Тогобицька Віолетта Джемалівна Механізми державного регулювання соціально-економічних ризиків України в умовах діджиталізації

Краткое описание

Тогобицька Віолетта Джемалівна, докторант навчально-науково-виробничого центру Національного університету цивільного захисту України. Назва дисертації: «Механізми державного регулювання соціально-економічних ризиків України в умовах діджиталізації». Шифр та назва спеціальності ‒ 25.00.02 ‒ механізми державного управління. Спецрада Д 64.707.03 Національного університету цивільного захисту України

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ТОГОБИЦЬКА Віолета Джемалівна
УДК 351.862.4: 614.8
ДИСЕРТАЦІЯ
МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІ.ЗАТТГЇ
25.00.02 - механізми державного управління Подається на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело В.Д. Тогобицька
Науковий консультант: ДОМБРОВСЬКА Світлана Миколаївна, доктор наук з державного управління, професор, заслужений працівник освіти України
Харків - 2022

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 18
ВСТУП 20
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДІДЖИТАЛІЗАЦІІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ 31
1.1. Сутність, зміст і роль процесу діджиталізації в розвитку управлінських систем 31
1.2. Особливості процесу діджиталізації у трансформації сучасних систем управління 48
1.3. Фактори, що визначають умови діджиталізації у
трансформації сучасних систем управління 60
Висновки до розділу 1 73
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ 77
2.1. Методологічні засади проблематики державного регулювання соціально-економічних ризиків України в умовах діджиталізації 77
2.2. Державне регулювання соціально-економічних ризиків України в умовах діджиталізації: змістовно-методологічне наповнення дефініцій 101
2.3. Порівняльний аналіз рівня діджиталізації економіки і суспільства за кордоном відповідно до рейтингу глобальної
цифрової конкурентоспроможності 114
Висновки до розділу 2 138

16
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИИ СТАН ТА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ 144
3.1. Аналіз соціально-економічних ризиків України в умовах діджиталізації 144
3.2. Результативність механізмів державного регулювання соціально-економічних ризиків України в умовах
діджиталізації 167
3.3. Проблеми та суперечності державного регулювання соціально-економічних ризиків України в умовах
діджиталізації 186
Висновки до розділу 3 204
РОЗДІЛ 4. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ 207
4.1. Модель удосконалення механізмів державного
регулювання соціально-економічними ризиками України в умовах діджиталізації 207
4.2. Підходи до вдосконалення державного регулювання соціально-економічними ризиками України в умовах діджиталізації 224
4.3. Шляхи вдосконалення системи державного регулювання соціально-економічними ризиками України в умовах
діджиталізації 238
Висновки до розділу 4 253

17
РОЗДІЛ 5. РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ
УКРАЇНИ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ 258
5.1. Концепт розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічними ризиками України в умовах діджиталізації 258
5.2. Перспективи розвитку інституціональної системи державного регулювання соціально-економічних ризиків України в умовах діджиталізації 277
5.3. Стратегічні пріоритети діджиталізації в системі державного регулювання соціально-економічних ризиків
України 297
Висновки до розділу 5 312
ВИСНОВКИ 319
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 327

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні вирішено актуальну наукову проблему, що полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні й розробленні практичних рекомендацій щодо розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних ризиків України в умовах діджиталізації. Це дозволило сформулювати такі основні теоретичні висновки та практичні рекомендації:
1. Доведено положення про сутність і роль державного регулювання процесу діджиталізації в розвитку управління соціально-економічних систем як:
1) драйверу зростання сучасного суспільства, що забезпечує побудову цифрових бізнес-моделей за допомогою: стимулювання зростання в рамках і за рамками основного бізнесу організації; виявлення і створення нових цифрових моделей бізнесу; забезпечення довгострокової конкурентоспроможності;
2) інструменту підвищення ефективності на основі трансформації операційної моделі бізнесу на цифрові технології за рахунок: оптимізації бізнес-процесів всіх рівнів і скорочення витрат; раціонального використання наявних компетенцій та інфраструктури; перекладу всього ланцюжка створення вартості на цифрові технології і модернізації архітектури ІТ;
3) базису для проривних інновацій, що є основою створення корпоративного інкубатора і венчурного капіталу шляхом: виявлення перспективних можливостей для зростання в майбутньому; завчасного створення умов для доступу до новітніх, а також додаткових технологій; позиціонування як партнера у довгостроковій перспективі.
2. Визначено концептуальні аспекти теорії цифрової трансформації управління соціально-економічних систем за допомогою аналізу основних

320
категорій процесів «діджиталізації», а саме те, що цифрову економіку та управління можна розглядати як еволюційний процес розвитку суспільства до нових інформаційних систем, в яких «обмін даними між учасниками процесів у режимі онлайн прийшов на зміну аналоговій взаємодії та зачіпає всі галузі економіки та управління, а також сприяє більш динамічному розвитку держав. Терміни «цифрова економіка», «цифрове суспільство», «цифрове управління» вживаються в сучасних умовах як характеристика рівня розвитку глобальної системи управління на етапі переходу до четвертого технологічного укладу, коли провідною стає тенденція до «автоматизації» інтелектуальних процесів із використанням ІКТ.
Обґрунтована сучасна тенденція появи все нових і нових цифрових інновацій, які важко відстежити й проаналізувати, та можливих сфер їх застосування, а також багаторазове підвищення ймовірності появи проривної технології, яка буде представляти виклики для українського суспільства в умовах жорсткої конкуренції, швидкого старіння технологій, професій, ідей, проникнення Інтернету в усі сфери життя суспільства, все більше залежить від процесів «діджиталізації», які вийшли на новий рівень важливості для сучасних держав. У цих умовах для підтримки конкурентоспроможності систем управління й економіки органам публічного управління та підприємствам необхідно використовувати переваги діджиталізації за всіма можливими напрямками та формами: клієнтський досвід; партнерство та колаборація; робота з даними; впровадження інновацій; HR- стратегія та культура; управління цінністю тощо.
3. Обґрунтовано методологічні засади проблематики державного регулювання соціально-економічних ризиків України в умовах діджиталізації, що визначають його стратегічність і синергетичність. Вони передбачають, з одного боку, узгодження низки стратегічних документів з метою усунення правової диференціації соціально -

321
економічних ризиків України в умовах діджиталізації. А з другого - урахування положень синергетики, що може сприяти глибокому пізнанню таких складних, нелінійних, відкритих систем, як суспільство, людина та її діяльність. Акцентується, що під час застосування ідей синергетики стосовно державного регулювання соціально-економічних ризиків України в умовах діджиталізації слід враховувати таке обмеження: жодній відкритій системі не можна нав’язувати спосіб поведінки або розвитку, але можна стимулювати обрання одного із закладених у конкретних умовах варіантів-ризиків, розраховуючи не стільки на управлінський, скільки на синергетичний, самокерований процес, а також на непрямі впливи, які співпадають із можливим варіантом-ризиком розвитку. З огляду на це, наполягається, що використання цифрових технологій позначається на формуванні світоглядних, методологічних і синергетичних знань та умінь, тому необхідним є забезпечення «позитивності» ризику й унеможливлення його трансформації в загрози соціально-економічного розвитку України.
4. Здійснено порівняльний аналіз рівня діджиталізації економіки і суспільства за кордоном відповідно до рейтингу глобальної цифрової конкурентоспроможності та виявлено таке: 1) рівні розвитку
електронного уряду покращилися на глобальному рівні по всіх регіонах і всіх групах доходу, у т.ч., серед країн, які перебувають в особливій ситуації; 2) рівень розвитку електронного уряду повсюдно покращився (спостерігається зростання середнього показника EGDI з 0.55 в 2018 до
0. 60 у 2020 році; 34 країни вперше увійшли до групи високого та дуже високого EGDI в 2020 році, ці дві групи тепер складають більшість держав-членів (126 з 193 країн)); 3) наразі всього 8 країн зазнають труднощів із просуванням розвитку електронного уряду і мають низькі показники EGDI (нижче 0.25) - 50 -відсоткове зниження з 2018 року;
4) рівні доходу підтримують, але не визначають повністю прогрес у розвитку електронного уряду; 5) 20 країн із низьким доходом і доходом

322
нижче середнього домоглися значних успіхів в наданні онлайн-послуг;
6) надання онлайн-послуг розширюється і може дозволити урядам бути більш ефективними, відкритими, прозорими й інклюзивними;