АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИДІЇ ТЕРОРИЗМУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

Рукопис

Трофімов Сергій Анатолійович

УДК 342.9:343.326 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИДІЇ ТЕРОРИЗМУ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
Настюк Василь Якович,
доктор юридичних наук,
професор

Харків – 2012

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................4

Розділ 1. Теоретико-правові засади формування та реалізації антитерористичної діяльності
1.1. Соціально-правова характеристика тероризму, його співвідношення з терором, терористичним актом, злочинами терористичного спрямування, терористичною діяльністю та екстремізмом....................19
1.2. Теоретичні проблеми антитерористичної діяльності як предмета правового регулювання: адміністративно-правові аспекти…………....47
Висновки до першого розділу..............................................................................67

Розділ 2. Організаційно-правові засади антитерористичної діяльності
2.1. Особливості та зміст адміністративно-правового забезпечення антитерористичної діяльності……………………………………………73
2.2. Проблеми застосування правових режимів у антитерористичній діяльності ……………………………………….……...............................86
2.3. Суб’єкти антитерористичної діяльності, їх адміністративно-
правовий статус та повноваження...........................................................108
Висновки до другого розділу.............................................................................162

Розділ 3. Визначальні напрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення антитерористичної діяльності
3.1. Посилення системи заходів запобігання (попередження) та
припинення порушень антитерористичного законодавства………….166
3.2. Оновлення інституту адміністративної відповідальності за
порушення антитерористичного законодавства……………………….181
3.3. Вдосконалення організаційно-правового забезпечення законності у сфері антитерористичної діяльності………………………..…………..207
Висновки до третього розділу............................................................................264

Розділ 4. Гармонізація національного законодавства і міжнародного права щодо глобальної протидії тероризму
4.1. Концептуальні підходи до формування комплексного міжнародно-правового режиму протидії тероризму………………….……………..269
4.2. Удосконалення правового регулювання єдиного механізму
глобальної протидії тероризму……………………………………...…………295
Висновки до четвертого розділу........................................................................336

Висновки.............................................................................................................340
Список використаних джерел.........................................................................350

ВСТУП

Актуальність теми. Проголошення в Україні незалежності, реалізація на практиці положень Конституції Україні щодо захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, а також її спрямованість на активну співпрацю з організаціями колективної безпеки поставили перед вітчизняною юридичною наукою принципово нові фундаментальні питання. Серед них особливе місце посідає розробка ефективної системи протидії глобальному негативному явищу – тероризму. Ця робота ускладнюється імперативною конституційною вимогою щодо безумовного дотримання конституційних прав і свобод, адже без її врахування неможлива розбудова демократичної, соціальної та правової держави.
Подальший розвиток держави у зазначеному напрямку нерозривно пов’язаний з підвищенням рівня антитерористичної діяльності органів сектора безпеки, які є суб’єктами різних правовідносин, у тому числі й адміністративно-правових. У цьому зв’язку важливого значення набуває державне управління протидією терористичним загрозам, основними завданнями якого є виявлення та профілактика тероризму, мінімізація його наслідків, а також ефективне застосування різноманітних військових формувань.
Проблема протидії терористичній загрозі є новою для практики державотворення в Україні. Свій безпосередній розвиток на території нашої держави означена загроза отримала у 2011 році з вчинення терористичного акту у м. Макіївка Донецької області. Саме відсутністю до останнього часу фактів прояву терористичної діяльності в Україні можна пояснити низьку активність учених та практиків у сфері забезпечення національної безпеки до розроблення комплексу заходів з протидії терористичній діяльності. На нашу думку, існує низка факторів, які дозволяють зробити висновок про посилення в майбутньому на території України загрози тероризму. До них можна віднести стратегічне географічне розміщення, невизначеність вектору зовнішніх відносин, складна політична ситуація, зокрема відсутність врахування опозиційних думок, посилення корупції, збільшення кількості осіб, які знаходяться за межею бідності або наблизилися до неї впритул, штучне нагнітання напруженості в окремих регіонах (наприклад у Автономній Республіці Крим), порушення фундаментальних прав людини і громадянина тощо.
Наукові дослідження антитерористичної діяльності органів (підрозділів) сектора безпеки дотепер були зосереджені переважно на характеристиці оперативно-розшукового, кримінального й міжнародного законодавства; проблеми ж організації й особливості адміністративно-правового забезпечення протидії тероризму залишилися поза увагою вчених. Проте підрозділи, що здійснюють антитерористичну діяльність, є суб’єктами адміністративно-правових відносин, що виникають з таких питань, як: (а) здійснення державного управління антитерористичною діяльністю; (б) визначення організаційної й функціональної структури суб’єктів антитерористичної діяльності, їх місця в системі органів державної влади; (в) встановлення умов та порядку проходження служби співробітниками спеціальних підрозділів; (г) установлення правового режиму району проведення антитерористичної операції тощо. Окрім цього, антитерористична діяльність є об’єктом контрольно-наглядової діяльності, яка теж регулюється нормами адміністративного законодавства. Адміністративно-правові аспекти існують і в регламентації повноважень суб’єктів антитерористичної діяльності, в розробленні і прийнятті управлінських рішень, у регламентуванні взаємодії й координації між суб’єктами антитерористичної діяльності. Досить часто співробітники спеціальних підрозділів стають суб’єктами адміністративно-юрисдикційних проваджень, що виникають з приводу притягнення їх до адміністративної або дисциплінарної відповідальності.
Окреслене свідчить про особливе місце і значення норм адміністративного законодавства в регулюванні антитерористичної діяльності правоохоронних та інших компетентних органів Української держави. Разом із тим з огляду на багатоманітність явища тероризму ефективна протидія йому може бути лише із застосуванням усього комплексу наявних засобів впливу. Чинний Закон України «Про боротьбу з тероризмом» вiд 20 березня 2003р., № 638-IV не здатен ефективно регулювати антитерористичні заходи, оскільки він спрямований переважно на вирішення окремих питань протидії антитерористичній діяльності, зокрема щодо проведення спеціальних операцій. Отже, постала потреба в розробленні комплексних антитерористичних заходів у рамках адміністративного, інформаційного, фінансового, міжнародного та інших галузей права.
Необхідно зазначити, що комплексного дослідження особливостей адміністративно-правового забезпечення протидії тероризму в українській юридичній науці не провадилося, але окремі правові аспекти цієї проблеми вивчали такі вітчизняні й зарубіжні науковці, як В. Ф. Антипенко, Ю. М. Антонян, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, К. І. Бєляков, В. М. Гаращук, О. О. Гапон, Ю. С. Горбунов, В. В. Грибакін, А. О. Данилевський, С. У. Дікаєв, В. П. Ємельянов, Т. Г. Жовтенко, В. С. Зеленецький, О. В. Зубова, Д. В. Кіслов, О. Л. Копиленко, В. А. Ліпкан, Д. М. Лук’янець, Д. Д. Магомедов, В. В. Майоров, Т. А. Мартиросян, Ю. В. Марченко, Н. П. Матюхіна, В. Я. Настюк, Л. В. Новікова, М. І. Панов, Т. А. Петрова, О. С. Проневич, М. В. Рибачук, Д. С. Рудьман, О. В. Сав’юк, А. Г. Сидоренко, Р. М. Слєпцов, О. В. Соколовський, Д. А. Соломін, В. А. Тимошенко, В. П. Тихий, Ю. В. Тихомиров, І. Л. Трунов, Ю. В. Трунцевський, М. Є. Целуйко, В. М. Цуканов, А. П. Шергін та ін. Указане дає підстави зробити висновок про міжгалузевий характер досліджуваної проблематики. Однак більшість питань, пов’язаних з адміністративно-правовим регулюванням антитерористичної діяльності, зокрема його методологічні засади, особливості й сутність в Україні й досі не розроблено. А тому глибоке й комплексне їх вивчення набуває особливого значення й актуальності, чим і пояснюється вибір теми дисертаційного дослідження.
Підкреслюючи наявність первинного антитерористичного законодавства в Україні, ще раз зазначимо, що воно поки що далеко не повною мірою відповідає вимогам сьогодення, завданням побудови дійсно правової, демократичної, соціальної держави але з безумовним забезпеченням безпеки всіх осіб, які знаходяться на її території.
Особливу увагу слід зосередити на з’ясуванні й удосконаленні теоретичних, а також організаційно-правових засад антитерористичної діяльності, забезпеченню законності в цій царині. Для цього необхідно підвести належне організаційно-правове підґрунтя адаптації антитерористичного законодавства України до вимог європейської інтеграції, запровадити системний підхід до його створення й обслуговування, втілити передовий досвід зарубіжних країн щодо антитерористичного захисту населення. Зазначені заходи мають ґрунтуватися на сучасних наукових розробках, глибокому аналізі минулого й сучасного міжнародного досвіду.
Для з’ясування стратегії подальшого розвитку антитерористичного законодавства необхідно чітко сформулювати поняття тероризму та терористичної діяльності, відмежувати їх від зовнішньо схожих явищ, визначити їх зміст, структуру, розкрити основні принципи та напрями антитерористичної діяльності, а також повноваження суб’єктів її забезпечення й порядок взаємодії між ними, особливості забезпечення законності у процесі реалізації антитерористичної діяльності, пріоритетні напрямки адаптації антитерористичних заходів до відповідних міжнародних норм. Окрім цього, вбачається нагальна необхідність теоретико-практичного визначення основного категоріального апарату в досліджуваній сфері. Без вирішення цих фундаментальних проблем неможливо здійснити кардинальні перетворення системи антитерористичного захисту, ефективно реалізувати положення міжнародно-правових договорів України, створити антитерористичне законодавство, яке відповідало б указаним вимогам і напрямкам руху нашої держави.
Логіка попередніх наукових досліджень та інтереси практики викликають нагальну потребу у створенні цілісного теоретичного підґрунтя вдосконалення антитерористичного законодавства України. Побудова такої фундаментальної основи має за мету не тільки усунути проблеми, існуючі в юридичній науці, яка в даний час перебуває на етапі свого активного розвитку, а й забезпечити надійну базу для практичної діяльності у сфері, що розглядається.
Важливого значення набуває використання не тільки існуючих досягнень юридичної науки України з цих проблем, а й узагальнення досвіду інших країн, вивчення й застосування всього позитивного, що є в їх антитерористичному законодавстві, а також аналіз відповідних міжнародних нормативно-правових актів щодо розглядуваної нами сфери.
Актуальність дослідження цієї проблематики зумовлена також необхідністю підвищення рівня правової культури українського населення, значна частина якого вбачає в нормах антитерористичного законодавства тільки бюрократичні, жорсткі обмежувальні заходи й не враховує їх справжнього призначення – створення надійної системи державної та громадської безпеки.
Перелічені аргументи, безумовно, свідчать про своєчасність і необхідність якомога ширших узагальнень накопиченого теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що намітилися в побудові сучасного антитерористичного законодавства України. Усе вищевикладене, а також недостатня розробленість теоретичних положень, низка невирішених проблем організаційно-правового регулювання й наявність суперечливих питань у можливій реалізації чинного законодавства в розглядуваній нами сфері і стали підставами для обрання автором означеної теми дисертаційного дослідження.
Адміністративно-правове забезпечення протидії тероризму в Україні характеризуються тим, що воно недостатньо науково опрацьовано й висвітлено в юридичній літературі та на законодавчому рівні. Як ми вже зазначали, протидія тероризму в аспекті адміністративно-правової складової фактично не досліджувалася науковцями на пострадянському просторі, отже, на сьогодні існує нагальна потреба комплексного дослідження протидії тероризму в Україні.
Запропонована до захисту робота є першим спеціалізованим дисертаційним дослідженням, у якому автор намагається комплексно розглянути весь спектр питань адміністративно-правового забезпечення протидії тероризму в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з розробленням проблем і запровадженням організаційно-правових заходів, що здійснюються в Україні й мають за мету підвищення рівня державної та громадської безпеки в державі, посилення режиму законності в цій сфері, побудову дійової системи антитерористичних заходів. Напрямки дослідження виступають складовою частиною наукових планів Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», зокрема, кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності, й відповідають цільовій комплексній програмі на 2010-2015 роки “Теоретичні та правові проблеми організації і функціонування Української держави в умовах конституційної реформи” РК УкрІНТЕІ №0110U002806. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 2 вересня 2010 р. (протокол №1).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підґрунті досягнень юридичної науки, вітчизняного й зарубіжного законодавства та практики антитерористичної діяльності комплексно визначити концептуальні засади адміністративно-правового забезпечення протидії тероризму в Україні, розробити науково обґрунтовану дефініцію поняття «антитерористична діяльність», визначити її зміст, структуру, основні принципи правового регулювання, проаналізувати організаційні положення забезпечення антитерористичної діяльності, запропонувати комплекс заходів з удосконалення забезпечення законності в цій сфері, усунення прогалин у вітчизняному законодавстві з вищевказаних проблем, а також з’ясувати аспекти взаємодії міжнародного й національного права щодо глобальної протидії тероризму.
Для досягнення означеної мети поставлено такі завдання:
– з’ясувати поняття «тероризм» й показати його співвідношення із суміжними правовими категоріями;
– навести основні складники терористичної діяльності;
– визначити основні складники антитерористичної діяльності;
– розкрити роль адміністративного права в антитерористичній діяльності;
– окреслити завдання адміністративно-правових режимів у протидії тероризму й виявити проблеми їх законодавчої регламентації;
– внести пропозиції щодо приведення окремих положень антитерористичного законодавства у відповідність вимогам демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави;
– сформулювати рекомендації з удосконалення правового регулювання порядку введення правового режиму району проведення антитерористичної операції;
– висвітлити систему суб’єктів антитерористичної діяльності, окреслити проблеми стосовно розмежування їх повноважень і надати рекомендації щодо посилення ефективності їх функціонування;
– обґрунтувати заходи запобігання (попередження) і припинення порушень антитерористичного законодавства й надати пропозиції стосовно їх удосконалення;
– проаналізувати різновиди шкідливої діяльності щодо протидії тероризму й запропонувати запровадити адміністративну відповідальність за їх учинення;
– надати рекомендації з удосконалення правового регулювання й забезпечення законності щодо антитерористичної діяльності;
– аргументувати визначені теоретичні засади формування комплексного міжнародно-правового режиму протидії тероризму;
– охарактеризувати міжнародне й національне право як складники єдиного механізму протидії тероризму;
– викласти пропозиції з удосконалення міжнародно-правової бази протидії тероризму.
Об’єктом дослідження виступає сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі адміністративно-правового регулювання антитерористичної діяльності.
Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення протидії тероризму в Україні.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційної роботи становлять загальновизнані наукові критерії об’єктивності й дослідницькі методи, зокрема, діалектичний, історичний, статистичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, соціологічний та інші, а також спеціальні юридичні методи граматичного розгляду й тлумачення правових норм. За допомогою діалектичного й історичного методів досліджено процеси становлення й розвитку антитерористичного законодавства, змісту його основних категорій (розд.1, п.1.1; розд.2, п.1.2). Формально-логічний і соціологічний методи дозволили окреслити роль і місце антитерористичної діяльності в державному управлінні, її особливості і призначення (розд.2, п.2.1). Статистичний і порівняльно-правовий методи використовувалися для визначення напрямків удосконалення правових засад, практики діяльності суб’єктів антитерористичної діяльності, вивчення антитерористичного законодавства та практики протидії тероризму інших держав (розд.1, пункти 1.1, 1.2; розд.2, пункти 2.1, 2.2; розд.3, пункти 3.1, 3.2, 3.3; розд.4, пункти 4.1, 4.2). Методи граматичного розгляду і тлумачення правових норм сприяли виявленню прогалин та інших недоліків антитерористичного законодавства, виробленню пропозицій до його вдосконалення (розд.2, п.2.2; розд.3, пункти 3.2, 3.3). Шляхом застосування логіко-семантичного методу й методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат антитерористичної діяльності (розд.1, пункти 1.1, 1.2; розд.2, пункти 2.1, 2.2; розд.3, п.3.3; розд.4, пункти 4.1, 4.2).
Положення й висновки дисертації ґрунтуються на наукових доробках загальної теорії держави і права, теорії державного управління, конституційного, адміністративного, фінансового та інших галузей правових наук, на працях зарубіжних учених, нормах статей Конституції України, законодавчих та інших нормативно-правових актах (у тому числі проектах), які визначають правові засади діяльності суб’єктів протидії тероризму в Україні. Дисертаційна робота підготовлена з урахуванням міжнародних актів, які мають антитерористичну спрямованість.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є першим у вітчизняній науці адміністративного права самостійним завершеним комплексним науковим дослідженням проблем адміністративно-правового забезпечення протидії тероризму, в результаті якого сформульовано низку нових наукових положень і висновків.
Уперше:
– визначено природу антитерористичної діяльності і сформульовано висновки, що її необхідно віднести до категорій публічного регулятивного, матеріального, процесуального й міжнародного права, оскільки предметом регулювання є особливості побудови системи державних органів специфічної безпекової компетенції;
– показано роль адміністративного права в системі протидії тероризму й доведено, що спеціальні адміністративно-правові норми займають у ній центральне місце, утворюючи її нормативну основу, визначають правовий статус, повноваження і порядок взаємодії всіх органів державної влади, їх посадових осіб між собою та іншими суб’єктами права;
– обґрунтовано потребу на законодавчому рівні встановити строк проведення антитерористичної операції до десяти діб. У разі необхідності строк проведення останньої може бути подовжений Президентом України до сумарного строку не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих місцевостях держави, з можливістю додаткового подовження не більш як на 30 діб;
– аргументована важливість розширення заходів запобігання і припинення правопорушень, які застосовуються під час проведення антитерористичної операції, зокрема, включення до таких заходів призупинення (а) надання послуг зв’язку юридичним і фізичним особам, (б) приватної правоохоронної діяльності, (в) функціонування небезпечних виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з використанням вибухових, радіоактивних, хімічно й біологічно небезпечних речовин, та ін.;
– обґрунтовано доцільність введення адміністративної відповідальності за порушення правового режиму району проведення антитерористичної операції, а саме за такі діяння: (а) непокора законним вимогам уповноважених Антитерористичним центром посадових осіб про дотримання заходів і тимчасових обмежень, установлених у районі проведення антитерористичної операції; (б) проникнення або спроба проникнення без відповідного дозволу в район проведення антитерористичної операції; (в) порушення головним редактором чи окремим автором (авторами) програми або передачі встановленого законодавством порядку інформування громадськості про терористичний акт;
– доведено, що у сучасних умовах участь Збройних Сил України у протидії терористичним загрозам у внутрішніх водах і на водній поверхні територіального моря не передбачена. Запропоновано внести зміни до Закону «Про Збройні Сили України», спрямовані на забезпечення єдності державного сектора безпеки, а також розроблено систему змін до перспективного вітчизняного законодавства з питань протидії тероризму з метою його зміцнення;
– запропоновано внести зміни до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» щодо створення належної правової бази для припинення терористичних актів у повітряному просторі, внутрішніх водах і територіальному морі, а також запровадження процесуального порядку визнання організації терористичною.
Удосконалено:
– змістовне навантаження терміна «тероризм», який має використовуватися в адміністративному законодавстві. Пропонується оперувати цим поняттям у найширшому розумінні, під яким фактично мається на увазі терористична діяльність;
– положення про необхідність запровадження в умовах протидії тероризму тимчасового адміністративного призупинення діяльності осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, юридичних осіб, їх філій, представництв, структурних підрозділів, виробничих ділянок, а також експлуатації агрегатів, об’єктів, будівель або споруд, здійснення окремих видів робіт і надання послуг;
– положення щодо критеріїв і стандартів діяльності представників засобів масової інформації в районі проведення антитерористичної операції;
– існуючу в доктрині міжнародного права позицію щодо потреби прийняття комплексної міжнародної конвенції з питань протидії тероризму, визначення її змісту і структурних особливостей.
Дістали подальшого розвитку:
– положення про необхідність урахування можливості зовнішнього втручання в систему електронного управління різними технологічними процесами, у тому числі в системи водопостачання, каналізації, управління рухом (автомобільним, залізничним, авіаційним тощо), а також безпекою виробництва і спричинення в результаті такого втручання суттєвої шкоди;
– дослідження можливостей телекомунікаційних технологій в аспекті їх деструктивного впливу, зокрема, доведено необхідність контролю за діяльністю Інтернет-аукціонів, за інформаційним наповненням різних веб-сайтів тощо;
– визначення підстав і критеріїв допустимості обмеження прав та свобод людини і громадянина у зв’язку з терористичною загрозою;
– питання з вирішення проблем взаємодії суб’єктів міжнародного права у сфері правового регулювання протидії тероризму.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції та рекомендації сприятимуть удосконаленню адміністративно-правового забезпечення протидії тероризму в Україні. Одержані результати можуть бути використані у:
– науково-дослідницькій сфері – як фундамент для подальших досліджень нагальних проблем адміністративно-правового забезпечення протидії тероризму в Україні;
– сфері правотворчості – у процесі підготовки проектів нових і вдосконаленні чинних нормативно-правових актів з питань протидії терористичній діяльності, зокрема, авторські рекомендації та пропозиції можуть бути враховані як база для прийняття Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у новій редакції;
– правозастосуванні – у практичній діяльності суб’єктів протидії тероризму з метою підвищення ефективності відповідних антитерористичних заходів;
– навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних матеріалів з адміністративного права й адміністративної діяльності, при підготовці фахівців у сфері антитерористичної діяльності, а також у науково-дослідницькій роботі студентів, слухачів і курсантів.
Наукові напрацювання дисертаційного дослідження використовуються в консультативній діяльності Центру законодавчих ініціатив Верховної Ради Автономної Республіки Крим, в роботі зі студентами, а також у науково-практичних конференціях, семінарах за участю представників правоохоронних органів, зокрема, Служби безпеки України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження підготовлене автором самостійно. У працях, опублікованих у співавторстві, відзначається вагомий внесок здобувача. Зокрема, у монографії «Міжнародно-правовий режим протидії тероризму» (В. Я. Настюк, С. А. Трофімов) здобувачем розглянуто режим контртерористичного фінансового моніторингу, режими протидії тероризму на транспортних комунікаціях та об’єктах підвищеної небезпеки. У науковій статті «Проблеми законодавчого забезпечення порядку припинення терористичних актів у повітряному просторі України» (С. А. Трофімов, В. В. Ємельяненко) автором досліджені проблеми законодавчого забезпечення порядку припинення терористичних актів у повітряному просторі України, проаналізована практика зарубіжних країн у цій сфері, розглянуто порядок взаємодії уповноважених органів з припинення протиправних дій цивільних повітряних суден, які можуть використовуватися для вчинення терористичних актів у повітряному просторі в мирний час, а також надані пропозиції щодо законодавчого забезпечення можливості застосування зброї та бойової техніки проти цивільних повітряних суден, які можуть використовуватися для вчинення терористичних актів у повітряному просторі у мирний час. У тезах доповіді «Деякі питання законодавчої регламентації виконання наказу, пов’язаного з припиненням терористичного акту як обставини, що виключає злочинність діяння» (С. А. Трофімов, В. В. Ємельяненко) здобувачем окреслені законодавчі проблеми щодо відповідальності військовослужбовців та інших осіб, які брали участь в антитерористичній операції, в результаті чого в ході її проведення було заподіяно шкоду життю, здоров’ю та майну заручників.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції, що містяться в цій науковій роботі, обговорені, схвалені й рекомендовані до захисту кафедрою адміністративного права та адміністративної діяльності Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Ключові теоретичні напрацювання й рекомендації дисертанта оприлюднені в тезах доповідей і наукових повідомлень на наукових і науково-практичних семінарах і конференціях: «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 16-17 квітня 2010р), «Юридична осінь 2010 року» (м. Харків, 23-24 листопада 2010р.), «Предупреждение насильственных конфликтов и формирование культуры мира в мультикультурных сообществах» (г. Севастополь, 6-9 октября 2011г.), «Юридична осінь 2011 року» (м. Харків, 9 листопада 2011р.), «Механізми взаємодії та порядок сумісних дій органів державного управління, місцевого самоврядування з воєнною організацією держави під час виникнення кризових явищ соціального характеру» (м. Харків, 7 грудня 2011р.), «Національне та міжнародно-правове забезпечення стабільного розвитку» (м. Львів, 2-3 березня 2012р.), «Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави» (м. Київ, 14-15 березня 2012р.), «Право і держава в дослідженнях молодих науковців» (м. Одеса, 23 березня 2012р.), «Противодействие ксенофобии, экстремизму и терроризму в современном обществе» (г. Севастополь, 28 марта 2012г.), «Право як ефективний суспільний регулятор» (м. Львів, 6-7 квітня 2012р.), «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20-21 квітня 2012р.), «Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин» (м. Одеса, Україна, 18-19 травня 2012р.), «Держава та право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 19-20 травня 2012р.), «Інформаційні технології боротьби з тероризмом» (м. Київ, 15 липня 2012р.), «Юридична осінь 2012 року» (м. Харків, 13 листопада 2012р.).
Публікації. Ключові практичні й теоретичні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відбиття у 3-ох монографіях: «Міжнародно-правовий режим протидії тероризму», «Митні процедури на морському транспорті», «Правове регулювання антитерористичної діяльності в Україні»; у 22 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у 14 тезах доповідей і повідомлень, оприлюднених на наукових і науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертація містить теоретичне узагальнення й вирішення наукової проблеми, що виявляється в комплексному визначенні адміністративно-правового забезпечення протидії тероризму в Україні, розробленні науково обґрунтованої дефініції категорії «антитерористична діяльність», визначенні її змісту, структури, основних принципів правового регулювання, аналізі організаційних положень забезпечення антитерористичної діяльності, питань удосконалення забезпечення законності й усунення прогалин в цій сфері у вітчизняному законодавстві, а також визначенні аспектів взаємодії міжнародного й національного права щодо глобальної протидії тероризму. У ході вирішення означених питань автор дійшов нижченаведених висновків.
1. Тероризм слід розглядати як проблему, не пов’язану з певними релігійними чи етнічними групами людей. Фактично це негативне явище набуло поширення у світовому масштабі і служить стратегією досягнення відповідних інтересів різноманітними суб’єктами. Тероризм залишається дієвим інструментом політичної боротьби і впливу на населення окремих країн, що дозволяє їх владним структурам обґрунтовувати жорсткий контроль і значну кількість витрачених фінансів на боротьбу з ним та його провідниками.
2. У межах адміністративного права доцільно застосовувати термін «тероризм» у найширшому розумінні, під яким фактично мається на увазі терористична діяльність, що фактично охоплює планування, організацію, підготовку й реалізацію терористичних актів, підбурювання до їх вчинення, до насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях, організацію незаконних збройних формувань, злочинних об’єднань для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах, вербування, озброєння, підготовку й використання терористів, пропаганду і поширення ідеології тероризму, фінансування та інше сприяння тероризму.
3. Ефективна протидія терористичній діяльності неможлива без виділення елементарних складників діяльності людини, що складається з двох компонентів – суб’єктного та об’єктного. Екстраполюючи цей висновок на діяльність терористичну і антитерористичну, умовно можемо виділити в їх структурі суб’єкта, регулятиви (мотиви, потреби, інтереси), мету, об’єкт, знаряддя (засоби і способи) і продукт діяльності (результат).
4. Антитерористична діяльність має бути спрямована проти кожного із складників терористичної діяльності. Вона, безумовно, служить своєрідною відповіддю на прояви терористичної діяльності, її механізм фактично вдосконалюється з появою нових видів засобів, способів, мотивів, об’єктів, суб’єктів терористичної діяльності. Перед науково-технічним потенціалом держави постає завдання сконцентрувати свої розробки в цій сфері з метою створення дієвих організаційно-правових засад для попередження будь-яких проявів терористичної діяльності.
5. З огляду на комплексність розглядуваного явища вбачається, що ефективно протидіяти йому в межах певної галузі права неможливо. Завдання ж адміністративного права полягає у створенні нормативної бази реалізації відповідних заходів, а також відповідних режимних правил, що істотно ускладнять процес здійснення будь-якої форми терористичної діяльності й дозволять ідентифікувати всіх осіб, які так чи інакше, свідомо або несвідомо сприяли розвитку тероризму. Жодна країна світу ще не створила такої системи протидії тероризму, яка забезпечувала б повний захист від будь-яких проявів терористичної діяльності. Однак держава має інструменти для суттєвої мінімізації таких негативних проявів шляхом застосування відповідних системних заходів.
6. Антитерористичну діяльність можна визначити як реалізацію органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, а також окремими фізичними і юридичними особами системи соціальних, економічних, ідеологічних, політичних, кримінально-правових, адміністративно-правових та інших заходів, спрямованих на запобігання, припинення, розкриття фактів терористичної діяльності і притягнення винуватців до відповідальності.
Під механізмом реалізації антитерористичної діяльності можна розуміти сукупність правових та інституціональних елементів, за допомогою яких на практиці забезпечується втілення антитерористичних заходів.
7. Адміністративне право безпосередньо реалізується через механізм адміністративно-правового регулювання, що складається з адміністративно-правових норм, правовідносин, актів застосування права й засобів правового регулювання. Адміністративно-правові норми посідають центральне місце у справі протидії тероризму, утворюють її нормативні підвалини, визначають правовий статус, повноваження й порядок взаємодії суб’єктів боротьби з тероризмом між собою та з іншими суб’єктами права. Антитерористична діяльність супроводжується виникненням різноманітних адміністративних правовідносин, зокрема, щодо застосування заходів запобігання та припинення терористичної діяльності, проведення антитерористичної операції, накладення адміністративної відповідальності в разі порушення вимог законодавства тощо. За допомогою актів застосування права можуть вирішуватися питання оперативного управління протидією тероризму, реалізації заходів адміністративного примусу й адміністративної відповідальності. Адміністративне право використовує переважно так звані первинні засоби правового регулювання – приписи, заборони, дозволи. На відміну від інших галузей права, воно широко й ефективно реалізує названі засоби впливу на поведінку як фізичних, так і юридичних осіб.
8. Порівняльний аналіз вітчизняного й зарубіжного законодавства у сфері протидії терористичній діяльності показав, що навіть держави, які потерпають від дій провідників тероризму та їх прибічників, не мають належного інструментарію із застосування до них можливостей адміністративного впливу, зокрема, розвиненого інституту адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері протидії тероризму. Основна маса країн обмежуються лише адміністративною відповідальністю за порушення законодавства стосовно протидії легалізації отриманих злочинним шляхом доходів та фінансуванням тероризму, а також правового режиму в районі проведення контртерористичної операції. У деяких державах цей вид юридичної відповідальності передбачається і за розповсюдження екстремістських матеріалів.
9. Автором вказано на складність застосування в сучасних правових умовах положення щодо можливості введення режиму надзвичайного стану в разі здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення. У цій конструкції постають дві якісних ознаки – масовість терористичного акту й особлива важливість об’єктів життєзабезпечення. Запропоновано два шляхи вирішення цієї ситуації: (а) наприкінці тексту ст. 4 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» вiд 16 березня 2000р. № 1550-III навести примітку, де зазначити, які саме терористичні акти можна вважати масовими (приміром, за чисельністю суб’єктів терористичної діяльності чи потенціальних жертв від цього акту), а також перелік особливо важливих об’єктів життєзабезпечення; (б) виключити слова «масових» і «життєзабезпечення» із конструкції п. 2 ч. 2 ст.4 вказаного закону, виклавши її в такій редакції: «здійснення терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів».
10. Як свідчить практика антитерористичної діяльності в інших країнах, досить поширеною є ситуація із затягуванням строків проведення антитерористичної операції, у зв’язку з чим пропонується законодавчо встановити такий строк – до 10 діб. У разі необхідності він може бути подовжений Президентом України, до сумарного строку не більше 30 діб і не більше 60 діб в окремих місцевостях країни з можливістю додаткового його подовження не більше як на 30 діб.
11. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» є єдиним нормативно-правовим актом, що передбачає участь Збройних Сил України у припиненні терористичного акту в територіальних водах України. Закон же від 6 грудня 1991 р. за № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України», не передбачає можливості участі Збройних Сил Україні у протидії відповідним загрозам у внутрішніх водах і на водній поверхні територіального моря.
12. Використання особового складу суб’єктів антитерористичної діяльності, які постійно працюють у звичайних умовах на території, де вводиться правовий режим району проведення антитерористичної операції, є недоцільним з декількох причин. По-перше, представники органів державної влади працюють постійно на підвідомчій території, при цьому встановлюються певні зв’язки (родинні, дружні, ділові тощо) з її населенням. У кризових ситуаціях, однією з яких є прояв терористичної діяльності, законодавством передбачені достатньо суттєві обмеження правового статусу особи, що перебуває на території, де вводиться правовий режим району проведення антитерористичної операції. З урахуванням неодмінних контактів населення з особами, які забезпечують режимні заходи, існує високий ступінь імовірності індивідуального підходу до чіткого виконання службових обов’язків стосовно забезпечення режимних обмежень. По-друге, по завершенні правового режиму району проведення антитерористичної операції у співробітників, що були задіяні у режимних заходах, гіпотетично ускладняться відносини з особами щодо яких вони були суб’єктами застосування обмежень, а це неодмінно позначиться на ефективності їх подальшої роботи.
13. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» не містить чіткого розмежування компетенції суб’єктів антитерористичної діяльності, що не відповідає загальним вимогам режимної організації, а тому цей нормативно-правовий акт потребує вдосконалення. За існуючих правових реалій доволі складно встановити суб’єкта, який повинен виконувати ті чи інші дії. Це не можна визнати задовільним, адже за невиконання або неналежне виконання повинна наставати відповідальність. Серед суб’єктів антитерористичної діяльності необхідно визначити головний відокремлений орган, який здійснюватиме безпосереднє керівництво всією антитерористичною діяльністю. Всі інші суб’єкти такої діяльності повинні мати статус допоміжних органів з чітко визначеною компетенцією із реалізації антитерористичної діяльності. Це дозволить розв’язати проблеми взаємодії та координації діяльності в протидії тероризму, зосередження висококваліфікованих фахівців у розглядуваній сфері й підвищити ефективність роботи та відповідальність суб’єктів антитерористичної діяльності щодо ухвалення рішень та їх впровадження в об’єктивну реальність.
14. В Україні необхідність більш уважного ставлення до соціального стимулювання пояснюється наявністю в її складі Автономної Республіки Крим, а саме – значною кількістю осіб, які повернулися з місць примусового виселення. На сьогодні ця категорія осіб постійно стикається з проблемами реєстрації, яка й досі залишається одним з чинників можливого отримання певних соціальних послуг, зокрема, у сферах освіти, охорони здоров’я, а також реалізації політичних прав тощо. Саме тому проблема облаштування таких осіб та забезпечення їх прав нарівні з іншим населенням є першочерговим завданням нашої держави. У протилежному випадку буде створено соціальне середовище, що може позначитися на виникненні різного роду кризових ситуацій.
15. Існує нагальна необхідність у встановлені адміністративної відповідальності за порушення режиму району проведення антитерористичної операції. Основними правопорушеннями в цій царині можна визнати: (а) непокору законним вимогам уповноважених Антитерористичним центром посадових осіб про дотримання заходів і тимчасових обмежень, встановлених на відповідній території, на яку поширюється правовий режим району проведення антитерористичної операції; (б) проникнення або спроба проникнення без відповідного дозволу на територію, в межах якої введено правовий режим району проведення антитерористичної операції; (в) порушення головним редактором чи окремим автором (авторами) програми чи передачі встановленого законодавством порядку інформування громадськості про терористичний акт та ін.
16. З урахуванням темпу розвитку телекомунікаційних послуг постає необхідність запровадження відповідальності суб’єкта господарювання, який надає хостинг-послуги, за надання технічної можливості для розміщення на серверах, що йому належать, інформації терористичного спрямування, яка буде доступна користувачам веб-сайтів у мережі Інтернет. У цьому разі пропонується закріпити солідарну відповідальність суб’єкта, який розмістив таку інформацію, і суб’єкта, який надав технічну можливість для цього. Перший суб’єкт має нести відповідальність кримінального характеру, а другий – адміністративного. Також слід ураховувати, що в разі якщо суб’єкт господарювання, який надає хостинг-послуги, знає про те, що користувач останніх використовуватиме його технічні можливості для розміщення інформації терористичного спрямування та, незважаючи на це, надає таку можливість, то постає питання про притягнення винуватців не до адміністративної, а до кримінальної відповідальності.
17. Пропонується інформацію терористичного спрямування розуміти як відомості: (а) про спеціальні засоби, технічні прийоми і тактику проведення антитерористичних операцій; (б) що містять пропаганду або виправдання тероризму; (в) що містять висловлювання осіб, які чинять опір чи закликають до опору суб’єктам антитерористичної діяльності; (г) що містять висловлювання осіб, які закликають до терористичної діяльності; (д) що містять дані про предмети й речовини, які безпосередньо можуть бути використані для вчинення терористичних актів.
18. Проблемними ще залишаються місцевості, а іноді це навіть території окремих держав, керівництво яких досить лояльно ставиться до діяльності провідників екстремізму. Це унеможливлює обмеження доступу до інформації терористичного спрямування шляхом внесення змін до законодавства України. Вирішенням цієї ситуації може бути тісна співпраця правоохоронних органів України, перш за все Служби безпеки України, з операторами (провайдерами) Інтернет-послуг, тобто із суб’єктами підприємницької діяльності, які надають технічну можливість для виходу в мережу Інтернет. Провайдери Інтернет-послуг мають технологічні можливості обмеження доступу до певних сайтів за їх Інтернет-адресами. Вважаємо за доцільне порушити питання про відстежування з боку Служби безпеки України сайтів, які можуть так чи інакше впливати на стан національної безпеки, складення відповідного переліку і ознайомлення з ним вітчизняних операторів (провайдерів) Інтернет-послуг, які, у свою чергу, блокуватимуть доступ до них з боку своїх користувачів.
19. Існує необхідність використання в умовах протидії тероризму адміністративного призупинення діяльності, яке полягає в тимчасовому припиненні діяльності осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, юридичних осіб, їх філій, представництв, структурних підрозділів, виробничих ділянок, а також експлуатації агрегатів, об’єктів, будівель або споруд, здійснення окремих видів діяльності (робіт) та надання послуг.
20. У разі прийняття рішення про застосування зброї й бойової техніки проти літаків, на борту яких разом із суб’єктами терористичної діяльності знаходяться екіпаж і пасажири, ми зіштовхуємося з порушенням ст. 64 Конституції України, а саме відносно того, що за жодних обставин не може бути обмежено право людини на життя. Окрім цього, закріплення такої можливості лише на підзаконному рівні не відповідає п. 1 ч.1 ст. 92 Конституції України, який передбачає, що виключно законами України визначаються права та свободи людини і громадянина, гарантії цих прав та свобод, а також основні обов’язки громадянина.
21. На сьогодні встановленого законом порядку визнання організації терористичною і притягнення її до відповідальності за терористичну діяльність не існує. Базовою проблемою розроблення такого механізму є ситуація з вирішенням питання про те, в рамках якого процесуального законодавства відбуватимуться таке визнання і притягнення до відповідальності. Виходячи з аналізу сучасних правових умов ми дійшли висновку, що справа про визнання організації терористичною та притягнення такої організації до відповідальності у вигляді припинення діяльності й конфіскації майна за сучасних законодавчих реалій може бути предметом розгляду лише в межах цивільно-процесуальних норм.
Участь Генерального прокурора України й Верховного Суду України у процедурі визнання організації терористичною і притягнення її до відповідальності за терористичну діяльність дозволить частково запобігти можливим зловживанням з боку різних структур та їх посадових осіб, які мають інструменти впливу на суди та прокуратури нижчої ланки, з огляду на що будуть максимально забезпечені права й інтереси відповідних юридичних осіб.
22. У даний час гостро постає питання про зближення законодавств держав щодо антитерористичної діяльності. У правовому забезпеченні боротьби з тероризмом у масштабах усієї міжнародної спільноти орієнтир має бути не тільки на розвиток міжнародно-правової бази цієї боротьби, але й на концентрацію правових ресурсів країн у використанні їх у єдиному напрямку, зближенні національних законодавств.
23. Комплексний міжнародно-правовий режим протидії тероризму треба розглядати як урегульований міжнародним правом порядок протидії тероризму у всіх його проявах і для всіх держав-учасниць відповідних конвенцій, який підлягає конкретизації у процесі його реалізації. До його основних складників можна віднести такі функціональні режими протидії тероризму: (а) захисту прав людини в умовах боротьби з тероризмом; (б) контртерористичного фінансового моніторингу; (в) протидії тероризму на транспортних комунікаціях; (г) протидії тероризму на об’єктах підвищеної технологічної і екологічної небезпеки; (д) проведення контртерористичної операції.
Комплексний міжнародно-правовий режими протидії тероризму має східчастий характер і конкретизується по вертикалі й горизонталі в системі міжнародного управління боротьби із цим негативним явищем. При цьому можуть виникати і вторинні правові режими, що виступають певним етапом і засобами реалізації первинного. Комплексний міжнародно-правовий режим протидії тероризму регулюється нормами різного галузевого спрямування, серед яких визначальне значення мають норми, що регулюють питання концептуального сполучення інститутів національної безпеки і протидії тероризму на рівні як окремих держав, так і міжнародної спільноти в цілому.
24. Не всі конвенції з протидії тероризму узгоджені між собою, чисельність учасників кожної з них є різною, що ускладнює міжнародну співпрацю держав, спрямовану на викорінювання тероризму. Необхідно спрямувати зусилля всіх країн світу в рамках ООН на створення єдиної, комплексної конвенції, яка концентрувала б у собі всі аспекти протидії тероризму й рекомендувати всім державам-членам ООН приєднатися до неї, адже будь-яка країна може стати наступною ціллю терористів. Такий спеціальний комплексний міжнародно-правовий договір повинен охоплювати загальні питання протидії цьому явищу. Зобов'язання, що мають міститися в ньому, по можливості повинні бути конкретними й передбачати допустимість вжиття спільних заходів з протидії тероризму, що не суперечать загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. «После прихода американцев в Афганистан производство наркотиков в стране увеличилось в 4 раза»: Интервью посла Узбекистана в России Бахтияра Исламова Информационному агентству REGNUM [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.regnum.ru/news/517442.html
2. «Пособник из Польши» стал свидетелем по делу норвежского террориста: Lenta.ru – издание Rambler Media Group [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lenta.ru/news/2011/07/25/polen1/.
3. Foreign Terrorist Organizations. Office of the coordinator for counterterrorism U.S. Department of State [Electronic resource]. – Access mode: http://www.state.gov/j/ct/rls/other/des/123085.htm
4. Kashan, Sunya (2010) «The USA Patriot Act: Impact on Freedoms and Civil Liberties,» ESSAI: Vol. 7, Article 28. [Electronic resource]. – Access mode: http://dc.cod.edu/essai/vol7/iss1/28
5. Patriot Act: A civil liberties breach or a foreign policy necessity?: Foreign Policy Journal, June 17, 2011 by Jo Coghlan [Electronic resource]. – Access mode: http://www.foreignpolicyjournal.com/2011/06/17/patriot-act-a-civil-liberties-breach-or-a-foreign-policy-necessity/
6. Sec. 1189, Title 8 – Aliens and Nationality: U.S. Code // [Electronic resource]. – Access mode: http://uscode.house.gov/download/pls/08C11.txt
7. Slik skaffet han politiuniformen: NRK [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nrk.no/nyheter/norge/1.7725557.
8. States parties to the Rome Statute of the International Criminal Court: From Wikipedia, the free encyclopedia [Electronic resource]. – Access mode: http://en.wikipedia.org/wiki/States_Parties_to_the_Rome_Statute_of_the_International_Criminal_Court
9. Административное право России: учеб. / Л. Л. Попов, Ю. И. Мигачев, С. В. Тихомиров; отв. ред. Л. Л. Попов. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 688с.
10. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С. В. Кивалова. – Х.: «Одиссей», 2005. – 880с.
11. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584с.
12. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544с.
13. Адміністративне право: підручник / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. – Х.: Право, 2010. – 624с.
14. Альбрехт Петер-Алексіс Забута свобода: принципи кримінального права в європейській дискусії про безпеку: Моногр. / Переклад з німецької мови та передмова Г. Г. Мошака. – Одеса: Астропринт, 2006. – 160с.
15. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Андрійко Ольга Федорівна. – К., 1999. – 378 с.
16. Анита Нильсон Сохранность материала. Условия осуществления программы МАГАТЭ меняются [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.iaea.org/Publications/Magazines/Bulletin/Bull434/Russian/article3_rus.pdf
17. Антипенко В. Ф. Теории мирового развития и антитеррористическое право. Логика сопрягаемости: моногр. / В. Ф. Антипенко. – К.: ДП «Друкарня МВС України», 2007. – 440с.
18. Антонян Ю. М. Терроризм. Криминологическое и уголовно-правовое исследование / Ю. М. Антонян. – М.: Щит-М, 1998. – 306с.
19. Анцилотти Д. Курс международного права. Т. 1: Введение – общая теория/ Пер. А. Л. Саккетти, Э. М. Фабрикова; Под ред. Д. Б. Левина. – М.: ИЛ, 1961. – 457 с.
20. Апеляційний суд Донецької області залишив без змін вирок "макіївським терористам": за матеріалами інформаційного порталу РБК-Україна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/newsline/show/apellyatsionnyy-sud-donetskoy-oblasti-ostavil-bez-izmeneniy-30122011184600
21. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов. – 2-е изд., изм. и доп. / Д. Н. Бахрах, Б. В. Россинский, Ю. Н. Старилов – М.: Норма, 2006. – 800с.
22. Башкиров Н. В. Меры административно-правового противодействия политическому экстремизму: : дис. … канд.. юрид. наук: 12.00.14 / Башкиров Николай Вячеславович. – М., 2005. – 176с.
23. Беньямин Нетаньяху Война с терроризмом: Как демократии могут нанести поражение сети международного терроризма / Пер. с англ. – М.: Альпина Паблишер, 2002. – 207с.
24. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Моногр. / Битяк Ю. П. – Х.: Право, 2005. – 304с.
25. Бояр-Созонович Т. С. Международный терроризм: Политико-правовые аспекты / Т. С. Бояр-Созонович. – Киев; Одесса: Лыбидь, 1991. – 164 с.
26. Бриллиантов Л. В. Уголовная ответственность за вовлечение в совершение преступлений террористического характера или иное содействие их совершению / Бриллиантов Л. В. // Российский следователь. – 2006. – №6. – С.15-18.
27. Брусницын Ю. А. Правовая политика современного Российского государства в сфере противодействия терроризму: дис. … канд. юрид. наук: 23.00.02 / Брусницын Юрий Александрович. – Ростов-на-Дону, 2003. – 172с.
28. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній. – К.: Либідь, 2002. – 608с.
29. В Британии вынесены первые жесткие приговоры за беспорядки: четыре года за призывы в Facebook: Газета.ru [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.gazeta.ru/news/lenta/2011/08/17/n_1969445.shtml.
30. В ОДКБ обновили списки террористических и экстремистских организаций // Независимое военное обозрение от 20.03.2009г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://nvo.ng.ru/wars/2009-03-20/1_bandits.html
31. В Польше задержан юный последователь норвежского террориста Брейвика: Новости@Mail.ru [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://news.mail.ru/incident/6617148/?frommail=1.
32. В списках не значатся. Отсутствие единого понимания терроризма мешает объединению международных усилий по борьбе с ним // Военно-промышленный курьер. – №33 (100). – 7–13 сентября 2005г. – С.1, 9.
33. В. Скомороха Правосуддя і захист прав людини як реакція на тероризм // Право України. – 2002. – №11. – С.5-12.
34. Витюк В. В. Социальная сущность и идейно-политические концепции современного левого терроризма: Автореф. дис. ... д-ра философ, наук: 09.00.03 / Витюк Виктор Владимирович. – М., 1985. – 48 с.
35. Гаврилин Ю. В. Современный терроризм: сущность, типология, проблемы противодействия. Учебное пособие / Ю. В. Гаврилин, Л.В.Смирнов – М.: ЮИ МВД России, Книжный мир, 2003. – 66с.
36. Гапон А. А. Министерство внутренних дел Российской Федерации как структурно-функциональный элемент механизма антитеррористической деятельности: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Гапон Александр Александрович. – С-П., 2008. – 230с.
37. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Монографія / В. М. Гаращук– Харків: Фоліо, 2002. – 176с.
38. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Гаращук Володимир Миколайович. – Х., 2003. – 412с.
39. Глобальное партнерство по укреплению режима нераспространения [Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://npc.sarov.ru/issues/coretaming/section8p3.html
40. Глотова С. В. Международные проблемы борьбы с международным терроризмом / С. В. Глотова. // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 2004. – № 4. – С. 61-88.
41. Гончаров А. Ю., Гончарова Т. Д. Опыт США в борьбе с ядерным терроризмом [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.secuteck.ru/articles2/Sec&pravo/opit_usa_v_borbe
42. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003р. № 436-IV // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11. – Ст.462.
43. Господарський процесуальний кодекс України вiд 06.11.1991р. № 1798-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 6. – Ст.56.
44. Государственный и общественный контроль в СССР / Под ред. В. И. Туровцева. – М.: Наука, 1970. – 335с.
45. Грибакин В. В. Информационное обеспечение антитеррористической деятельности Российского государства: дис. … канд. полит. наук: 23.00.02 / Грибакин Валерий Викторович. – М., 2004. – 207с.
46. Декларация Международной комиссии юристов по вопросам отстаивания прав человека и правовых норм в борьбе с терроризмом от 28.08.2004 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.medialaw.ru/publications/zip/123/8.htm
47. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1990. – N 31. – С. 429.
48. Денисов В. Н. Развитие теории и практики взаимодействия международного права и внутреннего права / Денисов В. Н. // Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. – К.: 1992. – С. 7.
49. Денисова Ю. Н. Реклама как форма социальной деятельности: дис. … канд. философ. наук: 09.00.11 / Денисова Юлия Николаевна. – Воронеж, 2009. – 172с.
50. Дикаев С. У. Терроризм: феномен, обусловленность и меры противодействия (уголовно-правовое и криминологическое исследование): дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Дикаев Салман Умарович. – С-П., 2004. – 345с.
51. Дмитриев Ю. А. Административное право: Учебник / Ю. А. Дмитриев, А. А. Евтеева, С. М. Петров. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 1008с.
52. Днепропетровские террористы выдвигали требования: Новости Mail.ru [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/politics/8865819/?frommail=1
53. Днепропетровский террорист оказался преподавателем политологии: Новости Mail.ru [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/incident/9157399/?frommail=1
54. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї вiд 01.07.1968р. // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 18. – Ст. 750.
55. Договір про співробітництво держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з тероризмом вiд 04.06.1999р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_519
56. Додатки 1-18 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію вiд 01.11.1944р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=3&nreg=995_655
57. Доклад Генерального директора Международного агентства по атомной энергетике “Обзор ядерных технологий – 2006” [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.iaea.org/About/Policy/GC/GC50/GC50InfDocuments/Russian/gc50inf-3_rus.pdf
58. Долгова А. Конкретизация понятия терроризма в криминологических и правовых целях / А. Долгова // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С.100-103.
59. Доронина Е. Б. Принцип справедливости в законодательном определении терроризма / Е. Б. Доронина // Актуальные проблемы борьбы с преступностью в Сибирском регионе: сборник материалов международной научно-практической конференции памяти д. ю. н., профессора В. И. Горобцова (10-11 февраля 2005 г.). Ч. 1 / Сиб. юрид. ин-т МВД РФ; [отв. ред. С. Д. Назаров]. – Красноярск: Сибирский юридический институт. – 2005. – С. 246-248.
60. Дремин В. Н. Террористическая деятельность организованных преступных групп / В. Н. Дремин // Весы Фемиды. – 1998. – №2. – С. 11-14.
61. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования. уголовно-правовое исследование / В. П. Емельянов. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 291с.
62. Емельянов В. Понятие терроризма в уголовном законодательстве России и Украины: Сравнительный анализ / В. Емельянов //Российская юстиция. – 1999. – № 11. – С.42-43.
63. Емельянов В. Террористический акт и акт терроризма: понятие, соотношение и разграничение / В. Емельянов //Законность. – 2002. – № 7. – С. 44-46.
64. Ермакова Л. Цель как признак терроризма / Л. Ермакова, М. Комарова // Уголовное право. – 2002. – № 2. – С. 22-24.
65. Європейська конвенції про боротьбу з тероризмом від 27.01.1977р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 14. – Ст. 1055.
66. Європейська конвенція про контроль за придбанням та зберіганням вогнепальної зброї приватними особами вiд 28.06.1978р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_320
67. Європейська конвенція про контроль за придбанням та зберіганням вогнепальної зброї приватними особами вiд 28.06.1978р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_320
68. Ємельянов В. П. Терористичні злочини: кримінально-правова характеристика та питання вдосконалення антитерористичного законодавства: Моногр. / Ємельянов В. П., Новікова Л. В., Семикін М. В. / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В. П. Ємельянова. – Х.: вид-во “Кроссроуд”, 2007. – 216с.
69. Жестков Д. В. Правовая политика в сфере противодействия терроризму в России (вопросы теории и истории): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Жестков Денис Владиславович. – Волгоград., 2006. – 246с.
70. За фактом вибуху в Харкові порушена справа за статтею «теракт»: за матеріалами Телевізійної служби новин «Факти» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fakty.ictv.ua/index/read-news/id/1432490#main
71. За фактом вибуху у центрі Дніпропетровська порушено кримінальну справу: за матеріалами офіційного сайту ГУМВС України в Дніпропетровській області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://umvs.dp.ua/news/site/2011-11-16/700
72. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
73. Замковой В. И. Терроризм – глобальная проблема современности / В. И. Замковой, М. З. Ильчиков. – М.: Институт международного права и экономики, 1996. – 80с.
74. Заявление «Группы восьми» о борьбе с терроризмом (Глениглс, 2005) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://civilg8.ru/6403.php
75. Зеленецкий В. С. Общая теория борьбы с преступностью. Концептуальные основы / Зеленецький В. С. – Х.: Основа, 1994. – 321 с.
76. Зеленецький В. С. Концептуальні основи визначення категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом. Науково-практичний посібник / В. С. Зеленецький, В. П. Ємельянов. – Харків: вид-во “Кроссроуд”, 2006. – 80с.
77. Значення слова «Хостинг»: Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B3
78. Зубова О. В. Терроризм и проблемы ограничения конституционных прав граждан в борьбе с ним: дис. … канд.. юрид. наук: 12.00.02 / Зубова Оксана Владимировна. – Елец, 2004. – 213с.
79. Исламизм, США и Европа. Война объявлена! / Б. Ф. Ключников. – М.: ООО "Издательство "ЭКСМО" : ООО "Алгоритм-Книга", 2003. – 317 с.
80. Истомин А. Ф. Пути совершенствования норм Уголовного кодекса РФ как законодательной основы борьбы с терроризмом / А. Ф. Истомин, В. А. Горбулин, В. И. Зарубин // Журнал российского права. – 2001. – № 1. – С. 8-14.
81. К формированию перечня террористических организаций. Проблемы и препятствия: Институт религии и политики [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://i-r-p.ru/page/stream-trends/index-817.html
82. Каган М. С. Человеческая деятельность. (Опыт системного анализа) / М. С. Каган. – М.: Политиздат, 1974. – 328 с.
83. Как сделать бомбу в домашних условиях: Поисковая система Google [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.google.com.ua/#sclient=psy&hl=ru&source=hp&q=%D0%BA%D0%B0%D0%BA+%D1%81%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%8C+%D0%B1%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D1%83+%D0%B2+%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%BD%D0%B8%D1%85+%D1%83%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%8F%D1%85&aq=f&aqi=g1&aql=f&oq=&pbx=1&fp=e2c88aff5a829102&biw=1280&bih=856
84. Карандашев В. Н. Психологические основы развития студента как субъекта учения: Дис... д-ра психол. наук: 19.00.07 / Карандашев Виктор Николаевич. – С-П., 1994. – 420с.
85. Карпец И. И. Преступления международного характера / И.И.Карпец. – М.: Юрид. лит., 1979. – 264 с.
86. Кашепов В. П. Уголовно-правовое регулирование противодействия терроризму / В. П. Кашепов // Уголовное право. – 2006. – №3. – С.31-36.
87. Кветной М. С. Человеческая деятельность: сущность, структура, типы. (Социологический аспект) / М. С. Кветной. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1974. – 224 с.
88. Кельман М. С. Загальна теорія права / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин– К.: Кондор, 2002. – 353 с.
89. Кириллов И. А. Особенности основных направлений профилактики терроризма / И. А. Кириллов // Уголовное право и современность. Межвузовский сборник научных трудов. Вып.8 / Сибирский юридический институт МВД России. – Красноярск: Сибирский юридический институт МВД России, 2004. – С.306-315.
90. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. // Офіц. вісн. України. – 2005. – N 32. – Ст. 1918.
91. Кожушко Е. П. Современный терроризм: анализ основных направлений / под общ.ред. А. Е. Тараса. – Минск: «Харвест», 2000. – 448 с.
92. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Коломоєць Тетяна Олександрівна. – Запоріжжя., 2005. – 455с.
93. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник / Колпаков В. К., Кузьменко О. В. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
94. Комзюк А. Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Комзюк Анатолій Трохимович. – Х., 2002. – 408с.
95. Компьютерный вирус поразил систему управления беспилотниками в США: Портал «Центр информационной безопасности» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.bezpeka.com/ru/news/2011/10/10/drone-virus.html
96. Конвенция о физической защите ядерного материала от 03.03.1980р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/terrorism/nucmat.pdf
97. Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден вiд 16.12.1970р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_167
98. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації вiд 23.09.1971р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_165
99. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації від 23.09.1971р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_165
100. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства вiд 10.03.1988р. // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 3. – Ст. 139.
101. Конвенція про допомогу в разі ядерної аварії або радіаційної аварійної ситуації вiд 26.09.1986р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_027
102. Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів вiд 14.12.1973р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_389
103. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вiд 04.11.1950