ЗЕМСЬКИЙ СУД НА ВОЛИНІ (СЕРЕДИНА ХVІ – ПЕРША ЧВЕРТЬ ХVІІ СТ.) : ЗЕМСКИЙ СУД На Волыни (СЕРЕДИНА XVI - ПЕРВАЯ ЧЕТВЕРТЬ XVIII вв.)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Рівненський інститут слов’янознавства
Київського славістичного університету

На правах рукопису

Крупка Олександр Володимирович

УДК 94:34 (477.81/.82) ”15/16”

Земський суд на Волині
(середина ХVІ – перша чверть ХVІІ ст.)

07.00.01 – історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Науковий керівник –
Гурбик Андрій Олександрович,
кандидат історичних наук,
старший науковий співробітник

Рівне – 2011

ЗМІСТ
стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ------------------------------------------ 3
ВСТУП ------------------------------------------------------------------------------------- 4
Розділ 1 Стан наукової розробки проблеми, джерельна база,
методологічні засади і методи дослідження ---------------------------- 13
1.1 Стан наукової розробки проблеми -------------------------------------- 13
1.2 Джерельна база дослідження ---------------------------------------------- 32
1.3 Методологічні засади і методи дослідження --------------------------- 42
Висновки до першого розділу ------------------------------------------------- 45
Розділ 2 Місцева судова система та судочинство на Волині у першій
половині ХVI ст. Судово-правові реформи 1540 – 1560-х рр. 47
2.1 Cтаростинський суд і судочинство на Волині
у першій половині ХVI ст. --------------------------------------------------- 47
2.2 Інновації у судово-правовій системі ВКЛРЖ у 40 – 60-х рр. ХVI ст. 66
2.3 Судово-адміністративна та правова реформи 1564 – 1566 рр. 78
Висновки до другого розділу ----------------------------------------------- 93
Розділ 3. Склад і повноваження урядників земського суду------------- 96
3.1 Земські судові уряди. Суспільний і правовий статус судді,
підсудка та писаря ----------------------------------------------------------- 96
3.2 Допоміжний апарат земського суду. Уряд возного -------------- 115
Висновки до третього розділу ------------------------------------------------- 131
Розділ 4. Суспільно-правові аспекти діяльності земського суду-------- 134
4.1 Правова юрисдикція і компетенція земського суду ----------------- 134
4.2 Земський суд у структурі суспільних відносин Волині ------------- 157
Висновки до четвертого розділу ---------------------------------------------- 174
ВИСНОВКИ --------------------------------------------------------------------------------- 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ -------------- 186

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АЗР – Акты Западной России.
АЮЗР – Архив Юго–Западной России.
Акт. кн. – актова книга.
Арк. – аркуш.
Арт. – артикул.
ВКЛРЖ – Велике князівство Литовське, Руське, Жомойтське.
Вип. – випуск.
Зв. – зворот.
КП – Королівство Польське.
Л. – лист.
МАМЮ – Московский архив министерства юстиции.
Оп. – опис.
Пол. – половина.
П. – пункт.
Р. – розділ.
РР. – роки.
С. – сторінка.
Спр. – справа.
Ст. – століття.
Т. – том.
Ф. – фонд.
Ч. – частина.
Од. зб. – одиниця збірки.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення незалежної Української держави пошук найбільш оптимальних, історично зумовлених шляхів розвитку, які б враховували набутий протягом століть досвід, окреслює перед вітчизняною історичною наукою нові проблеми. Особливо ґрунтовного дослідження потребує історія тих суспільних інститутів, які, з огляду на попередній бездержавний статус України та політичну кон’юнктуру, тривалий час не знаходили належного вивчення.
Історія українських судово-адміністративних осередків, правових норм та інститутів – одна з недостатньо досліджених у вітчизняній історіографії тем. Після спалаху зацікавлення до історії суду та права давньої України, що спостерігався у другій половині XІX – на початку XX ст., у наступний період намітився помітний спад у цій галузі. Багато відкритих питань і незаповнених лакун досі містить історія українського судоустрою, офіційного та звичаєвого судочинства. Впродовж сторіч історичного розвитку система правосуддя України зазнавала зовнішніх впливів та внутрішніх змін, ускладнень і нашарувань; окремі її правові норми й інститути відходили у небуття, інші, модифікуючись, переходили у наступну добу.
Історія земського суду та культури земського судочинства в українських землях ХVІ – ХVІІ ст. належить до недостатньо висвітлених, але вкрай важливих ділянок історичного наукового знання. Право, як і державно-політична і судово-адміністративна системи, що на ньому ґрунтуються, обумовлює формування та сталий режим розвитку державно-політичних утворень, забезпечує та врегульовує, як внутрішньогрупову, так і міжстанову соціальну комунікацію. Всебічне вивчення в історичному часопросторі судово-адміністративних структур, панорамна реконструкція їх діяльності та правової культури, виявлення типологічних ознак та встановлення генерального вектора історичної еволюції озброює сучасника додатковими свідченнями щодо неперервності державотворчої та етнокультурної традиції, стійкості державно-політичних, соціокультурних матриць.
Діяльність і суспільні аспекти земського судочинства в Україні не піддавалися комплексному аналізу, зважаючи на приналежність земського суду до шляхетських структур та польське формально-інституційне походження. Автори «Енциклопедії історії України» зазначають, що «земські суди – це повітові суди для вирішення спірних справ, що стосувалися прав шляхти в Короні Польській та Великому князівстві Литовському, в тому числі й на підвладних їм українських землях» [244, c. 350]. Проте актуальність вивчення земського суду як суспільного інституту та судово-правового явища якраз і визначається його важливою роллю в державно-політичному та соціокультурному житті українських земель на межі Середньовіччя та раннього Нового часу, незважаючи в цілому становий характер його функціонування. Саме досвід суспільно-правового регулювання, накопичений у процесі історичного побутування земського суду на українських землях ХVІ – ХVІІ ст., став визначальним чинником і безпосереднім стимулом до появи судово-адміністративних органів Нового часу, а загальноправовий базис, що регламентував діяльність судової системи, довгий час залишався єдиним універсальним правовим стандартом. У цьому відношенні історія українського судоустрою та правової культури судочинства є яскравою ілюстрацією спадкоємності, неперервного розвитку основних вітчизняних державно-політичних, судово-правових та культурних явищ та інститутів. Пройшовши крізь століття через тривалу історичну еволюцію, зазнавши трансформаційних впливів доби модерну, вони продовжують існувати у сучасності у вигляді діючих нормативів або значущих соціокультурних надбань.
Вкрай важливо під час вивчення судово-правових систем та інститутів враховувати дію регіонального чинника, який у «литовсько-польський» період історії України мав суттєвий вплив на перебіг історичних процесів. Український історико-культурний регіон Волинь протягом XV – першої половини ХVІ ст. посідав особливе місце у структурі українських земель Великого князівства Литовського, Руського, Жомойтського (далі – ВКЛРЖ), а після 1569 р. – Речі Посполитої. Це місце визначалося демографічним та етнокультурним потенціалом регіону, зручним географічним розташуванням, природними ресурсами, наявністю відносно розвинутої міської інфраструктури, збереженістю і значною концентрацією політичної та фінансової еліти. Тож актуальним є вивчення походження, організаційних і правових засад та суспільних аспектів діяльності земського суду Волині у взаємозв’язку з суспільно-політичними, соціокультурними процесами, що відбувалися на землях Правобережної України у середині XVI – першій чверті ХVІІ ст. У цей період відбулися якісні зрушення у масовій, груповій та індивідуальній правосвідомості, які знайшли своє відображення у публічно і приватноправовій сфері українського суспільства доби пізнього середньовіччя. Обраний напрям дослідження загалом сприятиме глибшому розумінню місця та ролі судово-адміністративних установ Волині у політичному, суспільному та соціокультурному житті епохи.
Дане дослідження актуалізується також подіями сьогодення: в Україні продовжується формування незалежної судової гілки влади, триває складний законотворчий процес, покликаний створити цілісне і збалансоване загальнодержавне правове та інституційне поле, зорієнтоване на використання найкращих вітчизняних і зарубіжних історичних досягнень. Разом із тим історичний досвід, як публічно-правової, так і традиційної української звичаєво-правової культури є неоціненним за умов формування громадянського суспільства в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з плановою науковою темою кафедри всесвітньої історії Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету : «Історичний розвиток Волині та її міжнародні зв’язки від середньовіччя до сучасності» (протокол № 3 засідання Вченої ради РІС КСУ від 28 жовтня 2003 р.).
Об’єктом дослідження є судово-адміністративні структури Волинського воєводства у період із середини ХVІ до кінця першої чверті XVIІ ст.
Предметом вивчення став комплекс проблем, пов’язаних із походженням, організацією, складом, юрисдикцією, суспільними аспектами діяльності та впливом земського суду Волині на суспільно-політичне і соціокультурне становище регіону у середині ХVІ – першій чверті XVIІ ст.
Хронологічні межі охоплюють історичний період із середини ХVІ ст. до кінця першої чверті XVIІ ст. Нижня хронологічна межа обумовлюється подіями 40 – 60-х рр. ХVІ ст., коли у середовищі політичної еліти ВКЛРЖ відбувалася дискусія щодо можливості проведення судової реформи та продовження процесу правової кодифікації (Статут ВКЛРЖ 1566 р.). Матеріалізованим наслідком перетворень стала поява (у результаті проведення судово-адміністративної реформи 1564 – 1566 рр.) на території Волині, Брацлавщини і Київщини інстанції нового типу – земського суду, який у своїй діяльності притримувався законодавства, що увібрало у себе литовсько-руську, в тому числі й звичаєву, практику правового регулювання. Верхня межа позначає період юридичного та структурно-інституційного оформлення, унормування основних суспільних і правових параметрів діяльності і, зрештою, остаточної суспільної адаптації земського суду до політико-адміністративного та соціокультурного ландшафту Волині. На зміст та характер діяльності установи вплинули як оновлення офіційного законодавства (Статут ВКЛРЖ 1588 р., сеймова конституція 1611 р.), так і чинники соціокультурного походження, яскравим виявом яких стало значне поширення серед мешканців українських земель правових знань та якісні зрушення у сфері їх правової поведінки і свідомості. Помітну роль на цьому етапі відіграли зміни у суспільно-політичному та етнокультурному житті, що проявилися у наростанні негативної складової іноетнічного впливу (полонізація, окатоличення) на українське населення у складі Речі Посполитої. Завершення процесів структуризації та унормування земського судочинства на території Волинського воєводства, на думку автора, припадає саме на першу чверть XVIІ ст.
Географічні межі охоплюють Волинське воєводство, яке у якості територіально-адміністративної одиниці з’явилося у результаті реформ 1564 – 1566 рр., а три його повіти – Луцький, Володимирецький та Кременецький – мали чітко визначені кордони і були окремими судовими округами.
Метою дослідження є аналіз на основі архівних матеріалів, опублікованих документів і наукової літератури, ґенези земського суду Волині, визначення етапів його розвитку, сфери компетенції, встановлення організаційно-правових засад і суспільного значення діяльності цієї структури у контексті еволюції соціальних відносин та становлення нової структури судово-адміністративних інститутів на межі Середніх віків та Нового часу. Із загальної мети дослідження випливають основні завдання:
- проаналізувати стан наукової розробки в українській і зарубіжній історіографіях та джерельну базу проблематики походження, організації та діяльності земського суду на Волині досліджуваного періоду;
- розкрити причини, хід та історичне значення реформ судоустрою і права на українських землях ВКЛРЖ у 40 – 60-х рр. XVI ст.;
- проаналізувати кадрову структуру і повноваження урядів земських судів Волині;
- з’ясувати корпус нормативних і реальних повноважень земських судів Волині;
- визначити етапи становлення допоміжного судового апарату в земських судах Волинського воєводства та еволюцію інституту судових виконавців у другій половині XVI – першій чверті XVIІ ст.;
- дослідити місце земського суду у структурі суспільних відносин Волині та проаналізувати соціальний контекст його діяльності.
Методологічною основою роботи є загальноприйняті положення наукової теорії пізнання, що базуються на принципах об’єктивності, системності, всебічності та доказовості. Їх використання дало можливість виявити діалектику взаємодії структурних елементів історичного процесу, здійснити аналіз подій і явищ минулого. Наріжним принципом наукового пізнання є принцип історизму, що передбачає розгляд окремих явищ та процесів у їх розвитку та тісному зв’язку з системою відповідних суспільних відносин. Дослідження здійснене на основі загальнонаукових методів аналізу та синтезу, індукції та дедукції, узагальнення і систематизації, типологізації та формалізації. В роботі застосовувались також спеціальні історичні методи: історіографічний аналіз – для критичного вивчення та використання історичних праць різних років, присвячених досліджуваній проблематиці; предметно-хронологічний – для відтворення послідовності подій та для реконструювання загальної картини ґенези земського суду і судочинства; подокументний – для відбору матеріалу з актових земських книг; порівняльно-історичний – для виявлення загального й особливого в судово-правових процесах та інституціях різного типу, у різний час і на різних територіях; дипломатичний – для формулярного аналізу актів судово-адміністративних установ; статистичний – для обрахунку інтенсивності правових процедур; системно-структурний та структурно-функ¬ціональний методи – для аналізу процесу формування судово-правової системи та окремих її елементів (судових інститутів, правових норм, механізмів реалізації судочинства).
Статистичний метод і метод кількісного та якісного аналізу використовувалися при аналізі та обробці матеріалів судових актів. Історико-типологічний та історико-генетичний методи дали можливість дослідити етапи становлення і розвитку судово-адміністративних органів, еволюцію їх складу, юрисдикції, правових процедур. Мікроісторичний підхід до висвітлення діяльності земського суду дозволяє реконструювати окремі сюжети й оцінити явища і процеси, які відбувалися на локальному (побутовому, корпоративному) рівні.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає у тому, що автор на підставі широкого кола опублікованих та архівних матеріалів здійснив різностороннє вивчення діяльності земських судів Волині як суспільної і правової інституції у період із середини ХVІ ст. до кінця першої чверті XVIІ ст., яка до цього часу не була предметом спеціальних наукових студій. У роботі комплексно досліджено хід процесу реформ, що призвели до появи земського суду. Уточнені та суттєво розширені знання про етапи та особливості формування основних суспільно-правових параметрів земського суду, важливими з яких є визначення обсягу службових повноважень членів суду та з’ясування нормативної і реальної юрисдикції установи. Здійснено аналіз суспільної еволюції допоміжного судового апарату та інституту судових виконавців. Розкрито питання, пов’язані із соціальним контекстом діяльності земського суду, що дозволяє більш об’єктивно розглядати проблему становості даної судової установи. Розширено джерелознавче поле проблематики за рахунок введення до наукового обігу та аналізу значної кількості судових матеріалів, які з’явилися у результаті діяльності земського суду та політичних і юридичних документів, які визначали повноваження судово-адміністративних установ та врегульовували процедурні аспекти їх функціонування.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає у тому, що її матеріали можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з регіональної історії України, історії українського суду і права, монографічних досліджень із широкого кола проблем, пов’язаних із державно-політичним розвитком та еволюцією судової системи України, із структурою, компетенцією і суспільною практикою судово-адміністративних установ, із поширенням правових знань, станом правової культури і правосвідомості українського суспільства XVI – першої чверті XVIІ ст. Також фактографія та основні висновки дослідження є важливими для підготовки історико-правових та етнополітичних навчально-методичних, науково-популярних праць і можуть застосовуватися у практичній діяльності викладача вищої школи.
Основні положення дисертації, що виносяться на захист.
- Еволюційні зміни у структурі провінційної адміністрації і суду Волинської землі та реформаторські зусилля центральної влади ВКЛРЖ упродовж 40 – 60-х рр. XVI ст. призвели до появи нового типу шляхетського судоустрою, центральне місце у якому посідав земський суд. Потреба у реформі нижчої судової ланки (місцевого суду) була викликана широким рухом литовсько-руської шляхти за модернізацію суспільно-правової сфери з метою набуття станової автономізації та комплексу суспільно-правових імунітетів;
- Судово-адміністративна та правова реформи 1564 – 1566 рр. були зумовлені чинниками різної природи: з одного боку, вона реалізувала прагнення литовсько-руської шляхти скористатися державно-політичними та правовими перевагами польської моделі і, зрештою, завершила станову інтеграцію еліт ВКЛРЖ у публічний простір Королівства Польського. На користь пришвидшення реформи також зіграло погіршення геополітичного становища ВКЛРЖ у середині XVI ст. З іншого – процес реформ у галузі управління і суду був історично детермінований, він відображав об’єктивну і нагальну потребу у модернізації структурних та змістовних компонентів литовсько-руського судівництва, у встановленні динамічної та ефективної системи правосуддя.
- Специфіка земського судочинства на Волині у другій половині XVI – першій чверті XVIІ ст., що ґрунтувалося на місцевій правовій основі (Статути ВКЛРЖ 1566, 1588 рр.), полягала у високому рівні самостійності та значній диференціації службових обов’язків судді та підсудка.
- Через посаду возного, як виконавчого органу, реалізовувалися не лише приватноправові (акторатові), а й слідчо-пошукові повноваження земського суду, забезпечувалися публічність і правовий характер суспільних відносин.
- Юрисдикція земського суду поширювалася не лише на комплекс цивільних: фінансових, земельних, сімейно-побутових справ. Земський суд розглядав також і кримінальні справи різного ступеня важкості. Поширеною була і подвійна юрисдикція, яка призводила до взаємного перехрещування сфер компетенцій земського суду з іншими місцевими судово-адміністративними осередками, передусім із гродським судом.
- В актовому документарії земських судів Волині містяться згадки про участь у судовому процесі у різних статусах та на різних етапах судово-правових процедур представників різноманітних соціальних прошарків та груп українського населення другої половини ХVІ – першої чверті ХVІІ ст. Однак діяльність цієї судової інстанції була в цілому орієнтована на обслуговування та захист корпоративних матеріальних інтересів шляхти, що об’єктивно відображало суспільну та правову гегемонію даного привілейованого стану.
- Характерними ознаками процесуальної практики земського судочинства були їхня легальність, публічність, відкритість (гласність), повна реалізація яких була обмежена становим рамками. Домінування змагального (контрадикторійного) характеру судового процесу у зазначений період не перешкоджало визріванню та становленню нових моделей судочинства, що засновувалися на активізації чинників як судової (зростання ролі суду та суддів, інституту свідків тощо), так і позасудової загальноправової (неухильне зростання правових знань і правосвідомості мешканців регіону) природи.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри всесвітньої історії Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету та на спільному засіданні кафедр історії України і кафедри всесвітньої історії Кам’янець–Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Результати дослідження висвітлені у доповідях автора на міжнародних і вітчизняних наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція «Україна і слов’янський світ» (Рівне, 23-24 травня 2001), Міжнародна наукова конференція «Християнство в історії слов’янських народів» (Рівне, 2 листопада 2001), Наукова краєзнавча конференція «Велика Волинь: історія і сучасність» (Рівне, 14 грудня 2005), ІV Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих науковців «Наука, освіта, суспільство, очима молодих» (Рівне, 17-18 травня 2011), ІІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Український науково-інтелектуальний простір: реалії та перспективи розвитку» (Переяслав – Хмельницький, 28-30 квітня 2011), VІІ Міжнародна науково-практична конференція «Знаки питання в історії України: парадигми соціальної історії» (Ніжин, 13-14 травня 2011).
Результати дослідження використані у підготовці та проведенні лекційних і семінарських занять з курсів «Історія України», «Історія міжнародних зв’язків України» та «Історія української культури» у Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету та у Рівненському гуманітарному державному університеті.
Публікації. Основні положення дисертації відображені в 12 статтях, 10 з них уміщені у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації обумовлена логікою дослідження, відповідає його меті та основним завданням. Праця складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на параграфи, висновків списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок, з них 185 – основного тексту; список джерел та літератури займає 41 сторінку і містить 422 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Вивченню діяльності шляхетських судово-адміністративних установ українських земель ВКЛРЖ другої половини ХVІ – першої половини XVIІ ст. у вітчизняній і зарубіжній історичних науках присвячена значна кількість праць. Від середини ХІХ до початку ХХІ ст. побачили світ дослідження, у яких висвітлені різноманітні аспекти функціонування гродських, земських і підкоморських судів у Литовсько–Руській державі: від походження і запровадження до персонального складу суду, правових засад і специфіки регіонального урядування. В українській історичній науці земський суд розглядалася переважно у контексті політичних трансформацій у ВКЛРЖ, інкорпорації українських земель до складу Королівства Польського, а актовий матеріал суду використовувався насамперед для дослідження соціального становища чи економічної діяльності шляхти чи інших верств населення. Також відчувався брак історико-правових, історико-етнологічних досліджень та праць із суто регіональною постановкою проблеми. Дослідження про походження, організаційні та правові засади функціонування, суспільні аспекти діяльності земського суду на Волині виконано не було.
Стан збереження джерельної бази достатній для дослідження комплексу проблем, пов’язаних із суспільно-правовою діяльністю земського суду на Волині. Використані різні види історичних джерел: законодавчі та публічно-правові акти (статути ВКЛРЖ, королівські привілеї, сеймові постанови), приватноправові акти (угоди, продажні, дарчі, заповіти), судова документація (позови, скарги, свідчення, вироки), наративні джерела (літописи, хроніки, щоденники, записки подорожніх). Основним масивом джерел є актові книги Луцького, Володимирського і Кременецького повітів Волинського воєводства. Використання широкого спектру документів і матеріалів, а також введення нового корпусу актів земського суду дало змогу всебічно висвітлити питання організації та специфіки регіональної діяльності земського суду Волині.
Наукова література, дотична до предмету дослідження, та наявна джерельна база дозволяють стверджувати, що у другій половині ХVІ – першій чверті ХVІІ ст. продовжувався розвиток та удосконалення українських судово-адміністративних інститутів, законодавства та механізмів судочинства. Люблінська унія 1569 р. і утворення Речі Посполитої не перервали розвиток української культурно-правової традиції.
Ідея місцевого суду незалежного від владних структур, від великокнязівської адміністрації з’явилася у суспільно-правовому просторі Волині та всієї Правобережної України у першій половині XVІ ст. Саме вона поклала початок тривалому процесу модернізації правового базису ВКЛРЖ, сприяла формуванню нового судоустрою. Поява земського суду стала однією із перших на українських землях інституалізацією ідеї розподілу державної виконавчої та судової влад. В широкому історичному контексті поява і функціонування земського суду започаткували процес формування судової влади, як окремої і самостійної гілки влади.
Важливою була реалізація земським судом принципу виборності суддів, що засвідчила наявність більш продуктивних принципів утворення і функціонування політичної і судово-адміністративної систем. Виборність суддів утверджувала на практиці та у свідомості мешканців Волині публічність та професіоналізм у якості нових критеріїв системи управління, процесу здійснення правосуддя.
2. Земський суд Волині був складовою тих неперервних утворень, що історично пов’язані з розвитком судово-адміністративних інституцій України XV – першої половини XVІ ст. Уряди воєвод, старост та намісників (найголовніших репрезентантів місцевого судівництва другої половини XV – першої половини ХVІ ст.) перебувають у історичному зв’язку з земським судом, який виник у Волинському, Брацлавському та Київському воєводствах після судово-адміністративної та правової реформ 1564 – 1566 рр.
Традиційна для феодальних соціумів пов’язаність виконавчої влади із системою правосуддя на Волині і на землях Правобережної України в цілому у кінці ХV – у першій половині XVI ст. була реалізована старостинськими та воєводськими адміністраціями. Будучи урядами загальнодержавного управління, старости та воєводи разом із тим виконували і найважливіші судові функції. Суд волинського старости у першій половині XVI ст. спирався на комплекс законодавчих актів – земські уставні грамоти Волинської землі від 1501 і 1508 рр., Статут ВКЛРЖ 1529 р., великокнязівські розпорядження. Він формувався як установа соціально і політично зорієнтована, покликана захищати правові інтереси землевласників, правоздатних верств населення, врегульовувати, якнайперше, земельно-майнові відносини служилого стану. Об’єктивні процеси соціальної консолідації та відповідної правової легітимізації соціально-майнового статусу рельєфно виокремили суспільну значущість українського магнатства та претензії щодо досягнення подібного становища шляхетськими колами. З часом окреслилася юрисдикційна конфігурація та компетенція цих судів, яка в цілому полягала у збалансованому співвідношенні кримінальних («старостинські артикули») та цивільних (акторатових) справ.
Інституалізація земського суду була важливою ланкою у становленні нової судово-адміністративної і правової систем ВКЛРЖ. Його діяльність на Волині відбувалася із урахуванням, як рецепійованих норм та інституцій (передусім, польських), так і литовсько-руської (староукраїнської) звичаєво-правової спадщини. Зовнішні впливи визначили формальні аспекти земського судочинства; правова база і сутність багатьох правових процедур залишалися незмінними з попереднього періоду. Невід’ємною і вагомою частиною нової правової реальності стала практика судочинства українських земель ВКЛРЖ, і, зокрема, Волині. Вдосконалення основних параметрів судово-правової системи призвело до якісної кодифікації литовсько-руського права у вигляді трьох редакцій Статутів ВКЛРЖ 1529, 1566 і 1588 рр.
3. Поява земського суду в українських землях ВКЛРЖ реалізувала ідею судового інституту шляхетського самоврядування. Становлення місцевого (повітового) суду було наслідком комплексу реформ, що були намічені ще у Статуті ВКЛРЖ 1529 р. Однак у площину практичної реалізації вони увійшли тільки у 40 – 60-х рр. XVІ ст. Важливим стимулом змін була послідовна і консолідована політична позиція регіональних угруповань шляхти ВКЛРЖ, які вимагали судових імунітетів, зрівняння прав із князівською верствою, створення станового суду. Особливу наполегливість у захисті корпоративних прав виявляла волинська шляхта. Низка урядових постанов (серед них особливо вирізнялося рішення Віленського сейму 1551 р.), сприяли початку фактичного оновлення судової системи, появі у правовому просторі ВКЛРЖ нової судової інстанції – суду повітових суддів, який уже тоді був наділений рядом специфічних структурних і функціональних ознак, характерних для земського суду пізнішого періоду.
Формування земського суду як окремої судово-адміністративної структури із завершеним комплексом повноважень відбулося у контексті системного реформування державно-політичного устрою та становлення нового типу державно-політичних і суспільно-правових відносин (Більський сейм 1564 р. та Віленський сейм 1564 р.). Судова реформа відбувалася одночасно з іншими масштабними процесами, як-от: входженням Київщини, Брацлавщини та Волині до Корони Польської, проведенням адміністративно-територіальної реформи, правової кодифікації 1566 р., аграрних і військових перетворень.
Створення земського суду було одним з прикінцевих етапів соціально-правового оформлення шляхти та її станової автономізації загалом. Як наслідок, шляхта як частина українського традиційного суспільства отримала свій становий суд. Появу і функціонування шляхетського земського суду також потрібно розглядати у контексті еволюції судово-адміністративної системи та розвитку правових інститутів в Україні на межі феодальної та модерної епох.
Волинська земля, втративши залишки політичної автономії, тим не менш зберігала культурно-правову самобутність, яка через Статути ВКЛРЖ опосередковано відобразилась і на діяльності земського суду. Правовий партикуляризм українських земель залишався і після запровадження єдиного загальнодержавного права. Статут 1566 р., увібравши у себе елементи староукраїнського звичаєвого права, отримав неофіційну назву – «Волинський».
Головним недоліком судово-адміністративної і правової реформ, як і в цілому усього комплексу змін у ВКЛРЖ, була їх соціальна однобічність, щляхтоцентричність. Внаслідок проведених реформ основним суб’єктом правотворчості став шляхетський стан. Статути ВКЛРЖ 1566 і 1588 рр. визначили правову юрисдикцію і компетенцію земського суду, закріпили основні суспільні та правові переваги шляхти (презумпція невинуватості, нерівність при встановленні покарань тощо). Законодавство стимулювало суспільно-правову експансію привілейованого стану, яка проявилася у суттєвому обмеженні прав селянства, міщанства, дрібного духовенства. За такої вузькостанової направленості, соціальної заангажованості судово-адміністративна і правова реформи відіграли неоднозначну роль у суспільно-політичних процесах українських земель ВКЛРЖ.
4. «Судді земські» в суспільному житті посідали високе становище, вони обиралися на повітових сеймиках місцевої шляхти і в подальшому затверджувалися королем. Обсяг повноважень судової верхівки часто виходив за межі власне судової компетенції, що дозволяло їм бути цілком незалежними у своїх діях та рішеннях. Широкий спектр службових і суспільних преференцій судді та підсудка утверджував їх у статусі впливових осіб місцевої шляхти. Земський суд пройшов помітну еволюцію сфери повноважень судді та підсудка, що простежується на рівні офіційного законодавства. Розширення компетенцій «суддів земських» Волині відбувалося шляхом уведення у сферу їх урядницьких обов’язків як цивільних, так і кримінальних правовідносин, наділення їх широкими публічними функціями фіксувати і легітимізувати правочини, врегульовувати (на основі офіційного чи звичаєвого права) конфліктні форми взаємовідносин. Авторитет земських суддів Волині був настільки загальновизнаним явищем, що призводив до самовільного, позанормативного розширення меж їх судових повноважень, а відтак і до збільшення випадків посадових зловживань.
Верхівка земських судів Волинського воєводства походила із різних груп і щаблів шляхетського стану: у Луцькому повіті серед суддів переважали представники родовитого панства, у судах Володимирського та Кременецького повітів засідали вихідці із незаможної шляхти. Із дрібної шляхти рекрутувалася переважна більшість писарів земського суду. Здрібніла шляхта Волині опановувала юридичний фах, працюючи у канцеляріях судово-адміністративних органів, займаючись адвокатською практикою, виконуючи возницькі обов’язки.
5. Утвердження основних параметрів діяльності земського суду не закінчилося проведенням у 1564 – 1566 рр. судово-адміністративної і правової реформ. У якості динамічної суспільної інституції земський суд формувався у кілька етапів, зазнаючи щораз різнорідних впливів та природної еволюції. Особливою непослідовністю розвитку була позначена сфера компетенції земського суду, корпус його нормативних і реальних повноважень. На першому етапі (1566 – 1588 рр.) сфера компетенції земського суду визначалася Статутом ВКЛРЖ 1566 р. і передбачала регулювання цивільних правовідносин. На другому етапі (1588 – 1611 рр.) у період дії Статуту ВКЛРЖ 1588 р. цивільна юрисдикція розширюється за рахунок унесення до сфери компетенції частини кримінальних справ. На третьому етапі (від часу прийняття у 1611 р. сеймової конституції) державна влада намагається закріпити за земським судом передусім цивільну юрисдикцію.
Галузевого поділу литовсько-руське право ще не знало. Специфіка ж земського суду Волині полягала у поєднанні цивільної і кримінальної юрисдикції. Недиференційованість компетенції шляхетських судів засвідчила початковий стан розмежування кримінальних і цивільних процесів у судочинстві.
Нечіткість меж судових повноважень земського суду Волині була органічним продовженням практик першої половини XVI ст., коли ще не існувало чіткого поділу змісту та характеру юридичних актів, єдності і послідовності правових процедур. Рецепція польської моделі шляхетського судоустрою відбувалася на рівні запозичення нової структури і термінології інститутів, у результаті чого з’явилися протогалузеві земський, гродський та підкоморський суди. Характерно, що більший потенціал самоврядування, більший ресурс подолання станової заангажованості і залежності від владних структур, виявив саме земський суд.
6. У рамках земського суду у пореформений період продовжували існувати та вдосконалюватися суспільні та правові явища (окремі норми, інститути, стадії процесу), які своїм корінням сягають ранньої литовсько-руської доби та періоду функціонування у політико-правовому полі ВКЛРЖ уставних грамот. Еволюція інституту судових виконавців, допоміжного судового апарату призвела до появи збірного поняття «возний», що стало узагальненням практичної діяльності староукраїнських вижів, діцьких. Возні Волині походили переважно із дрібної малоземельної шляхти, для якої робота у судово-адміністративних закладах була однією із небагатьох можливостей підкреслити своє шляхетське походження і разом із тим забезпечити матеріальні потреби. Службова поліваріантність уряду возного була наслідком відсутності чіткого галузевого поділу права, що вимагало широкого представництва виконавців на різних стадіях судового процесу. На характер урядування офіційних свідків мали вплив і традиції українського звичаєвого права, яке не знало жорстких інституційних обмежень у функціонуванні судових установ. Пожвавлення господарських відносин у другій половині XVI ст. також сприяло продукуванню різних форм правових колізій, що могли вирішитися лише у межах земського суду, за безпосередньої участі возного.
Уряд возного як судового виконавця у юридичній практиці Волині ґрунтовно регламентований Статутами ВКЛРЖ 1566 і 1588 рр. Його суспільна вага збільшувалася на фоні значного зростання, порівняно з попередньою ранньолитовською добою, загальноосвітнього рівня та рівня правової культури мешканців краю, що стало поштовхом до більшого їх залучення у сферу правових, передусім, приватновласницьких відносин. Еволюція і етапи розвитку інституту возного проходили як із урахуванням змін норм законодавства, так і з посиленням значення виконавчих і слідчих компонентів у земському судочинстві. Діяльність возних земських судів на Волині продемонструвала суперечності формування професійної судової влади в умовах традиційного станового суспільства.
Процесуальні норми, що застосовувалися у земському суді Волині, поступово утверджувалися як загальнообов’язкові, універсальні, позастанові; вони стали підсумком тривалої систематизації цієї ділянки литовсько-руського права. Варто зауважити такі неодмінні риси судового процесу, як його легальність, публічність та відкритість (гласність). Судовий процес земського уряду Волині у другій половині XVI – першій чверті ХVІІ ст. еволюціонував від досить обмежених у формально-юридичному плані контрадикторійних (змагальних) форм до динамічнішої й об’єктивнішої слідчо-пошукової моделі, заснованої на вагомішій ролі суддів, свідків, додаткових непрямих доказів, публічних правових процедур.
7. Земський суд був складовою шляхетського типу судоустрою, він відображав той різновид суспільно-правових зв’язків, що формувався на виразно становій основі. У цьому сенсі земський суд Волині постав як закономірний продукт процесу суспільного та правового відособлення, як природний наслідок завершення формування станово-корпоративних інтересів шляхти. Земські судові уряди, як чільні земські посади Речі Посполитої, надавали шляхті певного суспільно-політичного престижу, прокладали шлях до подальшої кар’єри. Процес соціальної консолідації русько-української шляхти відбувався шляхом правового закріплення за нею суспільних переваг у сфері судочинства. Поява у середині 60-х рр. XVІ ст. на Волині, як і на землях усієї Правобережній Україні, земського суду та законодавча база, підведена під його легальне існування, стали прикінцевими етапами становлення русько-української шляхти. Історична еволюція земського суду, як суду станового, покликаного реалізовувати правові інтереси шляхти, проходила у контексті закономірностей розвитку феодального суспільства, неодмінною рисою якого була поляризація соціальних спільнот та надання державно-політичним, суспільно-економічним, культурно-правовим інституціям яскраво забарвлених станових рис.
Разом із тим у Статутах ВКЛРЖ містилися положення про позастановий характер права та здійснення правосуддя. У цьому проявилися звичаєві установки литовсько-руського права та модерні ренесансно-новочасні впливи на українську правову культуру. В окремих артикулах Статутів ВКЛРЖ проголошувалося право на загальний і рівний суд. Станову обмеженість судових систем частково долало єдине правове поле. Судова практика у низці випадків намічала тенденцію до подолання станових бар’єрів, що дозволяє стверджувати про кризу становості, презентовану земським судом.
В актових книгах земського суду Волинського воєводства достатньо повно відображено суспільний статус та особливості публічної поведінки різних верств соціуму регіону. Разом із тим вони яскраво засвідчують правове відособлення шляхти, поглиблення кризи соціального і правового статусу інших суспільних груп, що по відношенню до селянства та міщанства означало, зокрема, повну втрату чи значне обмеження правоздатності, звуження легальних інструментів захисту своїх соціальних, індивідуальних та корпоративних інтересів.
Таким чином, результати дослідження доводять, що поява земського суду на Волині, як частини українського Правобережжя, була закономірним етапом у розвитку вітчизняного судоустрою і судочинства на межі Середніх віків та Нового часу. Його діяльність у другій половині ХVІ – першій чверті ХVІІ ст. спиралася на значно вищий рівень правового забезпечення, професіоналізму суддів і виконавців, структурно-організаційної будови. У межах формально шляхетського судочинства формувався новий тип правової культури. Зміст норм права та загальний характер функціонування судово-адміністративних інститутів відповідав у цілому засадам правової держави. Позитивний досвід функціонування судових осередків та суспільно-правового регулювання був використаний і на наступному етапі розвитку українського судоустрою, судочинства та законодавства – у добу козацького державотворення другої половини ХVІІ – середини ХVІІІ ст.
Реформа судоустрою та кодифікація звичаєвого права протягом 60 – 80-х рр. ХVІ ст. зумовили низку перетворень у середині волинського локального соціуму. Модернізація судової системи, що базувалася на оновленій правовій базі й запровадженні нових інститутів, прискорила інтеграцію Волині у публічний простір Речі Посполитої. Разом із тим у цей період волинські суд і право залишалися чинниками консервативними, що за умов відсутності повноцінної державності, відігравали роль механізмів презентації та захисту соціокультурної самобутності місцевої української спільноти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

а) Архівні джерела:

Центральний державний історичний архів, м. Київ

1. Ф. 4. Підкоморський суд Житомирського повіту, Київського воєводства. 1584 –1647 рр.
оп. 1.
Спр. 1. Актова книга. 1584 – 1644 рр., 208 арк.
2. Ф. 4. Підкоморський суд Житомирського повіту, Київського воєводства. 1584 –1647 рр.
оп. 1.
Спр. 3. Внутрішній опис до актової книги 1584 – 1644 рр., 8 арк.
3. Ф. 11. Житомирський гродський суд. 1582 – 1588 рр.
оп. 1.
Спр. 1. Актова книга. 1582 – 1588 рр., 367 арк.
4. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 1. Актова книга. 1568 р., 42 арк.
5. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр 2. Актова книга. 1569 р., 39 арк.
6. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 3. Актова книга. 1570 р., 85 арк.
7. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 4. Актова книга. 1571 р., 90 арк.
8. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 5. Актова книга. 1577 р., 37 арк.
9. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 6. Актова книга. 1578 р., 101 арк.
10. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 7. Актова книга 1579 р., 129 арк.
11. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп 1.
Спр. 8. Актова книга. 1592 – 1593 рр., 616 арк.
12. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 9. Актова книга. 1594–1596 рр., 803 арк.
13. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 10. Актова книга. 1597 р., 98 арк.
14. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 11. Актова книга. 1598 р., 184 арк.
15. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 14. Актова книга. 1603, 1604, 1607 рр., 987 арк.
16. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 22. Актова книга. 1614 р., 101 арк.
17. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 25. Актова книга. 1617 р., 223 арк.
18. Ф. 22. Кременецький земський суд. 1566 – 1799 рр.
Оп. 1.
Спр. 33. Актова книга. 1624 р., 323 арк.
19. Ф. 25. Луцький гродський суд. 1558 – 1790 рр.
Оп. 1.
Спр. 1. Актова книга. 1558 – 1580 рр., 292 арк.
20. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 1. Актова книга. 1565 – 1569 рр., 469 арк.
21. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 2. Актова книга. 1570 – 1575 рр., 830 арк.
22. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 3. Актова книга. 1576 – 1580 рр., 860 арк.
23. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 4. Актова книга. 1583 – 1584 рр., 1002 арк.
24. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 5. Актова книга. 1585 р., 746 арк.
25. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 6. Актова книга. 1586 – 1587 рр., 739 арк.
26. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 7. Актова книга. 1590 р., 774 арк.
27. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 8. Актова книга. 1593 р., 749 арк.
28. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 9. Актова книга. 1594 р., 864 арк.
29. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 10. Актова книга. 1596 р., 362 арк.
30. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 11. Актова книга. 1597 р., 856 арк.
31. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 12. Актова книга. 1598 р., 887 арк.
32. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 14. Актова книга. 1605 – 1606 рр., 1408 арк.
33. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 18. Актова книга. 1609 – 1610 рр., 1422 арк.
34. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565–1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 21. Актова книга. 1612 р., 855 арк.
35. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 26. Актова книга. 1620 р., 883 арк.
36. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 61. Актова книга. 1588, 1589 рр., 459 арк.
37. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 62. Актова книга. 1595 р., 837 арк.
38. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 61а. Внутрішній опис до акт. кн.1565 – 1569 рр., 66 арк.
39. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 62а. Внутрішній опис до акт. кн.1570 – 1575 рр., 60 арк.
40. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 64. Внутрішній опис до акт. кн.1583 – 1584 рр., 60 арк.
41. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 66. Внутрішній опис до акт. кн.1585 р., 47 арк.
42. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 68. Внутрішній опис до акт. кн.1590 р., 64 арк.
43. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 74. Внутрішній опис до акт. кн.1596 р., 24 арк.
44. Ф. 26. Луцький земський суд. 1565 – 1784 рр.
Оп. 1.
Спр. 78. Внутрішній опис до акт. кн.1595 р., 55 арк.
45. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 1. Актова книга. 1567 – 1570 рр., 258 арк.
46. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 2. Актова книга. 1577 – 1609 рр., 482 арк.
47. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 3. Актова книга. 1569–1577 рр., 242 арк.
48. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 4. Актова книга. 1577 – 1595 рр., 199 арк.
49. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 5. Актова книга. 1577 – 1579 рр., 325 арк.
50. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 6. Актова книга. 1581–1588 рр., 318 арк.
51. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567–1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 7. Актова книга. 1590 – 1592 рр., 492 арк.
52. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 8. Актова книга. 1593 –1596 рр., 240 арк.
53. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 9. Актова книга. 1595 – 1596 рр., 404 арк.
54. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 10. Актова книга. 1596 – 1598 рр., 576 арк.
55. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 11. Актова книга. 1598 – 1599 рр., 596 арк.
56. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 12. Актова книга. 1599 р., 389 арк.
57. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 15. Актова книга. 1603 – 1604 рр., 816 арк.
58. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 19. Актова книга. 1610 р., 508 арк.
59. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 23. Актова книга. 1614–1615 рр., 449 арк.
60. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 28. Актова книга. 1624 – 1625 рр., 1161 арк.
61. Ф. 27. Володимирський земський суд. 1567 – 1796 рр.
Оп. 1.
Спр. 49. Внутрішній опис до акт. кн. 1593 – 1596 рр., 18 арк.
62. Ф. 28. Володимирський гродський суд. 1566 – 1756 рр.
Оп. 1.
Cпр. 1. Актова книга. 1566 р., 130 арк.
63. Ф. 28. Володимирський гродський суд. 1566 – 1756 рр.
Оп. 1.
Cпр. 2. Актова книга. 1567 р., 222 арк.
64. Ф. 220. Колекція документів Київської археографічної комісії. 1369 – 1899 рр.
Оп. 1.
Спр. 36. Наказ Сигізмунда–Августа князю І. Чарторийському викликати князя М. Четвертинського до суду у справі про захоплення ним частини мита з маєтку Четверня. 7 січня 1559 р., 1 арк.
65. Ф. 220. Колекція документів Київської археографічної комісії. 1369 – 1899 рр.
Оп. 1.
Спр. 42. Доручення Сигізмунда–Августа князю М. Четвертинському та луцьким суддям розглянути справу про володіння ґрунтами в маєтку Рудки між волинськими зем’янами. 18 липня 1560 р., 2 арк.
66. Ф. 220. Колекція документів Київської археографічної комісії. 1369 – 1899 рр.
Оп. 1.
Спр. 52. Доручення Сигізмунда–Августа князю Б. Корецькому розглянути справу про порушення боргових зобов’язань згідно скарги судді Кременецького суду А. Куневського. 16 липня 1569 р., 2 арк.
67. Ф. 2228. Колекція документів на право власності. 1500 – 1920 рр.
Оп. 1.
Спр. 709. Позов Київського земського суду київському гродському судді В. Козаревському про розмежування його маєтку із землями К. Ружинського. 1592 р., 1арк.
68. Ф. КМФ–36. Литовська метрика. 1440 – 1794 рр.
Оп. 1.
Спр. 52. Привилегии и пожалования короля Сигизмунда–Августа. 1569 – 1570 рр., 151 арк.
69. Ф. КМФ–36. Литовська метрика. 1440 – 1794 рр.
Оп. 1.
Спр. 53. Привилегии и пожалования короля Сигизмунда–Августа. 1569 – 1571 рр., 62 арк.
70. Ф. КМФ–36. Литовська метрика. 1440 – 1794 рр.
Оп. 1.
Спр. 57. Привилегии и пожалования короля Генриха. 1574 р., 121 арк.
71. Ф. КМФ–36. Литовська метрика. 1440 – 1794 рр.
Оп. 1.
Спр. 191. Руська ( Волинська ) метрика. Реестр первшых справ русских: данин, потверженья, привильев и записов вечных и дочасных земли Киевское, Волынское и Браславля Подольского. 1569–1572 рр., 130 арк.
72. Ф. КМФ–36. Литовська метрика. 1440 – 1794 рр.
Оп. 1.
Спр. 194. Руська ( Волинська ) метрика. Книга королей Генриха и Стефана. 1574–1578 рр., 228 арк.
73. Ф. КМФ–36. Литовська метрика. 1440 – 1794 рр.
Оп. 1.
Спр. 204. Руська ( Волинська ) метрика. Книга короля Сигизмунда ІІІ. 1603 – 1607 рр., 174 арк.
74. Ф. КМФ–36. Литовська метрика. 1440 – 1794 рр.
Оп. 1.
Спр. 268. Книги судовые канцелярские. 1566 – 1572 рр., 425 арк.
75. Ф. КМФ–36. Литовська метрика. 1440 – 1794 рр.
Оп. 1.
Спр. 270. Отстрочки судовых сроков и разные грамоты. 1569–1572 рр., 47 арк.
76. Ф. КМФ–36. Литовська метрика. 1440–1794 рр.
Оп. 1.
Спр. 277. Судовые решения короля и его вместе с Панами–Рады. 1589 – 1595 рр., 632 арк.
77. Ф. КМФ–36. Литовська метрика. 1440 – 1794 рр.
Оп. 1.
Спр. 298. Судовые решения короля и его вместе с Панами–Рады. 1618 – 1619 рр., 90 арк.

Центральний державний історичний архів України, м. Львів

78. Ф.129. Львівський ставропігійний інститут.
Оп. 1.
Спр. 121. Декрет Сигізмунда ІІІ у справі про насипання греблі на міській земельній ділянці Луцька. 1588 р., 1 арк.
79. Ф.129. Львівський ставропігійний інститут.
Оп. 1.
Спр. 122. Скарга луцького міщанина на слуг шляхтича А. Колмовського про пограбування. 1594 р., 2 арк.
80. Ф.129. Львівський ставропігійний інститут.
Оп. 3.
Спр. 84. Підтвердження Сигізмундом –Августом привілею К. Острозькому на земельні ділянки. 1544 р., 2 арк.
81. Ф.181. Лянцкоронські, графи.
Оп. 1,
Спр. 283. Випис із луцьких земських книг про передачу маєтків. 1600 р., 3 арк.
82. Ф.181. Лянцкоронські, графи.
Оп. 1.
Спр. 1972. Випис із вінницьких земських книг про суперечку за спадкові маєтки. 1599 р., 2 арк.
83. Ф.181. Лянцкоронські, графи.
Оп. 2.
Спр. 211. Випис із луцьких земських книг про внесення до запису заповіту А. Йолович. 1600 р., 1 арк.
84. Ф.309. Архів НТШ, м. Львів.
Оп. 1.
Спр. 2496. Випис з книг гродських воєводства Новогрудського про вбивство. 1596 р., 5 арк.
85. Ф.309. Архів НТШ, м. Львів.
Оп. 1.
Спр. 2500. Рукопис невідомого автора про земельні справи у Польші ХV – XVI ст. Кінець ХІХ ст., 66 арк.

Науковий архів Інституту історії України НАН України

86. Оп. 3. Науково – дослідна кафедра історії України.
Спр. 3. Скарга управителів Львова на порушення їх прав збоку магістрату. 1578 р., 1 арк.
87. Оп. 3. Науково – дослідна кафедра історії України.
Спр. 3. Свідчення старости Брацлавського Ю. Струся про напад на нього війта та міщан Брацлава. 1595 р., 3 арк.
88. Оп. 4. Документи і матеріали.
Спр. 69. Повідомлення А. Дедеркала львівському гродському суду про збройний виступ селян Кременецького староства. 1587 р., 2 арк.
89. Оп. 4. Документи і матеріали.
Спр. 69. Реляція возного про відмову селян виконувати повинності. 1598 р., 1арк.

Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського

90. Ф. 59. Архів М. Н. Ясинського.
Спр. 26. Конспект лекций по истории процесса и судопроизводства. 1902 р., 28 арк.
91. Ф. 59. Архів М. Н. Ясинського.
Спр. 33. Выписки из актовой книги № 921 Киевского центрального архива за 1580 р., 58 арк.
92. Ф. 59. Архів М. Н. Ясинського.
Спр. 34. Выписки из актовой книги № 939 Киевского центрального архива за 1577 р., 23 арк.
93. Ф. 59. Архів М. Н. Ясинського.
Спр. 35. Выписки из актовой книги № 940 Киевского центрального архива за 1578 г., 21 арк.
94. Ф. 59. Архів М. Н. Ясинського.
Спр. 36. Выписки из актовой книги № 941 Киевского центрального архива за 1578 г., 17 арк.
95. Ф. 60. Архів М. Ф. Володимирського – Буданова.
Спр. 55. Выписки из актовых книг Киевского центрального архива за 1573 –1791 гг., 73 арк.
96. Ф. 61. Архів О. Ф. Кістяківського.
Папка 882–912. Дело о наезде луцкого старосты А. Семашко на Жидиченский монастирь и издевательства над архимандритом Г. Балабаном. 1597 – 1608 рр., 43 арк.
Спр. 886. Протокол шкрутинії, проведеної у Луцькому земському суді. 1597 р., 3 арк.
97. Ф. 61. Архів О. Ф. Кістяківського.
Папка 882–912.
Спр. 887. Випис із земських луцьких книг скарги Г. Балабана на О. Семашка. 1597 р., 2 арк.
98. Ф. 61. Архів О. Ф. Кістяківського.
Папка 882–912.
Спр. 888. Випис із земських луцьких книг реляції возного про віднесення позовів у справі Г. Балабана. 1597 р., 1 арк.
99. Ф. 101. Архів О. І. Левицького.
Спр. 12. Матеріали з історії Києва. Замітки про ревізію 1570 – 1571 рр., 45 арк.
100. Ф. 81. Архів О. І. Левицького.
Спр. 28. Виписки из актових книг, 48 арк.
101. Ф. 160. Київська духовна академія. 1819 – 1920 рр.
Спр. 607. Выпись с книг прав судовых о маетностях Киевского Пустынно–Николаевского монастыря. 1597 р., 4 арк.
102. Ф.160. Київська духовна академія. 1819 – 1920 рр.
Спр. 685. Выпись с книг земских киевских о продаже Т. Хомичем пляца и нивы Выдубецкому монастирю. 1585 р., 1 арк.
103. Ф. ІІ. Історичні матеріали.
Папка 22355–22362. Убивства і поволання над тілами вбитих. Виписи з актових книг. 1564 – 1602 рр., 62 арк.
Справа 22355. Убивство Я. Сангушка. 1564 р., 2 арк.
104. Ф. ІІ. Історичні матеріали.
Папка 22355–22362.
Справа 22356. Убивство возного Я. Жука – Котельницького. 1580 р., 2 арк.
105. Ф. ІІ. Історичні матеріали.
Папка 22355–22362.
Справа 22357. Убивство Б. Холонського. 1580 р., 3 арк.
106. Ф. ІІ. Історичні матеріали.
Папка 22355–22362.
Справа 22358. Убивство селянина. 1585 р., 1 арк.
107. Ф. ІІ. Історичні матеріали.
Папка 22355–22362.
Справа 22359. Збройний напад на шляхетський маєток. 1588 р., 2 арк.
108. Ф. ІІ. Історичні матеріали.
Папка 22558–22597. «Акты церковные». 1511 – 1767 рр., 356 арк.
Справа 22558. Грамота Сигізмунда І про права православного духовенства. 1511 р., 1 арк.
109. Ф. ІІ. Історичні матеріали.
Папка 22558–22597.
Справа 22562. Судова суперечка між П. Загоровським і М. Радзивілом за церкву св. Василя у Володимирі. 1580 р., 2 арк.
110. Ф. ІІ. Історичні матеріали.
Папка 22558–22597.
Справа 22564. Донесення возного про наслідки побиття та пограбування шляхтича. 1583 р., 2 арк.
111. Ф. ІІ. Історичні матеріали.
Спр. 30513. Випис із земських луцьких книг у справі продажу братами Красенськими двору свого в Пулчакові княжні Сокольській. 1599 р., 1 арк.
112. Ф. ІІ. Історичні матеріали.
Спр. 6850. Випис із київських земських книг про розподіл ґрунтів поміж Києво–Печерським монастирем і сусідніми землевласниками на Київщині. 1588 р., 5 арк.
113. Ф. VI. Інвентарна реформа на Волині 40–х рр. ХІХ ст. Колекція архівних документів. 1628–1879 рр.
Спр. 135–248. Выписи из архивных документов о частном землевладении на Брацлавщине. XVI – XIX вв., 365 арк.

Відділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України
імені В.Стефаника

114. Ф. 91. Архів Люба – Радзимінських.
Спр. 42, І–4. Описи справ гродського суду у Володимирі. 61 арк.
115. Ф. 91. Архів Люба – Радзимінських.
Спр. 47, І–4. Описи справ земського суду у Володимирі. 84 арк.
116. Ф. 103. Архів Сапєгів.
Тека 14 / І с, спр. 1840. Випис із луцьких земських книг про судову тяжбу між М. Сокульською та П. Вишинським за маєток Борці. 1596 р. 2 арк.
117. Ф. 103. Архів Сапєгів.
Тека 22/ І d, спр. 2032. Випис із володимирських земських книг про підтвердження прав І. Сенюти – Ляховецького на земельну ділянку. 1599 р.,
1 арк.

Науковий архів Волинського краєзнавчого музею

118. Ф. Архів Єло – Малинських.
Спр. КДФ – 3694. Справа Фальчевської (випис із замкових книг Луцька). 1567 р., 1 арк.
119. Ф. Архів Єло – Малинських.
Спр. КДФ – 4065. Оголошення у земському суді декрету королівського суду у справі між М. Малинським та І. Красенським про маєткові претензії. 1572 р., 4 арк.

б) Опубліковані джерела:

120. Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст. (1582– 1588 рр.) / [Підготував до видання М.К.Бойчук]. – К.: Наукова думка, 1965. – 191 с.
121. Акты, издаваемые археографической комиссией высочайше учрежденною в Вильне. Т. 2. – Вильно, 1867. – 361 с.
122. Акты, издаваемые археографической комиссией высочайше учрежденною в Вильне. Т. 6. – Вильно, 1872. – 670 с.
123. Акты Литовской метрики / [Собраны Ф.Леонтовичем]. Т. 1. Вип. 2. – Варшава, 1897. – 255 с.
124. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные археографической комиссией. Т. 1. – СПб., 1846. – V+375 с.
125. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные археографической комиссией. Т. 3. – СПб., 1848. – VIII+316 с.
126. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные археографической комиссией. Т. 4. – СПб., 1851. – 529 с.
127. Архив Юго–Западной России, издаваемый Временною комиссией для разбора древних актов, Высочайше утвержденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал–губернаторе. Ч. І. Т. 1. Акты, относящиеся к истории православной церкви в Юго–Западной России (1481–1596 гг.). [Под ред. Н. Иванишева] – К., 1859. – X+554 с.
128. Архив Юго–Западной России, издаваемый Временною комиссией для разбора древних актов, Высочайше утвержденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал–губернаторе. Ч. ІІІ. Т. 1. Акты о козаках (1500–1648 гг.). [Под ред. В. Б. Антоновича] – К., 1863. – CXX+433 c.
129. Архив Юго–Западной России, издаваемый Временною комиссией для разбора древних актов, Высочайше утвержденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал–губернаторе. Ч.VI. Т.1. (Приложение) Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в XVI – XVIII ст. (1498–1795 гг.). [Под ред. К. Е. Козловского и И. П. Новицкого] – К., 1876. – 614+146 с.
130. Архив Юго–Западной России, издаваемый Временною комиссией для разбора древних актов, Высочайше утвержденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал–губернаторе. Ч. І. Т. 6. Акты о церковно–религиозных отношениях в Юго–Западной Руси (1372–1648 гг.). [Под ред. О. Левицкого] – К., 1883. – 182+938 с.
131. Архив Юго–Западной России, издаваемый Временною комиссией для разбора древних актов, Высочайше утвержденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал–губернаторе. Ч. VIII. Т. 4. Акты о землевладении в Юго–Западной России в XV–XVIII вв. [Под ред. М. Владимирского–Буданова] – К., 1907. – ІІ+224+451 c.
132. Архив Юго–Западной России, издаваемый Временною комиссией для разбора древних актов, Высочайше утвержденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал–губернаторе. Ч. VIII. Т. 5. Акты об украинской администрации в XVI