ГАЗЕТНА ПЕРІОДИКА УКРАЇНИ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ІСТОРІЇ СЕРБІЇ 1878–1918 рр. : Газетная периодика УКРАИНЫ КАК ИСТОЧНИК ИССЛЕДОВАНИЯ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ИСТОРИИ СЕРБИИ 1878-1918 гг

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ГАЗЕТНА ПЕРІОДИКА УКРАЇНИ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ІСТОРІЇ СЕРБІЇ 1878–1918 рр.
  • Альтернативное название:
  • Газетная периодика УКРАИНЫ КАК ИСТОЧНИК ИССЛЕДОВАНИЯ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ИСТОРИИ СЕРБИИ 1878-1918 гг
  • Кол-во страниц:
  • 273
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА імені М.С. ГРУШЕВСЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА імені М.С. ГРУШЕВСЬКОГО


    На правах рукопису


    Чернік Світлана Дмитрівна


    УДК 94 (497.1) “1878/1918”:070




    ГАЗЕТНА ПЕРІОДИКА УКРАЇНИ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ
    ПОЛІТИЧНОЇ ІСТОРІЇ СЕРБІЇ 1878–1918 рр.




    07.00.06. – історіографія, джерелознавство
    та спеціальні історичні дисципліни


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата історичних наук



    Науковий керівник –
    Павлюченко Олег Васильович
    доктор історичних наук

    Київ – 2012






    ЗМІСТ

    Вступ…………………………………………………………………………..……..3

    Розділ 1. Історіографія, джерельна база та методологія дослідження…......10
    1.1. Історіографія проблеми……………………………………….……………....10
    1.2. Джерельна база та методологія дослідження…………………………..…....26

    Розділ 2. Висвітлення становлення державності Сербії на сторінках газетних видань України 70–80-х рр. ХІХ ст. ………………………………....46
    2.1.Зміна міжнародного статусу Сербії на Берлінському конгресі 1878 року....46
    2.2.Загострення політичної ситуації в Сербській державі на початку 80-х рр.
    ХІХ ст. ……………………………………………………….…..………………....63
    2.3.Боротьба партій щодо розробки й прийняття Конституції (Статуту)
    Сербії 1888 року………………………………………….…...……………..……..78

    Розділ 3. Газетна періодика України про політичні події в Сербії наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.……………….……………………………...97
    3.1.Політична криза в Сербській державі наприкінці ХІХ ст. та Конституція (Статут) 1901 року……….……………………………………......………….…....97
    3.2.Травневий переворот 1903 року в Белграді.………………………………...114
    3.3.Розбудова державності Сербії після повалення династії Обреновичів…...133

    Розділ 4. Вплив Балканських та Першої світової війн на історичний розвиток Сербії (за матеріалами публікацій газет України)………............150
    4.1. Балканські війни 1912–1913 рр. в оцінці кореспондентів газет
    України ....................................................................................................................150
    4.2. Перша світова війна та її вплив на розвиток Сербської держави……........175

    Висновки…………………………………………………………………………..198

    Список використаних джерел і літератури…………………………….…….205






    ВСТУП



    Актуальність теми дисертаційного дослідження полягає у тому, що сьогодні, у контексті реалізації Україною стратегічного курсу на інтеграцію до Європейського Союзу, набуває особливого значення вивчення досвіду спілкування у минулому нашого народу з іншими європейськими народами, й зокрема, дослідження ставлення до сербської нації, яка у останній чверті ХІХ ст. здобула свою незалежність.
    Газетна періодика України є важливим історичним джерелом при вивченні подій в Сербській державі останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. Вагоме значення преси полягає у тому, що вона виступає суб’єктом суспільно-політичного розвитку держави та є дієвим інструментом впливу на свідомість її читачів й на думку громадськості у цілому. Разом з тим, у другій половині ХІХ ст. редакції газет в Україні ставали науковими осередками, в яких провідні позиції займали відомі учені. Особливе місце серед загальної кількості матеріалів посідають публікації про долю сербського народу, з яким історично та культурно були пов’язані українці. У зв’язку з цим, газетна періодика України останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. є перспективною для дослідження політичних подій в Сербії 1878–1918 рр.
    Інтерес українців до життя сербського народу почав формуватися ще у ХVІІІ ст. з появою перших переселенців з Сербії на території України. Постійна присутність серед пересічних українців сербів, котрі продовжували дотримуватися власних традицій, але й переймалися місцевими, пропагування офіційною владою “слов’янської ідеї” стимулювали прагнення громадськості більше знати про цей народ. З другої половини ХІХ ст. зазначений процес посилився через збільшення кількості сербської учнівської молоді у навчальних закладах Києва, Одеси, Харкова та інших міст. Разом з тим, українські землі у межах офіційних візитів відвідували королі та інші представники монаршої родини й громадські діячі Сербії, котрі у своїх бесідах з місцевими кореспондентами розповідали про внутрішньополітичну ситуацію в своїй державі. Підвищений інтерес українців до історії та культури сербського народу у кінці ХІХ ст. викликав низку наукових відряджень до Сербії відомих славістів К.Ф.Радченко, А.І.Степовича, М.Н.Сперанського, Т.Д.Флоринського, М.Е.Глокке, та інших. Результати окремих дослідницьких поїздок були надруковані на сторінках газетної періодики України. У зв’язку з наявним стійким інтересом в українському суспільстві до “сербських справ” на газети покладалося завдання повсякчасно інформувати про них читачів. На сторінках тогочасних видань у різного роду телеграмах, повідомленнях, статтях інформаційного та аналітичного характеру досить повно розкривалися суспільно-політичні процеси в незалежній Сербії 1878–1918 рр. За цими матеріалами читачі мали змогу відслідковувати причини, перебіг та наслідки переважно усіх основних подій в Сербській державі останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. Для більш оперативного висвітлення війн на Балканах редакції окремих періодичних видань відряджали на фронти власних кореспондентів. Окрім того, важливість газетних видань України як джерела дослідження політичної історії Сербії полягає у тому, що вони відображають державотворчі процеси в країні у динаміці та дають можливість з’ясувати механізми впливу на думку української громадськості щодо них. Цим пояснюється велика увага учених-істориків до такого історичного джерела як газетна періодика, за допомогою якої сучасний дослідник може всебічно розкрити основні події, й зокрема життя сербського суспільства останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст.
    Проблеми розвитку преси, її вплив на формування сприйняття подій у соціумі завжди були у центрі уваги українських та зарубіжних науковців. Серед відомих дослідників методології вивчення періодики України слід назвати: М.Романюка, І.Крупського, В.Ігнатієнка, П.Федченка, П.Вороб`я, Г.Сургая. Сучасні українські науковці, зокрема Г.Рудий, Т.Антонченко, у контексті досліджуваних проблем аналізують зміст друкованих матеріалів у газетній періодиці України кінці ХІХ – початку ХХ ст. та водночас здійснюють її джерелознавчий аналіз. Окремі аспекти політичної історії Сербії 1878–1918 рр. на сторінках газетних видань України знайшли відображення у наукових розвідках українських учених-істориків О.Павлюченка, Ю.Фоміна, С.Шевченка, І.Глічова, О.Гокова, Н.Самойленко, А.Копилова, А.Заводовського, у котрих одним із джерел вивчення окремих процесів на Балканах та в Сербії були частково використані періодичні видання України, зокрема, газети “Киевлянин”, “Киевское слово”, “Черниговская газета”, “Правда”, “Одесский листок”, “Одесские новости” тощо. Проте комплексного аналізу публікацій з політичної історії Сербії 1878–1918 рр. у газетах України немає.
    Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження визначається, по-перше, науковою значущістю та необхідністю вивчення матеріалів газетної періодики України на предмет її інформативності як джерела з політичної історії Сербії 1878–1918 рр., по-друге, відсутністю ґрунтовних досліджень в українській та зарубіжній історіографії з цієї проблеми.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках науково-дослідної теми відділу пам’яток духовної культури Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України “Історико-культурна спадщина України ХVІІ – ХХ ст.” (реєстраційний номер 0105U007946).
    Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на підставі комплексного аналізу матеріалів газетної періодики України останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. встановити її інформативні можливості та виявити особливості у відображенні й оцінці нею політичної історії Сербії 1878–1918 рр.
    Для досягнення зазначеної мети автор намагався вирішити наступні завдання:
    • проаналізувати стан вивчення означеної проблеми в українській та зарубіжній історіографії; встановити загальний джерельний масив газетної періодики України останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст., у матеріалах якої розкривалася діяльність державних інститутів Сербії 1878–1918 рр.; дати загальну характеристику основним виданням та з’ясувати їх редакційну політику;
    • виявити коло журналістів, науковців, дипломатів, громадських діячів, письменників, які співпрацювали з редакціями газет і висловлювали своє ставлення до політичних подій у Сербії у газетних публікаціях, показати їх вплив на формування української громадської думки щодо них;
    • визначити основні причини підвищеного інтересу української громадськості до подій на Балканському півострові, зокрема в Сербії, протягом досліджуваного періоду;
    • дослідити процес формування ставлення українського суспільства до політики короля Мілана Обреновича та діяльності основних інститутів державної влади у напрямку пошуків ними подальшого шляху розвитку державності Сербії у 80-х рр. ХІХ ст.;
    • показати залежність повноти відображення кореспондентами газет України перетворень у політичній системі Сербії 90-х рр. ХІХ ст. від загального стану розвитку міждержавних російсько-сербських відносин;
    • проаналізувати реакцію газетної періодики України на події травневого перевороту 1903 р. у Белграді та зміни в інтерпретації кореспондентами подій у Сербії після повалення династії Обреновичів;
    • виявити особливості у висвітленні кореспондентами газет різних ідейних напрямів причин та наслідків Балканських війн 1912–1913 рр.;
    • дати оцінку публікаціям про політичні портрети найвпливовіших громадських діячів Сербії початку ХХ ст., котрі багато у чому визначали її історію, з погляду сприйняття ролі цих особистостей українською громадськістю;
    • простежити вплив Першої світової війни на подальший розвиток державності Сербії та показати участь українців у наданні допомоги сербським біженцям, які опинилися на території України, через державні структури і громадські організації.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є газетні видання України останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. як носії документальних свідчень та особистих поглядів кореспондентів на політичні процеси, які відбувалися в Сербії протягом існування її як незалежної європейської держави.
    Предметом дисертаційного дослідження є висвітлення й інтерпретація політичної історії Сербії 1878–1918 рр. у газетній періодиці України та встановлення її репрезентативності й інформативності.
    Хронологічні рамки дисертаційного дослідження обумовлені періодом існування незалежної Сербії, а саме: від її створення 1878 року до часу її входження до складу нової держави – Королівства сербів, хорватів та словенців у 1918 році.
    Територіальні рамки дослідження охоплюють територію Сербії, у кордонах встановлених Берлінським трактатом 1878 року та українські землі, які входили до складу Російської імперії в останній чверті ХІХ – на початку ХХ ст.
    Методологія дисертаційного дослідження. В основу методології дослідження покладені принципи історизму, системності, наукової об’єктивності, всебічності та загальнонаукові (діалектики, аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення) й спеціально-історичні (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-генетичний, синхронний, діахронний, просопографічний аналіз) методи пізнання. При опрацюванні джерел також застосовувалися методи джерелознавчого аналізу (внутрішня та зовнішня критика джерела, кореляційний та контент-аналізи). Комплексне застосування принципів, загальнонаукових та спеціально-історичних методів наукового пізнання дозволило автору виконати поставлені цілі й завдання у повному обсязі та зробити обґрунтовані висновки.
    Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням матеріалів газетних видань України останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. щодо їх інформативних можливостей у висвітленні політичної історії Сербії 1878–1918 рр. Встановлено джерельний масив газетної періодики України, який становить понад 700 статей і повідомлень, у яких відображені події в Сербській державі зазначеного періоду; проведено класифікацію газетних видань за ідейним спрямуванням та бібліографічна систематизація розміщених на їх сторінках публікацій.
    Встановлені прізвища та проаналізовані статті науковців, журналістів, дипломатів, громадських діячів, письменників, котрі намагалися охарактеризувати ситуацію в Сербії та давали їй власну оцінку, зокрема, до наукового обігу залучено матеріали доньки М.Драгоманова Л.Шишманової-Драгоманової про Першу Балканську війну в газеті “Рада”, статті Є.Чирикова, О.Троповського та інших воєнних кореспондентів “Киевской мысли” на Балканах. Ідентифіковано авторство окремих з цих публікацій. Так, виявлені узагальнюючі статті про сербські події редактора “Киевлянина” Д.І.Піхно, завідувача політичним відділом газети “Правда” Г.О.Афанасьєва, воєнного кореспондента А.Піотровського, відомого публіциста О.В.Амфітеатрова. На прикладі висвітлення бойових дій у Балканському регіоні, прослідковано процес розвитку воєнної журналістики в Україні під час Балканських 1912–1913 рр. та Першої світової війн.
    На основі аналізу газетних публікацій узагальнено причини підвищеного інтересу українського суспільства до життя сербського народу у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. Дисертантом охарактеризовано репрезентативність та інформативність газет України щодо висвітлення діяльності основних державних інститутів влади, політичних партій Сербії, показана оцінка їхніх дій кореспондентами різних газетних видань; прослідковано вплив на роботу редакцій та зміст опублікованих матеріалів цензурних комітетів, які обмежували можливість видань ліберального напрямку висвітлювати окремі події з-за кордону; показано ступінь повноти відображення суспільно-політичного життя Сербії 1878–1918 рр. та залежність його висвітлення від стану розвитку офіційних російсько-сербських відносин; виявлено суперечності в інтерпретації журналістами різних газетних видань подій травневого перевороту 1903 року в Белграді; розкрито особливості у висвітленні причин, перебігу бойових дій, результатів Балканських війн 1912–1913 рр. та встановлено певну суб’єктивність в оцінці ними ситуації на Балканах й розбіжності у ставленні редакцій окремих газетних видань до протиріч між союзниками; показано ставлення журналістів до найвпливовіших громадських діячів Сербії, котрі визначали її історію, зокрема, досить повно охарактеризовано особисті та ділові якості міністра-президента Н.Пашича; досліджено ступінь участі українців у допомозі переселенцям з окупованої території Сербії на підставі виявлених публікацій у місцевій газетній пресі.
    Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження, теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані у подальшому дослідженні політичної історії Сербії 1878–1918 рр., підготовці узагальнюючих праць, посібників, курсів, лекцій та спецкурсів з історії європейських держав, України та Росії. Дослідження українсько-сербських відносин сприятиме поглибленню контактів між Україною та Сербією у науковій й дипломатичній сферах.
    Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні Відділу пам’яток духовної культури Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Окремі її положення та висновки оприлюднювалися у доповідях на 2 міжнародних та 5 всеукраїнських наукових конференціях, зокрема: Міжнародна наукова конференція “Осінні наукові читання-2010” (м. Київ, 8 листопада 2010 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Сім’я Раєвських в історико-культурному простору слов’янського світу” (м. Кіровоград, 6–7 вересня 2011 р.). Всеукраїнські науково-практичні конференції “Актуальні проблеми національного законодавства” (м. Кіровоград, 7 жовтня 2009 р., 17 червня 2010 р., 7 жовтня 2010 р.); Сьома Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція “Сучасність. Наука. Час. Взаємодія та взаємовплив” (м. Київ, 18–20 листопада 2010 р.); Шості Богданівські читання (м.Черкаси, 10 грудня 2010 р.).
    Публікації. Зміст дисертації відображений у 12 авторських публікаціях
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі комплексного аналізу матеріалів газетної періодики України останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст., автором сформульовано наступні висновки:
    1. Аналіз стану наукової розробки проблеми засвідчив, що періодичні видання України лише частково використовувалися українськими ученими при дослідженні окремих аспектів політичної історії Сербії 1878–1918 рр., проте до цього часу газетна періодика не стала об’єктом спеціального джерелознавчого дослідження, чим й зумовлена потреба її вивчення з метою більш повного висвітлення основних питань цієї теми. Джерельний масив дисертаційної роботи склали переважно газети останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст., які виходили на українських землях, що перебували у складі Російської імперії. Дисертантом виявлено та проаналізовано понад 700 статей, повідомлень, хронікальних заміток, які стосувалися політичної історії Сербії 1878–1918 рр. Переважна більшість із них до наукового обігу залучені уперше. Разом з тим, здійснено класифікацію газетних видань, матеріали яких були використані у дисертації, за ідейним спрямуванням, та проведена бібліографічна систематизація розміщених на їхніх сторінках публікацій. Репрезентативність та інформативність вибірки матеріалів газетних видань України дозволила дисертанту встановити особливості у висвітленні та інтерпретації подій в Сербській державі 1878–1918 рр. їхніми кореспондентами.
    2. У результаті евристичної роботи в газетній періодиці України виявлено значну кількість публікацій кореспондентів, політиків, дипломатів, науковців, письменників, які дозволили розглянути їх особисті погляди на ті чи інші процеси в Сербії 1878–1918 рр. На сторінках газет серед інших матеріалів вони мали можливість розміщувати свої наукові та публіцистичні роботи, що було своєрідною апробацією результатів їхніх досліджень, за якими досить повно можна відтворити історію Сербської держави та прослідкувати процес зростання інтересу української громадськості до долі сербського народу у останній чверті ХІХ – початку ХХ ст. Разом з тим, саме викладена журналістами, науковцями та громадськими діячами у газетах оцінка внутрішньої та зовнішньої політики Сербії мала значний вплив на загальне її сприйняття українськими читачами та формувала у них відповідне ставлення до окремих визначних подій в Сербській державі. У результаті дослідження нам вдалося встановити авторство окремих статей, підписаних криптонімами й псевдонімами, зокрема, ідентифіковані публікації завідувача політичним відділом газети “Правда” Г.О.Афанасьєва та редактора газети “Киевлянин” Д.І.Піхно та деяких інших. На прикладі висвітлення бойових дій у Балканському регіоні, дисертантом простежено процес розвитку української воєнної журналістики під час Балканських 1912–1913 рр. та Першої світової війн.
    3. Дослідження раніше не залучених ученими до наукового обігу публікацій у газетній періодиці України останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. дозволило дисертанту зробити висновок про поглиблення українсько-сербських суспільних відносин у зв’язку з покращенням міждержавних відносин Сербії з Російською імперією. Причинами підвищеної уваги української громадськості до сербських справ були: фактично постійна присутність серед пересічних українців сербів та знайомство з їхніми історією, культурою, традиціями; зростання кількості учнівської молоді з Балкан у 50–60-х рр. ХІХ ст. у навчальних закладах Києва, Харкова, Одеси; візити сербських монархів, членів їх сімей та громадських діячів до Російської імперії, у тому числі й до українських міст; співпраця у науковій сфері (дослідницькі відрядження славістів до Сербії та приїзди професорів з Белградського університету). Окрім того, важливу роль у цьому відігравало пропагування офіційною владою “слов’янської ідеї”. Значну роль в інформуванні суспільства про “сербські справи” відігравала саме газетна періодика. Науково-історичні та етнографічні студії про долю сербського народу, розміщені на сторінках газет України, сприяли кращому ознайомленню читацької аудиторії з історією Сербії. Разом з тим, стиль викладу публіцистичних матеріалів дозволяв розкрити різноманітні сторони життя сербів у доступній та цікавій для пересічних українських читачів формі.
    4. Опрацьовані газетні публікації щодо політичної ситуації в Сербії у 80- рр. ХІХ ст. засвідчують, що політика короля Мілана Обреновича та сербської влади оцінювалася кореспондентами негативно та протиставлялася прагненням сербського народу до слов’янської єдності. Окрім того, у газетній періодиці наводилися факти на підтвердження недоцільності для розвитку власної держави проавстрійської політики правителя Сербії, що було пов’язано з необхідністю відстоювати геополітичні інтереси Російської імперії у Балканському регіоні та контролем за друкованою інформацією цензурних органів. Сербсько-болгарську війну 1885 року, розв’язану Міланом Обреновичем за підтримки Відня, у пресі сприймали як засіб зміцнення його украй слабкого авторитету. Встановлено, що намагання влади Сербії демократизувати державний лад та боротьба політичних партій щодо змін у національному конституційному законодавстві у газетних публікаціях оцінювалася досить скептично й тим самим у суспільстві формувалася думка про їх не важливість й не потрібність. Враховуючі це, редакції газет у досліджуваний період приділяли чимало місця висвітленню питань співпраці між сербським та українським народами на культурному й науковому ґрунтах, зокрема, надавалося значна за обсягом інформація про діяльність Київського та Одеського слов’янських благодійних товариств, Київського товариства літописця Нестора, святкуванню 900-ї річниці хрещення Київської Русі тощо. У такий спосіб увага читачів певною мірою відволікалася від інформації стосовно важливих прогресивних змін у Сербській державі, а негативна оцінка діяльності державних інститутів у газетах формувала відповідне до них ставлення в українському суспільстві.
    5. У результаті комплексного аналізу матеріалів газетної періодики України доведено, що характер та зміст публікацій стосовно політичної ситуації в Сербії у 90-х рр. ХІХ ст. значною мірою залежав від загального стану розвитку міждержавних російсько-сербських відносин. Прихід до влади на початку 90-х рр. ХІХ ст. в Сербії радикальної партії, котра підтримувалася Російською імперією, сприяв збільшенню кількості повідомлень та статей у газетах України щодо розвитку сербської державності. Однак, опосередкований вплив на дії молодого сербського короля Олександра Обреновича колишнього короля Мілана та повернення останнього у країну призвели до зворотної реакції. Переважна більшість газетних публікацій у другій половині 90-х рр. ХІХ ст. мали більш інформативний характер без надання глибоких оцінок та узагальнень. У цей період офіційна влада використовувала газети як інструмент впливу на свідомість їх читачів й поступово через публікації почала навіювати думку про можливість зайняття сербського престолу представником іншої сербської династії Карагергієвичів Петром, особа якого більше відповідала інтересам Російської імперії на Балканах.
    6. Встановлено, що палацовий переворот в Сербії у травні 1903 року став об’єктом значної кількості телеграм, повідомлень, статей фактологічного, оціночного і узагальнюючого характеру в газетах України. Своє ставлення, іноді досить емоційно, на їхніх шпальтах висловлювали кореспонденти, письменники, дипломати та громадські діячі. Опрацювання виявлених матеріалів дозволило дисертанту розкрити причини вбивства королівської родини, навести деталі організації та здійснення заколоту, роль офіцерського корпусу у цьому та показати переважне засудження й нерозуміння українцями дій сербських військових-заколотників та обраних ними методів. Хоча, слід відмітити певні коливання суспільної думки щодо цього питання, які були викликані саме під впливом редакційних статей різним за ідеологічним спрямуванням газет. Разом з тим, у періодиці завчасно відзначалося про схвалення кандидатури нового короля Сербії Петра Карагеоргієвича, котрого навіть підозрювали у причетності до державного перевороту 1903 року, що пояснювалося офіційною підтримкою Росії саме цього претендента на сербський престол. Указані факти засвідчили неоднозначність оцінки державного перевороту в Сербії 1903 року українською громадськістю. У зв’язку з цим, газетна періодика України, зокрема, консервативно-монархічні газети “Киевлянин” та “Киевское слово”, після зазначених подій знайшла важелі впливу на формування необхідної для влади думки українського суспільства через публікацію низки статей різного змісту та характеру про особу нового сербського короля Петра Карагеоргієвича, у яких подавався його позитивний образ справедливого правителя. Відсутність надзвичайних новин з Сербії після повалення династії Обреновичів відбилися на зменшенні кількості публікацій у газетах України, у котрих інформація про сербські справи переважно мала фактологічний характер. Разом з тим, встановлення стабільних міждержавних російсько-сербських відносин вплинуло на позитивну оцінку діяльності державних інститутів Сербії у публіцистичних матеріалах. Боснійська криза 1908–1909 рр. висвітлювалася газетами України досить стримано через офіційну позицію Російської імперії у цьому питанні, а обговорення політики Сербії щодо анексії Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини здійснювалося переважно у громадських колах.
    7. Події Першої Балканської війни 1912–1913 рр. знову привернули увагу української громадськості до регіону, що відбилося у значній кількості публікацій на шпальтах газет. Нами вперше введено у науковий обіг виявлені в газетній періодиці України статті кореспондентів, які були відряджені редакціями на фронти війни для більш повного висвітлення бойових дій. Зокрема, окрім уже відомого дослідникам воєнного кореспондента на Балканах Л.Троцького, у дисертації встановлено імена інших журналістів, зокрема, Є.Чирикова (“Киевкая мысль”), А.Львова (О.Л.Цитрона) (“Киевкая мысль”), Б.Шуйського (Б.П.Лопатіна) (“Киевкая мысль”), О.Троповського (“Киевкая мысль”), Драганова (Коновалова) (“Киевлянин”). Їх публікації сприяли розвитку воєнної журналістики в Україні. Особливий внесок у зазначену справу зробила редакція газети “Киевская мысль”, котра порівняно з іншими газетними виданнями України мала найбільшу кількість воєнних кореспондентів на Балканах. Разом з тим, вперше встановлена низка інших прізвищ журналістів: А.Савенко (“Киевлянин”), Горцев (Ш.Я.Натадзе) (“Киевкая мысль”), І.Давидзон (“Голос Юга”), Л.Литовский (“Голос Юга”), А.С.Изгоєв (А.С.Ланде) (“Голос Юга”), А.Шор (“Голос Юга”), котрі інформували про балканські події 1912–1913 рр., оцінювали їх й впливали на формування ставлення до них українців. Особливо слід відмітити вперше введені у науковий обіг статті про війну на Балканах доньки М.Драгоманова Лідії Шишманової-Драгоманової в українській газеті “Рада”, котра у цей час проживала у Болгарії та надсилала матеріали до редакції зазначеного періодичного видання. Опрацьовані публіцистичні матеріали засвідчили намагання кореспондентів газет різних ідейних напрямків впливати на формування громадської думки через власні публікації, надаючи аргументи переважно на користь своїх міркувань та переконуючи читачів лише у їх правильності. У найбільшій мірі це проявилося в оцінці дій союзників під час Другої Балканської війни консервативно-монархічним “Киевлянином” та ліберальною газетою “Южный край”. Встановлено, що узагальнюючи наслідки Балканських війн, журналісти уже більш об’єктивно аналізували їх результати та прогнозували подальший розвиток подій на Балканах з більшою мірою вірогідності.
    8. Дисертантом було проаналізовано статті, у яких надруковані політичні портрети видатних громадських діячів Сербії. В них кореспонденти газет переважно зосереджувалися на з’ясуванні їхньої думки з приводу ключових питань тогочасної зовнішньої політики Сербії, загального розвитку ситуації в регіоні. Особливе місце у публікаціях преси України серед сербських політиків посідає Никола Пашич, про якого автори статей повідомляли досить суперечливі відомості, але в цілому прийшли до об’єктивного висновку про вагомість цієї особи в історії Сербії початку ХХ ст. У своїх статтях журналісти намагалися з’ясувати причини надзвичайно високого рівня впливовості та популярності Н.Пашича в Сербській державі та прагнули виявити ті особисті якості політика та застосовані ним стратегічні прийоми, котрі сприяли цьому. У газетних матеріалах також давалася характеристика поглядів на політику влади Сербії інших представників сербського уряду, зокрема, міністра фінансів Лаза Пачу. Опрацьовані статті дали підстави стверджувати про прояв інтересу української громадськості не лише до розвитку сербської державності, а й до визначних постатей сучасності, котрі багато у чому визначали історію незалежної Сербії початку ХХ ст. Не оминули своєю увагою кореспонденти газетних видань України й монарших осіб.
    9. Дисертантом встановлено, що австрійсько-сербська війна 1914 року стала об’єктом значної кількості публікацій на сторінках періодичних видань “Киевлянин”, “Киевская мысль”, “Южная копейка”, “Рада”, “Южный край”, “Киев”, “Одесский листок”, “Одесские новости”, “Голос Юга”, “Елисаветградский день”, що свідчить про існування підвищеного інтересу української громадськості до майбутнього цього балканського народу. Дисертантом вперше залучено до наукового обігу публікації кореспондентів, котрі безпосередньо перебували в той час на Балканах, серед яких слід назвати: П.Андріянова (“Одесский листок”), Є.Шольца (“Киевкая мысль”), Ахушкова (“Киевкая мысль”), Гончаренка (“Киевлянин”) та Забельского (“Киев”). Встановлено, що про боротьбу сербського народу під час Першої світової війни на сторінках періодичних видань України досить докладно писали відомі журналісти: П.Савенко (“Южный край”), Н.Валентінов (“Южный край”), І.Давидзон (“Голос Юга”), О.Зелюк (“Одесский листок”). Комплексний аналіз газетних публікацій за 1914–1918 рр. дає підстави констатувати, що інформація на сторінках преси про поневіряння сербів викликала співчуття та підтримку з боку населення Російської імперії. В Україні осередками допомоги біженцям стали Київ, Харків, Одеса та інші міста. Найбільша кількість сербських емігрантів прибувала у південні райони України через можливість дістатися до них на пароплавах по Чорному морю. У газетах України розміщувалися звернення дипломатів, громадських діячів, письменників та благодійних товариств про необхідність збирати пожертви для біженців. Дисертантом виділяються осередки компактного проживання сербських переселенців в Україні під час Першої світової війни, а саме, міста Одеса та Єлисаветград, де їм був організований гідний прийом та допомога, про що постійно інформувала місцева преса. Перша світова війна для Сербії закінчилася зі звільненням її території у 1918 році, що створило сприятливі умови для створення об’єднаної держави – Королівства сербів, хорватів та словенців.
    Отже, узагальнюючи висновки по темі дослідження, варто ще раз наголосити, що газетна періодика України, в якій досить оперативно друкувалася різноманітна актуальна інформація, є репрезентативним та інформативним історичним джерелом для вивчення політичної історії Сербії 1878–1918 рр.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ



    І.ДЖЕРЕЛА

    Неопубліковані

    Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України)

    Ф. 274 Київське губернське жандармське управління. 1828–1917 рр.
    оп. 4.
    1. Спр. 241. О политической проверке сотрудников газеты “Киевская мысль” (1911–1916 гг.), 258 арк.
    2. Спр. 338. Циркуляры Киевского губернского жандармского управления (14 февраля 1914 г. – 10 октября 1914 г.).

    Ф.294 Канцелярія Київського окремого цензора. 1865–1906 рр.
    оп. 1.
    3. Спр. 151. – Распоряжения главного цензора по делам печати, киевского, подольского и волынского генерал-губернатора и киевского губернатора и переписка с ними и другими учреждениями по вопросам издания местных газет и журналов. – 231 арк.
    4. Спр. 186. Распоряжения Главного управления по делам печати относящиеся к изданию местных газет и периодических зданий и с разной перепиской по этому предмету (1886–1890 гг.), 75 арк.
    5. Спр. 275. Переписка с Главным управлением по делам печати по поводу издания местных газет и журналов и печатания в них различных статей (1893–1896 гг.), 167 арк.
    6. Спр. 384. Дело об издании газеты “Киевское слово” (1904–1905 гг.), 12 арк.
    7. Спр. 438. Сообщение киевского губернатора о разрешении пот. поч. гр.Кравченко С. издавать газету “Киевская мысль” (1906 г.), 2 арк.

    Ф. 295 Київський тимчасовий комітет у справах друку. 1906–1917 рр.
    оп.1
    8. Спр. 6. Переписка с Главным управлением по делам печати, киевским губернатором и другими учреждениями и лицами об усилении цензуры периодической печати и привлечении к судебной ответственности издателей и редакторов киевских газет и журналов за нарушение цензурных правил; список выходящих в гор. Киеве периодических изданий (1906–1909), 159 арк.
    9. Спр. 103. – Дело об издании Пихно Д. И. и Шульгиным В. В. газеты “Киевлянин”. 3 февраля 1898 г. – 6 февраля 1917 г., 72 арк.
    10. Спр. 104. Дело об издании Рахатом Л.Е. и Лубковским Р.К. газеты “Киевская мысль” (1907–1917 гг.), 142 арк.
    11. Спр. 139. Отчёты о работе канцелярии киевского отельного цензора и комитета за 1906–1908 гг. Черновики (1907–1909 гг.), 176 арк.
    12. Спр. 372. Циркулярные извещения Главного управления по делам печати об изданиях, подлежащих изъятию из обращения (1912–1914 гг.), 750 арк.
    13. Спр. 438. Отчёты о работе комитета за 1909–1913 гг. и приложения к ним. Черновики (1910–1914), 314 арк.
    14. Спр. 579. Отчёты о работе комитета за 1914–1916 гг. и приложения к ним (1915–1917 гг.), 148 арк.

    Ф.296 Редакція газети “Киевлянин”. 1890–1919 рр.
    оп.1.
    15. Спр. 1. Переписка главного управления по делам печати, председателя кабинета министров и начальника Киевского почтово-телеграфного округа с редакцией газеты “Киевлянин”. (1896–1911 гг.)
    16. Спр. 2. Оригиналы статей о событиях общественной и политической жизни в России и за границей, открытые письма, памфлеты и карикатуры. (1996 – 1910 гг.)
    17. Спр. 29. Списки подписчиков газеты “Киевлянин”. (1906–1917 рр.)
    18. Спр. 36. Денежные ежемесячные отчётные документы редакции газеты “Киевлянин” (1898–1914 гг.), 398 арк.
    19. Спр. 37. Списки авторов статей в газете “Киевлянин” за 1912 г. Том 1., 185 арк.
    20. Спр. 43. Книга с ведомостями о выдаче жалования и гонорара за статьи сотрудникам газеты “Киевлянин”. Том 1. (1890–1903), 602 арк.
    21. Спр. 44. Книга с ведомостями о выдаче жалования и гонорара за статьи сотрудникам газеты “Киевлянин”. Том 2. (1904–1914), 594 арк.

    Ф. 442. Канцелярiя Київського, Подiльського, Волинського генерал-губернатора.
    оп.627
    22. Спр. 100. Пихно Д. И., профессор Киевского университета. 1896 г., 7 арк.

    Державний архів Кіровоградської області
    (Держархів Кіровоградської обл.)

    Ф. 21. Єлисаветградський повітовий предводитель дворянства, м. Єлисаветград Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. 1909–1919 рр.
    оп.1.
    23. Спр. 19. Переписка о приёме, устройстве и снабжении беженцев-сербов. 19 октября 1916 г. – 9 августа 1918 г., 310 арк.
    24. Спр. 20. Телеграммы и переписка с попечительской комиссией сербского приюта об устройстве, содержании, состояния приюта. 16 января 1917 г. – 15 июня 1918 г., 56 арк.
    25. Спр. 22. Прошения дворян по делам касающихся их имений. 1918 г., 14 арк.

    Ф. 59. Єлисаветградська чоловіча класична гімназія, м. Єлисаветград Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. 1879–1920 рр.
    оп.1.
    26. Спр. 35.Прошения родителей о принятии их детей в гимназии. Свидетельства об образовании, ведомости об успеваемости учеников. 6 июля 1912 г. – 30 октября 1918 г., 330 арк.

    Ф. 60. Єлисаветградське вище земське реальне училище, м. Єлисаветград Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. 1869–1919 рр.
    оп.1.
    27. Спр. 272. Протоколы заседаний педагогического совета 29 сентября – 1 апреля 1914 г., 145 арк.

    Ф. 78. Єлисаветградська міська управа, м. Єлисаветград Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. 1871–1920 рр.
    оп.1.
    28. Спр. 570. Журналы заседаний Елисаветградской городской управы (22 января 1915 г. – 23 декабря 1916 г.), 53 арк.
    29. Спр. 675. Копия телеграммы и постановления Временного правительства о порядке возвращения иногородцев на родину из мест их работы; переписка по вопросам: хранения товаров австрийско-поданных, высланных из Елисаветграда в 1914 г., охраны Городского общественного банка и др.; отношения городской биржи труда об организации столовой для безработных и других, 162 арк.
    оп.3.
    30. Спр. 889. Дело о выдаче пособий разным благотворительным учреждениям в России: воззвания, виписки из журнала заседаия городской управы. 10 апреля 1914 г. – 10 апреля 1915 г., 30 арк.
    оп.6.
    31. Спр. 150. Дело о расквартировании прибывших в г.Елисаветг8рад полевых запасних, подвижных и крепостных госпиталей: ведомости, переписка и прочее. 10 ноября 1915 г. – 30 марта 1917 г., 371 арк.

    Ф.499. Златопільська чоловіча гімназія, м. Златопіль Чигиринського повіту Кременчуцької губернії. 1866–1920 рр.
    оп. 1.
    32. Спр. 794. Циркуляры Министерства народного просвещения. 29 октября 1914 г. – 5 марта 1917 гг., 11 арк.

    Інститут рукопису Національної бібліотеки України
    ім. В. І. Вернадського НАН України
    Ф. І. Літературні матеріали
    33. Спр. 48694–48697. Остоич, П.– Житецкому П.Г. 22 июля 1876 г. – 15 сентября 1876 г. из Белграда, 15 арк.

    Ф.ІІІ. Листування
    34. Спр. 11269–11279. Шишманова Лідія до Дорошенка, Дм. Ів. З Софії (Болгарія) до Катеринослава. Шість листів та одинадцять листівок здебільшого в літературних справах. Українською мовою. Листи без хронологічних ознак, листівки в межах 1911–1912 рр., 9 арк. та 11 листівок.
    35. Спр. 19567. Бошкович, Ст. – з Белграда [в Київ] [Флоринському Т.Ф.] 22 серпня 1900, 2 арк.
    36. Спр. 19695 Весич, И. – в Києві [Флоринському Т.Ф.] 31 березня 1890 року, 2 арк.
    37. Спр. 20824–20910 Радченко, К. в Київ – [Флоринському Т.Ф.] 22 липня 1894 – 24 січня 1908 року, 87 листів на 171 арк.

    Ф.64. Афанасьєв Г.О.
    38. Спр.19. Афанасьев Георгий Емельянович. Вырезки из одесских и киевских газет собственного корреспондента Г.Афанасьева. 13 ноября 1879 г. – 20 ноября 1912 г., 55 арк.

    Ф.179.Степович А.О.
    39. Спр. 345–346. Редакция газеты “Киевское слово” – Степовичу Андронику Иоанникиевичу. Письма о пересылке газет со статьями А.Степовича, о гонораре за них. 18 октября 1901 г. Киев, 2 арк.
    40. Спр. 387. Управа Кола сербских сестер /Коло српских сестара/ – Киевскому славянскому благотворительному обществу. Письмо с благодарностью за оказанную помощь. 15 декабря 1912 г. Из Белграда в Киев. Сербский язык, 1 арк.
    41. Спр. 438. Бошкович, Ст. – Степовичу Андронику Иоанникиевичу. Письмо 2 декабря 1894 г. Из Белграда в /Киев/, 2 арк.
    42. Спр. 803. Хитрово Александр Петрович – Степовичу Андронику Иоанникиевичу. Письмо 2 января 1890 г. из Белграда в /Шепетовку/, 2 арк.
    43. Спр. 905. Стоянович Иван, больной сербський офицер – Всероссийскому попечительству о пленных славянах о помощи 8 января 1915 г. – Из Сараева в Киев. Сербский язык, 1 л.
    44. Спр. 906. Драгутин Ілич – Слов’янському благодійному товариству в Києві 20 січня 1915 року, 2 арк.

    Ф.326. Баллін М.П.
    45. Спр. 361. [Баллин Николай Петрович] [О пожертвованиях Харьковского общества народного продовольствия в фонд общества для попечения о раненых воинах] [1876–1877] Информация, 1 арк.
    46. Спр. 1334–1349. Харьковский комитет помощи славянам. Материальная деятельность комитета. Заявления, предложения, протоколы, записки по организационным вопросам членов комитета 1876–[1877] г. Рукой секретаря комитета Н.П.Баллина, 23 арк.
    47. Спр. 1350–1365. Баллин Николай Петрович, секретарь Харьковского комитета помощи славянам. Заявление, предложения, записки по вопросам деятельности [1876–1877]. Черновики, 25 арк.
    48. Спр. 1449. [Баллин Николай Петрович] – [Губернатору]. Письмо с отчетом о работе Харьковского комитета помощи славянам [1877 г.], [Харьков] , 2 арк.
    49. Спр. 1474. [Баллин Николай Петрович] – Савве, епископу Харьковскому и Атогрскому. Письмо по вопросу отправки в Сербию Харьковского санитарного отряда. [1876] Черновик, 1 арк.
    50. Спр. 1474. [Баллин Николай Петрович] – Чижевскому Иоанну, протоиерею. Письмо с просьбой о проведении молебней при отъезде добровольцев в Сербию. [1876 г.] Черновик, 2 арк.
    51. Спр. 1500–1503. Миловук Екатерина Ив.– Баллину Николаю Петровичу. Письма, телеграммы по вопросам взаимодействий харьковского комитета помощи славянам и Комитета Белградского женского Друштва. 4 августа 1876 г. – 10 апреля 1877 г. Из Белграда в Харьков, 5 арк.
    52. Спр. 1512. Плинский Николай Николаевич – [Баллину] Николаю Петровичу. Письмо по вопросам формирования добровольческих санитарных отрядов в Сербию [1876], Из Кременчуга в Харьков, 1 арк.
    53. Спр. 1513 Редакция газеты “Одесский вестник” – [Баллину] Николаю Петровичу. Письмо по вопросам сотрудничества редакции с Харьковским комитетом помощи славянам 31 июля 1876 г., из Одессы в Харьков, 1 арк.

    Періодичні видання
    “Киевлянин”
    Литературная и политическая газета юго-западного края. Киев
    1876–1918
    54. [Повідомлення] // Киевлянин. – 1876. – 3 августа. – С.2.
    55. Наши добровольцы / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1876. – 2 сентября. – С.1.
    56. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1876. – 14 сентября. – С.3.
    57. Славянская война / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1876. – 16 сентября. – С.3.
    58. [Повідомлення] // Киевлянин. – 1877. – 7 июля. – С.2.
    59. [Повідомлення] // Киевлянин. – 1877. – 6 августа. – С.2.
    60. Итоги политики за 1877 год. І. Восточный вопрос / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 1 января. – С. 2.
    61. Итоги политики за 1877 год. ІІ. Отношение держав к восточному вопросу / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 4 января. – С.2.
    62. Итоги политики за 1877 год. ІІІ. Отношение держав к восточной войне / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 7 января. – С.2.
    63. Условия перемирия по известиям иностранных газет / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 21 января. – С.2.
    64. Иностранные известия / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 26 января. – С. 3.
    65. Десять дней на Балканах / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 2 февраля. – С.1 – 2.
    66. Русская периодическая печать о мирном договоре / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. –16 марта. – С. 1 – 2.
    67. [Редакційна стаття] / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 20 июня. – С.1.
    68. Иностранные известия / [Автор невідомий] //Киевлянин. – 1878. – 20 июня. – С.2.
    69. Значение Берлинского конгресса / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 29 июня. – С.1.
    70. Последние известия / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 6 июля. – С.1.
    71. Иностранные известия / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 15 июля. – С.3.
    72. Иностранные известия / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1878. – 24 августа. – С.1.
    73. Иностранные известия. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1882. – 13 февраля. – С.3.
    74. Иностранные известия. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1882. – 14 марта. – С.4.
    75. Иностранные известия. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1882. – 25 марта. – С.3.
    76. Иностранные известия. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1883. – 14 сентября. – С.3.
    77. Известия из славянских земель. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1883. – 17 сентября. – С.2.
    78. Известия из славянских земель. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1883. – 21 сентября. – С.1-2.
    79. Известия из славянских земель. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1883. – 23 сентября. – С.1-2.
    80. Известия из славянских земель. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1883. – 30 сентября. – С.2.
    81. Известия из славянских земель. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1883. – 6 октября. – С.2.
    82. Филиппольский переворот / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 10 сентября. – С.1.
    83. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1885. – 11 сентября. – С.2.
    84. Военные силы Сербии, Румынии, Греции, Болгарии и Черногории / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 14 сентября. – С.1 – 2.
    85. Болгарский вопрос / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 19 сентября. – С.2.
    86. Т.Ф. Россия и Австрия / [Т.Д.Флоринський] // Киевлянин. – 1883. – 26 октября. – С.1.
    87. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 6 ноября. – С.2.
    88. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1885. – 9 ноября. – С.3.
    89. [Редакційна стаття] / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 11 ноября. – С.1.
    90. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 11 ноября. – С.2.
    91. [Редакційна стаття] / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 12 ноября. – С.1.
    92. Z. Письма из Болгарии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 12 ноября. – С.1.
    93. Д.И. Что нам делать со славянами? / [Д.І.Піхно] // Киевлянин. – 1885. – 13 ноября. – С.1.
    94. [Редакційна стаття] / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 17 ноября. – С.2 – 3.
    95. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 19 ноября. – С.1.
    96. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 6 декабря. – С.3.
    97. [Редакційна стаття] / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 8 декабря. – С.1.
    98. Иванов Дмитрий. Итоги и перспективы по восточному вопросу / [Д.І.Піхно] // Киевлянин. – 1885. – 14 декабря. – С.2.
    99. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1885. – 21 декабря. – С.2.
    100. Протокол общего собрания Киевского благотворительного общества, состоявшегося 22 декабря 1885 г. [Повідомлення] // Киевлянин. – 1886. – 8 января. – С.3.
    101. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1886. – 10 января. – С.2.
    102. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1886. – 28 января. – С.2.
    103. [Редакційна стаття] / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1886. – 1 февраля. – С.1 – 2.
    104. Прокламация Петра Карагеоргієвича [Телеграма] // Киевлянин. – 1886. – 10 февраля. – С.2.
    105. Заседание исторического общества [Повідомлення] // Киевлянин. – 1886. – 12 февраля. – С.4.
    106. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1886. – 16 февраля. – С.2.
    107. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1886. – 19 февраля. – С.3.
    108. Заключение мира между Сербией и Болгарией / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1886. – 2 марта. – С.1.
    109. [Киевское славянское благотворительное общество] [Повідомлення] // Киевлянин. – 1886. – 29 марта. – С.3.
    110. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1886. – 3 апреля. – С.2.
    111. Киевское славянское благотворительное общество [Повідомлення] // Киевлянин. – 1886. – 13 мая. – С.3.
    112. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1886. – 5 июня. – С.2.
    113. Среди газет [Повідомлення] // Киевлянин. – 1886. – 25 июля. – С.2.
    114. К торговле с Балканским полуостровом [Повідомлення] // Киевлянин. – 1886. – 6 сентября. – С.3.
    115. Ключ русской позиции в Европе / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1886. – 10 октября. – С.1.
    116. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1887. – 28 мая. – С.3.
    117. Перемена министерства в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1887. – 4 июня. – С.2.
    118. [Редакційна стаття] / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1887. – 6 июня. – С.1.
    119. Среди газет / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1887. – 10 июня. – С.2.
    120. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1887. – 20 июня. – С.3.
    121. [Редакційна стаття] / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1887. – 26 июня. – С.1.
    122. Падение министерства Ристича / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1887. – 20 декабря. – С.2.
    123. Министерский кризис в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 14 апреля. – С.2.
    124. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 19 апреля. – С.2.
    125. События на Балканском полуострове [Повідомлення] // Киевлянин. – 1888. – 20 апреля. – С.3.
    126. Новое министерство в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 21 апреля. – С.2.
    127. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 17 июня. – С.2.
    128. Письмо сербской королевы [Повідомлення] // Киевлянин. – 1888. – 28 июня. – С.3.
    129. Король Милан и королева Наталия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1888. – 29 июня. – С.2.
    130. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1888. – 3 июля. – С.3.
    131. [Про сербского историка П.С.Сречковича] [Повідомлення] // Киевлянин. – 1888. – 6 июля. – С.3.
    132. [Про приїзд сербських гостей до Києва] [Повідомлення] // Киевлянин. – 1888. – 12 июля. – С.2.
    133. [Про приїзд сербських гостей до Києва] [Повідомлення] // Киевлянин. – 1888. – 13 июля. – С.3.
    134. [Вітальні телеграми] // Киевлянин. – 1888. – 17 июля. – С.2.
    135. Ниш [Телеграма] // Киевлянин. – 1888. – 19 июля. – С.2.
    136. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 9 августа. – С.3.
    137. Суждения о русской политике / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 13 августа. – С.1.
    138. События на Балканском полуострове [Повідомлення] // Киевлянин. – 1888. – 22 сентября. – С.3.
    139. Положение дел в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 15 октября. – С.1.
    140. Послание короля Милана к митрополиту Мраовичу [Повідомлення] // Киевлянин. – 1888. – 20 октября. – С.2.
    141. Бракоразводное дело короля Милана / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 21 октября. – С.2.
    142. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1888. – 22 октября. – С.4.
    143. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 26 октября. – С.3.
    144. Прокламация короля Милана [Повідомлення] // Киевлянин. – 1888. – 27 октября. – С.2.
    145. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 28 октября. – С.2.
    146. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 11 ноября. – С.3.
    147. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 13 ноября. – С.4.
    148. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1888. – 17 ноября. – С.3.
    149. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 19 ноября. – С.3.
    150. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 23 ноября. – С.4.
    151. Положение дел в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 13 декабря. – С.1 – 2.
    152. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 14 декабря. – С.3.
    153. События на Балканском полуострове / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 15 декабря. – С.3.
    154. Политическая смута в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1888. – 22 декабря. – С.3.
    155. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1888. – 23 декабря. – С.2.
    156. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1888. – 24 декабря. – C.3.
    157. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1889. – 23 февраля. – С.3
    158. Отречение короля Милана от престола / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1889. – 24 февраля. – С.2.
    159. Положение дел в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1889. – 1 марта. – С.2.
    160. Сербские регенты [Повідомлення] // Киевлянин. – 1889. – 2 марта. – С.2.
    161. Положение дел в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1889. – 9 марта. – С.2.
    162. Положение дел в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1889. – 20 сентября. – С.2.
    163. Вопрос о соляной монополии в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1889. – 15 декабря. – С.3.
    164. Борьба партий в Сербии / [Автор невідомий] //Киевлянин. – 1890. – 14 марта. – С.2.
    165. Назначение сербского займа [Повідомлення] // Киевлянин. – 1890. – 17 марта. – С.3.
    166. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1890. – 29 марта. – С.3.
    167. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1890. – 3 апреля. – С.2.
    168. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1890. – 5 апреля. – С.2.
    169. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1890. – 7 апреля. – С.2.
    170. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1890. – 9 апреля. – С.2.
    171. [Повідомлення про засідання Київського слов’янського благодійного товариства] // Киевлянин. – 1890. – 9 мая. – С.3.
    172. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1890. – 29 сентября. – С.2.
    173. Отъезд экс-короля Милана из Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1890. – 28 октября. – С.1.
    174. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1890. – 21 ноября. – С.2.
    175. Общее собрание Славянского благотворительного общества [Повідомлення] // Киевлянин. – 1891. – 8 января. – С.2.
    176. [Повідомлення про святкування дня Святого Савви] // Киевлянин. – 1891. – 15 января. – С.3.
    177. [Повідомлення] // Киевлянин. – 1891. – 31 января. – С.3.
    178. Сербия [Телеграми] // Киевлянин. – 1891. – 10 февраля. – С.2.
    179. Перемена министерства в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1891. – 15 февраля. – С.2.
    180. Сербия [Повідомлення] // Киевлянин. – 1891. – 2 марта. – С.2.
    181. Отъезд Милана Обреновича из Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1891. – 5 апреля. – С.2.
    182. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1891. – 13 апреля. – С.2.
    183. [Повідомлення] // Киевлянин. – 1891. – 16 апреля. – С.2.
    184. Толки о предстоящей высылке королевы Наталии из Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1891. – 27 апреля. – С.2.
    185. Белград [Телеграма] // Киевлянин. – 1891. – 1 июня. – С.3.
    186. Приезд сербского короля / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1891. – 13 августа. – С.3.
    187. Приезд и пребывание в Киеве сербского короля / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1891. – 14 августа. – С.2.
    188. Отчёт о состоянии Киевской духовной академии [Повідомлення] // Киевлянин. – 1891. – 29 сентября. – С.2.
    189. Русский язык в Сербии [Повідомлення] // Киевлянин. – 1891. – 15 октября. – С.3.
    190. Министерский кризис в Сербии / [Автор невідомий] // Киевлянин. – 1891. – 31 октября. – С.2.
    191. Русский кружок в Нише [Повідомлення] // Киевлянин. – 1892. – 2 января. – С.2.
    192. [Повідомлення про засідання ради Київського слов’янського благодійного товариства] // Киевлянин. – 1892.
  • Стоимость доставки:
  • 140.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины