АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КОЛЦУНЯК ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 35.078.1+35.077.2

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Константінов Сергій Федорович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………...…………………….…3
ВСТУП………………………………………………………..………………………4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ НОРМАТИВНИХ ЗАСАД УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ.
1.1. Управління якістю послуг в системі МВС України: становлення, розвиток та сучасний стан…………………………….……….…………………..…………13
1.2. Методологічні підходи у дослідженні інституту управління якістю послуг в системі МВС України……………………….…………………………..…………44
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1…………………………………………...……….…77
РОЗДІЛ 2 НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ МВС УКРАЇНИ.
2.1. Послуги, які надаються МВС України та їх адміністративно-правове регулювання………………………………………………….…………………….79
2.2. Організація забезпечення управління якістю послуг в системі МВС України……………………………………………………………………………109
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………………………...135
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ.
3.1. Порівняльний аналіз закордонного досвіду системи управління якістю
послуг з діяльністю міліції України………………………………………..........138
3.2. Напрями вдосконалення управління якістю послуг в системі МВС України…………………………………………………………………….…...….176
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3…………………………………………………..…195
ВИСНОВКИ…………………………………………………………...…………..198
ДОДАТКИ………………………………………………………………................202
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...217

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГУ МВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ України

УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ

ДАІ – Державна автомобільна інспекція

ОЕСР – Організації економічного співробітництва і розвитку

КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення

КМУ – Кабінет Міністрів України

МОЗ – Міністерство охорони здоров’я України

МВС – Міністерство внутрішніх справ України

ОВС – Органи внутрішніх справ

СУЯ – Система управління якістю

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з важливих умов інтеграції України в Європейський Союз є упровадження в діяльність органів виконавчої влади світових стандартів. У першу чергу це стосується створення та запровадження систем управління якістю відповідно до стандарту ДСТУ ISO 9001-2001, згідно з яким постановою Кабінету міністрів України від 11.05.06 № 614 затверджено Програму запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади. Це стосується і органів внутрішніх справ, що передбачає трансформацію міліції з карального органу в орган обслуговування населення України, тим більше, що ця задача відповідає конституційним положенням, де зазначено, що людина, її життя і здоров’я, честь та гідність є найвищою соціальною цінністю, а відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, що цілком логічно закріплюється в Концепції адміністративної реформи в Україні. Необхідність розроблення Програми запровадження управління якістю послуг в органах внутрішніх справ обумовлена: а) відсутністю єдиних для всіх органів виконавчої влади стандартів і процедур діяльності; б) недостатньою орієнтованістю діяльності органів внутрішніх справ на задоволення потреб споживачів, зокрема у сфері надання послуг; в) низькою якістю значної кількості адміністративних послуг; г) потребою у здійсненні додаткових заходів щодо запобігання проявам корупції серед посадових осіб.
Запровадження управління якістю послуг в органах внутрішніх справ відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000 сприяє оптимізації процесів планування, розподілу ресурсів, а також визначенню додаткових підходів до об'єктивного оцінювання результатів їх діяльності.
Фундаментальною основою для розвитку засад управління якістю послуг в системі МВС України стали праці зарубіжних та вітчизняних фахівців, зокрема: В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, А.П. Головіна, І.П. Голосніченка, В.Л. Грохольського, О.Є. Додіна, В.О. Заросила, Д.П. Калаянова, І.Б. Коліушка, А.Т. Комзюка, В.К. Колпакова, О.М. Бандурки, С.Ф. Константінова, О.В.Копана, В.І. Курила, М.В. Лошицького, О.П. Рябченко, О.П. Снігерьова, В.І. Олефіра, В.П. Тимощука, В.К. Шкарупи.
Конкретні аспекти проблем управління якістю послуг знайшли своє відображення у працях науковців у галузі державного управління, зокрема: В.Л. Грохольського, К.К. Афанасьєва, В.М. Плішкіна, Г.М. Писаренко, Р.А. Калюжного, В.О. Шамрая.
Окремі питання проблематики даного дослідження вивчали вчені різних спрямувань: техніки (П.Я. Калита, Л.І. Сопільник, І.В. Зозуля, Ю.П. Бабков, О.Ю. Береговенко), економісти (М.Я. Швець), психологи (В.І. Барко, Т.В. Остафійчук), соціологи (А.А. Бова) та ін.
Потрібно сказати, що під час застосування методологічних основ, наукових підходів відомих учених, багато питань та положень не розглядались або були упущені, зокрема: а) не надавалась консультаційна та методична допомога в запровадженні та забезпеченні функціонування системи управління
якістю в органах внутрішніх справ, б) не проводилась робота із самооцінювання результатів діяльності органів внутрішніх справ, в) не акцентувалась увага на тому як саме потрібно проводити та організовувати навчання працівників органів внутрішніх справ, г) мало уваги зверталося на планування заходів щодо запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю послуг в органах внутрішніх справ.
Зазначене визначає необхідність комплексного вивчення зазначеної проблеми, зумовлює актуальність розробки теоретичних і практичних засад оцінки якості послуг населенню, а також закріплення стандартів діяльності працівників міліції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98, Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 р.р., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755 (п. 1.1 № 20), Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, Концепції державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1911-р, Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ на 2009 р. (п. 6). Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 19 від 28 січня 2009 р.).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дослідження полягає у формуванні пропозицій щодо розроблення і вдосконалення положень законодавства, науково-обґрунтованих засад застосування заходів і засобів забезпечення управління якістю послуг в системі Міністерства внутрішніх справ України, виробленні рекомендацій та пропозицій щодо підвищення ефективності згаданого інституту.
У відповідності до визначеної мети були поставлені такі завдання:
- надати характеристику, розкрити зміст та особливості управління якістю послуг в системі Міністерства внутрішніх справ України;
- з’ясувати зміст управління якістю послуг в системі Міністерства внутрішніх справ України, його роль у становленні та розвитку заходів забезпечення адміністративних послуг, його функціонування;
- визначити поняття «адміністративні послуги», їх суть, зміст, закріплення на законодавчому рівні та порядок надання громадянам;
- розкрити зміст принципів забезпечення управління якістю послуг в системі Міністерства внутрішніх справ України;
- проаналізувати закордонний досвід управління якістю послуг в діяльності правоохоронних органів, визначити передумови його застосування в Україні;
- визначити та проаналізувати чинники, що впливають на ефективність нормативно-правового регулювання управління якістю послуг в системі Міністерства внутрішніх справ України та надати пропозиції щодо вдосконалення механізму управління якістю послуг.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в сфері нормативно-правового регулювання управління якістю послуг в системі Міністерства внутрішніх справ України.
Предмет дослідження – адміністративно-правові засади управління якістю послуг в системі МВС України.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлено поставленою метою і завданнями, специфікою об’єкта і предмета дослідження. Методологічну основу дослідження становлять сучасні загальні та спеціальні методи пізнання державно-правових процесів і явищ. Основним методом став діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів і суспільних явищ у сфері адміністративно-правового забезпечення надання послуг населенню (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). Логіко-семантичний метод та метод аналізу застосовано для формування відповідних дефініцій при визначенні поняття адміністративних послуг, а також при дослідженні інституту управління якістю послуг в системі МВС України (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2). Системно-структурний, структурно-функціональний методи, а також методи аналізу та синтезу застосовано для визначення поняття заходів забезпечення системи управління якістю; для встановлення ознак, з’ясування елементів адміністративно-правового регулювання, а також зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання системи управління якістю (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1). За допомогою історико-правового методу досліджено процеси становлення, розвитку та сучасного стану інституту управління якістю послуг в системі МВС України (підрозділи 1.1, 1.2). Метод системного аналізу дозволив комплексно проаналізувати порядок надання адміністративних послуг МВС України населенню (підрозділи 2.1, 2.2). За допомогою статистичного методу та документального аналізу визначено недоліки та прогалини правового регулювання щодо особливостей діяльності правоохоронних органів по застосуванню управління якістю в системі МВС України (підрозділ 3.2). Метод моделювання слугував при внесенні пропозицій до нормативно-правових актів, що стосуються управління якістю послуг в системі МВС України (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2).
Емпіричну основу дослідження становлять: нормативно-правові акти України, узагальнення практичної діяльності Міністерства внутрішніх справ України, матеріали офіційної статистичної звітності Державного комітету статистики України МВС України за 2008–2010 р.р., результати анкетування 576 працівників органів внутрішніх справ у 2008–2010 р.р.
Нормативною основою є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти, що регулюють управління якістю послуг в системі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є одним з перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням, присвяченим питанням вдосконалення правового механізму щодо управління якістю послуг в системі МВС України.
За результатами дисертаційного дослідження обґрунтовано та запропоновано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною та мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме:
вперше:
- наведено авторське визначення таких понять:
а) «система управління якістю», яка є процесом управлінської діяльності, що здійснюється за певними стадіями і спрямована на забезпечення високої якості робіт та послуг, що надаються органами внутрішніх справ;
б) «адміністративна послуга», під якою розуміють результат здійснення владних повноважень органами внутрішніх справ, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо);
- сформована авторська дефініція адміністративно-правового регулювання управління якістю послуг в системі МВС України як особлива частина управління розвитком суспільства, що здійснюється працівниками органів внутрішніх справ, органами державної влади та місцевого самоврядування, функціонування яких спрямоване на реалізацію нормативно-закріплених положень щодо якісного надання адміністративних послуг населенню, а саме: сприяння наданню компетентних та зрозумілих для громадян роз’яснень щодо застосування законодавства, підвищення рівня виконавчої дисципліни та ділової культури працівників органів внутрішніх справ, орієнтування на споживача, заінтересованість працівників органів внутрішніх справ в досягненні кінцевого результату та прийнятті обґрунтованих рішень;
- сформульовано низку пропозицій щодо проектів нормативно-правових актів України, а саме Законів України «Про адміністративні послуги», «Про правотворчу діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування України», «Про делегування повноважень органам влади України», «Про нормативно-правові акти України», Адміністративно-процедурного кодексу України.
удосконалено:
- систему принципів управління якістю послуг в органах внутрішніх справ, а саме – верховенства права, підзвітності органів виконавчої влади, прозорості та ефективності прийняття ними рішень з метою забезпечення задоволення інтересів усіх учасників процесу прийняття управлінських рішень та протидії проявам корупції;
- теоретичні положення щодо методів і форм адміністративно-правового регулювання управління якістю послуг в системі МВС України;
- нормативно-правове регулювання у сфері надання органами внутрішніх справ послуг населенню, зокрема, внесені відповідні пропозиції щодо змін та доповнень до чинного законодавства, якими урегульовано порядок надання адміністративних послуг громадянам органами внутрішніх справ. Зокрема, до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про соціальні послуги» пропонується запровадити та забезпечити функціонування механізм управління якістю послуг в територіальних органах міністерств та інших центральних органах виконавчої влади;
- механізм адміністративно-правового регулювання управління якістю послуг в системі МВС України, а саме сукупність засобів, за допомогою яких здійснюється функціонування суспільних відносин у даній сфері з метою забезпечення прав, свобод і публічних законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
дістали подальшого розвитку:
- запровадження позитивного досвіду зарубіжних країн у якісному наданні адміністративних послуг органами внутрішніх справ України, а саме здійснено аналіз європейських стандартів та завдань, шляхом запровадження системи оцінювання їх діяльності;
- підходи до підготовки кадрів органів внутрішніх справ, які стосуються якісного надання послуг громадянам шляхом запровадження в навчальний процес зарубіжного досвіду щодо спрямування зусиль на вдосконалення змісту освіти, формування його з урахуванням сучасних підходiв i новiтнiх освiтнiх технологiй, досягнень науки i технiки;
- регулювання послуг, що надаються органами внутрішніх справ та процедур, а також визначення осіб, які відповідають за дотримання цих процесів;
- положення щодо консультаційної та методичної роботи в запровадженні та забезпеченні функціонування управління якістю послуг в системі МВС України щодо: а) опису послуги, її обсягу, можливості та строків її надання; б) зазначення майбутньої вартості послуги; в) роз’яснення взаємозв’язку між послугою, її наданням та вартістю; г) пояснення громадянам характеру прояву можливих труднощів і шляхів їх усунення; д) наявності адекватних і легких доступних засобів ефективного спілкування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються:
 у правотворчості – результати дослідження містять ряд пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання управління якістю послуг в системі МВС України (лист НАВС №46/1438 від 18.05.2010 р.);
 у правозастосовній сфері – використання одержаних результатів дозволить удосконалити практичну діяльність УМВС України у Тернопільській області у сфері управління якістю послуг (акт впровадження від 4 січня 2011 р.)
 у науково-методичній роботі – при викладанні курсів «Адміністративна діяльність ОВС», «Адміністративне право України» та вдосконаленні нормативної бази України (акт впровадження результатів дисертаційної роботи у навчальний процес Національної академії внутрішніх справ від 18 листопада 2010 р).
Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративної діяльності та між кафедральному семінарі Національної академії внутрішніх справ. Результати дослідження оприлюднено на чотирьох міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Вимоги до адміністративних рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ» (м. Київ, 4.06.2009 р.); «Діяльність органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини через надання якісних послуг» (м. Київ, 27.112009 р.); «Підвищення професіоналізму працівників органів внутрішніх справ з метою надання якісних послуг» (м. Київ, 18.02.2010 р.); «Впровадження системи управління якістю в структурі органів внутрішніх справ» (м. Київ, 16-17.02.2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення дисертації викладені в семи наукових працях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України та три – тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

В И С Н О В К И

Для суспільства і держави невідкладним і важливим є розв'язання цілої низки державотворчих завдань, серед яких в першу чергу є реформування економіки, проведення адміністративної реформи, а разом з цим і реформи органів внутрішніх справ. Вітчизняна юридична наука вирішує широке коло складних питань державного управління, а у цьому зв'язку - удосконалення системи управління якістю в правоохоронних органів, зокрема міліції.
Звичайно, що в даній роботі охопити все неможливо та і непотрібно, бо цього не вимагає тема дисертаційного дослідження. Але автори вважають за необхідне, щоб те коло питань, які знайшли своє висвітлення на цих сторінках, було вивчено досконало.
Наскільки відомо, сучасна навчальна література з щодо вирішення питання системи управління якістю органів влади, внутрішніх справ, інших правоохоронних та правозастосовчих органів не містить матеріал в достатній кількості та обсязі.
Результатом здійсненого дисертаційного дослідження є такі висновки:
1. Для реалізації принципів верховенства права та законності в сучасних умовах демократизації життя українського суспільства, а також у зв’язку з однорідністю відносин щодо надання адміністративних послуг, однорідністю норм, якими регулюються ці відносини, тривалою історією та широкою правовою базою послуги, які надають підрозділи органів внутрішніх справ, заслуговують на виділення їх в окремий інститут адміністративного права, під яким слід розуміти систему відносно відокремлених і пов’язаних між собою правових норм, що регулюють відносини, які виникають при реалізації суб’єктивних прав фізичної або юридичної особи у процесі діяльності підрозділів органів внутрішніх справ.
2. Аналіз окреслених у роботі проблем дозволив запропонувати таке визначення досліджуваної правової категорії: адміністративна послуга – це правовідносини, що виникають при реалізації суб’єктивних прав фізичної або юридичної особи в процесі діяльності підрозділів органів внутрішніх справ для отримання певного результату.
3. Дослідження дозволило зробити висновок про необхідність: вдосконалення правового регулювання системи управління якістю щодо надання органами внутрішніх справ послуг, адже у питанні правового регулювання послуг, які надають органи внутрішніх справ відсутня однозначність. Вбачається за доцільне також задля якісного надання громадянам послуг органами внутрішніх справ прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України та ін. Законів украни щодо врегулювання роботи структурних підрозділів органів внутрішніх справ та якості надання ними послуг громадянам; внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів (наприклад, до Кодексу України про адміністративні правопорушення); прийняття нової редакції Закону України „Про дорожній рух”.
4. Вбачається за необхідне розроблення та затвердження Кабінетом Міністрів України та Міністерством внутрішніх справ України типових документів, які: визначали б якість надання послуг органами внутрішніх справ, у тому числі визначали би процедури контролю якості та механізм регулярного перегляду та покращання критеріїв оцінки якості; затверджували б положення про кожний вид послуги, підрозділи органіввнутрішніх справ, що надають такі послуги, перелік документів, порядок надання послуг тощо; регулювали діяльність органів внутрішніх справ, що надають послуги громадянам; забезпечували здійснення нормативного регулювання якості послуг з урахуванням стандартів якості міжнародного рівня; визначили кількість інстанцій, залучених до надання послуги.
5. Важливим є винесення на рівень пріоритету державної політики питання реформування системи надання послуг органами внутрішніх справ.
6. Наголошується на неприпустимості перекладання на громадян координаційної роботи, яка має здійснюватися органами внутрішніх справ; на забезпеченні для споживача можливості вибору способу звернення за послугою; на забезпеченні належного кадрового потенціалу органів внутрішніх справ, що надають послуги та тренування персоналу.
7. Вбачається за необхідне існування конкретних критеріїв, за якими визначені платні послуги, які надаються органами внутрішніх справ.
8. Досить гострим є питання визначення розміру плати за послугу та порядку її внесення. Найзручніше, коли плата за послуги, що надаються органами внутрішніх справ визначається у фіксованому розмірі. Розмір повинен бути визначеним законодавством, наприклад, постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ”, накази МВС України “Про затвердження Розмірів плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Порядку їх справляння”.
9. Кожна особа має отримувати якісні послуги. Забезпечення належного рівня якості надання послуг органами внутрішніх справ потребує здійснення низки системних заходів. Безпосереднім призначенням оцінки якості надання послуг органами внутрішніх справ є підвищення якості надання послуг, зокрема: залучення громадян до оцінки якості надання послуг органами внутрішніх справ, що дозволятиме чіткіше визначати пріоритетні проблеми у сфері надання послуг та шляхи їх вирішення; більш об’єктивне оцінювання роботи органів внутрішніх справ з надання послуг задля вироблення критеріїв оцінки якості надання послуг органами внутрішніх справ; визначення на основі цих критеріїв стандартів системи управління якістю послуг органами внутрішніх справ; можливість складання перспективних планів розвитку щодо покращання якості надання послуг органами внутрішніх справ; можливість вживання заходів щодо покращання правового регулювання надання послуг та здійснення кроків щодо вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ.
10. Проаналізовано досвід надання послуг у різних регіонах України за принципом „єдиного офісу” та „єдиного вікна” та зроблено висновок щодо вдосконалення та подальшого запровадження доктрини послуг за зазначеними принципами. Метою єдиного офісу є сприяння істотній економії часу та зменшенню витрат для користувачів, яких вони зазвичай зазнають, коли звертаються до органів внутрішніх справ за отриманням послуг. Додаткові вигоди також можуть бути визнані у вигляді покращеної підзвітності та об’єктивності щодо прийняття рішень при наданні послуг громадянам і підприємствам.
11. Аналіз досвіду надання окремих послуг у зарубіжних країнах дозволяє дійти висновку, що з позиції окремого громадянина удосконалення потребують дві основні сфери: 1) доступність послуги, що включає в себе можливість швидко віднайти орган, який надає послугу (включаючи правильний телефонний номер тощо), та безпосередньо фізична доступність органу (в т.ч. призначення часу телефоном, наявність місць для паркування тощо); 2) надання послуги (наприклад, люб’язність, своєчасність тощо).
Враховуючи соціально-економічні реалії сучасного періоду, нестабільність суспільних відносин, які складаються в ході реформ, запровадження правового інституту системи управління якістю послуг, які надаються оргнами внутрішніх справ здійснить позитивний вплив на вдосконалення та підвищення ефективності управлінської діяльності.
Процес реформування потребує відповідного правового забезпечення. Необхідно розробити і подати до органів влади України низку проектів законодавчих актів, у тому числі Закону «Про органи внутрішніх справ», постанов Уряду з питань удосконалення структури апарату МВС, забезпечення в органах внутрішніх справ ситеми управлівння якістю, звільнення органів внутрішніх справ від невластивих функцій та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
3. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України від
24 грудня 1993 р. № 3807 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. –
№ 14. – Ст. 78.
4. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
5. Про джерела фінансування органів державної влади: Закон України від
30 червня 1999 р. № 783 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. –
№ 34. – Ст. 274.
6. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
7. Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.
8. Про імміграцію: Закон України від 07 червня 2001 р. № 2491 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 41. – Ст. 197.
9. Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001р. № 2235 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
10. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. № 795 // Офіційний вісник України вiд 18.06.2007 - 2007 р., № 42, стор. 69, стаття 1671, код акту 39981/2007.
11. Про соціальні послуги: Закон України від 19 червня 2003 р. № 966 //
Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 358.
12. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6 вересня 2005 р. № 2806 // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 188. – 5 жовт. –
С. 3-7.
13. Про стандартизацію і сертифікацію: Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. № 46-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. –
№ 27. – Ст. 289.
14. Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 143 // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 40-41. – 18 берез.
15. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними архівним установами: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 19. – Ст. 684.
16. Про затвердження Положення про виконання статистичних робіт та надання органами державної статистики послуг на платній основі: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст. 1179.
17. Про перелік платних послуг, які можуть надаватися інформаційними підрозділами органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2459.
18. Перелік платних послуг, що можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 798 // Офіційний вісник
України. – 2000. – № 20. – Ст. 829.
19. Положення про проведення статистичних спостережень та надання органами державної статистики послуг на платній основі: Постанова Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 р. № 1659 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – Ст. 1938.
20. Перелік платних послуг, що можуть надаватися митними органами: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1952 // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 1. – 03 січ.
21. Перелік платних послуг, які можуть надаватися службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2003 р. № 478 // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 71. –
16 квіт.
22. Про затвердження переліку платних послуг, які надаються організаціями системи державного резерву: Постанова Кабінету Міністрів України від
23 квітня 2003 р. № 586 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 17. –
Ст. 777.
23. Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 614 // Офіційний вісник України вiд 31.05.2006 - 2006 р., № 20, стор. 19, стаття 1435, код акту 36251/2006.
24. Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 12 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 221. – Ст. 42.
25. Про схвалення Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. № 90-р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 7. – Ст. 376.
26. Про методичне забезпечення видачі документів дозвільного характеру за принципом організаційної єдності: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 22 червня 2005 р. № 55 // Офіційний сайт Верховної Ради України www.rada.gov.ua
27. Про затвердження розмірів плати за послуги, що надаються службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, та порядку їх надання: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26 серпня 2003 р. № 1029/541/245 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 40. – Ст. 2150.
28. Авер’янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України – 1998. – № 8. – С. 8-13.
29. Авер’янов В. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. – 1999. – № 8. – С. 11.
30. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. – 2000. – № 7. – С. 6-8.
31. Авер’янов В. До питання про поняття так званих “управлінських послуг” // Право України. – 2002. – № 6. – С. 125-127.
32. Авер’янов В. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20-27.
33. Адміністративні послуги місцевих органів державної виконавчої влади: Монографія / А.О. Чемерис, М.Д. Лесечко, А.В. Ліпенцев, А.О. Каляєв,
В.М. Ципук, О.Л. Пастух, О.В. Поляк / За заг. ред. А.О. Чемериса. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. – 152 с.
34. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
35. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимощук. – К.: Факт,
2003. – 496 с.
36. Адміністративний процес: Навч. посібник / За заг. ред. д-ра юрид. наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. – 256 с.
33. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи / Упорядник
В. Тимощук. – К.: Факт, 2002. – 100 с.
34.Битяк Ю., Константій О. Правова природа адміністративних договорів //
Вісник Академії правових наук України. – Х., 2001. – С. 101-103.
35. Вінніков О. Адміністративна реформа: адміністративні послуги //Офіційний
сайт Центру політико-правових реформ www.pravo.org.ua
36. Встановлення стандартів обслуговування клієнтів: Виконавчий наказ 12862, 11 вересня 1993 р., США // Адміністративне спрощення: практичні заходи для підвищення ефективності та зменшення рівня корупції – Досвід США (2000 р.): Матер. семінару // Офіційний сайт Центру політико-правових реформ www.pravo.org.ua
37. Гнидюк Н. Засади функціонування системи державного управління (уроки досвіду країн Центральної та Східної Європи, що готуються до вступу
в ЄС). – Тернопіль: Лілея, 2001. – 40 с.
38. Голосніченко І.П. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів // Право України. – 2003. –
№ 10. – С. 86-89.
39. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури. – К.: Міленіум, 2002. – 240 с.
40. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
41. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. – Львів: Вид-во Національного ун-ту “Львівська політехніка”, 2002. – 352 с.
42. Долечек В.С. Надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України: організаційно-правовий аспект: Автореф.
дис. … канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Київ, Національна академія державного управління при Президентові України. – К., 2005. – 20 с.
43. Долечек В. Управлінські послуги: сутність, ознаки, види // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 3. – С. 93-99.
44. Долечек В. Підходи до побудови моделі гарантії якості послуг //
Економіст. – 2004. – № 4. – С. 69-71.
45. Долечек В. Правове регулювання та організація системи надання управлінських послуг // Управління сучасним містом. – 2004. – № 7-9 (15). – С. 124-130.
46. Долечек В. Якість надання управлінських послуг населенню: зарубіжний досвід // Управління сучасним містом. – 2003. – № 10-12 (12). – С. 37-43.
47. Долечек В. Надання управлінських послуг населенню: напрями розвитку та правове забезпечення // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 4. – С. 75-82.
48. Долечек В. Нормативно-правові аспекти надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України // Зб. наук. праць Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 1. – 2005. – С. 356-361.
49. ДСТУ ISO 9000 – 2000 Системи управління якістю. – Основні положення та словник (ISO 9000: 2000, IDC) – К.: Держстандарт України, 2001. – 27 с.
50. ДСТУ ISO 9001 – 2001 Системи управління якістю. – Вимоги (ISO 9001: 2001, IDC) – К.: Держстандарт України, 2001. – 23 с.
51. Дудченко В.В. Адміністративний договір як різновид
публічно-правового договору (деякі теоретичні аспекти) // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 2001. – Вип. 12. – С. 69-73.
52. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Пер. з фр. В. Ховхуна. – К.: Основи, 1996. – 420 с.
53. Євдокименко В., Поляк О. Управлінські, адміністративні і громадські послуги як сегмент регіональних ринків // Регіональна економіка. – 2004. – № 4. – С. 16-24.
54. Європейські принципи державного управління / Пер. з англ.
О.Ю. Куленкової. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 52 с.
55. Єдині дозвільні офіси в Україні: методологія та досвід БІЗПРО.
Посібник. – К., 2005 // www.bizpro.com.ua
56. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія. – К.: Факт, 2002. – 260 с.
57. Коліушко І. Управлінські (адміністративні) послуги – новела адміністративного права // Офіційний сайт Центру політико-правових реформ www.pravo.org.ua
Коліушко І.Б., Авер’янов В.Б., Тимощук В.П., Куйбіда Р.О.,
Голосніченко І.П. Адміністративна реформа для людини
(науково-практичний нарис). – К.: Факт, 2001. – 72 с.
58. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 469 с.
59. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
60. Концепція адміністративної реформи в Україні . – К.: Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи, 1998. – 62 с.
61. Концепція “Адміністративні послуги – нова якість держави” (проект) // Реформування основних адміністративно-правових інститутів: проблеми теорії і практики: Матер. семінару. – Центр політико-правових реформ. –
28 листопада 2003 р. – К. – 58 с.
62. Котляр Д. Окремі аспекти проведення адміністративної реформи та організації центральної виконавчої влади в країнах світу // Парламент. – 2001. – № 6. – С. 25-29.
63. Курашвили Б.П. О понятии административного договора // Договорные формы управления: постановка проблемы и пути решения: Матер. Моск. совещания. – М.: Всесоюзный науч.-исслед. институт системных исследований, 1981. – С. 52-53.
64. Лазарев И.М. Место административных процедур в системе юридического процесса // Административное и информационное право (состояние и перспективы развития). – М.: Академический правовой университет, 2003. – С. 209-211.
65. Ластовецький А. Удосконалення дозвільно-реєстраційних процедур щодо підприємництва у ракурсі адміністративної реформи // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 7-11.
66. Люхтергандт О. Проект Адміністративного процедурного кодексу України та сучасне адміністративне процедурне право // Юридичний журнал. – 2002. – № 5. – С. 27-31.
67. Нижник Н.Р. Реформування державного управління в Україні / Зб. матер. семінару з питань екноміки на базі Чернівецького регіонального центру підвищення кваліфікації державних службовців і керіників державних підприємств, установ, оргназацій з 19 до 30 березня 2001 р. – Чернівці: Прут, 2001. – С. 19-26.
68. Новоселов В.И. К вопросу об административных договорах // Правоведение. – 1969. – № 3. – С. 18-21.
69. Осауленко О., Шамшетдінов Ю. Про деякі актуальні питання діяльності органів державної статистики України, пов’язаної з виконанням робіт та наданням послуг на платній основі // Статистика України. – 1999. – № 2. –
С. 9-11.
70. Оцінка якості адміністративних послуг // Тимощук В.П., Кірмач А.В. –
К.: Факт, 2005. – 88 с.
71. Оцінювання публічних послуг / Асоціація локальних та регіональних фінських органів, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство фінансів Фінляндії, квітень 2001 р. / Towards A Shares Evaluation Of Public Services // Офіційний сайт Центру політико-правових реформ www.pravo.org.ua
72. Петренко В. “Єдине вікно” позбавить адміністративного кпину // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 99 (3012) – 31 трав. – С. 3.
73. Послуги, орієнтовані на громадянина: відповідно до потреб канадців / Канадський центр розвитку менеджменту, 1999 р. / Citizen-Centred Service: Responding To The Needs Of Canadians / Офіційний сайт Центру політико-правових реформ www.pravo.org.ua
74. Писаренко Г.М. Запровадження доктрини адміністративних послуг в Україні // Митна справа. – № 6. – 2005. – С. 80-83.
75. Пропозиції Центру політико-правових реформ:
Адміністративно-процедурний кодекс України (проект) // Стан і перспективи розвитку адміністративного права: законодавство, наука, освіта: Матеріали семінару. – Львів, 1-3 жовтня 2001 р. – С. 20-43.
76. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Міжнародна торгівля послугами: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2003. – 112 с.
77. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид. лит., 1964. – 212 с.
78. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум, Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
79. Скільки повинні коштувати населенню та підприємцям послуги держави / Інститут конкурентного суспільства. – К.: АДЕФ-Україна, 2003. – 88 с.
80. Словник іншомовних слів: – К.: Факт, 2000. – 540 с.
81. Словник іншомовних слів. – К., УРЕ, 1974. – 479 с.
82. Старилов Ю.Н. Административный договор (Опыт законодательного регулирования в Германии) // Государство и право. – 1996. – № 12. –
С. 56-67.
83. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права: В 3 т. Т. ІІ: Государственная служба. Управленческие действия. Правовые акты управления. Административная юстиция. – М.: Изд-во НОРМА (Издат. группа НОРМА – ИНФРА), 2002. – 600 с.
84. Старосьцяк Е. Правовые формы административной деятельности. – М., 1959.
85. Стратегія якості публічних послуг / Quality Strategy For Public Services / Фінляндія, Гельсінкі, 1998 р. // Офіційний сайт Центру політико-правових реформ www.pravo.оrg.ua
86. Тимощук В. До проблеми правового регулювання
адміністративно-процедурних відносин / Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції / Зб. наук. праць. –
Київ : АДЕФ-Україна, 2003. – С. 282-286.
87. Тихомиров Ю.А. Акт управления и договор // Советское государство и право. – 1987. – № 3. – С. 38-43.
88. Управленческие процедуры / Б.М. Лазарев, И.Ш. Муксинов,
А.Ф. Ноздрачев и др.: Отв. ред. Б.М. Лазарев. – АН СССР ин-т государства и права.– М.: Наука, 1988. – 272 с.
89. Чміленко Г. Адміністративні послуги в Україні // Юридичний вісник. – 2005. – № 5. – С. 86-93.
90. Чміленко Г.М. Адміністративна реформа: запровадження управлінських (адміністративних) послуг // Юридичні читання молодих вчених: Зб. матер. всеукр. наук. конференції 23-24 квітня 2004. – НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – С. 139-142.
91. Чміленко Г. Надання управлінських (адміністративних) послуг населенню // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції: Матер. наук. конференції курсантів, студентів та молодих науковців. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2004. – С. 251-252.
92. Чміленко Г.М. Надання адміністративних послуг в Україні і в країнах Європейського Співтовариства // Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право: Міжнар. наук.-практ. конференції студентів, аспірантів і молодих науковців. – Луцьк, 30 вересня – 1 жовтня 2004 р. / За ред. В.Й. Лажника і С.В. Федонюка. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. Держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. – С. 18-22.
93. Шаблова Е.Г. Перспективы развития правового института возмездного оказания услуг // Журнал российского права. – 2002. – № 1. – С. 62-65.
94. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Голова редкол. Ю.С.Шемшученко –
К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, Т.2 .– 1999. – 742 с.
95. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Голова редкол. Ю.С. Шемшученко –
К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, Т. 3. – 2001. –
790 с.
96. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Вид-во “Українська Енциклопедія” ім М.П. Бажана, Т. 5. –
2005 – 735 с.
97. Якимчук М.К. Особливості управлінських відносин в органах прокуратури України // Наук. вісник Чернівец. ун-ту: Зб. наук. праць. –
2001. – Вип. 103. – С. 87-92.
98. Якимчук М.К. Питання вдосконалення правового забезпечення управління в органах прокуратури України // Наук. вісник Чернівец. ун-ту: Зб. наук. праць. – 2002. – Вип. 161. – С. 97-101.
99. Ярмакі Х., Маміч І. Проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації прав і свобод людини у сфері державного управління // Актуальні проблеми держави і права / Зб. наук. праць. – Вип. 19. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – С. 73-77.
100. Блейк Р.О., Мутон Дж.С. Научные методы управления / Пер. с англ. – К., 1992.
101. Дюркгейм Я. Метод социологии // Социология. – М., 1995.
Старобинский Д.Е. Основы менеджмента на коммерческой фирме. – М., 1994.
102. Глущенко Е.В., Захарова Е.В., Тихонравов Ю.В. Теория управления Учебный курс. – М.: Вестник, 1997.
103. Самыгин С.В., Столяренко Л.Д. Менеджмент персонала. Ростов Н./Д.; Феникс, 1997; Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации. Учебно-практическое пособие. – М.:ЗАО «Бизнес-школа», «Интел-синтез», 1998.
104. Социологический энциклопедический словарь. – М.: Инфра – НОРМА, 1998.
105. Свенуицкий А.Л. Социальная психология управления. – Л., 1986.
106. Киллен К. Вопросы управления. – М., 1981.
107. Борисова Е.М. О применении социально-психологических методов в изучении становления профессионала // Психологическая диагностика, ее проблемы и методы / Под ред. К.М.Гуревича. – М., 1975. – С.142-161.
108. Журавлев А.Л. Социально-психологические системы управления // Прикладные проблемы социальной психологии. – М.: Наука, 1983. – С.173 – 189.
109. Основы управления в органах внутренних дел: Уч пособие/ Под ред. А.П. Коренева М.,1988.
110. Теория управления в сфере правоохранительной деятельности /Под ред. В.Д. Малкова. М., 1990.
111. Четвериков B.C. Основы управления в органах внутренних дел: Уч. посо-бие (альбом схем). М., 1986.
112. Четвериков B.C. Основы управления в органах внутренних дел: Уч. посо-бие (альбом схем). М , 1989.
113. Авер’янов В.Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні // Часопис Київського університету права. – К., 2002. – № 2. – С. 3-8.
114. Аверьянов В.Б. Содержание деятельности апарата государственного управлення и его организационные структуры // Сов. государство и право. – 1988. – № 6. – С. 60-68.
115. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8-13.
116. Авер’янов В.Б. До питання про поняття так званих „управлінських послуг” // Право України. – 2002. – № 6. – С. 125-128.
117. Авер’янов В.Б. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. – 2003. – № 9. – С. 24-31.
118. Авер’янов В.Б. Державне управління у змісті предмета адміністративного права // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 2 (37). – С. 139-149.
119. Агеева Е. А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1990. – 142 с.
120. Административное право зарубежных стран: Учебное пособие / Под ред. проф. А.Н. Козырина. – М.: Издательство «СПАРК», 1996. – 229 с.
121. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред.
А.Н. Козырина, А.М. Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
122. Адміністративний процес: Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. –
256 с.
123. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. литература, 1997. – 400 с.
124. Атаманчук Г.В. Типичное и уникальное в организации государственного управления (Теоретические вопросы)
// Сов. государство и право. – 1985. – № 12. – С. 30-37.
125. Афанасьев В.Г. Управление обществом как социологическая проблема / В кн.: Научное управление обществом. – М., 1968. – Вып. 2. –
С. 3-224.
126. Бандурка О.О. Юридичні норми як елемент правовідносин у сфері міграційного процесу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 17. – С. 77-82.
127. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
128. Бачило И.Л. О концепции совершенствования системы государственного управления // Сов. государство и право. – 1987. –
№ 6. – С. 20-28.
129. Бачило И.Л. Функции управления. Содержание и правовое управление // Сов. государство и право. – № 12. – С. 33-35.
130. Боботов С.В., Васильєв Д.И. Французская модель правового государства // Сов. государство и право. – 1990. – № 1. – С. 105-112.
131. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. – М.: Логос, 1998. – 168 с.
132. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.
133. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право: Наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 2001. –
69 с.
134. Гаращук В. Управлінські послуги – новий інститут чи нова помилка? // Вісник Академії правових наук. – Х., 2001. – № 3 (26). –
С. 109-113.
135. Герасимов А.П. Противоречие и закономерности государственного управления // Сов. государство и право. – 1986. –
№ 4. – С. 27-35.
136. Глущенко Е.В., Захарова Е.В., Тихонравов Ю.В. Теория управления. – М.: Вестник, 1997. – 336 с.
137. Годунов А.А. Введение в теорию управления. – М., 1967. – 280 с.
138. Голосніченко І.П. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів // Право України. – 2003. – № 10. – С. 86-90.
139. Голосніченко І.П. Проблеми адміністративного процесу на сучасному етапі розвитку Української держави // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 19. – С. 26-31.
140. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник / Под ред. В.А. Козбаненко. – М.: Статут, 2000. – 912 с.
Гурней Б. Введение в науку управления. – М., 1969. – 430 с.
141. Державне управління в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред.
В.Б. Авер’янова. – К., 1999. – 265 с.
142. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред.
В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
143. Дерець В. Управлінські відносини між органами виконавчої влади: питання типології // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Збірник наукових праць. – К., 2003. –
С. 233-238.
144. Дживелегов А.К. Права и обязанности граждан в правовом государстве. – М., 1906. – 45 с.
145. Дюрягин И.А. Право и управление. – М., 1981. – 168 с.
146. Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления. – М., 1998. – 195 с.
147. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб.
/ А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та ін. / За ред.
В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
148. Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и право. – М., 1986. – 245 с.
149. Коліушко І.Б., Авер’янов В.Б., Тимощук В.П., Куйбіда Р.О., Голосніченко І.П. Адміністративна реформа для людини (науково-практичний нарис). – К.: Факт, 2001. – 72 с.
150. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія. – К.: Факт, 2002. – 260 с.
151. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. – 1998. – № 2. – С. 10-13.
152. Колпаков В. Правові акти державного управління: поняття, властивості, види // Підприємництво, господарство і право. – 2003. –
№ 3. – С. 105-108.
153. Лук’янець Д.М. Принципи адміністративного правозастосування // Адміністративна реформа в Україні: Збірник наук. праць. – К., 2003. – С. 120-122.
154. Мамутов В.К. Управление экономикой и право.– К.: О-во «Знание», 1983. – 48 с.
155. Научный взгляд на административную реформу // Журнал российского права. – 2003. – № 8. – С. 145-151.
156. Обер-Крие Дж. Управление предприятием. Классика менеджмента: Пер. с фр. – М.: Сирин, 1997. – 256 с.
157. Осборн Д., Пластрик П. Управление без бюрократов: Пять стратегий обновления государства: Пер. с англ. / Общ. ред.
Л.И. Лопатникова. – М.: Прогресс, 2001. – 536 с.
158. Пахомов І. Адміністративна реформа: як її розуміти? (роздуми над книгою) // Право України. – 2001. – № 3. – С. 144-145.
159. Пикулькин А.В. Система государственного управления. – М.: „Закон и право, ЮНИТИ”, 1997. – 352 с.
160. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. – Львів: Видавничий центр Львівського нац. ун-ту ім. І. Франка, 1999. – 214 с.
161. Правовое регулирование хозяйственного управления и хозрасчета: Учеб. пособие / Под ред. Н.И. Коняева. – Куйбышев, 1986.
162. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 202.
163. Про місцеві державні адміністрації: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
164. Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб’єктів у сфері природних монополій: Указ Президента України від 17 листопада 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 46. –
Ст. 1683.
165. Про затвердження Положення про дозвільну систему України: Постанова КМУ від 12 жовтня 1992 р. // Зброя: придбання, зберігання, використання: Збірка норм. актів. – К., 1998.
166. Прокопенко И.И. Организация управления и производства (Опыт капиталистических стран) // Сов. государство и право. – 1988. – № 12. – С. 95-102.
167. Райт Г. Державне управління: Пер. з англійської В. Івашка,
О. Коваленка, С.Соколик. – К.: Основи, 1994. – 191 с.
168. Словарь української мови / Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко: В чотирьох томах. – Т.3. – О - П.
/ НАН України. Ін-т української мови. – К.: Наукова думка, 1996. –
516 с.
169. Солошенко Ю.В. Юридична природа відомчих нормативно-правових актів // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до Європейської інтеграції: Матеріали наукової конф. курсантів, студентів та молодих науковців. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 203-207.
170. Стефанюк В. Правові акти управління // Право України. – 2003. – № 7. – С. 3-9.
171. Харитонова О.І. Сутнісні ознаки адміністративного права як галузі публічного права // В кн.: Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – С. 76-83.
172. Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Категорії “приватного”, “публічного” та “соціального права” у загальній системі права
// Приватне право і підприємництво. – К., 2000-2002. – Вип. 2. –
С. 35-38.
173. Чміленко Г. Надання управлінських (адміністративних) послуг населенню // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до Європейської інтеграції: Матеріали наукової конф. курсантів, студентів та молодих науковців. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 251-252.
174. Чиркин В.Е. Государственное управление. Элементарный курс. – М.: Юристъ, 2001. – 320 с.
175. Якимчук М.К. Проблеми управління в органах прокуратури України: теорія і практика: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 440 с.
176. Арданов М.К. Основьі управления в органах внут-ренних дел: понятия, терминьї, категории. Ростов-на-Дону, 1997.
177. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. X., 1998.
178. Бандурка О.М. Основи управління в органах внут¬рішніх справ: теорія, досвід, шляхи удосконалення. X., 1996.
179. Коваленко О.И., Кинаш Я.И. Основи управления в органах внутренних дел. Донецк, 1997.
180. Кудрявцев А.А. Проблеми организации непрерьів-ной подготовки кадров в органах внутренних дел. М., 1994.
181. Поліщук О.Д., Біленчук П.Д., Мельник Н.Г. Про¬фесійна підготовка співробітників поліції в зарубіжних країнах: досвід і можливості його використання. К., 1995.
182. Теория управления в сфере правоохранительной деятельности / Под ред. В.Д.Малкова. М., 1990.
183. Филонов Л.Б. Тренинги делового общения сотру-дников органов внутренних дел с различньїми категориями граждан. М., 1992.
184. Ануфрієв M.I. Організаційно-правові засади управління безпекою життєдіяльності працівників органів внутрішніх справ України. X., 1998.
185. Ануфрієв M.I. Управлінські шляхи зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ (соціолого-правові аспекти): Автореф. дис.... канд. юрид. наук. X., 1998.
186. Ануфрієв ML, Бандурка О.М., Ярмнш О.Н Вищий заклад освіти МВС України. X, 1999.
187. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность: Монография / В.Ф. Сиренко, В.В. Цветков, Е.Б. Кубко и др. К., 1993.
188. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід