Бабич Роман Борисович. Організаційно-економічний механізм регулювання екологізації виробництва (на прикладі лісового комплексу)

Краткое описание

Бабич Роман Борисович. Організаційно-економічний механізм регулювання екологізації виробництва (на прикладі лісового комплексу): дис... канд. екон. наук: 08.08.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2005

Бабич Р.Б. Організаційноекономічний механізм регулювання екологізації виробництва (на прикладі лісового комплексу). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ, 2004.
В дисертації розроблено теоретикометодологічні засади екологізації виробництва лісового комплексу України, визначено напрямки його модернізації на стадії формування ринкових відносин, виходячи із засад сталого розвитку. Розкрито зміст поняття "екологізації виробництва" стосовно до лісового комплексу, обгрунтовано пропозиції щодо підвищення лісистості території, зростання продуктивності лісів та поліпшення їх природо захисних функцій, виявлено резерви для збільшення площі лісового фонду.
Сформульовано організаційноекономічний механізм екологізації лісового комплексу, основними важелями якого є: фінанси, плата за ресурси, плата за відшкодовування збитків за забруднення, науковообгрунтовані нормативи лісокористування, стимулювання лісоохоронних заходів і т.п. Складовою частиною механізму екологізації є система необхідних індикаторів та показників, узгоджених з існуючою в країні системою статистичної звітності та міжнародними аналогами.

У дисертації наведені теоретичні узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці методологічних засад і методичних положень щодо організаційноекономічного механізму регулювання екологізації виробництва. Екологізація виробництва у сфері функціонування лісового комплексу обумовлює необхідність формування екологічно спрямованого економічного механізму раціонального використання, збереження та відтворення лісових ресурсів, охорони навколишнього середовища. Головні наукові та практичні результати роботи такі:
1. Радикальна економічна модернізація України передбачає нові можливості для гармонізації економічних і екологічних складових продуктивних сил, що визначено проектом Концепції сталого розвитку України, яка була розроблена у відповідності до рекомендацій конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо 92). Україна має свої специфічні проблеми, що вимагають розв’язання та свої власні можливості щодо їх реалізації.
2. Перехід до сталого розвитку потребує формування Національної програми та плану дій з питань охорони навколишнього середовища, розробки та реалізації основних напрямків екологічної політики, нових підходів до вироблення соціально-економічної стратегії держави та відповідної екологічної свідомості суспільства. Критерії та індикатори екологічного стану є універсальними орієнтирами на шляху формування політичних рішень, економічних механізмів та державного регулювання якісним станом навколишнього природного середовища в узгодженні з соціально-економічними проблемами держави.
3. У контексті проблем розвитку важливе місце займає екологізація лісового господарства, на основі врахування якої забезпечуватиметься вирішення проблем підвищення ефективності розвитку й розміщення лісогосподарського виробництва. Основні напрямки екологізації галузі повинні включати: збереження лісів, підвищення їх соціально-екологічної ролі; сприяння природному лісовідновленню; забезпечення пріоритету екологічних функцій лісових насаджень над економічними; розробку системи критеріїв та індикаторів управління лісами і лісогосподарським виробництвом.
4. Важливим завданням переходу галузі на засади сталого екобезпечного розвитку є формування системи екологічно орієнтованих показників на основі аналізу статистичної звітності, моніторингових оцінок антропогенного впливу на довкілля, впровадження нових інтегрованих показників, які обумовлюють стан природних ресурсів у сучасних умовах соціально-економічного розвитку.
5. Для успішної реалізації лісової політики в контексті сталого розвитку, лісівничо-таксаційні показники повинні відповідати таким характеристикам: бути адресними і адаптованими до конкретних цілей; співвідноситись із загальними цілями лісової політики держави; мати високу ступінь агрегованості та комплексності.
6. Пріоритетними напрямками ведення лісового господарства, як важливої складової лісового комплексу слід вважати: збереження біологічного різноманіття лісових екосистем; підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів середовища зміни клімату і зростаючого антропогенного навантаження; раціональне невиснажливе лісокористування, з метою задоволення потреби в ресурсах деревини та інших корисностях лісу.
7. Регулювання екологічності виробництва можна проводити за наступними напрямками: економічне регулювання, фінансове регулювання, екологізація приватизації, екологічна експертиза, екологічне страхування, екологічний моніторинг, участь громадськості у вирішенні екологічних проблем тощо.
8. Перехід лісового сектору економіки до цивілізованих ринкових відносин, як правило, визначається певним рівнем вирішення екологоекономічних завдань, формуванням механізму економікоправової відповідальності у сфері лісокористування і лісовирощування. Тільки за умови збереження лісоресурсного потенціалу, можливо гарантувати подальший економічний прогрес у галузі. У цьому контексті ліси мають задовольняти потреби лісопереробних підприємств, будівельних організацій, народу країни.
9. Стратегія галузі полягає у тому, щоб у перспективі випускати достатню кількість якісної продукції і забезпечити, насамперед, внутрішні потреби, потіснивши постійних зарубіжних виробників, що зараз контролюють вітчизняний ринок, зокрема целюлознопаперової та меблевої продукції. Це саме стосується і ряду товарів деревообробної промисловості.
10. Створення істинно ринкових відносин у сфері лісового господарства вимагає приведення існуючої форми плати за лісові ресурси, що використовуються у відповідність до вимог цивільного законодавства, коли плата за ресурси формується за результатами угоди купівлі-продажу з урахуванням попиту і пропозиції, як це прийнято у цивілізованих країнах.
11. Пріоритетними напрямками лісоресурсної стратегії в контексті сталого розвитку економіки є: ресурсна і соціально-екологічна збалансованість у сфері лісокористування; підвищення ефективності лісовідтворювального процесу; сертифікація лісів, їх захист від шкідників, хвороб і пожеж; повернення забруднених лісів радіонуклідами в господарський обіг; збереження та підвищення екологічних функцій лісу в процесі їх використання.
12. Управління лісами, незалежно від форм їх власності і господарювання, має здійснюватися державними органами влади. Це обумовлюється не потребами вирішення задач ситуаційно тактичного характеру, а програмно-стратегічного, оскільки значення лісу виходить за межі галузевої сфери, набуває територіального міжвідомчого характеру, тобто представляє загальнодержавні інтереси. Державна система управління лісами звільняється від невластивих їй виробничих, господарських і комерційних функцій. Функції щодо оперативного управління виробничо-господарської діяльності делегуються підприємствам лісового господарства, які безпосередньо створюють матеріальні цінності.
Одержані автором наукові результати є певним внеском у розвиток теоретико-методологічних і методичних рекомендацій з проблем лісу і лісових ресурсів, що сприятимуть підвищенню ефективності лісокористування, нарощуванню лісосировинної бази, посиленню екологічних функцій лісу, реформуванню лісового господарства, переходу його на засади сталого розвитку.