Часовий параметр інтелектуальних задатків індивіда

Краткое описание

Міністерство освіти України

Одеський державний університет ім. І.І.Мечнікова

На правах рукопису

Головіна Наталія Володимирівна

УДК 159.937.53 (043.5)

Часовий параметр
інтелектуальних задатків індивіда

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Цуканов Борис Йосипович,
доктор психологічних наук,
професор

Одеса 2003

З М І С Т

ВСТУП. Загальна характеристика роботи 3

РОЗДІЛ 1. Психологія інтелекту: еволюція поглядів 8
1.1. Методологічні та загальнопсихологічні підходи до
проблеми інтелекту 8
1.2. Психогенетичні дослідження інтелекту 17
1.3. Диференційна психологія інтелекту та психометрика 31
Висновки до Розділу 1 45
РОЗДІЛ 2. Часовий параметр як характеристика
інтелектуальних задатків індивіда 47
2.1. Природа інтелекту в концепції власного часу індивіда 47
2.2. Метод хронометричної проби у вимірюванні рівня якості
ходу власного годинника індивіда 50
2.3. Опрацювання та аналіз даних 57
2.4. Метод вимірювання часового параметру Q як інструмент
психодіагностики інтелектуальних задатків 79
Висновки до Розділу 2 92
РОЗДІЛ 3. Аналіз рівня реалізованості розумових здібностей
суб’єкта за якістю ходу власного годинника 95
3.1. Індивідуальні результативні та процесуальні
характеристики вимірювання часового параметру Q 95
3.2. Прогностичний аспект визначення якості ходу
власного годинника 121
Висновки до Розділу 3 129
ВИСНОВКИ 131
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 133
Додаток А 149

В С Т У П

Психологічна наука в Україні виходить на нові рубежі. Результати досліджень українських психологів відіграють значну роль в вирішенні актуальних проблем в освіті, виробництві, управлінні, сфері спілкування. На даному етапі розвитку української держави особливого значення набуває вивчення інтелектуальних можливостей людини, її потенціалу в сфері інтелектуальної діяльності. Це зумовлено нагальними потребами нашого суспільства, яке для успішного розвитку потребує залучення великої кількості висококваліфікованих спеціалістів. Тому виявлення та задіяння інтелектуального потенціалу населення є найважливішою основою прогресивного розвитку української держави в сучасному світі. Так, на думку академіка Бурлачука Л. Ф., успішне вирішення проблеми про сутність інтелекту та шляхи його адекватного вимірювання спричинило б подальший прогрес в розвитку наук про людину і мало б неоціненну практичну цінність [24,c.26].
Актуальність дослідження. Вивчення природи і індивідуальних особливостей інтелектуальних можливостей людини є предметом спеціальних досліджень, узагальнення практичного досвіду і наукових розробок з даної проблематики. Проблемі інтелекту приділялась увага в роботах вітчизняних психологів, зокрема, виконані фундаментальні дослідження з проблем загальних і спеціальних здібностей (Костюк Г.С., Крутецький В.А., Лейтес Н.С., Леонт’єв О.М., Рубінштейн С.Л., Тєплов Б.М.), психології і психофізіології індивідуальних відмінностей і здібностей (Голубєва Е.О., Костюк Г.С., Крупнов А.І., Мерлін В.С., Нєбиліцин В.Д., Русалов В.М., Тєплов Б.М.), психогенетики інтелекту (Дубінін Н.П., Єгорова М.С., Кантоністова Н.С., Марютіна Т.М., Равіч-Щербо І.В., Ефроімсон В.П.), загальної психології інтелекту (Холодна М.О.), диференціальної психології інтелекту і психометрики (Бурлачук Л.Ф., Дружинін В.Н., Моляко В.О., Цуканов Б.Й.).
Дістала розповсюдження структурно-рівнева теорія інтелекту (Анан’єв Б.Г., Дворяшина М.Д., Степанова О.І.). Функціонально-рівневий підхід реалізується також в теорії функціональної організації когнітивних процесів (Величковський Б.М.). Проте, разом з тим, у вітчизняній психології практично не проводилися дослідження кількісних параметрів інтелектуального потенціалу, відсутні і методи дослідження, а застосування зарубіжних батарей тестів потребує багато часу та великих коштів для їх адаптування. Крім того, самі тести, за оцінкою Л.Ф. Бурлачука, часто неспроможні адекватно визначити дійсні інтелектуальні можливості особистості. Тому актуальність обраного дослідження зумовлена необхідністю більш точного визначення вродженої складової в загальній розумовій організації індивіда та в розробці вітчизняного надійного психодіагностичного інструментарію її вимірювання.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана по темі основних науково-дослідних робіт Психологія часу” (№ держреєстрації 0197U019181) Наукового центру психології часу Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виокремленні мікроструктурного часового параметру якості ходу вродженого годинникового механізму індивіда, який відображає кількісний та якісний рівень інтелектуальних задатків суб’єкта, встановленні зв’язку між цим показником і психометричним показником IQ та рівнем реалізації розумових здібностей. Відповідно до мети дослідження сформульовані наступні завдання:
1) шляхом аналізу відповідних літературних джерел встановити рівень розробленості обраної проблеми в межах співвідношення вродженого та набутого в психіці індивіда для пошуку кількісних чинників інтелектуальних задатків;
2) розробити адекватний меті дослідження експериментальний інструментарій, який дозволить виділити кількісні та якісні показники мікроструктурного виміру часу вродженим годинником індивіда;
3) перевірити показник якості ходу власного годинника індивіда на статистичну значущість та достовірність на репрезентативній вибірці;
4) з’ясувати рівень кореляційного зв’язку між психометричним показником IQ та виділеним показником якості ходу індивідуального годинника;
5) верифікувати прогностичну цінність показника якості як чинника, що визначає рівень реалізованості розумових здібностей.
Об’єктом дослідження обраний процес відображення індивідом проміжків часу з прошарку миттєво-минулого” з відповідним рівнем девіації, яка виступає характерним показником якості його вродженого годинника. Предметом дослідження стали кількісно-якісні характеристики девіації часової помилки при відтворенні проміжків, як чинники розумових задатків.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувався експериментальний метод відтворення часових проміжків з зони миттєво-минулого” прошарку для отримання індивідуальних значень часової помилки; психометричні тести вимірювання IQ на контингенті досліджуваних з встановленою якістю ходу індивідуального годинника для встановлення кореляційного зв’язку між цими показниками з використанням методів математичної статистики та кореляційного аналізу. Для повноти виявлення встановлених залежностей використовувалися допоміжні методи спостереження за піддослідним під час експерименту та його самозвіт. Дослідження проводились на репрезентативно-рандомізованій вибірці. В експерименті взяли участь 317 осіб.
Наукова новизна одержаних результатів:
1. Вперше встановлено, що девіація помилки відтворення проміжків часу з прошарку „миттєво-минулого виступає мікроструктурним показником якості ходу власного годинника.
2. Вперше встановлений статистичний розподіл індивідів за показником якості відліку часу власним годинником свідомого суб’єкта на репрезентативно-рандомізованій вибірці.
3. Вперше доведено, що між кількісним показником якості ходу індивідуального годинника (Q) і психометричним показником IQ існує високий кореляційний зв’язок (r = -0,8).
4. Вперше виявлено, що аналогом загального (загадкового”) фактору g” в інтелектуальній організації індивіда може розглядатися вроджений показник якості ходу (Q) його власного годинника.
Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується тим, що шляхом порівняння з попередніми дослідженнями (Спірмен К., Кеттел Р., Вернон Ф., Хант М., Стернберг Р., ВайсВ., Цуканов Б. Й.) встановлено фундаментальність часового параметру в базовій інтелектуальній організації суб’єкта пізнання. Його фундаментальність підтверджена багатомірною експериментальною верифікацією якості ходу власного годинника на репрезентативній вибірці індивідів та встановленням високого кореляційного зв’язку між показником якості виміру часу годинником індивіда та рівнем його психометричного інтелекту. Встановлені наукові результати отримали підтвердження на прогностичному рівні при перевірці в найрізноманітніших практичних ситуаціях, які спеціально відстежувалися і описані в дослідженні.
Наукове значення роботи. В дискусійно гострій проблемі співвідношення спадкового та набутого більш приоритетною стає концепція вітчизняної психологічної науки про примат вродженого над генно детермінованим в організації психіки індивіда. Саме в межах загальної психогенетичної проблеми вдалося суттєво доповнити наукове знання про природу та сутність людського інтелекту. Не викликає сумніву встановлений факт, що власний годинник індивіда характеризується вродженою якістю виміру часу, яка залишається незмінною, стійкою і не підлягає впливу чинників зовнішнього середовища. Суб’єкти з годинниками найвищої якості виявилися носіями найвищого коефіцієнту психометричного інтелекту. Таким чином, вроджений загадковий” фактор g” інтелектуального потенціалу індивіда одержав своє втілення в реальному вимірі девіації часової помилки в ході його вродженого годинника. Отримані результати дозволяють суттєво переглянути низку наукових положень, які склалися в межах проблеми інтелекту, розумових задатків та розумових здібностей в психологічній науці.
Практичне значення дослідження:
Вперше сконструйований комп’ютерний варіант методу відтворення тривалостей, який дозволяє встановити кількісні показники вродженого рівня якості ходу індивідуального годинника свідомого суб’єкта.Запропонований метод адекватного визначення інтелектуальних потенцій індивіда може бути використаним в прикладних дослідженнях як засіб психодіагностики інтелекту.
Впровадження результатів дослідження. Основні висновки та результати дослідження впроваджені та використовуються в навчально-виховному процесі Львівського медичного коледжу "Монада". Метод вимірювання часового параметру Q як засіб психодіагностики інтелектуального потенціалу включено в навчальний процес відділення психології Одеського держуніверситету ім. І.І.Мечнікова, в комп’ютерний практикум з експериментальної психології. Акти впровадження додаються.
Апробація роботи. Матеріали дисертаційного дослідження викладено на Міжнародній конференції Проблеми психології часу” (Одеса, 1995), на Других Міжнародних психологічних читаннях (Харків, 1995), на Міжнародній конференції Новий світ і я” (Брест, 1996), на ІІ з’їзді товариства психологів України (Київ, 1996), на науково-методичній конференції Актуальні проблеми медичної та фармацевтичної освіти в Україні” (Львів, 1996), на І Всесвітньому конгресі психотерапевтів (Відень, 1996), на семінарах міжнародних виставок Престижні навчальні заклади України” (Київ, 1998, 2000), результати обговорені на засіданнях кафедри загальної і соціальної психології Одеського державного університету (1995-2000), на семінарах Наукового центру психології часу (1998-2000).
Основний зміст дисертації викладено в дев’яти друкованих роботах автора, з них п”ять у фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація має обсяг 177 сторінок і складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Ілюстративний матеріал поданий у 19 таблицях та 30 рисунках. Список використаних джерел включає 225 найменувань, з них 24 іноземною мовою.

Список литературы

В И С Н О В К И

1. Згідно з метою та завданнями дослідження в межах сформульованих наукових положень вітчизняної науки про примат вродженого над генно детермінованим в організації психіки індивіда, в загально теоретичному плані ми довели, що власний годинник індивіда характеризується вродженою якістю виміру часу, яка залишається незмінною, стійкою і не підлягає впливу чинників зовнішнього середовища. Встановлено, що таким мікроструктурним показником якості ходу власного годинника виступає девіація помилки відтворення проміжків часу з прошарку «миттєво-минулого».
2. Встановлено статистичний розподіл індивідів за показником якості ходу власного годинника на репрезентативно-рандомізованій виборці, перевірено його статистичну значущість та достовірність.
3. Доведено, що між кількісним показником Q якості ходу індивідуального годинника суб’єкта пізнання і психометричним показником ІQ існує високий рівень кореляційного зв’язку (r= -0,8).
4. Виявлено, що вроджений показник Q якості ходу власного годинника індивіда може розглядатися як аналог загального фактору «g» в інтелектуальній організації індивіда, а відтак, може бути трактований як часовий параметр інтелектуальних задатків суб’єкта.
5. Верифіковано в різноманітних практичних ситуаціях прогностичну цінність показника Q якості ходу власного годинника як чинника, що визначає рівень реалізованості розумових здібностей суб’єкта.
6. Сконструйовано комп’ютерний варіант методу відтворення тривалостей, який дозволяє встановити кількісні показники вродженого рівня якості ходу індивідуального годинника свідомого суб’єкта.Запропонований метод адекватного визначення інтелектуальних потенцій індивіда може бути використаним в прикладних дослідженнях як засіб психодіагностики інтелекту.
7. Одержане суттєве розв’язання питання про часовий параметр в організації розумового потенціалу людини далеко не вичерпує проблему сутності інтелекту та його природи. Тому подальші власні дослідження можуть бути спрямовані на з’ясування мікроструктури параметру часу в мисленнєвій діяльності та загальній когнітивній організації суб’єкта пізнання. В напрямку практичного використання значний інтерес можуть складати дослідження по вивченню часових ознак регулятивної функції інтелекту його взаємодії з потребо-афективною сферою, єдність афекту і інтелекту”, і його зв’язків з організацією продуктивної діяльності людини. Не менш цікавими можуть бути дослідження по вивченню ефективності когнітивного резонансу індивідів в парній і груповій взаємодії, їх ментальна синхронізація за структурною організацією власного часу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автоматизация методик психологического исследования: принципы и рекомендации.-Орел: ВНИИ охраны труда. - 1989. - 326 с.
2. Айзенк Г.Ю. Интеллект: новый взгляд //Вопросы психологии. -1995. - №1. - С.111-131.
3. Айзенк Г. Проверьте свои способности. М.: Педагогика-Пресс,1992.- 174с.
4. Акимова М.К. Интеллектуальные тесты // Психология индивидуальных различий. - М.: Изд-во Моск. ун-та. - 1982. - С.122-128.
5. Альтов Г. Опаляющий разум. - М.: Детская литература. - 1968. - 207с.
6. Аминов Н.А. Модели управления образованием и стили преподавания //Вопросы психологии. - 1994. - №2. - С.88-99.
7. Ананьев Б.Г. Комплексное изучение человека и психологическая диагностика //Вопросы психологии. - 1968. - №6. - С.23-29.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л.: Изд-во Лен. ун-та, 1968. - 339с.
9. Ананьев Б.Г. Избранные философские труды. Т. 1,2. - М.: Педагогика, 1980.- Т.1.-230с., Т.2.-287с.
10. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2 т.: Пер. с англ. - М.: Педагогика, 1982. - Т.1. - 318 с.
11. Анастази А. Психологическое тестирование. В 2 т.: Пер. с англ. - М.: Педагогика, 1982. - Т.2. - С.143-149.
12. Анохин П.К. Философский смысл проблемы интеллекта // ВФ-1973. - №6.- С.13-25.
13. Антология мировой философии. - М.: Наука. - 1969. - Т.1,Ч.2.-С. 842.
14. Арнхейм Р. Двойственная природа разума: интуиция и интеллект // Новые очерки по психологии искусства. - М.: Прометей. - 1994. - С.22-41.
15. Артоболевская И.Т., Майранян Р.Ф., Эфроимсон В.П. Успехи генетики психологических особенностей // Бюллетень Московского общества испытателей природы. Отдел биологии. - 1970. - Т. 25. - С.127-142.
16. Беспалов В.Е., Сальников Л.Ф. Введение в функционалистику. Свердловск: Изд-во. Ур. ун-та., 1991. - 146с.
17. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. - Киев: Вища школа, 1978. - 142с.
18. Бондаренко А.Ф. Речь учителя как средство педагогического общения на уроке // Психолого-педагогические аспекты учебного процесса. - С. 158-171.
19. Бояринцев В.П. Структурно-функциональный анализ динамических проявлений саморегуляции поведения человека // Психология и психофизиология активности и саморегуляции деятельности человека. Свердловск. - 1989. - С.40-53.
20. Брунер Дж. О познавательном развитии // Исследование развития познавательной деятельности: Пер.с англ. /Под ред. Дж.Брунера и др. - М.: Педагогика. - 1971. - С.25-99.
21. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование.- М.: Мысль,1979.- 230с.
22. Брушлинский А.В. Мышление как процесс и проблема деятельности //Вопр. психологии. - 1982. - №2.
23. Будущее искусственного интеллекта / Под ред. К.Е.Левитина и Д.А.Поспелова. - М.: Наука. - 1991. - 302с.
24. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоров'я. - 1989. - 248с.
25. Бурлачук Л.Ф. Предисловие // Клайн П. Справочное руковдство по конструированию тестов. - К.: ПАНЛтд. - 1994. - С.3-8.
26. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологи-ческой диагностике. - Киев: Наукова думка., 1989. - 200с.
27. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология. - М.: МГУ, 1982. - 336 с.
28. Величковский Б.М., Капица М.С. Психологические проблемы изучения интеллекта. // Интеллектуальные процессы и их моделирование. - М.: Наука. - 1987. - С.120-141.
29. Венгер Л.А. О качественном подходе к диагностике умственного развития ребенка // Вопросы психологии. - 1974. - №1. - С.119-129.
30. Вертгеймер М. Продуктивное мышление: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1987. - 336с.
31. Войтко В.И., Гильбух Ю.З. О некоторых основных понятиях психо-диагностики // Вопросы психологии. - 1983. - №3. - С.164-196.
32. Вопросы практической психодиагностики и психологического консультирования в вузе / Под ред. Н.Н.Обозова. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. - 153с.
33. Вопросы теории темперамента / Под ред. В.С.Мерлина. - Пермь, 1974. - 107с.
34. Воробьев А.Н. Компьютерная психодиагностика в профессиональ-ной консультации. Дисс. на соискание ученой степени канд. психол. наук. - Ярославль, 1988. - 18с.
35. Воробьев А.Н. Применение компьютерной психодиагностики в профконсультации // Диагностика профессиональной и познава-тельных способностей. Сб. научн. работ. / Под ред. В.Д.Шадрикова. - М.: Ин-т психологии АН СССР. - 1988. - С. 226-238.
36. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М.:АПН РСФСР. - 1960. - 499с.
37. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. Из неопубликованных трудов. - М.: Изд-во АПН. - 1960.
38. Гальтон Фр. Наследственность таланта. Законы и последствия. - М.: Мысль. - 1996. - 270с.
39. Геллерштейн С.Г. Проблемы тестирования // Психология труда.Ч. 2./ Инф. бюллетень Сов. социологической ассоциации.- М. - 1969. - №3(18). -С.3-8.
40. Гельфман Э.Г., Холодная М.А., Демидова Л.Н. Психологическая основа конструирования учебной информации (проблема интеллектоемких технологий преподавания) // Психологич. ж.-л - 1993.- Т.14, №6. -С.35-45.
41. Гербачевский В.К. Категория активности и индивидуальность. Вестник СПбГУ. - 1992. - Сер.6, Вып.2. - С.55-62.
42. Гилфорд ДЖ. Три стороны интеллекта // Психология мышления. - М.: 1965. - С. 69-86.
43. Гильбух Ю.З. Метод психологических тестов: сущность и значение //Вопросы психологии. - 1986. - №2. - С.30-41.
44. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. - М.: ЧеРо, 1996. - 334с.
45. Гласс Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1976. - 495с.
46. Годфруа Ж. Что такое психология. В 2 т. - М.: Мир, 1992.- Т.1. - 490с.
47. Годфруа Ж. Что такое психология. В 2 т. - М.: Мир, 1992.- Т.2. -370с.
48. Головина Н. В. К вопросу об исследовании интеллектуального потенциала индивида // Збірник статей Проблеми психології часу”. — Одеса.— 1995.— С. 49-51.
49. Головина Н.В. Временной показатель коммуникативной согласованности // Материалы II междун. психол. чтений.— Харьков.— 1995.— С. 25.
50. Головіна Н. В. Індивідуальна міра цінності інтелектуальних задатків // Український освітній журнал.— Львів.— 1995.— №1.— С. 88-91.
51. Головіна Н.В. Інтелектуальний потенціал індивіда та його вимірювання. // Матеріали ІІ з’їзду психологів України.— Київ— 1996.—С. 141.
52. Головіна Н.В. Природа інтелекту в концепції власного часу iндивiда // Вiсник Одеського iнституту внутрiшнiх справ.- Одеса, 1999. - № 3.- С. 176-180.
53. Головіна H.В. Часовий параметр як характеристика інтелектуального потенціалу особистості // Педагогіка і психологія професійної освіти. - Київ. - 1999. - № 2. С. 218-225.
54. Головіна H.В., Цуканов Б.Й. Природжена міра інтелекту // Вісник Одеського держуніверситету ім. І.І.Мечнікова. - 1999. - Вип. 5. - С. 78-93.
55. Головіна Н. В. Індивідуальна характеристика інтелектуальної діяльності особистості // Педагогіка і психологія професійної освіти. — Київ. — 2000.— №1.— С. 214-221.
56. Головіна Н. В. Методичні рекомендації по виявленню та розкриттю інтелектувального потенціалу особистості.—Львів.—2000.—23 С.
57. Голубева Э.А. Комплексное исследование способностей // Вопросы психологии. - 1986.- №5. - С.18-20.
58. Голубева Э.А. Некоторые проблемы экспериментального изучения природных предпосылок общих способностей // Вопросы психологии.- 1981. - №4. - С. 23-37.
59. Голубева Э.А. Структура личности в аспекте дифференциальной психологии и психофизиологии // Психология и психофизиология индивидуальных различий активности человека. - Свердловск: ГПИ, 1983. - С.11-21.
60. Голубева Э.А., Гусева Е.П. Борис Михайлович Теплов - ученый. //Психологический журнал. - 1996. - Т.17, .№6. - С.51-59.
61. Гончаренко Н.В. Гений в искусстве и науке. - М.: Искусство, 1991. - 432с.
62. Готтсданкер Г. Основы психологического эксперимента: Пер. с англ. - М.: МГУ, 1982. - 463с.
63. Готсдинер А.Л. К проблеме многосторонних способностей // Вопросы психологии. - 1991. - №4. - С.82-88.
64. Гуревич К.М. Тесты интеллекта в психологии // Вопросы психологии. -1980. - №2. - С.53-64.
65. Гуревич К.М. Тесты интеллекта в психологии // Вопросы психологии. -1982. - №2. - С.28-32.
66. Гусейнова В.Н. Ступеневі зміни психіки у масштабі інформаційної циклічності // Український освітній ж-л. - 1995. - №1. - С.92-98.
67. Гутке Ю., Немчин Т.А. О предмете психодиагностики // Вестник Лен. Ун-та. - 1989 - Сер. 6, вып. 1. - 1989 - С.38-43.
68. Диагностика психического развития: Пер. с чешск./Авт. кол.: Шванцара Й. и др. - Прага: Авицениум, 1978. - 388с.
69. Доброхотова Т.А., Брагина Н.Н. Асимметрия мозга и асимметрия сознания человека // Вопросы философии. - 1993. - №4. - С.125-134.
70. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 256с.
71. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. - М.: РАН, Ин-т психологии. - 1994. - 163с.
72. Дружинин В.Н. Психологическая диагностика способностей: теорети-ческие основы. - Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та., 1990. -246с.
73. Дубинин Н.П. Проблемы генетики и марксистско-ленинская фило-софия // Философские проблемы биологии. - М. - 1970. - 236с.
74. Дудин С.И. О связи темперамента с общими способностями // Психологический журнал. - 1994. - Т.15, .№2. - С.165-170.
75. Дружинин В.Н. Ситуационный подход к психологической диагностике способностей // Психологический журнал. - 1991. - Т.12, №2. - С.94-104.
76. Дюк В.А. Компьютерная психодиагностика. - СП, Братство, 1994. - 364с.
77. Егорова М.С., Марютина Т.М. Развитие как предмет психогенетики //Вопросы психологии. - 1992. - №5-6. С.5-15.
78. Ермакова И.В. Некоторые подходы и перспективы автоматизиро-ванной психодиагностики и прогнозирования за рубежом //Вопросы психологии.- 1986. - №4. - С.170-175.
79. Зинченко В.П., Моргунов Б.Б. Человек развивающийся. Очерки российской психологии. - М.: Тривола, 1994. - 304с.
80. Иберла К. Факторный анализ. - М.: Статистика, 1980. - 300с.
81. Ильин Е.П. Проблема способностей: два подхода к ее решению //Психологический журнал. - 1987. - №2. - С.37-47.
82. Индивидуально-психологические различия биоэлектрической активности мозга человека / Под. ред. В.М.Русалова. - М.: Наука., 1988. - 175с.
83. Калмыкова З.И. Проблемы диагностики умственного развития учащихся.-М.: Просвещение, 1975. - 205с.
84. Кантонистова Н.С. Исследования интеллектуальной деятельности близнецов // Генетика. - 1980. - Т.16, №2. - С.351-359.
85. Карлинский А.Е. Билингвизм и интеллект // Интеллект и речь. - Алма-Ата. - 1972.- С.26-29.
86. Карпов Ю.В., Талызина Н.Ф. Критерии интеллектуального развития детей // Вопросы психологии. - 1985. - №5 - С.133-139.
87. Касымжанов А.Х., Кельбуганов А.Ж. О культуре мышления. М, 1981. - 72с.
88. Келлер В. Некоторые задачи гештальт-психологии // Хрестоматия по истории психологии. - М.: Изд-во Моск. ун-та. - 1980. - С.102-120.
89. Кемпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1980.-391с.
90. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. Введение в психометрическое проектирование.- К.: ПАН Лтд., 1994.- 282с.
91. Клаус Г. Введение в дифференциальную психологию учения. М.: Педагогика, 1987. - 173с.
92. Кликс Ф. Пробуждающееся мышление: У истоков человеческого интеллекта: Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1983. - С.285.
93. Клименко В.В. Психологические тесты таланта. - Харьков: Фолио.-1996.-412с.
94. Ковалев А.Г. Психологические особенности человека. - 1960. - Т.11: Способности. - 304с.
95. Крамаренко В.Ю., Никитин В.Е., Андреев Г.Г. Интеллект человека. Воронеж: Изд-во Ворон. ун-та, 1990. - 182с.
96. Краткий философский словарь. М., 1955. - С.238-245.
97. Крети Б. Психология в современном спорте. М.: Физкульткра и спорт, 1978. - 186с.
98. Крупнов А.И. Целостно-функциональный подход к анализу индивидуальных проявлений активности человека // Психология и психофизиология индивидуальных проявлений активности человека. - Свердловск. - 1985. - С.3-19.
99. Крупнов А.И. Системно-структурный анализ активности интел-лектуальных действий человека // Психология и психофизиология индивидуальных различий в активности и саморегуляции поведения человека.- Свердловск. - 1986. - С.10-19.
100.Крупнов А.И., Шляхта Н.Ф. Сила нервной системы и психодина-мические проявления интеллектуальной активности // Психология и психофизиология индивидуальных различий в активности и самостоятельной деятельности человека. -Свердловск.-1983.-С.32-42.
101.Кузьмина Е.Е., Милитанская Н.П. Связь общих умственных способ-ностей старшеклассников с их профессиональными интересами и склонностями. // Психолого-педагогическое обеспечение учебного процесса в вузе. - Л.: Изд-во ЛГУ. - 1987. - С.20-25.
102.Кузьмина Н.В. Одаренность педагогов как фактор развития способностей учащихся // Проблемы способностей в советской психологии. - М., 1984. - С.101-106.
103.Кулагин Б.Ф. Основы профессиональной психодиагностики. М.: Медицина, 1984. - 216с.
104.Лазерфельд П.Ф. Латентно-структурный анализ и теория тестов. //Математические методы в социальных науках: Пер. с англ. - М.: Прогресс. - 1973. - С.42-53.
105.Левич А.П. Научное постижение времени // Вопросы философии. - 1993. - №4. - С.115-124.
106.Левонтин Р. Человеческая индивидуальность: наследственность и среда.- М.: Прогресс-Универс, 1993. - 208с.
107.Лейтес Н.С. Индивидуальные различия в способностях // Психологическая наука в СССР. В 2 т. - М.: АПН РСФСР, 1960. - Т.2. - 656с.
108.Лейтес Н.С. На пути к изучению самых общих предпосылок способ-ностей // Проблемы дифференциальной психофизиологии. - М., 1972. - С.52-65.
109.Лейтес Н.С. Неравномерность возрастного развития способностей. //Умственные способности и возраст. - М., 1971. - С.129-220.
110.Лейтес И.С. Об умственной одаренности. М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1960. -215с.
111.Лейтес Н.С. Ранние проявления одаренности // Вопросы психологии. - 1988. - №4. - С.98-107.
112.Леонтьев А.Н. Философия психологии: Из научного наследия / Под ред. А.А. Леонтьева, Д.А. Леонтьева.-М.: Изд-во Моск. ун-та., 1994. - 228с.
113.Леонтьев А.А. Общение как предмет психологического исследо-вания // Методологические проблемы социальной психологии. - М.: Наука, 1975. - С.236-244.
114.Леонтьев А.Н. О формировании способностей // ВП - 1960. - №1.- С.7-13.
115.Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. - М., 1972. - С.413, 381.
116.Леонтьев А.Н., Лурия А.Р., Смирнов А.А. О диагностических методах психологического исследования школьников. - М.:Советская педагогика.-1968. - №7. - С.65-77.
117.Логвиненко А.Д. Измерения в психологии: математические основы. - М.: Изд-во Моск. ун-та., 1993. - 476с.
118.Лолер Дж. Коэффициент интеллекта, наследственность и расизм: Пер. с англ. - М.: Прогресс., 1982. - 183с.
119.Ломов Б.Ф. Методологические и теоретичесие проблемы психологии. -М.: Наука, 1984 - 445с.
120.Ломов Б.Ф. Общение как проблема общей психологии // Методологи-ческие проблемы социальной психологии. - М.: Наука, 1975. - С.124-135.
121.Ломов Б.Ф. Особенности познавательных процессов в условиях общения // Б.Ф.Ломов. Вопросы общей, педагогической и инженерной психологии.- М.: Педагогика. - 1991. - С.240-252.
122.Ломов Б.Ф. Проблема общения в психологии. // Проблема общения в психологии. - М.: Наука. - 1981. - С.16-31.
123.Ломов Б.Ф. Психические процессы и общение // Методологические проблемы социальной психологии. - М.: Наука. - 1975. - С.151-164.
124.Лорд Ф.М. Отношение между тестовым баллом испытуемого и способностью // Математические методы в социальных науках: Пер. с англ. /Под ред. П.Лазерфельда, Н.Генри. - М.: Прогресс, 1975. - С.54-90.
125.Лотон Д. Учитель в меняющемся мире // Перспективы. - 1987.-№4.
С.34-43.
126.Лубовский В.И. Л.С.Выготский и специальная психология // Вопросы психологии. - 1996. - №6. - С.118-124.
127.Материалы Симпозиума по вопросам разработки диагностических методов определения уровня умственного развития детей. - Рига. - 1970. -496с.
128.Матюшкин А.М. Проблемыне ситуации в мышлении и обучении. - М., 1972. - 121с.
129.Матюшкин А.М., Сиск Д.А. Одаренные и талантливые дети // Вопросы психологии. - 1988. - №4. - С.88-97.
130.Мельник И.С. К вопросу об аффективной функции общения в системе память-общение // Вестник ХГУ: Психология личности и познавательных процессов. - 1992. - №366 - С.26-28.
131.Мерлин В.С. Взаимоотношение иерархических уровней в системе взаимосвязей "человек-общество" // Вопросы психологии. - 1975. - №5. - С.3-12.
132.Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. - М., 1986.
133.Моисеев Н.Н. Проблема возникновения системных свойств // Вопросы философии. - 1992. - №11 - С.25-33.
134.Мясищев В.И. Проблема способностей в советской психологии и ее ближайшие задачи // Проблема способностей. - М. - 1962. - С.6-15.
135.Небылицын В.Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. М., 1976.
136.Николаенко М.Г. О взаимосвязи некоторых характеристик само-регуляции, активности и обучаемости в психомоторной сфере // Психологический журнал. - 1981. - №6. - С.81-86.
137.Новиков М.А. Психофизиологические и экопсихологические аспекты межличностного взаимодействия в автономных условиях // Проблема общения в психологии. - М.: Наука. - 1981. - С.178-217.
138.Носуленко В.Н. Общение в задачах оценки сигналов // Проблема общения в психологии. - М.: Наука. - 1981. - С.45-60.
139.Общая психология. / Под ред. В.В.Богословского. - М., 1973. - С.333.
140.Одаренные дети: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1991. - 380с.
141.Окунь Я. Факторный анализ. - М.: Статистика, 1974. - 200с.
142.Осипов Г.В., Андреев Э.П. Методы измерения в социологии. - М.: Наука, 1977.
143.Основные направления исследований психологии мышления в капиталистических странах /Под ред. Е.В.Шороховой. - М.: Наука, 1966. - 298с.
144.Основы общей и медицинской психологии. Л., 1975. - 228с.
145.Основы психодиагностики. / Под ред. А.А.Бодалева, В.В.Столина. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 304с.
146.Перре-Клермон А.-Н. Роль социальных взаимодействий в развитии интеллекта детей. - М.: Педагогика, 1991. - 246с.
147.Пиаже Ж. Избранные психологические труды: Пер. с франц. - М.: Просвещение, 1969. - 659с.
148.Платонов К.К. Проблемы способностей. М., 1972. - 130с.
149.Практикум по общей психологии. / Под ред. А.И.Щербакова. - М., Просвещение, 1979.-302с.
150.Практикум по психодиагностике. Дифференциальная психометрика. /Под ред. В.В.Столина, А.Г.Шмелева. - М.: МГУ, 1984. - 151с.
151.Проблемы диагностики умственного развития учащихся. /Под ред. З.И.Калмыковой. - М.: Педагогика, 1975. - 207с.
152.Психодиагностика. Теория и практика: Пер. с нем. /Под общ. ред. Н.Ф.Талызиной. - М.: Прогресс, 1986. - 207 с.
153.Психологическая диагностика: проблемы и исследования. /Под ред. К.М.Гуревича. - М.: Педагогика, 1981.-232 с.
154.Психолого-педагогические аспекты учебного процесса в школе. /Под ред. С.Д.Максименко. - Київ: Рад. школа, 1983. - 188с.
155.Психофизиологические исследования интеллектуальной саморегу-ляции и активности. - М., 1980. - 112с.
156.Равич-Щербо И.В. Метод близнецов в психологии и психо-физиологии // Генетические проблемы психофизиологии. -М., 1978. - С.31-42.
157.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - М.: РСФСР, 1940. - 638с.
158.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М.: Учпедгиз, 1946. - 647с.
159.Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. М, 1976. - 202с.
160.Рубинштейн С.Л. Проблемы способностей и вопросы психологи-ческой теории // Вопросы психологии. - 1960. - №3. - С.3-14.
161.Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. - М.: Наука, 1979. - 352с.
162.Русалов В.М. Психофизиологическая основа взаимодействия темпе-рамента и общих способностей. // Проблемы психологии личности. - М., 1982. - С.198-204.
163.Русалов В.М. Темперамент и эффективность вероятностного прогнозирования в индивидуальной и совместной деятельности. //Индивидуальные особенности психического и соматического развития и их роль в управлении деятельностью человека. - Пермь. - 1982. - 166с.
164.Русалов В.М. Теоретические проблемы построения специальной теории индивидуальности человека // Психологический журнал.- 1987.- Т.7,№4. - с.23-35.
165.Симонов П.В. Мозг и творчество // Вопросы философии. - 1992. - №11. - с.3-24.
166.Солсо Р.Л. Когнитивная психология: Пер. с англ. - М.: Тривола.. - 1996.- 598с.
167.Соколов В.В. Средневековая философия. - М.: Наука, 1979. - С.367.
168.Способности и склонности: Комплексные исследования. /Под ред. Э.А.Голубевой. - М., 1989. - 212с.
169.Степанов С.С. Диагностика интеллекта методом рисуночного теста. - М.: Памятники историч. мысли, 1995. - 82с.
170.Стоунс Э. Психопедагогика. Психологическая теория и практика обучения. - М.: Педагогика, 1984. - 368с.
171.Стреляу Я. Роль темперамента в психологическом развитии.-М, 1982.
172.Талызина Н.Ф., Карпов Ю.В. Педагогическая психология. Психо-диагностика интеллекта. Уч.-метод. пособие. - М.: Изд-во Моск. ун-та. - 1987. - 63с.
173.Талызина Н.Ф. Новые подходы к психодиагностике интеллекта //Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. - 1998. - №2. - С.8-13.
174.Теплов Б.М. Проблема одаренности. // Сов. педагогика. - 1940. - №4-5. - С.15-31.
175.Теплов Б.М. Проблемы индивидуальных различий. М.: АПН РСФСР. - 1961. - 535с.
176.Теплов Б.М. Психология. 7-е изд. - М., 1953. - 343с.
177.Тихомиров О.К. Психология мышления. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 268с.
178.Управление, информация, интеллект. - М.: Наука, 1986. - 304с.
179.Фельдштейн Д.И. Психология становления личности. - М.: Международная педагогическая академия, 1994. - 192с.
180.Философская энциклопедия. - М.: Советская энциклопедия, 1962.
С.125-127.
181.Философский словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1962. - С.121-123.
182.Философские аспекты теории функцион. системы. - М.: Наука, 1978. - С.122.
183.Флейвелл Дж.Х. Генетическая психология Жана Пиаже. - М.: Просвещение, 1967. - 622с.
184.Франселла Ф., Баннистер Д. Новый метод исследования личности: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1987. - 233с.
185.Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. - М.: Прогресс. - 1978. - Вып. 6. - С.23-98.
186.Холодная М.А. Когнитивные стили и интеллектуальные способности. //Психологический журнал. - 1992. - Т.13, №3. - С.28-39.
187.Холодная М.А. Когнитивные стили как проявление своеобразия индивидуального интеллекта. - Киев: УМК ВО, 1990. - 76с.
188.Холодная М.А. Психология интеллекта: парадоксы исследования. - Москва-Томск, РАН, Ин-т психологии, 1997. - 390с.
189.Холодная М.А. Структурная организация индивидуального интеллекта: Автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.01 /Моск. гос. ун-т. - М., 1990. - 41с.
190.Холодная М.А. Существует ли интеллект как психическая реальность? -//Вопросы психологии. - 1990. - № 5. - С.121-128.
191.Холодная М.А. Типы интеллектуальной активности: стилевые и продуктивные характеристики. // Психолого-педагогические вопросы организации учебно-воспитательного процесса. - Томск. - 1989. - С.19-33.
192.Цуканов Б.И. Качество "внутренних часов" и проблема интеллекта. //Психологический журнал. - 1991. - Т.12, №3. - С.38-43.
193.Цуканов Б.И. Собственная единица времени в психологии индивида: Автореф. дис. д-ра психолог. наук: 19.00.01 /Киевск. гос. ун-т. - К.,1992.-42с.
194.Цуканов Б.И. Темперамент - еще один фактор риска? //