БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ: ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ ТА В ЗАКОНОДАВСТВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………....
РОЗДІЛ 1 Поняття банківської таємниці………………………....
1.1 Поняття банківської таємниці……..…………….…………….
1.2. Банківська таємниця як окремий вид інформації з обмеженим доступом……………………………………………………...
1.3. Банківська таємниця як об’єкт правовідносин………………
1.4. Банківська таємниця в законодавстві зарубіжних країн
Висновки……………………………..……………………………..

РОЗДІЛ 2 Правовий режим банківської таємниці та порядок розкриття інформації, що відноситься до банківської таємниці……….
2.1. Суб’єкти, що мають право знайомитись з банківською таємницею……………………………………………………………….…
2.2 Порядок розкриття відомостей, що становлять банківську таємницю, банками………………………………………………………..
2.3. Порядок розкриття відомостей, що містить банківську таємницю, в зарубіжних країнах…………………………………………
Висновки…………………………………………………………....

РОЗДІЛ 3. Юридична відповідальність за порушення правового режиму банківської таємниці……………………………………………
3.1. Загальні положення юридичної відповідальності…………..
3.2. Фінансово-правова відповідальність…………………………
3.3. Цивільно-правова відповідальність…………………….…….
3.4. Адміністративно – правова відповідальність………………..
3.5. Кримінально-правова відповідальність……………..………..
3.6. Відповідальність за порушення правового режиму банківської таємниці у зарубіжних країнах……………………………..
Висновки……………………………………………………………
ВИСНОВКИ………………………………………………………...
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………... 3-14
15-76
12-49

50-57
58-62
63-74
75-76

77-142

78-116

117-128

129-139
140-142

143-182
143-152
153-166
167-172
173-175
176-177

178-181
182-182
183-186
187-206

ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлюється, в першу чергу, новизною для української правової системи інституту банківської таємниці взагалі, а також важливістю зазначеної теми для системи всього банківського законодавства нашої держави.
Інститут банківської таємниці в українському праві з’явився порівняно недавно, а його поява, як, свого часу, і у більшості розвинутих країнах світу, була зумовлена, в першу чергу, стрімким розвитком економічних відносин у суспільстві, природними процесами становленням і розвитку банківської системи України, які мали місце з початку 90-х років і які тривають сьогодні.
Правовий інститут банківської таємниці є обов’язковим атрибутом правової системи будь-якої економічно розвинутої країни. Наявність його є не тільки обов’язковою державною гарантією забезпечення свободи та недоторканості особистого життя громадян, проголошеної як конституціями більшості демократичних країн світу, так і міжнародними договорами і Конвенціями. Наявність державного забезпечення інформації режимом банківської таємниці в країні є одним із необхідних атрибутів для забезпечення колективних економічних інтересів осіб, що провадять діяльність у сфері бізнесу через правовий інститут юридичних осіб.
Незважаючи на положення, що стосуються правового захисту банківської таємниці, які містяться, за деякими виключеннями, в правових системах кожної країни, зміст правового інституту, що є предметом дослідження цієї роботи, різниться у кожній державі.
В одних державах, (наприклад Сполучені Штати Америки) правовий захист банківської таємниці носить здебільшого декларативний характер, в інших (Швейцарська конфедерація) – являє собою сукупність взаємопов’язаних правових механізмів, які з одного боку, дозволяють забезпечити запобігання розголошенню та неправомірному використанню банківської таємниці, а з іншого надають достатні можливості працівникам правоохоронних органів для виявлення, попередження та присікання злочинних діянь, пов’язаних з відмиванням “брудних” грошей. Таку ситуацію зумовлюють, по-перше, особливості економічної доктрини держави, а по-друге, історія формування нормативної бази, яка стосується правового захисту інформації з обмеженим доступом у державі.
Історія формування правового інституту банківської таємниці (у сучасному її розумінні) в Україні є порівняно короткою і розпочинає свій відлік від прийняття першої редакції Закону України “Про банки і банківську діяльність”. На нашу думку, в першу чергу з відсутністю будь-якого нормотворчого, а також правозастосовчого досвіду у галузі правової охорони банківської таємниці в Україні пов’язана велика кількість прогалин та протиріч у правовому інституті банківської таємниці.
Крім цього, однією з основних причин недосконалості нормативно-правового регулювання у сфері правового захисту банківської таємниці є практична відсутність теоретичної розробки теми цього дослідження. Так, в Україні на даний момент відсутні будь-які фундаментальні монографічні дослідження правового інституту банківської таємниці, а наукові доробки, розроблені в Російській Федерації, хоч і є досить корисними для їх вивчення та аналізу, однак, навряд чи можуть бути в цілому використані для українського нормотворення та правозастосування, враховуючи той факт, що такі доробки базуються на нормах російського законодавства.
Правовий захист банківської таємниці тісно пов’язаний з інститутом боротьби з легалізацією майна, здобутого злочинним шляхом, теоретична розробка якого, на даний момент, є не менш актуальною за досліджувану тему. В світлі останніх змін, які внесені до українського законодавства із прийняттям Закону України №249-ІV від 28 листопада 2002 року “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, питання стосовно механізмів, якими будуть реалізовуватись внесені в українське право нові норми, стоять вкрай актуально, і потребують спеціальних досліджень. Окремі питання взаємодії правових інститутів боротьби з легалізацією доходів та банківської таємниці вперше в Україні викладені в роботі на рівні дисертаційного дослідження.
Практично недослідженими є норми правового інституту банківської таємниці, пов’язані з відповідальністю за її неправомірне розголошення та використання, а також з самим порядком розголошення інформації, віднесеної до цієї категорії. Більше того, саме поняття “банківської таємниці” є, на нашу думку, недостатньо проаналізованим та осмисленим на теоретичному рівні.
Усвідомлюючи той факт, що нормативно-правове регулювання правового статусу банківської таємниці в економічно розвинутих країнах має набагато більшу історію в порівнянні з аналогічним досвідом Україні, автор дослідження зробив спробу проаналізувати вплив зазначених правових норм на відповідні правовідносини у зарубіжних країнах, з метою винайдення для України оптимальної моделі нормативно-правого регулювання у цій сфері, що, на нашу думку, є досить важливим в умовах сучасного рівня нормативно-правового регулювання правового статусу банківської таємниці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обрана автором в ініціативному порядку, з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатнього рівня наукового дослідження. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного і адміністративного права, в окремих аспектах вона пов’язана з темою “Вдосконалення правового становища суб’єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0198W004863), яка розроблялася на юридичному факультеті в період з 1 січня 1997 по 31 грудня 2000 року, та “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні”, яка з 1січня 2000 року розробляється на юридичному факультеті, та знаходиться в руслі багаторічних наукових досліджень проблем фінансового права, які ведуться на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії банківського права знаннями про правовий режим банківської таємниці, проведення комплексного спектрального наукового аналізу такої правової категорії, як “банківська таємниця” та її зв’язки із різними правовими науками, вплив різних галузей права на досліджуваний режим банківської таємниці та розв’язання правових колізій, які виникають на практиці при застосуванні механізму правового режиму банківської таємниці для інформації, яка має ним охоплюватись.
Переважно теоретичний аспект дослідження вимагав від автора дисертації у деяких випадках звертатися до суміжних правових категорій, зокрема, цивільно-правових, адміністративно-правових, кримінально-правових та трудових.
Для досягнення цієї мети в процесі роботи над дисертацією вирішувались наступні задачі:
 визначення поняття терміну “таємниця”, “банківська таємниця” та аналіз їх взаємозв’язку з іншими різновидами інформації з обмеженим доступом;
 аналіз та визначення діянь, що містять ознаки цивільних, адміністративних правопорушень та кримінальних злочинів, об’єктом яких є відносини, що складаються з приводу застосування режиму банківської таємниці;
 порівняльно-правовий аналіз правового статусу банківської таємниці в Україні та зарубіжних країнах;
 визначення основних прогалин та протиріч чинного законодавства щодо правового регулювання банківської таємниці та розробка шляхів їх усунення;
 вивчення взаємодії правових інститутів банківської таємниці та боротьби з легалізацією майна, здобутого злочинним шляхом;
 аналіз існуючого порядку розкриття банківської таємниці та розробка пропозицій по його вдосконаленню.
Об’єктом дисертаційного дослідження є теоретичні та практичні питання правового регулювання банківських та суміжних відносин, які пов’язуються із реалізацією режиму банківської таємниці: об’єм та зміст банківської таємниці як об’єкта вказаних правовідносин, повноваження суб’єктів, а також відповідальність за порушення законодавства, яке регулює ці правовідносини.
Предметом дослідження є інформація, що відноситься до банківської таємниці, а також законодавча та теоретична база правового регулювання банківської таємниці.
Методологічні основи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є наукові принципи та дослідницькі методи, які ґрунтуються на вимогах об’єктивного та всебічного аналізу процесів та явищ, що виникають при практичному використанні режиму банківської таємниці, застосуванні його до інформації певного роду та способи забезпечення його як з боку держави, так і з боку недержавних юридичних осіб яким, в силу своєї діяльності та наданих законом повноважень, така інформація стала відомою. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження, дисертант застосовував такі методи, як:
системно-функціональний метод, який передбачає розгляд системних явищ в їх цілісності і взаємозв’язку з аналізом функцій взаємодіючих елементів (даний метод був використаний при досліджені порядку розкриття банківської таємниці на вимогу компетентних органів державної влади);
формально-догматичний, який включає в себе такі прийоми, як опис і аналіз правових норм, правовідносин та інших юридичних категорій, їх класифікацію та систематизацію правових явищ (використаний, зокрема, при аналізі норм українського права, яким регулюється правовий режим банківської таємниці);
порівняльний метод, що полягає в досліджені двох чи більше явищ, їх співставленні, виявленні спільного і відмінного в їх природі (застосувався при порівнянні правових режимів банківської таємниці в різних країнах світу);
статистичний метод, яким передбачено здійснення статистичну обробку фактичного матеріалу з метою формулювання висновків.
Автором було вивчено законодавство України (Конституція Україна, закони України, Рішення Конституційного суду України, укази Президента України, постанови Кабінету міністрів України, постанови Національного банку України, чинні міжнародні договори України тощо), нормативна база ряду зарубіжних країн, проведено порівняльний аналіз окремих аспектів законодавства з питань встановлення та здійснення режиму банківської таємниці і відповідальності за її розголошення в Австрії, Великобританії, Бельгії, Люксембурзі, Німеччині, Росії, США, Франції, Швейцарії тощо.
Стан наукової розробленості теми. Вивчення літературних джерел засвідчує, що комплексного дослідження проблем правового регулювання банківської таємниці наука в даний час не має. Аналіз дореволюційних джерел показав, що проблемам банківської таємниці в ті часи особливої уваги не приділялось. В радянські часи режим, схожий із режимом банківської таємниці поширювався лише на зберігання громадян в ощадних касах.
Стан наукової розробленості теми. Вивчення літературних джерел засвідчує, що комплексного дослідження проблем нормативно-правового регулювання банківської таємниці в Україні в даний час не має. Аналіз дореволюційних джерел показав, відносини, що складаються з приводу існування і застосування режиму банківської таємниці не стали предметом досліджень науковцями того періоду. Відсутні ґрунтовні юридичні дослідження інституту банківської таємниці і серед видань науковців радянських часів, що може пояснюватись тим, що режим, схожий із режимом банківської таємниці поширювався лише на зберігання громадян в ощадних касах. Слід одразу зауважити, що гарантія таємниці вкладів громадян є лише однією із частин режиму банківської таємниці, сфера застосування якого є значно ширшою.
Питання, що стосуються таємниці вкладів громадян в ощадних касах, були досліджені П.І. Седугіним , проблемам правового регулювання банківської таємниці та її змісту приділяли увагу А.Ю. Вікулін , Л.Г. Єфімова , М.В. Гвирцман , К.О. Маркелова , О.М. Олейник , А.М. Плєшаков та інші.
Так, дослідження П.І. Седугіна відносин, що стосуються таємниці вкладів громадян в ощадних касах, на сьогоднішній день фактично втратили свою актуальність через розширення бази застосування такого режиму на юридичних осіб. Крім того, П.І. Седугіним піддавались аналізу виключно відносини громадянина з соціалістичною державою, тоді як сьогодні режим банківської таємниці є більш складним та не на стільки однозначним в порівнянні з режимом таємниці вкладів громадян в соціалістичній моделі економіки.
А.Ю. Вікулін, Л.Г. Єфімова, М.В. Гвирцман, вивчаючи відносини породжені режимом банківської таємниці, зосереджували свою увагу переважно на переліку відомостей, що мають охоплюватись цим режимом, фактично залишаючи поза увагою порядок розкриття таких відомостей, повноваження суб’єктів, наділених відповідно до закону правом отримувати такі відомості тощо.
Більш широко до вивчення банківської таємниці підійшов А.М. Плєшаков, який в своїх працях вивчав не тільки ряд відомостей, віднесених до банківської таємниці, але і існуючий в Російській Федерації порядок їх розкриття. Проте, в своїх дослідженнях науковець спирався виключно на російське федеральне законодавство, яке принципово відрізняється від законодавства України.
Досить цікавим є дослідження відносин породжених застосуванням режиму банківської таємниці, викладене спільно російськими науковцями Г.А. Тосуняном, А.Ю. Вікуліним та А.М. Екмаляном . Проте, не дивлячись на досить високий рівень їх досліджень, для української правової моделі вони можуть мати лише довідкове значення, адже всі їх викладки ґрунтуються переважно не на теоретичних дослідженнях, а на аналізі національного російського законодавства. Крім цього, автори визнають, що інформація, що містить банківську таємницю відноситься до майна кредитної установи (банку), з чим не можна погодитись виходячи з того, що така інформація перебуває у власності клієнта.
Більш ґрунтовно до питання забезпечення банківської таємниці підійшла О.М. Олейник, яка при своїх дослідженнях хоча і спиралась переважно на норми російського законодавства, проте нею було отримано і ряд висновків, які ґрунтуються на суто теоретичному аспекті дослідження, а тому їх застосування не обмежено кордонами Російської Федерації. Проте, О.М. Олейник не досліджувала питання відповідальності за порушення режиму банківської таємниці, не оцінювала співвідношення норм законодавства про банківську таємницю із законодавством про боротьбу із відмиванням тіньових капіталів. При цьому, автором значно звужений зміст банківської таємниці.
Більш фундаментально до вивчення правового режиму банківської таємниці та відносин, породжених цим режимом підійшла К.О. Маркелова , ряд висновків якої є слушними та заслуговують на увагу. Проте, досліджуючи відносини пов’язані із банківською таємницею К.О. Маркелова залишила поза увагою вплив інституту протидії легалізації доходів отриманих злочинним шляхом, тенденції розвитку якого дають підстави для обґрунтованих побоювань стосовно майбутнього банківської таємниці. Крім цього, К.О. Маркелова розглядала банківську таємницю як комплексний інститут банківського права, не даючи визначення такому розумінню банківської таємниці. Натомість автор обґрунтовує неможливість виділення банківського права в окрему галузь, і визначає банківську таємницю як субінститут фінансового права. Автор не погоджується із визначенням правовідносин банківської таємниці, запропонованим К.О.Маркеловою, у зв’язку з тим, що, на нашу думку, банківська таємниця є субінститутом саме фінансового, а не інших галузей права та не носить комплексного характеру.
Крім того, названі дослідження банківської таємниці повністю ґрунтуються на нормах російського права кінця ХХ сторіччя, тоді як сьогоднішня українська правова система через ряд істотних відмінностей від чинного у 2000 році законодавства Російської Федерації більшість висновків дослідження не визнає.
Аналіз правового регулювання банківської таємниці змусив звернутись до праць по загальній теорії права, фінансового, цивільного, трудового та інших галузей права.
Велике значення для дослідження правової природи інституту банківської таємниці та визначення родової науки, до якої має відноситись названий інститут мають праці таких вчених, як М.М. Агарков , Ю.А. Вайденгаммер , А.Ю. Вікулін , А.М. Екмалян12, Л.Г. Єфімова , Є.О. Суханов , А.О. Селіванов , М.Г. Скарженовський , Г.А. Тосуняна12, Р.О. Халфіна , С.Д. Ципкін та багатьох інших.
Для більш повного розкриття теми даного дисертаційного дослідження, дисертант використовував праці таких спеціалістів з фінансового права, як Є.О. Алісов19, Л.К. Воронова , О.Н. Горбунова , О.О. Жданов , М.В. Карасева , С.Т. Кадьколенко19, П.С. Пацурківський , та інших.
Серед праць, присвячених правовій проблематиці поняття банківської таємниці з точки зору цивільного права були використані дослідження таких вчених, як М.В. Гордон , О.С. Іоффе , Є. Карманов , В.В. Луць , К.А. Флейшиц , та інших.
Проблемам притягнення до кримінальної відповідальності за розкриття банківської таємниці присвячені роботи А.М. Решелюк. Також, при роботі над даним дисертаційним дослідженням використовувались праці з теорії адміністративного права В.Б. Авер’янова , Д.Н. Бахраха , Ю.П. Битяка , М.Ю. Тихомирова , які займалися проблемами дослідження інститутів юридичної відповідальності, що являє собою фундаментальну основу вивчення предмету дослідження в розділі 3 цієї роботи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у способі постановки задач, так і в ступені обґрунтування кінцевих результатів дослідження. Дисертація є науковою працею, в якій пропонується теоретичний та науково-практичний аналіз правового режиму банківської таємниці, встановлення її змісту, правової природи, співвідношення банківської таємниці з іншими видами інформації з обмеженим доступом, відповідальності за порушення правового режиму банківської таємниці, співвідношення правового інституту банківської таємниці із правовим інститутом боротьби з легалізацією майна, здобутого злочинним шляхом тощо.
Наукова новизна полягає у таких основних результатах дисертаційного дослідження:
1. Обґрунтовано, що при конструюванні поняття “банківська таємниця” необхідно виходити із того, що це є по-перше, одним із видів інформації з обмеженим доступом, а по-друге, це є комплексом правових норм, за допомогою яких здійснюється забезпечення банківської таємниці.
2. В роботі вказані на недоліки чинного законодавства, яке регулює відносини що складаються з приводу банківської таємниці. Так вказані такі суттєві недоліки, як залежність віднесення інформації, яка є у розпорядженні банку, до банківської таємниці від можливості завдати шкоди власнику такої інформації від її розголошення. Також вказано на необґрунтованість забезпечення режимом банківської таємниці виключно інформації про діючих клієнтів банку, залишаючи поза цим режимом всіх колишніх клієнтів банку.
3. Вирішено колізію норм статей 141 та 66 Кримінально-процесуального кодексу України на користь статті 66 КПК України щодо розкриття інформації, яка становить банківську таємниці, стосовно юридичних осіб та фізичних осіб, що є суб’єктами підприємницької діяльності, однак, щодо фізичних осіб банк має право розкривати банківську таємницю виключно за рішенням або на письмову вимогу суду.
4. Наведено розмежування цивільно-правової відповідальності за розкриття банківської таємниці, адміністративно-правової відповідальності та кримінально-правової відповідальності.
5. Вказано на невизначеність терміну “узагальнені матеріали”, яким оперує законодавець в Законі України №249-ІV “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”. На основі діючого законодавства надано тлумачення цьому терміну.
Практичне значення одержаних результатів. Положення цієї дисертації можуть бути використані для підготовки розділів навчальних посібників з банківського або фінансового права, при викладені спецкурсів з цих дисциплін а також у практичній діяльності працівників фінансово-кредитних установ, Національного банку України, посадових осіб підприємств, установ, організацій всіх форм власності, які зобов’язані проводити фінансовий моніторинг фінансових операцій тощо. Теоретичні розробки і висновки можуть бути використані у наступних наукових дослідженнях.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де проведено її неодноразове обговорення та рецензування.
Результати дослідження використовувались автором у практичній роботі, в навчальному процесі під час проведення семінарських та практичних занять з курсу “Фінансове право” та спецкурсів “Теоретичні проблеми фінансового права”, “Основи правового статусу кредитних установ”, “Банківське законодавство” на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у трьох одноосібних авторських публікаціях збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затвердженому Вищою атестаційною комісією України.
Список опублікованих автором праць за темою дисертації:
1. Гетманцев Д.О. Фінансова відповідальність як вид юридичної відповідальності // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2001. – №41. – с.62-66.
2. Гетманцев Д.О. Проблеми обмеження правового захисту банківської таємниці з метою попередження легалізації майна, набутого злочинним шляхом // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2002 – №47, – 233-236.
3. Гетманцев Д.О. Проблеми визначення поняття банківської таємниці в законодавстві України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2001 – №44, с 25-28.
Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, які поділяються на 13 підрозділів, висновків, списку використаних джерел – 211 найменувань.
Повний обсяг дисертації складає 186 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті проведеного в даній праці аналізу норм національного та міжнародного права, ретельно дослідивши роботи вчених, автором роботи були зроблені наступні висновки:
1. Банківська таємниця за своєю правовою природою є інформацією, проте вона не відноситься до поняття “конфіденційна інформація”, а поряд з комерційною та державною таємницями є окремим різновидом таємної інформації.
2. Необхідно розрізняти два розуміння банківської таємниці. По-перше, банківська таємниця є інформацією щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. По-друге, банківська таємниця є субінститутом фінансового права, що являє собою систему правових норм, які регулюють сукупність суспільних відносин, що складаються в процесі зберігання, використання та розкриття відомостей, що належать до особливого виду таємної інформації (банківської таємниці). Правовідносини, об’єктом яких є банківська таємниця – це врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, що складаються в процесі зберігання, використання та розкриття відомостей, що відносяться законодавством до банківської таємниці.
3. Визначення банківської таємниці, що міститься в статті 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” містить деякі суттєві недоліки, які потребують доопрацювання на законодавчому рівні:
По-перше, законом невиправдано зменшене коло суб’єктів, які мають право на захист відомостей, що перебувають у їх власності та становлять банківську таємницю. Крім клієнтів банку, право на захист банківської таємниці необхідно визнати за кореспондентами банку, колишніми клієнтами банку, особами, що вступили у ділові відносини з банком з приводу укладення відповідних угод тощо.
По-друге, законом встановлено, що як однієї з необхідних умов віднесення інформації до банківської таємниці – можливість завдання матеріальної чи моральної шкоди клієнту від розголошення такої інформації.
Визначення банківської таємниці, що міститься в частині першій статті 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” має пріоритетне значення перед переліком інформації, що міститься у частині другій статті. Положення частини другої статті 60 Закону України носять роз’яснювальний, довідковий характер.
4. Виконання банком обов’язків по зберіганню банківської таємниці умовно можна поділити на три рівні:
Перший рівень стосується збереження інформації всередині самої банківської установи та полягає у встановленні чіткого переліку осіб – працівників банку, які мають доступ до банківської таємниці.
Другий рівень полягає у виконанні банком цілого ряду функцій по недопущенню розголошення банківської таємниці всередині банківської системи.
До третього рівня взаємовідносин банку з третіми особами слід віднести забезпечення банком збереження банківської таємниці по відношенню до будь-яких інших осіб, не віднесених до перших двох рівнів.
5. З метою приведення у відповідність із нормами Закону “Про банки і банківську діяльність”, Положення про єдину інформаційну систему “Реєстр позичальників”, затвердженого Національним банком України необхідно внести до нього наступні зміни:
 щодо встановлення обсягу інформації, що надається банком до ЄІС “Реєстр позичальників”, а також обсягу інформації, що банк отримав з ЄІС “Реєстр позичальників”;
 щодо визначення напрямів використання інформації, що банк отримав з ЄІС “Реєстр позичальників”, порядок збереження банками інформації, яку вони одержали з ЄІС “Реєстр позичальників”, а також відповідальність за розголошення такої інформації. Визначення зазначених обставин у їх сукупності дозволить визначити правовий режим інформації, віднесеної до банківської таємниці в разі, якщо вона перебуває в ЄІС “Реєстр позичальників”, або у банків, що одержали таку інформацію з ЄІС “Реєстр позичальників”;
 виключити положення щодо колективної власності банків-учасників ЄІС “Реєстр позичальників” на інформацію, що становить банківську таємницю та знаходиться в ЄІС.
6. Інформація, що відноситься до банківської таємниці, переходячи у порядку, встановленому чинним законодавством від комерційного банку до службовців Національного банку перестає відповідати істотним ознакам банківської таємниці, наведеним в Законі “Про банки і банківську діяльність” (перш за все за суб’єктним складом), трансформуючись у таємницю службову. Внаслідок цього, правовий статус такої інформації визначається іншими нормами закону, ніж правовий статус банківської таємниці. Збереження та захист такої інформації здійснюється відповідно до статей 13, 66 Закону України “Про Національний банк України”. Аналогічна трансформація відбувається і при передачі банком інформації, що становить банківську таємницю іншим державним органам.
7. Колізія норм статей 66 та 141 Кримінально-процесуального кодексу України повинна вирішуватись на користь статті 66 Кримінально-процесуального кодексу України щодо розкриття інформації, яка становить банківську таємниці, стосовно юридичних осіб та фізичних осіб, що є суб’єктами підприємницької діяльності, однак, щодо фізичних осіб банк має право розкривати банківську таємницю виключно за рішенням або на письмову вимогу суду.
8. Державна контрольно-ревізійна служба України може отримати відомості, що становлять банківську таємницю, виключно за дозволом власника таких відомостей або за рішенням (письмовою вимогою) суду. З огляду на це, стаття 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” потребує доповнення.
9. Недоліком нормативно-правового регулювання статусу банківської таємниці, на відміну від законодавства Російської Федерації, є відсутність строків надання інформації, що містить банківську таємницю на запит органів, визначених в статті 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.Фінансово-правова відповідальність – це правовідношення, що виникає у зв’язку з вчиненням правопорушення у сфері суспільних відносин, що складаються під час мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави на підставі прийняття уповноваженим органом, або у визначених законодавством випадках безпосередньо порушником, від імені держави рішення (акту індивідуального застосування), між державою та особою (правопорушником), змістом якого є застосування до правопорушника заходів покарання, передбачених фінансово-правовими санкціями.
10. Характерною особливістю інститутів юридичної відповідальності за порушення правового режиму банківської таємниці зарубіжних країн є наявність фінансової і кримінальної відповідальності за неправомірне розголошення і, як правило, використання банківської таємниці. Відсутність аналогічних норм в законодавстві України є суттєвим недоліком, яких пропонується усунути шляхом прийняття проектів відповідних нормативних актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Монографії (один, два або три автори):

П’ять та більше авторів:

Багатотомні видання

Перекладні видання:

Словники:

Складові частини книги:

Складові частини збірника:

Складові частини журналу:

Складові частини іноземного журналу:

Дисертації:

Автореферати дисертацій:

Нормативно-правові акти:

Листи і роз’яснення органів державної влади:

Іноземна література:
1. Агарков М.М. Основы банкового права; Учение о ценных бумагах: Курс лекций; Науч. исследование. - 2-е изд. – М.: БЕК, 1994. – 349 с.
2. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961.- 187 с.
3. Базилев Б.Т. Юридическая ответственность (теоретические вопросы) – Красноярск: Издательство Красноярского университета, 1985, – 296 с.
4. Бахрах Д.М. Советское законодательство об административной ответственности – Пермь, 1969 – 216 с.
5. Бахрах Д.Н.. Административное право. Учебник для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1997 – 368 с.
6. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность – М.: Юрид. лит., 1976 – 216 с.
7. Вступ до банківської справи/ під ред. М.І. Савлука. – К.: Дібра, 1998 – 343 с.
8. Герасименко С.А. Защита прав налогоплательщиков в арбитражном суде – М.: «Центр деловой информации еженедельника «Экономика и жизнь», 1994 – 314 с.
9. Гуревич И.С. Очерки советского банковского права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 130 с.
10. Державне управління: теорія і практика/ За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком інтер, 1998. – 322 с.
11. Ефимова Л.Г. Банковское право. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 360 с.
12. Жданов А.А. Финансовое право Российской Федерации: Методическое пособие / Российский открытый университет. Юрид. фак-т. - М., 1995. – 132 с.
13. Иоффе О.С., Шаргородский Н.Д. Вопросы теории права. М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
14. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
15. Коган М.Л. Предприятие и банк: операции и сделки, права и обязанности.– М.: Аркаюр, 1993 – 215 с
16. Костюченко О.А. Банківське право: Банківська система. Національний банк. Комерційні банки. Кредитування. Ринок цінних паперів. Національне валютне законодавство. Банківські системи зарубіжних країн. Інститут банківської таємниці.: Навч. посібн. – 2-ге вид. – К.: А.С.К., 2001. – 316 с.
17. Кучерявенко М. П. Податкове право. Підручник. – Харків: Консум, 1998 – 392 с.
18. Лейст О.Е. Санкции в советском праве – М.: Госюриздат, 1962 – 238 с.
19. Марксистско-ленинская общая теория государства и права. Основные институты и понятия. – М.: Юридическая литература, 1970 – 562 с.
20. Олейник О.М. Основы банковского права. Курс лекций. – М.: Юристъ, 1998. – 424 с.
21. Палиюк В.П. Возмещение морального (неимущественного) вреда. – К.: Право, 2000, – 272 с.
22. Пацурківський П.С. Основні проблеми теорії фінансового права. – Чернівці: Вид-во ЧДУ, 1998, – 276 c.
23. Петражицкий Л.И. Теория права и государства. – Спб.: изд-во Лань, 2000, – 608 с.
24. Пискотин М.И. Советское бюджетное право (основные проблемы). – М.: Юридическая литература, 1971, – 312 с.
25. Процевский А.И. Метод регулирования трудовых отношений. – М.: Юридическая литература, 1972, – 288 с.
26. Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования. М.- Л.: Изд. и 1-я тип. Изд-ва АН СССР в Лгр, 1947, – 283 с.
27. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права – М., 1960, – 189 с.
28. Самощенко М.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юр. лит., 1971 – 240 с.
29. Теория государства и права /Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М. НОРМА – ИНФРО, 2000, – 616 с.
30. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М.: Юринформцентр, 1998, – 798 с.
31. Тосунян Г.А. Банковское дело и банковское законодательство в России: опыт, проблемы, перспективы. – М.: Дело ЛТД, 1995, – 304 с.
32. Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское право Российской Федерации. Общая часть: Учебник / Под общ. ред. акад. Б.Н. Топорнина. – М.: Юристъ, 1999. – 448 с.
33. Финансовое право. Учебник. Отв. редактор Н.И. Химичева. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – с. 481.
34. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношениях. – М.: Юр. лит. – 351 с.
35. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г) / Е.А. Суханов (авт. вступ. ст.). – М.: СПАРК, 1995. – 556 с.
36. Адміністративне право України. (Підручник для юрид. вузів і фак./ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М.Гаращук та ін.); За. ред. Ю.П.Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
37. Банківське право України: Навчальний посібник. Кол. авторів Жуков А.М., Іоффе А.Ю. та ін. /За заг. редакцією А.О. Селіванова – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2000. – 384 с.
38. Становлення та розвиток цивільних і трудових відносин у сучасній Україні: Монографія / Кол. авторів: Я.М. Шевченко, О.М. Молявко, Г.В. Єрьоменко та ін.; наук. Ред. Я.М. Шевченко. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001, – 248 с.
39. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, Н.І. Хавринюка, – К.: Каннон, А.С.К., 2001 – 1104 с.
40. Фінансове право: Підручник / (Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадьколенко С.Т. та ін.) керівник авторського колективу і відп. ред. Л.К. Воронова. – Х.: Фірма “Консум”,1998. – С.49.
41. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Т.1. – Свердловск: Свердлов. юрид. ин-т, 1972. – 396 с.
42. Большая Советская Энциклопедия (в 30 томах). Т.2 /Гл. ред. А.М. Прохоров. Изд. 3-е, – М.: «Советская энциклопедия», 1970. – 1040 с.
43. Гордон М.В. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч.2. – Х.: Издательство Харьковского ордена трудового красного знамени государственного университета имени А.М. Горького, 1960. – 346 с.
44. Иоффе О.С. Советское гражданское право: Курс лекций. В 2-х т. Т.2. – Л.: Издательство Ленингр. ун-та, 1961. – 531 с.
45. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Кн 1. /О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2002, – 720 с.
46. Юридична енциклопедія. Т.1:А-Г / Редколегія: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Українська Енциклопедія, 1998. – 986 с.
47. Банковское право США /Поллард А.М., Пассейк, Эллис К.Х., Дейли Ж.П.: Пер. с англ. – М.: Прогресс, – 1992. – 482 с.
48. Гавальда С., Стуфле Ж. Банковское право (Учреждения – Счета – Операции): Пер. с франц. – М.: Финстатинформ, 1996. – 566 с.
49. Годме П.М. Финансовое право: пер. с. фр. – М.: Прогресс, 1978, – 430 с.
50. Энциклопедия банковского дела и финансов /Encyclopedia of banking & finance, Чарльз Дж. Вулфел / Charles J. Woeful, «Корпорация Фёдоров» – 2000, – 596 с.
51. Ожегов С.М. Словарь русского языка, – М.: Советская энциклопедия, – 1973 г.
52. Ожогов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка, – М., 1992 – 1040 с.
53. Российская банковская энциклопедия / О.И. Лаврушин (гл. ред.). – М.: ЭТА, 1995. – с. 551
54. Образцы договоров с комментариями. Международный коммерческий арбитраж (конвенции и регламенты). – М.: Финансы и статистика, 1997. – 608с.
55. Вильнянский С.И. Обычаи и правила социалистического общежития // Ученые записки Харьковского юридического института им. М.Л. Кагановича. Вып. 5. – Х.: Из-во ХГУ им. А.М. Горького, 1954. – С. 3-25
56. Воронова Л.К. Про правовий статус Національного банку України та його Ради за новим Законом України «Про національний банк України» // реферативний огляд чинного законодавства України /За ред. В.В. Цвєткова, Є.Б. Кубко. – К.: Салком, 2000, – 296 с.
57. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве.// Сборник ученых трудов, 1973 – Вып.27 – с.16, Советское гражданское право. Под редакцией О.А. Красавчикова, – т.1. – М.: «Высшая школа» – 1973 – с.414.
58. Рамзайцев Д.Ф. О значении обычаев в международной торговле. // Международные торговые обычаи. – М.: Внешторгиздат, 1958. – С. 4-35
59. Маркелова К.А. Полномочия субъектов правоотношений, складывающихся в области истребования сведений, составляющих банковскую тайну // Вестник Саратовской государственной академии права, – Саратов, – 2000, – №3, – С. 96
60. Маркелова К.А. Проблемы ответственности за правонарушения в области получения и разглашения банковской тайны // За диктатуру закона. Материалы научно-практической конференции, – Саратов, – 2000, – С. 16.
61. Халфина Р.О. К вопросу о предмете и системе советского финансового права. // Вопросы советского административного и финансового права. – М.: Из-во Академии наук СССР, 1952. – С. 182-214.
62. Алиев В.М. Политико-правовые проблемы противодействия легализации (отмыванию) доходов, полученных незаконным путём// Право и политика, – 2000, – №2 – с. 76
63. Аржанов М. Предмет и метод правового регулирования в связи с вопросом о системе советского права. // Советское государство и право. – 1940. – № 8-9. – С. 17
64. Братусь С.Н. О предмете советского гражданского права. // Советское государство и право. – 1940. – №1. – С. 36-53
65. Викулин А.Ю. Банковская тайна как объект правового регулирования // Гос-во и право. – 1998. – №7. – С. 66-72
66. Гвирцман М.В. Правовое регулирование банковской тайны // Деньги и кредит, – 1992, – №6, – С.16.
67. Горбунова О.Н. Выделять банковское право в отдельную отрасль права пока рано. // Юридический мир. – 1998. – № 8. – С. 15
68. Дембо Л.И. О принципах построения системы права. // Советское государство и право. – 1956. – № 8. – С. 91-94.
69. Еременко И., Степюк А. Банковской тайны нет // Деловая неделя, – 2003, – №9 (123), – С. 3
70. Ерпылева Н.Ю. Механизм правового регулирования банковской деятельности. // Хозяйство и право. – 1998. – №2. – С. 83
71. Ефимова Л.Г. Банковская тайна: сравнительный аспект // Бизнес и банки, – 1991, – №46, – С. 41
72. Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву // Советское государство и право – 1972 – №9 – С. 38
73. Карасева М.В. О предмете финансового права на современном этапе. // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 22-32.
74. Карманов Є. Банківська таємниця як об’єкт цивільно-правового регулювання// Право України, – 2001 – №12 – С. 110 – 103
75. Кнапп К. По поводу дискуссии и системе права. // Советское государство и право. – 1957. – № 5. – С. 114-121
76. Коган И.Л. Правоотношения между Госбанком и объединениями. // Советское государство и право. – 1974. – №1. – С. 58-67.
77. Корж В. Способи легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих організованими групами, злочинними організаціями// Право України, – 2003 – №1 – С. 90
78. Ответы на вопросы учасников семинара //Российский налоговый курьер – 2002 – №6, – С. 28
79. Пацурківський П.С. Місце фінансового права в системі права.// Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наук. прац. Вип. 48: Правознавство. – Чернівці. ЧДУ, 1999, – С. 36
80. Пискотин М.И. Об учебном курсе “Основы банковского права Российской Федерации”// Государство и право. - 1996. – № 1. – С. 107-108
81. Плешаков А.М. Банковская тайна: порядок предоставления сведений и ответственность за их разглашение // Адвокат. – 1997. – № 5. – С. 77-84
82. Плешаков А.М. Банковская тайна: порядок раскрытия (правовые аспекты) // Юридическая консультация, – 1998, – №9-10, – С. 15
83. Рустамова О. Банк России – история статуса и статус в истории // Экономика России, – 2001 – №1 – С. 26
84. Сапожников Н.В. Банковское право в отраслевом законодательстве. // Государство и право. 1996. № 9. – с. 114
85. Тарасов М.А. Система транспортного права Советского Союза. // Советское государство и право. – 1957. – №4. – С. 111-112
86. Толстой Ю.К. О теоретических основах кодификации гражданского законодательства // Правоведение. – 1957. – №1. – С. 45
87. Тосунян Г.А. Проект программы учебного курса “Основы банковского права Российской Федерации”// Государство и право. – 1995. – № 11. – С. 35
88. Чечіна Н.А., Елькінд П.С. Про кримінально-процесуальну та цивільно-процесуальну відповідальність.// Радянська держава і право. – 1973. – №9. – С. 34
89. Яковлев В.Ф. Объективное и субъективное в методе правового регулирования // Правоведение. – 1970. – № 6. – С.58
90. Янчук В.З. Теоретические предпосылки совершенствования колхозного законодательства. // Советское государство и право – 1968. – № 5. – С. 40-43.
91. BANKING ACT [Kreditwesengesetz - KWG], in: RÜSTER, B. (ed.), Business transactions in Germany. Munich, – 1983 vol. 4 – appendix 5.
92. Douglas Farah, “Russian Crime Finds Haven in Caribbean” // Washington Post (Oct. 7 1996) – p.11
93. Laura W. Murphy, Letter to the House on Financial Privacy and the International Money Laundering Act // American civil liberties magazine, – 13 July 2000, – p. 163
94. Luca Errico, Alberto Musalem. Offshore Banking: An Analysis of Micro – and Macro-Prudential Issues // IMF Working Paper, – January, – 1999, – p.92
95. Mark Battersby, Tax Watch: “Global Cartel”. Takes the Heat Off Tax Havens, // Investment News 14 (Aug 13, 2001) – p. 16.
96. William F. Wechsler, Follow the Money,// Foreign Affairs – (Aug 2001), – р.16
97. Wesley Gibbings, Economy-Caribbean: Region Unites Behind Offshore Banks, // INTER PRESS SERVICE (June 9, 2000), – p. 14
98. Агафонова Н.А. Правовий режим акредитиву як форми безготівкових розрахунків: Дис. канд. юр. наук./ Національний університет імені Тараса Шевченка, – К., 2002 – 192 с.
99. Колісник В.Б. Правові основи акредитивної форми безготівкових розрахунків: Дис. канд. юрид. наук. – К., –1994. – с. 33
100. Патрушев Є.М. Правові основи діяльності комерційних банків України по розрахунках: Дисс… канд. юрид. наук. – К., 1994. – 189 с.
101. Андреев О.В. Финансово-правовые санкции. Автореф. Дисс… канд.юрид.наук. – Саратов, – 1984 –27 с.
102. Зинчук Э.А. Договор краткосрочной ссуды между Госбанком и государственными хозяйственными организациями: Автореф. дисс…канд. юрид. наук. - М., 1955. – 17 с.
103. Малиновская В.М. Ответственность за нарушение таможенного законодательства Российской федерации (финансово-правовые аспекты): Автореферат диссертации на получ. уч. ст. кандидата юр. наук. – М. 1997 – с. 24.
104. Маркелова К.А. Банковская тайна: правовые аспекты: Автореф. дисс... канд. юрид. наук – Саратов, 2000
105. ВОЛЬФСБЕРГСКИЕ ПРИНЦИПЫ: всеобщие директивы по противодействию отмыванию доходов в частном банковском секторе // http://www.bdm.ru/arhiv/2001/03/48-50.html
106. Господарський процесуальний кодекс України, затверджений Законом України №1798-XII від 06.11.1991 // ВВР України, – 1992, – №6, – ст.56
107. Директива 97/7/ЕС Европейского парламента и совета евросоюза от 20 мая 1997 о защите потребителей в случае заключения контактов на расстоянии // перевод взят с http://www.infolaw.ru/infolaw/zakon.phtml?file=z3
108. Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000р., №2121-ІІІ.// ВВР України. – 2003р. – №1. – Ст. 2.
109. Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000р., №2121-ІІІ.// ВВР України – 2003р. – №1. – Ст. 2.
110. Закон України “Про боротьбу з тероризмом” №638-ІV від 16.04.2003 // Офіційний вісник України, – 2003, – №16, – ст. 697
111. Закон України “Про виконавче провадження” №606-ХІV від 21.04.1999 // Офіційний вісник України, – 1999, – №19, – ст.813
112. Закон України “Про власність” №697-ХІІ від 07.02.1991р // ВВР України, – 1991, – №20, – ст. 249
113. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” №485-ІV від 06.02.2003 // Офіційний вісник України, – 2003, – №7, – ст. 27
114. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” №485-ІV від 06.02.2003 // Офіційний вісник України, – 2003, – №7, – ст. 27
115. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про банки і банківську діяльність” №2922-ІІІ від 10.01.2002 // ВВР України, 2002, – №17, – ст.117
116. Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення банківського законодавства” №2747-ІІІ від 04.10.2001 // ВВР України, – 2002, – №5, – ст.33
117. Закон України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” №2235-ХІІ від 26.03.1992 // ВВР України, – 1992, – №29, – ст. 397]
118. Закон України “Про господарські товариства” №1576-ХІІ від 19.09.1991 // ВВР України, – 1991, – №49, – ст.682
119. Закон України “Про державну виконавчу службу” №202/98-ВР від 24.03.1998 // Офіційний вісник України, – 1998, – №15, – ст.566
120. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу України” №2939-ХІІ від 26.01.1993 // ВВР України, – №13, – ст.110
121. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-XII від 04.12.1990 // ВВР, – 1991, – №6, – ст. 37
122. Закон України “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України” №2925-ІІІ від 10.01.2002 // ВВР України, – 2002, – №16, – ст. 115
123. Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” №249-ІV від 28.11.2002 // Офіційний вісник України, – 2002, – №50, – ст. 2248
124. Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” № 249-ІV від 28.11.2002 // Відомості Верховної Ради України, – 2003, – №1, – ст.2
125. Закон України “Про інформацію” №2657-ХІІ від 02.10.1992 // ВВР України, – 1992, – №48, – ст.650
126. Закон України “Про міжнародні договори” №3767-XII від 1993.12.22 // ВВР України, – 1994, – №10, – ст.45
127. Закон України “Про міліцію” №565-ХІІ від 20.01.1990, // ВВР України, – 1991, – №4, – ст. 20
128. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” №1977-ХІІ від 13.12.1991 // ВВР, – 1992, – №12, – ст. 165
129. Закон України “Про Національний банк України” №679-XIV від 1999.05.20 //ВВР України, – 1999, – №29, – ст. 238
130. Закон України “Про нотаріат” №3425-ХІІ від 02.09.1993 // ВВР України, – 1993, – №39, – ст.383
131. Закон України “Про освіту” №1060-ХІІ від 23.05.1991 // ВВР Україна, – 1991, – №34, – ст.451
132. Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” №2346-III від 2001.04.05 // ВВР України, – 2001, – №29, – ст.137
133. Закон України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 // ВВР України, 1997, – 21, – ст.156
134. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” №185/94-ВР від 23.09.1994 // Відомості Верховної Ради України, – 1994, – №40, – ст.364
135. Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 // ВВР України, 2001, – №10, – ст44
136. Закон України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991 // ВВР України, – 1991, – №53, –ст.793
137. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 рік” №738/97-ВР від 17.12.1997 // ВВР України, – 1998, – №16, – ст.72
138. Закон України “Про ратифікацію Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму” №149-ІV від 12.09.2002 // ВВР України, – 2002, – №43, – ст.316
139. Закон України “Про службу безпеки України” №2229-ХІІ від 25.03.1992 //ВВР України, – 1992, – №27, – ст. 382
140. Закон України “Про статус народного депутата України” № 2790-XII від 17.11.1992 // ВВР України, – 1993, – №3, – ст.1
141. Закон України “Про судоустрій України” №3018-ІІІ від 07.02.2001 // ВВР України, – 2002, – №27 – 28, – ст.180
142. Закон України “Про судоустрій України” №3018-ІІІ від 07.02.2001 // ВВР України, – 2002, – №27 – 28, – ст.180
143. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” №2664-III від 12.07.2001 // ВВР України, – 2002, – №1, – ст.1
144. Закон України “Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб” №2740-ІІІ від 20.09.2001// ВВР України – 2002 – №5, – ст.30
145. Закон УРСР “Про підприємства в Україні” №887-ХІІ від 27.03.1991 // ВВР УРСР – 1991, – №24, – ст.272
146. Кодекс України про адміністративні правопорушення, затверджений Законом УРСР №8073-Х від 07.12.1984 // ВВР УРСР, – 1984, – додаток до №51, – ст. 1122
147. Конвенція ООН Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин від 20.12.1988 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН: Еліт”, версія 7.4.2.
148. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом // Офіційний вісник України, – 1998, – №13
149. Конституція України, затверджена Законом України №254к/96-ВР від 1996.06.28 // ВВР України, – 1996, – №30, – ст.141
150. Кримінальний кодекс України, затверджений Законом України №2341-ІІІ від 05.04.2001 // ВВР України, – 2001, – №№25 – 26, – ст.131
151. Кримінально-процесуальний кодекс України, затверджений Законом УРСР б/н, від 28.12.1960 // ВВР УРСР, – 1961, – №2, – ст.15
152. Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму від 09.12.1999 // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН: Еліт”, версія 7.4.2.
153. Наказ Головного управління державної служби України “Про Довідник типових професійних характеристик посад державних службовців (випуск 76)” №65 від 01.09.1999 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, – 2002, – №1
154. Наказ Держстатндарта №257 від 27.07.1995 “Про затвердження Державного класифікатора України [Класифікатор професій ДК 003-95]” // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН – версія – 7.4.2.
155. Постанова Верховної Ради УРСР «Про ратифікацію Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин» №1000-XII від 25.04.1991 // ВВР УРСР, – 1991, – №24, – ст.277
156. Постанова Кабінету міністрів України “Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями” №1968 від 12.12.1998 // Офіційний вісник України, – 1998, – 50, – ст.1848
157. Постанова Кабінету міністрів України “Про утворення Державного департаменту фінансового моніторингу” №35 від 10.01.2002// Офіційний вісник України, 2002, – №3, – ст.87
158. Постанова кабінету міністрів України №1124 від 28.08.2001 “Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)” // Офіційний вісник України, 2001, – №35, – ст.1630
159. Постанова Кабінету міністрів України №611 від 19.08.1999 “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці” // Зібрання постанов Уряду України, – 1993, – №12, – ст.269
160. Постанова Національного банку України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29.03.2001 // Офіційний вісник України – 2001р. – №18 – том 2 – стор. 794
161. Постанова Національного банку України “Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства” №369 від 28.08.2001 // Офіційний вісник України, – 2001, – 41, – ст.1864
162. Постанова Національного банку України “Про затвердження Правил надання банками на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю інформації і документів” №451 від 16.11.2000 // Офіційний вісник України, – 2000, – №48, – ст.2102
163. Постанова Національного банку України №164 від 30.04.02 року “Про схвалення Методичних рекомендацій з питань розроблення банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом” // Вісник законодавства України, – 2002, – №5, – с.21
164. Постанова Національного банку України №183 від 03.06.2002 “Про затвердження Змін до Положення про єдину інформаційну систему “Реєстр позичальників” // Офіційний вісник України, – 2002, – №23, – ст.1133
165. Постанова Національного банку України №245 від 27.06.2001 “Про створення єдиної інформаційної системи обліку позичальників (боржників)” // Офіційний вісник України, – 2001, – №30, – ст.1363
166. Постанова Національного банку України №246 від 28.09.1995 року “Положення Національного банку “Про кредитування” // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України, – 1996, – №1
167. Постанова НБУ “Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями [Національний банк]” №136 від 24.03.1999 // Офіційний вісник України, – 1999, – №22, – ст.1020
168. Постанова НБУ “Про затвердження Порядку відкриття та функціонування анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів)” №205 від 16.08.1995 // Офіційний вісник України, – 1995, – №47, – ст.1733
169. Рішення Конституційного суду України “У справі за конституційним поданням Національного банку України про офіційне тлумачення положень статті 86, частини другої статті 89 Конституції України, частини другої статті 15, частини першої статті 16 Закону України “Про статус народного депутата України” (справа про звернення народних депутатів України до Національного банку України)” №5-рп/2003 від 05.03.2003 // Урядовий кур’єр, – 2003, – №51
170. Рішення Конституційного суду України “У справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) №9-рп/99 від 27.10.1999 // Офіційний вісник України, – 1999, – №44, – ст. 2193
171. Рішення Конституційного суду України “У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб)” №7-рп/2001 від 30.05.2001 // Офіційний вісник України, – 2001, – №24, – ст. 1076
172. Тимчасові правила проведення валютних аукціонів Національного банку України від 03.03.1994 // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН – версія 7.4.2
173. Типовий закон про відмивання грошей, отриманих від наркотиків // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. – К.: Школяр, – 1999 р. – с.164
174. Уголовный кодекс Российской Федерации от 24.05.96 №63-ФЗ (принят ГД ФС РФ 24.05.96) // Российская газета, – 1996 – №113,
175. Указ Президента України “Про відкриття анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів)” №679/95 від 01.08.1999 // Урядовий кур’єр, – 1995, – 03.08.95 –№115 – 116
176. Указ Президента України “Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436” від 11 травня 1999 року №491/99 // Офіційний вісник України, – 1999, – №19, – ст. 817
177. Указ Президента України “Про деякі питання захисту банківської таємниці” №805/98 від 21.07.1998 // Голос України, – 1998, – 28.07.98 – №142
178. Указ Президента України “Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України” №1138/2000 від 17.10.2000 // Офіційний вісник України, – 2000, – №42, – ст.1774
179. Цивільний кодекс України затверджений Законом України №435-ІV від 16.01.2003 // Голос України – 2003, – №№45 – 48
180. Цивільний кодекс УРСР, затверджений Законом УРСР від 18.07.1963 б/н //ВВР УРСР – 1963 р. – №30. - Ст. 464
181. Цивільний процесуальний кодекс України, затверджений Законом УРСР б/н від 18.07.1963 // ВВР УРСР, – 1963, – №30, – ст.464

182. Проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №3432 від 22.04.2003 // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН: Еліт”, версія 7.4.2.
183. Проект закону України “Про внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” №3231 // Комп’ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН: Еліт – версія 7.4.2.

184. Bank Secrecy Act, 31 U.S.C. 5312(a)(2)(A) thru (X), 01.10.1970 // http://www.uhuh.com/laws/31usc1051.htm
185. Banker’s Books Evidence Act 1879 // www.courts.ie/logpr.nsf/1998.pdf
186. Banking Act (1987) // www.law.nyu.edu/centralbankscenter/ texts/England-BankingAct%201987.html
187. Banking Act (1987) // www.practicallaw.com/scripts.pdf
188. BANKING ACT [Kreditwesengesetz - KWG], in: RÜSTER, B. (ed.), Business transactions in Germany. Munich, – 1983 vol. 4 – appendix 5.
189. Council Directive 91/308/EEC of 10 June 1991 on prevention of the use of the financial system for the purpose of money laundering 91/308/EEC // List of Legislation : www.centralbank.ie/documents/ bsd/BSD-LAWS.pdf
190. Council Directive of 1977 // www.centralbank.ie/documents/bsd/BSD-LAWS.pdf
191. Financial Services Act (1986) // www.toxiclemon.co.uk/t/financial/financial-services-act-1986
192. Insolvency Act (1986) // www.insolvency.co.uk/legal/ia1986.htm
193. Municipality of Hillegom v. Hillenius // www.parliament.the-stationery-office.co.uk/pa/ld199900/ldjudgmt/jd000518/rivers-4.htm
194. Police and Criminal Evidence (1984) // www.london.gov.uk/gla/publications/crime_policing/stopsearch.pdf
195. Swiss Federal Banking Act of 8 November 1934 (RS 952.0). Article 47
196. Taxes Management Act (1970) // www.lawreports.co.uk/qbnov0.2.htm
197. Wlliams and Others v. Sommerfield // www.legal500.com/devs/uk/lt/ihl83lt.pdf
198. Борьба с отмыванием денег: международный опыт и уроки для России. Аналитическая записка от 12 сентября 2000 года// www.opec.ru
199. Лист Верховного суду України №5-16н245 від 28.05.2001 // Бизнес – Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации, – 18.03.2002 – №11/1
200. Лист Державної податкової інспекції №1439/6/22-3216 від 27.03.2001 // Бизнес - Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации, – 2001, – №18/1
201. Лист МВС №3464/Кл від 28.04.2001 // Бизнес - Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации, – 2001,– №24/1
202. Лист НБУ №18-113/3105 від 17.08.2001 // Бизнес - Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации, – 2001, – №39/1
203. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” №02-5/215 від 1.04.1994 // Юридичний вісник України, – 2002 – №6 – с.26
204. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання, що виникають у вирішенні спорів, пов’язаних з визнанням недійсними рішень органів державної податкової служби та зворотним стягненням списаних ними у безспірному порядку сум” від 19.03.1998 №02-5/98 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, – 2001, – №3
205. Andrew Crockett. Financial Stability Forum, Report of the Working Group on Offshore Centres, 5 April 2000, available at http://www.fsforum.org/Reports/RepOFC.pdf
206. Bills of Exchange and Banking, Vol.2 of Chitty on Contracts; London, Sweet and Maxwell, – 1999, – с. 170
207. Chapters on the Financing of Sales by Banking Devices in Benjamin’s Sale of Goods; London, Sweet and Maxwell: – 1974, – с. 27
208. Federal Department of Finance “Bank secrecy”//http://dff.admin.ch. – 2001.
209. Hampton W. The Offshore Interface – Tax Havens in the Global Economy, – Macmillan Press LTD, London, – 1996, – p. 169
210. Jack A. Blum, Michael Levi, R. Thomas Naylor, Phil Williams. Financial Havens, Banking Secrecy And Money Laundering, United Nations Office For Drug Control And Crime Prevention Global Programme Against Money Laundering,// http://www.cf.ac.uk/socsi/whoswho/levi-laundering.pdf
211. Micheloud & Co “What does bank secrecy cover?”// http:// S.B.A.com.