Айвазян Олена Борисівна. Становлення і розвиток бібліотек на Поділлі в другій половині XIX - на початку XX століття: роль і місце в культурно-освітньому житті краю

Краткое описание

Айвазян Олена Борисівна. Становлення і розвиток бібліотек на Поділлі в другій половині XIX - на початку XX століття: роль і місце в культурно-освітньому житті краю.- Дисертація канд. іст. наук: 07.00.01, Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський, 2015.- 250 с.

Міністерство освіти і науки України
Кам'янець-Подільський національний університет
імені Івана Огієнка
На правах рукопису
АЙВАЗЯН ОЛЕНА БОРИСІВНА
УДК : 94+027(477.43)“18/19”:908(043.3)
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК БІБЛІОТЕК НА ПОДІЛЛІ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ: РОЛЬ І
МІСЦЕ В КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОМУ ЖИТТІ КРАЮ
07.00.01- історія України
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник: Прокопчук Віктор Степанович, доктор історичних наук, професор
Кам'янець-Подільський - 2015
ЗМІСТ
Вступ 5
Розділ 1. Історіографія, джерельна база і теоретико-методологічні
основи дослідження 10
1.1.Історіографія проблеми 10
1.2. Аналіз джерел 21
1.3. Теоретико- методологічні засади роботи 29
Висновки до розділу 36
Розділ 2.Соціально-економічні передумови становлення і розвитку бібліотек
на Поділлі в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст 38
2.1.Особливості розвитку та нормативно-правова база створення і
функціонування бібліотечної мережі Подільської губернії 38
2.2.Основні етапи розвитку бібліотек на Поділлі 51
Висновки до розділу 58
Розділ 3. Відомчі книгозбірні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.
як фактор підвищення освітньо-культурного рівня подолян 61
3.1. Роль і місце бібліотек Подільської православної єпархії в духовному житті
краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст 61
3.2. Бібліотеки закладів Міністерства народної освіти та інших установ . . . .88
Висновки до розділу 103
Розділ 4. Загальнодоступні бібліотеки і їх місце у формуванні світоглядних орієнтирів населення на початку ХХ ст 105
4.1. Діяльність публічних бібліотек губернії 105
4.2. Народні та інші книгозбірні в освітньо-культурному просторі Поділля 123
Висновки до розділу 143
Розділ 5. Вплив бібліотек на активізацію культурно-освітнього життя краю, формування національної свідомості подолян на початку ХХ ст 145
5.1. Бібліотеки як каталізатор громадсько-політичного і культурного життя
губернії 145
5.2. Бібліотеки як осередки інформаційного забезпечення вищої освіти та
українського національно-культурного будівництва в 1918-1920 рр 163
Висновки до розділу 182
Висновки 184
Список використаних джерел і літератури 190
Додатки 233

Список умовних скорочень

Список литературы

ВИСНОВКИ
Історія бібліотек Подільської губернії є невід’ємною частиною історії бібліотечної справи в Україні. У бібліотеках зосереджувалася інформація з усіх сфер життя людства, вони забезпечували неперервність історичного буття українського народу, тому вони неодноразово ставали об’єктом вивчення істориками, соціологами, політологами, культурологами та ін. Однак досі відсутнє комплексне дослідження історії створення і розвитку бібліотечної мережі в Подільському регіоні, ролі і місця бібліотек у культурно-освітньому житті краю. Аналіз неопублікованих та опублікованих документів і матеріалів, наукових праць, мемуарів та періодичних видань дає можливість виконати визначені в дисертаційній роботі завдання і зробити наступні висновки.
Досліджувана проблема ще не знайшла належного відображення в історіографії. Лише окремі автори О. Завальнюк, О. Комарницький, В. Лозовий, В. Прокопчук, І. Сесак, Т. Кароева, Л. Філінюк, Ю. Хоптяр у контексті вирішення своїх дослідницьких проблем висвітлили деякі аспекти теми стосовно діяльності окремих народних, публічних, навчальних книгозбірень, бібліотек К-ПДУУ та “Просвіти”. Нерозкритим є питання діяльності бібліотек православної єпархії, навчальних книгозбірень та питання комплексного висвітлення історії розвитку бібліотек Подільської губернії.
Джерельну базу дослідження склав комплекс документів з фондів Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, Державних архівів Вінницької та Хмельницької областей, окремі з яких вперше залучено до наукового обігу, та матеріали, опубліковані в документальних збірниках. Аналіз цих документів та матеріалів дозволив реконструювати процес становлення та розвитку бібліотек на Поділлі, їх культурно-освітню діяльність, простежити вплив на світогляд населення методом поширення книг. Зібрані, систематизовані, виокремлені в єдиний комплекс опубліковані архівні документи, а також джерела іншого характеру, цілком репрезентативні і склали джерельну основу дослідження історії створення й особливостей
функціонування бібліотек Поділля в ІІ половині ХІХ - на початку ХХ ст.
У дослідженні з’ясовано, що в зазначений період на території Подільської губернії склалися історичні передумови для розвитку мережі бібліотечних закладів різних видів та форм власності. На цьому етапі посилився громадський рух за відкриття народних бібліотек і читалень. Нові соціальні умови для розвитку бібліотек і бібліотечної справи в Україні склалися в період національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. Встановлено, що на розвиток бібліотечної мережі Подільської губернії крім того вплинули багатонаціональний склад населення губернії, діяльність окремих особистостей та громадських інституцій, поява на Поділлі 1918 року Кам’янець-Подільського державного українського університету і фундаментальної бібліотеки в ньому. Значний вплив на розвиток бібліотек справляла ідеологічна складова їх діяльності. Кожна з громад - українська, польська, російська, - намагалася впливати на населення губернії, використовуючи для поширення своєї ідеології церкву, заклади освіти, бібліотеки, в яких зосереджувалася література, періодичні видання, проводились народні читання, обговорення та інші форми впливу. Наприкінці ХІХ ст. основу мережі складали бібліотеки православної єпархії та МНО, діяльність яких була спрямована на підтримку існуючої влади та зросійщення населення. Українська громада до початку ХХ ст. не мала не тільки українських книгозбірень, але й україномовних книжок, друк та розповсюдження яких були заборонені владою.
Нормативно-правова база діяльності бібліотек формувалася пануючою владою і в царській Росії зводилася в основному до нагляду і контролю за діяльністю книгозбірень, циркуляри і правила обмежували репертуар та бібліотечне обслуговування населення. Не сприяло розвитку мережі й пізнє, лише після 1903 року, запровадження земств на території губернії. Тому значно пізніше ніж в інших регіонах відкривалися загальнодоступні бібліотеки. Тільки під час визвольних змагань 1917-1920 рр. питання розвитку бібліотечної справи і бібліотек набуло державної ваги й елементів державної підтримки.
У процесі зародження, становлення і функціонування бібліотеки Подільської
губернії пройшли 3 періоди: І - з середини ХІХ ст. - до початку Першої світової війни; ІІ - з 1914 року - до 1917 року; ІІІ - з 1917 року - до кінця 1920 року, остаточного встановлення радянської влади на Поділлі.
До бібліотечної мережі Подільської губернії входили книгозбірні різних видів і типів. За формою власності вони поділялись на державні, органів місцевого самоврядування, різних товариств, комітетів, приватні бібліотеки (кабінети для читання). До державних відносилися бібліотеки Міністерства народної освіти, Міністерства фінансів, яке опікувалося книгозбірнями Комітету піклування про народну тверезість, Кам’янець-Подільська російська публічна бібліотека ім. О. Пушкіна, хоча на її утримання окрім державних виділялися й кошти з місцевого бюджету. Органи місцевої влади та самоврядування створювали свої книгозбірні - губернські, повітові, галузеві при статистичному, сільськогосподарському, правничому, медичному комітетах. Мали книгозбірні й інші відомства, де збиралася відповідна їх діяльності література. Окрему групу складали бібліотеки, створені на кошти товариств («Грамотності», “Просвіти” тощо). Існували платні приватні бібліотеки (кабінети для читання), створені в основному євреями, та власні книгозбірні діячів науки і культури, які відігравали значну роль у формуванні подільської еліти кінця ХІХ - початку ХХ ст.
За видами бібліотеки губернії поділялися на: навчальні (шкільні, училищні, гімназійні, семінарська, університетська), спеціальні (бібліотека єпархіального історико-статистичного комітету, єпархіальна, для вчителів (учительські), бібліотечки при цукрових заводах, винних складах тощо) та загальнодоступні книгозбірні (церковні, книгозбірні єпархіального відомства, публічні, народні, приватні).
Зібрані дані дають підстави стверджувати, що на початок ХХ ст. мережу бібліотек Подільської губернії складали понад 3665 книгозбірень, у тому числі бібліотеки православної єпархії - 2987, Міністерства народної освіти - 547 (387 навчальних та 160 загальнодоступних). Виробничі, приватні та інші бібліотеки - 31, до 100 бібліотек знаходилося в панських маєтках.
Вагомим фактором творення бібліотечної мережі Подільської губернії стала активна діяльність єпископів Леонтія, Димитрія, церковних діячів М. Яворовського, Ю. Сіцінського, керівників фундаментальної та учнівської книгозбірень Подільської духовної семінарії П. Гліщинського, М. Коп’єва, М. Соколова, О. Крилова, викладачів Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії - Ф. Марчевського, В. Малиновського, А. Воробйова, Г. Голубовського, О. Васильєва, І. Міхалевича, П. Любарського, А. Макушина, Н. Грієльського, Г. Вергуна, С. Ніколаєва, діячів Подільської “Просвіти” К. Солухи, В. Сочинського, В. Приходька, викладачів Кам’янець-Подільського державного українського університету - ректора І. Огієнка, доцента М Плевако, працівників фундаментальної бібліотеки університету І. Сливки, С. Сірополка, Л. Биковського, М. Ясинського і багатьох інших ентузіастів бібліотечної справи, завдяки яким на теренах Подільської губернії в зазначений період сформувалася й активно функціонувала бібліотечна мережа.
Аналіз роботи книгозбірень свідчить, що система управління бібліотеками не відзначалася особливою різноманітністю. Керували бібліотеками розпорядчі комітети, опікунські ради з представників влади та засновників, які визначали основні засади функціонування книгозбірень, акумулювали кошти для підтримки їх діяльності, розробляли регламентуючі документи - статути, правила, інструкції. Згодом у великих книгозбірнях з’явилися дорадчі органи - Бібліотечні комісії. Бібліотечні ради для вирішення технологічних питань діяльності, зокрема фундаментальної бібліотеки Кам’янець-Подільського державного українського університету.
Матеріально-технічна база бібліотек була бідною із-за відсутності державного фінансування. Основним джерелом їх утримання були добровільні пожертви, незначні відрахування земських та міських структур, плата за читання газет, книг, членські внески. Ускладнювали комплектування фондів постійний контроль держави та цензури за їх змістом та роботою з читачами, заборона україномовної літератури. Тільки на початку ХХ ст., після революційних подій 1905-1907 рр., з розширенням репертуару українських видань і часописів, виникненням товариств “Просвіта” та інших громадських об’єднань і спілок, до бібліотек почала надходити українська книга.
Технологія бібліотечних процесів відпрацьовувалась у найбільших книгозбірнях губернії - Подільській духовній семінарії, Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії, Кам’янець-Подільській російській публічній бібліотеці ім. О. Пушкіна, фундаментальній бібліотеці Кам’янець-Подільського державного українського університету. Зокрема в останній замість облікових каталогів у зошитах вперше в губернії було запроваджено карткові каталоги, які окрім облікової виконували й інформаційно-бібліографічну функцію.
З розвитком суспільства трансформувалася читацька аудиторія. Якщо в другій половині ХІХ ст. основну категорію читачів становили священнослужителі, як найбільш освічена верства населення, та учні, то наприкінці ХІХ - початку ХХ століття до цих категорій приєдналися спеціалісти різних галузей виробництва, учителі, робітники, представники інших професій (кухарі, ремісники, майстри тощо), селяни, найчисельнішу аудиторію - до 50 відсотків - становили студенти і школярі. Змін зазнав кадровий склад працівників бібліотек, окрім священиків бібліотекарями ставали вчителі, вільнонаймані особи, які, як правило, не мали відповідної кваліфікації і працювали здебільшого безкоштовно.
Бібліотеки відіграли вагому роль у культурно-освітньому житті краю, стали невід’ємною частиною духовного життя громад, сприяли освіті й вихованню населення. Книга й періодичні видання часто були чи не єдиним джерелом інформації, особливо на селі, де книгозбірні перетворювалися в культурні осередки, були засобом комунікації, надавали можливість дізнатися із періодики про новини, обговорити їх. У бібліотеках, читальнях, у приміщеннях, де розташовувалися книгозбірні (класні кімнати в школах), проводилися народні читання, лекції, організовувалися вистави та інші масові заходи. А це підтримувало навчальний процес, рівень освіти, впливало на морально - психологічний стан громад, рівень національної свідомості населення.
Таким чином, ми можемо констатувати, що мережа книгозбірень єпархіального відомства, Міністерства народної освіти, народних та публічних бібліотек своєю діяльністю сприяла освітньому процесу, підвищенню загальної грамотності, професійній підготовці й розширенню світогляду подільської молоді, яка була основним читачем. Бібліотеки “Просвіти” та фундаментальна бібліотека К-ПДУУ відіграли роль каталізаторів українського національно- культурного відродження та національно-визвольного руху на Поділлі.
Отже, маємо всі підстави стверджувати, що хоча чисельність бібліотек на Поділлі не задовольняла повністю читацькі потреби населення, все ж вони відіграли значну роль у культурно-освітньому житті краю, і, навіть, розвитку наукових досліджень у галузі бібліотекознавства та бібліографії