Баганець Олексій Васильович Доказування сторо­ною обвинувачення прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні

Краткое описание

Баганець Олексій Васильович, адвокат Адвокатського об’єднання «Баганець та Партнери»: «Доказування сторо­ною обвинувачення прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні» (12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшу- кова діяльність). Спецрада Д 26.001.05 у Київському націо­нальному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
БАГАНЕЦЬ ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 343.13: 343.352
ДОКАЗУВАННЯ СТОРОНОЮ ОБВИНУВАЧЕННЯ ПРИЙНЯТТЯ
ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ
СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ
Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова
експертиза; оперативно-розшукова діяльність
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Погорецький Микола Анатолійович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..........................................................................4
ВСТУП ................................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. СТОРОНА ОБВИНУВАЧЕННЯ ЯК СУБ’ЄКТ ДОКАЗУВАННЯ
У ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ,
ОБІЦЯНКИ АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ ..........................13
1.1 Стан наукової розробки доказування стороною обвинувачення прийняття
пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у
досудовому розслідуванні ...............................................................................................13
1.2 Поняття та зміст доказування стороною обвинувачення прийняття пропозиції,
обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у досудовому
розслідуванні .....................................................................................................................29
Висновки до розділу 1 ....................................................................................................68
РОЗДІЛ 2. ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ СТОРОНОЮ ОБВИНУВАЧЕННЯ
ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ АБО ОДЕРЖАННЯ
НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ У ДОСУДОВОМУ
РОЗСЛІДУВАННІ ...........................................................................................................70
2.1 Доказування стороною обвинувачення головного факту у кримінальних
провадженнях про прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної
вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні .............................................70
2.2 Доказування стороною обвинувачення доказових фактів у кримінальних
провадженнях про прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної
вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні .............................................97
Висновки до розділу 2 ..................................................................................................128
РОЗДІЛ 3. ЗАСОБИ ОТРИМАННЯ ДОКАЗІВ СТОРОНОЮ
ОБВИНУВАЧЕННЯ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ АБО ОДЕРЖАННЯ
НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ ...................................131
3
3.1 Слідчі (розшукові) дії як засоби отримання доказів стороною обвинувачення під
час досудового розслідування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання
неправомірної вигоди службовою особою ..................................................................131
3.2 Негласні слідчі (розшукові) дії як засоби отримання доказів стороною
обвинувачення під час досудового розслідування прийняття пропозиції, обіцянки
або одержання неправомірної вигоди службовою особою ........................................170
Висновки до розділу 3 ..................................................................................................205
ВИСНОВКИ ...................................................................................................................208
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................................212
ДОДАТКИ ......................................................................................................................253
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЄРДР – Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс
НСРД – Негласні слідчі (розшукові) дії
ОВС – Органи внутрішніх справ
ОРС – Оперативно-розшукова справа
ОРД – Оперативно-розшукова діяльність
ПВСУ – Пленум Верховного Суду України
СРД – Слідчі (розшукові) дії
абз. – абзац
ст. – стаття
п. – пункт
ч. – частина
5
ВСТУП
Актуальність теми. Розбудову України як правової демократичної і
соціальноспрямованої держави суттєво гальмує корупція, яка все більше витісняє
етичні та правові відносини між людьми, поступово перетворюючись з аномалії в
норму поведінки, зводячи нанівець політичні, економічні, правові й моральні
реформи в Україні та створюючи загрозу національній безпеці, конституційному
устрою, політичним, економічним, правовим, моральним і культурним засадам її
розвитку.
У світовому Індексі сприйняття корупції за 2016 р., що базується на
незалежних опитуваннях, в яких беруть участь міжнародні фінансові та
правозахисні експерти, у тому числі Світового банку, Freedom House, World
Economic Forum тощо, Україна отримала 29 балів зі 100 можливих, посівши і
розділивши 131 місце зі 176 країн разом із Казахстаном, Росією, Непалом та Іраном.
Такий високий рівень корупції в Україні, за оцінками міжнародних експертів,
пов’язаний з відсутністю дієвої судової системи та фактичною безкарністю
корупціонерів, що не дає зробити потужний ривок і подолати 30-бальний бар’єр,
який зветься «ганьбою для нації»1.
Відповідно до статистичних даних Генеральної прокуратури України у 2013 р.
було зареєстровано 952 випадки вчинення прийняття пропозиції, обіцянки або
одержання неправомірної вигоди службовою особою, відповідно у 2014 р. – 927, 2015 р.
– 619, а 2016 р. – 472. У 2013 р. було повідомлено про підозру у 621 кримінальному
провадженні цієї категорії, 2014 р. – 667, 2015 р. – 369, а 2016 р. – 236 кримінальних
провадженнях. У 2013 р. до суду було направлено 588 кримінальних проваджень з
обвинувальним актом, 2014 р. – 607, 2015 р. – 330, а 2016 р. – 2052.
Усе вищезазначене свідчить, з одного боку, про різке зниження кількості
вчинених злочинів цієї категорії, а, з іншого, – про їх високу латентність і низьку
ефективність досудового розслідування та неналежний рівень процесуального

1 Україна за рівнем корупції дорівнялася до Росії й Ірану // Офіційний сайт «Українська правда» : [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/news/2017/01/25/7133397/.
2 Про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування за 2014‒2016 рр. //
Офіційний сайт Генеральної прокуратури України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua.
6
керівництва прокурорами кримінальними провадженнями цієї категорії, що
актуалізує необхідність наукового дослідження проблеми.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертації є праці вітчизняних і зарубіжних
фахівців із кримінального права та процесу, криміналістики, кримінології, а саме:
Ю. П. Аленіна, І. В. Басистої, В. Д. Берназа, Р. С. Бєлкіна, О. Ю. Бусол,
В. Т. Варфоломеєвої, В. І. Галагана, Н. В. Глинської, І. В. Гловюк, В. Г. Гончаренка,
І. В. Гори, В. О. Гринюка, М. Л. Грібова, Ю. М. Грошевого, О. О. Дудорова,
В. А. Журавля, О. В. Капліної, В. А. Колесника, О. М. Костенка, О. П. Кучинської,
Л. М. Лобойка, Є. Д. Лук’янчикова, М. І. Мельника, М. М. Михеєнка, В. Т. Нора,
М. А. Погорецького, Д. Б. Сергєєвої, С. М. Стахівського, М. С. Строговича,
О. Ю. Татарова, Л. Д. Удалової, М. І. Хавронюка, С. С. Чернявського, Ю. М. Чорноус,
С. А. Шейфера, В. Ю. Шепітька, М. Є. Шумила, О. Г. Шило, О. Г. Яновської та інших,
які присвячені окремим проблемним питанням обраного нами предмету дослідження,
і, зокрема, дисертації вітчизняних учених: Я. Є. Мишкова (2005 р.), В. М. Ліщенка
(2011 р.), В. М. Трепака (2011 р.), В. С. Благодира (2012 р.), Н. В. Кимлика (2013 р.),
А. І. Шило (2013 р.), О. М. Суворова (2015 р.), Д. О. Шумейка (2015 р.), і зарубіжних
фахівців: О. М. Кірюшиної (1997 р.), М. М. Лашка (2001 р.), В. О. Черкашевина
(2002 р.), О. Ю. Фролової (2005 р.), А. Н. Халікова (2005 р.), А. М. Карнова (2006 р.),
Р. В. Чупахіна (2006 р.), А. В. Шевелева (2007 р.), Д. С. Кучерука (2011 р.) та ін.
Зважаючи на те, що комплексно проблемні питання доказування стороною
обвинувачення прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної
вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні, у тому числі й в умовах дії
чинного КПК України та останніх законодавчих змін редакції ст. 368 КК України,
не досліджувалися, це зумовило актуальність дослідження та вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження спрямоване на реалізацію положень Указів Президента України «Про
Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні
відповідно до європейських стандартів» від 10 травня 2006 р. № 361/2006, «Про
концепцію реформування кримінальної юстиції України» від 08 квітня 2008 р.
№ 311/2008, «Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних
7
правових інститутів на 2015–2020 роки» від 20 травня 2015 р. № 276/2015 та виконане
відповідно до пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016‒2020 роки,
затверджених Національною академією правових наук України (рішення від 03 березня
2016 р.), планів науково-дослідних робіт юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за напрямом досліджень
юридичного факультету «Доктрина права в правовій системі України: теоретичні та
практичні аспекти» (номер теми 11БФ042-01, державна реєстрація 01111u008337), а
також кафедри правосуддя. Тему дисертації затверджено Вченою радою юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 27 червня
2014 р. (протокол № 8) та уточнено 28 березня 2016 р. (протокол № 7).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є вирішення наукового завдання
щодо розробки теоретичних, правових і праксеологічних засад доказування
стороною обвинувачення прийняття пропозиції, обіцянки або одержання
неправомірної вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких задач:
- охарактеризувати сучасний стан наукової розробки проблем доказування
стороною обвинувачення у досудовому розслідуванні злочину, передбаченого ст. 368
КК України;
- сформулювати поняття доказування стороною обвинувачення прийняття
пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
у досудовому розслідуванні та розкрити його зміст;
- надати поняття сторони обвинувачення як суб’єкта доказування прийняття
пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
у досудовому розслідуванні;
- виокремити обставини, що складають головний факт, і підлягають
доказуванню стороною обвинувачення у досудовому розслідуванні злочину,
передбаченого ст. 368 КК України;
- визначити обставини, що складають доказові факти, та підлягають
доказуванню стороною обвинувачення у досудовому розслідуванні злочину,
передбаченого ст. 368 КК України;
8
- встановити слідчі (розшукові) дії (далі – СРД), що є типовими засобами
отримання доказів стороною обвинувачення у досудовому розслідуванні злочину,
передбаченого ст. 368 КК України, та з’ясувати основні проблеми їх провадження й
використання їх результатів як доказів;
- виокремити негласні слідчі (розшукові) дії (далі – НСРД) як типові засоби
отримання доказів стороною обвинувачення у досудовому розслідуванні злочину,
передбаченого ст. 368 КК України, та з’ясувати основні проблеми їх провадження й
використання їх результатів як доказів;
- розробити та надати пропозиції щодо удосконалення норм чинного
законодавства України, які регламентують і забезпечують отримання доказів у
досудовому розслідуванні, а також удосконалення практичної діяльності сторони
обвинувачення під час досудового розслідування прийняття пропозиції, обіцянки
або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Об’єкт дослідження – доказування у досудовому розслідуванні.
Предмет дослідження – доказування стороною обвинувачення прийняття
пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
у досудовому розслідуванні.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставлених у роботі мети й
задач, специфіки об’єкта і предмета дослідження. У дисертації використовувалися
такі методи дослідження: методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) – для
вивчення нормативних актів, матеріалів кримінальних проваджень, аналітичних
матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що входять до
предмета дослідження (розділи 1‒3). У процесі дослідження були використані як
традиційні юридичні, так і конкретно-соціологічні методи: порівняльно-правовий –
при дослідженні та аналізі норм вітчизняного та зарубіжного кримінального
процесуального законодавства (розділи 1‒3), стану наукової розробки дослідження
питання доказування стороною обвинувачення у кримінальних провадженнях цієї
категорії (підрозділ 1.1); статистичні та соціологічні – у процесі збору та
накопичення наукової інформації шляхом анкетування слідчих, прокурорів і суддів,
а також узагальнення отриманої інформації й результатів вивчення кримінальних
9
проваджень і статистичних даних (розділи 1‒3); системно-структурний – при
визначенні поняття та змісту доказування стороною обвинувачення прийняття
пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у
досудовому розслідуванні, предмета доказування стороною обвинувачення
прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою
особою у досудовому розслідуванні (підрозділ 1.2, розділ 2); логіко-юридичний –
при розробці змін і доповнень до чинного законодавства України та відомчих
нормативних актів (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2) тощо.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані ГП України,
результати узагальнення слідчої та судової практики щодо доказування стороною
обвинувачення прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної
вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні (500 кримінальних
проваджень); адвокатська практика; практика ЄСПЛ; дані, отримані під час
опитування 680 респондентів (260 слідчих, 220 прокурорів і 200 суддів).
Використано також власний досвід дисертанта, набутий під час здійснення
процесуального керівництва розслідуванням кримінальних правопорушень цієї
категорії, а також у ході здійснення адвокатської діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є
першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних, правових і
праксеологічних засад доказування стороною обвинувачення прийняття пропозиції,
обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у досудовому
розслідуванні, в якому обґрунтовується низка концептуальних і важливих для
теорії й практики понять, положень, висновків та рекомендацій, одержаних
автором особисто, серед яких найсуттєвішими є такі:
вперше:
- визначено поняття доказування стороною обвинувачення прийняття
пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у
досудовому розслідуванні – це регламентована кримінальним процесуальним
законодавством пізнавально-практична, розумова діяльність уповноважених суб’єктів
сторони обвинувачення, яка полягає в отриманні доказів вчинення службовою особою
10
прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, та їх
використанні для обґрунтування ними своєї правової позиції чи прийнятті певних
процесуальних рішень, що обумовлена власним об’єктом, предметом, метою,
завданнями, засобами доказування та суб’єктом для досягнення бажаного результату;
- сформульовано поняття сторони обвинувачення як суб’єкта доказування
прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою
особою у досудовому розслідуванні, під яким слід розуміти слідчого (детектива),
прокурора, які залежно від статусу службової особи, яка прийняла пропозицію,
обіцянку або одержала неправомірну вигоду, наділені повноваженнями щодо
здійснення доказування у кримінальних провадженнях цієї категорії для реалізації
функції обвинувачення у досудовому розслідуванні;
- запропоновано доповнити визначений КПК України перелік обставин, що
підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, обставинами, які
характеризують службову особу, яка вчинила злочин у сфері службової діяльності;
удосконалено:
- аргументацію щодо підстав проведення НСРД у кримінальних
провадженнях щодо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної
вигоди службовою особою;
- теоретичні положення щодо процедури отримання дозволу на проведення
НСРД щодо народних депутатів;
набули подальшого розвитку:
- наукові підходи щодо процесуального порядку отримання доказів стороною
обвинувачення шляхом проведення таких СРД, як обшук особи, освідування, а також
НСРД – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, моніторинг
банківських рахунків;
- визначення поняття та змісту кримінального процесуального доказування;
- наукові положення щодо розуміння поняття доказів у кримінальному
провадженні;
- пропозиції щодо виділення у предметі кримінального процесуального
доказування головного факту та доказових фактів;
11
- аргументація щодо доповнення частини першої ст. 91 КПК України такими
положеннями: не підлягають доказуванню загальновідомі та преюдиціальні факти;
при вчиненні кримінального правопорушення з формальним складом не підлягає
доказуванню завдана ним шкода;
- наукові положення щодо поняття та сутнісних ознак СРД та НСРД;
- пропозиції щодо надання слідчим, прокурором доручень на проведення НСРД
тому оперативному чи оперативно-технічному підрозділу, який уповноважений на їх
проведення;
- теоретичні положення щодо суб’єктів складання протоколів про проведення
НСРД.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного
дослідження мають прикладний характер і використовуються за різними напрямками
діяльності, зокрема у:
‒ нормотворчій діяльності – для удосконалення норм чинного кримінального
процесуального законодавства України, що регламентує діяльність сторони
обвинувачення у досудовому розслідуванні (листи Комітету з питань законодавчого
забезпечення правоохоронної діяльності ВРУ № 04-19/14-239 від 11 лютого 2011 р. та
№ М-370/9-149 від 15 листопада 2016 р.);
‒ практичній діяльності – пропозиції та рекомендації, викладені у дисертації,
впроваджені в практичну діяльність правоохоронних органів (акти впровадження ГСУ
Національної поліції України від 30 серпня 2016 р.; Київської місцевої прокуратури
№ 10 від 16 листопада 2016 р.);
‒ навчальному та науково-дослідному процесі – при викладанні навчальних
дисциплін «Актуальні проблеми кримінального процесу України», «Проблеми
досудового розслідування», «Прокурор у кримінальному провадженні», «Кримінальне
процесуальне доказування», «Розслідування окремих видів злочинів» при підготовці
підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, рекомендацій, а також у
науково-дослідній роботі аспірантів і викладачів (акти впровадження Львівського
національного університету імені Івана Франка від 04 березня 2016 р., Національного
університету «Одеська юридична академія» від 14 березня 2016 р., Київського
12
національного університету імені Тараса Шевченка від 12 жовтня 2016 р.,
Національної академії внутрішніх справ від 24 січня 2017 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дослідження оприлюднено у виступах автора на науково-практичних конференціях
та круглих столах, а саме: «Актуальні проблеми виявлення та припинення злочинів»
(м. Київ, 2014 р.); «Актуальні питання теорії і практики криміналістичної науки»
(м. Київ, 2015 р.); «Боротьба зі злочинністю: проблеми теорії та практики» (м. Київ,
2015 р.); «Оперативно-розшукова діяльність та кримінальний процес: теоретикопраксеологічний дискурс щодо їх співвідношення в умовах реформування органів
внутрішніх справ України» (м. Одеса, 2015 р.); «Сучасне кримінальне провадження
України: доктрина, нормативна регламентація та практика функціонування»
(м. Одеса, 2015 р.); «Проблеми протидії злочинності у ХХІ столітті: вітчизняний та
міжнародний досвід» (м. Чернігів, 2015 р.); «Актуальні питання доказів і
доказування у кримінальному процесі» (м. Київ, 2015 р.); «Малиновські читання»
(м. Острог, 2015 р.); «Європейські стандарти діяльності прокурора, слідчого та
адвоката у кримінальному провадженні» (м. Київ, 2016 р.); «Прокуратура України в
умовах європейської інтеграції» (м. Київ, 2016 р.); «Малиновські читання»
(м. Острог, 2016 р.); «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ, 2016 р.);
«Актуальні проблеми правоохоронної діяльності» (м. Сєвєродонецьк, 2016 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертаційному
дослідженні, опубліковано у 22 наукових публікаціях, з них: 7 – у фахових виданнях
України, 2 – у виданнях, включених до міжнародних наукометричних баз, 13 –
у збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях і круглих столах.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації, яка визначається її
метою, задачами та предметом дослідження, композиційно складається із вступу,
трьох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаних
джерел, додатків. Повний обсяг роботи становить 269 сторінок, із них основний
текст викладено на 211 сторінках, список використаних джерел (362 найменування)
становить 38 сторінок та 2 додатки на 20 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації розроблено наукові положення та отримані результати, що
спрямовані на вирішення наукового завдання щодо розробки теоретичних, правових
і праксеологічних засад доказування стороною обвинувачення прийняття пропозиції,
обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у досудовому
розслідуванні, та сформульовано висновки, пропозиції й рекомендації, які
відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
1. Сучасний стан наукової розробки проблем доказування стороною
обвинувачення прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної
вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні характеризується
відсутністю в Україні комплексних наукових монографічних досліджень,
підготовлених в умовах дії чинного КПК України та останніх законодавчих змін
редакції ст. 368 КК України. Після цих законодавчих нововведень окремі питання
прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою
особою у досудовому розслідуванні було розглянуто в межах науки кримінального
права та криміналістки. У зв’язку з цим є необхідність комплексного дослідження та
розробки теоретичних, правових і праксеологічних засад доказування стороною
обвинувачення прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди
службовою особою у досудовому розслідуванні.
2. Доказування стороною обвинувачення прийняття пропозиції, обіцянки або
одержання неправомірної вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні –
це регламентована кримінальним процесуальним законодавством пізнавальнопрактична, розумова діяльність уповноважених суб’єктів сторони обвинувачення, яка
полягає в отриманні доказів вчинення службовою особою прийняття пропозиції,
обіцянки або одержання неправомірної вигоди, та їх використанні для обґрунтування
ними своєї правової позиції чи прийнятті певних процесуальних рішень, яка
обумовлена власним об’єктом, предметом, метою, завданнями, засобами доказування
та суб’єктом для досягнення бажаного результату.