : матер. 2-ї міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 20 21 вересня 2013 р.) / за ред. д.ю.н., проф., академіка С. В. Ківалова ; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса : Фенікс, 2013. – С. 251-259.
21. Вильдхабер Л. Прецедент в Европейском суде по правам человека / Л. Вильдхабер // Государство и право. – 2001. – № 12. – С. 5-17.
22. Галаган И. А. Процессуальные нормы и отношения в советском праве / И. А. Галаган, В. П. Глебов. – Воронеж, 1985. – 208 с.
23. Гера Р. Забезпечення однакового застосування законів судами / Р. Гера, Р. Куйбіда, Т. Лесюк. – К. : Центр політико-правових реформ, 2005. – 19 с.
24. Гражданский процесс : учебник / под ред. М. К. Треушникова. 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ОАО «Издательский Дом «Городец», 2007. – 784 с.
25. Грошевий Ю. М. Інстанційна побудова судової системи України [Текст] / Ю. М. Грошевий // Вибрані праці / Ю. М. Грошевий ; упоряд.: О. В. Капліна, В. І. Маринів. – Х. : Право, 2011. – 656 с.
26. Гукасян Р. Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве : автореф. дис. … д-ра юрид. наук / Гукасян Рафаэль Егишевич. – М., 1971. – 35 с.
27. Гусак М. Актуальні питання здійснення правосуддя в Україні / М. Гусак, М. Артеменко // Юридичний Вісник України. – 2013. – № 5. – С. 4-5.
28. Гусаров К. В. Інстанційний перегляд судових рішень у цивільному судочинстві : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Гусаров Костянтин Володимирович. – Х., 2011. – 431 с.
29. Дрішлюк А. І. Про визначення місця судового прецеденту в системі джерел цивільного права України / А. І. Дрішлюк // Університетські наукові записки. – 2005. – № 3(15). – С. 72-75.
30. Дрішлюк А. І. Судовий прецедент у цивільному процесі України: нормативні передумови для визнання та шляхи запровадження / А. І. Дрішлюк // Актуальні проблеми держави і права. – 2012. – Вип. 66. – С. 312-318.
31. Елисейкин П. Ф. Предмет процессуально-правового регулирования и понятие процессуальной нормы / П. Ф. Елисейкин // Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности в СССР. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1977. – Вып. 4. – С. 26-38.
32. Еречінські Т. Доступ до правосуддя і система критеріїв прийнятності скарг для розгляду у Верховному Суді Республіки Польща / Т. Еречінські // Право України. – 2012. – № 11-12. – С. 114-118.
33. Збірник Законів та розпоряджень робітничо-селянського Уряду України. Відділ І [Текст] – Х. : Вид-во ВУЦВК «Радянське будівництво і право», 1931. – 771 с.
34. Зейдер Н. Б. Гражданские процессуальные правоотношения / Н. Б. Зейдер. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1965. – 74 с.
35. Ківалов С. В. Роль Верховних Судів держав-учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у подоланні структурних/системних недоліків національних правових систем / С. В. Ківалов // Право України. – 2012. – № 11 12. – С. 63-71.
36. Кірхер Г. Забезпечення єдності судової практики Німеччини / Г. Кірхер // Право України. – 2012. – № 11 12. – С. 157-161.
37. Кожевников М. В. История советского суда (1917 1947) [Текст] / М. В. Кожевников. – М. : Юриздат, 1948. – 349 с.
38. Козюбра М. І. Система судів України та місце в ній Верховного Суду України: стан та перспективи реформування / М. І. Козюбра // Право України. – 2012. – № 11 12. – С. 15-28.
39. Колішний В. Місце визначає роль. ВС пообіцяли додати процесуальних повноважень [Електронний ресурс] / В. Колішній // Закон і бізнес. – 2013. – № 16. – Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/print/15667-verhovnomu_sudu_poobicyali_dodati_procesualnih_povnovazhen.html.
40. Комаров В. В. Цивільне процесуальне законодавство у динаміці розвитку та практиці Верховного Суду України [Текст] / В. В. Комаров. – Х. : Право, 2012. – 624 с.
41. Коментар судової практики розгляду житлових спорів / за заг. ред. М. К. Галянтича ; упоряд.: М. К. Галянтич, А. І. Дрішлюк, Л. Г. Лічман, В. М. Махінчук. – 2-е вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 416 с.
42. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13 / № 32 від 23.08.2006. С. 270.
43. Конституція (Основний закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : ухвалена постановою Над¬звичайного XIV Українського З’їзду Рад [Текст] // Більшовик. – 1937. – 1 лютого.
44. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : Закон від 20.04.1978 року № 888-IX // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. – № 18. – Ст. 268.
45. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
46. Кравчук В. М. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. – К. : Істина, 2006. – 944 с.
47. Крижявічус Г. Компетенція і функції Верховного Суду Литовської Республіки / Г. Крижявічус // Право України. – 2012. – № 11-12. – С. 105-109.
48. Курс цивільного процесу : підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. – Х. : Право, 2011. – 1352 с.
49. Куц Г. Застосування норм Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини судами України / Г. Куц // Право України. – 2002. – № 2. – С. 18-24.
50. Кучинська О. П. Проблеми єдності системи судів загальної юрисдикції у світлі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [Текст] / О. П. Кучинська // Право України. – 2010. – № 11. – С. 200-205.
51. Лилак Д. Д. Судочинство і проблеми суддівської правотворчості / Д. Д. Лилак // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3(37). – С. 63-68.
52. Литвин В. М. Європейська конвенція з прав людини: уроки і перспективи / В. М. Литвин // Право України. – 2010. – № 10. – С. 4-18.
53. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права / Е. Г. Лукьянова. – М. : Издательство НОРМА, 2003. – 240 с.
54. Луць Л. А. Перспективи становлення судового прецеденту як джерела права України / Л. А. Луць // Вісник Центру суддівських студій : інформаційний бюлетень. – 2006. – № 6. – С. 9-15.
55. Луць Л. А. Уніфікація судової практики – важливий засіб забезпечення належного правосуддя / Л. А. Луць // Право України. – 2012. – № 11 12. – С. 144-150.
56. Малишев Б. В. Судова практика: поняття, ознаки, структура / Б. В. Малишев // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 2. – С. 22-26.
57. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект) : автореф. дис. … канд. юрид. наук / Малишев Борис Володимирович. – К., 2002. – 19 с.
58. Маркерт Т. Роль Верховного Суду в механізмі виконання зобов’язань держави у сфері захисту прав людини / Т. Маркерт // Вісник Верховного Суду України. – 2011. – № 10(134). – С. 16-23.
59. Мармазов В. Принцип stare decisis та динамічність практики Європейського суду з прав людини / В. Мармазов // Право України. – 2003. – № 2. – С. 140-142.
60. Марочкін І. Є. Доступність правосуддя / І. Є. Марочкін // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків : Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 58. – 213 с.
61. Марченко М. Н. Правовые системы современного мира : учебное пособие / М. Н. Марченко. – М. : Зерцало-М, 2001. – 400 c.
62. Маффей П. Функції та повноваження Верховного Суду Бельгії як вищого судового органу / П. Маффей // Право України. – 2012. – № 11 12. – С. 110-113.
63. Мельников А. А. Правовое положение личности в советском гражданском процессе / А. А. Мельников ; отв. ред. В. С. Тадевосян. – М. : Наука, 1969. – 248 с.
64. Минченко Р. Н. Влияние решений Европейского Суда по правам человека на гражданское судопроизводство Украины / Р. Н. Минченко // Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини : матер. 2-ї міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 20 21 вересня 2013 р.) / за ред. д.ю.н., проф., академіка С. В. Ківалова ; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса : Фенікс, 2013. – С. 283-292.
65. Мінченко Р. М. Деякі питання касаційного провадження в цивільному судочинстві України / Р. М. Мінченко // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць / редкол.: С. В. Ківалов (голов. ред.) та ін. ; відп. за вип. Р. М. Мінченко. – Одеса : Юридична література, 2010. –Вип. 56. – С. 107-110.
66. Мінченко Р. М. Окремі аспекти провадження щодо перегляду Верховним Судом України судових рішень / Р. М. Мінченко // Актуальні проблеми права та процесу : матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті Ю. С. Червоного (Одеса, 17 грудня 2010 р.). – О. : Фенікс, 2010. – С. 163-167.
67. Мінченко Р. М. Цивільний процес України : підручник / Р. М. Мінченко, С. О. Погрібний, І. В. Андронов ; за заг. ред. д.ю.н., проф. Р. М. Мінченко. – Х. : ОЛДІ-ПЛЮС, 2014. – 720 с.
68. Молинье Ф. Проблемы проверки судебных актов Кассационным судом Франции / Ф. Молинье // Проблемы пересмотра судебных актов в гражданском и арбитражном процессах : сб. науч. статей – М., 2008.– С. 30-32.
69. Москвич Л. Статус найвищого суду країни: історичний та порівняльно-правовий аналіз / Л. Москович // Право України. – 2012. – № 11 12. – С. 82-87.
70. Назаров І. Завдання та повноваження вищого судового органу (на прикладі європейських країн) / І. Назаров // Право України. – 2012. – № 11–12. – С. 73-81.
71. Новини ВАСУ: Судді, науковці та міжнародні експерти висловилися за триланковість та самостійність адміністративних судів [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Вищого адміністративного суду України. – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/ua/news_vasu.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=3389.
72. Оджиковський В. Застосування норм матеріального й процесуального права в контексті перегляду судових рішень Верховним Судом України / В. Оджиковський, А. Городецька // Судова Практика. – 2013. – № 3(129). – С. 78-80.
73. Онопенко В. В. Механізм захисту прав людини в Україні потребує істотного вдосконалення / В. В. Онопенко // Вісник Верховного Суду України. – 2011. – № 7 (131). – С. 4-7.
74. Осетинський А. Сучасні аспекти інституційного забезпечення касаційного перегляду судових рішень та єдності правозастосування у національних судових системах країн ЄС / А. Осетинський // Право України. – 2007. – № 5. – С. 7-14.
75. Осипов Ю. К. Элементы и стадии применения норм советского гражданского процессуального права / Ю. К. Осипов // Проблемы применения норм гражданского процессуального права : межвузовский сборник научных трудов / Свердловский юридический ин-т ; отв. ред. К. И. Комиссаров. – Свердловск : Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1976. – Вып. 48 – 126 с.
76. Паліюк В. П. Особливості застосування судами України конвенції про захист прав людини та основних свобод [Текст] : навч.-практ. посіб. / В. П. Паліюк. – Миколаїв : Атол, 2003. – 129 с.
77. Паліюк В. П. Рішення Європейського суду з прав людини і практика розгляду цивільних справ судами України / В. П. Паліюк // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 53-56.
78. Пилипчук П. П. Виступ Голови Верховного Суду України на урочистому засіданні з нагоди 90-річчя утворення Верховного Суду України [Електронний ресурс] / П. П. Пилипчук. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/A9D1A1BB94B6D921C2257B2B00331B8A?opendocument.
79. Пилипчук П. П. Із виступів на міжнародній науково-практичній конференції «Верховний Суд України і демократичне суспільство: витоки та перспективи» / П. П. Пилипчук // Вісник Верховного Суду України. – 2013. – № 2 (150). – С. 5-8.
80. Письменний Д. П. Верховний Суд України: питання вдосконалення діяльності / Д. П. Письменний // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 3. – С. 117-124.
81. Погребняк С. Вплив судової практики на юридичні акти в романо-германській правовій сім’ї / С. Погребняк // Вісник Академії правових наук України – 2003. – № 4. – С. 92-99.
82. Попов О. І. Верховний Суд України в системі інстанційності цивільних судів / О. І. Попов // Юрист України. – 2012. – № 4(21). – С. 48-52.
83. Попов О. І. Особи, які мають право на звернення про перегляд судового рішення у цивільній справі Верховним Судом України: проблема суб’єктного кола / О. І. Попов // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – 2013. – № 4(15). – С. 318-325.
84. Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.02.2011 року у справі №6-1цс11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/pro-pozachergove-zabezpechennja-pracivnika-prokuraturi-zhitl-doc72149.html.
85. Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.02.2012 року у справі №6-102цс11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/pro-viznannja-nediisnim-pidvishennja-procentnoyi-stavki-za-d-doc134908.html.
86. Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.10.2012 року у справі №6-84цс12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/pro-viznannja-nepravomirnoyu-ta-skasuvannja-postanovi-golovn-doc119832.html.
87. Постанова Верховного Суду України від 5 листопада 2012 р. у справі № 6-83цс12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/pro-viznannja-visnovku-pro-obstavini-otrimannja-kalictva-nez-doc121962.html.
88. Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року [Електронний ресурс] // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 3(139). – Режим доступу: http://www.viaduk.com/clients/vs.nsf/0/0AE7FA00F6431884C22579D4004551AC?OpenDocument.
89. Потыльчак Б. Верховный Суд в системе судоустройства советской Украины в начале 1930-х-первой половине 40-х годов ХХ века / Б. Потыльчак // LEGEA ЄI VIAЮA. – 2013. – № 11/3 (263). – С. 158-161.
90. Потильчак О. І. Реалізація принципу верховенства права у рішеннях Верховного Суду України / О. І. Потильчак // Вісник Академії адвокатури України. – 2013. – № 2(27). – С. 162-164.
91. Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
92. Про Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ : Указ Президента України від 12.08.2010 № 810/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 62. – С. 13. – Ст. 2160.
93. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України : Закон України від 20.10.2011 року № 3932-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 22. – Ст. 221.
94. Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» : Закон України від 21.06.2001 року № 2531-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 40. – Ст. 191.
95. Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ : Закон України від 22.02.2007 року № 697-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 16. – С. 640. – Ст. 220.
96. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-96.
97. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 5. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-09.
98. Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14.
99. Про затвердження Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ [Електронний ресурс] : наказ Державної судової адміністрації України № 173 від 17 грудня 2013 року. – Режим доступу: http://dsa.court.gov.ua/userfiles/Nakaz%20173.pdf.
100. Про затвердження Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України : постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 вересня 2011 року № 5 // Вісник Верховного суду України. – 2011. – № 10. – С. 25.
101. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : Указ Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 19. – С. 23. – Ст. 1376.
102. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні : Постанова Верховної Ради України від 28.04.1992 року № 2296-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 426.
103. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 року № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
104. Про прокуратуру : Закон України від 14.10.2014 року № 1697-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2015. – № 2 3. – Ст. 12.
105. Про статус суддів : Закон України від 15.12.1992 року № 2862-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
106. Про судовий збір : Закон України від 08.07.2011 року № 3674-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 14. – Ст. 87.
107. Про судову практику застосування статей 353 – 360 Цивільного процесуального кодексу України [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 року № 11. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0011740-11.
108. Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку : постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 // Вісник Верховного суду України. – 2008. – № 11.
109. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41 42, № 43, № 44 45. – Ст. 529.
110. Про судоустрій України : Закон України від 07.02.2002 року № 3018-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27 28. – Ст. 180.
111. Про судоустрій Української РСР : Закон УРСР від 05.06.1981 року № 2022-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. – № 24. – Ст. 357.
112. Про судоустрій СРСР, со¬юзних і автономних республік: Закон прийнятий Верховною Радою СРСР 16 серпня 1938 р. [Текст] // Кримінально-процесуальний кодекс УРСР. Офіційний текст зі змінами і доповнен¬нями на 1 жовтня 1944 р., з додатками та постатейними матеріалами. – Київ-Харків : Українське державне видав¬ництво, 1944. – С. 207-223.
113. Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве : материалы Всероссийской научно-практической конференции, Москва 31 января 1 февраля 2001 г. / редкол.: Т. А. Абова, Г. А. Жилин, Р. Ф. Каллистратова, М. Ш. Папация, И. А. Приходько (отв. ред.), Э. Н. Ренов, Д. Е. Тягай. – М. : Лиджист, 2001. – 399 c.
114. Проблемы общей теории права и государства / под общей ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма-М, 2001. – 832 с.
115. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства : монографія / В. В. Комаров, В. В. Баранкова та ін. ; за заг. ред. проф. В. В. Комарова. – Х. : Харків юридичний, 2008. – 928 с.
116. Проект Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», внесений Президентом України (реєстраційний № 1656 від 26.12.2014 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53217.
117. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гарантування права громадян на звернення до міжнародних органів з захисту прав людини), внесений народним депутатом України Фельдманом О.Б. (реєстраційний № 2306 від 15.02.2013 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45774.
118. Радиш Д. Ю. Щодо деяких загальнотеоретичних аспектів поняття судової практики / Д. Ю. Радиш // Наукові записки НаУКМА. – 2003. – Т. 21 Юридичні науки. – С. 24-27.
119. Рекомендація № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», прийнята Комітетом міністрів на 694-му засіданні заступників міністрів від 19 січня 2000 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_175.
120. Реутов В. П. Стадии воздействия юридической практики на развитие законодательства / В. П. Реутов // Правоведение. – 1970. – № 3. – С. 115-117.
121. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» (case of Brumгrescu v. Romania) від 28 листопада 1999 р. (заява № 28342/95) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=307.
122. Рішення Європейського суду з прав людини від 15.01.2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001–90620.
123. Рішення Європейського суду з прав людини від 18.01. 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v United Kingdom) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=343.
124. Рішення Європейського суду з прав людини (Великої палати) від 11.07.2002 року у справі «І. проти Сполученого Королівства» (I. v. the United Kingdom) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=505.
125. Рішення Європейського суду з прав людини від 22.11.1995 року у справі «S.W. проти Сполученого Королівства» (S.W. v. the United Kingdom) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// www. eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=511.
126. Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року у справі № 1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України // Офіційний вісник України. – 2011. – № 100. – С. 24. – Ст. 3665.
127. Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш