Боровик Марина Вікторівна. Управління соціальним розвитком промислових підприємств

Краткое описание

Боровик Марина Вікторівна. Управління соціальним розвитком промислових підприємств : Дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / Харківський національний економічний ун-т. — Х., 2005. — 200арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 182-194.

Боровик М. В. Управління соціальним розвитком промислових підприємств. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю: 08.09.01 демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Харківський національний економічний університет. Харків, 2005 р.
У дисертаційній роботі запропоновано поняття «соціальний розвиток промислового підприємства» та обґрунтоване його значення для підйому промислового виробництва. Виявлені й обґрунтовані фактори, що впливають на стан соціального середовища промислового підприємства та які необхідно враховувати в процесі його удосконалення. Сформовані та обґрунтовані основні функції управління соціальним розвитком промислового підприємства. Проаналізовані зовнішні можливості соціального розвитку промислових підприємств та визначена динаміка основних показників, які характеризують соціальне середовище на підприємстві. Проведено аналіз існуючих підходів щодо оцінки соціального розвитку суб'єктів господарювання.
Розроблені методичні рекомендації щодо оцінки рівня соціального розвитку промислового підприємства на основі визначення та оцінки інтегрального показника за допомогою формалізації показників та критеріїв оцінки. Представлено методичний підхід щодо обґрунтування оптимальних управлінських рішень, спрямованих на соціальний розвиток промислових підприємств, на основі оптимізації стратегії поведінки за допомогою матричної теорії ігор.

1. Соціальний розвиток промислового підприємства представляє процес вдосконалення внутрішнього соціального середовища та характеризує умови реалізації трудової діяльності персоналу. Досягнення високих виробничо-господарських результатів діяльності промислового підприємства може бути забезпечено в сприятливих умовах соціального середовища. Тому досягнення ефективності в управлінні соціальним розвитком промислового підприємства можливо за умов злагодженої взаємодії основних складових системи: цілей та завдань управління соціальним розвитком господарюючого суб’єкту; процесу управління; організаційної структури управління; функцій, методів, принципів та ресурсного забезпечення управління соціальним розвитком.
2. На стан соціального середовища підприємства впливають зовнішні і внутрішні фактори, які необхідно враховувати задля його вдосконалення. При цьому вплив зовнішніх факторів здійснюється на основі результатів соціально-економічного розвитку регіону та країни, а внутрішніх соціально-економічного розвитку підприємства, які характеризуються виробничо-господарською діяльністю. Врахування цих факторів необхідно здійснювати в процесі реалізації основних функцій управління соціальним розвитком промислового підприємства.
3. Вдосконалення соціального середовища підприємства може бути забезпечено шляхом підвищення ефективності реалізації основних функцій управління, що спрямовано на поліпшення соціальних показників. Управління соціальним розвитком підприємства представляє процес прийняття та реалізації обґрунтованих рішень щодо реалізації основних функцій управління, спрямованих на вдосконалення показників, які характеризують внутрішнє соціальне середовище підприємства. Процес управління соціальним розвитком підприємства є одним з елементів системи управління, суб’єктом якої є адміністрація, а об’єктом персонал.
4. Підґрунтям соціального розвитку є досягнутий рівень економічних показників. Аналіз зовнішніх можливостей соціального розвитку промислових підприємств показав, що останнім часом намітилися та успішно реалізуються позитивні тенденції економічного зростання як на національному рівні, так і на регіональному. Це обґрунтовується зростанням обсягів валової додаткової вартості в промисловому виробництві, питомої ваги оброблювальної промисловості в загальному обсязі промислового виробництва, можливостями поліпшення структури валової додаткової вартості. Проте економічні результати недостатньо ефективно використовуються для соціального розвитку, що підтверджує стан зовнішнього соціального середовища підприємств. Результати аналізу фактичного рівня соціального розвитку промислових підприємств показали, що він залишається низьким, що зумовлено відсутністю належної уваги до особистості працівників у трудовому процесі, їх очікувань та зацікавленості у кінцевому результаті. Це негативно впливає на показники, що характеризують виробничо-господарську діяльність підприємства, та підтверджується їх погіршенням.
5. Аналіз існуючих підходів до визначення й оцінки рівня соціального розвитку господарюючого суб'єкту показав, що не існує єдиного методичного підходу, який заснований на сукупності соціальних показників, що дозволяють врахувати значення персоналу в досягненні певних цілей діяльності та соціального розвитку підприємства. Тому була розроблена й обґрунтована сукупність показників, що характеризує внутрішнє соціальне середовище промислового підприємства, та методичні рекомендації, які дозволяють визначити й оцінити фактичний рівень соціального розвитку промислового підприємства. Запропоновані методичні рекомендації засновані на визначенні та оцінці інтегрального показника за допомогою формалізації частинних показників, які характеризують внутрішнє соціальне середовище підприємства, та критеріїв оцінки, одержаних за допомогою експертного методу. Запропонований алгоритм оцінки рівня соціального розвитку промислового підприємства дозволяє пов’язати всі заходи, які необхідно реалізувати в процесі оцінки, а також у залежності від отриманих результатів приймати обґрунтовані рішення, спрямовані на забезпечення підвищення фактичного рівня соціального розвитку.
6. Необхідність забезпечення ефективності управління соціальним розвитком промислового підприємства вимагає прийняття оптимальних управлінських рішень, які якнайкраще дозволяють вирішити соціальні завдання. Тому в дисертації було розроблено методичний підхід, що дозволяє вибрати й обґрунтувати оптимальне управлінське рішення в умовах невизначеності зовнішнього середовища. Такий підхід заснований на використанні теорії ігор і побудові матричної моделі, що дозволяє оптимізувати змішану стратегію поведінки гравців (підприємства - адміністрації та працівників і ринку). Алгоритм обґрунтування управлінського рішення на основі матричної моделі теорії ігор спрямований на вибір обґрунтованого оптимального управлінського рішення та формування фінансової основи для соціального забезпечення працівників і соціального розвитку підприємства.