ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ В ГАЛУЗІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ (1994-2008 РР.) : ПОЛИТИКА ФРАНЦИИ В ОБЛАСТИ БЕЗОПАСНОСТИ И ОБОРОНЫ (1994-2008 ГГ.)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 94(44):355.02”1994/2008”

Кравченко Валерій Вікторович

ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ В ГАЛУЗІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ
(1994-2008 РР.)

Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Науковий керівник
Крапівін Олександр Васильович,
доктор історичних наук,
професор

Донецьк – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..............5

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………….12
1.1. Стан вивчення проблеми ………………………………………….................12
1.2. Джерельна база дисертаційного дослідження……………………...............27
1.3. Методологічні та теоретико-концептуальні засади дослідження…………32

РОЗДІЛ 2. ПОХОДЖЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ОБОРОННОГО МИСЛЕННЯ ФРАНЦІЇ…………………………………………………………………………………38
2.1. Національна стратегічна культура політики безпеки
та оборони………………………………………………………………………..38
2.2. Становлення сучасної оборонної стратегії Франції………….. …………..46
2.3. Концептуальні засади оборонної та безпекової політики Франції…….....59

РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАСАД ФРАНЦІЇ НАПРИКІНЦІ ХХ-ПОЧАТКУ ХХІ СТ. ……………………………………………………………………..72
3.1. Ядерна політика і стратегічні збройні сили………………………………..72
3.2. Військово- морські та військово-повітряні сили…………………………...94
3.3. Наземна армія, національна жандармерія…………………………………105
3.4. Військово-промисловий комплекс…………………………………………113
3.5. Загрози та завдання сучасної оборонної стратегії Франції …..………….117

РОЗДІЛ 4. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ФРАНЦІЇ У БЕЗПЕКОВІЙ ТА ОБОРОННІЙ СФЕРАХ………………………….……………………………………..128
4.1. Франція у процесах європейського військово-оборонного співробітництва………………………………………………………………….128
4.2. Роль Франції в НАТО……………………………………………………….149
4.3. Франція як глобальний актор………………………………………………162

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….182
ПОСИЛАННЯ………………………………………………………………………… .189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ…….……………………...216
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………239

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АСЯС – авіаційні стратегічні ядерні сили
БЛА – безпілотні повітряні апарати
БРПЧ – балістичні ракети підводних човнів
БРСД – балістичні ракети середньої дальності
ВВП – внутрішній валовий продукт
ВМС – військово-морські сили
ВМФ – військово-морський флот
ВПС – військово-повітряні сили
ДВЗЯВ – Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань
ДНЯЗ – Договір про нерозповсюдження ядерної зброї
ЄВРОМАРФОР – Європейські морські сили
ЄВРОФОР – Європейські сили швидкого реагування
ЄОІ – Європейська оборонна ініціатива
ЄОС – Європейське оборонне співтовариство
ЄПБО – Європейська політика безпеки та оборони
ЗМУ – зброя масового ураження
ЗС – збройні сили
МСЯС – Морські стратегічні ядерні сили
ПЗМ – Партнерство заради миру
ППО – протиповітряна оборона
ПРО – протиракетна оборона, Договір про обмеження систем протиракетної оборони
ПЧАРБ – підводні човни-носії балістичних ракет
РЛС – радіолокаційна станція
СЗПБ – Спільна зовнішня політика й політика безпеки ЄС
СМК – стратегічне морське командування
СЯС – Сили ядерного стримування

ВСТУП

Актуальність теми. Франція завжди займала особливе положення у Європі. Віками країна прагнула до домінування у регіоні, намагаючись підкорити європейські інтереси власним національним прагненням. Особливо читко зазначену тенденцію можна було простежити в недалекому минулому. Протягом «холодної війни», зважаючи на засилля американського впливу на континенті, серед всіх європейських країн лише Францію можна віднести до країн, що проводили зважену та самостійну державну політику у сфері безпеки та оборони.
Видатний французький політик генерал Шарль де Голль у середині 1960-х. рр. заклав фундамент довгострокового розвитку Франції, як унікальної та в широкому сенсі незалежної країни, лідера процесу європейської інтеграції. Втім час змінив не лише баланс сил та кордони у Європі, але й вимоги до безпеки та оборони. Президент Франції Жак Ширак в середині 1990-х рр. розпочав процес перебудови французької армії задля пристосування її до сучасних умов, водночас активізувавши процес загальноєвропейського оборонного будівництва. У контексті зміни безпекового мислення у Франції, внаслідок невідворотних подій, пов’язаних з початком постбіполярної ери у міжнародних відносинах, у 1994 р. був розроблений та виданий фундаментальний документ, який давав ключ до розуміння оборонних та політичних питань – Біла книга з питань оборони. Відомі безпекові та оборонні тренди того часу, окреслені у документі, призвели до відміни загальнонаціонального призову та професіоналізації армії, модернізації стратегічних озброєнь, поглибленню рівня військової інтеграції у межах Західної Європи. У 2008 р. була видана нова Біла книга, яка цілковито відбивала як увесь обсяг змін, що зазнав світ та Франція з 1994 р., так й, власне, амбіції нового президента Республіки Ніколя Саркозі. Франція декларувала повернення до військової структури Організації Північноатлантичного договору (НАТО), отримавши нові важелі для європейського домінування у галузі безпеки та оборони. Тож актуальність дослідження полягає в необхідності проведення аналізу політики безпеки та оборони Франції на сучасному етапі, що викликано потребами з’ясування позиції та місця країни на міжнародній арені в умовах процесу трансформації загроз та викликів міжнародній безпеці.
З огляду на сучасні зовнішньополітичні завдання України – інтегрування в європейське співтовариство та поглиблення партнерства з НАТО, дослідження французьких безпекових концепцій та механізму їх реалізації у контексті регіональної безпеки має неабияку значущість для вітчизняної науки та дипломатії. Також великий інтерес викликає вивчення досвіду в питанні професіоналізації армії, яке стоїть на порядку денному в Україні зараз. Франція є схожою за площею та населенням країною, яка має велику історичну стратегічну культуру, та що пройшла шлях професіоналізації зовсім нещодавно. Тож дослідження механізмів якісних та кількісних змін, як у структурі так й на оперативному рівні, безперечно, є актуальним.
Існує також суттєвий пласт академічного інтересу до дослідження, пов’язаний із станом вивчення проблеми (докладніше про це буде сказано в першому розділі дослідження). Увага українських авторів в основному сконцентрована довкола загальної характеристики сучасної зовнішньої політики Франції, процесів трансформації НАТО та розбудови європейської оборонної політики. Натомість зарубіжні науковці (переважно французькі, британські та американські) приділяють значно більшу увагу теоретичним питанням, що стосуються національної стратегічної культури. Саме тому, розглядаючи зазначену проблематику, важливо поєднувати традиційні домінанти, що формують політичну культуру та історичну пам’ять нації, з сучасними світовими процесами та викликами, технологічною еволюцією та імперативами зовнішньої політики, що у комплексі формують оборонну та безпекову політику Франції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету і пов’язана з комплексними темами, які розробляє кафедра – «Міжнародні відносини в умовах глобалізації: регіональні виміри» № Г-01/44, «Розробка методологічного та інформаційного забезпечення викладання курсів міжнародної та європейської безпеки, євроатлантичної інтеграції України у вищій школі з урахуванням специфіки Східних регіонів» № ЦП/383-2008.
Об’єкт дослідження — політика Франції у галузі безпеки та оборони. В широкому сенсі він включає питання історичного походження явища, його зміст, роль у системі міжнародних відносин, місце Франції у системі європейської та євроатлантичної безпеки.
Предмет дослідження — трансформація оборонних та безпекових засад Франції за умов системних геополітичних змін у 1994-2008 рр..
Мета та завдання дослідження визначені з врахуванням ступеня наукової розробки проблем. Мета роботи — вивчити політику Франції у галузі безпеки та оборони у пост-біполярну добу. Досягнення зазначеної мети передбачає реалізацію наступних завдань:
 охарактеризувати історіографічний доробок попередників і визначити ступінь наукової розробки обраної теми; критично проаналізувати наявні джерела та визначити методологію дисертаційного дослідження;
 вивчити процес становлення і реалізації новітніх військових засад П’ятої республіки;
 дослідити історію та еволюцію оборонного мислення Франції, спираючись на національну стратегічну культуру політики безпеки та оборони;
 виявити спільні та відмінні риси, характерні відповідно для традиційної голлістської моделі безпеки та постбіполярної оборонної доктрини Франції;
 розглянути розвиток ядерних сил Франції та стратегії їх застосування;
 відстежити кількісні та якісні зміни, що відбулись у всіх родах військ Франції у зв’язку з затвердженням нових концептуальних засад оборони та внаслідок процесу професіоналізації;
 визначити загрози та завдання сучасної оборонної стратегії Франції;
 з’ясувати зміст еволюції європейської політики у сфері безпеки та оборони та вказати на роль Франції у цьому процесі;
 дослідити відносини Франції з Північноатлантичним Альянсом в історичному розвитку та на теперішньому етапі;
 розкрити здібність Франції діяти як глобальний актор міжнародних відносин, з огляду на колоніальну спадщину минулого та всебічне залучення до процесів міжнародного посередництва врегулювання конфліктів.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1994 по 2008 рр. Нижня межа – закінчення політичних та суспільних дебатів у Франції, що були викликані необхідністю оновлення застарілої військової доктрини Республіки, внаслідок докорінних змін зовнішнього безпекового середовища, які відбулись із закінченням «холодної війни», що вилилось у видання фундаментального безпекового документу – Білої книги з питань оборони. Верхня межа – переосмислення ролі Франції у Європі та світі, що відбулось з приходом до влади Ніколя Саркозі, позначене поверненням до військових структур НАТО, що відображено у новій Білій книзі, яка визначає перспективні напрямки розвитку сучасної політики Франції у галузі безпеки та оборони. Для створення цілісної картини сприйняття теми у другому розділі здійснюється історичний екскурс у події ХХ ст.
Географічні межі дослідження охоплюють насамперед територію континентальної Франції, заморські департаменти та території, євроатлантичний регіон, а також окремі африканські країни французького впливу.
Наукове значення — дослідження є фактично однією з перших спроб комплексного та детального вивчення політики Франції у галузі безпеки та оборони після закінчення «холодної війни». Дослідження виконано на основі нових архівних даних та наукової розвідки новітніх концепцій переважно зарубіжної історіографії, з урахуванням доробків вітчизняних науковців.
Наукова новизна дослідження полягає в наступному:
- проведено всебічний комплексний аналіз різних напрямків втілення безпекової та оборонної політики Франції у період зміни міжнародної системи на основі досі не введених в науковий обіг, або маловивчених французьких документів та матеріалів публіцистичних видань;
- на базі нових джерел показані причини зміни засад французького оборонного мислення та посилення розвитку міжнародного співробітництва в галузі безпеки та оборони, виходячи із хронологічних рамок дослідження, в умовах кардинальних геополітичних змін у Європі та світі після закінчення «холодної війни»;
- всебічно досліджено причини, характер і особливості проведення військової реформи у Франції та процеси пов’язані з загальною комплексною модернізацією збройних сил;
- зроблена спроба аналізу національної стратегічної культури у сфері безпеки та оборони, що є характерною рисою саме французької політики;
- у вітчизняній історіографії була здійснена одна з перших спроб висвітлення передумов, причин та наслідків повернення Франції до військових структур Організації Північноатлантичного договору.
Науково-теоретичне й практичне значення одержаних результатів.
Фактичний матеріал, висновки й теоретичні положення дисертації можуть бути використані в науковій і практичній розробці проблем міжнародного співробітництва, підготовці спеціальних і узагальнювальних досліджень, читанні лекційних та спеціальних курсів, проведенні спецсемінарів, розробці методичних рекомендацій, підручників, популярних нарисів, під час організації наукових конференцій із відповідної проблематики. Дане дисертаційне дослідження побудоване на неупередженому аналізі подій і перспектив й може бути використане для подальшого вивчення окремих аспектів безпекової та оборонної політики Франції, історії міжнародних відносин у 1990-2000-ні рр. ХХ ст. Матеріал може використовуватися при опрацюванні безпекової політики України та окремих аспектів її інтеграційного курсу зовнішньополітичними відомствами і силовими установами. Результати становлять довідковий матеріал при розробці французького напрямку української зовнішньої політики.
Особистий внесок окреслюється системною постановкою наукової проблеми й самостійним її вирішенням, що дозволяє глибше розкрити сутність безпекової та зовнішньої політики Франції. На основі досі не введених в науковий обіг та маловивчених документів, використаної спеціалізованої літератури, характеризуються доктринальні та якісні зміни у галузі безпеки та оборони, що відбулись протягом 1994-2008-х рр. Дисертаційне дослідження є повністю самостійною науковою розробкою, яке доповнює та поглиблює уявлення про безпековий вимір політики Франції.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки й практичні рекомендації дисертації обговорювались на засіданнях кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету та у вигляді доповідей та публікацій на різних науково-практичних конференціях. Автор взяв участь у понад 20 конференціях як на національному рівні (Всеукраїнські науково-практичні конференції студентів і молодих науковців «Українська державність: історія і сучасність» (Маріуполь – листопад 2008 р., листопад 2009 р.), ІІ Міжнародна наукова конференція молодих учених, присвячена 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київський університет ім. Т. Шевченка, травень 2009 р.), ІІІ Міжнародна наукова конференція молодих учених, присвячена 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній Війні (Київський університет ім. Т.Шевченка, квітень 2010 р.), Міжнародна конференція «Відносини НАТО-Україна та НАТО-Росія в контексті нової стратегічної концепції НАТО» (Донецьк, травень 2010 р.), Міжнародна конференція молодих учених, аспірантів та студентів «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київський інститут міжнародних відносин, вересень 2010 р.), IV Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих вчених (Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, листопад 2010 р.) Осіння академія «Нова стратегічна концепція Північноатлантичного альянсу: перспективи для держав Центральної та Східної Європи» (Донецьк, грудень 2010 р.), Міжнародна наукова конференція «Сучасний світ: проблеми та перспективи» (Київський славістичний університет, Чернігівський філіал, травень 2011 р.)), так й у міжнародних форумах за кордоном (Міжнародна наукова конференція «НАТО між Бухарестським та Лісабонським самітами: нова стратегічна концепція та перспективи членства України» (Вільнюс, Литва, грудень, 2009 р.), VII Варшавська Східноєвропейська конференція (Варшава, Польща, липень 2010 р.), Саміт молодих атлантистів (Лісабон, Португалія, листопад 2010 р.), Міжнародна конференція «Нові загрози глобальній безпеці: міжнародний тероризм, піратство, кібер-загрози» (Волгоград, Росія, березень 2011 р.)).
Публікації. За матеріалами дисертації було підготовлено та опубліковано 7 статей у фахових наукових виданнях. За результатами конференцій було опубліковано 13 тез доповідей. Загальний обсяг публікацій – 5 д.а.
Структура дисертації зумовлена змістом досліджуваної проблеми, метою та завданнями й базується на проблемному принципі. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, 14 підрозділів, загальних висновків, посилань, списку джерел та літератури (найменувань джерел – 163 та найменувань літератури – 131), додатків. Повний текст дисертації становить 248 сторінок, з них основного тексту – 188 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сьогодні Франція є вагомим геополітичним актором, як у Європі так і в світі. На рубежі століть перед Республікою постало складне завдання реформування збройних сил, перегляду оборонної політики, з метою її пристосування до пост-біполярних умов, що змінилась. Звичайно, такий процес супроводжувався дебатами на всіх рівнях, спрямований як на підвищення ефективності національної моделі армії, так й на запровадження загальноєвропейської безпекової інтеграції – нової вимоги часу, за яку активно лобіювали лідери Франції.
Окреслена перебудова, серед іншого, спиралась на традиції національної стратегічної культури. Важливість історичних елементів останньої важко переоцінити, оскільки вони й досі впливають на політичні рішення Республіки. Так, зокрема, це стосунки з Німеччиною, взаємини між нацією та армією, французька імперія, зрадливі союзники та важливість військових технологій. Кожне з цих питань відображає французьку національну свідомість.
Голлізм як ідейно-політична течія, що була сукупністю внутрішньополітичних, зовнішньополітичних та соціально-економічних поглядів надала той необхідний поштовх, якого так чекала країна після Другої світової війни та суперечливого періоду Четвертої республіки. У зовнішній політиці головною концепцією, яку втілював голлізм, стала ідея «національної величі» Франції та курс на незалежне відстоювання національних інтересів. Власна ядерна зброя стає головним гарантом забезпечення національної безпеки та імплементації зваженої та цілком незалежної, від контексту блокового та ідеологічного протистояння в умовах «холодної війни», зовнішньої політики. Розроблені голлістами та їх послідовниками оборонні доктрини стримування «слабким сильного», «за всіма азимутами» та «глобального стримування» яскраво відображали сутність політики відстоювання національних інтересів та окреслювали прагнення до загальноєвропейського лідерства Франції на противагу американським інтересам.
Із падінням Берлінського муру та колапсом Радянського союзу закінчилась біполярна ера міжнародних відносин. Французькі військові планувальники опинились перед важким вибором зміни стратегії у зв’язку зі зміною природи загроз та викликів. Непрямі, латентні загрози замінили сьогоденні та прямі загрози у якості детермінант політики. Східна Європа та Балкани, позбуваючись наслідків ідеологічного розподілу, перетворились на осередки нестабільності, НАТО під проводом США розпочало власну трансформацію, запрошуючи до членства країни колишнього соціалістичного табору, військові дії у Перській затоці. Все це проходило на фоні процесів поглиблення європейської інтеграції, підписання Маастрихтського договору про заснування Європейського союзу. Франція із власними амбіціями великої держави, аж ніяк не могла стояти осторонь зазначених процесів, що істотно впливали на розвиток історії. Тож оборонна політика, оформлена у вигляді Білої книги ще у 1972 р., потребувала якісних змін. Публікація у 1994 р. нової Білої книги – документа що втілював нові погляди на оборони, пристосовуючи традиційні голлістські принципи у галузі оборони до нових постбіполярних умов.
На початку 1995 р. до влади у Франції приходить президент-голліст Жак Ширак, який змінює на посаді соціаліста Франсуа Міттерана. Саме із першим пов’язують початок великої та комплексної реформи у лавах збройних сил, подальший розвиток європейських проектів оборонного співробітництва, та, зрештою, перегляд окремих параграфів ключового оборонного документу країни, що, здається, не міг за один рік так швидко застаріти. Натомість новий президент Франції надав імпульс реформам через публікацію документу «Нова оборона 1997-2015 рр.», що читко окреслює погляди президента на галузь. Таким чином президент, у найкращих традиціях голлізму, на практиці відновлює свій конституційний статус ключового національного актора, що користується перевагою свого надзвичайного впливу на політику безпеки та оборони Франції.
Трансформація оборонних засад Республіки, що була обумовлена та направлялась згаданими документами, визначила сучасне обличчя французьких збройних сил. У першу чергу це стосується ядерної політики, що залишається наріжним каменем модернової голлістської стратегії оборони Франції. На початок 1990-х рр. Франція остаточно відмовляється від тактичної ядерної зброї, перекладаючи відповідальність на стратегічні ядерні сили, що також були скорочені.
Військово-морські й військово-повітряні стратегічні ядерні сили були істотно модернізовані та перетворені в ядерну діаду задля підвищення мобільності й універсальності стратегії застосування цього виду зброї.
Задля модернізації ядерних сил у 1995-1996 рр. у Французькій Полінезії були проведені останні ядерні випробування, що мали великий міжнародний резонанс. Внаслідок випробувань були розроблені сучасні види боєголовок для термоядерних зарядів, а Центр ядерних випробувань у Тихому океані був остаточно ліквідований. Відтоді Франція для вдосконалення ядерної компоненти використовує виключно комп’ютерну програму моделювання – PALEN.
Протягом 1994-2008 рр., в рамках виконання оборонної реформи, якісної модернізації зазнали усі роди військ збройних сил Республіки. Основний акцент протягом трансформації робився на підвищення рівня мобільності та інтегрованості, задля проведення спільних союзницьких дій протягом миротворчих операцій. Наприкінці 1990-х – початку 2000-х рр. значно ускладнилась ситуація з нелегальною імміграцією, тому посилення військової жандармерії було необхідним кроком. Реструктуризація галузі виробництва зброї, коли були визначені концерни-монополісти у своїх напрямках – «Дассо», «Аероспасьяль», GIAT, DCN і т.д. – допомогла скоротити видатки на розробку новітніх видів озброєнь. Ця мета була також ознакою загального європейського процесу оборонного співробітництва, що мала наслідками такі проекти як «Геліос», «Гор», «Аріана» та інші.
У 2008 р. світ побачила нова Біла книга з питань оборони на національної безпеки, яку підготувала експертна група під головуванням Ж-К. Малле. Документ, за очевидною голлістської традицією, висвітлював погляди на оборону нового президента Франції, обраного у 2007 р., Ніколя Саркозі. Одночасно з Білою книгою був виданий документ під назвою «Військова карта», який читко окреслював коло необхідний реформ у оборонній сфері.
Біла книга 2008 р. визначила сучасну оборонну стратегію Франції на довгостроковий термін. П'ять нових функцій стратегії – знання й передбачення, запобігання, стримування, захист і втручання – охоплюють зовнішню і внутрішню безпеку, застосовуючи як військові так й цивільні засоби, що відображає комплексний підхід стратегії. У згаданому фундаментальному оборонному документі значна увага приділяється питанню розвитку європейської оборонної політики у форматі ЄС. Іншим ключовим питанням Білої книги 2008 р., яке виходить поза межі розуміння традиційної голлістської доктрини, є проголошення поновлення військового співробітництва з НАТО. У нових умовах, коли Франція має амбіції діяти у якості глобального актора міжнародних відносин, оновлена Організація Північноатлантичного договору виступає не лише як трансатлантичний форум для консультацій, але й є вагомим інструментом впливу, по суті, єдиною організацією колективної безпеки, що здатна проводити активні дії для забезпечення інтересів євроатлантичної спільноти.
Європейська оборонна ідентичність завжди ототожнювалась французами з власною моделлю, вигаданою ще де Голлем, стратегічної унітарної Європи, незалежного гравця на світовій політичній мапі, де лідерство будуть займати провідні європейські нації, серед яких Франція, завдяки істотному ядерному потенціалу, буде виступати у якості направляючого стовпа. Втім таке бачення a priori є утопічним, тож на практиці реалізуються лише окремі елементи, що не завжди походять на французьку модель. Можна умовно виділити два взаємопов’язаних рівня співробітництва у згаданій сфері – політичний та практичний. До першого варто віднести прогрес у розробці Спільної зовнішньої політики й політики безпеки ЄС. Саміти у Маастрихті, Амстердамі, Кельні, Ніцці, Гельсінкі та Лісабоні сприяли розвитку СЗПБ, зростанню довіри європейських країн у такому чутливому питанні, як національна безпека. Втім необхідно констатувати, що лишається великий простір для еволюції цього питання, пов’язаний передусім з позиціями ключових європейських держав – Франції, Великої Британії та Німеччини. Стосовно практичної сфери співробітництва, можна відзначити створення Європейського штабу з оперативного планування, Спільної організації по співробітництву в області озброєнь, франко-британської європейської авіаційної групи, об’єднань ЄВРОФОР та ЄВРОМАРФОР, миротворчу діяльність «Єврокорпусу». В усіх зазначених сферах оборонної діяльності, протягом 1990-х – 2000 рр., Франція виступала рушієм, постійно надаючи імпульси міжнародному галузевому співробітництву.
Стан відносин Франції з НАТО протягом 1994-2008 рр. був позначений загальним трендом інтенсифікації практичного та політичного рівня білатеральної співпраці. Не дивлячись на той факт, що Республіка від 1966 р. не входила до військових структур Альянсу, зокрема Комітету оборонного планування й Групи ядерного планування, необхідно констатувати, що військові контакти не були припинені остаточно. Із приходом до влади Ж. Ширака прагматичне військове співробітництво, з огляду на все зростаючи потреби інтеграції, спільного виконання союзницькими силами місій під об’єднаним командуванням, зокрема на Балканах, лише посилилось. Однак тривалий час Ж. Ширак спрямовував дипломатичні зусилля переважно на становлення Спільної зовнішньої політики й політики безпеки ЄС. Втім, у 2004 р. Франція de facto повернула своїх військових фахівців до об’єднаної структури командування. Французькі військові були задіяні у місіях Альянсу в Косово та Афганістані. Усі зазначені факти створили передумови скорішої реінтеграції Франції з НАТО. Історичне рішення, теоретично обумовлене новою Білою книгою 2008 р., було прийнято на саміті у Келі та Страсбурзі у квітні 2009 р. Франція повертається до командних структур Альянсу з надзвичайними амбіціями свого президента впливати на світову політику, бути глобальним актором міжнародних відносин.
Варто відзначити, що глобальне мислення та всеохоплююча стратегія, загалом відбивають історичне прагнення французів до лідерства. Франція залишається великою країною з колоніальним минулим та схильним до імперського баченням світу та власної ролі у ньому. Можна стверджувати, що таке бачення закладене десь глибоко у генотипі нації, її національній стратегічній культурі, що, безперечно, проектується на оборонну сферу. Втім протягом 1994 – 2008 рр. ставлення до такого сприйняття, через низку взаємопов’язаних причин, змінилось. Діяльність Франції на міжнародній арені можна умовно розділити на три місії: «місії з дотримання миру», «місії суверенітету» та «місії присутності». Зазначені місії спрямовані значно різняться за цілями та завданнями, але спрямовані на одну мету - створення передумови глобальної дії. «Місії з дотримання миру» зазвичай виконуються за мандатом ООН, де Франція традиційно користується великою повагою, стверджуючи та просуваючи власний позитивний гуманітарний імідж. «Місії суверенітету» представляють собою частини збройних сил Франції, розташовані у заморських департаментах та територіях. Завдяки їм Франція має можливість впливати на політику та економіку віддалених регіонів світу, захищати стратегічно важливі торгові маршрути, просувати власні інтереси. «Місії присутності» є найбільш контраверсійним проявом імперського минулого. Спрямовані на країни-франкофони, у першу чергу, Тропічної Африки, ці місії мають за ґрунтовну базу підписані між Францію та згаданими країнами угоди військового характеру. У минулому, спираючись на ці угоди, Республіка неодноразово починала військові інтервенції з метою захисту французьких громадян, припинення військових дій та встановлення лояльних про-французьких режимів. Такі односторонні дії багато раз засуджувались міжнародним співтовариством, підриваючи міжнародний авторитет Франції. Сьогодні Франція переглядає традиційні засоби впливу на африканському континенті, створює нову конкурентну модель співробітництва, що, окрім мови та культурних елементів, базується на гуманітарній та економічній підтримці, а до партнерства запрошуються не лише колишні залежні країни, але й провідні геополітичні актори регіону.
Таким чином, Франція протягом 1994-2008 рр., спираючись на унікальну стратегічну культуру у сфері забезпечення національної безпеки та оборони, маючи за базу доробки традиційної голлістської моделі, вибудовували відносно ефективну, сучасну оборонну політику, що відповідає статусу країни на міжнародній арені. Якщо стратегія 1994 р. враховувала, переважно, системні зміни, пов’язані з закінченням «холодної війни», то стратегія 2008 р. приділяє особливу увагу новітнім викликам та загрозам, перед якими постає Франція у глобалізованому світі. За п’ятнадцять років, що, переважно, припали на добу президентства Ж. Ширака, П’ята республіка пройшла через реформування власних збройних сил, створивши мобільну, гнучку, ефективну та сучасну армію, перебудувавши, в тому числі, таку чутливу галузь, як стратегічні ядерні сили. Сучасна Франція повертається до військових структур НАТО з метою стати провідним безпековим актором на міжнародній арені, що поліпшує її власний авторитет та гуманітарний імідж. Разом з тим, Франція є беззаперечним лідером європейського оборонного будівництва, підсилюючи політичну спроможність ЄС, та слугує взірцем для багатьох країн, що надають пріоритет європейському вектору розвитку.

ПОСИЛАННЯ

Розділ 1

1. Манжола В. Ядерное оружие Франции и вопросы европейской безопасности / В. Манжола. – К.: Вища школа, 1989. – 167 с.
2. Лозовицький О. Чинник глобального лідерства США у формуванні військово-політичної та оборонної стратегії Франції. – дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04 / Олександр Лозовицький. – НАН України, Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 2001. – 203 с.
3. Лозовицький О. Голлізм як взірець концепції переходу від залежного стану до національного піднесення / О. Лозовицький // Економічний часопис. – 2009. – № 1-2. – С. 28-31
4. Пивоваров Є. Модель національної безпеки і оборони Франції: можливості її адаптації до умов України. – дис. ... канд. політ. наук: 21.01.01 / Єгор Пивоваров. – Рада нац. безпеки і оборони України, Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки. – К., 2010. – 221 с.
5. Денисенко К. Геополітика та геостратегія Франції. – дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04 / Ксенія Денисенко. – Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2009. – 182 с.
6. Мітрофанова О. Безпекова політика Франції в контексті сучасних європейських геополітичних трансформувань. – дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04 / Оксана Мітрофанова. – НАН України, Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 2002. – 190 с.
7. Ольховой І. Територіальна організація Збройних Сил Франції. – дис... канд. геогр. наук: 20.02.04 / Ігор Ольховой. – Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Військовий ін-т. – К., 2007. – 164 с.
8. Погорська І. Євроінтеграційна політика Франції. – дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04 / Ірина Погорська. – НАН України, Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 2002. – 214 с.
9. Шаповалова О. Європейська політика Франції за президентства Жака Ширака: дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04 / Олександра Шаповалова. – Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т міжнар. відносин. – К., 2009. – 259 с.
10. Халецька Л. Франція в європейському інтеграційному процесі (кінець 1980-х - 1990-і роки). – дис. ... канд. іст. наук: 07.00.02 / Леся Халецька. – Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 213 с.
11. Мовчан М. Вплив ідеології НАТО на формування зовнішньої та оборонної політики Франції та ФРН у євроатлантичному просторі у 1991-2003 рр. (за матеріалами мас-медіа Франції та ФРН). – дис. ... канд. політ. наук: 23.00.03 / Микола Мовчан. – Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, Інститут журналістики. – К., 2004. – 253 с.
12. Романова О. Зовнішньополітичні стратегії Франції, Німеччини та Великобританії у контексті розвитку й імплементації СЗБП ЄС. – дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04 / Ольга Романова. – Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. – О., 2008. – 185 с.
13. Тюшка А. Режим німецько-французької співпраці у європейській політиці безпеки та оборони. - дис. ... канд. політ. наук: 23.00.04 / Андрій Тюшка. – Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2010. – 261 с.
14. Обичкина Е. Франция в поисках внешнеполитических ориентиров в постбиполярном мире / Е. Обичкина. – М. : МГИМО-Университет, 2003. - 470 с.
15. Обичкина Е. Франция на рубеже XX-XXI веков: кризис идентичности / Е. Обичкина. – М. : МГИМО, 2003. – 137 с.
16. Мирович М. Штрихи к политическому портрету / М. Мирович. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 320 с.
17. Арзаканян М. Генерал де Голль на пути к власти / М. Арзаканян. – М.: Прогрес-Традиция, 2001. – 264 с.
18. Зинченко А. Ядерная политика Франции / А. Зинченко. – М.: Едиториал УРСС, 2004. – 240 с.
19. Лутовинов В., Мотин Ю. Военно-политические процессы в мире и России / В. Лутовинов, Ю. Мотин. – М.: РАГС, 2009. – 142 с.
20. Толкачёв В. Роль Франции в становлении общей оборонной политики Европейского Союза: Исторические аспекты. – диссертация ... кандидата исторических наук: 07.00.15 / Виталий Толкачёв. – Нижний Новгород, 2005. – 292 с.
21. Форет И. Проблемы европейской политики безопасности Франции в 1980-начале 1990-х гг. – диссертация ... кандидата исторических наук: 07.00.03 / Ирина Форет. – Воронеж, 2006. – 186 с.
22. Андреева Т. Англо-французское сотрудничество в политических интеграционных процессах Западной Европы (1980-е – 1990-е гг.) / Т. Андреева. – М.: Компания Спутник Плюс, 2005. – 186 с.
23. Филатова А. Отношения США и Франции в конце XX - начале XXI вв.: политические, военные и социокультурные аспекты. – автореферат дис. ... кандидата исторических наук: 07.00.03 / Анастасия Филатова. – Моск. гос. ин-т междунар. Отношений. – М., 2010 – 27 с.
24. Георгиев Э. Африканская политика Франции / Э. Георгиев. – М.: Международгые отношения, 1988. – 270 с.
25. Даниельссон Б. Отравленный рай / Б. и М.-Т. Даниельссон. – М.: Прогресс, 1989. – 288 с.
26. Ракутубе Р. Военная политика Франции в Тропической Франкоязычной Африке (60-80-е годы). – автореферат дис. ... кандидата исторических наук: 07.00.03 / Ракутубе Рамиалинжатуву Рина. – К., 1993. – 23 с.
27. Kitler W. Obrona narodowa Francji / W. Kitler. – Toruń; Warszawa: Wydawnictwo Adam Marszałek, 1997. – 197 s.
28. Bogusławska H. Polsko-francuska współpraca wojskowa : bilans i perspektywy / H. Bogusławska. – Warszawa; Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 1997. – 62 s.
29. Wróblewska M. Stanowisko Francji wobec rozszerzenia NATO w latach 1989-1999 w swietve prasy francuskiej / M. Wróblewska. – Warszawa: Fundacija Studiow Miedzynarodovich, 2007. – 127 s.
30. Natkański P. Polityka Stanów Zjednoczonych wobec Europejskiej Tożsamości Bezpieczeństwa i Obrony / P. Natkański. – Toruń: Wydaw. Adam Marszałek, 2004. – 193 s.
31. Zięba R. Europejska polityka bezpieczeństwa i obrony / R. Zięba. - Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 2005. – 132 s.
32. Bezpieczeństwo państw i narodów w procesie integracji europejskiej / pod red. Wiesława Śmiałka, Józefa Tymanowskiego. – Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 2002. – 261 s.
33. Marciniak W. Logistyka we Francuskim wydaniu / W. Marciniak // Wojska Lądowe. – 2002. – # 8 (49). – S. 24.
34. Czarnotta Z. Wojskowa organizacja terytorialna Ftancji / Z. Czarnotta // Wojska Lądowe. – 2001. – # 21 (38). – S. 27; Його ж., Budzet obrony Francji 2002 // Wojska Lądowe. – 2002. – # 5 (46). – S. 24.
35. Węglarczyk B. Francja wraca do NATO / B. Węglarczyk B. // Gazeta Wyborcza. – 2 grudnia, 2007.
36. Gregory S. French Defence Policy Into the Twenty-First Century / S. Gregory. – L.: Palgrave Macmillan, 2000. – 276 p.
37. Rynning S. Changing Military Doctrine: Presidents and Military Power in Fifth Republic France, 1958-2000 / S. Rynning. – L.: Praeger, 2002. – 256 p.
38. Graves J. The Post-Cold War Armored Vehicle Industries in Britain, Germany, and France: A Study in Political Economy and Transition / J. Graves – Greenwood Press, 2000. – 162 p.
39. Gautier L. Mitterand et son armée, 1990-1995 / L. Gautier. – P.: Grasset et Fasquelle, 1999. – 582 p.
40. Heuser В. NATO, Britain, France, and the FRG: Nuclear Strategies and Forces for Europe, 1949-2000 / B. Heuser. – L.: Palgrave Macmillan, 1997. – 280 p.
41. Keiger J. France and the World Since 1870 / J. Kieger. – L.: Arnold, 2001. – 272 p.
42. Hocquenghem G. La Beauté du métis: Réflexions d’un francophobe / G. Hocquenghem. – P.: Ramsay, 1979. – 348 p.
43. Manning P. FrancophoneSub-Saharan Africa1880–1995 / P. Manning. – Cambridge University Press, 1988. – 260 p.
44. Mudimbe-Boyi E. Empire Lost: France and Its Other Worlds / E. Mudimbe-Boyi. – Lexington Books, 2009. – 262 p.
45. Chafer T. The End of Empire in French West Africa / T. Chafer. – Oxford Berg Publisher, 2002. – 256 p.
46. Thomas D. Black France: Colonialism, Immigration,and Transnationalism / D. Thomas. – Indiana University Press, 2007. – 326 p.
47. McNamara F. France in Black Africa / F. McNamara. – National Defense University Press, 1989. – 302 p.
48. Kroslak D. The Role of France in the Rwandan Genocide / D. Kroslak. – C. Hurst & Co. Ltd., 2007. – 348 p.
49. Kramer S. Does France Still Count? The French Role in the New Europe / S. Kramer. – Praeger Publishers, 1994. – 113 p.
50. Gueldry M. France and European Integration: Towards a Transnational Poliсy? / M. Gueldry. – Praeger, 2001. – 243 p.
51. Gnesotto N. EU Security and Defence Policy: the first five years (1999-2004) / N. Gnesotto. – P.: Institute for European Studies of EU, 2004. – 294 p.
52. Cottey A. Security in the New Europe / A. Cottey. – Palgrave Macmillan, 2007. – 258 p.
53. Merlingen M., Ostrauskaité R. European Security and Defence Policy. An implementation perspective / M. Merlingen, R. Ostrauskaité. – Routledge, 2008. – 226 p.
54. Hunter R. The European Security and Defense Policy:NATO's Companion - or Competitor? / R. Hunter. – RAND, 2002. – 179 p.
55. Lindley-French J. A Chronology of European Security and Defence, 1945-2007 / J. Lindley-French. – Oxford University Press, 2007. – 383 p.
56. Matlary J. EU Security Dynamics in the New National Interest / J. Matlary. – Palgrave Macmillan, 2009. – 249 p.
57. Howorth J., Menon A. The European Union and National Defence Policy / J. Howorth, А. Menon. – Routledge, 1997. – 189 p.
58. Menon А. France, NATO and the Limits of Independence, 1981-97: The Politics of Ambivalence / A. Menon. – Palgrave Macmillan, 2000. – 258 p.
59. Bozo F. Two Strategies for Europe: De Gaulle, the United States, and the Atlantic Alliance / F. Bozo. – Rowman and Littlefield, 2000. – 277 p.
60. Gordon P. A Certain Idea of France: French Security Policy and the Gaullist Legacy / P. Gordon. – Princeton University Press, 1993. – 255 p.
61. La Constitution Française [Français-Anglais] – Доступно з: http://www.assemblee-nationale.fr/connaissance/constitution.asp
62. Une Défense Nouvelle / Ministère de la Défense. – SIRPA, 1996 – 114 p.
63. Chirac J. Chaque pas doit être un but: Mémoires, Tome 1 / J. Chirac. – NIL, 2009. – 512 p.
64. Chirac J. Le temps presidential: Mémoires, Tome 2 / J. Chirac. – NIL, 2011. – 624 p.
65. Mitterrand F. Mémoires interrompus / F. Mitterrand, G-M. Benamou. —Odile Jacob, 1996. – 246 p.
66. Balladur E. Le pouvoir ne se partage pas / E. Balladur. – Fayard, 2009. – 439 p.
67. Juppé A. Je ne mangerai plus de cerises en hiver... / A. Juppé. – Plon, 2009. – 241 p.
68. Jospin L. Le monde comme je le vois / L. Jospin. – Gallimard, 2005. – 328 p.
69. Védrine H. Les cartes de la France a l'heure de la mondialisation / H. Védrine. – Fayard, 2000. – 190 p.
70. Léotard F. Pour l'honneur / F. Léotard. – Grasset, 1997. – 115 p.
71. Millon C. La paix civile / C. Millon. – Odile Jacob, 1998. – 207 p.
72. Cuche B. L'Utilité de la Force : L'Art de la Guerre Aujourd'hui / R. Smith, B. Cuche, P. Ricalens. – Economica, 2007. – 395 p.
73. Morillon P. Mon Credo / P. Morillon. - Presses de la Renaissance, 1999. – 169 p.
74. The French Armed Forces / Joint Services Command and Staff College. – L. 1999. – 35 p.
75. Gendarmerie Nationale – Case Study / Allied Telesis. – P., 2007. – 8 p.

Розділ 2

1. Palmer A. Metternich: Councillor of Europe / A. Palmer. – L.: Orion, 1997. – P. 134.
2. Home A. The French Army and Politics 1870-1970 / A. Home. – L.: Macmillan, 1984. – P. 1.
3. Chipman J. French Power in Africa / J. Chipman. – Blackwell Press, 1989. – P. 9.
4. Howorth J. The defence consensus and French political culture / J. Howorth, Michael Scriven, Peter Wagstaff. – Berg Press, 1991. – P. 167.
5. Keiger J. France and international relations in the post-Cold War era: some lessons of the past / J. Keiger // Modern and Contemporary France. – Autumn, 1995. – P. 265.
6. Simonian H. The Privileged Partnership: Franco-German Relations in the European Community 1969–1984 / H. Simonian. – Clarendon Press, 1985. – P. 181.
7. Friend J. The Lynchpin: French-German Relations 1950–1990 / J. Friend. – CSIS/Praeger Press, 1991 – P. 85.
8. Мінк Ж., Неймаєр Л. Європа та її болісні минувшини / Ж. Мінк, Л. Неймаєр, П. Боннар. – Пер. з фр. Є. Маричева. – К.: Ніка-Центр, 2009. – С. 100.
9. Fremy D., Fremy M. Le Quid / D. Fremy, M. Fremy. – Robert Laffont, 1983. – P. 843–854.
10. Entretien avec François Léotard // Le Quotidien. – 6 March, 1994.
11. Mitterand F. Réflexions sur la politique étrangère de la France / F. Mitterand. – P., 1989. – P. 182.
12. Там само. – P. 22.
13. Там само – P. 23.
14. Mery G. Une armée: pour quoi faire et comment / G. Mery // Défense nationale. – Juin, 1990. – Р. 18.
15. Lanxade J. La doctrine militaire français face aux bouleversements stratégiques en Europe / J. Lanxade // Relations Internationales et Stratégiques. – Winter, 1991. – P. 36.
16. The Military Balance 1989-1990 / IISS. – L.: Brassey's, – P. 26–27.
17. The Military Balance 1994-1995 / IISS. – L.: Brassey's, 1994. – P. 31.
18. Norris R., Arkin W. US nuclear weapons locations / R. Norris, W. Arkin // Bulletin of the Atomic Scientists. – November/December, 1995. – P. 74–75.
19. Fitchett J. Paris concedes to NATO on Franco-German corps / J. Fitchett // International Herald Tribune. – 1 December, 1992. – P. 1.
20. Boniface P. La France / P. Boniface // L’Année Stratégiques 1995: Les Equilibres Militaires. – Dunod/IRIS, 1995. – P. 12.
21. Grant R. France’s new relationship with NATO / R. Grant // Survival, 38(1) – Spring 1996. – P. 63.
22. Там само.
23. Там само. P. 61.
24. Heisbourg F. Sécurité: l’Europe livrée à elle-même / F. Heisbour // Politique Etrangère – Spring 1994. – P. 247–260.
25. Bozo F. Organisations de sécurité et insécurité en Europe / F. Bozo // Politique Etrangère. – Summer 1993. – P. 447–458.
26. Cornish P. European Security: the end of architecture and the new Europe / P. Cornish // International Affairs. – October, 1996. – P. 756–757.
27. Brussels summit declaration / NATO Handbook. – NATO Information and Press Office, 1995. – P. 269–277.
28. Buchan D. France goes on the defence offensive / D. Buchan // Financial Times. – 24 January, 1994.
29. Monier C. Orientation de l’alliance atlantique vers le partenariat pour la paix / C. Monier // Défense Nationale. – March, 1995. – P. 166–169.
30. Grand C. La politique français et le non-prolifération nucléaire / C. Grand // Défense Nationale. – August/September, 1994. – P. 99–112.
31. Géré F. Quatre généraux et l’apocalypse: Ailleret-Beaufre-Gallois-Poirier / F. Géré // Stratégique. – Spring, 1992. – P. 75–116.
32. Ailleret C. Défense dirigée ou défense tous azimuts? / C. Ailleret // Revue de Défense Nationale. – December, 1967. – P. 1923–1932.
33. Collet A. Le règlementation des armements: de nouvelles voies / A. Collet // Défense Nationale. – May, 1994. – P. 99–107.
34. Pichard D. Le désarmement / D. Pichard // Les Cahiers du Chear – December, 1994. – P. 89–103.
35. Marret J-L. La France et le Désarmement / J-L Marret. – P.: L’Harmattan, 1997. – P. 276
36. Tertrais B. La Dissuasion Nucleaire Francaise apres la Guerre Froide: Continuite, Ruptures, Interrogations / B. Tertrais // Theories et doctrines de la securite. – P.: AFRI, 2000. – P. 759.
37. Gregory S. French Defence Policy Into the Twenty-First Century / S. Gregory. – L.: Palgrave Macmillan, 2000. – P. 76.
38. Там само. – P. 73-80.
39. Tertrais B. … P. 762.
40. La Constitution Française [Français-Anglais], – Доступно з: http://www.assemblee-nationale.fr/connaissance/constitution.asp
41. Там само.
42. Gordon P. A Certain Idea of France: French Security Policy and the Gaullist Legacy / P. Gordon. – P.: Princeton University Press, 1993. – P. 81-105.
43. Dubos P. Qui fait la politique de défense de la France? / P. Dubos // Les Cahiers de Mars. – Spring, 1995. – P. 31–42.
44. Mathieu J-L. La Défense Nationale / J-L. Mathieu. – P.: PUF, 1996. – P. 38–55.
45. Projet de Loi Relatif à la Programmation Militaire pour les Années 1997–2002 / Ministère de la Défense. – May, 1996.
46. Artru Y. La programmation militaire et l’annualité budgétaire: le mariage impossible? / Y. Artru // Défense Nationale. – March, 1997. – P. 57–68.
47. Une Défense Nouvelle / Ministère de la Défense. – P.: SIRPA, 1996.
48. Livre Blanc sur la Défense. – P., 1994. – P. 203–205.
49. Там само. – P. 11.
50. Там само. –P. 8-10.
51. Prome J-L. Quelle choix pour une défense antimissile? / J-L. Prome // Science et Vie. – June, 1993. – P. 122–127.
52. Livre Blanc… P. 87–98.
53. Там само. – P. 127.
54. Там само. – P. 199.
55. Long-range vision: procurement chief grapples with structural disarmament // Armed Forces Journal International. – June, 1984. – P. 42.
56. L’heure de choix: entretien avec M. Charles Millon, Ministre de la Défense // Armées d’Aujourd’hui. – October, 1995. – P. 10–15.
57. Composition, organisation et fonction du Comité Stratégique // Air et Cosmos. – Novembre 24, 1995. – P. 36.
58. La nouvelle compagne de M. Chirac // Le Monde. – 24 February, 1996.
59. Schwartzbrod A. Défense: un budget qui sent la poudre / A. Schwartzbrod // Libération. – August 20, 1997.
60. Isnard J. Nomination d’un nouveau Secrétaire Général de la Défense Nationale / J. Isnard // Le Monde. – July 10, 1998.
61. Bureau J-F. La réforme militaire en France une mutation identitaire / J-F. Bureau // Politique Etrangère. – Spring, 1997. – P. 69–81.

Розділ 3

1. Sanguinetti A. Ruptures dans la doctrine française de dissuasion / A. Sanguinetti // Le Monde Diplomatique. – Septembre, 1995. – P. 58.
2. Там само. – P. 59.
3. Baumel J. "Les essais sont indispensables" et Lellouche P. "Défense: le danger de l’obsolescence" / J. Baumel et P. Lellouche // Figaro. – October 13, 1993.
4. Querelle sur le nucléaire // L’Express. – October 7-13, 1993. – P. 52–53.
5. Desaubliaux P-H. La neccessaire reprise des essais nucléaire / P-H. Desaubliaux // Figaro. – December 17, 1993.
6. Intervention de M. François Mitterrand, President de la République, sur la Theme de la Dissuasion // Service de Presse, Palais de l’Elysée. – 5 May, 1994. – P. 9–14.
7. Desaubliaux P-H. Essais nucléaires: Balladur en desaccord avec Mitterrand / P-H. Desaubliaux // Figaro. – May 11, 1994.
8. Rebois С. Retour à la doctrine Gaullist / C. Rebois // Figaro. – June 14, 1995.
9. Mey H., Denison A. View From Germany: France’s nuclear tests and Germany’s nuclear interests / H. Mey, A. Denison // Comparative Strategy. – No 15, Autumn, 1996. – P. 169–171.
10. Pfaff W. The French feel safer with a nuclear deterrent of their own /W. Pfaff // International Herald Tribune. – September 11, 1995.
11. Buchan D. Chirac looks for stronger UK links / D. Buchan // Financial Times. – May 14, 1996.
12. Lellouche P. Essais nucléaires: leçons d’un psychodrama / P. Lellouche // Politique Etrangère. – Winter, 1995/1996. – P. 95–111.
13. Barrillot B. Les Essais Nucléaires Français 1960–1996 / B. Barrillot. – CDRPC, 1996. – P. 177–223.
14. Gregory S. French nuclear weapons testing and the CTBT process / S.Gregory // Bulletin of Arms Control. – December, 1996. – P. 18–23.
15. Там само. – P. 18–19.
16. Boniface P. Essais et doctrine nucléaires: la victoire à la Pyrrhus des revisionnistes / P.Boniface // Relations Internationales et Stratégiques. – Winter, 1995. – P. 49.
17. Hoadly S. France mends fences with Rarotonga accord / S. Hoadly // Jane’s Defence Weekly. – April 10, 1996. – P. 18.
18. Norris R. French nuclear forces 1993 / R.Norris // Bulletin of the Atomic Scientists. – Vol. 49, 1993. – P. 56.
19. Там само. – P. 58.
20. Trois ans pour demanteler le Plateau d’Albion // Air et Cosmos. – May 3, 1996. – P. 33.
21. La dissuasion, d’une ère à l’autre // Armées d’Aujourd’hui. – March, 1996. – P. 14.
22. Lancement du missile stratégique M 51 // Air et Cosmos. – May 3, 1996. – P. 34.
23. Буланов Д. Ядерная стратегия Франции / Д.Буланов // Зарубежное военное обозрение. – № 4, 1996. – С. 3.
24. Там само. – С.4.
25. Une Défense Nouvelle / Ministère de la Défense. – P.: SIRPA, 1996. – P. 18.
26. Livre Blanc sur la Défense. – P., 1994. – P. 76–86.
27. Rapport Annexe of the Débat Sur Une Défense Nouvelle // Journal Officiel de la Republique Française. – July 3,1996.
28. Isnard J. Le budget militaire sera réduit de 100 milliards de francs en cinq ans / J.Isnard // Le Monde. – February 24, 1996.
29. Une Défense… P. 24.
30. Там само. – P. 24-25.
31. Там само. – P. 42-50.
32. Sage A. Chirac Sets New Terms for Nuclear Weapon Use / A.Sage // The Times. – October 28, 2003. – P. 13.
33. Lichfield J. Chirac Threatens Nuclear Attack on States Sponsoring Terrorism / J. Lichfield // The Independent. – January 20, 2006.
34. Klein J. France face à la seconde ère nucléaire / J.Klein // Le Monde Diplomatique. – March, 2006. – P. 18-24.
35. Rahir K. France Has Nuclear Retaliation Option / K.Rahir // Der Spiegel. – January 19, 2006.
36. Paul T. Tradition of Non-Use of Nuclear Weapons / T. Paul. - Stanford University Press, 2009. – P. 115.
37. Boniface P. The Future of the French Nuclear Posture / P. Boniface // Strategic Analysis – November, 1999. – Доступно з: http://www.ciaonet.org/olj/sa/sa_99bop01.html
38. Duval M. De la non-proliferation à la contre-proliferation? / M.Dural // Défense Nationale. – August–September, 1995. – P. 37-39.
39. Livre Blanc sur la Défense et Sécurité Nationale 2008. – P.: Odile Jacob, 2008. – P. 141-166.
40. Blechman B. Unblocking the Road to Zero / B.Blechman // Stimson, Nuclear Security Series – January, 2009. – P. 7.
41. Livre Blanc 1994… P. 4.
42. Allocution de M. Jacques Chirac, Président de la République, lors de sa visite aux forces aérienne et océanique stratégiques, (Landivisiau – l’Île Longue (Brest). - 19 January, 2006.
43. Klein J. … P. 20.
44. Discours de M. le Président de la République – Présentation du SNLE Le Terrible (Cherbourg). – March 21, 2008.
45. Там само.
46. Livre Blanc 1994… P. 99.
47. Rapport de la France sur l’application de l’article VI et de l’alinéa C du paragraphe 4 de la décision de 1995 sur les principes et objectifs de la non-prolifération et du désarmement nucléaires / Deuxième session du comité préparatoire de la conférence d’examen du TNP de 2005 (Geneva). – 30 April, 2003.
48. Conférence de presse conjointe de M. Jacques Chirac, Président de la République et de Mme Angela Merkel, Chancelière de la République Fédérale d’Allemagne à l’occasion de la rencontre francoallemande (Versailles). – 23 January, 2006.
49. Bentegeat H. Rapport d’information fait au nom de la commission des Affaires étrangères, de la défense et des forces armées sur le rôle de la dissuasion nucléaire française aujourd’hui, par M. Serge Vinçon, Sénateur / H.Bentegeat // Document no. 36. – October 24, 2006. – P. 25.
50. Discours de M. le Président de la République.
51. 2000 Review Conference of the Parties to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons / Final Document, Volume I. – New-York, 2000. – P. 15.
52. Prague Summit Declaration, Issued by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Prague. – November, 2002. - P. 4.
53. Allocution de M. Jacques Chirac.
54. Discours de M. le Président de la République.
55. Blechman B. … P. 7.
56. Там само. – P. 8.
57. Norris R. French nuclear forces 2008 / R.Norris // Bulletin of the Atomic Scientists. – Vol. 64, 2008. – P. 53.
58. Там само.
59. Norris R. French nuclear forces 2001 / R.Norris // Bulletin of the Atomic Scientists. – Vol. 57, 2001. – P. 73.
60. Там само. – P. 72.
61. Strategic Weapons Systems M-5/M-51 // Jane’s Military Review. – June 23, 2006.
62. Merchet J-D. Premier tir d’essai ‘réussi’ du missile stratégique M51 / J-D. Merchet // Libération. – November 10, 2006.
63. Norris R. French nuclear forces 2008 … P. 54.
64. Там само. – P. 52.
65. Там само. – P. 54.
66. Там само.
67. Blechman B. … P. 13.
68. Rapport d’information fait au nom de la commission des Affaires étrangères, de la défense et des forces armées sur le rôle de la dissuasion nucléaire française aujourd’hui. – Octobre, 2006. – P. 24.
69. Blechman B. … P. 13.
70. Там само.
71. Roberts S. French Naval Policy Outside Europe / S.Roberts // Centre for Naval Analyses Professional, Paper 294. – September 1980. – P. 4.
72. Стасов А. Перспективы применеия и развития ВМС Франции / А.Стасов // Зарубежное военное обозрение. - № 6, 1997. – С. 74.
73. The French Armed Forces / Joint Services Command and Staff College. – L. 1999. – P. 26.
74. Robinson C. The European Union's "Headline Goal" - Current Status / C. Robinson // Centre for Defence Information – May 23, 2002.
75. Question no 41 by Jim Higgins - Subject: MAOC-N – За матеріалами сайту Європейського парламенту. – Доступно з: http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=//EP//TEXT+CRE+20090115+ANN-01+DOC+XML+V0//EN&query=QUESTION&detail=H-2008-0988.
76. History of EUROMARFOR – За матеріалами сайту EUROMARFOR. – Доступно з: http://www.euromarfor.org/historia.
77. Там само.
78. European Union Military Staff – За матеріалами сайту EUMS. – Доступно з: http://consilium.europa.eu/showPage.aspx?id=1039&lang=en.
79. The French Navy and Europe – За матеріалами сайту EUMS. – Доступно з: http://www.defense.gouv.fr/marine/content_english/the-mission/the-french-navy-and-europe/(language)/fre-FR.
80. Там само.
81. Livre Blanc 2008… P. 214.
82. Там само. – P. 215.
83. Там само.
84. Там само.
85. Там само.
86. Там само. – P. 216.
87. The French Armed Forces… P. 31.
88. The CESA data. – Доступно з: http://www.cesa.air.defense.gouv.fr/article.php3?id_ article=3 3.
89. Military Balance 2009… P. 122
90. Military Balance 1994-1995… P. 48.
91. Military Balance 2009… P. 122.
92. Abrial S. The Future French Air Force / S. Abrial // Rusi Defence System. – February, 2008 – P. 64.
93. Military Balance 2009… P. 122.
94. Там само.
95. The Future French Air Force… P. 64.
96. Там само. – P. 65.
97. Там само.
98. Там само.
99. Abrial S. Transformation in the French Air Force in an Era of Change / S.Abrial // Strategic Studies Quarterly. – Winter, 2008. – P.11
100. Там само. – P. 12.
101. Livre Blanc 2008... P. 216.
102. Там само.
103. Там само.
104. Там само. – P. 217.
105. Там само.
106. Duroselle J-B. La Moyenne Puissance au XXe siecle: Recherche d'une definition / J-B Duroselle. – P., 1989. – P. 351.
107. Там само. – P. 349.
108. Gregory S. French Defence Policy Into the Twenty-First Century / S. Gregory. – L.: Palgrave Macmillan, 2000. - P. 153.
109. Шарп Д. Від диктатури до демократії: концептуальні засади здобуття свободи / Д. Шарп. – К., 2001. – С. 34.
110. Robineau C. Un «Rendez-vous Citoyen» Manqué / C.Robineau // Le Monde Diplomatique. – Janvier, 1997. – P. 45-53.
111. Maisonneuve E. Chevènement: on a baisse la France / E. Maisonneuve // Nouvel Observateur. – February 24, 1996. – P. 12.
112. Military Balance 1994-1995… P. 46.
113. Military Balance 2009… P. 120.
114. Le Code du Soldat. – Доступно з: www.vbru.net/aumonerie/code_soldat.html.
115. Décret n°2000-559 du 21 juin 2000 portant organisation générale de l'armée de terre. – Доступно з: http://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do;jsessionid=A5BE58FB20973CDF008E6E1FC144AC1D.tpdjo13v_2?cidTexte=JORFTEXT000000400939&dateTexte=20081123.
116. Armee de Terre, Organisation territoriale - За матеріалами сайту Міністерства оборони Франції. – Доступно з: http://www.defense.gouv.fr/terre/presentation/organisation-territoriale/les-commandements-regionaux.
117. Armee de Terre, Organisation des forces - За матеріалами сайту Міністерства оборони Франції. – Доступно з: http://www.defense.gouv.fr/terre/presentation/organisation-des-forces/organisation-des-forces.
118. Military Balance 2009… P. 120.
119. Military Balance 1994-1995… P. 46.
120. Military Balance 2009… P. 120.
121. Там само.
122. Des canons français pour l'Arabie saoudite // Libération. - July 20, 2006.
123. Merchet J-D. Les Tigre volent vers l'Afghanistan à bord d'Antonov / J-D. Merchet // Libération. – Juillet 26, 2009.
124. Livre Blanc 2008… P. 213.
125. Там само. – P. 214.
126. Там само.
127. Smith L. French Gendarmerie National /L.Smith // Police Review. – March 15, 2005. – P. 2.
128. Military Balance 2009… P. 120.
129. Там само.
130. Military Balance 1994-1995… P. 49.
131. Livre Blanc 2008… P. 219.
132. Casamayou J-P. Une pole mariant Aérospatiale et Dassault / J-P. Casamayou // Air et Cosmos. - March 1, 1996. - P. 17.
133. Dupont J. Créer un grande pole d’electronique / J.Dupont // Air et Cosmos. – March 1, 1996. – P. 18.
134. Casamayou J-P. Le pole nucléaire: CEA/DAM revu à la baisse / J-P. Casamayou // Air et Cosmos. – March 1, 1996. – P. 19.
135. Военная реформа во Франции // Отечественные записки. - № 8 (9), 2002. – С.64.
136. Campbell E. France’s Defence Reforms: The Challenge of Empiricism / E.Campbell // London Defence Studies Papers. – No 36, 1997. – P. 21.
137. Nouveau depart pour l’industrie de défense // Air et Cosmos. – March 1, 1996. – P.14
138. Heisbourg F. Nouvelle politique de défense: de la coupe aux terres / F. Heisbourg // l’Echos. – March 18, 1996.
139. Leymarie P. Défenses Européennes en Voie d’Externalisation / P.Leymarie // Le Monde Diplomatique. – Novembre, 2004. – P. 48-55.
140. Там само.
141. Merchet J-D. Interview de Jean-Claude Mallet / J-D. Merchet // Libération. – Juillet 23, 2008.
142. Там само.
143. Там само.
144. Bommelaer C. Défense: jour J pour la nouvelle carte militaire / C.Bommelaer, G. Perrault // Le Figaro. – Juillet 23, 2008.
145. Loi de Programmation Militaire 2009-2014 - За матеріалами сайту Національної Асамблеї Франції. – Доступно з: http://www.assemblee-nationale.fr/13/dossiers/programmation_militaire_2009-2014.asp.
146. Le groupe «Surcouf», Livre blanc sur la défense: une espérance déçue // Le Figaro. – Juin 18, 2008.
147. Livre Blanc 2008… P. 65.
148. Merchet J-D. Sarkozy fait craquer l’armée / J-D.Merchet // Libération. – Juillet 2, 2008.
149. Livre Blanc 2008… P. 149.
150. Там само. – P. 153.
151. Там само. – P. 167.
152. Там само. – P. 175.
153. Там само. – P. 159.
154. Zecchini L. Interview du général de division Vincent Desportes: «Nous n'en avons pas fini avec la guerre» / L.Zecchini // Le Monde. – Аvril 27, 2008.
155. Loi de Programmation Militaire 2009-2014.
156. Livre Blanc 2008… P. 273.
157. Там само. – P. 79.
158. Le groupe «Surcouf», Livre blanc sur la défense, une espérance déçue // Défense et Sécurité Internationale. – Septembre, 2008. – P. 34-42.
159. Там само.
160. Crouzel С., Guillermard V. Le financement de l'armée du futur sur la sellette / C.Crouzel // Le Figaro. – Fevrier 22, 2010.

Розділ 4

1. La déclaration du 9 mai 1950 – За матеріалами сайту фонду Роберта Шумана. – Доступно з: http://www.robert-schuman.eu/declaration_9mai.php.
2. Chopra H. De Gaulle and European unity / H. Chopra. – New Delhi: Abhinav Publication, 1974. – P. 28–33.
3. Lindley-French J. A Chronology of European Security & Defence 1945–2007 / J. Lindley-Frebch. – L.: Oxford University Press, 2007. – P. 46.
4. Aron R. Immuable et changeante. De la IV-e а la V-e Republique /R. Aron. – P.: Plon, 1959. – P. 219.
5. Рубинский Ю. Франция / Ю. Рубинский. – М., 1973. – C. 380.
6. Де Голль Ш. Военные мемуары / Ш. Де Голль. – Т. 1, М., 1957. – C. 29.
7. Chirac J. Au sujet des armes nucléaires tactique françaises / J. Chirac // Défense nationale. – Mai, 1975. – P. 14.
8. Berger P. Défense de la France et intervention à l`Europe / P. Berger // Defense nationale. – Janvier, 1982. – Р. 29.
9. Lellouche P. L'avenir de la guerre / P. Lellouche. – P.: Plon, 1985. – P. 67.
10. Schwartzbrod A. Le President Qui N’amait Pas la Guerre / A. Schwartzbrod. – P.: Plon, 1995. – P. 82.
11. Мазур И. Глобалистика: Энциклопедия / И. Мазур, А. Чумаков. – М.: Радуга, Диалог, 2003. – С. 713.
12. Mikesell R. The Lessons of Benelux and the European Coal and Steel Community for the European Economic Community / R. Mikessel // The American Economic Review. – Vol. 48, No. 2, 1958. – P. 428-441.
13. Matlary J. European Union Security Dynamics In the New National Interest / J. Matlary. – L.: Palgrave Macmillan, 2009. – P. 46-50.
14. Santer J. The European Union’s security and defence policy / J. Santer // NATO Review. – November, 1995. – P. 7.
15. Hunter R. The European Security and Defense Policy: NATO's Companion-or Competitor? / R. Hunter. – RAND Corporation, 2002. – P. 29-32.
16. Там само. – P. 31.
17. Millon C. Towards a European defence pillar / C. Millon // Defence Review. – Annual, 1996. – P. 18–19.
18. Gutmann F. Après Madrid, Amsterdam, Luxembourg… La France, L’Europe et l’Otan / F. Gutmann // Défense Nationale. – February, 1998. – P. 94-107.
19. Gutmann F. … P. 53-58.
20. Кульми Д. Строительство Европы в сфере обороны – За матеріалами сайту Інституту Європи РАН. – Доступно з: http://www.ieras.ru/journal/journal3.2000/5.htm.
21. Eurocorps headquarters in Lille – За матеріалами офіційного сайту Єврокорпусу. – Доступно з: http://www.eurocorps.net/organisation/headquarters/.
22. Treaty of Nice. Amending the Treaty on the European Union, the Treaties Establishing the European Communities and Certain Related Acts (2001/C 80/01) // Official Journal of the European Communities. – March 10, 2001. – P. 6.
23. Gutmann F. … P. 109-115.
24. Treaty of Nice… P. 11.
25. Matlary J. … P. 172.
26. Там само. – P. 197.
27. Durand J-F. Les forces multinationales européennes / J-F. Durand // Les Cahiers de Mars. – Summer, 1996. – P. 21–23.
28. Wolff K-U. La force navale franco-allemande / K-U. Wolff // Les Cahiers de Mars. – Summer, 1996. – P. 46–49.
29. Lichfield J. Britain sets sail with an old naval foe / J. Lichfield, C. Bellamy // The Independent. – May 2, 1996. – P. 4.
30. Там само.
31. Millon C. … P. 19.
32. Casamayou J-S. Vers l’Europe du transport aérien militaire / J-S. Casamayou // Air et Cosmos. – January10, 1997. – P. 35.
33. Dejevsky M. Chirac says Europe needs its own spy satellite, free of US / M. Dejevsky // The Independent. – 4 December, 1996.
34. Isnard J. Discorde entre Paris et Bonn sur le satellite-espion Helios 2 / J. Isnard // Le Monde. – 15 October, 1996.
35. Roche С. Une pays nucléaire comme la France doit-il se doter d’une défense active contre les missiles balistiques? / C. Roche // Les Cahiers de la Fondation. – September, 1998. – P. 13–18.
36. Prevot M. L’OCCAR: une approche pragmatique pour améliorer la coopération européenne / M. Prevot // Relations Internationales et Stratégiques. – Autumn, 1997. – P. 48–52.
37. La politique etrangere de la France // Ministere des Affaires Etrangeres. – Janvier-Fevrier, 2001. – P. 107.
38. Petras J. Contesting hegemons: US-French relations in the New World Order / J. Petras, M. M