Адміністративно-правовий статус громадських организацій в Україні

Краткое описание

Зміст
ВСТУП...…………………………………………………………………………… 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО
ПРАВА ……………………………………………………………………………..10

1.1. Поняття і класифікація суб'єктів адміністративного
права ………………………………………………………….……………… 10

1.2. Підстави включення громадських організацій у коло суб'єктів адміністративного права...…………………………. ……………….. 22

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ І ФУНКЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА…..…………………. ………………………………………………………37

2.1. Поняття і організаційно-правові форми громадських організацій…………………………………………………………. ……………..37

2.2. Загальна характеристика адміністративної правосуб'єктності громадських організацій...…………………………………..…..……………………………….49

2.3. Функції громадських організацій у системі політичної і соціально-економічної організації суспільства.....…………………………………. …….65

2.4. Підстави та порядок створення громадських організацій.…………………..……………………………………………….……81

2.5. Статут громадської організації як документ, який визначає її адміністративно-правовий статус...…………………………….……………..…93

2.6. Внутрішньоорганізаційна діяльність громадських організацій та її значення для адміністративно-правового статусу ..……..……………………………………………………....…………………….…102

2.7. Порядок припинення діяльності громадськими організаціями...………………………………………………...….. ……………..113

2.8. Відповідальність громадських організацій за порушення чинного законодавства……………………………………………………… ……………..121

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ПОРЯДКОМ СВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНІСТЮ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ……………………… ……134

3.1. Державний контроль за порядком створення громадських організацій...………………………....…………………………. ………………….134

3.2. Державний контроль за діяльністю громадських організацій...………………………....……………………………… ……………..140
3.3. Заходи адміністративного впливу, які застосовуються до громадських організацій ………………………………………....……………………………….155
ВИСНОВКИ………………………………………………… ………………….…..163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..………………. ….…………………..167

ВСТУП
Актуальність теми.
Офiцiйнe проголошення таких стратегiчних орiєнтирiв, як розвиток в Українi демократичної, соцiальної та правової держави, поставило перед наукою ряд важливих питань, пов`язаних із практичною реалізацією зазначених конституційних положень. Права і свободи людини, їх гарантiї визначають змiст та спрямованiсть дiяльностi держави. Конституцiйно закріплене право громадян на об`єднання, проголошене в ст. 36 Конституцiї, потребує iснування правових механiзмiв його реалiзацiї. Прийнятий Закон України “Про об`єднання громадян” від 16 червня 1992 року, iншi нормативнi акти значною мiрою визначили пiдстави i порядок легалiзацiї громадських органiзацiй, здiйснення нагляду i контролю за їх дiяльнiстю. Разом із тим, дiюче законодавство України про об`єднання громадян нинi вже не вiдповiдає сучасному стану виникнення i дiяльностi громадських органiзацiй, поза правовим регулюванням залишилися такі питання, як податковi пiльги, фінансування громадських об`єднань. З’ясувалося, що процедура легалiзацiї громадських органiзацiй у тому вигляді, як вона врегульована дiючим законодавством, дуже складна, дорога і не може сприяти повною мірою реалiзацiї права на об`єднання. Таку саму процедуру повинні проходити і громадська органiзацiя, яка ставить перед собою такi, наприклад, цiлi, як надання соцiальної допомоги незабезпеченим верствам населення за рахунок iноземних грантiв, і громадськi організації, що утворенi як клуби за iнтересами.
Також не можна не вiдзначити, що реалiзацiя права громадян на об`єднання нерозривно пов`язана з глибокими змiнами соцiального устрою нашої держави. Ось чому постало питання про пiдготовку Закону України “Про громадськi органiзацiї”, який, розвиваючи положення нової Конституцiї України, мiг би стати належним ядром законодавства про об`єднання громадян, вiдповiдаючи вимогам мiжнародних договорiв i угод та всебiчно враховуючи мiжнародну теорiю i практику в сферi реалiзацiї права громадян на об`єднання.
Цiлком зрозумiло, що реалiзацiя такого завдання вимагає аналiзу конституцiйних основ права громадян на об`єднання, ретельної розробки цiлої низки питань щодо виникнення та легалiзацiї громадських органiзацiй, вивчення зарубiжного досвiду i практики, аналiзу дiючого законодавства України. Виникла необхiднiсть осмислення ролi i значення правової вiдповiдальностi громадських організації, яка могла б сприяти їхньому конструктивному функцiонуванню, i в той же час суттєво посилити попередження правопорушень. При здiйсненнi боротьби з порушеннями законодавства про об`єднання громадян використовуються рiзноманiтнi засоби державного примусу, але головне мiсце тут належить адмiнiстративному примусу, адмiнiстративній вiдповiдальностi.
Легалiзацiя громадських організацій, контроль за їх дiяльнiстю, їхня взаємодiя з органами виконавчої влади складають адмiнiстративно-правовий статус громадських організацій.
У теоретичному планi видiлення категорiї адмiнiстративно-правового статусу громадських органiзацiй є виправданим перед усiм тому, що в узгодженостi із дiючим законодавством України громадськi органiзацiї стали невiд`ємною частиною суб`єктiв адмiнiстративного права. Вони є не тiльки пiдконтрольними та пiднаглядовими суб`єктами управлiння, але й самi представляють та захищають свої законнi iнтереси та iнтереси своїх членiв (учасникiв) у державних та громадських органах, беруть участь у полiтичнiй дiяльностi, проводять масовi заходи (збори, мiтинги, демонстрацiї тощо). У зв`язку з цим, на думку дисертанта, громадськi органiзацiї повиннi розглядатися як особливі суб`єкти управлінських вiдносин, що функцiонують в рамках системи адмiнiстративно-правових норм.
Актуальнiсть обраної теми також обумовлена ступенем розробки цiєї проблеми в науковiй лiтературi. Аналiз законодавства про об`єднання громадян, взаємодiї громадських органiзацiй з органами виконавчої влади є необхiдною складовою реалiзацiї права громадян на об`єднання, особливо за умов становлення демократiї в Українi.
Незважаючи на важливiсть існування громадських органiзацiй в Українi, вирішення ними проблем суспiльного, полiтичного, соцiального значення, на сьогоднішній день вiдсутнi серйознi монографiчні дослiдження цього правового iнституту, його стану, перспектив розвитку. Немає дослiджень, якi б проводили паралель між вiдповідністю дiючого законодавства про об`єднання громадян i практикою його застосування свiтовим стандартам i сучасному стану здiйснення в Українi реформи адмiнiстративного права.
Тому назрiла гостра потреба проаналiзувати законодавство України щодо реалізації та набуття адміністративно-правового статусу громадськими органiзацiями, його вiдповiднiсть мiжнародним нормам i стандартам, а також розробити рекомендацiї i пропозицiї щодо удосконалення дiючого законодавства України про об`єднання громадян i практики його реалiзацiї.
При пiдготовцi дисертацiї були використанi загально-теоретичнi дослiждення юристiв: C. C. Алексєєва, В. Д. Бабкiна, М. I. Козюбри,
В. В. Копєйчикова, О. П. Копиленка, П. М. Рабiновича, О. В. Сурiлова i фaхiвцiв з адмiнiстративно-правової науки В. Б. Авер`янова, А. П. Альохiна,
Д. I. Бахраха, Ю. П. Битяка, Л. Р. Бiлої, С. В. Кiвалова, В. М. Iванова,
Р. Р. Калюжного, Ю. М. Козлова, А. П. Клюшнiченка, Б. М. Лазарєва,
В. Ф. Опришка, I. М. Пахомова, А. О. Селiванова, Ю. С. Шемшученка, а також роботи, безпосередньо пов’язанi з проблемою правової регламентацiї дiяльностi громадських органiзацiй: Ц. А. Ямпольської, С. С. Студенiкiна, Т. М. Слiнька, О. П. Кушнiренка, А. П. Ткачука та iнших. При написаннi дисертацiї використовувалися статистичнi данi, узагальнювалася практика дiяльностi громадських органiзацiй.
Зв`язок з науковими програмами, планами, темами. Запропонована дисертантом робота пов`язана з програмою наукових дослiджень, що виконуються Одеською нацiональною юридичною академiєю за темою: “Проблеми розвитку держави i права України в умовах ринкових вiдносин”. Дисертація виконана як розділ науково-дослідної роботи кафедри адміністративного і фінансового права Одеської нацiональної юридичної академiї за темою: ”Правове забезпечення механізму реалізації адміністративної реформи”.
Мета і задачі дослiдження. Мета дисертацiйного дослiдження полягає у визначеннi i обгрунтуваннi найбiльш рацiональних i ефективних шляхiв набуття i реалiзацiї адмiнiстративно-правового статусу громадськими органiзацiями.
Основними завданнями наукового дослiдження є аналiз законодавства України про об`єднання громадян; вивчення засобiв набуття i реалiзацiї адмiнiстративно-правового статусу громадськими органiзацiями; усвiдомлення мiсця i ролi правової вiдповiдальностi при застосуваннi стягнень щодо порушення законодавства про об`єднання громадян; розвиток взаємовiдносин мiж громадськими органiзацiями i гiлками влади та управлiння, а також вiдповiднiсть законодавства України про об`єднання громадян мiжнародним нормам i стандартам.
Об`єктом дисертацiйного дослiдження є вивчення поняття реалiзацiї права громадян на об`єднання i його адмiнiстративно-правового змiсту; теорії виникнення i сучасного стану адмiнiстративно-правового статусу громадських органiзацiй; iнституту суб`єктiв адмiнiстративного права та їхньої класифiкацiї; iнституту адмiнiстративної вiдповiдальностi як засобу забезпечення законної дiяльностi громадських органiзацiй.
Предметом дисертацiйного дослідження є аналiз адмiнiстративно-правового статусу громадських органiзацiй, основних його елементiв, а також його нормативно-правового забезпечення.
Методи дослідження. У дослідженні використовувалися різні методи і засоби наукового пізнання. Основним із них є загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що дозволив дисертанту досліджувати стан законодавства України і країн Східної Європи стосовно адміністративно-правового статусу громадських організацій. Для вирішення завдань дисертаційного дослідження широко використовувалися і приватно-наукові методи пізнання. В першу чергу - порівняльно-правовий - для вивчення існуючих в Україні та країнах Східної Європи організаційно-правових форм громадських організацій, а також для вивчення можливостей використання у цих країнах міжнародних норм і стандартів; знайшов своє застосування й історико-правовий метод для вивчення процесу виникнення і розвитку законодавства про об`єднання громадян; формально-юридичний метод використовувався для аналізу і з’ясування змісту нормативних актів, що забезпечують державне регулювання створення і діяльності громадських організацій. Знайшли своє застосування й інші методи наукового пізнання, в тому числі статистичний, який застосовувався при аналізі соціально-політичного стану громадських організацій в Україні.
Наукова новизна одержаних результатiв полягає в комплексному аналiзі законодавства України про об`єднання громадян, в якому врегульовані питання, пов`язанi з набуттям i реалiзацiєю адмiнiстративно-правового статусу громадськими організаціями, узгодженості законодавства України з мiжнародними нормами i стандартами в галузi здiйснення права кожного на об`єднання; виконане комплексне монографiчне дослiдження iнституцiонального включення громадських органiзацiй в систему управлінських вiдносин.
Наукова новизна проведенного дисертантом дослідження полягає в такому: проаналiзовано законодавство України щодо набуття i здiйснення адмiнiстративно-правового статусу громадськими органiзацiями; узагальнено iсторичний досвiд виникнення i функцiонування громадських органiзацiй в Українi; запропоновано періодизацiю розвитку цього iнституту в Українi; проаналiзовано свiтовий досвiд, мiжнароднi норми i стандарти щодо реалiзацiї права кожного на об`єднання; зроблено порiвняльний аналiз українського та зарубіжного законодавства щодо набуття i здiйснення адмiнiстративно-правового статусу громадськими органiзацiями; проаналiзовано правовий аспект взаємовiдносин громадських органiзацiй з органами виконавчої влади; розглянуто фактори, що впливають на поширення кiлькостi громадських органiзацiй в Українi.
Практичне значення одержаних результатiв полягає у визначеннi адмiнiстративно-правового статусу громадських органiзацiй i його значення щодо здiйснення права кожного на об`єднання, у розробцi оптимальних для України умов виникнення i дiяльностi громадських органiзацiй. Зробленi висновки дозволяють зрозумiти засоби розв`язання цих проблем у сучасний перiод.
Методологiчнi пiдходи, порiвняльний матерiал та отриманi теоретичнi результати можуть бути пiдставою для подальшої розробки теми дисертаційного дослiдження, а також при викладаннi курсу “Адмiнiстративне право i процес” у вищих i середнiх навчальних закладах, для пiдготовки спецкурсiв, а також пiдвищення рiвня професiйної пiдготовки службовцiв органiв виконавчої влади та управління. Під час дослiдження розробленi численнi пропозицiї з удосконалення дiючого законодавства i практики його застосування, що, на думку дисертанта, може сприяти пiдвищенню ефективностi реалiзацiї адмiнiстративно-правового статусу громадських органiзацiй. Висновки, рекомендацiї, розробленi в результатi проведеного дослiдження, можуть знайти своє практичне застосування при розробцi та укладенні установчих документiв громадських органiзацiй, удосконаленні правовiдносин з органами влади та управлiння. Крiм цього, отриманi дисертантом результати можуть бути використанi органами виконавчої влади при легалiзацiї громадських органiзацiй та здiйсненні нагляду та контролю за їх дiяльнiстю. Результати дослiдження можуть бути використанi судами при вирішеннi спорiв, пов`язаних із використанням законодавства про об`єднання громадян.
Апробацiя результатiв дисертацiї. Результати дослiдження обговорювалися на кафедрi адмiнiстративного i фiнансового права Одеськoї нацiональної юридичної академiї. Дисертант робив наукові доповiді за темою дисертації на 1-й (1997 рiк), 2-й (1998 рiк), 3-й (1999 рiк) і 4-й (2000 рiк) наукових конференцiях професорсько-викладацького складу та аспірантiв Одеської нацiональної юридичної академiї, на мiжнародному всеукраїнському науково-практичному симпозiумi “Права людини i сучаснi проблеми розвитку українського суспiльства” (м. Одеса, 2001 рiк), мiжнародних конференцiях “Права людини у глобальному свiтi” (м. Ноттiнгем, 2001 рiк), “Статус некомерцiйних органiзацiй в Українi” (м. Київ, 2000 рiк), “Оподаткування некомерцiйних органiзацiй в Українi” (м. Київ, 2000 рiк), “Демократiя в державах Центральної та Схiдної Європи через 10 рокiв піcля падiння комунiзму” (м. Кракiв, 2000 рiк), “Десять рокiв переходу до демократiї у Центральнiй та Схiднiй Європi” (м. Варшава. 2000 рiк), “Демократiя i плюралiзм” (м. Варшава, 1999 рiк), “Трансформацiя i Європеїзацiя” (м. Варшава, 1999 рiк).
Публікації. Результати роботи опублiкованi автором у 12 статтях, з яких 5 опублікованi у фахових виданнях. У цих статтях відбито основнi положення дисертацiї, промiжнi результати дослiдження та зроблено висновки щодо вирiшення дослiджуваних у роботi проблем.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У соціально-політичній системі України громадські організації є важливим елементом демократичного суспільства суб'єктом владних відносин, які володіють специфічним адміністративно-правовим статусом.
В результаті проведеного дослідження виявлені оптимальні параметри функціонування громадських організацій у системі суб'єктів адміністративного права, а також основних тенденцій їх розвитку.
Встановлені передумови створення громадських організацій, відзначається динаміка розвитку функцій і засобів реалізації, поставлених громадськими організаціями цілей і завдань відповідним різноманітним історичним епохам. В той же час підкреслюється, що забезпечення управління громадських організацій завжди залишалося важливим та актуальним завданням.
Дисертант відзначає фактичний розвиток змісту адміністративно-правового статусу громадських організацій, виявляє вплив, що посилюється, міжнародних правових стандартів у формуванні змісту адміністративно-правового статусу громадських організацій, що знаходить своє вираження в конкретних функціонально-структурних змінах.
З метою з'ясування змісту адміністративно-правового статусу громадських організацій проведено аналіз різноманітних управлінських термінів і категорій.
У дисертації відзначаються передумови: законодавчого закріплення різноманітних організаційно-правових форм громадських організацій, удосконалення механізму легалізації громадських організацій, наділення громадських організацій повноваженнями в сфері управлінської діяльності.
Вперше, з точки зору адміністративно-правової науки, дається поняття громадської організації, визначаються її основні ознаки, характеристики. Виявляється різноманітна правова природа заснування громадських організацій у різні історичні періоди.
У роботі підкреслюється, що в теоретичному плані виділення категорії адміністративно-правовий статус громадської організації уявляється виправданим насамперед тому, що відповідно до чинного законодавства України ці організації стали невід'ємною частиною системи суб'єктів адміністративно-правових відносин. Вони не тільки є підконтрольними і піднаглядними суб'єктами управління, але і самі представляють і захищають свої законні інтереси в державних і суспільних органах, беруть участь у політичній діяльності, проводять масові заходи (збори, мітинги, демонстрації). У цьому зв'язку, на думку дисертанта, громадські організації повинні розглядатися в якості особливого суб'єкта управлінських відносин, що функціонує в рамках системи адміністративно-правових норм.
Звертається увага на те, що загальні ознаки громадських організацій поєднують видове різноманіття і наявність індивідуальних властивостей, тому з метою формування загального уявлення про громадські організації в роботі проведена їх наукова класифікація, що дозволяє виділити загальні і відмітні риси досліджуваних об'єктів.
Відзначається, що громадські організації наділені значним обсягом управлінських функцій, таких, наприклад, як закріплення за громадськими інспекторами охорони природи права складати протоколи про адміністративні правопорушення. Проте, у літературі дослідженню функцій громадських організацій приділено недостатньо уваги.
У цьому зв'язку в дисертації дається поняття функції громадських організацій, проводиться їх розмежування з поняттями “завдання”, “цілі”, “повноваження” і визначаються види функцій громадських організацій на основі аналізу їх установчих документів.
У дисертаційному дослідженні докладно висвітлюється проблематика основних прав і обов'язків громадських організацій. Відзначається, що держава делегує ряд своїх повноважень у відання громадських організацій. Будучи закріпленими в установчих документах громадських організацій, легалізованих у встановленому законом порядку це коло повноважень стає компетенцією громадських організацій. Причому держава не тільки делегує свої повноваження громадській організації, що відображається в статутних документах, але й може розширити їх згодом на підставі адміністративних договорів.
У роботі докладно досліджується питання легалізації громадських організацій. При цьому дисертант підтримує думку ряду вчених і громадських діячів про необхідність спрощення процедури реєстраційного процесу.
У роботі проведено дослідження процесів формування і розвитку внутрішньо-організаційного механізму, що дозволяє простежити механізм самоврядування громадських організацій на основі рівноправністі членів, законності і гласності, підкреслюється системотворчий характер внутрішньоорганізаційного механізму управління громадськими організаціями.
Відзначається, що внутрішньоорганізаційний механізм громадських організацій являє собою систему, що об'єднує в єдине ціле сукупність органів, систему сталих функціональних зв'язків між ними, організаційні форми і методи діяльності органів, а також норми, що містяться в установчих документах і внутрішньоорганізаційних актах і регламентах, що регулюють функціонування внутрішньоорганізаційного механізму.
Звертається увага на характер функціональних зв'язків громадських організацій з органами державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, робиться висновок про можливості розвитку співробітництва і взаємодопомоги.
Дисертант відзначає, що методи реалізації функції громадських організацій є невід'ємною складовою внутрішньоорганізаційного механізму, який приводить в рух і спрямовує роботу громадських організацій на реалізацію своїх цілей і завдань.
В результаті проведеного дослідження можна дійти висновку, що громадські організації в Україні, їх організаційна структура, методи і форми діяльності перебувають у постійній динаміці, що відбивається на їх адміністративно-правовому статусі.
Пройшовши за відносно короткий історичний період складний шлях розвитку від допоміжних структур державного механізму радянського суспільства до інституту демократичного суспільства, громадські організації стали органічною і невід'ємною частиною соціально-політичної системи України.
Дисертант констатує, що кількість громадських організацій постійно зростає, вони мають відмінності в адміністративно-правовому статусі, структурі, функціональній спрямованості і, відповідно, різну ефективність.
Ратифікація Україною міжнародних договорів, що стають частиною законодавства України, розширює поняття адміністративно-правового статусу громадських організацій, сприяє розвитку умов і механізмів реалізації права громадян на об'єднання. Тому в роботі приділяється велика увага дослідженню міжнародних механізмів реалізації невід'ємного права громадян на об'єднання.
У дисертації даються рекомендації з удосконалення законодавства України про об'єднання громадян, у зв'язку з проведенням адміністративної реформи і реформуванням системи органів державної виконавчої влади.

Список використаних джерел:

1. Алехин А. П., Кармолицкий А.А. Козлов Ю.М. Административное право Росссийской Федерации . Учебник. -М., 1998. –668 с.
2. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. -М., 1997. –398 с.
3. Вебер М. Избранные произведения. - М., 1990. – 646 с.
4. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1985. – 171 с.
5. Коваль Л. В. Административное право. – К., 1996. - 206 с.
6. Концепція реформи адміністративного права України. (проект) - К., - 1998.
7. Конституцiя України. Прийнята на п`ятiй сесiї Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. - 1996. - № 30. – Ст.141.
8. Советское административное право / Под ред. проф. Манохина В. М. - М., 1977. - 479с.
9. Советское административное право / Под редакцией проф. Козлова Ю. М. - М., 1989. - 426с.
10.Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса - М., 1998.
– 797с.
11.Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишаев З.А. Российское административное право: Учебник. - М., 1996. - 443 с.
12. Бахрах Д.Н. Административное право. -М., 1999.- 463с.
13.Административное право / Под ред. проф. Коренеева А.П.- М., 1986. -643с.
14.Общая теория права: Курс лекций. -Нижний Новгород., 1993, - 228с.
15.Теория права и государства.: Учебник - М., 1996. –134с.
16. Административное право / Под ред. проф. Лунева А.Е. – М., 1967.
– 602с.
17.Колпаков В.К. Административное право Украины. – К., 1999. – 463с.
18. Адмiнiстративне право України: Пiдручник / За ред. проф. Битяка Ю.П.
- Харків, 2000. -364с.
19. Всеобщая декларация прав человека ( 10 декабря 1948 г.) // Юридический вестник. –1998. - №4. -23с.
20. . Міжнародний пакт про громадські і політичні права (16 грудня 1966 р.) /Права людини. Міжнародні договори України, -К., 1992. -197с.
21. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (16 грудня 1966 р.) / Права людини. Міжнародні договори України, -К., 1992.-197с.
22. Про свободу асоціацій і захист права на організацію: Конвенція Міжнародної організації праці № 87 від 14 липня 1950 р. / Права людини. Міжнародні договори України, -К., -1992.-197с.
23.Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (Рада Європи 1950). // Офіційний вісник України. –1998. -№13.- Ст.324.
24.Советское административное право / Под ред. проф. Студеникина С.С. - М., 1958. - 415с.
25. Про об`єднання громадян: Закон України вiд 16 червня 1992 р.
// Вiдомостi Верховної Ради України. – 1992. - № 34. – Ст. 504.
26. Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян: Постанова КМУ від 26 лютого 1993 р. // ЗПУ України. -1993.
-№7.-Ст.45.
27. Про затвердження Положення про порядок реєстрації символіки об'єднань громадян: Постанова КМУ від 26 лютого 1993 р. // ЗПУ України. -1993.
-№7.-Ст.44.
28. Про захист прав споживачiв: Закон України вiд 12 травня 1991 р.
// Вiдомостi Верховної Ради України. – 1991. - № 30. – Ст. 380.
29. Про благодійність і благодійні організації: Закон України від 21 вересня 1997р // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1997. - № 46. – Ст. 292.
30. Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi: Закон
України вiд 15 вересня 1999 р. // Вiдомостi Верховної Ради України.
– 1999. – № 45. – Ст. 397.
31. Про молодiжнi та дитячi громадськi органiзацiї: Закон
України вiд 1 грудня 1998 р. // Офiцiйний вiсник України. - 1998. - № 51.
- Ст. 1870.
32. Про національні меншини в Україні: Закон України від 25 червня 1992 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1992. - № 36. – Ст. 529.
33. Про професiйних творчих працiвникiв та творчi спiлки: Закон
України вiд 17 жовтня 1997 р. // Вiдомостi Верховної Ради
України. – 1997. – № 52. – Ст. 312.
34. Про свободу совiстi та релiгiйнi органiзацiї: Закон України вiд 23 квiтня 1991 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1991. - № 25. – Ст. 28.
35. Про затвердження Положення про порядок оплати і розмір збору за реєстрацію об'єднань громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. // Урядовий кур’єр. -1993. –18 березня. -№40-41.
36. Про порядок видання дозволiв на оформлення печаток i штампiв:
Інструкцiя МВС України № 643 вiд 18 жовтня 1993 р.
37. Про оподатковування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 // Урядовий кур’єр. -1994. – 12 черв.
38. Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових організацій
(установ): Наказ Державної податкової адміністрації України № 232
від 11 липня 1997 р. Зареєстровано в Міністерстві юстіції України від 6
серпня 1997 р. за № 291/2095 // Офiцiйний вiсник України. - 1997. - № 5.
- Ст. 94.
39.Про затвердження Методичних рекомендацій щодо структури ознаки
неприбуткових установ( організацій): Наказ Державної податкової
адміністрації України № 550 від 17 листопада1998 р. // Вiсник податкової
служби України. - 1998. - № 11. - Ст.22.
40.Кучеренос В. Виды неприбыльных организаций и некоторые особенности их налогообложения // Вестник благотворительности. - 2000.- №2. – 20c.
41.Про непідприємницькі організації: Закон України (проект), внесений на розгляд Верховної Ради України 14.03.2000 № 5168.
42.Конституция Российськой Федерации ( с изменениями от 10 февраля 1996 года ) /Общественные объединения. – М., -1999. –139с.
43. Об общественных объдинениях: Закон СССР от 9 октября 1990 // Ведомости Съезда Депутатов СССР и Верховного Совета СССР. –1990.- №42.
-Ст.839.
44. Об общественных объединениях: Федеральный Закон Российской Федерации № 82-ФЗ от19 мая 1998 г. /Общественные объединения. –М., -1999. –139с.
45.О профессиональных союзах, правах и гарантиях их деятельности: Закон СССР от 19 декабря 1990 года // Ведомости 8 съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. -1990. - №51. -Ст.1107.
46. Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інших
громадян похилого віку в Україні: Закон Українивід 16 грудня 1993 р.
// Вiдомостi Верховної Ради України. – 1994. - № 4. – Ст. 18.
47. О социальной защите инвалидов Российской Федерации: Закон Российской Федерации от 2 декабря 1995 г. // Сборник законодательства Росийской Федерации. -1995. -№48. - Ст.4563
48. Об основных принципах социальной защищенности инвалидов в СССР: Закон СССР от 11 октября 1990 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. –1990. - №51. - Ст.1115.
49. Дейчакiвський М. Третий сектор в Україні та організації, що розбудовують його інфракструктуру. –К., -1996. –65с.
50. Алексеев С.С. Общая теория права. Т.2. - М.: 1982, с.585.
51.Административное право. / Под ред. Петрова А.Я. – М., - 1940. -354с.
52. Додин Е.В. Административная деликтология. - Одесса. -1997. – 109с.
53 Подлінев С.Д. Дiяльность мiлiції по здiйсненню дозвiльної системи в умовах формування ринкових вiдносин в Українi. –Одеса., 1999. -80с.
54.О порядке рассмотрения предложений, заявлений и жалоб граждан: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 12 апреля 1980 г. в редакции от 4.01.1988 // CП СССР -1988.-Cт.163
55. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст.170.
56.Сидоренко О. Громадські органiзацiї в Українi. //Перехрестя. –1998. -№ 1.
–11с.
57.Сидоренко О. Громадські органiзацiї в Українi мовою офiцiальної статистики. // Перехрестя. -2000. -№ 5 (10). – 24с.
58. Сидоренко О. Ставлення населення України до дiяльностi громадських i благодiйних органiзацiй // Перехрестя. -2000. - №6. –25с.
59. Сидоренко О. “Чи знаємо ми, що таке насправдi “український третiй сектор?” // Перехрестя. –2000. -№4 (9). –26с.
60. Сидоренко О. Громадськi i благодiйнi органiзацiї України. // Перехрестя.
- 2000. -№2 (7). –21с.
61 Конституция СССР
62 Об утверждении положения о добровольных товариществах и обществах: Постановление Совета Министров РСФСР от 16 июня 1932 г. // СП РСФСР. -1932. -№ 74. - Cт. 331.
63 Об утверждении Устава Всероссийского общества охраны природы: Постановление Совета Министров РСФСР от 15 июня 1966 г. // СП РСФСР. –1966. - № 17. Ст. 89.
64 О привлечении в промышленное сельсткохозяйственное производство молодежи, которая окончила средние общеобразовательные школы: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 12 сентября 1957 // СП СССР. – 1957. - № 13. - Ст. 123.
65. Об утверждении Положения о комиссиях и групах общественного контроля ФЗМК за работой предприятий торговли и общественного питания: Постановление Президиума ВЦСПС с согласованием Государственным Комитетом Совета Министров СССР по торговле и Правлением Центрсоюза от 31 июля 1964 г.
66. Советское общество сегодня. – М., - 1987, -206с.
67. Гегель. Втупительная речь к курсу лекций. Берлин, 22 октября 1818. / Политические произведения. – М., - 1978. – 432с.
68. Прозатвердження положеняя про державну інспекцію по контролю за цінами: Постанова КМУ від 1992 р. // ЗПУ України. - 1992. -№1. -Ст.6.
69. Кодекс України про про адмiнiстративнi правопорушення. / кодекси України. Книга 3 . –К., - 1997. – 479с.
70. Про внесення змiн до Кодекса України про адмiнiстративнi правопорушення: Закон України від 23 травня 2001 // Орiєнтир. -2001.
- 23 травня. - № 87. – 7с.
71. Про тимчасове положення про кредитні спілки в Україні: Указ Президента від 20 вересня 1993 р. / Громадські організациї в Україні. –Харьків. –1995. –71с.
72. Матеріали II Міжнародній науково-практичній конференції з соціальних технологій, 2000. – Одеса., -2000. –125 с.
73. Об общественных объединениях: Закон Республики Казахстан от 3 апреля 1996 г. // Материалы международной конференции «Общие методы применения законодательства о некоммерческих организациях в странах восточной Европы». – М., - 1996 г.
74. Об общественных организациях: Закон Республики Литва от 14 марта
1996 г. // Материалы международной конференции «Общие методы применения законодательства о некоммерческих организациях в странах восточной Европы». – М., - 1996 г.
75. Об общественных организациях и их объединениях: Закон Латвийськой Республики от 2 февраля 1995 г. // Материалы международной конференции «Общие методы применения законодательства о некоммерческих организациях в странах восточной Европы». –М., - 1996 г.
76. Об общественных объединениях: Закон Республики Киргизстан от 1 февраля 1995 г. // Материалы международной конференции «Общие методы применения законодательства о некоммерческих организациях в странах восточной Европы». –М., - 1996 г.
77. Про Закон України «Про об'єднання громадян»: Лист Вищого Арбітражного Суду України від 30.12.97 № 01-8/500 // Вісник Вищого Арбітражного Суду України . –1998. - №1.
78. Об общественных объединениях: Закон руспублики Беларусь от 4 октября 1994 г. // Материалы международной конференции «Общие методы применения законодательства о некоммерческих организациях в странах восточной Европы». –М., - 1996 г.
79. Об общественных объединениях граждан: Закон республики Грузия от 14 июня 1994 г. // Материалы международной конференции «Общие методы применения законодательства о некоммерческих организациях в странах восточной Европы». –М., - 1996 г.
80. Юридический словарь-справочник / Под ред акад. Шемчушенко Ю. -К., -1996.
81 О некоммерческих организациях: Федеральний закон Российской Федерации от 12 января 1996 г. / Общественные объединения. –М., -1999. –140с.
82 Об общественных объединениях: Закон Республики Молдова от 17 мая 1996 г. // Материалы международной конференции «Общие методы применения законодательства о некоммерческих организациях в странах восточной Европы». –М., - 1996 г.
83. Теория государства и права. / Под редакцей проф. Александрова Н.Г. - М., -1974. – 624с.
84. Коментар до Кодекса України про адміністративні правопорушення. -Харків. - 2000. – 624с.
85. Про цінні папери і фондову біржу: Законами України від 18 червня 1991 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст.508.
86. Про адвокатуру: Закон України
87. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України. Навчально-ме тодичний посібник –Одеса, 2001. -301с.
88. Про державну службу: Законом України від 26 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. –1993. -№ 52. - Ст.490.
89. Про власність: Закону України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. –1991. - № 20. - Ст.202.
90. Кримінальний кодекс України / кодекси України. Книга 1. – К., - 1997. – 470с.
91. Про внесення змін до арбітражного просусуального кодексу України, Закону України від 21 чeрвня 2001 // Урядовий кур’єр. –2001. - № 120
92. Про Закон України “ Про об’єднання громадян”: Лист Вищого арбітражного суду України № 01-8/500 від 30 грудня 1997.
93. Афанасьєв В.Г. Научное управление обществом. - М., -1968. –241с.
94 Про затведження положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи, організації за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб Державного пожежного нагляду: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1994 року // ЗПУ України. –1995. - №3. -Ст.53.
95. Про пожежну безпеку: Закон України вiд 17 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. –1994. -№ 5. - Ст.21.
Вiдомостi Верховної Ради України. – 1994. - № 5. – Ст. 21.
96. Про забезпечення реалізації статті 35 Закону України “Про пожежну безпеку: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1998 року. // Офіцiйний вiсник України. –1998. - № 38. - Ст.1406.
97. Про забезпечення санітарного й епідемічного добробуту населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. –1994. -№ 27. - Ст.218.
98. Черв'якова О. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства при зверненi громадян в органи мiсцевого самоврядування // Право України.-1999. -№1. – 50с.
99. Шумський П. Роль прокуратури в захисті прав людини // Право України.-1997. -№3. –36с.
100. Слiнько Т.М., Кушніренко О.Г. Конституційно-правовий статус об’єдань громадян в Україні. – Харьков. – 1999 - 50с.
101. Про державну податкову службу України: Закон України від 24 грудня 1993 р. ( зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. –1994. -№ 15. - Ст.84.
102. Про порядок застосування карних покарань і мір адміністративного стягнення у вигляді штрафу: Закон України - Ст. 5.
103. Про виконавче провадження: Закон України від 30 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. –1999. -№ 24. - Ст.207.
104. Про Закон України “ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”: Лист Вищого Арбітражного Суду України № 01-8/505 від 26 жовтня 1999. // Вісник Вищого Арбітражного суду України. –1999. –№11.
105. Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ арбітражним судам: Роз’яснення Вищого арбітражного суду №02-5/62 від 8 лютого 1996 р. // Вісник Вищого Арбітражного суду України. –1996. – №3.