БУЦИКІНА ЄВГЕНІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. КОНЦЕПЦІЯ ТРАНСГРЕСИВНОГО ДОСВІДУ ЖОРЖА БАТАЯ: ЕСТЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Краткое описание

БУЦИКІНА ЄВГЕНІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "КОНЦЕПЦІЯ ТРАНСГРЕСИВНОГО ДОСВІДУ ЖОРЖА БАТАЯ: ЕСТЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
БУЦИКІНА ЄВГЕНІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 111.852: 17.024.4 (092) Ж. Батай
КОНЦЕПЦІЯ ТРАНСГРЕСИВНОГО ДОСВІДУ ЖОРЖА БАТАЯ:
ЕСТЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ
Спеціальність 09.00.08 – естетика
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Науковий керівник
Живоглядова Ірина Вікторівна
кандидат філософських наук, доцент
Київ 2015
2
ПЛАН
Вступ...................................................................................................................с. 3
1.Трансгресивний досвід як об’єкт філософського аналізу:
1.1. Теоретична спадщина Жоржа Батая в просторі французької
гуманітаристики 30-х – 50-х років ХХ
століття....................................................................................................................с. 18
1.2. Теоретико-методологічні підходи в дослідженні трансгресивного
досвіду.....................................................................................................................с. 36
1.3. Трансгресивний досвід як естетичний: термінологічний аналіз..........с. 52
Висновки до першого розділу…………………………………………….....с. 69
2. Естетичні проблеми трансгресивного досвіду в контексті філософських
поглядів Жоржа Батая:
2.1. Контрестетика авангарду: від «антиестетичного» до
«трансгресивного»...........................................................................................с. 72
2.2. Трансгресія в мистецтві: естетичний аналіз...........................................с. 87
Висновки до другого розділу……………………………………………....с. 109
3. Трансгресія як конститутивний чинник естетично-художнього досвіду
Жоржа Батая:
3.1. Феномен літературної творчості Жоржа Батая: взаємодія теоретичного
та практичного......................................................................................................с. 112
3.2. Література ХІХ – ХХ ст.ст. як об’єкт філософсько-естетичного аналізу
Ж. Батая.................................................................................................................с. 143
Висновки до третього розділу……………………………………………...с. 154
Висновки…………………………………………………………………….с. 156
Список літературних джерел…………………………………………….с. 165
3
ВСТУП
Актуальність та доцільність дослідження.
Французька філософська думка ХХ століття є напрочуд характерною та
впізнаваною, її текстуальність звільняється від жорстких академічних форм:
філософія переплітається з історією, критичну статтю складно відрізнити від
художнього нарису. Увага звернена на об’єкти дослідження, які раніше
табуювалися, вважалися недостойними або навіть непристойними. В десятих та
двадцятих роках ХХ століття в Європу увірвався авангард, географічним
центром якого безперечно був Париж. Історичні події (Перша світова війна,
руйнація імперій та виникнення на їх місці нових держав і, відповідно, велика
кількість людських жертв та зламаних доль), а також технічний прогрес
призвели до появи нових мистецьких жанрів та напрямів. Митці звернулися не
лише до нових форм, але й до заборонених проблем (еротизм, насилля,
маргінальність), які розкривали у своїй творчості. Жорж Батай протягом першої
половини ХХ століття піднявся на п’єдестал французького авангарду поряд з
Андре Бретоном та Жаном-Полем Сартром, одночасно залишаючись осторонь,
працюючи автономно від славетних угрупувань сюрреалістів та
екзистенціалістів. Подібне становище французького мислителя було
спровоковане частковою незгодою із ідеями та лозунгами вищезазначених
мислителів. Ж. Батай поступово випрацьовував свій власний шлях, то
перетинаючись, то знов розходячись із ними.
Сьогодні автори різних країн світу продовжують присвячувати свої
дослідження творчості та теоретичним ідеям Жоржа Батая. Особливо цікавим
видається інтерес до постаті Батая серед вчених пострадянського простору:
переживши етап захопленістю філософією постмодернізму, вони повертаються
до її предтечі та віднаходять принципово нові питання для дослідження.
Зокрема, видання Санкт-Петербурзького університету представило увазі читачів
4
дві ґрунтовні збірки статей дослідників, присвячених Жоржу Батаю, його
творчому та теоретичному набутку: «Танатографія Еросу: Жорж Батай і
французька думка середини ХХ століття» (1994) та «Межовий Батай» (2006).
На жаль, поки що не можна виявити напрацювань подібного масштабу на
території України, і саме тому, на наш погляд, існує потреба в вітчизняних
філософських та естетичних дослідженнях, присвячених ідеям цього
французького мислителя. Зокрема, найбільш яскравій ідеї трансгресивності та
трансгресивного досвіду, яка знаходиться в початковому стані свого аналізу в
межах вітчизняних етичних досліджень (співвідношення трансгресивного та
інтуїтивного морального досвідів в працях Т. Аболіної, А. Морозова). Поряд з
цим, особливе місце набуває естетичний аспект концепції трансгресивного
досвіду Жоржа Батая, адже дослідження цього питання дозволить розширити
проблемне поле й поняттєвий апарат сучасної української естетики.
Звертаючись до аналізу естетичного аспекту трансгресивної проблематики
Жоржа Батая, не можна не звернутися до питання підґрунтя, на якому постає
трансгресивна проблематика як така. Тут нашій увазі представлена низка
видатних постатей західної філософської думки, ідеї яких безпосередньо
вплинули на появу феномена Жоржа Батая та його творчості: Г. В. Ф. Геґель (в
контексті теоретичного підходу А. Кожева) – Д. А. Ф. де Сад – Ф. Ніцше – З.
Фрейд – А. Бретон – Ж.-П. Сартр. Теоретичний набуток усіх вищезазначених
мислителів (а Г. В. Ф. Геґеля – перш за все) постає в якості того простору
культурного мислення, яке безпосередньо передувало ідеям Ж. Батая.
Статус «між» – між Ніцше і Фуко, між Фрейдом і Лаканом – надає Жоржу
Батаю особливого значення: він постає в якості автора однієї з найяскравіших
авангардистських концепцій – концепції трансгресивного досвіду, викладеної
не в окремому творі, а в масиві його теоретичних праць, літературних творів та,
безумовно, літературно-критичних і «словникових» статей. Здійснюючи
естетичний аналіз концепції трансгресивного досвіду Жоржа Батая, ми
5
віднаходимо низку питань, які потребують розгляду. Особливе місце займають
поняття безформного, низького, повсякденного тощо. Деякі з них переходять в
концепцію Батая з класичної естетики, деякі – будуть розвинені в межах
постнекласичної. Саме це визначає оригінальність, особливе місце Батая в
межах розвитку західної філософської думки в цілому та естетики зокрема.
Щодо ступеня розробленості трансгресивної проблематики в межах
філософських досліджень ХХ і ХХІ століть слід зауважити, що, як уже
зазначалося вище, до проблеми трансгресії зверталися такі дослідники ХХ
століття, як Р. Барт («Метафора ока»), Ж. Батай («Заборона і трансгресія»,
«Ласко», «Література і зло», «Еротизм» та ін.), М. Бахтін («Творчість Франсуа
Рабле та народна культура Середньовіччя і Ренесансу»), М. Бланшо («Гра
думки», «Невимовне співтовариство», «Простір літератури» та ін.), Г. Дебор
(«Суспільство спектаклю»), П. Клоссовські («Про симулякр у повідомленні
Жоржа Батая», «Сад і революція» та ін.), Ю. Крістева («Сили жаху: есе про
відразу»), М. Лейріс («Від батаєвського неможливого до неможливих
Документів», Ф. Соллерс («Про великі неправильності мови», «Сад проти вищої
істоти»), М. Фуко («Історія сексуальності», «передмова до трансгресії») та інші.
Серед основних учасників сучасної західної філософської думки і їх роботи
на тему трансгресії слід виділити наступних: Л. Абель («Жорж Батай і
повторення Ніцше»), К. Дженкс («Трансгресія»), Т. Корн («Непрацююча
негативність (Дерріда, Батай, Геґель)»), А. Плотніцкі («Лабіринт смаку: по Бата,
Дерріда і Канту»), Ж. М. Рей («Батай, смерть і жертвопринесення»), Р. Сассо
(«Жорж Батай і виклик думки»), С. Р. Сулейман («Трансгресія і авангард») та
інші. Серед сучасних російських дослідників, які звертаються до поняття
трансгресії, варто зазначити Г. Гладарєва («Жорж Батай і Моріс Бланшо: від
філософії неможливого до соціології постмодерну»), Д. Дорофєєва
(«Хронологія життя на межі Жоржа Батая»), С. Зєнкіна («Жорж Батай між
можливим і неможливим», «Конструювання порожнечі: міф про Ацефала» та
6
ін.), О. Тимофєєву («Структура еротичної прози Ж. Батая»), В. Фарітова
(«Трансгресія, кордон і метафізика у вченні Г.В.Ф. Геґеля», «Трансгресія і
дискурс»), С. Фокіна («Філософ-поза-собою. Жорж Батай») та інших.
Протягом останньої чверті ХХ та початку ХІХ століть спостерігається
стабільна зацікавленість вчених ідеями французького письменника,
літературного критика та теоретика Жоржа Батая, які можна об’єднати під
загальною назвою «трансгресивні». Зокрема, було здійснено низку досліджень,
присвячених роботі Батая «Доісторичний живопис. Ласко, або Народження
мистецтва» (1955), більшість яких складають роботи англомовних вчених,
зокрема С. Ангера, Б. Бучанена, Р. Вайта, К. Ноланд, К. Рашке та ін. Подібна
увага до аналізу Батаєм малюнків на стінах печери Ласко розпочалася після
тривалої перерви, адже перед цим до цієї теми зверталися суто його сучасники
та однодумці (Моріс Бланшо та Філіп Соллерс зокрема). На нашу думку, така
тенденція зумовлена актуалізацією естетичних ідей Ж. Батая.
Робота «Ласко» в даному контексті є особливою, адже в центрі постає
спроба автора відповісти на запитання «Яким чином людина створила свій
перший твір мистецтва?». Робота вибудовується на межі філософської
антропології та естетики: з одного боку, це питання щодо появи людини як
такої (тобто, перетворення тварини у людину), а з іншого – питання щодо
перших паростків чуттєвої культури людини, її творчої діяльності, вільної від
утилітарності. Батай знаходить можливість відповісти на обидва запитання
шляхом пошуку спільного знаменника, яким постає феномен трансгресії як
звернення до меж буття. Таким чином, ми можемо попередньо виокремити три
основні моменти, до яких звертається Батай у зазначеному творі: по-перше, це
визначення основ походження мистецтва, його філософське та історичне
обґрунтування; по-друге, це визначення феномену трансгресії в якості
пускового елементу історії людини; і по-третє, звернення до концепту
«народження» (походження, джерела, початку) як принципового в межах
7
розмови про людину. Завдяки Батаю, ми маємо можливість віднайти розуміння
мистецтва як такого, звертаючись до його витоків, а отже, й до сутності. Для
Батая, мистецтво у своїй сутності нерозривно пов’язане з феноменами гри,
свята, релігійного святкування та концептами трансгресії, еротизму, смерті,
священного. Всі вони в своєму міцному зв’язку постають в якості складових
трансгресивного досвіду людини і структурують людське життя. На нашу
думку, трансгресивний досвід корелюється з досвідом естетичним, адже в його
межах неодмінне місце займають почуття комічного, трагічного, художня уява,
завдяки яким відбувається вираження суто людського, почуттєвого.
Відповідно до даних висновків, в межах нашого дослідження особливе
місце посіло звернення до проблеми естетичного досвіду, яке було спричинено
загальною тенденцією дослідження досвіду в межах різних філософських
напрямів, кожен з яких має власну естетичну складову.
Зокрема, аналітична традиція (в межах якої розгортаються дослідження
британських та американських вчених) має вагомі напрацювання щодо
проблеми естетичного досвіду. Показовою є збірка статей видавництва
Оксфордського університету «Aesthetic Science: Connecting Minds, Brains and
Experience» під редакцією Артура П. Шімамура та Стефена І. Палмера, над
якою співпрацювали філософи, психологи та нейрофізіологи, на
мультидисциплінарному рівні розглядаючи проблему естетичного досвіду як
ключову у відповіді на запитання «Що є мистецтво?». Близькою до нашої
постановки питання є стаття Мюррея Сміта «Триангулюючи естетичний
досвід», що входить до зазначеної збірки. Автор розглядає естетичний досвід на
трьох рівнях: феноменологічному, психологічному та нейрофізіологічному,
жоден з яких не є повноцінним сам по собі, але постає дієвим у інтеракції з
іншими двома. Поряд з аналітичною традицією, на теренах континентальної
Європи, здійснюється більш повний аналіз історії естетичних вчень, в межах
яких так чи інакше поставала зазначена проблема. Зокрема, в межах традиції
8
рецептивної естетики (спроби аналізу естетичного досвіду емоційно-чуттєвого
сприйняття об'єкту) та герменевтичної («досвід мистецтва» як специфічна
форма досвіду герменевтики, опосередкованого осягнення дійсності).
Проблемі естетичного досвіду свої розробки присвячують також і
вітчизняні вчені. Серед авторів, які звернулися до даного проблематики, слід
зазначити С. Бондарчука, І. Зязюна, О. Павлову, Є. Скороварову, в роботах яких
порушується питання перспективності, з точки зору розширення меж
естетичного досвіду, концепції трансгресивного досвіду. Для українських
авторів принципово важливим є обґрунтування онтологічного статусу
естетичного досвіду в межах повного аналізу історії естетичних вчень. О.
Павлова простежує та аналізує еволюцію розгляду проблеми естетичного
досвіду, виділяючи три періоди розвитку естетичних вчень: класичний
(домодерний), некласичний (Новий час) та постнекласичний (ХХ століття).
Постнекласичний є останнім на сьогодні етапом трансформації естетичного
досвіду. Концепція Ж. Батая, в межах якої центральне місце займає аналіз
проблеми трансгресії та трансгресивного досвіду («внутрішній досвід»)
відображає радикальні зміни в контексті переходу до постнекласичної
парадигми естетичного знання: різноманіття типів реальності перетворюється
на протистояння реального та віртуального. Трансгресивний досвід
спрямований на чисту сферу чуттєвого, адже поза даною сферою такого досвіду
не існує, він існує суто на межі.
Концепція трансгресивного досвіду Ж. Батая в межах її естетичного
аналізу розгортається на двох рівнях: на теоретичному та практичному. На
теоретичному рівні ми виокремлюємо наступні елементи концепції: загальна
економіка, «низький матеріалізм», взаємодія ігрового, еротичного та
естетичного начал трансгресивного. На практичному – літературна творчість, її
метафоричність, антинормативність та анти-естетичність.
Ж. Батай постає уособленням суб'єкта вищезазначеного досвіду як автор
9
літературних творів, в межах яких і описується ситуація трансгресивного
досвіду («Історія ока», «Мадам Едварда», «Небесна блакить», «Аббат С», «Моя
мати», «Неможливе» та інші). В просторі творів Батая естезис набуває
незвичного для класичного розуміння наповнення, в ньому виявляється
антиестетизм і трансгресивність не лише теоретичного, але й літературного
доробку французького мислителя, що постав основою для аналізу концепції
трансгресивного досвіду.
В межах трансгресивної концепції Жоржа Батая важливим є звернення не
лише до його літературної творчості, але й до його літературно-критичної
практики. Батай є автором низки критичних статей, в яких звертається увага та
проводиться скрупульозний аналіз літературних творів європейських та
американських митців ХІХ та ХХ століть. Критика Жоржа Батая містить в собі
ідеї, закладені ним у власній творчості та віднайдені в межах творчості інших
авторів. Апелювання Батая до позиції автора відбувається в межах її докорінної
трансформації. Здійснюється перехід від автономного статусу творця до його
взаємозалежності з власним твором в межах загального поля, «тексту», який, в
свою чергу, розвивається за власними законами. Зокрема, треба відзначити
наступні критичні статті Ж. Батая: «Мистецтво та сльози Андре Жіда», «Густав
Моро, "відсталий" попередник сюрреалізму», «Рене Шар та сила поезії»,
«Мане» та інші. Головним твором критичного доробку Жоржа Батая є об’єднана
збірка есе «Література і зло», в якій автор аналізує творчість та життєві шляхи
Емілі Бронте, Шарля Бодлера, Жюля Мішле, Вільяма Блейка, Д. А. Ф. де Сада,
Марселя Пруста, Франца Кафки та Жана Жене. В межах цих статей Батаєм
проводиться аналіз творчого доробку та життєвих подій митців з точки зору їх
трансгресивного значення в розвитку культури та мистецтва, коли поява нового
твору мистецтва (роману, картини чи поетичної збірки) призводить до
розхитування сталих законів естетичного (зокрема, відмова від класичних
категорій естетики), що фіксували нові форми почуттєвості, почуттєвого
10
пізнання.
Специфіка європейської культури ХХІ століття полягає у зверненні до
проблеми почуттєвості сучасної людини, в межах якої набувають актуальності
як теоретичні дослідження, так і художня практика, що демонструє необмежені
можливості та засоби розширення естетичного досвіду суб’єкта.
Постнекласична парадигма естетичного знання розгортає значимість
плюралізації цінностей та засобів художнього сприйняття і вираження, що
призводить до урізноманітнення типів реальності. Даний процес відображає
докорінні зміни естетичної структури сприйняття сучасної людини,
започатковані в першій половині ХХ століття у формі теоретичних концепцій,
що мали переважно міждисциплінарний характер.
На сьогодні постнекласичний стан є кінцевою формою трансформації
естетичного досвіду. Концепція Жоржа Батая (1897-1962), в якій центральне
місце займає аналіз проблеми трансгресії та трансгресивного досвіду
(«внутрішній досвід») проявляє радикальні зміни в контексті переходу до
постнекласичної парадигми естетичного знання: різноманіття типів реальності
перетворюється на протистояння реального та віртуального. Трансгресивний
досвід репрезентує сферу чуттєвого, адже поза даною сферою такого досвіду не
існує, він існує суто на порубіжжі.
Ж. Батай є автором філософської концепції, яка володіє потужним
теоретичним потенціалом, що дозволяє по-новому дослідити риси сучасної
художньої практики та здійснити її опис й аналіз на рівні естетичного
дослідження. Теоретичний інструментарій, застосований філософом та його
послідовниками («трансгресія», «трансгресивний досвід», «сміх», «безформне»,
«анти-естетичне») дозволяє розглянути нові аспекти взаємодії теоретичного та
практичного рівнів почуттєвої культури сучасної людини, що полягають у
пошуку нових форм вираження стану постмодерного суб’єкта.
Духовні засади європейської культури ХХІ століття можуть бути
11
проаналізовані та досліджені за рахунок виявлення специфічного естетичного
досвіду, відповідного сучасній картині світу. Даний проект здійснюється
представниками постмодерністської естетики, серед яких: Т. Адорно, Р. Барт, З.
Бауман, Ж. Бодрійяр, Ю. Габермас, Ж. Дерріда, Ф. Джеймісон, У. Еко, Ю.
Крістєва, Ж.-Ф. Ліотар, Ю. Габермас.
У філософських дослідженнях ХХ і ХХІ століть слід зауважити, що, як уже
зазначалося вище, до проблеми трансгресії зверталися такі науковці, як Р. Барт,
Ж. Батай, М. Бахтін, М. Бланшо, П. Клоссовські, Ю. Крістева, М. Лейріс, Ф.
Соллерс, М. Фуко.
Серед основних учасників сучасної західної філософської думки, які
займалися проблемою трансгресії, слід виділити наступних: Л. Абель, К.
Дженкс, Т. Корн, А. Плотніцкі, Ж. М. Рей, Р. Сассо, С. Р. Сулейман. Варто
також зазначити сучасних російських дослідників, які звертаються до поняття
трансгресії: Г. Гладарєва, Д. Дорофєєва, С. Зєнкіна, О. Тимофєєву, В. Фарітова,
С. Фокіна.
Аналізу естетичних ідей постмодернізму присвячені праці таких
вітчизняних дослідників, як І. Бондаревська, М. Бровко, Є. Дніпровська, Л.
Левчук, В. Малахов, О. Павлова, В. Панченко, М. Русін, Р. Шульга. Проблеми
статусу художньо-естетичного досвіду є предметом дослідження В. Личковаха,
В. Мазепи, В. Малахова, Н. Хамітова. А. Шевченко.
Дослідженню механізмів художньої творчості в поєднанні естетичного,
психологічного, етичного та мистецтвознавчого параметрів в просторі сучасної
культури присвятили свої праці І. Живоглядова, Л. Левчук, О. Оніщенко.
Потенціал біографічного методу, обґрунтованого Ш. О. Де Сен-Бевом,
проаналізовано у філософських дослідженнях О. Валевським.
Проблема співвідношення трансгресивного та інтуїтивного морального
досвідів розкрита в працях Т. Аболіної, А. Морозова. Поряд з цим, особливе
місце набуває естетичний аспект концепції трансгресивного досвіду Ж. Батая,
12
адже дослідження цього питання дозволить розширити проблемне поле й
поняттєвий апарат сучасної української естетики.
Дослідженню естетичних питань, поставлених у роботі Батая
«Доісторичний живопис. Ласко, або Народження мистецтва» (1955), присвячені
роботи С. Ангера, Б. Бучанена, Р. Вайта, К. Ноланд, К. Рашке, М. Аварге, С.
Бейкер, Д. Ейдс, М. Хадсон, що здійснюють мистецтвознавчий аналіз творів Ж.
Батая.
Проблема естетичного досвіду була досліджена в межах різних
філософських напрямків, кожен з яких демонструє власну естетичну складову.
Зокрема, аналітична традиція містить вагомі напрацювання щодо проблеми
естетичного досвіду, здійсненні М. Бердслі, С. І. Палмером, М. Смітом та А. П.
Шімамуром. Поряд з аналітичною традицією, на теренах континентальної
Європи, здійснюється більш повний аналіз історії естетичних вчень, в межах
яких так чи інакше поставала зазначена проблема. Зокрема, в традиції
рецептивної естетики (М. Дюфрен, X.Р. Яусс) та герменевтичної (Г. Ґадамер).
Специфіка визначення досвіду в контексті різних філософських традицій
постає як предмет аналізу вітчизняних дослідників А. Богачова, В. Кебуладзе,
А. Лактіонової, М. Мінакова, В. Приходька. Проблемі естетичного досвіду свої
розробки присвячують і С. Бондарчук, І. Зязюн, О. Павлова, Є. Скороварова, в
роботах яких порушується питання перспективності — з точки зору розширення
меж естетичного досвіду — концепції трансгресивного досвіду.
Великий обсяг напрацювань з проблематики трансгресивного та
естетичного досвідів доводить її значущість та актуальність. Втім, відсутність
систематичного та цілісного естетичного аналізу концепції трансгресивного
досвіду зумовлює необхідність даного дослідження.
Мета дослідження полягає у філософському аналізі концепції
трансгресивного досвіду Ж. Батая, її теоретико-естетичного потенціалу та
художньої трансляції в його літературній творчості.
13
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення наступних
завдань:
- проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи дослідження
трансгресивної проблематики;
- дослідити кореляцію понять «трансгресивний досвід» та «естетичний досвід»;
- простежити розвиток естетичних ідей Ж. Батая в контексті контрестетики
авангарду;
- розкрити досвід аналізу мистецтва на підґрунті філософсько-естетичних
поглядів Жоржа Батая;
- проаналізувати феномен літературної творчості Ж. Батая як трансгресивного
досвіду взаємодії теоретичного та практичного;
- узагальнити основні ідеї літературно-критичної спадщини Ж. Батая щодо
особливостей мистецького простору кінця ХІХ – першої половини ХХ століття
та його впливу на зміну філософсько-естетичної парадигми європейської
гуманістики.
Об’єкт дослідження: філософсько-літературна спадщина Жоржа Батая в
контексті духовних засад європейської культури першої половини ХХ століття.
Предмет дослідження: естетичні виміри концепції «трансгресивного
досвіду» Жоржа Батая, її сутність та специфіка втілення в його літературній
творчості.
Методи дослідження. У дослідженні використані методи, звернення до
яких обумовлюється комплексним підходом до висвітлення складного спектра
питань, що розкривають естетичні погляди Ж. Батая. Базовими при цьому є
загальнонаукові принципи об’єктивності та історизму, систематизації та
узагальнення досліджуваної проблеми, а також провідні методи сучасної
філософії та культурології. Застосовані в дослідженні методи аналізу та підходи
інтерпретації можна визначити як поліметодологію. Методологічне підґрунтя
дослідження зумовлене складністю та гетерогенністю досліджуваної проблеми.
14
Протягом написання роботи залучалися історичний, порівняльно-історичний,
біографічний, герменевтичний методи. Оперування історичним методом
передбачає об’єктивний підхід до накопичення первинних даних, отриманих із
першоджерел та критичної літератури, висвітлення та реконструкцію історичнокультурного контексту розвитку естетичних ідей Ж. Батая.
Важливу роль у осмисленні проблеми естетичного світовідчуття відіграли
переваги міждисциплінарного підходу, який сприяв використанню відповідних
здобутків філософії, естетики, мистецтвознавства, культурології та етики.
Наукову новизну визначають мета, предмет та завдання дослідження. Вона
полягає у тому, що вперше у вітчизняній естетичній науці здійснюється аналіз
філософської концепції Ж. Батая в якості одного з основних джерел зародження
філософії постмодернізму та постнекласичної естетики, в межах якої
відбувається перехід до нової теоретичної парадигми, до нових норм вираження
та відмови від існуючих канонів, через звернення до трансгресивного досвіду як
одного зі способів конституювання людської почуттєвості. Досліджується
естетичний потенціал та художня актуалізація концепції трансгресивного
досвіду в літературному доробку філософа, що представляє собою засіб
вираження трансгресивного досвіду в мистецькій формі. Відповідно, здійснено
спробу естетичного аналізу концепції трансгресивного досвіду Ж. Батая на двох
рівнях: теоретичному та практичному. Міждисциплінарний характер концепції
трансгресивного досвіду надає підстави для вибудовування нового предмету
сучасних естетичних досліджень.
У результаті вирішення поставлених у дослідженні завдань обґрунтовано
положення, що мають ознаки наукової новизни, а саме:
Вперше:
- було виокремлено та здійснено порівняльний аналіз понять «естетичний
досвід», «трансгресивний досвід», «внутрішній досвід» (Ж. Батай) та «досвідмежа» (М. Бланшо). Виявлено основні точки перетину трансгресивного та
15
естетичного досвідів, серед яких слід виділити спрямованість на чисту
чуттєвість, вихід за межі власного Я, екстатичний стан буття у спільному
просторі;
- проаналізовано філософсько-теоретичний та культурний контекст зародження
трансгресивної проблематики французького мислителя Ж. Батая. Виокремлено
особливу значимість естетичного виміру трансгресивної проблематики,
концептуалізованого в наступних поняттях: «безформне», «жорстокість»,
«низьке», «сміх». Таким чином, трансгресивний досвід корелюється з
естетичним досвідом в якості його специфічної форми, адже в його межах
неодмінне місце займають некласичні форми естетичного (гра, дарування,
безформність, жах, суверенітет), завдяки яким відбувається вираження суто
людської почуттєвості;
- розглянуто та проаналізовано творчий і літературно-критичний доробок
філософа в якості художнього ретранслятора основних концептів
трансгресивного досвіду. Автономізація мистецтва доби Модерну призводить
до необхідності формування інституту художньої критики у взаємодії полів
художнього виробництва та споживання, функціонування культуріндустрії в
цілому. Батай послідовно опановує та репрезентує всі види естетичної
діяльності: теоретика, практика та критика, що свідчить про системність його
естетичної концепції та методологічне значення поняття «трансгресивний
досвід»;
- досліджено методологічну роль концепції трансгресивного досвіду в процесі
трансформації класичної естетики у некласичну.
Отримали подальший розвиток:
- дослідження філософсько-теоретичних концепцій, що мали безпосередній
вплив на теоретичну діяльність Ж. Батая та постають відображенням таких
аспектів трансгресивної проблематики, як соціологічний, етичний та
естетичний;
16
- розгляд ключових позицій теоретичних дебатів між представниками
французького авангарду (Ж. Батай, А. Бретон, Ж.-П. Сартр), результатом яких
постало згуртування Ж. Батая та його прихильників в окрему групу мислителів,
націлених на дослідження можливості виходу за межі естетично-даного в
досвіді, на звернення до позачуттєвого, містичного, трансцендентного,
«безформного» (як негативного прояву естетичного, яке розширює можливості
естетичного досвіду за рахунок надання йому трансгресивного статусу), що
визначило магістральний рух філософсько-естетичної рефлексії до
постмодерністської парадигми.
Удосконалено:
- розуміння основних підходів до тлумачення понять «естетичний досвід» та
«трансгресивний досвід» (згідно з тлумаченням Ж. Батая, М. Бланшо та М.
Фуко) в межах аналітичної, герменевтичної традицій та традиції рецептивної
естетики.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою,
здійсненою на основі аналізу науково-літературного доробку та теоретичних
ідей Жоржа Батая, його сучасників та критиків. Висновки і положення новизни
одержані самостійно. Дванадцять публікацій за темою дисертаційного
дослідження є одноосібними.
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у здійсненні
філософського аналізу естетичних ідей Ж. Батая. Дана проблема не є достатньо
опрацьованою у вітчизняних дослідженнях. Висновки, одержані в роботі,
обґрунтовують необхідність дослідження концепції трансгресивного досвіду Ж.
Батая задля розширення термінологічного та методологічного апарату сучасної
теорії естетики. Матеріали дослідження можуть бути використані при
викладанні нормативних курсів лекцій з естетики, етики, культурології, історії і
теорії світової культури, літературознавства. Трансгресивна концепція Ж. Батая
надає підстави для особливої уваги дослідників різних країн світу. На наш
17
погляд, дана концепція може представляти неабиякий інтерес як для
українських дослідників (естетиків, зокрема), так і для більш широкого кола
громадян, що цікавляться сучасним мистецтвом. Адже концепція
трансгресивного досвіду Ж. Батая може постати в якості метатеорії сучасного
мистецтва, українського зокрема.
Апробація результатів роботи.
Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися на щорічних
наукових конференціях «Дні науки філософського факультету» у 2013, 2014 та
2015 рр. (м. Київ, Національний університет імені Тараса Шевченка), на
Міжнародному молодіжному науковому форумі «Ломоносов – 2013» (Росія, м.
Москва, Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, 2013), на
Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку
суспільних наук» (м. Київ, Київська наукова суспільствознавча організація,
2013), на Міжнародній науково-практичній конференції «Суспільні науки:
проблеми та досягнення сучасних наукових досліджень» (м. Одеса,
Причорноморський центр досліджень проблем суспільства, 2013).
Публікації. Впровадження результатів дисертаційного дослідження
здійснено у формі тринадцяти публікацій: 6 статей, 5 з яких були вміщені у
фахових наукових виданнях України (одна з них має наукометричний статус); 6
тез, опублікованих у збірниках матеріалів конференцій.
Структура та обсяг дисертаційної роботи обумовлені специфікою
дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою і завданнями
дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (7
підрозділів), висновків та списку використаних джерел (209 найменування).
Повний обсяг дисертації – 184 сторінки (основна частина – 164 сторінки).

Список литературы

ВИСНОВКИ
159
В межах даного дисертаційного дослідження була здійснена спроба
комплексного естетичного аналізу елементів концепції трансгресивного досвіду
французького філософа, письменника та літературного критика ХХ століття
Жоржа Батая.
Актуальність дослідження визначається особливою роллю постаті Жоржа
Батая як автора однієї з найяскравіших авангардистських концепцій – концепції
трансгресивного досвіду, викладеної в межах його теоретичних праць,
літературних творів та, безумовно, літературно-критичних і «словникових»
статей.
Актуалізація трансгресивного досвіду в якості предмета естетичного
аналізу постає ключовим елементом переходу від класичного до некласичного
типу раціональності. Концепція трансгресивного досвіду Жоржа Батая посідає
особливе місце в межах переходу від некласичної до постнекласичної естетики,
а поняття «трансгресія» набуває ознак «концептуальної категорії».
Естетична концепція Жоржа Батая була сформована в контексті розвитку
французького літературного життя, а також полемічної філософської думки 30-х
– 50-х років ХХ століття, представники якої постали засновниками основних
мистецьких течій того часу, об’єднаних в спільну назву «літературного
авангарду»: сюрреалізму та екзистенціалізму, а також працювали на перетині
філософії та літератури.
Жорж Батай є автором коротких критичних статей, начерків, розповідей
еротичного характеру, а також праць з економічної тематики, філософських
роздумів, в межах яких були здійснені аналіз культурних феноменів,
симптоматичним для тогочасного суспільства, а також дослідження насильства,
концептів жертовності, витрати, містичного спілкування з Іншим, літературної
творчості як «неможливої» діяльності. В центрі уваги французького мислителя
опинилися такі ключові в межах розвитку філософсько-теоретичної думки ХХ
160
століття поняття, як «комунікація», «суверенітет», «гетерологія», «внутрішній
досвід», «священне», «витрати», «трансгресія», «безформне», «сміх» та інші,
подальший аналіз яких здійснили французькі філософи-постмодерністи.
В межах свого теоретичного доробку Ж. Батай визначає як єдиний та
загальний проект критику філософії, на місце якої поставлене поетичне як
принципово нова форма наукової мови. В своїй боротьбі з утилітарністю в
теорії Батай поєднує концепт насилля, поетику та еротизм, що долає
поміркованість та солідарність, притаманні традиційному філософуванню
(європейській соціологічній думці).
Загальна економіка, як філософська концепція Жоржа Батая, є насамперед
соціальною теорією, яка описує суспільство в якості цілісної системи, що має
гарантований «надлишок» завдяки різнорідним видам розтрати та споживання,
серед яких важливо виділити еротизм, мистецьку діяльність людини, появу та
розвиток образної уяви, здатності до уявлення та відтворювання чуттєво
сприйнятого.
Соціологічний аспект концепції Батая спирається на західно-європейську
філософсько-соціологічну традицію, представниками якої є Е. Дюркгайм, Т.
Парсонс та З. Фрейд.
Серед важливих в межах впливу на побудову концепції трансгресивного
досвіду Жоржа Батая ідей слід виділити наступні: Поняття «центру» в межах
концепції мислителя виступає ключовим, що в подальшому стане поштовхом
для звернення Жоржа Батая до антиподу центру – до «межі» як висхідної
позиції суб’єкта трансгресивного досвіду; методологічне розрізнення
нормального та патологічного як основного джерела трансгресивної поведінки;
феномен «табу» та його подолання; поєднання позитивістських та
психоаналітичних ідей в межах єдиної соціально-філософської концепції.
Естетична проблематика в межах концепції трансгресивного досвіду Ж. Батая
вибудовується у взаємозв’язку з соціологічною, що можна прослідкувати на
161
прикладі розгляду понять надлишку, витрати та задоволення, позичених у
видатних філософів-соціологів та переосмислених Батаєм в відповідно до ідей
«загальної економіки».
Поза соціально-філософською існує інша філософська традиція, в межах якої
розгортається трансгресивна проблематика: німецька традиція, що охоплює
теоретичні ідеї Г.В.Ф. Геґеля (поняття кордону в якості межі, який прагнув до
власного подолання, та за рахунок якого і відбувається розвиток і повернення
до нового тотожного через зняття; діалектична опозиція «Господаря» і «Раба»
як форм свідомості, способів буття в світі; використання терміну «Aufhebung» –
«зняття» та «суверенність») та ідеї Ф.Ніцше (розуміння трансгресії як
невід’ємної частини доцільності в житті і дестабілізуючого принципу, завдяки
якому стабільність підтримується або трансформується; проголошення колапсу
центру і децентралізації цінностей, деконструкція та руйнація пануючої
християнської моралі).
Кожен з даних теоретико-методологічних підходів відображає перехід від
класичного до некласичного типу раціональності в науковому пізнанні, що
ознаменовується певним запереченням попередніх ідей в якості звернення до
феноменів децентрації, фрагментування, порушення, звільнення, аморальності,
межовості тощо. Їх виокремлення та аналіз в ключі певного теоретикометодологічного підходу призводить до формування трансгресивної
проблематики як автономної, експліцитної в межах теоретичного пізнання,
Соціологічний та етичний аспекти концепції трансгресивного досвіду є опорою
для вибудовування аспекту естетичного, що виражається в аналізі понять
надлишку, витрати, задоволення, зла, пожертви, безуму, страху смерті (або його
принципової відсутності), комічного, мистецтва, творчості, її механізмів. Даний
термінологічний апарат постає відображенням простору, в якому розгортається
концепція трансгресивного досвіду Ж. Батая, в межах якої можуть бути
виокремлені такі ключові поняття як «трансгресія», «трансгресивний досвід»,
162
«внутрішній досвід», «досвід-межа», а також «естетичний досвід» як
центральне поняття відповідно естетичної складової концепції.
Поняття трансгресії може бути проаналізоване на трьох рівнях: як
феномен, як поняття і як концепція. Трансгресія як феномен розглядається в
межах історичного процесу формування естетичної свідомості людини як
визначальна характеристика людини як не-тварини, тобто людини як
формуючої певні межі свого буття і такої, що прагне подолання цих меж.
Головною умовою можливості здійснення трансгресії постає наявність самої
межі, яку суб'єкт має подолати, і яка розділяє сфери можливого та неможливого.
Трансгресія досліджується поряд з такими поняттями, як «надлишок», «гра»
(характеристика надмірності, яка в подальшому переростає у формат свята).
Трансгресія символізує відмову філософії постмодернізму від класичної
настанови трансцендентальності суб’єкта, подолання межі влади його
свідомості та знаходження інших позицій у співвідношенні буття і почуттєвості.
В межах концепції Ж. Батая повне визначення та розуміння поняття
трансгресивного досвіду не можливе без звернення до понять внутрішнього
досвіду та досвіду-межі. Поняття «внутрішній досвід» Ж. Батая має наступні
ключові характеристики: спрямованість на непізнане, децентрація суб’єкта,
звернення «поза себе», за межі власного Я, до «ніщо»; переживання
неможливого, неспроможність описати досвід в мові; відмова від поетичного як
націленого створення естетичної форми, яка відповідає певним етичним нормам
або ознакам істинного знання. Внутрішній досвід, як і досвід-межа, не
становить користі або цінності, не приносить задоволення і тому він є
зверненим до самого себе. Це досвід специфічного «не-знання», а отже в ньому
привалює чуттєве, що дає підстави розглядати трансгресивний досвід в якості
естетичного.
Поняття естетичного досвіду досліджується через порівняльний аналіз із
трансгресивним досвідом за рахунок загальної для різних філософсько-
163
естетичних напрямів тенденції дослідження досвіду, а також естетизації
постмодерного дискурсу. Спільними характеристиками трансгресивного та
естетичного досвіду є: зосередженість на комічному (сміх постає проявом
здійснення внутрішнього досвіду); увага до безформного та мерзенного
(множинного, рухливого, слизького як більш конкретних форм). Ці терміни
відповідають змісту трансгресивного досвіду як здійснення виходу на новий
рівень чуттєвого, що втрачає власні форми.
Аналіз основних понять, вживаних Жоржем Батаєм, його сучасниками та
послідовниками в межах побудови концепції трансгресивного досвіду
здійснюється за рахунок звернення до основних питань в межах філософськоестетичної полеміки, розгорнутої між відомими представниками французького
авангарду (Ж. Батаєм, А. Бретоном та Ж.-П. Сартром): використання методу
«автоматичного письма» та його перетворення на більш багатошаровий та
заплутаний, з великою долею звернення до сфери еротичного за табуйованого;
проблема «повідомлення» як можливості та характеру комунікації (якщо Ж.-П.
Сартр констатував можливість повідомлення в межах дискурсу, на рівні мови;
то Ж. Батай вважав повідомлення можливим «всупереч словам», вбачав в ньому
відкритість на трансцендентному рівні); зверення автора художнього твору до
кордонів можливості власного досвіду, до «неможливого»; ідея залученості
людського тіла в процесі набуття естетичного досвіду; дослідження елементів
анти-естетичного, які мали сакральне значення, пов’язане з певним
трансцендентним началом, та були витіснені за межі свідомості людини ХХ
століття.
Дуалістична онтологія Батая також виходить з того, що протиріччя між
високим і низьким, природою і духом принципово не розв’язуване: перше існує
остільки, оскільки існує друге. Проте на відміну від попередніх досліджень
взаємозв’язку протилежних естетичних понять та категорій, увага зосереджена
на потворному та низькому.
164
«Низький матеріалізм», за Батаєм, – це визнання чужорідного для суб’єкта
активного початку, пов'язаного зі злом, смертю і руйнуванням, з тілесністю,
пороком і гріхом.
Феномен «контрестетики авангарду» є результатом теоретичного
узагальнення практики усвідомленої відмови від звернення до естетичного та її
проявів в культурі й мистецтві. Вихід за межі естетично-даного в досвіді,
звернення до позачуттєвого, містичного, трансцендентного, «безформного» є
негативним проявом естетичного, яке на заперечує, проте розширює
можливості естетичного досвіду за рахунок надання йому трансгресивного
статусу. Представниками контрестетики авангарду розкриваються окремі
питання естетичної спрямованості: поява та розвиток мистецтва; сміх,
жорстокість та безформність як прояви трансгресивного в естетичному тощо.
Досвід співпраці та творчої взаємодії з сюрреалістами та
екзистенціалістами надав Ж. Батаю можливість в подальшому розвинути
повноцінну концепцію трансгресивного досвіду, в межах якого естетичний
аспект вибудовується поряд із «загальною економікою» та соціальнофілософською парадигмою. В результаті естетичного аналізу концепції
трансгресивного досвіду Жоржа Батая, можна виділити наступні тези:
мистецтво постає одним з основоположних елементів системи споживання, в
центрі уваги постає поняття сміх як символічне вираження ірраціонального,
прояв естетичного враження від отриманого трансгресивного досвіду; еротичне
та естетичне постають в якості трансгресії суб'єкта стосовно «профанного»
(тваринного, до-трансгресивного), звернення до межі, за якою відкривається
світ «сакрального» як суто людської характеристики; взаємодія ігрового,
еротичного (в межах якого розкривається проблема смерті) та естетичного
начал трансгресивного постає основою для можливості отримання
трансгресивного досвіду людини як досвіду естетичного (аналіз малюнків в
печері Ласко як результату першого трансгресивного та естетичного досвіду
165
людини); пов’язанність поняття безформного та його прояву в феномені сміху в
межах трансгресивної проблематики через звернення Жоржа Батая до образу
жінки в його літературних творах.
Відповідно до концепції трансгресивного досвіду, мистецтво у своїй
сутності нерозривно пов’язане з феноменами гри, свята, релігійного
святкування та поняттями трансгресії, еротизму, смерті, священного. Всі вони в
своєму міцному зв’язку постають в якості складових трансгресивного досвіду
людини і структурують людське життя. Трансгресивний досвід безпосередньо
пов’язаний з досвідом естетичним, адже в його межах неодмінне місце
займають почуття комічного, трагічного, художнє уявлення, завдяки яким
відбувається вираження суто людського; що має свій прояв на практичному
рівні – в межах літературної творчості, основними характеристиками постають
метафоричність, антинормативність та анти-естетичність.
Ключовими елементами літературної мови Жоржа Батая є: прагнення до
неможливого і недосяжного, висловлення невимовного за допомогою метафор,
відокремленя свідомого від неусвідомленого і несвідомого, забороненого від
дозволеного; екстатичність (спонтанність та імпульсивність), долання існуючих
норм і канонів; незавершеність; функціонування наперекір мові. Концепти
тілесності, еротизму закладені в літературній мові Батая, визначають її
структуру та темп розвитку подій.
Літературним творам Ж. Батая притаманні метафоричність та
трансгресивність, що вибудовуються завдяки дії уяви як інструменту,
володіючи яким суб’єкт здатний до виходу на межі наявного досвіду як
досвіду естетичного. Уявлюване посідає центральне місце в літературі Батая,
воно керує та спрямовує розгортання твору, автономно від реального підґрунтя.
Оповідання Батая є трансгресивним по відношенню до всього
попереднього досвіду літератури, що призводить до перенесення літературного
твору формально та концептуально в площину письма, що надає умови для
166
побудови внутрішнього досвіду реципієнта, читача. Основними
характеристиками письма Жоржа Батая є: розмитість позиції суб’єкта
естетичного досвіду, в результаті чого формується «повідомлення» Батая –
естетико-онтологічна структура його творів; гра з мовою, експериментування з
можливостями художньої мовлення; порушення лінії взаємозв'язку автора та
читача, «смерть читача» через «насилля автора» над ним; користування новими
можливостями іронічного в літературі (дражнити, епатувати, руйнувати
підвалини традиційних цінностей західноєвропейської культури); симулякр як
«загравання» з відсутністю означуваного; звернення до сміху як символу
чистого естетизму, вільного від етичного навантаження.
Батай проголошує «анти-естетичність» своїх творів через «анти-комічність» як
один з прийомів, поряд з еротичним, безформним та низьким. Всі данні
концепти в межах літератури Батая, на практичному рівні виступають в якості
специфічних прийомів автора для досягнення здійснення «внутрішнього
досвіду» в межах власного письма.
В межах аналізу анти-естетичності літературної мови Ж. Батая
використовується поняття безформного, яке є важливим в контексті
дослідження естетичної концепції Жоржа Батая: відмова від форми означає
відмову від можливості естетичної оцінки з боку суб'єкта, а отже – тотальна
відмова від методології класичної естетики. Безформне прирівнюється до
мерзенного, низького, жорстокого.
Жорж Батай вибудовує свою літературну критику, звертаючись до позиції
автора в межах детального аналізу внутрішнього емоційного стану, що
перетворюється на естетичні образи в творі. В межах літературно-критичного
доробку Ж. Батая слід виокремити наступні проблеми естетичного
спрямування:
аналіз трансгресивності як ґрунтівної характеристики літературного героя;
оцінка безпосередньої ролі та участі автора в трансгресивності своїх героїв;
167
дослідження «надморалі» як етичного релятивізму, в якому панує прагнення до
межі, виражене в естетичних образах; свідомий вибір оспівування сторони Зла,
аналіз творчості як «негативної поезії», анти-поетичної за своєю сутністю;
естетизація божевілля та виокремлення концепту безуму; звернення до
жіночого образу як символу трансгресивного, непередбачуваного та
нескінченного в своєму освоєнні; дослідження ігрової жорстокості по
відношенню до реципієнта, естетичний досвід якого втрачає класичну форму,
проте викарбовується у новому – безформному стані.
Порівнюючи літературу та зло, в межах своєї літературної критики Батай
здійснює трансгресивний акт в межах особистого досвіду естетизації етичного.
Літературна та критична творчість для Батая постала, з одного боку, формою
трансгресивного досвіду самого автора, а з іншого боку, не лише втіленням, але
й «перевіркою» основних постулатів його концепції, що демонструє
багатошаровість та багатоманітність проявів постмодерної художньої культури.