Cинчак Віктор Петрович. Система оподаткування у сільському господарстві України: теорія, методологія та практика

Краткое описание

Cинчак Віктор Петрович. Система оподаткування у сільському господарстві України: теорія, методологія та практика : Дис... д-ра наук: 08.00.08 2009

Синчак В. П. Система оподаткування у сільському господарстві України: теорія, методологія та практика. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.08. гроші, фінанси і кредит. Національний науковий центр Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2009.
У дисертаційній роботі досліджуються теоретико-методологічні засади та практика функціонування системи оподаткування у сільському господарстві України. Визначено її суть і зміст з точки зору системного підходу, систематизовано основні податкові принципи та наведено їх авторську класифікацію. Розглянуто особливості формування наукової думки в оподаткуванні в різних економічних школах. Здійснено ретроспективний аналіз процесу становлення системи оподаткування у сільському господарстві з виокремленням його етапів, проведено її оцінку в контексті чинних податків і податкових зборів. Обґрунтовано основні напрями та шляхи вдосконалення системи оподаткування у сільському господарстві України.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання проблеми, пов’язаної із сутністю та специфічними особливостями функціонування системи оподаткування у сільському господарстві України в контексті наукового обґрунтування шляхів і напрямів удосконалення основних її складових у перспективі. Це дозволило сформулювати висновки теоретико-методологічного та науково-прикладного змісту, що відображають вирішення завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети:
1. Доведено, що, незважаючи на тривалий період існування натуральних податків, до цього часу відсутня однозначність у визначенні їх суті, яка інколи трактується однобічно та не враховує інших негрошових і специфічних форм розрахунків з державою в період недостатності готівкових та безготівкових коштів. Зважаючи на необхідність осмислення та наукового поглиблення його змісту, у дисертаційній роботі запропоновано під цією дефініцією розуміти не лише розрахунки сільськогосподарською продукцією, як традиційно вважалось, але й у будь-якій іншій формі, крім грошової, яка здійснюється податкоплатниками або стягується уповноваженими державними органами виконавчої влади відповідно до чинного законодавства. Такий підхід значно розширює сутність і зміст натурального податку, дозволяє відносити до його переліку й взаємозаліки податкових заборгованостей, надані послуги та виконані роботи в рахунок їх сплати.
2. З’ясування суті податку й податкового збору дозволило встановити, що ці фінансові категорії деколи ототожнюються та наводяться під одним визначенням у законодавчих актах з фінансових питань і мають практичне значення для платників у їх відносинах з бюджетами. Тому назви платежів державі запропоновано розділити на дві групи: податки, які зараховуються до державного та місцевих бюджетів; податкові збори, які перераховуються до централізованих цільових фондів. Це дає можливість глибше пізнати суть двох фінансових категорій, виявити притаманні їм ознаки та особливості, обґрунтувати необхідність і доцільність їх сплати як умови одержання державних послуг.
3. Розкриття домінантного призначення принципів оподаткування, особливостей їх формулювання і формування дало змогу виявити недостатньо чіткі підходи до класифікаційних ознак, що зменшує їхню важливість, породжує певну невпорядкованість, призводить до дублювання та втрати глибинної суті й глобальності змісту, ускладнює можливість їх застосування й дотримання, не сприяє виокремленню специфічних рис, важливих для загальнодержавної системи оподаткування та її підсистеми, сформованої у сільському господарстві. Доведено доцільність їх систематизації за пріоритетами реалізації податкової політики та у залежності від системи оподаткування. Таке їх упорядкування сприятиме науковому підходу до побудови системи оподаткування та її підсистеми у сільському господарстві.
4. На підставі західної наукової думки встановлено, що ефективною протидією економічним коливанням є податкові інструменти, застосування яких повинно здійснюватись з урахуванням особливостей системи оподаткування, її гнучкості та здатності адаптуватись до нових умов. Доведено, що традиційні підходи до необґрунтованого підвищення податкових ставок і збільшення податкового навантаження в розробках адептів теорії економіки пропозиції та раціональних очікувань не враховують їх впливу на розподіл доходів у тіньовому секторі, одержанні конкурентних переваг і податкових привілеїв, порівняно з легальним бізнесом, ролі податкової культури, які є вирішальними в прийнятті рішень індивідуумів.
Визначено податкову культуру як досконале володіння формами і методами достовірного обчислення та забезпечення своєчасної сплати й зарахування податків і податкових зборів до відповідних бюджетів і державних цільових фондів. Обґрунтовано, що чітке і однозначне розуміння її змісту дозволяє вивчити суміжні проблеми та визначає окремий вид культури, якою повинні бути наділені усі суб’єкти податкового процесу, а не лише платники податків.
5. Системний підхід до дослідження й уточнення властивостей систем дозволив уперше обґрунтувати суть і зміст системи оподаткування у сільському господарстві як підсистеми загальнодержавної системи оподаткування, у якій з метою врахування особливостей цієї галузі законодавчо визначено сукупність податків і податкових зборів до бюджетів та державних цільових фондів, передбачених для обкладання сільськогосподарських товаровиробників, у побудові порядку обчислення й сплати яких реалізуються податкові принципи. Водночас уточнено категорію система оподаткування”, яка деколи ототожнюється з податковою системою, чим спотворюється суть різних за значенням дефініцій. Їх розмежування та введення до податкової лексики визначення системи оподаткування у сільському господарстві сприятиме впорядкуванню понятійного апарату, коректному трактуванню фінансових категорій і прийняттю управлінських рішень у сфері податкової політики.
6. Використані у дисертації методи дослідження дозволили з’ясувати, що колишнє необ'єктивне ставлення до наукової думки в оподаткуванні залишило поза увагою прогресивні ідеї представників меркантилізму, теоретичні надбання фізіократів, деякі принципові положення класичної та неокласичної економічних шкіл, актуальність яких, як доведено, не втрачається й у теперішній час. Їхнє узагальнення дало змогу теоретично їх поглибити та сформувати вимоги до системи оподаткування у сільському господарстві. Найбільш суттєвими з них визначено встановлення зручних строків сплати податків; завершення оцінки земельних угідь; дотримання стабільності податкового законодавства в період дії договору оренди земельних паїв; недоцільність установлення акцизу на підакцизну сировину; декларування доходів і витрат в оподаткуванні фізичних осіб; скасування неефективних місцевих податків і зборів та уведення податку на розваги, що збільшить доходи бюджетів, сприятиме перекладенню податкового навантаження на осіб, які мають можливість платити більше.
7. Застосування історичного методу дослідження дозволило встановити, що виникнення системи оподаткування у сільському господарстві є об’єктивно-реальним процесом, унаслідок якого вона еволюціонувала й удосконалювалась на етапах свого становлення. З’ясовано, що перші з них характеризувались недосконалістю її елементів, нерозвиненістю грошової і наявністю натуральної форми сплати, застосуванням невластивих показників для нарахування податків, визначення податкоплатників, податкової бази, ставок оподаткування та пільг, встановленням майнової відповідальності за порушення термінів розрахунків із державою. Доведено, що на наступних етапах, які збіглися з ринковими перетвореннями, податок на прибуток з річним звітним податковим періодом без сплати авансових платежів виявився найбільш зручним для сільгосппідприємств у розрахунках з державою. Пізнання цих особливостей істотно впливає на розробку концепції розвитку системи оподаткування у сільському господарстві.
8. Поєднання методів дисертаційного дослідження дало змогу виявити, що становлення ПДВ у системі оподаткування в сільському господарстві відбулось без достатнього врахування зарубіжного досвіду, з відсутністю однозначних підходів до визначення платника, суб’єкта податку, об’єкта оподаткування, розподілу податкового кредиту. Наголошено, що все це є впливовим чинником зменшення кількості сільгосппідприємств платників ПДВ. Запропоновано законодавчо закріпити поняття і функції податкового агента та прийняти методику розподілу податкового кредиту залежно від напрямків реалізації продукції, що дозволить уточнити місце платника та суб’єкта податку, сприятиме державному регулюванню і використанню ПДВ у сільському господарстві в умовах спеціального режиму.
9. За результатами проведеного порівняльного аналізу та методу типологічного групування встановлено, що запровадження ФСП у системі оподаткування в сільському господарстві сприяло підвищенню рівня розрахунків сільгоспвиробників із державою до майже 100 %, зниженню в окремих районах більш як у 4 рази суми нарахувань і зростанню цього перевищення в наступних роках у деяких господарствах із 8,9 до 12,3 раза. Виявлено основні причини зменшення ефективності податку. До найістотніших з них віднесено неврахування потреб місцевих бюджетів і державних цільових фондів; нерівномірність розподілу нарахованих сум у структурі господарств; стримування диверсифікації виробництва; наявність можливостей для ухиляння від сплати; недосконалість методики обчислення. Сформовано методичні підходи стосовно корегування сільгоспвиробниками ставки податкового збору до Пенсійного фонду та нарахування ФСП за розробленою авторською схемою з пропонованим механізмом реалізації відстрочок сплати податку за форс-мажорних обставин, що сприятиме об’єктивності формування джерел для виплати пенсій і дотриманню прозорості у податковому механізмі.
10. Розкрито суть і зміст бюджетного відшкодування як обов’язкової грошової форми повернення ПДВ на відміну від зарахування податкового кредиту, призначеного для зменшення податкових зобов’язань і податкової заборгованості. Виявлено, що неефективний механізм повернення сільгоспвиробникам ПДВ коштами є наслідком нормотворчої роботи, спрямованої на збільшення термінів, зміни форм і видів бюджетного відшкодування. Обґрунтовано, що невчасне його надходження у господарства призводить до нелегітимного відволікання оборотних коштів та створює додаткові витрати для Державного бюджету України. Доведено, що в умовах спеціального режиму оподаткування сільгосппідприємства самостійно не розв’яжуть проблему відшкодування податкового кредиту, який більш як у 5 і 14 раза перевищує суму податку, нараховану відповідно для підтримки тваринництва й птахівництва та забезпечення виробничих потреб. Аргументовано необхідність державного втручання для зменшення часового лага у відшкодуванні ПДВ сільськогосподарським товаровиробникам.
11. Визначені в дисертаційному дослідженні особливості функціонування спрощеної системи оподаткування дали змогу розглядати її як сукупність окремих податків і податкових зборів, що сплачуються за вибором суб’єкта малого підприємництва поряд із єдиним податком на умовах, передбачених Податковим кодексом України з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Встановлено, що невідповідність критеріїв економічним реаліям і особливостям розрахунків у сільському господарстві стримують господарства від переходу на сплату єдиного податку. Обґрунтовано необхідність прийняття окремого закону для регулювання спрощеної системи оподаткування, встановлення для платників чітких еталонів, узгоджених з іншими законодавчими актами, запровадження порядку їх зміни не пізніше, ніж за рік до початку бюджетного року. Дотримання цих вимог сприятиме сільгоспвиробникам у виборі оптимальної системи оподаткування та достовірному обчисленню показників, необхідних для підтвердження платника ФСП, єдиного податку, суб’єкта спеціального режиму з ПДВ.
12. Виявлені методологічні проблеми законодавчого запровадження принципів побудови системи оподаткування дали змогу згрупувати їх за ознакою їхньої важливості; довести неоднозначність соціальної справедливості в оподаткуванні й доцільність уведення принципів соціального спрямування, прозорості, збалансованості фіскальної і регулювальної функції податків; визначити вимоги до податкового законодавства та професійного рівня бухгалтерів сільгосппідприємств і службових осіб податкової служби; узагальнити причини та наслідки несвоєчасної сплати податків й обґрунтувати практичну перевагу щоквартальних строків і окремого механізму застосування санкцій у сільському господарстві. Це відповідатиме науковій систематизації класичних принципів оподаткування, сприятиме підвищенню відповідальності за розрахунки з державою, вплине на зменшення витрат і збільшення корисності платежів.
13. Визначено напрямки удосконалення основних складових системи оподаткування у сільському господарстві, серед яких: уточнення назви податку з доданої вартості; зарахування ПДВ частково до спеціального фонду Державного бюджету України та запровадження альтернативної його сплати для постачальників і покупців; уніфікація декларації з ПДВ для сільгоспвиробників; поновлення пільги з ПДВ для послуг з харчування механізаторів і тваринників продуктами власного виробництва в польових їдальнях; застосування поліпшеної методики для обчислення земельного податку із земель населених пунктів; виведення з переліку об’єктів оподаткування колісних тракторів та уточнення назви податку на транспортні засоби; утримання податку з доходів працівників сільгосппідприємств (сільгоспвиробників) за окремою ставкою 10 % та застосування у перспективі прогресивної шкали з помірною прогресією”.
Розроблено Концепцію розвитку системи оподаткування у сільському господарстві, реалізація якої дасть змогу поліпшити податковий клімат для сільськогосподарських товаровиробників, врахувати в механізмі дії кожного окремого податку, особливості розподілу фінансових ресурсів у галузі та потреби бюджетів.
14. Доведено доцільність подальшого функціонування альтернативної системи оподаткування у сільському господарстві як сукупності окремих податків і податкових зборів, сформованих законодавчо та обраних на альтернативній основі для розрахунків із державою певними категоріями платників за відповідності критеріям, передбаченим Податковим кодексом України. Визначення таких критеріїв дозволило обґрунтувати величину виручки для суб’єктів малого підприємництва, згрупувати господарства за окремими ознаками, запропонувати найбільш прозорий механізм обрання спрощеної системи оподаткування та спеціальної зі сплатою ФСП для сільгосппідприємств з різною спеціалізацією, рекомендувати для сільгоспвиробників встановити за мірило частку валового доходу з реалізації сільськогосподарської продукції на рівні більш як 50 % з одночасним запровадженням річного перерахунку платежів у разі її недотримання. Розроблено модель функціонування альтернативної системи оподаткування у сільському господарстві, що сприяє інформованості податкоплатників, їх альтернативному вибору, усуває невизначеність та можливість зменшити нарахування податків до бюджетів суб’єктам, які не відповідають податковому критерію сільськогосподарського товаровиробника.