АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНИЙ УКЛАД САДИБНО-ПАРКОВИХ КОМПЛЕКСІВ ГАЛИЧИНИ (КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ)

Краткое описание

Національний університет Львівська політехніка”

На правах рукопису

УДК 728.83 + 712.26] (477.8)

СОСНОВА НАДІЯ СТЕПАНІВНА

АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНИЙ УКЛАД САДИБНО-ПАРКОВИХ КОМПЛЕКСІВ ГАЛИЧИНИ (КІНЦЯ XVIII ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ)

18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник -
кандидат архітектури, професор
Петришин Галина Петрівна

Ідентичність всіх примірників дисертації засвідчую:
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради /М. Бевз/

Львів - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. Стан дослідження архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів Галичини кінця XVIII початку ХХ століть

12

1.1. Стан дослідження архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів Галичини

12

1.2. Огляд джерел до теми дослідження та їх інформативність

21

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

30

РОЗДІЛ 2. Методика та послідовність дослідження садибно-паркових комплексів Галичини

32

2.1. Методи виявлення сукупності садиб Галичини

32

2.2. Робочі методи дослідження.

34

2.3. Побудова послідовності дослідження архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів Галичини

37

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

45

РОЗДІЛ 3. Формування та розвиток садибно-паркових комплексів Галичини

47

3.1. Розташування садибно-паркових комплексів у регіоні та виявлення чинників впливу на їх розвиток

47

3.2. Еволюція садибно-паркових комплексів Галичини

60

3.2.1. Розвиток оборонних споруд у садибно-паркові комплекси

62

3.2.2. Формування новозакладених садибно-паркових комплексів кінця XVIII початку ХХ століть

69

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3

74

РОЗДІЛ 4. Принципи формування архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів Галичини кінця XVIII початку ХХ ст.

77

4.1 Компоненти та умови формування укладу садибно-паркових комплексів

77

4.1.1 Типологія садибно-паркових комплексів за величиною та їх локалізацією у структурі земель села

77

4.1.2 Функціональна організація садибно-паркових комплексів

83

4.1.3 Вплив характеристик рельєфу на архітектурно-ландшафтний уклад садибно-паркових комплексів

90

4.2. Принципи організації архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів

92

4.3. Типи укладів парку як основної частини садибно-паркових комплексів

102

4.3.1. Особливості побудови регулярного укладу садибного парку

105

4.3.2. Особливості побудови пейзажного укладу садибного парку

114

4.3.3. Особливості побудови комбінованого укладу садибного парку

122

4.3.4. Запозичення і особливості у формуванні архітектурно-ландшафтного укладу садибних парків Галичини

127

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4

133

РОЗДІЛ 5. Стан садибно-паркових комплексів та їх роль у відновленні регіональної школи ландшафтної архітектури

137

5.1 Зміни в архітектурно-ландшафтному укладі садибно-паркових комплексів від початку ХХ ст. до нашого часу

137

5.2. Роль садибно-паркових комплексів у сучасній системі ландшафтів регіону

140

5.3. Сучасні можливості використання принципів формування архітектурно-ландшафтного укладу та спадщини садибно-паркових комплексів

144

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5

158

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

165

ДОДАТОК А. Ілюстративний матеріал до Розділу 1

186

ДОДАТОК Б. Ілюстративний матеріал до Розділу 2

201

ДОДАТОК В. Ілюстративний матеріал до Розділу 3

205

ДОДАТОК Г. Ілюстративний матеріал до Розділу 4

240

ДОДАТОК Д. Ілюстративний матеріал до Розділу 5

348

ВСТУП

Інтерес до культурної спадщини минулих поколінь викликає потребу в дослідженнях спеціалістів різних галузей. Проблеми історії української архітектури в останнє десятиліття вивчаються та висвітлюються в публікаціях. Проте ландшафтне мистецтво України ще недостатньо вивчене, йому приділялося незаслужено мало уваги. Яскравим виразом реалізацій у галузі ландшафтної архітектури є садибно-паркові комплекси Галичини кінця XVIII початку ХХ століть.
У галузі архітектури загалом прийняті базові терміни. «Садово-паркове мистецтво» - це мистецтво формування простору парку з допомогою елементів природи і малих архітектурних форм [24]. Садово-паркове мистецтво на Україні має багаті вікові традиції, свідченням яких є існуючі пам’ятки паркових закладень різних століть, величини і стану збереження. Частиною з них є сільські сади і парки, закладені при давніх дворах, палацах, резиденціях. Класицистичний двір [поміщика Н.С.] по-місцевому називали палацом. Це була багатоосьова будівля на основі прямокутника, з портиком на колонах, завершеним фронтоном, та з ризалітами по боках” [217, 93]. Отже, коли в літературі зустрічаються терміни «двір», «палац», то означати вони могли одне і теж. Поняттям резиденція” позначається житловий ансамбль, у склад якого входив палац, службові будівлі і парк; усі ці складові формували єдину композицію [222, 64]. Зважаючи на те, що конкретно вжитий термін, не охоплює усі типи житла кін. XVIII поч. ХХ ст., що передбачали наявність парку, у роботі прийнято термін «садиба» (синонімами якого є маєтність, помістя), який позначає типологічний ряд житло, а не його якісні характеристики. Цей термін протягом свого існування різнився визначенням, а часом замінявся іншими. У XVII ст. садибою називалася одноповерхова споруда, дерев’яна чи цегляна [234]. З XVIII ст. цей термін позначав вже і двоповерхове житло. Сучасне тлумачення терміну садиба” означає житловий будинок і господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством [7, 1086].
У даній дисертаційній роботі прийнято термін садибно-парковий комплекс” як об’єднуючий два існуючих: садиба” і парк” (великий сад або гай для прогулянок з алеями, квітниками, а також звичайно з обладнанням для відпочинку і розваг [7, 746]). Термін садибно-парковий комплекс” означає поєднання утилітарної (виробництво, управління маєтком) та репрезентативно-рекреаційної функцій житла землевласника в єдиний комплекс з антропогенним ландшафтом. Поняття охоплює різновиди планувальних закладень, незалежно від їх площі і соціального статусу власника.
Отже, об’єктом дослідження є садиби з парком, котрі масово почали зводитися наприкінці XVIII ст. на приєднаних до Австрійської імперії землях Галичини.
Садибно-паркові комплекси України та історичних територій, зокрема Буковини, Волині, Галичини, як регіонів, де замешкували різні народи, сьогодні стали об’єктом зацікавлення. Багато людей цікавляться життям своїх дідів, прадідів, а, по-можливості, встановлюють глибший родовід. Вияснення способу життя у минулі століття спонукає до проведення паралелей з днем сьогоднішнім. Виникає бажання побачити місця, що довгий час були власністю роду. Коли на карті Лубенського району я знайшов село Тимки, мене нестримно туди потягнуло. Мені захотілося своїми очима побачити ті місця, де побував батько”, - пише відомий український архітектор і науковець І.О.Фомін. Природне середовище Тимківської (як і багатьох інших) маєтності концентрувала в собі кращі і найбільш характерні риси українського ландшафту. Яскраві спогади про перебування у садибі були аргументом, щоб назавжди приїхати в Україну [100, 89]. Проте, без ретельного опрацювання архівних матеріалів і досліджень різночасової картографічної фіксації краю сьогодні більшість колишніх садибно-паркових комплексів ідентифікувати (встановити межі володіння) є неможливим відразу знайти сліди маєтності не вдалося” [100, 89].
Актуальність дослідження визначається необхідністю глибшого вивчення спадщини ландшафтного мистецтва України, в т.ч. Галичини. Досі увага акцентувалася на окремих збережених і, як правило, багато документованих пам’ятках (наприклад, комплексах у Підгірцях, Свіржі, Олеську, Оброшині). На сьогодні залишились не виявленими і, відповідно, не вивченими сади і парки при сільських садибах аристократії: шляхти, дворянства, магнатів, які у сукупності утворювали антропогенний ландшафт регіону, який з часом перейшов у якість історичного. Масовість цих закладень свідчить про високу культуру освоєння території. Окремі з садибно-паркових комплексів є взірцями ландшафтного мистецтва. Отже, необхідним є комплексне вивчення всього масиву садибно-паркових комплексів даної типологічної групи, включаючи і, на перший погляд, рядові об’єкти.
Швидке і масове знищування садибно-паркових комплексів після 1939 р. привело до руйнування регіональної ландшафтної школи. Відсутні також спеціалісти - носії знань місцевих особливостей в цій галузі архітектури. Єдиним достовірним джерелом відомостей про принципи укладу комплексів залишились кілька, частково вцілілих, але не збережених як цільний комплекс об’єктів та окремий іконографічний і картографічний архівний матеріал. Актуальним є представлення віднайденої і опрацьованої інформації в галузі ландшафтної архітектури з метою продовження забутих традицій освоєння ландшафту, а також реставрації збережених об’єктів.
Із поверненням приватної власності на землю1 зростає актуальність визначення закономірностей формування ландшафту садибно-паркових комплексів Галичини з двох причин. По-перше, володіння землею сприяє розвитку крупних сільських господарств, даючи поштовх закладенню нових, функціонально подібних комплексів. По-друге, нові виробничі відносини на селі можуть призвести до іще швидшої деградації та знищення частково вцілілих садиб.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана у рамках наукової теми кафедри історії та художніх основ архітектури Вивчення архітектурної спадщини та значення
художніх дисциплін у формуванні творчого мислення архітектора” та за спеціалізацією Ландшафтна архітектура” за спеціальністю Містобудування” кафедри містобудування НУ Львівська політехніка”.
Метою дослідження є визначення особливостей формування архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів протягом кінця XVIII поч. ХХ століть.
Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дисертаційного дослідження:
1. Визначити критерії поняття садибно-паркового комплексу та стан дослідженості об’єкта.
2. Опрацювати методику дослідження особливостей архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів.
3. Виявити сукупність садибно-паркових комплексів на території Галичини кінця XVIII поч. ХХ ст. і основні чинники, які сприяли їх закладенню і розвитку.
4. Встановити і дати характеристику основним етапам формування укладу садибно-паркових комплексів у Галичині.
5. Виявити особливості організації архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів та визначити характерні риси регіональної ландшафтної архітектури Галичини кінця XVIII поч. ХХ століть.
6. Охарактеризувати еволюцію садибно-паркових комплексів до кінця ХХ ст. і вказати шляхи реалізації основних положень даної праці для: а) збереження, б) використання, в) відтворення об’єкта на основі його сукупного історичного і сучасного потенціалу.
Об’єкт дослідження - сільські садибно-паркові комплекси Галичини кінця XVIII поч. XX ст.
Предмет дослідження особливості побудови архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів Галичини.
Методи дослідження. Дослідження передбачає застосування сукупності таких методичних підходів і методів, як: аналіз першоджерел, порівняльний аналіз, типологічна класифікація, морфологічний і структурний аналізи, дедуктивний та індуктивний методи, синхронно-діахронний метод, візуальне обстеження.
Межі дослідження. Часові межі дослідження охоплюють кінець XVIII поч. XX ст., тобто період входження Галичини до складу Австро-Угорської імперії. Територіальні межі: землі історичного регіону Галичини, дотримуючись сучасного адміністративного поділу Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської (окрім північної її частини) областей.
Наукова новизна одержаних результатів
1. Уперше проведено комплексний аналіз архітектурно-ландшафтного укладу сукупності садибно-паркових комплексів окремого регіону Галичини упродовж стабільного історичного періоду.
2. Виявлено і введено до реєстру 281 садибно-парковий комплекс кін. XVIII ст., 450 - середини ХІХ ст., що дало змогу доповнити загальну картину розвитку європейського садово-паркового мистецтва і окреслити особливості творення ландшафтної архітектури Галичини. Уперше введено у науковий обіг документальні плани садибно-паркових комплексів сіл Галичини сер. ХІХ ст. (всього 116 об’єктів).
3. Розкрито закономірності функціонального формування простору садибно-паркового комплексу та його залежність від ландшафтної ситуації.
4. Виявлено особливості формування архітектурно-ландшафтного укладу садибно-паркових комплексів Галичини кінця XVIII поч. ХХ ст.
Практичне значення полягає у виявленні найкращих взірців садибно-паркових комплексів і використанні одержаних результатів при відновлювальних роботах та наданні садибі її початкової репрезентативно-рекреаційної функції. Принципи планування історичних садибно-паркових комплексів можуть бути використані при закладенні нових об’єктів, що зводяться на подібних функціональних засадах, оскільки з поверненням приватної власності на землю відродились втрачені форми землегосподарювання землі.
Інформаційна частина роботи може бути використана як база для продовження наукових досліджень у суміжних галузях (ландшафтна архітектура, історія, садово-паркове мистецтво, краєзнавство, урбоекологія, дендрологія) та для продовження досліджень за апробованою методикою в інших історичних регіонах; при організації туристичних маршрутів та локального відпочинку; як доповнення лекційних курсів для спеціальності ландшафтна архітектура” вузів (у т.ч. Національний університет Львівська політехніка”, Український державний лісотехнічний університет, Львівський Державний аграрний університет), для постановки лекційних курсів з краєзнавства; як додаткова інформація у довідниках та рекомендаціях індивідуальним забудовникам та садоводам-аматорам.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації викладені і обговорені на 5 українських та 5 міжнародних конференціях та семінарах: Міжнародний науковий семінар Німецькі колонії Галичини: історія, архітектура, культура”. - Львів, 1-2. 02. 1994; Треті наукові читання Фонду Д.Шелеста Мистецтвознавство та проблеми інтерпретації культурних феноменів". Львів, 27-28.04.1995; Наукові сесії Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ): VII-а Львів, 6-30.03.1996, VIII-а Львів, 3-22.03.1997; Перший міжнародний семінар Проблеми ландшафтної архітектури та садово-паркового будівництва”. Львів, 25-27.06.1997; Науково-практична конференція аспірантів та студентів АРФ ДУ ЛП”, Львів, 26-27.03.1998; Міжнародний науково-практичний семінар Історична, мистецька та архітектурна спадщина Жовкви: проблеми охорони, реставрації та використання”. Жовква-Львів, 23-24.04.1998; Міжнародна літня школа Integrated Urban and Landscape Heritage”. - КраківНєдіца, 1998; Наукова конференція Картографічна спадщина України”. Львів, 6-7.10.1998; Наукова краєзнавча конференція Історичні пам’ятки України”. - Львів, 2000; Міжнародна наукова конференція Картографія та історія України”. Львів, 20-21.11.2000.

Публікації автора за основними результатами та положеннями дисертації:
Статті у наукових виданнях
1. Соснова Н.С. Типологія садибно-паркових комплексів Галичини к. XVІІI століття // Вісник ДУ Львівська політехніка”. Архітектура. № 358. Львів: В-во ДУ ЛП”, 1998. С. 285-290.
2. Соснова Н.С. Садиба як елемент структури розселення в Галичині середини ХІХ ст. // Вісник ДУ Львівська політехніка”. Архітектура. № 375. Львів: В-во ДУ ЛП”, 1999. С. 151-155.
3. Соснова Н.С. Характеристика палацово-паркового комплексу в селі Крисовичі періоду XVIII - XIX ст.ст. // Вісник НУ Львівська політехніка”. Архітектура. № 410. Львів: В-во НУ ЛП”, 2000. С. 292-295.
4. Соснова Н.С. Закономірності формування садибно-паркових комплексів сільських поселень Галичини кінця XVIII ХІХ ст. // Містобудування та територіальне планування: Наук.-техн. збірник / Відп. ред. М.М.Осєтрін. К.: КНУБА, 2001. Вип.10. С.184-188.
Матеріали конференцій
5. Петришин Г.П., Дволятик І.Б., Соснова Н.С. Садово-паркові комплекси Галичини XVI кін. XIX ст. // Проблеми містобудування Західної України. Тези міжнародної наукової конференції, присвяченої 80-річчю кафедри містобудування ДУ Львівська політехніка”. Львів, 1994. С. 155.
Внеском автора є опрацьовані дані про садибно-паркові комплекси періоду кінця XVIII ХІХ ст.
6. Соснова Н.С. Вплив австрійської колонізації Галичини на розвиток садибно-паркових комплексів // Німецькі колонії Галичини: історія, архітектура, культура / за ред. Петришин Г.П. Матеріали Міжнародного наукового семінару. Львів: Манускрипт, 1996. С. 342-347.
7. Соснова Н.С. Карта Галичини і Льодомерії” фон Міга як джерело до вивчення садибно-паркових комплексів // Старовинні парки і проблеми їх збереження: Матеріали ІІ Міжнародного симпозіуму. Умань, 1996. С. 67.
8. Петришин Г.П., Соснова Н.С. Розвиток ренесансних оборонних садиб наприкінці XVIІІ всередині XIX століть в Галичині // Проблеми ландшафтної архітектури та садово-паркового будівництва: Матеріали міжнародного семінару. - Т.І. Львів, 1997. С.75-80.
Внеском автора є класифікація типів функціонування оборонних споруд у результаті опрацювання картографічного архівного матеріалу.
9. Соснова Н.С. Часовий розвиток планувальної структури оборонного двору села Замок Жовківського району // Історична, мистецька та архітектурна спадщина Жовкви: проблеми охорони, реставрації та використання. Зб. мат. укр.-польськ. наук.-практ. семінару. Жовква-Львів: Простір М, 1998. С. 92-97.
10. Соснова Н.С. Інформативність кадастрових карт (До питання вивчення планувальних структур садибно-паркових комплексів Галичини сер. ХІХ ст.) // Картографія та історія України: Зб. наук. пр. Львів; Київ; Нью-Йорк: Вид-во Коць М.П.., 2000. С. 252 258.

1 13 листопада 2001 р. президентом України Л.Д.Кучмою підписано рішення Верховної Ради про приватизацію землі, чинне з 1.01.2002 р.

Список литературы

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Як показав аналіз літератури, садибно-паркові комплекси у сільській місцевості Галичини кінця XVIII - поч. ХХ ст. не були об’єктом дослідження як архітектурний типологічний ряд: не аналізувалась їх сукупність у системі розселення регіону та не досліджувалися особливості формування їх архітектурно-ландшафтного укладу. Відповідно до теорії та практики збереження садибно-паркових комплексів лише для окремих з них, які мають охоронний статус, виконана документація.
2. Методологічна побудова дослідження базується на дефініції об’єкту, який складається з множини окремих об’єктів, і полягає у послідовному застосуванні апробованих у галузі архітектури методів аналізу: історико-фактологічного, порівняльного, структурного, морфологічного, типологічної та перехресної класифікації, а також натурного обстеження та опиту респондентів. Методом вибірки визначається необхідна для достовірності результатів дослідження кількісна група садибно-паркових комплексів. Уклад як встановлений порядок поміж основними частинами об’єкта, передбачає наявність специфічного укладу окремих його частин. Індуктивно-дедуктивним методом на п’яти рівнях масштабу дослідження розглядається кожен садибно-парковий комплекс, що увійшов у групу аналізу. Це дало змогу за сумарною характеристикою різнорівневих складових сформулювати основні положення формування архітектурно-ландшафтного укладу.
3. У результаті роботи з картографічним архівним матеріалом уперше встановлена загальна кількість садибно-паркових комплексів Галичини наприкінці XVIII ст. - 281, в середині ХІХ століття 450 об’єктів. Мережа садибно-паркових комплексів у системі розселення формувалася як під впливом стабільних чинників природно-географічних і урбаністичних, так і нестабільних суспільно-економічних. Більшість садибно-паркових комплексів формувалася у подібних природно-ландшафтних умовах, а саме на слабопересічених ландшафтах.
Сумарна пофакторно-історична оцінка розташування СПК у Галичині дала змогу провести районування території за освоєнням ландшафту і виділити райони інтенсивного освоєння (1: Перемишль Львів Дрогобич Старий Самбір; 2: Львів Жовква - Рава Белз; 3: Львів Жовква Броди Золочів; 4: Золочів - Козова Підгайці Галич Рогатин Стрий Бібрка Перемишляни; 5: Станіславів Заліщики Коломия; 6: Заліщики Копичинці Борщів), що створює можливість для регенерації культурного ландшафту на основі окремих збережених СПК з найвищим потенціалом для відтворення.
4. Визначено, що різноманітність архітектурно-ландшафтних укладів обумовлена наявністю двох шляхів закладення садибно-паркових комплексів. Перший шлях (з кін. XVIII ст.) полягав у переродженні оборонного типу комплексів у відкритий тип репрезентативної садиби з розкриттям простору і закладенням садів, відповідаючи тогочасним естетичним критеріям. Другий шлях (перша пол. ХІХ ст.) полягав у закладенні садибно-паркового комплексу як якісно нового на той час типу житла середньозаможних родин. Тривалість їх функціонування в окремих випадках обумовила перепланування ландшафту відповідно до поширених європейських напрямків.
5. Особливості організації архітектурно-ландшафтного укладу СПК базувалися на засадах компонування трьох регламентованих функціонально-структурних частин: житлово-репрезентативної, господарської та ландшафтної (паркової). Планувальним каркасом укладу була схема організації внутрішніх функціональних зв’язків на заданому рельєфі. Організація зовнішніх комунікаційних зв’язків накладала обмеження на формування та динамічність змін укладу. Функціонально обумовлена взаємодія внутрішніх та зовнішніх зв’язків житлово-репрезентативної і господарської частин диктувала постійність у характері їх розміщення на слабовираженій рельєфній основі. Це відобразилося в однотипності вирішення їх укладу. Функціональний зв’язок з зовнішнім оточенням впливав на формування одно- або двоосьового укладу житлово-репрезентативної зони. За кількістю функціональних зв’язків уклад парку був найбільш ізольованою частиною, тому він міг розміщуватися у сильновираженому рельєфі. Різноманітність форм рельєфу обумовила його різноукладність.
6. Садибний парк за сукупністю стильових ознак мав уклад регулярний, пейзажний чи комбінований (як симбіоз двох попередніх груп). Виявлена залежність укладу парку від загальної величини комплексу. У крупних садибно-паркових комплексах (площею понад 21 га) парк розплановувався як пейзажний, у середніх (10-21 га) парк мав пейзажний або комбінований уклад, у малих комплексах (до 10 га) розплановувався комбінований парк, дрібні садиби (до 0,5 га) мали лише елементи озеленення як засіб упорядкування території при житлі. Визначено, що переважали малі садибно-паркові комплекси (до 10 га), які становили 75 % від загальної кількості, а їх уклад у більшості мав виражений почастинний характер, де зони не були планувально пов’язаними поміж собою.
7. Документально вдалося довести, що ландшафт садибно-паркових комплексів Галичини розвивався на основі сформованого сукупного досвіду принципів укладення культурного ландшафту, які на час розквіту місцевого садибного будівництва були апробованими і поширеними в європейських країнах. Доцільне використання будови і характеристик природної ситуації були підґрунтям формування особливостей культурних ландшафтів садиб Галичини.
Сформувались стійкі риси галицької регіональної школи паркобудування, які полягають у поєднанні різностильових частин; дискретному використанні природного середовища; використанні місцевих компонентів ландшафту, у т.ч. насаджень; домінуванні реалістичної тенденції до впровадження ужиткових елементів в обхід формальних елементів композиції. Порівняльний аналіз розвитку архітектурно-ландшафтного укладу фіксує у садибно-паркових комплексах Галичини менший рівень антропогенності, ніж у європейських парках, що можна вважати позитивним і відповідним сьогоднішньому екологічному підходу до проектування.
8. Існуючі історичні ландшафти садибно-паркових комплексів за станом збереженості поділено на три групи, для яких розроблено пропозиції: 1) практично зруйновані, для яких регенерація, а фактично зведення нового комплексу на старому місці є недоцільно; їх цінність полягає у створенні культурного ландшафту; 2) частково збережені, залучені у функціональне використання. Їх реабілітація залежить від правового та економічного факторів. Приватизація землі та інвестування приватного капіталу дають можливість відновити фрагменти колишньої композиції з наданням об’єктові сучасних функцій, співмірних історичним традиціям; 3) умовно вцілілі, що мають вищу, аніж в інших, збереженість, є цінними взірцями паркозакладення Галичини кінця XVIII поч. ХХ століть і рекомендуються до реставрації.

Виявлені найбільш цікаві зразки садибних ландшафтів з точки зору еволюції, композиції, стилю і своєрідності: регулярного укладу - у селах Борщовичі, Велика Горожанна, Мальчиці, Муроване (Старосамбірського р-ну), Корсів; пейзажного укладу - у селах Переспа, Приозерне, Колтів, Пониква, Черниця; комбінованого укладу - у селах Виннички, Гряда, Завидовичі, Замок, Збоїска, Надиби, Романівка, Крисовичі. Такі об’єкти претендують на статус пам’ятки ландшафтної архітектури і повинні першочергово одержати охоронний статус та реставруватися.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андріїшин С.В. Коломия / Довідкове видання. Ужгород: Карпати; Львів: Атлас, 1991. Стор. не нумеровані.
2. Архітектурна спадщина України / за ред. В.Т.Тимофієнка. К., 1994. Вип. 1: Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування. 263 с.: іл.
3. Асеев Ю.С. Стили в архитектуре Украины. К.: Будивэльнык, 1989. 104с.
4. Бевз М., Соколовський З. - Т.1. Історична довідка // Наук. пр. роб. Наукові пошуки та ескізний проект реставрації палацово-паркового комплексу в с. Приозерне. В.4-х т. Архів кафедри РРАК ІА; інв. № НПР-002-94.
5. Білоконь Ю. Територіальна структура рекреаційних систем і охорона довкілля // Досвід та перспективи розвитку міст України: Зб.наук.пр. Випуск 2. Охорона довкілля. Ландшафтна архітектура. К.: Ін-т «Діпромісто», 2002. - С. 6- 15
6. Бунин А.В., Саваренская Т.Ф. История градостроительного искусства. В 3-х т. М.: Стройиздат, 1986.
7. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2001. 1440 с.
8. Вергунов А.П., Горохов В.А. Русские сады и парки. М.: Наука, 1988. 415 с.: ил.
9. Вільгельм-Швадчак О. До питання про збереження та відновлення старовинних садибних парків Заходу України // Пам’ятки та визначні місця Шевченківського краю. Проблеми охорони та дослідження. Канів: Тираж, 1997. С.100 103.
10.Владимиров В.В., Мазуров Ю.Л. Рекомендации по охране окружающей среды и районной планировке. 2-е изд. М.: Стройиздат, 1986. 160 с.
11.Владимиров В.В., Микулина Е.М., Яргина З.Н. Город и ландшафт. М.: Мысль, 1986. с. 236.
12.Восстановление памятников культуры (проблемы реставрации) / Ред. Д.С.Лихачев М.: Искусство, 1981. 232 с: ил.
13.Восстановление старинных ландшафтных парков: Методические рекомендации по проектированию. К.: Киев НИИП градостроительства, 1974. 82 с.
14.Всеобщая история архитектуры: В 12-ти т. / Под ред. П.Н.Максимова, А.М.Власюка, А.А. Кипарисовой и др. М.: Стройиздат, 1968. Т. 6: Архитектура России, Украины и Беларуси XIV первой половины ХIX вв.
15.Габрель М.М. Вплив розвитку мережі залізниць на структуру міст Галичини (історія і сучасність) // Книга міст Галичини. Міждисциплінарні дослідження у містознавстві / за ред. Г.П.Петришин [Вісник «Архітектура», №379]. Львів: в-во Державного університету «Львівська політехніка», 1999. С. 136 140.
16. Габрель М.М. До розробки стратегії Львів 2010”. Питання методології та практики //Вісник Архітектура”, - № 410. Львів: НУ ЛП”, 2000. С. 335 355.
17.Географічна енциклопедія України: В 3 т. / Ред. О.М.Маринич. - К.: «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1989-1993. Т. 1. А-Ж. 416 с. Т. 2. З-О. 480 с. Т.3. П-Я. 480 с.
18.Градостроительство на склонах / В.Р.Крогиус, Д.Эббот, К.Поллит и др. Под ред. В.Р.Крогиуса. М.: Стройиздат, 1988. 328 с.: ил.
19.Гусев Н.Ю. Статистика: Основы методологии / Уч. пособие. М.: Изд-во АСВ, 1998. 230 с.: ил.
20.Дендрологічний парк Софіївка / І.С.Косенко, Г.Ю.Храбан, В.В.Мітін, В.Ф.Гарбуз. К.: Наукова думка, 1996. 186 с.
21.Державний реєстр національного культурного надбання (пам’ятки містобудування і архітектури України) // Історія та культура. - №2-3: Пам’ятки України. 1999.
22.Дударець В.М. Принципи формування міських садів України: Автореф. дис. канд. арх.: 18.00.01 / Акад. образотв. м-ва і арх. К., 2000. 20 с.
23.Енциклопедія українознавства. В 10 т. Гол.ред. В.Кубійович. Репринт /- Т.5: Місто-Перемишлянинъ”. Львів: НТШ; Фонд Енциклопедії Українознавства, 1996. С. 1605 1998.
24. Жирнов А.Д. Искусство паркостроения. Львов: Вища школа”, 1977. 208 с.
25.Завада В. Комплексна оцінка архітектурної спадщини України // Архітектура України. 1991. - № 5. С. 40 44.
26.Закон України про охорону культурної спадщини № 1805 ІІІ від 8 червня 2000 року.
27.Заллєская Л.С., Микулина Е.М. Ландшафтная архитектура: / уч. для ВУЗов. М.: Стройиздат, 1979. 240 с.: ил.
28.Заставний Ф.Д. Географія України: Навчальний посібник. Львів: Світ, 1994. 480 с.
29.Иодко М., Турек М. Зарисовки образа польской усадьбы // Материалы VI Международной конференции по истории архитектуры. Зб.наук.пр. Архитектура. Выпуск 6. М., 1997. С. 103-109.
30.Искусства стран народов мира. Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство. Гл.ред. Б.В.Чогансон. В 5-ти т. М.: Советская Энциклопедия: Краткая Художественная энциклопедия. Энциклопедии. Словари. Справочники. 1962. - Т.1: Австралия Египет. 696 с.: ил.
31.Іваночко У. Передумови урбаністичного розвитку Галичини наприкінці XVIII початку ХХ ст. // Вісник «Архітектура», № 439. Львів: в-во Національного університету «Львівська політехніка», 2002. С. 211-216.
32.Іваночко У. Функціональна організація Галичини на основі картографічно-статистичних матеріалів ХІХ ст. // Картографія та історія України: Зб.наук.пр. Львів Київ Нью-Йорк: В-во М.П.Коць, 2000. С. 133 142.
33.Історія міст і сіл Української РСР. - В 26 т. / Гол. ред. кол. Тронько П.Т., Бажан М.П., Білодід І.К., Білогуров М.К. та інш. - К.: Укр. рад. енцикл. АН УРСР., 1968. - Львівська область. 976 с.
34.Кириченко Е.И. Архитектурные теории ХIХ века в России. М.: Искусство, 1986. - 344 с.
35.Клименко Ю.О. Тенденції зміни деревної рослинності старовинних парків Полісся та Лісостепу України //Міські сади і парки: минуле, сучасне і майбутнє: Зб.наук.-техн. пр. Львів: УкрДЛТУ. 2001, вип.11.5. С. 68-71.
36.Клименко Ю.О., Кузнецов С.І. Біологічні аспекти відновлення історичних садово-паркових ландшафтів України // Пам’ятки та визначні місця Шевченківського краю. Проблеми охорони та дослідження. Канів: Тираж, 1997. С. 56 - 80.
37.Колодрубська О.І. Історичний аналіз формування сільських поселень і садиб Західного Поділля // Вісник «Архітектура» № 439: Національний університет «Львівська політехніка». Львів, - 2002. С. 242 246.
38. Косаревский И.А. Искусство паркового пейзажа. М.: Стройиздат, 1977. 246 с.
39.Косаревський І.О. Парки України (прийоми створення паркового пейзажу). К.: Держбудвидав УРСР, 1961. 116 с.
40. КосенкоІ.С., БіликО.В. та ін. // Проблеми ландшафтної архітектури, урбоекології та озеленення населених місць. Львів: в-во УкрДЛТУ, 1997. С. 202.
41.Костенко Т. Замок у Поморянах пережив кілька клінічних смертей”// газета Високий Замок”. 2001, 22 грудня. С.15.
42.Краус Д., Краус В. Методи оцінки парку на основі рівноцінної точкової системи // Проблеми ландшафтної архітектури, урбоекології та озеленення населених місць. Львів: в-во УкрДЛТУ, 1997. С. 44-46.
43.Курбатов Ю. Архитектурные формы и природный ландшафт. Ленинград: и-во ленинградского ун-та, 1988. 135 с. - С.133.
44.Кучеренко В. Чарівний ліхтар у пітьмі лабіринту // Український культурологічний альманах. Випуск 2-3 Хроніка 2000”. К.: Преса України”, 1995.
45.Ландшафтная архитектура / Составитель Л.С. Залесская. М.: Госстройиздат, 1963. 209 с.
46.Ландшафтная архитектура: Краткий справочник архитектора / Родичкин И.Д., Бондарь Ю.А., Вергунов А.П.и др. К.: Будивэльнык, 1990. 335 с.
47.Ландшафтная реконструкция городских садов, парков / Ю.А.Бондарь, Н.П.Абесинова, Е.Н. Никитина, А.Ф. Сахаров. К.: Будівельник, 1982. 60 с.
48.Левкович Н.Я. Класицистичні палацові та садибно-паркові ансамблі Галичини / Архітектура. Вісник, № 439. Львів: в-во НУ Львівська політехніка”, 2002. С. 246-250.
49.Липа О.Л. Визначні сади і парки України та їх охорона. К.: в-во Київського ун-ту, 1960. 176 с.
50.Лихачев Д.С. Заметки о реставрации мемориальных садов и парков // Восстановление памятников культуры (проблемы реставрации). М.: Искусство, 1981. С. 96 120.
51.Лихачев Д.С. Поэзия садов: К семантике садово-парковых стилей. Ленинград: Наука, 1982. 343 с.: ил.
52.Лиховій І.Д. Шевченківський національний заповідник як пам’ятка культури світового значення //Пам’ятки та визначні місця Шевченківського краю. Проблеми охорони та дослідження. Канів: Тираж, 1997. С. 5-9.
53.Лісовська Є. Кадастрові карти як джерело до історії Галичини ХІХ ст. // Картографія та історія України: Зб.наук.пр. Львів Київ Нью-Йорк: В-во М.П.Коць, 2000. С. 245 251.
54.Львівський історичний музей. Фонд графіки. Рисунок села Виннички О.Лянге.
55.Львівський історичний музей. Фонд графіки. Рисунок села Куткір Б.Стенчинського в літографії М.Яблонського. - № 957.
56.Максим’юк Т., Дідик В., Тупісь С. Старовинні сади і садиби в структурі історичного виднокраю Львова // Пам’ятки та визначні місця Шевченківського краю. Проблеми охорони та дослідження. Канів: Тираж, 1997. С. 103 108.
57.Максим’юк Т. М. Пространственные граници охранной зоны памятника архитектуры. Книга ЦНИИТИА «Методика и практика сохранения памятников архитектуры». М.: Стройиздат, 1974.
58.Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. Мандрівки історичні. - Львів: Центр Європи,1997. 160 с.
59.Мацюк О. Про спільне видання Покажчика до кадастрових карт”// Картографія та історія України: Зб.наук.пр. Львів Київ Нью-Йорк: В-во М.П.Коць, 2000. С. 242-244.
60.Микулина Е.М. История садово-паркового искусства и эволюция среды: Автореф. дис. д-ра арх.: 18.00.01 / Моск. орд. труд. красн. знам. архитект. ин-т. М., 1984. 32 с.
61.Михайлишин О.Л. Палацово-паркові ансамблі Волині 2-ої пол. XVIII-XIX ст. (передумови, напрями, закономірності розвитку): Автореф. дис. канд. арх.: 18.00.01 / Акад. образотв. м-ва і арх. К., 1999. 19 с.
62.Міські сади і парки: минуле, сучасне і майбутнє / Зб.н.пр. Львів: УкрДЛТУ. 2001. 394 с.
63.Наливайко Д. Хроніка рецепції України у Франції ХІХ ст. // Український культурологічний альманах. Випуск 2-3 Хроніка 2000”. К.: Преса України”, 1995.
64.Незалежний культурологічний часопис Ї”. Число 23: Федеративна республіка Україна. 2002. 311 с.
65.Опорний план с. Замок, М 1:2000 / Обласне управління архітектури Львівської обл.: Український державний інститут проектування міст. Львів, 1975.
66.Опорний план с. Крисовичі, М 1:2000 / Обласне управління архітектури Львівської обл.: Український державний інститут проектування міст. Львів, 1975.
67.Опорний план с. Пеняки, М 1:2000 / Обласне управління архітектури Львівської обл.: Український державний інститут проектування міст. Львів, 1976.
68.Опорний план с. Приозерне, М 1:5000 / Обласне управління архітектури Львівської обл.: Український державний інститут проектування міст. Івано-Франківськ, 1981.
69.Опорний план с. Семенівка, М 1:5000 / Обласне управління архітектури Львівської обл.: Український державний інститут проектування міст. Львів, 1978.
70.Пам’ятки архітектури та містобудування України / Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Ред. А.П.Мардера та В.В.Вечерського. Київ: Техніка, 2000.
71. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Илюстрированый справочник-каталог: В 4-х т. / Гл. редкол.: Н.Л. Жариков, - К.: Будівельник. Т. 1. 1983. 160 с.; - Т.2. 1985. 337 с.; - Т. 4. 1986. 375 с.
72. Панченко Т. Ландшафтно-рекреаційне районування території України // Досвід та перспективи розвитку міст України: Зб.наук.пр. Випуск 2. Охорона довкілля. Ландшафтна архітектура. К: Ін-т Діпромісто”, 2002. 1625с.
73. Пархуць Л.В., Шевчук О.О, Мотовильчук О.І. Розвиток садів і парків в містечку Олесько у XVII ХХ ст. // Міські сади і парки: минуле, сучасне і майбутнє: Зб.наук.-техн. пр. Львів: УкрДЛТУ. 2001, вип.11.5. С. 65-68.
74.Петришин Г. Місце Жовкви в урбанізаційному процесі Галичини та України // Історична, мистецька, архітектурна спадщина Жовкви: проблеми охорони, реставрації та використання: Зб.м-лів семінару. Жовква-Львів. 1998. 196 с.
75.Петришин Г. Карта фон Міга як джерело до містознавства Галичини // Картографія та історія України: Зб.наук.пр. Львів Київ Нью-Йорк: В-во М.П.Коць, 2000. С. 54 79.
76.Петришин Г., Іваночко У. Еволюція принципів класифікації міст Галичини в Австрійський період (1772 1918 рр.) // Книга міст Галичини. Міждисциплінарні дослідження у містознавстві / за ред. Г.П.Петришин. [Вісник «Архітектура», №379]. Львів: в-во Державного університету «Львівська політехніка», 1999. С.67-95.
77.Петришин Г.П. Концепція моделі сучасного природного каркасу регіону // Досвід та перспективи розвитку міст України: Зб.наук.пр. Випуск 2. Охорона довкілля. Ландшафтна архітектура. К.: Ін-т «Діпромісто», 2002. 116 133 с.
78.Петришин Г.П. Природно-ландшафтные основы процесса градообразования: Автореф. дис. канд. арх.: 18.00.01 / Моск. арх. ин-т. М., 1990. 24 с.
79.Петришин Г.П. Просторові характеристики природного середовища як фактор розвитку його природного каркасу (на прикладі західноукраїнського регіону) // Міські сади і парки: минуле, сучасне і майбутнє: Зб.наук.-техн. пр. Львів: УкрДЛТУ. 2001, вип.11.5. С.41-46.
80.Підлісна М.С., Пархуць Л.В. Шляхи відновлення ландшафтно-меморіальних об’єктів, пов’язаних із життям та діяльністю Т.Г.Шевченка // Пам’ятки та визначні місця Шевченківського краю. Проблеми охорони та дослідження. Канів: Тираж, 1997. - С. 50-53.
81.Посацький Б.С. Основи урбаністики: Навчальний посібник. Львів: Арніка, 1997. 116 с.
82.Проблеми ландшафтної архітектури, урбоекології та озеленення населених місць. Львів: в-во УкрДЛТУ, 1997. 240 с.
83.Ремешило-Рибчинська О. Про необхідність цілісного аналізу історичних архітектурно-мистецьких комплексів // Проблеми містобудування Західної України. Львів: ДУ ЛП”, 1994. С. 110 - 111.
84.Романчук С.П. Історичний ландшафт у ландшафтознавстві // Пам’ятки та визначні місця Шевченківського краю. Проблеми охорони та дослідження. Зб.наук.пр. Канів: Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, 1997. С. 74
85.Рудницький А.М. Архітектурна композиція у містобудівництві // Конспект лекцій. Львів: В.У”, 1974. 57 с.
86.Рычков П.А. Дорогами Южной Ровенщины (от Корца до Пляшевой). М.: Искусство, 1989. 175 с.
87.Сады, парки и заповедники Украинской ССР / И.Д. Родичкин, О.М. Родичкина, И.Л. Гринчак, В.С. Сергеев, П.И. Фещенко. К.: Будівельник”, 1985. 159 с.
88.Сіреджук П. До генези міст Галицької землі у XIV XVIII століттях // Книга міст Галичини. Міждисциплінарні дослідження у містознавстві. Вісник «Архітектура», № 379. Львів: в-во Державного університету «Львівська політехніка», 1999. С. 60 66.
89.Сірооченко Н.А. Ландшафтна архітектура: культура, традиції, перспектива //Міські сади і парки: минуле, сучасне і майбутнє: Зб.наук. - техн. пр. Львів: УкрДЛТУ. 2001, вип.11.5. С. 46-51.
90.Січинський В. Історія українського мистецтва. - Т.1: Архітектура. - Нью-Йорк: Наук. тов-во ім. Шевченка, 1956. 179 с.: іл.
91.Соснова Н. Часовий розвиток планувальної структури оборонного двору села Замок Жовківського району // Історична , мистецька та архітектурна спадщина Жовкви: проблеми охорони, реставрації та використання. Жовква-Львів: Простір М, 1998. С. 92-96.
92.Соснова Н.С. Закономірності формування садибно-паркових комплексів сільських поселень Галичини кінця XVIII ХІХ ст. // Містобудування та територіальне планування: Наук.-техн. збірник / Відпов. ред. М.М.Осєтрін. К., КНУБА, 2001. Вип.10. С.184-188.
93.Соснова Н.С. Садиба як елемент структури розселення в Галичині середини ХІХ ст.// Вісник ДУ Львівська політехніка” Архітектура”, № 375. Львів: в-во ДУ ЛП”, 1999. С. 151-155.
94.Соснова Н.С. Типологія садибно-паркових комплексів Галичини к. XVІІI століття // Вісник ДУ Львівська політехніка” Архітектура”, № 358: . Львів: в-во ДУ ЛП”, 1998. С. 285-290.
95.Соснова Н.С. Характеристика палацово-паркового комплексу у селі Крисовичі XVIII XIX ст. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» «Архітектура», № 410: - Львів: НУ ЛП”. 2000. С. 292 295.
96.Тарас В. Принципи розташування монастирських садів Східної Галичини в ландшафті // Народознавчі зошити. - Вип.2. Львів, 2000, - 283-293 с.
97.Тарас В.Я. Формування ландшафтного та планувально-композиційного укладу монастирських садів Галичини (Х середина ХІХ ст.): дис. канд. арх.: 18.00.01 / НУ Львівська політехніка”. Львів, 2001. 20 с.
98.Тимофієнко В.І., Єрошев В.Ю. Українська садибна архітектура другої половини XVIII першої третини ХІХ століття. Київ: НДІТІАМ. 1993. 42 с.
99.Топографическая карта Украины. Масштаб 1 : 100 000. Формат 62х90. 286 листов / Карта составлена и подготовлена к изданию Киевской военно-картографической фабрикой в 2000 г.
100. Фомин И.О. Александр Иванович Фомин. Художник и время. Київ: Кий, 2002. С. 207.
101. Центральний державний історичний архів України у м. Львові (ЦДІА України у Львові). - Фонд 186: Кадастрові карти.
102. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп. 4. - Спр. 529: Кадастрова карта села Августівка. - 1846. - 24 арк.
103. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.4. - Спр. 3: Кадастрова карта села Баківці. - 1845.
104. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.9. - Спр. 5: Кадастрова карта села Баличі. 1846. - 13 арк.
105. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.12. - Спр. 20: Кадастрова карта села Березина. - 1869. 9 арк.
106. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.4. - Спр. 36: Кадастрова карта села Бориничі. 1846. 10 арк.
107. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.8. - Спр. 52: Кадастрова карта села Борщовичі. -1850. 15 арк.
108. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп. 5. - Спр. 51: Кадастрова карта села Боянець. -1854. 19 арк.
109. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.12. - Спр. 697: Кадастрова карта Букачівців. 1853. - 27 арк.
110. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.5. - Спр.71: Кадастрова карта села Ванів. 7 арк.
111. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.8. - Спр. 110: Кадастрова карта села Виннички. -1850. 8 арк.
112. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.6. - Спр. 135: Кадастрова карта села Висоцьке. 1845. 14 арк.
113. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп. 4. - Спр. 90: Кадастрова карта села Водники. 1845. 10 арк.
114. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.6. - Спр. 174: Кадастрова карта села Волиця Барилова. - 1844. 10 арк.
115. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.10. - Спр. 273: Кадастрова карта села Вороблевичі. -1853. -11 арк.
116. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.4. - Спр.555: Кадастрова карта села Глинна. - 1846. - 32 арк.
117. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.12. - Спр. 897: Кадастрова карта села Хотинь. - 1850. 13 арк.
118. ЦДІА України у Львові.- Ф.186. - Оп.10. - Спр. 366: Кадастрова карта села Гонятичі. 1853. 8 арк.
119. ЦДІА України у Львові.- Ф.186. - Оп.10. - Спр. 373: Кадастрова карта села Гординя. 1853. 16 арк.
120. ЦДІА України у Львові.- Ф.186. - Оп.4. - Спр. 385: Кадастрова карта села Горожана Велика. -1853. 13 арк.
121. ЦДІА України у Львові. - Ф.186. - Оп.8. - Спр.236: Кадастрова карта села Гряда. -1850. 10 арк.
122. ЦДІА України у Львові. - Ф