АРХІТЕКТУРНО-КОМПОЗИЦІЙНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ САДИБНО-ПАРКОВИХ УТВОРЕНЬ КИЇВЩИНИ КІНЦЯ ХVІІІ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Краткое описание

Міністерство культури і туризму України
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

На правах рукопису

МАЛАНЮК
Вікторія Ярославівна

УДК 712.3:72:012(477.41)”17/19”

АРХІТЕКТУРНО-КОМПОЗИЦІЙНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ САДИБНО-ПАРКОВИХ УТВОРЕНЬ КИЇВЩИНИ КІНЦЯ ХVІІІ ПОЧАТКУ ХХ СТ.

18.00.01- Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

Науковий керівник -
Мойсеєнко Зоя Василівна,
дійсний член Української Академії
Архітектури, Заслужений архітектор
України, доктор архітектури, професор

Київ 2007

ЗМІСТ
Вступ...................................................................................................................................4
Розділ перший.
Історіографія. Історичні передумови розвитку садибного
будівництва на Київщині кінця ХVІІІ початку ХХ ст. ........................................9
1.1.Ступінь вивченості питання.......................................................................................9
1.2. Історичні передумови розвитку садибного будівництва на
Київщині кінця ХVІІІ початку ХХ ст. Соціокультурний
стан епохи.....................................................................................................................21
Висновки по першому розділу....................................................................................46
Розділ другий.
Основні чинники формування садибно-паркових утворень..................................48
2.1. Природні чинники......................................................................................................48
2.2. Містобудівні чинники................................................................................................68
2.3. Історико-соціальні та економічні чинники..............................................................76
2.4. Стильові напрями садибної архітектури .................................................................86
Висновки по другому розділу....................................................................................112
Розділ третій
Закономірності архітектурно-планувальної та композиційної побудов садибно-паркових утворень........................................................................................................114
3.1. Архітектурно-просторовий розвиток садибно-паркових утворень.....................114
3.2. Аналіз організації внутрішнього простору будинків-палаців..............................141
3.3. Закономірності розвитку садибних парків Київщини..........................................150
Висновки по третьому розділу..................................................................................166
Висновки та результати...............................................................................................168
Список використаних джерел........................................................................................171
Додаток А. Матеріали апробації....................................................................................188
Додаток Б. Таблиці..........................................................................................................191
Додаток В. Авторські копії з літографованих рисунків Н. Орди................................198
Додаток Г. Інформація про архітекторів, паркобудівничих, скульпторів.................208

ВСТУП

Актуальність теми. Садибно-паркові утворення Київщини кінця ХVІІІ початку ХХ століть є невід'ємною складовою історико-архітектурної спадщини України, живими сторінками історії національної культури, що відбивають різні стилі та епохи. Вони відзначаються високим якісним рівнем стилістично-композиційних рішень та садово-паркового мистецтва, за кількістю об’єктів та масштабами будівництва являють собою об’ємний матеріал для наукового аналізу.
Нові політичні обставини, суспільно-економічні відносини в комплексі зі світоглядними орієнтирами призвели у другій половині ХVІІІ першій третині ХІХ століття до розмаху резиденційного зодчества, яке на теренах Київщини було представлене як садибною архітектурою української козацької верхівки, прирівняної в правах до російського дворянства на Лівобережній Київщині; так, і в садибах польських феодалів та спольщеної української шляхти на Правобережній Київщині, яка до 1793 року входила до складу Речі Посполитої. Географічне розташування Київщини та її входження на різних етапах розвитку до складу сусідніх держав: Речі Посполитої та Російської імперії обумовили формування архітектурно-художніх рішень садибно-паркових утворень як на основі автохтонних засад, так і під впливом європейських та орієнтальних традицій. Синтез кращих композиційних, стилістичних та об'ємно-планувальних рішень і складає своєрідність садибно-паркового будівництва досліджуваного регіону. Як писав в 1915 році історик архітектури Г. Лукомський: "...в Київській губернії є садиби, які ніде не описані, але являють собою кращі витвори зодчества" [103, c. 366]. В межах даного дослідження садибно-паркове утворення комплекс житлових, господарчих будівель і споруд, що разом із садово-парковими насадженнями утворюють єдине архітектурно-композиційне ціле.
Архітектурна спадщина Київщини протягом ХІХ ХХ століть привертала до себе увагу українських, російських та польських дослідників, внаслідок чого було створено джерельну базу історіографічного, архітектурознавчого та проектно-реставраційного характеру, виявлено ряд нових фактів та архітектурних особливостей резиденційного будівництва представників київського шляхетства. Проте комплексному, детальному дослідженню на цей час підлягали лише окремі значні і доволі ґрунтовно документовані пам’ятки („Олександрія” у Білій Церкві, „Софіївка” в Умані). Ті з об’єктів, що збереглися, отримали статус пам’яток архітектури та заповідних зон. Натомість недостатність вивчення і аналітичного опрацювання значної частини резиденцій магнатів, середнього та дрібного дворянства, що були розташовані в малих населених пунктах та брак інформації про їхню архітектурну, історичну та культурну цінність призвели до несанкціонованих реставраційних робіт, зміни первісного вигляду і навіть руйнації об’єктів садибного зодчества. Слід зауважити, що саме втрачені садибні утворення становлять більшість серед виявлених під час архівних пошуків.
Актуальність дисертаційного дослідження пов’язана з необхідністю:
1. Створення цілісної картини еволюції садибно-паркового будівництва на Київщині; поглиблення історико-архітектурних знань в зв’язку з потребами сьогодення; проектування нових комплексів з урахуванням досвіду зодчества минулих часів.
2. Популяризації отриманих результатів серед широкого загалу; введення у науковий обіг нового фактологічного й іконографічного матеріалу, виявленого в процесі дослідження; сприяння підтримці державою пам’яток, які ще збереглися.
3. Вирішення питань регенерації, реконструкції збережених садибних будівель і споруд та паркових територій, їх адекватного сучасного використання, зокрема і з метою розвитку туризму. Органічне, гармонійне включення об’єктів історичної забудови у сучасну планувальну структуру населених пунктів сприятиме збереженню їх оригінальності і своєрідності.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з планами наукових робіт кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (м. Київ).
Метою дослідження є розкриття еволюції садибно-паркового будівництва Київщини кінця ХVІІІ початку ХХ ст., визначення архітектурно-композиційних закономірностей побудови садибно-паркових утворень.
У контексті поставленої мети передбачено вирішити такі завдання:
1. Проаналізувати стан вивченості садибного будівництва на Київщині означеного темою дисертації періоду.
2. З'ясувати історико-соціальні передумови та основні чинники виникнення, формування і розвитку садибно-паркових утворень.
3. Виявити закономірності архітектурно-планувальної та композиційної побудов садибно-паркових утворень Київщини.
4. Визначити закономірності розвитку садибних парків Київщини.
Об'єктом дослідження є існуючі, частково втрачені та знищені садибно-паркові утворення Київщини кінця ХVІІІ початку ХХ ст., що були розташовані у населених пунктах різних рівнів урбанізації.
Предмет дослідження архітектурно-композиційна побудова та процес розвитку садибно-паркових утворень Київщини кінця ХVІІІ початку ХХ ст.
Межі дослідження.Територіально межі дослідження визначаються в історичному контексті і охоплюють ареали Київської області та колишньої Київської губернії (1797-1925) за сучасним адміністративним поділом це частково території Вінницької, Житомирської та Кіровоградської областей, правобережні частини Київської і Черкаської. Хронологічно межі дослідження охоплюють кінець ХVІІІ початок ХХ ст., в історії садибного зодчества Київщини цей період характеризується найбільшим розповсюдженням архітектури досліджуваної типологічної групи.
Методика дослідження. У дисертаційній роботі застосована комплексна методика дослідження, якою передбачені:
1. Історичний метод, за яким об'єкт вивчення (садибно-паркові утворення певного періоду) розглядається на етапах виникнення, формування і розвитку, що дозволяє простежити становлення досліджуваної архітектури в хронологічній послідовності з виявленням внутрішніх і зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей.
2. Системний підхід, що полягає у комплексному вивченні об'єкта як певної єдності з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин.
3. Порівняльно-історичний метод, який базується на порівнянні об’єкта дослідження з аналогічними об’єктами сусідніх з Київщиною регіонів (Волинь, Полтавщина, Чернігівщина).
4. Метод емпіричного дослідження, котрий базується на проведенні натурних обстежень пам’яток, що збереглися, їх фотофіксації, замальовок. Дисертаційне дослідження охоплює загалом близько 70 об’єктів.
5. Графічний спосіб полягає в графічній реконструкції частково втрачених садибно-паркових утворень.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що дисертантом уперше:
- до наукового обігу введено значну кількість не висвітлених раніше першоджерел, розглянуто і систематизовано широке коло маловідомих об’єктів садибно-паркового будівництва (близько 45);
- на основі отриманих в ході досліджень результатів виконано графічні реконструкції резиденцій (Корсунь, Яготин);
- проаналізовано еволюцію садибного будівництва Київщини у досліджуваний період в контексті політичних, соціально-економічних та світоглядних змін у суспільстві;
- досліджено архітектурно-композиційні закономірності садибно-паркових утворень, їх регіональні особливості.
Практичне значення дослідженняполягає в тому, що у ньому окреслено цілісну картину еволюційного розвитку садибно-паркового будівництва на Київщині кінця ХVІІІ початку ХХ ст., а це, можна сподіватись, сприятиме подальшому вивченню архітектурної спадщини регіону. Результати дослідження можуть бути використані при проектуванні аналогічних об’єктів сьогодення.
Отримані результати та висновки можуть бути використані при відтворенні й реконструкції втрачених пам’яток, при розв’язанні питань щодо консервації, реставрації досліджуваних об’єктів, їх використання в сучасних умовах, а також при оцінці історико-культурного значення пам’яток з метою їх захисту і збереження.
У практиці навчальних закладів викладений матеріал може бути використаний при підготовці лекційних курсів з історії української архітектури для студентів архітектурних, будівельних та мистецтвознавчих спеціальностей.
Результати дослідження можуть бути використані також при підготовці енциклопедичних, краєзнавчих та науково-популярних видань.
Особистий внесок автора, що полягає в опрацюванні наукових результатів, показаний в публікаціях [107-116], результати отримані самостійно. Автором встановлена класифікація садибно-паркових утворень за такими ознаками :
- масштаби закладень;
- композиційно-стильовій;
- архітектурно-планувальній.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднені у доповідях та повідомленнях на ІV-VІ міжвузівських науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, науковців, аспірантів і студентів у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, 2002-2004 рр.), на Міжнародній науковій конференції „Міфологічний простір і час у сучасній культурі” (Київ, 12-13 грудня 2004 р.).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (227 позицій), додатків. Робота має загальний обсяг 212 сторінок, із них: основної частини 170 сторінок (у тому числі 112 сторінок основного тексту, 36 сторінок ілюстративних рисунків, 22 сторінки таблиць), 17 сторінок списку використаних джерел, 25 сторінок додатків, що містять матеріали апробації, таблиці, авторські копії з рисунків Н. Орди, інформацію про архітекторів і паркобудівничих.

Список литературы

ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ

На підставі проведеного системного аналізу фактологічного матеріалу, здійснення наукового дослідження за темою дисертації можна зробити наступні висновки:
1. Стан сучасного наукового знання в галузі історіографії садибного зодчества на Київщині дає можливість констатувати, що автори попередніх досліджень не мали на меті створення цілісної картини еволюції садибно-паркових утворень, заторкували лише окремі сторони найбільш відомих об’єктів.
2. Становлення і розвиток садибно-паркового будівництва досліджуваного регіону кінця ХVІІІ початку ХХ століть були підготовлені рядом історичних передумов, які склалися залежно від суспільно-політичних та соціально-економічних обставин, викликаних перебуванням Правобережної Київщини до 1793 року у складі Речі Посполитої та подальшою державною належністю Російській імперії.
3. Садибно-паркове будівництво Київщини пройшло тривалий еволюційний шлях, зазнаючи кількісних та якісних змін: зведення більшості резиденційних закладень наприкінці ХVІІІ у першій половині ХІХ ст.; затухання садибного будівництва в середині ХІХ ст.; зменшення попередніх обсягів садибного зодчества у другій половині ХІХ ст.; трансформація садибно-паркових утворень в нові типи житла особняки в містах та дачі у приміських зонах (остання третина ХІХ початок ХХ ст.).
4. Роль головного чинника при виборі композиційних і планувальних прийомів організації просторового середовища відігравали природно-ландшафтні особливості місцевості. А визначальними для подальшого розвитку були історико-соціальні та економічні чинники, що зумовили диференціацію землевласників залежно від розмірів їх володінь на великих (від 10 тис. дес. і вище), середніх (110 тис. дес.) і дрібних (до 1 тис. дес.).
5. Розташування резиденційних комплексів стосовно загальної забудови населеного пункта здійснювалося: у центрі населеного пункта; на його околицях; за його межами, що впливало на вибір планувальної схеми садиби та співвідношення питомої ваги основних її структурних елементів ядра комплексу (палац, флігелі) і рекреаційної зони.
6. На садибно-паркових утвореннях Київщини кінця ХVІІІ початку ХХ ст. виразно позначилися основні мистецько-стильові напрямки: класицизму (80-і роки ХVІІІ 30-і роки ХІХ ст.); ампіру (перша половина ХІХ ст.); романтизму (кінець ХVІІІ 90-і роки ХІХ ст.); еклектики (середина ХІХ початок ХХ ст.); модерну (кінець ХІХ початок ХХ ст.).
7. Архітектурно-композиційні закономірності садибно-паркового будівництва Київщини кінця ХVІІІ початку ХХ ст. полягали у: своєрідних композиційних прийомах організації ядра садиби, найбільше розмаїття яких спостерігається на межі ХVІІІ ХІХ ст.; об’ємно-планувальній композиції садибних палаців, серед яких виділено такі типи: 1) призматичний компактний об’єм з центральним залом та анфіладою приміщень, розташованих по його периметру (ранній класицизм); 2) симетрично-вісьова, анфіладна композиція інтер’єру з двостороннім розташуванням приміщень і центрально розміщеним залом (зрілий класицизм); 3) складний, диференційований об’єм будівлі з асиметричним, комбінованим внутрішнім розплануванням (романтизм, еклектика, модерн).
8. На формування присадибних парків Київщини, що були органічним невід’ємним структурним елементом садибно-паркових утворень, мали вплив як загальноєвропейські тенденції паркобудування, так і місцеві традиції. Виявлено певні аналогії з об’єктами садово-паркового мистецтва, що створювалися у цей час в Російській імперії. Для них було властивим влаштування в резиденціях великих магнатів лісопаркової зони, призначеної для полювання; поєднання господарчої та художньої функцій в присадибних парках середнього та дрібного дворянства.
9. Регіональні особливості садибно-паркового будівництва Київщини кінця ХVІІІ початку ХХ ст. полягали: в архітектурно-просторовому вирішенні класицистичних палаців, яким були притаманні прямокутна форма плану, розчленування ризалітами головного і паркового фасадів, акцентування головних входів портиками, при цьому головний корпус не перекривається куполом, на відміну від російських класицистичних палаців; в архітектурно-композиційній побудові садибних палаців магнатів, які відзначалися певною камерністю і скромністю порівняно з аналогічними об’єктами великих землевласників сусідніх регіонів (Волинь, Полтавщина, Чернігівщина); в ландшафтно-планувальному вирішенні паркових територій, базою для створення яких було використання первісного ландшафту: гідрологічної мережі, дендрологічного складу місцевої рослинності, гранітних скель.
10. Виявлені у процесі дослідження садибні комплекси Київщини кінця ХVIII початку ХХ ст. доповнюють наші знання про садибно-паркове будівництво даного історичного регіону України і мають бути враховані при формуванні Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А. А. Страничка из прошлого города Переяслава // Киевская старина. - 1889. -№8. - С. 468-490.
2. Авраменко Л. Землеволодіння на Переяславщині в другій половині ХVІІ - ХVІІІ ст. // Наукові записки з української історії. - 1999. - Вип. 9. - С. 53-56.
3. Агальцова В. А.Сохранение мемориальных лесопарков. - М.: Лесная промышленность, 1980. - 254 с.
4. А. Л. Записка 1801 года о нуждах малороссийского дворянства // Киевская старина. - 1880. - №8. - С. 310-316.
5. А. Л. Хозяйство гр. П. А. Румянцева // Киевская старина. - 1896. - №12. - С. 81-85.
6. Андреев А. К. Адам Менелас // Проблемы синтеза искусств и архитектуры. - 1977. - Вып. 7. - С. 38-58.
7. Антонович В. Польско-русские отношения ХУП в. в современной польской призме // Киевская старина. - 1885. - №5. - С. 44-78.
8. Антонович В. Українські міста // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в ХV-ХVШ в. - Львів: Накл. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1904. - Ч. 2. - С. 309-383.
9. Архив Юго-Западной России. Ч. 4.: Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России. т. 1. Киев, Тип-фия Е. Федорова, 1867. 460 с.
10. Асеев Ю. С. Стили в архитектуре Украины. - К.:Будівельник, 1989. 102 с.
11. Баженов Л. В. Восстание 1830-1831 гг. на Правобережной Украине: Дис... канд. истор. наук: 07.00.03. - К., 1973.
12. Байбурова Р. М. Русская усадьба ХVШ века как отражение внутреннего мира современников // Русская усадьба. Сборник Ощества изучения русской усадьбы. - М., Рыбинск: Рыбинское подворье, 1994. - Вып. 1(17). - С. 96-97.
13. Бакай Н. Южно-русский дворянин ХVІІІвека // Киевская старина - 1885. - №4. - С. 717-742.
14. Бартенев И. А., Батажкова В. Н. Очерки истории архитектурных стилей. - М.: Изобразит. иск-во, 1983. 384 с.
15. Белецкий В. Ю. Польско-украинские этноконтакты в первой половине ХІV- середине ХVІІІвв. // Украинцы в Оренбургском крае. / Материалы научно-практической конференции. - Оренбург: Печатный дом "Димур", 1997 г. - Вып. 6. - С. 42-43.
16. Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор: Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831-1863) / Пер. з фр. З. Борисюк. - К.: ІНТЕЛ, 1996. - 416 с.
17. Бовуа Д. Битва за землю в Україні. 1863-1914: Поляки в соціо-етнічних конфліктах / Пер. з фр. З. Борисюк; НАН України, Ін-т східноєвропейських досліджень. - К.: Критика, 1998. 344 с.
18. Богословский М. М. Быт и нравы русского дворянства в первой половине ХVІІІвека. - 2 изд. - Пг.: Задруга, 1918. 48 с.
19. Бондарь Ю. А. Восстановление старинных ладшафтных парков: Методические рекомендации по проектированию. - К.: КиевНИИПградостроительство, 1974. 84 с.
20. В. Г. Небога Потьомкіна // Хроніка 2000. - 2001. Вип. 41-42. - С. 454-458.
21. Вергунов А. П., Горохов В. А. Русские сады и парки. - М.: Наука, 1988. 418 с.
22. Вергунов А. П., Горохов В. А. Вертоград: Садово-парковое искусство России. - М.: Культура, 1996. 431 с.
23. Весь Юго-Западный край. 1906 г. Справочная книга... в губерниях: Киевской, Волынской и Подольской. Под ред. Н. П. Струца. - К.: Тип-фия С. В. Кульженко, 1906.
24. Вечерський В. В. Архітектура й містобудування України доби Гетьманщини (Особливості становлення й розвитку 1648-1781): Автореф. дис...канд. арх-ри: 18.00.01 / НАОМА. - К., 2001. 19 с.
25. Вінтоняк О. Україна в описах західноєвропейських подорожників другої половини ХVІІІ ст. / Львівські істор. праці. Дослідження. - Львів; Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1995. - Вип. 2. 144 с.
26. Власов В. Г. Стили в искусстве: Словарь: В 3 т. / С.ПБ.: Кольна, 1995 - 1997 -т. 1. 672 с.
27. Врангель Н. Н. Старые усадьбы. Очерки русского искусства и быта // Старые годы. - 1910. - №7-9. - С. 5-79.
28. Врангель Н. Н. Старые усадьбы. Очерки истории русской дворянской культуры. - С.ПБ.: Журнал "Нева"; ИТД "Летний сад", 1999. 319 с.
29. Всеобщая история архитектуры: В 12 т. / М.: Стройиздат, 1968 - т. 6: Архитектура России, Украины и Белоруссии ХVІ- первая половина ХІХ в. -567 с.
30. Галайба В. Історія Царського саду // Пам'ять століть. - 1998. - № 4. - С. 145-149.
31. Галкін С. І., Гурковська О. Л., Чернецький Є. А. Структура та символіка старовинного парку „Олександрія” в Білоцерківській резиденції графів Браницьких. Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2005. 96 с.
32. Гегельський І. Н. Мистецтво паркового пейзажу. - К.: Т-во "Знання" України, 1993. 272 с.
33. Географическо-статистический словарь Российской империи/ Сост.: П. Семенов. - С.-Пб.: Типография В. Безобразова и К., 1865. т. ІІ. - 898 с.
34. Георгиевский В. Яготин // Столица и усадьба. - 1914. - №3. - С. 1-5.
35. Гіляров С. О. Архітектурні стилі. Ампір // Архітектура Радянської України. - 1940. - №1. - С. 34-38.
36. Гонца Ф. Ландшафтна архітектура кінця ХVІІІ початку ХІХ ст. на Черкащині // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. К., 2004. Вип. 11. С. 199-205.
37. Горбенко Е. В. Памятники градостроительства и архитектуры стиля классицизма Киевской области / Памятники архитектуры Украины: Новые исследования: Материалы к Своду памятников истории и культуры народов СССР и УССР / Гос. ком. по гражд. ст-ву и арх-ре при Госстрое СССР. - К.: КиевНИИТИ, 1986. - С. 156-166.
38. Горностаев Ф. Ф. Дворцы и церкви Юга: Культурные сокровища России. - М.: Изд-во т-ва "Образование", 1914. 93 с.
39. Грисюк М. М. Парк Олександрія. - К.: Наук. думка, 1969. 71 с.
40. Гроссман Л. Бальзак в России // Литературное наследство. Русская культура и Франция, т.2, М., 1937. - №31-32. - С. 149-372.
41. Грушевский М. Илюстрована історія Ураїни. К.-Львів: Друкарня „ С. В. Кульженко , 1913. 524 с.
42. Гутнов А. Е., Глазычев В. Л. Мир архитектуры: Лицо города. - М.: Мол. гвардия, 1990. 350 с.
43. Давиденко Г. Жива окраса Корсуня // Корсунський часопис. - 1998. - № 7-8. - С. 34-37.
44. Давиденко Г. Жива окраса Корсуня // Корсунський часопис. - 1999. - № 9-10. -С. 39-42.
45. Дачные местности вблизи Киева. - К.: Изд-во Ф. Л. Иссерлиса и К., 1909.
46. Дедюхина В. С. Культура дворянской усадьбы / Очерки русской культуры ХУІІІ века. Ч. 4. -М.: Изд-во МГУ, 1990. - С. 220-251.
47. Делиль Ж. Сады. Л.: Наука, 1987. - 232 с.
48. Долгорукий И. М. Путешествие в Киев в 1817 году. - M.: Изд-е Имп. общ-ва истории и древностей Рос. при Моск. Ун-те, 1870. 208 с.
49. Дорошенко Д. І. Нарис історії України: В 2 т. Т.2: Від половини ХVІІ ст. - К.: Глобус, 1992. 349 с.
50. Друг О. М., Малаков Д. В. Особняки Києва. К.: Кий, 2004. 832 с.
51. Дубяго Т. Б. Русские регулярные сады и парки. - Л.: Госстройиздат. Ленинград. отд., 1963. 341 с.
52. Дюмін В. Будинок Давидових у Кам'янці // Пам'ятки України. - 1970. - №4. -С. 35-36.
53. Ежова И. К. Дворцово-парковые ансамбли в Поволжье (Зубриловка и Надеждино): Автореф. дис...канд. арх-ры: 18.00.01 / ЛИСИ. - Л., 1976. 27 с.
54. Енциклопедія Українознавства. Т. 6. Львів: Молоде життя, 1992.
55. Ернст Ф. Київські архітекти 18 віку. - К.: Печатня видавн. т-ва "Друкарь", 1918. - 23 с.
56. Ефименко А. Я. Малорусское дворянство и его судьба // Вестник Европы. -1891. - №8. - С. 515-569.
57. Єршов В. Перлина рідного краю // Пам’ятки України. - 1989. - № 2. - С. 49.
58. Жирнов А. Д. Искусство паркостроения. - Львов: Вища школа., изд-во при Львовск. ун-те, 1977. - 208 с.
59. Захватович Я. Польская архитектура / Пер. с польск. Е. К. Шпак; - Варшава: Аркады, 1967. - 545 с.
60. Зилгалвис Я. Э. Развитие архитектуры дворцово-парковых ансамблей Латвиии ІІ пол. 19 - нач. 20 вв. : Автореф. дис...канд. арх-ры: 18.00.01 /Рижск.политехн. ин-т. - Рига, 1989. - 16 с.
61. Іващенко В. З. З минулого Царициного саду // Хроніка 2000. - 2001. - №41-42. - С. 524-544.
62. Игнаткин И. А. Проблемы архитектуры классицизма на Украине: Дис... докт. арх-ры: 18.00.01. - К., 1971.
63. Игнаткин И. А. Архитектура классицизма на Украине: Автореф. дис... докт. арх-ры: 18.00.01 / Ин-т жив., скульп. иарх-ры им. И. Е. Репина. - Л., 1974. - 54 с.
64. Иллюстрированный путеводитель по Юго-Западным казенным железным дорогам / Сост. П. П. Андреев. - К.: Тип. С. В. Кульженко, 1898. - 594 с.
65. Ильинская Н. А. Восстановление исторических объектов ландшафтной архитектуры. - Л.: Стройиздат., 1984. - 145 с.
66. Історія міст і сіл УРСР: В 26 т. - К.: Ін-т Історії АН УРСР. - 1972. - Т. Вінницька обл. - 778 с.
67. Історія міст і сіл УРСР: В 26 т. - К.: Ін-т Історії АН УРСР. - 1973. - Т. Житомирська обл. - 728 с.
68. Історія міст і сіл УРСР: В 26 т. - К.: Ін-т Історії АН УРСР. - 1971. - Т. Київська обл. - 790 с.
69. Історія міст і сіл УРСР: В 26 т. - К.: Ін-т Історії АН УРСР. - 1972. - Т. Черкаська обл. - 788 с.
70. Історія української архітектури / Ю. С. Асєєв, В. В. Вечерський, О. М. Годованюк та ін.; За ред. В. І. Тимофієнка. - К.: Техніка, 2003. - 472 с.
71. Каждан Т. П. К вопросу об изучении русской усадьбы второй половины ХІХ - начала ХХ века // Русская усадьба: Сб. Об-ва изуч. русск. усадьбы. - М.; Рыбинск: Рыбинское подворье, 1994. - Вып. 1(17). - С. 61-67.
72. Каманин И. К истории международных отношений Польши и России // Киевская старина. - 1882. - №7. - С. 42-60.
73. Карий М. М. І пам'ять Кам'янки...: Путівник. - Дніпропетровськ: Промінь, 1988. - 94 с.
74. Київщина: Із минулого в майбутнє / В. І. Власенко, Н. І. Конотопець, А. І. Наджос, Г. А. Савельєва; Г. А. Теремко (упорядник); Б. О. Архипенко і др. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. - 215 с.
75. Кислий І. Я. Парк ім. ІІІ Інтернаціоналу в Умані // Архітектура Радянської України. - 1939. - №9. - C. 17-21.
76. Кійкова С. Архітектурні шедеври Розумовських // Пам'ять століть. - 1998. -№6. - C. 87-91.
77. Кілессо С. К. Канів. Історико-архітектурний нарис. - К.: Будівельник, 1969. - 48 с.
78. Клименко Ю. О., Клименко А. В. Старовинні парки Київщини. - К: Журнал „Квіти України”, 2003. - 62 с.
79. Клименко Ю. О., Миронова Г. О. Перлина садово-паркового мистецтва // Міське господарство України. - 1994. - №2. - С. 34-35.
80. Клименко Ю. О., Кузнецов С. І. Біологічні аспекти відновлення історичних садово-паркових ландшафтів України // Пам'ятки та визначні місця Шевченківського краю. Проблеми охорони та дослідження: Тези доповідей науково-практичноїконференції 27-28 травня 1997р. - Канів.- С. 76-80.
81. Козюлин В. В. Композиционные приемы в архитектуревторой половины ХVІІІ- нач. ХІХ вв.: Дис...канд. арх-ры: 18.00.01. - К., 1954.
82. Колесник І. І. Українська культура та історіографія: Історія ментальностей // Український історичний журнал. - 2002. - №1. - С. 26-37.
83. Косаревський І. О. Зберегти пам’ятник культури // Архітектура Радянської України. - 1940. - №1. - С. 32.
84. Косаревский И. А. Уманский заповедник "Софиевка": Реф. дисс... канд. арх-ры / Ин-т градостр. - К., 1950. - 12 с.
85. Косаревский И. А. Искусство паркового пейзажа. - М.: Стройиздат, 1977. - 248 с.
86. Косаревский И. А. Основные памятники дворцово-паркового искусства Приднепровья (ІІпол. ХVШ - ХІХ вв.) / Памятники архитектуры Украины. Новые исследования: Материалы к Своду памятников истории и культуры народов СССР по УССР / Гос. ком. по гражд. стр-ву и арх-ре при Госстрое СССР. - К.: Киев НИИТИ,1986. - С. 185-201.
87. Косенко І. С. Елементи французьких пейзажних парків другої половини ХVІІІ століття в паркових композиціях „Софіївки” // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Старовинні парки та проблеми їх збереження”. К.: Фітосоціоцентр, 2003. С. 15-23.
88. Костомаров Н. Поездка в Белую Церковь // Киевская старина. - 1882. - №5. - С. 241-256.
89. Кострикин Н. Д. Искусство городского плана // Архитектура СССР. - 1984. - №3. - С. 33-38.
90. Костриця М. Ю., Пашківський Ф. Б. Бердичів: Історико-краєзнавчий нарис. -Житомир: М.А.К., 2000. - 72 с.
91. Кресальный Н. И. Русская и украинская архитектура ХVІІІ - І трети ХІХ вв. -К.: Изд-во КИСИ, 1982. - 61 с.
92. Криворучко Д. М. Олександрія. - К.: Будівельник, 1979. - 96 с.
93. Кривошея І. І. Потоцькі на Уманщині: перша половина ХІХ ст. / Наук.-метод. матер. до вивчення тем з істор. Укр-ни ХІХ ст. - К.: Знання, 1999. - 33 с.
94. Крикун Н. Административно-территориальное устройство Правобережной Украины в ХV-ХVІІІвв.: Границы воеводств в свете источников / Отв. ред. Г. В. Боряк. - К.: Ин-т археографии АН Украины , 1992. - 161 с.
95. Курбатов В. Я. Сады и парки. С.-Пб.: Изд. Т-ва М. О. Вольф, 1816. - 752 с.
96. Ландшафтная реконструкция городских садов и парков / Ю. А. Бондарь и др. К.:Будівельник, 1976. - 61 с.
97. Левкович Н. Я. Стильові особливості палацових та садибно-паркових ансамблів Галичини кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст.: Автореф. дис... канд. архітектури: 18.00.01 / НАОМА. - К., 2004. - 16 с.
98. Липа О. Л. Визначні сади і парки України та їх охорона. - К.: Вища школа; Вид-во Київського ун-ту, 1960. - 176 с.
99. Лисенко С., Чернецький Є. Правобережна шляхта (кінець ХVШ перша пол. ХІХ ст.). - Біла Церква: Вид-во ТОСК, 202. - 394 с.
100. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: Пер. з англ.: В 2 т. / Основи. К., 1994. Т. 1. - 554 с.
101. Лихачев Д. С. Поэзия садов: К семантике садово-парковых стилей. - Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1982. - 343 с.
102. Лукомский Г. К. Коростышев // Столица и усадьба. - 1914. - №10. - С. 3-7.
103. Лукомский Г. К. Памятники старинной архитектуры России. - Пг.: Шиповник,
1915. Ч.1. - 394 с.
104. Луценко О. І. Тарас Шевченко і Яготинський край. - Яготин: Яготинські вісті,
1997. - 64 с.
105. Максимович Г. А. Деятельность Румянцева-Задунайского по управлению
Малороссией. - Нежин, 1913. - 398 с.
106. Максимович М. А. О десяти городах и некоторых селах древней Украины //
Собр. соч. - Т.2. - К., 1877. - С. 343-348.
107. Маланюк В. Я. Історіографія садиби Розумовських-Рєпніних у Яготині //
Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. - К.,
2001. - Вип. 8. - С. 221-229.
108. Маланюк В. Я. Стилістичні трасформації садибної архітектури Київщини
другої половини ХVШ початку ХХ ст. // Українська академія мистецтва:
Дослідницькі та науково-методичні праці. - К., 2002. - Вип. 9. - С. 193-204.
109. Маланюк В. Я. Природні чинники формування садибно-паркових утворень
Київщини другої половини ХVІІІ - початку ХХ ст. // Українська академія
мистецтва : Дослідницькі та науково-методичні праці. - К., 2003. - Вип. 10. - С.
48-53.
110. Маланюк В. Я. Історико-соціальні чинники формування садибно-паркових
утворень Київщини 2 пол. ХVІІІ поч. ХХ ст. // Региональные проблемы
архитектуры и градостроительства. - Одесса: Астропринт, 2003. Вып. 5-6. С.
336-349.
111. Маланюк В. Я. Композиційні трансформації присадибних парків Київщини
кінця 18 - початку 20 століття // Міфологічний простір і час у сучасній культурі:
Матеріали міжнародної наукової конференції 12-13 грудня 2003 р. - К. - С. 25-
26.
112. Маланюк В. Я. Розвиток садибних парків Київщини кінця ХVІІІ початку ХХ
ст. // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні
праці. - К., 2004. - Вип. 11. - С. 263-276.
113. Маланюк В. Я. Закономірності організації внутрішнього простору будинків-
палаців садибно-паркових утворень Київщини кінця ХVІІІ початку ХХ століть
// Проблемы теории и истории архитектуры Украины. - Одесса: Астропринт,
2004. - Вып. 5. - С. 113-121.
114. Маланюк В. Я. Історичні передумови розвитку садибного будівництва на
Київщині в кінці ХVІІІ на початку ХІХ ст.// Технічна естетика та дизайн.
2004. - № 3-4. С.119-125.
115. Маланюк В. Я. Розвиток функціональної організації садибно-паркових
утворень Київщини наприкінці ХVІІІ початку ХХ ст. // Українська академія
мистецва: Дослідницькі та науково-методичні праці. К., 2005. Вип. 12. С.
263-273.
116. Маланюк В. Я. Археологічні знахідки в садибно-паркових утвореннях
Київщини кінця ХVІІІ початку ХХ століть // Проблемы теории и истории
архитектуры Украины. Одесса: Астропринт, 2005. Віп. 6. С. 145-147.
117. Малик Я., Вол В., Чуприна В. Історія української державності. Львів: Світ,
1995. 248 с.
118. Мальчевський О. Полонізація української шляхти (1569 - 1648 рр.) // Україна в
минулому. Київ-Львів, 1992. Вип. 1. - С. 37-53.
119. Масненко В. Маєтності В’ячеслава Липинського й Адама Рокицького в
Русалівці // Пам’ятки України. 2002. - №2. С. 144-49.
120. Матях В. Ціннісні орієнтації українського суспільства в умовах російського
протекторату (основні напрямки наукових досліджень) // Україна в Центрально-
Східній Європі. Студії з історії ХІ - ХVІІІ ст. К.: Ін-т історії України НАНУ,
2000. С. 419-434.
121.Маркина В. А. Магнатское поместье Правобережной Украины ІІпол. ХVШ в.:
Социально-экономическое развитие. К.: Изд-во Киевск. ун-та, 1961. 236 с.
122. Михайлишин О. Л. Палацово-паркові ансамблі Волині 2-ої пол. ХVІІІ - ХІХ ст.:
Автореф. дис... канд. арх-ри: 18.00.01 / РДТУ. - К., 1999. 19 с.
123. Михайлишин О. Л. Палацово-паркові ансамблі Волині // Хроніка-2000. 2001. -
№41-42. С. 558-652.
124. Мицик Ю. Жан-Анрі Мюнц та його опис Правобережної Наддніпрянщини
ХVІІІ ст. // Корсунський часопис. 1999. - №9-10. С. 5-14.
125. Мордатенко Л., Гайдамак В., Галкін С. Дендропарк Олексадрія” // Хроніка-
2000. - 2001. - №41-42. С. 459-475.
126. Набок Л. Ташанський маєток на Переяславщині // Пам’ятки тавизначні місця
Шевченківського краю. Проблеми охорони та дослідження: Тези доповідей
наук.-практ. конф. 27-28 травня 1997 р. - Канів. С. 112-114.
127. Наймарк Й. І. Архітектура малих форм в Уманському парку-заповіднику //
Архітектура Радянської України. 1939. - №9. С. 22-25.
128. Нариси історії архітектури Української РСР (Дожовтневий період) / В. Г.
Заболотний, М. П. Цапенко, В. С. Безсонов та ін. / Під ред. В. Г. Заболотного.
К.: Держвидав літ-ри з буд. і арх-ри УРСР, 1957. 560 с.
129.Науменко В. К истории змелевладения в Левобережной Малороссии // Киевская
старина. 1889. - №12. С. 642-644.
130.Нельговский Ю. Ю. Принципы восстановления и современного использованя
дворцово-парковых ансамблей УССР: Автореф. дисканд арх-ры: 18.00.04 /
Центр.науч.-иссл.ипроектн. Ин-т по градостр. М., 1990. 19с.
131. Нельговський Ю. Ю. Маловідомі парки Київщини // Архітектура України.
1992. - №1. - С. 38-41.
132. Новаковська Н. П. Палацовий ансамбль у Києві (Пам’ятка архітектури ХVІІІ
ХІХ ст.) К.: Держбудвидав, 1959. 22 с.
133. Овсійчук В. Класицизм і р