АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ОБРУСНА Світлана Юріївна

УДК 342. 56(477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ
СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
д.ю.н., проф., академік Н України
Бандурка О.М.

Харків – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………....4
РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МЕХАНІЗМУ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ В МЕЖАХ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ……………………………………………………………………………..14
1.1. Формування адміністративно-правових відносин у судовій системі в межах території України у ХІ–ХVІІІ століттях.…………………………............14
1.2. Адміністративно-правові засади судової реформи 1864 року…..…..36
1.3. Управління судовою системою в період відродження української державності (1917–1920 рр.)……………………………………………………....63
1.4. Державне управління судовою системою в радянський період (1920–1991 рр.)……………………………………………………………………….……84
Висновки до розділу 1……….………………………………………….…105
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУДОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ…………………………………………………………………………...108
2.1. Судове управління як особливий вид соціального управління: теоретико-методологічний аспект……………………………………………….108
2.2. Управлінська діяльність у сфері реформування судової системи…………………………………………………………………………….137
2.3. Нормативно-правове забезпечення функціонування судової системи: теоретико-правовий аналіз…………………………………………...………......161
2.4. Зарубіжний досвід судового управління та можливості його використання при реформуванні судової системи України………….………..189
Висновки до розділу 2……………………………………………..………214
РОЗДІЛ 3 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ………………………………………………..………...222
3.1. Конституційні та адміністративно-правові основи судової реформи незалежної України……………………………………………………………….222
3.2. Інституціональні та організаційні принципи судової системи в системі принципів судової влади України……………………………………....241
3.3. Адміністративно-правові засади забезпечення функціонування судової системи України та її подальшого реформування…………………….259
3.4. Демократизація судового управління в сучасних умовах діяльності судової системи………………………………………...........................................289
Висновки до розділу 3……………………………………………………..308
РОЗДІЛ 4 СУДДІВСЬКИЙ КОРПУС СИСТЕМИ СУДОВОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ………………………………………………………………………….314
4.1. Суддівський корпус України: поняття, юридичний зміст та сутність………………………………………………………………………..…..314
4.2. Правова характеристика суддівського корпусу як суб’єкта та об’єкта судового управління………………………………………………….…………..336
4.3. Державно-управлінський вплив на формування суддівського корпусу України………………………………………………………………………….…356
4.4. Організаційно-правові гарантії діяльності суддівського корпусу…………………………………………………………………………..…374
Висновки до розділу 4…………………………………………………..….385
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………390
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...397

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення та розвиток України як правової держави відбувається в умовах реформування різних сфер суспільного життя, органів державної влади у тому числі й судової системи. Одним із завдань реформування судової системи є забезпечення гарантованого Конституцією України права на судовий захист. Вагомим напрямком забезпечення справедливого правосуддя, у якому реалізується судова влада, є належне управління судовою системою, що нині, в умовах її реформування, зазнає суттєвих змін. Управління судовою реформою має свої особливості, що визначаються характером державних завдань та функцій, принципів, методів та форм управлінської діяльності. Ці та низка інших обставин обумовлюють доцільність розгляду управління судовою реформою як окремого виду адміністративно-політичної діяльності держави.
Визначення сутності та особливостей адміністративно-правових засад реформування судової системи України нині не отримало належного теоретико-правового опрацювання. У вітчизняних наукових джерелах указані питання розглядаються фрагментарно, без комплексного підходу, лише як окремий напрямок адміністративно-політичної діяльності держави. У зв’язку з цим сутність та особливості управління судовою реформою залишаються практично не дослідженими, а концептуальні підходи до даної проблеми відзначаються суперечливістю та непослідовністю, що не сприяє формуванню єдиної наукової концепції та практичному вирішенню адміністративно-правового забезпечення проведення судової реформи.
Загальнотеоретичні проблеми управління адміністративно-політичною діяльністю в Україні досліджували відомі вчені-адміністративісти В. Б. Авер’янов, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, О. П. Гетманець, І. П. Голосніченко, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, В. В. Комаров, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, В. В. Конопльов, Т. М. Кравцова, К. Б. Левченко, Н. П. Матюхіна, Р. С. Мельник, В. П. Пєтков, О. Ю. Синявська тощо. Окремі аспекти адміністративно-правового регулювання судової реформи досліджували як науковці, так і юристи-практики, зокрема В. Д. Бринцев, В. Ф. Бойко, В. Т. Кривенко, О. М. Коротун, М. І. Козюбра, Р. О. Куйбіда, В. Т. Маляренко, В. Ф. Опришко, В. В. Онопенко, Д. М. Притика, В. С. Стефанюк, А. А. Стрижак.
Однак, незважаючи на широкий спектр досліджень проблем реформування судової системи, низка питань управління судовою реформою залишилися поза увагою дослідників або видаються дискусійними. Це стосується, насамперед, розуміння таких категорій, як судова система, судове управління, судова реформа; з’ясування особливостей такого специфічного виду управління, як судове управління; визначення системи органів, що здійснюють управлінські функції у судовій сфері; правової характеристики його суб’єктів та об’єктів. Крім того, нині відсутня науково обґрунтована і системно визначена теорія судового управління, а у відносинах між органами державної влади та суддівського самоврядування недостатньо урегульовано системний зв’язок вказаного виду управлінської діяльності. Потребує наукового обґрунтування та практичного вдосконалення процес проведення реформування в судовій сфері.
Таким чином, необхідність проведення ефективної судової реформи, спрямованої на вдосконалення організації судового управління в цілому, його демократизації та розширення гарантованого Конституцією України права на судовий захист і на доступ до правосуддя, переосмислення місця та значення державного управління в судовій системі, відсутність комплексного дослідження саме адміністративно-правових засад реформування судової системи України обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до вимог Закону України «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки», п. 5 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005-2010 рр. (по відділенню кримінально-правових наук), затверджених 18 червня 2004 р. загальними зборами Національної академії правових наук України, а також п. 3.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових положень адміністративного права і теоретичних положень державного управління, системи правового регулювання та практики управлінської діяльності в ході проведення судової реформи в Україні, історичного та зарубіжного досвіду розвитку судового управління визначити зміст механізму адміністративно-правового регулювання відносин, що виникають у сфері судової системи та її реформування, сутність, принципи, правові засади та особливості даного виду управлінської діяльності, види його суб’єктів та об’єктів, тобто виробити концепцію реформування судової системи з використанням адміністративно-правових засобів.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення таких дослідницьких завдань:
– охарактеризувати механізм адміністративно-правового регулювання становлення та розвитку судової системи на території України в історичній ретроспективі та визначити можливості використання минулого досвіду в процесі реформування сучасної судової системи;
– з наукових позицій визначити судове управління як особливий вид соціального управління з урахуванням сучасних методологічних підходів;
– уточнити поняття судового управління, визначити його місце у правовій системі та співвідношення з адміністративним правом України;
– охарактеризувати управлінську діяльність у сфері реформування судової системи;
– з’ясувати стан правового забезпечення функціонування судової системи України, визначити проблеми та шляхи їх вирішення в сучасних умовах;
– узагальнити зарубіжний досвід судового управління та вказати на можливості його використання під час реформування судової системи України;
– системно з використанням сучасних методів пізнання охарактеризувати принципи організації та функціонування судової влади і судової системи в умовах її реформування;
– визначити адміністративно-правові засади забезпечення функціонування судової системи та її реформування;
– виокремити напрямки демократизації судового управління в сучасних умовах діючої судової системи;
– розробити модель реформування судової системи України з урахуванням теоретичних положень науки адміністративного права;
– охарактеризувати суддівський корпус України як суб’єкт та об’єкт управлінської діяльності в судовій системі, визначити його місце в системі судового управління;
– виробити пропозиції теоретичного та практичного характеру, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правових засад реформування судової системи України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються в процесі адміністративно-правового регулювання проведення судової реформи в Україні.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади реформування судової системи України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стали сучасні загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Їх застосування обумовлено системним підходом до наукового дослідження, метою та особливостями порушеної проблеми, що дає можливість досліджувати її в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Серед загальнонаукових методів використано діалектичний метод, що полягає в переході від загальних положень до конкретних ситуацій та особливостей даного дослідження. У ході аналізу нормативно-правових актів (п. 2.3), поглядів учених на окремі питання (п. 2.2), формулювання відповідних дефініційних конструкцій (розділи 1–4) застосовано логіко-семантичний метод.
У ході дослідження адміністративно-правових засад розвитку судової системи в межах території України (розділ 1) та за кордоном (розділ 2) застосовано порівняльно-правовий та історико-правовий методи. Під час дослідження теоретичних напрацювань науковців у сфері судового управління (розділ 2) використано системно-структурний, формально-логічний методи. Під час дослідження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність судової влади, застосовано формально-юридичний та системно-структурний методи (п. 2.3). Для вирішення завдань дослідження механізму адміністративно-правового регулювання функціонування та реформування судової системи, практики застосування чинного законодавства у даній сфері (розділи 1–3) використано методи аналізу та синтезу, формальної логіки, органічної єдності теорії та практики тощо. Логіка та специфіка залучення саме цього методологічного інструментарію зумовлені особливостями об’єкта та предмета дослідження, підбору та опрацювання емпіричної та джерельної бази.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародно-правових актах, вітчизняних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, що регулюють організаційно-правові засади функціонування судової системи України. Крім того, використано законодавство України минулих років, а також законодавство зарубіжних країн (США, Франції, Італії, Іспанії, Російської Федерації, Республіки Білорусь тощо). Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності судів, апарату суду, статистичні матеріали, політико-правова публіцистика, довідкові видання.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у роботі комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, здобутків вітчизняної та зарубіжної правничої науки сформульовано низку нових положень і висновків щодо вдосконалення адміністративно-правових засад реформування судової системи України. На підставі проведеного дослідження обґрунтовано нові концептуальні теоретичні та практичні положення, запропоновані здобувачем особисто. До найбільш значущих можна віднести такі:
– вперше з’ясовано історико-правові аспекти механізму адміністративно-правового регулювання становлення, розвитку й функціонування вітчизняної судової системи та вказано на можливості використання історичного досвіду в процесі реформування сучасної судової системи;
– удосконалено визначення поняття «судове управління», під яким запропоновано розуміти особливий вид соціального управління, що поєднує в собі ознаки державного управління та самоуправління і включає діяльність з організаційного керівництва судами, організаційного забезпечення функціонування судів, здійснення відповідними державними органами установчих функцій щодо судової влади відповідно до Конституції і законів України за неухильного дотримання принципу незалежності суддів, їх підзвітності і підкорення тільки закону;
– удосконалено поняття управління в суді як підзаконної цілеспрямованої організуючої діяльності, спрямованої на задоволення потреб суду як організації, що здійснює юрисдикцію, не втручаючись у вирішення питань підготовки і процесу розгляду конкретних судових справ;
– запропоновано модель реформування судової системи України з урахуванням теоретичних положень науки адміністративного права, теорії управління та інших наук, що передбачає як процес реформування (принципи, коло суб’єктів і об’єктів, управлінські дії), так і його зміст;
– удосконалено визначення поняття «судова реформа» як управлінського процесу, спрямованого на зміни в судовій сфері, пов’язані з перебудовою всіх інститутів судової системи, та її удосконалення;
– удосконалено поняття «адміністративно-правові засади реформування судової системи» та визначено його як сукупність адміністративно-правових норм, що визначають основні цінності, принципи, завдання, форми та методи розвитку нормотворчої і розпорядчої діяльності органів державної влади з метою вдосконалення судової системи, оптимізації її внутрішньоорганізаційної діяльності щодо забезпечення належного виконання покладених на неї завдань, функцій і повноважень;
– вперше запропоновано дефініцію «системна судова реформа» та визначено її як комплекс поступових змін, які забезпечують перебудову всіх інститутів судової системи, взаємопов’язані з іншими реформами в соціально-економічному та суспільно-політичному житті держави і сприяють переходу суспільної системи від одного якісного стану до іншого, більш прогресивного, що здійснюється мирним шляхом;
– удосконалено підходи до класифікації нормативно-правових актів сфери судового управління за субординаційною ознакою (політико-правові та нормативно-правові акти) і класифікацію нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері судової влади;
– дістало подальшого розвитку положення про необхідність запозичення зарубіжного досвіду управління судовою сферою з обов’язковим урахуванням вітчизняного історичного досвіду, національної ментальності, суспільно-політичних та соціально-економічних факторів тощо;
– дістало подальшого розвитку положення про віднесення низки норм законодавства про судоустрій до сфери адміністративного матеріального та процесуального права;
– дістала подальшого розвитку система принципів організації і функціонування судової влади та судової реформи, у межах якої запропоновано виділити загальну та спеціальну підсистеми;
– вперше запропоновано дотримання принципу реординації в організаційній діяльності судової влади в сучасних умовах, що реалізується шляхом, з одного боку, надання громадянам (як підвладним об’єктам) права вимагати від керівних, владних суб’єктів належної поведінки щодо забезпечення їх прав і свобод, а з іншого – покладання на цих суб’єктів чітких обов’язків щодо неухильного виконання зазначених вимог громадян;
– удосконалено механізм адміністративного регулювання засад судового реформування та зміст адміністративно-правових відносин у судовій сфері, що мають зовнішньовладний та внутрішньовладний характер;
– дістало подальшого розвитку положення про те, що демократизація судового управління виявляється шляхом делегування певної частини прав і повноважень органам суддівського самоврядування, під яким слід розуміти самостійне колективне вирішення професійними суддями через виборні органи або безпосередньо їх колективами питань внутрішньої діяльності судів і суддівського корпусу, що відбувається у встановлених законом межах;
– удосконалено коло суб’єктів управлінської діяльності у сфері судової системи України, зокрема суддівський корпус, органи суддівського самоврядування, органи Державної судової адміністрації України і Міністерства юстиції України, та розмежовано їх повноваження;
– сформульовано низку конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового регулювання управління в судовій сфері та її реформування, у тому числі щодо уточнення положень законодавчих та підзаконних актів, зокрема Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
– у науково-дослідній сфері результати, викладені в дисертації, можуть бути спрямовані на подальше вдосконалення механізму правового регулювання функціонування та реформування судової системи, розроблення наукових досліджень проблем судової реформи;
– у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й уточнення низки законодавчих та підзаконних актів у сфері судового управління та реформування судової системи України;
– у правозастосуванні використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність практичної управлінської діяльності уповноважених адміністративних посадових осіб судової системи. Дисертантом підготовлено рекомендації щодо удосконалення внутрішнього судового управління, кадрової роботи та впроваджено їх у практичну діяльність територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області та працівників апарату місцевих судів Черкаської області шляхом участі у практичному семінарі (акт впровадження у практичну діяльність територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області від 21липня 2010 р.). Окремі результати дослідження впроваджено у практичну діяльність апарату апеляційного суду Черкаської області (акт впровадження від 16 серпня 2010 р.), Черкаського окружного адміністративного суду (акт впровадження від 20 серпня 2010 р.), Смілянського міськрайонного суду шляхом участі у службових нарадах (акт впровадження від 6 вересня 2010 р.).
– у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати під час підготовки підручників та навчальних посібників з дисципліни «Адміністративне право»; вони вже використовуються під час проведення занять із зазначеної дисципліни та низки фахових правознавчих дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 10 вересня 2010 р.);
– у правовиховній сфері – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, застосовані в ході проведення роз’яснювальної роботи в судових органах з метою формування у посадових осіб та працівників цих органів високої професійної та правової культури.
Особистий внесок здобувача. Виконане дослідження здійснено дисертантом самостійно, з урахуванням новітніх здобутків юридичної науки й зокрема адміністративного права. Усі викладені в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора. У співпраці опубліковано наукову статтю «Адміністративна система України: поняття, структура, проблеми функціонування» (здобувачем охарактеризовано структуру адміністративної системи сучасної України). У дисертації ідеї та розробки, що належать співавтору, не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом шляхом участі у міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міжвузівських конференціях, теоретичних семінарах, круглих столах, наукових читаннях, зокрема: «Сьомі осінні юридичні читання» (Хмельницький, 2008); «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк, 2009); «Наука – 2009: теоретичні та прикладні дослідження» (Черкаси, 2009); «Запорізькі правові читання» (Запоріжжя, 2009); «Дні науки – 2009» (Київ, 2009); «Наука – 2010: проблеми та перспективи розвитку» (Черкаси, 2010); «Запорізькі правові читання» (Запоріжжя, 2010); «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2010); «Політико-правові і соціально-моральні форми розвитку державної служби та запобігання корупції в Україні» (Черкаси, 2010), а також на засіданнях кафедри адміністративного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційної роботи з проблем запровадження інноваційних методів управління в судах оприлюднено шляхом участі в науково-практичному семінарі для керівників апарату місцевих судів загальної юрисдикції Черкаської області, що проводився на базі модельного Чорнобаївського районного суду (акт впровадження від 15 вересня 2010 р.).
Публікації. Результати дисертації відображені в монографії «Адміністративно-правові засади судової реформи в Україні: теорія, історія, сучасність» (Харків, 2010), 22 статтях, 21 з яких опубліковано у наукових виданнях, визначених ВАК України як фахові, 1 – у нефаховому науковому виданні, а також у 8 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми –визначення сутності, специфіки адміністративно-правового регулювання та практичної діяльності щодо реформування судової системи України. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
У ході аналізу становлення та розвитку механізму адміністративно-правового регулювання формування судової системи в українських землях окреслено ряд періодів та підперіодів, для яких характерні як спільні, так і відмінні ознаки: ХІ – середина ХVІ ст. – княжий період, у якому виокремлено такі підперіоди: ХІ – початок ХІІІ ст. – київський; перша половина ХІІІ – друга половина ХІV ст. – галицько-волинський; друга половина ХІV – друга половина ХVІ ст. – литовсько-руський. Встановлено такі спільні ознаки, як: невідокремленість суду від адміністрації, його становість; еволюція управління судовою системою полягала в тому, що у ХІ – на початку ХІІІ ст. воно здійснювалося великим князем, у першій половині ХІІІ – другій половині ХІV ст. – належало переважно центральним органам управління, а для другої половини ХІV – другої половини ХVІ ст. було характерне поєднання впливу князя, центральних органів виконавчої влади та самоврядних органів. Акцентовано увагу на тому, що період від середини ХVІ ст. до середини ХVІІ ст. відзначався ліквідацією українських державних інститутів, у тому числі й судової влади, та запровадженням судової системи польського зразка. Встановлено, що доба середини ХVІІ ст. – ХVІІІ ст. охоплює судову систему Запорізької Січі та Української козацької держави, формування державних інститутів якої було результатом складних соціальних, політичних економічних змін, державотворчих пошуків, і взаємодії різних соціальних верств, що, безумовно, вплинуло й на розвиток судової системи.
Визначено, що в кінці ХVІІІ ст. через інкорпорацію більшості українських земель до складу Російської імперії діючу судову систему було ліквідовано та запроваджено судоустрій російського зразка. Доведено, що в механізмі адміністративно-правового регулювання судової реформи 1864 року простежуються всі його етапи: регламентація суспільних відносин, виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, їх фактична реалізація й виконання.
На основі аналізу нормативно-правових актів, принципів, форм і методів судових органів встановлено, що формування судової системи періоду відродження української державності 1917–1920 рр. мало як позитивні, так і негативні риси. Судова система вказаного періоду була заснована на нових прогресивних засадах, що мали відповідати інтересам демократичної держави. Разом із тим судова реформа не була завершена. Через об’єктивні та суб’єктивні причини в державі не вдалося створити дієвий судовий апарат у всеукраїнських межах.
Доведено, що судова система радянської доби та управління нею тісно пов’язані з особливостями державного устрою, суспільно-політичною ситуацією, ідеологічними чинниками та низкою інших факторів, тому їх аналіз проведено в нерозривному зв’язку із названою епохою. Загалом судова система і судове управління досліджуваного періоду, хоча й мали низку позитивних рис, зазнавали впливу загальних тенденцій, що відбувалися в державному житті. З початком перебудовчих процесів, що розпочалися в у 80-х рр. ХХ ст., назріла потреба докорінної перебудови й судових органів. Ситуацію, що виникла в судовій системі названого періоду, визначено як кризову і таку, що потребувала реформування.
Встановлено, що теоретико-методологічні засади управління судовою галуззю передбачають вироблення методологічних підходів до аналізу управлінської діяльності в судовій сфері, формулювання понятійно-категоріального апарату, дослідження природи, характерних рис, мети та завдань, принципів, функцій, форм і методів судового управління, аналіз управлінських систем та їх складових. Методологічний аспект дослідження управління охоплює використання гносеологічних знань різних рівнів: загально-методологічного, конкретно-методологічного та спеціально-методологічного рівнів. У ході проведення досліджень у галузі управління судовою сферою доцільно застосовувати пізнавальні засоби системного підходу: структурний, функціональний, прогнозуючий. З урахуванням вказаних підходів сформульовано поняття «судове управління» – різновид соціального управління, що поєднує в собі ознаки державного управління і самоуправління та включає діяльність з організаційного керівництва судами, організаційного забезпечення функціонування судів, здійснення відповідними державними органами установчих функцій щодо судової влади відповідно до Конституції і законів України з неухильного дотримання принципу незалежності суддів, їх підзвітності і підкорення тільки закону. Управління в суді – це підзаконна цілеспрямована організуюча діяльність, спрямована на задоволення потреб суду як організації, що здійснює юрисдикцію, не втручаючись у вирішення питань підготовки і процесу розгляду конкретних судових справ. Природу судового управління визначено як таку, що має подвійний характер і об’єднує в собі як адміністративно-правову, так і соціальну.
Визначено, що судова реформа – це зміни в судовій сфері, пов’язані з перебудовою всіх інститутів судової системи. Системна судова реформа – це комплекс політико-правових заходів, які полягають у структурних, функціональних та державно-службових перетвореннях у судовій сфері з метою вдосконалення системи судової влади та здійснення правосуддя. Акцентовано увагу на тому, що поняття «системна реформа» вживається як у широкому, так і у вузькому значенні: у широкому значенні – як комплекс реформ у соціально-економічній, суспільно-політичній, культурній сферах життя держави; у вузькому – стосовно окремої реформи – системність забезпечить її успішне проведення.
Адміністративно-правові засади реформування судової системи визначено як сукупність адміністративно-правових норм, що визначають основні цінності, принципи, завдання, форми та методи розвитку нормотворчої і розпорядчої діяльності органів державної влади з метою вдосконалення судової системи, оптимізації її внутрішньоорганізаційної діяльності щодо забезпечення належного виконання покладених на неї завдань, функцій і повноважень. Сформульовано загальні принципи управління процесом реформування: системний взаємозв’язок судової реформи з іншими державними реформами; здійснення реформування судової системи на основі відповідних положень Конституції України та інших чинних законодавчих актів; поєднання державних і самоврядних засад; однозначний за своїм тлумаченням, без наявності правових колізій характер законодавства про судоустрій; вагоме наукове підґрунтя здійснення судової реформи; здійснення реформи на основі чіткого розподілу функцій та повноважень між органами судової влади, іншими державними органами, громадськими формуваннями, повноваження яких прямо стосуються судової діяльності.
Визначено етапи проведення реформи: 1) початковий (підготовчий), у ході якого має здійснюватися підготовка до процесу реформування, яку визначатимуть такі заходи: всебічне вивчення стану функціонування судової системи на тлі соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного розвитку держави, наукове обґрунтування необхідності проведення реформи, розроблення і затвердження концепції реформування та вироблення конкретних заходів щодо втілення цієї концепції в життя; 2) правотворчий, для якого характерна правотворча діяльність компетентних державних органів зі створення правових норм і нормативно-правових актів, наголошено на важливості на цьому етапі участі широких верств громадськості, залучення засобів масової інформації, проведення роз’яснювальної роботи, круглих столів, семінарів, конференцій тощо; 3) етап впровадження реформи, для якого важливими є такі фактори як поступовість, моніторинг ходу впровадження, широка обізнаність громадськості, наявність відповідних критеріїв ефективності; 4) етап коригування – визначення конкретних заходів, необхідних для ліквідації певних недоліків, прогнозування їх застосування та визначення пріоритетів розвитку судової системи в майбутньому.
Нормативно-правові акти, що визначають адміністративно-правові засади реформування судової системи України, регулюють відносини судової влади та власне організацію судової системи, класифіковано за субординаційною ознакою на політико-правові та нормативно-правові акти. До політико-правових актів віднесено Декларацію про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Концепцію судово-правової реформи від 28 квітня 1992 р., Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів від 10 травня 2006 р. До нормативно-правових актів віднесено Конституцію України, міжнародно-правові акти, закони України та підзаконні нормативно-правові акти. Акцентовано увагу на важливості використання зарубіжного досвіду в ході визначення змісту, організації судового управління, реформування судової системи та вказано на шляхи і напрямки його запозичення.
Принципи організації та діяльності судової влади визначено як керівні ідеї, що характеризують зміст діяльності як судової влади, так і окремих судів. Принципи організації та діяльності нерозривно пов’язані з принципами правосуддя і разом становлять ідеологічну основу виникнення, становлення й функціонування багатьох соціальних явищ у сфері реалізації судової влади. Основоположними ідеями функціонування судової системи є законність, справедливість, неупередженість, рівність усіх фізичних та юридичних осіб у доступі до правосуддя, правова можливість реального захисту своїх прав та законних інтересів.
Аналіз основних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави стверджувати, що з його прийняттям здійснено низку практичних кроків до подальшого розвитку судово-правової реформи в нашій державі. Одним із таких кроків стало формування завдань організаційного забезпечення діяльності суду та визначення органів, уповноважених вирішувати ці питання. Встановлено, що організаційне забезпечення діяльності судів включає заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, і для їх вирішення уповноважені органи вступають в адміністративно-правові відносини – як у внутрішні, так і в зовнішні, тобто поза межами компетенції судової гілки влади.
Наголошено на потребі демократизації в системі судового управління, що виявляється шляхом делегуванням певної частини прав і повноважень органам суддівського самоврядування. Важливе значення мають контрольні функції органів суддівського самоврядування, сформульовано поняття контролю. Так, контроль органів суддівського самоврядування у сфері судового управління визначається як передбачений законами України вид діяльності органів суддівського самоврядування та утворених органами суддівського самоврядування контрольних органів, що полягає в отриманні інформації, її аналізі, здійсненні у визначених законом формах засобів реагування з метою запобігання та припинення порушень Конституції, законів України та рішень органів суддівського самоврядування.
Встановлено, що суддівський корпус України становлять особи, які здійснюють правосуддя, – професійні судді, а у визначених випадках – народні засідателі і присяжні. Правова характеристика суддівського корпусу тісно пов’язана з поняттям «правовий статус суддів». Представники суддівського корпусу (професійні судді, народні засідателі та присяжні) мають як громадяни України загальний правовий статус, як представники певної сфери – галузевий статус, як суб’єкти, що займаються певним видом професійної діяльності, –професійний статус, а як особи, що займають відповідні посади, – посадовий статус. Доведено, що формування корпусу професійних суддів України – це упорядкований процес кадрового забезпечення судової влади, що включає правові механізми набуття та припинення суддями повноважень. Саме теоретична і практична значущість проведення судової реформи в цілому та реформування окремого напрямку – організаційно-правової діяльності у сфері формування суддівського корпусу зокрема викликає необхідність продовження наукових пошуків, практичне втілення результатів яких може бути ще одним кроком назустріч розбудові правової держави в Україні.
Зроблено висновок, що гарантіями діяльності суддівського корпусу є сукупність об’єктивних та суб’єктивних чинників, спрямованих на практичну реалізацію їх прав та обов’язків, на усунення можливих перешкод їх належного здійснення. Визначено такі організаційно-правові гарантії діяльності суддів судів загальної юрисдикції: побудова судової системи на засадах автономності; конкурсна процедура формування суддівського корпусу; вичерпний перелік підстав припинення повноважень суддів, який базується на принципі їх незмінюваності; рівність правового статусу суддів; право суддів на відставку; недоторканність суддів; особливий порядок фінансування судів; створення необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів тощо.
На підставі проведеного дослідження сформульовано низку обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення системи та змісту адміністративно-правового регулювання реформування судової системи, внесення змін та доповнень до Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Концепції проведення судової реформи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ярмиш О. Н. Актуальні проблеми методології вітчизняної історії держави і права : в 10 т. Т. 10 / О. Н. Ярмиш // Юридична наука незалежної України / упоряд. В. Ф. Погорілко, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко. – К. : Юрид. кн., 2005. – С. 175 – 185.
2. Февр Л. Бои за историю / Л. Февр. – М. : Наука, 1991. – 543 с.
3. Российское законодательство X–XX веков : в 9 т. Т. 1. Законодательство Древней Руси. – М. : Юрид. лит., 1984. – 432 с.
4. Шандра В. С. На службі праву: минуле як майбутнє судової реформи / В. С. Шандра // День. – 2007. – № 23.
5. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 480 с.
6. Толочко О. П. Київська Русь. Т. 4 / О. П. Толочко, П. П. Толочко. – К. : Альтернативи, 1998. – 352 с.
7. Будзилович І. Деякі особливості розвитку державності, права і функцій церкви у Київській Русі / І. Будзилович // Право України. – 1999. – № 1. – С. 126–132.
8. Обрусна С. Ю. Адміністративно-правове регулювання формування судової системи в межах території України у ХІ – середині ХVІ ст.: історико-правовий аналіз / С. Ю. Обрусна // Право і суспільство. – 2010. – № 3. – С. 14–18.
9. Юшков С. В. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі / Юшков С. В. ; відп. ред. В. А. Смолій. – К. : Наук. думка, 1992. – 353 с.
10. Терлюк І. Я. Історія держави і права України (доновітній час) / І. Я. Терлюк. – К. : Атіка, 2006. – 400с.
11. Чубатий М. Огляд історії українського права: історія джерел та державного права / М. Чубатий. – Мюнхен ; К. : Ноосфера, 1994. – 224 с.
12. Полонська-Василенко Н. Історія України : в 2 т. Т. 1 / Н. Полонська-Василенко. – К. : Либідь. – 605 с.
13. Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. Т. 5 / М. С. Грушевський. – К. : Наук. думка, 1994. – 688 с.
14. Статут Великого княжества Литовского 1529 года [Электронный ресурс] // Электронная библиотека истории права. – Режим доступа: www.gumer.info/bibliotek/lit_stat.php.
15. Володимирський гродський суд. Подокументні описи актових книг : довідник / наук. ред. Г. Боряк, Л. Демченко ; Державний комітет архівів України ; Центральний державний історичний архів України. – К., 2002. – Вип. 1. – Спр.1–5. 1566–1570. – 228 с.
16. Статут Великого княжества Литовского 1588 года. Тексты. Справочник. Комментарии. – Минск, 1989. – 429 с.
17. Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. Т. 8 / М. С. Грушевський. – К. : Наук. думка, 1994. – 856 с.
18. Щербак В. О. Запорізька Січ як фактор консолідації українського козацтва до середини ХVІІ ст. / В. О. Щербак // Український історичний журнал. – 1995. – № 5. – С. 69–77.
19. Яворницький Д. І. Історія Запорізьких козаків : в 3 т. Т. 2 / Д. І. Яворницький. – Л. : Світ, 1990. – 592 с.
20. Гуржій О. Українська козацька держава в 2-ій половині ХVІІ–ХVІІІ ст. / О. Гуржій. – К. : Основа, 1996. – 226 с.
21. Терлюк І. Я. Особливості функціонування державного механізму та застосування права у Гетьманській Україні / І. Я. Терлюк // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи. – 2003. – № 5. – С. 31– 35.
22. Падох Я. Суди і судовий процес старої України / Я. Падох. – Нью-Йорк ; Л., 1990. – 128 с.
23. Черкаський І. Ю. Судові реформи гетьмана гр. К. Г. Розумовського / І. Ю. Черкаський / Антологія української юридичної думки : в 6 т. – К. : Юрид. книга, 2003. – 584 с.
24. Гамбург Л. С. Судова компетенція органів російської самодержавної адміністрації в Україні – Гетьманщині у другій половині ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. / Л. С. Гамбург // Держава та регіони. Серія: Право. – 2007. – № 2. –С. 5–9.
25. Софроненко К. А. Малороссийский приказ Русского государства второй половины ХVІІ – начала ХVІІІ века / К. А. Софроненко. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1960. – 177 с.
26. Яковлів А. Українсько-московські договори в ХVІІ – ХVІІІ віках / А. Яковлів. – Варшава : Праці укр. наук. ін-ту, 1934. – 175 с.
27. Переписка нежинского воеводы Ивана Ивановича Ржевского с московским правительством 1665–1667 г.г. (Из Московского главного архива Министерства иностранных дел). – Чернигов, 1901. – 62 с.
28. Об общем основании министерств : манифест от 25 июня 1811 г. // Российское законодательство Х–ХХ веков : в 9 т. Т. 6. Законодательство первой половины ХІХ века / отв. ред. О. И. Чистяков. – М. : Юрид. лит., 1988. – 432 с.
29. Карамзин Н. М. История государства Российского [Электронный ресурс] / Н. М. Карамзин // Режим доступа: www.kulichki.com/.../history/
karamzin/karahist.htm.
30. Гессен И. В. Великие реформы 60-х г.г. в прошлом и настоящем. Судебная реформа / И. В. Гессен. – СПб. : Типо.-литогр. Ф. Вайсберга и П. Гершунина, 1905. – 267 с.
31. Джаншиев Г. Основы судебной реформы (к 25-летию нового суда). Историко-юридические этюды/ Г. Джаншиев. – М. : Типогр. М. П. Щепкина, 1891. – 364 с.
32. Кони А. Ф. Отцы и дети судебной реформы / А. Ф. Кони. – М. : Изд-во И. Д. Сытина, 1914. – 295 с.
33. Неклюдов Н. Руководство для мировых судей / Н. Неклюдов. – М., 1872. – 372 с.
34. Филиппов М. А. Судебная реформа в России / М. А. Филиппов. – СПб. : Губерн. типогр., 1875. – 325 с.
35. Виленский Б. В. Судебная реформа и контрреформа в России / Б. В. Виленский. – Саратов : Приволж. книж. изд-во, 1969. – 400 с.
36. Коротких М. Г. Самодержавие и судебная реформа в России / М. Г. Коротких. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1989. – 183 с.
37. Немытина М. В. О судебной контрреформе в России / М. В. Немытина // Государственный строй и политико-правовые идеи в России второй половины ХІХ столетия. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1989. – С. 98–106.
38. Шувалова В. А. Судебная реформа 1864 года и суд присяжных в России / В. А. Шувалова // Труды Иркутского университета. Серия «Юридические науки». – 1965. – Т. 39. – Вып. 1. – Ч. 1. – С. 34–47.
39. Бережний С. Д. Основні риси судової системи на Поділлі в ХVІ – п. п. ХІХ ст. [Електронний ресурс] / С. Д. Бережний // Вісник Верховного суду. – Режим доступу: www.scourt.gov.ua/.../vs.../vis.html.
40. Кульчицький В. Фундатор судової реформи у царській Росії С. І. Зарудний та суд присяжних / В. Кульчицький, І. Бойко // Право України. – 2004. – № 8. – С. 114–117.
41. Михайлов О. Правові основи розвитку судової системи України до 90-х років ХІХ ст. / О. Михайлов // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 7. – С. 24–27.
42. Поляков І. І. Організація та діяльність судових органів Таврійської губернії за Судовою реформою 1864 року (60–90-ті роки ХІХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / І. І. Поляков. – Х., 2001. – 20 с.
43. Прийдак М. Управління судовими органами в Україні: історико-політичний і правовий аспект / М. Прийдак // Право України. – 1993. – № 7–8. – С. 29–34.
44. Уортман Р. С. Властители и судьи: развитие правового создания в имперской России / Р. С. Уортман. – М. : Новое лит. обозрение, 2004. – 520 с.
45. Обрусна С. Ю. Адміністративно-правові засади судової реформи 1864 року / С. Ю. Обрусна // Наше право. – 2010. – № 2. – Ч. 1. – С. 81–88.
46. Российское законодательство Х–ХХ веков : в 9 т. Т. 8. – М. : Юрид. лит, 1984. – 496 с.
47. Давыдов Н. В. Судебная реформа / Н. В. Давыдов, Н. И. Полянский. – М. : Тип. М-ва юстиции, 1915. – 584 с.
48. Корф М. А. Записки / М. А. Корф // Русская старина. – 1899. – Кн. 10. – С. 42–48.
49. Никитенко А. В. Дневник. Т. 1 / А. В. Никитенко. – М. : Захаров, 2005. – 680 с.
50. Обрусна С. Ю. Судова реформа 1864 року крізь призму поглядів Д. А. Ровенського / С. Ю. Обрусна // Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез Міжнар. наук. конф. «Сьомі осінні юридичні читання» (28–29 листопада 2008 р., м. Хмельницький) : у 4 ч. Ч. 1. – Хмельницький : Вид-во Хмельниц. ун-ту управління та права, 2008. – С. 80–82.
51. Сперанский М. М. Записки об устройстве судебных и правительствующих учреждений в России [Электронный ресурс] / М. М. Сперанский // Режим доступа: adhdportal.com/book_3499_chapter_24_
Zapiska_ob_ustrojjstve_sudebnykh_i_pravitelstvennykh_uchrezhdenijj_v_Rossii.
52. Учреждение судебных установлений // Российское законодательство Х–ХХ веков : в 9 т. Т. 8. – М. : Юрид. лит.,1984. – С. 33–41.
53. Васьковский Е. В. Курс гражданского процесса. Т. 1 / Е. В. Васьковский. – М. : Изд-во бр. Башмаковых, 1913. – 694 с.
54. Генкин Д. М. Местный суд и его реформа / Д. М. Генкин. – М. : Рус. труд, 1908. – 94 с.
55. Обрусна С. Ю. Мировий суд за судовою реформою 1864 року та перспективи сьогодення / С. Ю. Обрусна // Наше право. – 2010. – № 1. – С. 17–22.
56. Петроградский мировой суд за пятьдесят лет. 1866–1911 г.г. Т. 2. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1916. – 688 с.
57. Щербина П. Ф. Судебная реформа 1864р. на Правобережной Украине / П. Ф. Щербина. – Л. : Высш. шк., 1974. – 328 с.
58. Обрусна С. Ю. Суд присяжних у суспільно-політичній думці
другої половини ХІХ століття та у світлі судової реформи 1864 року / С. Ю. Обрусна // Університетські наукові записки. – 2009. – № 1 (29). – С. 34–38.
59. Афанасьев Л. А. О необходимости некоторых изменений в нашем законодательстве о суде присяжных / Л. А. Афанасьев // Киевлянин. – 1880. – № 82. – С. 67 –78.
60. Обрусна С. Ю. Нові інститути судової реформи 1864 року в українських землях та їх оцінка у суспільно-політичній думці другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. / С. Ю. Обрусна // Дні науки – 2009 : матеріали VІ Міжнар. наук.-практ. конф. (28–30 вересня 2009 р.). – К. : Ультра-друк, 2009. – С. 70–73.
61. Литвак Б. Г. Переворот 1961 года в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива / Б. Г. Литвак. – М. : Политиздат, 1991. – 302 с.
62. Случевский В. Учебник русского уголовного процесса. Судоустройство – Судопроизводство / В. Случевский. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1913. – 686 с.
63. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства. Т. 1 / И. Я. Фойницкий. – СПб. : Альфа, 1996. – 552 с.
64. Викторский С. И. Русский уголовный процесс : учеб. пособие / С. И. Викторский. – М. : Городец, 1997. – 448 с.
65. Проект новой редакции учреждения судебных установлений // Российское законодательство Х –ХХ веков : в 9 т. Т. 8. – М. : Юрид. лит., 1984. – С. 89–90.
66. Румянцев В. О. Судова система в Україні в період революції 1917–1921 р.р. / В. О. Румянцев // Проблеми законності. – 2009. – № 10. – С. 53–62.
67. Грушевський М. С. На порозі нової України / М. С. Грушевський // Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. – К. : Наук. думка, 1992. – С. 133–179.
68. Грушевський М. С. Хто такі Українці і чого вони хочуть / М. С. Грушевський // Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. – К. : Наук. думка, 1992. – С. 61–76.
69. Грушевський М. С. Вільна Україна / М. С. Грушевський // Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. – К. : Наук. думка, 1992. – С. 95–114.
70. Грушевський М. С. Якої ми хочемо автономії й федерації / М. С. Грушевський // Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. – К. : Наук. думка, 1992. – С. 114–133.
71. Універсали Центральної Ради // Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. – К. : Наук. думка, 1992. – С. 179–192.
72. Історія України (нове бачення) / за заг. ред. В. А. Смолія. – К. : Альтернативи, 2000. – 464 с.
73. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали : у 2 т. Т. 1. – К. : Наук. думка, 1996. – 591 с.
74. Третій Універсал Центральної Ради // Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. – К. : Наук. думка, 1992. – С. 184–187.
75. Політична система для України: історичний досвід і виклики сучасності / [О. Г. Аркуша, С. О. Біла, В. Ф. Верстюк та ін.]. – К. : Ніка-Центр, 2008. – 988 с.
76. Четвертий Універсал Центральної Ради // Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. – К. : Наук. думка, 1992. – С. 188–191.
77. Малик Я. Історія української державності / Я. Малик, Б. Вол, В. Чуприна. – Л. : Світ, 1995. – 248 с.
78. Конституції і конституційні акти України: історія і сучасність / Ю. С. Шемшученко (відп. ред.), І. О. Кресіна (упоряд.). – К. : Академія, 2001. – 625 с.
79. Мироненко О. М. Суд і судочинство в УНР (березень 1917 – квітень 1918) / О. М. Мироненко // Вісник Академії правових наук України. – 1994. – № 2. – С. 64–69.
80. Грамота до всього українського народу [Електронний ресурс] // Конституційні акти України. 1917–1920. Невідомі конституції України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0003300-18.
81. Гнатюк С. Л. Сучасні українські історики про причини, перебіг та наслідки гетьманського перевороту 29 квітня 1918 р. / С. Л. Гнатюк // Вісник КНЛУ. – 2001. – Вип. 5. – С. 249–260.
82. Декларація Директорії УНР про повалення гетьманщини [Електронний ресурс] // Державний архів Львівської області. – Ф. 257. – Оп. 2. – Спр. 1389. – Арк. 1. – Режим доступу: www.archive.lviv.ua/materials/exhibitions/.../27.
83. Про введення народного суду. Постанова Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р. // Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень уряду Української РСР. Т. 1. 1917–1941 рр. – К. : Держ. вид-во політ. л-ри УРСР, 1963. – С. 325– 327 .
84. Положення про революційні трибунали від 23 січня 1918 р. // Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду Української РСР. Т. 1. 1917–1941 рр. – К. : Держ. вид-во політ. л-ри УРСР, 1963. – С. 416– 422.
85. Про тимчасову організацію судів і судової влади [Електронний ресурс] : закон ЗУНР від 21 листоп. 1918 р. // Режим доступу: http://uris.org.ua/istoriya-gosudarstva-i-prava-ukrainy/pravovi-reformi-zunr.
86. Про введення народного суду [Електронний ресурс] : постанова Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р. // Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради УРСР. – Режим доступу: www.apcourtkiev.gov.ua/.../article.
87. Положення про народний суд від 26 жовтня 1920 р. // Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду Української РСР. Т. 1. 1917–1941 рр. – К. : Держ. вид-во політ. л-ри УРСР, 1963. – 772 с.
88. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманова. – М. : Междунар. отношения, 1996. – 400 с.
89. Положение о народном суде от 26 октября 1920 года // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины и Уполномоченных РСФСР. – 1920. – № 25. – Ст. 536.
90. Сусло Д. С. Організація судових органів Української РСР в період 1917–1925 рр. / Д. С. Сусло. – К. : КДУ, 1960. – 88 с.
91. Положення про короткотермінові юридичні курси для підвищення кваліфікації судово-прокурорських працівників у Харкові, Києві, Одесі : постанова РНК УРСР від 7 квіт. 1924 р. // ЗУ УРСР. – 1924. – № 9. – Ст. 65.
92. Конституционные основы советской социалистической демократии / под ред. В. Ф. Маслова, Р. С. Павловского. – Харьков : Вища шк., 1982. – 168 с.
93. Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1924 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nau.kiev.ua/nau10.
94. Положення про судоустрій УСРР від 16 грудня 1922 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakony.com.ua/juridical.html?catid=43547.
95. Положення про судоустрій УСРР від 23 жовтня 1925 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakony.com.ua/juridical.html?catid=43547.
96. Положення про судоустрій УСРР від 11 вересня 1929 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakony.com.ua/juridical.html?catid=43547.
97. Про військові трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані, і в районах воєнних дій : указ Президії Верховної Ради СРСР від 22 черв. 1941 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakony.com.ua/
juridical.html?catid=45714
98. Положення про Верховний Суд СРСР від 12 лютого 1957 р. // Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради, постанов і розпоряджень Уряду Української РСР (1957–1958 рр.). – К. : Держ. вид-во політ. л-ри УРСР, 1964. – 847 с.
99. Конституція УРСР 1978 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=888-09.
100. Куйбіда Р. О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи / Р. О. Куйбіда. – К. : Атіка, 2004. – 288 с.
101. Шевчук Ю. Еволюція влади. Судова влада / Ю. Шевчук // Голос України. – 2005. – № 43.
102. Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР [Електронний ресурс] : закон Української РСР від 27 жовт. 1989 р. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=404-12.
103. Про статус суддів в СРСР [Електронний ресурс] : закон СРСР від 4 серп. 1989 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?nreg=v0328400-89.
104. Петрухин И. Л. Правосудие: время реформ / И. Л. Петрухин. – М. : Наука, 1991. – 289 с.
105. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
106. Дегтяров С. Л. Реализация судебной власти в гражданском судопроизводстве: теоретико-прикладные проблемы / С. Л. Дегтяров. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 376 с.
107. Назаров І. В. Використання терміна «суд» у законодавстві України / І. В. Назаров // Вісник Академії правових наук України. – 2009. – № 4 (59). – С. 180–188.
108. Сердюк В. В. Верховний Суд України в системі розподілу функцій влади : монографія / В. В. Сердюк. – К. : Істина, 2007. – 229 с.
109. Анишина В. И. Конституционные принципы судебной власти Российской Федерации: формирование, содержание и перспективы развития : монография / В. И. Анишина. – М. : РАП, 2006. – 272 с.
110. Гусаров К. В. Гражданская процесуальная правосубьектность суда апеляционной инстанции и его предметне полномочия / К. В. Гусаров // Право і Безпека. – 2004. – № 1. – С. 80–83.
111. Колісник О. В. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. В. Колісник. – Х., 2008. – 20 с.
112. Чечот Д. М. Избранные труды по гражданскому процессу / Д. М. Чечот. – СПб. : Изд. дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 616 с.
113. Абросимова Е. Б. Конституционные модели судебной власти. Сравнительное конституционное право / Е. Б. Абросимова, Л. Д. Владимирова. – М. : Комплекс – Прогресс, 2001. – 184 с.
114. Штогун С. Г. Правові проблеми організації і функціонування місцевих загальних судів в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Сергій Григорович Штогун. – Х., 2004. – 245 с.
115. Басай В. Д. Судові та правоохоронні органи України : підручник : у 2 кн. Книга 1. Судоустрій України / В. Д. Басай. – Івано-Франківськ : Вік, 2004. – 306 с.
116. Теліпко В. Е. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» : наук.-практ. комент. / В. Е. Теліпко ; за ред. В. В. Молдавана. – К. : Центр учбов. л-ри, 2011. – 528 с.
117. Юридична енциклопедія : в 6 т. Т 4 / редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. : Укр. енцикл., 1998.
118. Грошевий Ю. М. Органи судової влади в Україні / Ю. М. Грошевий, І. Є. Марочкін. – К. : Ін Юре, 1997. – 20 с.
119. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
120. Общая теория государства и права / под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юристъ,1994. – 360 с.
121. Лазарева В. А. Судебная власть и уголовное судопроизводство / В. А. Лазарева // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 49–56.
122. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України «Про судоустрій України» / за ред. А. О. Селіванова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 112 с.
123. Безнасюк А. С. Судебная власть : учеб. для вузов /А. С. Безнасюк, Х. У. Рустамов. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2002. – 455 с.
124. Орзих М. Ф. Судебная власть в механизме защиты прав человека: доктрина и практика / М. Ф. Орзих. – Юридичний вісник. – 2001. – № 4. – С. 117–128.
124. Рабінович П. М. Державна влада / П. М. Рабінович // Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 2 / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – К. : Укр. енцикл., 1999. – С. 85–86.
125. Чуприна Ю. Ю. Механізми реформування судової влади в Україні / Ю. Ю. Чуприна // Теорія та практика державного управління. – Вип. 1 (28). – С. 1–7.
126. Вінокурова Л. В. Судова влада як правовий механізм захисту та реалізації прав громадян / Л. В. Вінокурова // Вісник Вищої Ради юстиції. – 2010. – № 2. – С. 31–37.
127. Організація судової влади в Україні : навч. посіб. / за ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2009. – 184 с.
128. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
129. Стрижак А. Судове управління в Україні. Теоретичні основи і правове регулювання / А. Стрижак. – Ужгород : Патент, 2004. – 120 с.
130. Порівняльне судове право: навч. посіб. / І. Є. Марочкін, Л. М. Москвич, Н. В. Сібільова та ін. ; за заг. ред. І. Є. Марочкіна, Л. М. Москвич. – Х. : Право, 2008. – 112 с.
131. Глазунова Н. И. Система государственного управления / Н. И. Глазунова. – М. : ЮНИТИ, 2003. – 551 с.
132. Притика Д. Правові проблеми судового управління / Д. Притика // Право України. – 2003. – № 3. – С. 30–36.
133. Касьяненко М. М. Організація роботи та управління Державною податковою службою України : навч. посіб. / М. М. Касьяненко, М. В. Гринюк, П. В. Цимбал. – Ірпінь : Акад. ДПС України, 2001. – 229 с.
134. Воронкова В. Г. Менеджмент у державних організаціях : навч. посіб. / В. Г. Воронкова. – К. : Професіонал, 2004. – 256 с.
135. Кривенко В. В. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10. / В. В. Кривенко. – О., 2006. – 205 с.
136. Обрусна С. Ю. Щодо соціальної природи судового управління / С. Ю. Обрусна // Актуальні питання реформування правової системи України : матеріали VІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Луцьк : Вежа, 2010. – С. 259–260.
137. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – 3-е изд., доп. – М. : Омега-Л., 2005. – 576 с.
138. Обрусна С. Ю. Поняття судового управління: проблеми дефініції / С. Ю. Обрусна // Право і Безпека. – 2010. – № 2 (34). – С. 42–47.
139. Обрусна С. Ю. Соціальний характер судового управління: окремі питання / С. Ю. Обрусна // Право і Безпека. – 2010. – № 1 (33). – С. 102–106.
140. Галлиган Д. Административное право: истории развития и современные научные концепции / Д. Галлиган, В. Полянский, Ю. Старилов. – М. : Юристъ, 2002. – 410 с.
141. Бахрах Д. Н. Административное право : учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. – М. : БЕК, 1996. – 368 с.
142. Четвериков В. С. Административное право России. Общая и оссобенная части : учеб. пособие / В. С. Четвериков. – М. : Инфра-М, 2001. – 245 с.
143. Обрусна С. Ю. Адміністративно-правова природа судового управління / С. Ю. Обрусна // Запорізькі правові читання : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Запоріжжя, 2010. – С.107–110.
144. Голосніченко І. Управління в судах: український і зарубіжний досвід (на матеріалах Українсько-канадського проекту співпраці) / І. Голосніченко, П. Соломон // Право України. – 2010. – № 9. – С. 221–226.
145. Про судоустрій і статус суддів [Електронний ресурс] : закон України від 7 лип. 2010 р. № 2453-VІ. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2453-17.
146. Про затвердження переліку модельних судів [Електронний ресурс] : наказ Голови Державної судової адміністрації від 12 груд. 2003 р. № 683. – Режим доступу: www.court.gov.ua/dsa.
147. Про внесення змін в діяльність Чорнобаївського районного суду : наказ голови Чорнобаївського районного суду від 21 черв. 2004 р. № 176 / Чорнобаївський районний суд Черкаської області / Інноваційні методи адміністрування в українських судах. Практичний досвід. – К., 2010. – С. 236.
148. Административное право : учебник / под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. – М. : Юристь, 2000. – 728 с.
149. Райт Г. Державне управління / Г. Райт ; пер. з англ. В. Івашка, О. Коваленка, С. Соколик. – К. : Основи, 1994. – 190 с.
150. Шишкін В. І. Концепція судової реформи (Концепція та додаткові матеріали) / В. І. Шишкін. – К. : Укр. правнича фундація, 1994. – 55 с.
151. Бринцев В. Д. Судебная власть (правосудие). Пути реформирования в Украине / В. Д. Бринцев. – Харьков : Ксилон, 1998. – 182 с.
152. Стефанюк В. С. Судова система та судова реформа в Україні / В. С. Стефанюк. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 174 с.
153. Коротун О. М. Організація і функції суддівського самоврядування за законодавством України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / О. М. Коротун. – К., 2009. – 202 с.
154. Кривенко В. В. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / В. В. Кривенко. – О., 2006. – 205 с.
155. Прилуцький С. В. Формування корпусу професійних суддів України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / С. В. Прилуцький. – К., 2003. – 223 с.
156. Козюбра М. І. Судова влада в Україні / М. І. Козюбра // П