ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

На правах рукопису

МАНЗЮК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 346.2:338.48

ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Ярема Василь Іванович,
доктор економічних наук, професор

Ужгород – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТАТУСУ СУБЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
12
1.1. Поняття та ознаки суб’єктів туристичної діяльності 12
1.2. Види суб’єктів туристичної діяльності 30
1.3. Правова основа статусу суб’єктів туристичної діяльності 52
Висновки до розділу 1
74
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ СУБ’ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
78
2.1. Створення суб’єктів туристичної діяльності та припинення їх діяльності
78
2.2. Правовий режим майна суб’єктів туристичної діяльності 95
2.3. Права та обов’язки суб’єктів туристичної діяльності 118
2.4. Державна підтримка суб’єктів туристичної діяльності 137
Висновки до розділу 2
168
РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
178
3.1. Види та підстави відповідальності суб’єктів туристичної діяльності
178
3.2. Форми відповідальності суб’єктів туристичної діяльності 197
Висновки до розділу 3
218
ВИСНОВКИ 223
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 227
ДОДАТКИ 253

ВСТУП

Актуальність теми. Туризм визнано однією із найбільш перспективних галузей економіки в Україні та в багатьох інших країнах. Сучасні доходи від туризму оцінюють в трильйони доларів США, що порівняно з ВНП «великих» держав. Протягом 2010 р. Україну відвідали 21,1 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 2 % або майже на 381,2 тис. осіб більше, ніж у 2009 році. Виїзний туристичний потік у 2010 р. становив 17,2 млн. осіб та порівняно з 2009 р. збільшився на 12 % або на 1,8 млн. осіб.
Разом з тим середні витрати іноземців на території України становлять 200 доларів США на людину, а це удвічі менше, ніж у Російській Федерації, й утричі менше, ніж, наприклад, у Польщі. При цьому, якщо Україна вийде на рівень Російської Федерації, то це забезпечить їй додатковий дохід у розмірі 4 млрд. доларів США. Однією із причин стримування розвитку туризму в Україні є проблеми визначеності суб’єктів туристичної діяльності, на що неодноразово звертали увагу різні фахівці. При цьому серед таких суб’єктів тільки туроператорів станом на 1 грудня 2011 р. в Україні зареєстровано 2426, із яких 2035 займаються внутрішнім, в’їздним та виїздним туризмом.
Результати узагальнення теоретичних положень вітчизняних і зарубіжних авторів з розвитку туризму та аналізу досвіду діяльності суб'єктів туристичної галузі свідчать про те, що становлення цієї сфери підприємництва, порівняно з іншими, має ряд важливих переваг та особливостей, які потребують окремого правового регулювання. Перш за все це стосується статусу суб’єктів туристичної діяльності, як центрального учасника сфери туризму, від стану діяльності яких залежить вирішення соціальних, економічних, екологічних та інших проблем суспільства.
Правова основа статусу суб'єктів туристичної діяльності складається з безлічі нормативно-правових актів, серед яких: Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закони України «Про туризм», «Про курорти», «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», низка підзаконних нормативно-правових актів і інші, проте така кількість нормативно-правових актів не вирішила проблеми подолання наявних прогалин та колізій в регулюванні статусу цих суб’єктів, які негативно впливають на стан туризму в Україні.
У науковій літературі питання статусу суб’єктів туристичної діяльності розглядались багатьма авторами, більшість серед яких є вченими-економістами. До окремих юридичних аспектів статусу таких суб’єктів звертались: А.Г. Бобкова, Н.І. Волошин, Н. Єрмоліна, Н.А. Опанасюк, Є.Л. Писаревський, В.В. Рєзникова, Н.В. Сирик, С.Л. Соловйов, А.Є. Толстова, Н. Федорченко та інші, однак окремо питання правового статусу не розглядались, тоді як нові економічні умови, зміни до законодавства про туризм вимагають детальнішого дослідження та доопрацювання статусу суб’єктів такої діяльності.
Наведене вказує на актуальність та доцільність наукового дослідження правового статусу суб’єктів туристичної діяльності, що і стало підґрунтям для вибору теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у межах наукового дослідження, що здійснюється юридичним факультетом Ужгородського національного університету МОН України за темою «Розробка наукових засад стратегії регіонального розвитку прикордонних областей України (на прикладі Закарпаття)» (державна реєстрація 0107U001178), при участі у якому автором досліджено поняття, види, створення та припинення суб’єктів туристичної діяльності, їх майнову базу, державну підтримку їх діяльності, відповідальність таких суб’єктів та запропоновано шляхи удосконалення статусу цих суб’єктів.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є розробка і обґрунтування пропозицій з удосконалення правового статусу суб'єктів туристичної діяльності на основі дослідження законодавства України та інших країн, практики застосування існуючих підходів до правового регулювання відносин у сфері туризму.
Для реалізації вказаної мети поставлено та вирішено наступні завдання:
виявлення ознак суб'єктів туристичної діяльності та уточнення визначення поняття таких суб’єктів;
аналіз та доопрацювання класифікації суб'єктів туристичної діяльності;
з’ясування стану правової основи статусу суб'єктів туристичної діяльності та обґрунтування напрямів її удосконалення;
дослідження та доопрацювання положень щодо створення суб'єктів туристичної діяльності і припинення такої діяльності;
аналіз і уточнення правового режиму майна суб'єктів туристичної діяльності;
розгляд та конкретизація положень щодо державної підтримки суб'єктів туристичної діяльності;
аналіз та уточнення підстав та видів відповідальності суб'єктів туристичної діяльності;
дослідження форм відповідальності суб'єктів туристичної діяльності та обгрунтування пропозицій з їх удосконалення.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері туризму.
Предметом дослідження є правовий статус суб'єктів туристичної діяльності.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали як загальнонаукові, так і спеціально-наукові методи пізнання, а саме: порівняльно-правовий, спостереження, абстрагування, індукції і дедукції, аксіоматичний метод, формально-юридичний, системно-функціональний. Дослідження проводилося із врахуванням системності та комплексності його проведення. Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі норм українського законодавства та інших країн, з метою формування пропозицій щодо удосконалення чинного вітчизняного законодавства, враховуючи досвід зарубіжного законодавця. Метод спостереження використано при узагальненні практики створення та функціонування суб’єктів туристичної діяльності. Метод абстрагування дозволив дослідити та доопрацювати питання відповідальності в сфері туризму. З використанням методів індукції і дедукції, та аксіоматичного конкретизовано основні аспекти правового статусу суб’єктів туристичної діяльності. За допомогою формально-юридичного методу підготовлено пропозиції до діючого законодавства, що стосується статусу суб’єктів туристичної діяльності, а системно-функціональний дозволив доопрацювати такі питання, як господарська компетенція суб’єктів туристичної діяльності, правовий режим їх майна та державна підтримка. При дослідженні нормативного матеріалу використовувалися буквально-граматичний і логічний способи тлумачення.
Теоретичною базою дослідження стали роботи, пов'язані з правовим статусом суб'єктів господарської діяльності в цілому та туристичної діяльності, зокрема, які розглядалися в роботах таких вчених, як: О.М. Вінник, Р.Ф. Гринюк, С.М. Грудницька, Л.І. Кущ, В.К. Мамутов, Б.Г. Розовський, О.В. Шаповалова, В.С. Щербина та ін.
Емпіричну базу дослідження склали матеріали діяльності відповідних органів державної влади, конкретних суб'єктів туристичної діяльності, статистичні дані, а також узагальнення практики, що містяться у вітчизняній і закордонній науковій літературі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в юридичній науці в нових економічних умовах після прийняття новітнього господарського законодавства з урахуванням наукових розробок, законодавства та практики його застосування обґрунтовано нові наукові положення щодо правового статусу суб’єктів туристичної діяльності, підготовлено пропозиції з удосконалення відповідного законодавства.
Наукова новизна результатів дослідження конкретизується в наступних висновках та пропозиціях:
Уперше:
запропоновано порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг, та фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо;
обґрунтовано чотири напрями удосконалення правової основи статусу суб’єктів туристичної діяльності, основу яких складає розмежування предметів регулювання між нормативно-правовими актами різної юридичної сили, зокрема, Законом про туризм, підзаконними нормативно-правовими актами та актами самих суб’єктів такої діяльності;
обґрунтовано введення для всіх суб’єктів туристичної діяльності такої адміністративно-господарської санкції, як зупинення цієї діяльності на конкретно встановлений строк чи до здійснення певних дій, як-то: усунення порушення або його наслідків, виконання розпорядження уповноважених органів, подання необхідних документів тощо.
Удосконалено положення щодо:
підстав припинення діяльності суб’єктів туристичної діяльності шляхом виключення низки правопорушень, за здійснення яких може бути анульовано ліцензію, та введення за них іншої форми відповідальності;
фінансування інноваційної діяльності у сфері туризму шляхом звільнення до 1 січня 2015 р. від оподаткування прибутку суб’єктів туристичної діяльності, отриманого ними від діяльності з надання туристичних послуг, за умови спрямування суми коштів, що вивільнені від оподаткування, на запровадження інноваційних проектів, пов’язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними;
конкретизації здійснення державно-приватного партнерства у сфері туризму шляхом закріплення не права, а обов’язку тих місцевих рад, на підвідомчих територіях яких є об’єкти культурної чи архітектурної спадщини, з організації проведення конкурсу з визначення приватного партнера, з покладенням контролю за дотриманням цього обов’язку на відповідний центральний орган державної влади.
Дістали подальший розвиток питання щодо:
базових понять сфери туризму, які впливають на визначеність статусу суб’єктів туристичної діяльності: галузь туризму (туристична індустрія); туристичний продукт; суб’єкти, що входять до галузі туризму; туристична діяльність; супутня туристична діяльність;
визначення поняття суб’єктів туристичної діяльності з урахуванням всіх суб’єктів такої діяльності, а саме, як суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють посередницьку діяльність з організації, просування, реалізації туристичного продукту або діяльність з надання комплексу характерних туристичних послуг; та фізичних осіб, що надають послуги тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо, або виконують функції фахівців туристичного супроводу та зареєстровані у відповідному порядку;
класифікації суб’єктів туристичної діяльності, по-перше, за такими новими критеріями як: а) зміст відносин (організаційні чи виробничі), учасниками яких вони є; б) функції у сфері туризму (організація, координація, впровадження інновацій (нових напрямів, проектів, програм), обслуговування); по-друге, за відомими критеріями (організаційними формами та видами туризму) з урахуванням всіх зазначених суб’єктів;
визначення поняття туристичних ресурсів, з урахуванням їх видів та можливостей використання, а саме: це природні, технологічні, суспільні, подієві, соціально-побутові та інші матеріальні чи нематеріальні об’єкти, що використовуються чи за своїми властивостями можуть бути використані для задоволення потреб туристів;
конкретизації прав та обов’язків суб’єктів туристичної діяльності шляхом виокремлення, по-перше, тих, що належать всім таким суб’єктам; по-друге, лише туроператорам, турагентам, фахівцям туристичного супроводу, суб’єктам підприємницької діяльності, що надають окремі туристичні послуги, та фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і надають певні туристичні послуги;
інформаційних обов’язків суб’єктів туристичної діяльності шляхом доповнення переліку інформації та закріплення обов’язкової письмової форми надання відповідної інформації туристам, зі встановленням наслідків невиконання такого обов’язку, а саме, у разі відсутності письмового підтвердження виконання таким суб’єктом цього обов’язку турист має право на відшкодування збитків без доведення вини суб’єкта туристичної діяльності;
правових засад наступних напрямів державної підтримки суб’єктів туристичної діяльності: інформаційне забезпечення цих національних суб’єктів та їх туристичного продукту на внутрішньому та зовнішньому ринках; забезпечення інноваційного характеру у сфері туризму, розвиток державно-приватного партнерства в цій сфері; посилення ролі держави щодо ліцензування, реєстрації, обліку та контролю господарювання в цій сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони заповнюють певною мірою прогалину у науці господарського права щодо статусу суб’єктів туристичної діяльності; теоретичні узагальнення висновки та пропозиції, які сформульовано в роботі, можуть бути використані для подальшого удосконалення чинного законодавства, що регулює статус суб’єктів туристичної діяльності. Дискусійні положення та висновки дисертації можуть стати підґрунтям для подальших наукових досліджень проблем правового регулювання туристичної діяльності. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, коментарів до нормативно-правових актів, що регулюють статус суб’єктів туристичної діяльності та в практичній діяльності таких суб’єктів при вирішенні окремих питань щодо їх статусу.
Окремі положення результатів дисертаційної роботи використано при переробці і викладанні курсу «Господарське право», а також спецкурсу «Актуальні проблеми господарського права» на юридичному факультеті Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» (довідка № 01-10/2204 від 25.11.2011 р.).
Висновки та пропозиції, викладені автором, щодо поліпшення якості правозастосовної діяльності, удосконалення чинного законодавства у сфері туристичної діяльності були враховані Інститутом законодавства Верховної Ради України у процесі вдосконалення чинного законодавства України (довідка № 22/620-1-4 від 23.11.2011 р.). Крім того, результати дослідження рекомендовано до використання в практичній діяльності Головного управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму Закарпатської обласної державної адміністрації (довідка № 05/2-07/979 від 25.11.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Результати дослідження отримані автором самостійно на основі аналізу наукових і періодичних публікацій, законодавства України та інших держав, що регламентує створення, функціонування і припинення суб’єктів туристичної діяльності, матеріалів практики надання туристичних та суміжних послуг в Україні та інших країнах. Особистий внесок у публікаціях, виконаних у співавторстві, зазначено у списку праць, опублікованих за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися й обговорювалися на: підсумковій конференції професорсько-викладацького складу кафедри господарського права Ужгородського національного університету (Ужгород, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Законодавче забезпечення економічної політики держави та юридична освіта» (Донецьк-Святогірськ, 2009); науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (Ужгород, 2009); Четвертій Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Економіко-правові дослідження у XXI столітті: практика застосування Господарського кодексу України та напрямки розвитку правового регулювання господарських відносин (до 7-ї річниці прийняття Господарського кодексу України)» (Донецьк, 2010); Всеукраїнських науково-практичних читаннях «Проблеми сучасної правової системи України» (Львів, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародних нормативно-правових актів» (Одеса, 2011); ІІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Гармонізація правових засад підприємництва» (Луганськ, 2011).
Публікації. За темою дисертації підготовлено 9 публікацій, з яких 4 – у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямів удосконалення правового статусу суб’єктів туристичної діяльності, формулюванні нових наукових положень та пропозицій до законодавства про такі суб’єкти для більш ефективного здійснення ними покладених на них соціально-економічних функцій, збереження та відновлення здоров’я населення.
На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні основні висновки:
1. З урахуванням уточнених базових понять сфери туризму (галузь туризму (туристична індустрія); туристичний продукт; суб’єкти, що входять до галузі туризму; туристична діяльність; супутня туристична діяльність) конкретизовано визначення поняття суб’єктів туристичної діяльності, як суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють посередницьку діяльність з організації, просування, реалізації туристичного продукту або діяльність з надання комплексу характерних туристичних послуг; та фізичних осіб, що надають послуги тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо, або виконують функції фахівців туристичного супроводу та зареєстровані у відповідному порядку.
2. Доопрацьовано класифікацію суб’єктів туристичної діяльності, по-перше, за такими новими критеріями як: а) зміст відносин (організаційні чи виробничі), учасниками яких вони є; б) функції у сфері туризму (організація, координація, впровадження інновацій (нових напрямів, проектів, програм), обслуговування); по-друге, за відомими критеріями (організаційними формами та видами туризму) з урахуванням всіх зазначених суб’єктів.
3. Обґрунтовано чотири напрями удосконалення правової основи статусу суб’єктів туристичної діяльності, основу яких складає розмежування предметів регулювання між нормативно-правовими актами різної юридичної сили, зокрема, Законом про туризм, підзаконними нормативно-правовими актами та актами самих суб’єктів такої діяльності.
4. З урахуванням поділу суб’єктів туристичної діяльності на дві групи: а) суб’єкти підприємницької діяльності та б) фізичні особи, які такого статусу не мають) запропоновано введення реєстру суб’єктів туристичної діяльності, до якого доцільно вносити відомості про всіх таких суб’єктів як першої, так і другої групи. При цьому дані про суб’єктів першої групи доцільно вносити в реєстр після їх державної реєстрації, а щодо другої групи: про фахівців туристичного супроводу – після їх внесення до відповідного Реєстру, про інших – за заявою самих фізичних осіб про намір надавати відповідні послуги та за даними відповідної податкової служби.
Крім того запропоновано порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, що надають визначені туристичні послуги, та фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають окремі туристичні послуги.
Узагальнено положення щодо припинення діяльності суб’єктів туристичної діяльності та запропоновано обмежити перелік підстав для припинення діяльності цих суб’єктів шляхом анулювання ліцензії та визначити підстави і порядок зупинення діяльності таких суб’єктів. З урахуванням пропозиції щодо введення Реєстру суб’єктів туристичної діяльності пропонується вносити відомості про припинення всіх таких суб’єктів до цього Реєстру.
5. Уточнено визначення поняття туристичних ресурсів, а саме: це природні, технологічні, суспільні, подієві, соціально-побутові та інші матеріальні чи нематеріальні об’єкти, що використовуються чи за своїми властивостями можуть бути використані для задоволення потреб туристів. Обґрунтовано законодавче закріплення поділу туристичних ресурсів на природні, технологічні, суспільні, подієві і соціально-побутові та конкретизація складу кожного виду на основі напрацювань у інших галузях науки.
Запропоновано розробити порядок набуття матеріальними чи нематеріальними об’єктами правового режиму туристичних ресурсів, та покласти відповідний обов’язок на Кабінет Міністрів України.
6. Упорядковано та конкретизовано права та обов’язки суб’єктів туристичної діяльності, по-перше, ті, що належать всім таким суб’єктам; по-друге, окремо – туроператорам, турагентам, фахівцям туристичного супроводу та іншим видам цих суб’єктів. Обгрунтовано виокремлення інформаційних, майнових, екологічних та організаційних обов’язків суб’єктів туристичної діяльності з їх конкретизацією на законодавчому рівні; конкретизовано інформаційні обов’язки суб’єктів туристичної діяльності.
7. Обґрунтовано пропозиції щодо правових засад таких напрямів державної підтримки суб’єктів туристичної діяльності як: інформаційне забезпечення цих національних суб’єктів та їх туристичного продукту на внутрішньому та зовнішньому ринках; забезпечення інноваційного характеру в сфері туризму, розвиток державно-приватного партнерства в цій сфері; посилення ролі держави щодо ліцензування, реєстрації, обліку та контролю господарювання в цій сфері шляхом: а) організації створення єдиної системи інформаційного забезпечення національних суб’єктів туристичної діяльності та їх туристичного продукту на внутрішньому та зовнішньому ринку; б) визнання високотехнологічного розвитку туристичного ринку середньостроковим пріоритетним напрямом інноваційної діяльності загальнодержавного рівня; в) визнання щорічної підготовки пропозицій про здійснення державно-приватного партнерства та організацію проведення конкурсу з визначення приватного партнера з боку органів місцевого самоврядування їх обов’язком, а не правом; г) відновлення вимоги щодо ліцензування турагентської діяльності, посилення ролі держави в системному розвитку туризму з одночасним формуванням ефективної моделі державно-приватного партнерства та забезпечення на цих засадах сталого розвитку туризму та ін.
8. Проведено розмежування підстав відповідальності суб’єктів туристичної діяльності та учасників туристичної діяльності з виокремленням трьох груп: суб’єктів туристичної діяльності, туристів та органів державної влади у сфері туризму та запропоновано доповнити перелік підстав господарсько-правової відповідальності такими як: 1) грубе неодноразове невиконання обов’язків суб’єктами туристичної діяльності, передбачених законодавством чи договором; 2) надання туристичних послуг без укладання договору на туристичне обслуговування; 3) укладення туроператором договорів про співробітництво з готелями та аналогічними засобами розміщення, які не пройшли обов'язкову сертифікацію на відповідність вимогам безпеки та/або не мають свідоцтво про встановлення готелю відповідної категорії, іншого документа про підтвердження відповідної категорії.
9. Узагальнено види відповідальності суб’єктів туристичної діяльності; запропоновано введення для всіх суб’єктів туристичної діяльності незалежно від наявності статусу підприємця такої адміністративно-господарської санкції як зупинення туристичної діяльності: 1) до здійснення певних дій, як-то: усунення порушення або його наслідків, виконання розпорядження уповноважених органів, подання необхідних документів тощо; 2) на конкретно встановлений строк (місяць, шість місяців, рік).
Уточнено положення щодо порядку застосування таких заходів відповідальності як анулювання ліцензії, зупинення діяльності та відшкодування збитків.
На основі теоретичних результатів та висновків підготовлено пропозиції з удосконалення законодавства, а саме: Закону про туризм, Податкового кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про державно-приватне партнерство», «Про охорону культурної спадщини».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Хаджинов И. В. Развитие рынка туристичеких услуг Украины в контексте подготовки и проведения ЕВРО-2012 / И. В. Хаджинов,
А. Ю. Носко // Вісник Донецького національного університету. Сер. В. Економіка і право. – 2009. – Вип. І, Т.1. – С. 133-138.
2. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М.: Рус. яз., 1978. – 786 с.
3. Жукова Н. Л. Розвиток системи маркетингу туристичних послуг: Автореф. дис… канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / Н. Л. Жукова; Донецький держ. ун-т економікі і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк, 2002. – 18 с.
4. Балабанов М. Т. Экономика туризма: учебное пособие /
М. Т. Балабанов, А. М. Балабанов. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 176 с.
5. Квартальнов В. А. Туризм: учебник / В. А. Квартальнов. –
М.: Финансы и статистика, 2004. – 320 с.
6. Модельний закон о туристской деятельности Электронный ресурс: Постановление № 27-15 Двадцать седьмого пленарного заседания Межпарламентской Ассамблеи государств-участников СНГ от 16 ноября 2006 года. – Режим доступа: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
7. О туристской деятельности в Республике Казахстан [Електронный ресурс]: Закон Республики Казахстан от 13 июня 2001 г. № 211-II (по состоянию на 12.01.07 г.). – Режим доступа: http://www.atameken.kz/258.
8. Шарафутдинов В. Н. О смысловой нагрузке понятия "туризм" /
В. Н. Шарафутдинов // Туризм: право и экономика – М.: Юрист, 2005. – № 2. – С. 18-23.
9. Cвиридов К. С. Правовое регулирование деятельности по оказанию туристических услуг: Автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / К. С. Cвиридов; С.-Петерб. гос. ун-т. – Санкт-Петербург, 2003. – 22 с.
10. О туризме [Електронный ресурс]: Закон Республики Беларусь от
9 января 2007 г. № 206-3. – Режим доступа: //http:belarustourism.by/tourbusiness/law/tourism-law.
11. Янковская Н. Туризм: организация и учет / Н. Янковская. – Х.: Фактор, 2000. – 236 с.
12. Биржаков М. Б. Введение в туризм / М. Б. Биржаков. – СПб.: Герда, 2001. – 167 с.
13. Ильина Е. Н. Туроперейтинг: организация деятельности: учебник /
Е. Н. Ильина. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.
14. Толковый словарь туристских терминов. Туризм: туристская индустрия, туристский бизнес / [cост. И. В. Зорин, В. А. Квартальнов]. – М. – Афины: INFOGROUP, 1994. – 324 с.
15. Экономика современного туризма / [cост. Г. А. Карпова,
Н. Г. Воронцова, Н. В. Нотаров, А. М. Володова, О. В. Рохмалева]. – М. – Санкт-Петербург: Герда, 1998. – 412 с.
16. Александрова А. Ю. Международный туризм: учебник /
А. Ю. Александрова. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 53 с.
17. Сирик Н. В. Договор оказания туристических услуг в гражданском праве России: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Н. В. Сирик. – М., 2003. – 199 с.
18. Ахтямова Е. В. Гражданско-правовое регулирование туристской деятельности в Российской Федерации: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Е. В. Ахтямова. – Краснодар, 2007. – 21 с.
19. Ган Н. А. Правовое регулирование деятельности по оказанию туристических услуг в Российской Федерации: дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Н. А. Ган. – М., 2008. – 199 с.
20. Коросташивець Ю. Спільні і відмінні риси понять «туристична послуга» та «туристичний продукт» за законодавством України та інших країн / Ю. Коросташивець // Підприємництво, господарство і право – 2010. – № 7. – С.105-107.
21. Терещенко А. О. О некоторых недостатках в договорных отношениях туристических фирм с туристами / А. О. Терещенко // Туристический бизнес. – 1999. – № 1. – С. 30-34.
22. Сергеев В. Договор об оказаннии международных туристических услуг / В. Сергеев // Право и экономика. – 1998. – № 4. – С. 18-22.
23. Менеджмент туристичної індустрії: навч. посіб. / [сост. Школа І. М., Ореховська Т. М, Козьменко І. Д., Лошенюк І. Р., Кравчук Р. В. і інш.]. – Чернівці: Книги ХХІ, 2005. – 596 с.
24. Кабалкин А. Ю. Договор возмездного оказания услуг /
А. Ю. Кабалкин // Российская юстиция. – 1998. – № 3. – С. 14-16.
25. Рєзнікова В. В. Теоретичні проблеми регулювання посередництва у сфері господарювання України: Дис… докт. юрид. наук: 12.00.04 «Господарське право, господарсько-процесуальне право» / В. В. Рєзнікова. – Київ, 2011. – 589 с.
26. Толстова А. Е. Гражданско-правовое регулирование оказания туристических услуг в Российской Федерации: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / А. Е. Толстова. – Краснодар, 2004. – 196 с.
27. Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні: Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від
1 лютого 2005 р. № 28 (станом на 22.09.2010 р.) // Офіційний вісник України. – 2005. – № 19. – Ст. 1006.
28. Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності в туристичній сфері та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю): Постанова Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 р. №25 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 5. – Ст. 129
29. Міжнародний туризм - це туризм в іншу країну [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.djerelo.com/index.php?option=com_ content&task=view&id=2010.
30. Paradores Испания - Испанские отели [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.paradores-spain.com/?gclid=
CIiQxYHr8KwCFcwMtAod7miWnA.
31. Таймшер – це … [Електронний ресурс]. – Режим доступу: determin.ru/2011/09/14/taymsher/?lang=ru.
32. Про внесення змін до Закону України „Про туризм”: Закон України від 18 листопада 2003 р. № 1282 – IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 50. – Ст. 2600.
33. Спеціалізований туризм [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://referatu.net.ua/referats/154/6928/?page=1.
34. Про затвердження Порядку організації виїзду дітей за кордон в туристичну мандрівку, на відпочинок та оздоровлення: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2005 р. № 280 // Урядовий кур'єр. – 2006. –
04 січ. (№ 1).
35. Харічков С. К. Стратегічні орієнтири рекреаційно-туристичної сфери в Українському Причорномор’ї / С. К. Харічков, О. А. Воробйова,
І. М. Дишловий // Регіональна економіка. – 2009. – № 2. – С. 23-30.
36. Чернобай Л. І. Суб’єкти туроператорської та турагентської діяльності: сутність і класифікація [Електронний ресурс] / Л. І. Чернобай, І. Я. Кулиняк – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/natural/VNULP/
Ekonomika/.../63.pdf.
37. Об особой экономической зоне в границах особо охраняемого эколого-курортного региона Российской Федерации - Кавказских Минеральных Вод: Постановление правительства Российской Федерации от 20 декабря 1994 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. –1995. – № 2. – Ст. 142.
38. Живицкий А. В. Социально-экономическая эффективность и природоохранные проблемы освоения рекреационных ресурсов УССР / А. В. Живицкий, В. Н. Степанов // Экономика Советской Украины. – 1986. – № 6. – С.65-70.
39. Дергачев В. Формирование зон свободного предпринимательства туристического и курортно-рекреационного назначения / В. Дергачев,
А. Живицкий, М. Таракатов и др. // Экономика Украины. – 1992. – № 11. –
С. 60-64.
40. Жученко В. Рекреационный комплекс в Карпатском регионе / В. Жученко и др. // Бизнесинформ. – 1998. – № 3. – С. 12-21.
41. Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець”: Закон України від 18 березня 1999 р. №514-V // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 18. – Ст.139.
42. Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області: Закон України від 24 грудня 1998 р. №356-V // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 7. – Ст. 50
43. Асоціація лідерів турбізнесу України – перше об'єднання провідних підприємств туристичної сфери [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.voyage.kiev.ua/News/Message/?id=117
44. Інституційне забезпечення розвитку сфери туризму в українсько-польському транскордонному регіоні [Електронний ресурс] / Аналітична записка. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/245/
45. Пресс-релиз к открытию IX Международной туристской биржи "Турбизнес" [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.travelexpo.ru/autv/tourbusibess.htm
46. Кто куда, а я в деревню // Регион. - 1998. - 13 июня. - №6.
47. Кудла Н. Е. Сільський туризм - складова частина багатофункціонального розвитку сільських територій / Н. Е. Кудла // Земельне право України. – 2006. – № 8. – С. 27-31.
48. Бобкова А. Г. Правовые аспекты развития экологического (зеленого) и сельского туризма / А.Г. Бобкова // Відкритий діалог між урядом, промисловістю та суспільством: зб. матеріалів конф. (м. Маріуполь, 2006 р.). – Маріуполь: МДГУ, 2006. – С. 78-80.
49. Беба П. Що в рюкзаку вітчизняного туризму / П. Беба // Урядовий курєр. – 1998. – 17 січ. (№10-11). – С.10.
50. Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг: Наказ Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 р. №19 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 14. – Ст. 995.
51. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13 грудня 1991 р. (Закон України в редакції Закону від 1 грудня 1998 р. №284-V) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 2-3. –
Ст. 20.
52. Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 р. № 549 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 12. – Ст. 340.
53. Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 липня 2002 р.
№ 40-V// Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36. – Ст. 266.
54. Манзюк В. В. Щодо визначення інноваційного бізнес-інкубатору як інноваційного підприємства / В. В. Манзюк // Економіка та право. – 2008. – № 3(22). – С. 164-166.
55. Система "Евростиль" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,163/id,6230/.
56. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. (за станом на 24 лютого 2010 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст.144.
57. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. №755-V // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.
58. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
59. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 5 квітня 2007 р. №877-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389.
60. Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31.– Ст. 145.
61. Про підтвердження відповідності: Закон України від 17 травня
2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 169.
62. Про рекламу: Закон України від 11 липня 2003 р. №1121 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 8. – Ст. 62.
63. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. –
Ст. 377.
64. Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 21 жовтня 1997 р. № 589/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 2. – Ст. 4.
65. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. №1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
66. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 р. №514-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50-51. – Ст.384.
67. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 р. №996-XVI // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.
68. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. №435 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
69. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. №275-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13-14, № 15-16, № 17. – Ст.112.
70. Про державно-приватне партнерство: Закон України від 01 липня 2010 р. №2404-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №40. – Ст.524.
71. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 р.
№ 2768- // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
72. Водний кодекс України: Закон України від 6 червня 1995 р.
№213/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст.189.
73. Лісовий кодекс України: Закон України від січня 1994 р. (у редакції Закону України від 8 лютого 2006 р.) №3404-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 21. – Ст. 170.
74. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. №1264- // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
75. Про природно-заповідний фонд: Закон України від 16 червня 1992 р. №2456- // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
76. Про рослинний світ: Закон України вiд 9 квітня 1999 р №591-V // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №22-23. – Ст. 198.
77. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: Закон України від 21 грудня 2010 р.
№2818-V // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 26. – Ст. 218.
78. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності: Закон України від 19 жовтня 2010 р. №2608 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 11. – Ст. 69.
79. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. (в редакції Закону України від 1 грудня 2005 р.) №3682- // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
80. Про курорти: Закон України від 05 жовтня 2000 р. №2026- // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 50. – Ст.435.
81. Про музеї та музейну справу: Закон України від 29 червня 1995 р. №249/9ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 191.
82. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11 грудня 2003 р. № 1382-V // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
83. Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті Міністерству культури і туризму за деякими програмами №216: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого
2007 р. // Офіційний вісник України. – 2007. – № 12. – Ст. 434.
84. Про використання у 2010 році коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки розвитку туризму та створення умов для безпеки туристів, розбудови туристичної інфраструктури міжнародних транспортних коридорів та магістралей: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 р. № 501 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 48. – Ст. 1575.
85. Про затвердження порядків використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки розвитку туризму та фінансової підтримки роботи із створення умов для безпеки туристів, розбудови туристичної інфраструктури міжнародних транспортних коридорів і магістралей: Постанова Кабінету Міністрів України від
17 березня 2011 р. №340 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 25. –
Ст. 1024.
86. Деякі питання надання Державною інспекцією з безпеки на наземному транспорті, Державною авіаційною службою, Державною інспекцією з безпеки на морському та річковому транспорті, Державним агентством з туризму та курортів і капітанами морських торговельних портів платних адміністративних послуг: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011р. №929 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 67. –
Ст. 2590.
87. Про встановлення розміру плати за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2005 р. №286 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 15. – Ст. 773.
88. Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства культури і туризму України від 11 вересня 2007 р. №111/55 // Офіційний вісник України. – 2007. – №74. – Ст. 2778.
89. Про затвердження Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності: Наказ Державної туристичної адміністрації України, Державного комітету статистики України від 12 листопада 2003 р. №142/394 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 50. – Ст. 2638.
90. Про затвердження порядку оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання: Наказ Державної туристичної адміністрації України від 06 червня 2005 р. №50 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29. – Ст. 1739.
91. Про затвердження Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державної туристичної адміністрації України від
14 листопада 2002 р. № 121/83 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 50. – Ст. 2264.
92. Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року: Указ Президента України від 10 серпня 1999 р. № 973/99 // Урядовий кур'єр. – 1999. – 29 верес. (№ 182). – С. 4-6.
93. Про підтримку розвитку туризму в Україні: Указ Президента України від 2 березня 2001 р. № 127/2001 // Урядовий кур'єр. – 2001 - 14 берез. (№ 45). – С.9.
94. Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму: Указ Президента України від 14 грудня 2001 р. № 1213/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 51. – Ст. 2266.
95. Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 583 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 21. – Ст. 935.
96. Про затвердження плану заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006-2010 роки Електронний ресурс: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 липня 2006 р. № 373-р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
97. Про схвалення Стратегії розвитку туризму і курортів: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 р. № 1088-р // Офіційний вісник України. – 2008. – № 60. – Ст. 2041.
98. Про затвердження Національного стандарту ДСТУ 4527:2006 "Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни і визначення" [Електронний ресурс]: Наказ Держспоживстандарту України
від 28 лютого 2006 р. № 54. – Режим доступу: // http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN19387.html.
99. Про Положення про Державне агентство України з туризму та курортів: Указ Президента України від 8 квітня 2011 року N 444/2011 // Урядовий кур'єр. – 2011.– 5 трав. (№ 80). – С.23.
100. Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим: Закон України від 16 червня 2011 р. № 3530-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 2-3. – Ст. 3.
101. Мігущенко Ю. Стратегія розвитку туристичної галузі в контексті підготовки та проведення заходів "Євро-2012" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.niss.gov.ua/Monitor/oktober08/7.htm.
102. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15 травня 2003 р. №742-V // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29. –
Ст. 232.
103. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 р. №973-V // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
104. Про культуру: Закон України від 14 грудня 2010 р. №2778-V // Офіційний вісник України. – 2011. – № 2. – Ст. 91.
105. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 08 червня 2000 р. №1805-III // Офіційний вісник України – 2000. – № 27. – Ст. 1112.
106. Про тимчасову заборону приватизації памяток культурної спадщини: Закон України вiд 1 лютого 2005 р. №2391-V // Відомості Верховної Ради України – 2005. – № 11. – Ст. 201.
107. Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації: Закон України від 23 вересня 2008 р. №574-V // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 8. – Ст.105.
108. Про охорону археологічної спадщини: Закон України вiд 18 березня 2004 р. №1626-V // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 26. – Ст.361.
109. Писаревский Е. Л. Актуальные вопросы развития туризма в Российской Федерации / Е. Л. Писаревский // Туризм: право и экономика. – 2009. – № 3 (30). – С. 2-11.
110. Об утверждении Положения о ведении единого федерального реестра туроператоров: Приказ Федерального агентства по туризму от 10 мая 2007 г. // Нормативно-правовые акты: Министерство спорта, туризма и молодежной политики.– М.: Федеральное агентство по туризму, 2010. –
С. 42-51.
111. Об утверждении Правил оказания услуг по реализации туристского продукта: Постановление Правительства Российской Федерации от 18 июля 2007 г. № 452 // Нормативно-правовые акты: Министерство спорта, туризма и молодежной политики. – М.: Федеральное агентство по туризму, 2010. – С. 31-41.
112. Стратегия развития туризма в Российской Федерации до 2015 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: travel.rin.ru/cgi-bin/pages-tree.pl?n=3337 - 91k .
113. О туризме: Закон Республики Молдова от 11 февраля 2000 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.law-moldova.com/laws/rus/turizme-ru.txt.
114. О některých podmínkách podnikání v oblasti cestovního ruchu a o změně zákona č. 40/1964 Sb. , občanský zákoník, ve znění pozdějších předpisů, a zákona č. 455/1991 Sb., o živnostenském podnikání (živnostenský zákon), ve znění pozdějších předpisů: Zákоn ze dne 30. června 1999 [Електронний ресурс] / Переклад: Google chrome. – Режим доступу: http://www.mmr.cz /Cestovni-ruch/Pravo-Legislativa/Pravni-predpisy/Archiv/Zakon-c-159-1999-Sb-o-nekterych
-podminkach-podn.
115. Luigi Fusco Girard e Alessio D’Auria. Turismo culturale e sviluppo locale: un modello basato sull’uso creativo delle ICTs [Електронний ресурс] / Переклад: Google chrome. – Режим доступу: http://e-learning.dti.unimi.it /Portale/rivista/?p=647.
116. О usługach turystycznych1: USTAWA z dnia 29 sierpnia 1997 r. [Електронний ресурс] / Переклад: Google chrome. – Режим доступу: http://lubuskie.pl/uploads/pliki/turystyka/ustawa%20zaktualizowana.pdf.
117. Loi sur le tourisme: Le GRAND CONSEIL de la République et canton de Genève du 24 juin 1993 [Електронний ресурс] / Переклад: Google chrome. – Режим доступу: http://www.ge.ch/legislation/rsg/f/rsg_i1_60.html
118. Борисов К. Г. Международный туризм и право: учеб. пособие. –
М.: Издательство "НИМП", 1999. – 352 с.
119. Zahud Yagub. The Package travel Directive [Электронный ресурс] / Yagub Zahud // European Travel Law. John Wiley&Sons, Baffins Lane, Chichester, West Sussex, PO19 IUD, England. Р.49. – Режим доступа: http://www.pilgrim-club.com/news/tourism/news.html
120. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 грудня
2000 р. № 2121- // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. –
Ст. 30.
121. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 р.
№ 3125- // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.
122. Про кооперацію: Закон України від 10 липня 2003 р. №1087-V // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 5. – Ст. 35.
123. Звіт про роботу сектору ліцензування управління правової та ліцензійної політики Державної служби туризму і курортів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tourism.gov.ua/Publications List.aspx?id=39.
124. Щербина В. С. Господарське право України: підручник /
В. С. Щербина. – 4-те вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. –
640 с.
125. Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В. К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.
126. Ліцензійний реєстр суб’єктів туроператорської та турагентської діяльності (станом на 29.06.2010 р.) – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.tourism.gov.ua/publ.aspx?id=1846.
127. Директива Ради 90/314/ЕЄС від 13 червня 1990 р. [Електронний ресурс] «Про комплексний туризм, комплексний відпочинок та комплексні тури» (OJ 1990 L 158/59) 23.06.1990 p. 59—64). – Режим доступу: http://mis.ueplac.kiev.ua/ua/acquis/consumer/item_575.
128. Реєстр фахівців туристичного супроводу Львівської області (фізичні особи-підприємці) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.loda.gov.ua/ua/priorities/lvov-tourist/1305807137/1305808422/.
129. Про затвердження Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу: Наказ Державної туристичної адміністрації від 24 вересня 2004 р. № 83 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – Ст. 2812.
130. Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання): Постанова Кабінету Міністрів України від
15 березня 2006 р. № 297 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 11. –
Ст. 731.
131. Витяг із Ліцензійного реєстру суб’єктів туроператорської діяльності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tourism.gov.ua/ua/information/registers/24993/25167/.
132. В Украине пересчитали туроператоров [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mycityua.com/news/country/2009/07/28/145602.html.
133. Держтуризмкурорт повідомляє [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tourism.gov.ua/ua/information/registers/24993/ 25167/.
134. Проект Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://altu.com.ua/Law/?id=2509.
135. Бобкова А. Г. Право власності на території і ресурси рекреаційного фонду / А. Г. Бобкова // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2000. – Вип. 100. – С. 37 – 40.
136. Беляневич О. А. Питання застосування законодавства про приватизацію пам’яток культурної спадщини / О. А. Беляневич // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 1. – С.91-97.
137. Кущ Л. И. О правовом режиме имущества субъектов предпринимательства в здравоохранении / Л. И. Кущ // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: тези виступів учасників кругл. столу (17-18 квіт. 2001 р. Київ). – К.: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2001. – С. 122-124.
138. Пацурківський Ю. П. Правовий режим майна суб’єктів підприємницької діяльності: Автореф. дис… канд.. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес, сімейне право; міжнародне приватне право» / Ю. П. Пацурківський; Київський національний університет ім.
Т. Г. Шевченка. – К., 2001. – 19 с.
139. Шаповалова О. В. Передумови і проблеми виокремлення інституту господарського використання природних ресурсів / О. В. Шаповалова // Актуальні проблеми права: теорія і практика: зб. наук. праць. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. – № 7. – С. 178 – 185.
140. Господарське право України: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман, Н. В. Погорецька та ін.; за ред. В.М. Гайворонського та В. П. Жушмана. – Х.: Право, 2005. – 384 с.
141. Господарське право: практикум / В. С. Щербина (кер. авт. кол.),
Г. В. Пронська, О. М. Вінник та інші; за заг. ред. В.С. Щербини. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 416 с.
142. Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про туризм" щодо інформаційного забезпечення туристичної індустрії [Електронний ресурс]: Постанова Верховної Ради України від 19 квітня 2011 р. № 3247-VI. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3247-17.
143. Державна цільова програма розвитку туризму і курортів на 2011–2015 роки [Електронний ресурс]: проект розпорядження Кабінету Міністрів України. – Режим доступу :www.tourism.gov.ua/catalog/docs/00000538.doc.
144. Смаль І. В. Туристичні ресурси світу Електронний ресурс /
І. В. Смаль. – Ніжин: Ніжинський держ. ун. імені Миколи Гоголя, 2010. –
336 с. – Режим доступу: http://tourlib.net/books_ukr/smal.htm.
145. О туризме [Електронный ресурс]: Закон Литовской республики от 19 марта 1998 г. – Режим доступа: http://translate.google.com.ua/
translate?hl=ru&langpair=en%7Cru&u=http://www.tourism.lt/official/policy.htm.
146. Бухаріна Л. М. Розробка стратегії розвитку сфери туризму в Україні / Л. М. Бухаріна // Економіка та держава. – 2009. – № 1 – С. 103-105.
147. Про внесення змін до Правил обов'язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання): Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
від 17 червня 2010 року № 238 // Офіційний вісник України. – 2010. – №63. – Ст. 2195.
148. Про затвердження Порядку встановлення категорій готелям та іншим об'єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання): Постанова Кабінету Міністрів України від
29 липня 2009 р. № 803 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 58. –
Ст. 2041.
149. Реалии гостиничного бизнеса Украины [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.domik.net/mod/main/news/commercial/news 91209.html.
150. Система класифікації готелів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,9999999
151. Хостел [Електронний ресурс] // Світ географії та туризму: географічний словник. – Режим доступу: http://ukr-tur.narod.ru/dovidnyk/slovnykh/h1/hostel.htm.
152. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 05 лютого 1993 р. № 2998-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16. – Ст. 167.
153. Свій бізнес. Як відкрити хостел під Євро-2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://realt.aviso.ua/uk/news?id=a38dfe19-ba82-4231-a828-3e5d770086a2.
154. Пуцентейло П. Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва [Електронний ресурс]: навч. посіб. / П. Р. Пуцентейло. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с. – Режим доступу: http://tourlib.net/books_ukr/ pucentejlo111.htm.
155. Про затвердження Правил обов'язкової сертифікації послуг харчування: Наказ Держстандарту України від 27 січня 1999 р. № 37 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 16. – Ст. 163
156. Про схвалення Концепції Державної програми збереження та використання замків на 2006-2011 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 червня 2005 р. № 182-р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 23. – Ст. 1290.
157. Передача об’єкту концесії – замку у Cтарому Селі – відбулась [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://stareselo.lviv.ua/news/1-2009-12-30-14-29-28/29--c-
158. Имашев С. М. Право рекреационного природопользования (некоторые аспекты теории): Автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Природоресурсное право, аграрное право, экологическое право» /
С. М. Имашев. – Алма-Ата, 1991. – 19 с.
159. Бобкова А. Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності: Автореф. дис… докт. юрид. наук: спец. 12.00.04 та 12.00.06 «господарське право; господарсько-процесуальне право» та «земельне право; аграрне право; екологічне право; природноресурсне право» / А. Г. Бобкова; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 33 с.
160. Ткаченко О. М. Право користування курортними, лікувально-оздоровчими та рекреаційними зонами: Автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «земельне право; аграрне право; екологічне право; прир