БЛАНКЕТНІ ДИСПОЗИЦІЇ В СТАТТЯХ ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЯРЕМКО ГАЛИНА ЗІНОВІЇВНА
УДК 343.21(477)

БЛАНКЕТНІ ДИСПОЗИЦІЇ В СТАТТЯХ ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Навроцький Вячеслав Олександрович - доктор юридичних наук,
професор

Львів – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………...…………………4

ВСТУП……………………………………………………………………………….6

РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ БЛАНКЕТНИХ ДИСПОЗИЦІЙ В СТАТТЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ…………………...16

1.1. Стан теоретичного дослідження проблеми бланкетних диспозицій в статтях кримінального закону………………..…..…………………………..16
1.2. Поняття бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України………………………………………………………………………....22
1.3. Бланкетні диспозиції у пам’ятках кримінального права України........................................................................................................……49
1.4. Досвід використання бланкетних диспозицій у чинному кримінальному законодавстві зарубіжних держав………….………………60
Висновки до розділу 1…………………..………………………………………...70

РОЗДІЛ 2
ВИКОРИСТАННЯ БЛАНКЕТНИХ ДИСПОЗИЦІЙ В СТАТТЯХ ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ………………………………………………………….74

2.1. Бланкетна складова вказівки на ознаки об’єкта складів злочинів…….74
2.2. Бланкетні вказівки на ознаки об’єктивної сторони складів злочинів....90
2.3. Вказівки бланкетного характеру на суб’єктивні ознаки складів злочинів.............................................................................................................106
2.4. Допустимий рівень бланкетності диспозицій в статтях Особливої частини КК України………….….…………………………………………..124
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...153

РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТАТЕЙ КК УКРАЇНИ З БЛАНКЕТНИМИ ДИСПОЗИЦІЯМИ………………………………………………………………..157

3.1. Викладення загальних засад кримінальної відповідальності з використанням бланкетних вказівок у статтях Загальної частини КК України………………………………………...………………………….......157
3.2. Напрями вдосконалення статей Особливої частини КК України з бланкетними диспозиціями…………………………………………………165
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...188

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………191

ДОДАТКИ………………………………………………………………………...197

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...…374

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АРК – Автономна Республіка Крим;
БК України – Бюджетний кодекс України;
ВК України – Водний кодекс України;
ВРУ – Верховна Рада України;
ГК України – Господарський кодекс України;
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України;
ДДПВП - Державний департамент України з питань виконання покарань;
Державіаслужба України – Державна авіаційна служба України;
Держкомзем України – Державний комітет України по земельних ресурсах;
Держкомлісгосп України – Державний комітет лісового господарства України;
Держнаглядохоронпраці – Державний комітет України з нагляду за охороною праці;
ДКЦПФР – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
ДПА України – Державна податкова адміністрація України;
ДПС України – Державна прикордонна служба України;
ЖК України – Житловий кодекс України;
ЗК України - Земельний кодекс України;
ЗУ – Закон України;
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України;
КВК України – Кримінально-виконавчий кодекс України;
КЗП України – Кодекс законів про працю України;
КК – Кримінальний кодекс;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
КПК України - Кримінально-процесуальний кодекс України;
КС України – Конституційний Суд України;
КТМ України – Кодекс торговельного мореплавства України;
ЛК України – Лісовий кодекс України;
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України;
МЗС України – Міністерство закордонних справ України;
Мінекобезпеки України – Міністерство екологічної безпеки України;
Міноборони України – Міністерство оборони України;
Мінпраці та соціальної політики України – Міністерство праці та соціальної політики України;
Мінтранспорту та зв’язку України – Міністерство транспорту України, Міністерство транспорту та зв’язку України;
Мінфін України – Міністерство фінансів України;
МК України – Митний кодекс України;
МНС України – Міністерство надзвичайних ситуацій України;
МОЗ України – Міністерство охорони здоров’я України;
МОН України – Міністерство освіти і науки України;
МОП – Міжнародна організація праці;
МОПС України – Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;
НБУ – Національний банк України;
НКРЕ України - Національна комісія регулювання електроенергетики України;
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
ПВС – Пленум Верховного Суду;
ПК України – Повітряний кодекс України;
СБУ – Служба безпеки України;
СК України – Сімейний кодекс України;
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік;
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка;
ФДМ України – Фонд державного майна України;
ЦВК – Центральна виборча комісія;
ЦК України – Цивільний кодекс України;
ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України.

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України проголосила курс на створення правової держави, що передбачає підвищення рівня правозастосування. У частині застосування кримінального закону необхідним є знання змісту правовідносин, які цей закон охороняє від злочинних посягань. Особливо гостро це питання постає у зв’язку із застосуванням статей кримінального закону, в яких містяться бланкетні диспозиції. Без сумніву, застосування статей з такими диспозиціями викликає певні труднощі, пов’язані з необхідністю відшукати нормативний матеріал, на який в бланкетній диспозиції міститься відсилка. При цьому обсяг правової інформації, що підлягає встановленню, збільшується в декілька раз [140, с. 26]. Однак, хоча проблема правильного застосування бланкетних диспозицій, які містяться в статтях КК України, і лежить в площині підвищення правової культури прокурорсько-слідчих і судових працівників, проте породжена відсутністю чітких нормативних та, врешті, і теоретичних орієнтирів, як застосовувати такі диспозиції.
Окремі аспекти цієї проблеми розглядалися ще у працях радянського періоду, зокрема, Н.В. Бєляєвої, Я.М. Брайніна, М.М. Гродзинського, М.І. Ковальова, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, В.В. Соколова, А.А. Тер-Акопова, А.Н. Трайніна.
У науці кримінального права України проблема бланкетних диспозицій в статтях кримінального закону не була предметом спеціального монографічного дослідження. Окремі вектори аналізу цієї проблеми є у працях В.О. Гацелюка, В.К. Грищука, Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, О.М. Костенка, В.О. Навроцького, Ю.А. Пономаренка, Ю.О. Старук, М.І. Хавронюка та ряду інших авторів. Щоправда, більш системно питаннями бланкетних диспозицій в статтях кримінального закону займалися науковці Російської Федерації, зокрема, І.Н. Бокова, М.С. Боровіков, М.Б. Кострова, М.І. Пікуров, А.В. Сельський, І.В. Шишко.
Загалом же, це питання розглядалося дослідниками лише опосередковано, у процесі кримінально-правової характеристики певних видів чи роду злочинів, які передбачені статтями, в яких містяться бланкетні диспозиції (зокрема, це праці П.П. Андрушка, А.В. Байлова, П.С. Берзіна, В.І. Борисова, В.М. Боровенка, Л.П. Брич, С.Б. Гавриша, С.В. Гізімчука, С.В. Гринчака, А.В. Ігнатенка, С.Я. Лихової, М.В. Карчевського, В.В. Кудрявцева, Я.Г. Лизогуба, В.А. Мисливого, А.А. Музики, О.О. Пащенка, В.К. Окняна, Л.А. Остапенко, О.І. Плужнік; В.М. Прусса, Н.А. Розенфельд, М.М. Сенька).
Звичайно, що така невирішеність питань, які стосуються бланкетних диспозицій в статтях КК України, не сприяє законності та ефективності правозастосування. Гіпотетично найпростішим способом виходу із такої ситуації була б цілковита відмова від бланкетного способу викладу диспозицій в статтях кримінального закону, описове формулювання всіх ознак складу злочину, однак об’єктивна неможливість, та, врешті, утопічність реалізації такої думки очевидна. З розвитком, диференціацією, спеціалізацією правовідносин бланкетний спосіб викладу ознак злочинного діяння набуває все більшого поширення, на що неодноразово звертається увага в літературі.
На сьогодні частка бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України становить приблизно 53 % (враховано лише ті бланкетні диспозиції, де бланкетна вказівка несе змістовне навантаження). Бланкетний спосіб викладу є незамінимим юридичним технічним прийомом забезпечення системності права, чутливого реагування кримінального закону на постійні зміни життя, забезпечення узгодження абстрактного і конкретного, уникнення громіздкості, зайвої перевантаженості нормативних формулювань, непотрібного дублювання правових норм, забезпечення лаконічності і точності їх викладу. Загалом, використання бланкетних відсилок детерміноване ускладненням механізму суспільного життя, все ширшою урегульованістю окремих сторін суспільних відносин.
Ще одна проблема, вирішення якої спроможне полегшити застосування бланкетних диспозицій в статтях КК України, це формування переліку джерел права, до яких належить звертатися при конкретизації змісту таких диспозицій. Свого часу Я.М. Брайнін вказував на необхідність поміщати в постатейних матеріалах кодексів хоча би найважливіші витяги з відповідних законодавчих джерел, на які міститься посилання в аналізованих диспозиціях. Ще краще, на думку цього автора, було б підготувати спеціальний збірник чи кілька самостійних видань, в яких були б зібрані усі чи, принаймні, найбільш важливі такі нормативні акти. Сьогодні на цій проблемі акцентують увагу О.О. Дудоров, В.О. Навроцький. Існувала практика видання текстів КК з постатейними матеріалами, основну частину яких складали саме нормативно-правові акти. Найповнішою є така праця, підготовлена П.П. Андрушком та С.Д. Шапченком (Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: станом на 1 вересня 2000 року: У 2 кн. / Упоряд: П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко. – Кн. 1. – 784 с.; Кн. 2. – 752 с.). Щоправда, вона підготовлена стосовно КК 1960 року, а на базі чинного КК відповідні видання не публікувалися. Незважаючи на злободенність проблеми, вона не вирішена, наявні ж науково-практичні коментарі до КК України, хоча і містять переліки джерел права, однак останні подані не стільки для розкриття змісту ознак, викладених бланкетним способом, скільки для правильного розуміння змісту диспозицій в цілому.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ у межах досліджень, що проводяться юридичним факультетом з теми “Проблеми реформування правової системи України”, номер державної реєстрації 0109U007853.
Мета цієї роботи полягає у встановленні правової природи бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України, виробленні правил їх застосування, формуванні на цій основі пропозицій щодо вдосконалення Загальної та Особливої частин КК України, а також формування переліку джерел права, які повинні застосовуватися для конкретизації змісту відповідних диспозицій в статтях Особливої частини КК України.
Завдання даної роботи обумовлені її метою, а саме:
- з’ясувати стан теоретичного дослідження проблеми бланкетних диспозицій у статтях кримінального закону;
- розкрити поняття бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України;
- вивчити історичний та зарубіжний досвід використання статей з бланкетними диспозиціями;
- проаналізувати використання бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини чинного КК України;
- визначити допустимий рівень бланкетності диспозицій в статтях Особливої частини КК України;
- охарактеризувати напрями вдосконалення статей КК України з бланкетними диспозиціями та сформулювати відповідні пропозиції щодо змін і доповнень до статей Загальної та Особливої частин КК України;
- сформувати перелік джерел, які застосовуються для конкретизації змісту бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України.
Об’єктом дослідження виступають міжгалузеві зв’язки кримінального закону України.
Предмет дослідження становлять бланкетні диспозиції в статтях Особливої частини КК України.
Методологічну базу дослідження складають емпіричні та теоретичні методи дослідження. “Методологія кримінального права, як і будь-якої іншої науки, не зобов’язує дослідника до використання суворо визначеного переліку методів, так як наукове пізнання – процес творчий” [271, с. 28]. Так, при вирішенні поставлених завдань застосовувалися такі методи: рахування (в частині підрахунку точної кількості бланкетних диспозицій в статтях відповідних розділів Особливої частини КК України; узагальнення юридичної практики); вимірювання (щодо визначення частки бланкетних диспозицій в пам’ятках кримінального права України, у кримінальних законах зарубіжних держав, КК України); порівняння (в частині виявлення спільних та відмінних ознак використання бланкетних диспозицій в чинному кримінальному законодавстві зарубіжних держав; а також розмежування бланкетних диспозицій та інших форм міжгалузевого зв’язку кримінального закону); узагальнення (в частині виділення практично значущих висновків на підставі проведених окремих досліджень); аналізу (при дослідження окремих ознак бланкетних диспозицій; дослідженні конкретних статей КК України з бланкетними диспозиціями); синтезу (при розкритті поняття бланкетних диспозицій на основі виділених окремих ознак); дедукції та індукції (в частині визначення особливостей бланкетних диспозицій залежно від того, ознаку якого елемента складу злочину характеризує відсилка, та виведення відповідно загальних правил застосування бланкетних диспозицій на основі отриманих даних); аксіоматичний (в частині визнання об’єктом кримінально-правової охорони лише позитивних правовідносин); історичний (при дослідженні пам’яток українського кримінального права); системний (при підході до бланкетних диспозицій як системоутворюючого юридичного технічного прийому).
Науково-теоретичною базою дисертації є праці з питань кримінального права, а також загальної теорії права, окремих галузей права (конституційного, адміністративного, господарського, цивільного, земельного, трудового тощо). Конкретні питання досліджуються з урахуванням напрацювань в цьому напрямку українських та російських науковців-криміналістів. Зокрема, крім названих вище, це праці І.М. Бажанова, Я.М. Брайніна, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, О.М. Лемешка, В.А. Мисливого, А.В. Наумова.
Проаналізовано також пам’ятки кримінального права України; використовувалась довідково-енциклопедична література з права та лінгвістики.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики різних регіонів України, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України. Всього проаналізовано двісті вироків у справах про злочини, передбачені статтями КК України з бланкетними диспозиціями.
Нормативну базу дослідження складають Конституція України; чинний КК України; іншогалузеві джерела права України, що застосовуються для конкретизації змісту бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України.
Проаналізовано також чинне кримінальне законодавство окремих зарубіжних держав (Естонської Республіки, Індії, Киргизької Республіки, Китайської Народної Республіки, Королівства Іспанії, Республіки Азербайджан, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Республіки Польщі, Республіки Сан-Марино, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Швейцарської Конфедерації).
У роботі використані постанови ПВС України.
Науково-теоретична, емпірична та нормативна бази дослідження використані станом на 1 червня 2010 року.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед у тому, що ця дисертація є першим вітчизняним дослідженням з питань бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України, у якому сформульована концепція формулювання бланкетних вказівок на ознаки складів злочинів у ході правотворчості та правозастосування щодо статей КК України з такими диспозиціями. Найбільш суттєві теоретичні та практичні результати, що мають наукову новизну та вказують на особистий внесок автора, такі:
вперше:
- аргументовано, що зміст бланкетних диспозицій може бути встановлений за допомогою звернень не лише до нормативно-правових актів та нормативно-правових договорів, але й до правових звичаїв;
- визначено особливості бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України залежно від того, ознаки якого елемента складів злочинів вони характеризують; наведено основні лексичні прийоми формулювання бланкетних диспозицій, на підставі чого виділено основні напрями вдосконалення змісту статей Особливої частини КК України з бланкетними диспозиціями та запропоновано відповідні зміни (Додаток “Х” до роботи);
- запропоновано критерії визначення допустимого рівня бланкетності диспозицій в статтях Особливої частини КК України залежно від їх лексичного формулювання;
- окреслено загальні засади кримінальної відповідальності за діяння, передбачені статтями з бланкетними диспозиціями; запропоновано нові теоретичні положення та зміни до Загальної частини КК України (зокрема, щодо вказівки на позитивний характер охоронюваних кримінальним законом правовідносин; в частині зворотної сили джерел права, які застосовуються для конкретизації змісту бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України);
- сформовано перелік джерел права, що застосовуються для конкретизації змісту бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України (Додатки “А-Ф” до роботи);
удосконалено:
- поняття бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України, зокрема: запропоновано критерії їх класифікації; відмежовано бланкетні диспозиції в статтях Особливої частини КК України від інших форм міжгалузевого зв’язку (диспозиції в статтях Особливої частини КК України, в яких використовується іншогалузева термінологія та які передбачають субсидіарне застосування іншогалузевих нормативних положень); виділено істотні ознаки, які, власне, складають зміст даного поняття. За результатами запропоновано дефініцію бланкетної диспозиції в статті Особливої частини КК України: це структурний елемент заборонної кримінально-правової норми, який безпосередньо лише абстрактно називає або описує склад злочину, а для встановлення конкретних його ознак відсилає (прямо чи опосередковано) до норм інших галузей права, що можуть бути формалізовані у нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах та правових звичаях, і які виступають додатковою нормативною підставою кримінально-правової кваліфікації;
- положення про правові наслідки юридичної помилки при вчиненні злочинів, передбачених статтями з бланкетними диспозиціями. Обґрунтовано можливість звільнення від кримінальної відповідальності загальних суб’єктів злочину у зв’язку із незнанням приписів таких джерел права;
набули подальшого розвитку:
- позиція, що бланкетні диспозиції в статтях Особливої частини КК України мають самостійне значення, оскільки називають всі характерні ознаки складу злочину. Аргументовано, що іншогалузевий нормативний припис, до якого відсилає бланкетна диспозиція, не має самостійного кримінально-правового значення, бо лише конкретизує зміст такої диспозиції;
- погляди щодо розмежування джерел кримінального законодавства та джерел кримінального права. Доведено, що КК України є єдиним джерелом законодавства про кримінальну відповідальність; іншогалузеві ж джерела права, що застосовуються для конкретизації змісту бланкетних диспозицій в статтях кримінального закону, повинні визнаватися джерелами кримінального права;
- ідея про можливість зворотної сили в часі іншогалузевих джерел права, до яких відсилають бланкетні диспозиції в статтях КК України.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані за результатами дисертаційного дослідження положення мають як теоретичне, так і прикладне значення. Зокрема, наукові положення можуть бути використані:
- у правотворчості - у ході експертизи проектів законів про внесення змін і доповнень до чинного КК України можливим є врахування положень, що стосуються допустимого рівня бланкетності. Крім того, в роботі сформульовані готові до використання законодавцем пропозиції в частині усунення недоліків, що стосуються бланкетного способу вказівки на ознаки складів злочинів;
- у правозастосовній практиці – у процесі вирішення питання про кримінальну відповідальність за діяння, передбачені статтями КК України з бланкетними диспозиціями. Крім того, використання переліку джерел права, що повинні застосовуватися для конкретизації змісту бланкетних диспозицій в статтях КК України, може сприяти пошуку необхідного іншогалузевого нормативного матеріалу;
- у навчальному процесі - при викладанні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права та відповідних спецкурсів;
- у науці кримінального права України - при подальшому теоретичному дослідженні інституту бланкетних диспозицій, а також при розробленні переліку джерел права, що повинні застосовуватися для конкретизації змісту бланкетних диспозицій в статтях КК України, в тому числі при формуванні постатейних матеріалів у науково-практичних коментарях до КК України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Наукові результати, що викладені в дисертації та публікаціях автора і виносяться на захист, отримані ним особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях (в тому числі інтернет-конференціях), а саме: міжнародна науково-практична інтернет-конференція “Розвиток правової свідомості сучасного суспільства” (м. Тернопіль, 6 жовтня 2009 року); міжнародна наукова конференція “Восьмі осінні юридичні читання” – “Актуальні проблеми юридичної науки” (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 року); шоста всеукраїнська науково-практична конференція “Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив” (м. Київ, 20-22 листопада 2009 року); II всеукраїнська науково-практична конференція “Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України” (м. Хмельницький, 20 листопада 2009 року); міжнародна науково-практична інтернет-конференція “Науковий потенціал сучасної юриспруденції” (м. Тернопіль, 15 грудня 2009 року); шоста всеукраїнської науково-практична інтернет-конференція “Україна наукова” (м. Київ, 21-23 грудня 2009 року); шоста всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція “Соціум. Наука. Культура” (м. Київ, 26-28 січня 2010 року); міжнародна науково-практична конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи” (Закарпаття, Міжгірський р-н, с. Верхній Студений, 25 січня – 1 лютого 2010 року); міжнародна науково-практична інтернет-конференція “Проблеми правотворчості очима науковців” (м. Тернопіль, 9 лютого 2010 року); звітна науково-практична конференція юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 19 лютого 2010 року); міжнародна науково-практична конференція, присвячена 70-річчю Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Правова політика Української держави” (м. Івано-Франківськ, 19-20 лютого 2010 року); міжнародна науково-практична конференція “Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів” (м. Запоріжжя, 28 квітня 2010 року).
Публікації. За темою дисертації вийшло 18 наукових публікацій, із них – 6 статей у фахових наукових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження теми “Бланкетні диспозиції в статтях Особливої частини КК України” підтвердило її актуальність; показало, що вона є надзвичайно важливою і непростою. Чіткі підходи до питань, які стосуються нормативних підстав визначення злочинності діяння, покликані стати механізмом забезпечення законності притягнення до кримінальної відповідальності, а це визначає, врешті, правовий характер держави.
У дисертації сформульована концепція формулювання бланкетних вказівок на ознаки складів злочинів у ході правотворчості та правозастосування щодо статей КК України з такими диспозиціями. Її найважливішими складовими є визначення допустимого рівня бланкетності; окреслення переліку джерел права, які конкретизують зміст бланкетних диспозицій; формулювання напрямів вдосконалення статей КК України з бланкетними диспозиціями.
Як ключові орієнтири дослідження інституту бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України нами було поставлено ряд завдань, що вирішувалися на основі загальних принципів наукового пізнання: об’єктивності, точності, повноти, єдності теорії та практики; з використанням різноманітних наукових методів: рахування, вимірювання, порівняння, узагальнення, методів аналізу та синтезу, дедукції та індукції, аксіоматичного, історичного, системного методів, які в єдності дали змогу досягнути поставленої мети дисертаційного дослідження.
Насамперед було вивчено стан дослідження проблеми бланкетних диспозицій в статтях кримінального закону в кримінально-правовій науці, проаналізовано праці українських науковців, які стосуються теми дослідження. Однак, переважно, позиції авторів щодо бланкетних диспозицій носять констатуючий характер; наявні ж вектори дослідження саме бланкетних диспозицій часто суперечливі, різнопланові чи, навіть, полярні. У дисертації визначені основні пункти розбіжностей. Існуючий в літературі різнобій, хоча, в певній мірі, і корисний, оскільки стимулює наукову “конкуренцію” та пошук правильних шляхів вирішення проблемних питань, однак, поряд з цим, зволікання з їх вирішенням несе загрозу порушення прав людини.
Тому для повноти і результативності роботи було проаналізовано історичні передумови формування та розвитку інституту бланкетних диспозицій в пам’ятках українського права, а також зарубіжний досвід. Такий екскурс лише засвідчив, що широке використання бланкетних диспозицій, врешті, тенденція в кримінальних законах до їх збільшення – це, в значній мірі, данина нашому часу, що характеризується ускладненням, диференціацією, спеціалізацією правовідносин, появою якісно нових правовідносин, їх високою динамічністю. А тому бланкетні диспозиції – це неминуча необхідність, дієвий засіб охорони таких правовідносин. Однак, ні пам’ятки права, ні проаналізоване зарубіжне кримінальне законодавство практично не дали відповідей на проблемні питання, які пов’язані із застосування бланкетних диспозицій в статтях кримінального закону.
Зрозуміло, існуюча невизначеність щодо правил застосування статей КК України з бланкетними диспозиціями не така вже “невинна”, оскільки здатна впливати на правильне русло правозастосування. Так, аналіз вироків у кримінальних справах щодо злочинів, передбачених статтями з бланкетними диспозиціями, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, показав, що часто суди нехтують бланкетним характером диспозицій у відповідних статтях кримінального закону, не вказують на конкретні структурні частини джерел права інших галузей, які при цьому були порушені, чи взагалі не вказують на такі джерела права, обмежуються описом фактичних обставин справи.
Виходячи з такої несприятливої теоретичної, нормативної і правозастосовної ситуації, що склалася, було вперше проаналізовано бланкетні диспозиції в статтях усіх розділів Особливої частини КК України, а також окремі джерела права, які можуть застосовуватися в порядку бланкетних відсилок. Критерієм послідовності такого наукового огляду було обрано належність бланкетних вказівок до ознак відповідних елементів складів злочинів, що дозволило виділити такі закономірності, тенденції:
- ступінь іншогалузевої (не кримінально-правової) урегульованості охоронюваних суспільних відносин детермінує бланкетний характер диспозицій в статтях кримінального закону, які забезпечують останні кримінально-правовою охороною. Найбільша кількість бланкетних диспозицій у розділах КК України, які забезпечують кримінально-правовою охороною найбільш повно урегульовані та динамічні правовідносини;
- кількісно найбільш поширені бланкетні диспозиції, що характеризують такі ознаки елементів складів злочину як: суспільно небезпечні діяння; предмет, ознаки спеціальних суб’єктів. Значно менше бланкетних диспозицій, що характеризують власне сам об’єкт, потерпілого, суспільно небезпечні наслідки, інші факультативні ознаки складів злочинів (в КК України є лише приклади бланкетного викладу місця, способу та обстановки вчинення злочину). Такі ж ознаки елементів складів злочинів як причинний зв’язок, ознаки загального суб’єкта злочину, ознаки суб’єктивної сторони складів злочинів об’єктивно не можуть піддаватися правовому регулюванню, як наслідок – такі ознаки не можуть бути викладені бланкетним способом.
Однак, попри закономірне і обґрунтоване використання бланкетного способу викладу ознак складів злочинів, у КК України є типові законодавчі помилки і недолугості, а саме: тавтологічні вказівки на законність, правомірність тих чи інших охоронюваних відносин; непоодинокі вказівки на протиправність чи незаконність (протизаконність) діяння, які за жодних умов не можуть носити правомірний чи законний характер; відсутність єдності в диспозиціях в статтях, які передбачають злочини, що можуть вчинятись у формі бездіяльності чи полягають у порушенні різного роду спеціальних правил в частині наявності чи відсутності вказівок на суб’єктивний обов’язок особи; неузгодженість допустимого рівня бланкетності диспозицій в статтях кримінального закону з вимогами, встановленими регулюючим нормативним матеріалом; допущення випадків, коли бланкетна диспозиція не може бути заповнена конкретним змістом в силу відсутності регулюючої нормативної бази, до якої вона відсилає; перенавантаження диспозиції в статті бланкетними вказівками, коли одна з них поглинає іншу; відсутність узгодженості між назвою і диспозицією в статті в частині бланкетних відсилок.
Видається, що такі законодавчі огріхи пояснюються, власне, відсутністю чітких теоретичних орієнтирів та законотворчих правил використання бланкетного способу викладу ознак складів злочинів, в результаті чого законодавець часто керується власними мовними смаками, законотворчою “інтуїцією”, що, звичайно, не могло не відбитися на якості формулювання статей КК України з бланкетними диспозиціями. А тому нами було окреслено конкретні напрями вдосконалення Загальної та Особливої частин КК України. Так, запропоновано зміни і доповнення до Загальної частини КК України в аспекті викладення загальних засад кримінальної відповідальності з використанням бланкетних вказівок:
- частину 1 ст. 1 КК України викласти так: “Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони правопорядку: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам”;
- доповнити розділ IX “Звільнення від кримінальної відповідальності” Загальної частини КК України статтею 48-1 такого змісту: “Прийняття, зміна, скасування законів та інших підзаконних нормативно-правових актів, до яких відсилають бланкетні диспозиції в статтях особливої частини цього Кодексу, у зв’язку з чим пом’якшується або скасовується відповідальність особи, є підставою для пом’якшення відповідальності або звільнення особи від кримінальної відповідальності”;
- доповнити ст. 74 КК України частиною 6 такого змісту: “Особа підлягає звільненню від подальшого відбування покарання на підставах, передбачених ст. 48-1 цього Кодексу”;
- підтримано раніше висловлені в літературі пропозиції щодо введення статей, які б визначали відповідно наслідки юридичної помилки при вчиненні злочинів, передбачених статтями з бланкетними диспозиціями, а також правила кримінально-правової кваліфікації діянь, передбачених статтями з такими диспозиціями.
Потребують змін, спрямованих на усунення недоліків у формулюванні бланкетних диспозицій, і статті Особливої частини КК України: ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 115, ст. 116, ч. 1 ст. 120, ст. 123, ч. 1 ст. 139, назва ст. 145, ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 149, ч. 4 ст. 157, ч. ч. 4, 5, 6, 7 ст. 158, ч. 1 ст. 158-2, ч. ч. 1, 2 ст. 162, ч. 1 ст. 169, ст. 170, ч. 1 ст. 171, ст. 174, ч. 1 ст. 176, ст. 182, ч. 2 ст. 184, ч. 1 ст. 188-1, ч. 1 ст. 189, ст. 193, ч. ч. 1, 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 213, ч. 1 ст. 217, ст. 231, ст. 235, ст. 237, ч. ч. 1, 3 ст. 243, ч. 1 ст. 260 та примітка 2 до ст. 260, ч. ч. 1, 2 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 267, назва та ч. 1 ст. 271, ч. 1 ст. 272, ч. 1 ст. 273, ч. 1 ст. 274, ч. 1 ст. 275, ч. 1 ст. 289 (примітку 1 до ст. 289 КК слід виключити), ч. 1 ст. 297, ч. 1 ст. 298, ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 321, назва та ст. 322, ч. 1 ст. 329, ст. 340, ст. 341, ч. 3 ст. 342, ч. 1 ст. 344, ч. 1, 2 ст. 351, ст. 354, ч. 1, 2 ст. 359, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-1, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367, примітка 4 до ст. 368, ч. 1 ст. 372, ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 387, ч. 1 ст. 388, ст. 391, ч. 1 ст. 397, ч. 2 ст. 401, ч. 1 ст. 418, ч. 1 ст. 421, ч. 1 ст. 423, ч. 1 ст. 426, ч. 1 ст. 433, ч. 1 ст. 438 КК України (запропоновані редакції вказаних статей наведено у Додатку “Х” до роботи).
Також окремо було досліджено питання допустимого рівня бланкетності диспозицій в статтях КК України в залежності від лексичної форми бланкетної відсилки, за результатами чого вироблено правила його визначення. Такі правила покликані полегшити правозастосування, поряд з цим, повинні враховуватися і законодавцем при конструюванні нових складів злочинів, передбачених статтями з бланкетними диспозиціями.
Крім того, у Додатках “А-Ф” до роботи запропоновано перелік джерел права, що повинні використовуватися для конкретизації змісту бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України.
Найбільш вагомі і значущі наукові та практичні результати дисертаційного дослідження викладені у висновках до кожного розділу. В цілому ж, висвітлено і обґрунтовано положення, що є новими для науки кримінального права, сформульовано рекомендації практичного характеру, які є або продовженням напрацьованих питань, або розглядаються вперше. Зокрема, запропоновано власну дефініцію бланкетної диспозиції в статті Особливої частини КК України, яка найбільш повно відображає істотні ознаки даного поняття; аргументується можливість встановлення конкретизованого змісту бланкетної диспозиції за допомогою приписів інших галузей права, що можуть бути формалізовані не лише у нормативно-правових актах та нормативно-правових договорах, але й у правових звичаях; обґрунтовується можливість звільнення від кримінальної відповідальності загальних суб’єктів злочину у зв’язку із незнанням приписів таких джерел права; відстоюється ідея зворотної сили в часі іншогалузевих джерел права, до яких відсилає бланкетна диспозиція статті КК України, що пом’якшують чи скасовують відповідальність.
Таким чином, результати цього дисертаційного дослідження мають різнобічне значення, яке відзначене у вступній частині цієї роботи.
В цілому ж, доводиться констатувати, що з невпинним розвитком суспільних відносин появлятимуться і нові форми девіантної поведінки, в тому числі суспільно небезпечної. Звичайно, окремі суспільно небезпечні діяння будуть включатися в уже наявні бланкетні формули відповідних складів злочинів, інші ж вимагатимуть їх криміналізації, в тому числі і бланкетним способом, як найбільш динамічним і чутливим до змін. А тому проблема бланкетних диспозицій в статтях Особливої частини КК України не може бути вичерпана даним дослідженням, а повинна оновлюватися (в тому числі, і в частині корекції переліків іншогалузевих джерел права, що повинні застосовуватися для конкретизації змісту бланкетних диспозицій в статтях КК України), йти в ногу з суспільним розвитком.