ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЬКОГО ПЛАНУВАННЯ НА ОСНОВІ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ РИТМІЧНОГО РОЗВИТКУ : Пространственная организация ГОРОДСКОГО ПЛАНИРОВАНИЯ НА ОСНОВЕ ЗАКОНОМЕРНОСТЕЙ ритмично РАЗВИТИЯ

Краткое описание

Київський національний університет будівництва і архітектури

На правах рукопису

Нестеренко Олена Сергіївна

УДК 711.001

ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЬКОГО ПЛАНУВАННЯ НА ОСНОВІ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ РИТМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 18.00.04 Містобудування та ландшафтна архітектура

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Науковий керівник:
Тімохін
Віктор Олександрович
канд. арх., професор

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................ 3
РОЗДІЛ 1. Аналіз просторової ритмічної організації як основи розвитку міста. 10
1.1. Сучасні засоби і методи ритмізації планувальної структури міст................................................................................................ 10
1.2. Тенденції та етапи формування планів міст................................................................................................ 28
1.3. Еволюція міського планування на засадах ритмізації....................................................................................... 44
Висновки до розділу 1............................................................................................................... 60

РОЗДІЛ 2. Основні засади просторової ритмічної організації
міського планування.............................................................................................. 62
2.1. Визначення параметрів просторової організації міських планів............................................................................................ 62
2.2. Імітаційна модель ритмізації планувальної структури міста.............................................................................................. 74
2.3. Особливості просторово - ритмічних перетворень у
розвитку міст України.................................................................................................... 86
2.4. Принципи гармонізації ритмічного розвитку міського планування........................................................................ 109
Висновки до розділу 2............................................................................................................. 115

РОЗДІЛ 3. Методика удосконалення просторової організації
міського планування з урахуванням ритмічних властивостей......................................................................................... 117
3.1. Узгодження ритмічних змін у композиції міського плану........................................................................................... 117
3.2. Інтеграція ритмічної структури планування.................................................................................. 131
3.3. Прийоми гармонізації міського плану на базі ритмічних властивостей............................................................................... 145
Висновки до розділу 3............................................................................................................. 162

Загальні висновки................................................................................................ 163
Список використаних джерел................................................................................................... 165
Додатки....................................................................................... 180

ВСТУП

У Законі України Про основи містобудування”(1992) вказано: Соціально економічні та політичні умови, що склалися в Україні останнім часом, підвищують вагомість містобудівного регулювання територіально планувального розвитку міста. Серед головних напрямків містобудівної діяльності в сучасних умовах слід зазначити завдання формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення високих якостей об’єктів містобудування, розвиток, національних і культурних традицій в архітектурі і містобудуванні.” Однак, навіть, за умов значних інвестиційних можливостей та великих обсягів нового будівництва це завдання на сьогодення виконується не завжди успішно.
Швидке і в багатьох випадках мало кероване зростання міст часто порушує первісні композиційні основи ритмічної організації їх планувальної структури. У сучасних пропозиціях головна увага приділяється вирішенню соціально економічних, функціонально планувальних проблем на загальному тлі зниження композиційних якостей містобудівних рішень. У зв’язку з цим, місто, що постійно розвивається, все більше набуває рис доцільної та економічної технічної системи. Ця тенденція поглиблюється нерозвиненістю сучасних ринкових перетворень у землекористуванні у містобудівній економіці та інвестиційній політиці, що на даному етапі призводить до наростання хаотичності в забудові та ігнорування закономірностей формування художнього образу міста.
Актуальність теми. Багатоплановість і динаміка чисельних факторів розвитку міст і пов’язана з цим складність довгострокових прогнозів спонукають архітекторів до пошуку нових методів проектування, заснованих на рішеннях, які в змозі забезпечити у майбутньому можливість більш ефективного пристосування до необхідності змін у художньо композиційних основах формування сучасного міста. У документах міжнародних конференцій останніх років, зокрема, Пекінській хартії, Конгресу міжнародної спілки архітекторів у Берліні підкреслюється необхідність підвищення художнього рівня містобудівних рішень. Вирішення цієї проблеми зустрічається з труднощами, які є результатом недостатньої уваги архітекторів до збереження традиції історичного розвитку, а також недостатня розвиненість методичних основ просторової організації міського планування.
Розвиток методів просторової композиції міського плану свідчить про органічне поєднання його функціонально планувальної організації з іншими аспектами планування, такими, як: пропорціювання, симетрія, ритм, тощо. Вплив цих категорій на якість містобудівних рішень, який ще не до кінця досі досліджений і усвідомлений сучасними проектувальниками аналізується у багатьох фундаментальних працях, де висвітлюються проблеми загальної теорії композиції. Основу класичних поглядів на архітектурну композицію було закладено в роботах Л.Б.Альберті, М.Вітрувія, А.Палладіо. Аналіз загальних композиційних методів розробили В.Л.Авксентьєв, Р.Арнхейм, Н.И.Брунов, Г.Д.Гримм, Д.Хембідж, В.Ф.Кринській, А.В.Бунін, Г.І.Зосімов, Т.Ф. Саваренська, И.Ш.Шевелев, Н.А.Васютінский. [1, 6, 7, 14, 26-29, 31, 45, 64, 85, 151-153, 188, 191-193] Принципові питання побудови містобудівної композиції вирішували М.Г.Бархін, І.Груза, А.В.Іконніков, В.О.Лавров, М.В.Мамаков, Н.А.Мамакова, З.М.Яргіна[15, 16, 46, 68, 98, 108-110, 204] . Автори Г.Г. Азгальдов, Г.В.Алфьорова, С.Н.Арапов, Я.Д. Глінкін, Г.Е.Гребешок, Ю.Г. Божко, А.П. Мардер, Л.М. Тверський, Т.А.Товстенко Н.М. Шебек, М.І. Яковлєв у своїх роботах розробляли загальні математичні підходи до композиційних методів в архітектурі та містобудуванні [2, 3, 5, 20, 41, 44, 111, 190, 202].
Однією з важливих складових композиції міського планування є категорія ритму”. Сутність ритму полягає у закономірному повторенні тих чи інших зв’язків та співвідношень елементів у певній структурі, що розвивається у просторово часових вимірах.
Філософській категорії ритму та його ролі в художній творчості присвятили дослідження Л.Н. Гусєва, П.Ф. Смирнов, В.К. Суханцева, Б.С. Мейлах [48, 142, 161]. Проблемою закономірностей ритмічного розвитку в архітектурно просторовому середовищі займалися М.Я. Гінзбург, Л.І.Кирилова, Ю.І. Коновалов, А.Л. Пунін [9, 40, 70, 74, 75, 144, 168]. Явище ритму природних процесів вивчали Ю.І.Возовік, О.А.Дроздов, М.М.Ворончук, Е.В. Максимов, А.В.Шнітков, К.П. Бутусов, І.Ф.Вєдєнов, С.П.Курдюмов, Г.Г.Малинецкий, И.П.Шмельов [30, 32, 90, 91, 145, 146, 198].
Аналіз наукових праць свідчить про наявність своєрідної ритмічної структури, сутність якої полягає в тому, що її неможливо повністю привести ні до жорсткої періодичності, ні до абсолютно вільного руху. Але ритмічність побудови міської структури є надзвичайно перспективною з огляду як загальної композиції міського плану, так і спадкоємного просторового розвитку міста з урахуванням історичних, природних та інших факторів. Таким чином, дослідження впливу ритмічних факторів на побудову просторової структури та створення естетичного образу міського планування є актуальним та своєчасним.
У даній роботі прийнято наступне тлумачення ритму” (архітектурно містобудівний аспект): ритм це закономірне повторення структурних елементів та зв’язків між ними у планувальному каркасі міста, що розвивається у певних просторово часових вимірах.
Ритм розглядається як інструмент для побудови плану міста та його складових частин, він дозволяє вирішити дві головні проблеми: здійснити комплексну організацію міського середовища та врахувати динаміку розвитку міст.
Одним з ключових питань цих проблем є розробка сучасної методики формування композиції міського плану, методів її ритмічної гармонізації, що має забезпечити створення високо художніх містобудівних рішень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає завданням законодавчих документів у галузі містобудування, зокрема рішенням Державної концепції сталого розвитку населених пунктів, Закону України Про планування і забудову території” (2000 р.), Указу Президента України №422/97 від 13 травня 1997 р. Про приоритетні завдання у сфері містобудування”. Робота виконана в КНУБА , входить до плану робіт, які виконуються кафедрою дизайну архітектурного середовища. Основою для впровадження результатів дослідження у практику проектування є розпорядження Чернігівської державної адміністрації №155 від 26 березня 2001 ”Про стан забудови, благоустрою та озеленення населених пунктів області” та №372 від 30.07.2002 Про соціально економічний стан області”, розділ Архітектура та містобудування”. Ці розпорядження спрямовані на виконання Постанови Кабінету Міністрів №1291 від 29 серпня 2002 Про забезпечення реалізації Закону України Про генеральну схему планування території України”.
Метою роботи є визначення наукових засад просторової організації міського планування та методики їх запровадження у проектну практику.
Завдання дослідження складають:
аналіз динаміки планування міст в аспекті вияву ритмічних закономірностей становлення просторової структури;
визначення принципів ритмічної організації територіального зросту та розвитку міст;
розробка методики впровадження принципів ритмізації планувальної структури на ранніх стадіях проектування генеральних планів міст.
Об’єктом дослідження є планувальні структури міст.
Предмет дослідження складає просторова організація міського планування з урахуванням закономірностей його розвитку та ритмічного територіального зростання міст.
Теоретичною базою цієї роботи крім вище вказаних досліджень є праці провідних авторів, які складають загальне методичне та методологічне її підґрунтя.
Проблеми територіального росту, формування й розвитку функціонально планувальної структури міста розглядали Ю.П. Бочаров, О.Е. Гутнов, М.М. Дьомін, О.К. Кудрявцев, Г.І.Лаврик, Г.І. Фільваров, І.О. Фомін, Б.Малиш, П.Мерлен, Дж. Форестер, П.Хаггет, Д.Чорлі [21, 22, 49-53, 87, 88, 95, 182-184, 109,118,188,189]. Моделювання функціонально планувальної структури міста пропонували В.Ізард, А.Льош, О.М. Базилевич, І.О. Гольц, М.В. Мамаков, В.О. Тімохін [13, 43, 67, 96, 97, 110, 111, 170-173]. Принципи системного підходу запроваджували Г.І.Лаврик, Б.В. Ахлибинський, В.А. Асєєв, И.М.Шорохов [11, 93- 95]. В.Г.Бочков, А.П. Вергунов , В.І. Кремянський, В.А. Кордюм працювали над принципами структуро - формування в природному середовищі і містобудуванні [23, 33, 76, 83].
Дана робота обмежується дослідженням просторової ритмізації міського планування в динаміці композиції планів міст, розробкою принципів ритмічної збалансованості їх територіального розвитку та цілеспрямованого вдосконалення планувальної структури міста. Дослідження проводиться на прикладах міст, що розташовані в характерних регіонах України (північно центральному, західному та південному).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використані методи графоаналітичного аналізу планувальної композиції міста, імітаційного моделювання розвитку ритмічної організації планування, моделювання ритмічного розвитку планувальної композиції та експериментального варіантного проектування окремих міст України.
Наукова новизна роботи полягає:
у встановленні закономірностей ритмічного розвитку міського планування, як природних змін просторового каркасу в процесі історичного розвитку з урахуванням містобудівних факторів динамічного розвитку планувальної структури;
у визначенні принципів спадкоємності пропорційної організації, циклічного розвитку міського планування та його елементів у процесі ритмічних перетворень просторової структури;
у формуванні системи показників ритмічності композиції планування міста, що є мірою її гармонійної організації;
у розробці методики ритмізації планувальної композиції міста на базі графоаналітичних методів: виявлення існуючих ритмічних явищ у планувальному каркасі; моделювання ритмічного розвитку планувальної організації на основі використання рядів золотого перерізу”.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій базується на аналізі ритмічної організації міських планів, підтверджується графоаналітичними моделями ритмічного розвитку композиції планів міст, перевіряється у ході експериментувального проектування та впровадженням результатів роботи у розробку генеральних планів міст України.
Практичне значення роботи полягає в тому, що застосування запропонованих рекомендацій дозволяє одержувати більш досконалі містобудівні рішення, з кращим плануванням архітектурного простору та організацією середовища на сучасному рівні. Розробка окремих положень дослідження спрямована на удосконалення методики організації міських планів, підвищення ролі композиції міського плану.
Впровадження результатів роботи було здійснено:
при розробці пропозицій щодо формування генерального плану Чернігівської області у 2001 році; у навчальний процес на кафедрі дизайну архітектурного середовища КНУБА: дипломне та курсове проектування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на 6 (59 64) науково практичних конференціях КНУБА (1998 2003 рр.)
Публікації. Результати дисертації опубліковані в 5 статтях у фахових збірках наукових праць.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Текстова частина дисертації складає 126 сторінок, графічна 34 аркуші ілюстрацій, 2 додатки - 6 сторінок. Список використаних джерел містить 211 найменувань.

Список литературы

Висновки

У дисертації надане теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні принципів ритмізації розвитку міського планування.
1. Нові шляхи покращення художнього рівня композиції міських планів можуть бути знайдені в напрямку використання категорії ритму в містобудівному проектуванні. Етапи і тенденції розвитку в часі розглянутих в розділі міст мають спільні риси. Ритмічна структура планів в своєму історичному розвитку проходить такі етапи:
· утворення одномірного моноцентричного метричного ряду;
· початкового ускладнення просторової структури, із зародженням поліцентричності з ознаками метро-ритмічності;
· доповнення до ритмічного ряду, на якому виникають якісні зміни в композиції плану: одночасно з кількісним збільшенням центрів та шарів формується єдина система, що поєднує всю композицію міста;
· розвитку нашарування та поліцентризму в структурі розпланування міста з переходом до метро-ритмічного рівня композиції.
2. Загальною тенденцією просторового розвитку композиції історичних міст України є поступове ускладнення розпланування з одночасною регулярізацією генерального плану.
3. Поглиблений розгляд розпланування українських міст дозволив виявити в середині історичних етапів їх розвитку стадії ритмізації, які в свою чергу, можуть бути поділені на фази регулярного та іррегулярного розпланування. Плани міст України, які є предметом дослідження в цій дисертаційній роботі, дійшли до різних рівнів в просторовому розвитку композиції. Має місце закономірність сучасний розмір міста корелюється зі ступенями його розвиненості, причому чим більше місто за розміром, тим більш високого рівня ритмізації досягає його композиція.
4. Ритм, як композиційна категорія, може бути використаний для системного оцінювання містобудівного об’єкту. Він існує у всіх вимірах міста з кількісними характеристиками, які можливо отримати й обробити у відносно короткий час. Задовольняючи ці вимоги, ритм є системним критерієм оцінки містобудівної композиції.
5. Ритм є об'єктивним явищем міських планувань і піддається кількісній оцінці. Він може бути виміряний шляхом отримання рядів значень ритмічних параметрів та їх порівняння з загальновизнаним ритмічним рядом (ряд Фібоначі, ряд золотого перерізу”). Ритмічні параметри краще приймати у безрозмірних одиницях.
6. Пошук ритмічних параметрів повинен проводитись на моделі розпланування, що зберігає лише істотні риси та ієрархію міської структури. Модель планування у вигляді базисної лінії адекватна реальному плануванню відповідно до кількісних та якісних критеріїв адекватності.
7. Як робочі параметри ритмічності міського планування пропонується прийняти просторовий період та вагову амплітуду, що відображують розосередженість центрів на території міста й відповідність функціонального навантаження кількості центрів відповідно.
8. При зміні фаз планоутворення спостерігається спадковість у розташуванні істотних функціонально - композиційних вузлів і зв'язків міського плану. Етап структурної зміни плану характеризується тим, що зв'язки на базисній лінії наступного етапу в основних напрямках накладаються на такі для попереднього стану. Етап територіального росту характеризується тим, що зв'язки базисної лінії наступного етапу оточують собою базисну лінію попереднього етапу.
9. Зміни просторового періоду функціональної завантаженості центрів міста і її вагової амплітуди на сусідніх фазах планоутворення відбуваються у відношенні, приблизно відповідному «золотому» перетину.
10. Використання запропонованої методики ритмізації дозволило виявити в кожному з досліджених планів історичних міст України притаманний кожному плану його індивідуальний ритмічний базис, як основу організації його ритмічної розпланувальної структури.
11. Принципи гармонізації ритмічного розвитку плану міста є основою для пропорційного впорядкованого розвитку розпланування, відповідно генетичним процесам, притаманним кожному конкретному місту. Принципи спадковості у часі, пропорційності у просторі й просторово - часовій циклічності являють собою узагальнення експериментально виявлених закономірностей еволюційного планоутворення. Ці принципи є проявленням фундаментальних законів суспільного розвитку в природному середовищі та містобудівних системах. Кожен з принципів має власну базу для вияву в розпланувальній структурі з можливістю подальшого цілеспрямованого використання у проектній містобудівній практиці.

12. На базі принципів гармонізації ритмічного розвитку розпланування запропоновані положення методики проектування ритмічно впорядкованої структури міського плану. В межах запропонованої методики сформульовані положення , що торкаються моделювання нових міст і реконструкції історичних розпланувань.