Андрійчук Світлана Василівна. Наступність у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів : Андрейчук Светлана Васильевна. Преемственность в профилактике социальной дезадаптации старших дошкольников и младших школьников Andriychuk Svitlana Vasylivna. Continuity in the prevention of social maladaptation of older preschoolers and younger students

Краткое описание

Андрійчук Світлана Василівна. Наступність у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів.- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.05, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2014.- 410 с.

Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

АНДРІЙЧУК СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА

УДК 373.2/3.091.12:36-051

НАСТУПНІСТЬ У ПРОФІЛАКТИЦІ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ І МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.05 – соціальна педагогіка

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Петрюк Ірина Михайлівна
кандидат педагогічних наук, доцент

Чернівці – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………..………….……………… 4

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАСТУПНОСТІ У ПРОФІЛАКТИЦІ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ТА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1. Cоціальна дезадаптація дитини у дошкільному і молодшому шкільному віці та її основні прояви ……….………………………….………………….…
14
1.2. Наукові засади профілактики соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів………………..……………….….……....
38
1.3. Наступність у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників та молодших школярів як соціально-педагогічна проблема….
60
Висновки до першого розділу……………………………………...……….….. 81

Розділ 2. РОЗРОБКА І ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ У ПОПЕРЕДЖЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ І МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
2.1. Дослідження стану реалізації наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів у діяльності різних соціальних інститутів ……………………………..…..……………..…

83
2.2. Критерії, показники та рівні соціальної адаптованості дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку……………………………..………
110
2.3. Науково-методичне забезпечення наступності у взаємодії різних соціальних інститутів з профілактики соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів………………………..…………….…….

146

2.4. Експериментальна перевірка соціально-педагогічних умов забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів ……………………………………………………………... 168
Висновки до другого розділу ………………………………………………..…. 184

ВИСНОВКИ ………………………………………….……………………….….
188

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….
192

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….
216

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Основним завданням сучасної системи освіти є формування соціально компетентної особистості, здатної до успішної інтеграції та самореалізації в суспільстві. Дитина формується як соціальний організм уже з перших днів свого життя, і результат її адаптації до навколишнього середовища залежить від злагодженості та ефективності педагогічних впливів на кожному віковому етапі розвитку.
Базовий компонент дошкільної освіти (2011 р.) окреслює головний пріоритет цієї ланки як формування соціально зрілої особистості з високим потенціалом адаптивності у динамічному соціальному середовищі, а засадами його реалізації визначає компетентнісний підхід до розвитку особистості та збалансованість набутих знань, умінь, навичок, сформованих бажань, інтересів, намірів і особистісних якостей дитини.
Дошкільний та молодший шкільний вік є сензитивними періодами соціального становлення особистості як повноцінного члена суспільства. Складність перехідного етапу між ними зумовлена зміною соціальної ситуації розвитку і провідного виду діяльності, входженням до нового середовища, що ставить перед дитиною якісно нові, складніші, порівняно з попередніми, вимоги до організації життєдіяльності й поведінки. Це актуалізує необхідність забезпечення дитині максимально «комфортної», «безболісної» та «плавної» зміни соціального статусу дошкільника на школяра. Такий процес, безперечно, можливий лише за умови дотримання наступності у навчально-виховних і соціалізуючих впливах на дитину з боку вихователів, учителів та батьків.
Проблема наступності у вихованні, навчанні та соціалізації дітей старшого дошкільного й молодшого шкільного віку займає помітне місце у теоретичних та прикладних педагогічних дослідженнях. Зокрема, наступність як принцип навчання розкрито у працях Б.Г. Ананьєва [6], Ю.К. Бабанського [30], Л.С. Виготського [56], О.М. Водовозової [55], В.Ф. Колесникової [108], В.І. Логвинової [75], І.П. Підласого [186], С.Ф. Русової [217], П.Г. Саморукової [75], В.Г. Сенько [210], А.С. Симонович [211], В.О. Сухомлинського [226; 227], Є.І. Тихєєвої [159], К.Д. Ушинського [237] та багатьох інших; як педагогічну категорію розглядають наступність С.У. Гончаренко [61] та М.Д. Ярмаченко [172]; аналіз наступності як педагогічного явища виявлено у працях Е.А. Баллера [34], Л.О. Калмикової [103], М.А. Машовець [152], Д.І. Струннікової [225] та ін.). Науково-теоретичні аспекти проблеми наступності навчання і виховання учнів загальноосвітніх шкіл у викладанні окремих дисциплін та у професійній підготовці спеціалістів проаналізовано у дослідженнях К.О. Абульханової-Славської [2], С.І. Архангельського [28], Ш.І. Ганеліна [58], В.В. Давидова [67], Д.Б. Ельконіна [251], В.Я. Ликової [143], Г.О. Люблінської [225], О.Г. Мороза [155], М.М. Подьякова [199], О.Я. Савченко [208], Ф.О. Сохіна [218], Т.В. Тарунтаєвої [228], О.П. Усової [235], К.Й. Щербакової [249] та багатьох інших.
Науковці та практики А.М. Богуш [45], К.Ю. Борисова [47], О.Л. Кононко [116], В.Г. Кузь [131], С.О. Ладивір [133], З.П. Плохій [151], Т.І. Поніманська [191] та інші також звертають увагу на недоліки практичного втілення наступності у роботі дошкільних навчальних закладів і початкової школи, але акцентують увагу на окремих сферах розвитку особистості (гуманістичне і моральне виховання, мовленнєвий розвиток, формування пізнавальних процесів тощо).
Проблема профілактики дезадаптації особистості в умовах навчального закладу досить широко представлена у працях українських науковців: О.О. Єжова [80], Л.В. Кальченко [104], Л.І. Міщик [154], В.М. Оржеховська [118] досліджують превентивну роботу з дітьми в цілому; К.Ю. Борисова [47], В.В. Гур’єва [65], Г.М. Федоришин [238] розкривають специфіку профілактики шкільної дезадаптації; Н.В. Бєлякова [40], Л.В. Дзюбко [70], Ф.Р. Мавлеткулова [146], О.О. Максимова [149], М.І. Тіхонова [229] та О.Ю. Чурюмова [245] аналізують особливості попередження ранньої шкільної дезадаптації; Л.В. Бура [49] та А.І. Лучинкіна [142] торкаються питань корекції дезадаптованої поведінки школярів; Л.В. Лязіна [145] досліджує профілактику дезадаптації у дошкільному віці.
Незважаючи на значну кількість наукових розробок проблеми профілактики дезадаптації особистості, зокрема в дошкільному і в молодшому шкільному віці, більшість із них лише констатують факт її існування, часто пояснюючи його незадовільним рівнем соціально-психологічної готовності дитини до навчання у школі та переживанням вікової кризи. При цьому практично немає робіт, присвячених єдності, наскрізності та етапності у профілактичній роботі дошкільного навчального закладу і початкової школи. Відсутні також комплексні методичні рекомендації, які б забезпечували вихователів старших груп дошкільних навчальних закладів і вчителів початкової школи та соціальних педагогів належним інструментарієм у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів. Таким чином, питання реалізації наступності у профілактиці соціальної дезадаптації дітей означеного вікового періоду залишається недостатньо вивченим, а дослідження у цій сфері мають фрагментарний характер.
Проблема забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку актуалізується також наявністю низки суперечностей між: 1) розмаїттям наукових робіт з питань наступності у навчальній діяльності дошкільників і молодших школярів та відсутністю досліджень, присвячених наступності у формуванні соціальної компетентності особистості на етапі переходу від дошкільного закладу до загальноосвітньої школи; 2) науково обґрунтованими підходами до створення розвиваючого соціального середовища формування особистості та відсутністю методичного забезпечення процесу наступності у соціалізуючих впливах на дитину в рамках такого середовища; 3) потенційними можливостями навчально-виховного процесу щодо реалізації наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів та недостатньою професійною підготовкою вихователів і вчителів до цієї роботи.
Актуальність проблеми, відсутність узагальнених досліджень у цій сфері, необхідність розв’язання зазначених суперечностей зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Наступність у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідницької роботи кафедри загальної та соціальної педагогіки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за темою «Історичний досвід, стан та перспективи підготовки соціально-педагогічних кадрів до роботи з різними соціальними групами» (номер державної реєстрації 0111U001160 від 27.01.2011 р.).
Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 10 від 27 грудня 2007 року) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 10 від 23.12.2008 р.).
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці соціально-педагогічних умов забезпечення наступності у процесі профілактики соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів.
Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:
1. Уточнити сутність профілактики соціальної дезадаптації дитини при переході її до шкільного навчання, розкрити зміст поняття «наступність у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів».
2. Розробити критерії, показники та визначити рівні соціальної адаптованості/дезадаптованості дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.
3. Визначити і теоретично обґрунтувати соціально-педагогічні умови забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів.
4. Експериментально перевірити ефективність соціально-педагогічних умов забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників та молодших школярів.
Об’єкт дослідження – профілактика соціальної дезадаптації дітей в умовах навчально-виховного процесу дошкільного навчального закладу і загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження – соціально-педагогічні умови забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів.
Для досягнення мети та розв’язання поставлених завдань нами використано такі методи дослідження: теоретичні – аналіз філософської, соціологічної, юридичної, психологічної та педагогічної літератури, офіційних нормативно-правових документів для визначення концептуальних положень сутності означеної проблеми; метод ретроспективного аналізу праць педагогів-класиків для з’ясування особливостей еволюції змісту поняття в педагогічній літературі; аналіз особистих документів респондентів (медичних карток, соціальних паспортів) для визначення факторів їх дезадаптивної поведінки; індуктивний, дедуктивний методи і класифікація з метою виявлення основних причин соціальної дезадаптації дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, а також узагальнення, систематизація отриманої інформації; емпіричні – педагогічне спостереження (включене і невключене), усне та письмове опитування (бесіди, анкетування) з метою визначення основних причин та проявів соціальної дезадаптації дітей; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) – для виявлення ефективності запропонованих соціально-педагогічних умов забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів та можливостей їх впровадження в умовах дошкільної та початкової освіти; соціометричний метод – для вивчення взаємовідносин дітей у групі; методи математичної статистики (вибіркове емпіричне середнє значення, критерій Крамера-Уелча) – для опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами та процесами.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: філософські положення про розвиток і цілісність природи та суспільства (Е.А. Баллер [34], Л.А. Венгер [197], Г.М. Ісаєнко [95] та ін.); про поетапність формування особистості у процесі засвоєння соціального досвіду та про закономірності психосоціального розвитку дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку (Л.І. Божович [46], Л.С. Виготський [56], В.В. Давидов [66], Д.Б. Ельконін [251], О.В. Запорожець [91], Г.С. Костюк [121], О.М. Леонтьєв [137], С.Л. Рубінштейн [204] та ін.); ідеї наступності та шляхи її реалізації в навчально-виховних та соціалізуючих впливах на дитину на різних вікових етапах її розвитку (Б.Г. Ананьєв [6], С.І. Архангельський [28], Ю.К. Бабанський [30], Ш.І. Ганелін [58], О.Г. Мороз [155] та ін.); наукові теорії профілактики соціальної дезадаптації старшого дошкільника та молодшого школяра (К.Ю. Борисова [47], Л.В. Дзюбко [70], Т.В. Дуткевич [78], Ф.Р. Мавлеткулова [146], О.О. Максимова [149], Л.В. Мардахаєв [215], Р.В. Овчарова [162], М.В. Шакурова [247] та ін.).
Законодавчою базою дослідження стали нормативні документи, які забезпечують наступність у навчально-виховних та соціалізуючих впливах на дитину старшого дошкільного та молодшого шкільного віку: Базовий компонент дошкільної освіти України, затверджений наказом МОНМС України № 615 від 22.05.2012 р. [33], Закони України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» № 2442-VI від 06.07.2010 р. [86], «Про освіту» № 1060-ХІІ від 23.05.1991 р. із змінами від 16.10.2012 р. [88], «Про дошкільну освіту» № 2628-ІІІ від 11.07.2001 р. із змінами від 16.10.2012 р. [87], Державний стандарт початкової загальної освіти (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 462 від 20.04.2011 р.) [69].
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
- вперше теоретично обґрунтовано модель забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів; визначено і науково обґрунтовано соціально-педагогічні умови забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів;
- уточнено і поглиблено суть понять «наступність у профілактиці соціальної дезадаптації», «адаптованість», «дезадаптованість», «профілактика соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів» у контексті соціально-педагогічної теорії та практики; уточнено і розширено критерії (соціально-поведінковий, емоційно-вольовий, когнітивний та анатомо-фізіологічний), їх показники та рівні для характеристики соціальної адаптованості/дезадаптованості дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку;
- подальшого розвитку набули форми та методи соціально-педагогічної роботи з профілактики соціальної дезадаптації старших дошкільників та молодших школярів.
Теоретичне значення роботи полягає в уточненні змісту соціально-педагогічної сутності наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників та молодших школярів, визначенні критеріїв, показників та рівнів соціальної адаптованості (дезадаптованості) дітей п’яти-семирічного віку, теоретичному обґрунтуванні соціально-педагогічних умов забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в апробації моделі забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів; у розробці та науковому обґрунтуванні «Методичних рекомендацій для педагогів та батьків із забезпечення наступності у попередженні соціальної дезадаптованості дітей п’яти-семи років»; у розробці та впровадженні навчально-методичного посібника «Наступність у профілактиці соціальної дезадаптації дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку (від теорії до практики)»; у відборі комплексу діагностичних методик для визначення рівня соціальної адаптованості дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку; в апробації форм і методів соціально-педагогічної роботи з дітьми вказаного вікового періоду вихователями дошкільних установ, вчителями загальноосвітніх навчальних закладів, соціальними педагогами, що працюють у дошкільній та початковій ланках освіти, батьками дітей.
Матеріали дослідження можуть бути використані для забезпечення лекційних та практичних занять до навчальних курсів «Соціально-педагогічна робота в закладах освіти», «Теорія та історія соціального виховання», «Технології соціально-педагогічної роботи», «Соціалізація особистості» для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка», а також в практиці роботи вчителів початкової школи, вихователів дошкільних навчальних закладів, соціальних педагогів та психологів вказаних освітніх ланок.
Результати дисертації впроваджено у навчально-виховний процес Заболотівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Снятинського району Івано-Франківської області (довідка № 76 від 30.11.2011 р.), Добропільської ЗОШ-інтернату І-ІІІ ступенів Добропільської міської ради Донецької області (довідка № 238 від 31.05.2010 р.), Добропільського НВК № 4 м. Добропілля Донецької області (довідка № 109 від 01.06.2010 р.), Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів Добропільської міської ради Донецької області (довідка № 63 від 29.11.2010 р.), Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Чернівецької міської ради (довідка № 54 від 30.11.2010 р.), Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Чернівецької міської ради (довідка № 310 від 07.07.2010 р.), ДНЗ № 29 м.Чернівці (довідка № 18 від 04.06.2010 р.), ДНЗ № 32 м.Чернівці (довідка № 224 від 31.05.2010 р.); у навчально-виховний процес Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № 17/14-897 від 25.03.2014 р.), Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (довідка № 713 від 04.04.2014 р.); у діяльність науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області (довідка № 2/4-291 від 05.05.2014 р.), Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Чернівецької обласної державної адміністрації (довідка № 01-42/1760 від 25.06.2014 р.).
На різних етапах дослідження до експериментальної роботи було залучено 918 дітей, 56 соціальних педагогів, 79 вчителів початкової школи, 42 вихователі дошкільних навчальних закладів, а також 147 батьків, чиї діти навчалися у старших групах дошкільних установ чи початкових класах загальноосвітньої школи.
Особистий внесок здобувача. У навчально-методичному посібнику, опублікованому у співавторстві з І.М. Петрюк, авторським є аналіз теоретичних засад забезпечення наступності у формуванні соціальної компетентності старших дошкільників і молодших школярів, а також розробка науково-методичного забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації дітей п’яти-семи років; у тезах, опублікованих у співавторстві з І.Л. Приймак, авторською є характеристика методів роботи шкільного соціального педагога з батьками першокласників; у тезах, опублікованих у співавторстві з М.В. Фарус, авторським є аналіз соціалізаційних впливів ДНЗ на особистість вихованця, а також характеристика соціальних компетенцій дошкільника.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати дослідження було відображено у доповідях і повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних – «Современные подходы к продвижению здоровья» (Гомель, Білорусія, 2006), «Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін» (Чернівці, 2007), «Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті» (Київ, 2007), «Підготовка соціальних педагогів та соціальних працівників в Україні в контексті Болонського процесу» (Чернівці, 2007), «Сучасна молодь: крок у майбутнє» (Суми, 2008), «Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти: історія, теорія, практика» (Чернівці, 2008), «Актуальні проблеми підготовки фахівців у галузі соціально-педагогічної діяльності» (Ніжин, 2010), «Pomoc społechna odpowiedzią na problemy społechne?» (Радом, Польща, 2010), «Научная дискуссия: вопросы педагогики и психологии» (Москва, 2014); всеукраїнських – «Актуальні проблеми підготовки педагогічних кадрів до творчої професійної діяльності» (Мелітополь, 2006), «Василь Сухомлинський – видатний педагог, гуманіст, мислитель ХХ століття» (Чернівці, 2008), «Соціально-психологічні проблеми виховання дітей у дистантних сім’ях і методично-теоретичні засади підготовки спеціалістів до роботи з ними» (Чернівці, 2008), «Четверті сіверянські соціально-психологічні читання» (Чернігів, 2013).
Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загальної та соціальної педагогіки (2007-2014 рр.) та міжкафедральних семінарах факультету педагогіки, психології та соціальної роботи (2010-2014 рр.) Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у 20 публікаціях автора. З них: 1 навчально-методичний посібник у співавторстві, 8 одноосібних статей у наукових фахових виданнях України, 10 публікацій у збірниках матеріалів конференцій (7 одноосібних), 1 стаття – у зарубіжному виданні.
Загальний обсяг особистого доробку становить 8,75 друкованого аркуша.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (261 позиція), додатків. Загальний обсяг дисертації – 401 сторінка (основний текст – 189 сторінок). У роботі вміщено 6 таблиць та 8 рисунків на 7 сторінках; 12 додатків займають 186 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та запропоновано практичне розв’язання наукової проблеми забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів. Результати проведеного дослідження засвідчили ефективність розв’язання поставлених завдань і дозволили зробити відповідні висновки:
1. Наступність у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників та молодших школярів розглядається нами як основоположний принцип превентивної діяльності, що постає у вигляді двобічного зв’язку, який передбачає, з одного боку, перспективну спрямованість усіх соціалізаційних впливів дошкільного навчального закладу й сім’ї на формування в дитини соціальної ролі учня і здатності відповідати вимогам шкільного соціуму, а з іншого − опору класоводів, соціальних педагогів на досягнутий старшими дошкільниками рівень соціальних компетенцій та їх поступове і поетапне розширення й удосконалення. У ДНЗ соціалізуючий вплив на дитину повинен бути орієнтований на шкільні вимоги до соціальної компетентності першокласника, а в школі є обов’язковим врахування вже набутого в дошкільний період соціального досвіду дитини.
Врахування наступності у навчально-виховних і соціалізуючих впливах на дитину старшого дошкільного та молодшого шкільного віку є необхідною умовою профілактики соціальної дезадаптації особистості на вказаному віковому етапі її розвитку. Профілактика соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів – напрям превентивної роботи, спрямований на здійснення комплексу заходів, націлених на попередження та подолання відхилень у здоров’ї, поведінці й особистісному розвиткові дитини п’яти-семирічного віку, пов’язаних із її пристосуванням до умов соціального середовища і виконанням соціальних ролей.
Профілактика соціальної дезадаптації старших дошкільників та молодших школярів здійснюється шляхом просвітницької та консультативно-роз’яснювальної роботи, спрямованої на поширення знань про проблему соціальної дезадаптації дитини та оволодіння способами її запобігання й подолання; спрямування навчально-виховного процесу та зусиль батьків і педагогічних працівників на формування базових соціальних компетенцій у дітей; систематичного моніторингу процесу й результатів соціальної адаптації старших дошкільників та молодших школярів; корекції особистісних і поведінкових відхилень; соціального супроводу й патронажу дезадаптованих дітей та тих, хто знаходиться у групі ризику.
2. Розроблено основні критерії соціальної адаптованості /дезадаптованості дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку та їх показники: соціально-поведінковий (соціальний статус дитини у групі, її адаптованість, комунікативний розвиток тощо), емоційно-вольовий (рівень розвитку саморегуляції, довільності при виконанні поставлених перед дитиною завдань, ступінь особистісної тривожності, розвиток мотивації до навчальної діяльності і т.д.), когнітивний (міра розвитку основних пізнавальних процесів, їх відповідність віковій нормі, інтелектуальний розвиток дитини) та анатомо-фізіологічний (фізіологічна зрілість, соматичний стан організму дитини, рівень розвитку її дрібної моторики). Визначено рівні соціальної адаптованості дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку (достатній, середній та низький) та подано їх змістову характеристику. За результатами констатувального експерименту виявлено зростання кількості дезадаптованих дітей у першому класі загальноосвітнього навчального закладу за кожним із визначених критеріїв (з 10% старших дошкільників з ознаками дезадаптації до 19% молодших школярів), серед учнів других класів дезадаптованих дітей майже втричі менше (7%). Таким чином, емпірично доведено складність перехідного періоду між навчанням в дошкільному навчальному закладі та початковою школою і його важливе значення для соціальної адаптації дитини.
3. Доведено, що забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників та молодших школярів можливе при дотриманні таких соціально-педагогічних умов: забезпечення взаємозв’язку у формуванні соціального досвіду дошкільника і молодшого школяра шляхом поетапного розширення, ускладнення і поглиблення такого досвіду; ускладнення соціальних компетенцій дитини в ДНЗ та їх перспективна спрямованість на поступове засвоєння соціальної ролі учня; організація соціально-педагогічного супроводу п’яти-семирічних дітей упродовж перехідного періоду від одного виду діяльності (ігрової) до іншого (навчальної) та від одного соціального інституту (дитяча установа, сімейне виховання) до наступного (загальноосвітня школа); координація зусиль соціально-психологічної служби та педагогічних працівників ДНЗ, початкової школи та членів сім’ї у створенні розвиваючого природного середовища та забезпеченні єдності й наступності у соціалізаційних впливах на дитину.
4. Виявлено, що соціально-педагогічні умови забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників та молодших школярів реалізуються завдяки взаємозв’язку постановки завдань і змістового наповнення програмового матеріалу, за допомогою якого проводиться підготовка дитини дошкільного віку до навчання у школі; при залученні дітей п’ятирічного віку до підготовчих занять, що проводяться майбутніми вчителями-класоводами перших класів; співпраці ДНЗ, початкової школи та сім’ї у розв’язанні освітньо-виховних та соціалізуючих завдань на даному віковому етапі розвитку дитини, а також при створенні розвиваючого природного середовища для дитини як під час навчання, так і в час дозвілля.
Для перевірки дієвості та ефективності означених соціально-педагогічних умов забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів розроблено комплекс науково-методичних заходів, що лягли в основу проведення формувального експерименту. Оцінювання та аналіз результатів експерименту засвідчили статистично значущі відмінності в динаміці рівнів соціальної адаптованості молодших школярів з експериментальних та з контрольних груп. Сумарна різниця у формуванні сукупності показників за чотирма визначеними критеріями на момент закінчення експериментальної роботи у експериментальній та у контрольній групах для достатнього рівня становить 20,24% (56,14% в ЕГ та 35,90% в КГ). Якщо в контрольних групах проявляється слабка, проте позитивна динаміка на достатньому рівні (+3,85%), то в ЕГ ця динаміка стає помітною (+26,32%), що засвідчує успішність експериментальної програми. Досліджувані з експериментальної групи також мали вищу мотивацію до навчальної діяльності, порівняно із дітьми з контрольної групи (у 52,63% дітей з експериментальної групи діагностовано позитивну мотивацію до навчальної діяльності, у 33,33% нестійку, і у 12,28% несформовану). У дітей з контрольної групи вказані показники становили відповідно 35,90%, 41,03% та 20,51%. За критерієм Крамера-Уелча засвідчено вірогідність результатів дослідження та доведено ефективність впроваджених соціально-педагогічних умов забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів.
Результати експериментальної роботи дають підстави стверджувати, що забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників і молодших школярів є необхідним для формування соціального досвіду дошкільника і молодшого школяра шляхом поетапного розширення, ускладнення і поглиблення наявних соціальних компетенцій, їх перспективної спрямованості на поступове засвоєння соціальної ролі учня. За належної організації соціально-педагогічного супроводу п’яти-семирічних дітей упродовж перехідного періоду від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку, координації зусиль соціально-психологічної служби та педагогічних працівників ДНЗ, початкової школи та членів сім’ї у створенні розвиваючого природного середовища та забезпеченні єдності й наступності їх впливів на дитину стає можливим підвищення ефективності соціальної адаптації особистості на етапі переходу від дошкільного дитинства до навчання у загальноосвітньому навчальному закладі.
Проблема забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників та молодших школярів не вичерпується проведеним дисертаційним дослідженням. Перспективними напрямами подальшого дослідження порушеної проблеми можуть стати: підвищення рівня педагогічної компетентності вихователів ДНЗ та вчителів початкової школи з питань забезпечення наступності у профілактиці соціальної дезадаптації старших дошкільників та молодших школярів, підготовка майбутніх соціальних педагогів до профілактики соціальної дезадаптації дітей п’яти-семи років, розробка науково-методичного забезпечення соціально-педагогічного супроводу дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку