Чорноморденко Дмитро Іванович. Динамічність міждисциплінарних зв’язків у сучасній екології: методологічний аналіз

Краткое описание

Чорноморденко Дмитро Іванович. Назва дисертаційної роботи: "Динамічність міждисциплінарних зв’язків у сучасній екології: методологічний аналіз"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
На правах рукопису
ЧОРНОМОРДЕНКО ДМИТРО ІВАНОВИЧ
УДК 001.8: 502/504
ДИНАМІЧНІСТЬ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У СУЧАСНІЙ
ЕКОЛОГІЇ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ
09.00.02 – діалектика і методологія пізнання
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Науковий керівник:
Чуйко Вадим Леонідович
доктор філософських наук,
професор
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………..…………………………………………….......................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧІ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ СТУДІЙ...………………………………..10
1.1. Еволюція екологічних досліджень в контексті усвідомлення кризи
традиційних підходів………………………………………………………….........12
1.2. Критика історицистських методологічних настанов …..……………….......33
1.3. Експлікація феномена методологічна ситуація……..…………………….....45
РОЗДІЛ 2. ЕКОЛОГІЧНЕ ТА ЕКОЛОГІСТИЧНЕ СТАВЛЕННЯ ДО
ДІЙСНОСТІ …………………………………………….……….………………...58
2.1. Специфіка методологічного розуміння людини та об’єкта в контексті
міждисциплінарності ……………………………………………………………....60
2.2. Особливості рефлексії екологічних досліджень...…………………………...83
2.3. Феномен динамічної міждисциплінарності………………………...............102
РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО
ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ………………………………...118
3.1. Концепції «багатомірного мислення» та «багатоманітності раціональності»
в контексті екології……………….……..………………………………………...120
3.2. Принцип діалогіки та «принцип кооперування»…………………………...136
3.3. Методологія «динамічної міждисциплінарності»……………………….....161
ВИСНОВКИ…...……………………………………………………………..…...179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………...………..………..…...183
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У середині ХХ ст. постало питання
розробки складних комплексних міждисциплінарних проектів, які б окреслили
шляхи подолання кризових екологічних станів. Такі проекти розпочалися із
загальновідомих сьогодні досліджень та доповідей Римського клубу, які
запропонували для вирішення глобальних екологічних проблем відповідні
методологічні підходи та моделі. Однак, вони були реалізовані лише частково,
виявивши як одну з причин такої ситуації методологічну неузгодженість
пропонованих підходів.
Потреба створення продуктивних методологічних підходів для розв’язання
екологічних проблем зберігається. Отже, дослідження проблеми методологічної
неузгодженості при створенні комплексних міждисциплінарних програм є
актуальним.
Основою таких програм є сучасна екологія та її вивчення функціонування
та розвитку екологічних систем, включаючи біосферу як глобальну екологічну
систему. Класичними у визначенні методологічних проблем в осмисленні стану
біосфери є дослідження представників Римського клубу (Е. Вайцзеккер, Д.
Габор, Б. Гаврилишин, А. Кінг, Е. Ласло, Д. Медоуз, М. Мессерович, Е. Пестель,
А. Печчеї, Ян Тінберген, Дж. Форрестер, Б. Шнайдер та ін.), які стали
своєрідним поштовхом до етико-філософського осмислення відношення
«людина-природа», виявлення моральних вимог у людському ставлення до
природи, що реалізовано в роботах К.-О. Апеля, Р. Атфілда, Б. Каллікотта, Р.
Неша, Г. Йонаса, К.-М. Маєр-Абіха, Е. Морена, Г. Торо, О. Тоффлера, Е.
Фромма, А. Швейцера, та ін.
Проблемами біосфери в планетарному вимірі, зокрема і напрямом
глобальної екології займалося чимало відомих вчених таких як В. І.
Вернадський, В. Гьосле, П. Дансеро, Ч. Едамс, Б. Коммонер, В. Л. Кулініченко,
О. Леопольд, М. М. Моісеєв, Ю. Одум, С. В. Пустовіт, М. Ф.Реймерс, П. Тейярде-Шарден, С. Шварц, А. Швейцер та ін. Особливий наголос на деструктивних
наслідках науково-технічного прогресу зроблений у працях У. Бека, М.
4
Кастельса, Ю. Габермаса, Е. Гірусова, А. Гора, В. Гьосле, Х. Ортеги-і-Гассета,
О. Тоффлера, Ф. Фукуями та ін.
Особливості сучасної екології в методологічних, епістемологічних, етикосвітоглядних вимірах означені в дослідженнях представників київської школи –
роботи Т. В. Гардашук, В. Л. Деркача, А. М. Єрмоленка, Ф. М. Канака, М. М.
Кисельова, В. С. Крисаченка, Л. І. Сидоренко та ін. Відповідно сучасна екологія
розуміється як міждисциплінарна галузь, пізнавальні, методологічні та
аксіологічні вияви якої характеризують постнекласичний етап її розвитку.
Він, зокрема, означає використання для оцінки екологічного стану
методологій, що передбачають розуміння екосистем як складних,
людиновимірних, здатних до самоорганізації. Такий розгляд складних систем
здійснюється з позицій методології синергетики – класичні праці Г. Хакена, І.
Пригожина, С. Курдюмова, дослідження В. І. Аршинова, В. Г. Буданова, Л. Д.
Бевзенко, В. Г. Буданова, І. С. Добронравової, В. В. Кизими, Л. П. Киященко, О.
М. Князевої, Н. В. Кочубей, О. М. Рубанець, Я. І. Свірського та ін. Складність,
самоорганізація, цінності, ідеали і норми наукових досліджень як визначальні
риси синергетичної методології та постнекласичної науки, що присутні у
сучасних міждисциплінарних екологічних дослідженнях, враховані в нашому
методологічному дослідженні.
Також треба вказати методологічні студії феномена складності
міждисциплінарного об’єкта дослідження, що здійснюються у формі розробки
понять «багатомірного мислення» (Л. М. Богата), «принципу кооперування» (Д.
Гайнріх, М. Гергт), «багатоманітності раціональності» (М. Р. Бійовський) та ін.
Мережі наукової співпраці як складної системи висвітлено у працях
багатьох дослідників, зокрема таких як: М. І. Дж. Нʼюмен (M. E. J. Newman), С.
Легманн (S. Lehmann), А.-Л. Барабаші (A.-L. Barabasi), Х. Дженг (H. Jeong), Д.
Кемпбелл, З. Неда (Z. Neda), І. Равац (E. Ravasz), А. Шуберт (A. Schubert), Т.
Віцек (T. Vicsek) та інші. Мережі наукової співпраці розглядаються як різновид
наукових зв’язків для обґрунтування міждисциплінарної взаємодії. Спосіб
обміну результатами досліджень між різними галузями пояснюється на
5
прикладі мереж наукової співпраці.
Специфіка організації міждисциплінарних і трансдисциплінарних
досліджень розглядається такими науковцями: Г. Баммер (G. Bammer), П. Гіббс
(P. Gibbs), Г. Хірш Гедорн (G. Hirsch Hadorn), К. Хутоніемі (K. Huutoniemi), П.
Леві (P. Leavy), В. Нʼювелл (W. H. Newell), Ч. Пол (Ch. Pohl), А. Ф. Репко (A. F.
Repko), Р. Жостак (R. Szostak), П. Тапіо (P. Tapio).
Отже, сучасна екологічна ситуація, особливості екології як
міждисциплінарної галузі, досліджувались в багатьох аспектах. Також були
означені сучасні методологічні підходи дослідження екосистем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертація
виконана в межах комплексної програми наукових досліджень Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного
розвитку України в умовах світових процесів глобалізації» і науково-дослідної
роботи філософського факультету НДР № 11БФ041-01 «Філософськосвітоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного
суспільства».
Метою дисертаційного дослідження є визначення методологічних основ
екологічних досліджень в ситуації постнекласичного розуміння екосистем як
складних, самоорганізованих, еволюціонуючих об’єктів та обґрунтування
принципу динамічності міждисциплінарних зв’язків у сучасній екології.
Мета конкретизується у таких дослідницьких завданнях:
- визначити теоретичні та концептуальні основи екологічних досліджень в
умовах усвідомлення емерджентної складності об’єкта та актуальності
методології наукових змін;
- провести аналіз еволюції екологічних студій в контексті методологічних
проблем проектного рівня організації досліджень;
- сформувати основні методологічні характеристики міждисциплінарних
зв’язків у контексті усвідомлення обмеженості дисциплінарної компетентності;
- розкрити методологічний зміст поняття «динамічна
міждисциплінарність» як форми організації знання за допомогою «принципу
6
кооперування» та «рекурсивного планування»;
- обґрунтувати «принцип динамізму» як методологічну настанову
міждисциплінарних зв’язків.
Об’єкт дослідження – міждисциплінарні зв’язки у сучасних екологічних
дослідженнях.
Предмет дослідження – динамічність міждисциплінарних зв’язків як
методологічна ознака сучасних екологічних досліджень.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використовується
методологічна рефлексія як засіб усвідомленого ставлення науковця до
екологічної проблеми, в якій він себе ідентифікує як обмежений у власній
дисциплінарній компетентності та потребує кооперації з іншим науковцем.
Також використовується концепція трансдискурсивного суб’єкта, котрий
представляє собою співпрацю носіїв різних наукових знань, методів для
обґрунтування кооперації та доповняльності у проектній формі організації
екологічних досліджень.
Основу теоретичних та концептуальних засад дослідження складають:
еволюційна епістемологія, синергетичний підхід, метод динамічного
моделювання експериментів (Д. Кемпбелл), принцип «авто-еко-організації» та
принцип «діалогіки» (Е. Морен), принцип «кооперування», поняття екологічної
раціональності (А. М. Єрмоленко), екологічна свідомість в її еволюційному
розумінні (Ф. М. Канак, М. М. Кисельов), а також сучасні дослідження
присвячені аналізу міждисциплінарних і трансдисциплінарних проектів як
специфічних форм організації пізнання (Г. Баммер, Г. Хірш Гедорн, Х.
Хоффман-Райм (Holger Hoffmann-Riem)) та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації обґрунтована
методологічна концепція динамічності міждисциплінарних зв’язків, яка виявляє
змінюваність їх структури в процесі кооперування наукових дисциплін та
дослідницьких практик у проект комплексного дослідження в залежності від
його проміжних результатів.
Зміст концепції конкретизується в наступних положеннях, що виносяться
7
на захист:
- вперше показано, що міждисциплінарні зв’язки в сучасних екологічних
проектах ґрунтуються на усвідомленні обмеженості дисциплінарної
компетентності, яке методологічно спрямовується нелінійним стилем мислення,
що орієнтує на комплексність, використання «принципу кооперування»,
«рекурсивного планування», «принципу діалогіки», «багатомірного мислення»,
дотримання принципу дисциплінарного суверенітету в пізнанні екосистем;
- вперше в методології сучасних екологічних досліджень застосовано
принцип динамічної міждисциплінарності, що представлений в
методологічному контексті еволюційної епістемології як наявність
перманентної зміни теоретичних моделей шляхом емпіричної реалізації
попередніх теоретичних ідей;
- показано, що принцип динамізму як методологічна настанова учасників
комплексного міждисциплінарного дослідження, передбачає застосування
екологічної раціональності, котра долає «методологічний примус»
інституціоналізованої науки діалогічним формуванням дослідницького проекту.
- обґрунтовано, що проектний рівень організації досліджень передбачає
критичне ставлення до опису міждисциплінарної комунікації у формі концепції
«ідеальної комунікативної спільноти», оскільки він спирається на визнання
дисциплінарного суверенітету, кооперування та діалогіки;
- набули додаткового обґрунтування «принцип кооперування» та
«рекурсивне планування» як форми динамічності міждисциплінарних зв’язків,
які атрибутивно реалізують методологічні особливості сучасних екологічних
досліджень.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів
розкривається через новизну отриманих результатів, які дозволяють
застосувати методологію динамічної міждисциплінарності у вигляді понять
«міждисциплінарні зв’язки», «принцип динамізму» при аналізі методологічних
проблем організації складного багатовимірного екологічного дослідження.
Практичне значення висновків, одержаних у процесі дисертаційного
8
дослідження обумовлюється перспективами застосування його результатів як у
філософських дослідженнях концепту міждисциплінарних зв’язків, «принципу
динамізму» та пов’язаних з ними феноменів, так і в створенні відповідних
навчальних програм. Матеріали дослідження можуть бути використані при
розробці нормативних курсів з філософії науки, основ екології, прикладної
етики та для розробки спецкурсів пов’язаних із філософією та методологією
науки, а також з епістемологією.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковоаналітичною роботою автора. Висновки і положення, що мають наукову
новизну і виносяться на захист, зроблені автором самостійно на основі
результатів, отриманих автором особисто у процесі дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки
дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорювались під час
участі у міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: «Україна в
системі сучасних цивілізацій: трансформація держави та громадянського
суспільства» (м. Одеса, 2008), «Дні науки філософського факультету» (м. Київ,
2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015), 70, 71 та 72 «Науково-практична
конференція» у Київському національному університеті будівництва і
архітектури (м. Київ, 2009, 2010, 2011), «Філософські виміри сучасної
соціальної реальності» (м. Донецьк, 2011), «Философия и жизнь» (м. СанктПетербург, 2011), «XIII Харківські студентські філософські читання»( м. Харків,
2011), «Сучасні наукові дослідження представників суспільних наук – прогрес
майбутнього» (м. Львів, 2013), «Людина, культура, техніка в новому
тисячолітті» (м. Харків, 2013), «Науковий діалог «Схід-Захід» (м. Кам’янецьПодільський, 2013, 2014), а також «Ломоносов-2014» (м. Москва, 2014).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 23
наукових публікації: 4 статті у наукових фахових виданнях України, одна з
яких внесена до міжнародних наукометричних баз, 1 стаття в іноземному
фаховому науковому виданні та матеріали 18 доповідей на наукових
конференціях.
9
Структура та обсяг роботи обумовлені логікою дослідження, яку
визначили поставлені мета та завдання. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів (9 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Загальний
обсяг дисертації становить 204 сторінок, з них 182 сторінок основного тексту.
Список використаних джерел подано на 22 сторінках, нараховує 255
найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження динамічності наукових зв’язків в
сучасній екології в якості методологічної засади сучасної екології дозволило
встановити наступне:
- Проблема методологічної неузгодженості в умовах міждисциплінарності
та з урахуванням постнекласичного розуміння екологічних систем – як
складних еволюціонуючих систем, безпосередньо не досліджувалась.
Встановлено, що методологічна площина, в якій можливо розв’язати проблему
методологічної неузгодженості різноманітних підходів до вирішення
екологічних проблем, може бути окреслена з позицій еволюційної епістемології.
Провідною у такому відношенні ми вважаємо методологічну ідею Д.
Кемпбелла про необхідність перманентної зміни базових даних на підставі
проміжних результатів дослідження. Вона дозволяє врахувати те, що
міждисциплінарні дослідження здебільшого мають ексклюзивне існування,
оскільки створення колективу дослідників для вирішення міждисциплінарної
проблеми має сенс тільки як одиничний випадок (проект), і нові проблеми
вимагають нових проектів і колективів. Отже, створення універсальної
структури методів, їх класифікуючої системи ускладнене або взагалі
неможливе.
Відповідно, розв’язання проблеми методологічної неузгодженості у
міждисциплінарних дослідженнях сучасних екологів потребує методологічного
аналізу динамічності міждисциплінарних зв’язків. Вона є наслідком
перманентного надходження нових даних шляхом емпіричної реалізації
теоретичних положень, моніторингових досліджень, взаємодоповнюючих
здобутків різних наукових галузей.
Методологічно, сучасній екології як різновиду складних комплексних
міждисциплінарних досліджень, властиві принципи динамізму, кооперування,
діалогіки. Врахування цих принципів та поширення на інші міждисциплінарні
дослідження, дозволить більш ефективно вирішувати задачі та проблеми не
породжені не лише екологією, а й у інших галузях знання.
180
Визначення теоретичних та концептуальних основ сучасних екологічних
досліджень в умовах усвідомлення складності в якості об’єктивної
характеристики дійсності дозволило встановити, що у міждисциплінарних
екологічних дослідженнях відбувається перехід до актуалізації методологічної
унормованості перманентних змін у дисциплінарній дослідницькій практиці,
що знаходять свою реалізацію у проектній формі організації досліджень.
- У сучасному філософсько-методологічному дискурсі, пов’язаному з
організацією міждисциплінарних досліджень, широкого застосування набуває
розроблене у межах еволюційної епістемології, у вигляді концепції «трьох
світів», епістемологічне тлумачення поняття «наукові зв’язки». Критика
методологічних настанов історицизму дозволила встановити, що у випадку
зведення раціональності до соціального явища, екологічні студії
перетворюються на ідеологічно вмотивований проект, а не на наукову
дослідницьку практику.
Аналіз еволюції екологічних досліджень виявляє неможливість активно
діяти, без методологічного осмислення, в умовах можливості застосування двох
і більше методів вирішення однієї і тієї самої задачі. Це, в свою чергу,
призводить до необхідності розглядати сучасного еколога як багатомірну
складну людину. Визначаючи міждисциплінарність як форму наукових зв’язків,
що постає у вигляді відношення між представниками різних наукових
дисциплін, галузями знання із притаманними їм компетентно і дисциплінарно
визначеними методологічними особливостями ставлення до знання. Дисертація
обґрунтовує методологічне значення явища динамічної самоорганізації
наукової спільноти.
Проектний рівень характеризується: комплексністю, складністю (як
емерджентний феномен), постнекласичністю типу наукової раціональності,
широким застосуванням «принципу кооперування», міждисциплінарністю,
методологізацією.
- Формування основних методологічних характеристик
міждисциплінарних зв’язків у контексті усвідомлення обмеженості
181
дисциплінарної компетентності, сприяє запровадженню принципу динамізму як
невід’ємного елемента міждисциплінарного екологічного дослідження. Цей
принцип визначає рефлексивне ставлення науковця до дослідження як
перманентності процесу зміни даних і результатів досліджень шляхом
взаємного обміну та доповнення таких смислів і дій між дисциплінарно різними
галузями, науковими та ненауковими спільнотами, які притаманні здійсненню
складних комплексних досліджень як проектному рівню організації сучасної
екології.
- Застосування поняття «рекурсивне планування», дозволило встановити
значення феномена динамічності міждисциплінарних зв’язків. Зокрема, було
виявлено, що внесення змін у дослідницькі настанови може здійснюватися не
тільки як наслідок реалізації теорії у певній емпірії, а й унаслідок міжгалузевої
взаємодії науковців, котра відбувається у формі зворотного зв’язку.
Обґрунтування методологічного значення концепції динамічної
міждисциплінарності як форми наукових зв’язків у сучасних екологічних
дослідженнях, дозволило експлікувати основний термінологічний базис
методології складних комплексних міждисциплінарних екологічних досліджень.
Він складається із наступних понять і термінів: «екологічна раціональність»,
«діалогіка», «принцип кооперування», «багатомірне мислення»,
«багатоманітність раціональності», «динамічна міждисциплінарність».
Динамічність як принцип визначає, що зміни у міждисциплінарних зв’язках
мають вмотивований, а не хаотичних характер.
У міждисциплінарних дослідженнях, застосовуючи термінологію
«методологічного анархізму», відбувається так зване подолання
«методологічного примусу», яке здійснюють структури, класифікуючі системи,
парадигми, Органони, тощо. Однак, на відміну від методологічного анархізму,
в дисертації обґрунтовується, що таке подолання методологічного примусу слід
назвати екологічно раціональним, а не анархічним. Екологічна раціональність,
в цьому випадку, визнає наявність онтологічного примусу в актах обрання
методів.
182
Для дослідження міждисциплінарних зв’язків у сучасній екології,
необхідним постає вивчення методологічних засад їх перманентних змін у
вигляді реалізації міждисциплінарності як виду комплексних досліджень.
Термін «еволюціонуюча методологія» вживається як результат реконструюючої
рефлексії концепції методу «динамічного моделювання експерименів» Д.
Кемпбелла.
- Обґрунтування «принципу динамізму» за допомогою застосування теорії
безмасштабних мереж формалізує опис наукових зв’язків, наявність яких
доводить, що динамічну міждисциплінарність, у різних її проявах, можна
вважати осмисленою формою організації наукових зв’язків у сучасних
екологічних дослідженнях. Динамізм як методологічна настанова є
рефлексивним ставленням, яке присутнє не лише у науковців, а й у
екологістично зорієнтованих громадян, що усвідомлюють обмеженість власної
компетентності і потребують додаткових знань результатів досліджень
представників різних наук, сфер знання, практик у якості необхідних елементів
для методологічно адекватного розуміння складної комплексної екологічної
проблем та організації відповідної практики