Зайцева Тетяна Дмитрівна Антропологія міст і міського права на руських землях Корони Польської в XIV - першій половині XVII ст.

Краткое описание

Зайцева Тетяна Дмитрівна, докторант кафедри історії Центральної та Східної Європи Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Антропологія міст і міського права на руських землях Корони Польської в XIV - першій половині XVII ст.» (07.00.02 - всесвітня іс­торія). Спецрада Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЗАЙЦЕВА ТЕТЯНА ДМИТРІВНА
УДК 94(438:477):340.153“13/16”
ДИСЕРТАЦІЯ
АНТРОПОЛОГІЯ МІСТ І МІСЬКОГО ПРАВА НА РУСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
КОРОНИ ПОЛЬСЬКОЇ В XIV – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.
Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія
Подається на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________Т. Д. Зайцева
Науковий консультант Мордвінцев В’ячеслав Михайлович, доктор історичних
наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................ 20
РОЗДІЛ 1. Історіографія, джерельна база та методологія дослідження 32
1.1. Стан дослідження проблеми........................................................... 32
1.2. Джерела............................................................................................. 47
1.3. Методологічні й теоретичні засади................................................ 49
РОЗДІЛ 2. Символічний та метафоричний світ в уявленні міщан через
призму «Саксонського зерцала»..................................................................... 65
2.1. Айке фон Репков і його «Sachsenspiegel» ..................................... 65
2.2. Символи й метафори в «Саксонському зерцалі».......................... 72
2.3. Гендерні проблеми в «Саксонському зерцалі»............................. 89
2.4. Поширення і вплив «Саксонського зерцала»............................... 93
РОЗДІЛ 3. Статут Ласького як джерело до історії правосвідомості міщан 100
3.1. Життя та діяльність Яна Ласького................................................. 100
3.2. Радомський сейм 1505 року........................................................... 104
3.3. Статут Ласького.............................................................................. 110
3.4. Міське право у Статуті Ласького.................................................. 115
РОЗДІЛ 4. Уявлення про право і міський соціум у кодексах міського права
другої половини XVI – початку XVII ст....................................................... 121
4.1. Проблема джерел міського права України................................... 121
4.2. Спроби уніфікації міського права в Короні Польській............... 125
4.3. Вплив гуманізму.............................................................................. 138
4.4. Право Боже, природне та людське.................................................. 151
4.5. Право і мораль................................................................................. 160
19
4.6. Неповноправні жителі міст. Євреї................................................. 173
4.7. «Негідні» професії та заняття......................................................... 181
4.8. Уявлення про дитинство................................................................. 194
4.9. Уявлення про старість..................................................................... 216
4.10. Ритуал присяги................................................................................. 229
РОЗДІЛ 5. Сеймові конституції як джерело дослідження антропології міст і
міського права XV – першої половини XVII ст......................................... 238
5.1. Міщани і шляхта............................................................................ 238
5.2. Розмивання станових меж і спроби йому запобігти................... 247
5.3. Справи окремих міст на сеймах................................................... 268
5.4. Справи міської торгівлі на сеймах............................................... 288
5.5. Ставлення до міського маргінесу................................................. 300
РОЗДІЛ 6. Локаційні привілеї та уявлення міщан про обсяг і формат
міського німецького права у XIV– першій половині XVII ст................... 330
6.1. Локація міст................................................................................... 330
6.2. Локаційні привілеї......................................................................... 335
6.3. Інформаційний потенціал локаційних привілеїв: правові аспекти 344
6.4. Інформаційний потенціал локаційних привілеїв: економічні
аспекти.................................................................................................... 351
6.5. Інформаційний потенціал локаційних привілеїв: самоврядування 362
ВИСНОВКИ...................................................................................................... 378
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ....................... 384
ДОДАТКИ.......................................................................................................... 459

Список литературы

ВИСНОВКИ
Місто було колискою культури, освіти, політики, права. Дослідження
міського суспільства в різні історичні періоди сьогодні актуальні як ніколи.
Скільки праць не було б написано про міську історію, жодна з них не буде
всеохопною і вичерпною, адже з кожним відтинком часу вчені щоразу під іншим
кутом дивляться на історію суспільства, зокрема й міст. Наука продукує нові
дослідницькі методи, в обіг входять нові джерела, а до раніше відомих постають
щораз нові запитання, суголосні сьогоденню. Нині образ минулих епох стає
дедалі більш олюдненим, персоніфікованим, і такого самого антропологічного
переосмислення потребує й історичний образ міста.
У цій роботі йшлося про те, щоб зрозуміти міський соціум XIV – першої
половини XVII ст. через призму права, яким послуговувалися міщани, та через
вивчення їхнього ставлення до різних аспектів цього права. Для цього був
обраний лише один пласт джерел – джерела правового характеру, що показують
«ідеальний» образ тогочасного міщанського світу, який досить часто не збігався
з реальним життям, але до якого треба було прагнути міщанам. Розуміння
ідеального – перший крок до розуміння світу реального, в тому числі і в
історичній перспективі.
Аналіз історіографії проблеми показав, що на сьогодні вже не надто
актуальні дослідження cуто правових питань з історії міста – навіть незважаючи
на те, що саме в українській історіографії ці аспекти досліджені далеко не
достатньо. Нове, широке розуміння культури ставить перед істориками, в тому
числі й українськими, нові виклики, які своєю чергою актуалізують зовсім нову і
значно ширшу проблематику в царині міської історії. Хоч за останні роки в
цьому напрямку відчутний певний поступ, але більшість тем якщо і окреслені, то
тільки пунктирно. До таких належать питання міського маргінесу, співжиття
етнічних груп, гендерних ролей, різних вікових категорій, девіантної поведінки,
ментальності і світу уявлень ранньомодерних міщан, в тому числі і їхніх
правових уявлень, тощо. Недостатньо дослідженими залишаються питання
379
формування правової свідомості міщан та інформаційного потенціалу правових
джерел міської історії. Більшість цих тем давно і плідно вивчають у світовій
історіографії, але в українській історичній науці вони залишаються слабо
дослідженими.
Міждисциплінарний характер поставленої проблеми спонукає поєднати в її
дослідженні історико-антропологічний та антропо-правовий підходи,
застосовуючи історико-критичний, історико-порівняльний методи, історичну
герменевтику та семіотичний аналіз. Таке дослідження передбачає спробу
проникнення в світ людей минулого, розшифрування їхніх культурних кодів. Для
вивчення правової антропології міста плідним є використання підходів
символічно-інтерпретативної антропології з елементами насиченого опису.
Основи і філософію міського права в низці країн Центральної та Східної
Європи заклало «Саксонське зерцало». Хоч цей трактат був суто авторським
текстом і не мав офіційного затвердження, його використовували в судовій
практиці тривалий час, а також тлумачили і переказували в міських правових
кодексах наступних епох. Саме тому ця пам’ятка права досі є безцінним
джерелом для вивчення різних аспектів не лише середньовічного права, а й
міського права ранньомодерної доби. «Саксонське зерцало» відображає не лише
правові уявлення пізньосередньовічного суспільства, а й окремі категорії
світосприйняття та культури людей тієї епохи. Воно сповнене метафорами і
символами, часто-густо еквівалентними реальності, яку вони і відображали, і,
бувало, заступали. Символи просякали різні царини життя, ставали базою
ментального інструментарію доби середньовіччя. Число, колір, форма, тіло,
жест, тварина чи рослина – все це могло мати й мало зазвичай, окрім прямого, ще
й прихований зміст. Більшість із цих символів і метафор дістались у спадок
наступним історичним епохам – пізньому середньовіччю і ранньомодерній добі –
і заклали передумови для розвитку ментальності різних суспільних верств,
зокрема й міщан, та формування і переозначення їхніх ціннісних категорій.
Поряд із «Саксонським зерцалом» і німецьким звичаєвим правом, яке воно в
основному відображало, на формування міського маґдебурзького права мало
380
вплив і право римське. Досить добре це видно з першої спроби кодифікації
державного права в Короні Польській – так званого Статуту Яна Ласького.
Нечіткий і почасти компілятивний виклад норм міського німецького права в
Статуті зраджує недостатню обізнаність із ним і погане розуміння його
особливостей. Утім, уже сама лише та обставина, що маґдебурзьке міське право
було записано і частково систематизовано в окремій частині загальнодержавного
кодексу, говорить про те, що його трактували як важливий і відособлений
складник права на загальнодержавному рівні. Правову систему Королівства
Польського було побудовано як своєрідну піраміду, в основі якої лежало
звичаєве право, а вже на ньому спиралися права станові, зокрема й міське.
Впорядкування й затвердження Статуту Ласького засвідчили також дедалі
більший авторитет писаного слова, що мало визначальне значення для нових
спроб систематизації та кодифікації міського права. Статут Ласького мав
засадничий вплив на формування правових уявлень різних станів Корони
Польської, зокрема й міщан, як і на перебіг юридизації суспільства загалом.
У Короні Польській не раз вдавалися до спроб систематизації і кодифікації
міського права, як-от у трактатах Яна Цервуса Тухольчика, Міколая Яскера, Яна
Кірштайна Церазина та ін. На руських землях найпопулярнішими були правові
твори Бартломея Ґроїцького і Павла Щербича, а також приписи хелмінського
права у викладі Павла Кушевича. Ці правові трактати, які мали приватний
характер, є ґрунтовними джерелами для дослідження ментальності, правової
свідомості та світу уявлень міщан XVI–XVII століть. Твори Ґроїцького, Щербича
та Кушевича увиразнюють зміни, що відбулися на зламі XV–XVI століть в
системі цінностей європейського суспільства і дещо згодом – із другої половини
XVI століття – суспільства польського і річпосполитського. Водночас у цих
працях закарбовано і цілу низку рудиментів ментальності (символізм мислення,
ритуалізація процесів, якщо не домінування, то принаймні чималий вплив
біблійних сюжетів на повсякденні практики і т. ін.), що їх ранньомодерна доба
успадкувала від середніх віків. Трактати міського права другої половини XVI –
початку XVII ст. розповідають не тільки про систему німецького права в містах,
381
а й про уявлення тогочасних міщан про добро і зло, честь і безчестя, закон і
порядок, про їхнє ставлення до різних категорій городян, до «своїх» і «чужих»,
можновладних і упосліджених, до різних професій, занять і ремесел, до освіти
тощо. На підставі цих правових текстів можна робити висновки про те, як
ставилися у міщанському середовищі до жінок і до дівочої цнотливості, до жінок
легкої поведінки, до сексуальних стосунків, до шлюбу і сім’ї. Ці тексти є
сумішшю середньовічної правничої вченості та уявлень доби Відродження та
Реформації. Вони поєднують у собі норми німецького, римського, канонічного та
звичаєвого права і насамперед відображають систему цінностей тогочасних
міщан, а не лише німецьке міське право маґдебурзького зразка як таке.
Для кращого розуміння процесів формування правової свідомості і правових
уявлень міщан важливо розглянути, як вони самі бачили себе в стосунку до
інших станів і держави загалом. Цей аспект найкраще видно з аналізу сеймових
конституцій. Міста у Короні Польській та в Речі Посполитій не мали своєї
репрезентації на сеймах, насамперед через пасивність самих міщан, не
зацікавлених у цьому як із остраху перед втручанням у їхні справи та спробами
обмеження міських прав, так і з фінансових міркувань (нечисленні великі міста
мали б представляти інтереси численних малих і середніх, а присутність на
сеймах була доволі коштовною). У Короні так і не встигла сформуватися станова
міщанська свідомість, межі між станами були дуже розмитими, що особливо
проявилося у XVI – на початку XVII ст. Міщани схильні були радше
об’єднуватися з місцевою шляхтою для розв’язання регіональних проблем, аніж
об’єднувати зусилля міст з різних частин держави для відстоювання спільних
станових інтересів. Нова так звана «міська шляхта» – чи то шляхтичі, що
прийняли міське право, а чи нобілітовані міщани, – не утворила окремої станової
групи і не готова була до співпраці на захист інтересів міст, бо надто різними
були джерела поповнення цього прошарку й надто різними були їхні цілі. Та
навіть за такого стану справ міщани не були обійдені увагою на
загальнодержавних сеймах. Усе важливе для своїх міст їхні представники
намагалися вирішити індивідуально, за допомоги грошей і особистих зв’язків. На
382
сеймах дуже активно обговорювали питання податків, торгівлі, складів товарів,
нобілітації міщан, оборони міст, захисту від свавілля шляхти та від
представників різних маргінальних груп, земельні питання тощо. Не раз
обговорювали дрібні питання суто локального рівня – про мости, шпиталі, млини
і т. ін. Це цілком задовольняло міщан. Шляхта, яка володіла містами і з власної
волі дбала про надання цим містах самоврядування за німецьким зразком, часто
була зацікавлена у розвитку і захисті міст. Міста крім іншого мали оборонне
призначення, часто міщани долучалися до державних справ фінансово, тож
часом інтереси міщан і шляхти збігалися. І не так шляхта намагалася обмежити
права міст, як вони самі не об’єднувалися для захисту спільних інтересів, ведучи
дуже сепаратну політику.
Згадані повище джерела мали загальний характер. Однак були й джерела
специфічні, так би мовити, місцеві. Саме вони визначали норми життя кожного
окремого міста. Насамперед ідеться про локаційні привілеї. Часто вони були
важливішими, аніж правові кодекси, бо саме на них у першу чергу покликалися
при організації органів міського самоврядування і вирішенні найрізноманітніших
суперечок. Ці привілеї для руських міст були значно інформативніші, ніж
традиційно прийнято вважати. Назагал можна сказати, що привілеї для
королівських міст були більш формалізованими й менш інформативними, ніж
для міст приватних. Розширені локаційні грамоти, які деталізували різноманітні
аспекти життя міста, а почасти і його самоврядування, видавали зазвичай для
міст теперішньої Центральної України і на пізніших етапах проникнення
маґдебурзького права на руські землі. Очевидно, це було пов’язано з тим, що
локація цих міст відбувалася практично за мінімальної участі (або й без неї)
німецьких колоністів, які були носіями знань про норми німецького права і
могли використовувати їх на практиці, створюючи юридичний прецедент. Руські
(українські) міста багато в чому були схожі на міста інших регіонів ЦентральноСхідної Європи, перш за все Польщі, хоча й мали свої особливості. Крім
звільнення від юрисдикції власника, визначення форми міського права і
правового зразка самоврядування, локаційні привілеї тут обумовлювали багато
383
інших аспектів життя міста: особливості економічного розвитку і структурної
організації органів самоврядування, питання оборони, співжиття громадян різних
релігійних конфесій, етнічних груп, специфіку міських геральдичних знаків,
мову документації, систему вірувань і культів тощо. Отже, привілеї руських міст,
на відміну від багатьох привілеїв міст польських, були доволі інформативними,
хоч і засвідчують невисокий рівень правосвідомості міщан. Варіантів
комбінування дарованих містам привілеїв було безліч, і часто їх визначали
конкретні місцеві реалії або ж навіть звичай. Локаційні привілеї кожного міста
були певною мірою унікальними, хоч і складалися із усталених елементів. Ясна
річ, були і подібності, які й уводили руське ранньомодерне місто в європейський
контекст. Однак саме локаційний привілей може найбільше свідчити про
самобутність кожного окремого міста і міст регіону загалом. І хоч ці документи
можуть чимало розповісти про життя окремих міст, але без залучення цілого
комплексу інших історичних джерел картина вийде далеко не повною.
Отже, проведене дослідження показало, що збережені джерела практично
всіх типів, зокрема й правові, містять глибинний пласт інформації, досі слабо
актуалізований в історико-урбаністичних студіях. Саме він дає можливість
історикам досліджувати антропологічний і зокрема антропо-правовий вимір
пізньосередньовічного та ранньомодерного міста: гендерні стосунки, відносини
між людьми різних вікових категорій і соціальних прошарків, асоціальну
поведінку, випадки насильства тощо і ставлення громади до цих явищ. Однак чи
не найважливішими тут є питання правових і побутових уявлень, соціальних
фобій, символічного сприйняття реальності, ідей та емоцій. Завдяки таким
ракурсам ми можемо вивчати реальних людей минулого, а не лише соціальні
структури та інституції. І це дещо змінює наше усталене, доволі статичне
уявлення про місто і міське право, на засадах якого функціонував міський соціум
пізнього середньовіччя та ранньомодерної доби