БЕРДНІКОВА КАТЕРИНА ВАДИМІВНА. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ ЗАБОРОН ТА ОБМЕЖЕНЬ В СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ : Бердников ЕКАТЕРИНА ВАДИМОВНА. Административная ответственность за нарушение установленных запретов и ограничений В СФЕРЕ ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ КОРРУПЦИИ В УКРАИНЕ BERDNIKOVA KATERINA VADIMIVNA. ADMINISTRATIVE RESPONSIBILITY FOR VIOLATION OF THE INSTITUTIONAL PROHIBITIONS AND RESTRICTIONS IN THE FIELD OF PREVENTION OF CORRUPTION IN UKRAINE

Краткое описание

БЕРДНІКОВА КАТЕРИНА ВАДИМІВНА. Назва дисертаційної роботи: "АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ ЗАБОРОН ТА ОБМЕЖЕНЬ В СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису УДК 342.951
БЕРДНІКОВА Катерина Вадимівна
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ ЗАБОРОН ТА ОБМЕЖЕНЬ В СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ
Спеціальність: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник - Діхтієвський Петро Васильович,
доктор юридичних наук, професор
Київ - 2016
Зміст
Перелік умовних позначень 3
Вступ 5
РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові основи адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції 16
1.1. Історико-правові засади адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції 16
1.2. Поняття корупції та державно-правовий механізм запобігання та протидії корупції за законодавством України 41
1.3. Види і ознаки корупційних правопорушень та адміністративна відповідальність за порушення встановлених заборон та обмежень в
сфері запобігання корупції 64
Висновки до розділу 1 76
РОЗДІЛ 2. Правові засади застосування адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції 80
2.1. Характерні риси складів адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією 80
2.2. Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення пов’язані з встановленими антикорупційними заборонами та обмеженнями 105
2.3. Проблеми розвитку антикорупційного законодавства в Україні та засади застосування встановлених заборон та обмежень спрямованих на
запобігання корупції 130
Висновки до розділу 2 157
РОЗДІЛ 3. Світова практика боротьби з корупцією та її вплив на тенденції розвитку антикорупційного законодавства в Україні 161
3.1. Міжнародні стандарти боротьби з корупцією 161
3.2. Імплементація міжнародного досвіду протидії корупції в розвиток
українського законодавства 181
Висновки до розділу 3 194
Висновки 199
Список використаних джерел 206
Додатки 228
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
КК - Кримінальний кодекс
КПК - Кримінально-процесуальний кодекс
ЦК - Цивільний кодекс України
ООН - Організація Об’єднаних Націй
ЄС - Європейський Союз
ОБСЄ - Організація безпеки та співтовариства в Європі
ОЕСР - Організація економічного співробітництва та розвитку
ЕКОСОР - Економічна і соціальна рада ООН
GRECO - Г рупа держав Ради Європи проти корупції
США - Сполучені Штати Америки
ТІ - Трансперенсі Інтернешнл
GW - Global Witness
ВСТУП Актуальність теми
У сучасному світі корупція є багатоаспектним соціально- економічним, політичним, правовим і моральним явищем, яке поєднує в собі цілий комплекс протиправних дій, неетичних вчинків та ганебних діянь.
Існування корупції пов’язане із використанням державою неефективних для конкретного історичного розвитку суспільства механізмів, які покликані забезпечити прозорість, легітимність, демократизм функціонування й розвиток суспільства та держави в цілому. Отже, усвідомлення того, що забезпечення прав і свобод людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає за свою діяльність перед людиною, є головним обов’язком держави, спричинило процес оновлення української держави.
Зважаючи на те, що корупція є наріжним каменем у подальшому розвитку України, зміна положень антикорупційного законодавства перетворилась на одне з першочергових завдань та стала необхідним елементом на шляху очищення держави від гнітючого і руйнівного впливу корумпованості органів державної влади та місцевого самоврядування.
Дослідження теми, присвяченої з’ясуванню адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції, обумовлених порушеннями спеціальних обмежень, які встановлюються для осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, є актуальним і своєчасним з огляду на необхідність створення потужної антикорупційної системи, що дасть змогу забезпечити виконання рекомендації Групи держав проти корупції (GRECO), а також відповідних рекомендацій експертів Європейської Комісії в рамках реалізації Плану дій щодо лібералізації Європейським
Союзом візового режиму для України та стане інструментом повноцінної імплементації в національне законодавство положень Конвенції ООН проти корупції.
Таким чином, в умовах сьогодення постає нагальна потреба в опрацюванні та проведенні комплексного дослідження на теоретичному рівні особливостей адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції, виявленні недоліків, а також створенні наукових підвалин для подальшого удосконалення антикорупційного механізму.
Науково-теоретичною основою дослідження стали праці українських та зарубіжних вчених-правників, зокрема: В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Л.В. Коваля, Р.А. Калюжного, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, О.І. Остапенка,
Н.Г. Плахотнюка, О.В. Петришина, В.А. Ребкало, Н.П. Тиндик, Д.М. Лук’янця, А.І. Берлача, О.Ф. Андрійко, Ф.П. Шульженко,
В.Д. Гвоздецького та ін.
Важливу роль при проведенні дослідження відіграли наукові праці таких вітчизняних та зарубіжних науковців, як Л.В. Багрій-Шахматов, Д.Бейлі, М.Ю. Бездольний, Л.Р. Біла-Тіунова, Л.П. Брич, Б.В. Волженкін,
А.В. Гайдук, Є.В. Додін, Д.Г. Заброда, К.М. Зубов, Д.І. Йосифович, М.І. Камлик, С.В. Ківалов, О.М. Коропатов, Н.Ф. Кузнецова, А.В. Куракін, М.І. Мельник, А.І. Мізерій, Є.В. Невмержицький, І.С.О. Нуруллаєв, О.Я. Прохоренко, А.І. Редька, С.С. Рогульський, О.В. Терещук, Р.М. Тучак, М.І. Хавронюк та ін.
Особливе значення в дослідженнях проблем правової природи та механізмів протидії корупції присвячено дисертаційні дослідження:
О.В.Терещука «Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення» (2000); Д.Г. Заброди «Взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією (адміністративно-правовий аспект)» (2005); С.С. Рогульського «Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні» (2005); Р.М. Тучака «Адміністративно-правові засади боротьби з корупцією» (2007); Д.І. Йосифовича «Адміністративна відповідальність посадових осіб органів місцевого самоврядування за корупційні діяння» (2009), монографію М.І. Мельника «Корупція - корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії)» (2004); О.Є. Панфілова «Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення» (2013); Ю.А. Ваньчик «Адміністративно-правові засади протидії корупції в Україні» (2015).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі гуманітарних наук на 2009-2013 роки, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України від 26 листопада 2009 року № 1066/609, а також здійснено в рамках теми науково-дослідної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Доктрина права в правовій системі України: Теоретичний та практичний аспекти» № 11 БФ 042-01 (державний реєстраційний номер 0111 U008337), яка включена до тематичного плану наукових досліджень юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дослідження спрямоване на реалізацію окремих положень: Національної антикорупційної стратегії на 2011-2015 роки, схваленої Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001/2011, Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 1240 та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015- 2017 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів Украйни від 29 квітня 2015 року № 265.
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 26 листопада 2012 р.) й уточнена (протокол № 5 від 30 березня 2015 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в проведенні теоретико-правового аналізу та визначенні особливостей адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон і обмежень в сфері запобігання корупції в Україні, притаманних рис процедури притягнення до відповідальності, дослідженні світових стандартів в сфері боротьби з корупцією, а також окресленні проблем та розробленні пропозицій ефективного адміністративно- правового механізму притягнення до відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції на сучасному етапі розвитку суспільства й держави.
Для досягнення цієї мети автором передбачено розв’язання таких
задач:
- проаналізувати поняття та історичні форми адміністративної відповідальності;
- з’ясувати сутність поняття «корупція», природу походження та встановити його характерні ознаки;
- дослідити державно-правовий механізм запобігання корупції в умовах сьогодення;
- розкрити зміст та охарактеризувати ознаки адміністративних правопорушень за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції;
- визначити характерні риси складів адміністративних правопорушень за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції;
- з’ясувати особливості провадження у адміністративних справах щодо порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції;
- встановити особливості порядку притягнення осіб,
уповноважених на виконання функцій держави чи місцевого
самоврядування, до адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень, спрямованих на запобігання корупції;
- розкрити проблематику застосування адміністративної відповідальності за порушення заборон та обмежень, спрямованих на запобігання корупції;
- проаналізувати міжнародні стандарти боротьби з корупцією та
визначити шляхи їх імплементації в українське законодавство;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення змісту і процедур
адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень у сфері запобігання корупції.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень, спрямованих на запобігання корупції.
Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність загальнонаукових, філософських, спеціальних методів та прийомів наукового пізнання, застосування яких дало змогу забезпечити досягнення сформульованих мети і задач дослідження, а також отримати актуальні та вагомі результати.
З позиції діалектичного підходу інститут адміністративної відповідальності розглядається в історичному розвитку, використання системно-структурного методу допомагає розглянути сутність корупції, а також виявити складові системи правових способів боротьби з корупцією (підрозділ 1.2). Конкретно-історичний метод допоміг висвітлити динаміку розвитку антикорупційного законодавства на різних етапах державотворення в Україні та охарактеризувати генезу поняття адміністративної відповідальності (підрозділи 1.1, 1.2). Завдяки методу індукції сформульовано понятійний апарат, а застосування дедукції допомогло визначити види та ознаки адміністративної відповідальності (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2). Формально-догматичний метод дав змогу проаналізувати норми антикорупційного законодавства та виявити характерні риси та особливості структури правопорушень (підрозділи 2.1,
2.2) . Застосування формально-логічного методу сприяло з’ясуванню й уточненню змісту окремих понять та категорій національного та міжнародного права (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 3.1, 3.2). За допомогою порівняльно-правового методу здійснювалося зіставлення норм з метою розкриття проблематики при притягненні до адміністративної відповідальності. Крім того, метод правового моделювання дав можливість надати пропозиції щодо подальшого удосконалення антикорупційного законодавства (підрозділи 2.2, 2.3). Для дослідження стану боротьби з корупцією застосовувався метод статистичного аналізу (підрозділи 1.2, 3.1,
3.2) . Використання дослідницького та евристичного потенціалу історико- правового методу допомогло вивчити динаміку та внутрішню логіку процесу становлення міжнародно-правового механізму протидії корупції, а нормативно-правовий, системний та формально-юридичний методи сприяли аналізу юридичного змісту універсальних, міжрегіональних та регіональних міжнародно-правових документів (підрозділи 3.1, 3.2).
Нормативну базу дослідження становлять передусім Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти України, міжнародні договори, законодавство зарубіжних країни та міжнародних організацій.
Емпіричною базою дослідження є державна політика та діяльність органів, задіяних у сфері боротьби з корупцією, та іноземний досвід використання кращих практик у запобіганні корупції.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексного, з використанням сучасних методів пізнання, з урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права, визначити сутність та особливості адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції в Україні. Встановлено сутність, характерні риси, притаманні ознаки складів та особливості притягнення до відповідальності за порушення заборон та обмежень в сфері запобігання корупції. У роботі містяться пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства України.
У результаті дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем, які мають теоретичне та безпосередньо практичне значення. Основні з них такі:
вперше:
- надано авторське визначення поняття «адміністративне порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції»;
- доведено, що застосування спеціальних процедур при провадженні у справах про адміністративні порушення встановлених заборон та обмежень відносить їх до категорії особливих проваджень у зв’язку із застосуванням ускладнених процедур та додаткових вимог щодо їх здійснення;
- запропоновано вважати адміністративним правопорушенням встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції діяння, при вчиненні якого може бути відсутній корисливий мотив;
- визначено колізійність адміністративно-деліктних норм, яка має місце при застосуванні заходів адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції та запропоновано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про запобігання корупції»;
удосконалено:
- підходи до визначення процедури доказування у справах про адміністративні правопорушення щодо порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції з метою урахування особливостей правового статусу суб’єктів владних повноважень;
- розуміння об’єкта посягання у адміністративних справах щодо порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції;
- заходи, які особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та прирівняні до них особи зобов’язані здійснити у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, а саме: здійснити фото- чи відеозапис;
- механізм імплементації положень міжнародних документів в національне законодавство, зокрема щодо створення системи органів, спрямованих на подолання корупції;
- стратегічні напрями розвитку галузевого законодавства в сфері запобігання корупції, що базуються на системному підході;
набули подальшого розвитку:
- теоретичні положення щодо необхідності застосування правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривачів) у межах адміністративного провадження;
- поняття змісту адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції, визначених Законом України «Про запобігання корупції»;
- характеристика складів, якими передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції як таких, що мають бланкетний характер норм, вказуючи на основні ознаки складу, але при цьому відсилаючи до інших нормативно-правових актів, зокрема до Закону України «Про запобігання корупції» для встановлення детальних складових та ознак вчиненого протиправного діяння;
- положення щодо необхідності законодавчого закріплення використання спеціальної додаткової санкції - позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, як додаткового виду покарання за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції;
- характеристика особливостей провадження у справах про адміністративні порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції;
- погляди щодо розмежування таких категорій, як «обмеження» та «заборона» на основі змісту адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції;
- підходи до розуміння положень антикорупційного законодавства щодо подальшої спрямованості і стратегії розвитку системи запобігання корупції в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки й рекомендації є актуальними та можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері - для подальших наукових досліджень, присвячених особливостям адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції;
- у правотворчій діяльності - для удосконалення нормативно- правової бази, що застосовується при притягненні до відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції, а також наданим рекомендаціям для внесення змін до законодавчих актів (Довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинність та корупцією від 28.10.2014 р. № 04-12/11-4284);
- у сфері правозастосування - для удосконалення процесу функціонування та підвищення ефективності роботи суб’єктів, що задіяні в системі запобігання корупції в Україні (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження прокуратури Солом’янського району міста Києва від 12.03.2015 р.);
- у навчальному процесі - для підготовки підручників, посібників та при викладанні курсів «Адміністративне право України», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративно-правове забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні», «Правові основи протидії корупції» та «Теоретичні проблеми конституційного та адміністративного права» у вищих навчальних закладах (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у Київському національному університеті імені Т араса Шевченка від 23.11.2015 р.).
Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Развитие институциональной структуры правового государства в современных условиях» (Санкт-Петербург), «Актуальні питання державотворення в Україні» (Київ) та «Права человека и национальное законодательство: гуманизация права» (Москва).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації містяться у дев’яти публікаціях автора, зокрема в шести наукових статтях, з них чотири у вітчизняних наукових виданнях і дві статті в зарубіжному фаховому виданні та трьох тезах доповідей у збірниках вітчизняних та іноземних науково-практичних конференцій.

Список литературы

Висновки
У дисертації представлено теоретичне узагальнення наукових праць та аналіз чинного національного і міжнародного законодавства, в результаті чого сформульовано низку нових положень та висновків, які вирішують важливе наукове завдання, пов’язане із з’ясуванням особливостей адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції в Україні. Основними з них є наступні.
1. Сформульовано авторське визначення поняття «адміністративного порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції» як діяння, вчиненого особою, уповноваженою на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, яке порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, але не містить використання такою особою наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди, прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або здійснення обіцянки/пропозиції чи надання неправомірної вигоди особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.
2. З огляду на світові тенденції сформульовано авторське поняття «корупція» у вузькому та широкому розумінні, за якого у вузькому розумінні корупція є певною неправомірною поведінкою посадових осіб, що полягає у порушенні відповідних посадових обов’язків та спрямована на отримання будь-яких переваг для себе або третіх осіб - активна корупція. У широкому розумінні корупція включає в себе також пасивну корупцію і полягає у пропозиції, обіцянці або наданні чогось з метою впливу на державну посадову особу при виконанні нею службових обов’язків.
3. На основі аналізу положень вітчизняного антикорупційного законодавства уточнено зміст поняття «корупція», природу його походження та основні ознаки. У зв’язку з цим наголошено, що корупція є використанням службових повноважень та пов’язаних з ними можливостей з метою одержання для себе чи інших осіб грошових коштів, майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-яких вигод нематеріального чи негрошового характеру без законних на те підстав, яке здійснюється особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Висловлено авторську позицію щодо основних причин виникнення і поширення корупції в Україні, якими є: 1) недостатній рівень
доброчесності уповноважених осіб; 2) недосконалість адміністративних процедур (їх відсутність або нечіткість); 3) широкий спектр дискреційних повноважень у органів державної влади та уповноважених осіб; 4) невідповідність рівня оплати праці обсягу повноважень; 5) несприятливий режим підприємницької діяльності та наявність економічних пільг для певних категорій підприємців; 6) низька ефективність заходів, що вживаються правоохоронними органами, органами прокуратури та судами, щодо притягнення винних у вчиненні корупційних правопорушень до відповідальності; 7) відсутність у суспільстві критичного ставлення до неприпустимості проявів корупції; 8) відсутність формування стійких антикорупційних установок в суспільній думці.
4. Наголошено, що сучасне антикорупційне законодавство визначає низку правил стосовно запобігання проявам корупції, серед яких: обмеження щодо використання службового становища, одержання подарунків, сумісництва та суміщення публічної служби з іншою оплачуваною діяльністю, щодо спільної роботи близьких осіб в умовах прямого підпорядкування один одному, а також обмеження щодо осіб, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
5. Розкрито поняття та зміст відповідальності за адміністративні порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції, в якій сама адміністративна відповідальність розглядається крізь призму суб’єктного аспекту і є видом відповідальності спеціальних суб’єктів, які у зв’язку з виконанням наданих їм службових обов’язків наділені додатковими правами та обов’язками в сфері державного управління і місцевого самоврядування, за порушення охоронюваних і гарантованих державою норм та елементів функціонування демократичної і правової держави.
6. Доведено доцільність використання такого поняття, як «правопорушення, пов’язане з корупцією», яке при виявленні характерних ознак розкриває глибокий правовий зміст, оскільки в процесі проведення дослідження виявлено, що такі порушення хоч і не містять ознак корупції, але за своїм змістом порушують норми, визначені в Законі України «Про запобігання корупції».
Доведено, що адміністративна відповідальність за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції за своїм змістом характеризується: 1) нижчим ступенем суспільної небезпеки; 2) адміністративна відповідальність може наставати за порушення, які не мають на меті отримання неправомірної вигоди; 3) правопорушення, пов’язані з корупцією, не можуть бути вчинені з необережності; 4) мають високий ступінь практичної реалізації; 5) не є корупцією в чистому вигляді.
7. Сформульовано та обґрунтовано висновок, що поняття «заборона» і «обмеження» - це окремі юридичні та фактичні наслідки, які базуються на нормах законів, результатом яких є зменшення обсягу дозволеної поведінки осіб шляхом встановлення вужчих меж прийнятної поведінки, що зазвичай мають тимчасовий та суб’єктний характер і спрямовані на досягнення певних цілей.
8. Доведено, що особливою рисою для встановлення складу адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, є бланкетний характер норми, яка називає основні ознаки складу, але при цьому відсилає до інших нормативно-правових актів, зокрема до Закону України «Про запобігання корупції» для встановлення детальних складових та ознак вчиненого протиправного діяння.
Запропоновано вважати, що склад адміністративного порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції - це визначена нормами адміністративного права та антикорупційного законодавства сукупність пов’язаних між собою ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним проступком, що порушує встановлені нормативно-правовими актами обмеження, спрямовані на запобігання корупції.
9. На основі адміністративно-деліктного законодавства розкрито особливості провадження адміністративних справ в сфері порушення спеціальних обмежень, спрямованих на запобігання корупції. Зокрема, визначено, що вони належать до групи особливих проваджень, які характеризуються наявністю специфічних ознак, що є дотичними до корупції, а також ускладненою процедурою та додатковими вимогами щодо здійснення провадження.
Характерними рисами при провадженні у справах щодо адміністративних порушень встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції є: 1) особлива підстава порушення адміністративної справи - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує спеціальні обмеження в сфері запобігання та протидії корупції; 2) спеціальні подовжені строки накладення адміністративного стягнення за корупційні правопорушення; 3) триденний строк направлення протоколу з матеріалами справи до суду та виключно судовий розгляд справ; 4) обов’язкова присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та обов’язкова участь прокурора; 5) включення відомостей про особу, притягнуту до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.
10. Наголошено на особливостях проваджень у справах про адміністративні порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції, серед яких головною є наявність характерної завершальної стадії - службове розслідування, що здійснюється з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
11. На основі аналізу вітчизняного антикорупційного законодавства та практики його застосування виявлено складність застосування адміністративної відповідальності за порушення спеціальних заборон та обмежень, спрямованих на запобігання корупції, що пояснюються: 1) процесуальними особливостями провадження у справах про порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків та пожертв; 2) особливостями конфіскації предмета правопорушення, пов’язаного з корупцією; 3) колізіями законодавства, які виникають щодо недопущення вчинення дій в умовах реального та потенційного конфлікту інтересів; 4) присвячена увага розкриттю змісту та виявленню особливостей практичного застосування норм, якими передбачене обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності; 5) запровадженням правил щодо системи об’єктивного фінансового контролю за майновим станом публічних осіб; 6) механізмом здійснення вибіркового моніторингу способу життя суб’єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявному у них та членів їх сім’ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією.
12. Сформульовано та запропоновано рекомендації щодо вдосконалення правового механізму застосування адміністративної відповідальності за порушення встановлених заборон та обмежень в сфері запобігання корупції. Зокрема, запропоновано внести такі зміни:
1. До Кодексу України про адміністративні правопорушення:
Частину першу статті 25 «Основні і додаткові адміністративні
стягнення» викласти в такій редакції: «Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як спеціальне додаткове; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як основні»;
2. До Закону України «Про запобігання корупції»:
а) частину 1 статті 24 доповнити пунктом п’ятим такого змісту: «5) за можливості здійснити фото- чи відеозапис при виявленні подарунку на своєму робочому місці або надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди»;
б) частину 5 статті 24 виключити - «5. У випадку наявності в особи, зазначеної у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, сумнівів щодо можливості одержання нею подарунка, вона має право письмово звернутися для одержання консультації з цього питання до територіального органу Національного агентства, який надає відповідне роз’яснення»;
в) частину 2 статті 53 «Державний захист осіб, які надають
допомогу в запобіганні і протидії корупції» доповнити абзацом другим
такого змісту: «Застосування правових, організаційно-технічних та інших спрямованих на захист від протиправних посягань заходів, передбачених Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» до осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції або їх близьким особам може здійснюватись в межах адміністративного провадження»;
г) абзац дев’ятий статті 1 «Визначення термінів» викласти в такій редакції: «Подарунок (пожертва) - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Грищук В.К. Соціальна відповідальність: навчальний посібник. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. - 152 с.
2. Платон. Г осударство / Платон; [пер. с древнегреч. А.Н. Егунов] // Платон. Сочинения: в 3 т. - М.: Мысль, 1971. - Т. 3 - 454 c.
3. Платон. Законы / Платон; [пер. с древнегреч. А. Н. Егунов] // Платон. Государство. Законы. Политика. - М.: Мысль, 1998 -716 с.
4. Платон. Политика / Платон; [пер. с дрвнегреч. С.Я. Шейнман- Топштейн] // Платон. Государство. Законы. Политика. - М.: Мысль, 1998. - 797 с.
5. Платон. Георгий / Платон; [пер. с дрвнегреч. С. Маркиш] // Платон. Сочинения: в 3 т. - М.: Мысль, 1968. - Т. 1. - 365 с.
6. Платон. Протагор / Платон; [пер. с дрвнегреч. Вл. С. Соловьев] // Платон. Сочинения: в 3 т. - М.: Мысль, 1968. - Т. 1. - 253 с.
7. Аристотель. Никомахова этика / Аристотель; [пер. Т.А. Миллер] // Этика / Аристотель. - М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2006. - 281 с.
8. Арістотель. Політика / Пер. з давньогрецької, авт. передм. О. Кислюк. - 2 вид. - К.: Основи, 2003. — 239 с.
9. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права с подробным изложением Начал Русского Уголовного Законодательства: Часть общая. Ч. 1. / А.Ф. Кистяковский. - Изд. второе, испр. и дополн. - К.: Тип. И. и. А. Давиденко, 1882. - 930 с.
10. Гоббс, Т. Избранные произведения : в 2 т. / Т. Гоббс. М. : Мысль, 1964. - Т. 2. - 613 с.
11. Мадіссон В. Основи філософії приватного права / В. Мадіссон. - К.: Школа, 2004. - 144 с.