Адміністративно-правове регулювання у сфері житлово-комунального господарства України в сучасних умовах

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Кущ Олексій Євгенович

УДК 342.951:332.8 (477)

Адміністративно-правове регулювання у сфері
житлово-комунального господарства України в
сучасних умовах

Спеціальність 12.00.07 -
адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник: Тищенко Микола Маркович, доктор юридичних наук, професор

Харків – 2010
ЗМІСТ

ВСТУП..……………………………………………..…………………..…………3
РОЗДІЛ 1. ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ………………...……11
1.1. Поняття, сутність житлово-комунального господарства та державна політика в цій сфері………………………………...…..……...11
1.2. Нормативно-правове регулювання у сфері житлово-
комунального господарства…………….……………….………………..37
1.3. Зарубіжний досвід регулювання відносин у сфері житлово-комунального господарства…………..…………………………………..66
Висновки до розділу 1…………………………………………………….89
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА………………………………………………………………..95
2.1.Адміністративно-правове регулювання у сфері управління житлово-комунальним господарством та напрями його оптимізації……..……...95
2.2. Удосконалення адміністративно-правового регулювання взаємовідносин громадян та суб’єктів управління у сфері житлово-комунального господарства……………………..………………………130
2.3. Адміністративна відповідальність за порушення загальнообов’язкових правил та норм у сфері житлово-комунального господарства………………………………………………………..…….157
Висновки до розділу 2…………………………………………………...183
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….....188
ДОДАТКИ………………………………..……………………………………..198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..…..202

ВСТУП
Актуальність теми. Розбудова правової держави в Україні та формування ринкових відносин потребують удосконалення роботи усіх державних органів, в тому числі й тих, що діють у сфері житлово-комунального господарства (ЖКГ). Ця сфера є однією із найбільш важливих, оскільки вона пов’язана із забезпеченням належних умов існування людини, створенням максимально комфортних та безпечних умов її життєдіяльності. При цьому адміністративно-правове регулювання було і залишається одним із найважливіших чинників забезпечення належного стану суспільних відносин у цій сфері. Саме адміністративно-правові норми регулюють найбільш широкий спектр відносин, пов’язаних з отриманням відповідних соціальних благ, реалізацією прав і обов’язків їх численних суб’єктів. Безсумнівно, що ефективність адміністративно-правового регулювання є вирішальним фактором забезпечення прав і свобод громадян, дотримання балансу їх інтересів з інтересами держави та суспільства в цілому. Наразі в Україні здійснюється велика робота щодо створення сучасної системи управління в сфері житлово-комунального господарства, розширення відповідних послуг, надання їм нового, якісно більш високого рівня. Результативність цієї роботи багато в чому залежить від осмислення накопиченого досвіду, проведення наукового аналізу реалій правового регулювання в цій сфері, а також відпрацювання напрямків його удосконалення.
Різні аспекти житлово-комунального господарства були предметом багатьох досліджень, у тому числі й дисертаційних. Переважна їх більшість провадилася вченими-економістами, зокрема: Г. О. Крамаренко, С. М. Мельником, А. А. Муренко, В. І. Срібним, О. П. Хом’яком, Т. В. Чижовою, А. Л. Шутенком та ін. Проблематикою розвитку житлово-комунального господарства опікувались і фахівці у галузі господарського, цивільного права, державного управління, зокрема Д. А. Джабраілов, І. В. Жилінкова, С. В. Корнійчук, Н. І. Олійник та ін. Окремі питання адміністративно-правового регулювання у сфері житлово-комунального господарства знайшли своє відображення в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Г. В. Атаманчук, О. М. Бандурка, А. І. Безлюдов, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, І. П. Голосніченко, В. В. Зуй, Ю. М. Козлов, В. К. Колпаков, О. О. Кравчук, Б. М. Лазарєв, Д. М. Лук’янець, А. О. Селіванов, Ю. О. Тихомиров, М. М. Тищенко. На рівні дисертаційних досліджень М. В. Глух, Є. В. Пряхін, І. В. Чеховська вивчали окремі напрями функціонування житлово-комунального господарства. Одна із перших спроб комплексно дослідити галузь житлово-комунального господарства з позиції адміністративно-правового забезпечення була здійснена О. М. Буханевичем у роботі «Адміністративно-правове забезпечення житлово-комунального господарства в Україні». У першу чергу вчений робить акцент на правових засадах реформування та розвитку зазначеної галузі, зокрема, на аналізі Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки, а також на негативних факторах в цій сфері. Значну увагу приділено ефективному використанню податкових інструментаріїв регулювання у аналізованій галузі.
Однак, науково-практичні напрацювання в сфері житлово-комунального господарства майже не розкрили недоліків нормативно-правового регулювання як галузі в цілому, так і окремих її підгалузей та інститутів. Потребує удосконалення адміністративно-правове регулювання у сфері управління галуззю. Не знайшли свого належного висвітлення питання оптимізації взаємовідносин громадян з суб’єктами управління у сфері житлово-комунального господарства, а також питання адміністративної відповідальності у досліджуваній сфері.
Зазначене дає підстави констатувати, що особливості адміністративно-правового регулювання в сфері житлово-комунального господарства вивчені далеко не повністю, і це актуалізує більш глибокі наукові розробки широкого кола питань у цій сфері. Багато в чому ці обставини і обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрями дослідження є складовою частиною наукових планів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і відповідають цільовій комплексній програмі «Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» на 2006-2010 рр. № 0106u002285. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 6 від 16 грудня 2005 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнення теоретичних напрацювань та правозастосовної практики, вітчизняного та зарубіжного досвіду встановити сутність та особливості адміністративно-правового регулювання у сфері житлово-комунального господарства України в сучасних умовах, а також виробити науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення ефективності правового регулювання в цій сфері.
Відповідно до мети було поставлено такі основні завдання:
- розкрити поняття та сутність житлово-комунального господарства, його місце і роль у загальній системі народного господарства;
- охарактеризувати нормативно-правове регулювання в сфері житлово-комунального господарства України, визначити його особливості;
- проаналізувати адміністративно-правове регулювання в сфері житлово-комунального господарства зарубіжних країн;
- окреслити особливості адміністративно-правового регулювання в сфері управління житлово-комунальним господарством та розробити напрями його оптимізації;
- встановити особливості адміністративно-правового регулювання взаємовідносин громадян та суб’єктів управління в сфері житлово-комунального господарства;
- проаналізувати адміністративну відповідальність за порушення загальнообов’язкових правил та норм у сфері житлово-комунального господарства;
- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення теоретико-правових засад та практичних аспектів адміністративно-правових відносин у сфері житлово-комунального господарства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері житлово-комунального господарства України.
Предмет дослідження становить адміністративно-правове регулювання житлово-комунального господарства України.
Методи дослідження обрані з огляду на наукову мету роботи і окреслені завдання, об’єкт та предмет. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснити комплексний аналіз адміністративно-правового регулювання житлово-комунального господарства України в сучасних умовах. У роботі використовувались також спеціальні методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості житлово-комунального господарства, державної політики в сфері житлово-комунального господарства (підрозділ 1.1); формально-юридичний метод став у пригоді при аналізі законодавства, що регулює житлово-комунальне господарство, а також при встановленні недоліків у цих актах і внесенні пропозицій стосовно їх усунення (підрозділи 1.2, 2.2 та 2.3); порівняльно-правовий та структурно-логічний методи допомогли у вивченні зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання у досліджуваній сфері (підрозділи 1.3, 2.1 та 2.3); статистичний метод використано у ході дослідження сучасного стану житлово-комунального господарства, правопорушень у цій сфері (підрозділи 1.1, 2.2 та 2.3). Методи класифікації, системно-структурний та системно-функціональний застосовувались для характеристики методів та органів управління житлово-комунальним господарством (далі – ЖКГ), груп адміністративних процедур, притаманних сфері ЖКГ (підрозділи 2.1 та 2.2).
Теоретичне підґрунтя для виконання роботи склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління, конституційного та адміністративного права, інших галузевих правових наук. Нормативною базою дисертації є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти держави, які регулюють житлово-комунальне господарство. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять також політико-правова публіцистика, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень адміністративно-правового регулювання в сфері житлово-комунального господарства України в сучасних умовах. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
уперше:
- подано визначення поняття державної політики в сфері житлово-комунального господарства як невід’ємної складової внутрішньої політики держави, що обумовлена конкретними цілями і ґрунтується на певних принципах, визначає зміст діяльності держави і її компетентних органів у сфері житлово-комунального господарства, має чітке правове оформлення і потребує відповідного економічного, науково-технічного та правового забезпечення;
- запропоновано класифікацію нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства: за сферою дії – загальні (розповсюджуються на усі відносини у сфері ЖКГ) та спеціальні (діють у певних підгалузях чи інститутах: утримання та використання житла; водопостачання та водовідведення; теплопостачання; електроенергетика; благоустрій населених пунктів; міський транспорт; побутове обслуговування населення);
- встановлено особливості правового регулювання в сфері ЖКГ: значна кількість нормативно-правових актів; підзаконний характер більшості з них; множинність суб’єктів прийняття зазначених нормативно-правових актів, тощо.
- окреслено процедурні аспекти взаємовідносин громадян та суб’єктів управління в сфері житлово-комунального господарства і напрямки їх удосконалення;
- сформульовано пропозиції по вдосконаленню нормативно-правових актів щодо здійснення адміністративних процедур у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» стосовно порядку надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, доступу в жиле приміщення громадянина у випадках проведення контролю за додержанням відповідних правил; низки нормативно-правових актів, що регулюють порядок формування тарифів в сфері ЖКГ тощо;
удосконалено:
- характеристику житлово-комунального господарства і його значення для забезпечення належних умов існування громадян, реалізації їх відповідних прав і свобод;
- характеристику системи управління житлово-комунальним господарством, напрямки його оптимізації та вдосконалення адміністративно-правового регулювання в цій сфері;
дістали подальшого розвитку:
- шляхи поліпшення нормативно-правового регулювання у сфері житлово-комунального господарства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, Житлового кодексу, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» тощо;
- аналіз зарубіжного досвіду реформування сфери житлово-комунального господарства з урахуванням можливостей його використання в сучасних умовах України;
- розробка механізмів упровадження економного використання водо- тепло- ресурсів у сфері житлово-комунального господарства, забезпечення споживачів відповідними приладами обліку;
- перерозподіл функцій по управлінню та утриманню житла, а саме між власником, управляючою житловою організацією та ресурсопостачальними підприємствами;
- обґрунтовування необхідності введення нових складів правопорушень у досліджуваній сфері.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – при подальшій розробці теоретико-правових питань адміністративно-правового регулювання у сфері житлово-комунального господарства України;
- у правотворчості – при підготовці нових відповідних нормативно-правових актів та внесенні змін і доповнень до вже діючих нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства;
- у правозастосовній діяльності – для покращення практичної діяльність органів та підприємств житлово-комунального господарства, яка регулюється адміністративно-правовими нормами;
- у навчальному процесі – при викладенні дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративна відповідальність», при підготовці методичних і навчальних посібників, а також відповідних розділів підручників.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася за розділами і в цілому на засіданнях кафедри адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях: «Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення (м. Сімферополь, 7–8 грудня 2006 р.); «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (м. Харків, 2007 р.); «Сучасні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 2008 р.); «Соціальна безпека і гуманітарний захист в Україні на початку ХХІ ст.: проблеми теорії і практики» (Чернігів, 4–5 грудня 2009 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у трьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, а також у тезах чотирьох доповідей та наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у встановленні сутності та особливостей адміністративно-правового регулювання у сфері житлово-комунального господарства України в сучасних умовах, розробленні і обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності правового регулювання в цій сфері, у результаті чого отримані такі найважливіші результати.
1. Житло є вагомою складовою одного з найбільш важливих показників соціально-економічного розвитку держави – життєвого рівня громадян. Належна забезпеченість громадян житлом та житлово-комунальними послугами суттєво впливає на соціальні та економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Житлово-комунальне господарство має особливу значимість як для забезпечення належного існування та розвитку громадян, так і для нормального функціонування підприємств та розвитку регіону в цілому.
2. Житлово-комунальне господарство є складовою частиною міського господарства, котре являє собою складну сукупність підприємств, служб, інженерних споруд і мереж, що розташовані на території міста і призначені задовольняти повсякденні комунальні, побутові, матеріальні й соціально-культурні потреби жителів. До складу міського господарства входять також міські (муніципальні) та районні (місцеві) органи управління, фінансово-кредитні установи, органи з підтримки та охорони громадського порядку, установи науки та інше. Як галузь народного господарства, ЖКГ є однією з найбільш важливих соціальних галузей, котру складає широка мережа підприємств, установ та організацій, діяльність яких спрямована на виконання виробничих і невиробничих функцій, пов’язаних з належним рівнем життєдіяльності людей, шляхом забезпечення населення адміністративно-територіальних одиниць необхідними ресурсами та надання широкого спектру послуг щодо належного утримання житла, рівня благоустрою населених пунктів та розвитком відповідної інфраструктури.
3. Недосконалість системи управління житлово-комунальним господарством України, зволікання з його реформуванням призвели до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належних рівня та якості, незважаючи на те, що, за деякими оцінками, у цій галузі зосереджена майже четверта частина основних фондів країни. Таке становище певною мірою обумовлене як не досить виваженим підходом до створеної ще за часів існування Радянського Союзу бази ЖКГ, так і негативними процесами, які проходили в державі на початку 90-х років і відповідно вплинули на цю сферу. В результаті стан, у якому опинилося ЖКГ України, не задовольняє інтересів жодної зі сторін. Споживачів – тому, що якість послуг вкрай низька, а тарифи на них стрімко зростають; підприємства ЖКГ – позаяк кризовий фінансовий стан загрожує зупиненням виробничого процесу; власника майна – територіальну громаду – бо не отримує належної віддачі від його використання.
4. Наявність житла, нарівні із забезпеченням безпечного для життя та здоров’я людини навколишнього середовища, забезпечення належних умов для охорони життя та здоров’я людини є особливо важливою передумовою забезпечення життєдіяльності індивіда в цілому, у зв’язку з чим набуває пріоритетну спрямованість у здійсненні державної політики. Державну політику в сфері житлово-комунального господарства можна визначити як невід’ємну складову внутрішньої політики держави, що обумовлена конкретними цілями і ґрунтується на певних принципах, визначає зміст діяльності держави і її компетентних органів у сфері житлово-комунального господарства, має чітке правове оформлення і потребує відповідного економічного, науково-технічного та правового забезпечення.
5. Одним з основних засобів державного впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування в інтересах людини, суспільства і держави було й залишається правове регулювання. Зважаючи на особливості галузі житлово-комунального господарства, можна виділити і певні особливості правового регулювання зазначеної сфери, насамперед це: значна кількість нормативно-правових актів, що діють у цій сфері; не досить чітке відображення окремих найбільш важливих аспектів функціонування ЖКГ та взаємовідносин суб’єктів, в тому числі і з громадянами, у таких правових актах вищої юридичної сили як закон; велика кількість нормативних актів підзаконного характеру, відображення в них численних стандартів та нормативів; множинність суб’єктів прийняття нормативно-правових актів, що регулюють відносини в сфері ЖКГ; широке використання цивільно-правових норм, особливо у відносинах з надання житлово-комунальних послуг.
Поряд з цим, особливості правового регулювання в сфері ЖКГ пов’язані з правом власності на той чи інший об’єкт житлово-комунального господарства, належністю відносин, що регулюються, до тієї чи іншої підгалузі чи інституту ЖКГ, технічним станом об’єктів ЖКГ, що забезпечують можливість надання відповідних послуг.
6. Належна класифікація правових актів, що функціонують в житлово-комунальному господарстві, дозволить чітко з’ясувати місце кожного з них у системі законодавства, визначити особливості і ступінь їх правового впливу на відносини, що виникають у ЖКГ, удосконалити правотворчу діяльність держави. Найбільш важливою та такою, що в повному обсязі відбиває особливості правового регулювання в сфері житлово-комунального господарства, вбачається класифікація нормативно-правових актів за сферою дії. Тут можна виділити загальні, універсальні нормативно-правові акти, дія яких розповсюджується на усі відносини в сфері житлово-комунального господарства на території України, та спеціальні акти, що діють у певних підгалузях чи інститутах (утримання та використання житла; водопостачання та водовідведення; теплопостачання; електроенергетика; благоустрій населених пунктів; міський транспорт; побутове обслуговування населення).
7. Одним із найбільш важливих аспектів належного правового регулювання суспільних відносин у сфері ЖКГ слід визнати пріоритетність забезпечення прав і інтересів громадян. З огляду на це, доцільне внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів, що діють у цій сфері:
а) доповнити п. 2 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» положеннями, відповідно до яких перелік житлово-комунальних послуг, право на надання яких виборюється на конкурсних засадах, як і порядок останнього, повинен визначати центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Він же зобов’язаний здійснювати контроль за законністю проведення такого конкурсу. Безпосереднє проведення конкурсів доцільно закріпити за органами місцевого самоврядування;
б) у контексті забезпечення прав громадян в сфері ЖКГ Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. доповнити положеннями щодо включення до складу комісії, що здійснює загальний огляд будинку, не тільки правління ЖБК та ОСББ, а й інших представників багатоквартирних будинків. Питання дотримання періодичності профілактичного обслуговування елементів жилих будинків і граничних строків невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилих будинків повинні постійно контролюватись не тільки відповідними посадовими особами, а й представниками громадськості, з наданням останнім певних повноважень щодо фіксування цих порушень, що також повинно знайти відображення в цих правилах. У Правилах необхідно чітко визначити складові прибудинкової території;
в) з метою вдосконалення порядку встановлення тимчасових норм споживання, нормативів якості та режимів надання житлово-комунальних послуг Постанову Кабінету Міністрів України від 16.06.2005 р. доповнити положеннями, якими покласти обов’язок на відповідні служби, відповідальні за ліквідацію або запобігання аварійних ситуацій, внаслідок яких місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування мають право визначати інші норми споживання, кількісні та якісні показники та режими надання житлово-комунальних послуг, регулярно звітувати про хід їх роботи, а на контролюючі органи – обов’язок посилити свій вплив, особливо щодо перерахування розміру плати за послуги, що надаються споживачам;
г) у правила надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води та водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. внести зміни, у відповідності з якими відключення від зазначених мереж з ініціативи споживача може здійснюватись у окремій квартирі, а обмеження такого відключення можливо лише за наявності конкретних обставин, пов’язаних із забезпеченням безпечної та безперебійної роботи мережі.
8. Аналіз закордонного досвіду функціонування ЖКГ свідчить про необхідність виваженості та поступовості в проведенні відповідних реформ. Навіть у розвинутих країнах світу становлення та розвиток систем ЖКГ відбувалися протягом тривалого часу, коли виявлялися «слабкі місця» певних систем життєзабезпечення, аналізувалися наявні помилки, прогнозувалися наслідки тих чи інших змін та їх вплив на інтереси населення, оцінювались тенденції та ступінь впливу реформ на суспільні відносини. Одним із найбільш важливих факторів, що впливають на процес становлення сфери ЖКГ у зарубіжних країнах, є досить широкі можливості громадян щодо захисту своїх прав у сфері отримання житлово-комунальних послуг.
9. З урахуванням національного й закордонного досвіду та з огляду на особливості соціально-економічного розвитку України, можна визначити конкретні завдання, які постають перед ЖКГ. До таких завдань слід віднести: підвищення ліквідності у діяльності підприємств за рахунок здійснення точного розрахунку споживання, контролю платежів, швидкого надходження коштів; прозорість і ефективність фінансових потоків на підприємстві, що можливо забезпечити грамотним плануванням інвестицій, бухгалтерською звітністю, контролем над рухом фінансових коштів; скорочення витрат і втрат, підвищення якості надаваних послуг, що можна забезпечити належним управлінням основними коштами, плануванням ремонтних робіт і заміни устаткування, контролем господарських процесів на підприємстві й за його межами; орієнтація галузі на споживача, ведення клієнтської бази, пропонування різних схем оплати й додаткових послуг залежно від потреб клієнтів, задоволення їхніх запитів, створення кадастру земельних ділянок.
10. Особливості системи управління ЖКГ: подвійне підпорядкування системи управління житлово-комунальним господарством – відповідним органам виконавчої влади, з одного боку, та органам місцевого самоврядування, з іншого; трирівнева система управління галуззю: загальнодержавний, регіональний та муніципальний рівні; суттєва залежність господарської діяльності ЖКГ від діяльності та рівня цін, які склалися в інших секторах економіки; багатоваріантність структурної побудови систем управління в різних містах України.
11. Вирішення питання оптимізації діяльності системи управління в сфері ЖКГ пов’язане з чітким визначенням у законодавстві статусу таких суб’єктів управлінської діяльності в сфері ЖКГ як управитель будинку та будинковий комітет. З огляду на це доцільно доповнити Житловий кодекс України відповідними статтями, в яких серед суб’єктів управлінської діяльності в сфері ЖКГ закріпити управителів будинків, а також органи ОСББ та будинкових комітетів. Детальну регламентацію повноважень управителів будинків та будинкових комітетів, організаційні питання їх взаємовідносин з громадянами та органами держави доцільно закріпити у відповідних Положеннях.
12. Одним із пріоритетних завдань суспільного розвитку України в сучасних умовах є послідовна демократизація багатоманітних взаємовідносин громадян з органами державної влади, їх посадовими особами з метою повноцінної реалізації належних громадянам прав і свобод, дієвої їх
охорони та захисту в разі порушення. Досягти цього неможливо без істотної модернізації процесуального механізму взаємодії громадян з державними органами у сфері виконавчої влади. При цьому особливого значення це набуває у галузі житлово-комунального господарства, оскільки саме в цій сфері необхідність ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у взаємовідносинах з органами системи публічної влади є найбільш значущою.
13. Особливої уваги потребують питання вдосконалення правової регламентації окремих процедур, що прямо пов’язані із задоволенням відповідних потреб громадян у сфері ЖКГ. Це стосується розширення можливостей громадян щодо реалізації відповідних прав, пов’язаних з ініціюванням питань встановлення автономного опалення й переобладнання й перепланування житлового приміщення та оформлення відповідних дозволів. Подальше вдосконалення цих процедур пов’язане зі створенням при відповідних підрозділах житлово-комунального господарства органів місцевого самоврядування окремого підрозділу, до повноважень якого належало б надання дозвільної документації на здійснення відповідних операцій в житлово-комунальній сфері. Це може бути, наприклад, Відділ дозвільної роботи управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету місцевої ради. Видача цим органом відповідного дозволу має бути обмежена обґрунтованим терміном часу, також має бути і встановлена економічно обґрунтована плата за відповідні дії. Доцільно внести зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносно окремих аспектів отримання громадянами субсидій на оплату житлово-комунальних послуг. Свого чіткого закріплення в законодавстві потребують питання, пов’язані з подальшим удосконаленням процедур щодо здійснення огляду житлових приміщень з метою дотримання правил утримання жилих будинків та перевірки роботи відповідних засобів обліку.
14. Формування тарифів на житлово-комунальні послуги слід пов’язувати з обов’язковим врахуванням таких принципів як економічна обгрунтованість, належна поінформованість громадян, врахування громадської думки. Доцільним і необхідним є розробка державної Програми забезпечення житлвого фонду засобами обліку води та теплової енергії. При цьому обов’язки зі встановлення цих засобів обліку доцільно покласти на відповідні підприємства з надання цих послуг та передбачити механізми фінансування та конкретні строки завершення програми. Кінцевою метою виконання цієї програми повинно стати повне забезпечення житлового фонду засобами обліку води та теплової енергії. Свого чіткого закріплення потребує положення про те, що після завершення строку дії Програми єдиним доказом надання відповідного ресурсу є показання приладів обліку.
15. Питання подальшого вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність в сфері ЖКГ перш за все слід пов’язувати з осмисленням та чітким визначенням конкретних складів адміністративних правопорушень. Актуальним в умовах сьогодення є питання про введення нових складів адміністративних правопорушень у цій сфері та відпрацювання й удосконалення як матеріальних, так і процесуальних сторін існуючих складів адміністративних правопорушень в сфері житлово-комунального господарства. З огляду на це пропонується:
а) доповнити КУпАП статтею, якою передбачається відповідальність за порушення правил та порядку надання послуг у сфері ЖКГ і має назву «Ненадання або неналежне надання послуг в сфері ЖКГ» в наступній редакції: «Ненадання послуги підприємствами та організаціями ЖКГ, яка повинна бути надана, безпідставна відмова у наданні послуги або надання послуги в об’ємі меншому, ніж передбачено, порушення строків надання послуг, що призвело до заподіяння шкоди споживачу, надання послуги неналежної якості – тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; дії, передбачені частиною першою цієї статті, які призвели до порушення прав та інтересів значної кількості осіб, а також вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачені частиною першою цієї статті – тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
б) посилити відповідальність за порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями при наявності наслідків негативного характеру, які можуть впливати на технічний стан будівлі або порушувати права мешканців будинку. Для цього необхідно доповнити статтю 150 КУпАП частиною другою, яку викласти в наступній редакції: «Дії, передбачені частиною першою цієї статті, що призвели до значного погіршення технічного стану житлового будинку в цілому, окремих внутрішньобудинкових систем, або порушили права інших мешканців будинку – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від восьми до п’ятнадцияти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
в) статтю 154 доцільно назвати «Порушення правил тримання домашніх тварин» та викласти в наступній редакції: «Тримання собак, котів та інших домашніх тварин у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях – тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров’ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин або без такої і накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин або без такої».
16. Структура глави КпАП, що передбачає відповідальність у сфері житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, повинна охоплювати такі склади адміністративних правопорушень: Порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень; Ненадання або неналежне надання послуг в сфері ЖКГ; Порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями; Самоправне зайняття жилого, нежилого, або технічного приміщення; Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів; Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів; Порушення правил тримання домашніх та диких тварин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30. – Ст. 141
2. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. // Вісн. Конст. суду Укр. – 2006. – № 3. – Стр. 69
3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. // Вісн. Конст. суду Укр. – 2006. – № 4. – Стр. 72
4. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 / Редкол.: С. В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 952с.
5. 195. О'Салливан А. Экономика города – 4-е изд.: Пер. с англ. / А. О'Салливан. – М.: ИНФРА-М. – 2002. – 706 с.
6. Безлюдов А. И. Повышение эффективности управления жилищно-коммунальным хазяйством / А. И. Безлюдов. – Мн.: Бєларусь, 1979. – 159 с.
7. Пивавар І. В. Структура жилищно-коммунального хозяйства в социально-экономической системе / І. В. Пивавар // Коммунальное хазяйство городов. – № 56. – 2004. – С. 22-26.
8. Рохчин В. Е Муниципальное планирование. Учебное пособие по спец. 0608 "Экономика и управление в городском хозяйстве" / В. Е Рохчин, B. C. Чекалин. – СПб: СПбГИЭА, 1996. – 137с.
9. Строкань Т. М. Економічний механізм освоєння нововведень у житлово-комунальне господарство / Т. М. Строкань // Збірник наукових праць Черкаського інженерно-технологічного інституту. Серія: Економічні науки. – Черкаси: ЧІТІ. – 2000. – 134 с.
10. Детков Г. Б. Управление развитием регионального рынка жилищно-коммунальный услуг: Дис. канд. экон. наук / Г. Б. Детков. – СПб. – 2002. – 179 с.
11. Мамонова В. В. Комунальне господарство як основа ефективного місцевого самоврядування / В. В.Мамонова, О. В. Ольшанский // Регіональне управління і місцеве самоврядування. – 2002. – № 1 (12). – С. 134-143
12. Клюшниченко Є. Є. Управління містом: Навчальний посібник / Є. Є. Клюшниченко. – К.: КНУБА, 2003. – 260 с.
13. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864 с.
14. Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд: Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України: від 10 серпня 2004 р. № 150 // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 35. – Ст. 2359
15. Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: Постанова Кабінету Міністрів України: від 12 липня 2005 р. № 560 // Офіційний Вісник України. – 2005. – № 28. – Ст. 1634
16. Житловий кодекс Української РСР: від 30 червня 1983 р. № 5464-X // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1983. – додаток до № 21. – Ст. 573
17. Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України: від 29 листопада 2001 р. № 2866-III // Відомості Верховної ради (ВВР) України. – 2002. – № 10. – Ст. 78
18. Большая советская энциклопедия: в 51 т. / Гл ред. Б. А. Введенский. – изд. 2-е. – М.: «Большая советская энциклопедия». – Т. 22. – 1953. – 628 с.
19. Большая советская энциклопедия: в 30 т. / Гл ред. А. Н. Прохоров. – изд. 3-е. – М.: Изд-во «Советская энциклопедия». – Т. 3. – 1970. – 640 с.
20. Про схвалення Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року: Постанова Кабінету Міністрів України: від 14.02.2002 № 139 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 20. – Ст. 977
21. Черняк В. З. Жилищно-коммунальное хозяйство: развитие, управление, экономика: учебное пособие / В. З. Черняк. – М.: КНОРУС, 2007. – 392 с.
22. Лега Ю. Г. Вдосконалення управління житлово-комунальним комплексом України в сучасних умовах розвитку національної економіки / Ю. Г. Лега, Т. М. Качала, Н. Ф. Чечетова. – Черкаси: ЧДТУ. – 2003. – 219 с.
23. Экономика, организация и планирование городского хозяйства: учебник для студентов инженерно-экономических вузов / под ред. проф. А. И. Файнберга. – М.: Стройиздат, 1969. –263. – C. 6-7
24. Чиж В. І. Методологія облікових процедур в управлінні витратами: Монографія / В. І. Чиж. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. – 296 с.
25. Джабраілов Р. А. Правове забезпечення ефективного функціонування ЖКГ як складової частини об’єктів комунальної власності / Р. А. Джабраілов // Економіка та право. – 2004. – № 3. – С. 27-32
26. Жилінкова І. В. Управління майном у житлово-комунальній сфері / І. В. Жилінкова // Нові цивільний та господарський кодекси України та проблеми їх застосування: мат. наук.-практ. конф. (Харків, 23 квітня 2003 р.). – Х. – 2004. – С. 30-32
27. Багаев А. Н. Реформа жилищно-коммунального хозяйства: все, что о ней слышали и хотим знать / А. Н. Багаев. – Ростов н/Д.: Феникс, 2006. – 224 с.
28. Мельникова М. Розвиток комунальної інфраструктури господарського комплексу міста / М. Мельникова// Аспекти самоврядування. – 2005. – № 5. – С. 29-32
29. Світлична Т. І. Оцінка стратегічного потенціалу підприємств житлово-комунального господарства / Т. І. Світлична // Коммунальное хозяйство городов. – 2005. – № 61. – Стр. 28-32
30. Пастухов И. А. Развитие методов ценообразования на рынках жилищно-коммунальных услуг Украины / И. А. Пастухов // Коммунальное хозяйство городов. – 2004. – № 57. – С. 156-162
31. Юр’єва Т. П. Удосконалення системи ціноутворення в житлово-комунальному господарстві – ключове питання економічного механізму господарювання / Т. П. Юр’єва, Н. М. Матвєєва, С. Ю. Юр’єва // Коммунальное хозяйство городов. – 2005. – № 65. – Стр. 181-188
32. Жилінкова І. В. Формування ринкових відносин у житлово-комунальній сфері: порівняльний аспект / І. В. Жилінкова // Проблеми законності. – Х. – 2003 г. – № 60. – С. 100-107
33. Устименко В. А. Некоторые правовые аспекты реформирования жилищного хазяйства городов / В. А. Устименко // Экономика и право. – 2003. – № 2. – С. 90-94
34. Конституционное право на жилище / Г. И. Давиденко, П. Н. Дятлов, В. А. Золотарь и др.; Отв. ред. П. А. Чеберяк. – К.: Политиздат Украины, 1986. – 365 с.
35. Симионов Ю. Ф. Жилищно-коммунальное хозяйство: Справочник / Ю. Ф. Симионов, Н. И. Дрозд. – М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2004. – 272 с.
36. 137. Білянський О. М. Концепція та основні складові загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки / О. М. Білянський // Коммунальное хозяйство городов. – 2003. – № 52. – С. 170-178
37. офіційний сайт Міністерства з питань житлово-комунального господарства: www.minjkg.gov.ua
38. Про внесення змін до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки": Закон України: від 11 червня 2009 року № 1511-VI // (Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2009. – № 47-48. – Ст.720 )
39. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки: Закон України: // Відомості Верховної Ради (ВВР) України. – 2004. – № 46. – Ст. 512
40. Про Концепцію розвитку житлово-комунального господарства в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України: від 27 лютого 1995 р. № 150 // Бюл. зак-ва і юрид. практики України. – 1998. – № 6. – Стр. 86
41. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2008 - 2012 роки: Проект Закону України: від 19 серпня 2008 р. № 3063 // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України www.zakon.rada.gov.ua
42. Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету: Постанова Кабінету Міністрів України: від 4 березня 2002 р. № 256 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. – Ст. 482
43. Амитан В. Н. Формирование эффективного организационно-экономического механизма ресурсосбережения в жилищно-коммунальном хозяйстве Украины / В. Н. Амитан, Н. Н. Потапова // Економіка та право. – 2002. – № 2 (3). – С. 5-15
44. Про житлово-комунальні послуги: Закон України: від 24 червня 2004 р. № 1875-I // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. – № 47. – Ст. 514
45. Юр’єва Т. П. Проблеми житлово-комунального господарства та напрямки їх вирішення / Т. П. Юр’єва // Регіональна економіка. – 2003. – № 1 (27). – С. 96-101
46. Жуков Д. М. Экономика и организация жилищно-коммунального хозяйства города: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Д. М. Жуков. – М.: Узд-во ВЛАДОС-ПРЕСС. – 2003. – 96 с.
47. Строкань Т. М. Ефективність розвитку житлово-комунального господарства в ринкових умовах / Т. М. Строкань. – Черкаси: ЧДТУ. – 2002. – 28 с.
48. Проблемы теории и практики развития городской хозяйственной системы: Монография / Богачев С. В., Мельникова М. В., Лукьянченко А. А. и др. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд». – 2006. – 381 с.
49. Алексеев А. Складові економічного реформування в Україні / А. Алексеев, Ю. Архангельський // Економіка України. – 2002. – № 4. – С. 59
50. Бервецький В. Ф. Проектний підхід до управління програмою реформування і розвитку житлово-комунального господарства / В. Ф. Бервецький, В. П. Ніколаєв // Проблемы реализации реформирования отрасли жилищно-коммунального хозяйства: мат. Всеукр. научно-практической конф. (Харьков, 27-28 ноября 2003 г.). – X. – 2003. – С. 15-16
51. Бойко Л. ЖКГ: діагноз встановлений. Час лікувати: до проблем реформування житлово-комунального господарства України / Л. Бойко // Урядовий кур'єр. – 2006. – № 224. – С. 5.
52. Бандурка О. М. Адміністративний процес: підручник для вищих навч. зал. / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
53. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Ґенеза, 1997. – 400 с.
54. Браун М. П. Посібник з аналізу державної політики / М. П. Браун. – К. – 2000. – 243 с.
55. Ребкало В. Концептуальні засади державної стратегії України / В. Рехкало, В. Шахов // Україна: поступ у ХХІ століття. – К. – 2000. – С. 6.
56. Пал Л. А. Аналіз державної політики / Л. А. Пал. – К.: Основи, 1999. – С. 422.
57. Романов В. Є. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посібник / В. Є. Романов, О. М. Рудік, Т. М. Брус. – К.: Основи, 2001. – 238 с.
58. Тертичка В. Методологічні засади аналізу державної політики / В. Тертичка // збірник наук. праць Укр. академії держ. управління. – Вип. 2. – К. – 2002, – C. 38-48
59. Дегтярев А. А. Основы политической теории. Учеб. пособие / А. А. Дегтярев. – Ин-т "Открытое о-во". – М.: Высш. шк. – 1998. – 239 с.
60. Рыбаков О. Ю. Российская правовая политика в сфере защиты прав и свобод личности / О. Ю. Рыбаков. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 352 с.
61. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – Т. 5: П–С. – 2003. – 736 с.
62. Малько А. В. Льготная и поощрительная правовая полтика / А. В. Малько. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс». – 2004. – 233 с.
63. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 9-е, зі змінами / П. М. Рабінович. – Львів: Край, 2007. – 195 с.
64. Черданцев А. Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов / А. Ф. Черданцев. – М.: Юрайт-М, 2002. – 432 с.
65. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. – М.: Юрид. лит. – 1972. – 258 с.
66. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
67. Про електроенергетику: Закон України: від 16 жовтня 1997 р. № 575/97-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – № 1. – Ст. 1
68. Про затвердження Правил побутового обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України: від 16 травня 1994 р. № 313 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1999 р. № 974) // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 23. – Ст. 1048
69. Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України: від 19 червня 1992 р. № 2482-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – № 36. – Ст. 524
70. Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію: Закон України: від 20 лютого 2003 р. № 554-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 23. – Ст. 151
71. Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України: Постанова Верховної Ради України: вiд 18.03.1999 № 512-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р. – № 18. – Ст. 159
72. Про прискорення реформування житлово-комунального господарства: Указ Президента України: від 19 жовтня 1999 р. № 1351/99 // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 42. – Ст. 2086
73. Про затвердження Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України: Постанова Кабінету Міністрів України: від 12 травня 2007 р. № 717 // Офіційний Вісник України. – 2007. – № 37. – Ст. 1471
74. Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді: Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України: від 19 травня 2005 р. № 60 // Офіційний Вісник України. – 2005. – № 20. – Ст. 1116
75. Абрамов А.И. Конституция РФ, Статья 40 // Правовой центр ИВВ МВД РФ. Электронный ресурс. – Режим доступу http://www.nashyprava.ru/Biblio/ KRF93/krf040.php – М. 1996
76. Про концепцію державної житлової політики: Постанова Верховної Ради України: від 30 червня 1995 р. № 254/95-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. – № 27. – Ст. 200
77. Про затвердження Програми проведення житлово-комунальної реформи на 1999-2001 роки: Постанова Кабінету Міністрів України: від 29 січня 1999 р. №113 // Бюл. зак-ва і юрид. практики України. – 2001. – № 1. – Стр. 322
78. Сахацький С. Проект Житлового кодексу України: недолуга вiдповiдь на квартирне питання / С. Сахацький // Правовий тиждень. – 2007. – № 37(58). – Стр. 4;
79. Бельченко Т. Новий житловий кодекс як панацея від квартирних черг та свавілля чиновників / Т. Бельченко // Правовий тиждень. – 2007 . – № 27 (48). – С. 11
80. Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків: Закон України: від 4 вересня 2008 року № 500-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2008. – № 46. – Ст. 323
81. Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів: Постанова Кабінету Міністрів України: від 26 липня 2006 р. № 1010 // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 30. – Ст. 2137
82. Чалый И. Коммунальная революция начинается / И. Чалый // "Вестник бухгалтера и аудитора Украины". – 2005. – № 19-20 (207-208). – Стр. 10
83. Про продовження терміну використання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду: Постанова Верховної Ради України: від 21 грудня 2000 р. № 2160-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – № 4. – Ст. 26
84. Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про продовження терміну використання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду»: Постанова Верховної Ради України: // Відомості Верховної Ради України (ВВР) . – 2009. – № 9. – Ст. 135
85. Про внесення зміни до Постанови Верховної Ради України від 21 грудня 2000 року «Про продовження терміну використання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду»: Постанова Верховної Ради України: від 25 грудня 2002 р. № 369-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 7. – Ст. 74
86. Про продовження терміну використання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду: Постанова Верховної Ради України: від 31 жовтня 2006 р. № 286-V // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2006. – № 49. – Ст. 495
87. Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Закон України: від 3 березня 1998 р. № 147/98–ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР) . – 1998. – № 34. – Ст. 228
88. Про поетапну передачу до комунальної власності об’єктів соціальної інфраструктури: Постанова Кабінету Міністрів України: від 2 грудня 1996 р. № 1443 // Офіційний Вісник України. – 1997. – Презентаційний номер. – Стр. 67
89. Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій: Наказ Державного Комітету України з питань житлово-комунального господарства: від 17 травня 2005 р. № 76 // Офіційний Вісник України. – 2005. – № 35. – Ст. 2158
90. Про затвердження Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання їх у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків: Наказ Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України: від 05.04.1996 р. № 31/30/53/396 // www.zakon1.rada.gov.ua
91. Про питну воду та питне водопостачання: Закон України: від 10 січня 2002 р. № 2918-II // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. – № 16. – Ст. 112
92. Про затвердження Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні: Постанова Кабінету Міністрів України: від 8 лютого 2006 р. № 119 // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 6. – Ст. 304
93. Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення: Постанова Кабінету Міністрів України: від 21 липня 2005 р. № 630 // Офіційний Вісник України. – 2005. – № 30. – Ст. 1811
94. Про затвердження Порядоку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення: Постанова Кабінету Міністрів України: від 12 липня 2006 р. № 959 // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 28. – Ст. 2021
95. Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України: Наказ Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству: від 1 липня 1994 р. № 65 (в ред. Наказа від 04.02.2005) // www.zakon1.rada.gov.ua
96. Про теплопостачання: Закон України: від 2 червня 2005 р. № 2633-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – № 28. – Ст.