АКТИВНІ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ В МОВІ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

На правах рукопису

Бондар Мар’яна Володимирівна

Індекс УДК 811.161.2’37

АКТИВНІ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ В МОВІ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ КІНЦЯ ХХ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ

10.02.01 українська мова
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
Чумак Володимир Васильович,
канд. філол. наук, доцент

Київ-2004

Зміст

ВСТУП 6-11
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ
ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ
1.1. Метамова дослідження 12-23
1.2. Аспекти вивчення та класифікації активних
лексико-семантичних процесів 23-32

РОЗДІЛ ІІ
СЕМАНТИЧНІ МОДИФІКАЦІЇ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ У МОВІ
УКРАЇНСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ
2.1. Процес формування нових значень 33-35
2.2. Процес детермінологізації 36-37
2.2.1. Фактори активізації процесу детермінологізації 37-38
2.2.2. Функціонально-семантичний аспект
вивчення детермінологізованих одиниць 38-41
2.3. Процес формування часових мовних ідентифікаторів
кінця ХХ початку ХХІ ст. 42-55
2.4. Процес формування нових семантичних конотацій 55-64

Висновки до розділу ІІ 65-67

РОЗДІЛ ІІІ
ПОПОВНЕННЯ СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НОВИМИ ЛЕКСИЧНИМИ ОДИНИЦЯМИ

3.1. Процес запозичення з інших мов 68-69
3.1.1. Фактори активізації процесу запозичення 69-72
3.1.2. Кількісні та якісні параметри процесу запозичення 72-87
3.2. Процес жаргонізації 87-89
3.2.1. Фактори активізації процесу жаргонізації 89-95
3.2.2. Роль соціолектів у збагаченні лексичного складу
вербальної структури художнього тексту 95-105
3.2.3. Семантичні особливості засвоєння жаргонізмів 105-107
3.3. Процес лексичної реактивації 107-108
3.3.1. Фактори активізації реактивованих лексичних одиниць 108-110
3.3.2. Класи реактивованих лексичних одиниць
за ознакою периферійності 111-117
3.3.3. Трансформації у семантичній структурі та
слововжитку реактивованих лексичних одиниць 117-119

Висновки до розділу ІІІ 120-121

РОЗДІЛ ІV
РЕФЛЕКСИВНІСТЬ МОВИ СУЧАСНОГО ПРОЗОВОГО ТЕКСТУ
4.1. Явище мовної рефлексії” й типові моделі рефлексивів
у вербальній структурі прозового тексту 122-139
4.2. Функціональні особливості рефлексивів у
мові сучасної художньої прози 139-140
4.3. Функціонально-стилістичний аспект вивчення результатів
дії активних лексико-семантичних процесів 140-146
4.4. Основні тенденції розвитку мови сучасної художньої прози 146-149
Висновки до розділу ІV 150-151

ВИСНОВКИ 152-155
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 156-176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177-181

ВСТУП

Зміни у словниковому складі української мови пов’язані зі сферою матеріального виробництва, розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, науково-технічним прогресом і зміною в соціальній та політичній структурі суспільства, засвоєнням чи втратою духовних та культурних цінностей народу. Кожна зі сфер функціонування літературної мови засвідчує ці зміни по-різному. Особливої уваги заслуговують дослідження лексики періодів соціальних зрушень, коли змінюються умови та сфери функціонування української мови як державної з урахуванням вікових, соціальних змін у складі мовців, територіальних відмінностей мови тощо.
Актуальність дослідження визначається потребою вивчення динаміки кількісних та якісних структурно-семантичних і функціонально-стилістичних змін у лексиці сучасної української мови, виявлення та оцінки мовних інновацій. У цьому плані надзвичайно актуальним є аналіз новотворів у мові сучасної художньої прози. Все ще недостатньо вивчена у східнослов’янській лінгвістиці вербальна структура сучасних прозових текстів, що вимагає щонайшвидшого узагальнення результатів проведених досліджень і представлення вмотивованої класифікації відповідних лексико-семантичних процесів, розробки чіткого і послідовного термінологічного апарату, нових методик опрацювання лінгвістичного матеріалу тощо.
На початку ХХІ століття питання статусу, перспектив та напрямів розвитку української мови, зокрема її лексичного складу, постійно перебувають у полі зору вітчизняних лінгвістів. Однак деякі мовні явища, що стосуються лексико-семантичного рівня мови, подаються без чіткої структуризації та детального аналізу класифікаційних ознак. Потребує уточнення поняття лексико-семантичні процеси”, зокрема щодо їх виявлення й кваліфікації в мові сучасної художньої прози. На жаль, поза увагою і на сьогодні залишаються лексико-семантичні явища, не зафіксовані в лексикографічних працях (напр., прагматичний компонент, додаткові смислові навантаження, пов’язані із частотою вживання слів, зумовленою екстралінгвальними факторами).
Мова прози попередніх періодів була об’єктом дослідження стилістів з погляду лексико-семантичних змін (І.К.Білодід, С.Я.Єрмоленко, Н.М.Сологуб, Л.О.Ставицька та ін.). На сучасному етапі активні лексико-семантичні процеси вивчаються, переважно, на матеріалі текстів засобів масової інформації (О.О.Тараненко, О.А.Сербенська, Л.І.Мацько, О.А.Стишов, К.В.Ленець, Д.В.Мазурик). Увагу дослідників привертають також дані лексикографічної практики (Л.В.Струганець), поодинокі роботи, присвячені аналізу різножанрової продукції, зокрема сатирико-гумористичних текстів (О.А.Семенюк). Врахування результатів, отриманих шляхом опрацювання різностильових одиниць, дозволяє виявити паралелі між активними мовними процесами у різних жанрах і стилях, встановити основні тенденції розвитку сучасної української літературної мови.
Лінгвісти виявляють значний інтерес до висвітлення специфіки окремих лексико-семантичних процесів в українській мові, напр.: запозичення (В.П.Сімонок, Л.П.Кислюк, Н.О.Попова), жаргонізації (Л.О.Ставицька, О.О.Тараненко, Н.Я.Дзюбишина-Мельник, Н.О.Шовгун, Б.О.Коваленко), лексичної реактивації (М.П.Дудик), лексико-семантичної деривації (І.А.Самойлова) тощо. У зв’язку з посиленням впливу мови діаспори на процес активізації реактивованих лексичних одиниць з’явилися розвідки, присвячені вивченню особливостей мови діаспори (Б.М.Ажнюк), результати яких можуть бути використані для з’ясування специфіки явища мовного відродження” в сучасній українській літературній мові. Окремі аспекти проблематики, пов’язаної з семантичними видозмінами лексики новітнього періоду розвитку української літературної мови, стали основним предметом ґрунтовних досліджень Д.В.Мазурик, О.А.Стишова, Л.В.Струганець та ін., словотвірні тенденції в сучасній українській мові докладно проаналізувала Г.М.Віняр.
З’ясуванню особливостей розвитку лексичного складу інших мов присвячені праці українських мовознавців: Ю.А.Зацного, Т.О.Пахомової, А.Е.Левицького (англійська мова), А.В.Березовенко (болгарська мова), Л.І.Даниленко (чеська мова), Л.І.Прокопової (німецька мова), О.О.Ткаченка (французька мова).
Нові лінгвістичні явища, притаманні сучасній російській мові, аналізуються у працях Н.С.Валгіної, О.Д.Васильєва, О.Д.Дуличенка, В.Г.Костомарова, Л.П.Крисіна, Л.Ферм, Ю.М.Караулова та ін.
Дослідження мовних інновацій є також необхідним підґрунтям для розвитку лексикографічної практики. Так, останнім часом укладено словники: Нове в українській лексиці” Д.В.Мазурик та Словник новотворів української мови (кінець 80-х початок 90-х років ХХ ст.)” Г.М.Віняр, Л.Р.Шпачук. Планується видання нового тлумачного Словника української мови” в 20-ти томах, а також Словника нових слів і значень”, роботу над якими здійснює Український мовно-інформаційний фонд НАН України у співпраці з Інститутом української мови НАН України та Інститутом мовознавства імені О.О.Потебні НАН України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Актуальні проблеми філології” (02БФ044-01).
Тема затверджена Науковою координаційною радою Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” НАН України (протокол № 1 від 12.02.2002р.)
Мета дисертаційного дослідження здійснити лексично-системний і функціонально-стилістичний аналіз словникового складу сучасної української прози, виявити найхарактерніші лексико-семантичні зміни в досліджуваних текстах.
Досягнення поставленої мети стає можливим за умови виконання таких завдань:
1) з’ясувати теоретичні засади вивчення лексико-семантичних процесів в українській лінгвістиці;
2) визначити чинники, які зумовлюють зміни у лексико-семантичній системі української літературної мови кінця ХХ початку ХХІ ст.;
3) дослідити специфіку кожного з аналізованих активних лексико-семантичних процесів, їх кількісні та якісні характеристики у художній прозі кінця ХХ початку ХХІ ст.;
4) визначити місце досліджуваних мовних одиниць у словниковому складі сучасної української літературної мови та їх функціонально-стилістичні особливості;
5) встановити основні тенденції розвитку мови сучасної художньої прози.
Об’єкт дослідження словник сучасної української прози.
Предмет дослідження активні лексико-семантичні процеси в мові української художньої прози кінця ХХ початку ХХІ ст.
Під терміном лексико-семантичні процеси” розуміємо зміни в лексико-семантичній системі української мови на рівні внутрішньослівних, парадигматичних, синтагматичних та асоціативно-дериваційних відношень, що визначають динаміку кількісних та якісних структурно-семантичних та функціонально-стилістичних змін. У дисертаційній роботі досліджено такі лексико-семантичні процеси: запозичення, жаргонізація, лексична реактивація, детермінологізація, а також формування нових значень, нових семантичних конотацій та часових мовних ідентифікаторів кінця ХХ початку ХХІ ст.
Джерела дослідження українські художні (прозові) тексти кінця ХХ початку ХХІ ст. Це твори Ю.Андруховича, Л.Баграт, С.Бортнікова, О.Винокурова, О.Волкова, М.Гримич, Ю.Гудзя, О.Деркачової, В.Діброви, О.Забужко, А.Кокотюхи, Є.Кононенко, Л.Кононовича, В.Косенка, О.Криштопи, Р.Кухарука, М.Матіос, В.Медведя, М.Медникової, А.Морговського, К.Москальця, А.Мухарського, Г.Паламарчук, Є.Пашковського, С.Пиркало, С.Поваляєвої, С.Процюка, І.Роздобудько, В.Сахна, М.Скаліцкі, О.Скоробогатько, В.Слапчука, О.Ульяненка, А.Хоми, Валерія Шевчука, В.Шкляра, В.Яворівського, О.Ярового. Прозові тексти, які залучено до наукового опрацювання, визначено за допомогою рейтингів (у періодичних виданнях і телепередачах), публікацій в антологіях, серіях (Коронація слова”, Золотий бабай”, Сучасний бестселер України”). Журнальна проза представлена низкою таких видань, як Сучасність”, Кур’єр Кривбасу”, Березіль”, Київ”, Світовид” тощо.
Такий вибір зумовлений потребою наукового опрацювання мови художньої прози (масової та елітарної) кінця ХХ початку ХХІ століть, яка засвідчує увагу письменників до сучасних тем та проблем і, моделюючи розмовні ситуації, є джерелом безпосереднього виявлення динамічних процесів.
Джерельна база охоплює близько 3000 контекстів.
Мета й завдання роботи зумовили використання відповідних методів і методик аналізу. Застосовано метод лексикографічного, функціонального та контекстуально-семантичного аналізу, метод лексико-асоціативного поля, використано методику встановлення зв’язку мовних явищ з екстралінгвальними чинниками та виявлення часових і соціальних маркерів.
Наукова новизна дисертації визначається тим, що вперше в українському мовознавстві здійснено аналіз активних лексико-семантичних процесів на матеріалі української художньої прози кінця ХХ початку ХХІ ст. з їх проекцією на словниковий склад української літературної мови, встановлено параметри взаємодії лексико-семантичних процесів у вербальній структурі сучасного прозового тексту, запропоновано авторську дефініцію поняття лексико-семантичні процеси”, визначено сучасні тенденції стилістичного використання лексики у мові прози.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у поглибленні наукового опрацювання лексико-семантичних процесів у сучасній українській мові, осмисленні специфіки вербальної структури прозового тексту. Проаналізований фактичний матеріал становить певну цінність для дослідження динаміки словникового складу української мови та вивчення особливостей взаємодії мови й суспільства.
Практичне значення. Одержані результати можуть бути використані при вивченні історії української літературної мови найновішого періоду, у процесі викладання навчальних курсів української лексикології, стилістики та соціолінгвістики на філологічних факультетах вузів України, при укладанні словників, зокрема словника художньої прози кінця ХХ початку ХХІ ст., тлумачного словника української мови, словника нових слів та значень, словника іншомовних слів, словника жаргонної лексики тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження було обговорено на засіданнях кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження доповідались на міжнародних наукових конференціях: ХІ та ХІІ Міжнародні наукові конференції Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2002, 2003), ІІІ Міжнародна конференція Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2003), Міжнародна лінгвістична конференція на честь 80-річного ювілею професора І.К.Кучеренка і професора Н.І.Тоцької (Київ, 2003), Міжнародна наукова конференція Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004), Міжнародна наукова конференція Філологія в Київському університеті: історія та сучасність”, присвячена 200-річчю від дня народження М.О.Максимовича (Київ, 2004).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 5-ти статтях, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, 4 розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 241 позицію, списку використаних джерел, переліку умовних скорочень. Загальний обсяг роботи 181 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На межі тисячоліть словниковий склад сучасної української мови зазнав суттєвих змін, що викликані дією активних лексико-семантичних процесів: запозичення, жаргонізації, лексичної реактивації, детермінологізації, формування нових значень, нових семантичних конотацій, часових мовних ідентифікаторів тощо, актуалізація яких у вербальній структурі прозового тексту виявляється зумовленою дією екстралінгвальних чинників логіко-психологічної та соціально-історичної природи, а також інтралінгвальних факторів, що детермінують динаміку розвитку лексичного рівня мови.
Особливості аналізованих лексико-семантичних процесів в мові української художньої прози кінця ХХ початку ХХІ ст. полягають у зміні таких якісних та кількісних параметрів, як джерело запозичень англійська, німецька, французька мови; питома частка запозичень з мови-реципієнта кількісне переважання запозичень з англійської мови; лексико-граматичні класи слів запозичуються як самостійні, так і службові частини мови; специфіка освоєння запозичень стадія жаргонізації з наступною дежаргонізацією, процес деекзотизації; соціолектна база елементи мови працівників міліції, автомобілістів, програмістів та користувачів персональних комп’ютерів, наркоманів, елементи жаргону злочинців, армійського жаргону, загальномолодіжного жаргону тощо; характер процесу детермінологізації атомістичний” (терміноелементи різних галузей наукового знання: кібернетики, медицини, психології, соціології, лінгвістики) тощо.
Поповнення словникового складу мови новими лексичними одиницями супроводжується також змінами у семантичній структурі слів (розширенням, звуженням значення, метафоричним та метонімічним перенесенням тощо), слововживанні, видозміною стилістичного статусу, реалізацією словотвірного потенціалу.
Процес формування часових мовних ідентифікаторів в українській художній прозі кінця ХХ початку ХХІ ст. детермінується переважно дією екстралінгвальних факторів і стосується тих ланок лексико-семантичної системи, які є найбільш рухомими: слова на позначення об’єктів матеріальної культури (марки автомобілів, побутова техніка та обладнання, засоби гігієни, продовольчі товари), явищ соціального життя (фемінізм, альтернативна сексуальна орієнтація, нові соціальні верстви).
Функціонування у сучасних прозових текстах лексичних одиниць з новими семантичними конотаціями та класу часових мовних ідентифікаторів досліджуваного періоду характеризується набором типових контекстів (обов’язковість вживання слів певних тематичних груп та компонентів, функція яких полягає в конкретизації, уточненні тощо).
Зміна семантичних конотацій ономастичних назв часто супроводжується перерозподілом мовних засобів (кількісне переважання слів з національно-культурним та символічним тлом, а також питомої лексики у контекстах, що стосуються концепту-максимуму” (України), та слів з асоціативно-образним тлом і запозиченої лексики у контекстах, що стосуються концепту-мінімуму” (Америки)).
Системний характер дії активних лексико-семантичних процесів у мові сучасної української художньої прози підтверджується такими мовними фактами: зміни в одній ділянці лексико-семантичної системи породжують зміни в іншій (масовий характер процесу запозичення ® інтенсифікація процесу реактивації лексичних одиниць; зміни у семантичній структурі ® реалізація нових, потенційно закладених у мові, синтагматичних та парадигматичних відношень тощо), активізують зрушення на словотвірному, фразеологічному, синтаксичному рівнях (зростання чисельності похідних від запозичених та жаргонних лексичних одиниць, реалізація нових словотвірних моделей, модифікації у лексичному складі фразеологізмів, стереотипізація мовних конструкцій тощо), зумовлюють трансформації стилістичного статусу (розмовна, застаріла, рідковживана, діалектна ® загальновживана).
Взаємодія різних за своєю природою активних лексико-семантичних процесів у вербальній структурі сучасного українського прозового тексту дозволяє реалізувати поєднання кількох функціональних аспектів інноваційної лексики, зокрема номінативну функцію, функцію мовного реалізму (реалістичне відтворення сучасної мовної ситуації: стилістичної моди на інтертекстуальність”, узагальненого мовного портрета кінця ХХ початку ХХІ ст. на матеріалі особливостей мовлення людей віком від 13 до 45 років, за професією бізнесменів чи представників творчої інтелігенції, за місцем проживання Україна, Америка (діаспора), за поглядами на життя розкутими (фемінізм, альтернативна сексуальна орієнтація) чи традиційними; відтворення мови представників діаспори, особливостей мовлення окремих соціальних груп; маркування професійної, освітньої, вікової належності; географічна, територіальна ідентифікація; маркування соціального статусу та рівня інтелектуального розвитку), а також експресивну функцію (відображення основних тенденцій розвитку мови у гіпертрофованому вигляді шляхом протиставлення різностильових одиниць).
У вербальній структурі художнього тексту простежується дія протилежних тенденцій (вульгаризація « інтелектуалізація (елітаризація), європеїзація « народництво, русифікація « дерусифікація, естетизація « деестетизація), на тлі яких відбуваються відповідні мовні процеси (запозичення « лексична реактивація, жаргонізація « детермінологізація), протидія яких виявляється не лише на рівні відбору мовних засобів (реактивовані лексичні одиниці, кальки « запозичення), але й на рівні графічного оформлення (суржикова аура слововживання « спроба українізувати лексикон антисоціальних угруповань).
Встановлено, що сучасний прозовий текст зазнає також впливу тенденцій, притаманних розмовно-побутовому мовленню та текстам публіцистичного стилю (тенденція до економії мовних зусиль і тенденція до стереотипізації), що позначилося на особливостях функціонування запозичень та усталених словесних комплексів (як на запозичених з інших стилів сталих мовних конструкцій, так і на новоутворених у вербальній структурі прозового тексту).
Залучення нового лексичного матеріалу здійснюється авторами сучасних прозових творів також шляхом лінгвістичних експериментів: виявлення слів (як в українській, так і в інших мовах), які не відповідають законам милозвучності української мови і породжують небажані асоціації; створення за допомогою типових словотвірних моделей нових лексичних одиниць; пошук відповідників ненормативної лексики; обігрування прямого та переносного значення слів; творче опрацювання явища міжмовної омонімії.
Аналіз досліджуваного матеріалу дозволив встановити залежність частотності вживання жаргонізмів, запозичених та реактивованих лексичних одиниць, термінів тощо від характеристик персонажа (вік молодше покоління, професія журналіст, бізнесмен, творча інтелігенція, соціальний статус престиж, місцеперебування Україна, Сполучені Штати Америки), від освіти, професії, уподобань, місцяперебування та постійного проживання самого автора.
Дослідження типових моделей рефлексивів (пояснення значення слів, коментування, вказівка на сферу функціонування та ін.), репрезентованих у сучасних прозових текстах, засвідчило особливий статус запозичень, реактивованих лексичних одиниць, термінів, жаргонізмів не лише у системі сучасної української літературної мови (некодифікований характер зумовлює варіативність графічного оформлення, помилкове вживання запозичень та гіперкоректні тенденції як один із проявів процесу активізації реактивованих лексичних одиниць), у свідомості мовної особистості (неоднозначність оцінок лексико-семантичних процесів та їх результатів), але й у мові прозових творів (основний об’єкт лінгвістичних експериментів народна етимологія”, гра слів). За цих умов зростає і функціональне навантаження рефлексивів, яке полягає в усуненні потенційних лексико-семантичних труднощів у вербальній структурі сучасного прозового тексту, створенні сприятливих умов для асиміляції некодифікованих та іностильових лексичних одиниць, подоланні лінгвокреативного відмежування генерацій тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ажнюк Б. М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна. К.: Рідна мова, 1999. 450с.
2. Ажнюк Б. М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації // Мовознавство. 2001. № 3. С. 48-54.
3. Арапов М. В. Жаргон // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. 2-е изд. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С. 151.
4. Арапов М. В. Сленг // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. 2-е изд. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С. 461.
5. Аристова В. М. Англо-русские языковые контакты (англицизмы в русском языке). Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. 151с.
6. Баранник Д. Х. Українська мова на межі століть // Мовознавство. 2001. № 3. С. 40-47.
7. Баш Л. М. Дифференциация термина «заимствование»: хронологический и этимологический аспекты // Вестник Московского ун-та. Филология. Серия 9. 1989. № 4. С. 22-34.
8. Береговская Э. М. Молодежный сленг: формирование и функционирование // Вопросы языкознания. 1996. № 3. С. 32-41.
9. Березовенко А. Кримінальне арго в Україні // Мовознавство: Доповіді та повідомлення ІV Міжн. конгр. україністів / Відп. ред. В. Німчук. К.: Пульсари, 2002. С. 197-201.
10. Березовенко А. В. Лексичні інновації (на матеріалі болгарської мови 80-х років). К.: Київський університет, 1998. 189с.
11. Березовенко А. Мовні зміни в незалежній Україні // Мовознавство: Тези та повідомлення ІІІ Міжнар. конгр. україністів. Х.: Око, 1996. С. 99-103.
12. Березовенко А. Посттоталітарна динаміка і перспективи української мови // Про український правопис і проблеми мови. Нью-Йорк. Л.: Наук. т-во ім. Шевченка, 1997. С. 115-119.
13. Бесага Р. В. Нестандартизовані елементи в українській літературній мові: Дис канд. філол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1996. 241с.
14. Білодід І. К. Питання розвитку мови української радянської художньої прози (переважно післявоєнного періоду, 1945-1950 рр.). К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1955. 328с.
15. Білодід І. К., Мельничук О. С., Русанівський В. М. Нові тенденції розвитку української мови в період переходу від соціалізму до комунізму. К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1959. 27с.
16. Бічай Ю. В. Модні” слова в сучасній російській мові (на матеріалі тлумачних словників і мовленнєвої практики мас-медіа кінця ХХ початку ХХІ ст.): Автореф. дис ... канд. філол. наук: 10.02.02 / Дніпропетровський нац. ун-т. Д., 2003. 20с.
17. Бойко М. Ф. До питання про розвиток української літературної мови за роки Радянської влади. К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1957. 28с.
18. Бойко Н. И. Функционирование профессионально-терминологической лексики в языке современной украинской художественной прозы (семантическая и стилистическая характеристика): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.02 / КГПИ им. А. М. Горького К., 1984. 24с.
19. Бойко Н. І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові // Мовознавство. 2002. № 2-3. С. 10-21.
20. Бойко Н. І. Українська експресивна лексика в словнику, мові та мовленні: Навчальний посібник для студентів філол. спеціальностей. Ніжин: РВВ НДПУ ім. М. Гоголя, 2002. 217с.
21. Бондалетов В. Д. Социальная лингвистика: Учебное пособие. Рязань: Рязан. пед. ин-т, 1982. 86с.
22. Бублейник Л. В. Особливості художнього мовлення. Л.: Вежа, 2000. 177с.
23. Будагов Р. А. Что такое развитие и совершенствование языка? М.: Наука, 1977. 264с.
24. Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства. 2-е вид. К.: Радянська школа, 1959. 307с.
25. Валгина Н. С. Активные процессы в современном русском языке. М.: Логос, 2001. 304с.
26. Васильев А. Д. Слово в телеэфире: Очерки новейшего словоупотребления в российском телевещании. Красноярск: Сибирский юрид. ин-т МВД, 2000. 166с.
27. Васильев А. Д. Функции уголовного арго в современной российской социокультурной ситуации // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. 2001. № 10 (42). С. 25-34.
28. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: Языки русской культуры, 1999. 780с.
29. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 411с.
30. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2002. 1440с.
31. Вепрева И. Т. О функционально-системной организации рефлексивов // Русский язык в контексте современной культуры. Екатеринбург, 1998. С. 28-29.
32. Винник В. О. Арго // Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П. Зяблюк та ін. К.: Вид-во Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2000. C. 31.
33. Винник В. О. Жаргон // Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П. Зяблюк та ін. К.: Вид-во Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2000. С. 167-168.
34. Винник В. О. Діалект // Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П. Зяблюк та ін. К.: Вид-во Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2000. С. 134-135.
35. Винник В. О. Опрацювання лексики обмеженого вживання у Словнику української мови // Слово і фразеологізм у словнику. К.: Наукова думка, 1980. С. 185-202.
36. Віняр Г. М. Словотворчі тенденції в сучасній українській мові (на матеріалі усного й писемного мовлення 80-х поч. 90-х років ХХ ст.): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.01. Д., 1992. 24с.
37. Віняр Г. М., Шпачук Л. Р. Словник новотворів української мови (кінець 80-х початок 90-х років ХХ століття). Кривий Ріг, 2000. 117с.
38. Володарская Э. Ф. Заимствование как отражение русско-английских контактов // Вопросы языкознания. 2002. № 4. С. 96-118.
39. Врублевська Г. Й. Деякі шляхи поповнення лексичного фонду молодіжного жаргону // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. К.: Знання, 2002. С. 157-160.
40. Газда Й. Лексика современной русской публицистики и общие тенденции развития языка // Sbornik praci filozoficke fakulty Brnenske univerzity. Rocnic XLVI Rada jazykovedna (a) c 45 Masarykowa univerzita v Brne, 1997. S. 157-164.
41. Гак В. Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 768с.
42. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360с.
43. Голдованский Я. А. Проблемы этимологической идентификации заимствований (на материалах англицизмов в украинском языке): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.19 / КГУ им. Т. Г. Шевченко. К., 1985. 21с.
44. Горбач О. Арго // Енциклопедія українознавства. Л.: Наук. т-во ім. Шевченка, 1993. Т. 1. С. 57-58.
45. Горбач О. Арго на Україні: Зібрані статті. Мюнхен, 1993. 359с.
46. Горбач О. Арго українських вояків. Мюнхен, 1963. 38с.
47. Горбач О. Арго українських школярів і студентів. Мюнхен, 1966. 55с.
48. Горбач О. Етранжизми // Енциклопедія українознавства. Л.: Наук. т-во ім. Шевченка, 1993. Т. 2. С. 648-649.
49. Горбач О. Неологізми // Енциклопедія українознавства. Л.: Наук. т-во ім. Шевченка, 1993. Т. 5. С. 1753.
50. Грин Д. Словарь новых слов / Green Jonathon. Dictionary of New Words. М.: Вече, 1996. 352с.
51. Грищенко А. П. Лексикологія // Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. К.: Вища школа, 1997. С. 98-225.
52. Даниленко Л. І. Лексико-семантичні інновації в сучасній чеській мові // Мовознавство. 2001. № 3. С. 104-112.
53. Дзендзелівський Й. Українська соціальна діалектологія // Українське і слов’янське мовознавство: Зб. пр. Л.: Наук. т-во ім. Шевченка, 1996. С. 245-359.
54. Дзюбишина-Мельник Н. Я. Сучасний жаргон і сучасне розмовне мовлення // Наукові записки НаУКМА. Т. 20. Філологічні науки. К., 2002. С. 14-18.
55. Дудик М. П. Про активацію, деактивацію і реактивацію у мовленнєвій семантиці // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. К.: Знання, 2002. С. 181-186.
56. Дуличенко А. Д. Русский язык конца ХХ столетия. Мюнхен: Отто Загнер, 1994. 346с.
57. Д’яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К.: Вид. дім КМ Academia”, 2000. 218с.
58. Ермакова О. П. Семантические процессы в лексике // Русский язык конца ХХ столетия (1985-1995) / Под ред. Е. А. Земской. М.: Языки русской культуры, 1996. С. 32-46.
59. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол.: О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. К.: Наукова думка, 1983-2003. Т. 1-4.
60. Єрмоленко С. Я. Культура мови і сучасний лінгвокультурологічний дискурс // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. 2004. № 1 (11). С. 3-8.
61. Єрмоленко С. Я. Літературні тексти як мовноестетичні знаки національної культури // Літературна мова у просторі національної культури. К: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004. С. 58-74.
62. Єрмоленко С. Мова і стиль художньої прози 60-80-х років // Najnowsze dzieje jezykow slowianskich / Українська мова / Redaktor naukowy Svitlana Jermolenko. Uniwersytet Opolski Instytut Filologii Polskiej Opole, 1999. S. 146-153.
63. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431с.
64. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224с.
65. Єрмоленко С., Дзюбишина-Мельник Н. Нові тенденції у загальнолітературній нормі української мови // Jezyki slowianskie wobec wspolczesnycn przemian w krajach Europy srodkowej i wschodniej; Mat. Konf. Z 23-25 IX 1992 r. Opole, 1993. S. 199-204.
66. Жайворонок В. В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1999. № 6. С. 32-46.
67. Жлуктенко Ю. О. Мовні контакти: Проблеми інтерлінгвістики. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1966. 135с.
68. Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ початок ХХ ст.). К.: Наукова думка, 1970. 304с.
69. Журавлев В. К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции. М.: Наука, 1982. 328с.
70. Заботкина В. И. Новая лексика современного английского языка. М.: Высшая школа, 1989. 126с.
71. Зацний Ю. А. Розвиток словникового складу англійської мови в 80-ті 90-ті роки ХХ ст.: Дис д-ра філол. наук: 10.02.04. Запоріжжя, 1999. 403с.
72. Зацний Ю. А., Пахомова Т. О. Мова і суспільство: Збагачення словникового складу сучасної англійської мови. Запоріжжя: Запорізький держ. ун-т, 2001. 243с.
73. Земская Е. Активные процессы в русском языке последнего десятилетия 20-го века // Die sprachliche Situation in der Slavia Zehn Jahre nach der Wende: Beitrage zum Internationalen Symposion des Slavischen Instituts der Universitat Heidelberg vom 29. September bis 2. October, 1999 / Baldur Panzer (Hrsg). Frankfurt am Main; Berlin; Bern; Bruxelles; New York; Oxford;Wien: Lang, 2000. S. 31-48.
74. Иваницкая А. А. Заимствование иноязычной лексики и ее освоение: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.05 / КГУ им. Т. Г. Шевченка. К., 1980. 20с.
75. Ілик Т. Про деякі специфічні шляхи творення нових лексем у комп’ютерному слензі // Лінгвістичні студії. Донецьк, 2002. Вип. 9. С. 114-119.
76. Їжакевич Г. П. Основні тенденції розвитку та взаємодії лексичних систем сучасних східнослов’янських мов // Мовознавство. 1982. № 6. С. 20-27.
77. Какорина Е. В. Трансформации лексической семантики и сочетаемости (на материале языка газет) // Русский язык конца ХХ столетия (1985-1995) / Под ред. Е. А. Земской. М.: Языки русской культуры, 1996. С. 67-89.
78. Каминін І. М. Структурно-семантичне освоєння запозичених слів у сучасній українській літературній мові (на матеріалі побутової лексики): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.02 / Харківський пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Х., 1994. 16с.
79. Караванський С. Пошук українського слова, або боротьба за національне я”. К.: Вид. центр Академія”, 2001. 240с.
80. Карпенко М. О. Соціально-мовна ситуація лексичного дефіциту” та процес неологізації у східнослов’янських мовах // Тези доповідей І-ої Міжнар. наук. конф. пам’яті проф. Ю. А. Жлуктенка (1915-1990) Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодіїї” / О. І. Чередниченко та ін. (ред.). К.: Київський ун-т ім. Тараса Шевченка, 1995. С. 48.
81. Карпова В. Л. Термін і художнє слово (Термінологічна лексика в мові сучасної української поезії). К.: Наукова думка, 1967. 132с.
82. Кислюк Л. П. Словотвірний потенціал запозичень у сучасній українській літературній мові (на матеріалі англійських та німецьких запозичень): Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.15 / НАН України; Ін-т української мови. К., 2000. 16с.
83. Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А., Даниленко Л. І. Динаміка словникового складу сучасної української мови на тлі міжслов’янських паралелей // Мовознавство. 2003. № 2-3. С. 96-111.
84. Клименко О. Л. Поповнення словникового складу сучасної англійської мови з нелітературних підсистем: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківський нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Х., 2000. 19с.
85. Клименко О. Л. Поповнення словникового складу сучасної англійської мови з нелітературних підсистем: Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. Запоріжжя, 1999. 198с.
86. Кобозева И. М. Лингвистическая семантика: Учебное пособие. М.: Эдиториал УРСС, 2000. 352с.
87. Коваленко Б. О. Стилістично знижена лексика в мові сучасної української публіцистики: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01. Кам'янець-Подільський, 2002. 182с.
88. Кожин А. Н. Лексико-стилистические процессы в русском языке периода Великой Отечественной войны. М.: Наука, 1985. 328с.
89. Козловська Л. Нове оцінне слово в журнальних публікаціях 90-их років // Культура слова. 1998. Вип. 51. С. 37-44.
90. Козловська Л. С. Пісенні ретроспекції як змістово-функціональна ознака епічного тексту // Система і структура східнослов’янських мов. Зб. наук. пр. - К., 2002. С. 182-186.
91. Коломієць В. Т. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період. К.: Наукова думка, 1973. 304с.
92. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Л.: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. 350с.
93. Костомаров В. Г. Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. СПб.: Златоуст, 1999. 320с.
94. Котелова Н. З. Неологизмы // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. 2-е изд. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С. 331.
95. Котелова Н. З. Первый опыт лексикографического описания русских неологизмов // Новые слова и словари новых слов. Ленинград: Наука, 1978. С. 5-26.
96. Коць Т. Мовні сма