АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ ІММІГРАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………..
4

РОЗДІЛ І

СВІТОВИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІММІГРАЦІЙНИМ ПРОЦЕСОМ …….

13
1.1. Ступінь наукової розробленості теми ………………………………. 13
1.2. Міжнародна практика адміністративно-правового регулювання імміграційним процесом …………………………………………………………
30
1.3. Сучасна модель імміграційного процесу в Україні ………………… 52
1.4. Адміністративно-правові аспекти функціонування інституту бі-женців у структурі сучасного імміграційного процесу в Україні ……………..
76
Висновки до розділу ………………………………………………………. 93

РОЗДІЛ ІІ

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕХА-НІЗМУ ПРОТИДІЇ НЕЛЕГАЛЬНІЙ ІММІГРАЦІЇ В УКРАЇНІ ………….

96

2.1. Основні поняття та сутнісні характеристики нелегальної імміграції в Україні ……………………………………………………………….
96
2.2. Адміністративно-правовий механізм протидії нелегальній імміграції …………………………………………………………………………..
112
2.3. Адміністративна відповідальність в механізмі протидії нелегальній імміграції ……………………………………………………………
128
Висновки до розділу ………………………………………………………. 152
РОЗДІЛ ІІІ

ВЗАЄМОДІЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ ЩОДО АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІММІГРАЦІЙ-НИМ ПРОЦЕСОМ У СУЧАСНИХ УМОВАХ ………………………………

155
Висновки до розділу ………………………………………………………. 174

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….
176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………
184

ДОДАТКИ …………………………………………………………………
203

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлюється не лише потребами практики державного будівництва, але й необхідністю наукового вивчення цього нового для України явища. Якщо говорити конкретно, в контексті даного дослід-ження, то найменш розробленими в науковому плані є питання визначення довго-строкової державної імміграційної політики, шляхів і методів адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні. Між тим, не визначивши на науковій основі політики держави стосовно адміністративно-правового забезпечення імміграційного процесу, не можна ефективно розв’язувати інші питання в цій сфері. Регулювання державою процесом імміграції за таких обставин завжди відбуватиметься методом спроб і помилок, який з розвитком продуктивних сил коштує суспільству все дорожче.
Наукове осмислення проблеми необхідне для розв’язання таких практичних завдань, як створення відповідної загальнодержавної та регіональних інформацій-но-статистичних баз для прийняття управлінських рішень, передусім, з питань працевлаштування іммігрантів та біженців, інших шукачів притулку, максималь-ного використання їх потенціалу для самоутримання та розвитку економіки України, обмеження можливостей проникнення на територію країни нелегалів, усунення негативних наслідків нелегальної імміграції, а головне – для розробки законодавчо-нормативних актів у сфері подальшого вдосконалення форм і методів адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграцій-ного процесу в Україні.
Захист державних інтересів потребує забезпечення системою правових, організаційних та фінансових заходів. Адміністративно-правовий вплив на імміграційний процес в Україні все ще є недостатнім. Сьогодні управління імміграцією здійснюють більше десяти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України. В той же час відсутня належна координація їх діяльності, чітко не визначена сфера їх впливу та відповідальності.
Вивчивши та проаналізувавши дану проблематику доводиться констатувати, що зміст чинного імміграційного законодавства не повністю відповідає об’єктив-ним тенденціям розвитку суспільних відносин. У значній мірі таке становище пов’язане з недостатнім розумінням вагомості досліджуваної проблеми державни-ми органами, які формують внутрішню політику держави та правоохоронними органами, які відповідають за втілення цієї політики і, як результат цього – наявність малоефективної системи вироблення та здійснення державної політики у даній сфері.
Сьогодні в Україні назріла гостра необхідність дослідження проблеми імміграції взагалі, та адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу зокрема, адже заміна режиму, що існував у часи СРСР на демократичний та утворення незалежної держави поставили Україну перед цілим комплексом невирішених в цій частині правової науки та практики завдань.
На початку ХХІ століття в період європейської інтеграції, назріла гостра потреба систематичного і комплексного дослідження питання імміграції з враху-ванням законодавства як європейського так і інших регіонів світу. Інтегрування України у європейські та світові інституційні структури вимагає приведення її чинного законодавства з питань імміграції до європейських та міжнародних стан-дартів. Аналіз чинного законодавства більшості європейських країн щодо проблеми імміграції дає унікальну можливість використати його прогресивні положення при удосконаленні вітчизняного законодавства у досліджуваній сфері.
Імміграційні проблеми носять багатоаспектний характер, приваблюють дослідників різних галузей знань: істориків, соціологів, філософів, політологів, демографів, правників тощо, які кожен вивчає по-своєму.
Насамперед, слід відзначити, що питання міграції в широкому розумінні цього слова розроблялись і в науковій літературі минулого історичного періоду. При наявності відомих на той час ідеологічних догм, вченими-правниками були досягнуті вагомі результати у даній сфері, які неможливо залишити поза увагою в
сучасних дослідженнях.
Значний внесок у дослідження теорії та практики міграційних процесів у минулому внесли такі вчені як: Ж. Зайончковська, А. Король, О. Лармін, І. Матлін, В. Моісеєнко, В. Переведенцев, В. Покмігевський, А. Попова, В. Просвірін, Г.Романєнкова, Л. Рибаковський, Н. Тихомиров, Ж. Тощенко, А. Хомра та інші. Їх наукові праці складають лише невелику частину того багатого скарбу, опрацюван-ня якого дає можливість отримати нові знання і сприяє поясненню нових видів і форм міграції в сучасних умовах. Крім цього, відзначимо, що багато хто з великих учених минулого не тільки глибоко аналізував у своїх роботах параметри існуючих на той час міграційних процесів, але й на підставі наявного наукового матеріалу виявляв їхні тенденції, що дуже актуально в останні роки.
З часу становлення України як незалежної, суверенної держави була опублі-кована значна кількість робіт, серед яких можна відзначити наукові праці таких вчених, як: Ю. Бузницького, А. Бабенко, В. Колпакова, О. Кузьменко, О.Малиновської, В. Новіка, С.Пирожкова, О. Піскуна, І. Прибиткової, Ю.Римаренка, Ю.Тодики, В. Трощинського, М.Шульги, П. Чалого, С. Чеховича, О. Шамшура, В.Шаповала, які мають важливе значення для вдосконалення імміграційного процесу, правового статусу іноземних громадян, осіб без громадянства та інституту деліктного права, що регулює відносини з цією категорією громадян, однак питання адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні цими авторами висвітлюються фрагментарно.
Важливе місце в дисертаційному дослідженні посідають праці відомих віт-чизняних та зарубіжних вчених-адміністративістів: В. Авер’янова, В.Афанасьєва, Г.Атаманчука, О. Бандурки, Д. Бахраха, Г. Забарного, Р. Калюжного, С. Ківалова, Л.Коваля, Н. Нижник, О. Остапенка, Л. Савченко, М. Тищенка, В. Пєткова, В.Поповича, В. Шамрая, В. Шкарупи та інших, які стали фундаментальною осно-вою для подальшого дослідження питань, що розглядаються.
Вивчаючи та аналізуючи адміністративно-правовий вплив на сучасний іммі-
граційний процес не можна залишити поза увагою наукові здобутки у цій сфері західних дослідників. Серед найбільш вагомих наукових праць заслуговують на увагу роботи Г.Вербунта, К. Гордона, П. Дрю, Л. Классена, Д. Кубата, Е.Реджинальда, Т.Хаммара, Л. Холборн. Ці, та ряд інших робіт, належать до загальнотеоретичних досліджень з даної проблематики, тобто узагальнюють досвід вивчення окремих аспектів взаємодії державних органів щодо регулювання імміграційним процесом. Їх наукова цінність полягає в тому, що вони дають загальну концептуальну основу для вивчення імміграційної політики в сучасній Україні.
В роботі здійснено аналіз усіх чинних законодавчих актів України, які регламентують діяльність правоохоронних органів усіх рівнів у сфері адміністра-тивно-правового регулювання імміграційним процесом, основних міжнародних документів з даної проблематики, статутів провідних міжнародних неурядових організацій, їх основних функцій і завдань.
Саме тому предметом даного дослідження є взаємодія правоохоронних органів України щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання імміграційним процесом у сучасних умовах, вивчення механізму протидії нелегальній імміграції в Україні через аналіз співпраці правоохоронних органів усіх рівнів.
Об’єктом дисертаційного дослідження є комплекс адміністративно-правових заходів забезпечення правоохоронними органами України усіх рівнів сучасного імміграційного процесу та механізму протидії нелегальній імміграції.
Мета та основні завдання дослідження полягають у спробі, виходячи з дотримання універсальних прав людини, світових та європейських стандартів, у контексті визначених положень Конституції України та сучасної юридичної науки дослідити сучасний стан адміністративно-правового забезпечення правоохорон-ними органами усіх рівнів імміграційного процесу в Україні з його обов’язковим системним та комплексним аналізом, практичним осмисленням, правовим і політичним усвідомленням та виявити на цій основі шляхи становлення, розвитку та вдосконалення імміграційного законодавства України, розробити та науково обгрунтувати організаційно-управлінські форми та методи його адміністративно-правового забезпечення.
Відповідно до мети сформульовано такі завдання дослідження:
- дослідити, що імміграція не є випадковим і тимчасовим для України явищем, а вже давно і, по-своєму, суттєво впливає на внутрішнє і зовнішнє становище держави;
- обгрунтувати необхідність розробки довгострокової державної політики щодо адміністративно-правового регулювання імміграційним процесом;
- визначити основні принципи даної політики, виходячи з геополітичного становища України, її участі в міжнародних відносинах та в міжнарод-ному поділі праці, з урахуванням власних національних інтересів;
- проаналізувати існуючий досвід адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу, набутий економічно розвинутими країнами, насамперед тими, які створили власну економіку виключно за рахунок фізичних, інтелектуальних, фінансових ресурсів іммігрантів, знайти в цьому досвіді корисні для України моменти;
- розробити науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення в Україні управлінської структури, яка займається адміністративно-право-вим регулюванням імміграційного процесу та комплекс адміністративно-правових заходів, які забезпечуватимуть проведення імміграційної полі-тики в інтересах України з одночасним урахуванням діючих міжнародних норм у сфері дотримання прав людини;
- систематизувати заходи щодо адміністративно-правової протидії право-охоронними органами усіх рівнів нелегальній імміграції на загально-державному рівні, які повинні реалізовуватися завдяки ефективному функціонуванню особливого механізму, основними компонентами якого є організаційно-структурні утворення, адміністративно-правові заходи, нормативне забезпечення. Цей механізм повинен стати системною складовою частиною загальнодержавного механізму впливу щодо со-ціально негативних явищ.
Теоретична і методологічна основа дослідження полягає в узагальненні досвіду, суспільних знань і практики, які відображають об’єктивні закономірності еволюції міграційних процесів, зокрема такого їх різновиду як імміграція та її адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами держави. Методологія дослідження передбачала використання таких загальновизнаних ме-тодів, як історичного і логічного, системного і порівняльного аналізу, статистич-
ного і прогностичного, вивчення громадської думки, опитування іммігрантів.
Використання названих теоретико-методологічних підходів дозволило всесторонньо розглянути інститут національного міграційного права, проаналі-зувати його місце та роль в системі правового статусу людини та громадянина в науці адміністративного права України, отримати нижченаведені наукові та практичні результати.
Наукова новизна отриманих результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертація є одним з небагатьох у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням правових основ взаємодії правоохоронних органів усіх рівнів щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання сучасним імміграційним процесом.
У результаті проведеного дослідження сформульовані нові положення, запропоновані дисертантом особисто.
Уперше:
- обгрунтовано основні принципи імміграційної політики України, які перед-бачають: диференційований підхід держави до легальних іммігрантів, біженців, інших категорій іммігрантів – з одного боку, та нелегалів – з другого; наявність в державі необхідної для прийняття відповідних управлінських рішень інформа-ційно-статистичної бази даних; обов’язкове залучення легальних іммігрантів до суспільно корисної праці; забезпечення на цій основі їх самоутримання та сприян-ня розвиткові економіки України; активну участь України у відповідних системах міждержавного та міжнародного співробітництва; залучення коштів і ресурсів за-рубіжних країн, неурядових організацій для розвитку вітчизняної міграційної служби та працевлаштування іммігрантів; вдосконалення і подальший розвиток законодавчо-нормативної бази з проблем імміграції відповідно до загальновизна-них міжнародних актів і в інтересах України; наявність чіткого плану дій відповід-них державних органів влади України щодо реалізації імміграційної політики;
- аргументовано положення про те, що цілісність системи державного управ-ління імміграційним процесом в Україні може бути досягнута лише шляхом пого-дженого і гармонійного розвитку функціональної, адміністративно-організаційної, фінансово-економічної та регіональної структур багатовідомчої міграційної служ-би України та чіткої, скоординованої діяльності правоохоронних органів усіх рівнів;
- доведено необхідність перенесення акцентів державної політики в боротьбі з нелегальною імміграцією із сфери подолання її негативних наслідків у площину запобігання проникненню на територію України нелегалів.
Отримали подальший розвиток питання:
- виявлення можливостей і доцільності залучення Україною для боротьби з нелегальною імміграцією коштів та інших ресурсів держав, передусім, сусідніх з Україною, які зацікавлені в обмеженні потоків нелегалів, котрі потрапляють на їх територію, використовуючи Україну як тимчасовий “відстійник”, своєрідну тран-зитну зону для подальшої імміграції в Західну Європу;
- розробки методики проведення процедури надання статусу біженця в Україні, яка включає: спеціальні методи перевірки достовірності поданих заявни-ком даних (інтерв’ю, ідентифікація особи, експертиза документів та ін); порів-няльний аналіз отриманої інформації з урахуванням загальної ситуації в країні походження біженця; підготовку експертного висновку щодо доцільності надання притулку в Україні; забезпечення консультаціями та допомогою для соціальної адаптації, працевлаштування визнаних біженців та членів їх родин; подальший контроль за їх перебуванням в Україні.
Джерела та емпіричний матеріал дослідження. Нормативну основу дисертаційної роботи становлять: Конституція України, законодавчі акти України, відомчі нормативні акти, міжнародно-правові документи, законодавство зарубіж-них держав з питань імміграції, яке використовувалося в дослідженні.
В роботі узагальнено відповідні теоретичні та практичні матеріали Організації Об’єднаних Націй (ООН) Управління Верховного Комісара у справах біженців ООН (УВКБ ООН), Міжнародної Організації з Міграції, Міжнародної Організації Праці, Ради Європи, Європейського Союзу та враховано дослідження та висновки науки адміністративного права України і адміністративного права зарубіжних країн, міжнародного публічного права, теоретичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців.
Всесторонньому дослідженню проблеми адміністративно-правового забез-печення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні сприяли також опубліковані в минулому та сучасні праці в галузі права, історії, демографії, філософії, українознавства, соціології, політології. У процесі роботи над дисерта-цією використані здобутки теоретичної західної імміграційної наукової думки та найсучасніший практичний досвід багатьох країн світу у сфері імміграції.
Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням, містить нові наукові знання у сфері теоретико-методологічних, методичних та практичних підходів щодо вдосконалення державного управління та адміністративно-правового забезпечення правоохоронними органами імміграційного процесу в Україні. Науково-аналітичні, теоретико-методологічні, методичні, практичні висновки та рекомендації зроблені автором на основі джерелознавчого аналізу, опрацювання даних первинної, загальнодержавної та міжнародної статистики, аналітичних матеріалів правоохоронних відомств України, а також власних спостережень за час практичної роботи на посаді старшого інспектора відділення паспортної роботи та громадянства відділу у справах громадянства, імміграції та
реєстрації фізичних осіб УМВС України у Львівській області.
Матеріал, який міститься в дисертації, її основні положення та висновки
можна використати в науковій і навчальній літературі, в процесі викладання курсу адміністративного права, а також як допоміжний матеріал для подальших дослід-жень проблем імміграції.
Апробація результатів дослідження. Підсумки дослідження проблеми в цілому, окремих її аспектів, отримані узагальнення та результати було оприлюд-нено на науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методоло-гія та практика” (м.Львів, 23 січня 2003 р.), на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Розвиток демократії та місцевого самоврядування в Україні” (м.Дніпропетровськ, лютий 2003 р.), на науково-практичній конференції “Кримінальний Кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдоско-налення кримінального законодавства)” (м.Львів, 4-5 квітня 2003 р.), а також використано на заняттях зі службової підготовки з працівниками відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВСУ у Львівській області та на курсах першопочаткової підготовки оперативних працівників у Львівському училищі першопочаткової підготовки протягом 2000-2003 навчальних років.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки, сформульовані в дисертації знайшли відображення в дев’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації. Визначається метою та завданням дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з них основного тексту – 183 сторінки. Додатки на 17 сторінках. Список використаних джерел – 19 сторінок (207 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, яке безпосередньо торкається досліджуваної теми та практичного його примінення, теоретичного осмислення цілого ряду наукових праць з різних галузей знань автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового забезпе-чення правоохоронними органами усіх рівнів імміграційного процесу в Україні.
Підсумовуючи вищевикладене необхідно відзначити, що імміграція як соціально-політичне явище, по-новому осмислюване в Україні після 1991 року, досліджена в даній роботі з урахуванням її демографічного, культурного та соціального навантаження на державно-суспільні механізми, правоохоронні системи та структури, які безпосередньо або опосередковано з нею пов’язані. В цьому ж контексті виокремлена та узагальнена у процесі аналізу дестабілізуюча роль перманентної нелегальної імміграції, яка завжди і скрізь створює додаткові соціально-політичні напруження та загрози, котрі інколи та за певних умов не підлягають соціальному врегулюванню чи державному управлінню, а вимагають виключно директивного, нормативного чи розпорядчого втручання.
Дослідження, проведені в даній дисертаційній роботі, на наш погляд, можна підсумувати кількома концептуальними висновками:
1. Протягом останнього десятиріччя минулого століття та в перші роки нинішнього імміграція як явище вибухово перетворилася в Україні на соціальну, економічну та політичну проблему не лише загальнонаціонального, але й між-народного масштабу. Становлення та розвиток державної системи регулювання імміграційним процесом в наш час відбувається переважно імперативним шляхом. Наукових розробок з питань визначення цілісної державної політики у даній сфері, форм і методів її реалізації поки що не цілком достатньо. Сьогодні серед вітчизня-них державних службовців, фахівців, науковців відсутня навіть єдина загально-визнана думка відносно впливу феномену імміграції на соціально-економічний стан сучасної України. Дуже часто їх позиції з цього питання коливаються від різко негативних до безумовно позитивних оцінок.
2. Інтеграція України в міжнародний простір, необхідність дотримання прав людини диктують державі необхідність брати участь, хоче вона того чи ні, в міжнародних, міждержавних, національних процедурах регулювання процесом імміграції. Цілком природно, що робити це потрібно, в першу чергу, в інтересах
України.
3. Імміграція може бути як корисним для держави явищем, так і негатив-ним. Якщо іммігранти потрапляють в країну з непідготовленою для їх прийому інфраструктурою, без мінімальних можливостей зайняти їх продуктивною, суспільно корисною працею, держава, як правило, несе збитки. І, навпаки, в заздалегідь підготовлених для цього умовах працевлаштування переселенців забезпечує не тільки їх самоутримання, а й призводить до збільшення національ-ного доходу країни. Що стосується нелегалів, то їх перебування в країні завжди для неї збиткове.
4. Державна імміграційна політика України не може бути незмінною впродовж тривалого часу. Вона повинна коригуватися відповідно із зміною конкретних соціально-економічних умов розвитку країни та міжнародної ситуації. Не може бути вона ідентичною в один і той же час у відношенні до законо-слухняних іммігрантів і нелегалів. Для тих, хто офіційно отримав статус біженця, переселенця держава повинна створювати максимально сприятливі умови для адаптації в новому суспільстві, працевлаштування, максимального використання виробничих, творчих, фінансових потенцій.
Найактуальнішим завданням держави в найближчій перспективі залишаєть-ся працевлаштування всіх, кому надається відповідний статус перебування на її території. Без розв’язання цієї досить гострої проблеми, будь-яка країна, навіть економічно розвинута, не може повністю забезпечити самоутримання прибулих, а тим більше сприяти розвиткові власної економіки. Саме працевлаштування іммігрантів є сьогодні найбільш “вузьким місцем” реалізації в Україні державної
імміграційної політики.
5. Іммігранти, яким надається право проживання в Україні можуть і повинні бути працевлаштовані на суспільно корисних для країни роботах. Це стосується осіб як з низькою, чи без будь-якої кваліфікації, так і спеціалістів найвищої кваліфікації. Перші повинні використовуватися в непрестижних для корінного населення сферах діяльності, на громадських оплачуваних роботах, як це практи-кується в більшості країн світу, які стикаються з проблемою імміграції, другі – безпосередньо за фахом.
Природно, що в умовах різкого спаду виробництва, зростання безробіття, працевлаштування іммігрантів потребує певних зусиль від центральних і місцевих органів влади. Як випливає із матеріалів дослідження сьогодні нам необхідно створювати загальнодержавну та регіональні програми працевлаштування біжен-ців та інших категорій іноземців, які одержали дозвіл на проживання в Україні. Якщо держава не спроможна забезпечити прибулих працею, то, тим самим, вона нераціонально використовує і без того обмежені кошти власного бюджету на утримання додаткової кількості утриманців. Суспільно корисна праця – обов’яз-кова умова для перебування іммігрантів в Україні.
6. Державна політика відносно іммігрантів-нелегалів повинна бути діаметрально протилежною. Нелегальне проникнення особи на територію будь-якої країни – завжди злочин. Дослідження нелегальної імміграції показало, що це надзвичайно серйозна проблема, яка негативно впливає на внутрішню ситуацію в країні та на завнішньополітичний імідж України.
Аналіз теоретичних досліджень та статистичних даних дозволяє нам тракту-вати незаконне переправлення іммігрантів як злочинний бізнес, що має багато спільного, або й по суті ідентичний контрабанді товарів. Можемо стверджувати, що для транспортування нелегальних іммігрантів використовуються ті ж способи та прийоми, що й для незаконного перевезення товарів. За всіма чинними вітчиз-няними нормативними актами та міжнародними положеннями, злочинні дії по-винні попереджуватися, їх наслідки – усуватися, а винні – відповідати за скоєний
злочин згідно із законом.
Адміністративно-правова протидія нелегальній імміграції на загально-державному рівні реалізується завдяки функціонуванню особливого механізму, основними компонентами якого є організаційно-структурні утворення, адміністра-тивно-правові заходи, нормативне забезпечення. Цей механізм є системною скла-довою частиною загальнодержавного механізму впливу щодо соціально негатив-них явищ. Виходячи з викладеного в дисертаційній роботі в Україні необхідно більш широко вживати будь-яких передбачених законом і правами людини заходів, які запобігають порушенню кордонів держави, сприяють виявленню на її території нелегалів, притягненню їх до відповідальності та видворенню за межі країни.
Серед заходів протидії нелегальній імміграції, що найповніше відповідають вимогам захисту прав людини на сьогоднішній день є заходи превентивні, тобто профілактичного та попереджувального характеру.
На наш погляд, ефективність протидії нелегальній імміграції безпосередньо пов’язана з удосконаленням координації дій та зусиль усіх її суб’єктів, інтенсивні-шим використанням інтегративних властивостей системи, налагодженням більш чітких внутрішніх і зовнішніх інформаційних зв’язків, створенням вітчизняної законодавчої нормативної бази, яка повинна відповідати найсучаснішим європей-ським та світовим стандартам у даній сфері діяльності.
Разом з тим, ми змушені констатувати недостатність фінансових ресурсів, організаційних зусиль держави, спрямованих на запобігання цього явища. За оцін-ками фахівців, бюджетне фінансування на сьогодні забезпечує потреби відомств, які ведуть боротьбу з нелегальною імміграцією не більше як на 10-15%. Оцінки експертів мають також досить песимістичний характер щодо перспектив вирішен-ня цієї проблеми у найближчому майбутньому.
Важливим компонентом протидії нелегальній імміграції є посилення контролю в аеропортах та на залізниці щодо перевізників, а також до осіб, які використовують підроблені документи для досягнення своєї мети, а саме нелегаль-
ного перетину державного кордону.
Чим менше нелегальних іммігрантів перебуває в Україні, тим краща, при всіх інших однакових умовах, соціально-економічна, криміногенна та політична ситуація в державі.
7. Для реалізації цілісної державної імміграційної політики необхідно мати відповідну систему управління. В Україні, в основному, вже склалася така система. Її функціональна та адміністративно-організаційна структура, здебільшо-го, адекватна сучасним реаліям. Проте, механізм, форми і методи функціонування системи управління імміграційним процесом потребують суттєвого вдосконален-ня, особливо з огляду на досить низький рівень координації діяльності різних відомств щодо запобігання нелегальному транспортуванню людей через терито-рію України. Про реально існуючі недоліки у розподілі функцій та координації зусиль свідчать і нарікання представників різних відомств на несправедливий міжвідомчий розподіл відповідальності та бюджетних коштів, а також окремі спроби звинуватити у ситуації, що склалася, інші відомства.
Стратегічними напрямами такого вдосконалення, на нашу думку, повинні бути: по-перше, утворення загальнодержавної та регіональних статистико-інформаційних баз про усю сукупність міграційних процесів в Україні; по-друге, законодавче визначення прав і обов’язків державної міграційної служби, а саме, підвищення її статусу в прийнятті управлінських рішень щодо працевлаштування законослухняних іммігрантів і боротьби з нелегальними іммігрантами; по-третє, залучення до регулювання імміграційним процесом Міністерства праці і соціальної політики, Міністерства закордонних справ, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та Прикордонних військ України тощо. Враховуючи той факт, що західні по відношенню до України держави зацікавлені в максимальному обмеженні потоків нелегальних іммігрантів через їх кордони з території України, необхідно вирішити питання щодо залучення їх фінансових та матеріальних ресурсів для суттєвого обмеження проникнення в Україну нелегальних іммігран-тів і видворення їх з території держави.
Вивчення проблем визначення та реалізації чіткої, продуманої, науково обгрунтованої державної імміграційної політики – процес динамічний та довго-тривалий. Він потребує подальших досліджень в наукових установах різного профілю.
Усвідомлюючи той факт, що імміграційні процеси в світовому масштабі мають тенденцію до зростання дозволимо собі зробити невеликий прогноз щодо розвитку цього феномену в Україні на найближчу перспективу, враховуючи те, що поведінка іммігрантів залежить від двох типів факторів – від привабливості краї-ни, у яку вони збираються переїздити та від несприятливості внутрішніх умов у країні проживання:
- по-перше, слід мати на увазі усім державним структурам, які займаються даною проблематикою, що при суттєвому поліпшенні економічної ситуації в нашому суспільстві, при створенні сприятливих умов для іммігрантів можна очікувати нового припливу етнічних українців та вихідців з України із країн СНД. В першу чергу, це ті, хто сьогодні працює на нафто- і газопромислах Тюмені, на рудниках Якутії, і не тільки там, і перечікують несприятливі умови. На жаль, більшість із цих людей повернеться на етнічну батьківщину вже в передпенсій-ному або пенсійному віці;
- по-друге, якщо в найближчій перспективі не зміняться підходи до інститу-
ту громадянства у Латвії та Естонії, то не припиниться потік тих, хто буде повертатися в Україну з цих держав. На сьогоднішній день із 150 тисяч українців, які там проживають, не отримали громадянства названих держав, в силу різних причин, близько 80 відсотків. Окрім того, на пострадянському просторі, особливо на Кавказі, у Закавказзі, країнах Центральної Азії та Казахстані, ще залишається досить багато потенційно конфліктних зон, які в будь-який момент можуть перетворитися в реальні “гарячі точки”, і в яких проживає багато вихідців з України, а також тих, хто потенційно може, у випадку небезпеки, іммігрувати до України;
- по-третє, за прогнозними розрахунками із Узбекистану, Казахстану та
Росії до Криму найближчим часом прибудуть ще майже 200-230 тисяч кримських татар, декілька десятків тисяч вірменів, греків та німців;
- по-четверте, потенційними іммігрантами із країн СНД Україна розгля-дається як можлива країна для переїзду, практично, на такому ж рівні, як і Росія. В усякому випадку, слід враховувати той факт, що Україна для потенційних імміг-рантів із країн СНД є пріоритетно привабливою поряд з Росією та Білорусією. Це обумовлено відсутністю в державі міжетнічної напруженості, більш високим рівнем дотримання прав людини порівняно з іншими країнами СНД, сприят-ливими природно-кліматичними умовами, адаптованістю до існуючих побутових норм та стереотипів поведінки (адже в основних своїх рисах вони є спільними для всіх колишніх громадян СРСР) тощо. Програшним моментом порівняно із Росією є значно нижчий рівень пенсійного забезпечення в Україні.
Тому за умов існуючої прозорості кордонів з країнами СНД слід очікувати приїзду в Україну не лише українців, не лише вихідців із України – росіян, крим-ських татар, молдаванів, поляків, угорців тощо, але й людей інших національ-ностей. І в цьому плані Україну як і Росію можна розглядати у якості місця потенційного притулку, практично для представників усіх народів колишнього СРСР;
- по-п’яте, частина потенційних іммігрантів, особливо неслов’янського етнічного походження, розглядає переїзд в Україну як тимчасовий. Одні з них перебуватимуть в Україні до того часу, поки не стабілізується обстановка в місцях їх попереднього проживання, на їх етнічній батьківщині. Інші розглядають нашу країну як місток, який допоможе їм перебратися в треті країни. Тому, з боку цієї групи іммігрантів бажання адаптуватися до українських умов, а тим паче інтегруватися в українське суспільство навряд чи проявиться у достатній мірі;
- по-шосте, у регіонах з високим коефіцієнтом імміграційного навантаження, особливо з надлишковою питомою вагою серед іммігрантів осіб неслов’янського етнічного походження, а в західних регіонах України взагалі неукраїнців, в умовах продовження системної кризи, зростання рівня безробіття, невиплат зарплати, пенсій, стипендій в суспільстві можна прогнозувати зростання рівня міжетнічної напруги, поширення ксенофобських настроїв. Як одну із можливих причин погір-шання умов життя, рівня добробуту місцеве населення буде вбачати в іммігрантах, особливо в іммігрантах іноетнічного походження, як правило в тих, хто має велику мовнокультурну дистанцію. Це буде значною мірою ускладнювати процес адаптації іммігрантів у нових умовах, стимулювати часткові відпливи іммігрантів з України через несприятливі для них ситуації;
- по-сьоме, назріла гостра необхідність широкомасштабної допомоги у боротьбі з нелегальною імміграцією з боку західних держав, як таких, що безпосередньо зацікавлені в успіхові цієї боротьби. Спектр допомоги, на нашу думку, може бути досить широким: навчання персоналу, передача досвіду, фінан-сова та технічна допомога в облаштуванні державного кордону, принаймні така, яку отримують сусідні Польща та Угорщина.
Таким чином, можна з великою долею вірогідності стверджувати, що сучасний імміграційний процес в Україні матиме всі умови для нормального розвитку та функціонування, якщо найближчим часом все ж буде створена Єдина міграційна служба України, яка координуватиме даний процес у тісній взаємодії з усіма правоохоронними органами держави, які сприятимуть адміністративно-правовому забезпеченню сучасного імміграційного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика: Енциклопедія; За ред. Ю. Римаренко. – К.: Довіра, 1998. – 911с.
2. Нижник Н. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. – К.: УАДУ при Президентові України, 1997. – 158с.
3. Новік В. Державна політика і регулювання імміграційних процесів в Україні: Аналітичне дослідження. – К.: Компанія ВАІТЕ, 1999. – 170с.
4. Чехович С. Б. Теоретичні засади регулювання міграційних процесів в Україні. – К., 1998. – 178с.
5. Малиновська О. Міграційна ситуація та міграційна політика в Україні. Рада національної безпеки і оборони України. – К., 1997. – 210с.
6. Докладніше про це: Беленький В.Р. Потенциальные реэмигранты России //Социологические исслед. – 1991. - № 4. - С.53-57; Паин Э.А. Возвращение (о репатриации депортированных народов) //Социологические исслед. – 1990. - №12. С. - 59-61; Переведенцев В.И. Миграция населения в СНГ: опыт прогноза //Социологические исслед. – 1992. - № 2. – С. 63; Тишков В.А. Стратегия и механизм национальной политики в Российской Федерации //Этнографическое обозрение. – 1993. - № 5. – С.12.
7. Шинкаренко І.Р. Теоретичні проблеми пошукового забезпечення протидії нелегальній міграції в Україні. /Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України, 2001. - № 3. – С. 339-346.
8. Поваляєв В.Г. Злочинність мігрантів та проблеми боротьби з нею. / Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України, 2001. - № 3. – С.211-218.
9. Мінка Т. Нелегальна міграція та транспортування людей у контексті боротьби з організованою злочинністю. /Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України, 2001. - № 3. – С. 186-189.
10. Етнонаціональний розвиток в Україні. Терміни, визначення, персоналії. – К., 1997. – 115с.
11. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Мысль, 1972. – С.322.
12. Современный словарь по социологии / Под ред. Д.М. Гвишиани – М.: Наука, 1989. - С.159.
13. Демографический энциклопедический словарь / Гл. ред. Д.И. Валентей. – М.: Сов. энцик., 1985. – С.176.
14. Словарь иностранных слов: – 15-е изд. испр. – М.: Рус. яз., 1988. – С.309.
15. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. - 2-е изд. доп. перераб. – М.: Ин-т. мировой экономики, 1997. - С.456.
16. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцев Е.Б. Современный экономический словарь. - 2-е изд. испр. - М.: Инфра, 1998. - С.196.
17. Горват М. “Живий товар” пішов через кордони, з яких зняли “залізну завісу” //Голос України. – 1993. – 17 лют.; Курченко В. Хто приїздить в Україну: мігранти чи злочинці? // Прикордонник України. – 1995. – 9 верес.; Фісюн Л. Кому на “пиріжок” від нелегального мігранта? //Голос України. – 1996. – 10 лип.
18. Прес-центр СБУ. “Раджа” без паранджі // Голос України. – 1993. – 29 трав.
19. Понеділок розпочинається … учора. Інтерв’ю з головою комісії Верховної Ради України з питань молоді, спорту та туризму О. Яковенко // Голос України. – 1997. – 15 берез.; Астахов С. Азіатські стежки біля нашого кордону //Урядовий кур’єр. – 1992. – 28 серп.
20. Небезпечні гастролери //Урядовий кур’єр. – 1993. – 2 лют.; Чамара В Операція “Західний рубіж” //Прикордонник України. – 1995. – 1 лип.; Широченко В. Живой багаж. Нелегальная миграция стала опасна для Украины //Всеукр. ведомости. – 1995. – 11 окт.
21. Нікітін І. Показники ростуть. На жаль – злочинності //Прикордонник України. – 1995. – 11 лют.
22. Гук С. Ми попереду світу всього! … по кількості нелегальних мігрантів //При-
кордонник України. – 1996. – 16 берез.
23. Кладько В. Повірили в нашу доброту //Голос України. - 1996. – 15 серп.
24. Мрачковська Л. Якщо вже бути біженцем в Україні, то краще у шкурі негра. //Правда України. – 1997. – 3 груд.
25. Чужого горя не бывает //Наша газета. – 1992. – 26 авг.
26. Яхно О. Для біженців з Молдови //Слобідський край. – 1992. – 16 лип.
27. Орункаєв С. В слове “мы” сто тысяч “я”, или еще раз о вреде и пользе национа-лизма //Правда Украины. – 1997. – 25 окт.
28. Положение беженцев в мире, 1997-1998 //Интердиалект +. – М., 1997. – С.2.
29. Новік В. О. Державна політика і регулювання імміграційних процесів в Україні: Автореф. дис. … канд. наук з держ. управління: 25.00.04. /Укр. Акад. держ. управл. при Президентові України. К., 1999. – 18с.
30. Чехович С. Б. Правове регулювання міграційних процесів в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 /Київ. ун-т ім Т. Шевченка. - К., 1998. – С.1.
31. Иванов М.М. Визовая система США //США – экономика, политика, идеология. – 1998. - № 7. – С. 112-120.
32. Катеринчук М.Д. Імміграційне законодавство Сполучених Штатів Америки (політико-правовий аналіз): Автореф. дис. канд. юрид. наук. - К., 2001. – С.7.
33. Катеринчук М.Д. Динаміка розвитку імміграційного законодавства США. //Право України. - 1999. - № 5. – С.102.
34. Міліція України //Часопис МВС України. - 2002. - № 8. – С. 28.
35. Аппатов С., Горбатюк Н. Імміграційна політика Канади: історія та сучасність. //Проблеми міграції. - 1998. - № 4 (7). – С.5.
36. A Broader Vision: Immigration and Citizenship. Plan 1995 – 2000. – Ministry of Supply and Services, Canada., 1994. – P. 21.
37. Immigration – All Classes. Top Ten Countries 1991 – 1992 / Facts and Figures/ Overview of Immigration, Ottawa., 1994. – P. 5.
38. Baubock R. “Cultural Minority Rights for Immigrants”, International Migration Review, 30(1): Р.203-215.
39. Blommaert J., J. Verschuren, “European Concepts of Nation-Building”, in: E.N.Wilmsen k P.McAllister(eds.), The Politics of Difference – Ethnic Premises in a World of Power, (Chicago – London, The University of Chicago Press). – 1996. – Р.104-123.
40. Living with Islam – What’s the difference between Algeria and Turkey? - The Economist. – 1995. - March 18th. - Р. 13; 31-32.
41. Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order? (New York, Simon A, Schuster). – 1996. – Р.200.
42. Castles S. “How nation-states respond to immigration and ethnic diversity”, New Community, (Oxford). – 1995. - 21(3). – Р. 293-308.
43. Ионцев В.А. Международная миграция населения: Россия и современный мир //Социс. – 1998. - № 6. – С.39.
44. Эко Умберто. Количество глупости стремительно увеличивается //День. – 1998. – 1 июля.
45. Golini A. Migrants and international migrations: new issues and strategies of the United Nationes // Международная миграция населения: Россия и современный мир: Международ. семинар. М.: 9-10 апреля 1997. Цит. по: Ионцев В.А. Международная миграция населения: Россия и современный мир // Социс. – 1998. - № 6. – С.38.
46. Комаров О.Д. Социально-демографическая характеристика и основные пробле-мы вынужденной миграции в России // Вынужденные мигранты: интеграция и возвращение / Отв. ред. В.А. Тишков; Ин-т этнологии и антропологии Россий-ской Академии наук. – М., 1997. – С.20-21.
47. Статистичний щорічник України за 2000 рік. – К.: Техніка, 2001. - С.336.
48. Статус беженцев. Инф. ВВ //Всеукр. ведомости. – К., 1996. – 1 марта.
49. Вивчення впливу зовнішніх міграцій 1991-1996 рр. на зміни етнічного складу населення України та її регіонів. – К., 1998. – С.26.
50. Фісюн Л. Кому на ”пиріжок” від нелегального мігранта? // Голос України. - 1996. – 10 лип.
51. Бєліцер Н. Виступ на міжнародному симпозіумі // Проблеми міграції та повер-нення депортованих в Україну: Матеріали міжнар. симпозіуму 14-15 березня 1997 року. – К., 1997. – С. 30; Поташний Ю. Турки-месхетинцы мечтают о Грузии // День. – 1997. – 13 нояб.
52. Беженцев в беде не оставили // Всеукр. ведомости. – 1996. – 16 июля.
53. Сборник нормативных документов по организации работы с вьетнамскими гражданами, находящимися в СССР в соответствии с Межправительственным советско-вьетнамским Соглашением от 2 апреля 1981 года. - М., 1987. – С.28.
54. Волосюк Г., Пилинський Я. Деякі аспекти формування в’єтнамської спільноти у м. Києві. // Проблеми міграції. - К., 2002. - № 1(19). – С. 31.
55. Закон України “Про правовий статус іноземців” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 23. – Ст. 161.
56. Беженцы из Чечни // Собор. – 1995. – 21 лип.
57. Чичканева Л. Оказывается, гражданам Украины тоже можна завидовать // Всеукр. ведомости. – 1998. – 15 янв.
58. Беженцы на иждивении горничных? //Донбасс. – 1993. – 7 апр.
59. Союз закавказцев … в Константиновке //Донбасс. – 1993. – 7 авг.
60. Щоб злагода та дружба //Наша газета. – 1996. – 13 січ.
61. Антипова А. Миграция – остров надежды? //День. – 1998. – 27 янв.
62. Проценко Т. Не только пуля вершит свое дело //Одес. изв. – 1992. – 20 марта; Рудой П. Чужой беды не бывает //Одес. изв. – 1992. – 20 марта; Бондарев И. Бе-женцы //Одес. изв. – 1992. – 21 марта; Савчук Е. Прекратить войну в Приднест-ровье //Одес. изв. – 1992. – 25 июня.
63. Тарасенко Н. Бедность не порок … //Одес. новости. – 1994. – 2 марта.
64. Дрыгун М. Жизнь взаймы? Судьба 428 немецких переселенцев в Петродолинском //Одес. изв. – 1993. – 2 февр.
65. Серов И. Возвращение. Немцы хотят жить и трудится на Украине //Одес. изв. – 1992. – 2 июля.
66. Асенько Я. Как идет поселение немцев в Одесской области //Одес. изв. – 1993.
– 6 августа.
67. Супруновский И. Делясь приютом и хлебом //Одес. изв. – 1996. – 25 июня.
68. Петренко Л. Асоціація ліванських громадян //Слобідський край.-1995. - 25 трав.
69. Закон України “Про імміграцію” від 12 червня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. - № 27. – Ст.1198.
70. League of Nations. Treaty Series. – Vol. LXXIX. - № 2004.
71. Grahl-Madsen A. The refugee of refugees in international law. – Leaden: Sijthoff. 1972. – Vol. 1. - P. 74.
72. Holbom L. Refugees: a problem of Our Time. – NewYork., 1975.- Vol 1 / 2. -P.23.
73. Крылов Г.Б. История создания ООН – М., 1960 . - С.17.
74. Официальные отчеты Генеральной Ассамблеи ООН, вторая часть 1-й сессии – А /64/ Аdd.1 Резолюция 8(1), приложение. – Нью-Йорк, 1946. – С. 64.
75. Резолюции, принятые Экономическим и Социальным Советом ООН на ІІІ сессии – Нью-Йорк, 1947 – С. 28.
76. Заключний акт конференції повноважних представників ООН про статус біжен-ців та осіб без громадянства і текст Конвенції 1951 р. //Український часопис прав людини. – К.: Вид-во “Право”, 1997. - № 1. – С.108-112.
77. Потапов В.И. Беженцы и международное право. – М.: Междунар отношения., 1986. – С. 64.
78. Протокол, касающийся статуса беженцев //СССР и международное сотруд-ничество в области прав человека. Документы и материалы. – М., 1989. – С.323-327.
79. Melander G. Nobel P. African refugees and law. – Stockgolm, 1978. – P. 93.
80. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Просвіта, 1996. – 80с.
81. Закон України “Про біженців” //Відомості Верховної Ради України – 2001. - № 16. – Ст.90.
82. Тодыка Ю. Конституционно-правовой статус иностранцев и беженцев в Украине. – Х.: Факт, 1999. – С. 29.
83. Закон України “Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців” від 10 січня 2002 року //Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 17.- Ст. - 118.
84. Беженцы: журнал УВКБ ООН. – 2000. - № 118. – С. 28.
85. Стратегії імміграції //Влада і політика. – 2000. - № 3. – 15-21 лют.
86. Євросоюз стомився від власної відкритості // Урядовий кур’єр. – 2000. - №3. – 11 січ.
87. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. – К.: Вид-во УПФ, 1995. – 42с.
88. Бритченко С., Андрієнко В. Правовий стутус іноземців та осіб без грома-дянства в Україні //Проблеми міграції. – Т. 4., ч. 1(8). – 1999. – С.4.
89. Малиновська О. Проблема нелегальної міграції та транспортування мігрантів в Україні: (Наук. доповідь) // Міжнародна організація з міграції. – К., 2000. – С.17.
90. Газета “Влада і політика”. – 2000. - № 40. – 8-14 груд.
91. Дані представництва УВКБ ООН в Україні за 1995-1998 р. // Укр. часопис права і політики. – К., 1999. – 109с.
92. Кузьменко О.В. Адміністративно-правова протидія нелегальній міграції в Україні: Навч.посібник. - Дніпропетровськ.: Наука і освіта. – 2001. – С. 49.
93. Аналітичні довідки МВС України за 1996-1999 рр. “Про стан роботи паспортної служби органів внутрішніх справ України по лінії контролю за перебуванням іноземців на території держави”. – К., 1999.
94. Гарант недоторканності рубежів держави. //Міліцейський кур’єр. – 2002. - № 43. – С.2.
95. Дмитров С. Контрабанда людей набула загрозливих масштабів //Політика і час. - 1997. - № 3. – С.37.
96. Закон України “Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну” від 10 січня 2002 року //Офіційний вісник України. – 2002. - № 5. – Ст.160.
97. Указ Президента України “Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією” від 18 січня 2001 р. № 22 //Офіційний вісник України. – 2001.- № 3. – Ст. 10.
98. Закон України “Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. – Ст.45.
99. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон від 24 травня 1993 року // www. liga. ua.
100. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова “Про приймання та передачу осіб через українсько-молдовський державний кордон” від 11.09.1998 р. // www. liga. ua.
101. Домовленість про виконання Угоди між Урядом України та Урядом Угорської Республіки “Про передачу і приймання осіб через спільний державний кордон” від 27 жовтня 1994 р. //www. liga. ua.
102. Довідка про результати діяльності органів внутрішніх справ по контролю за дотриманням правил перебування іноземців в Україні та протидії незаконній міграції за період 2000-2002 рр. та 10 місяців 2003 р. – К.: МВС України, 2003.
103. Даль В.В. Толковый словарь российского языка живого великорусского языка. – М.: Рус.яз., 1989. – С.238.
104. Довідка про результати діяльності органів внутрішніх справ по контролю за дотриманням правил перебування іноземців в Україні та протидії незаконній міграції за 10 місяців 2003 р. – К.: МВС України, 2003
105. Аналітична довідка Державного комітету по охороні державного кордону України “Додаткові дані про затримання нелегальних мігрантів на ділянках кордону за 1999 рік”. – К., 1999.
106. Аналітичні довідки МВС України за 1996-1999 рр. “Про стан роботи паспортної служби органів внутрішніх справ України по лінії контролю за перебуванням іноземців на території держави”. – К., 1999.
107. Поляков Є., Мітницький К. Особливості оперативної реєстрації осіб, причет-
них до діяльності організованих злочинних угруповань у прикордонній зоні // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2001. - № 3. – С.218-223.
108. Словарь международного права /Дипломат. академ. - МИД СССР; [М.М. Аваков и др.]. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1986. – С.389.
109. Астахов С. Сьогодні студент – завтра нелегал //Урядовий кур’єр. – 1998. – 3 лют. – С.7.
110. Кузьменко О.В. Поняття контрабанди людьми і її місце в структурі нелегальної міграції //Уряду України, президенту, законодавчій, виконавчій владі “Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення”. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників /Керівники авт. колективу А.І. Комарова, О.О. Крикун. – К.: НДІ “Проблеми людини”, 1998. – Т.10. – С.323.
111. Андреєв Д. Буферна зона Європи //Міліція України. – 1998. - № 7-8. – С.31.
112. Border guarding in Ukraine: Future perspectives. Presentation of the State program of action aimed at maintaining the regime of the state border, frontier regime and development of border guard troops of Ukraine for the period up to 2005/ - Brussels, 2002. – P.9.
113. Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення // Економіка України. – 2001. - № 4. – С.19.
114. Протасов В.Н. Что и как регулирует право: Учебное пособие. – М., 1995. – 85с.
115. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит. – 1966. – С.30.
116. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций. В 2-х томах. Т.1. – Свердловск, 1972. – С.78.
117. Витченко А.М. Механизм правового регулирования социалистических общественных отношений, его понятие и структура /Вопросы теории государства и права. - Саратов, 1968. – С.42.
118. Курагин Г.Г. Механизм ведомственного правового регулирования деятель-ности органов внутренних дел. – М., 1976. – С.36.
119. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка: Ч.1/2. Предмет и понятие / МВД СССР: Всесоюз. науч.-исслед. ин-т.- М., 1981. - С.168.
120. Тихомиров Ю.А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе /АН СССР, Ин-т гос-ва и права. - М.: Наука, 1978. – С.48; Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. - М., 1998. – С. 38.
121. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміні-стративного права. - К.: Вища шк., 1991. – С.97-104.
122. Колпаков В.К. Адміністративне право. - К.: Юрінком Інтер, 2001. – 725с.
123. Бахрах Д.Н. Административное право: Учеб. для вузов. - М.: Изд-во БЕК, 1997. – 201с.
124. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М., 1998. – С.399-440.
125. Закон України “Про надзвичайний стан” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 37. – Ст.538.
126. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. – Ст.385.
127. Закон України “Про державну таємницю” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 16. – Ст.93.
128. Закон України “Про митну справу в Українській РСР” //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 44. – Ст.575.
129. Закон України “Про державний кордон” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 2. – Ст.5.
130. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 6. – Ст.37; Закон України “Про систему оподаткування” //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 16. – Ст.119.
131. Закон України “Про видобуток і переробку уранових руд” //Відомості Вер-
ховної Ради України. – 1998. - № 11-12. – Ст.39.
132. Закон України “Про державну службу” //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. – Ст.490.
133. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження положення про дозвільну систему” //Іменем закону. – 1992. - № 44.
134. Закон України “Про підприємства в Україні” //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 24. – Ст. 272.
135. Закон України “Про електроенергетику” //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 1. – Ст.1.
136. Закон України “Про оборону в Україні” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 9. – Ст. 106.
137. Закон України “Про захист рослин” //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 50-51. – Ст. 310.
138. Закон України “Про пожежну безпеку” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 5. – Ст. 21.
139. Закон України “Про приватизацію майна державних підприємств” //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 17. – Ст.122.
140. Закон України “Про прикордонні війська України” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 2. – Ст. 7.
141. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією” // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 13. – Ст. 66.
142. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію’’ від 29 грудня 1995 р. № 1074 //Зібрання постанов Уряду України. – 1995. - № 4.
143. Овсянко Д.М. Административное право: Учеб. пособие //Под. ред. Туманова Г.А. – М.: Юрист, 1999. – С.144-148.
144. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учеб. –2-е изд. испр. и доп. -М.: Зеркало, 1998. – С.129.
145. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М.: Политиздат, 1981. – 432с; Марков М. Технология и эффективность социального управления /Пер. с болг. /Под ред. и с предисл. Т.В. Керимовой. – М.: Прогресс, 1982. – С.64; Рассолов М.М. Проблемы управления и информации в области права. - М.: Юрид.лит., 1991. – 280с.; Тихомиров Ю.А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе. – М.: Наука, 1978. – 336с.; Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и право. - М.: Изд. МГУ, 1986. – 248с.
146. Колпаков В.К. Адміністративне право України. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.31.
147. Закон України “Про громадянство України” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 50. – Ст. 701.
148. Методичні роз’яснення щодо підвищення ефективності застосування законодавства в протидії нелегальній міграції, збору матеріалів дослідчої перевірки та встановлення обставин перебування іноземців в державі при вирішенні питання про порушення кримінальних справ за ст.ст. 331, 332 КК України /ГСУ МВС України. – К., 19 берез. 2002.
149. Наказ МВС України “Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення” від 22 лютого 2001 р. № 185 //Офіційний вісник України. – 2001. - № 13. – С.322.
150. Наказ МВС України “Про внесення змін та доповнень до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22 лютого 2001 р. № 185” від 26 грудня 2001 р. № 1175 //Офіційний вісник України. – 2001. - №5. – Ст.138.
151. Фіночко Ф.Д. Еволюція поглядів щодо класифікації адміністративного примусу //Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Тези доповідей та наукових повідомлень респ. наук.-практ. конф. – Х., 1995. – С.138.
152. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2000. – 22с.
153. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. (Очерк теории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 214с.
154. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины //Юрид. вестн. - 1997. - №3. - С.32-36.
155. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. – К.: МВС Укр., УАВС, 1995. – С.75.
156. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – С.78.
157. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 158с.
158. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Нелегальна міграція: генезис і механізм протидії: Монографія. – Київ-Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – 372с.
159. Кузьменко О.В. Адміністративна протидія нелегальній міграції в Україні: