Радченко Наталія Миколаївна Джерела з історії діяльності кредитно-банківських установ Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: характеристика, систематизація, інформаційний потенціал : Радченко Наталья Николаевна Источники по истории деятельности кредитно-банковских учреждений Приднепровской Украины второй половины XIX - начала ХХ в .: характеристика, систематизация, информационный потенциал Radchenko Natalia Mykolayivna Sources on the history of credit and banking institutions of Dnieper Ukraine in the second half of the XIX - early XX centuries: characteristics, systematization, information potential

Краткое описание

Радченко Наталія Миколаївна, доцент кафедри модерної історії України та зарубіжних країн Державного закладу «Ужгородський національний університет». Назва дисертації: «Джерела з історії діяльності кредитно-банківських установ Наддніпрянської України другої половини ХІХпочатку ХХст.: характеристика, систематизація, інформаційний потенціал». Шифр та назва спеціальності 07.00.06 історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. Спецрада Д26.001.20 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
РАДЧЕНКО НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА
УДК 336.77-021.51(477.4/.6)(091)"19/20"
ДИСЕРТАЦІЯ
ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ ДІЯЛЬНОСТІ КРЕДИТНО-БАНКІВСЬКИХ
УСТАНОВ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ
ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.: ХАРАКТЕРИСТИКА, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ,
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
07.00.06
Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни
03 Гуманітарні науки (032 – Історія та археологія)
Подається на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Н. М. Радченко
Науковий консультант: Войцехівська Ірина Нінелівна, доктор історичних наук,
професор
Київ – 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР..................26
ВСТУП ...................................................................................................... 28
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОГО РОЗРОБЛЕННЯ ТЕМИ, ДЖЕРЕЛА
ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Історіографія проблеми....................................................................... 41
1.2. Характеристика джерельної бази ....................................................... 76
1.3. Теоретико-методологічні основи дослідження..................................100
РОЗДІЛ 2. Джерела законодавчо-нормативного забезпечення діяльності
кредитно-банківської системи
2.1. Джерельний аналіз документів нормативно-правового регулювання
кредитно-банківської сфери ................................................................................ 114
2.2. Змістове насичення комплексу документів правоохоронних та судовослідчих органів управління.................................................................................. 148
2.3. Характеристика документації канцелярій губернських та земських
органів влади ........................................................................................................ 175
РОЗДІЛ 3. ДЖЕРЕЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЛОВОДНИХ ТА ОБЛІКОВИХ
ДОКУМЕНТІВ БАНКІВСЬКИХ І КРЕДИТНИХ УСТАНОВ
3.1. Банківська практика та її відображення у діловодних документах ... 195
3.2. Особливості документаційного забезпечення ощадно-позичкових
товариств та кредитних кооперативів.................................................................. 243
РОЗДІЛ 4. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СТАТИСТИЧНИХ
ПУБЛІКАЦІЙ З ІСТОРІЇ ДІЯЛЬНОСТІ КРЕДИТНО-БАНКІВСЬКИХ
УСТАНОВ
4.1. Загальні засади та правила публікації фінансової звітності банків та
установ дрібного кредитування........................................................................... 266
4.2. Дослідження статистичних видань Центрального статистичного
комітету та відомчих установ.............................................................................. 273
24
4.3. Джерельний аналіз губернської та земської статистики і публікацій
громадських фінансових організацій.................................................................. 287
РОЗДІЛ 5. ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КРЕДИТНОБАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ
ТА ДЖЕРЕЛАМИ ОСОБОВОГО ПОХОДЖЕННЯ
5.1. Загальна характеристика публікацій громадсько-політичної преси з
історії кредитно-банківської справи ................................................................... 320
5.2. Відображення діяльності банків та кредитних товариств на сторінках
кооперативних видань ......................................................................................... 337
5.3. Суспільно-літературні часописи як джерело з історії діяльності
кредитно-банківських установ ............................................................................ 357
5.4. Документи особового походження державних діячів
та фінансистів ......................................................................................................370
ВИСНОВКИ...............................................................................................398
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.............. 407
ДОДАТКИ
Додаток А. Словник маловживаних в історичній науці понять і
термінів................................................................................................................512
Додаток Б. Брошури фінансових звітів акціонерних комерційних банків у
фондах Російської державної бібліотеки (м. Москва) та Російської національної
бібліотеки (м. Санкт-Петербург)........................................................................ 526
Додаток В. Загальноросійські банки та небанківські кредитні установи,
філії яких діяли на території українських губерній ...........................................528
Додаток Г. Видання Губернських центральних статистичних комітетів.
1850–1917 рр ........................................................................................................534
Додаток Ґ. Нормативно-правове забезпечення функціонування кредитнобанківської галузі Наддніпрянської України 1850–1913 рр ...............................543
Додаток Д. Список генерал-губернаторів Київського, Подільського і
Волинського генерал-губернаторства, Новоросійського і Бессарабського
25
генерал-губернаторства, Тимчасового Одеського генерал-губернаторства,
Тимчасового Харківського генерал-губернаторства.......................................... 546
Додаток Е. Приклад форми «Зведеної відомості про операції сільських
банків Київської губернії за 1893 р.» ................................................................... 547
Додаток Є. Приклад форми «Загальної відомості з операцій повітових
банків Волинської губернії за1904 р.» ................................................................ 548
Додаток Ж. Список працівників Київської контори Державного банку
1879 р .......................................................................................................................551
Додаток З. Форми та зразки ділових паперів, необхідних для отримання
селянами позики у Селянському поземельному банку....................................... 553
Додаток И. Мережа банків Наддніпрянської України. 1850–1917 рр.
(відділення, контори, агентства, банкірські будинки) .........................................557
Додаток І. Мережа товариств взаємного кредиту, ощадно-позичкових
товариств та кас дрібного кредиту. 1850–1917 рр............................................... 596
Додаток Ї. Діячі кредитно-банківської галузі Наддніпрянської України
1850–1917 рр ........................................................................................................ 648
Додаток Й. Приклади форм банківських звітів........................................ 711
Додаток К. Приклад форми звіту товариства взаємного кредиту........... 715

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведений аналіз комплексу документів з історії становлення та
функціонування кредитно-банківських установ другої половини ХІХ – початку
ХХ ст. дозволив зробити наступні висновки:
1. Досліджено стан розроблення проблеми вивчення джерельного
комплексу з історії кредитно-банківської діяльності в Наддніпрянській Україні в
другій половині ХІХ – початку ХХ ст. Виокремлено три етапи історіографії, кожний
з яких мав свої особливості: перший – друга половина ХІХ – початок ХХ ст.; другий
– 1920-ті рр. –1990 р.; третій – 1991–початок ХХІ ст. З’ясовано, що у вітчизняній та
зарубіжній історіографії були предметом дослідження окремі групи джерел з різних
напрямів діяльності кредитно-банківських установ. Найбільш глибоко ці питання
вирішувалися у монографічних та дисертаційних дослідженнях українських та
російських науковців, однак визначена тема не стала об’єктом окремого
джерелознавчого вивчення. Виняток становлять дві дисертаційні роботи російських
дослідниць С. О. Саломатіної та Н. В. Рудюк, у яких розглядалися проблеми аналізу
банківської статистики з використанням кліометричних методик, вивчалась
біографічна складова, частково вирішувалися питання державно-правового
регулювання діяльністю банків та кредитних закладів. Проте, на сьогодні у
вітчизняній історіографії відсутні узагальнюючі наукові дослідження, у яких було б
здійснено комплексний системний аналіз джерел з історії діяльності кредитнобанківських установ Наддніпрянської України другої половини ХІХ ст. – 1917 р.
2. Охарактеризовано та сформовано комплекс джерел з історії розвитку
кредитно-банківської галузі Наддніпрянської України досліджуваного періоду та
проведено їхню класифікацію. В основу поділу покладено критерій
функціонального призначення документу: акти законодавчо-нормативні та
регулюючі кредитно-банківською системою; діловодна документація кредитних
та банківських установ; статистична документація; громадсько-політична,
спеціалізована (фахова) періодика та суспільно-літературні часописи; документи
399
особового походження (мемуари, щоденники, листи, некрологи). Віднайдено та
введено до наукового обігу нові джерела з історії функціонування кредитнобанківських установ, серед них 245 неактуалізованих архівних документів.
Джерельний аналіз спонукальних мотивів створення та формування кожної групи
джерел дав змогу визначити інформаційну цінність сукупного комплексу, його
потенціал та особливості. Поєднання та співставлення різних за походженням,
видом і формою документів у дослідженні дозволило: а) відтворити структуру
установ кредитно-банківської мережі Наддніпрянської України, яка складається з
державних, громадських та приватних закладів, що діяли на території українських
губерній у період 1850–1917 рр. із зазначенням їх назв, адреси, часу діяльності;
(Дод. И, І) б) реконструювати процес проведення фінансових операцій
банківських та кредитних установ у різні періоди та встановити їхнє документаційне забезпечення; в) простежити головні напрями банківської діяльності,
визначити основні та другорядні операції, з’ясувати, яким з них надавалося
найбільшого значення, а які поступово втрачали свою актуальність. До основних
віднесено: касові та поточні рахунки; облікові операції векселів та торгових зобов’язань; придбання та продаж цінних паперів та дорогоцінних металів; позики під різного роду забезпечення та кредитні позики; кореспондентські операції. Серед
другорядних: здійснення переказів; придбання та продаж цінностей за дорученням; інкасові операції; прийом вкладів на зберігання. У роботі ощаднопозичкових та кредитних товариств до основних операцій належать: касові та
поточні рахунки; кредитні операції у формі позики. До другорядних у кредитних
товариствах можна віднести операції купівлі-продажу товарів. Сформований
комплекс джерел репрезентує форми нагляду та контролю за діяльністю банківських та установ дрібного кредитування з боку Міністерства фінансів, Міністерства внутрішніх справ, судової системи, частково місцевих органів влади –
земств та міських дум.
3. Реалізовано методологічні принципи дослідження шляхом
застосування загальнонаукових, загальноісторичних, міждисциплінарних та
400
джерелознавчих методів. У роботі застосовано діалектичний, історикохронологічний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, проблемноісторичний, статистичний, порівняльно-правовий, метод верифікації, класифікації
джерел, періодизації та ін. Основоположний принцип історизму використано
задля розгляду всіх історичних фактів, явищ і подій відповідно до конкретноісторичних обставин у їх взаємозв’язку та взаємообумовленості. Принципи
об’єктивності та системності передбачають опору на дійсні факти, не спотворені
та не вирвані з контексту проблеми. Порівняльно-історичний метод дав змогу
встановити подібності та розбіжності об’єктів дослідження, виявити якісні
характеристики предметів задля їхнього упорядкування та класифікації. Історикохронологічний дав змогу проникнути у причини та перебіг того чи іншого явища,
з’ясувати його етапи, впливи та характер події. Залучення широкого кола масових
джерел зумовило використання кількісних методів дослідження і співставлення
їхніх даних з іншою інформацією, що дало змогу реконструювати вітчизняну
мережу банків та установ дрібного кредитування, упорядкувати бібліографічний
покажчик діячів кредитно-банківської галузі та представити перелік ключових
термінів та понять, що фігурують у фінансовій сфері (А, И, І, Ї).
4. Встановлено, що кожна структурна складова джерельного комплексу
має свої характерні особливості, змістове навантаження, специфіку висвітлення
історії діяльності українських банків і установ дрібного кредитування:
а) проаналізовано інформаційне навантаження нормативно-правових актів,
що дозволило, по-перше, простежити державну політику і її зміни в кредитнобанківській сфері та розглянути практичне втілення законодавства на місцевому
рівні. Комплекс залучених нормативно-правових документів засвідчив
пріоритетність питань державного кредитування та діяльності банківського
сектору в загальноросійському законодавстві. Зазначено, що установам дрібного
кредитування до середини 90-х рр. ХІХ ст. приділялася незначна увага як на рівні
державної, так і місцевої влади. По-друге, прослідкувати еволюцію творення
законодавства в кредитно-банківській сфері, процес обговорення на місцях та
401
прийняття нормативно-правового акту; врахування внесених зауважень та
пропозицій у заключну редакцію тексту закону. По-третє, джерельний аналіз
різновидів документів дав можливість визначити вплив європейської традиції
(німецького, французького та італійського законодавства) на діяльність
банківських та кредитних установ та формування законодавчих норм Російської
імперії. По-четверте, з’ясувати, що в імперському законодавстві об’єктом
посиленої уваги та контролю з боку держави були як фінансові операції банків,
так і діяльність кредитних союзів та товариств, які об’єднували людей різного
соціального стану та національності. Документи містять інформацію стосовно
«єврейського питання», що вирішувалося на законодавчому рівні у розпорядженнях генерал-губернаторів і губернаторів, на сторінках преси і навіть у статистичних
виданнях зазначались суворі обмеження у праві здійснювати фінансові операції
представникам єврейської національності;
б) охарактеризовано документи правоохоронних та судово-слідчих органів,
зміст яких дозволив з’ясувати категорії суперечок, у яких брали або змушені були
брати участь банки та кредитні заклади. Увага державних структур до діяльності
кредитування проявляється у кримінальних справах, зафіксованих в актах
розслідування злочину та визначенні міри покарання. Характеристика
фактологічного насичення матеріалів судових справ доводить, що основними
видами зловживань у кредитно-банківській сфері були: самовільне захоплення
влади; складання фальшивих наказів та інших розпорядчих документів;
протизаконні дії посадових осіб під час зберігання та управління ввіреним їм
майном; службові підробки; порушення законодавства у сфері кредитування;
смертовбивство; розбій; шахрайство; привласнення і розтрата чужого майна;
злочин по зобов’язанням;
в) розглянуто нормативно-розпорядчу документацію канцелярій
губернських та земських органів влади. Констатовано, що за видовою ознакою
діяльність місцевих органів управління представлена публічно-правовими актами,
постановами, наказами, резолюціями та ін. документами, що свідчать про
402
напрями формування кредитно-банківської мережі в губерніях, розкривають
механізм відкриття нових банків та кредитних закладів, презентують інформацію
щодо причин закриття окремих установ, висвітлюють ставлення містян до
діяльності банківсько-кредитних установ.
5. Доведено, що характерною особливістю системи діловодства кредитнобанківської галузі є наявність багаторівневого контролю за проведенням однієї
операції з боку різних відділів: відстеження руху коштів або ж цінних паперів з
одночасною фіксацією у декількох бухгалтерських книгах; застосування форми
щоденних та помісячних перевірок; визначення найбільш актуальних проблем,
відображених у документах та періодиці. Зазначається, що в практичній
діяльності банків та ощадно-позичкових товариств фігурують подібні за формою
та структурою діловодні комплекси:
а) з’ясовано, що в практиці документообігу банків переважають звіти за
балансовими статтями, оформлення фінансових операцій, облікові дані тощо.
Акцентовано увагу на ролі та значенні фінансової звітності, яка є значним за обсягом
і добре збереженим комплексом документів, що охоплює період з 1850 до 1917 р.
Наявна інформація дозволяє прослідкувати процес здійснення фінансових операцій,
дослідити рівень практичної роботи кредитно-банківської сфери, визначити
найбільш пріоритетні напрями в її діяльності;
б) реконструйовано процес документообігу установ дрібного кредитування,
відзначено, що документи відображають основні тенденції розвитку кредитнобанківської системи та загальноекономічної кон'юнктури. Констатується, що
будь-яка операція, що була проведена фінансовою установою, мала бути
ретельно оформленою і детально зафіксованою, адже могла стати предметом
перевірки з боку відповідних державних органів чи структур банківської системи.
Підкреслено, що аналіз документів засвідчив, що однією із найбільш актуальних
проблем, з якими стикалися кредитні установи на той час і які викликали серйозні
проблеми у їхній діяльності, була відсутність правильного ведення документації
або хибний підхід у її організації. Зазначається, що допомогу кредитним
403
товариствам у забезпеченні їхньої діяльності документаційним супроводом
надавали тогочасні Союзи та Спілки кредитних товариств, які взяли на себе
розроблення методичних посібників та рекомендацій задля правильного ведення
діловодства в ощадно-позичкових та кредитних товариствах.
6. Розглянуто групу статистичних документів та з’ясовано, що основним
джерелом статистичної інформації слугували фінансові звіти, статистичні
довідки, підрахункові таблиці, статистичні щорічники й збірники (загальні,
галузеві та тематичні):
а) визначено рівень повноти та достовірності статистичної інформації у
публічній фінансовій звітності банків та установ дрібного кредитування,
простежено вплив на її створення комерційної практики російського
законодавства та податкової політики. Встановлено, що показники публічної
фінансової звітності відображають основні тенденції розвитку кредитнобанківської системи;
б) досліджено статистичні документи видань Центрального Статистичного
комітету, Міністерства фінансів та кооперативних союзів, підкреслено, що
статистичні підрахунки щодо діяльності українських фінансових установ
викладено у публікаціях разом з усіма кредитно-фінансовими закладами
Російської імперії, що ускладнює аналіз інформації та її використання у наукових
дослідженнях;
в) проведено джерельний аналіз губернської та земської статистики,
підкреслено, що земські статистичні видання сприяють висвітленню історії
діяльності регіональних закладів, інформують про роботу земельних банків,
насамперед найбільшого Селянського поземельного банку, сільських ощаднопозичкових товариств, земської управи у сфері кредитування. Визначено роль
земських закладів в ініціюванні створення нових кредитних осередків, опіки та
нагляду за ними. З’ясовано, що статистичні дані вирізняються особливою точністю та максимально повно відтворюють реальну картину фінансових справ
установ. Всі статистичні видання висвітлювали подібну інформацію про діяльність
404
банків: рік відкриття; касовий обіг; поточний рахунок; майно, що належить банку;
облікові операції; позики, видані під заставу; позики у формі спеціальних поточних
рахунків із забезпеченням; активні та пасивні операції; кількість проданих десятин
землі (для певних видів банків). Для установ дрібного кредитування характерною була інформація щодо числа членів та проведених установою активних та пасивних
операцій.