Дементов Володимир Олександрович. Розвиток державної служби в умовах реформування державного управління в Україні : Дементов Владимир Александрович. Развитие государственной службы в условиях реформирования государственного управления в Украине Dementov Vladimir Aleksandrovich. Razvitiye gosudarstvennoy sluzhby v usloviyakh reformirovaniya gosudarstvennogo upravleniya v Ukraine

Краткое описание

Дементов Володимир Олександрович. Розвиток державної служби в умовах реформування державного управління в Україні.- Дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.03, Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. - Дніпропетровськ, 2014.- 263 с.

Національна академія державного управління
при Президентові України
Дніпропетровський регіональний інститут державного управління

На правах рукопису

ДЕМЕНТОВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 35.071::35.08::316.422 (477)

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
В УКРАЇНІ

25.00.03 – державна служба

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Газарян Світлана Вікторівна,
доктор наук з державного управління,
професор

Дніпропетровськ – 2014
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………... 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ…………………………….

13

1.1. Сутність феномену “розвиток державної служби”…………..
13
1.2. Теоретичні основи розвитку державної служби як ключового напрямку здійснення адміністративних реформ…………........................
27
1.3. Концептуальна модель розвитку державної служби в Україні в умовах реформування державного управління………………………..
45
Висновки до першого розділу……………………………………... 59
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ…………………...

63
2.1. Характеристика якісних і кількісних змін у державній службі в умовах реформування державного управління……………………….
63
2.2. Проблеми та фактори розвитку державної служби в умовах реформування державного управління…………………………………..
88
2.3. Сучасні тенденції розвитку державної служби в умовах реформування державного управління…………………………………..
103
Висновки до другого розділу……………………………………… 125
РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ………………………………………………………………..

129
3.1. Забезпечення інтенсивності демократичних процесів на державній службі в умовах реформування державного управління……..
129

3.2. Взаємодія державних органів з громадськістю на принципах соціальної відповідальності в умовах реформування державного управління…………………………………………………………………….

156
3.3. Мотивація до саморозвитку як основа комплексної системи управління людськими ресурсами державної служби в умовах реформування державного управління……………………………………..

179
Висновки до третього розділу……………………………………….. 199
ВИСНОВКИ…………………………………………………………… 202
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..
208
ДОДАТКИ……………………………………………………………... 253

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення та розвиток державної служби України відбувалися на всіх етапах її історії та державотворення. Досвід українського державотворення доволі виразно вказує на фактори загострення внутрішніх суперечностей у процесі розвитку державної служби, на зіткнення демократичних тенденцій із традиціоналізмом. Останнім часом здійснено ряд державних ініціатив стосовно розв’язання проблем розвитку державної служби, зокрема прийнято новий Закон України “Про державну службу” від 17 листопада 2011 року, який набирає чинності з 1 січня 2015 року, ухвалено Концепцію Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року та Стратегію державної кадрової політики на 2012 – 2020 роки, та інших. Але, попри усі досягнення, накопичилося багато системних проблем, які перешкоджають подальшому розвиткові державної служби України, підвищенню її ефективності в умовах зростання ризиків та кризових явищ у суспільстві. Тому для України є потреба в перегляді основних засад розвитку державної служби в умовах реформування державного управління з урахуванням як міжнародного досвіду в даній сфері, так і національних традицій управлінської культури, а значить це питання повинно бути предметом наукового осмислення.
Теоретико-методологічним підґрунтям дисертаційної роботи стали вітчизняні й зарубіжні наукові праці, зокрема таких авторів, як В. Авер'янов, Р. Арон, Г. Атаманчук, В. Бакуменко, C. Балік, В. Бульба, М. Буник, В. Бутанський, Т. Бутирська, Р. Даль, З. Зотова, Дж. Кин, В. Князєв, О. Крюков, М. Лахижа, А. Лейпхарт, Г. Мальцев, В. Мартиненко, В. Малиновський, П. Надолішній, Н. Нижник, І. Письменний, Ю. Сурмін, О. Тодика, В. Цвєтков, Х. Хачатурян та ін., присвячені проблематиці реформування державного управління.
У сучасній науці відображено різні аспекти державної служби, зокрема вона розглядається в наукових публікаціях багатьох авторів, таких, як: Ю. Битяк, Т. Василевська, C. Газарян, В. Гомель, В. Гошовська, В. Дрешпак, А. Єсимова, С. Кохан, М. Куйбіда, Н. Липовська, Ю. Оболенський, С. Паппас, Т. Пахомова, А. Петришин, М. Рудакевич, А. Сіцінський, Н. Терлецька, О. Петренко, П. Шевчук, І. Шпекторенко та ін.
У контексті дисертаційного дослідження становлять інтерес праці українських та зарубіжних науковців, у яких досліджено:
– теоретико-методологічні засади та прикладні аспекти розвитку державної служби (І. Арістова, К. Баранцева, В. Баришніков, Е. Гансова, Н. Гончарук, C. Дубенко, М. Іншин, А. Кабанец, І. Кутова, О. Лазор, В. Олуйко, С. Серьогін, Ю. Старилов, C. Хаджирадєва та ін.);
– проблеми та перспективи розвитку державної служби в умовах реформування державного управління (О. Амоша, Е. Афонін, О. Бабінова, О. Бабкіна, Н. Балабанова, В. Бебик, С. Бєлашко, В. Білецький, М. Гордієнко, В. Дзюндзюк, Н. Діденко, С. Жданенко, В. Загорський, І. Ібрагімова, К. Ісаєв, А. Карась, О. Кіндратець, О. Крутій, В. Купрій, Я. Легеза, В. Мазур, О. Михайловська, А. Михненко, В. Новак , Ю. Опалько, І. Пантелейчук, С. Кравченко та ін.).
Проте недостатній ступінь розробленості особливостей, тенденцій розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні, необхідність дослідження і врахування світового досвіду в цій сфері, а також виняткове значення державної служби як одного із головних інститутів сучасної держави для забезпечення активної розбудови демократичної України та громадянського суспільства дають право стверджувати про актуальність обраної тематики.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики досліджень Національної академії державного управління при Президентові України (далі – НАДУ) за комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування”, за темами науково-дослідних робіт, розроблених кафедрою державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України: “Гуманізація публічної служби в Україні в контексті формування сучасної парадигми державотворення “Держава для людей”: науково-практичні засади” (державний реєстраційний номер 0113U001136), а також кафедрою публічного адміністрування та кадрової політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України: “Психодіагностика як ефективний інструмент реалізації регіональної кадрової політики у сфері публічного управління” (державний реєстраційний номер 0106U012333) і “Інноваційні механізми забезпечення професіоналізації функціональної діяльності кадрових служб у сфері публічного управління” (державний реєстраційний номер 0109U004867). Автор брав участь у виконанні НДР як молодший науковий співробітник (поза штатом).
Особистий внесок здобувача полягає: у розробці практичних рекомендацій щодо мотивації до саморозвитку державних службовців (Довідка про участь у науково-дослідній роботі від 27 серпня 2013 р.) (дод.А); а також у визначенні сутності публічного управління та ролі кадрової політики в державній діяльності (Довідка про участь у науково-дослідній роботі від 30 листопада 2011 р.) (дод. Б).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування концептуальних основ та пріоритетних напрямів розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні та розробка рекомендацій щодо їх забезпечення на засадах імплементації кращих світових практик публічного управління.
Для досягнення поставленої мети визначено такі задачі:
 ґрунтуючись на базових положеннях теорії державного управління уточнити сутність понять “розвиток”, “державна служба” і “реформування державного управління”, виявити специфічні риси феномену “розвиток державної служби”;
 визначити теоретичні основи розвитку державної служби як невід’ємної складової адміністративних реформ, пояснити характер і спрямованість змін щодо досліджуваної проблеми;
 науково обґрунтувати концептуальну модель розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні;
 за показниками якісних і кількісних змін охарактеризувати стан державної служби України та встановити проблеми та чинники її розвитку в умовах реформування державного управління;
– висвітлити сучасні тенденції розвитку державної служби з урахуванням специфіки досвіду реформ публічного управління в інших країнах світу;
 визначити та обґрунтувати пріоритети розвитку державної служби України з позиції їх узгодженості з пріоритетами реформування державного управління та на засадах імплементації кращих світових практик публічного управління.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які складаються в системі реформування державного управління в Україні.
Предмет дослідження – розвиток державної служби в умовах реформування державного управління в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення мети та розв’язання поставлених завдань використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Аналітичний метод застосовано на всіх етапах дисертаційної роботи з метою здійснення комплексного дослідження поняття розвитку державної служби в контексті теорії державного управління; метод синтезу – для розробки концептуальних підходів до досліджуваної проблематики; порівняльний метод – для виявлення специфіки якісних і кількісних змін у функціонуванні системи державної служби України; метод кластерного аналізу – виявлено особливості розвитку державної служби в регіональному аспекті в Україні; метод факторного аналізу – визначив чинники впливу на розвиток державної служби; метод класифікації – для деталізації і конкретизації організації взаємовідносин державних органів з громадськістю на принципах соціальної відповідальності; системний підхід – означення взаємообумовленості і узгодженості пріоритетів розвитку державної служби з пріоритетами реформування державного управління.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні концептуальних засад і розробленні практичних рекомендацій щодо забезпечення стратегічних пріоритетів розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні на засадах імплементації кращих світових практик публічного управління. У процесі реалізації поставлених завдань одержано нові наукові положення, зокрема:
уперше:
– концептуально обґрунтовано необхідність комплексного підходу до розвитку державної служби як невід’ємної складової реформування державного управління в Україні на синергетичній основі та принципах системності, цілісності, багатоваріантності і безповоротності;
удосконалено:
– концептуально-методологічні підходи до осмислення змісту розвитку державної служби в контексті теорій розвитку та законів і філософії держави як орієнтованої на споживача сервісної організації. Суттю основних змін у функціонуванні та розвитку державної служби, виштовхнутої на перетин мегатрендів глобалізації, регіоналізації і локалізації, є раціональна демократія, результативність і ефективність, партнерство, кооперація, упровадження ініціативи, заповзятливості, турботи про споживача послуг;
– підходи до визначення рушійних та гальмуючих сил, що задають напрями розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні шляхом використання факторного аналізу, а саме: інтенсивність демократичних процесів на державній службі; взаємодія державних органів з громадськістю на принципах соціальної відповідальності; мотивація державних службовців до саморозвитку;
дістало подальший розвиток:
– поняттєво-категоріальний апарат теорії державного управління, зокрема сформульовано поняття розвитку державної служби як керованого процесу цілеспрямованих за пріоритетами змін у функціонуванні системи державної служби, які координуються з розвитком зовнішнього середовища, можуть виявлятися в різних формах і бути досягнуті різними способами;
– теоретичне обґрунтування напрямів упровадження передового зарубіжного досвіду з питань розвитку державної служби в умовах реформування державного управління з урахуванням принципів відкритості, співпраці, підзвітності, ефективності, послідовності.
Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції, розроблені дисертантом, можуть бути використані у процесі розробки проектів нормативно-правових актів, що регулюють розвиток державної служби України; в науково-дослідній роботі з питань модернізації державної служби, реформування державного управління та імплементації кращих світових практик публічного адміністрування; практичній діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, а також у навчальному процесі для вдосконалення та розроблення відповідних навчальних програм у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Основні результати дисертації використані:
– Сумською обласною радою шостого скликання для планування роботи та реалізації заходів щодо структурно-функціонального забезпечення розвитку державної служби в умовах реформування державного управління (довідка про впровадження № 01-23/472 від 25.10.2011 р.) (дод. В);
– Сумською обласною державною адміністрацією для планування роботи з кадрами з урахуванням результатів аналізу тенденцій розвитку державної служби в контексті специфіки досвіду реформ публічного адміністрування в інших країнах світу (довідка про впровадження № 01-45/6026 від 26.10.2011 р.) (дод. Д);
– Управлінням державної служби Головдержслужби України в Сумській області при підготовці пропозицій до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну службу” у частині структурно-функціонального забезпечення розвитку державної служби; при реалізації Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки для визначення напрямів розвитку державної служби в Сумській за результатами факторного моделювання; при розробці річного плану роботи Управління державної служби Головдержслужби України в Сумській області на 2013 рік з урахуванням рекомендацій щодо впровадження нового законодавства з питань державної служби (довідка про впровадження №326/ТО 1720-13 від 29.06.2013 р.) (дод. Ж);
– Головним управлінням зв’язків з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації для підготовки документів, проведення наукових та організаційних заходів з питань залучення громадськості до участі в розробці та реалізації Стратегії соціально-економічного розвитку Сумської області на період до 2015 року “Нова Сумщина – 2015” (довідка про впровадження № 01/315 від 17.05.2011 р.) (дод. З);
– Сумським обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Сумської обласної державної адміністрації для підготовки документів та проведення організаційних заходів щодо залучення громадських організацій до розробки та реалізації комплексних соціальних програм регіонального та місцевого рівнів (довідка про впровадження № 03/382 від 17.05.2011 р.) (дод. К).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною, самостійною науковою працею автора. Висновки і рекомендації дослідження, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, отримані здобувачем особисто. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать С. В. Газарян, у співавторстві з якою було опубліковано окремі наукові праці. Зокрема, в науковій публікації [84] внесок здобувача полягає у визначенні ознак демократичності державної служби України та обґрунтуванні пропозицій, з точки зору перспективності для неї плюралістичної моделі демократії. У статті [80] авторський внесок полягає в дослідженні правових аспектів і аналізі тенденцій розвитку державної служби для формування концептуальних основ професіоналізації цього інституту. Наукова публікація [82] містить класифікацію громадських організацій та пропозиції щодо видів взаємовідносин державних органів з громадськістю. В науковій публікації [22] теоретично обґрунтовано та розроблено рекомендації щодо забезпечення пріоритетів розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні на засадах імплементації кращих світових практик публічного управління. У публікації у співавторстві з О. В. Ревенко [75] здобувач визначив характерні ознаки тенденцій розвитку державної служби як суспільного інституту. При підготовці праці разом з О. В. Ревенко та О. С. Тєлєтовим [85] автором було розроблено пропозиції щодо управлінського аспекту регулювання діяльності громадських організацій в Україні.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені в дисертації, оприлюднені на наукових конференціях, конгресах, а саме: “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2009, 2010, 2011); “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 2008); “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2009); “Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій (Суми, 2009); “Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби” (Одеса, 2010); “Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади” (Полтава, 2010); “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (Дніпропетровськ, 2010); “Державне управління та місцеве самоврядування: історія та сучасність” (Харків, 2011), “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (Дніпропетровськ, 2012); “Публічне управління: сучасність та перспективи” (Туреччина, Анталія, 2013); "Теорія та практика державної служби" (Дніпропетровськ, 2013).
Публікації. Результати дисертації опубліковано у 22 наукових працях, із них 11 статей у наукових фахових виданнях України з державного управління (серед яких 1 – іноземною мовою, 2 – у співавторстві), 10 – у збірниках тез і матеріалів наукових конференцій та 1 стаття в інших виданнях України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи – 263 сторінки, із них 207 сторінок основного тексту. Матеріал дисертації ілюстрований 17 таблицями, 13 рисунками та 9 додатками. Список використаних джерел налічує 400 найменувань, у т. ч. 12 – іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вперше вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в обґрунтовані концептуальних основ та пріоритетних напрямів розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні на засадах імплементації кращих світових практик публічного управління.
1. Ґрунтуючись на базових положеннях теорії державного управління, уточненій сутності понять “розвиток”, “державна служба” і “реформування державного управління”, з’ясовано, що попри наявність окремих розробок щодо пояснення розвитку державної служби, вважати цю проблематику остаточно розв’язаною не можна. Недоліком існуючих підходів є те, що вони фрагментарно відображають сутність категорії розвитку як найважливішої компоненти розуміння розвитку державної служби. Відтак, виявлено, що осмислення специфічних рис феномену “розвиток державної служби” з позиції сучасної парадигми бачення процесів розвитку та в державно-управлінському аспекті є актуальним і відображає сучасне бачення державної служби як винятково важливого суспільного інституту, готового до проведення адекватних стратегічних й оперативних змін у межах свого функціонування й розвитку під час реформування державного управління. Внутрішній зміст поняття “розвиток державної служби” можуть розкрити такі предикти: процесуальність; цілеспрямованість; якісні і кількісні зміни внутрішнього середовища; координованість з розвитком зовнішнього середовища; досягнення соціально корисного ефекту.
2. Доведено, що для усвідомлення розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні застосування синергетичного підходу як найбільш інтегрального є цілком закономірним. У цих умовах висунута концепція втілює у формування змісту розвитку державної служби принципово нові підходи. По-перше, цілком очевидним є те, що складноорганізованій системі державної служби не можна нав’язувати шляхи її розвитку. Треба знати, як сприяти розкриттю її власних тенденцій розвитку, як виводити систему на ці шляхи. По-друге, синергетика свідчить про те, що система державної служби, як будь-яка складноорганізована система, має, як правило, не одиничний (окремий), а безліч власних, відповідних її природі шляхів розвитку. По-третє, синергетика демонструє, що хаос може виступати механізмом самоорганізації і самопобудови структурної організації державної служби, позбавлення надлишкового механізму виходу на відносно прості структури. Головна проблема при цьому полягає в правильній сукупності дій на складну систему державної служби, керуванні її розвитком.
Відповідно до зазначеного, розвиток державної служби: не потрібно відкидати або реалізовувати окремо, без погодження із стратегічними завданнями реформування державного управління; вимагає нової ідеології за алгоритмом розвитку публічного управління європейських держав; забезпечується політичною волею та залежить від стану політичної свідомості громадян, рівня їх готовності прийняти й реалізувати головні принципи і норми демократії; характеризується історичним компонентом та потребує нової системи поглядів в методології науки державного управління.
3. Науково обґрунтовано концептуальну модель розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні на підставі ідеї “постбюрократичної організації”, кооперації, ринкового обміну у сфері управління, переходу “від культури влади до культури сервісу”. Концепція держави як орієнтованої на споживача сервісної організації служить інструментом адміністративних реформ у всіх без винятку країнах світу.
Сформована в Україні модель державної служби, попри усі досягнення, характеризується системними перешкодами, переважно пов’язаними з певною невідповідністю результатів функціонування державної служби з сучасними потребами та вимогами суспільства. Вирішити ці проблеми можна перш за все через інституціоналізацію політичної ролі бюрократії і механізмів реалізації нею своїх корпоративних інтересів; пошук оптимального співвідношення політичних і професійних засад в управлінні; зменшення ролі вертикальної управлінської ієрархії, розвиток функціональних органів, горизонтальних структур; децентралізацію, здешевлення, скорочення управлінських структур; “менеджеризацію і маркетизацію” значної частини державної служби; максимально можливу відкритість до потреб і очікувань громадян; значне підвищення уваги до культурних і морально-етичних аспектів державної служби.
4. За показниками якісних і кількісних змін охарактеризовано стан розвитку державної служби України в умовах реформування державного управління та виявлено, що в нашій державі створено певні умови для цього. Разом з цим зрозуміло, що проблеми розвитку державної служби обумовлюються різними чинниками, найсуттєвішими серед яких виявлено за допомогою факторного моделювання такі: інтенсивність демократичних процесів на державній службі; довіра суспільства до державної служби; рівень потенціалу до саморозвитку державних службовців. У цілому можна констатувати, що в розвитку державної служби в умовах реформування державного управління нині спостерігаються певна суперечність. З одного боку, очевидним є певне просування у розвитку державної служби шляхом демократичної модернізації з урахуванням світового досвіду. З іншого – відзначається прагнення до оформлення ізольованої від суспільства бюрократичної корпорації. Подібна суперечність не є винятком із загального правила. І в зарубіжних країнах сьогодні спостерігається зіткнення тенденцій, викликів, очікувань, вимог звернених до системи державного управління і державної служби.
5. Висвітлено тенденції розвитку державної служби України в умовах реформування державного управління і проаналізовано досягнення та прорахунки провідних країн світу щодо реформ публічного управління. Конкретними напрямами управлінських перетворень, що йдуть у світі, є: скорочення розмірів державного сектора і масштабів прямого державного управління; децентралізація влади і управління з обов’язковим делегуванням ресурсів і повноважень на нижні рівні управлінської ієрархії; упровадження елементів конкуренції в державне управління, тощо. Обґрунтовано основні напрями адаптації зарубіжного досвіду у вітчизняну практику розвитку державної служби: зосередження уваги на потребах споживача; формування згуртованості державних службовців, які діють як одна команда; оцінювання діяльності за результатами, що представляють цінність для споживачів; початок діяльності зі встановлення двосторонньої комунікації зі споживачами для уточнення або перегляду раніше сформульованої стратегії; та ін.
6. Обґрунтовано стратегічні пріоритети розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні за критеріями: стимули, що мають задавати напрям руху; змістові показники розвитку; взаємообумовленість і узгодженість з пріоритетами державного управління. Встановлено: пріоритетну увагу у розвитку державної служби в умовах реформування державного управління повинні отримати питання в площині забезпечення інтенсивності демократичних процесів на державній службі, ефективності державної політики у сфері державної служби та підвищення довіри суспільства до неї, а також результативного використання потенціалу державних службовців, їх мотивація до саморозвитку.
У цілому можна стверджувати, що Україна стала на шлях вирішення проблеми забезпечення інтенсивності демократичних процесів на державній службі. Найбільш перспективною з огляду на сукупність ознак демократичності державної служби України відзначено плюралістичну модель. Останній факт дає підстави для визначення правових (визначаються законом або колективними угодами), організаційних (комплексна система керування розвитком державної служби) і фінансових (соціальний захист державних службовців на основі особливих механізмів соціального та пенсійного забезпечення) механізмів забезпечення інтенсивності демократичних процесів на державній службі. Завдяки їх перегляду органічно поєднується сукупність інтегрованих, замкнутих управлінських і аналітичних процесів, методологій і технологій, необхідних для комплексного моніторингу і управління розвитком державної служби, уникнення конфлікту між повноваженнями різних органів влади, відповідальних за діяльність державних службовців.
Визначено, що реформування державного управління потребує результативної реакції державної служби на запити сучасного суспільства через взаємодію державних органів з громадськістю на принципах соціальної відповідальності. По суті, мова йде про зростання в першу чергу респонсивності державних органів, їх здатності сприймати вплив середовища і відкликатися на нього.
Наведений аналіз динаміки чинників впливу на розвиток державної служби в умовах реформування державного управління в Україні дозволяє зробити висновок про відсутність комплексного підходу до управління людськими ресурсами державної служби, що має ґрунтуватись не на примусі, а на мотивації до саморозвитку. Цей важливий мотив спонукає державного службовця до повної реалізації всіх своїх здібностей і бажання відчувати свою компетентність. У зв’язку з цим саморозвиток стосується перш за все самоосвіти як одного з методів здійснення саморозвитку. Показано, що саморозвиток має стати ключовою складовою процесу професіоналізації державної служби, яка має перетворити державного службовця на центр соціальної уваги влади і реального споживача його послуг. Встановлено, що мотивація до саморозвитку має важливе значення в процесі утвердження цінностей реформування державного управління.
7. Основні наукові результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування в Україні щодо імплементації кращих світових практик публічного управління у процес розвитку державної служби: Верховній Раді України закріпити категорію “розвиток державної служби”, визначити особливості її прояву в процесі реформування державного управління; Національному агентству України з питань державної служби в рамках Стратегії державної кадрової політики на 2012 – 2020 роки розробити державну програму “Реформування і розвиток системи державної служби України на період до 2020 року” з метою формуванню комплексного впливу на процес складної взаємодії між різними аспектами поведінки системи державної служби в умовах реформування державного управління, на приведення у відповідність до логіки внутрішнього розвитку і стану зовнішнього середовища тих підсистем (цілей, функцій, методів, організаційних структур управління), які є визначальними для забезпечення законності, політичної, соціальної та економічної ефективності діяльності органів державної влади, запобігання бюрократизму, протекціоналізму і корупції; органам державної влади та місцевого самоврядування виробити ефективний алгоритм взаємодії з транснаціональними урядовими та неурядовими організаціями, наднаціональними утвореннями, владними, приватними і громадськими структурами під час ухвалення важливих управлінських рішень; системі Національної академії державного управління при Президентові України посилити дослідження проблематики розвитку державної служби в умовах реформування державного управління в Україні, що орієнтовані на питання: управління розвитком державної служби в умовах реформування державного управління в Україні; створення методології розвитку державної служби; нормування та розробка стандартів, методів та процедур розвитку державної служби тощо, зокрема, розробити навчальну програму дисципліни “Розвиток державної служби в умовах реформування державного управління” та включити дану дисципліну в навчальний план підготовки магістрів за спеціальністю “Державне управління”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Концептуальні засади реформування органів виконавчої влади України з урахуванням європейських принципів та стандартів належного врядування (“good governance”) [Електронний ресурс] / В. Б.Авер’янов, В. А. Дерець, А. А. Пухтецька // Форум права – 2006. – № 2. – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-2/06avbsnu.pdf. – Назва з екрану.
2. Авер’янов В. Актуальні завдання створення нового законодавства про державну службу в Україні [Електронний ресурс] / В. Авер’янов // Юридичний журнал. – 2005. – № 8. – Режим доступу : http://www.justinian.cоm.ua/article.php. – Назва з екрану.
3. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: монографія / за заг. ред. Н. Р. Нижник, Н. Т. Гончарук. – Д. : Монолит, 2009. – 384 с.
4. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Видавництво “Юридична думка”, 2004. – 584 с.
5. Альбом статистичних таблиць за даними звітності по формі № 9-ДС станом на 31.12.2012 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.nads.gov.ua/control/uk/index. – Назва з екрану.
6. Альбом статистичних таблиць за даними звітності по формі № 9-ДС станом на 31.12.2011 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.nads.gov.ua/control/uk/index. – Назва з екрану.
7. Амоша О. Соціальна відповідальність в контексті розвитку людського потенціалу / О. Амоша, О. Новікова // Держава і суспільство. – 2011. – №1. –С. 22 – 27.
8. Антонова О. В. Розвиток стратегічної компетентності державних службовців в контексті управління соціальним розвитком на регіональному рівні / О. В. Антонова // Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком : матеріали регіон. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 23 листоп. 2012 р.). – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2012. – С. 11-13.
9. Арістова І. В. Нормативно-правове забезпечення державної служби в Україні / І. В. Арістова // Юридична наука і практика. – 2011. – № 1. – С. 38 – 43.