ДИСПЕРСНІ ГРУПИ БОЛГАР ПРИАЗОВ’Я ЗА ДОБИ РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ : Дисперсные ГРУППЫ БОЛГАР ПРИАЗОВЬЯ ЗА СУТКИ СОВЕТСКОЙ ГОСУДАРСТВЕННОСТИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов

На правах рукопису

КОМАР ЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 94(470.620+470.61)+94(477.6) (=163.2) «1917/1991»

ДИСПЕРСНІ ГРУПИ БОЛГАР ПРИАЗОВ’Я ЗА ДОБИ РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Спеціальність: 07.00.02 – всесвітня історія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник:
Докашенко Галина Петрівна
доктор історичних наук, професор кафедри вітчизняної та зарубіжної історії

Горлівка – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ, ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Стан наукової розробки проблеми
1.2. Джерельна база дослідження
1.3. Методологія дослідження

РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ПОЛІТИЧНІ ОБСТАВИНИ ДИСПЕРСНОГО РОЗСЕЛЕННЯ БОЛГАР У ПРИАЗОВ’Ї В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.
2.1. Болгари на сході Азовського басейну в кінці ХІХ – початку ХХ ст.
2.2. Дисперсні групи болгар Приазов’я очима ДПУ-ОДПУ-НКВС в 20-30-х роках ХХ ст.
2.3. Трудармійці та спецпереселенці в пенітенціарній системі в роки Великої вітчизняної війни та післявоєнний період

РОЗДІЛ 3. МІГРАЦІЙНІ ПОТОКИ БОЛГАР ДО ПРИАЗОВ’Я В 40-80-х рр. ХХ ст.
3.1. Участь болгар у повоєнній відбудові та розвитку промислових районів Приазов’я
3.2. Реабілітовані болгари на теренах Приазов’я
3.3. Трудова імміграція болгар до Приазов’я

РОЗДІЛ 4. ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК БОЛГАР В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ У 80 – ПОЧАТКУ 90-х рр. ХХ ст.
4. 1. Вплив суспільно-політичних трансформацій кінця 80-х років ХХ ст. на болгар Приазов’я
4. 2. Етнічні процеси у середовищі болгар в умовах полікультурності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ 4

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРСР − Автономна радянська соціалістична республіка
БКП − Болгарська комуністична партія
ВВВ – Велика вітчизняна війна
ВНЗ – Вищий навчальний заклад
ВРП − Відділ робочого постачання
ВНК − Всеросійська надзвичайна комісія
ВЦВК – Всеросійський центральний виконавчий комітет
ВУЦВК (або ВУЦК) – Всеукраїнський центральний виконавчий комітет
ДЗІ − Державна земельна інспекція
ДКМС − Димитрівська комуністична молодіжна спілка
ДКО − Державний комітет оборони
ДКР − Дослідницько-конструкторські роботи
ДПУ − Державне політичне управління
ДСО − Добровільне спортивне об’єднання
ЗМІ – Засоби масової інформації
КДБ − Комітет державної безпеки
МВС − Міністерство внутрішніх справ
МДБ – Міністерство державної безпеки
МОДР − Міжнародна організація допомоги борцям (поборникам) революції
МТС – Машинно-тракторні станції
НКВС − Народний комісаріат внутрішніх справ
НРБ – Народна Республіка Болгарія
ОБНМ − Окружне бюро національних меншин
ОНТБ – Одеське наукове товариство болгаристів
ВВТР УРСМ УНКВС − Відділ віз та реєстрації Управління робітничо-селянської міліції при Управлінні народного комісаріату внутрішніх справ (рос. − ОВИР УРКМ УНКВД – Отдел виз и регистрации Управления рабоче-крестьянской милиции при Управлении народного комиссариата внутренних дел)
ОДПУ − Об’єднане державне політичне управління
РВК − Районний виконавчий комітет
РСЧА − Робітничо-селянська червона армія
РНГ (або Раднаргосп) − Рада народного господарства
Р.О.З. (або РОЗ, забійник) − Робочий очисного забою
РРСР − Російська Радянська Соціалістична Республіка
РРФСР − Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
СБУ − Служба безпеки України
Смт − Селище міського типу
СРСР − Союз Радянських Соціалістичних Республік
УВС − Управління внутрішніх справ
УЗР − Управління земельними ресурсами
УМВС − Управління міністерства внутрішніх справ
Уповнаркомінсправ − Уповноважений народного комісаріату іноземних справ
УРС − Управління робочого постачання
ФЗО − Фабрично-заводська освіта
ЦУПНАДКОМ − Центральне управляння надзвичайної комісії

ВСТУП

Актуальність теми. Питання дослідження історії народонаселення у межах конкретної території (континенту, країни або області) було й залишається дискусійним, а процес становлення української державності, національне та культурне відродження ще більше актуалізували дослідження з питань суспільної стратифікації. Протягом багатьох століть поряд мешкають представники різних народів, які брали активну участь в історичному розвитку суспільства, розкриваючи свою унікальність: мову, традиції, побут та культуру. Так, на території України проживає найчисельніша болгарська діаспора у світі, а місцями її компактного розселення вважаються Північне Причорномор’я та Північне Приазов’я. За статистичними показниками та етнографічними дослідженнями значна кількість болгар представлена і за межами зазначених ареалів, на сході Азовського узбережжя, що адміністративно-територіально входить до складу двох держав України (Донецька та Луганська області) та Російської Федерації (Ростовська область та Краснодарський край).
Дисперсні групи болгар Приазов’я – явище особливе і розробка заявленої проблеми відсутня як в радянській, так в сучасній українській та російській історіографічній науці. Перш за все, з одного боку, за кількісними показниками на цій території проживає велика кількість представників цієї етнічної групи, але з іншого – за відсутності компактних поселень, ці дисперсні групи є явищем повністю самобутнім та унікальним. На відміну від компактних поселень, де болгарська спільнота має більше можливостей для внутрішнього етнорозвитку, дисперсні групи болгар є більш відкритою соціальною системою, тобто внутрішні закони розвитку тут майже не простежуються, замість цього ці групи, що є від’ємною частиною соціуму, відчувають на собі потужний вплив зовнішнього середовища: політичного чинника, економічної ситуації, етнічного оточення, культурних умов і т.д.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема наукового дослідження виконана в межах комплексної наукової теми «Проблеми повоєнного тоталітаризму в історичному контексті» (номер державної реєстрації 0104U003406) та державної бюджетної теми «Міграційні процеси в повоєнному Донбасі й формування регіональної поліетнічності» (номер державної реєстрації 0111U002018) кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.
Об’єктом дослідження виступають дисперсні групи болгар Приазов’я у процесі переселення, освоєння та існування.
Предметом дисертаційної роботи виступає ґенеза груп болгар у досліджуваний проміжок часу, що визначається такими складовими: причини, мотивація, етапи та шляхи переселення, процес соціально-економічного, політичного та етнокультурного розвитку болгар на території Приазов’я за умов дисперсного проживання у поліетнічному та гетерогенному середовищі за доби радянської державності.
Хронологічні межі дисертації визначаються в межах доби радянської державності (від проголошення Радянської України в 1917 р. до розвалу СРСР в 1991 р.) Визначений хронологічний проміжок характеризується відносною цілісністю та завершеністю в межах історії дисперсних груп болгар у регіоні і дає змогу охопити найбільш важливі етапи міграції та простежити основні тенденції розвитку груп болгар на теренах Приазов’я. Нижню хронологічну межу ми ведемо від 1917 р. від проголошення радянської влади на Україні. Верхня хронологічна межа зумовлена розвалом Радянського Союзу та здобуттям колишніми союзними республіками незалежності, у зв’язку з чим перервалась історична єдність болгарської спільноти і вона отримала можливість розвиватися в умовах демократичності держав, але за різних політичних, економічних, культурних та етнографічних умов. Однак основи формування дисперсних груп болгар на теренах Приазов’я були покладені ще в дореволюційній Росії, тому в другому розділі дисертаційного дослідження ми звернулися до вивчення умов виникнення та існування груп болгар на сході Азовського басейну в кінці ХІХ – початку ХХ ст., оскільки цього вимагає логіка викладу матеріалу.
Територіальні межі. Дослідження проводилося в умовних рамках дисперсного проживання болгар на території східної частини Азовського узбережжя (сучасна територія українського Донбасу (Донецька і Луганська області) та частина Південного Федерального округу Російської Федерації (Ростовська область та Краснодарський край), також в окремих пунктах дослідження ми зверталися до характеристики дисперсних груп болгар Криму. Вибір цих регіонів обумовлений історичною спільністю етапів, шляхів та причин розселення болгар в східній частині Азовського узбережжя і єдністю історико-етнографічних умов розвитку дисперсних груп болгар. Тому, задля зручності характеристики територіальних меж ми використали загальну назву Приазов’я.
Мета дисертації. На основі широкого кола архівних джерел, фактографічних матеріалів та власних результатів наукових розвідок, у комплексно-історичному аналізі дослідити процес виникнення та розвитку дисперсних груп болгар Приазов’я за доби радянської державності.
Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
• з’ясувати стан наукової розробки теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії; виявити, систематизувати та провести комплексний аналіз джерельної бази з проблематики; охарактеризувати можливості залучення матеріалу з глобального інформаційного простору до дослідження; сформулювати методологічні засади дослідження;
• окреслити причини, мотивації та шляхи переселення болгар у Приазов’я;
• визначити основні етапи міграції;
• виявити взаємозв’язок та взаємозалежність рівня соціально-економічного розвитку Приазов’я та рівня зовнішніх міграцій;
• дослідити характер міграційних потоків та встановити методи регулювання міграційних потоків, організованих державою;
• охарактеризувати соціально-економічне та культурно-побутове становище дисперсних груп болгар протягом зазначеного періоду;
• дати оцінку процесу соціокультурної адаптації болгар у новому середовищі, визначивши проблеми та протиріччя, що виникали при цьому;
• проаналізувати вплив суспільно-політичних трансформацій кінця 80-х рр. ХХ ст. на процес самоорганізації етнічної меншини: етапи, характер, особливості;
• встановити особливості етнічних процесів у середовищі болгар в умовах полікультурності.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній:
– вперше як в українській, так і зарубіжній історіографії об’єктом спеціального дослідження стали дисперсні групи болгар Приазов’я;
– було введено до наукового обігу значну кількість першоджерел: неопубліковані матеріали поточних архівів громадських об’єднань та державних архівів, матеріали етнографічних експедицій, власні розвідки, новітній вітчизняний та закордонний фактичний матеріал;
– окрім традиційних історичних джерел, ми, беручи до уваги інформаційну революцію та глобалізацію, включили до переліку історичних джерел інформаційний простір Інтернету, що представлений такими ресурсами, як інформаційні портали, веб-форуми, блоги, соціальні мережі, Інтернет-телебачення і т.д.;
– на підставі різних за своїм характером джерел, у дисертації проаналізовані та узагальнені історичні причини, умови, мотивація та шляхи, за яких відбувалось переселення болгар у Приазов’я;
– виокремленні та систематизовані основні етапи міграції;
– виявлено взаємозв’язок та взаємозалежність між рівнем соціально-економічного розвитку Приазов’я та рівнем зовнішніх міграцій;
– з’ясовано державні механізми регулювання процесу залюднення Приазов’я в цілому та окремих промислово розвинутих районах зокрема;
– проаналізовано соціально-економічне та культурно-побутове становище дисперсних груп болгар протягом зазначеного періоду;
– на підставі поточних архівів громадських організацій болгар було досліджено вплив суспільно-політичних трансформацій кінця 80-х рр. ХХ ст. на процес самоорганізації етнічної меншини;
– встановлено особливості протікання етнічних процесів у середовищі болгар в умовах полікультурності.
Практичне значення дисертаційного дослідження визначається можливістю використання його фактичного матеріалу, теоретичних положень та висновків у процесі підготовки узагальнюючих робіт з історії болгарської діаспори, історії народів Донбасу, історії народів України та Російської Федерації, а також для підготовки курсів з історичного краєзнавства. Результати дисертації та використана в ній методологія можуть бути застосовані як алгоритм з вивчення історії формування та розвитку інших національних меншин в умовах дисперсного проживання. Також результати дослідження можна використати при написанні концептуальної роботи щодо ролі людини у трансформаційних процесах та вплив цих процесів на людину. Матеріали дисертації можуть бути корисними для створення програм, спрямованих на реалізацію положень Закону «Про національні меншини в Україні».
Особистий внесок здобувача полягає у комплексному дослідженні актуального напрямку історичних досліджень, а саме історії національних меншин. На підставі залучених до наукового обігу значної кількості архівних матеріалів, частина з яких представлена вперше, та фактографічного матеріалу, нами було реконструйовано історію міграції болгар до Приазов’я (етапи, причини, наслідки), соціально-економічне та культурне становище дисперсних груп болгар протягом доби радянської державності.
Результати дослідження, що репрезентовані в дисертації, авторефераті, наукових публікаціях, доповідях та повідомленнях, є самостійним доробком автора. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Основні результати та зміст дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри всесвітньої історії Донецького національного університету, кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов. Фактичний матеріал, окремі аспекти, теоретичні та практичні положення дослідження були представлені в авторських публікаціях та доповідях на конференціях та семінарах, , а саме:
міжнародні:
Міжнародна наукова конференція «Проблеми вивчення культурних зв’язків на етноконтактних територіях у слов’янському світі» (22-23 травня 2008 р., м. Мінськ Республіка Білорусь); Х-та щорічна міжнародна конференція «Болгари в Північному Причорномор’ї» (22-25 жовтня 2008 р., м. Болград – Ізмаїл); Міжнародна наукова конференція молодих вчених «Одеські читання: актуальні проблеми історії, археології та етнології» (6-7 лютого 2009 р., м. Одеса); Міжнародна науково-практична конференція «Людина в історії та культурі. Станківські читання – 2009» (19-22 лютого 2009 р., м. Миколаїв); Міжнародна науково-практична конференція, присвячена пам’яті П. П. Чубинського (26 березня 2009 р., м. Київ); Міжнародна наукова конференція молодих вчених «Человек. Язык. Культура» (3 квітня 2009 р., м. Горлівка); Міжнародний науковий семінар «Болгари Північного Приазов’я: традиції та інтеркультурність» (23-31 травня 2009 р., м. Мелітополь); Міжнародна наукова конференція «У пошуках власного голосу: усна історія як теорія, метод і джерело» (11-12 грудня 2009 р., м. Харків); VI Дриновські читання «Болгарія – Україна: від євразійських імперій до Європейського Союзу (середина XVIII – початок XXI століття)» (8-9 квітня 2010 р., м. Харків); 63-тя Міжнародна конференція молодих вчених «Каразінські читання» (23 квітня 2010 р., м. Харків); Міжнародна наукова конференція «Великая отечественная война в пространстве исторической памяти российского общества» (28-29 квітня 2010 р., м. Ростов-на-Дону − Таганрог, Російська Федерація); ХІ-та Міжнародна наукова конференція «Болгари Північного Причорномор’я» (15-16 жовтня 2010 р., м. Мелітополь); ХІ-та Міжнародна науково-практична конференція «Научно-творческое наследие Федора Андреевича Щербины и современность» (25 лютого 2011 р., м. Краснодар, Російська Федерація); ІІІ Міжнародний науковий Приазовський болгаристичний семінар «Болгари Північного Приазов’я: традиції та інтеркультурність» (3-4 листопада 2011 р., м. Мелітополь); ХІІ-та Міжнародна конференція «Болгари Північного Причорномор’я» (4-6 листопада 2011 р., м. Судак);
всеукраїнські:
Круглий стіл «Болгари Приазов’я. Історія та сучасність» (22 грудня 2007 р., м. Донецьк); Всеукраїнська науково-практична конференція «Профспілки України: минуле, сучасність, майбутнє» (2 жовтня 2008 р., м. Горлівка); Науково-методичний семінар «Усна історія: теорія і практика − 2009» (15-16 травня 2009 р., м. Переяслав-Хмельницький); Всеукраїнська наукова конференція «Історія Степової України XVII − початок ХХІ століття» (22-23 травня 2009 р., о. Хортиця); Всеукраїнська наукова конференція «Історія повсякденності: теорія та практика» (14-15 травня 2010 р., м. Переяслав-Хмельницький); Всеукраїнська наукова конференція «Історія Степової України XVII − ХХ століття» (21-22 травня 2010 р., м. Запоріжжя); Всеукраїнська наукова конференція «Історія Степової України ХVІІ-ХХ століття» (20 травня 2011 р., м. Запоріжжя);
регіональні:
VII Міжрегіональна конференція молодих учених та аспірантів «Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук» (10 квітня 2009 р., м. Горлівка).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження автором підготовлено 14 статей, з яких 8 надруковано у фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованих за темою дисертації праць складає 3,6 ум. др. арк.
Обсяг і структура дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Відповідно до них робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, до складу яких входить 11 параграфів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 261 сторінки, з них основного тексту – 184 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Поява перших представників болгарської національності на сході Азовського узбережжя припадає на кінець ХІХ – початок ХХ століття і є результатом поодинокої, але перманентної міграції болгар з батьківщини через низку соціальних, економічних та політичних причин. Це означає, що засади формування дисперсних груп болгар були покладені болгарами-вихідцями з Болгарії, а не переселенцями з Бессарабії. Обрання східного регіону Приазов’я стало наслідком таких факторів, як-от: державна політика з освоєння південних земель імперії, що створювала сприятливі умови для заселення цієї території колоністами-болгарами та придатність природно-кліматичних умов для зайняття городництвом. Аналіз соціально-економічного положення болгар та наявність окремих адміністративно-територіальних одиниць за національною ознакою, таких як хутір, вказує на достатньо високий рівень матеріального забезпечення та технічної бази болгар.
Сприятливі умови життя та праці зумовили перехід від методики відхіду до осілої колонізації півдня Російської імперії і стали основою для розвитку міцного болгарського господарства на цих землях. На початку ХХ століття болгари активно опановують економічний ринок, займаючи певну місце в російському суспільстві, таким чином, незважаючи на культурну та національну колоритність регіону, болгари органічно вписалися в етнокультурний простір Приазов’я. Такий порядок речей не зрушило навіть погіршення міжнародних відносин Російської імперії та Болгарії в наслідок Першої світової війни, що підтверджує той факт, що болгари на етнопсихологічному рівні сприймалися місцевими мешканцями та урядовими можновладцями як невід’ємна частина російського соціуму.
З утворення СРСР економічний та соціальний уклад життя болгар зазнав певних змін. Одним із найдискусійніших періодів з життя болгарського населення є 20-30-ті роки ХХ століття. На початку 30-х рр. життя болгар не відрізнялося стабільністю й спокоєм: постійно зростаючі норми хлібозаготівель, перебої із продовольчим постачанням, острах відкрито висловлювати свої думки й судження, арешти й репресії тримали населення в стані постійного страху, підтримуваного органами ОДПУ.
Болгарське населення Приазов’я в очах органів ДПУ-ОДПУ-НКВС вважалось небезпечним елементом як в господарському, так і в соціально-політичному відношенні і судячи з інформативних даних, що збиралися органами держбезпеки, болгари потребували особливої пильної уваги незалежно від соціальної приналежності, а саме через свою національність та громадянство.
У 40-х роках частина болгарського населення потрапила під жорнова пенітенціарної системи, у межах концепції використання примусової праці в державних інтересах болгари були задіяні на будівництвах та в промисловості як трудармійці та спецпереселенці. Залучення до цих категорій представників національних меншин задовольняло як соціально-економічні інтереси, так і відповідало політичним завданням періоду Великої вітчизняної війни та післявоєнного часу. Рекрутування до цих категорій мало наступні риси: адміністративний, масовий та примусовий характер. З часом зміна лінії національної політики по відношенню до болгар зумовила переведення болгар-трудармійців до статусу болгар-спецпереселенців з відповідними правовими наслідками.
Опосередкованим чином пенітенціарна система стала знаряддям знищення національної самобутності. Одним із методів була дисперсія болгарської спільноти на величезному просторі Радянського Союзу. Головними наслідками для болгарської спільноти Приазов’я, що потрапила до категорії спецпереселенців, стали зруйнованість соціальних зв’язків, порушення вертикальної та горизонтальної трансмісії родинних зв’язків, знищення вікового господарсько-побутового устрою життя та стирання національних традицій та звичаїв.
Починаючи з осені 1943 року зі звільненням простору СРСР від німецько-фашистських загарбників, розпочалася відбудова індустріального комплексу Приазов’я, з цією метою до регіону були спрямовані матеріальні, технічні та людські ресурси. Останній показник регулювався державною міграційною політикою. Основним контингентом для формування штату робітників ставало населення інших регіонів Української СРСР. В період післявоєнної відбудови та розвитку промисловості відбувається процес активної міграції болгар до Приазов’я. Як наслідок, на цих теренах в промислових районах з’являється значна кількість болгар дисперсного характеру проживання, що опинилися в гетерогенному середовищі.
Після 1956 року поступово з-під нагляду пенітенціарної системи звільняються болгари-трудармійці та спецпереселенці. Близько 50 %, а подекуди і більше, болгар виїхало з районів колишніх спецпоселень, більша частина з них, керуючись психоемоційним станом, місцем нового проживання обирала Приазов’я. Аналізуючи процес адаптації та інтеграції болгар до нового середовища, ми дійшли висновку, що правових перепон для колишніх спецпереселенців на обрання місця роботи, освіти та відпочинку для болгарського контингенту не передбачалося, за виключенням адміністративної заборони на певні райони проживання. На міжособистісному та колективному рівнях упередженого ставлення до болгар – колишніх спецпереселенців не спостерігалося. Етнічна приналежність до болгарської національності не була чинником, що впливала на зміну особистої поведінки інших суб’єктів середовища, що пояснюється рівнем розвитку радянського суспільства того часу. В ситуації загальної соціально-економічної стабільності та достатнього високого рівня життя населення в країні сформувалося відчуття національної толерантності до представників різних національностей.
Отже, з одного боку трудармія та спецпереселення були антигуманістичними, і зіпсували життя багатьом болгарам, вплинувши на долю декількох поколінь, а з іншого – ці процеси започаткували появу нових дисперсних груп болгар далеко за межами історичної малої батьківщини (Урал, Сибір) та кількісно збільшили вже існуючі дисперсні групи болгар Приазов’я.
Наприкінці 50-х – початку 60-х років ХХ століття між СРСР та Болгарією встановлюється тісне економічне співробітництво, одним із напрямків якого став кадровий обмін працівниками. Внаслідок таких інтернаціональних зв’язків, частина болгар, що приїхала на промислові об’єкти на строк трудових договорів, залишилась на постійне місце проживання на території України та Росії. Приїзд робітників був добре організованим процесом механічного руху населення із країни в країну й, по суті, повинен був бути короткочасним явищем. Трудова міграція болгарських робітників 1957-1960 рр. була викликана політичними міркуваннями радянського уряду, хоча й не була економічно доцільною. Подальші інтернаціональні й дружні зв’язки передбачалося підтримувати шляхом переписки або разових випадків обміну фахівцями. Але особливості регіону з величезними потенційними можливостями для життя й роботи, які відкрилися перед болгарськими громадянами, внесли свої корективи в плани керівництва. Болгари, що залишилися в СРСР, керувалися не ідеологічними або культурними причинами, їх спонукальні мотиви перемістилися в економічну сферу, болгарські мігранти переслідували, головним чином, одну мету − підвищення власного рівня життя. Подальша міграція болгар до Приазов’я протягом 60-х – 80-х років ХХ ст. була зумовлена економічними та особистими причинами.
На кінець 80-х років ХХ ст. на території Приазов’я дисперсно (за відсутності компактних поселень) проживали тисячі болгар: у Криму 2186 ос., у Донецькій області 7217 ос., у Луганській області 2574 ос., у Ростовській області 1370 ос. та в Краснодарському краї 3696 ос. Трансформаційні процеси другої половини 80-х років якісно вплинули на розвиток дисперсних груп болгар Приазов’я. Демократизація суспільства та прийняття відповідних нормативно-правових документів, що висвітлювали ідею державної національної політики визначили період 1989-1991 рр. як початковий етап у національно-культурному відродженні болгар як УРСР, так і РРФСР. На нашу думку, стверджувати про активізацію національного відродження болгар Приазов’я в період з кінця 80-х – початку 90-х років ХХ ст. не доречно через такі факти з життя громади: болгари лише частково пройшли організаційний етап відродження: у великих містах були створені громадські організації, але повністю відсутні такі установи, як національні музеї, школи, бібліотеки. Згідно з діяльністю громадських організацій болгар, можна стверджувати про їх умовне існування, бо рівень їх активності дуже низький.
Важливими показниками існування та рівня розвитку дисперсних груп болгар є стан етнічних процесів, що відбуваються в етнічному середовищі. Головну увагу слід віддати таким процесам, як прояв етнічної ідентичності, етнолінгвістичні процеси та стан етнокультури. Вивчаючи етнічні процеси болгарського етносу поліетнічного міста, ми дійшли до висновку, що поняття етнічності використовується для потреб персоналізації або групової ідентифікації на рівні компетентності, а рівні переваги та використання залишаються незадіяними.
Мова, за визначенням самих респондентів, є важливим етноконсолідуючим та етноінтегруючим чинником, що відіграє головну роль у збереженні етнічної ідентичності. Але фактично зібраний матеріал свідчить про те, що такі висловлювання носять декларативний характер. Мова для дисперсних груп болгар Приазов’я має лише символічну роль і не виступає як окремий етноінтегруючий та етноконсолідуючий фактори. Іншими словами, незнання болгарської мови не буде чинником для етнічної диференціації.
Держава забезпечила національним меншинам умови, що дозволяють зберігати та примножувати культурні надбання, мову, релігію і т.д. Але розвиток держави і суспільства не завжди збігаються в хронологічному плані і держава не може вплинути на суспільство. Так сталося і з етнічними групами. Матеріальна та духовна культура болгар міста нівелюється, поступаючись місцем домінуючій культурі міста, традиційні культурні цінності пересуваються зі сфери культури в етнопсихологічну. В середовищі болгар відбулося порушення трансмісії: вертикальна, в процесі якої культурні надбання передаються від старшого покоління до молодшого працює слабо; горизонтальна трансмісія, де дитина опановує етнічну культуру через спілкування з однолітками, не діє через дисперсне проживання етнічної групи, а непряма трансмісія, коли відбувається навчання та опанування власною культурою через освітні установи: школи, ВНЗ неможлива через незнання представниками інших національностей болгарської культури, мови, традицій тощо. Високий ступінь інтеграції культури болгар та інтенсивна взаємодія з культурою етнічної більшості, спричинили послаблення орієнтації болгар на власну національну культуру.
Ми вважаємо, що такий стан справ буде і надалі спостерігатися серед болгар Приазов’я до тих пір, доки болгарська меншина Приазов’я не пройде першого етапу культурного відродження – збирання етнічної спадщини, тим більше що для цього складаються сприятливі умови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

І. ДЖЕРЕЛА :
1.1. Архівні матеріали:
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО У)
1. ЦДАВО У – фонд 1 – Президія Верховної Ради Української радянської соціалістичної республіки, оп. 3, спр. 1210 – Листи Запорізького окрвиконкому про порядок реалізації нового положення про міські ради, про утворення районних планово-бюджетних комісій, про субсидіювання апарату організацій КНС та з інших питань роботи на місцях. Перелік найважливіших питань, порушених Запорізьким окрвиконкомом перед ВУЦВКом за час з 1.02 по 1.03 й з 1.07 по 1.08.1926 року.
2. ЦДАВО У, ф. 1, оп. 4, спр. 10 – Тези доповіді т. Буценка на 4 сесії ВУЦВКу Х скликання про радянське будівництво в національних районах УРСР. Огляди радянського будівництва в національних районах (1928 р.).
3. ЦДАВО У, фонд 27 – Міністерство сільського господарства і заготівель Української РСР, оп. 6, спр. 716 – Постанова про трудове землекористування (1925-1926 рр.).
4. ЦДАВО У, фонд 413 – Центральна комісія національних меншин при всеукраїнському виконавчому комітеті Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, оп. 1, спр. 7 – Витяги з протоколів засідань ЦК нацменшостей при ВУЦВК, акти та листування з Наркомземом УСРР, окрвиконкомами про переселення нацменшостей та наділення землею (1924-1929 рр.)
5. ЦДАВО У, ф. 413, оп. 1, спр. 16 – Документи про роботу Катеринославського губвиконкому серед нацменшостей (протоколи, зведення, доповіді, листування) (1924-1925 рр.).
6. ЦДАВО У, ф. 413, оп. 1, спр. 527 – Постанови ЦК КП(б)У, ЦК нацменшостей, доповідні записки та листування з райвиконкомами про переселення нацменшостей і їх земле влаштування (1931 р.).
7. ЦДАВО У, фонд 3040 – Українська економічна нарада при раді народних Комісарів УРСР (Укрекономрада, УЕС), оп. 1, спр. 46 – Постанови особливої комісії по паливу та продовольству (1921 р.).
8. ЦДАВО У, фонд 3766 – Міністерство закордонних справ Української держави. Департамент чужоземних зносин. Дипломатичний відділ, оп. 1, спр. 119 – Переписка дипломатичного відділу Департаменту чужоземних зносин (1917-1918 рр.)

Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО У)
9. ЦДАГО У, фонд 1 – Центральний комітет Комуністичної партії України, оп. 23, спр. 954 – Звіти, зауваження по звітах, довідки про роботу військових відділів обкомів КП(б)У західних, Ізмаїльської й Чернівецької областей за 1944 рік.
10. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 23, спр. 1243 – Довідки, інформація, телеграми й переписка про хід мобілізації робочої сили для роботи в промисловості (1944 р.).
11. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 23, спр. 1244 – Інформація, зведення, доповідні записки з питання боротьби з дезертирством і плинністю робочої сили в промисловості (1944 р.).
12. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 23, спр. 1808 – Інформація, довідка, переписка про боротьбу з дезертирством мобілізованих на військово-будівельні роботи (1945 р.).
13. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 23, спр. 3405 – Доповідні записки, довідки й переписка про мобілізацію робочої сили на промислові підприємства УРСР (1946 р.).
14. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 23, спр. 4717 – Проекти постанов Ради Міністрів СРСР, ЦК КП(б)У і телеграма тов. Кагановича Л. М. і Коротченко Д. С. у союзні міністерства, обкоми КП(б)У, доповідні записки, довідки секретарів обкомів КП(б)У, Міністерства МВС УРСР, директорів заводів про хід виконання планів будівництва й відновлення заводів і підприємств, про надання допомоги робочою силою й матеріально-технічними ресурсами, про використання військовополонених на відбудовних роботах (1947 р.).
15. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 23, спр. 5118 – Мобілізація, оргнабір робочої сили в промисловість (мобілізація в школи ФЗН з різних областей) (1948 р.).
16. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 23, спр. 5421 – Мобілізація, оргнабір робочої сили в промисловість (1948 р.)
17. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 24, спр. 3614 – Проект вихідного листа ЦК КПРС, клопотання Кримського обкому КП України про заборону всім адміністративно-висланим в 1954 році вертатися й проживати на території Кримської області (1954 р.).
18. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 24, спр. 4306 – Копії вихідного листа ЦК КПРС, довідки адміністративного відділу ЦК КП України, інформації, листи обкомів КП України, міністерств, військових округів й інших організацій про перегляд справ на осіб, засуджених за контрреволюційні злочини, про дострокове звільнення з місць ув’язнення інвалідів, старих, вагітних жінок і неповнолітніх (1956-1957 рр.).
19. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 24, спр. 4307 – Довідки відділів ЦК КП України, листи, інформації обкомів України, Прокуратури УРСР та інших організацій про працевлаштування осіб, що повернулися в Українську РСР із місць ув’язнення й спецпоселення (1956 р.).
20. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 24, спр. 4632 – Постанова Сталінського обкому КП України про трудове використання й культурно-побутове обслуговування болгарських робітників (1957 р.).
21. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 24, спр. 4734 – Копія листа в ЦК КПРС, довідка адміністративного відділу ЦК КП України, копія листа Львівського обкому МВС УРСР про зняття обмежень із деяких категорій спецпоселенців (1958 р.).
22. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 24, спр. 6321 – Довідка відділу адміністративних органів ЦК Компартії України, листи Кримського обкому Компартії України про кримських татар; листи Прокуратури УРСР, Закарпатського обкому Компартії України про реабілітацію громадян (1967-1968 рр.).
23. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 25, спр. 218 – Довідка секретаря ЦК Компартії України В. І. Дрозденко, довідки, листи Кримського обкому партії, МЗС УРСР, Держкомітету РМ УРСР з використання трудових ресурсів з питання розселення громадян татарської національності в Криму (1969-1970 рр.).
24. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 75, спр. 228 – Довідки, інформації Міністерств, ЦК КП(б)У по західних областях заступникові ЦК КП(б)У про продовольче положення в Ізмаїльській області (1947 р.).
25. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 76, спр. 863 – Проект постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У, доповідні записки, довідки про відновлення вугільної промисловості Донбасу (1943-1944 рр.).
26. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 76, спр. 1074 – Довідки, телеграми й переписка з питання набору робочої сили для Міністерства вугільної промисловості (1946 р.).
27. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 76, спр. 1083 – Довідки з питань матеріально-побутових умов, трудового використання репатрійованих і проведення масово-політичної роботи серед репатрійованих (1946 р.).
28. ЦДАГО У, ф. 1, оп. 76, спр. 1087 – Переписка ЦК КП(б)У із Главвугільпостачанням СРСР, обкомами КП(б)У, звіти, довідки, доповідні записки, зведення, листи Міністерств, трестів і інших організацій УРСР у ЦК КП(б)У з питань будівництва, відновлення виробництва, діяльності підприємств вугільної промисловості й забезпечення вугіллям електростанцій України (1947 р.).

Галузевий державний архів СБ України (ГДА СБУ)
29. ГДА СБУ, фонд 6 – Карні справи на реабілітованих осіб, спр. 74760-ФП, Т. 1 – Висновок від 20.05.1996 року прокурора Київської області Потебенька М. О. про реабілітацію Стоянова Георгій Андрійович (засуджений в 1921 р.)
30. ГДА СБУ, фонд 9 – Нормативно-розпорядчі документи ЧК–КДБ, спр. 666 – Накази та вказівки керівництва органів держбезпеки УРСР (1921-1933 рр.).
31. ГДА СБУ, фонд 10 – 10-й відділ КДБ УРСР, оп. 1, спр. 22 – Директиви МДБ СРСР-УРСР (1939-1956 рр.).
32. ГДА СБУ, фонд 13 – Колекція друкованих видань КДБ УРСР, спр. 1134 – Літерна справа «Болгарія» (1929-1938 рр.).
33. ГДА СБУ, фонд 42 – Оперативно-статистична звітність КДБ УРСР, спр. 31 – Статистичні звіти про оперативно-слідчу роботу за 1937 рік.

Державний архів Донецької області (ДАДО)
34. ДАДО, фонд Р-2 – Сталінський окружний виконавчий комітет Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Сталіно Сталінського округу, оп. 1, спр. 134 – Протокол засідання президії окружного виконавчого комітету й матеріали до нього про кадри, землевпорядження, складання п’ятирічного плану розвитку народного господарства, роботи окружного нацменбюро, прийняття в українське громадянство й інші питання (1928 р.).
35. ДАДО, ф. Р-2, оп. 1, спр. 997 – Доповіді про політичний та культурний стан німецьких колоній Старо-Бешевського, Селідівського, Макіївського та інших районів (1927 р.).
36. ДАДО, ф. Р-2, оп. 1, спр. 1000 – Протоколи ЦКНМ і президії при ВУЦК, оргкомісії нацмен і матеріали до них про роботу окружного бюро нацмен, Всеукраїнської наради працівників національних одиниць, курси секретарів нацмен, радянське будівництво серед нацмен та ін. (1927 р.).
37. ДАДО, фонд Р-126 – Велико-Янісольський волосний виконавчий комітет Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (волвиконкоми), оп. 1, спр. 51 а – Протоколи з’їзду рад Велико-Янісольської волості та виборів сільських голів. Списки виборців, що позбавлені виборчих прав (1922 р.).
38. ДАДО, фонд Р-522 – Юзівський повітовий виконавчий комітет Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (повітвиконкоми), оп. 2, спр. 16 – Накази Донецького губернського виконавчого комітету та переписка з ним про перерегістрацію іноземців, пересилання їх анкет та списки іноземних громадян (1922 р.).
39. ДАДО, ф. Р-522, оп. 2, спр. 18 – Анкети та посвідчення іноземних громадян Болгарії (1922 р.).
40. ДАДО, фонд Р-920 – Обласна рада профспілок, м. Донецьк Донецької області, оп. 2, спр. 435 – Протоколи засідання Президії Сталінської обласної ради профспілок № 36-43 (1959 р.).
41. ДАДО, фонд Р-1202 – Маріупольський виконавчий комітет Рад робітничих, селянських та красноармійських депутатів, м. Маріуполь Маріупольського округу Донецької губернії, оп. 1, спр. 161 – Протоколи засідання Маріупольського окружного виконавчого комітету (1926-1927 рр.).
42. ДАДО, фонд Р-1250 – Маріупольський окружний відділ комунального господарства виконавчих комітетів Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, оп. 1, спр. 4 – Відомості про націоналізоване нерухоме майно іноземно-підданих (1924 р.).
43. ДАДО, фонд Р-1504 – Артемівський окружний земельний відділ, м. Артемівськ Артемівського округу, оп. 1, спр. 9 – Циркуляри наркомату земельних справ про землеупорядкування, про заготовку польової кістки, про надання допомоги прикордонним колгоспам. Відомості про кількість колгоспів. Переписка з Артемівською окружною робітничо-селянською інспекцією, прокуратурою, виконкомом і ін. по скаргах і заявам громадян (1929-1930 рр.).
44. ДАДО, ф. Р-2262 – Адміністративний відділ Артемівського окружного виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Артемівськ Артемівського округу, оп. 1, спр. 14 – Книга обліку перебіжчиків (1925-1926 рр.).
45. ДАДО, ф. Р-2262, оп. 1, спр. 15 – Книга обліку іноземців (1925-1926 рр.).
46. ДАДО, ф. Р-2262, оп. 1, спр. 37 – Переписка з Донецьким губернським і районним виконавчим комітетами про видачу посвідок на проживання. Анкети, заяви, посвідчення іноземців (1926-1927 рр.).
47. ДАДО, ф. Р-2262, оп. 1, спр. 48 – Книга реєстрації іноземців, що проживають в Артемовському окрузі (1926-1927 рр.).
48. ДАДО, ф. Р-2262, оп. 1, спр. 69 – Переписка із НКВС, адмінвідділами й заяви громадян про прийом в громадянство СРСР і вихід з нього (1929-1930 рр.).
49. ДАДО, ф. Р-2262, оп. 1, спр. 73 – Переписка з окружними й районними адміністративними відділами про видачу посвідок на проживання й віз для виїзду за кордон іноземно-підданим, про прийняття в громадянство СРСР. Заяви, рапорти, автобіографії, довідки іноземно-підданих (1929 р.).
50. ДАДО, ф. Р-2375 – Адміністративний відділ Донецького губернського виконавчого комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Артемівськ Артемівського округу Донецької губернії, оп. 2, спр. 4 – Циркуляр Донгубвиконкому про порядок обліку й видачі документів перебіжчикам, про прийом в українське громадянство. Списки, посвідчення, анкети й переписка з окрвиконкомами про перебіжчиків (1923-1924 рр.).
51. ДАДО, ф. Р-2375, оп. 2, спр. 27 – Анкети іноземно-підданих (1927 р.).
52. ДАДО, ф. Р-2375, оп. 2, спр. 60 – Книга обліку іноземно-підданих (1925 р.).
53. ДАДО, ф. Р-2375, оп. 2, спр. 64 – Посвідчення, довідки громадян про прийом в українське громадянство (1925 р.).
54. ДАДО, фонд Р-2794 – Донецька обласна державна адміністрація, м. Донецьк Донецької області, оп. 2, спр. 737 – Протокол № 17 засідання виконкому Сталінської облради депутатів трудящих (1961 р.).
55. ДАДО, фонд Р-2865 – Донецький обласний комітет професійного союзу робітників вугільної промисловості, м. Донецьк Донецької області, оп. 1, спр. 843 а – Міжнародне листування з закордонними країнами (1958 р.).
56. ДАДО, ф. Р-2865, оп. 1, спр. 1088 – Міжнародне листування з закордонними країнами (1960 р.).
57. ДАДО, ф. Р-2865, оп. 1, спр. 1373 – Переписка, звіти, анкети та постанови президії обкому профспілки з іноземними делегаціями радянських шахтарів, що від’їжджають за кордон у складі делегації (1964 р.).
58. ДАДО, фонд Р-2895 – Ордена Леніна комбінат «Донецквугілля» Міністерства вугільної промисловості УРСР, оп. 1, спр. 177 – Протокол технічної ради при головному інженерові комбінату та трестів про основне положення проектування та будівництва шахт, що відбудовуються (1944 р.).
59. ДАДО, ф. Р-2895, оп. 1, спр. 178 – Звіти трестів про виконання плану відновлюваних робіт на шахтах (1944 р.).
60. ДАДО, ф. Р-2895, оп. 1, спр. 179 – Стенограма наради керуючого та головного інженера треста про хід виконання відбудовних робіт на шахтах (1944 р.).
61. ДАДО, ф. Р-2895, оп. 1, спр. 180 – Доповідні записки начальника комбінату, керуючого трестами Раднаркому вугільної промисловості СРСР про хід робіт з відбудови й стану будівництва середніх шахт (1944 р.).
62. ДАДО, фонд Р-2922 – Рада народного господарства (РНГ) Донецького економічного району, м. Донецьк Донецької області, оп. 17, спр. 133 – Переписка з Державними комітетами РМ СРСР і УРСР з координації науково-дослідних робіт, з зовнішніх економічних зв’язків, об’єднаннями «Тяжпромекспорт» і «Техноекспорт», підприємствами й організаціями з приймання фахівців з Болгарії, відрядження радянських спеціалістів і передачі технічної документації в Угорщину (1963 р.).
63. ДАДО, ф. Р-2922, оп. 17, спр. 161 – Переписка з Державними комітетами РМ СРСР і УРСР з координації науково-дослідних робіт, з зовнішніх економічних зв’язків, підприємствами й організаціями з приймання фахівців з Болгарії й відряджанні радянських спеціалістів у Болгарію (1964 р.).
64. ДАДО, ф. Р-2922, оп. 17, спр. 190 – Переписка з Державними комітетами РМ СРСР і УРСР з координації науково-дослідних робіт, з зовнішніх економічних зв’язків, підприємствами й організаціями з приймання фахівців з Болгарії й відряджанні радянських спеціалістів у Болгарію (1965 р.).
65. ДАДО, ф. Р-2922, оп. 36, спр. 1 – Постанова раднаргоспу з № 1 по № 64 (1957 р.).
66. ДАДО, ф. Р-2922, оп. 36, спр. 20 – Постанова РНГ з № 165 по № 176/10 (1957 р.).
67. ДАДО, ф. Р-3001 – Донецький інститут радянської торгівлі Управління вищих навчальних закладів Міністерства торгівлі УРСР, м. Донецьк Донецької області, оп. 3, спр. 10 – Накази, директиви й інструкції Міністерства вищої й середньої освіти СРСР і МТ УСРСР з питань виховної роботи серед іноземних студентів (1966-1967 рр.).
68. ДАДО, фонд Р-3619 – Колекція документальних матеріалів про інтернаціональні зв’язки Донбасу із закордонними країнами, оп. 1, спр. 1 – Постанова раднаргоспу, накази по комбінату, трестах, доповідні записки про прийняття, розподіл і працевлаштуванні болгарських робітників (1957 р.)
69. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 2 – Постанова Сталінського раднаргоспу, звіти трестів, комбінатів про побутове й трудове облаштування болгарських робітників, списки робітників, що одержують допомогу з інвалідності (1957-1960 рр.).
70. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 3 – Місячні звіти про виконання норм виробітку, середній заробіток, трудову дисципліну, рух болгарських робітників по шахтах тресту, комбінатам і раднаргоспу (1957 р.).
71. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 4 – Місячні звіти про заробітну плату, звіти про розподіл болгарських робітників (1957 р.).
72. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 5 – Звіти про прийняття, трудове використанню й культурно-побутове обслуговуванню болгарських робітників (1957-1960 рр.).
73. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 6 – Звіти про проведення культурно-масових заходів, відомості про болгарських робітників, що навчаються у школах і технікумах і ВНЗ (1957-1960 рр.).
74. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 8 – Списки передових болгарських робітників по шахтах, трестах і раднаргоспу. Таблиці результатів соцзмагання за звання «Зразкова бригада» (1957-1960 рр.).
75. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 9 – Матеріали про масово-політичну роботу серед болгарських робітників (постанови, звернення, списки, переписка) (1957-1960 рр.).
76. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 10 – Акти нещасних випадків, списки загиблих робітників (1957-1960 рр.).
77. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 11 – Місячні звіти про виконання норм виробітку, середній заробіток, трудову дисципліну, трудове і побутове облаштування болгарських робітників по шахтах, трестах і раднаргоспу (1958 р.)
78. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 12 – Постанова Сталінського обкому КП України, Сталінського раднаргоспу. Списки про нагородження болгарських робітників знаком «Шахтарська слава» і грамотами (1958-1960 рр.).
79. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 12 а – Списки болгарських робітників (1958 р.).
80. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 13 – Місячні звіти про виконання норм виробітку, середній заробіток, трудову дисципліну, рух болгарських робітників по шахтах, трестам і раднаргоспу (1959 р.).
81. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 14 – Місячні звіти про виконання норм виробітку, середній заробіток, трудову дисципліну, рух болгарських робітників по шахтах, трестам і раднаргоспу. Звіти про роботу болгарських робітників за весь період трудової діяльності (1960 р.).
82. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 15 – Звіти, плани шахт, трестів комбінатів по відправленню болгарських робітників на батьківщину. Списки сталінської обласної комісії з відправлення болгарських робітників (1960-1961 рр.).
83. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 17 – Лист голови Держкомітету Ради Міністрів СРСР про профосвіту й про продовження трудових договорів болгарським робітникам, що навчаються в технікумах і ВНЗ СРСР, списки громадян, що залишилися, на території Сталінської області (1960-1962 рр.).
84. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 26 – Фотографія бригади комуністичної праці шахти № 1 «Водянська» (1961 р.).
85. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 37 – Фотографія бригади «Бригада Родонскі Мінер» шахти № 1 «Водянська» (1961 р.).
86. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 49 – Фотознімок житлового будинку в селищі шахти № 2 «Родинська», де жили молоді болгарські робітники з 1957 по 1960 рр. (1961 р.).
87. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 50 – Фотознімок селища шахти № 2 «Родинська», де жили болгарські робітники з 1957 по 1960 рр. (1961 р.).
88. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 51 – Фотознімок гуртожитку болгарських робочих шахти № 5-6 «ім. Димитрова» (1961 р.).
89. ДАДО, ф. Р-3619, оп. 1, спр. 67 – Фотознімок проводів болгарських робітників на батьківщину (1961 р.).
90. ДАДО, ф. Р-5465 – Донецький обласний комітет товариства Червоного Хреста, м. Донецьк Донецької області, оп. 2, спр. 10 – Річний звіт про роботу з політемігрантами, списки політемігрантів (1963 р.).
91. ДАДО, фонд П-326 – Донецький обласний комітет комуністичної партії України (обком КПУ), оп. 2, спр. 10 – Протоколи та стенограми VIII пленуму обкому КП(б)У (1943 р.).
92. ДАДО, ф. П-326, оп. 2, спр. 161 – Протокол № 51 засідання обкому бюро КП(б)У (1944 р.).
93. ДАДО, ф. П-326, оп. 2, спр. 354 – Довідка обкому КП(б)У про партійно-масову роботу на підприємствах вугільної промисловості. Донецький обком КП України. Відділ організаційно-інструкторський. Сектор інформації (1944 р.).
94. ДАДО, ф. П-326, оп. 2, спр. 850 – Статистичні дані про кількість злочинців, що були розконвойовані та були завезені у Сталінську область для роботи на підприємствах і шахтах області. Стенограма (1945 р.).
95. ДАДО, ф. П-326, оп. 4, спр. 896 – Інформація в ЦК ВКПб, ЦК КП(б)У, Міністерство про політичні, господарські і інші заходи, що проводяться в області (1947-1948 рр.).
96. ДАДО, Ф. П-326, оп. 136, спр. 13 – Протокол № 6 пленуму Донецького обкому КП України (1989 р.).
97. ДАДО, фонд П-2162 – Первинна парторганізація радгоспу «Вугляр» Радянського району м. Макіївка, оп. 1, спр. 1 – Протоколи засідання партійного бюро парторганізації радгоспу «Вугляр» з № 1 (1962 р.) по № 38 (1965 р.).
98. ДАДО, фонд П-2162, оп. 1, спр. 2 – Протоколи засідання партійного бюро парторганізації радгоспу «Вугляр» з № 1 (1965 р.) по № 26 (1966 р.).
99. ДАДО, фонд П-2162, оп. 1, спр. 3 – Протоколи партійного зібрання парторганізації радгоспу «Вугляр» з № 10 (1964 р.) по № 35 (1966 р.).
100. ДАДО, фонд П-2162, оп. 1, спр. 4 – Протоколи партійних зібрань парторганізації радгоспу «Вугляр» з № 1 (1962 р.) по № 26 (1964 р.).
101. ДАДонО, ф. П-2162, оп. 1, спр. 6 – Протоколи партійного зібрання парторганізації радгоспу «Вугляр» з № 1 (1966 р.) по № 15 (1967 р.).
102. ДАДО, фонд П-2162, оп. 1, спр. 7 – Протоколи засідання партійного бюро парторганізації радгоспу «Вугляр» з № 1 (1967 р.) по № 40 (1971 р.).
103. ДАДонО, ф. П-2162, оп. 1, спр. 8 – Протоколи партійних зібрань парторганізації радгоспу «Вугляр» з № 1 (1967 р.) по № 25 (1971 р.).
104. ДАДО, фонд П-2162, оп. 1, спр. 10 – Протоколи засідань партійного бюро і парторганізації радгоспу «Вугляр» з № 1 (1971 р.) по № 20 (1972 р.).
105. ДАДО, фонд П-2162, оп. 1, спр. 11 – Протоколи партійних зібрань парторганізації радгоспу «Вугляр» з № 3 (1971 р.) по № 10 (1972 р.).
106. ДАДО, фонд П-2162 , оп. 1, спр. 39 – Протоколи засідань парткому радгоспу «Вугляр» з № 6 (1984 р.) по № 28 (1984 р.).
107. ДАДО, фонд П-2162, оп. 1, спр. 40 – Протоколи партійних зібрань парторганізації радгоспу «Вугляр» з № 8 (19785 р.) по № 11 (1985 р.).

Державний архів Луганської області (ДАЛО)
108. ДАЛО, фонд Р-242 – Луганський повітовий виконавчий комітет Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, м. Луганськ Луганського повіту Донецької губернії, оп. 1, спр. 455 – Статут трудової артілі городників (1921 р.).
109. ДАЛО, фонд Р-243 – Луганський окружний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, м. Луганськ, оп. 3, спр. 2 – Анкети іноземних громадян, що мешкають на території Луганської області (1923 р.).
110. ДАЛО, фонд Р-250 – Станично-Луганський районний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, стм. Станично-Луганське Станично-Луганського району Ворошиловградської області, оп. 2, спр. 2 – Постанова РНК УРСР про секретну кореспонденцію центральних установ УРСР. Копії циркулярів НКВС УРСР, окрвиконкому про облік запасу ОДПУ, про роботу серед нацменшинств. Переписка із НКВС УРСР про сільгоспподаток, про майно іноземців, про перебіжчиків з Бессарабії й ін. (1924-1925 рр.).
111. ДАЛО, ф. Р-250, оп. 2, спр. 3 – Інструкція НКВС УРСР про порядок видачі посвідок на проживання іноземцям. Переписка з окрадмінвідділом, окрвиконкомами про порядок видачі посвідчень перебіжчикам – іноземцям (1926 р.).
112. ДАЛО, фонд Р-681 – Луганське окружне статистичне бюро окружного виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, м. Луганськ Луганського округу, оп. 2, спр. 1 – Списки громадян, що позбавлені виборчих прав в м. Луганськ (1927 р.).
113. ДАЛО, фонд Р-1252 – Управління робітничо-селянської радянської міліції НКВС УРСР, м. Ворошиловград Ворошиловградської області, оп. 1, спр. 2 – Списки іноземців, що мешкають на території Ворошиловградської області (1939-1941 рр.)
114. ДАЛО, ф. Р-1252, оп. 1, спр. 31 – Справа про прийом в громадянство СРСР Кюсевої Станки Семенівни (193-1939 рр.).
115. ДАЛО, ф. Р-1252, оп. 1, спр. 31 – Справа про прийом в громадянство СРСР Кюсевої Стефінії Дімовни (193-1939 рр.).
Комунальна установа «Ізмаїльський архів» (КП «Ізмаїльський архів»)
116. КП «Ізмаїльський архів», фонд Р-883 – Виконавчий комітет Виноградівської сільради депутатів трудящих с. Виноградне Болгардського району Ізмаїльської області, оп. 1, спр. 2 – Протоколи засідань виконкому сільради за 1945 рік.
117. КП «Ізмаїльський архів», фонд Р-886 – Виконавчий комітет Чишма-Варуітської сільської ради депутатів трудящих, Виконавчий комітет Криничанської сільської ради депутатів трудящих, с. Чишма-Варуіта, з 1945 р. с. Криничне Болградського району Ізмаїльської області, з 21 лютого 1954 року Одеської області, оп. 1, спр. 1 – Протоколи засідань виконкому сільради за 1945 рік.
118. КП «Ізмаїльський архів», ф. Р-886, оп. 1, спр. 6 – Протоколи сесій сільради за 1948 рік.
119. КП «Ізмаїльський архів», фонд Р-947 – Виконавчий комітет Ново-Іванівської сільради депутатів трудящих с. Зеландско-Іваново Ново-Іванівського району Ізмаїльської області, оп. 1, спр. 2 – Протоколи засідання виконкому сільської ради з № 1 по № 45 і загальних зборів селян села за 1945 рік, у тому числі й організації земельного товариства, про хід хлібозаготівель і іншим питанням.
120. КП «Ізмаїльський архів», ф. Р-947, оп. 1, спр. 3 – Протоколи засідання виконкому сільської ради з № 1 по № 25 і загальних зборів селян села за 1946 рік.
121. КП «Ізмаїльський архів», фонд Р-949 – Виконавчий комітет Ново-Троянівської сільради депутатів трудящих с. Ново-Трояново Ново-Іванівського району Ізмаїльської області, оп. 1, спр. 3 – Протоколи засідання виконкому сільської ради за 1946-1947 рр.
122. КП «Ізмаїльський архів», фонд Р-960 – Ізмаїльський обласний суд, оп. 1, спр. 8 – Журнал реєстрації кримінальних справ (1947 р.).
123. КП «Ізмаїльський архів», фонд Р-960, оп. 1, спр. 98 – Справа по обвинуваченню Янева Георгія Степановича за ст. 69 (1946 р.).
124. КП «Ізмаїльський архів», фонд Р-1048 – Виконавчий комітет Жовтневської сільської ради депутатів трудящих, с. Жовтневе Болградського району Ізмаїльської області, з 21 лютого 1954 року Одеської області, оп. 1, спр. 2 – Протоколи засідань сільської ради й загальних зборів жителів села за 1945 рік.
125. КП «Ізмаїльський архів», фонд Р-1052 – Виконавчий комітет Євгенівської сільської ради депутатів трудящих, с. Євгенівка Бородінського району Ізмаїльської області, з 21 лютого 1954 р. Одеської області, із січня 1963 р. Тарутинського району Одеської області, оп. 1., спр. 2 – Протоколи засідань виконкому за 1946 рік.
126. КП «Ізмаїльський архів», фонд Р-1111 – Виконавчий комітет Перемозької сільради депутатів трудящих с. Перемога Тарутинського району Ізмаїльської області, оп. 1, спр. 5 – Протоколи засідань сільради й загальних зборів жителів села за 1947 рік.
127. КП «Ізмаїльський архів», фонд Р-1405 – Виконавчий комітет Бургуджийської сі