Басюркіна Наталія Йосипівна. Стратегія економічного розвитку сезонних галузей харчової промисловості (на прикладі плодоовочевої консервної промисловості України)

Краткое описание

Басюркіна Наталія Йосипівна. Стратегія економічного розвитку сезонних галузей харчової промисловості (на прикладі плодоовочевої консервної промисловості України) : Дис... канд. наук: 08.07.01 2007

Басюркіна Н.Й. Стратегія економічного розвитку сезонних галузей харчової промисловості (на прикладі плодоовочевої консервної промисловості України). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.01 Економіка промисловості. Інститут проблем ринку й економіко-екологічних досліджень, Одеса, 2006.
Дисертація присвячена розробці теоретичних і методичних інструментів для формування стратегії розвитку плодоовочевої консервної промисловості.
Розроблено методику розвитку плодоовочевої консервної промисловості, що враховує виробничий потенціал і зв’язки галузі із сировинною базою і сферою реалізації готової продукції. Запропоновано методику визначення взаємозв’язків між факторами, що визначають рівень організації сировинної зони підприємств галузі, яка дозволяє ефективно формувати власні сировинні зони. Проведено поетапний аналіз форм організації плодоовочевого консервного виробництва: спеціалізації, концентрації, кооперування і комбінування, що дозволило визначити спрямованість державної політики, а також виявити «вузькі місця» у механізмах її реалізації на підприємствах галузі.
На основі аналізу тенденцій виробничих ресурсів галузі, форм і напрямків підвищення ефективності її діяльності розроблено методичний підхід до формування стратегії та економічного механізму планування розвитку плодоовочевої консервної промисловості, який дозволяє виявити резерви підвищення ефективності галузі, визначити стратегічні шляхи виходу галузі на міжнародний рівень.

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці методичних положень щодо підвищення економічної ефективності планування економічного розвитку плодоовочевої консервної промисловості. Дослідження дозволили зробити такі основні висновки:

Автором досліджено, що в зв’язку з тим, що в сучасних умовах трансформації економіки України зруйновано механізм планування діяльності її галузей, але не сформовано стратегію її розвитку, різко знизилось виробництво і споживання харчових продуктів, в тому числі плодоовочевих консервів. За останні 10 років воно зменшилось в 2,7 рази, на 40,7 % виросла частка морально і фізично зношеного обладнання галузі, продуктивність праці знизилась в 2,3 рази, знизилась ефективність роботи всіх плодоовочевих консервних підприємств, більшість з яких стали збитковими. Важливі для країни галузі плодоовочева консервна промисловість і сільське господарство в технічному, технологічному і організаційному плані виявились зруйнованими, і стратегію їх розвитку до теперішнього часу чітко не визначено.
В дисертації узагальнено, що стратегія відродження консервної промисловості визначена поглибленням інтеграції виробників сільськогосподарської сировини і його переробників. З цією метою запропоноване створення нових організаційних структур аграрно-промислових підприємств, в яких об'єднано процеси виробництва сировини, транспортування, зберігання, переробки і реалізації продукції.
Зроблено висновок, що до числа факторів, які визначають економічний розвиток плодоовочевої консервної галузі, варто віднести: природно-історичні умови, характер і види сировини, яка культивується, сезонність її виробництва, рівень організації зберігання і транспортування, потреба в плодоовочевих консервах, виробничий потенціал галузі, форми організації виробництва, НТП, державні програми підтримки і розвитку галузі. Найважливішими факторами є: сировинний, а також форми організації виробництва. Алгоритм послідовної оптимізації факторів є основою формування стратегії економічного розвитку галузі.
При розрахунку розробленої моделі розвитку і розміщення галузі вона показала такі тенденції та особливості галузі: збільшення попиту і різке зменшення виробництва плодоовочевих консервів, зменшення кількості консервних заводів та їх ефективності, реорганізація сировинної бази галузі, збільшення транспортних витрат на доставку сировини до її переробників. Враховано оцінку природно-ресурсного потенціалу плодоовочевої консервної промисловості, зонального розміщення в Одеському регіоні та її ефективності.
На основі отриманих розрахунків встановлено, що з усіх плодоовочевих консервних підприємств галузі найбільший виробничий потенціал має ТОВ «Украгросервіс», а найменший - Білгород-Дністровський завод ОП «Продтовари», незважаючи на його високий інвестиційний потенціал. На цій підставі зроблено висновки, що доцільно розширити діючі підприємства, можливість для чого надає наявність сировинних і виробничих ресурсів.
В дисертації обґрунтовано, що є доцільним збільшення обсягів вирощування всіх видів сировини для промислової переробки по районах Одеського регіону. Обґрунтовано, що оптимальним є такий варіант розвитку галузі, при якому вся сировина для промислової переробки вивозиться з пунктів збирання врожаю, і задовольняються всі потреби в продукції переробних підприємств і населення регіону, при мінімальних сумарних витратах на її виробництво і транспортування.
Виявлено, що найбільший резерв у збільшенні кількості якісної сировини закладено в зменшенні середнього радіуса доставки сировини на підприємство. Крім того, великі резерви приховано в організації пунктів первинної переробки сировини в сировинній зоні та в більш повному використанні спеціального автотранспорту для перевезення переробленої сировини. Все це свідчить про необхідність розширення і подальшої спеціалізації власної сировинної зони ВАТ «Завод «Іллічівський» і ТОВ «Украгросервіс». Підприємствам ТОВ «Ірен-Агронатурпродукт» і ВАТ «Саратський завод продтоварів» рекомендовано самостійно створювати власні сировинні зони для безперебійного надходження якісної недорогої сировини на переробку.
Запропоновані автором стратегія та механізм планування економічного розвитку плодоовочевого консервного виробництва дозволяють визначити перспективи його розвитку в Одеському регіоні до 2010 р. Розрахунковим шляхом рекомендовано планувати пункти будівництва нових підприємств, розширення на новій технічній основі діючих консервних заводів Одеського регіону. Запропонований підхід дозволяє визначити обсяги сумарних інвестицій, основних і обігових коштів по кожному проекту розвитку підприємств галузі.

В зв’язку з тим, що Україна готується до вступу у Всесвітню Торговельну Організацію, в дисертації зроблено висновки про необхідність приділення особливої уваги плодоовочевій консервній галузі, продукція якої може стати однією з важливих експортних складових, а Одеський регіон є перспективним в розвитку цього напрямку, тому що його природні умови дозволяють вирощувати майже всі види плодів і овочів. В цю галузь найближчими роками варто вкладати інвестиції, розвивати виробничо-фінансову інфраструктуру, створюючи умови для відтворення зупинених і створення нових підприємств. В цьому регіоні надто перспективним є тісне співробітництво виробництва, науки, фінансових і державних організацій на основі довгострокової державної програми.