АНТРОПОНІМІЯ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ КІНЦЯ ХVІІІ – ХХ СТ.

Краткое описание

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

УДК 811.161.2’373.23

РУЛЬОВА Наталія Іванівна

АНТРОПОНІМІЯ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ
КІНЦЯ ХVІІІ ХХ ст.

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Бучко Дмитро Григорович,
доктор філологічних наук,
професор

Чернівці 2004

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
РОЗДІЛ 1
ПРІЗВИЩА ЯК ОДИН З АНТРОПОНІМНИХ КЛАСІВ
1.1.Місце прізвищ в лексичному складі мови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16
1.1.1. Прізвища та власні імена . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20
1.1.2. Прізвища й апелятиви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
1.1.3. Прізвища та прізвиська . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
1.1.4. Прізвища й топоніми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
1.2. Українська антропоніміка на загальнослов’янському фоні . . . . . . . . . 35
РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИЧНА БАЗА ПРІЗВИЩ ТА СЕМАНТИКА ЇХ ТВІРНИХ ОСНОВ
2.1. Становлення прізвищ Західного Поділля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46
2.2. Відображення пропріальної та апелятивної лексики в основах
сучасних прізвищ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
2.2.1. Християнські імена . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59
2.2.1.1. Чоловічі імена та їх варіанти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59
2.2.1.2. Жіночі імена та їх варіанти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
2.2.2. Давні слов’янські автохтонні композитні та відкомпозитні імена .. .77
2.2.3. Давні слов’янські відапелятивні імена та прізвиська . . . . . . . . . . .. . 82
2.2.4. Апелятивні означення особи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . 95
2.2.5. Андроніми в основах прізвищ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .100
2.3. Прізвища іншомовного походження та непрозорої” семантики . . . 102
РОЗДІЛ 3
СТРУКТУРНО-СЛОВОТВІРНІ МОДЕЛІ ПРІЗВИЩ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ
3.1. Способи творення прізвищ та проблема їх словотвірної класифікації. .109
3.2. Прізвища, утворені лексико-семантичним способом . . . . . . . . . . . . . 114
3.2.1. Прізвищеві назви, утворені лексико-семантичним способом. . . . . .114
3.2.2. Сучасні прізвища, утворені лексико-семантичним способом. . . . . 117
3.2.2.1. Прізвища, утворені від антропонімів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
3.2.2.2. Прізвища, утворені від антропонімно-апелятивних назв. . . . . . . .123
3.2.2.3. Прізвища, утворені від апелятивних означень особи . . . . . . . . . . 123
3.3. Прізвища, утворені морфологічним способом . . . . . . . . . . . . . . . . . . .128
3.3.1. Прізвища, утворені за допомогою власне патронімних
формантів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .129
3.3.1.1. Моделі з суфіксами ич, - ович, -евич . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132
3.3.1.2. Моделі з суфіксами инець, -овець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .135
3.3.2. Прізвища, утворені за допомогою посесивних формантів . . . . . . . 136
3.3.2.1. Моделі з суфіксами ів (- ов). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .136
3.3.2.2. Моделі з суфіксами ин ( -ін) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139
3.3.3 Прізвища, утворені за допомогою поліфункціональних
формантів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142
3.3.3.1. Моделі з суфіксами ук (-юк), -чук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .142
3.3.3.2. Моделі з суфіксами ак (-як), -чак . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .145
3.3.3.3 Модель з суфіксом енк-о . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
3.3.3.4. Модель з суфіксом ськ -ий. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .151
3.3.3.5. Моделі з суфіксами ій, -ай, -ей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152
3.3.3.6. Моделі з суфіксами ик, -чик. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .154
3.3.3.7. Модель з суфіксом к о . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157
3.3.3.8. Модель з суфіксом ець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .159
3.3.3.9. Форма родового відмінка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . .161
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .169
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . .174
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .196
ІНВЕРСІЙНИЙ СЛОВНИК СУЧАСНИХ ПРІЗВИЩ . . . . . . . . . . . . . . .196
СЛОВНИК ПРІЗВИЩЕВИХ НАЗВ . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . .309
СПИСОК НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .348

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

У роботі використано такі умовні скорочення:
а) скорочення назв областей:
Вн. Вінницька Пл. - Полтавська
Вл. Волинська Рв. - Рівненська
Жт. Житомирська См. - Сумська
Зк. Закарпатська Тр. - Тернопільська
ІФ - Івано-Франківська Хм. - Хмельницька
Кв. Київська Хрк. - Харківська
Кр. Кримська Чрв. - Чернівецька
Лв. Львівська Чрг. - Чернігівська
Од. Одеська Чрк. - Черкаська
б) скорочення назв словників, наукових праць та їх авторів:
Арх. Укр. - Археологія Української РСР. К.: Наук. думка, 1971. Т. 1, 2.
АТП - Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на
1 вересня 1946 року. - Вид. 1. К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947.
БРС - Болгарско-русский словарь. София, 1957.
ВРС 1 - Венгерско-русский словарь. Киев - Ужгород, 1959.
ВРС 2 - Венгерско-русский словарь. Москва - Будапешт: Русский язык, Изд-во АН Венгрии, 1974.
ЕУ - Енциклопедія Українознавства. Перевидання в Україні. - Львів: - НТШ, 1993. Т.6.
ЕСУМ - Етимологічний словник української мови: У 7-и т. / За ред. О.С.Мельничук. К.: Наук. думка, 1982-1989. Т. 1-3.
Илч. - Илчев С. Речник на личните и фамилни имена у българите. София: Изд-во БАН, 1969.
Жел. - Желехівський Є., Недільский С. Малорусько-німецький словарь: У 2-х т. Львів, 1886. Т.1.- 1117 с., Т.2. 589 с.
ІМСУ - Історія міст і сіл Української РСР. Тернопільська область. К.: Інститут історії АН УРСР, 1971.
Mal. - Malec M. Staropolskie skrócone nazwy osobowe od imion dwuczłonowych // Prace Instytutu Jężyka polskiego, 42. - Wrocław etc.: PAN, 1982. - 218 s.
Мор. - Морошкин М. Славянский именослов или собрание славянских личных имён в алфавитном порядке. Спб., 1868. 213 с.
НРС 3 - Немецко-русский словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1964.
НРС 4 - Немецко-русский словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1965.
Он. - Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. К.: Наук. думка, 1984. Ч.1. - 495 с., Ч.2. 515 с.
Петр. - Словарь русских личных имён / Под ред. Н.А.Петровского. М.: Сов. энциклопедия, 1980.
ПУС - Польсько-український словник: У 2-х т. К., 1958-1960. Т.1-2.
Rosp. - Rospond S. Słownik nazwisk ślaskich, t.1-2. WrocławWarszawa Krakόw: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1967.
РУС - Румунсько-український словник. Бухарест: Учбово-педагогічне вид-во, 1963.
СУМ - Словник української мови: К., 1970-1980. Т.І-ХІ.
СГ - Словарь української мови // Упоряд. з додат. власного матеріалу Б.Грінченко. К., 1958-1959. Т. 1- 4.
СВІЛ - Словник власник імен людей / За ред. С.П.Левченко. К.: Наук. думка, 1973.
Const.- Constantinescu N.A. Dicţionar onomastic romînesc.- Bucureşti, 1963. - 469 s.
Усп. - Успенский Л. Ты и твоё имя. Ленинград: Детгиз, 1960.
ЧРС - Чешско-русский словарь. М.: Русский язык, 1976.
ЧРС 2 - Чешско-русский словарь. Прага, 1958.
в) інші скорочення:

діал. діалектне
див. дивись
лат. латинське
нім. німецьке
ОН - особова назва
пол. польське
порівн. порівняй
рум. румунське
тюрк. тюркське
т.зв. так званий

ВСТУП

Різноманітність прізвищ людей, їх неповторний фонетичний лад, співвіднесеність з реальною дійсністю, багатство словотвірних моделей переконливо доводять, що українська мова бере початок з глибокої пра-слов’янської давнини. Прізвища, будучи вагомою частиною словникового складу мови, поєднують у собі як давню лексику, так і говіркові особливості, а в окремих випадках вони поповнилися чужомовними елементами.
Об’єктом свого дослідження ми обрали антропонімію Західного Поділля, яке займає ліві допливи рік і потоків Верхньо-Середнього Дністра. Назва реґіону зумовлена тим, що він розташований у західній частині Подільського плато, що становить основу Волино-Подільської височини. В адміністративно-територіальному відношенні це територія Тернопільської області, у північній частині якої знаходиться вододіл рік Дністра та Прип’яті.
Західноподільська територія, як свідчать археологічні розкопки, почала заселятися близько 50 тисяч років тому, в добу середнього палеоліту [ІМСУ, с. 10]. У V - ІV тис. до н.е. тут проживали племена, які входили до етнічного масиву, що охоплював територію Польщі, Румунії, Молдови, Чехії та Словаччини [Арх. Укр. І, сс. 98, 103]. Пізніше, у добу міді (ІV - ІІІ тис. до н.е.) тут мешкали племена трипільської культури, поширеної на Подністров’ї та правобережному Придністров’ї. Наприкінці ІІІ-го поч. І-го тис. до н.е. на теренах Тернопільщини проживали різноетнічні групи населення, співісну-ючи між собою. Так, осілий спосіб життя вели тут племена комарівської культури (ІІ тис. до н.е.), які вважаються протослов’янськими, а слов’янське населення Західного Поділля автохтонним.
Повертаючись до основних віх в історії розвитку краю та відбиття в них історичного фону, який склав усю антропонімійну систему західно-поділь-ської території, визначальним назвемо період кінця Х поч. ХІ ст. У цей час племінний союз дулібів (волинян) увійшов до складу Київської Русі, створивши такі адміністративні одиниці, як Теребовлянське та Шумське князівства, які в 1199 році увійшли до складу Галицько-Волинського кня-зівства на чолі з Романом Мстиславичем та його наступником Данилом Ро-мановичем, які вели боротьбу з польськими, литовськими, угорськими фео-далами, а також половцями і монголо-татарською ордою. Остання була особ-ливо нищівною для долі князівства, яке 1246 року визнало залежність від Зо-лотої Орди. Скориставшись ослабленням могутності Галицько-Волинського князівства, територію центральної й південної Тернопільщини в 1349 році захопили польські феодали, а північ литовські (1362 р.). Західне Поділля в 1387 році знову відійшло до складу феодальної Польщі, а в 1433 році його південно-східні землі стали частиною обширного Подільського воєводства. ХV - ХVІІ ст. в історії краю пов’язані з пануванням польських магнатів Збаразьких, Потоцьких, Синявських, Вишневецьких У 1672 році територія Тернопільщини зазнала жорстокого спустошення і поневолення султанською Туреччиною, залежність від якої збереглася аж до 1683 року, коли ці землі знову увійшли до складу Польщі [ІМСУ, с. 14-45].
Під час першого розподілу Польщі (1772 р.) Західне Поділля по р. Збруч (частина Руського воєводства і Червоноградський повіт Подільського) припа-ло Австрії, а під час другого решта території області потрапила у залеж-ність від Росії (1793 р.). У 1809-1815 рр. частина австрійського Поділля (Тернопільська і Заліщицька округи) належали до Росії [ЕУ, с. 2138].
На Західному Поділлі, як і в усій Галичині, збільшилась чисельність польського населення, в руках якого опинилася адміністрація краю. Разом з тим Західне Поділля з рештою Галичини і Буковини стало базою україн-ського національного і політичного відродження [ЕУ, с. 2139).
У 1920-1939 рр. Західне Поділля, до складу якого входило все Тер-нопільське воєводство, належало до Польщі. Тривалий період перебування території Західного Поділля під владою Польщі знайшов своє відображення у значній частині сучасних прізвищ досліджуваного реґіону.
Короткий огляд суспільно-історичних подій в краї пояснює неодно-рідність тутешніх прізвищ, вказує на ймовірність у мові автохтонного насе-лення специфічної лексики, зокрема ономастичної. Місцева антропонімія як найстійкіша лексична підсистема допоможе не лише відтворити лексичну базу сучасних прізвищ Західного Поділля, а й простежити тенденції у спів-відношенні індоєвропейського, спільнослов’янського, власне українського та запозиченого в цій групі лексики.
Актуальність дослідження.
Початки наукового вивчення української антропонімії цілком зако-номірно пов’язують з працями мовознавців ІІ пол. ХІХ поч. ХХ ст.: А.Степовича, М.Сумцова, В.Охрімовича, І.Франка, В.Сімовича та ін. Однак ґрунтовне й систематичне дослідження української ономастики починається в 60-70-ті роки ХХ ст. і пов’язане з працями Л.Гумецької (досліджувала укра-їнську ономастику ХІVХV ст.), Ю.Редька (перше монографічне досліджен-ня сучасної антропонімії всієї України), П.Чучки (діахронічне вивчення ста-новлення та розвитку антропонімії Закарпаття і в цілому України), І.Сухо-млина (дослідження антропонімії Полтавщини). Високої оцінки заслугову-ють також монографічні дослідження М.Худаша, Р.Керсти, І.Желєзняк, М.Демчук, М.Сенів, Р.Осташа та ін.
Результати ономастичних досліджень останніх десятиліть, репрезен-товані в ряді наукових праць, присвячених вивченню антропонімії конк-ретних історико-етнографічних реґіонів України. Найповніше вивчена ант-ропонімійна система Закарпаття (П.Чучка), антропонімія південно-східної України (В.Познанська), Правобережного Побужжя (Т.Космакова), Бойків-щини (Г.Бучко), Опілля (Г.Панчук), Гуцульщини (Б.Близнюк), Лемківщини (С.Панцьо), Буковинського Подністров’я (Л.Тарновецька), Закерзоння (Г.Ба-чинська), Верхньої Наддністрянщини (І.Фаріон), Лубенщини (Л.Кравченко) та ін.
Монографічні дослідження з української антропонімії, окремі наукові розвідки, матеріали наукових конференцій не тільки містять аргументовані висновки і цікаві спостереження, але й уводять у науковий обіг великий фактичний матеріал з історичних пам’яток і сучасних діалектів. І все ж необхідно відзначити, що українська антропонімія досліджується ще нерів-номірно. Не однаковою мірою досліджені різні типи антропонімів і території їх поширення у різні історичні періоди. Поза увагою дослідників залишилися давні антропоніми, які збереглися тільки в географічних назвах, хоча все це може дати багатий і цікавий матеріал не лише для лінгвістичних висновків.
Тисячолітня історія Західного Поділля як одного з історико-геогра-фічних реґіонів України віддавна привертала увагу істориків, лінгвістів, етнографів, фольклористів, однак антропонімія цього реґіону ще не була об’єктом спеціального монографічного вивчення. Саме відсутність ґрунтов-ного діахронічного та синхронічного дослідження антропонімів цього реґіо-ну України визначає актуальність обраної нами теми. Результати досліджен-ня виявляють реґіональну специфіку українського антропонімікону й пев-ною мірою доповнюють висновки інших дослідників української ономас-тики щодо реґіональних особливостей українських прізвищ, а також спіль-них рис, які об’єднують ці антропоніми в лексичну підсистему національної української мови. У роботі встановлено склад прізвищ, подано структурно-семантичну характеристику не лише сучасних прізвищ Західного Поділля, а й з’ясовано деякі питання становлення цих онімів з погляду загальних тен-денцій формування українських прізвищ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконане в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри історії та культури української мови (Становлення і розвиток сучасної української мови на лексичному та граматичному рівнях”, номер державної реєстрації 01910034125).
Мета роботи зібрати й проаналізувати сучасні прізвища Західного Поділля і, залучивши історичний матеріал прізвищеві назви кін. ХVІІІ поч. ХІХ ст., показати становлення і сучасний стан прізвищевої системи названого реґіону. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких конкретних завдань:
1. Зробити лексичний та словотвірний аналіз основ прізвищ Західного Поділля зазначеного періоду.
2. Встановити онімну та апелятивну лексику, засвідчену в основах сучасних прізвищ Західного Поділля. Дослідити роль різних класів онімів та апелятивів у творенні прізвищ.
3. Дослідити словотвірно-структурні моделі сучасних прізвищ Західного Поділля.
4. Скласти словник прізвищевих назв кін. ХVІІІ поч. ХІХ ст. і на основі зіставлення даних двох часових зрізів (рубіж ХVІІІ ХІХ ст. та сучасний стан) виявити особливості у формуванні прізвищ Західного Поділля.
5. Укласти інверсійний словник сучасних прізвищ Західного Поділля.
6. Проаналізувати продуктивність основних словотвірних моделей прізвищ та прізвищевих назв Західного Поділля (на основі зіставлення даних двох часових зрізів).
7. Порівняти найпродуктивніші моделі прізвищ Західного Поділля з відповідними моделями прізвищ інших реґіонів, зокрема Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини, Опілля.
Об’єкт дослідження сучасна антропонімія Західного Поділля.
Джерела фактичного матеріалу. Джерелом дослідження прізвище-вих назв кінця ХVІІІ початку ХІХ століття послужили Йосифінська (1785 1788) і Францисканська (1819-1820) метрики (далі ЙМ та ФМ), перші поземельні кадастри (ф. 19 і 20), які знаходяться у Центральному державному історичному архіві України у Львові. Названі документи є багатим джерелом, у якому з можливою повнотою засвідчується антропонімія Західного Поділля кінця ХVІІІ - початку ХІХ ст. ЙМ та ФМ дають також цінний матеріал для вивчення антропонімії у зв’язку з суспільними стосунками, історичною географією, метрологією, топонімією тощо. У метрикальних книгах кожного населеного пункту перераховуються всі земельні угіддя, які розташовані в межах певної громади, їх економічна оцінка, подаються особові назви всіх землевласників. Метрики охоплюють практично всі найменування дорослого чоловічого і частково жіночого населення досліджуваного реґіону на рубежі ХVІІІ ХІХ ст. Одночасно у метриках зафіксовані ті додаткові засоби ідентифікації особи, які використовувалися в той час, тому ЙМ та ФМ мають особливу цінність для дослідження антропонімії.
У результаті опрацювання архівних фондів (107 населених пунктів) укладено картотеку, яка нараховує 2809 особових назв. На території За-хідного Поділля кінця ХVІІІ початку ХІХ ст. в офіційно-діловій сфері панувала польська мова, тому більшість документів (у тому числі й названі уже ЙМ та ФМ) написані польською мовою. Передання українських антро-понімів польською фонографічною системою часто спричинювало появу різ-номанітних варіантів у написанні одного і того ж прізвища.
Сучасні прізвища Західного Поділля зібрано експедиційним шляхом. Досліджено погосподарські книги 246 населених пунктів Тернопільської об-ласті (окрім північних районів). Список населених пунктів подано в додатку до дисертації. Інверсійний словник сучасних прізвищ Західного Поділля на-раховує 9584 прізвища (у ньому вказується кількість носіїв кожного прі-звища, кількість населених пунктів, у яких зафіксовано конкретне прізвище, а також подається словник прізвищевих назв, почерпнутих з Йосифінської та Францисканської метрик.
Предметом дослідження є словотвірна будова прізвищ та лексико-семантичні особливості їх лексичної бази.
Методологічну основу дослідження становить єдність гносеологіч-них, діалектичних та історичних підходів до вивчення мовних явищ, інтер-претація яких спирається на теоретичні досягнення ономастики, семасіології, дериватології і передбачає застосування відповідних методів аналізу конк-ретних фактів.
Методи дослідження. Основними методами нашого дослідження є ме-тоди синхронного вивчення мови, зокрема дистрибутивний та диференцій-ний аналізи, описовий метод і його основні прийоми інвентаризації та сис-тематизації мовних одиниць. Використано статистичний і реконструктив-ний методи, зокрема порівняльно-історичний, елементи зіставного методу тощо. З конкретних лінгвістичних прийомів дослідження застосовується прийом словотвірного та семантичного аналізів.
Наукова новизна
Антропонімія густої мережі сіл досліджуваного реґіону стала об’єктом спеціального наукового дослідження вперше. У науковий обіг уведено і про-аналізовано 2809 прізвищевих назв і 9584 сучасних прізвища Західного Поділля. Суспільно-історичні умови розвитку та особливості географічного положення сприяли збереженню в основах сучасних прізвищ Західного По-ділля великого пласту архаїчної лексики. Лексичний та словотвірний аналізи прізвищ досліджуваного реґіону виявили наслідки міжмовних взаємин, які існували на цій території протягом кількох століть. У процесі аналізу ма-теріалу встановлено основні словотвірні моделі прізвищ Західного Поділля та визначено їх відношення до аналогічних антропонімних моделей Бой-ківщини, Гуцуль-щини, Лемківщини та Опілля, які були об’єктом наукових досліджень інших ономастів (зокрема, Г.Бучко, Б.Близнюк, С.Панцьо, Г.Пан-чук).
Теоретичне значення дослідження. Теоретичні висновки роботи до-повнюють і уточнюють наукові висновки про загальні закономірності та особливості становлення українських прізвищ.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому ви-світлено питання становлення прізвищ Західного Поділля, подано новий багатий історичний та сучасний фактичний матеріал, який можна буде вико-ристати при подальшому дослідженні антропонімікону України.
Антропонімія Західного Поділля, як і інших реґіонів України, фор-мувалася протягом століть, вона віддзеркалює різноманітні історичні та суспільно-еко­номічні процеси у житті українського суспільства. З огляду на це, зібрана і систематизована в дисертації антропонімія досліджуваного реґіону є цікавим, важливим і надійним матеріалом для істориків, географів, етнографів та народознавців, оскільки в основах прізвищ збереглися елемен-ти архаїчної лексики, іншомовних запозичень та діалектизмів. Результати дослідження можуть бути використані при укладанні антропонімічних атласів, словників прізвищ, при читанні курсів з дериватології та історичної фонетики і лексикології, а також у вузівських спецкурсах та факультативах з ономастики.
Апробація роботи
Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Ю.Федь-ковича та на наукових конференціях: на VІ Республіканській ономастичній конференції (Одеса, 1990), Українська мова на Буковині” (Чернівці, 1994), Сатира і гумор в українській літературній традиції” (Чернівці, 1994), Українська мова на Буковині: її минуле та сучасне” (Чернівці, 1998), Проб-леми слов’янської ономастики” (Ужгород, 1999), VІІІ Міжнародній Семан-тика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2003), на науковому семінарі з оно-мастики (Київ, 1996), матеріали яких опубліковані.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у 17 публікаціях, з них 9 статей. Основні аспекти дослідження відбито у 8 одноосібних статтях у виданнях, затверджених ВАК, і 1 у співавторстві, у 3 одноосібних тезах наукових конференцій і 5 у співавторстві.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списків критичної літератури, опрацьованих джерел, умовних скорочень та додатків. Додатки представлені інверсійним слов-ником сучасних прізвищ Західного Поділля з вказівкою на кількість носіїв та населених пунктів, у яких вони зафіксовані, словником опра-цьованих прізвищевих назв, засвідчених у Йосифінській та Францискан-ській метриках, списком сіл, у яких зібрано сучасний матеріал. Робота містить 6 таблиць, 10 діаграм, 3 рисунки. Обсяг роботи 195 сторінок машинописного тексту, обсяг додатків - 156 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Антропонімія українського населення Західного Поділля становить невід’ємну частину загальноукраїнської антропонімійної системи. Нами проаналізовано 2809 прізвищевих назв кінця ХVІІІ першої половини ХІХ ст. та 9584 сучасні прізвища досліджуваного реґіону.
Встановлено, що лексичною базою як прізвищевих назв, так і сучасних прізвищ виступають характерні для всієї української прізвищевої системи розряди онімної лексики та різні семантичні групи апелятивів. Основним засобом ідентифікації особи на Західному Поділлі виступали церковно-християнські, давньослов’янські та відапелятивні імена
Аналіз антропонімного матеріалу засвідчив, що офіційні іменування в кінці ХVІІІ І половині ХІХ ст. могли бути двочленними (включало ім’я та прізвище носія) Dmytro Szepitka, Fedor Zahariga, Stefan Roma, Fedor Najda, Fedor Andrijow, Senicha Derkaczka, Andrusycha Semkowa, Kaczorowa Fedorycha, тричленними Hryńko Fedka Paszozynego, Petro Ilka Kłapkowego, Iwan Stary Grochowski, Niedzwiedz Ghycka Fedor, Iwaska Michayłow Stefan або являли собою описові найменування типу Semerycha wdowa, Dmytrycha wdowa, Stefanicha wdowa, Horoholina wdowa, Tymczycha wdowa та под.
Другим чи третім компонентом прізвищевих назв виступали: 1) дав­ньослов’янські автохтонні імена-композити, відкомпозитні та апелятивні імена і прізвиська; 2) церковно-християнські чоловічі та жіночі імена різних семантичних структур (повні, усічені, усічено-суфіксальні, суфіксальні варіанти імен); 3) апелятивні характеристики особи (за со-ціальним станом, місцем проживання чи походження, за професією, етнічною приналежністю тощо).
Аналіз прізвищевої системи Західного Поділля дозволяє зробити такі висновки:
1. Лексичною основою прізвищ виступають християнські та слов’янські автохтонні імена, прізвиська та апелятивні означення особи.
2. Найбільша кількість відіменних прізвищ утворена від чоловічих імен (2034) переважно православного календаря в українській адаптованій формі у різних словотвірних варіантах. Найчастіше прізвища мотивуються популярними українськими іменами та їх варіантами: від імені Михайло та його варіантів утворено 87 прізвищ, Григорій та Федір 81, Іван 61, Семен 55, Степан 44.
Від жіночих імен та їх варіантів утворено значно менше прізвищ 209 (найпродуктивнішими були імена Агафія, Анна, Катерина, Марія, Софія та їх варіанти). Більш продуктивно, ніж від жіночих імен, творилися прі-звища від іншого типу жіночих іменувань андронімів (237 прізвищ): Андрусиха, Бараниха, Ващиха, Ганущак, Досяк, Дячиха, Кулинич, Орищенко, Стасиха.
Продуктивність чоловічих та жіночих християнських імен та їх варі-антів у прізвищевих назвах та сучасних прізвищах Західного Поділля зображено діаграмами 1-2, 4-5.
3. Слов’янські автохтонні відапелятивні та прізвиська послужили основою для творення 6129 прізвищ. Найповніше в основах прізвищ відоб-ражені назви з розряду nоmina personalia (1064) та nomina impersonalia (зокрема, назви предметів і знарядь праці (637), назви, які репрезентують фауну і флору (відповідно 587 та 619 прізвищ). Значну роль у творенні прізвищ відіграли, зокрема, відкомпозитні імена в найрізноманітніших структурних варіантах (376 прізвищ), що доводить автохтонність українців на досліджуваній території, їхню глибинну культуру.
4. Відапелятивні прізвища засвідчили найрізноманітніші види діяль-ності, якими займалися в далекому минулому жителі Західного Поділля. Помітною є група прізвищ, в основах яких виступають назви, що вказують на професію чи рід занять першоносія, родинні стосунки: Атаман, Лахмай, Пивовар, Сватко, Столяр, Цимбалістий (усього 901), етнічну приналежність: Литвин, Француз, Чех (усього 178). Ці прізвища відобра-жають також міграційні процеси та контакти населення Західного Поділля з іншими народами.
Багато основ прізвищ поряд із загальновживаними співвідносяться з архаїчними, вузькодіалектними лексемами, які в конкретному середовищі якнайкраще виділяли денотата.
Помітне місце в антропоніміконі Західного Поділля займають відой-конімні прізвища з формантом ськ-ий (1455), в основі яких лежать відпо-відні відносні прикметники, мотивовані назвами населених пунктів не тільки досліджуваного реґіону, а й сусідніх територій. Цей формант вира-жав також приналежність, тому частину прізвищ на ський кваліфікуємо як посесивно-патронімні утворення: діти Михайла Михайлівські. Частина найменувань має подвійну словотвірну мотивацію: Барановський, Баховський, Кушнірський, Романський.

Іван Іванівський
с. Іванів

У цілому основи прізвищ відображають лексико-семантичні групи лексики, які використовуються для творення прізвищ в інших слов’ян-ських та неслов’янських мовах.
5. Укладений нами інверсійний словник прізвищ дає можливість дослідити словотвірну структуру досліджуваних прізвищ, які, як і українські прізвища в цілому, творилися двома способами: лексико-семантичним та морфологічним. У результаті лексико-семантичного спо-собу деривації виникли прізвища від антропонімів імен різної словотвірної структури: Громовик, Демид, Іваньо, Любак, Люсьо, Богдан, Малик, Нич), прізвиськ: Бараболька, Величко, Давибіда, Коцюба, Ласка-вий, Мальований, Плаксивий та апелятивних означень особи: Закернич-ний, Мазур, Писар, Сирота, Ткач. Серед останніх помітне місце займають відойконімні прикметники на ськ-ий (-цьк-ий).
Основою для творення прізвищ морфологічним способом послужили ті ж групи антропонімів та апелятивних означень особи, від яких утво-рилися первинні прізвища. Засобами творення вторинних прізвищ є власне патронімні форманти ич, -ович (-евич), -овець, -инець: Баранич, Буко-вець, Галич, Макарович; посесивні форманти ів(-ов), -ин: Іванів, Макарів, Савин; ряд поліфункціональних суфіксів, які здавна викорис-товувалися для вираження патронімічності: Данюк, Івасенко, Любенко, Соколяк, та форма родового відмінка однини: Давида, Демида, Прокопа, Шведа.
6. Структурний аналіз прізвищевих назв і сучасних прізвищ Західного Поділля показав, що найпродуктивнішими на всіх часових зрізах вияви-лися моделі з формантами ук (-юк), - чук, -ин (-ін), -ак (-як).
7. Порівняння найпродуктивніших моделей вторинних прізвищ Західного Поділля з відповідними прізвищевими моделями інших реґіонів України свідчить про єдиний ареал української антропонімійної системи. Найбільше спільного виявлено у структурі прізвищ Бойківщини, Опілля та Західного Поділля, що можна пояснити тотожністю історико-культурного розвитку цих реґіонів та активними міґраційними процесами між ними.
8. Діахронічний аналіз прізвищевої системи Західного Поділля дозво-лив простежити її розвиток. Хоч прізвищетворчий процес уже завершився, але на прізвищеву систему певної території продовжували впливати як лінґвальні, так і екстралінґвальні чинники. Зменшення кількості корінного населення, міґраційні процеси завжди призводили до поступової зміни складу прізвищ у досліджуваному реґіоні, а тому, відповідно, буде зміню-ватися питома вага певних словотвірних моделей прізвищ. З додатків видно, що частина прізвищ перебуває на стадії зникнення, натомість появляються нові прізвища у зв’язку з переселенням з реґіонів.

9. У цілому офіційна антропонімійна система Західного Поділля має загальноукраїнський характер як у плані використання особових імен, так і в плані наявності відповідних словотвірно-структурних моделей прізвищ. Лексична база прізвищ зберігає архаїчні лексеми української мови і відображає особливості західного реґіону України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Антропонимика. М.: Наука, 1970. 360 с.
2. Аркушин Г. Варіанти імені, жартівливі псевдоніми та криптоніми Лесі Українки // Дивослово. 1995. - № 2. С.15-16.
3. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., 1966. 605 с.
4. Бачинська Г. Прізвища на ак (-як), -чак українців-переселенців на Терно-пільщину // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту. Cерія: мовознавство. Вип. 2. -Тернопіль, 1999. С. 160-165.
5. Бачинська Г. Прізвища українців-переселенців на Тернопільщину, в осно-ві яких відображені відапелятивні імена чи прізвиська // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту. Cерія: мовознавство. Вип. І. Тернопіль, 2002. С. 213-221.
6. Бевзенко С.П. Українські прізвища правобережної Середньої Наддніпрян­щини в ХVІІІ ст. (Чигиринський, Черкаський, Корсунський, Канівський полки) //Питання сучасної ономастики.К.:Наук.думка, 1976. С. 151-153.
7. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови (Нариси із словозміни та словотвору). Ужгород, 1960. 416 с.
8. Белей Л.О. Офіційні і розмовні варіанти імен // Укр. мова та література в школі. 1986. - № 6. С. 63-64.
9. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания (Ономастика). К.: Изд-во Киевского ун-та, 1972. 263 с.
10. Береговенко Л.М. Семантико-функціональна структура суфіксів віднос-них прикметників у мові давньоруської писемності // Мовознавство. 1993. - № 4. С. 35-41.
11. Бестужев-Лада И.В. Исторические тенденции развития антропонимов // Личные имена в прошлом, настоящем, будущем.М.:Наука,1970.С.28-33.
12. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменникá (назви осіб чоловічого роду). К.: КДПІ, 1993. 214 с.
13. Бірчак Б.Б. Відображення колоритних форм імен в антропоосновах гу-цульських прізвищ // VІ Респ. ономаст. конф. (4-6 грудня 1990 р.). Одеса, 1990. С. 15-16.
14. Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія: Ўласныя імёны, імёны-мянушкі, імёны па бацьку, прозвішчы. Мінск, 1966. 327 с.
15. Бірыла М.В. Беларускія антрапанімічныя назвы ў іх адносінах да антра-панімічных назваў іншых славянскіх моў (рускай, украінскай, польскай). Мінск, 1963. 57 с.
16. Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія. 3. Структура ўласных мужчынскіх імён. Мінск: Навука і тэхніка, 1982. 319 с.
17. Близнюк Б.Б. Сучасні гуцульські прізвища в сучасному історичному розвитку. Рукопис дис. канд філол. наук. Львів, 1997. 165 с.
18. Близнюк Б.Б. Про дві найпродуктивніші словотвірні моделі гуцульських прізвищ // Проблеми регіональної ономастики: Тези доп. і повідомл. наук. семінару. К., 1994. С. 7-8.
19. Близнюк Б.Б. Сучасні гуцульські прізвища в історичному розвитку. Автореф. дис. канд. філол. наук. Львів, 1997. 23 с.
20. Близнюк Б.Б. Непродуктивні моделі гуцульських прізвищ //Наукові за-писки Тернопільського держ. пед. ун-ту. Cерія: мовознавство. Вип. 2. Тернопіль, 1999. С. 117-128.
21. Близнюк Б.Б. Гуцульські прізвища, в основі яких відображені автохтонні особові власні імена // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту. Cерія: мовознавство. Вип. І. Тернопіль, 2002. С. 213-221.
22. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. М.: Просвещение, 1983. 223 с.
23. Булаховський Л.А. Питання походження української мови. К., 1958. 218 с.
24. Бучко А.Е. Фамилии Бойковщины в период их становления и в наши дни. Автореф. дисс. канд. филол. наук. Ужгород, 1986. 20 с.
25. Бучко А.Е. К вопросу о классификации современных восточнославянских и польских фамилий // Беларуска-руска-польскае супастаўляльнае мова-знаўства (Матэрыялы Першай ўсесаюзнай навуковай канферэнцыі (17-19 ліпеня 1990 г.). Віцебск: Віцебскі педагагічны інстытут, 1990. С.90-94.
26. Бучко Г.Є.До питання про деривацію онімічну та апелятивну // Слово-твірна та семантична структура української лексики: Тези доп. Львів, 1992. С.16-18.
27. Бучко Г.Є. Словотвірні варіанти християнських імен в основі прізвищ Бойківщини // Studia slawistyczne 2. Białystok, 2000. S. 39-43.
28. Бучко Г.Є. Іншомовні елементи в антропонімії Бойківщини // Лексика української мови в її зв’язках з сусідніми слов’янськими і неслов’янськи-ми мовами: Тези доп. Львів, 1982. С. 152-153.
29. Бучко Г.Є. Мотивація, деривація і структура українських прізвищ // Пи-тання сучасної ономастики. Дніпропетровськ, 1997. С. 24-25.
30. Бучко Г.Є. Йосифінська і Францисканська метрики як джерело дослі-дження антропонімії на західноукраїнських землях // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1994. С. 239-246.
31. Бучко Г.Є. Поняття первинності та вторинності у словотвірній структурі українських прізвищ // Актуальні проблеми словотвору української мови: Матеріали наукових читань, присвячених пам’яті професора Івана Кова-лика. Тернопіль, 1993. С. 160-162.
32. Бучко Г. Найпоширеніші структурні моделі прізвищ Бойківщини // Bada-nia dialektów i onomastyki na pograniczu polsko-wschodnio-słowiańskim. Białystok, 1995. S. 327-336.
33. Бучко Г.Є. Семантична та словотвірна структура сучасних прізвищ Бой-ківщини // Слов’янська ономастика. - Ужгород, 1998. С.36-45.
34. Бучко Г.Є. Найпоширеніші прізвища Бойківщини // Студії з ономастики та етимології. К., 2002. С.35-39.
35. Бучко Г.Є. Способи творення українських прізвищ (семантичний спосіб) // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту. Cерія: мовознавство. Тернопіль, 2002. Вип. 1. - С. 206-212.
36. Бучко Г.Є. Роль імен, прізвиськ та апелятивних означень особи у творенні українських прізвищ // VІ Респ. ономаст. конф. (4-6 грудня 1990 р.). Одеса, 1990.- С.19-20.
37. Веселовский С.Б. Ономастикон: Древнерусские имена, прозвища и фамилии. М.: Наука, 1974. 322 с.
38. Височина В.А. Особливості української антропонімії інгульського Лівобе-режжя (село Козировка) // Исследования по русскому и украинскому язы-кам. Днепропетровск, 1973.
39. Вільчинська Т.П. Словотвірні особливості іменників назв осіб за оцін-ною характеристикою в українській та польській мовах // Проблеми конт-растної лінгвістики: Тези доп. Кіровоград, 1993. С. 39-40.
40. Гайдукевич Т. Коли сформувались українські прізвища // Жовтень. 1987. - № 6. С. 92-95.
41. Гвоздєва О.Л., Охомуш К.А. Фонетичні варіанти чоловічих календарних імен у великоруській діловій писемності ХІV ХVІ ст. // Мовознавство. 1989. - № 3. С. 60-64.
42. Гинкен Г.Г. Древнейшие русские двуосновные личные имена и их умень-шительные варианты // Живая старина. Кн. ІV, 1893. С. 440-461.
43. Глинський І.В. Твоє ім’я твій друг. К.: Веселка, 1970. 223 с.
44. Горпинич В.О. Назви жителів в українській мові (Питання словотвору, слововживання та нормування). К.: Наук. думка, 1979. - 158 с.
45. Горпинич В.О. Конотативні власні імена як джерело вивчення історичної морфеміки української мови // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1994. С.214-225.
46. Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: Вид-во Плай”, 1995. 206 с.
47. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV ХV ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
48. Гумецька Л.Л. Народні форми хрещених імен в українській мові ХІVХV ст. // Українська історична та діалектна лексика. К., 1985. С.113-116.
49. Гурський Я. Твірні основи українських прізвищ середини ХVІІ ст. // Symbolae in honorem Volodymyri Janiw. München, 1983. S. 336-361.
50. Гурський Я. До питання наголосу в українських патронімічних суфіксах // Symbolae in honorem Georgii V. Shevelov. München, 1971. S. 159-170.
51. Данилина Е.Ф. Категория ласкательности в личных именах и вопрос о так называемых сокращённых” формах имён в русском языке // Ономастика. М.: Наука, 1960. - С. 143-161.
52. Демчук М.О. Типи відкомпозитних дериватів східнослов’янського похо-дження в українській антропонімії ХІV ХVІІ ст. // Лексика української мови в її зв’язках з сусідніми слов’янськими і неслов’янськими мовами: Тези доп. Ужгород, 1982. С. 157-159.
53. Демчук М.О. Праслов’янські елементи відкомпозитного походження в українській антропонімії ХІV ХVІІ ст. // Українська історична та діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1985. С. 106-119.
54. Демчук М.О. Із єдиного кореня. З історії українських особових власних імен // Жовтень. 1983. - № 5. С. 110-113.
55. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові імена в побуті українців ХІV ХVІІ ст. К.: Наук. думка, 1988. 170 с.
56. Демчук М.О. Українські автохтонні власні імена праслов’янського походження // Мовознавство. 1983. - № 1. С. 68-71.
57. Демчук М.А. Украинские ойконимы-композиты древнерусского отантро-понимного происхождения // Давньоруська ономастична спадщина в схід-нослов’янських мовах. К., 1986. С. 64-65.
58. Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. Львів: НТШ, 1993. Т.6.
59. Єфіменко І.В. До походження українських прізвищевих назв ХІV ст. (за матеріалами Архива Юго-Западной России”) // Українська ономастика. К., 1998. С. 54-59.
60. Єфіменко І.В. До походження українських прізвищ (на матеріалі Ділової документації Гетьманщини ХVІІІ ст.”) // Ономастика та етимологія: Зб. наук. праць. К., 1997. С. 66-74.
61. Жаркова Л.П. Емоційно-оцінні назви осіб у сучасній українській мові // Лексикологія та лексикографія. 1969. Вип. 3. С. 78-87.
62. Желєзняк І.М. До семантичної характеристики сербохорватської антропо­ні­мії ХІІХV ст. // Дослідження з мовознавства. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С. 77-93.
63. Желєзняк І.М. Давні сербохорватські відетнонімічні антропоніми // Тери-торіальні діалекти і власні назви. К.: Наук. думка, 1965. С. 247-259.
64. Желeзняк И.М. Очерк сербохорватского антропонимного словообразова-ния (суффиксальная система сербохорватской антропонимии конца ХІІ ХV вв. - К., 1969. 128 с.
65. Желєзняк І.М. Слов’янські антропонімічні композити на staj (-stoj) // Мовознавство. 1994. -№ 2. С. 39-48.
66. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1. К.: Вища шк., 1974.
67. Жовтобрюх М.А. Про термін прізвище // Мовознавство.1969.-№ 4.С.82-86.
68. Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. К., 1976. 62 с.
69. Залеський А.М. Спостереження над українськими прізвищами ХVІІ ст. (на матеріалі інвентаря с. Перегінське) // Дослідження і матеріали з українсь-кої мови. К., 1964. Т. 6. С. 133-144.
70. Звєрєв А.Д. Про власні та загальні імена // Мовознавство. 1978. - № 1. С. 32-37.
71. Зинин С.И. Введение в русскую антропонимию: Пособие для студентов-заочников. Ташкент, 1972. 276 с.
72. Зинин С.И. Из истории антропонимической терминологии // Антропо-нимика. М., 1970. С.94.
73. Зинин С.И. Структура русских антропонимов ХVІІІ века (на материале актовых книг г.Москвы ) // Ономастика. М.: Наука, 1969. С. 79-89.
74. Зинин С.И. Формант ский, - ской в русских фамилиях // Очерки по рус-скому языку: Учёные записки Калининградского пединститута им. Кали-нина. Т. 66. Ч.1. Калининград, 1969.
75. Илчев С. Увод. Лични имена // Речник на личните и фамилни имена у българите. София, 1969. С. 9-37.
76. Ісакова Т.В. Із спостережень над складними антропонімами північного степу // Українська ономастика. К., 1998. С. 78-82.
77. Ісакова Т. Сполучуваність суфікса ськ-ий в основі антропонімів Північ-ного степу // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. ун-ту. Вип. 37. Кіровоград, 2001. С. 83-85.
78. Історія міст і сіл Української РСР. Тернопільська область. К.: Інститут історії АН УРСР, 1971.
79. Історія української мови: Лексика і фразеологія. К.: Наук. думка, 1983. С. 592-620.
80. Карпенко Ю.О. Реєстри Війська Запорізького і проблема постання україн-ських прізвищ // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1994. С. 182-201.
81. Касім О.Ю. Про динаміку українських особових імен Одещини // Мово-знавство. 1990. - № 3. С. 26-31.
82. Керста Р.Й. Особові назви, утворені від загальних назв на означення професій, роду занять (на матеріалі пам’яток української мови ХVІ ст. // Питання історії української мови. К., 1970. 157 с.
83. Керста Р.Й. Антропоніми основа вивчення лексики, що характеризує особисті властивості людини // З історії української лексикології. К.: Наук. думка, 1980. С. 200-212.
84. Керста Р.И. Ономастика картотеки Словаря украинского языка ХVІ первой половины ХVІІ в.” // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах. К., 1986. С. 105-107.
85. Керста Р.Й. Українська антропонімія ХVІ ст. Чоловічі іменування. К.: Наук. думка, 1984. 152 с.
86. Ковалик І.І. Словотвірна категорія слов’янських назв осіб за їх національ-ною та територіальною приналежністю (Nomina nationalia et regionalia) // Питання слов’янського мовознавства. Львів, 1958. Кн. 5. С. 139-163.
87. Ковалик І.І. Питання іменникового словотвору в східнослов’янських мо-вах у порівнянні з іншими слов’янськими мовами. Львів, 1958. Ч. 1. 153 с.
88. Ковалик І.І. Про власні і загальні назви в українській мові // Мово-знавство. 1972. - № 2. С. 11-18.
89. Ковалик І.І. Словотвір особових імен в українській мові (здрібніло-пест-ливі утворення) // Територіальні діалекти і власні назви. К.: Наук. думка, 1965. С. 216-224.
90. Колесник Н.С. Особові імена в українських народних обрядових піснях // Автореф. дис. канд. філол. наук. Чернівці, 1998. 23 с.
91. Колесник Н.С. Особові імена об’єкт дослідження фольклорної антропо-німки (теоретичні проблеми) // Slavica та baltica в ономастиці України. К.: НАН України, 1999. С. 124-129.
92. Коломієць А.Т., Мельничук О.С. Прізвища на ов, -ев (-єв) та ин (-ін) в українській мові // Укр. мова та література в школі.1951.- № 3. С. 75-78.
93. Коломієць В.Г. Типологічні риси української літературної мови на фоні інших слов’янських мов // Мовознавство, 1992. - № 5. С. 3-12.
94. Кравченко В.М. Словотвірний аналіз дериватів із суфіксом ик(а) і його похідними формантами // Укр. мова та літ. в школі.1987.- № 9. С. 24-31.
95. Кравченко Л. Апелятивні означення особи в основах прізвищ Лубенщини // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. ун-ту. Вип. 37. Кіро-воград, 2001. С. 123-125.
96. Кракалія Л.В. Порівняльна характеристика антропонімікону Буковини і Північного Причорномор’я // Питання ономастики Південної України. К.: Наук. думка, 1974. С. 161-164.
97. Кракалія Л.В. До питання класифікації буковинських антропонімів // Мовознавство. 1974. - № 2. С. 53-58.
98. Кракалия Л.В. Антропонимия Советской Буковины / Автореферат дисс. канд. филол. наук. Черновцы, 1974. 22 с.
99. Критенко А.П. До теорії власних назв // Ономастика. К.: Наук. думка, 1966. С. 16-28.
100.Купчинська З.О. Топоніми на ин, -ів слов’янського походження // Мовознавство. 1993. - № 5. С. 27-35.
101.Купчинський О.А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень. К.: Наук. думка, 1982. 250 с.
102.Купчинський О.А. Географічні назви на ичі. К., 1981. С.39
103.Левченко С.П. Нове і традиційне у вживанні особових власних імен. Консультація // Укр. мова та літ. в школі.1969.-№ 4. С.87-89.
104.Личные имен