АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕУРЯДОВИХ ПРАВОЗАХИСНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГРИЦАЙ ІРИНА ОЛЕГІВНА

УДК 347.97(477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
НЕУРЯДОВИХ ПРАВОЗАХИСНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Макушев Петро Васильович
кандидат юридичних наук,
доцент

Запоріжжя – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НПО ……………………………………………………

12
1.1. Місце НПО в системі інститутів громадянського суспільства, її ознаки та поняття………………………………………..
12
1.2. Характеристика видів НПО як суб’єктів адміністративно-правових відносин……………………………………………………….
42
1.3. Механізм адміністративно-правового регулювання діяльності НПО…………………………………………………………..
80
1.4. Сучасні тенденції адміністративно-правового регулювання діяльності НПО…………………………………………………………...
100
Висновки до розділу 1……………………………………………. 113

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НПО ……………

117
2.1. Принципи, функції, форми та методи адміністративно-правового регулювання діяльності НПО……………………………….
117
2.2. Система суб’єктів, що здійснюють регулювання діяльності НПО ………………………………………………………………………
136
2.3. Адміністративні процедури у процесі адміністративно-правового регулювання діяльності НПО……………………………….
164
2.4. Напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності НПО …………………………………………..
186
Висновки до розділу 2……………………………………………. 196
ВИСНОВКИ………………………………………………………. 200
ДОДАТКИ ………………………………………………………... 206
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………... 229

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВВР – Відомості Верховної Ради України
ВГО – Всеукраїнська громадська організація
ГО – громадська організація
ГУМВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ України
ДДФМ, Держфінмоніторинг – Державний департамент фінансового моніторингу
Держкомкордон – Державна прикордонна служба України
Держмитслужба – Державна митна служба України
Держспоживстандарт – Державний комітет України з технічного регулювання та споживчої політики
ДПС України – Державна податкова служба України
ЄЕС – Європейський Економічний Союз
ЄС – Європейський Союз
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗУ – закон України
КК України – Кримінальний кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
МВФ - Міжнародний Валютний Фонд
МГО – міжнародна громадська організація
МНУО – міжнародна неурядова організація
Мін’юст – Мiнiстерство юстицiї України
МК – Митний кодекс України
МОЗ – Міністерство охорони здоров'я України
НБУ – Національний банк України
НПО – неурядова правозахисна організація
НО – неурядова організація
ОВС – органи внутрішніх справ (міліція)
ООН – Організація Об'єднаних Націй
п. – пункт
РФ – Російська Федерація
СБУ – Служба безпеки України
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ст. – стаття
США – Сполучені Штати Америки
УМВС – управління Міністерства внутрішніх справ України
УПС – угода про партнерство та співробітництво
ЦК – Цивільний кодекс України
ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З моменту набуття незалежності нашою державою одним зі стратегічних партнерів її зовнішньополітичного курсу було визначено Європейський Союз, наміри України набути членство в якому неодноразово підтверджувалися в її офіційних документах. З урахуванням потреби у визначенні правових механізмів інтеграції, а також впливу європейського права на процеси, що відбуваються в Україні, важливою умовою для зміцнення зв’язків між Україною та ЄС є зближення їх законодавства.
Поточний рік є визначальним в історії правового регулювання діяльності більшої частини інститутів громадянського суспільства України, в тому числі й неурядових правозахисних організацій (далі – НПО), оскільки було прийнято Закон України «Про громадські об'єднання», який значно змінює їх правовий статус. Прийняття цього закону є результатом реалізації двох тенденцій: високого рівня розвитку громадянського суспільства та демократії в нашій державі, що проявилось у критичній масі громадських об’єднань, діяльність яких вже не могла бути ефективно врегульована чинним законодавством і тиском міжнародних організацій на Україну щодо реалізації взятих на себе зобов’язань з поступового приведення вітчизняного законодавства у цій сфері до європейських стандартів діяльності НПО.
Станом на 29.08.2012 року Єдиний реєстр громадських формувань містить 3522 зареєстровані громадські організації, третина з яких виконує правозахисні функції. Така ситуація свідчить про значну кількість в Україні НПО та їх важливу роль у процесі зміцнення правової культури українського суспільства, відновлення суспільної справедливості за рахунок протидії порушенням закону представниками влади. Такі організації забезпечують громадський контроль за діяльністю державних органів та їх посадових осіб, сприяють підвищенню відповідальності суб’єктів владних повноважень перед суспільством, роблять об’єктом спільної уваги й аналізу порушення прав людини та відновлюють справедливість або зводять ці порушення до мінімуму. Водночас такі організації змушують державу орієнтуватися на громадські інтереси, громадську думку в головних аспектах внутрішньої та зовнішньої державної політики, а також сприяють виявленню та вчасному виправленню помилок державного управління.
Нове законодавство, що регулює діяльність більшості інститутів громадянського суспільства, які здійснюють правозахисну функцію, та поступове збільшення їх кількості свідчить про необхідність напрацювання теоретичних та практичних рекомендацій адміністративно-правового регулювання діяльності НПО представниками органів державної влади.
В умовах посилення демократичних тенденцій, прискорення євроінтеграційних процесів та зміцнення правозахисних інститутів потребує детального вивчення питання адміністративно-правового регулювання процедур створення, діяльності, реорганізації, реєстрації, оподаткування, ліквідації, притягнення до відповідальності та забезпечення гарантій діяльності НПО. Відсутність наукової одностайності щодо змісту НПО, його співвідношення з іншими інститутами громадянського суспільства, довгостроковий етап впровадження норм Закону України «Про громадські об'єднання» та потреба подальшого удосконалення законодавства, що регулюють діяльність громадських організацій, а також відсутність ґрунтовного дослідження проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності НПО визначає актуальність теми дисертації.
Науковим підґрунтям для виконання дисертації стали роботи фахівців у галузі теорії права, теорії управління, адміністративного права В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, В.М. Гаращука, C.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, І.В Зозулі, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, А.Т.Комзюка, В.К. Колпакова, Є.В. Курінного, О.В.Негодченка, А.Ю.Олійник, О.І. Харитонової, С.В. Пєткова, А.А. Пухтецької, О.Ю. Синявської, О.Ф. Скакун та інших, які досліджували загальнотеоретичні питання правового регулювання та державного управління діяльністю об’єднань громадян.
Безпосередньо на авторську концепцію адміністративно-правового регулювання діяльності НПО вплинули наукові здобутки таких фахівців у сфері правового регулювання діяльності громадських організацій, як: Н.Ю Беляєвої, Ю.В. Ботнєва, О.М. Ващука , М.Ю. Віхляєва, О.О. Даркова, Є.Є. Додіна, Л.О. Ємця, В.М. Кравчука , Т.Д. Матвєєвої, М.М. Новікова та інших.
Незважаючи на актуальність цієї проблеми, монографічних досліджень адміністративно-правового регулювання діяльності НПО не проводилося, тому є нагальна потреба у вивченні сучасного стану адміністративно-правового регулювання діяльності НПО, особливостей елементів цього механізму, а також розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності НПО.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах теми науково-дослідної діяльності кафедри конституційного та адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса, Класичного приватного університету «Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні» (номер державної реєстрації 010U80008955).
Особистий внесок здобувача полягає в дослідженні механізму адміністративно-правового регулювання діяльності НПО в Україні.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у з’ясуванні сутності та особливостей адміністративно-правового регулювання діяльності неурядових правозахисних організацій та розробки науково-обґрунтованих рекомендацій для удосконалення відповідних норм адміністративного законодавства і практики його застосування.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
- з’ясувати місце НПО в системі інститутів громадянського суспільства, її ознаки та поняття;
- охарактеризувати види НПО як суб’єктів адміністративно-правових відносин;
- розкрити зміст механізму адміністративно-правового регулювання діяльності НПО;
- висвітлити сучасні тенденції адміністративно-правового регулювання діяльності НПО;
- охарактеризувати принципи, функції, форми та методи адміністративно-правового регулювання діяльності НПО;
- розглянути систему суб’єктів, що здійснюють регулювання діяльності НПО та їх повноваження;
- визначити зміст адміністративних процедур у процесі адміністративно-правового регулювання діяльності НПО;
- виявити напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності НПО.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності НПО в Україні.
Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання діяльності НПО в Україні.
Методи дослідження. У дисертації використовується сукупність методів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати правові явища в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Використання історико-правового методу дозволило простежити ґенезу правового регулювання діяльності НПО та з’ясувати основні наукові дослідження, що проводились у цій сфері (підрозділ 1.1, 1.3, 1.4). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат: запропоноване авторське визначення «НПО», «адміністративно-правове регулювання НПО» (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2). Порівняльно-правовий метод дозволив охарактеризувати процес адміністративно-правового регулювання діяльності НПО в різних країнах та з’ясувати державні механізми впливу на діяльність НПО (підрозділи 2.3, 2.4). Системно-структурний – використано для дослідження особливостей повноважень державних органів, що здійснюють регулювання, контроль та нагляд за дотриманням законності в діяльності НПО (підрозділи 2.2, 2.3). Методи класифікації і групування застосовувалися для виявлення найпоширеніших видів НПО, а також для з’ясування їх особливостей (підрозділи 1.2). Статистичний і документальний аналіз застосовувалися для виявлення основних недоліків та напрямів їх усунення в процесі адміністративно-правового регулювання діяльності НПО (підрозділ 2.4).
Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародно - правові акти, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти, які визначають порядок адміністративно-правового регулювання діяльності НПО. Дисертант звертався також до положень міжнародних документів та законодавства Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Республіки Узбекистан, Естонії, Республіки Вірменія, Республіки Туркменістан, Киргизької Республіки, Литви, Фінляндії, Естонії та інших зарубіжних країн, досвід яких може бути використаний і в Україні.
Емпіричною базою дослідження є статистичні матеріали Міністерства юстиції України, статистика та судова практика Європейського Суду з прав людини, Конституційного Суду України, Вищого адміністративного суду, судів загальної юрисдикції та апеляційних судів; узагальнені дані проведеного автором вивчення діяльності 458 організацій неурядових правозахисних організацій, зареєстрованих у Реєстрі громадських організацій станом на 01.01.2012 року, статистичні дані Міністерства юстиції щодо зареєстрованих громадських організацій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правового регулювання діяльності НПО.
У роботі сформульовано ряд наукових положень, висновків, пропозицій, що відображають її наукову новизну. Зокрема:
вперше:
- виокремлено ознаки НПО як суб’єкта адміністративно-правових відносин: учасниками організації можуть бути як фізичні, так і юридичні особи; засновані на добровільному волевиявленні учасників організації; незалежні від прямого адміністративного впливу уряду та інших органів виконавчої влади; не здійснюють владних управлінських функцій та не є суб’єктами владних повноважень; їх діяльність має неполітичний характер; засновані на внесках членів організації чи на будь-яких інших недержавних коштах, отриманих законним шляхом;
- сформульоване визначення НПО як суб’єкта адміністративно-правових відносин, а саме неполітичного, офіційно зареєстрованого, внутрішньо упорядкованого, добровільного об’єднання фізичних та/або юридичних осіб, заснованого на приватних коштах, не підпорядкованого органам виконавчої влади та не наділеного владними повноваженнями, діяльність якого проводиться як на безкоштовній, так і на платній основі, що спрямована на захист прав як фізичних, так і юридичних осіб;
- визначено адміністративно-правове регулювання діяльності НПО як здійснюваний органами державної влади і місцевого самоврядування владний вплив на суспільні відносини, учасником яких є НПО, з метою закріплення їх правового статусу, впорядкування процесів утворення, реєстрації, реорганізації, ліквідації, діяльності та притягнення до відповідальності цих організацій;
- виокремлено основні етапи розвитку адміністративно-правового регулювання НПО в Україні: 1) дорадянський (кінець XVIII ст. – 20-і рр. ХХ ст.) - реформування державного управління діяльністю громадських організацій у напрямку його лібералізації; 2) радянський (20-і рр. ХХ ст. – початок 90-х рр. ХХ ст.) – жорстке регулювання діяльності НПО з елементами безпосереднього керівництва; 3) активне становлення вітчизняного законодавства, що регулює діяльність об'єднання громадян (90-ті рр. ХХ ст. до 2002 - прийняття Фундаментальних принципів щодо статусу НО в Європі) керівництво діяльністю громадських організацій змінюється на адміністративно-правове регулювання; 4) приведення вітчизняного законодавства у відповідність до законодавства ЄС, що регламентує діяльність громадських об’єднань (2002 до прийняття у 2012 році Закону України «Про громадські об'єднання»). Загальні риси адміністративно-правового регулювання діяльності НПО незмінні; 5) сучасний етап – (прийняття у 2012 році Закону України «Про громадські об'єднання») характеризується процесом зміцнення незалежних позицій НПО в процесі адміністративно-правового регулювання їх діяльності та формуванням партнерських відносин із державними органами.
удосконалено:
- систему та зміст принципів адміністративно-правового регулювання діяльності НПО в Україні: 1) законності; 2) гуманізму; 3) заохочення участі неурядових правозахисних організацій в урядових програмах із захисту прав та інтересів різних груп населення та юридичних осіб; 4) неупередженості державних органів при наданні урядових субсидій чи укладення контрактів із НПО; 5) взаємне безкорисне консультування як в процесі створення законодавства, так і в процесі правозастосовної діяльності, без наслідків поглинання державою неурядових організацій тощо;
- модель системи НПО шляхом включення до неї громадських правозахисних організацій як громадських об'єднань, заснованих фізичними особами та правозахисних спілок як громадських об'єднань, заснованих юридичними особами приватного права; адвокатури, приватного нотаріату, професійних правозахисних громадських організацій;
дістало подальшого розвитку:
- класифікація НПО за рахунок виокремлення таких критеріїв, як: об’єкт захисту (особливості осіб, чиї права захищають); форма організації внутрішньої роботи; напрям захисної діяльності; особливості правового статусу членів правозахисної організації;
- система державних органів, що регулюють діяльність НПО, з урахуванням оптимізації системи центральних органів виконавчої влади 2010 року, за рахунок доповнення такими організаціями, як: Міністерство соціальної політики України, Державна реєстраційна служба України, Державна служба України з питань захисту персональних даних, Державна служба фінансового моніторингу України, Державна інспекція України з питань праці.
- пропозиції підвищення гарантій дотримання законності в процесі діяльності НПО за рахунок запровадження у КУпАП адміністративної відповідальності за здійснення керівниками, членами НПО дій, що виходять за межі цілей і завдань, визначених статутами цих об'єднань і організацій, а також за втручання державних органів та службових осіб у діяльність НПО, а також втручання НПО у діяльність державних органів, посадових осіб та інших об'єднань громадян.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальших наукових досліджень у галузі адміністративного та адміністративного процесуального права щодо адміністративно-правового регулювання діяльності НПО (акт впровадження в наукову діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 15.12.2011 р.);
– у правотворчості – для удосконалення правових актів, що регулюють діяльність НПО та уповноважених державних органів, що здійснюють за ними контроль та нагляд (лист від комітету Верховної Ради України від 19.01.2012 р. вх. №11- 01/ 09-661);
– у правозастосовчій діяльності – для підвищення ефективності процесу взаємодії державних органів та НПО щодо забезпечення прав та свобод як громадян, так і юридичних осіб (акт впровадження в діяльність Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 р.);
– у навчальному процесі – під час проведення занять із навчальних дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративне процесуальне право» у вищих навчальних закладах, а також при проведенні курсів підвищення кваліфікації представників правозахисних організацій та уповноважених державних органів (акт впровадження в навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 03.11.2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на міжнародній науковій конференції «Десяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2011 р.), на круглому столі «Права людини і громадянина: теорія, реальність, перспективи» присвяченому 62-річниці проголошення Загальної декларації прав людини (м. Дніпропетровськ, 2010р.), міжвузівській науково-практичній конференції «Судоустрій України і проблеми судочинства» (м. Дніпропетровськ, 2010 р.). та на всеукраїнській науково-практичній конференції «Держава та правотворчість у сучасній Україні: теорія, практика, перспективи» (м. Дніпропетровськ, 2010 р.)
Публікації. Основні теоретичні положення та наукові висновки дисертації викладені у дев’яти наукових публікаціях, з яких: п’ять публікацій у фахових виданнях з юридичних наук та чотири статті у збірниках матеріалів наукових, науково-практичних конференцій та круглих столів. Загальний обсяг публікацій – 2,9 авт. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, виконаного на підставі аналізу чинних нормативно-правових актів, правозастосовної практики, осмислення наукових праць з різних галузей правової науки, було сформульовано ряд висновків, розроблено рекомендації, внесено пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності НПО.
Сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації полягають у такому:
1. НПО є основним представником третього сектору, належить до інститутів громадянського суспільства, про що свідчить наділеність їх правами і обов’язками щодо відстоювання своїх легітимних інтересів та право участі в управлінні державними справами. НПО як суб’єкт адміністративно-правових відносин є неполітичне, офіційно зареєстроване, внутрішньо упорядковане, добровільне об’єднання фізичних та/або юридичних осіб, засноване на приватних коштах, не підпорядкованого органам виконавчої влади та не наділене владними повноваженнями, діяльність якого проводиться як на безкоштовній, так і на платній основі, спрямована на захист прав як фізичних, так і юридичних осіб.
2. НПО належить до інститутів громадянського суспільства, включає в себе громадські правозахисні організації як громадські об'єднання, засновані фізичними особами та правозахисні спілки як громадські об'єднання, засновані юридичними особами приватного права; адвокатуру, приватний нотаріат професійних правозахисних громадських організацій.
2. У механізмі забезпечення прав громадян НПО входять до організаційно-інституційного блоку і утворюють сукупність недержавних інституцій, які здійснюють захист прав фізичних та юридичних осіб у конкретних випадках, проводять громадські розслідування фактів порушень прав людини державними органами; поширюють інформацію про права людини, організовують заходи з правового виховання; аналізують стан з правами людини, при здійсненні постійного та систематичного контролю за їх діяльністю з боку держави. НПО є учасниками регулятивних, охоронних, матеріальних, процесуальних, вертикальних та горизонтальних адміністративних відносини.
3. Адміністративно-правове регулювання діяльності НПО — це здійснюваний органами державної влади і місцевого самоврядування владний вплив на суспільні відносини, учасником яких є НПО, з метою закріплення їх правового статусу, впорядкування процесів утворення, реєстрації, реорганізації, ліквідації, діяльності та притягнення до відповідальності цих організацій. Основними елементи механізму адміністративно-правового регулювання діяльності НПО є норми адміністративного законодавства, у тому числі відомчих нормативних актів; адміністративно-правові відносини управлінського та правоохоронного характеру як об’єкти впливу; практична діяльність державних органів, служб та окремих працівників і правозастосовні акти, що визначають діяльність НПО.
4. Визначено п’ять основних етапів розвитку адміністративно-правового регулювання НПО в Україні. Основною тенденцією останнього сучасного етапу адміністративно-правового регулювання діяльності НПО є зміцнення незалежних позицій НПО в процесі адміністративно-правового регулювання їх діяльності та формування партнерських відносин із державними органами.
5. Мета адміністративно-правового регулювання діяльності неурядових правозахисних організацій: забезпечення законності та ефективності функціонування неурядових правозахисних організацій, їх стабільного прогресивного розвитку шляхом створення надійного нормативного підґрунтя та вдосконалення практики його застосування.
Завданнями адміністративно-правового регулювання діяльності НПО є: модернізація елементів механізму адміністративно-правового регулювання діяльності НПО; створення міцного підґрунтя для розвитку системи НПО та ефективної співпраці з державою; збалансування функцій адміністративного стимулювання, контролю та нагляду за діяльністю НПО.
Функціями адміністративно-правового регулювання діяльності НПО є прогнозування; планування; облік; контроль; нагляд. Принципи адміністративно-правового регулювання діяльності НПО відповідають міжнародним принципам взаємодії НПО та державних органів. Форми здійснення такого регулювання: правові форми та неправові, а метод регулювання – комплексний, імперативно-диспозитивний.
6. Систему суб’єктів, що здійснюють регулювання діяльності НПО, утворюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Державна реєстраційна служба України, Державна податкова служба України, Державна служба України з питань захисту персональних даних, Державна служба фінансового моніторингу України, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, Державна служба статистики України, Державна інспекція України з питань праці. Іншими державними органами, з якими НПО взаємодіють, є Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, Державна пенітенціарна служба України, Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України, Національний банк України, Державна служба молоді та спорту України та інші. Розглянуто їх основні повноваження.
7. Основними процедурами у процесі адміністративно-правового регулювання діяльності НПО є: державна реєстрація їх створення, перевірка законності, підстав та матеріальної бази; зміна статусу; припинення діяльності; перевірка реальності функціонування за вказаною у реєстраційних документах адресою, відповідності засновників вимогам законодавства, наявності матеріальної бази, відповідності установчих документів вимогам законодавства, проведення перевірок за дотриманням статутних правил; податковий контроль; контроль за дотриманням пожежних та санітарних норм, контроль за виконанням рішень судів тощо; перевірки порядку використання ними майна в цілях, визначених статутними документами; надання державними органами державної підтримки неурядовим правозахисним організаціям; виконання державного замовлення чи державного завдання неурядовими правозахисними організаціями, наприклад, надання безкоштовної правової допомоги; підстави та порядок притягнення їх членів до відповідальності; проведення громадського контролю, що здійснюється неурядовими правозахисними організаціями за діяльністю органів виконавчої влади тощо.
8. Перспективними напрямами удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання діяльності НПО є: гармонізація вітчизняного законодавства з європейським та міжнародним законодавством; розробка концепції розвитку законодавства, що впливає на напрям розвитку інститутів громадянського суспільства, у тому числі НПО; стимулювання громадян до утворення НПО для підвищення правосвідомості; регулювання статусу НПО як різновиду організаційно-правових форм суспільних об’єднань; закріплення у законодавстві принципів взаємодії НПО та державних органів; визначення НПО як елементу національної системи захисту прав та свобод людини і громадянина; розробка механізмів розподілу державних коштів, що виділяються на підтримку НПО на конкурсних засадах; надання на пільгових умовах НПО приміщень; сприяння в створенні інформаційної мережі для неурядових організацій при особистій участі їх представників; допомога в забезпеченні їх засобами зв'язку, введення для них пільг поштових тарифів; зниження тарифів за оплату міжміських розмов тощо.
9. В Україні відсутній єдиний нормативно-правовий акт, який визначав би правовий статус неурядових організацій, у тому числі правозахисних. З метою наближення вітчизняного законодавства до європейських стандартів регулювання діяльності неурядових організацій є необхідність розробити Закон України «Про неурядові організації», до якого необхідно перемістити всі закони, що регулюють діяльність інститутів громадянського суспільства. Розділ у Законі України «Про неурядові організації» необхідно присвятити НПО.
10. В перехідний період для підготовки нормативно-правової основи для розробки та прийняття Закону України «Про неурядові правозахисні організації» з метою законодавчого закріплення визначення «неурядова правозахисна організація» відповідно до міжнародних норм, встановлення основних принципів адміністративно - правового регулювання їх діяльності та заходів державної підтримки; розмежування компетенції неурядових правозахисних організацій та державних органів, шляхом встановлення адміністративної відповідальності за їх взаємне втручання в діяльність один одного пропонується внести наступні зміни до законодавства:
10.1. Доповнити статтю 1 Закону України «Про громадські об'єднання» та статтю 1 Закону України «Про об'єднання громадян» визначеннями наступного змісту: «Неурядова організація — це добровільна самоврядна організація, діяльність якої не підлягає управлінню з боку органів державної влади. До них не відносяться організації, що діють як політичні партії.
Неурядова правозахисна організація — це неполітичне, непідприємницьке, офіційно зареєстроване, внутрішньо упорядковане, добровільне об’єднання фізичних та/або юридичних осіб, засноване на приватних коштах, не підпорядковане органам виконавчої влади та не наділене владними повноваженнями, діяльність якого проводиться як на безкоштовній, так і на платній основі, спрямована на захист прав усіх суб’єктів».
10.2. Доповнити ст. 8 «Держава та об'єднання громадян» Закону України «Про об'єднання громадян» абз. 4 та ст. 3 «Принципи утворення і діяльності громадських об'єднань» Закону України «Про громадські об'єднання» абз. 8, що містять перелік принципів адміністративно-правового регулювання діяльності об'єднань громадян та неурядових організацій: «Адміністративно-правове регулювання діяльності об'єднань громадян та неурядових організацій здійснюється на засадах 1) законності; 2) гуманізму; 3) заохочення участі в урядових програмах із захисту прав та інтересів різних груп населення та юридичних осіб; 4) неупередженості державних органів при наданні урядових субсидій чи укладення контрактів із об'єднаннями громадян; 5) взаємного безкорисного консультування в процесі створення законодавства».
10.3. Доповнити абз. 2 ст. 12-1 «Назва об'єднання громадян» Закону України «Про об'єднання громадян» наприкінці таким реченням: «Назва об'єднання повинна частково пояснювати характер її діяльності через зазначення напряму діяльності чи групи осіб, на захист прав та інтересів яких спрямована її діяльність».
10.4. Доповнити п. 7 ст. 12 «Надання безоплатної первинної правової допомоги спеціалізованими установами, іншими суб'єктами» Закону України «Про безоплатну правову допомогу» після слова «адвокатів» словами «неурядові правозахисні організації».
10.5. Доповнити абз. 1 п. 9 «Соціальний захист та соціальне забезпечення» ст. 87 «Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України» Бюджетного кодексу України підпунктом «з» наступного змісту : «державну підтримку неурядових правозахисних організацій, що мають статус всеукраїнських, для здійснення ними безоплатної правової допомоги».
10.6. До Кодексу України про адміністративні правопорушення:
10.6.1. Доповнити КУпАП статтею 186-4 «Втручання в діяльність об’єднань громадян або державних органів» наступного змісту: «Втручання державних органів та посадових осіб у діяльність об’єднань громадян та неурядових організацій, а так само втручання об’єднань громадян та неурядових організацій у діяльність державних органів, посадових осіб та інших об’єднань громадян тягне за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Перешкоджання законній діяльності громадських об’єднань та неурядових організацій посадовою особою з використанням службового положення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до ста тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян».
10.6.2. Доповнити ст. 186-5 «Порушення законодавства про об'єднання громадян» КУпАП частинами 2, 3, 4 наступного змісту: «Здійснення керівниками, членами об’єднання громадян, неурядової організації чи громадським об’єднанням дій, що виходять за межі цілей та задач, визначених статутами цих об єднань та організацій тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до ста тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Здійснення керівниками, членами об’єднання громадян, неурядової організації чи громадським об’єднанням дій, що порушують законодавство України, тягнуть за собою накладення штрафу на керівників від двадцяти п'яти до ста тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на членів об’єднання від п’ятнадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із призупиненням діяльності громадського об’єднання терміном від трьох до шести місяців.
Дії, передбачені частинами 1,2,3 цієї статті, вчинені повторно впродовж року, після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу на керівників від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на членів об’єднання від тридцяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із забороною діяльності громадського об’єднання».

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер´янов В.Б. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. — 1998. — № 8. — С. 8-11.
2. Авер'янов В.Б Адміністративне право України: Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) − К.: Юрид. Думка, 2004.
3. Адвокатское сообщество России. — Общественные организации и объединения адвокатов. [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.fparf.ru/lawyers/association.htm.
4. Административное право (Общая и Особенная части) / [под ред. А.Е. Лунева]. — М. : Юридическая література. — 1970. – 600 с.
5. Административное право (Общая и Особенная части) / [под ред. Ю.М. Козлова]. — 1968 г. — М. : Юридическая литература. — 576 с.
6. Административное право Украины : [учебник для студентов высш. учеб. заведений юрид. спец.] / [Битяк Ю.П., Богуцкий В.В., Гаращук В.Н. и др.] ; под ред. Ю.П. Битяка. — [2-е изд., перераб. и доп.]. — Харьков : Право, 2003. – 576 с.
7. Административное право Украины : [учебник] / [под общей ред. С.В. Кивалова]. — X. : Одиссей, 2004. – 880 с.
8. Административное право Украины. Общая часть: учеб. Пособие / А.С. Васильев. — 2-е изд., доп. и перераб. – Харков : Одиссей, 2001 —288 с.
9. Адміністративне судочинство України: Підручник: За заг.ред. проф. Коломоєць Т.О.– Київ: „Істина”, 2008.
10. Адміністративне право України : [підручник] / [За заг. ред. Т.О. Коломоєць]. — К. : Істина, 2008. — 457 с.
11. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття) : монографія : [Електронний ресурс] / за заг. редакцією В.В. Галунька. — Херсон : Херсонська міська друкарня, 2010. — Режим доступу : http://www.law-property.in.ua/images/books/apuvsu.pdf
12. Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник] : у 2 т. / [ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін.]. — К. : Юрид. Думка.
— Т. 1 : Загальна частина. — 2005. — 624 с.
13. Пухтецька А.А. Принципи адміністративного права: від радянського до європейського розуміння [Електронний ресурс] // Юридичний журнал. — 2010. — № 1 Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3400
14. Адміністративне право України: [підручник для юрид. вузів і фак.] / за ред. Ю.П.Битяка. — Харків: Право, 2000. — 520 с.
15. Адміністративне право України: [підручник] / [за заг. ред. С.В. Ківалова] — Одеса : Юридична література, 2003. — 896 с.
16. Адміністративне право України: [підручник] / [Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 544 с.
17. Академічний тлумачний словник (1970-1980). Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — Київ: Наукова думка, 1970—1980.
18. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право, теорія управління» / О.Ф. Андрійко ; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 1999. — 38, [1] с.
19. Ануфриев Н.П. Правительственная регламентация образования частных обществ в России / Н.П. Ануфриев // Вопросы административного права. — 1917. — №1. — С. 15–44.
20. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. — Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. — 480с.
21. Бандурка О.О. Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право, теорія управління» / О.О. Бандурка; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2002. — 19 с.
22. Барков В., Розова Т., Пищуліна О. Специфікація громадянського суспільства в Україні [Електронний ресурс] / В. Барков, Т. Розова, О. Пищуліна — Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/book/2004_html/008.htm
23. Бахрах Д.Н. Аминистративное право : Учебник для вузов / Бахрах Д.Н. — М.: Бек, 1996. — 355 с.
24. Белявский Н.Н. Полицейское право (Административное право) : [конспект лекций] / Николай Николаевич Белявский. — [2-е изд., доп.]. — Юрьев : тип. К. Маттисена, 1910. — 372 с.
25. Беляева Н.Ю. Политическая активность общественных организаций в СССР и ее организационно-правовое обеспечение : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства, история правовых учений» / Н.Ю. Беляева ; АН СССР. Ин-т государства и права. — М., 1987. — 24 с.
26. Бердар М.М. Адміністративно-правові аспекти регулювання підприємницької діяльності [Електронний ресурс] / М.М. Бердар // Вісник НТУУ «КПІ». — Політологія. Соціологія. Право. — Випуск 4(8)2010. — Режим доступу до журн. : visnyk-psp.kpi.ua/uk/2010-4-1/10%20-%204(8)%20-%2033.pdf
27. Бодров А.В. Неурядові організації як індикатор розвитку громадянського суспільства // Державне будівництво. — 2007. — №1. — Ч.1. — С.1-10.
28. Ботнев Ю.В. Конституционно-правовое регулирование деятельности неправительственных правозащитных организаций в Российской Федерации : автореф. дис. на соиск. учен. канд. юр. наук : 12.00.02. – «Конституционное право; муниципальное право». — M, 2008. — 22 с.
29. Букач В.В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / В.В. Букач; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2004. — 20 с.
30. Булгакова М., Петрів А. Новий Закон України «Про громадські об’єднання». — 22 квітня 2012 року [Електронний ресурс] / М. Булгакова, А. Петрів // Режим доступу: — офіційний сайт Експертно-дорадчого центру «Правова аналітика» — http://legalanalytics.com.ua/uk/zakonodavstvo0/novynyzakonodavstva0/110-publicassociations.html
31. Настільна книга для неприбуткових організацій / За редакцією А. Ткачука — 2-е вид., випр. і доповн., адапт. до укр. законодавства станом на 01.08.2005 р. – К.: [Ін-т громад. сусп.-ва: ІКЦ «Леста»], 2005 — 288 с.
32. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року N 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — N 50-51. — ст. 572
33. В Министерстве юстиции РФ. О фактах нарушения Федерального закона «Об общественных объединениях» // Российская юстиция. — 1997. — № 7. — С.51.
34. В Україні не виявилося 65% офіційно зареєстрованих громадських —організацій :2004-2011 : Західна інформаційна корпорація 24. января 2011 Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zaxid.info/zaxid_2909.html
35. Ващук О.М. Конституційно-правовий статус громадських організацій України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / О.М. Ващук ; НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. — К., 2004. — 17 с.
36. Великий енциклопедичний юридичний словник : / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; редкол. : Шемшученко Ю. С. (голова) [та ін.] ; за ред. Ю. С. Шемшученка. - Київ : Юридична думка, 2007. -— 990 с.
37. Верланов С.О. Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / С.О. Верланов; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2008. — 16 с. — С. 8
38. Висновок Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування від 30.03.2011 на проект Закону України «Про громадські організації» №7262 від 18.10.2010 [Електронний ресурс] // Режим доступу до журн. : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=38784
39. Віхляєв М.Ю. Адміністративно-правове регулювання порядку створення і діяльності професійних правничих громадських організацій в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / М. Ю. Віхляєв; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. — Д., 2010. — 20 с.
40. Віхляєв М.Ю. Генезис дослідження професійних правничих громадських організацій та організаційних питань порядку їх створення та діяльності у радянській адміністративно-правовій доктрині / М.Ю. Віхляєв // Науковий потенціал сучасної юриспруденції : матеріали міжнародної інтернет-конференції. — Тернопіль : Юридична лінія, 2009. — С. 54— 56.
41. Віхляєв М.Ю. Історіографія дослідження професійних правничих громадських організацій й організаційних питань порядку їх створення та діяльності у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині: тенденції та пріоритети / М.Ю. Віхляєв // Митна справа. — 2010. — №1. ч. ІІ. — С. 66— 71.
42. Віхляєв М.Ю. Контроль за діяльністю професійних правничих громадських організацій в Україні: поняття та кваліфікаційний розподіл / М.Ю. Віхляєв // Митна справа. — 2010. — №1. ч.ІІ. — С. 179–183.
43. Віхляєв М.Ю. Нормативно-правове регулювання діяльності професійних правничих громадських організацій у радянський період / М.Ю. Віхляєв // Адміністративне право Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів: Тези доповідей / [за заг. ред. С.М. Тимченко, Т.О. Коломоєць]. – Запоріжжя : ЗНУ, 2009. – С. 35–37
44. Віхляєв М.Ю. Поняття адміністративно-правового регулювання порядку створення та діяльності професійних правничих громадських організацій в Україні як різновиду державного та правового регулювання / М.Ю. Віхляєв // Запорізькі правові читання : Тези доповідей Щорічної міжнародної науково-практичної конференції : у 2-х томах / [за заг. ред. С.М. Тимченко, Т.О. Коломоєць]. – Запоріжжя : ЗНУ, 2010.
Т.1. – С. 79–82.
45. 80% українців не беруть участі у жодних громадських організаціях. Газета Тиждень — 29 березня 2012 // [Електронний ресурс] Режим доступу: — Тиждень.ua
46. Ганжуров Ю. Парламентське лобіювання в контексті політичної комунікації // Політичний менеджмент. — 2005. — № 4 (13). — C. 50 — 62.
47. Гаращук В.М. Контроль і нагляд у державному управлінні : [навчальний посібник] / Володимир Миколайович Гаращук. — Х. : Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 1999. — 55 с.
48. Гессен В.М. Административное право : [популярные лекции для самообразования] / Владимир Матвеевич Гессен. — СПб. : Паровая скоропеч. Г. Пожарова, 1903. — 240 с.
49. Гетманець О.П. Бюджетний контроль: організаційно-правові засади : [монографія] / Ольга Петрівна Гетманець. — Х. : Екограф, 2008. — 308 с.
50. Глазунова Н.И. Система государственного управления. — М.: Юнити-Диана, 2002. — 551 с.
51. Голіченко О.Л. Механізми впливу недержавних організацій на державні структури / О. Голіченко // Політичний менеджмент. — 2005. — №4. — С.27— 34.
52. Головань І.В. Бізнес-адвокатура в Україні / Ігор Володимирович Головань. — Донецьк : «Юго-Восток, Лтд», 2004. — 127 с.
53. Головін А.П. Адміністративно-правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А.П. Головін; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2004. — 20 с.
54. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К., 1998. — 52 с.
55. Гом’єн Донна. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Пер. з англ. Т. Іваненко та О. Павличенка. — Львів: Кальварія, 2000. — 182 с.
56. Гончарук С.Т. Суб'єкти адміністративного права України : навч. посібник / С.Т. Гончарук. — К., 1998. — 112 с .
57. Горбняк О.В. Взаємодія громадських організацій з державою і становлення громадянського суспільства в Україні (1989-2000-х pp.) Електронний ресурс] / О.В. Горбняк // www.VuzLib.com. — 2010. — Режим доступу до журн. : http://vuzlib.com/content/view/1960/52/
58. Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 «конституційне право»/ О.Б. Горова; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2000. — 16 с. — С. 12
59. Грабовська О. Створення сприятливих умов для ефективної взаємодії органів державної влади та НУО: український та польський досвід / О. Грабовська // Українсько-польська програма стажування у сфері аналізу державної політики на 2008 рік : записка з аналі зу політики. — Режим доступу до журн. : // http:// www.icps.com.ua/files / articles / 50 / 2/ Zapyska_Grabovska.pdf
60. Грицай І.О. Деякі критерії групування українських неурядових правозахисних організацій з урахуванням особливостей їх сучасних форм /І.О.Грицай // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції «Десяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький 18-19 листопада 2011 року) : у 4-х част. — Частина друга. — Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права. 2011. — С. 52—54
61. Грицай І.О. Місце та роль неурядових правозахисних організацій в механізмі забезпечення прав громадян України / І.О.Грицай // Право і суспільство — 2012. — № 1. — С.23—31.
62. Грицай І.О. Неурядові правозахисні організації, як інститут громадянського суспільства / І.О.Грицай // Право і суспільство. – 2011. — № 5. — С.31—39.
63. Грицай І.О. Поняття та ознаки неурядових правозахисних організацій як суб’єктів адміністративно - правових відносин / І.О.Грицай // Право та державне управління. – Запоріжжя. — 2011. — № 4. — С.47—53.
64. Грицай І.О. Поняття, межі та правові засади адміністративно-правового регулювання діяльності неурядових правозахисних організацій / І.О.Грицай // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2011. — № 4. — С. 132—141.
65. Грицай І.О. Принципи, функції, форми та методи адміністративно-правового регулювання діяльності неурядових правозахисних організацій / І.О.Грицай // Право і суспільство. – 2011. — № 3. — С.29—36.
66. Грицкевич С.Г. Конституційні екологічні права людини й громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / С.Г. Грицкевич; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 24 с. — С. 5
67. Громадські організації в Україні: Статистичний бюлетень за 2009 рік. [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України // Інтерактивна інформаційно-аналітична система «Громадянське суспільство і влада - К., 2010. — Режим доступу до журн. : http://civic.kmu.gov.ua/civic/control/uk/publish/article?art_id=101833&cat_id=82370
68. Гудима Д.А. Права людини: антрополого-методологічні засади дослідження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук:: 12.00.12 «Філософія права» / Д.А. Гудима; Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Л., 2008. — 16 с. — C. 11
69. Гудков С.В. Правовое обеспечение государственного регулирования недропользования : автореф. дис. ...на соискание степени канд. юрид. наук : 12.00.06 «Природоресурсное право; аграрное право; экологическое право» / С.В. Гудков. — Москва, 2005 — 23 с.
70. Гумковска М., Хербст Я. «Польский третий сектор»: Все меньше новых неправительственных организаций [Електронний ресурс] / М. Гумковска, Я. Хербст — 2009-05-26 — Режим доступу до журн. : http://rus.ngo.pl/x/457536;jsessionid=3846462B51DFF0AD2358018A02F59105
71. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. — М., 1991.
Т. 4. — 683 с.
72. Дарков А.А. Конституционно-правовой статус общественных объединений в РФ. — М, 1999. — 182 с.
73. Дейчаківський М. Громадянське суспільство і недержавні організації // Вітчизна. — 1999. — № 3—4. — С.120-124.
74. Денисова А.М. Законний інтерес як відображення правового розвитку [Електронний ресурс] / А.М. Денисова — Режим доступу: — http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/2667/1/36-39.pdf.
75. Денисюк С.Ф. Громадський контроль за правоохоронною діяльністю в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право» / C.Ф. Денисюк ; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. — Д., 2010. − 36 с.
76. Державна програма щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки : затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 р. № 1240 // Урядовий кур'єр від 21.12.2011 — № 238
77. Державне управління: теорія і практика / [за заг. ред. В.Б. Авер’янова]. — К. : Юрінком Інтер, 1998. — 432 с.
78. Дерюжинский В.Ф. Полицейское право : [пособие для студентов] / Владимир Федорович Дюженский. — СПб. : Сенат. тип., 1903. — 499 с.
79. Дігтяр П.А. Громадські організації в суспільно-політичній системі сучасної України: стан і перспективи розвитку // Сторінки історії: збірник наукових праць. — Вип. 31. — К. : ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2010. — 256 с.
80. Дмитриев Ю.А. Административное право Российской Федерации – М.: система ГАРАНТ, 2008 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://studlib.com/content/view/1283/23/
81. Довідник «Неурядові правозахисні організації України». Секретаріат Уповноважeного Вeрховної Ради України з прав людини. [Електронний ресурс] // Народний оглядач. — 17:00 — 18.03.2003 — Режим доступу до журн. : http://sd.org.ua/news.php?id=752
82. Додін Є.В. Ґрунтовне дослідження важливої теоретичної проблеми Адміністративного права / Є.В. Додін // Митна справа. — 2004. — № 5. — С. 83—84
83. Додіна Є.Є. Адміністративно-правовий статус громадських організацій в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право» / Є.Є. Додіна ; Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2002. — 21 с.
84. Елистратов A.И. Административное право : [лекции] / Аркадий Иванович Елистратов. — М. : тип. т-ва И.Д. Сытина, 1911. — 235 с.
85. Еропкин М.И. Советское административное право : [учебник для средних юридических учебных заведений] / М.И. Еропкин, А.П. Клюшниченко. — М. : Юридическая литература, 1979. — 312 с.
86. Євгеньєва А. Проблема законодавчого регулювання лобістської діяльності / А. Євгеньєва [Електронний ресурс] // Лабораторія законодавчих ініціатив : Часопис ПАРЛАМЕНТ. — №1/2004 — Режим доступу до журн. : http://www.parlament.org.ua/index.php?action=draft_art&dtopic=6&ar_id=1018&as=0
87. Європейська конвенція про визнання правосуб’єктності міжнародних неурядових організацій (ETS No. 124) [Електронний ресурс] //— Режим доступу : http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ QueVoulezVous. asp? NT= 124&.
88. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. – К.: Видавн. центр «Друк», 1998. — 72 с.
89. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки : Послання Президента України; Стратегія від 30.04.2002 [Електронний ресурс] — Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001100-02
90. Єдиний реєстр громадських формувань [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://rgf.informjust.ua/Pages/default.aspx
91. Ємець Л.О. Публічне управління неполітичними об'єднаннями громадян (адміністративно-правове дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право» / Л.О. Ємець ; Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. — Дніпропетровськ, 2009. — 20 с.
92. Жилка І.П. Прокурорський нагляд за правоохоронною діяльністю митних органів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право» / І.П. Жилка ; Одеська національна юридична академія. — О., 2009. — 18 с.
93. Заінчковський М.Л. Права людини як новоєвропейський філософський та політико-правовий феномен: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: 12.00.12 «Філософія права»/ М.Л. Заінчковський; Нац. акад. внутр. справ України МВС України. — К., 2003. — 20 с.
94. Закон о некомерческих обєдинениях Эстонии : (RT I, 1998, 96, 1515) : Принят 6 июня 1996 г. // ПАЭ. — 1996. — № 41. — с. 811.
95. Засунько С.С. Адміністративно-правове регулювання у сфері забезпечення техногенної безпеки в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право» / С.С. Засунько; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2006. — 20 с.
96. Захаров Є. Правозахисний рух в Україні: quo vadis? (продовження) // Юридичний вісник України. — 2003. — № 41. — С. 26—32.
97. Зозуля І.В. Безпека і сучасність: юридичні аспекти / І.В. Зозуля // Право і безпека. —2002. — № 4. — С.16 —19.
98. Ивановский В.В. Учебник административного права (Полиц. право. Право внутр. упр.) / Виктор Викторович Ивановский. — [2-е изд., испр. и доп.]. — Казань : Типо-лит. Имп. ун-та, 1907. — 546 с.
99. Іващенко О.М. Адміністративно-правове регулювання корпоративних прав держави: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О.М. Іващенко; Інститут законодавства Верховної Ради України. — К., 2008. — 22 с.
100. Калінкіна Н.В. Партнерські відносини між владою та «третім сектором» у соціальній державі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. держ. управл.: 25.00.02 «механізми державного управління» —Харків, 2008. — 20 с.
101. Кирилюк Ф.М., Обушний М.І., Хилько М.І. та ін. / За ред. Ф.М. Кирилюка : Політологія Навчальний посібник / [Електронний ресурс]. — К.: Здоров'я, 2004. — 776 c. — Режим доступу : http://www.info-library.com.ua/books-text-6749.html
102. Кількість суб’єктів ЄДРПОУ за галузями економіки та організаційно-правовими формами господарювання станом на 1 січня 2009 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2009/edrpoy/edrpoy_u/opfg/ks_za_ opf0109.htm
103. Клочков В. Співвідношення прокурорського нагляду та державного контролю за дотриманням законів (проблеми теорії та практики) / В. Клочков // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — №4(172). – С. 154—157.
104. Коваль Л. В. Адміністративне право : [курс лекція для студентів юрид. вузів та факультетів] / Леонід Васильович Коваль. — [3-є видання]. — К. : Вентурі. — 1998. — 208 с.
105. Когут Я.М. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів місцевої міліції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право» / Я.М. Когут; Львів. держ. ун-т внутр. справ. — Л., 2008. — 16 с.
106. Кодекс об административных правонарушениях Республики Таджикистан от 31 декабря 2008 года (по состоянию на 11 марта 2010 года) [Електронний ресурс] — Режим доступу до журн. http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?regnom=26352
107. Кодекс про адміністративні правопорушення України від 07 грудня 1984 р. (у редакції від 15 травня 2010 р.). [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10.
108. Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях от 21 апреля 2003 г. № 194-З : Принят Палатой представите лей. — 17 декабря 2002 года; Одобрен Советом Республики 2 апреля 2003 года // [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://pravo.levonevsky.org/kodeksby/koapnev/indexkoap.htm
109. Кодекс Республики Казахстан об административных правонарушениях от 30.01.2001 N 155-2 // [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.pavlodar.com/zakon/?dok=00524&all=04014
110. Кодекс Республики Узбекистан об административной ответственности: Утвержден Законом Республики Узбекистан от 22.09.1994 г. — № 2015-XII : Введен в действие с 01.04.1995 г. С изменениями в соответствии с Законом РУз от 30.12.2009 г. № ЗРУ-242 // [Електронний ресурс] — Режим доступу : www.wipo.int/wipolex/fr/text.jsp?file_id=208004
111. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях (КоАП РФ) от 30.12.2001 N 195-ФЗ : принят ГД ФС РФ 20.12.2001 // Парламентская газета. — N 2-5. — 05.01.2002 // [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www.consultant.ru/popular/koap
112. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. — М., 1976. — 184 с.
113. Козьміних А.В. Роль інституту адвокатури в реалізації правозахисної функції громадянського суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 «Политические институты, процессы и технологии»/ А.В. Козьміних; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2008. — 17 с.
114. Коломоєць Т.О. Державний контроль у галузі чорної металургії в Україні: організаційно-правовий аспект : [монографія] / Т.О. Коломоєць, П.С. Лютіков. — Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2009. — 216 с.
115. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, — 1999. — 736 с.
116. Колпаков В.К. Адміністративне право України: [підручник] / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. — К. : Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.
117. Комзюк А.Т. Адміністративна відповідальність в Україні. Навчальний посібник. — 2-е вид., перероб. і доп. — Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. — 99 с.
118. Кондратенко І. Громадянське суспільство та його вороги /