Бикова Вероніка Григорівна. Оцінка та планування фінансово-економічного потенціалу підприємств загальнодержавного значення

Краткое описание

Бикова Вероніка Григорівна. Оцінка та планування фінансово-економічного потенціалу підприємств загальнодержавного значення : дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Дніпропетровський національний ун-т. — Д., 2006. — 219арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 173-187

Бикова В.Г. Оцінка та планування фінансово-економічного потенціалу підприємств загальнодержавного значення. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 фінанси, грошовий обіг і кредит. Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2006.
У дисертаційній роботі удосконалено зміст поняття «фінансово-економічний потенціал» для підприємств загальнодержавного значення як функціональної взаємопов’язаної сукупності економічного та фінансового потенціалів, що забезпечує максимально ефективну реалізацію цілей і напрямів розвитку підприємства з акцентом на його фінансову складову.
Розроблено методику комплексної оцінки фінансово-економічного потенціалу підприємств загальнодержавного значення на основі застосування матричних методів, яка дозволяє уникнути конфлікт нормованих і ненормованих абсолютних показників шляхом їхньої трансформації у ланцюгові (або базисні) індекси, що підвищує вірогідність одержаних результатів на відміну від порівняння з плановими або нормативними значеннями.
Ґрунтуючись на результатах дослідження кореляційного зв’язку між темпами зміни результатів діяльності ДКБ «Південне», його фінансово-економічного потенціалу та обсягів бюджетного фінансування діяльності, визначено теоретико-методологічний підхід до планування фінансово-економічного потенціалу підприємств шляхом урахування темпів зміни запланованих обсягів виділеного державного фінансування, що допоможе уникнути помилок, які мають місце при традиційному підході фінансового планування діяльності підприємств загальнодержавного значення.

Дисертаційне дослідження охоплює сукупність взаємопов’язаних питань, що становлять проблему управління фінансово-економічним потенціалом підприємств загальнодержавного значення.
Виконане дисертаційне дослідження дає можливість сформулювати такі висновки і рекомендації:
1. Розвиток нового наукового напряму в економічній науці „економічна безпека” потребує удосконалення нинішньої системи класифікації підприємств і впровадження нової класифікаційної ознаки значущість діяльності підприємств, розкриття якої реалізується у трьох аспектах: управлінському, економічному й фінансовому. В економічному аспекті визначається специфіка внутрішніх чинників і резервів діяльності підприємства. В управлінському аспекті визначається специфіка взаємодії підприємства з його навколишнім середовищем. У фінансовому аспекті утворюються специфічні фінансові потоки як наслідок взаємодії управлінського й економічного аспектів. За ознакою значущості діяльності з урахуванням трьох аспектів прояву цієї ознаки стало можливим виділити три типи підприємств: підприємства загальнодержавного значення, регіонального значення і галузевого значення. Значущість діяльності підприємств визначається їхнім переважним впливом на рівень військової, екологічної, інформаційної, соціальної, енергетичної, економічної, фінансової та інших видів безпеки відповідно держави, регіону та галузі. Специфічною ознакою і наслідком значущості діяльності є те, що такі підприємства утримуються у повній чи переважній державній власності. Економічна, управлінська й фінансова специфіка діяльності підприємств загальнодержавного значення спричинює появу певних закономірностей у величині фінансово-економічних показників, що характеризують їхню діяльність. Такі закономірності не є абсолютними, але реалізуються у переважній більшості випадків. Останнє означає необхідність формування особливих підходів до організації системи управління на підприємствах загальнодержавного значення загалом і управління фінансово-економічним потенціалом підприємства зокрема.
2. Дефініція поняття „фінансово-економічний потенціал підприємства” має відбивати готовність економічної системи підприємства в певний час мобілізувати фінансові, ресурсні й виробничі можливості для досягнення поставлених цілей. Аналіз наявних визначень дає змогу уточнити поняття фінансово-економічного потенціалу і сформулювати його: фінансово-економічний потенціал є складною економічною системою функціональних відносин між елементами реального і потенційного рівня розвитку підприємства, які перебувають у стані постійного взаємовпливу й взаємоперетворення. З урахуванням особливостей функціонування підприємств загальнодержавного значення фінансово-економічний потенціал це функціональна взаємопов’язана сукупність економічного й фінансового потенціалів, що забезпечує максимально ефективну реалізацію цілей і напрямів розвитку підприємства.
3. Функціональні відносини між економічною та фінансовою складовими потенціалу підприємства визначають можливість їхнього взаємного впливу і взаємну обумовленість. Чинники, що впливають на економічну складову потенціалу, водночас визначають і величину фінансової складової потенціалу. Непрямі чинники зовнішнього впливу, що вагоміші для оцінки фінансової складової потенціалу й визначення напрямків її зміни, опосередковано впливають і на економічний потенціал підприємства. В умовах трансформації виробничих відносин виникає трансформація і функціональних відносин між елементами потенціалу, що приводить до значної зміни в його структурі. Фінансово-економічний потенціал підприємств загальнодержавного значення характеризує додаткова низка чинників впливу, що пов’язано із компонентним складом національної економіки. Водночас „реактивність” (адекватність реакції) фінансово-економічного потенціалу підприємств загальнодержавного значення порівняно низька, оскільки держава інституційними методами підтримує сталість виробничих відносин.
4. Оцінка фінансово-економічного потенціалу є суттєвим елементом процесу управління ним. Традиційні методи оцінювання потенціалу неадекватні щодо підприємств загальнодержавного значення через високу специфічність їхнього функціонування, але загальні принципи оцінювання потенціалу можуть бути покладені в основу розроблення адаптованої методики. До цих принципів оцінювання належать тези:
фінансово-економічний потенціал завжди можна подати схематично у вигляді ієрархічної структури, в якій на вищому щаблі знаходиться інтегральний показник, на другому його складові показники, а потім і одиничні показники;
якісні показники на будь-якому рівні ієрархії завжди можна визначити двома параметрами: вірогідністю та відносним рівнем.
5. Для оцінювання фінансово-економічного потенціалу раціонально застосувати систему матричних моделей, оскільки є потреба у врахуванні великої маси даних. Адаптована методика оцінки фінансово-економічного потенціалу при цьому має складатися із таких етапів: побудова системи показників матричної моделі; формування матриць одиничних значень індексних показників; аналіз і оцінка результатів діяльності підприємства в динаміці; оцінка тісноти зв’язків показників. Структура матриць визначається якісним змістом індексних значень показників. Вибір прямого чи зворотного показника визначається їхнім економічним змістом, при цьому синтезу підлягають оцінки тільки тих показників, зростання чи зниження яких свідчить про підвищення ефективності діяльності підприємства й економічний зміст яких чітко визначений. Результати оцінки фінансово-економічного потенціалу доцільно використовувати і в процесі управління поточною діяльністю підприємства. Це завдання вирішується з допомогою організації блокових і комплексних оцінок шляхом синтезу одиничних оцінок. Система блокових оцінок подана таким чином, щоб показувати рівень результативності діяльності підприємства як у цілому, так і за напрямами. Інтегральний показник фінансово-економічного потенціалу визначається з урахуванням закону синергії як добуток комплексної оцінки фінансового й економічного потенціалів. Використання інтегрального показника дає можливість зробити висновок про напрям зміни потенціалу. Проміжні результати розробленої методики оцінки фінансово-економічного потенціалу можна використати для проведення факторного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства з метою виявлення резервів зміцнення його потенційних можливостей.
6. Відповідно до логіки поетапної реалізації довгострокових цілей розвитку підприємств загальнодержавного значення управління їхнім фінансово-економічним потенціалом має здійснюватися за шість послідовних кроків, кінцевою метою яких є підвищення його ефективності й оптимізація діяльності підприємства відповідно до розроблених напрямів розвитку підприємства. Реалізація цього принципового алгоритму управління фінансово-економічним потенціалом підприємств загальнодержавного значення враховує тенденції функціонування підприємства в мінливому зовнішньому середовищі у режимі реального часу на основі відповідного інформаційного забезпечення.
7. Підвищення ефективності управління фінансово-економічним потенціалом підприємств загальнодержавного значення можливе вже на етапі планування. Принципово новий підхід до фінансового планування діяльності таких підприємств полягає у системній ув’язці планових і фактичних показників їхньої діяльності через виявлену наявність функціональних зв’язків між темпами зміни результатів діяльності й темпами зміни фінансово-економічного потенціалу цих підприємств, а також між темпами зміни фінансово-економічного потенціалу й темпами зміни обсягів бюджетного фінансування. Застосування цього підходу дасть змогу з більшим рівнем обґрунтованості розробити план-прогноз фінансово-економічної діяльності підприємства загальнодержавного значення, що може містити прогнозні документи: бюджети виробництва, продажу, прямих витрат на матеріали, витрат на енергоресурси; стан основних фондів і витрат на створення нових і оновлення наявних; праця, прогноз за фондом заробітної плати; зведений бюджет витрат; фінансовий прогноз (прибуток і рентабельність, фінансові потоки, фінансовий стан підприємства) з акцентом на останню складову, яка є основним результуючим розділом системи планових прогнозів. Запровадження плану-прогнозу дасть змогу досягати цілей діяльності стратегічних підприємств із вищим рівнем фінансової ефективності й за коротший час.