Бажанов Валентин Олександрович. Договірні правовідносини в авторському праві України : Бажанов Валентин Александрович. Договорные правоотношения в авторском праве Украины

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БАЖАНОВ ВАЛЕНТИН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 347.44.78(477)

ДОГОВІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
В АВТОРСЬКОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Cпеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Кохановська Олена Велеонінівна

Київ – 2013

ЗМІСТ
Перелік скорочень і умовних позначень 4
Вступ 5
Розділ I. Ґенеза договірних правовідносин в авторському праві
1.1. Історико-правові аспекти становлення договірних правовідносин в
системі охорони та захисту авторських прав 15
1.2. Поняття договору в авторському праві як цивільно-правової
категорії 36
Висновки до Розділу I 44

Розділ II. Поняття, особливості та система авторських договорів в
Україні
2.1. Поняття, ознаки та істотні умови авторських договорів 46
2.2. Сторони в авторському договорі 59
2.3. Особливості предмету, змісту та форми авторського договору 64
2.4. Система авторських договорів в Україні 72
Висновки до Розділу II 78

Розділ III. Особливості цивільно-правового регулювання відносин,
що виникають на підставі окремих видів договорів в авторському
праві України
3.1. Передання виключних майнових авторських прав на підставі
договору 80
3.2. Окремі аспекти законодавчого регулювання відносин, що
виникають на підставі ліцензійних та видавничих договорів 85
3.3. Специфіка правового регулювання відносин, що виникають
між автором та замовником на підставі договору про створення за
замовленням і використання об'єкта авторського права 113
3.4. Проблеми договірного регулювання відносин, що виникають
у зв’язку з виконанням автором своїх трудових обов’язків та у
зв’язку із створенням твору двома або більше особами 123
3.5. Особливості цивільно-правового регулювання відносин, що
виникають на підставі інших видів договорів, які пов’язані з
майновими авторськими правами 135
Висновки до Розділу III 160
Висновки 165
Список використаних джерел 168

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ І УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
Бернська Конвенція – Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 09 вересня 1886 року
Всесвітня конвенція – Всесвітня конвенція про авторське право від 06 вересня 1952 року
ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності
ЦК України – Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року
КЗпП України ¬– Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року
Закон – Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року
ЦК РФ – Гражданский кодекс Российской Федерации от 30 ноября 1994 года
ЦК Білорусії – Гражданский кодекс Республики Беларусь от 07 декабря 1998 года
ЦК Казахстану – Гражданский кодекс Республики Казахстан (Общая часть – от 27 декабря 1994 года; Особенная часть – от 01 июля 1999 года)
ЦК Молдови – Гражданский кодекс Республики Молдова от 06 июня 2002 года
КМУ – Кабінет Міністрів України
ВГСУ – Вищий господарський суд України
ТОВ – Товариство з обмеженою відповідальністю
ПП – Приватне підприємство
ЦК УРСР – Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня1963 року
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
СНД – Співдружність Незалежних Держав
ДААСП – Державне агентство України з авторських і суміжних прав

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Відносини у сфері охорони та захисту авторських прав протягом тривалого часу послідовно розвивалися і розвиваються нині у багатьох країнах світу, зокрема і в сучасній Україні. Важливою складовою системи охорони та захисту авторських прав є договір, який може виступати способом реалізації прав та інтересів учасників авторських правовідносин та виконувати охоронну і захисну функцію.
Договірні правовідносини знаходяться у процесі перманентного розвитку, наслідком якого є виникнення нових договірних конструкцій, предметом яких виступають права на об’єкти авторського права.
Правовідносини, що виникають на підставі авторських договорів, регулюються чинним законодавством України, зокрема Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права» та іншими нормативно-правовими актами. Втім і досі навіть на законодавчому рівні існують розбіжності в регулюванні договірних правовідносин у сфері авторського права України, зокрема, у зазначених нормативно-правових актах.
Комплексне дослідження та аналіз окремих видів договірних правовідносин, які виникають на підставі конкретного авторського договору, надасть змогу розробити оптимальні підходи для вирішення ряду проблем, які безпосередньо пов’язані із законодавчим регулюванням договірних правовідносин.
Актуальність теми дослідження обумовлена також необхідністю розглянути на сучасному рівні цивільної науки і практики питання, пов’язані із визначенням правової природи, поняттям, формою, предметом, змістом, істотними умовами авторських договорів, дослідженням теоретичних та практичних проблем реалізації майнових авторських прав суб’єктами зазначених договірних правовідносин.
Слід прийняти до уваги також те, що в Україні на сьогодні практично відсутні комплексні дослідження із загальнотеоретичних і практичних проблем договірних правовідносин у сфері авторського права. У наукових працях зазвичай розглядаються окремі види договорів у сфері розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Зокрема, мова йде про дисертації: І.А. Безклубого «Ліцензійний договір в патентному праві України» (Київ, 1995), В.М. Крижної «Ліцензійний договір – правова форма реалізації патентних прав» (Харків, 1999), Ж.В. Завальної «Видавничий договір як вид авторського договору» (Київ, 2001), О.В. Жилінкової «Договори в сфері реалізації майнових прав на музичний твір» (Київ, 2007), А.В. Кирилюк «Ліцензійний договір на використання літературних творів (цивільно-правовий аспект)» (Одеса, 2010).
Питанням авторських договорів приділяється увага і в зарубіжних країнах. Так, у Російській Федерації проблеми договірних правовідносин в авторському праві стали предметом дисертацій С.О. Баришева «Авторський договір в цивільному праві Росії, Франції і Швейцарії: порівняльно-правовий аналіз)» (Казань, 2002), Р.Ш. Рахматуліної «Авторський договір за участю іноземних осіб» (Москва, 2002), В.В. Камінського «Передача авторських прав за договором» (Москва, 2006) та ряду інших вчених-правників.
Проте, у зазначених дослідженнях розглядаються лише окремі аспекти договірних правовідносин в авторському праві.
Враховуючи той факт, що у вітчизняній доктрині відсутні комплексні дисертаційні дослідження договірних правовідносин в авторському праві, можна стверджувати про своєчасність звернення до цієї теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося відповідно до державної бюджетної науково-дослідної теми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» № 11 БФ 042-01 (номер державної реєстрації 0111U008337), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виробленні власних висновків на основі комплексного цивільно-правового аналізу правової природи договірних правовідносин в авторському праві України, поняття авторського договору та його видів, особливостей цивільно-правового регулювання у даній сфері; наданні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює дані правовідносини.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена вирішенню таких завдань:
- визначити етапи еволюції договірного регулювання відносин у сфері авторського права;
- визначити місце договору у правовому регулюванні відносин з приводу використання об’єктів авторського права;
- дослідити поняття та правову природу авторських договорів;
- визначити істотні умови авторських договорів;
- дослідити предмет та зміст авторських договорів;
- розробити власну систему авторських договорів в Україні;
- дослідити окремі види авторських договорів та визначити їх особливості;
- дослідити інші види договірних правовідносин, що пов’язані з майновими правами автора;
- розробити пропозиції з удосконалення вітчизняного законодавства у сфері договірних правовідносин в авторському праві;
- дослідити судову практику застосування положень законодавства України про авторські договори.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі цивільно-правового їх регулювання у сфері розпоряджання майновими авторськими правами на підставі договорів.
Предметом дослідження є законодавчі, доктринальні та правозастосовчі положення, сформульовані у міжнародних актах, нормах чинного законодавства України та зарубіжних країн, монографіях та судовій практиці, що стосуються цивільно-правового регулювання договірних відносин в авторському праві.
Методологічна основа дослідження. При проведенні дослідження автор керувався такими методами: історико-правовим; формально-логічним; системно-структурним; порівняльно-правовим; емпіричного аналізу; прогностичним. За допомогою історико-правового методу було досліджено процес розвитку договірних правовідносин в авторському праві. Формально-логічний метод був використаний для виявлення суперечностей у понятійному апараті у сфері договірних правовідносин в авторському праві України. Системно-структурний метод надав змогу здійснити класифікацію окремих видів договірних правовідносин а авторському праві України. Із застосуванням порівняльно-правового методу був проведений аналіз вітчизняного та зарубіжного (російського, білоруського, казахстанського тощо) законодавства щодо регулювання договірних правовідносин в авторському праві. За допомогою методу емпіричного аналізу було більш детально вивчено практичні аспекти застосування окремих видів авторських договорів. Прогностичний метод був застосований для розроблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України.
Науково-теоретична основа дослідження. Науково-теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних учених-дослідників у галузі цивільного права дореволюційного, радянського та сучасного періодів, зокрема: А.А. Амангельди, Г.О. Андрощука, Б.С. Антимонова, С.О. Баришева, І.А. Безклубого, Л. Бентлі, Т.В. Боднар, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, В.В. Вітрянського, Е.П. Гаврилова, М.В. Гордона, Е.М. Грамацького, О.В. Дзери, В.А. Дозорцева, Р. Дюма, Р.Є. Еннана, О.В. Жилінкової, Ж.В. Завальної, О.С. Іоффе, В.В. Камінського, Ю.М. Капіци, А.В. Кирилюк, А.О. Кодинця, В.М. Коссака, О.В. Кохановської, О.О. Красавчикова, І.В. Кривошеїної, В.М. Крижної, Н.С. Кузнєцової, О.О. Кулініч, В.В. Луця, Р.А. Майданика, В.Є. Макоди, Г.К. Матвєєва, Ю.Г. Матвєєва, Д.І. Мейєра, В.Л. Мусіяки, Ю.В. Носіка, О.А. Підопригори, Й.О. Покровського, Р.Ш. Рахматуліної, Л.Д. Романадзе, О.П. Сергєєва, Р.О. Стефанчука, С.А. Сударікова, Є.О. Суханова, К.А. Флейшиц, О.І. Харитонової, Я.М. Шевченко, Б. Шермана, Г.Ф. Шершеневича, С.І. Шимон, Р.Б. Шишки, В.Л. Яроцького та інших вчених-правників.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням цивільно-правового регулювання договірних відносин в авторському праві. У результаті проведеного дослідження сформульовану низку нових наукових положень і висновків, які виносяться на захист:
Вперше:
- обґрунтовується необхідність виключення із законодавства України норми, яка надає право організаціям колективного управління збирати винагороду за використання творів суб’єктів авторського права, які не передавали даним організаціям повноважень щодо управління їх правами, встановлюючи правило, за яким суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами (у тому числі щодо збирання винагороди), мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти (ч.2 ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), оскільки ця норма суперечить загальним засадам цивільного та авторського права тому, що існують випадки, коли суб’єкти авторського права не бажають отримувати винагороду за використання своїх творів, або бажають укласти договір лише із конкретно визначеними особами;
- доводиться необхідність розмежування договору про колективне управління майновими правами авторів та договору управління майном, оскільки дані договори відрізняються за своїм суб’єктним складом та характером управління, яке здійснюється на їх підставі;
- встановлено, що існують проблеми щодо внесення майнових авторських прав як вкладу за договором простого товариства та як вкладу до статутного капіталу юридичної особи. Правоволоділець може відчужити свої майнові авторські права на користь третіх осіб після внесення майнових авторських прав як вкладу за договором простого товариства та як вкладу до статутного капіталу юридичної особи. Як наслідок, відчуження вказаних майнових авторських прав на користь третіх осіб призведе до зменшення статутного капіталу юридичної особи та унеможливить реалізацію цих прав у процесі виконавчого провадження у випадку звернення стягнення на вклади учасників простого товариства. У зв’язку з цим обґрунтовується висновок щодо необхідності створення реєстру обтяжень майнових авторських прав;
- обґрунтовується необхідність додаткового законодавчого регулювання відносин належності немайнових авторських прав замовникові за договором про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права. Пропонується на законодавчому рівні чітко визначити, які особисті немайнові права, в якому обсязі та в яких випадках можуть належати не тільки авторові твору, а й замовнику;
- встановлено, що відповідно до договору про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права до замовника може переходити оригінал будь-якого твору, створеного за замовленням, а не тільки оригінал твору образотворчого мистецтва, як це визначено у ч.3 ст. 1112 ЦК України;
Удосконалено:
- визначення поняття авторського договору. Пропонується під авторським договором розуміти цивільно-правовий договір, що укладається щодо майнових авторських прав, які автор (або інший правоволоділець) передає чи надає або зобов’язується передати чи надати іншій стороні договору на умовах, визначених у договорі;
- визначення поняття видавничого договору як різновиду ліцензійного договору, за яким одна сторона (автор або інший правоволоділець) надає або зобов’язується надати право на використання визначеного у договорі твору, що виражений у відповідній формі, іншій стороні (видавцю), яка у свою чергу, зобов’язується видати вказаний у договорі твір та сплатити авторові винагороду;
- положення про необхідність розмежування ліцензії щодо комп’ютерних програм та ліцензійного договору. Ліцензія щодо комп’ютерних програм містить ознаки договору приєднання, щодо якого не встановлена обов’язкова письмова форма. Оскільки ліцензія є одностороннім правочином, то пропонується застосовувати поняття «договір приєднання щодо використання комп’ютерних програм», а не поняття «ліцензія щодо комп’ютерних програм»;
- висновок щодо необхідності розмежування предмету та об’єкта авторських договорів. Майнові правовідносини, які виникають відповідно до договору, пропонується вважати предметом авторських договорів. Об’єктом авторських договорів вважаємо конкретні твори науки, літератури, мистецтва тощо, які є створеними на момент укладення договору і втілені у відповідну форму, а також ті, які автор зобов’язується створити у майбутньому відповідно до договору;
- систему авторських договорів в Україні. Залежно від правової природи прав, що передаються за авторськими договорами, пропонується виділяти 4 основні групи авторських договорів: договори про передання виключних майнових авторських прав; договори про надання права на використання твору; договори про створення об’єктів авторського права за замовленням; інші («супутні») авторські договори;
- положення щодо виділення чотирьох основних систем договірних правовідносин в авторському праві: англо-саксонської (загальної), романо-германської (континентальної), релігійної та традиційної (патріархальної), в основу яких покладені особливості правової культури відповідних правових сімей;
Дістали подальшого розвитку:
- пропозиція про необхідність закріплення в ЦК України винятку із загального правила про письмову форму договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, зокрема йдеться про надання права на вільне використання комп’ютерної програми;
- положення про недоцільність визнання ліцензії на використання об’єкта авторського права різновидом авторського договору. Пропонується вважати ліцензію на використання об’єкта авторського права одностороннім правочином, який носить акцесорний характер, та невід’ємною частиною ліцензійного договору, що може бути оформлена як окремий документ або як складова частина ліцензійного договору;
- висновок про необхідність укладання між працівником та роботодавцем цивільно-правового договору про розподіл майнових прав на службовий твір, оскільки предметом даного договору є розподіл майнових прав автора на твір, а не регламентація трудових обов’язків працівника, що є предметом регулювання трудового договору. Положення про розподіл майнових прав на службовий твір також можуть міститися у трудовому договорі, який у такому випадку набуває змішаного характеру та регулюється КЗпП України у частині трудових відносин і ЦК України – у частині авторських відносин;
- висновок щодо розмежування авторських і трудових відносин, що виникають при створенні об’єктів авторського права;
- положення, згідно з яким, відповідно до договору колективного управління майновими правами авторів, автор передає організації колективного управління тільки право управляти його майновими правами, а не самі майнові авторські права. Як наслідок, не відбувається перехід (відчуження) майнових авторських прав від автора до організації колективного управління.
На основі проведеного наукового дослідження вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України:
А. Викласти ч. 2 ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» в такій редакції: «Виключні майнові права на службовий твір належать авторові (працівникові), який створив цей твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем»;
Б. Викласти ч. 2 ст. 1108 ЦК України у такій редакції: «Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності є невід’ємною частиною ліцензійного договору та може бути оформлена як окремий документ або як складова частиною ліцензійного договору».
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання зроблених наукових висновків для проведення подальших наукових досліджень питань, пов’язаних з договірними правовідносинами в авторському праві України, для використання у навчальному процесі під час викладання нормативних курсів «Цивільне право», «Право інтелектуальної власності» та спеціального курсу «Актуальні проблеми авторського права», а також при підготовці навчальних посібників, підручників із вказаних дисциплін, коментарів до чинного законодавства України. Висновки наукової роботи можуть сприяти вдосконаленню чинного законодавства України шляхом внесення запропонованих змін до нормативно-правових актів України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення наукової новизни та інші наукові результати отримані на базі особистого вивчення та аналізу наукових і нормативних джерел, узагальнення практики їх застосування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження обговорювались на засіданнях кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були висвітлені у виступах автора на: Науково-практичній конференції «Інформаційні правовідносини та право інтелектуальної власності як інститути приватного права: четверті цивілістичні читання, присвячені пам’яті професора Опанаса Андроновича Підопригори» (м. Київ, 25 березня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання)» (м. Київ, 16 вересня 2010 р.); Цивілістичних читаннях з проблем права інтелектуальної власності та інформаційних прав «П’яті цивілістичні читання, присвячені 85-річчю з Дня народження професора Опанаса Андроновича Підопригори» (м. Київ, 31 березня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 21 квітня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права», присвячені пам’яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна (м. Харків, 13-14 травня 2011 р.); Міжнародному науково-практичному круглому столі «Правова відповідальність: доктрина та практика застосування» (м. Київ, 2 червня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання)» (м. Київ, 10 листопада 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у дванадцяти опублікованих автором працях за темою дисертації, із них п’ять статей у наукових фахових виданнях України.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, 11 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 183 сторінки, із них основного тексту – 167 сторінок. Список використаних джерел, який налічує 161 найменування, – 16 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Договірні правовідносини в авторському праві є важливим елементом системи охорони та захисту авторських прав. Розвиток даних правовідносин відбувається протягом тривалого часу.
Договір посідає провідне місце в системі регулювання, охорони та захисту авторських прав, оскільки він виконує охоронну функцію прав та інтересів сторін і сприяє захисту авторських прав у разі їх порушення за допомогою механізмів, що у ньому передбачені.
У сучасних умовах пропонується виділяти 4 основні системи договірних правовідносин в авторському праві: англо-саксонську (загальну), континентальну (романо-германську), релігійну та традиційну (патріархальну).
У законодавстві України до договорів в авторському праві застосовується два різних поняття: «авторський договір», яке міститься в Законі, та «договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності», що закріплене в ЦК України. Якщо за договором передаються або надаються лише майнові авторські або суміжні права, доречно застосовувати поняття «авторський договір». У той же час, якщо у договорі зазначається про передання або надання майнових прав на об’єкти патентного права або на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, то потрібно використовувати поняття «договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності».
В авторському праві України під авторським договором пропонується розуміти цивільно-правовий договір, що укладається щодо майнових авторських прав, які автор (або інший правоволоділець) передає чи надає або зобов’язується передати чи надати іншій стороні договору на умовах, визначених у договорі.
Авторським договорам притаманні наступні ознаки: двосторонність, консенсуальність та, як правило, оплатність. За загальним правилом, дані договори повинні укладатися в письмові формі. Законом можуть бути встановлені випадки, коли авторський договір може укладатись усно (наприклад, договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).
Необхідно закріпити в ЦК України виняток із загального правила щодо письмової форми договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності – договір щодо надання права на вільне використання комп’ютерної програми.
На даному етапі розвитку договірних правовідносин в Україні існує наступна система авторських договорів: договори про передання виключних майнових авторських прав, договори про надання права на використання твору, договори про створення об’єктів авторського права за замовленням, інші («супутні») авторські договори.
Найбільш поширеними договорами, які застосовуються суб’єктами авторських прав в Україні, є наступні: договір про передання виключних майнових авторських прав; ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права; договір про розподіл майнових прав на службовий твір; авторський договір між співавторами; договір про колективне управління майновими правами авторів; договір комерційної концесії (франчайзингу); договір простого товариства; договір застави майнових авторських прав та інші.
Існують види договорів, що не визнаються авторськими за своєю природою, проте пов’язані із здійсненням своїх майнових прав суб’єктами авторського права. Зокрема, до даних договорів можна віднести: договір про колективне управління майновими правами авторів, договір застави майнових авторських прав, договір комерційної концесії, договір простого товариства.
У практичній діяльності виникають проблеми щодо внесення майнових авторських прав як вкладу за договором простого товариства та як вкладу до статутного капіталу юридичної особи. Правоволоділець може відчужити свої майнові авторські права на користь третіх осіб після вчинення вказаних дій (внесення майнових авторських прав як вкладу за договором простого товариства та як вкладу до статутного капіталу юридичної особи). Як наслідок, відчуження вказаних майнових авторських прав на користь третіх осіб призведе до зменшення статутного капіталу юридичної особи та унеможливить реалізацію цих прав у ході виконавчого провадження у випадку звернення стягнення на вклади учасників простого товариства. З метою вирішення даних проблем необхідно створити реєстр обтяжень майнових авторських прав та укладати договори між юридичною особою та учасником (автором або іншим правоволодільцем) про передання виключних майнових авторських прав.
Основними питаннями, які повинні бути вирішені в межах вдосконалення законодавчого регулювання договірних правовідносин в авторському праві України на даному етапі є наступні:
- необхідно привести у відповідність норми ЦК України та Закону щодо розподілу майнових прав на службовий твір між автором та роботодавцем;
- потрібно визначити на законодавчому рівні, які особисті немайнові права, в якому обсязі та в яких випадках можуть належати не тільки авторові твору, а й замовнику за договором про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права;
- слід виключити ч.2 ст. 49 Закону, згідно якої організаціям колективного управління надається право збирати винагороду за використання творів суб’єктів авторського права, які не передавали даним організаціям повноважень щодо управління їх правами, оскільки дана норма суперечить загальним засадам цивільного та авторського права тому, що існують випадки, коли суб’єкти авторського права не бажають отримувати винагороду за використання своїх творів, або бажають укласти договір лише із конкретно визначеними особами;
- виключити ліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності із видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Міжнародно-правові акти
1. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 року. Офіційний вісник України, 2007 р., № 75, стор. 173, ст. 2809, код акту 41116/2007.
2. Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року. Офіційний вісник України, 2006 р., № 46, стор. 207, ст. 3104, код акту 37853/2006.
3. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14 липня 1967 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_169/print1329915936756109
4. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право від 20 грудня 1996 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_770
5. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15 квітня 1994 року. Офіційний вісник України, 2010 р., № 84, стор. 503, ст. 2989.
Закони України
6. Конституція України від 28 червня 1996 року // ВВР, 1996, № 30, ст. 141.
7. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // ВВР, 2003, № 40-44, ст. 356.
8. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI // ВВР, 2011, № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17 /, стор. 556, ст. 112.
9. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII // ВВР УРСР, 1971, Додаток до N 50.
10. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // ВВР, 2003, № 18, ст. 144.