СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО КРАЇН ЄВРОСОЮЗУ (компаративний аналіз структурних змін) : СЕЛЬСКОЕ ХОЗЯЙСТВО СТРАН ЕВРОСОЮЗА (компаративный анализ структурных изменений)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

Сіріченко Лілія Борисівна

94 (4) “1990/2007”; 338,43 (4)

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО КРАЇН ЄВРОСОЮЗУ
(компаративний аналіз структурних змін)

07.00.02 – всесвітня історія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник –
Морозов Анатолій Георгійович
доктор історичних наук, професор

Черкаси - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА І МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 8
1.1. Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних дослідників 8
1.2. Джерельна основа дослідження 17
1.3. Методологія дослідження 22
РОЗДІЛ 2. АГРАРНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 27
2.1. Концептуальні основи та напрямки агрополітики 27
2.2. Заходи у галузі сільського господарства з підготовки до вступу в ЄС країн-претендентів 56
РОЗДІЛ 3. ЄВРОПЕЙСЬКА МОДЕЛЬ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА: ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ 90
3.1. Організація аграрного виробництва у ЄС 90
3.2. Економіко-екологічний та суспільний чинник сільгоспвиробництва 120
РОЗДІЛ 4. СОЦІАЛЬНИЙ КОНЦЕПТ АГРОСФЕРИ ЄС 146
4.1. Система соціально-економічного вирівнювання
та ідентифікації сільських територій 146
4.2. Людський капітал села: динаміка соціально-демографічного та ресурсно-економічного розвитку 161
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 188

ВСТУП

Актуальність. На початку ХХІ ст. перед Україною постала реальна мета інтегрування в Європейські суспільно-політичні і соціально-економічні інститути. Європейський союз є на даний час одним з динамічних регіональних утворень, володіє потужним економічним потенціалом (близько 20% світового ВВП), високою ступінню уніфікованості політики у галузі формування єдиних органів влади та управління, функціонування політичного, економічного, валютного, митного союзів, зони вільної торгівлі тощо. За більш ніж півстолітній досвід інтеграції було вибудовано унікальну функціональну схему діяльності ЄС, що включала три опори: соціально-економічну, спільну зовнішню політику та політику безпеки, а також судочинства й внутрішніх справ. Набутий оригінальний досвід гармонізації спільного політичного простору – основного інструменту реалізації цілей та завдань. Реформувалась аграрна політика. Відбулося переформатування її цілей, завдань та спрямування у площину підтримки виробництва екологічно чистих продуктів в кількостях, необхідних виключно для харчування громадян ЄС. Аналогічні зміни відбуваються у спільній торгівельній політиці, політиці захисту конкуренції, регіональній політиці тощо.
Інтеграційні устремління України потребують вироблення вітчизняними органами влади і управління плану дій – т.з. „Єврощоденника”, де мають бути визначені і прописані всі „уроки” (завдання), „розклад” (середньострокові та щорічні плани), „учні” (ті, хто відповідатиме за їх виконання). В цьому контексті особливо цінним є досягнення політичного консенсусу у суспільстві та консолідованої політичної згоди парламентських партій, політичних сил. У свою чергу зовнішньополітичні кроки України мають випливати з відповідальних і зрозумілих для європейської спільноти прозорих засад. Потребує регулярного оновлення та удосконалення політична складова, нормативно-правова база, що регламентує стосунки України з ЄС.
Розв’язання завдань євроінтеграції неможливе без системних реформ сільського господарства, відродження українського села. Незаперечною є та обставина, що формування і здійснення вітчизняної агрополітики мають враховувати і загальні тенденції аграрної політики ЄС. Сьогодні треба пробудити громадянський інтерес до розв’язання проблем саме в цій площині. Успіх перетворень буде залежати і від якомога ширшої участі громадян у підготовці рішень, в тому числі і царині євроінтеграції.
Крім того, пріоритети розбудови сильної Європи актуалізували концептуальні засади дослідження і соціальних проблем, підвищуючи суспільні функції історичної науки. До цих пріоритетів належить аграрна політика ЄС, як невід’ємна складова удосконалення європейського життєвого простору в умовах глобалізаційних тенденцій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблема розроблялась відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри всесвітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Мета роботи полягає у всебічному осмисленні аграрної політики Європейського союзу та визначення змін в тенденціях і пріоритетах сільського розвитку континенту.
Реалізація поставленої мети зумовила вирішення наступних завдань:
– проаналізувати стан наукової розробки дослідженої проблеми в українській та зарубіжній історіографії;
– охарактеризувати джерельну базу та її тематико-інформаційний потенціал;
– дослідити механізм вироблення засад та напрямків агрополітики ЄС;
– проаналізувати результативність такого сегменту агрополітики як розширення Співдружності за рахунок країн-претендентів;
– виявити зміни в організації, напрямках аграрного виробництва країн ЄС, що випливали з Спільної АП;
– розкрити суть агрополітики ЄС у соціальній сфері.
Об’єктом дослідження є аграрна політика як системно-функціональна складова Європейського союзу.
Предмет дослідження – процес підготовки агрополітичних рішень, їх концептуальні основи, практика (заходи) впровадження та наслідки у царині удосконаленні діючої моделі сільського господарства, соціального розвитку сільських територій та посилення якісних показників людського капіталу.
Хронологічні рамки зумовлені предметом наукового пошуку й пізнання та об’єднують період у всесвітній (європейській) історії, пов’язаний з глибинними інтеграційними процесами. В 1990 р. розпочався процес створення економічного й валютного союзу, з метою усунення всіляких перешкод свободі руху товарів, послуг, капіталу в трьох Європейських співтовариствах, який завершився підписанням Угоди про Європейський союзу (1992р.) – найглибшої і найширшої в історії Європи, що включала вже економічний, валютний і політичний союзи. Угода зафіксувала в числі інших видів спільної політичної діяльності аграрну політику як найважливішу, що випливала з одного боку з численних дефіцитів продуктів харчування в державах учасницях, а з іншого – з низьких прибутків селян. Верхня межа зумовлена початком глибинної перебудови діяльності ЄС, що пов’язувалась з набуттям стрімкості темпів розширення Співтовариства за рахунок нових членів (після Ніццького договору 7-11 грудня 2000 р.) та, як наслідок, зміною загальної парадигми аграрної політики, переорієнтацією її на сталий сільський розвиток (реформа Франца-Фішлера, 2002-2005 рр.).
Географічні межі охоплює сучасну територію Європейського континенту, що включає країни-члени ЄС і країни-претенденти на членство у Співдружності.
Наукова новизна дисертації визначається:
– постановкою і комплексним осмисленням актуальної проблеми вироблення аграрної політики ЄС, шляхів її реалізації та соціально-економічних наслідків;
– критичним переосмисленням історіографії проблеми, введенням до наукового обігу нових неопублікованих джерел;
– різноманітними методами дослідження;
– повнотою показу інтеграційних факторів як базового компоненту якісних змін концепції Спільної агрополітики ЄС;
– визначенням цілей і завдань агрополітики та простеження динаміки їх змін протягом 1990-х – 2000-х років;
– доведенням неперервності змін і удосконалення європейської моделі сільського господарства та обґрунтуванням прогресивності її багатофункціональності, конкурентності, адаптивності;
– аналізом заходів у галузі сільського господарства з підготовки до вступу в ЄС країн-претендентів та обґрунтуванням їх корисними для України при реалізації стратегічного прагнення інтегрування до Європейського співтовариства;
– широким розкриттям концепції сталого сільського розвитку, як складового і базового компонента САП ЄС та ілюструванням її у контексті заходів вирівнювання й ідентифікацій територій;
– обґрунтуванням соціальної спрямованості агрополітики як необхідної умови збереження зв’язків сільських жителів з сільгоспвиробництвом.
Практичне значення одержаних результатів. На підставі вивчення досвіду вироблення й реалізації аграрної політики ЄС сформульовані висновки, які, на думку автора, доцільно враховувати у процесі вироблення Державних програм, нормативно-правової бази, які визначають напрями і практичні завдання у галузі євроінтеграції України. Результати дослідження, певною мірою, можуть сприяти ідеологічній підтримці намірів та зусиль держави і суспільства. Основні положення роботи, фактологічний матеріал та висновки можуть слугувати об’єктивній реконструкції історії Європи, Європейського союзу, світової аграрної історії, історії України та історії міжнародних відносин, удосконаленню концепції європейського і вітчизняного історичного знання.
Дисертація може стати корисною при розробці лекційних курсів з історії, політології, економіки, історії аграрних і міжнародних відносин у вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорено на засіданнях кафедри всесвітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, на засіданні Ради Наукового товариства істориків-аграрників. Матеріали роботи було представлено на обговорення практичним представникам агропромислового сектора: керівникам господарств різних форм власності ”Незалежного об’єднання сільських підприємств Чорнобаївського району Черкаської області ” та працівників агрокорпорації ”Дніпро”.
Загальну концепцію дисертації відображено у виступах та повідомленнях автора на ІІІ Міжнародній конференції ”Гуржіївські читання” (Черкаси, 2009), VІІ Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції (Київ, 2010)
Публікації. Загальні положення відображені у 6 наукових публікаціях, з них 4- у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 2,5 друкованих аркуші.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (основний текст – 187с.) та списку використаних джерел та літератури ( 597 позицій ). Загальний обсяг роботи – 237 с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виконана праця є першою спробою звернутися до проблеми аграрної політики Євросоюзу в рамках окремого та спеціального дослідження. Нагальність такої дослідницької проблеми продиктована низкою загальнодержавних, суспільно-політичних, соціально-економічних і науково-дослідницьких завдань.
Здійснене дослідження дозволило належною мірою реконструювати агрополітичний процес, що відбувався в Євросоюзі протягом 1991-2007 рр. та дійти наступних висновків:
1. Концепція агрополітики ЄС за змістом відображає стратегічну ціль та складається з безлічі програм, направлених на удосконалення аграрного виробництва, розвиток сільських територій з врахуванням інтересів держав-учасниць та загальних тенденцій розвитку континенту та світу. Вона є прагматичним заходом, що враховує всі об’єктивні закономірності, визначає принципові ціле установки, методи і засоби їх реалізації, має необхідні атрибути: характер, зміст, етапність, механізми і умови реалізації ідей та мети. Визначальним кредом виступає інтерес – національний і наднаціональний (союзницький). Напрямки агрополітики формуються на основі ідеологічного консенсусу політичних партій і груп, що входять до складу вищих представницьких та виконавчих органів ЄС: Європейської ради, Ради ЄС, Єврокомісії, Європарламенту, Економічного і соціального комітету, Комітету регіонів тощо. Процедура ухвалення рішень. Законодавчих і нормативних актів передбачає етапність, узгодженість, консультації, спільне рішення, співробітництво. Найчастіше вона використовується при взаємодії Ради ЄС і Європарламенту. Практично всі керівні органи ЄС у тій чи іншій мірі безпосередньо опікувалися аграрними проблемами. Але виняткова роль у формування агрополітики належить Економічному і соціальному комітету Єврокомісії, а також Комітету регіонів як консультативного органу.
Протягом 1990-х – 2000-х років частка ухвалених аграрних законів, нормативно-правових актів у загальному масиві рішень залишалась визначальною.
Механізм функціонування агрополітики забезпечувався виконавчим органом – Радою міністрів сільського господарства країн ЄС. Серед їх завдань – щорічне узгодження ціни на окремі види сільгосппродукції із врахуванням кон’юнктури світового ринку, а також визначати потреби внутрішнього ринку.
У досліджувані роки у Спільну аграрну політику закладались принципи регулювання ринків сільгосппродукції, що включали єдність, пріоритет Європейської продукції і фінансової солідарності. Всього було близько сотні різного роду регульованих заходів. Структурно завдання окреслювались за трьома напрямками: удосконалення організації виробництва, оптимізація торгових потоків і розвиток сільських територій. Аграрна політика спиралась на результати науки і техніки. Структурні пріоритети САП змінювались і хронологічно окреслені двома періодами: І – 1990-і роки, коли продовжувалась попередня практика нарощування фінансування сільського господарства і максимального досягнення валових показників; ІІ – 2000-і роки, коли була прийнята „Програма АГЕНДА – 2000”, що передбачила комплексний, багатофункціональний розвиток галузі.
Аграрна політика ЄС вирізняється соціальним спрямуванням. Її положення спрямовані на вирівнювання умов господарського і соціального розвитку суб’єктів господарювання, уніфікацію прибутків і видатків місцевих бюджетів, „багатих” і „бідних” територій, стосунки між центральною владою і сільськими територіями, диференціацію у рівнях і темпах розвитку населених пунктів, подолання розриву між рівнем життя громадян.
Крім того, аграрна політика перебачила можливості для інтеграції та кооперації сільськогосподарського виробництва в межах ЄС, певну свободу дій окремих країн у царині регулювання фінансових дотацій власних виробництв. Темпи реалізації завдань агрополітики часто залежали від загальних інтеграційних тенденцій та світових глобалізаційних процесів. Як наслідок, вимагали удосконалення ринку сільгосппродукції. САП, законодавство ЄС передбачили адаптацію норм якості, кількості виробленої продукції, економічних параметрів господарської діяльності на континенті до умов господарювання Співдружності.
2. Вступ до ЕС країн Центральної і Південно-Східної Європи був об’єктивним процесом пов’язаним з новим геополітичними реаліями соціально-економічного характеру в Європі і світі (продовольчими труднощами, активізацією міграції трудових ресурсів, жорстокою конкуренцією товарів на світових ринках, погіршенням екологічної обстановки ). В 1990-і роки, органами ЄС вносились відповідні зміни до чинного законодавства, з тим аби забезпечити необхідні умови для прийому країн-претендентів, і забезпечити таким чином рівноправні відносини "нових" і "старих" членів. Адаптація сільського господарства до вимог ЄС включала для країн – претендентів проведення комплекси заходів:
Облегшення державних видатків, комерціалізація виробництва, змін систем оподаткування. Слід зазначити, що програма вступу до ЄС передбачала і можливі негативні наслідки інтеграції. Для постсоціалістичних країн, процес інтеграції протікав надто болісно. Водночас, Польща, Чехія, Угорщина пройшовши етап "шокової терапії", зуміли врахувати вимоги ЄС, та успішно вибороти почесне місце серед країн Співдружності. Їх членство в ЄС позитивно позначилось на соціально-економічних показниках росту. Держави, що проходили підготовчу роботу розв’язували цілий комплекс проблем регуляторного, структурного, регіонального, адаптаційного, суспільно-політичного характеру. У свою чергу країни-члени ЄС втягувались в дискусію навколо питання доцільності (чи готовності) тієї чи іншої країни до вступу, яка супроводжувалась часто тривалими політичними консультаціями. Процедура приведення сільського господарства до вимог ЄС виявилась проблемною. Практично у всіх країнах - претендентів виявились глибинні проблеми: висока частка галузі у ВВП, нерозвинутий ринок землі, занижені санітарні вимоги до продукції. Євро комісія врахувала вимоги країн-претендентів, та виступила ініціатором створення "благодійних" установ, фондів, програм, які ставили за мету сприяння реформам та адаптації. Паралельно відбувались структурні зміни. Євроінтеграційні інститути здійснювали інтервенційну політику для стабілізації ринків, сприяли формуванню цивілізованого ринку землі, проводили моніторинг ефективності фермерських господарств, інформували виробників про специфіку технологічного процесу в умовах ЄС. Проводилась велика робота по морально-психологічній адаптації виробників, перенаправленя їх орієнтації на усвідомлення принципів і механізмів здійснення САП. Національні сільськогосподарські органи долучалися до інтегрованої системи управління і контролю, системи інформації, ветеринарного контролю, тощо.
3. Аграрна політика ЄС спрямовувалась на формування багатофункціональної і конкурентної моделі сільського господарства. Діяв єдиний ринковий порядок у галузі сільського господарства. Крім того, вівся постійний пошук шляхів оптимізації співвідношення сільського господарства і промислового виробництва при виробництві окремих видів продукції. Аграрне виробництво на національному і наднаціональному рівнях організовувалось у спосіб, коли зберігалася регіональна спеціалізація, як форма за допомогою якої гарантувалася соборність і унікальність земель, графств, гімн, сіл, тощо. В країнах ЄС тривалий час на суспільному рівні зберігалося різне розуміння меж капіталізації сільського господарства можливих сфер його фінансування з спільного бюджету. Застосована методика субсидування сільського виробництва передбачала забезпечення виробництва високоякісної продукції, підвищення продуктивності худоби , технологічного процесу. Сільськогосподарські галузі країн по різному реагували на відкриті форми конкуренції, що передбачалися САП. Практично в більшості країн ЄС, залишалися відкритими проблеми підвищення продуктивності галузі, врегулювання цін на продукцію, структурованості тваринницьких ферм. Практично заходи САП, не завжди убезпечували галузь від коливань світової кон’юнктури. На поч.. 2000-х років починає відходити на другий план практика формування експорту сільськогосподарської продукції за межі Євросоюзу, на зміну їй приходить так зване "закрите" у межах співдружності пересування сільгосппродукції і товарів.
В досліджувані роки зберігалася традиційна організаційна структура сільгоспвиробництва. Основу її становили фермерські господарства, що зазнавали неістотних змін у розмірах землеволодіння, але були оптимальними і мобільними виробничими одиницями. Більшість з них організовувало виробництво комплексно, одночасно займаючись тваринництвом і рослинництвом. Значну роль продовжували відігравати кооперативи – як добровільні формування фермерських господарств, що забезпечували захист їх від експансії великого, малополізованого капіталу. САП передбачала підтримку кооперативного руху. Національні законодавства створювали вигідні умови для їх діяльності. Законодавство ЄС регламентувало обсяги статутного капіталу, містило приписи щодо умов набуття юридичного статусу тощо. Кооперативи сприяли залученню товаровиробників до великомасштабного агробізнесу. Практично в усіх державах ЄС зберігалася трирівнева організація кооперативів. Крім того, в 2000-і роки все помітнішою ставала міжнародна кооперація, удосконалювалась система управління кооперативами.
Законодавство ЄС внесло суттєві корективи в організацію використану основних засобів виробництва: землі, матеріально-технічних ресурсів, досить жорстко урегулювались питання оренди, покупки землі, виведення земель з сільгоспобігу. Мались і національні особливості землекористування і землеволодіння. Водночас у всіх країнах ЄС земля залишалась основним знаряддям захисту прав її власників, і в усіх їх в його основі лежав власний грошовий устрій. Національні особливості мала оренда землі.
4. В досліджувані роки САП передбачила переформування основних цілей і завдань аграрного виробництва, особливу роль починає відігравати екологічний і суспільний чинник, прерогативою стає охорона навколишнього середовища та екологізація сільгосппродукції. Економічної вигоди від екологічно чистих технологій вирощування продукції державам вдавалось досягати неоднаково швидко. Практика популяризації споживання якісної і безпечної для здоров’я продукції налагоджувалась інтенсивно в "старих" країнах ЄС. Саме в цій групі країн успішніше реалізовувалась ідея екологічно збалансованого землеробства, як елементу концепції стійкого суспільно-господарського розвитку. В 1990–2000-і роки набула значного розвитку система стандартизації і сертифікації аграрної продукції. Все популярнішою ставала біологічна та органічна система землеробства. Окремі країни ЄС досягли значних успіхів у використанні продуктивних технологій внесення добрив в грунт. Крім того кардинально вимушені були змінити національні стереотипи щодо якості продукції. Євросоюзу вдалося застосувати найдосконалішу у світовій практиці модель санітарного контролю. Приклад країн ЄС став повчальним у поводженні і використанні з ген модифікованою продукцією. В країнах Євросоюзу найуспішніше у світі, розв’язання проблеми комплексного забезпечення продуктами харчування різних прошарків населення, та досягнуто збалансованого споживання білків та амінокислот. Аграрні ринки ЄС залишалися найвагомішими у світі. Крім того провідні країни ЄС продовжували успішно підтримувати власний неперевершений імідж у окремих напрямках виробництва. Протягом досліджуваних років зберігалась динаміка стабільного нарощування обсягів виробництва м’яса, цукру, борошна, молока, картоплі.
5. Стратегічна ціль САП ЄС полягала в еволюційному розвитку сільських територій, створення їх оптимальної мережі відповідної багатофункціональному режиму організації сільського господарства. Законодавство ЄС суттєво вплинуло на національні практики самоуправління територіями, надавши їй елементу інтернаціоналізації та впровадивши принцип суспільної самоорганізації. Водночас зберігалась національна практика визначення меж прав сільських одиниць. "Старі" країни ЄС, особлива увага приділялась соціально-економічному вирівнюванню сільських територій (розвитку аграрних зон та сільських периферійних регіонів), а також ідентифікації їх з аграрною традицією. "Нові" країни ЄС у більшості своїй пережили занепад соціально-побутової сфери села. В цілому ж соціальна сфера села країн ЄС перебувала в постійному розвитку, мала суспільну направленість. В 1990–2000-і роки САП забезпечила належні соціальні стандарти рівня життя сільських громадян, що визначався цілим набором показників. Більш успішно діяли національні моделі соціального захисту в Швеції, Німеччині, Данії. Натомість у Португалії, Польщі, Чехії мали місце суттєві соціальні труднощі, викликані перехідними умовами інтеграції. Для більшості сільських громадян властивим був ріст інтересу до здорового способу життя, якісних комунальних послуг, які цьому сприяли.
6.Аграрна політика ЄС включала низку організаційних, прикладних важелів направлених на соціально-демографічного та ресурсно-економічного розвитку людського капіталу, збереження зв’язків сільських жителів з сільгоспвиробництвом. Законодавство ЄС унормовувало переміщення трудових ресурсів та урбанізаційні тенденції. Знання виступали визначальним чинником інновацій в аграрній сфері, та її продуктивності. Підвищення освітнього рівня працівників сільського господарства мало системний характер і традиційно розглядалось спільнотою Співдружності базовим компонентом зростання обсягів виробництва та облаштування соціально-побутової інфраструктури сільських територій. В досліджувані роки органам влади ЄС не вдавалося ефективно управляти міграційними потоками навіть в економічно розвинутих країнах. Ринок робочої сили екстенсивно змінювався, не було впроваджено дієвих механізмів забезпечення наступності у динаміці робочих міст.
Вважаємо, що наша праця далеко не вичерпала предмет проведеного дослідження – лише перший крок на шляху ґрунтовної розробки історії новітньої євроінтеграцї. Серйозні наукові перспективи складає ціла низка напрямів, серед яких аграрні ринки ЄС, національні традиції організації аграрного виробництва, соціальний розвиток сільських територій, сільськогосподарська кооперація тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Документи, опубліковані окремими книгами
1. Договор о создании Европейского Экономического Сообщества //Сб. международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции /Международный орган по миграции. – М., 1994. – С.278-284.
2. Договор о создании Европейского Союза (Маастрихтский договор) //Сб. международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции /Международный орган по миграции. – М., 1994. – С.147-151.
3. Доклад о мировом развитии 1999/2000. На пороге 21 века /Пер. с англ. – М.: Весь мир, 2000. – 277 с.
4. Європейська хартія місцевого самоврядування /Вишневський Є.М. – Страсбург: Рада Європи. – 9 с.
5. Европейская конвенция о социальном обеспечении //Сб. международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции /Международный орган по миграции. – М., 1994. – С.260-264.
6. Европейская социальная хартия //Сб. международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции /Международный орган по миграции. – М., 1994. – С.255-259.
7. Европейская хартия о местном самоуправлении /Совет Европы. – Страсбург, 1990. – 16 с.
8. Збірка договорів Ради Європи: Українська версія /Є.М.Вишневський. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – 654 с.
9. Збірник нормативно-правових актів Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища /пер. Н.Андусевич, Т.Будякова. – Л.: Екоправо, 2004. – 192 с.
10. Конвенция по окружающей среде /ООН. Европейская Экономическая Комиссия. – Нью-Йорк: ООН, 1992. – 188 с.
11. Конвенція про біологічне різноманіття: громадська обізнаність і участь /за ред. Т.В.Гардашук. – К.: Тов-во „Зелена Україна”, 1997. – 153с.
12. Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 р.). – К., 1998. – 76 с.
13. Отчет о состоянии сектора малых и средних предприятий в Польше в 2001-2002 гг. – Варшава: Польское агентство развития предпринимательства, 2003. – 314 с.
14. План действий для объединенной Европы: Вторая встреча глав государств и правительств Совета Европы (10-11 октября 1997 г.). – Страсбург, 1997. – 58 с.
15. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України. – К.: Слово, 2006. – 1104 с.
16. Совет Европы: информация /Служба публикации и документации. – Страсбург, 1997. – Буклет. – 287 с.
17. Совет Европы. Венецианская комиссия /Информация. – Стасбург, 1993. – 6 с.
18. Совет Европы: Основные направления деятельности и результаты. – Стасбург: Управление информации, 1997. – 63 с.
19. Табачник Д.В. Міжнародний фонд „Відродження”: річний звіт /Д.В.Табачник. – К., 2002. – 19 с.
20. Akty prawne Unii Europejskiej dotyczace mechanizmow WPR. ARR / Warshawa, 2004. Jak prawdlowo realizowac i rozliczyc project., Polska wies w Unii Europejskiej. Program wspolfinansowany przez UE Warshawa, 2006. – 163 s.
21. European Federation Green Parties: Common manifesto 1999. – Paris, 1999. – 18 p.
22. European Peoples Party: Action program 1999-2004: On the way to the 21 century. – Brussels, 1999. – 13 p.
23. European Peoples Party: Election Manifesto: A Europe of opportunities. – Brussels, 1999. – 12 p.
24. The electoral manifesto of the ELDR Party: Unity in freedom: The liberal change to Europe. – Berlin, 1999. – 13 p.
25. Traktat ustanawiajacy Konstytucje dla Europy. – Warshawa: UKIE, 2004. – 480s.

Енциклопедії, довідники, статистичні збірки
26. Австрія: факти і цифри /О.Буценко (ред.). – Відень: Відомство федерального канцлера, 1998. – 211 с.
27. Акти європейського права: короткий довідник /В.О.Зайчук та ін.; Інститут законодавства Верховної Ради України. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 255 с.
28. Бизнес с Нидерландами: Экономика и связи с Россией 1999-2001 гг.: справочник /Г.Вагнадзе (гл.ред.). – М.: Агентство „Бизнес-Пресс”, 2002. – 25 с.
29. Деловая Австрия: Экономика и связи с Россией в 1999-2001 гг.: справочник /Г.Вагнадзе (гл.ред.). – М.: Агентство „Бизнес-Пресс”, 2002. – 38 с.
30. Деловая Германия: Экономика и связи с Россией 1999-2001 гг.: справочник /Г.Вагнадзе (гл.ред.). – М.: Агентство „Бизнес-Пресс”, 2002. – 152 с.
31. Деловая Греция: Экономика и связи с Россией 1999-2001 гг.: справочник /Г.Вагнадзе (гл.ред.). – М.: Агентство „Бизнес-Пресс”, 2002. – 54 с.
32. Деловая Дания: Экономика и связи с Россией 1999-2001 гг.: справочник / Г.Вагнадзе (гл.ред.).; Проект «Полпред» и др. – М.: Агентство „Бизнес-Пресс”, 2002. – 76 с.
33. Деловая Испания: Экономика и связи с Россией 1999-2001 гг.: справочник /Г.Вагнадзе (гл.ред.). – М.: Агентство „Бизнес-Пресс”, 2002. – 91 с.
34. Деловая Польша: Экономика и связи с Россией 1999-2001 гг.: справочник /Г.Вагнадзе (гл.ред.). – М.: Агентство „Бизнес-Пресс”, 2002. – 87 с.
35. Деловая Португалия: Экономика и связи с Россией 1999-2001 гг.: справочник /Г.Вагнадзе (гл.ред.). – М.: Агентство „Бизнес-Пресс”, 2002. – 32 с.
36. Деловая Финляндия: Экономика и связи с Россией 1999-2001 гг.: справочник /Г.Вагнадзе (гл.ред.). – М.: Агентство „Бизнес-Пресс”, 2002. – 155 с.
37. Деловая Швеция: Экономика и связи с Россией 1999-2001 гг.: справочник /Г.Вагнадзе (гл.ред.). – М.: Агентство „Бизнес-Пресс”, 2002. – 135 с.
38. Європейський Союз. Директиви Європейського Союзу. Довідник /І.Г.Олесова та ін. (уклад.); В.Л.Іванов (ред.). – Львів: Леонорм, 1998. – 287 с.
39. Європейський Союз: словник-довідник /ред.-упоряд. М.Марченко. – 3 вид. оновлене – К.: К.І.С., 2006. – 140 с.
40. Европейский Союз: справочник-путеводитель /отв. ред. О.В.Батуриной, Ю.Борко; РАН, Институт Европы. – М., 2003. – 288 с.
41. Європейські вимоги до виробників молока та молочних продуктів: довідник /В.С.Тимошенко (авт.-упоряд.), А.В.Абрмов та ін. – Л.: ПП НТЦ Леонформ-Стандарт, 2007. – 220 с.
42. Європейські вимоги до м’ясопереробних підприємств: довідник /В.С.Тимошенко та ін. – Л.: Леонформ-Стандарт, 2005. –122 с.
43. Европейское Сообщество: перспективы единого рынка: реферативный сборник. /ред. В.Г.Головнин. – М.: Институт научной информации РАН, 1992. – 98 с.
44. Інформаційно-аналітичні та довідникові матеріали до парламентських слухань з порядком денним: „Про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом” (20 листопада 2002 р.) //Верховна Рада України. Комітет з питань європейської інтеграції; О.В.Кулаков, Т.О.Бурячок, С.Г.Плотян та ін. – К.: ЦТІ Енергетика та електрифікація, 2003. – С.85-129.
45. Короткий статистичний збірник „Україна та Німеччина” /Держкомстат України, Федеральне статистичне управління Німеччини. – К., 2000. – 40 с.
46. Маклаков В.В. Европейский парламент: справочник /В.В.Маклаков, отв. ред. Е.В.Алферова; РАН, Институт научн. информ. по обществ. наукам. – М., 2001. – 103 с.
47. Малые страны Западной Европы /[Ю.И.Юданов, О.К.Тимашкова, Г.А.Хомянин, Р.А.Новиков]; отв. ред. Ю.И.Юданов. – М.: Мысль, 1972. – 456 с. – Библигр.: С.450-453.
48. Рада Європи: факти та цифри /відп. за вип. С.Головатий; Рада Європи. – К.: Українська правнича функція, 1995. – 10 с.
49. Русакович А.В. Европейский Союз: справочник для студентов /А.В.Русакович; Учреждение образования Федерации профсоюзов Беларуси «Международный ин-т трудовых и социальных отношений». – Минск: Асобны Дах, 2004. – 119 с.
50. Страны мира: справочник. 1999 /под общ. ред. И.С.Иванова. – М.: Республика, 1999. – 512 с.
51. Финляндия в цифрах, 1998. – Хельсинки: Статистическое бюро Финляндии, 1998. – 33 с.
52. Шевчук А.А. Парламенти країн-членів Ради Європи: довідник /А.А.Шевчук, В.І.Танасійчук, А.Корнійчук. – К.: Парламентське вид-во, 2001. – 59 с.
53. Agence Europe. Europe Selected Statistics. N. 1072, 19 October 1998. – P.1-3.
54. Europe Weekly Selected Statistics, N.1068, 21 September 1998. – P.1.
55. Handbook of international trade and development statistics 1996-1997. – General; N.V., 1998. – P.258-259.
56. Sprawozdanie z dzialalności Agencji Restrukturyzacji i Modernizacji Rolnictwa w 2005 r. / Agencja Restrukturyzacji i Modernizacji Rolnictwa. – Warshawa, maj 2006 r. – S.241-244.

Монографії, брошури
57. Абашкина О.Ю. Капитализм по-датски /О.Ю.Абашкина. – М.: Знания, 1998. – 80 с.
58. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: [учеб.] /Е.Ф.Авдокушин. – М.: Юристъ, 1999. – С.43.
59. Австрія: Бюлетень торгового радника Посольства Австрії в Україні. – №2. – К., 1995. – 96 с.
60. Австрія: Бюлетень /Торговий радник Посольства Австрії в Україні. – №3. – К., 1996. – 73 с.
61. Аграрная политика в странах Центрально-Восточной Европы и Азии: современные тенденции. – М.: ИМЭПИРАН, 1997. – С.139.
62. Аграрная политика: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по аграрной специальности /[А.П.Зинченко, В.И.Назаренко, В.В.Шайкин и др.]. – М.: Колос, 2004. – 304 с.
63. Аграрная реформа в странах Центрально-Восточной Европы и России (1990-2000) /РАН, Институт международных экономических и политических исследований. – М.: Наука, 2003. – 255 с.
64. Аграрная энергетика в ХХІ-м веке: Материалы междунар. Научно-технической конференции (Минск, 25-26 сентября 2001 года) /В.И.Русан и др.; Академия аграрных наук Республики Беларуси. – Минск: УП Технопринт, 2001. – 342 с.
65. Аграрные преобразования в новых федеральных землях Германии (1991-2002 годы). – М.: ВИАПИ, 2003. – 193 с.
66. Агромаркт Аустріа. – М.: Ортнер, 1996. – 204 с.
67. Агрохімія: підручник /[М.М.Городній, А.Г.Сердюк, В.А.Копілевич та ін.]; за ред. М.М.Городнього. – К.: Вища шк., 1995. – 526 с.
68. Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів і механізми їх вирішення: доповіді учасників ІХ українсько-польського наукового семінару (м.Умань, 25-30 вересня 1999 р.) /М.В.Трегобчук та ін. – К.-Умань-Варшава, 1999. – 356 с.
69. Алмаши А.К. Опыт Венгрии по развитию личного подсобного хозяйства населения /А.К.Алмаши. – Москва: ВНИЭСХ ВАСХНИЛ, 1986. – 144 с.
70. Антидемпінгова політика Європейського Союзу: практ. посіб. для українських виробників та експортерів. – К.: Катраг груп, 2001. – 149 с.
71. Антиєвропейське право із соціальних питань: [збірник] /В.О.Зайчук та ін. – К.: Парламентське видавництво, 2005. – 542 с.
72. Антропов В.В. Социальная рыночная экономика: путь Германии /В.В.Антропов. – М.: Экономика, 2003. – 222 с.
73. Артьомов І.В. Проблеми і перспективи входження України в Європейський Союз: навч. посібник /Артьомов І.В.; Закарп. держ. ун-т; Навчально-науковий інститут філософії та євроінтеграційних досліджень. – Ужгород: Ліра, 2007. – 384 с.
74. Баймуратов М.А. Роль международных стандартов местного самоуправления в формировании компетенции публичной самоуправленческой (муниципальной) власти /М.А.Баймуратов. – О.: Феникс, 2003. – 160 с.
75. Балашенко С.А. Международно-правовая охрана окружающей среды и права человека: учеб. пособие /С.А.Балашенко, Т.И.Макарова. – Минск, 1999. – 254 с.
76. Бальцерович Л. Соціалізм, капіталізм, перетворення /Л.Бальцерович, Б.В.Новиков. – Х.: Каравела, 2000. – 415 с.
77. Банківська справа у ФРН: навч. посібн. /[упоряд. О.С.Єрмоленко, Л.С.Порічкіна]; Київ. Ін-т банкірів банку „Україна”. – К.: Голов. спец. ред. літ. мовами нац. меншин України, 1995. – 84 с.
78. Балян А.В. Наукове узагальнення зарубіжного досвіду в сільському господарстві /А.В.Балян. – К.: ЗАТ „Нічлава”, 2000. – 327 с.
79. Безработица, структурная перестройка экономики и рынок труда в Восточной Европе и России /Р.Емцов и др. – М.: ИНФРА, 1995. – 477 с.
80. Березко Н. Неурядові організації Європейського Союзу: порівняльний аналіз громадських організацій України /Н.Березко, В.Боженар; за заг. ред. Л.Козак. – К.: ВПЦ „Київ. ун-т”, 2002. – 48 с.
81. Берл Густав. Создать свою фирму /Берл Густав; [сокр. пер. с англ. М.А.Майорова]. – М.: Дело ЛтД, 1994. – 192 с.
82. Бессонова О.Э. Жилье: рынок и раздача /О.Э.Бессонова [отв. ред. Т.Заславская]; Ин-т экономики и организации промышленного производства. – Новосибирск: Наука, 1993. – 159 с.
83. Бобин М.В. Межгосударственные финансово-экономические организации Европы. Правовые аспекты учреждения и деятельность /М.В.Бобин. – М.: Элекс-КМ, 2001. – 176 с.
84. Богомолов О.Т. Реформы в зеркале международных сравнений /О.Т.Богомолов. – М.: Экономика, 1998. – 159 с.
85. Бодров В.Г. Соціальне ринкове господарство: навч. посібник для студ. економ. вузів /В.Г.Бодров. – К.: Либідь, 1995. – 126 с.
86. Борщевський В.В. Інституційні основи суспільно-економічних і ринкових перетворень у Польщі /В.В.Борщевський. – Л.: Львівська комерційна академія, 2003. – 47 с.
87. Булгакова С.О. Казначейство зарубіжних країн: навч. посіб. /С.О.Булгакова. – К.: КНТЕУ, 2000. – 82 с.
88. Бусыгина И.М. Регионы Германии /И.М. Бусыгина. – М.: Российская политическая энциклопедия, 1999. – 351 с.
89. Буторина О.В. Испания: стратегия экономического подъема /О.В.Буторина; РАН, Ин-т Европы. – М.: Наука, 1999. – 155 с.
90. Ван Хорн. Основы управления финансами: пер. с англ. /Ван Хорн, К.Джеймс. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 800 с.
91. Варченко О.М. Досвід економічної ефективності виробництва цукрових буряків у Великобританії та його використання в Україні /О.М.Варченко. – К.: УАЕ УААН, 2001. – 55 с.
92. Васюта О.А. Проблема екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку: [моногр.] /О.А.Васюта. – Тернопіль: Гал-Друк, 2001. – 600 с.
93. Ваши деловые партнеры в Восточной Европе: Производители и поставщики продовольственных и промышленных товаров /гл.ред. Н.И.Соколинская. – М.: АДи «Бизнес Карта», 2004. – 457 с.
94. Вельяминов Г.М. Основы международного экономического права /Г.М.Вельяминов. – М.: ТЕИС, 1994. – 110 с.
95. Веттерберг Г. Новое общество. О возможностях общественного сектора /Г.Веттерберг [пер. Н.С.Плевако ]. – М.: Ad Marginem, 1999. – 303 с.
96. Взаимосвязь социальной работы и социальной политики /под ред. Ш.Рамон. – М.: Аспект пресс, 1997. – 256 с.
97. Використання Україною досвіду європейської інтеграції Угорщини, Чеської республіки та Польщі набутого у програмі EUBEKA. – К.: Науковий світ, 2005. – 60 с.
98. Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель: матеріали Міжн. наук. конфер. (Київ, 29-31 травня 2000 р.) /С.І.Дорогунцов (відп. ред.); НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. – К., 2000. – Ч.1. – 278 с.; Ч.2. – 262 с.
99. Власов В.І. Глобальна продовольча проблема: [моногр.] /В.І.Власов; Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – К., 2001. – 506 с.
100. Власов В.І. Розвиток процесів глобалізації в постіндустріальну добу /В.І.Власов, О.Г.Білорус. – К., 2007. – 54 с.
101. Власов В.І. Розвиток ринків сільськогосподарської продукції Європейського Союзу до 2011 року /В.І.Власов. – К., 2004. – 34 с.
102. Водоснабжение и канализация: технические и экономические аспекты: российско-финский семинар (1999г., Петрозаводск) /Л.Лехикойнен, Л.Лунина (ред.). – Петрозаводск, 2000. – 235 с.
103. Волков А.М. Швеция: социально-экономическая модель /А.М.Волков. – М.: Мысль, 1991. – 188 с.
104. Гаврилова И. Экономика Бельгии в европейском сообществе: науч.-аналит. обзор /И.Гаврилова; отв. ред. Ю.А.Борко. – М., 1983. – 64 с.
105. Галицкая С.В. Теория и практика бюджетного федерализма /С.В.Галицкая. – М.: Экзамен, 2002. – 127 с.
106. Гантовський М.М. Європейський правовий простір: концепція та сучасні проблеми /М.М.Гантовський. – К.: Видавн. дім „Промені”, 2005. – 222 с.
107. Гелб Алан Х. Экономические преобразования в странах Центральной и Восточной Европы: проблемы, тенденции, перспективы /Гелб Алан Х., Грей Черил У.; [пер. с англ. Е.В.Нетесова ]. – М.: Прогресс Универс, 1995. – 112 с.
108. Гелен Д. У лабіринті Європейського Союзу /Д.Гелен. – К.: Основи, 1995. – 238 с.
109. Гірняк М.В. Європейська хартія місцевого самоврядування в Україні /М.В.Гірняк. – Л.: Каменяр, 2004. – 58 с.
110. Голод: бедствие, вызванное деятельностью человека? /Доклад для независимой комис. по междун. гум. вопр.: пер. с англ. – М.: Международные отношения, 1990. – 159 с.
111. Горохова К.Г. «Государство благосостояния»: шведская модель /К.Г.Горохова. – М.: Знание, 1989. – 64 с.
112. Грабар Г.А. Розвиток соціокультурного інституту гостинності в українському туризмі (60-80-х рр. ХХ ст.) (На матеріалі Миколаївської області) /Г.А.Грабар. – К., 2007. – 243 с.
113. Градобитова Л.Д. Экономика и политика стран Скандинавии: Экономический фактор в внешней политике Швеции, Норвегии, Дании /Л.Д.Градобитова, Ю.В.Пискунов. – М.: Международные отношения, 1986. – 191 с.
114. Градобитова Л.Д. Дания: некоторые аспекты социально-экономического развития /Л.Д.Градобитова, С.М.Ушакова. – М.: Знание, 1990. – 64 с.
115. Грицяк І.А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади: [моногр.] /І.А.Грицяк. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 236 с.
116. Громадська наука і створення добробуту у Британії: інформ. буклет /Д.Грісток, Ж.Сенкер. – К.: Британська Рада в Україні, 1999. – 40 с.
117. Губені Ю. Аграрна реформа в Чеській Республіці: від „оксамитової революції” до європейської інтеграції. Приклад, гідний наслідування /Ю.Губені. – Львів: Українські технології, 2001. – 368 с.
118. Давид Р. Основные правовые системы современности /Р.Давид, К.Жоффре-Спинози. – М.: Междунар. отношения, 1996. – 399 с.
119. Дайнеко А.Е. Всемирная торговая организация: механизм функционирования и практика вступления /А.Е.Дайнеко. – Минск: Дикта, 2006. – 407 с.
120. Дайнеко А.Е. Расширение Европейского Союза: Экономические и правовые аспекты /А.Е.Дайнеко. – М.: Из-во деловой и учебной литературы, 2004. – 335 с.
121. Датська модель ринку праці та напрями політики на ринку праці Данії. Ще раз про пенсійну реформу. (Бібліотечка голови профспілкового комітету). – К., 2004. – 48 с.
122. Дейвис Гарст. Право внутреннего рынка Европейского Союза: учебн. пособ. /Дейвис Гарст [пер. с англ. М.Ю.Зарицкая ]. – К.: Знання-Прес, 2004. – 423 с.
123. Демократия, социальное государство, рыночная экономика: Материалы семинара (30.10 – 7.11. 1993). – Варшава, 2004. – 56 с.
124. Державна допомога виробникам в Україні: реформування відповідно до норм СОТ та ЄС /[В.Ваврищук, Е.Каліщук, С.Таран та ін.]; Український центр міжнародної інтеграції. – К.: Нора-Друк, 2004. – 86 с.
125. Доклад о развитии человеческого потенциала в странах Европы и СНГ. – М.: Права человека, 1999. – XIV. – 127 с.
126. Досвід країн Центральної Європи у здійсненні економічних реформ: ідеї та рекомендації для України: зб. статей /О.Болячевська та ін. – К.: МЦПД, 2005. – 43 с.
127. Досвід місцевого самоврядування у посткомуністичних країнах Європи та роль молоді у його застосуванні в Україні /упор. Л.Грицак. – К., 2005. – 200 с.
128. Достанко Е.А. Общеевропейский процесс: учеб.-метод. пособие /Е.А.Достанко. – Мн., 1999. – 67 с.
129. Друга хвиля польських реформ /С.В.Алохрев, Л.Колярська-Бобінська; Інститут проблем суспільства. – Х.: Каравела, 2002. – 168 с.
130. Еванс А. Законодавство Європейського Союзу /А.Еванс. – Варшава: Видавничий дім АВС, 1996. – С.187.
131. Еммерт Ф. Європейське законодавство /Ф.Еммерт, М.Моравєцькі. – Варшава-Вроцлав: Наукове видавництво PWN, 1999. – С.406.
132. Евдокимов Е.Б. Местные органы власти зарубежных стран: правовые аспекты /Е.Б.Евдокимов, Я.Ю.Старцев. – М.: Спартак, 2001. – 251 с.
133. Євроекономічний вимір інтеграції. (Аналітичний щоквартальник Предст. Європ. Ком. в Україні). – Вип.2. – К., 2003. – 80 с.
134. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір: у 2-х ч. /М.Долішній. – Львів, 2006. – Ч.2. – 290 с.
135. Европа перемен. Концепции и стратегии интеграционных процессов /Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. – М.: Крафт+, 2006. – 350с.
136. Європа: поступ у ХХІ століття (Історія, сучасний стан, перспективи) /Науковий вісник Дипломатичної академії – К., 2000. – 160 с.
137. Европа: проблемы переходного периода. – М., 1995. – 166 с.
138. Европа: смена вех: сборник статей. – М.: РАН, 2002. – 312 с.
139. Європейська інтеграція /М.Яковлєв (пер. з англ.); М.Яхтенфукс, Б.Колєр Кох (уклад.). – К.: Видавнич. дім „Києво-Могилянська академія”, 2007. – 394 с.
140. Європейська інтеграція України: політико-правові проблеми /В.Г.Горбатенко, Л.А.Луць, В.С.Бігун; Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН. – К.: Юридична думка, 2005. – 329 с.
141. Европейская экономическая комиссия. – Нью-Йорк-Женева: ООН, 1999. – 71 с.
142. Европейская социальная хартия: истоки, механизм действия и воплощение в жизнь. – М.: Политиздат, 1995. – 194 с.
143. Европейский Союз на пороге ХХІ века: выбор стратегии развития /под ред. Ю.А.Борко, О.В.Буториной. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 471 с.
144. Европейский Союз на рубеже веков: проблемно-тематический сборник /ред.-сост. Ю.Гусаров. – М., 2000. – 296 с.
145. Европейский Союз: новый этап интеграции: проблемно-тематический сб. /ред.-сост. Г.В.Шишнякова; РАН, Институт научной информации по общественным наукам. – М., 1996. – 152 с.
146. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: навч. посіб. викладача /наук. ред. В.Пятницький.– К.: Заповіт, 2000. – 103 с.
147. Европейский Союз после расширения /сост. Ю.Гусаров. – М., 2005. – 212 с.
148. Європейський Союз та Україна /Європейська Комісія. – К., 1997. – 8 с.
149. Європейський Союз – Україна /Представництво Європейської Комісії в Україні, Молдові та Бєларусі. – К., 2005. – 11 с.
150. Європейський Союз та Україна: Стратегія відносин у контексті розширення: матер. міжнар. конф. 23 вересня 2003 р., м.Київ /І.Солоненко та ін. – К.: К.І.С., 2003. – 207 с.
151. Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право: Міжн. науково-практична конф. /О.Д.Олексюк; Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк: РВВ „Вежа”, 2005. – 510 с.
152. Європейські орієнтири адміністративного реформування в Україні: [моногр.] /за заг. ред. В.Д.Бакуленка, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 172 с.
153. Європейські принципи державного управління /ред. О.Ю.Куленкова. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 52 с.
154. Железнова В.Ф. Американский капитал в экономике ЕЭС /В.Ф.Железнова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. – 160 с.
155. Желехівський Б. Список міжнародних неурядових організацій, які наділені консультативним статусом при Раді Європи /Б.Желехівський; Центр інформації та документації ради Європи в Україні. – К., 1997. – 155 с.
156. Жилищно-коммунальная сфера Германии и России на рубеже веков /[Н.В.Боброва, Н.Н.Бондаревский, П.А.Воронин и др.]. – Чебоксары, 2000. – 231 с.
157. Жукова Т. Шведська модель імміграційної політики /Т.Жукова. – К.: Інтел, 1995. – 143 с.
158. Завьялова П.С. Научно-техническая революция и международная специализация производства при капитализме /П.С.Завьялова. – М.: Мысль, 1974 – 334 с.
159. Западная Европа в современном мире. – Москва-Берлин: Мысль; Диту, 1979. – Т.1. – 364 с.
160. Западная Европа в современном мире. – Москва-Берлин: Мысль; Диту, 1979. –Т.2. – 317 с.
161. Западноевропейская интеграция и мировая экономика /[Максимова М., Свободова-Клусакова З., Соукупова Д. и др.]; редкол: Ноков Х. (НРБ) и др.: Пробл. комис. многосторон. сотрудничества акад. наук соц. стран по исслед. пробл. соврем. капитализма и др. – М.: Мысль, 1970. – 350 с.
162. Зарицкий Б.Е. Людвиг Эрхард: секреты «экономического чуда» /Б.Е.Зарицкий. – М.: БЕК, 1997. – 298 с.
163. Зарицкий Б.Е. Экономика Германии: путь по лестнице, ведущей вниз /Б.Е.Зарицкий. – М.: Юристъ, 2003. – 304 с.
164. Зденек Лінхард. Кооперативи в перебудові чеської економіки. Проблеми і перспективи /Зденек Лінхард //В кн.: Проблеми реформування і тенденції розвитку сільського господарства України та держав Центральної та Східної Європи. – Біла Церква: БЦСП, 1995. – 78 с.
165. Зидентоп Л. Демократия в Европе /Л.Зидентоп, В.Л.Иноземцев. – М.: Логос, 2001. – 311 с.
166. Зинн Г.-В. Холодный запуск: экономические проблемы объединенной Германии /Г.-ВЗинн, Х.Зинн. – М.: Вла Дар, 1994. – 302 с.
167. Иностранные инвестиции в странах СНГ и Великобритании /отв. ред. А.А.Ру