АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

АЛФЬОРОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 342.9:343.353:351.74

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ
ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
Комзюк Анатолій Трохимович,
доктор юридичних наук, професор

ХАРКІВ – 2011

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ……………………………………………………..4

ВСТУП………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНО-ПРАВОВА ТА СОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРУПЦІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА………………………………………..16
1.1. Проблеми визначення сутності корупції………………………………..16
1.2. Корупція як правова категорія: поняття та ознаки……………………...54
1.3. Соціально-правова небезпека корупції в Україні у сучасних умовах державотворення……………………………………………………………….81
Висновки до першого розділу…………………………………………………95

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ…………104
2.1. Діяльність щодо протидії корупції як напрямок реалізації державної політики………………………………………………………………………...104
2.2. Завдання, функції та принципи діяльності щодо протидії корупції в органах внутрішніх справ………………………………………………….......137
2.3. Форми та методи діяльності щодо протидії корупції в ОВС……….......159
Висновки до другого розділу…………………………………………………..180

РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАЦІВНИКІВ ОВС ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ЦИХ ОРГАНАХ…………………………………………………………………….. 189
3.1. Поняття правового статусу працівника ОВС та значення його законодавчого закріплення для протидії корупції……………………………189
3.2. Права та обов’язки працівника ОВС як складова його правового статусу та шляхи забезпечення їх реалізації………………………………………………210
3.3. Правообмеження працівників ОВС та їх значення для протидії корупції…………………………………………………………………………..229
3.4. Особливості юридичної відповідальності працівників ОВС…………….245
Висновки до третього розділу…………………………………………………..260

РОЗДІЛ 4. ЗМІСТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ОВС …………………………………………………268
4.1. Суб’єкти протидії корупції в ОВС…………………………………………268
4.2. Організаційно-правові заходи протидії корупції в ОВС………………....291
4.3. Заходи адміністративного примусу в механізмі протидії корупції в ОВС……………………………………………………………………………......312
Висновки до четвертого розділу………………………………………………...329

РОЗДІЛ 5. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ОВС……………334
5.1. Вдосконалення нормативної бази з протидії корупції як необхідна складова вдосконалення адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС…………………………………………………………………..334
5.2. Шляхи удосконалення практики діяльності щодо протидії корупції в ОВС……………………………………………………………………………....351
5.3. Зарубіжний досвід протидії корупції в діяльності поліції та можливість його використання в Україні……………………………………………………370
Висновки до п’ятого розділу……………………………………………………389

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….394

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………404

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

№ п/п Скорочення Повна назва
1 ВБ, СВБ Внутрішня безпека, служба внутрішньої безпеки
2 ВСУ Верховний Суд України
3 ГУБОЗ Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю
4 ГУМВ Головне управління міського відділу
5 ГУМВС Головне управління Міністерства внутрішніх справ
6 ДАІ Державна автомобільна інспекція
7 ДМС Державна міграційна служба
8 ДПА Державна податкова адміністрація
9 ДПС Державна податкова служба
10 ДСА Державна судова адміністрація
11 ДСБЕЗ Державна служба по боротьбі з економічною злочинністю
12 КК України Кримінальний кодекс України
13 КМУ Кабінет Міністрів України
14 КСУ Конституційний Суд України
15 КУпАП України Кодекс України про адміністративні правопорушення
16 МВС Міністерство внутрішніх справ
17 ОВС Органи внутрішніх справ
18 ООН Організація Об’єднаних Націй
19 РНБО Рада національної безпеки та оборони
20 СБУ Служба безпеки України
21 США Сполучені Штати Америки
22 УБОЗ Управління по боротьбі з організованою злочинністю
23 УДСБЕЗ Управління Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю
24 УМВС Управління Міністерства внутрішніх справ

ВСТУП

Актуальність теми. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава – проголошено в ст. 1 Конституції України. Якщо суверенною і незалежною Україну сьогодні можна назвати, то відносно соціальної, правової та демократичної існують певні сумніви. Україна стоїть на шляху розбудови правової держави, стикаючись на ньому з численними проблемами. Однією з найнебезпечніших проблем є корупція, якою пронизані практично всі суспільні відносини, а також органи державної влади. Навіть морально-етичний бік життя піддався суттєвому впливу корупційних відносин. Корупція постійно видозмінюється, розвивається, пристосовується до нових умов. З’являються нові форми проявів корупції, виникають нові аспекти суспільних відносин, де такі прояви стають нормою. При цьому негативним чинником у протидії корупції є нестабільність національного антикорупційного законодавства: втратив чинність Закон України «Про боротьбу з корупцією» і наразі триває прийняття нового пакета антикорупційних законів. Корупція викривляє ціннісні орієнтації, перешкоджає нормальному функціонуванню органів державної влади та державного апарату в цілому. В таких умовах протидія корупції виступає найпершим завданням, успішне виконання якого сприятиме розбудові дійсно правової держави.
Одним із найбільш негативних наслідків корупції в Україні є те, що нею вражені органи, покликані протидіяти їй. Зокрема це стосується органів внутрішніх справ (далі – ОВС), у яких корупція паралізує не тільки весь процес протидії корупції в інших органах державної влади, але й взагалі зводить нанівець законність та правопорядок у країні. Так, за даними судової статистики, адміністративні стягнення за вчинення корупційних правопорушень накладено у 2005 році на 3,9 тис. осіб, з яких кожний п’ятнадцятий – працівник органів МВС України; у 2006 році з 4,1 тис. осіб – працівників органів МВС України майже кожний чотирнадцятий; у 2007 році з 2,8 тис. осіб – працівників органів МВС України майже кожний сімнадцятий; у 2008 році з 4,7 тис. осіб – працівників ОВС майже кожний чотирнадцятий. У 2009 році до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь притягнуто 224 працівника міліції, а впродовж 8 місяців 2010 року – 130 працівників міліції. Звідси випливає, що протидія корупції в державі повинна розпочинатись із протидії корупції в ОВС.
Протидії корупції в сучасній українській науці приділено чимало уваги. Більшість із запропонованих науковцями пропозицій знаходять своє відображення в законодавчих та підзаконних актах, програмних документах, концепціях тощо. Проте рівень корупції в Україні не тільки не зменшується, але й суттєво збільшується з кожним роком. Отже, можна дійти логічного висновку, що робота в цьому напрямку потребує певних змін. Найпершою серед таких є комплексний підхід до проблеми шляхом розроблення цілісного механізму протидії корупції. Такий механізм повинен утворюватись з окремих комплексних механізмів протидії корупції в тих сферах, які в сучасних умовах найбільше потребують вжиття першочергових заходів із протидії корупції. Саме такими є органи внутрішніх справ, ефективна протидія корупції в яких забезпечить дотримання законності не тільки в ОВС, але й у цілому в державі. Ефект від суттєвого зменшення корупції в ОВС неможливо перецінити, оскільки саме від цього правоохоронного органу залежить якість виконання законів, притягнення до відповідальності правопорушників.
Значний внесок у дослідження проблем протидії корупції зробили такі вітчизняні вчені, як Л. В. Багрій-Шахматов, В. М. Гаращук, Д. Г. Заброда, О. Г. Кальман, З. Р. Кисіль, М. В. Маринюк, О. А. Мартиненко, М. І. Мельник, Ю. П. Мірошник, О. П. Нагорний, Є. В. Невмержицький, І. С. О. Нуруллаєв, С. С. Рогульський, О. В. Ткаченко, Р. М. Тучак, С. А. Шалгунова тощо. Окремо слід вказати на дослідження, проведене О. В. Ткаченко, – «Адміністративно-правові засади протидії корупції в органах внутрішніх справ». Проте вказане дослідження не охопило усієї сукупності важливих питань, оскільки було здійснене на рівні кандидатської дисертації. До того ж з моменту його проведення відбулися суттєві зміни у законодавчому врегулюванні протидії та запобігання корупції. Окремі питання, пов’язані із діяльністю ОВС, забезпеченням законності та дисципліни в ОВС, а також управлінням в ОВС, були висвітлені в наукових роботах О. М. Бандурки, В. П. Ворушила, В. М. Гаращука, О. М. Гусєва, В. В. Конопльова, Н. П. Матюхіної, О. М. Музичука, В. І. Олефіра, В. П. Пєткова, О. Ю. Синявської, К. Б. Шевченка тощо. Важливими для вивчення також є наукові розробки із загальної теорії адміністративного права таких вчених, як В. Б. Авер’янов, Ю. П. Битяк, В. В. Зуй, Г. Г. Забарний, С. В. Ківалов, В. К. Колпаков, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюк, Д. М. Лук’янець, В. Я. Малиновський, О. Ю. Оболенський, О. І. Остапенко, І. М. Пахомов, Ю. М. Старилов тощо.
Таким чином, важливість протидії корупції в ОВС, недостатня розробленість теоретичних положень щодо її організації та здійснення, недосконалість правового регулювання у цій сфері обумовлюють актуальність та важливість глибокого і всебічного наукового дослідження адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС, а також його розвитку й удосконалення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 31 Додатку 2, п. 2 Додатку 4 та п.108 Додатку 6 до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2009 р. «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, п.п. 6.13, 13.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні особливостей правового регламентування такого правового явища як адміністративно-правовий механізм протидії корупції в органах внутрішніх справ, а також у підготовці конкретних практичних рекомендацій і наукових пропозицій з розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення і правозастосовної практики.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
− визначити поняття та ознаки корупції як правової категорії;
− уточнити соціально-правову небезпеку корупції в Україні у сучасних умовах державотворення;
− з’ясувати завдання, функції та принципи діяльності щодо протидії корупції в органах внутрішніх справ;
− визначити форми та методи діяльності щодо протидії корупції в ОВС;
− уточнити поняття правового статусу працівника ОВС та з’ясувати значення його законодавчого закріплення для протидії корупції;
− охарактеризувати права та обов’язки працівника ОВС як основи його правового статусу та розробити шляхи забезпечення їх реалізації;
− охарактеризувати правообмеження працівників ОВС та їх значення для протидії корупції;
− встановити особливості юридичної відповідальності працівників ОВС;
− визначити суб’єктів протидії корупції в ОВС;
− розкрити та охарактеризувати організаційно-правові заходи протидії корупції в ОВС;
− охарактеризувати заходи адміністративного примусу в механізмі протидії корупції в ОВС;
− сформулювати рекомендації щодо удосконалення практики діяльності щодо протидії корупції в ОВС;
− окреслити зарубіжний досвід протидії корупції в діяльності поліції та визначити можливість його використання в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні правовідносини, які виникають у сфері протидії та запобігання корупції в ОВС.
Предметом дослідження є адміністративно-правовий механізм протидії корупції в ОВС.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми нерозривно та комплексно. У роботі використовувались окремі методи наукового пізнання. За допомогою історико-правового методу наукового пізнання проведено дослідження розвитку нормативно-правового забезпечення протидії корупції в Україні та процес розвитку вивчення сутності корупції як суспільного явища (підрозділи 1.1, 1.2). За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, надано характеристику адміністративно-правовому механізму протидії корупції в ОВС (підрозділи 1.2, 2.2, 3.1, 4.2), визначено форми та методи протидії корупції в ОВС (підрозділ 2.3). За допомогою документального аналізу та статистичного методу визначено соціально-правову небезпеку корупції в Україні (підрозділ 1.3.), завдяки методам класифікації, системно-структурному та системно-функціональному з’ясовано особливості адміністративно-правової діяльності із протидії корупції в ОВС у загальному механізмі протидії корупції в державі (підрозділ 2.1), досліджено організаційно-правові заходи протидії корупції в ОВС (підрозділ 4.2), заходи адміністративного примусу в механізмі протидії корупції в ОВС (підрозділ 4.3), визначено суб’єктів протидії корупції в ОВС (підрозділ 4.1), а також вивчено та проаналізовано права та обов’язки, правообмеження й особливості відповідальності працівників ОВС (підрозділи 3.2, 3.3, 3.4). Порівняльно-правовий та структурно-логічний методи використовувались для визначення напрямків удосконалення адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС (підрозділи 5.1–5.3).
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають засади протидії та запобігання корупції як у цілому в державі, так і в ОВС зокрема. Дисертант звертався також до законодавства зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання протидії корупції можна вважати успішним і придатним для використання в Україні. Інформаційну та емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності щодо організації заходів запобігання та протидії корупції в ОВС, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали. Проведено анкетування 300 осіб рядового та начальницького складу райвідділів м. Запоріжжя та Запорізької області, усне опитування працівників ГУМВС України в Запорізькій та Харківській областях щодо обізнаності із проблемою корупції в ОВС, впливу різних факторів на вчинення корупційних дій, соціологічне опитування 586 громадян на предмет відомих фактів корупції в ОВС, відношення до них та дій у випадку отримання інформації про вчинюване корупційне правопорушення з боку працівників ОВС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права дослідити проблемні питання адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження вироблено концепцію адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
− доведено, що основою адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС має стати правовий статус працівника ОВС, оскільки саме він зумовлює особливості такого механізму і відмінності від інших механізмів протидії корупції в інших державних органах;
− розкрито поняття корупційного правопорушення, вчинюваного працівником ОВС: це прийняття управлінського рішення, яке характеризується незаконністю, необґрунтованістю або незабезпеченістю гласністю (відкритістю) підготовки та прийняття управлінських рішень, які стосуються широкого загалу як працівників органів внутрішніх справ, так і громадян, працівником ОВС з метою одержання неправомірної вигоди або внаслідок прийняття / вимагання обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно внаслідок обіцянки /пропозиції чи надання неправомірної вигоди працівнику ОВС або на його вимогу іншим фізичним чи юридичним особам та пов’язано із протиправним використанням наданих йому службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей;
− запропоновано диференційовано підходити до встановлення обмеження на зайняття іншою оплачуваною трудовою діяльністю працівникам ОВС. Критерієм такої диференціації має виступати характер виконуваних функцій та завдань працівником ОВС. Обґрунтовано, що посади, які пов’язані із безпосереднім виконанням правоохоронних функцій, потребують такої заборони, для інших працівників, що не беруть участь у правоохоронній діяльності, заборона на зайняття іншою трудовою діяльністю має визначатися доцільністю та обсягом закріплених за посадою завдань;
− надано комплексні пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС, в якому виділено такі напрямки: вдосконалення нормативно-правового забезпечення, вдосконалення організаційного забезпечення, до складу якого входить матеріально-технічне, кадрове, фінансове, інформаційне, управлінське забезпечення;
вдосконалено:
− визначення корупції, яку розкрито як використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття / вимагання обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка / пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей;
− визначення поняття «адміністративно-правовий механізм протидії корупції в ОВС», яке полягає у тому, що це система правових засобів, які інтегровані та організовані таким чином, що дозволяють уповноваженим суб’єктам послідовно та ефективно здійснювати діяльність із протидії корупції в ОВС за допомогою заходів організаційно-правового характеру та заходів адміністративного примусу;
− перелік суб’єктів, що здійснюють протидію корупції в ОВС, до якого віднесено: 1) суб’єкта, що здійснює координацію, спрямовує, визначає та контролює діяльність із протидії корупції в ОВС, – Міністерство внутрішніх справ України; 2) суб’єктів, що наділені правом виявляти, фіксувати та розслідувати корупційні правопорушення в ОВС: органи прокуратури, СБУ, підрозділи СВБ ГУБОЗ України; 3) суб’єктів, які в процесі виконання своїх функцій в ОВС своєю діяльністю сприяють протидії корупції: керівники всіх рівнів; підрозділи кадрового забезпечення; колегії МВС; інспекції з особового складу і створені на їх основі постійно діючі мобільні групи для проведення перевірок стану дисципліни та законності серед особового складу органів внутрішніх справ; куратори підрозділів і служб; 4) суб’єктів, які сприяють протидії корупції в межах інших покладених на них функцій та завдань;
дістали подальшого розвитку:
− вивчення особливостей проявів корупції в ОВС, її різновидів, сфер діяльності ОВС, у яких вчиняються корупційні правопорушення, зокрема серед сфер діяльності, в яких вчиняються корупційні правопорушення працівниками ОВС, окрім вже визначених процесуальної, службово-функціональної, інформаційної, надання послуг, перебування у трудових відносинах на незаконних підставах, сприяння здійсненню певної правомірної діяльності, сприяння здійсненню протиправної діяльності, виділено ще таку, як зайняття підприємницькою діяльністю через близьких родичів та членів сім’ї;
− визначення причин та передумов корупції в ОВС, серед яких виокремлено загальні та особливі, останні, в свою чергу, розподілено на об’єктивні та суб’єктивні;
− розкриття наслідків корупції в ОВС, серед яких визначальним та найголовнішим негативним наслідком корупції в ОВС визначено підрив підвалин законності в державі, знищення закону та права як регулятора суспільних відносин, висування на перший план замість закону неформальних відносин та політики сили;
− розкриття заходів організаційно-правового характеру протидії корупції в ОВС, зокрема вони являють собою: 1) організаційні заходи, спрямовані на виявлення причин та умов корупції; 2) організаційні заходи, спрямовані на усунення причин та умов корупції; 3) організаційні заходи щодо вироблення стратегічних, тактичних та методологічних завдань діяльності із протидії корупції в ОВС; 4) організаційні заходи, спрямовані на створення умов для правомірного функціонування служб та підрозділів ОВС, виконання співробітниками ОВС своїх обов’язків в межах та на підставі закону;
− визначення особливостей застосування заходів адміністративного примусу до працівників ОВС, у зв’язку з чим наголошено на тому, що заходи відповідальності працівників ОВС на сьогодні не є ефективними, тому що: 1) не дотримується принцип невідворотності відповідальності; 2) виявити корупційне правопорушення серед працівників ОВС досить складно, оскільки вони добре обізнані із порядком виявлення таких правопорушень; 3) корпоративна солідарність негативно впливає на стан протидії корупції в ОВС; 4) дії, які раніше у національному законодавстві визначались як корупційні правопорушення та діяння, не давали чіткого уявлення, що слід відносити до корупції, що зумовлювало прийняття рішення уповноваженою особою стосовно притягнення до відповідальності працівника ОВС на власний розсуд;
− визначення тих заходів із зарубіжного досвіду протидії корупції в поліції, які є доцільними для врахування при розробленні та вдосконаленні означеної діяльності в ОВС України, до яких віднесено: достатнє фінансове та матеріально-технічне забезпечення ОВС; заходи відповідальності повинні вживатися у відношенні обох сторін корупційного правопорушення; забезпечення неухильного дотримання принципу відповідальності працівниками ОВС; захист осіб-інформаторів, що повідомляють про випадки корупції; реформування принципів просування по службі в ОВС; підвищення соціального захисту працівників ОВС; підняття рівня довіри громадян до ОВС та налагодження взаємодії між населенням та ОВС.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
 у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять теорію адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС, можуть бути основою для подальшого розроблення проблем забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ;
 у сфері правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для удосконалення чинних і розроблення проектів законодавчих та підзаконних актів, що буде сприяти поліпшенню правового регулювання діяльності із протидії корупції в ОВС;
 у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб’єктів протидії корупції в ОВС;
 у навчальному процесі матеріали дисертації знайдуть застосування під час підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» та «Управління в ОВС», вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки даної роботи знайшли відбиття в наукових публікаціях автора дисертації, а також у доповідях на наукових та науково-практичних конференціях: «Удосконалення діяльності ОВС України з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень» (Запоріжжя, 2 листопада 2007 р.), «Захист прав і свобод особи у кримінальному судочинстві України» (Запоріжжя, 18 травня 2007 р.), «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (Запоріжжя, 30 травня 2008 р.), «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (Запоріжжя, 31 жовтня 2008 р.), «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (Запоріжжя, 23 квітня 2010 р.), «Захист прав, свобод та законних інтересів особи на досудових стадіях кримінального судочинства України» (Херсон, 29–30 квітня 2010 р.), «Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи» (Київ, 31 січня 2011 р.,), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини : вітчизняний та зарубіжний досвід» (Луганськ, 21–22 квітня 2011 р.) та ін. Результати дисертаційного дослідження обговорювались також на теоретичних і наукових семінарах і «круглих столах» Харківського національного університету внутрішніх справ та Запорізького юридичного інституту ДДУВС. Теоретичні доробки використовуються дисертантом у процесі викладання навчальної дисципліни «Адміністративне право України», зокрема, при читанні лекцій і проведенні семінарських занять.
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції опубліковані в 34 наукових публікаціях, зокрема, у 24 статтях, що побачили світ у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, та в 9 тезах за результатами наукових доповідей і повідомлень на вказаних науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – удосконалення адміністративно-правового механізму протидії корупції в органах внутрішніх справ. У результаті проведеного дослідження вироблено концепцію протидії корупції в органах внутрішніх справ, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є нижченаведені.
1. Корупція – це використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття / вимагання обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка / пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей. При цьому неправомірна вигода – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги матеріального або нематеріального характеру, що їх обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, без законних на те підстав, або отримують за належною ціною, але порушуючи при цьому встановлений порядок та процедуру їх отримання внаслідок порушення прав інших громадян.
2. Адміністративно-правовий механізм протидії корупції в ОВС – це система правових засобів, які інтегровані та організовані таким чином, що дозволяють уповноваженим суб’єктам послідовно та ефективно здійснювати діяльність із протидії корупції в ОВС за допомогою заходів організаційно-правового характеру та заходів адміністративного примусу.
3. Метою протидії корупції в ОВС є: 1) зведення до мінімуму обсягу корумпованості співробітників ОВС; 2) викорінення корупції за сферами діяльності в ОВС, щоб прояви корупції стали лише поодинокими випадками та не залежали від сфери діяльності, а більше були зумовлені особистістю працівника ОВС; 3) зменшення рівня суспільної небезпечності форм проявів корупції, вчинюваних працівниками ОВС; 4) повне викорінення та запобігання виникненню корупційної злочинності в лавах ОВС.
4. Завданнями діяльності щодо протидії корупції в ОВС є: 1) з’ясування сутності корупції, її форм та проявів у сучасний період в ОВС, відстеження тенденцій до зміни форм та пристосування корупції до існуючих економічних та правових умов; 2) визначення причин та передумов корупції в ОВС; 3) з’ясування суб’єктів корупційної діяльності, визначення груп «ризику», тобто суб’єктів, чия корупційна діяльність в ОВС може створювати найбільшу суспільну небезпеку; 4) визначення сфер діяльності ОВС, у яких вчинення корупційних дій потребує негайного зменшення та запобігання внаслідок суспільної значущості цих галузей суспільного життя; 5) формування реальної та досяжної антикорупційної політики для протидії корупції в ОВС; 6) послідовна організація та впровадження планів і програм із заходів протидії корупції в ОВС із обов’язковим фактичним контролем за їхньою реалізацією; 7) вдосконалення антикорупційного законодавства в комплексі, а також вдосконалення в цілому нормативно-правової бази в державі, особливо тієї, що стосується визначення прав та обов’язків працівників ОВС, обмежень для них та відповідальності; 8) збільшення ризику настання негативних наслідків для працівників ОВС, що вступають у корупційні відносини, як через посилення та невідворотність юридичної відповідальності, так і шляхом піднесення громадської свідомості на такий рівень, коли б на корупційні дії суспільство реагувало моральним осудом, зневагою, недовірою, для чого потребується проведення ідеологічної роботи в суспільстві, піднесення духовних цінностей; 9) використання досвіду інших країн, які успішно протидіють корупції в поліцейських структурах, а також об’єднання зусиль із ними щодо запобігання та протидії корупції в ОВС України. Принципи діяльності щодо протидії корупції в ОВС є аналогічними принципам протидії корупції в цілому в державі.
5. Функціями діяльності щодо протидії корупції в ОВС є: 1) спеціальногалузеві функції діяльності щодо протидії корупції в ОВС: правоохоронна та захисна, де правоохоронна спрямована на належне виконання органами внутрішніх справ своїх правоохоронних завдань та функцій, а захисна – на пріоритет в діяльності ОВС захисту прав та свобод людини і громадянина; 2) функції діяльності із протидії корупції в ОВС, що виходять із загальної мети такої діяльності: профілактична, контрольна та каральна.
6. Основними формами діяльності щодо протидії корупції в ОВС є: 1) діяльність, здійснювана в рамках загального механізму забезпечення законності в ОВС; 2) діяльність, спрямована суто проти корупційних проявів у вказаному органі. Методами першої є: адміністративне реформування системи ОВС; належне нормативно-правове забезпечення діяльності ОВС; чітке визначення правового статусу працівника ОВС, його прав та обов’язків; дотримання службової дисципліни працівниками ОВС; постійний контроль за діяльністю працівників ОВС та дотриманням ними вимог законів; невідворотність суворої та підвищеної відповідальності за недотримання положень законів представниками правоохоронних органів. Методами другої: запобігання, виявлення корупції в ОВС та притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень працівників ОВС.
7. В органах внутрішніх справ корупція характеризується певними особливостями, які притаманні їй внаслідок специфіки правоохоронного органу, завдань та функцій, які перед ним поставлені. Слід виділяти загальні (властиві всім державним органам) та особливі (властиві тільки ОВС) причини та передумови виникнення корупції. Особливі необхідно розглядати як об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні пов’язані зі специфікою професійної діяльності, відсутністю належної організації виконання працівником своїх службових обов’язків, несприятливими умовами несення служби, неналежним грошовим забезпеченням діяльності працівників ОВС, відсутністю адекватного юридичного покарання за вчинення правопорушень з ознаками корупції, недотриманням принципу невідворотності покарання винних у корупційних правопорушеннях осіб, недосконалою кадровою політикою, неякісним професійним відбором на посади до органів внутрішніх справ. Суб’єктивними є такі чинники, що зумовлені безпосередньо рівнем розвитку та вихованням особистості працівника ОВС. До таких слід віднести: недостатню розвиненість морально-ділових якостей, відсутність принципових позицій щодо чесного та відповідального несення служби, відсутність уявлення про належну та гідну поведінку працівників ОВС, відсутність вольових якостей, здатність піддаватися негативним впливам з боку колег, які вчиняють корупційні дії, підвищену чутливість до морально-психологічного клімату в суспільстві, бажання бути «своїм» всупереч власним настановам, відсутність достатньої розвиненості духовних, моральних, етичних якостей, відсутність внутрішнього побоювання перед невідворотністю покарання, що сьогодні є одним з визначальних рушійних факторів при прийнятті рішення працівником ОВС про вчинення корупційної дії. Недосконала кадрова політика обумовлює потрапляння до ОВС осіб, які за своїми психологічними якостями не відповідають моделі належного правоохоронця правової, демократичної та соціальної держави. Звідси об’єктивні передумови, поєднуючись із визначеними суб’єктивними, зумовлюють поширення серед працівників ОВС явищ корупції, зловживання владою та перевищення службових повноважень та навіть наявність організованої злочинності. Слід розрізняти передумови та причини корупції для осіб рядового, молодшого начальницького складу та осіб старшого і вищого начальницького складу. Середній начальницький склад залежно від умов може керуватися характерними для обох груп причинами.
8. Корупція в ОВС: 1) може бути зовнішньою та внутрішньою; 2) організованою та ситуативною; 3) корупція може вчинятися в таких сферах діяльності працівників ОВС: процесуальній; службово-функціональній; інформаційній; надання послуг; перебування у трудових відносинах на незаконних підставах; сприяння здійсненню певної правомірної діяльності; сприяння здійсненню протиправної діяльності; зайняття підприємницькою діяльністю через близьких родичів та членів сім’ї; 4) найбільш характерними проявами корупції в ОВС є: перевищення влади або службового становища, зловживання владою або службовим становищем та хабарництво. Особливістю корупції в ОВС є те, що вчинення корупційних дій співробітниками ОВС завжди пов’язано з їхнім правовим статусом, незалежно від того, вчиняються ці дії в робочий чи позаробочий час. Корупційним правопорушення, якщо воно вчинене в позаслужбовий час, буде вважатися лише якщо для його здійснення особою було використано спеціальну атрибутику, яка явно вказувала на статус співробітника ОВС.
9. Наслідками корупції в ОВС є те, що вона: породжує у населення відчуття невпевненості, недовіри до правоохоронних органів; зумовлює появу у громадян відчуття вседозволеності, нехтування встановленими вимогами та зневажливого ставлення до визначеного законом порядку; робить непривабливою службу в ОВС з точки кар’єрного зростання та нестабільною, в результаті чого працівник, що якісно виконує поставлені перед ним завдання, не будучи в близьких відносинах із начальством чи не маючи своїх заступників перед ним, не може розраховувати на подальше просування по службі; на керівні місця потрапляють далеко не найкращі професіонали у сфері правоохоронної діяльності, що, у свою чергу, зумовлює невисоку якість роботи всього підрозділу чи навіть органу внутрішніх справ; спотворюється імідж та призначення органів внутрішніх справ, працівники ОВС сприймаються не як правоохоронці та захисники, а як вимагачі та здирники; у разі зайняття працівником ОВС підприємницькою діяльністю утворюються можливості для тиску на нього, а також спотворюється нормальна конкуренція на ринку, та ряд інших негативних наслідків. Визначальним та найголовнішим негативним наслідком корупції в ОВС є підрив підвалин законності в державі, знищення закону та права як регулятора суспільних відносин, висування на перший план замість закону неформальних відносин та політики сили. Протидія корупції в ОВС може здійснюватися як у рамках загального механізму забезпечення законності в органах внутрішніх справах, так і бути предметом окремої діяльності, спрямованої суто проти корупційних проявів у вказаному органі.
10. Основою адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС має стати правовий статус працівника ОВС, оскільки саме він зумовлює особливості такого механізму і відмінності від інших механізмів протидії корупції в інших державних органах. Під правовим статусом працівника ОВС слід розуміти сукупність прав та обов’язків, обмежень та заборон, відповідальності, встановлених законодавством України та гарантованих державою, які обумовлюються займаною посадою у відповідному структурному органі (службі, підрозділі) органів внутрішніх справ та спрямовані на досягнення завдань та функцій ОВС.
11. Права та обов’язки працівника ОВС мають характеризуватися такими ознаками: конкретність, визначеність в законі, вичерпність, однозначність тлумачення, гарантованість державою, визначеність їх меж, умов реалізації, процедур застосування, відповідність функціям та завданням органів внутрішніх справ. Необхідною вимогою сучасності є розроблення Закону України «Про службу в органах внутрішніх справ», де потрібно чітко, повно, всебічно, конкретно прописати права та обов’язки працівників ОВС з урахуванням наданої в роботі їхньої класифікації. Посадові повноваження в такому разі мають визначатися посадовими інструкціями, але базуватися на загальних положеннях закону. Частиною адміністративно-правового механізму протидії корупції виступають також обмеження та заборони, встановлені для працівників ОВС під час їх службової діяльності, та безпосередньо діяльність зі встановлення таких обмежень, тому в зазначеному Законі доцільно закріпити повний перелік правообмежень для працівників ОВС.
12. Корупційне правопорушення, вчинюване працівником ОВС, – це прийняття управлінського рішення, яке характеризується незаконністю, необґрунтованістю або незабезпеченістю гласності (відкритості) підготовки та прийняття управлінських рішень, які стосуються широкого загалу як працівників органів внутрішніх справ, так і громадян, працівником ОВС з метою одержання неправомірної вигоди або внаслідок прийняття / вимагання обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно внаслідок обіцянки /пропозиції чи надання неправомірної вигоди працівнику ОВС або на його вимогу іншим фізичним чи юридичним особам та пов’язано із протиправним використанням наданих йому службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей.
13. Особливості адміністративної відповідальності для працівників ОВС за вчинення корупційного правопорушення полягають у тому, що, по-перше, до осіб рядового і начальницького складу не можуть бути застосовані такі види адміністративних стягнень, як громадські роботи, виправні роботи та адміністративний арешт; по-друге, органи (посадові особи), яким надано право розглядати справи про вказані правопорушення, можуть замість накладення адміністративного стягнення передати матеріали відповідним начальникам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності; по-третє, відповідальність за адміністративні правопорушення настає за Дисциплінарним статутом і лише у чітко визначених законом випадках може застосовуватися на загальних підставах.
14. Відповідно до такого критерію, як обсяг повноважень та ступінь участі суб’єкта в адміністративно-правовому механізмі протидії корупції в ОВС, слід виділити наступні суб’єкти:
1) суб’єкт, що здійснює координацію, спрямовує, визначає та контролює діяльність із протидії корупції в ОВС, – Міністерство внутрішніх справ України;
2) суб’єкти, що наділені правом виявляти, фіксувати та розслідувати корупційні правопорушення в ОВС: органи прокуратури, СБУ, підрозділи СВБ ГУБОЗ України;
3) суб’єкти, які в процесі виконання своїх функцій в ОВС своєю діяльністю сприяють протидії корупції: керівники всіх рівнів; підрозділи кадрового забезпечення; колегії МВС; інспекції з особового складу і створені на їх основі постійно діючі мобільні групи для проведення перевірок стану дисципліни та законності серед особового складу органів внутрішніх справ; куратори підрозділів і служб;
4) суб’єкти, які сприяють протидії корупції в межах інших покладених на них функцій та завдань.
15. Організаційно-правові заходи протидії корупції в ОВС слід поділити на такі: 1) організаційні заходи, спрямовані на виявлення причин та умов корупції в ОВС; 2) організаційні заходи, спрямовані на усунення причин та умов корупції в ОВС; 3) організаційні заходи щодо вироблення стратегічних, тактичних та методологічних завдань діяльності із протидії корупції в ОВС; 4) організаційні заходи, спрямовані на створення умов для правомірного функціонування служб та підрозділів ОВС, виконання співробітниками ОВС своїх обов’язків у межах та на підставі закону.
16. Заходами адміністративного примусу, що застосовуються до працівників ОВС, є: заходи адміністративного попередження, припинення та відповідальності. До адміністративно-попереджувальних заходів протидії корупції в ОВС слід відносити вимогу припинення окремих дій; перевірку документів; огляд речей і особистий огляд; ревізування; контроль і наглядові перевірки. До заходів припинення корупції в ОВС, які мають право застосовувати спеціально уповноважені на протидію корупції органи, слід віднести: 1) вимогу припинити корупційне правопорушення; 2) складання протоколу про корупційне правопорушення; 3) особистий огляд, огляд речей, огляд транспортних засобів, вилучення речей і документів, інші заходи. Заходи адміністративної відповідальності реалізовуються через застосування відповідних санкцій. До працівників ОВС застосовуються таке стягнення, як звільнення.
17. Застосування заходів адміністративного примусу до працівників ОВС має свої особливості: по-перше, застосовувати такі заходи може менше коло суб’єктів, ніж до інших державних службовців; по-друге, такі суб’єкти є чітко визначеними, а їхні повноваження врегульовані нормами спеціальних законів; по-третє, застосування заходів адміністративного примусу вимагає обов’язкового повідомлення його безпосереднього керівника; по-четверте, заходи відповідальності працівників ОВС на сьогодні не є ефективними, тому що: 1) не дотримується принцип невідворотності відповідальності; 2) виявити корупційне правопорушення серед працівників ОВС досить складно, оскільки вони добре обізнані із порядком виявлення таких правопорушень; 3) корпоративна солідарність негативно впливає на стан протидії корупції в ОВС; 4) дії, визначені в раніше чинному законодавстві як корупційні правопорушення та діяння, не давали чіткого уявлення, що слід відносити до корупції, що зумовлювало прийняття рішення уповноваженою особою стосовно притягнення до відповідальності працівника ОВС на власний розсуд.
18. Удосконалення адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС потребує наступних дій: 1) розробити та прийняти Закон України «Про службу в органах внутрішніх справ»; 2) до прийняття Закону України «Про службу в органах внутрішніх справ» потребується внесення змін до діючих законів, запропонованих в дисертації; 3) слід законодавчо визначити, які особи належать до посадових, а які до службових осіб ОВС; 4) необхідно забезпечити дотримання принципу політичного нейтралітету ОВС, встановивши в законодавчому порядку заборону офіційним особам ОВС на висловлювання своєї думки та прихильності до конкретних політичних діячів чи партій; 5) слід усунути подвійну відповідальність за вчинення корупційного правопорушення підлеглого та його керівника в ОВС. Керівник має нести відповідальність лише у певних випадках; 6) доцільно передбачити чіткі вимоги до кандидатів на службу в ОВС, потребується розроблення комплексних систем оцінювання кандидатів на посади до кожного структурного підрозділу; 7) слід диференційовано підходити до питання встановлення заборон на зайняття трудовою діяльністю, зокрема слід залишити заборону лише за окремими посадами та підрозділами. До переліку посад, яким необхідно обов’язково заборонити займатися іншою оплачуваною діяльністю, окрім тієї, що визначена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» як дозволена, слід віднести: посади, функції яких безпосередньо спрямовані на виконання завдань з виявлення, розкриття і розслідування злочинів, здійснення боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом, охорону громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також керівні посади, діяльність яких пов’язана із прийняттям юридично важливих рішень (переважно у тих же визначених сферах). Для інших же працівників, що не беруть участі в правоохоронній діяльності, заборона на зайняття іншою трудовою діяльністю має визначатися доцільністю та обсягом закріплених за посадою завдань; 8) необхідно більше уваги приділяти морально-виховній роботі в ОВС, зокрема підтримувати та розвивати інститут наставництва для передачі позитивного досвіду роботи в ОВС; 9) потребується розроблення не тільки заходів відповідальності, але й заохочення за належну законну поведінку працівника ОВС та дотримання ним усіх вимог щодо моральності та законності; 10) необхідне належне фінансове забезпечення працівників ОВС, в якому гідна заробітна плата відіграє провідну роль; 11) гостра необхідність у розрізі протидії та запобіганню корупції полягає в удосконаленні системи контролю за діяльністю працівників ОВС. Для вдосконалення та підвищення ефективності діяльності СВБ в цьому напрямку доцільно було б: а) підрозділи СВБ територіально розташовувати окремо від інших підрозділів ОВС, залишаючи при цьому за ними право безперешкодного відвідування робочих місць працівників ОВС; б) періодично змінювати об’єкт контролю для співробітників СВБ ГУБОЗ шляхом заміни закріпленого працівника СВБ за певним райвідділом; в) фінансово відокремити ВБ від ОВС, створивши для них окрему статтю видатків у бюджеті, при цьому не виключаючи їх з числа працівників ОВС; 12) необхідне створення умов для конкурсного відбору кандидатів; 13) доцільним є підвищення рівня взаємодії ОВС та громадськості; 14) необхідне удосконалення пенсійного забезпечення працівників ОВС для того, щоб воно виконувало функцію стимулювання в правомірній та законній поведінці і втрата його як наслідок неправомірної поведінки була відчутною для працівника ОВС; та інші визначені в роботі заходи організаційного та правового характеру. Виділено ряд принципових рішень у зарубіжних країнах, які мають бути взяті до уваги національними експертами в галузі розроблення антикорупційної політики та адміністративно-правового механізму протидії корупції в ОВС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Черноног Є. С. Державна служба: історія, теорія і практика : навч. посіб. / Є. С. Черноног. – К. : Знання, 2008. – 458 с.
2. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне. – К. : Основи, 1998. – 165с.
3. Государственная служба РФ: первые шаги и перспективы / под ред.
Г. В. Атаманчука. – М. : Интерстиль, 1997. – 588 с.
4. Пахомов І. М. Проблема побудови сучасної теорії державної служби: підходи до вирішення / І. М. Пахомов // Державна служба України: сучасний стан та напрями адаптації до стандартів Європейського Союзу : матеріали щорічної наук. -практ. конф. (28 квітня 2005 р. ). – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. – С. 20–23. – С. 20.
5. Рогульський С. С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук. : 12. 00. 07 /
С. С. Рогульський ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005. – 18 с.
6. Заброда Д. Г. Взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією (адміністративно-правовий аспект) : автореф. Дис. Канд. юрид. наук :
12. 00. 07 / Д. Г. Заброда ; Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2005. – 16с.
7. Невмержицький Є. В. Корупція як соціально-політичний феномен : автореф. дис. … д-ра політ. наук: 23. 00. 02 / Є. В. Невмержицький ; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. – Київ, 2009. – 34 с.
8. Нуруллаєв І. С. О. Міжнародно-правове співробітництво в системі Ради Європи у боротьбі з корупцією. Автореф. Дис. канд. юрид. наук / 12. 00. 11. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2008. – 18с.
9. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – М. :Русский язык, 1990. – 921 с.
10. Пономарев П. Г. Понятие коррупции и уголовно-правовые средства ее сдерживания/ П. Г. Пономарев. //Правовые и организационные проблемы борьбы с коррупцией. – М. – 1993. – С. 47-60.
11. Панченко П. М. Да не дрогнет рука… Практические советы тем, кто дает и берет взятки. Книга для людей деловых и просто думающих /
П. М. Панченко. – Нижний Новгород : НОМОС. – 1996. – С. 64-65.
12. Гуров А. И. Профессиональная преступность: прошлое и современность / А. И. Гуров. – М.,1990. – С. 206.
13. Тихомирова Л. В. Юридическая энциклопедия / Л. В. Тихомирова,
М. Ю. Тихомиров. – М.,1997. – 460 с.
14. Невмержицький Є. В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії : монографія/ Є. В. Невмержицький. – К. : КНТ, 2008. – 368 с.
15. Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти протидії корупції : дис. … д-ра юрид. наук : 12. 00. 08 /М. І. Мельник ; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 506 с.
16. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Я. Сухарев ; Ред кол. : М. М. Богуславский, М. И. Козырь, Г. М. Миньковский и др. – М. : Сов. энциклопедия, 1984. – 415 с.
17. Тихомиров М. Ю. Юридическая энциклопедия. 3-е изд. перераб и доп. / М. Ю. Тихомиров –М. : Юринформцентр, 1995. – С. 365 с.
18. До літа – з «Чистими руками» // Голос України. – 1997. – 4 березня.
19. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність: кримінологічно-правове дослідження / О. М. Литвак. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 280 с.
20. Larousse basico escolar diccionario. – La Habana Editorial cientifico-tecnica,1981. – 868 p.
21. Diccionario ilustrado de la lengua Espanola Aristos. – La Habana: Editorial cientifico- tecnica, 1980. – 672 p.
22. Словник іншомовних слів / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К. : Довіра, 2000. – 1018с. (Б-ка держ. службовця).
23. Государственное управление: основы теории и организации : учебник. / под ред. В. А Козбаненко. – М. : Статут, 2000. – 912 с.
24. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади : монографія / Ю. П. Битяк. – Х. : Право, 2005. – 304 с.
25. Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посібник /
В. Я. Малиновський. – Луцьк : Вегеса, 2000. – 553 с.
26. Багрий-Шахматов Л. В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы коррупции, теневой экономики и борьбы с ними / Л. В. Багрий-Шахматов. – Одесса : Ластар, 2001. – 530 с.
27. Лунеев О. С. Особенности пораженности правохранительных органов / О. С. Лунеев // Следователь. – 2001. – № 2. – С. 43-50.
28. Герасина Л. Н. Коррупция как аномальное социальное явление: в парадигме современной социологии права, политологии и глобалистики / Л. Н. Герасина // Зб. наук. пр. Харківського центру по вивченню організованої злочинності. Випуск дев’ятий. – Х., 2004. – С. 5-44.
29. Аркуша Л. И. Выявление и расследование организованной преступной деятельности при наличии коррупционных свіязей / Л. И. Аркуша. – Одесса : Одесская нац. юр. академия, 2003. – 207 с.
30. Невмержицький Є. В. Корупція як соціально – політичне явище: особливості проявів і механізми подолання в сучасній Україні : дис. ...канд. політ. наук: 23. 00. 02 / Є. В. Невмержицький / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України – К., 1999. – 179 с.
31. Аврек Г. Мздоимство и лихоимство на переходе к рынку / Г. Аврек ,
В. Овчинський // Наш современник. – 1992. -№2. – С. 105.
32. Чимний Р. Термінологічне визначення корупції / Р. Чимний // Закон і бізнес. – К., 1998. – № 21(339). – С. 6-7.
33. Костенников М. В., Куракин А. В. Предупреждение и пресечение коррупции в системе государственной службы : учебное пособие /
М. В. Костенников, А. В. Куракин. – М. : «Издательство Щит-М», 2004. – 214 с.
34. Суховарова Е. Л. Трансформация коррупции в условиях перехода к ринку / Е. Л. Суховарова, А. В. Нестеров // Коррупция в России: состояние и проблемы. – М. , 1996.
35. Кузнецова Н. В. Коррупция в системе уголовных преступлений. Круглый стол / Н. В. Кузнецова // Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. – 1993 . – №1. – С. 2 –26.
36. Мельник М. І. Корупція: проблеми визначення сутності і поняття /
М. І. Мельник // Вісник академії правових наук України. – 1997. – №3. – С. 76-86.
37. Fife іssues in European criminal justice: corruption, women in criminal justice system, criminal policy indicators, community prevention, and computer crime. – Helsinki, 1999. – 269 Р.
38. Перевозная Е. В. Достоинство и честь / Е. В. Перевозная. – Мн. : Народная асвета, 1983. – 64 с.
39. Церковна А. О. Гідність і честь у цивільному праві України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12. 00. 03 / А. О. Церковна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 20 с.
40. Блюмкин В. А. Честь, достоинство, гордость / В. А. Блюмкин. – Изд-во «Знание». – М., 1963. – 32 с.
41. Стефанчук Р. О. Цивільно-правовий захист честі, гідності та репутації : дис. ... канд. юрид. наук / Р. О. Стефанчук /Національна академія наук України. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2000. – 222 с.
42. Борзенков Г.Н. Уголовно-правовые меры борьбы с коррупцией. /
Г.Н. Борзенков // Вестник Московского университета. Серия 11. – Право. – 1993. - № 1 – с. 17-28
43. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование / И. А. Галаган. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 199 с.
44. Шалгунова С. Запобігання корупції: деякі міркування /
С. Шалгунова // Право України. – 1998. – № 9. – С. 65.
45. Литвак О. М. Державний контроль за злочинністю : автореф. дис. д-ра юрид. наук 12. 00. 08 / О. М. Литвак ; Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, Харків, 2002. – 35с.
46. Волобуев А. Н. Совершенствование уголовного законодательства в борьбе с организованной преступностью / А. Н. Волобуев / Криминологические проблемы совершенствования законодательства по борьбе с преступностью. – Баку. – 1988. – С. 130-132.
47. Комиссаров В. С. Уголовно-правовые аспекты борьбы с коррупцией /
В. С. Комиссаров // Вестник Московского университета. – Серия 11. – Право. – 1993. – №1. – С. 28.
48. Незнамова З. А. Понятие коррупции и коррупционных пре ступлений /
З. А. Незнамова // Международное сотрудничество в сфере борьбы с организованной преступностью и коррупцией: мат. междунар. науч. -практ. конф. 30-31 марта 2000 г. Екатеринбург, 2000. – С. 84 – 91.
49. Різак І. М. Корупція як негативне соціальне явище і шляхи її подолання в України та міжнародний досвід / І. М. Різак, Ю. М. Бисага, М. М. Палінчак, В. І. Чегерський, Д. М. Белов. – Ужгород : Ліра, 2004. – 64 с.
50. Тучак Р. М. Адміністративно-правові засади боротьби з корупцією: дис. канд. юрид. :12. 00. 07/ Р. М. Тучак ; Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2007. – 198с.
51. Тучак Р. М. Адміністративно-правові засади боротьби з корупцією : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12. 00. 07 / Р. М. Тучак ; Харківський національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2007. – 21с.
52. Ткаченко О. В. Адміністративно-правові засади протидії корупції в органах внутрішніх справ : дис. ... канд. юрид. наук : 12. 00. 07 /
О. В. Ткаченко ; Інститут законодавства Верховної Ради України. – Київ, 2008. – 208 с.
53. Рогульський С. С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12. 00. 07 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 187 с.
54. Курс кримінології: Особлива частина : підручник : У 2 кн. /
M. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. M. Мельник та ін. ; За заг. ред.
О. М. Джужи. – K. : Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
55. Політична корупція перехідної доби / Пер. з англійської / За ред. С. Коткіна та А. Шайо. – К. : «К. І. С. », 2004. – 440 с.
56. Political corruption: A hand book. – Ed by Heldenheimer A. J. Oxford. Transaction. – 1985. – P. 15.
57. Nye J. Corruption and political development: a cost-benefit analysis // American Political Science. – 1967. – № 12 (61). – P. 417.
58. Мілер Вільям, Гределанд Осе, Кошечкіна Тетяна. Звичаєва корупція? Громадяни та уряд у посткомуністичній Європі / Дмитро Скляренко (пер. ). – К. : Видавництво «К. І. С. », 2004. – 328 с.
59. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №34. – Ст. 266 (втратив чинність).
60. Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про заходи щодо реалізації національної антикорупційної стратегії та інституційного забезпечення цілісної антикорупційної політики» від 21 квітня 2008 року // Офіційний вісник Президента України вiд 21. 05. 2008 – 2008 р., № 18, стор. 84, ст. 598.
61. Постанова Верховної Ради України від 5 липня 2001 року Про підсумки парламентських слухань щодо стану боротьби з корупцією в Україні
№ 2612-III.// Голос України, 2001.08. № 145 (15.08.2001)
62. Концепція подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», схвалена Указом Президента України від 11 вересня 2006 року
№ 742/2006. // Урядовий кур’єр, 2006. 09. 20.09.2006. № 175.
63. Концепція боротьби з корупцією на 1998 – 2005 роки, затверджена Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367/98. // Офіційний вісник України, 1998, № 17 (14.05.1998) ст. 621.
64. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією» № 13 від 25. 05. 98. [Електронний ресурс]: Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http://zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=v0013700-98.
65. Узагальнення Верховного Суду України судової практики розгляду кримінальних справ про службові злочини з ознаками корупційних діянь (статті 364, 365 та 368 Кримінального кодексу України), а також справ про адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону від 5 жовтня 1995 р. «Про боротьбу з корупцією» //Вісник Верховного суду України – 2009 р., № 6.
66. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К. : ЮрінкомІнтер, 2001. – 360с.
67. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. –1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122.
68. Портал української мови та культури: словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. slovnyk. Net
69. Алфьоров С.М. Роль та значення визначення поняття корупції в новому антикорупційному законі / С.М.Алфьоров// Актуальні проблеми права: Теорія і практика. Збірка наукових праць. - № 18. - Луганськ, 2010.
70. Проект Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» № 7487 зі змінами та доповненнями до першого, другого та повторного другого читання. Електронний ресурс. Веб-сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id =&pf3511 =39289
71. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію // Камлик М. І. (упоряд. ). – К. : Школяр, 1999. – 478 с.
72. Про ратифікацію Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією: Закон України № 2476-IV від 16. 03. 2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2005. – 21 квітня.
73. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» // Відомості Верховної Ради України вiд 13. 11. 2009 – 2009 р., № 46, стор. 1703, ст. 699 (втратив чинність).
74. Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції: Закон України від 21.12.2010.
№ 2808-VI,Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2808-17
75. Прес-служба прокуратури Дніпропетровської області. [Електронний ресурс]. Офіційний веб -сайт прокуратури Дніпропетровської області. Режим доступу: http://www. dnipr. gp. gov. ua/ua/news. html?m=publications & t=rec&id=28747&fp=71
76. Рішення РНБО України від 11 вересня 2009 року, введено в дію Указом № 870/2009 від 27. 10. 2009 «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції»//Офіційний вісник України, 2009, 11. № 83. ст. 2809
77. Серьогін С. Соціальна сутність корупції в органах державної влади. // Державне управління та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць, Вип. 3(3). – 2009. Електронний ресурс. Офіційний веб-сайт Національної бібліотеки ім. Вернадського. Режим доступу: http://www. nbuv. gov. ua/portal/Soc_Gum/Dums/2009_3/09sssodv. Pdf
78. Большой толковый социологический словарь / под ред. Ж. Т. Тощенко ; пер. с англ. – М. : Вече, АСТ, 2001. – Т. 1 (А-О). – 945 с.
79. Социологическая энциклопедия. В 2 т. Т. 1 / под общ. ред. Ж. Т. Тощенко. – М. : Прогресс, 2003. – 876 с.
80. Адміністративне право України : підручник / [Т. О. Коломоєць,
Ю. В. Пиріжкова, Н. О. Армаш та ін. ] ; за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 480 с.
81. Адміністративне право України: Академічний курс : підруч. [для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. : у 2 т. /[Авер'янов В. Б., Битяк Ю. П., Зуй В. В. та ін. ] ; голова ред. кол В. Б. Авер'янов. – К. : Юридична думка, 2004. – Т. 1 : Загальна частина. – 584 с.
82. Галунько В. В. Концептуальні підходи до розвитку сучасного адміністративного права України / В. В. Галунько // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 143-151.
83. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні [Текст] : автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Гаращук Володимир Миколайович ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2003. - 35с.
84. Відділ кадрової роботи та державної служби
Головного управління юстиції у м. Києві . [Електронний ресурс]. Офіційний веб-портал Київської міської влади http://www. kmv. gov. ua/divinfo. asp?Id=215522
85. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії : монографія / М. І. Мельник. – К. : Атіка, 2001. – 304 с.
86. Роуз-Аккерман С. Коррупция и государство. Причины, следствия, реформы /Сьюзан Роуз-Аккерман ; пер. с англ. О. А. Алякринского. – М. : Логос, 2003. – 356 с.
87. Демичева А. В. Корупція як соціальний феномен та її оцінка громадянами: український контекст / А. В. Демичева. // Соціологічні аспекти права. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – № 1 (37). – 2008. – с. 326-327.
88. Мельник М. Соціальна ціна корупції / М. І. Мельник // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 4. – с. 87-88.
89. Француз А. Правові аспекти боротьби з корупцією у контексті становлення політичної системи сучасної України / А. Француз // Юридична Україна. – № 4. – 2005. – С. 14-19.
90. Мельник М. І. Протидія корупції: поняття, мета, напрями / М. І. Мельник // Право України. – № 4. – 2002– С. 22-26.
91. Симон Кордонский. Борьба с коррупцией сама по себе порождает коррупцию. / Мнение експерта по теме «Феноменологія української корупції та її специфічні риси» от 5 сентября 2006 года. Независимый информационно-аналитический ресурс «Диалог. UA». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dialogs. org. ua/dialog. php?id=56&op_id=927#927
92. Дудоров О. Г. Корупція. Варіації на тему хабарництва / О. Г. Дудоров // Віче. – 199