Чурілов Андрій Вікторович. Гнійні запальні захворювання придатків матки. Діагностика, результати лікування, індивідуальний прогноз

Краткое описание

Чурілов Андрій Вікторович. Гнійні запальні захворювання придатків матки. Діагностика, результати лікування, індивідуальний прогноз : дис... д-ра мед. наук: 14.01.01 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - К., 2005

Чурілов А.В. Гнійні запальні захворювання придатків матки. Діагностика, результати лікування, індивідуальний прогноз. Рукопис.
Дисертації на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - Акушерство і гінекологія. Національний медичний університет ім. О.О.Богомольца, Київ, 2003.
Дисертація присвячена актуальним питанням діагностики, лікування і прогнозування результату гнійних запальних захворювань придатків матки. У роботі на основі проведених морфологічних досліджень виявлені особливості пато- і морфогенезу гнійних запальних захворювань придатків матки. Встановлено, що група хронічних гнійних сальпінгітів морфологічно не однорідна. При I типі прогноз на збереження репродуктивної функції при призначенні адекватного лікування сприятливий. II тип характеризується грубими морфологічними змінами в маткових трубах і прогноз на збереження репродуктивної функції сумнівний. Розроблено експрес метод прогнозування плину запального процесу з урахуванням морфологічної неоднорідності змін у маткових трубах, що дозволяє вибрати оптимальну тактику лікування. Встановлено, що застосування комплексу лікувально-діагностичних заходів, які містять оцінку ФАТ-реактивності організму, прогностичного індексу, ендолімфатичної антибіотикотерапії, гіпербаричної оксигенації, ультрафіолетового опромінення крові дозволяє поліпшити результати лікування і якість життя хворих гнійними запальними захворюваннями придатків матки.

Гнійні запальні захворювання придатків матки є наслідком довгостроково поточних рецидивуючих запальних процесів. Їхня частота складає 6,9-7,2 випадки на 10 тисяч жінок фертильного віку. У жительок сільських районів цей показник дорівнює 6,4-6,5, міст відповідно 8,3-8,7. У їх етіології ведуче значення належить асоціації умовно патогенних аеробних і анаеробних бактерій.
До факторів ризику, що сприяють розвитку ГЗЗПМ, варто віднести вік старше 35 років, умови проживання, гострі і хронічні запальні захворювання жіночих полових органів, тривале використання ВМК, хірургічні втручання на органах черевної порожнини, діагностичні вискоблювання.
Група гнійних захворювань придатків матки неоднорідна і містить у собі хронічний гнійний сальпінгіт І і П типів, піосальпінкс, піовар і тубоваріальний абсцес. У їхній основі лежить рецидивуюче, прогресуюче переважно альтеративно-ексудативне запалення з обов'язковою стадійністю розвитку процесу: запалення грануляція рубцювання на тлі наростаючої дисфункції кліток імунної відповіді.
Зростання в запальному інфільтраті співвідношення питомих обсягів НПМЯЛ і активних макрофагів (МАС387) до 5.0 і більш, що спостерігається при ХГС П типу, ТОА і ПО, варто розцінювати як прогностично несприятливий фактор прогресування гнійно-деструктивних процесів у матковій трубі.
Коефіцієнт співвідношення епітеліального і з'єднувальнотканинного компонента (Kes) менш 1.0 відбиває зменшення функціональної поверхні слизової оболонки маткових труб при хронічних гнійно-деструктивних захворюваннях придатків матки і може бути використаний у якості простого й об'єктивного показника ступеня важкості патологічного процесу.
Морфологічно встановлена зворотність патологічних структурно-функціональних зрушень при I типі ХГС дозволяє нам затверджувати, що при його своєчасній діагностиці і правильно проведеному консервативному лікуванні існує об'єктивна можливість забезпечити профілактику вторинної безплідності. Унаслідок незворотних змін структури маткових труб при П типі ХГС, ТОА і ПО єдино ефективним методом лікування є хірургічне втручання.
Розроблено високоінформативний експрес-метод ранньої оцінки важкостіхронічного запалення придатків матки іефективності проведеної консервативної терапії шляхом кількісної оцінки in vitro хемосенситивності рецепторів кліток-мішеней до фактора активації тромбоцитів (ФАТ), що регулює розвиток запалення.
У хворих із ГЗЗПМ установлена залежність десенситизації ФАТ-рецепторів від важкості запалення, відображенням чого може бути істотне підвищення концентрації ФАТ, при якій реєстрували напівмаксимальну індукцію агрегації тромбоцитів (параметр ЕС50склав 7,6±0,5 мкМ, що у 3,45 рази більше, ніж у здорових осіб). У порядку наростання ступеня важкості запального процесу обстежений контингент пацієнтів можна було розподілити в такий спосіб: ХГС < ПО < ТОА. При ефективній консервативній терапії вже через 3-5 днів спостерігалося зрушення кривої доза-відповідь (концентрація ФАТ агрегація тромбоцитів) "вліво", що свідчить про відновлення хемосенситивності ФАТ-рецепторів.
При незворотних структурних змінах у стінці маткової труби (II-й тип хронічного сальпінгіту) виявлена сильна кореляційна залежність (r=±0,824) між зниженням хемосенситивності ФАТ-рецепторів кліток крові, зареєстрованої в дослідженнях in vitro і зменшенням питомого обсягу активно фагоцитируючих макрофагів у періваскулярних інфільтратах осередків хронічного запалення. Це виявляється зрушенням моноцитограми периферичної крові вправо внаслідок збільшення популяції макрофагоподібних моноцитів, що складають основний пул мігруючих кліток і є відображенням порушення пластичності плазмолеми мононуклеарів при десенситизації ФАТ-рецепторів, уповільненні їх трансендотеліальної міграції.
У патогенезі психопатологічних розладів у пацієнток, що піддаються видаленню матки, лежить складний психо-соматогений стрес, основою якого є власна хвороба і супутні їй прояви. У відповідь на вплив стресора формується стан психоемоційної напруги, клінічним компонентом якого є особистісна і ситуативна (реактивна) тривожність, порушення емоційної стабільності, у жінок виявляється надзвичайно низька стресостійкість, висока конформність поводження. Ці дані говорять про необхідність активного проведення лікувальних і профілактичних заходів щодо редукції психосоматичних розладів у даної категорії хворих.
Використання алгоритму лікувально-діагностичних заходів, що включає визначення прогностичного індексу, оцінку ФАТ-реактивності організму, використання ендолімфатичної антибіотикотерапії, УФОК, ВЛОК, за показниками гіпербаричну оксигенацію, гемосорбцію дозволило в хворих гнійними запальними захворюваннями придатків матки значно скоротити час перебування в стаціонарі, знизити частоту післяопераційних ускладнень, майже в два рази підвищити ефективність лікування, а також у 1,8 рази збільшити число випадків вагітності.