Боятюк, Олена Василівна. Безпековий вимір використання соціальних мереж в освіті

Краткое описание

Боятюк, Олена Василівна. Безпековий вимір використання соціальних мереж в освіті : автореферат дис. … канд. філософ. наук : 09.00.10 / О. В. Боятюк ; наук. кер. Г. О. Нестеренко ; М-во освіти і науки України ; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. - Київ, 2016. – 20 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
На правах рукопису
БОЯТЮК Олена Василівна
УДК: 1:[351.862.4:004.7:37](043.3)
БЕЗПЕКОВИЙ ВИМІР ВИКОРИСТАННЯ
СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ В ОСВІТІ
09.0. 10 - філософія освіти
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Науковий керівник - НЕСТЕРЕНКО Галина Олегівна,
доктор філософських наук, професор
Київ - 2016
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ В ОСВІТІ 13
1.1. Світоглядне підґрунтя дослідження проблематики освіти
та її ролі в забезпеченні стабільності й розвитку країни 13
1.2. Сучасні характеристики й форми освіти
та їх вплив на гуманітарну безпеку держави 45
Висновки до І розділу 83
РОЗДІЛ 2. МЕРЕЖЕВА ОСВІТА ЯК ФУНКЦІЯ МЕРЕЖЕВОГО СУСПІЛЬСТВА 85
2.1. Інноваційні освітні технології та методи
в умовах інформатизації суспільства 85
2.2. Соціальні мережі як інноваційний інструмент освітнього процесу 114
Висновки до ІІ розділу 137
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ЗАСІБ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ І ЧИННИК БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ 139
3.1. Проблеми та перспективи мережевої освіти в Україні та світі 139
3.2. Вплив мережевої освіти на зміцнення національної безпеки держави.. 184
Висновки до ІІІ розділу 205
ВИСНОВКИ 207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 213

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. – Київ, 2016. У дисертації досліджено концептуальні основи безпекового виміру використання соціальних мереж в освіті. Обґрунтовано положення, що лише за умови достатнього ступеня мережевості освіта набуває форми безперервної і може ефективно виконувати функцію розвитку актуальних для нації цінностей. Показано, що мережевість і відкритість є невід’ємними характеристиками сучасної освіти, але в Україні рівень їх розвитку характеризується як початковий, і це відставання від провідних країн світу негативно впливає на безпеку держави. Концептуалізовано ідею про потенційний вплив соціальних мереж як інноваційного освітнього інструмента на гуманітарну безпеку держави. Показано, що цей вплив опосередковується швидким і ненав’язливим поширенням інформації через соціальні мережі, що реалізується в процесі як цілеспрямованого, так і стихійного їх використання в освіті. Виявлено можливості мережевої освіти для забезпечення її безперервності, запропоновано рекомендації щодо розвитку мережевих форм освіти в Україні.
Thesis for the degree of candidate in philosophical sciences, subject field 09.00.10 - philosophy of education. - National Pedagogical Dragomanov University. – Kyiv, 2016. The conceptual basis for security measurement of social networks usage in education is researched in the thesis. It is proved that only in condition of efficient webnet spreading education gets mode of continuous education and capability to fulfil a function of development of actual for nation values. It is shown that net-being and openness are significant features of modern education, but level of their development is primary in Ukraine, and this backlog of the leading countries negatively influences on state security. The idea about potential influence of social network as innovative educational tool on state humanitarian security is conceptualized. It is shown that this influence is caused by quick and discreet spreading of information throw social network which is implemented in both direct and accidental usage in education. Opportunity of networked education for providing its continuousness is accused, propositions for the development of networked education in Ukraine are offered.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.10 – философия образования. – Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2016. В центре работы - идея о реализации сетевого образования только при условии развитого сетевого общества, отсутствие которого свидетельствует о фикции всех возможных образовательных процессов. Обосновано, что в контексте глобальных трансформаций, усиление информатизации, значительного увеличения роли интернет-возможностей, приобретает актуальность сетевые общественные отношения, находящие воплощение в социальных он-лайн сетях, для которых характерны не только глобальные территориальные масштабы, но и расширение мыслительных горизонтов каждого отдельного индивида. Автором введено новое понятие «измерение безопасности сетевого социума» и сформулированы основные положения по безопасному использованию социальных сетей в образовании. Дифференцированно преимущества использования последних в кругу ученых, студентов (учащихся), преподавателей (учителей) и лиц занятых самообразованием. Внимание сосредоточено на трех основных формах образования: формальной неформальной и информальной. Особая роль и значимость таких сетей не может быть не замеченной в системе неформального и тем более информального образования, как таких, которые призваны компенсировать недополученные компетенции в процессе формального обучения. В связи с этим, в работе сформулировано косвенные факторы влияния социальных сетей в процессе образования, которые могут потенциально влиять на гуманитарную безопасность государства. Соответствующие возможности использования сетевого мышления отражаются в возможностях быстрого, удобного, простого в использовании и надежного способа обмена информации, латентное проявление которой находит свои отголоски в управлении массовым человеческим сознанием, мыслями, действиями и др. Определены концептуальные положения непрерывного образования, которое сейчас является функцией сетевого общества, а так же определяющим фактором влияния целостно обогащенной и развитой нации, что в перспективе станет залогом гуманитарной безопасности государства. Обосновано влияние сетевого мышления в контексте деформации сознания, ценностей и норм морали граждан. Замечено, что непрерывность образования возможна только при условии развитого сетевого общества, - проявление и состояние которого в Украине пока требуют систематического улучшения на всех уровнях государственного устройства. Сосредоточено внимание на необходимости создания условий с целью реализации преодоления же информационного разрыва, который отделяет Украину от развитых стран на государственном, организационном, а так же личностном уровнях. В связи с этим, возникает необходимость в разработке концептуальных положений в вопросе разумного внедрения и использования социальных сетей в образовании, как одного из центральных потенциальных механизмов влияния на общественную позицию, последствием которых является обеспечение стабильности системы гуманитарной безопасности государства. Первоначально необходимо внедрить систему интернет-мониторинга, которая позволит уже на первом этапе выявлять потенциальные угрозы и в дальнейшем их минимизировать. С целью обеспечения гуманитарной политики, кроме мониторинга, целесообразно осуществлять контроль за информационным наполнением социальных сетей. Также представляется целесообразным принять Закон о социальной и юридической ответственности в случае размещения в социальных сетях информации, которая будет противоречить стабильности гуманитарной безопасности украинского общества. В диссертационном исследовании представляется необходимым согласовать и утвердить такие концепты на уровне государства. Реализация основных положений, позволит гражданам Украины повысить уровень нравственности, духовности, культуры общения, возобновить важные ценности и тем самим добиться успеха в вопросе гуманитарной безопасности общества. Этому всему может помочь мощность сетевого пространства, в котором непрерывность образования будет более возможной, доступной и реальной.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується зростанням обсягів і варіативності інформації, інтенсифікацією процесів інформаційного обміну, зростанням ролі мережевості у проявах реального та віртуального світів. За цих обставин значення освіти як засобу пошуку суспільних компромісів, утвердження й популяризації національних інтересів стає все вагомішим. Освіта в єдності масових стандартизованих процедур і самонавчання постає дієвим механізмом формування інформаційної культури особистості та суспільства, яка може сприяти або перешкоджати консолідації національної спільноти. Визначаючи зміст інформаційної культури суспільства і спрямованість людських цінностей, детермінуючи пріоритети суспільного поступу в конкретний історичний період, освіта постає дієвим фактором забезпечення гуманітарної безпеки держави.
2. Гуманітарна безпека держави як система захисту гуманітарного потенціалу нації (фізичного й психічного здоров’я, соціального благополуччя, моральності, духовності, психологічної єдності, гуманітарної активності та інтелектуального ресурсу) залежить значною мірою від освітнього впливу. Під впливом інформатизації суспільного життя на передній план у поширенні національних цінностей сьогодні виходять мережеві та дистанційні форми освіти. Актуалізація відкритого навчання, зокрема, масових безкоштовних онлайн-курсів, у світі в цілому викликана необхідністю постійного оновлення набору професійних компетенцій фахівця будь-якого профілю, адже розвиток технологій та інтенсивне напрацювання нової інформації призводить до появи все нових і нових вимог до фахівців. Для забезпечення власної конкурентоспроможності фахівець має постійно самонавчатись, і мережеві форми роблять це максимально простим.
3. Для України мережева освіта є відносно новою формою навчання, а сучасний стан її розвитку характеризується як початковий. Разом із тим, у провідних країнах світу мережева освіта виступає вже не тільки найбільш актуальною формою навчально-виховного процесу, але й необхідною вимогою інформаційного суспільства, в якому знання є основним фактором розвитку та стабільності держави. Адже вплив мережевої освіти на безпеку держави є набагато сильнішим, ніж традиційних форм навчання й виховання. Такий вплив пов’язаний зі значними масивами інформації, систематична циркуляція якої можлива за посередництвом мереж. Це в свою чергу і позначається на розвитку гуманітарних цінностей громадян українського соціуму у всіх його позитивних та негативних проявах. Тільки за допомогою поширення мережевих форм освіти можливе реальне забезпечення її безперервності. А без мережевої освіти не буде і мережевого суспільства.
4. Серед інших засобів мережевого навчання соціальні мережі мають такі переваги, як загальнодоступність, зручність, привабливість, можливість обійти мовні, вікові, соціальні бар’єри. Ці риси роблять соціальні мережі інноваційним засобом м’якого впливу на розвиток культури і суспільної свідомості. За допомогою соціальних мереж можна навчати учнів або студентів, швидко й ефективно передаючи їм інформацію, підвищувати привабливість навчального процесу й інтерес до дисципліни, організовувати онлайн-обговорення в групах, шукати найсвіжішу релевантну інформацію. Тому доцільним є їх застосування як для формальної стандартизованої освіти, так і для самонавчання.
З одного боку, соціальні мережі спрощують навчання, з іншого - є засобом поширення правдивої або недостовірної інформації про події в країні та у світі, а тому можуть впливати на рівень національної ідентичності, довіри громадян до влади, підтримки ідеї єдиної нації. Соціальні мережі є відкритим простором поширення інформації і менше піддаються державному контролю, як наприклад, інформація, яка транслюється по телебаченню чи в пресі. Тому надзвичайно важливим стає виховання в громадян, особливо в молоді, вміння працювати із суперечливою інформацією, перевіряти її достовірність і не передавати відомостей, які є сумнівними і загрожують стабільності держави.
Для професійного навчання соціальні мережі можуть застосовуватись в усіх формах освіти: формальній, неформальній, інформальній. Серед цих форм, використання соціальних мереж є ефективнішим у процесі неформальної освіти, оскільки людиною рухає мета пізнати те, що є цікавим особисто для неї та отримати ті компетенції, які необхідні у роботі чи в житті. Така ефективність більшою мірою носить якісний характер, адже її кількісна оцінка викликає труднощі, пов’язані з відсутністю у науковому та навчальному просторі процедур обрахунку такого коефіцієнта. На рівні окремої організації, установи чи підприємства може бути використаний коефіцієнт ROI, який відображає повернення вкладених інвестицій в розвиток персоналу.
5. Аналіз показує, що в Україні мережева освіта перебуває на етапі формування. Про це свідчать, зокрема: відставання у плані інноваційних розробок в комп’ютерній галузі, необізнаність значної кількості населення із можливостями мережевих структур для освіти і самоосвіти; домінування консервативного мислення; небажання приймати зміни; низький рівень комп’ютерної грамотності населення в цілому; недостатнє фінансове забезпечення процесів інформатизації тощо.
Виявлено проблеми глобального й локального рівнів, які гальмують процеси інформатизації українського суспільства, зокрема розвитку мережевої освіти. Такими проблемами першочергово виступають: спадковий радянський етатизм, що сприяє закритості інформаційного простору; відсутність комплексної державної програми розвитку науково-освітньої мережі; слабкість фінансової та організаційної підтримки інформаційних розробок з боку держави; недостатній рівень інвестицій у забезпечення освітніх установ комп’ютерним, технічним оснащенням тощо. Серед проблем локального рівня - недостатньо висока інформаційна компетентність педагогів; низький ступінь самомотивації до змін, зокрема в середній освіті; нижчий рівень інформаційно- комунікативної грамотності в сільських школах; невисокий рівень мережевого етикету; значні трудовитрати на розробку навчальних матеріалів для мережевого використання; неготовність значної кількості педагогів до впровадження інформаційних технологій у навчальний процес та ін.
6. Використання соціальних мереж в освіті має низку переваг як для окремої особистості, так і для соціуму. Переваги використання соціальних мереж в освіті для окремої особистості є суб’єктивними за характером. Для педагога такими перевагами є професійний та загальний розвиток, а також нові можливості створення навчального матеріалу. Для студентів (учнів) соціальні мережі дозволяють здійснювати обмін знаннями; брати участь у різноманітних проектах. Робота в мережі сприяє підвищенню рівня мотивації, рефлексії, реалізації актуальних можливостей та здібностей, розвитку критичного мислення, самостійності, формуванню відповідальності та відчуття причетності до команди. Для самоосвіти соціальні мережі виступають ціннісним механізмом, оскільки спрощують набуття компетенцій недоотриманих у ході формального навчання, за допомогою відкритих онлайн-курсів.
Об’єктивними перевагами використання соціальних мереж як освітнього інструменту - які впливають на державу й суспільство в цілому - виступають: можливість колегіально впливати за допомогою громадських обговорень, на вдосконалення освітянських проектів; багатогранно розвивати інформаційну культуру суспільства; можливість формувати імідж держави за рахунок інтелектуального мережевого капіталу; відстоювати інтереси та погляди, що в свою чергу впливають на громадське виховання; створювати єдиний інформаційний педагогічний ресурс. Також цінним є синергетичний ефект, який можливий як наслідок роботи групи в соціальній мережі. Адже перетин спільних точок зору, переслідування однакових цілей, обмін ідеями та думками може сприяти досягненню кількісних та якісних показників ефективності для всіх вузлових центрів.
Оскільки соціальні мережі сьогодні постають не лише популярним засобом освіти, але й ефективним чинником розвитку інформаційної культури суспільства, яка реалізується в підтримці або в запереченні національних інтересів, то державна гуманітарна політика має передбачати ефективні напрями цілеспрямованого використання соціальних мереж для протидії інформаційній агресії, яка загрожує цілісності країни.
Шляхами подолання інформаційного розриву, який відділяє Україну від розвинених держав, можуть стати: активне включення України у світові комунікаційні процеси; розробка власної концепції інформаційного розвитку; перегляд та вдосконалення законодавчо-нормативних документів, які сприятимуть інформатизації суспільства; розвиток телекомунікаційної інфраструктури на глобальному та локальному рівнях; збільшення можливостей фінансування розвитку інформаційної галузі; затвердження програм підтримки науково-освітніх мереж; реалізація заходів з боку державних інституцій щодо приєднання Українського науково-освітнього інформаційного сегменту до європейського і світового інформаційного простору; закріплення на державному рівні програм фінансової підтримки молодих вчених, які створюють ноу-хау в галузі інформаційних систем і технологій.
Зміни повинні мати місце не тільки в інформаційному просторі в цілому, але і в освітній системі зокрема. Важливим є відкриття на базі ВНЗ курсів із медіа-освіти для вчителів та викладачів всіх галузей знань; посилення навчальних програм модулями інформаційного спрямування; державна фінансова підтримка закупівлі інформаційних технологій для системи освіти. Для неформальної освіти доцільним є впровадження: відкритих он-лайн курсів для населення, посилення уваги над групою безробітних; вивчення інформаційних потреб громадян тощо.
Ці заходи можуть бути реалізовані за умови інтеграції зусиль органів влади, наукових відомств, ІТ-установ, Міністерства освіти і науки України,
Держкомзв’язку, Укртелекому та інших установ і відомств причетних до питань інформаційного розвитку. Їх впровадження сприятиме розвитку стратегічно важливих сфер українського суспільства і тим самим може спростити входження України до світового інформаційно-освітянського простору