Артьоменко Олександр Вікторович. Застосування озонотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця

Краткое описание

Артьоменко Олександр Вікторович. Застосування озонотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця: дис... канд. мед. наук: 14.01.33 / Український НДІ медичної реабілітації та курортології. - О., 2004

Артьоменко О.В. Застосування озонотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця.
Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 «Курортологія та фізіотерапія».
Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології, Одеса, 2004.
Дисертацію присвячено розробці нових підходів у лікуванні хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження, заснованих на комплексному застосуванні поряд з медикаментозною терапією озонотерапії.
Запропоноване комплексне лікування позитивно впливає на клінічну симптоматику, підвищує антиангінальну ефективність лікування хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження, зменшуючи добову кількість епізодів ішемії міокарда на (61,3±8,2) % у порівнянні з групою медикаментозної терапії; коригує ендотеліальну дисфункцію, забезпечуючи відносний приріст ендотелійзалежної вазодилатації на (84,5±8,6) % у порівнянні з показниками до лікування; покращує діастолічну функцію лівого шлуночка та толерантність до фізичного навантаження, що призводить до зниження функціонального класу стенокардії та серцевої недостатності. Ефективність запропонованої методики є значно вищою у порівнянні із застосуванням низькочастотної магнітотерапії або плацебо.
Включення дослідженої схеми лікування до програми амбулаторного етапу реабілітації хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження покращує фармакоекономічну ефективність терапії, зменшуючи необхідність додаткової антиангінальної терапії на 61,5 % та зменшуючи частоту повторних госпіталізацій у зв’язку із серцево-судинними ускладненнями на 58,2 %.

Застосування озонотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження підвищує антиангінальну ефективність терапії, достовірно зменшуючи частоту реєстрації і добову кількість епізодів ішемії міокарда на (55,7±7,8) % і (61,3±8,2) % відповідно у порівнянні з групою медикаментозної терапії.
Озонотерапія ефективно коригує ендотеліальну дисфункцію у хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження, підвищуючи рівень діастолічного кровотоку у плечовій артерії і забезпечуючи відносний приріст показника ендотелійзалежної вазодилатації на (84,5±8,6) % у порівнянні з початковими показниками.
Застосування озонотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження покращує переносність фізичного навантаження та показники тканинного дихання, достовірно знижуючи функціональний клас стенокардії та серцевої недостатності.
Використання озонотерапії у комплексному лікуванні хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження покращує структурно-геометричні показники серця та діастолічну функцію міокарда лівого шлуночка, достовірно зменшуючи показник міокардіального стресу.
Додання озонотерапії до програми амбулаторного етапу реабілітації хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження збільшує ефективність антиангінальної терапії, тривало зберігаючи коригуючий вплив на ендотеліальну дисфункцію, підтримуючи функціональний клас стенокардії та серцевої недостатності на більш низькому рівні у порівнянні з групою контролю.
Застосування низькочастотної магнітотерапії у комплексному лікуванні хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження достовірно збільшує ефективність антиангінальної терапії за рахунок позитивного впливу на параметри центральної та периферичної гемодинаміки, структурно-геометричні показники серця та діастолічну функцію міокарда, достовірно не впливаючи на функціональний стан ендотелію.
Використання озонотерапії на амбулаторному етапі реабілітації хворих на ІХС зі стабільною стенокардією напруження покращує фармакоекономічну ефективність лікування, зменшуючи необхідність додаткової антиангінальної терапії на 61,5 % і зменшуючи частоту повторних госпіталізацій у зв'язку із серцево-судинними ускладненнями на 58,2 %.