Бабакін Вадим Миколайович. Діяльність транспортної міліції в Україні щодо профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень

Краткое описание

Бабакін Вадим Миколайович. Діяльність транспортної міліції в Україні щодо профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень : Дис... канд. наук: 12.00.07 2009

Бабакін В.М.Діяльність транспортної міліції в Україні щодо профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2009.
У роботі з’ясовується місце та призначення транспортної міліції в системі органів внутрішніх справ України, визначаються особливості адміністративно-правового статусу транспортної міліції, характеризується правове регулювання її діяльності. Уточнюються сутність та види адміністративно-правових відносин за участю транспортної міліції України та місце поміж них тих, які виникають з питань профілактики правопорушень; характеризуються адміністративні правопорушення у сфері пасажирських та вантажних перевезень, підвідомчих транспортній міліції, формулюється поняття профілактики правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень, характеризується система профілактичних заходів, які здійснює транспортна міліція, розглядаються проблемні питання взаємодії транспортної міліції з іншими суб’єктами профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень. Надаються пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано низку пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення діяльності транспортної міліції в Україні щодо профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень.

Насамперед акцентовано увагу на тому, що сучасна організаційна структура транспортної міліції не є досконалою, оскільки чітка управлінська вертикаль діє лише щодо органів внутрішніх справ на залізничному транспорті, а органи внутрішніх справ на водному та повітряному транспорті перебувають у подвійному підпорядкуванні (у територіальних органів та відповідних лінійних управлінь на залізничному транспорті), останні з яких, на жаль, лише координують органи (підрозділи) внутрішніх справ на водному та повітряному транспорті. Вирішити зазначену проблему, на думку дисертанта, зможе нормативне закріплення такої організаційної структури транспортної міліції: 1) Департамент МВС на транспорті, у структурі якого будуть передбачені керівні органи (управління чи відділи) з питань організації, забезпечення та координації діяльності органів внутрішніх справ на залізничному, водному та повітряному транспорті, а також з охорони метрополітенів; 2) Управління МВС на транспорті в АРК, областях, містах Києві і Севастополі з відповідними керівними органами з питань організації, забезпечення та координації діяльності органів внутрішніх справ на залізничному, водному та повітряному транспорті, а також з охорони метрополітенів; 3) відділи, відділення і пункти на об’єктах залізничного, повітряного, водного транспорту та з охорони метрополітенів.
Транспортну міліцію визначено як систему органів (підрозділів), які входять до структури міліції, перебувають у територіальному та функціональному підпорядкуванні одночасно та виконують завдання щодо охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, прав та інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, охорони власності і громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та протидії правопорушенням на об’єктах залізничного, морського, річкового, повітряного транспорту та метрополітену.
До особливостей транспортної міліції віднесено таке: 1) специфічний характер об’єктів її правоохоронної діяльності - залізничний, морський, річковий, повітряний транспорт та метрополітени, їх інфраструктура, права, свободи і законні інтереси громадян, права та інтереси суспільства й держави, які реалізуються на зазначених об’єктах; 2) система органів внутрішніх справ на транспорті побудована відповідно до організації транспортної системи країни (винятком є лише автомобільний та міський електротранспорт, а також трубопровідний транспорт); 3) складне підпорядкування, оскільки органи внутрішніх справ на морському, річковому, повітряному транспорті та з охорони метрополітенів мають функціональне та територіальне підпорядкування одночасно; 4) специфічна внутрішньо-організаційна структура транспортної міліції, яка, як правило, передбачає наявність чергової частини, відділу карного розшуку, слідчого відділу та підрозділу громадської безпеки.
Правовий статус органу виконавчої влади, яким є і органи транспортної міліції, включає такі елементи: мета, принципи, завдання, функції, повноваження, правові приписи, що регламентують його організаційно-штатну структуру, підпорядкованість, характер внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків та відповідальності. Саме такий елементний склад адміністративно-правового статусу органу виконавчої влади обрано для характеристики органів транспортної міліції.
Адміністративно-правові відносини за участю транспортної міліції України у сфері профілактики правопорушень визначено як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, які виникають під час попередження правопорушень на об’єктах залізничного, морського, річкового, повітряного транспорту та метрополітенів, а також виявлення та усунення факторів, що сприяють їх вчиненню.
Дисертант підтримує висловлену у науковій літературі думку про те, що дискусія стосовно розмежування понять „попередження” та „профілактика”, котрі позначають одне й те саме явище, очевидно недоцільна, не має теоретичного та практичного сенсу і лише поглиблює понятійну плутанину.
Профілактику транспортною міліцією правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень визначено як систему здійснюваних нею заходів соціального, спеціального та індивідуального характеру, спрямованих на недопущення їх вчинення на об’єктах залізничного, морського, річкового, повітряного транспорту та метрополітену, а також на усунення причин і умов (факторів), які їм сприяють.
Зміст та види взаємодії транспортної міліції з іншими суб’єктами з питань профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень можна з’ясувати через її форми, під якими в дисертації розуміється зовнішнє вираження сумісної правоохоронної діяльності.

Запропоновано альтернативний перелік форм взаємодії транспортної міліції з іншими суб’єктами з питань профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень. Такими, на думку дисертанта, можуть бути: 1) інформування про зміну оперативної обстановки на території обслуговування, а також про знайдені речі підозрілого походження; 2) обмін оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою і криміналістичною інформацією з питань профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень, а також відповідною архівною інформацією; 3) створення спільних банків даних про злочинців-гастролерів, „карманників”, шахраїв, місцем злочинної діяльності яких є місця масового скупчення громадян; осіб, які раніше вчиняли злочини у сфері пасажирських та вантажних перевезень; 4) спільні планування та реалізація профілактичних заходів на об’єктах залізничного, морського, річкового, повітряного транспорту та метрополітену; 5) проведення спільних оперативних засідань колегій, нарад, а також інструктажів з безпеки пасажирських та вантажних перевезень; 8) проведення спільних операцій по затриманню особливо небезпечних озброєних злочинних груп або окремих злочинців на об’єктах транспорту; 9) виконання запитів по кримінальних справах, справах оперативного обліку і матеріалах про адміністративні правопорушення; 10) сприяння в проведенні оперативно-розшукових заходів і процесуальних дій; 11) створення спільних слідчо-оперативних, оперативно-пошукових груп, оперативних заслонів, патрульних груп тощо; 12) створення спільних робочих груп для вивчення окремих проблем профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень; 13) підготовка та видання спільних відомчих нормативних актів з питань профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень; 14) організація і проведення спільних професійних навчань з питань профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень.
У дисертації запропоновано низку змін та доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, зокрема до Закону України „Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України”, Закону України „Про міліцію”, Інструкції „Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю”, затвердженої Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Державною прикордонною службою України, Державною митною службою України, Міністерством оборони України та Міністерством юстиції України № 4348/138/151/11-2-2870/172/148-407/2-90-442 від 10 серпня 1994 р., до Положення про Лінійне управління на Південній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті, затвердженого наказом МВС України № 84 від 6 травня 2006 р., Регламенту Лінійного управління на Південній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті, затвердженому наказом УМВСЗТ № 23 від 21 лютого 2008 р.