АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМУНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ

Сторінка
Вступ 3
Розділ 1. Історико-теоретичні аспекти адміністративно-правового регулювання комунального управління
16
1.1. Поняття та зміст комунального управління. Механізм його адміністративно-правового регулювання
16
1.2. Історія розвитку комунального управління та джерела його правового регулювання
Висновки до розділу 1
49
72

Розділ 2. Місце і роль комунального управління у механізмі реалізації публічної влади в Україні
75
2.1. Органи комунального управління в механізмі публічної влади в Україні
75
2.2. Особливості компетенції органів комунального управління
135
Висновки до розділу 2
156
Розділ 3. Майнова основа комунального управління 162
3.1. Становлення матеріальної та фінансової основи комунального управління
162
3.2. Проблеми управління комунальною власністю 182
Висновки до розділу 3 220
Висновки
Список використаних джерел
223
229

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України визначає права і свободи людини та їх гарантії основним змістом і спрямованістю діяльності держави [ ]. Держава, як інституціональне соціальне утворення, уособлюється у відповідному управлінському апараті, який, з метою реалізації її завдань і функцій, здійснює управлінську діяльність. Державна влада має своїм джерелом народ, який реалізує її, переважно, не безпосередньо, а через органи державної влади. Органи місцевого самоврядування також реалізують владні повноваження, але в просторі територіальної громади.
Прагнення до повного врахування прав та інтересів конкретних людей та забезпечення їх ефективної реалізації – є однією з головних ознак сучасної демократичної держави. Ця ознака характеризує наявність міцного зворотного зв’язку між управлінським апаратом та народом.
Безумовно, що найбільш повне врахування та широку реалізацію прав та інтересів громадян неможливо забезпечити централізовано, із єдиного державно-владного центру. Саме тому, в демократичних країнах і спостерігається загальна тенденція до децентралізації публічної влади [ , с. 14; ]. Зростання ролі регіонів є визначальною ознакою сучасного розвитку держав у світі [ , с.2].
З урахуванням цього, Конституцією України і проголошується місцеве самоврядування як право територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення, в межах Конституції і законів України.
Реалізація компетенції місцевого самоврядування – як показує практика, здебільшого, здійснюється через колегіальні органи (сільські, селищні, міські ради) та їх виконавчі органи. Практична реалізація завдань і функцій місцевого самоврядування, що здійснюється виконавчими органами місцевих рад, а також сільськими, селищними й міськими головами, проявляється в специфічній публічній владно-управлінській діяльності – комунальному управлінні.
Комунальне управління – важливий функціональний прояв сутності територіальної громади, практична реалізація закладеного в ній потенціалу.
До складу комунального управління входять структури, складові частини і прояви місцевого самоврядування, які пов’язані з формуванням та реалізацією управлінського впливу і, таким чином, утворюють суб’єкт комунального управління.
Об’єктом комунального управління є суспільні відносини, коло яких визначається через призму визначеного Конституцією поняття „питання місцевого значення”, які деталізуються в законах України.
Характер, зміст і порядок реалізації владно-управлінських правовідносин в органах комунального управління – складають новий елемент предмета галузі адміністративного права [ , с.117; ].
Конституційні положення про місцеве самоврядування доповнюються нормами ратифікованої 15 липня 1997 р. Європейської хартії місцевого самоврядування [ ; ], і конкретизуються у великій кількості законів та прийнятих на їх основі підзаконних нормативно-правових актів, залишаючись, однак, недосконалими.
Проблеми компетенції та структури органів комунального управління, а також безпосереднього регулювання його об’єкту, зумовлюються розмаїттям джерел його правового регулювання, які нерідко мають колізійний характер. Саме це й обумовлює наявність судових спорів із зазначених питань. Деякі питання правового регулювання комунального управління вже були предметом розгляду Конституційного Суду України.
На сучасному етапі розвитку адміністративного права України підлягають системному науковому аналізу питання самого правового змісту комунального управління: його об’єкта і суб’єктів – системи органів комунального управління, їх прав, обов’язків та компетенції, правових принципів, на яких ґрунтується комунальне управління. Уточненню підлягає також і термінологія (понятійний апарат) комунального управління.
Розвиток і зміцнення місцевого самоврядування в Україні неможливі без створення оптимальної системи комунального управління – адже практична реалізація завдань і функцій місцевого самоврядування характеризується системою організаційних та управлінських рішень, що спираються на відповідне ресурсне забезпечення. Реальне та ефективне функціонування органів місцевого самоврядування значною мірою залежить від наявності у територіальних громад матеріальних, фінансових та інших ресурсів, необхідних для виконання покладених на них завдань і функцій [ ].
Неоднозначність правового регулювання майнової основи місцевого самоврядування, відсутність чіткої визначеності механізму управління його ресурсами – зумовлюють необхідність проведення поглибленого наукового аналізу основних проблем становлення майнової самостійності комунального управління, як зовнішнього прояву місцевого самоврядування, а також основних елементів, на яких ґрунтується зазначена самостійність – фінансових ресурсів, комунальної власності та управління комунальними підприємствами. Адже сучасні наукові розробки цих питань – залишаються, здебільшого, однобічними й недостатньо глибокими.
Норми законів України “Про місцеве самоврядування”, “Про місцеві державні адміністрації” передбачають у певних випадках делегування повноважень органів місцевого самоврядування місцевим органам державної виконавчої влади (місцевим державним адміністраціям) – за рішенням відповідних рад, одночасно передбачаючи перелік повноважень, що належать до делегованої компетенції органів місцевого самоврядування (як місцевих рад, так і їх виконавчих органів) [ , ]. Окрім того, в столиці України – місті-герої Києві виконавчим органом міської ради є Київська міська державна адміністрація. Наведені обставини зумовлюють неоднозначне застосування компетенційних положень чинного законодавства на практиці, проблемність розмежування повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування (органів комунального управління) та місцевих органів державної виконавчої влади (місцевих державних адміністрацій), що неодноразово відзначалося в літературі. Дійсно, іноді на практиці досить важко визначити межі їхньої самостійності та відповідальності, запобігти проявам дублювання, втручання в компетенцію одні одних [ ; ]. Тому вдосконалення правового регулювання розмежування повноважень між зазначеними управлінськими структурами – також справа високої наукової актуальності. Її аналіз має високе значення для вивчення комунального управління.
Потребують критичного переосмислення також зміни, що відбувалися в правовому регулюванні компетенції органів комунального управління та їх структури у процесі становлення української держави – з Дня проголошення незалежності України – й до сьогодні.
Не зважаючи на ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування, закріплення в Конституції основних положень про місцеве самоврядування, прийняття Закону «Про місцеве самоврядування в Україні” та постійне внесення до нього змін, правове регулювання місцевого самоврядування потребує подальшого вдосконалення. Мають місце неузгодженість правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності місцевих рад та їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів. Деякі питання, що об’єктивно потребують законодавчого врегулювання – наразі не врегульовані.
Отже, аналіз адміністративно-правового забезпечення комунального управління в Україні має важливе значення як для розвитку науки адміністративного права, так і для застосування його результатів в процесі реалізації та вдосконалення владно-управлінських відносин в органах місцевого самоврядування.
Саме з огляду на це, різні аспекти проблеми адміністративно-правового регулювання комунального управління розглядалися в працях провідних учених-адміністративістів: В.Б.Авер’янова, О.Ф,Андрійко, Г.В.Атаманчука, І.Л.Бачило, Г.В.Барабашева, І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, Є.Б.Кубка, Є.В.Курінного, В.М.Марчука, Н.Р.Нижник, І.М.Пахомова, А.О.Селіванова, Ю.А.Тихомирова, О.Ф.Фрицького, В.Є.Чиркіна та інших.
Важливе значення для розроблення теоретичних положень дисертації мали також праці вчених-правознавців: А.БАгапова, К.К.Афанасьєва, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, К.С.Бєльського, Ю.П.Битяка, С.В.Ващенко, О.С.Дугенця, І.І.Веремеєнка, С.Т.Гончарука, В.С.Журавського, О.К.Застрожної, О.Т.Зими, І.О.Картузової, С.В.Ківалова, А.П.Клюшниченка, Л.В.Коваля, Ю.Ю.Колісніченка, О.Л.Копиленка, Т.О.Коломоєць, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, О.В.Кузьменко, Д.М.Лук’янця, М.Я.Масленнікова, О.І.Миколенка, В.Л.Наумова, О.В.Овчарової, О.П.Орлюк, О.І.Остапенка, Ю.С.Педька, В.Г.Перепелюка, Н.Ю.Пришви, О.П.Рябченко, Н.Г.Саліщевої, В.М.Селіванова, В.Д.Сорокіна, М.Ф.Стахурського, В.С.Стефанюка, С.Г.Стеценка, С.М.Тараненка, М.М.Тищенка, Ю.М.Тодики, О.І.Харитонової, Н.В.Хорощак, В.К.Шкарупи, Л.П.Щергіна, О.М.Якуби та інших.
Вищевикладене вказує на актуальність теми цього дослідження, його теоретичне та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема є складовою планової тематики та науково-дослідницької діяльності кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету, зосередженої на вивченні розвитку конституційного та адміністративного права України в період демократизації суспільних відносин (номер державної реєстрації 0105V003949). Робота відповідає також загальним засадам Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. №810/98, та Концепції Програми законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування, схваленої Кабінетом Міністрів України 25 липня 2002 р.
Мета і завдання. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб, на основі аналізу теоретичних розробок, узагальнення правозастосовчої практики, сучасного та історичного досвіду, визначити сутність, особливості комунального управління та його адміністративно-правового регулювання, а також сформулювати науково-обґрунтовані пропозиції щодо перспективних шляхів підвищення ефективності цього виду публічного управління та якості його правового регулювання.
Мета дисертаційного дослідження зумовлює необхідність розв’язання таких науково-практичних завдань:
- визначити правову сутність комунального управління, на основі аналізу висновків юридичної науки та чинного законодавства вдосконалити визначення поняття комунального управління;
- дослідити механізм адміністративно-правового регулювання комунального управління;
- здійснити аналіз історичного розвитку комунального управління та його періодизацію;
- визначити джерела правового регулювання комунального управління, місце і роль органів комунального управління в механізмі реалізації публічної влади в Україні;
- з’ясувати особливості компетенції органів комунального управління;
- охарактеризувати процес становлення майнової та фінансової самостійності комунального управління на сучасному етапі історичного розвитку;
- розглянути основні теоретичні та практичні проблеми управління майном, що належить до комунальної власності, розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо шляхів їх вирішення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у ході практичної реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування.
Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання комунального управління в Україні та перспективи його вдосконалення.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є наукові методи, які ґрунтуються на вимогах об’єктивного та всебічного аналізу теоретико-методологічних основ комунального управління, а також адміністративно-правових норм, що регулюють зазначений різновид владно-управлінської діяльності. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати наукові проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.
В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи до вивчення обраного предмету дослідження. З цією метою використано низку загальнонаукових методів діалектичного пізнання, методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування та інші.
Для з’ясування тих чи інших аспектів теми, зокрема, використано такі методи наукового пізнання: за допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного, які найбільш пов’язані із взаємодоповнюючими методами аналізу і синтезу, поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.1), порівняльно-ретроспективний метод використано для аналізу сучасного стану організації комунального управління в населених пунктах України та його організації в різні періоди історичного розвитку української держави (підрозділи 1.2, 3.1), системно-функціональний, структурно-функціональний методи та метод аналогії використані для визначення місця і ролі комунального управління в системі реалізації публічної влади в Україні (підрозділи 1.1, 2.1), формально-логічний метод дослідження найбільше виявляється при формулюванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). У процесі розроблення проблеми використовувалися також інші методи наукового пізнання.
Теоретичною основою дисертації є праці вітчизняних правознавців з проблем теорії держави і права, адміністративного права та інших юридичних наук, які стосуються теми дослідження. Нормативну базу дисертації становлять Конституція, чинні закони України та інші нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування, що регламентують організацію та порядок здійснення комунального управління в населених пунктах України.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали органів комунального управління, що стосуються питань практичної реалізації ними своїх функцій і повноважень, статистичні дані, довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання комунального управління, проведеним одним із перших у сучасній вітчизняній правовій науці, у результаті якого сформульовано й обґрунтовано низку нових висновків, пропозицій і рекомендацій:
Вперше у сучасній адміністративно-правовій науці:
- запропоновано визначення механізму адміністративно-правового регулювання комунального управління як системи (організованої у певній послідовності сукупності) правових засобів (адміністративно-правових норм, правовідносин, які виникають у ході здійснення такого управління, актів реалізації правових норм), за допомогою яких здійснюється цілеспрямовуючий вплив на управлінські відносини, які виникають під час вирішення питань місцевого значення, з метою ефективного вирішення цих питань.
- доведена доцільність введення в науковий обіг єдиного узагальнюючого терміну „орган комунального управління” для позначення всіх існуючих та можливих у майбутньому виконавчих органів місцевих рад, якими здійснюється практична діяльність із реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування;
- запропоновано періодизацію історичного розвитку комунального управління;
- зроблено висновок щодо правового змісту підконтрольності виконавчих органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади з питань здійснення делегованих їм повноважень як організаційно-правового механізму взаємодії між зазначеними органами, який включає:
а) обов’язок місцевих державних адміністрацій здійснювати контроль за відповідністю Конституції та законам України рішень органів комунального управління з цих питань, і, в разі виявлення їх невідповідності, – право звертатися до суду про скасування таких рішень в установленому порядку;
б) право місцевих державних адміністрацій на проведення перевірок, одержання інформації;
в) право місцевих державних адміністрацій на видання обов’язкових до виконання розпоряджень з підконтрольних питань;
- обґрунтовано публічно-правовий характер права комунальної власності, об’єкти якого призначені для задоволення інтересів територіальної громади, а також систематизовано основні напрямки управлінської діяльності органів комунального управління щодо комунальної власності:
а) формування комунальної власності;
б) облік і утримання об’єктів комунальної власності;
в) організація ефективного використання комунального майна;
г) контроль за використанням та збереженням майна комунальної власності;
д) захист майнових прав територіальної громади;
- конкретизовано сутність і значення адміністративних процедур закріплення за комунальними підприємствами, організаціями, установами майна на праві господарського відання (оперативного управління), та передачі майна до комунальної власності територіальної громади;
- запропоновано визначення об’єктів соціальної інфраструктури як майнових об’єктів, призначених для задоволення матеріальних та духовних потреб місцевого населення (територіальної громади), що належать до місцевого господарства.
Дістали подальшого розвитку теоретичні положення щодо:
- юридичної сутності комунального управління як діяльності з практичної реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування з вирішення питань місцевого значення, яка виражається в формах видання правових актів управління та здійснення інших юридично значимих дій з метою організуючо-владного впливу на суб’єктів суспільних відносин із реалізації потреб та інтересів, що входять до кола питань місцевого значення;
- організаційної структури і відносної самостійності місцевих рад та їх виконавчих органів;
- адміністративно-правового статусу виконавчого органу (комітету) сільської, селищної, міської (районної в місті) ради, доведено, що він є єдиним в організаційному та функціональному відношенні постійно діючим органом, який формується цією радою, згідно з законом, очолюється, відповідно, сільським, селищним, міським головою (головою районної в місті ради), і який може мати складну структуру (складатися з управлінь, відділів, інших підрозділів), що визначається відповідною радою;
- адміністративно-правового статусу сільського, селищного, міського голови, його заступника, секретаря виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, голови обласної, районної, районної в місті ради;
- відмінностей виконавчого апарату районної, обласної ради від виконавчого органу місцевої ради;
- ресурсної бази комунального управління та її адміністративно-правового регулювання;
- правової сутності делегування повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування;
- джерел правового регулювання комунального управління;
- ключових принципів закріплення джерел доходів за бюджетами різних рівнів, необхідних для удосконалення управління доходами місцевих бюджетів;
Удосконалено визначення поняття комунального управління, як універсального, врегульованого нормами адміністративного права недержавного різновиду публічної владно-управлінської діяльності, направленої на практичну реалізацію завдань і функцій місцевого самоврядування з питань місцевого значення, що здійснюється виконавчими органами місцевого самоврядування, а також сільськими, селищними й міськими головами, на місцевому владному рівні в інтересах місцевого населення (територіальної громади).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на базі теоретичних і прикладних досліджень визначено шляхи підвищення ефективності здійснення комунального управління в населених пунктах України, окреслено недоліки та запропоновані практичні шляхи удосконалення нормативно-правового регулювання комунального управління. Отримані результати мають як теоретичне, так і практичне значення, зокрема:
- у науково-дослідній сфері положення і висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки шляхів вирішення проблем правового регулювання комунального управління;
- у правотворчій діяльності – їх може бути використано для вдосконалення чинного законодавства, зокрема Конституції, законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про місцеві державні адміністрації”, а також Цивільного та Бюджетного кодексів, законів „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про податок на додану вартість” та інших актів законодавства України, а також застосовано при розробленні регламентів місцевих рад, статутів територіальних громад та інших місцевих правових актів;
- у правозастосовчій практиці – використання одержаних результатів дозволить покращити практичне здійснення уповноваженими суб’єктами управлінської діяльності з вирішення питань місцевого значення;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути застосовані для проведення лекцій, семінарських, практичних та інших видів занять та підготовки навчально-методичної літератури з дисциплін «Адміністративне право», «Муніципальне управління», «Організація місцевого самоврядування», «Історія місцевого самоврядування», «Публічна адміністрація», «Управління муніципальними ресурсами», «Муніципальна власність», «Конституційне право», «Місцеві державні адміністрації», «Цивільне право», «Фінансове право», «Основи права», а також під час підготовки та викладання спеціалізованих курсів з проблем державного і комунального управління магістрам та студентам старших курсів юридичних спеціальностей.
Окремі результати дисертаційного дослідження впроваджені в практичній діяльності Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при підготовці проектів рішень Київської міської ради, розпоряджень Київської міської державної адміністрації, наказів Головного управління комунальної власності м.Києва, під час закріплення майна за комунальними підприємствами, організаціями, установами на праві господарського відання (оперативного управління), встановлення порядку, організації формування і ведення Реєстру комунальних підприємств та Реєстру корпоративних прав (акт впровадження від 30 березня 2007 р.). Результати дисертації використані в навчально-методичному та науковому процесі Академії муніципального управління при розробці робочих навчальних програм, проведенні лекцій та практичних занять студентів для викладання курсів: «Адміністративне право», «Муніципальне управління», «Організація місцевого самоврядування», «Історія місцевого самоврядування», «Публічна адміністрація», «Управління муніципальними ресурсами», «Муніципальна власність», «Основи права» (акт впровадження від 12 квітня 2007 р. № 01-79).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана особисто автором. Пропозиції і положення дисертації базуються на власних дослідженнях здобувача, системному критичному аналізі наукових і нормативних джерел та практичних аспектів діяльності органів комунального управління. Окремі питання дисертації порушуються вперше, інші розглядаються у новому світлі.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені здобувачем на науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м.Луцьк, 17 – 18 березня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (м.Київ, 20 – 21 квітня 2006 р.), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Організаційні і правові аспекти реформування державної влади на сучасному етапі в Україні», присвяченій 12 річниці заснування Академії муніципального управління (м.Київ, 29 березня 2007 р.), 63 науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, аспірантів, студентів та структурних підрозділів Національного транспортного університету (м.Київ, 11 – 13 квітня 2007 р.). Результати наукового дослідження обговорювалися також на засіданні кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету.
Публікації. Результати дослідження висвітлено в шести статтях у наукових фахових виданнях з юридичних наук, без співавторства, а також у двох тезах науково-практичних конференцій.
Комплексний характер досліджуваної проблеми, мета, завдання та предмет дослідження зумовлюють логічну структуру дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Назви і розташування розділів і підрозділів обумовлені логікою викладення, заснованою на результатах виконаного дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Комунальне управління – універсальний, врегульований нормами адміністративного права недержавний різновид публічної владно-управлінської діяльності, направленої на практичну реалізацію завдань і функцій місцевого самоврядування з питань місцевого значення, що здійснюється виконавчими органами місцевого самоврядування, а також сільськими, селищними й міськими головами, на місцевому владному рівні в інтересах місцевого населення (територіальної громади).
2. Механізм адміністративно-правового регулювання комунального управління являє собою систему (організовану у певній послідовності сукупність) правових засобів (адміністративно-правових норм, правовідносин, які виникають у ході здійснення такого управління, актів реалізації правових норм), за допомогою яких здійснюється цілеспрямовуючий вплив на управлінські відносини, які виникають під час вирішення питань місцевого значення, з метою ефективного вирішення цих питань.
Встановлені в нормах адміністративного права дозволи, заборони та приписи, визначена ними компетенція органів комунального управління (функції, повноваження, предмети відання тощо) і їх посадових осіб – реалізуються в управлінських правовідносинах у формах дотримання, виконання та застосування правових норм.
3. За своєю сутністю комунальне управління являє собою діяльність з практичної реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення, яка виражається в формах видання правових актів управління та здійснення інших юридично значимих дій з метою організуючо-владного впливу на суб’єктів суспільних відносин із реалізації потреб та інтересів, що входять до кола питань місцевого значення.
4. Комунальне управління як різновид публічної владно-управлінської діяльності являє собою систему врегульованих нормами адміністративного права суспільних відносин (управлінські відносини), яка складається із трьох явищ: 1) об’єкта управління; 2) системи суб’єктів управління; 3) структури взаємозв’язків суб’єктів управління між собою та з об’єктом управління.
5. Об’єктом комунального управління є врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що підлягають упорядкуванню згідно приписів цих норм. Ці суспільні відносини виникають у зв’язку з реалізацію суспільних інтересів з питань місцевого значення.
6. Комунальне управління виникло в процесі формування місцевого самоврядування та набуло формалізованого вигляду за Магдебурзьким правом і продовжувало постійно функціонувати в різних системних формах в тому числі в Україні із набуттям нею незалежності.
Основними періодами, які пропонується виділяти в процесі розвитку комунального управління є:
1) період зародження комунального управління;
2) період впливу на цей інститут Магдебурзького права;
3) друга половина ХІХ ст. – період реформування місцевого самоврядування;
4) радянський період функціонування комунального управління;
5) період після здобуття незалежності України.
7. Серед джерел правового регулювання комунального управління найбільш визначне місце посідають комплексні нормативно-правові акти, тобто такі, що містять правові норми різних галузей права.
Статут територіальної громади є особливим актом в системі рішень органів місцевого самоврядування, однак практика його застосування свідчить про те, що цей важливий інструмент застосовується в недостатній мірі. Тому в законі слід передбачити можливість прийняття статуту територіальної громади безпосередньо територіальною громадою – на місцевому референдумі та офіційно визначити його актом найвищої юридичної сили у системі підзаконних правових актів, що регулюють питання місцевого значення на відповідній території.
8. Сьогодні існує потреба у впровадженні в науку узагальнюючого терміну «орган комунального управління» для позначення всіх існуючих та можливих у майбутньому виконавчих органів місцевих рад, якими здійснюється практична діяльність із реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування.
Орган комунального управління – орган, який, від імені територіальної громади села, селища, міста чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл), в об’ємі наданої йому компетенції і на основі закріплених за ним ресурсів управляє діяльністю підлеглих йому об’єктів, забезпечує досягнення поставлених цілей і несе за це відповідальність.
9. Органи місцевого самоврядування та органи комунального управління складають впорядковану за ознаками адміністративно-територіального устрою сукупність, однак підстав для визнання цих органів єдиною системою, застосування в науці категорій „система органів місцевого самоврядування”, „система органів комунального управління” для позначення обмеженої рамками всієї держави сукупності відповідних органів – не виявляється можливим, через відсутність системоутворюючих ознак у цій сукупності.
10. Усю діяльність, яку здійснюють органи місцевого самоврядування, як носії публічної влади, можна розділити на два види: нормотворча і виконавчо-розпорядча. Для місцевих рад (колегіальних виборних органів місцевого самоврядування) основною слід визначити нормотворчу діяльність. Для виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів провідною є виконавчо-розпорядча діяльність, направлена на забезпечення реалізації на відповідній території рішень представницьких органів місцевого самоврядування та інших чинних правових норм.
Комунальне управління, в окремих випадках, здійснюється також і колегіальними виборними органами місцевого самоврядування (радами), а не лише їх виконавчими суб’єктами. Управлінськими є, зокрема, численні рішення місцевих рад з питань створення, реорганізації, ліквідації комунальних підприємств, надання і вилучення земельних ділянок, відчуження об’єктів комунальної власності тощо.
11. Місцеві ради мають складну структуру, і, являючись наділеними адміністративно-розпорядчими повноваженнями, виступають суб’єктами управлінської діяльності (суб’єктами комунального управління). Однак і структурні елементи (частини) цих рад нерідко наділені законом адміністративною компетенцією.
12. Виконавчий орган (комітет) сільської, селищної, міської (районної в місті) ради – єдиний в організаційному та функціональному відношенні постійно діючий орган, який формується цією радою згідно з законом, очолюється, відповідно, сільським, селищним, міським головою (головою районної в місті ради), і який може мати складну структуру (складатися з виконавчого комітету, управлінь, відділів, інших підрозділів), що визначається відповідною радою.
Виконавчий орган (комітет) сільської, селищної, міської ради є відносно самостійним від відповідної місцевої ради, оскільки має власні повноваження, віднесені до його компетенції законом, а також здійснює делеговані державою на підставі закону повноваження органів виконавчої влади на відповідній території.
13. Правова природа повноважень органів місцевого самоврядування випливає з недержавної природи цих органів. Однак, виконавчо-розпорядча діяльність цих органів по здійсненню делегованих повноважень органів виконавчої влади – є за своєю природою державним управлінням. У цей же час реалізація районними та обласними державними адміністраціями функцій і повноважень виконавчих органів, відповідно, районних та обласних рад, є за своєю природою, комунальним управлінням.
14. До питань місцевого значення належать, зокрема, сфери суспільних відносин, не віднесені до виключних предметів відання будь-яких інших органів влади. У таких сферах можливе прийняття рішень (здійснення власних ініціатив) органів місцевого самоврядування.
Держава, через видання законів, має можливість впливати на обсяг компетенції органів місцевого самоврядування шляхом встановлення, зміни та припинення їх конкретних повноважень з усіх питань, окрім тих, що віднесені до компетенції місцевого самоврядування Конституцією України. Лише визначені в Основному Законі функції та повноваження органів місцевого самоврядування є суто власними (самоврядними), за своєю природою, і не можуть бути скасовані чи обмежені державою. Найголовнішими з них є затвердження і контроль за виконанням місцевого бюджету (бюджету місцевого самоврядування) та управління майном комунальної власності.
15. Ресурсами комунального управління є матеріальні об’єкти, на основі яких органи й посадові особи здійснюють владні повноваження: місцеві фінанси, земельні ресурси, рухоме і нерухоме майно, комунальні підприємства, організації, установи, інші юридичні особи комунальної власності, а також інше майно, які перебувають в розпорядженні органів місцевого самоврядування і становлять місцеве господарство.
16. При розробці концептуально нових принципів міжбюджетних відносин ключовим принципом закріплення джерел доходів за бюджетами різних рівнів має стати достатність для фінансування функцій держави. Решта джерел доходів мають закріплюватись за місцевими бюджетами. Призначенням міжбюджетних трансфертів у таких умовах буде фінансування нестачі ресурсів у випадках недонадходження з об’єктивних причин доходів із закріплених джерел або виникнення надзвичайних видатків.
17. Адміністративна процедура закріплення за комунальними підприємствами, організаціями, установами майна на праві господарського відання (оперативного управління) полягає у визначенні майна, яке підлягає передачі такому підприємству (організації, установі) як внесок власника (територіальної громади) до капіталу підприємства при його створенні або реорганізації.
18. Під об’єктами соціальної інфраструктури, що підлягають передачі до комунальної власності територіальних громад, слід розуміти майнові об’єкти, призначені для задоволення матеріальних та духовних потреб місцевого населення (територіальної громади), що належать до місцевого господарства.
19. Існує необхідність у широкому впровадженні інформаційних баз для накопичення, обліку та обробки інформації про майно, що є в комунальній власності. Власником такої інформації необхідно визначити територіальну громаду села (селища або міста).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Cт. 141.
. Місцеве самоврядування в столиці України. За ред. О.М.Невелєва. – К., 2000. – 280 с.
. Бараєв В.М. Шляхи вдосконалення правової бази місцевого самоврядування в Україні // Проблеми права на зламі тисячоліть: Матеріали міжнар. наук. конф., м.Дніпропетровськ, 13-14 лют. 2001 р. / Дніпропетр. нац. ун-т / Ред.: Н.С. Юзікова. – Д., 2001. – 528 с. – C. 414 – 416.
. Крестєва Ю.В. Інститут місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис... канд.політ.наук: 23.00.02 / Львівський національний ун-т ім. І.Франка. – Л., 2002. – 18 с.
. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. – 2003. – №5. – С. 117–119.
. Курінний Є. Комунальне управління: ознаки, принципи, поняття // Право України. – 2003. – №12. – С. 25–29.
. Європейська хартія місцевого самоврядування // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 10.
. Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 38. – Ст. 249.
. Ільченко Я. Поняття та зміст права комунальної власності // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Вип. 2. – С. 421.
. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Cт. 170.
. Закон України „Про місцеві державні адміністрації” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Cт. 190.
. Жароїд І. Компетенція апарату державного управління України (теоретичний аспект) // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Вип. 2. – С. 18–26.
. Русак Б. Розмежування повноважень між різними рівнями влади // Вісник програми сприяння парламентові України. – Число 6. – 29 грудня 1999 р. – С. 13.
. Тихомиров Ю.А. Право и социальное управление в развитом социалистическом обществе. Лекция. – М., 1978. – с. 6.
. Хоменець Р. Щодо визначення поняття місцевого самоврядування // Право України. – 2002. – №4. – С. 29–31.
. Невмержицький П. Нотатки щодо поняття „місцеве самоврядування” // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – Вип. 2. – С. 367–370.
. Чиркин В.Е. Государственное и муниципальное управление: Учебник. – М., 2004. – 320 с.
. Калиновський Б. Державні гарантії і правозахисна роль державних органів щодо конституційних принципів місцевого самоврядування // Право України. – 2002. – №10. – С. 29–32.
. Глущенко П.П., Пылин В.В. Муниципальное право / 2-е изд. – СПб.: Питер, 2005. – 208 с.
. Шаповал В. Сутнісні характеристики місцевого самоврядування // Право України. – 2002. – №3. – С. 48–54.
. Яцунська О.О. Світовий досвід місцевого самоврядування та перспективи його інституціонально-системного втілення в Україні: Автореф. дис... канд.політ.наук: 23.00.02 / Одеська національна юридична академія. – О., 2001. – 20 с.
. Саханенко С. Муніципально-територіальний процес та проблеми його вдосконалення. // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Вип. 1. – С. 257–263.
. Ославський М., Козлов М. Правові проблеми визначення природи місцевого самоврядування. // Юридична Україна. – 2006. – № 2. – С. 26 –33.
. Кравчук О. Теоретичний та історичний аспекти адміністративно-правового регулювання комунального управління // Юридична Україна. – 2006, № 6. – С. 14 – 18.
. Батанов О.В. Функції територіальних громад як суб’єктів місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис... канд.юрид.наук: 12.00.02 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 2000. – 21 с.
. Музика Л. Чи існують реальні суб’єки права комунальної власності // Право України. – 2002. – №11. – С. 116–119.
. Борденюк В. Співвідношення органів державної влади та органів місцевого самоврядування. // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Вип. 2. – С. 347–363.
. Територіальна організація влади в Україні: статус і повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / За заг. ред. А.П.Зайця. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002. – 928 с.
. Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2002 №12-рп/2002 у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 140 Конституції України (справа про об’єднання територіальних громад) // Офіційний вісник України. – 2002. – № 26. – Ст. 1233.
. Закон України „Про всеукраїнський та місцевий референдуми” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
. Дробуш І. Розмежування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України. – 2001. – №10. – С. 20–24.
. Муниципальный менеджмент: Учебн. пособие для вузов/ Т.Г.Морозова, М.П.Победина, Г.Б.Поляк и др.; Под ред. проф. Т.Г.Морозовой. – М. – Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 263 с.
. Шаров Ю. Актуальні проблеми муніципального розвитку: деякі результати досліджень // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – Вип. 2. – С. 361–367.
. Зотов В.Б., Макашева З.М. Муниципальное управление: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 279 с.
. Граждан В.Д. Теория управления: учебное пособие. – М.: Гардарики, 2004. – 416 с.
. Шумянкова Н.В. Муниципальное управление: Учебное пособие/ Н.В. Шумянкова. – М.: Экзамен, 2004. – 640 с.
. Крусян А.Р. Взаємодія місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис... канд.юрид.наук: 12.00.02 / Одеська державна юридична академія. – Одеса., 1999. – 19 с.
. Любченко П. М. Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації: Автореф. дис... канд.юрид.наук: 12.00.02 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1998. – 16 с.
. Шаповал В. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. – №8. – С. 8–12.
. Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 №4-зп у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини п’ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) // Офіційний вісник України. – 1997 р. – № 42. – Ст. 59.
. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: в 4 т. Тома 1-2.Часть общая: Учебник / Отв. ред. проф. Б.А.Страшун – 3-е изд., обновл. и дораб. – М.: 1999. – 784 с.
. Делія Ю. Юридична відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування // Право України. – 2003. – №10. – С. 29–32.
. Долженков О., Мучник О. Відповідальність муніципальних службовців як найважливіший інститут в муніципальному праві України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 4. – C. 46.
. Тарасюк В.Кодифікація законодавства про місцеве самоврядування: теоретичні питання // Право України. – 2000. – № 11. – С. 71 – 74.
. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. – 2001. – № 6. – С. 3
. Авер’янов В.Б., Цвєтков В.В., Шаповал В. М., Кисіль С. П., Кривенко Л. Т. Державне управління: теорія і практика / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / В.Б. Авер’янов (ред.). – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 431с.
. Нижник Н., Мосов С. Про співвідношення державного управління і виконавчої влади // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2000. – № 4. – C. 23.
. Єрмолін В. До питання про співвіднесеність понять виконавчої влади і державного управління // Право України. – 2002. – №9. – С. 29.
. Кубко Є. Про предмет адміністративного права // Право України. – 2000. – №5. – С. 5.
. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф., Битяк Ю.П., Голосніченко І.П., Ківалов С.В. Адміністративне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл.: У 2 т. / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / В.Б. Авер’янов (голова ред.кол.) – К. : Юридична думка, 2004. – Т. 1 : Загальна частина. — 583с.
. Фрицкий О.Ф. Местные Советы и управление (организационно-правовые проблемы): Автореф … д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Институт государства и права АН УССР. – К., 1978. – 69 с.
. Курінний Є. Межі та поняття предмета адміністративного права України // Право України. – 2002. – №10. – С. 24–28.
. Шаповал В. Сутнісні характеристики місцевого самоврядування // Право України. – 2002. – №3. – С. 48–54.
. Атаманчук Г.В. Некоторые проблемы познания государственного управления. // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України: Сучасні проблеми державного управління / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2003. – Вип. 1. – C. 5–16.
. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави: конституційно-правовий аспект // Право України. – 2003. – №4. – С. 12–17.
. Закон Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування» // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 2. – Ст. 5.
. Чиркин В.Е. Система государственного и муниципального управления. – М., 2005 – 379 с.
. Голосніченко І.П. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень суспільства // Право України. – 1998. – №11. – С. 21.
. Глазунова Н.И. Государственное и муниципальное (административное) управление: учеб. – М, 2006. – 560 с.
. Павлов Н.В. Правовое регулирование муниципального управления : Дис … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Кубанский государственный аграрный университет. – Краснодар, 2002. – 191 с.
. Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины / АПН Украины; Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого. – Х.: 1999. – 319 с.
. Политология. Курс лекций. Под ред. доктора юридических наук, профессора М.Н. Марченко. Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. – 608 с.
. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Издательство «Спарк», 1998. – 448 с.
. Чапала Г. Місцеве самоврядування і громадянське суспільство: проблема співвідношення // Право України. – 2004. - № 2. – С. 127 – 132.
. Пілунський І. Особливості організаційно-економічного управління місцевими програмами // Збірник наукових праць НАДУ, 2005. – Вип. 2. – С. 427.
. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
. Рішення Київської міської ради від 18.03.1999 № 174/275 „Про проекти бюджету та програми соціально-економічного та культурного розвитку Києва на 1999 рік” // Хрещатик. – 1999. – № 30.
. Рішення Київської міської ради від 16.12.2000 № 112/1089 „Про проект бюджету та програми соціально-економічного і культурного розвитку м. Києва на 2001 рік // Хрещатик. – 2001. – №76.
. Рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 360/1336 „Про затвердження звіту про виконання міського бюджету та Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва за 2000 рік” // Хрещатик. – 2001. – №110.
. Рішення Київської міської ради від 11.07.2002 № 93/93 „Про затвердження звіту про виконання міського бюджету м. Києва за 2001 рік і Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва за 2001 рік” // Хрещатик. – 2002. – 153.
. Рішення Київської міської ради від 26.12.2002 № 195/355 „Про розгляд проекту бюджету м.Києва на 2003 рік та проекту Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2003 рік” // Хрещатик. – 2003. – №15.
. Рішення Київської міської ради від 29.05.2003 № 434/594 „Про затвердження звітів про виконання міського бюджету м. Києва за 2002 рік та Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва за 2002 рік” // Хрещатик. – 2003. – № 112.
. Рішення Київської міської ради від 11.12.2003 № 261/1136 „Про порядок розгляду проекту бюджету та проекту Програми соціально-економічного і культурного розвитку м. Києва на 2004 рік” // Хрещатик. – 2004. – № 22.
. Рішення Київської міської ради від 11.12.2003 № 265/1140 „Про порядок висвітлення роботи пленарного засідання Київради по розгляду та затвердженню проекту бюджету м. Києва на 2004 рік та проекту Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2004 рік” // Хрещатик. – 2004. – № 6.
. Рішення Київської міської ради від 18.12.2003 № 267/1142 „Про бюджет міста Києва на 2004 рік” // Хрещатик. – 2003. – № 196.
. Рішення Київської міської ради від 15.04.2004 № 151/1361 „Про затвердження звітів про виконання міського бюджету м. Києва за 2003 рік та Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва за 2003 рік” // Хрещатик. – 2004. – № 88.
. Денчук Р.О. Адміністративно-правова охорона комунальної власності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2006. – 19 с.
. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 №911 «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Офіційний вісник України // 1997. – № 35. – Ст. 16
. Джабраілов Р. А. Правове забезпечення ефективного використання об’єктів комунальної власності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. – Донецьк, 2005. – 18 с.
. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: Вища шк., 1991. – 207 с.
. Ієрусалімова І.О. Механізи адміністративно-правового забезпечення прав ісвобод людини та громадянина: Автореф. дис... канд.юрид.наук: 12.00.07 / Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К, 2006. – 20 с.
. Кравчук О.О. Поняття комунального управління та його місце в механізмі реалізації публічної влади в Україні // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез наук.доп.ІІ Між нар.наук.-практ.конф.студ.та аспірантів (17-18 березня 2006 р.). – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин.держ.ун-ту імені Лесі Українки. – 2006. – С. 221 – 222.
. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 520 с.
. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт, 1997. – 416 с.
. Бачило И.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации). – М., 1976. – 200 с.
. Кудін С. Деякі аспекти відповідальності органів місцевого самоврядування за „Руською правдою” // Право України. – 2002. – №9. – С. 134–136.
. Гошко Т.Д. Магдебурзьке право Центрально-Східної Європи ХІІІ-XVIII ст. в українській та польській історіографії: автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.06 / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. – К., 1999. – 19 с.
. Гурик М.І. Соціально-економічний розвиток міст і містечок Галицької землі в другій половині ХVІ ст. – першій половині ХVІІ ст.: Автореф. дис... канд.іст.наук: 07.00.01 / Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2002. – 20 с.
. Исаев И.А. История государства и права России: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 768 с.
. История государства и права зарубежных стран. Часть 1. Учебник для вузов. 2-е изд., стер. Под ред. проф Крашенинниковой Н.А. и проф. Жидкова О.А. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА•М), 2000. – 624 с.
. Павлов А. Литовський статут та Магдебурзьке право: їх роль у розвитку торгівлі і митної справи на Київщині (XV – XVII ст.) // Право України. – 2003. – №10. – С. 144–148.
. Козаченко А.І. Органи державної влади і управління України другої половини XVII ст.: Автореф. дис... канд.юрид.наук: 12.00.01 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 20 с.
. Выдрин И.В. Муниципальное право России: Учебник для вузов. – М.: Норма, 2005. – 320 с.
. История государственного управления в России: учеб. / В.Г.Игнатов [и др.]; отв. ред. В.Г.Игнатов. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 392 с.
. Миронов А.Н. Муниципальное право Российской федерации. Курс лекций: Учебное пособие. – М.: ИД «Форум»: ИНФРА-М, 2006. – 180 с.
. Крусян А.Р.. Взаимодействие местных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления в Украине: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Одесская гос. юридическая академия. – О., 1999. – 250 л.
. Яременко О.І. Державне управління в Україні в період гетьманату (квітень – грудень 1918 р.): Автореф. дис... канд.наук з державного управління: 25.00.01 / Українська академія державного управління при Президентові України. – К., 1999. – 20 с.
. Харченко Т.О. Становлення місцевих органів виконавчої влади та самоврядування в Українській державі (квітень – грудень 1918 р.): Автореф. дис... канд.іст.наук: 07.00.01 / Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна. – Х., 2000. – 20 с.
. Присташ Л.Т. Апарат управління Західною України в складі Польщі (1921 – 1939 рр.): Автореф. дис... канд.юрид.наук: 12.00.01 / Львівський національний університет ім. І.Франка. – Л., 1998. – 16 с.
. Мартинюк Я.М. Становлення та діяльність органів місцевого самоврядування на Волині (1919 – 1939 рр.) : Автореф. дис... канд.іст.наук: 07.00.01 / Львівський національний університет ім. І.Франка. – Л., 2001. – 20 с.
. Іваник М.М. Органи місцевого самоврядування на Західній Україні у 1919 – 1939 роках: Автореф. дис... канд.іст.наук: 07.00.01 / Львівський національний університет ім. І.Франка. – Л., 2003. – 16 с.
. Недашківській С. Система місцевого самоврядування: з досвіду Західної Європи. // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Вип. 1. – С. 246–257.
. Кравчук О. Адміністративно-правове регулювання внутрішньої організації органів місцевого самоврядування // Юридична Україна. – 2006. – № 3. – С. 27 – 33.
. Черкасов А.И. Сравнительное местное управление: теорія и практика. – М.: 1998. – 160 с.
. Чиркин В.Е. Публичная власть. – М.: Юристъ, 2005. – 175 с.
. Черный А.И. Деятельность партийных организаций Украины по руководству местными Советами депутатов трудящихся в период между ХХIII и ХХIV съездами КПСС (1966-1971 гг.): Дис... канд.ист.наук. КИНХ им. Д.С.Коротченко. – К, 1975. – 206 л.
. Барабашев Г.В. Муниципальные органы современного капиталистического государства (США, Великобритания). – М.: Изд-во Московского ун-та, 1971. – 280 с.
. Кулаев В.Г. Борьба КП (б) Украины за укрепление местных Советов и усиление их деятельности в восстановительный период (1921-1925 гг.): Дис... канд.ист.наук. – К, 1973. – 198 с.
. Тихомиров Ю.А. Социалистическое самоуправление народа. – М.: Знание, 1987. – 64 с.
. Тихомиров Ю.А., Степанов И.М. Руководство высших органов союзных республик местными советами депутатов трудящихся. – М.: Госюриздат, 1960. – 159 с.
. КПСС в резолюциях и решениях ... Изд. 7, ч. 1. – М.: Госполитиздат, 1954. – С. 413.
. Хижняк В.П. Борьба Коммунистической партии за укрепление советской власти на Украине (ноябрь 1918 – июль 1919 гг.): Автореф…канд.ист.наук / КГУ им. Т.Г.Шевченко. – К.: 1959. – С. 8.
. Вертелецкий И.Т. Руководство Коммунистической партии Украины советским строительством в первые годы восстановительного периода (1921-1922 гг.): Автореф…канд ист.наук / КГУ им. Т.Г.Шевченко. – К., 1953. – С. 8.
. Перепелица А.М, Деятельность ЦКК КП(б)У – НК РКИ УССР по совершенствованию советского государственного аппарата (1926-1929 гг.) : Автореф…канд.ист.наук / Харьковский гос. ун-т им. А.М.Горького. – Х.:1965. – С. 19.
. Додин Е.В. Отделы и управления исполкомов местных советов. – М., 1971. – 72 с.
. Закон СРСР „Про загальні засади місцевого самоврядування та місцевого господарства в СРСР” // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. – № 16. – Ст. 267.
. Закон України «Про внесення змін до Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 28. – Ст. 387.
. Закон України „Про формування місцевих органів влади і самоврядування” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 22. – Ст. 144.
. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України // Відомості Верховної Ради України // 1995. – № 18. – Ст. 133.
. Закон України „Про службу в органах місцевого самоврядування” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.
. Журавський В. Питання реформи місцевого самоврядування в Україні // Право України. – 2002. – №9. – С. 24.
. Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12.03.1981 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. – № 12. – Ст. 179.
. Рішення Конституційного Суду України від 13.07.2001 №11-рп/2001 у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів "район" та "район у місті", які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, частині п’ятій статті 140 Конституції України, і поняття "організація управління районами в містах", яке вживається в частині п’ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій) // Офіційний вісник України. – 2001. № 29. – Ст. 1327.
. Невелєв О.М. Впорядкування адміністративно-територіального устрою та вдосконалення системи управління для зміцнення місцевого самоврядування в Україні. Пропозиції для обговорення. – К.: 2003. – 27 с.
Проект Закону України „Про адміністративно-територіальний устрій”, реєстраційний № 907 від 05.02.1997 // http://portal.rada.gov.ua.
. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 41. – Ст. 1852.
. Постанова Верховної Ради України від 09.07.2003 №1077-IV «Про відновлення селищу міського типу Жовтень Тисменицького району Івано-Франківської області колишнього найменування» // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1450.
. Постанова Верховної Ради України від 09.02.2006 №3434-IV «Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення» // Офіційний вісник України. – 2006. – № 7. – Ст. 343.
. Кількість адміністративно-територіальних одиниць в Україні на 1 січня 2007 року // http://www.ukrstat.gov.ua/
. Рішення Конституційного Суду України від 09.02.2000 №1-рп/2000 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п’ятої статті 6, частини першої статті 11, частини четвертої статті 16, пунктів 3, 5, 6, 9, 10, 16 частини першої статті 26, частин третьої і четвертої статті 41, частини шостої статті 42, статей 51, 52, 53, 54, частини четвертої статті 61, частини першої статті 62, частин першої, шостої, сьомої статті 63, частин четвертої, п’ятої, шостої статті 78, частин третьої, п’ятої, сьомої статті 79, абзацу третього пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про місцеве самоврядування) // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1283.
. Кравчук О. Визначення правової природи повноважень органів місцевого самоврядування // Юридична Україна. – 2006. – № 1. – С. 23 – 32.
. Чиркин В.Е. Публичное управление: Ученик. – М.: Юристъ, 2004. – 475 с.
. Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ» // Офіційний вісник України. – 1999. – № 4. – Ст. 125.
. Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 №21-рп/2003 у справі за конституційним поданням Президента України та конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої, третьої, четвертої статті 118, частини третьої статті 133, частин першої, другої, третьої статті 140, частини другої статті 141 Конституції України, статті 23, пункту 3 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу», статей 12, 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 10, 13, 16, пункту 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», статей 8, 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52 (частина 1). – Ст. 2829.
. Закон України «Про представника Президента України» // Відомості Верховної Ради України // 1992. – № 23. – Ст. 335.
. Указ Президента України від 21.08.1995 № 760/95 «Про Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію» // Урядовий кур’єр. – 1995. – №127 – 128.
. Указ Президента України від 16.07.1996 №569/96 «Про забезпечення виконання положень Конституції України щодо місцевих державних адміністрацій» // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 132 – 133.
. Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 1. –Ст. 24.
. Рішення Київської міської ради від 30 січня 2001 р. № 162/1139 «Про адміністративно-територіальний устрій міста Києва» // Хрещатик. – 2001. – № 21.
. Конституція Автономної Республіки Крим // Офіційний вісник України – 1999. – № 1. – ст. 4.
. Бюджетний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1291.
. Поживанов М.О. Українські вектори місцевого самоврядування. – К.: Альтепрес, 2004. – 368 с.
. Концепція адміністративно-правової реформи, основні положення якої покладені в основу здійснення реформування системи державного управління, згідно з Указом президента України від 22.07.1998 №810/98 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 943.
. Соловьев С.Г. Система фундаментальных понятий муни