Абібуллаєв Мемет Серверович. Методи забезпечення інноваційного розвитку підприємств (за матеріалами промислових підприємств Автономної Республіки Крім)

Краткое описание

Абібуллаєв Мемет Серверович. Методи забезпечення інноваційного розвитку підприємств (за матеріалами промислових підприємств Автономної Республіки Крім) : Дис... канд. наук: 08.06.01 2005

Абібуллаєв М.С. Методи забезпечення інноваційного розвитку підприємств (за матеріалами промислових підприємств Автономної Республіки Крім). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 Економіка, організація і управління підприємствами. Київський національний економічний університет, Київ, 2005.
У дисертації подано теоретико-методичне обґрунтування комплексного підходу до розв’язання проблемних питань сучасного інноваційного розвитку підприємств, що спирається на положення еволюційної теорії економіки.
Уточнено понятійно-категоріальний апарат досліджуваної проблематики, сформульовано визначення технологічного та інноваційного розвитку підприємств, досліджено взаємозв’язок між категоріями: науково-технічний прогрес та інноваційний розвиток.
Адаптовано для практичного використання методику оцінки інноваційного розвитку підприємств і на базі її проведено оцінку діяльності промислових підприємств Криму. Обґрунтовано роль, місце та значення персоналу підприємств у забезпеченні ефективного інноваційного розвитку. Модифіковано методику оцінки ефективності інвестицій у людський капітал з метою прискорення інноваційного розвитку підприємства.
Розроблена й запропонована для практичного застосування імітаційна модель інноваційного розвитку підприємств, впровадження якої відкриває додаткові можливості прискорення та підвищення ефективності інноваційного розвитку підприємств.
Запропоновано методику побудови моделі сталого інноваційного розвитку підприємства.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо забезпечення інноваційного розвитку підприємств. Це знайшло відображення у розробці теоретико-методичних засад і прикладного інструментарію з даної проблематики. Результати проведеного дослідження дають підстави сформулювати такі висновки:
1. Теоретичні положення дослідження інноваційних процесів обумовлюють необхідність використання поряд з класичної та неокласичної економічними теоріями, еволюційної теорії економіки, яка пояснює природу інновацій, оскільки вони надають переваги господарюючим суб'єктам для виживання на ринку. При цьому можливо застосування інструментарію інших економічних теорій й течій, які об'єднані в поняття «мейнстрим», для вирішення вужчих економічних завдань, пов'язаних з інноваційною діяльністю підприємства.
2. Конструктивний аналіз понятійно-категоріального апарату з проблематики інноваційної діяльності дозволив провести його уточнення, запропонувати новий підхід до наукової класифікації інноваційного розвитку за найбільш важливими ознаками з метою оптимізації комплексу робіт з його оцінювання та моделювання.
3. Запропонований за результатами теоретичних та методичних розробок інтегральний показник індекс інноваційного розвитку дає можливість на рівні підприємства приймати науково-обґрунтовані рішення щодо його прискорення, а на рівні регіону та галузей адекватно формувати інноваційну політику.
4. Сучасна роль персоналу в інноваційному розвитку підприємств зумовлює необхідність зміни методичних засад економічної оцінки інноваційно-інвестиційних проектів, у яких повинен враховуватися комплекс заходів з підвищення професіонально-кваліфікаційного рівня персоналу підприємства з урахуванням специфічних ризиків, пов'язаних з інвестиціями в людський капітал.
5. Діагностика стану господарської діяльності промислових підприємств АРК показала, що одним із основних чинників, що стримує розвиток виробництва, є низький рівень їх інноваційної активності, незадовільний стан виробничо-технічної бази, а також непідготовленість трудового потенціалу до технологічних змін. У регіоні відсутні інноваційні підприємства (технопарки, технополіси тощо). Обсяги інноваційних продуктів (продукції, послуг) у грошовому вимірюванні мають незначну частку (9%) від загального обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг). Усі витрати щодо інноваційної діяльності підприємства фінансуються за рахунок власних коштів, що зменшує потенціал інноваційного розвитку.
6. В останні роки зросла творча активність науковців, покращилася структура виконаних науково-дослідних розробок за рахунок збільшення їх частки з приоритетних напрямів розвитку наук і техніки, створення нових технологій та нових видів матеріалів. Разом з цим мають місце негативні тенденції: наукові розробки з приоритетних напрямів виконувалися тільки підприємствами державної форми власності; зменшилась кількість розробок, готових до реалізації на ринку наукової продукції; погіршилась матеріальне-технічне забезпечення наукової діяльності; поступово зменшується чисельність наукових робітників вищої кваліфікації, що не дозволяє повністю використати науково-технічний потенціал АРК.
7. Результати розрахунків індексів інноваційного розвитку промислових підприємств свідчать, що цей показник за 2003-2004 рр. знаходився в межах значення 0,2, що у 1,5 рази нижче порівняно з потенційно можливим. Це підтверджує висновок про невикористані резерви прискорення і підвищення результативності інноваційного розвитку підприємств регіону.
8. Запропонована імітаційна модель дозволяє враховувати додаткову інформацію про поведінку промислових підприємств, які виробляють однорідну (гомогенну) продукцію на ринку, що надає можливість вносити зміни в систему управління діяльністю підприємства для забезпечення його ефективного інноваційного розвитку.
9. Для урахування ризиків, пов'язаних із професійною підготовкою персоналу підприємства в контексті його інноваційного розвитку слід скорегувати традиційну методику оцінки ефективності інвестицій у людський капітал за рахунок збільшення витратної частини, яке пов’язане зі створенням страхового фонду, необхідного для компенсації видатків від можливих ризиків.
10. Забезпечення динамічного інноваційного розвитку підприємств потребує впровадження нових організаційних підходів до поділу компетенції між різними рівнями інноваційного менеджменту. В найбільшій міри цим вимогам відповідає децентралізована політика, завдання якої полягає не в розробці загальних показників інноваційної діяльності, а досягненні такої поведінки менеджерів, за якої б забезпечувались їх оптимальні значення. Для вирішення цих актуальних питань запропоновано модель сталого інноваційного розвитку підприємств.