АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................
3-13
Розділ 1

Природне середовище як об’єкт адиміністративно-правової охорони.

1.1. Види об’єктів адміністративно-правової охорони навколишнього природного середовища. Особливості правового регулювання їх статусу................................................

14-42
1.2. Сутність і зміст загальнообовязкових правил у галузі екології............................................................................................
43-67
1.3. Система і правове становище органів управління у сфері екології і природних ресурсів.......................................................
68-81
Розділ 2

Адміністративна відповідальність у системі засобів забезпечення навколишнього природного середовища

2.1. Адміністративно-правові заходи охорони навколишнього природного середовища…............................................................

82-111
2.2. Загальна характеристика заходів адміністративного примусу в галузі охорони навколишнього природного середовища…..................................................................................

112-123
2.3. Особливості адміністративної відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки. Система й види адміністративних стягнень............................................................

124-149
2.4. Причини й умови здійснення правопорушень у галузі екології............................................................................................
150-163
2.5. Проблеми попередження адміністративних правопорушень у галузі охорони навколишнього природного середовища...................................................................................

164-174

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ............................................................... 175-180

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................... 181-196

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Екологічна криза є проблемою, яка стосується всього світового співтовариства, породжена протиріччями між суспільними інтересами і навколишнім природнім середовищем.
Стан навколишнього природнього середовища на Україні , за думкою фахівців, погіршується, потенційно небезпечні об’єкти атомного, енергетичного, хімічного, транспортного, металургійного, машинобудівного інших комплексів створювалися і експлуатувалися, а деякі продовжують експлуатуватися, без належного обліку усіх складників екологічної і технічної безпеки.
Стаття 16 Конституції України проголошує, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. Життя та діяльність держави і суспільства, таким чином, прямо пов’язується з станом екологічної безпеки, підвищенням якості та ефективності роботи природоохоронних органів. В нинішніх умовах на природоохоронну діяльність впливає ряд об’єктивних та суб’єктивних факторів, які породжено новими соціально-економічними умовами господарювання, переходом до ринкових відносин, новими підходами до вирішення багатьох важливих завдань, що постають перед державою та суспільством.
Система природоохоронних заходів спрямованих на збереження оточуючого природного середовища, протиставлена державою правопорушенням у галузі охорони природи. Однак, вона не адекватна стану деліктності, недостатньо розроблені проблеми причин правопорушень, їх попередження, усунення наслідків та відшкодування заподіяної шкоди у цій галузі, невідпрацьований механізм адміністративно-примусового впливу на правопорушників (фізичних та юридичних осіб), відновлення природних ресурсів.
Актуальність досліджуваної теми пояснюється й тим, що характеристика системи адміністративних правопорушень і їх конкретних складів, дослідження питань практичного застосування заходів адміністративного примусу, особливостей їх застосування має важливе значення для розробки аргументованих пропозицій щодо законодавчого регулювання відносин у цій сфері і розробки рекомендацій по активізації боротьби з екологічними правопорушеннями. Наукові розробки природоохоронних проблем мають позитивно позначатися на подальшому вдосконаленні законодавства про адміністративні правопорушення, практиці реалізації чинних адміністративно-правових норм в цій сфері. Корисними вони будуть також в справі підготовки кадрів для правоохоронних органів, підвищення рівня правового виховання громадян.
В останні роки посилилась увага вчених-адміністративістів України до дослідження загальних і конкретних проблем адміністративно-правових засобів боротьби з адміністративними проступками. З’явився ряд монографій, дисертацій, навчальних посібників, наукових статей, популярних брошюр, коментарів до законодавства, рецензій на дослідження, в яких розкриваються сутність і особливості засобів адміністративного примусу, узагальнюється практичний матеріал боротьби з різними видами адміністративних правопорушень, аналізується діяльність по їх профілактиці.
Разом з тим, деякі актуальні і важливі проблеми змісту і реалізації законодавства про адміністративні правопорушення не одержали ще комплексного і системного висвітлення в адміністративно-правовій літературі. У повній мірі до них необхідно віднести питання адміністративно-правових заходів охорони довкілля. На даний час комплексне дослідження адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища, динаміки цього виду правопорушень, специфіки їх попередження, припинення не проводилось.
навколишнього природного середовища, динаміки цього виду правопорушень, специфіки їх попередження, припинення не проводилось. За таких умов виникає необхідність в аналізі системи адміністративних правопорушень в галузі охорони природи, поглибленому науковому дослідженні проблем охорони довкілля адміністративно-правовими заходами.
Сказаним вище, а також тривалим вивченням і узагальненням пошукачем практики діяльності органів управління в сфері екології, природоохоронних органів, природоохоронної діяльності прокуратури та органів адміністративної юрисдикції обумовлений вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної Цільової програми “Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування” № 0186.0.070865.
Мета і задачі дослідження. Головна мета проведенного дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки, які є на сьогодні, чинного законодавства і узагальнень практики його реалізації визначити коло адміністративних правопорушень в галузі охорони природи, умови та причини їх скоєння, розкрити сутність, зміст і ефективність адміністративно-правових заходів охорони природи.
Ставились також мета розробити і обгрунтувати пропозиції і рекомендації, направлені на удосконалення чинного законодавства та системи адміністративно-правових заходів охорони природи.
Для досягнення вказаної мети в роботі ставились завдання вирішити наступне:
- розробити систему адміністративно-правових заходів охорони природи;
- дати визначення адміністративного правопорушення в галузі охорони природи, опрацювати підстави класифікації і навести систему адміністративних правопорушень у цій галузі;
- удосконалення, внести пропозиції по вдосконаленню законодавства про адміністративні правопорушення і діяльність адміністративно-юрисдикційних органів;
- дати характеристику підстав, процесуальних особливостей застосування адміністративної відповідальності за правопорушення у природоохоронній галузі;
- проаналізувати основні причини і умови, які сприяють здійсненню адміністративних правопорушень у сфері дослідження;
- дослідити зміст і значення заходів профілактики та припинення адміністративних правопорушень в галузі охорони природи, надати рекомендації по удосконаленню їх системи та механізму застосування.
Ступінь дослідженості проблеми. Проблема адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища характеризується тим, що вона недостатньо науково розроблена і висвітлена у юридичній літературі. Окремі аспекти проблеми розглядаються у працях О.Ф.Андрійко, В.І. Андрейцева, Ю.П. Битяка, Д.М.Бахраха, В.М.Гаращука А.П.Гетьмана, В.К.Колпакова, Л.В.Коваль, Б.В.Єрофеєва, та інших. Запропонована робота, таким чином, є однією з перших в Україні спроб комплексного дослідження всього спектру питань адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища.
Об’єктом дослідження є відносини , що виникають в процесі правового регулювання адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища.
Предметом дослідження виступають : система адміністративних правопорушень в галузі охорони природи і система адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища. Комплексне, системне розроблення цих положень в сукупності сприяють вирішенню однієї з важливих задач адміністративно-правововї науки, яка полягає в визначенні напрямків подальшого підвищення ефективності адміністративно-правових заходів охорони довкілля.
Методи дослідження. Викладення дисертаційного матеріалу здійснюється за допомогою сукупності методів: діалектичного, історичного, логіко-юридичного, соціологічного, системно-структурного, порівняльно-правового. Методологічну основу роботи становить діалектичний метод пізнання правових явищ, який дозволяє враховувати усі взаємозв’язки і взаємозалежності розглядуваних питань, об’єктивно оцінювати ефективність адміністративно-правових заходів охорони оточуючого природного середовища.
Використані й інші методи, які застосовуються в конкретно-соціологічних дослідженнях (спостереження, анкетування ). Вивчені і узагальнені матеріали анкетування більш як 300 співробітників Державного управління екологічної безпеки в Харківській області. Узагальнено матеріали практики органів адміністративної юрисдикції Харківської області, уповноваженних розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері охорони довкілля, а також попереджувати і припиняти такі проступки.
Зміст дисертації спирається на праці багатьох вчених в галузі теорії держави і права, конституційного, адміністративного, екологічного, кримінального, цивільного права, а також публікації практичних робітників. З урахуванням того, що дослідження повинно мати комплексний характер, вивчалася правова, економічна, соціологічна література, численні публікації періодичної літератури, статистичні матеріали , аналізувалися і результати конкретних соціологічних досліджень. Джерельною базою дослідження послужило чинне адміністративне законодавство України нормативні акти СНД та деяких інших зарубіжних країн.
Питання проблеми розглядались комплексно і системно, у їх єдності та взаємоз’язку. Для аналізу законодавчих і інших нормативних актів, а також узагальнень практики їх застосування, для формулювання визначень, висновків і пропозицій застосовувалися логічний, порівняльний, функціональний і вибірковий методи, моделювання, класифікація документів, що стосуються досліджуваної проблематики.
Адміністративно-правові заходи охорони природи, як складники соціальних категорій , які в процесі свого розвитку зазнають істотних змін. Дана обставина визначає динаміку і напрямки удосконалення нормативно-правового регулювання системи та порядку застосування адміністративно-правових заходів охорони природи , пошук правових способів охорони природи. Вивчення й аналіз розробок адміністративної науки, міжнародно-правових актів, чинного законодавства України та практики його застосування у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, проведено з використанням системно-структурного, і порівняльно-правового методів. Адміністративно-правові заходи охорони природи розглядаються, як встановлені державою засоби впливу , на суспільні відносини в галузі охорони природи для забезпечення належного порядку, припинення й попердження правопорушень в галузі екології. В той же час, відповідно до запропонованої автором класифікації, важливими елементами , що відносяться до системи охорони довкілля є органи виконавчої влади всіх рівнів (в тому числі спеціалізовані), органи місцевого самоврядування. Певні функції у цій сфері виконують судові органи, органи прокуратури, обєднання громадян (громадські природоохоронні організації). Висновки про необхідність удосконалення правового механізму реалізації природоохоронних заходів, чіткого встановлення компетенції органів природоохоронної системи, визначення відповідальності фізичних і юридичних осіб за правопорушення в цій сфері, відшкодування шкоди, заподіяної природі, побудовані на вимогах формальної логіки щодо визначеності, несуперечності, послідовності й обгрунтованості суджень. Сформульовані пропозиції, щодо змін і доповнень до чинного законодавства , грунтуються на загальнотеоретичних і адміністративно-правових конструкціях.
Науково-теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених з філософії, теорії права, конституційного, адміністративного, цивільного, екологічного, фінансового та інших галузей права.
Емпіричною базою роботи є Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти центральних органів виконавчої влади опубліковані у офіційних виданнях, а також узагальнення практики діяльності природоохоронних органів, уповноваженних застосовувати заходи охорони навколишнього природного середовища.
Наукова новизна одержаних результатів. Змісту дисертації притаманна наукова новизна, яка полягає в тому що, дотепер проблема адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища достатньою мірою комплексно ще не розроблялась. За допомогою аналізу відповідних положень і приписів діючого адміністративного законодавства України, їх теоретичного осмислення, узагальнень практики останнього часу, в дисертації розкриті в новому аспекті система, зміст, особливості і значення адміністративно-правових заходів охорони природи. Дано поняття адміністративного правопорушення в галузі охорони природи, визначені критерії класифікації адміністративно-правових заходів охорони природи, наведена система адміністративних проступків у цій галузі, висвітлено проблеми правового регулювання адміністративно-правових заходів охорони природи. Зроблені відповідні пропозиції по удосконаленню, закріпленню і застосуванню адміністративно-правових заходів охорони природи, щодо внесення окремих доповнень і змін в законодавчі і інші нормативно-правові акти.
Дисертація являє собою одну із перших в Україні комплексних монографічних робіт з проблем, що стосуються місця та значення адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища для забезпечення екологічної безпеки. В ній обгрунтовуються нові в теоретичному аспекті і важливі в практичному відношенні положення, щодо природного середовища, як об’єкта адміністративно-правової охорони, зокрема:
- визначені види об’єктів адміністративно-правової охорони навколишнього природного середовища, проаналізовані особливості правового закріплення їх статусу;
- розглянуто сутність та властивості об’єктів адміністративно-правової охорони, як комплексних що інтегруються в єдиному об’єкті – екології, яка фактично об’єднує всі елементи, комплекси, явища в єдиний цілісний механізм;
- зроблена спроба дати поняття адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища – під якими розуміються встановлені державою засоби впливу на суспільні відносини в галузі охорони природи для забезпечення належного порядку, припинення й попередження правопорушень у галузі екології, притягнення до відповідальності порушників, відшкодування збитків завданих правопорушеннями, природним об’єктам, відновлення природних ресурсів;
- вперше, з позицій адміністративно-правової науки, проведено розгорнуту класифікацію адміністративно-правових заходів охорони природи, яка спрямована на спрощення їх вибору на практиці та механізму застосування - окреслені повноваження конертних органів по застосуванню засобів адміністративного примусу до юридичних і фізичних осіб, визначені види примусового впливу, які застосовуються до перших та других, а також ті, що можуть застосовуватись і до юридичних і до фізичних осіб;
- наведена система органів, які здійснюють контроль у сфері охорони природи та розглянута система нормативно-правових актів, які містять загальнообов’язкові правила в галузі екології та надані пропозиції щодо змін і доповнень до них, що дозволить посилити вплив правоохоронної діяльності на забезпечення екологічної безпеки.
- розглянуті причини і умови, які сприяють здійсненню правопорушень у галузі екології та напрямки їх усунення;
- зроблені конкретні пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства в сфері охорони довкілля.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що основні положення роботи поглиблюють уявлення, щодо поняття і змісту адміністративних правопорушень в галузі охорони природи, адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища, деякі пропозиції знайшли своє відбиття у змінах чинних нормативних актів та доповненнях до них. Зміст дослідження і одержані висновки можуть також бути використані в лекціях при підготовці підручників і навчальних посібників програм і методичних посібників, для студентів юридичних вузів, підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів. Впровадження одержаних результатів у практику сприятиме профілактиці адміністративно-правових порушень у сфері довкілля, підвищенню ролі державних органів і громадськості у вирішенні порушеної проблеми.
Звичайно, дисертаційна робота не претендує на вичерпне і безумовне освітлення всіх питань адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища. У практичній діяльності природоохоронних органів, органів адміністративної юрисдикції постійно накопичується новий матеріал, динамічно вносяться зміни й доповнення і чинне законодаство. Усе це викликає необхідність додаткових науково-прикладних розроблень цієї важливої проблеми.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана, обговорена і схвалена кафедрою адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Окремі положення дослідження були викладені на: міжрегональній науковій конференції молодих учених “Актуальні питання вдосконалення законодавства і правозастосовчої діяльності” (м.Харків, 1996 р.), науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Права людини в умовах реформування правової системи України (до 50-ї річниці Загальної декларації прав людини)” (м.Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 1998); науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Актуальні проблеми юридичної науки”(м.Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2000), науковому семінарі молодих вчених “Право власності: проблеми забезпечення реалізації та захисту” (м.Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава мудрого, 2001), науковій конференції молодих учених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м.Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2001) та ін..
Результати дослідження використовуються при проведенні практичних занять зі студентами з курсу “Адміністративне право України” та курсу спеціалізації “Адміністративна відповідальність” в студентській науково-дослідницькій роботі в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення й висновки дисертаційної роботи викладено в дев’яти статтях у наукових фахових виданнях України згідно з вимогами, що пред’являються ВАК України, в тезах доповідей та наукових повідомленнях.
Структура дисертації. Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновку та списку використанної літератури. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 196 сторінок, з них основний текст - 181 сторінка, кількість використаних джерел - 195.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації визначені основні проблеми адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища: причин правопорушень, їх попередження, усунення наслідків та відшкодування завданої шкоди у цій галузі, невідпрацьований механізм адміністративно-примусового впливу на правопорушників (фізичних та юридичних осіб), відновлення природних ресурсів, відсутність системи адміністративних правопорушень в галузі охорони природи і системи адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища. Комплексне, системне розроблення дисертантом цих положень в сукупності сприяють вирішенню однієї з важливих задач адміністративно-правововї науки, яка полягає в визначенні напрямків подальшого підвищення ефективності адміністративно-правових заходів охорони довкілля.
Проведене наукове дослідження дає можливість сформулювати наступне:
1. Розроблена класифікація адміністративно-правових заходів охорони природи на заходи організаційного характеру і заходи адміністративного примусу.
Така класифікація адміністративно-правових заходів охорони природи (віднесення тих чи інших заходів до певних груп) дозволить спростити їх вибір на практиці, обрати належний механізм їх застосування, визначити повноваження конкретного органу, встановити види стягнень, що застосовуються до юридичних та фізичних осіб, створить умови для охорони та забезпечення належного довкілля, прав громадян на безпечне довкілля та ін..
2. З метою посилення контролю в галузі охорони природи з боку громадян, зроблені пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України "Про звернення громадян", доповнення його статтею про адміністративну відповідальність посадових осіб за порушення вимог названого Закону. На нашу думку, визначити систему та вирішити інші питання можна шляхом прийняття Закону України "Про адміністративно-правові заходи охорони навколишнього природного середовища».
3. Законодавче вирішення питань участі громадськості в охороні навколишнього природного середовища, на погляд автора, може бути досягнуто двома способами. Перший - це прийняти нормативно-правовий акт, який регулював би компетенцію об'єднань громадян в галузі охорони навколишнього природного середовища, другий - внести зміни й доповнення до чинного Закону України "Про навколишнє природне середовище" і в Закони України "Про об'єднання громадян", де передбачити особливості діяльності природоохоронних формувань, чітко визначити їх компетенцію, надати більше прав в частині організації екологічної освіти й екологічного виховання громадян громадським інспекторам охорони навколишнього природного середовища, органам рибоохорони, працівникам мисливських господарств, громадським лісовим інспекторам
4.Законодавством чітко не визначено перелік заходів припинення правопорушень у галузі охорони природи. У цьому зв'язку доцільно внести зміни й доповнення до законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про тваринний світ", "Про охорону атмосферного повітря", "Про природно-заповідний фонд" та ін., а також у Водний і Лісний кодекси, в Кодекс "Про надра України" де зробити чіткий перелік заходів припинення природоохоронного законодавства. Можливим шляхом вирішення цієї проблеми може бути також розробка і прийняття Закону України "Про заходи припинення правопорушень у галузі охорони природи". Структурно він може об'єднувати такі розділи: Загальні положення; Система (види) заходів припинення правопорушень у галузі охорони природи; Органи (посадові особи), уповноважені застосовувати заходи припинення у сфері охорони довкілля; Повноваження державних органів по застосуванню заходів припинення у сфері охорони природного середовища; Компетенція органів місцевого самоврядування; Повноваження об'єднань громадян по застосуванню заходів припинення; Порядок застосування заходів припинення; Відповідальність за порушення порядку застосування заходів припинення.
5. Виникла необхідність переосмислення підходів до правового регулювання відповідальності юридичних осіб у галузі охорони природи, системи правопорушень, видів стягнень, порядку їх застосування.
Удосконалення законодавства щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб у галузі охорони природи, як вбачається, можна здійснити трьома шляхами. Перший - прийняти загальний закон про адміністративну відповідальність підприємств, установ, організацій у сфері охорони довкілля незалежно від форм власності, у якому визначити обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення в галузі охорони природи, види стягнень, порядок їх застосування й виконання, відтворення природи, відшкодування шкоди вчиненої правопорушенням. Другий – систематизувати всі склади правопорушень в єдиному Кодексі України про адміністративні проступки (правопорушення), який регулював би відповідальність фізичних і юридичних осіб. При цьому, в нормах його Загальної частини й розділі про провадження у справах про адміністративні правопорушення врахувати специфічні правові особливості юридичної особи як суб`єкта адміністративної відповідальності.
Третій шлях - розробити і прийняти Кодекс про адміністративну відповідальність (адміністративні правопорушення) юридичних осіб як самостійний кодифікований акт.
6. Доцільно розробити та затвердити методики обчислення заподіяної природі шкоди, які враховували б і кошти необхідні для відновлювальних робіт, в тому числі поновлення тваринного та рослинного світу. Це буде мати важливе не лише практичне значення, а й профілактичне (попереджувальне) відносно тих суб'єктів промислової та сільськогосподарської діяльності, окремих громадян, які своїми діями завдають шкоду довкіллю.
7. В дисертаційному досліджені визначена система законодавчих та інших нормативно-правових актів, що містять загальнообов'язкові правила в галузі екології, яку складають: Конституція України; закони та постанови Верховної Ради України; укази та розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Уряду України; нормативні правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; нормативні акти місцевих державних адміністрацій; нормативні правові акти органів місцевого самоврядування; нормативні акти підприємств, установ, організацій. Зроблені пропозиції щодо їх систематизації за повними критеріями (ознаками).
8. Дисертантом підтримані пропозиції щодо прийняття Екологічного кодексу України, який би став комплексним юридичним актом, що регулює суспільні відносини по всім об'єктам природи, а також основою для регулювання відносин, що виникають в галузі охорони та використання цих об'єктів.
13. Розроблена система органів управління, які мають відношення до забезпечення охорони екології і природних ресурсів України.
13. Органами місцевого самоврядування в ряді районів міста Харкова створені екологічні міліції, яким делеговані деякі функції цих органів по охороні навколишнього природного середовища. На наш погляд, екологічна міліція обмежена в своїх повноваженнях (по правовому статусу, екологічна міліція, наближена до громадських інспекторів по охороні навколишнього природного середовища, немає законодавчого регулювання її повноважень, не визначена система цих органів і т.ін), тому її робота не ефективна. Тому треба або удосконалити правове положення цих органів, надавши їм статус спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ України, а якщо в цьому немає необхідності, (а наш наш погляд, і так велика кількість контролюючих органів в цій сфері, тому краще удосконалити правове положення вже давно існуючих природоохоронних органів ) - розформувати таку міліцію.
14. Визначено поняття адміністративного примусу в галузі охорони навколишнього природного середовища - це застосування органами державного управління в сфері охорони природи, а в передбачених законом випадках - громадськими організаціями, судами (суддями), встановлених законодавством заходів, які спонукають фізичних і юридичних осіб до виконання юридичних обов'язків і мають за мету попередження , припинення протиправних дій, та притягнення винних до правової відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства.
15. Визначення поняття адміністративної відповідальності в галузі охорони навколишнього природного середовища - це накладання на порушників природоохоронного законодавства стягнень, кожен із яких має своє конкретне призначення і застосовується в особливому, встановленому законом порядку.
16. В законодавстві не чітко визначена компетенція органів державного управління в сфері охорони природи, громадських організацій, інших державних органів по застосуванню адміністративного примусу.
17. Недостатньо врегульованою є також адміністративна відповідальність юридичних осіб, як взагалі, так і за екологічні правопорушення та механізм її застосування. Санкції, що застосовуються до юридичних осіб, за порушення правил охорони природи, називаються економічними, фінансовими, природоохоронними, бо немає системності у видах санкцій. Законодавством не встановлений порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в галузі охорони природи. Чітко не визначені органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення в сфері екології.З цього приводу доцільно також прийняти окремий закон, в якому врегульовати основні питання, зокрема поняття адміністративного правопорушення юридичної особи, завдання законодавства, види стягнень, що мають застосовуються до юридичних осіб, механізм застосування, оскарження та ін.
11. Надані та обгрунтовані пропозиції стосовно: збільшення загального строку давності притягнення до адміністративної відповідальності з двох місяців з дня здійснення правопорушення до шести; встановлення поряд з відсрочкою виконання постанови про накладення стягнення і права відповідного органу (посадової особи) на зупинення строку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у випадку ухилення правопорушника від виконання адміністративного стягнення; підвищення відповідальність за виконання постанов про накладення адміністративних стягнень посадових осіб, які зобов’язані їх виконувати.
12. Наведене авторське бачення об'єктивних та суб'єктивних причини і умови здійснення правопорушень в галузі екології, зроблена спроба надати пропозиції щодо їх виявлення та застосування заходів по усуненню.
12.Реалізація викладених пропозицій з одного боку дозволить підвищити ефективність такого важливого інструменту державного управління, як адміністративно-правові заходи охорони природи, а з іншого, слугуватиме гарантиєю прав та інтересів осіб, по відношенню до яких державними органами можуть бути вони застосовані. Наукові розробки природоохоронних проблем мають позитивно позначатися на подальшому вдосконаленні законодавства про адміністративні правопорушення, практиці реалізації чинних адміністративно-правових норм в цій сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и охрана окружающей среды (Общая часть)
2. Разметаев С.В. Право собственности на природные ресурсы Украины. – Харьков: Консум, 1995. – С. 47.
3. Ерофеев В.В. Экологическое право. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 45;
4. Ерофеев В.В. Экологическое право. – М.: Юрид. лит., 1992. – С. 287.
5. Владимиров А.М., Ляхин Ю.И. Охрана окружающей среды. – М: Юрид. лит., 1991. – С. 94.
6. Ерофеев Б.В. Правовой режим морских прибрежных пространств. – М.: Юрид. лит., 1987. – С. 23.
7. Экологическое право Украины: Общая часть: Учеб. пособие / Под. ред. В.К. Попова. – Харьков: Консум, 1995. – С. 56.
8. Боголюбов С.А., Жириков Ю.Г. Правовая основа экологической деятельности в городе. – М.: Юрид. лит., 1995. – С. 12.
9. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Харьков: Консум, 1994. – С. 39.
10. Чижова В.П. Рекреационные нагрузки в зонах отдыха. – М.: Юрид. лит., 1989. – С. 24.
11. Природоохранительная деятельность общественности: правовые формы. – М.: Юрид. лит., 1988. – С. 14.
12. Доповідь про охорону навколишнього природного середовища. – Харків: 2001. – С. 35, 36.
 Див.: Звіт Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора за 2001 р. – Стор. 1-3.
13. Такси для нарахування розміру стягнення за шкоду, вчинену незаконним добуванням або відстрілом диких звірів і птахів, їх житла, біотехнічних споруд / Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 р. // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 328-334.

14. Такси для розрахунку розміру шкоди, вчиненої порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України / Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 03.1995 р. // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 354–356.
15. Андрейцев В.Г. Правовое обеспечение рационального природопользования предприятий и объединений. – К.: Юрінком Інтер, 1989. – С. 87.
16. Бобылев А.И., Демичев Д.М., Шингель Н.А. Правовой режим использования и охраны природных ресурсов. – М.: Юрид. лит. 1993. – С. 19.
17. Типове положення про місцеві державні органи земельних ресурсів / Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996р., № 930 // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 411-454;
18. Типове положення про районний відділ земельних ресурсів / Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р., № 930 // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 454-456.
19. Типове положення про міське (міст обласного і районного підпорядкування) управління (відділ) земельних ресурсів / Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р., № 930 // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. –
С. 201-204.
20. Про меліорацію земель: Закон України від 14.01.2000 р. // Офіц. вісн. України. – № 6. –
С. 15-32.
21. Про Концепцію розвитку водного господарства України: Пост. Верхов. Ради України від 14.01.2000 р. // Офіц. вісн. України. – № 5. – С. 7-21.
22. Водний кодекс України // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 1. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 411-454.
23. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – К.: Юрінком-Інтер, 2000. – № 5. – С. 5-212.
24. Правила охорони внутрішнього моря і територіальних вод від забруднення та засмічення // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 1. – К.: Юрінком Інтер, 1998. –
С. 462-468.
25. Порядок здійснення державного моніторингу вод / Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р., N815 // Там же. – С. 471-479.
26. Інструкція про порядок розробки та затвердженя гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти із зворотніми водами / Затв.наказом Мінекобезпеки України від 15 грудня 1994 р., N116 // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 479-504.
27. Колбасов О.С. Водное законодательство в СССР. – М.: Юрид. лит., 1972. – С. 45.
28. Закон України “Про охорону атмосферного повітря”: Там же. – С. 355, 356.
29. Бринчук Н.М. Правовая охрана атмосферного воздуха.– М.: Юрид. лит., 1993. – C. 49.
30. Положення про порядок здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря / Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1993 р. // Екологія і акон. –
С. 433, 434.
31. Малышева Н.Р. Охрана окружающей среды от шумового воздействия. – К.: Лыбидь, 1984. – С. 28.
32. Положення про порядок встановлення рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря / Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 31.12.1993 р.,№ 1092 // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 411-454.
33. Кодекс України про надра // Там же. – С. 478-484.
34. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо органів державного геологічного контролю: Закон України від 13.01.2000 р., N1379-Х // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 5. – С. 57, 58;
35. Про затвердження Інструкції про застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин Державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод: Наказ Державної комісії України по запасах корисних копалин при Комітеті України з питань геології та використання надр від 4.02.2000 р., № 23 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 10. – С. 48-72;
36. Про природні монополії: Закон України від
20.04.2000 р. // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 19. – С. 7-16.
37. Положення про порядок забудови площ покладів корисних копалин загальнодержавного значення від 17.01.95 р. // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 415, 416.
38. Про тваринний світ: Закон України від 03.03.1993 р. // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 211-215.
39. Положення про Червону книгу України // Екологія і закон (екологічне законодавство України). – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 311-354.
40. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16.06.1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 27. – С. 382.
41. Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.01.1990 р. Екологія і закон (екологічне законодавство України). Книга 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 447-454.
42. Загальнонаціональна Програма по охороні навколишнього природного середовища. Офіційний вісник України. – 2000. – № 6. – С. 15-32.
43. Рішення Харківської обласної Ради “Про затвердження природоохоронної програми щодо покращання екологічного стану в області на 2001 рік” від 12.01.2001 р.
44. Офіційний вісник України. – № 21. – С.12.
45. Збірник нормативних актів по охороні навколишнього природного середовища. – Ч.1. – 1998. – С. 175.
46. Збірник нормативних актів по охороні навколишнього природного середовища. – Ч 1. – 1998. – С.143.
47. Збірник нормативних актів по охороні навколишнього природного середовища. –Ч.1. – 1998. – С. 125.
48. Там же. – С. 164.
49. Там же. – С. 172.
50. Офіційний вісник України. – № 21. – С.147.
51. Там же. – С. 130.
52. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Книга 2. – К.: Юринком Інтер, 1998. – С. 151.
53. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Книга 2. – К.: Юринком Інтер, 1998. – С. 231.
54. Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 27. – С. 382.
55. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Книга 2. – К.: Юринком Інтер, 1998. – С. 131.
56. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Книга 2. – К.: Юринком Інтер, 1998. – С. 31.
57. Збірник нормативних актів по охороні навколишнього природного середовища. – Ч., 1998. – С. 305.
58.Там же. – С. 272.
59. Там же. – С. 72.
60. Там же. – С. 172.
61. Там же. – С. 22.
62. Там же . – С.12.
63.Збірник нормативних актів по охороні навколишнього природного середовища. – Ч., 1998. – С.11.
64.Збірник нормативних актів по охороні навколишнього природного середовища. – Ч., 1998. – С.111.
65.Збірник нормативних актів по охороні навколишнього природного середовища. – Ч., 1998. – С.311.
66.Офіційний вісник України. – № 1. – С. 34.
67.Офіційний вісник України. – № 20. – С. 43.
68.]Офіційний вісник України. – № 18. – С. 59.
69.Офіційний вісник України. – № 23. – С. 117.
70.Збірник нормативних актів по охороні навколишнього природного середовища. – Ч., 1998. – С. 13.
71.Збірник нормативних актів по охороні навколишнього природного середовища. – Ч., 1998. – С. 13.
72. Офіційний вісник України. – № 2. – С. 8.
73. Офіційний вісник України. – № 2. – С. 69.
74. Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 р. // Офіційний вісник України. – № 14. – С. 191.
75. Про затвердження критеріїв, за якими визначаються незначні запаси корисних копалин. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.08.2000 р. // Офіційний вісник України. – № 15. – С. 19.
76. Про затвердження Інструкції про порядок обліку результатів робіт геологічного вивчення надр: Наказ Міністерства екології і природних ресурсів України від 18.07.2000 р.
77. Офіційний вісник України. - № 7.- С. 19.
78. Про розподіл залишку лімітів на квоти спеціального використання рибних запасів та інших обєктів водного промислу загального державного значення у 2001 р.: Наказ Міністерства аграрної політики України від 05.07.2001 р. //Офіційний вісник України. - №7. – С.5.
ни. – № 7. – С. 19.
79. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. // Там же. – 1997. – № 24. – С. 170.
80 Про підприємства в Україні: Закон УРСР від 27.03.1991 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 24. – С. 272.
81. Небел Б. Наука об окружающей среде. – М.: Юриздат, 1993. – С. 24;
82. Гиляров А.М. Популяционная экология. – М.: Юриздат, 1990. – С. 31.
83. Красилов В.А. Охрана природы: принципы, проблемы, приоритеты. – М.: Юриздат, 1992. – С. 23;
84. Анучин В.А. Основы природопользования. – М.: Юриздат, 1983. – С. 12.
85. Захарченко М.П., гончарук Е.И., Комелов Н.Ф., Сидоренко Г.И. Современные проблемы экологии. – К., Юринком Интер, 1993. – С. 19.
86. Рамковая Конференция ООН об изменении климата. Принята 11 июня 1992 г. // Экология и закон. Экологическое законодательство Украины. Книга 2. – К.: Юринком Интер, 1998. – С. 517.
87. Андрейцев В.И. Экологическая политика: проблемы правового обеспечения // Киевский университет. – 1993. – № 13. – С. 12;
88. Захарченко М.П. Современные проблемы экогигиены. – Киев, 1995. – С. 154.
89. Владимиров А.М., Ляхін Ю.І. та інші Охорона навколишнього природного середовища. – М.: Юрвидав, 1991. – С.12.
90. Андрейцев В.И. Екологія і закон . Екологічне законодавство України. Книга 2.- К.: Юринком Інтер, 1998.- С.3
91. Боголюбов С.А. Захист екологічних прав. – М.: Юрвидав. – 1996. – С.19.
92. Захарченко М.П. Современные проблемы экогигиены. – К.: Наука, 1995. – С. 38; Юриздат, 1998. – С. 47.
93.Инструкция о разграничении полномочий по контролю за осуществлением мер, связанных с охраной и рациональным использованием недр. Утверждена приказом Минэкобезопасности от 30.11.1995 г. № 136/18/22/4.
94. Про затвердження правил відновлення лісів та лісорозведення. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.96 р. № 97 //Екологія та закон. Екологічне законодавство України. Книга 2. – К.: Юрінком Інтер. – 1998. – С.227.
95. Виноградова Н.Ф. Природопользование. – М.: Юриздат, 1994. – С. 28.
96. Банников А.Г. Охрана природы. – М.: Юриздат, 1987. – С. 53;
97. Оуен О.С. Охранна природных ресурсов. – М.: Юриздат, 1988. – С.12.
98. Петров В.В.Адміністративний примус в галузі охорони навколишнього природного середовища: Навчальний посібник для вузів. – Л.: Вид-во ЛДУ, 1985. – С. 68;
99. Шемшученко Ю.С. Природа і закон. – К.: Політвидав України, 1991. – С. 191;
100. Шемшученко Ю.С., Мунтян В.Л., Розовський Б.Г. Юридична відповідальність в галузі охорони навколишнього природного середовища. – К.: Вид-во Наукова думка, 1978. – С.53.
101. Израєль Ю.А. Проблемы охраны природной среды и пути их решения. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – С. 45.
102.Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища. Затверджено наказом Міністерства екології і природних ресурсів України від 4 серпня 1994 р. № 81.
103. Тарнавський А.Г. Охорона природи і громадські організації: правові питання. – М.: Наука, 1990. – С. 13.
104. Єніна В. За екологічні правопорушення – адміністративна відповідальність \\ Законність. – 1994. – № 10. – С. 39-41.
105.Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25.06.1991 р. // Екологія і закон. – Книга 1. – Ст. 541.
106. Про Автономну Республіку Крим. Закон України від 17.03.1995 р.
107. Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 11. – Ст. 69.; Конституція Автономної Республіки Крим.
108.Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. “Про систему центральних органів виконавчої влади” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2434.
109.Положення про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р. № 925. – Там же. – С. 160-167.
110.Положення про Державне управління екології та прироних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі . від 13.09.2000 р. № 22 // Там же. – С. 151-154.
111. Про Державний комітет України по водному господарству. Указ Президента від 14.07.2000 р. // Офіційний вісник України. – № 23. – С. 49-52.
112. Офіційний вісник України. – № 24. – С. 162-163.
113. Офіційний вісник України. – № 24. – С. 165-166.
114. Типове положення про місцеві державні органи земельних ресурсів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. – № 930. – Там же. – С.123-125.
115. Типове положення про Київське та Севастопольське міське управління земельних ресурсів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. №930 // Там же. – С. 128-129.
116. Типове положення про районний відділ земельних ресурсів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. №930 // Там же. – С. 130-131.
117. Типове положення про міське (міст обласного та районного підпорядкування) управління (відділ) земельних ресурсів: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 930 // Там же. – С. 132-133.
118.Заржицький О. Щодо правових засад екологічної безпеки//Право Укра.ни.№4.1999.С.74.
119. Л.П.Коваленко Некоторые вопросы прокурорского надзора за законностью в области экологии.- Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства (тематичний збірник наукових праць).- 1997. – С.152-155.
120. Ожегов С.І. Словник російської мови. – М.: Рос. мова, 1991. – С. 678.
121. Петров В.В. Экология и право. – М.: Юриздат, 1981. – С. 203.
122. Петров В.В. Правовая охрана природы в СРСР: Учебное пособие для вузов. – М.: Юрид.лит., 1976. – С. 39.
123. Бринчук М.М. Правовая охрана окружающей природной среды от загрязнения токсическими веществами. – М.: Наука, 1990. – С. 214.
124. Шемшученко Ю.С., Погорілко В.Ф. Адміністративно-правова охорона природи Української РСР. – К.: Наука, 1973. – С. 32, 33.
125. Разметаєв С.В. Право власності на природні ресурси в Україні. – Х.: Конекс ЛТД, 1995. – С. 56.
126. Титова Н.І. Відповідальність за порушення законодавства про охорону природи. – Л.: Вид-во Львів. ун-ту, 1973. – С. 214.
127.] Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Х.: Консум, 1998. – С. 7.
128. Паламарчук В., Мішенін Є. Про економіко-правову відповідальність в управлінні природокористуванням та охороною навколишнього середовища // Право України. – 1998. – № 8. – С. 30, 31.
129. Тарнавский А.Г. Охрана природы и общественные организации: правовые вопросы. – М.: Наука, 1990. – С. 13.
130. Єніна В. За екологічні правопорушення – адміністративна відповідальність // Законність. – 1994. – № 10. – С. 39-41.
131. Петров В.В. Окружающая среда и ее административно-правовая охрана. – Вестн. ЛГУ. – 1981. – № 17. – С. 31.
132. Бахрах Д.Н. Административная отвественность в СССР: Учеб. пособие. – Саратов, 1989. – С. 21.
133. Саввин М.Я. Административный штраф. – М.: Юрид. лит., 1984. – С. 11;
134. Еропкин М.И. О класификации мер административного принуждения // Вопр. сов. адм. права на совр. этапе. – М.: Изд. Юрид. лит., 1963. – С. 61-67.
135. Шемшученко Ю.С.Правовые проблемы экологии. – К., 1989. – С. 64, 65.
136. Севрюгин В.Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству. – М.: Юрид. лит., 1988. – С. 25.
137. Окорокова Л.Я. Административная ответственность за нарушения правовых требований по охране природы. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – С. 17.
138. Малышева Н.Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе. – К.: Изд-во КГУ, 1990. – С. 15.
139. Банников А.Г. Охрана природы. – М.: Изд-во Юрид. лит., 1987. – С. 16;
140. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СРСР: Учеб. пособие. – С.: Наука, 1989. – С. 204;
141. Лук’янов В.В. Адміністративні правопорушення і карні злочини: в чім різниця? // Держава і право. – 1996. – № 8. – С. 83-92;
142. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: сущность и актуальные вопросы об административных правонарушениях. – Воронеж: Юр. издат., 1990. – С. 207.
143. Андрійко О.Ф. Контроль у державному управлінні: шляхи подальшого його реформування // Реформування держ. управління в Україні: проблеми і перспективи. – К.: Наука, 1998. – С. 12.
144. Гаращук В.М. Контроль та нагляд в державному управлінні: Навч. посібник. Консум, 1999. – С. 31, 32;
145. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. – К.: Наука, 1994. – С. 12, 13.
146. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.12.1992 р. // Екологія і закон. Екологічне законодавство України. – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 131.
147. Про тваринний світ: Закон України від 03.03.1993 р. // Там же. – С. 112, 113.
148. Про природно–заповідний фонд України:Закон України від 16.06.1992 р. // Там же. – С. 154-156.
149. Порядок обмеження, тимчасового заборонення (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у випадку порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища / Затв. пост. Верхов. Ради України від 29.10.92 р. // Там же. – С. 147.
150. Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах: Пост. Кабінету Міністрів України від 12.07.2000 р. // Офіц. вісн. України. – № 16. – С. 174.
151. Про Положення про Державний комітет лісового господарства України: Пост. Кабінету Міністрів України від 12.07.2000 р. // Там же. – С. 186.
152. Плешанов А.Д. Природопользование. – М.: Юриздат., 1995. – С. 13.
153. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. // Екологія і закон. Екологічне законодавство України. – Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 110, 111.
 Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Харківській області, підготовлена Державним управлінням екологічної безпеки в Харківській області.- 2001.- С.17.
 Див.: Звіт Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора за 2001 р. – Стор. 1-3.
154. Адміністративне право. Підручник під ред. Битяка Ю.П. – Х.: Юрид. літ., 2001. – С. 58.
 Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Харківській області, підготовлена Державним управлінням екологічної безпеки в Харківській області.- 2001.- С.17.
 Див.: Звіт Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора за 2001 р. – Стор. 1-3.
155. Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України/Затв. Указом Президента України від 29.05.2000 р.
156. Положення про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1993 р. № 925.
157. Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2000 р. // Офіц. вісн. України.
158. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник . – К.: Вища шк., 2000. – С. 150-151.
159. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник . – К.: Вища шк., 2000. – С. 152-153.
160. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Харківській області, підготовлена Державним управлінням екологічної безпеки в Харківській області.- 2001.- С.17.
161. Ямпольская Ц.А. Об убеждении и принуждении в советском административном праве. – В сб.:
162. Недбайло О. Законодавство про адміністративні проступки як складова частина законодаства // Право України. – № 3. – 2000. – С. 103.
163. Балаган І.А. Адміністративний примус. – М., 1990. – С. 12.
164. Якуба О.М.Административная ответственность. – М.: Юрид. лит., 1972. – 152 с.
165. Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину: Закон України від 5 грудня 1996 р. № 568/96-ВР // Відом. Верхов. ради України. – 1997. – № 7. – Ст. 58 (зі змінами та доп.)
166. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХІІ // Відом. Верхов. ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218 (з наст. змінами та доп.)
167. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України від 14 жовтня 1994 р. № 208/94-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 411 (з наступ. змінами та доп.).
168. Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України від 16 травня 1995 р. № 162/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 152 (з наступ. змінами та доп.).
169. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основніе признаки, структура //Государство и право. – 1999. - № 12. – с.14.
170. Мельник П., Лановенко І. Психологічні механізми девіантної поведінки // Право України. – № 4. – 200. – С. 90.
171. Горьова С. Нормотворча діяльність в умовах побудови в Україні правової держави // Право України. – № 4. – 2000. – С. 103.
172.Барабашова Н. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль масштабного фактора // Право України. – № 3. – 1999. – С. 47.
173. Плотникова О. Еколого-правові норми в соціальних системах // Право України. – № 1. – 1999. – С. 70.
174. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юриздат, 1986. – С. 92;
175. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – Юриздат, 1985. – С. 149.
176. Юриста О. Динаміка правоохоронних відносин // Право України. – 191. – № 2. – С. 31-34.
177. Гребьонкіна Л. Порядок стягнення штрафів // Право України. – 2001. – № 2. – С. 119-120.
178. Русу С. Історія розвитку деліктних зобов’язань в Україні // Право України. – 2001. –
№ 2. – С. 120-124.
179. Кудас С., Червякова О. Нагляд за додержанням екологічного законодавства органами місцевого самоврядування // Право України. – 2001. – № 1. – С. 61-64.
180. Орлов М. Правове забезпечення реалізації екологічних інтересів – основа належної охорони довкілля і розвитку економіки України // Право України. – 2001. – № 1. – С. 68-72.
181. Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення: окремі питання // Право України. – 2001. – № 1. – С. 81-85.
182. Новаковський Л., Будзілович І., Леонець В., Юрченко А. Загальна реформа в Україні продовжується (до 10-ї річниці) // Право України. – 2001. – № 1. – С. 37-42.
183. Городинская В.С., Иванов В.Ф. Природа. Человек. Закон. – М.: Юрлит, 1990. – С. 38.
184. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М.: Юриздат, 1976. – С. 48.
185. Ремнев В.И. Социалистическая законности в государственном управлении. – С. 128., Юсупов В.А. у зв'язку з цим вважає, що настав час для розробки соціології адміністративного права (див. монографію: Теория административного права. – С. 94).
186.]Доповідь про стан екологічної безпеки в Харківській області. Х., 2001 , С.3-5.
187. Корнеева А.И. Общество и окружающая среда. – М.: Мысль, 1985. – С. 126.
188. Джинова З.П. Охрана природы – дело каждого. – М.: Мысль, 1979. – С. 71.
189. Правовые проблемы экологии //Сб. обзоров.- М.: Юриздат, 1980. – С.304.
Емельянов С.А. Предупреждение правонарушений средствами общего надзора.- И: Наука, 1980. – С. 25
190. Подобедов Н.С. Природные ресурсы Земли и охрана окружающей среді: Учебник для вузов. – М.: Недра, 1985. – С. 36.
191. Ерофеев М. Охрана окружающей природной среды: проблеми конституційно-правового забезпечення // Право України. - 2001. - № 4. - С. 8-13.
192. Заржицький О. Правові засади регіональної екологічної політики // Право України. - 2001. - № 4. - С. 75-78.
193.Кізіма Н. Особливості застосування конфіскації як одного з видів адміністративного стягнення // Право України. - 2001. - № 4. - С. 80-83.
194. Колбасов О.С. Концепция экологического права // Право окружающей среды в СССР и Великобритании. - М.: Юриздат, 1988. - С. 29.
195.Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юриздат, 1972. - С. 186.